Зміст
Вступ
1.Історія розвитку сучасної обчислювальної технікита роль інженерної діяльності у історії її розвитку
1.1 Історія появлення першої найпростішої обчислюваноїтехніки і вклад дослідників і інженерів у цю справу
1.2Поява цифрових електронних обчислюваних машин
1.3Вклад вітчизняних вчених та інженерів у створенні ЕОМ
1.4Напрямки у розвитку ЕОМ
2.Роль інженерної діяльностіу появленні та розвитку новітньої техніки та технології
2.1Властивості імпульсних твердотілих лазерів
2.2Поява перших лазерів
2.3Вклад радянських та американських вчених у створенні нових методів генерації тапідсилення електромагнітного випромінювання
Висновок
Література
Вступ
обчислювальний техніка лазерний інженерний
Темареферату «Історія розвитку сучасної обчислювальної техніки. Роль інженерної діяльностіу появленні та розвитку новітньої техніки та технології» з дисципліни «Історія інженерноїдіяльності».
Метароботи – розкрити питання з історії появлення першої найпростішої обчислюваної технікиі вклад дослідників і інженерів у цю справу; появи цифрових електронних обчислюванихмашин; вкладу вітчизняних вчених та інженерів у створенні ЕОМ; напрямку у розвиткуЕОМ та появи і розвитку персональних комп’ютерів; вкладу радянських та американськихвчених у створенні нових методів генерації та підсилення електромагнітного випромінювання;появі перших лазерів; властивості імпульсних твердотілих лазерів та вкладу вітчизнянихта іноземних вчених та інженерів у розвиток лазерної техніки та розширення їх можливостейу різних галузях науки, техніки, оборони.
1.Історія розвитку сучасної обчислювальноїтехніки та роль інженерної діяльності у історії її розвитку
1.1 Історія появлення першої найпростішоїобчислюваної техніки і вклад дослідників і інженерів у цю справу
Вжебагато століть тому назад людина зрозуміла, що для різних підрахунків потрібні знаряддя,що ще у доісторичні часи навчилися виготовлять знаряддя для добичі та обробленняїжі, тоді ж зрозуміли, що знаряддя, які допомагають праці розуму, також корисні,як i ті, що полегшують працю рук.
Першимизнаряддями, а, точніше, пристроями, які допомагають праці думки, стали камінці абозарубки, що полегшують рахунок та запам’ятання результатів обчислювань. Ту ж рольграли вузли на мотузках – прийом, що не забутий й до теперішніх часів. Є люди, щозав'язують вузли на пам'ять і тепер.
Винахідписьменності привів також до утворення цифр, a потім і систем рахунку.
Виникненняобміну та перехід до грошової системи зажадали спрощення та прискорення обчислювання.У відповідь на це були знайдені спеціальні пристрої, які полегшують процедуру лічіннята дозволяють фіксувати й зберігати получені результати.
Томукожна людина після невеликого тренування зможе займатись складанням, відніманнямта навіть множенням та діленням великих чисел на багато скоріше, ніж тоді, коливона робила це в голові або на пaпеpi.
Китайськірахівниці, які й понині використовуються у Японії та у странах Індокитаю, пристосованідля рахунку від одиниці до п'яти та далі по п'ятіркам.
Російськарахівниця у ії сучасному вигляді з'явилась на початку XVIII ст. Вона виникла з більшскладного paxiвнoгo пристрою, який мав назву «дощана рахівниця».
Спрощенийвapiaнт «дощаної рахівниці» — сучасні рахівниці виявилися настільки живучі,що ще у 1953 р. була видана спеціальна книга «Техніка обчислення на рахівницях.»
Наступнимрахівним пристроєм, який значно перевищував рахівницю, був арифмометр, який є нащадкомстародавньої рахівниці.
Biнпобачив світ у 1641р. і його автором був вісімнадцятирічний Блез Паскаль. Biн давмашині назву — підсумкової. Цю машину робив дуже сумлінно та бажав їй довголіття.Але цей винахід не пішов у життя.
МашинуПаскаля пoтiм удосконалив великий математик Г.В. Лейбниц. Він ввів до неї ступінчастийвалик та рухому каретку.
Cepійнeвиготовлення рахункових машин почалось у 1820 р. на основі вдалої конструкції англійськогоінженера Ч. Томсона. Вони мали назву арифмометрів. Перший арифмометр, що знайшовмасове розповсюдження по усьому світу, був виготовлений у 1874 р. інженером В.Т.Однером, що жив у м. Петербург (Росія).
Досередини XX ст. поступово увійшли до застосування клавішні електромеханічні машини.Більшість з них були засновані на тих же принципах, що й арифмометри. Але вони вжемали клавіатуру для набору даних та вибору операцій та приводилась до дії електричнимдвигуном.
Важливимобчислюваним пристроєм стала логарифмічна лінійка, яка зайняла на довгий час головнемісце у інженерно-конструкторських розрахунках.
Напочаток XX ст. завдання науки та техніки все більш наполегливо вимагали автоматизуватискладані обчислювальні роботи, такі, як вирішення або інтегрування диференційнихрівнянь.
Яквідомо, ідеалом науки після Ньютона стало пояснення всіх фізичних явищ на ocнoвізаконів механіки. Безумовно, це знайшло відображення при будівництві аналоговихінтеграторів.
Значнийвклад у цей напрям вніс великий російський математик П.Л. Чебишев, який вперше зробиварифмометр автоматичним, спорядив його у 1883 р. клавішами для вибору операцій.Дуже вдосконалений обчислювальний прибор збудував видатний математик та суднобудівникА.М. Крилов.
Допочатку 2-ї світової війни технічно розвинені країни світу змагалися між собою устворені та використанні цих зручних приборів.
Нарядуз цим чисто математичні інтегруючи машини відрізнялись своєю громоздкістью. Працюваливони повільно та давали інколи значні помилки при обчислюванні.
Потімз'явились більш удосконалені так звані електричні та гідравлічні аналогові інтегратори.Їх швидкочинність була у той час досить достатня для вживання у промисловості тавійськовій справі.
1.2 Поява цифрових електронних обчислюваних машин
Післявоєннийрозвиток напівпроводникової електроніки йшов бурхливо. 3'явились компактні надійніта швидкодіючи аналогові електронно — обчислювальні машини, які i тепер, при вирішенніспеціальних завдань, з успіхом конкурують з цифровими ЕОМ.
Родовідцифрових ЕОМ виходить до початку XIX ст. У 1812р. англійський математик Беббеджвисунув ідею створення обчислювальної машини, яка повинна була визначати любу функцію,якщо людина охактеризує її п'ятьма численими величинам. Беббедж працював над утвореннямїї десять років, але машина залишилась не завершеною. Конструктору не хватило грошей.
Відомістьпро аналогову машину дійшла до нас завдяки леді Лавейс, дочки поета Байрона. Вонабула математиком — гарним математиком. У юності вона познайомилась з Беббеджом тайого машинами. Вона зрозуміла величезну значущість його діяльності. На жаль, ледіЛавейс була єдиною серед математиків XIX ст., яка оцінила ідеї Беббеджа.
Якбачимо, розвиток обчислювальної техніки спочатку пiшoв по двома шляхам. Перший бувшлях утворення цифрових арифмометрів та більш складних механічних обчислювально-аналітичнихмашин. Другим був шлях аналогових обчислювальних машин.
Значенняідей Беббеджа оцінено було лише у середині XX ст. Виявились потенційні резерви цифровихобчислювальних виробів, та була знайдена можливість суттєво збільшити їх швидкочинністьза рахунок заміни механічних упоряджень на електронні.
Так,у промислово розвинених країнах паралельно почалися роботи з метою утворити цифровіелектронні обчислювальні машини. Скорочена їх назва – ЕОМ.
СпочаткуЕОМ працювали на електронних лампах.
Першау колишньому СРСР ЕОМ була утворена на Україні у місті Київ під керівництвом відомогоматематика С.А. Лєбєдєва у I960 році. Вона містила дві тисячі електронних ламп,та незважаючи на свою назву МЕСМ (мала електронна сумуюча машина) була надто громіздкоюта недостатньо надійною. Вона могла виконувати 50 операцій у секунду, запам'ятовувати31 число та 63 команди.
Однакцю машину вже використовували у рішенні ряду практичних обчислювальних завдань,та, головне, вона дозволяла випробувати багато нових ідей. Ця МЕСМ стала попередницеюряду універсальних та спеціалізованих електронних обчислювальних машин.
Найбільшдосконалими з вітчизняних ЕОМ першого покоління, які працювали в основному на електроннихлампах, но вже вміщювали й по декілька тисяч напівпроводникових діодів, були новiвеликі електронно-обчислювальні машини — ВЕСМ. Вони мали продуктивність — 10 тис.операцій у сек., оперативну пам'ять -2048 чисел.
Післятого як винайдення та освоєння промислового виробництва транзисторів — напівпровідниковихеквівалентів електронних ламп—привело до другої технічноїреволюції у радіотехниціта техніки зв'язку (перша революція була зв'язана з винаходом та удосконаленнямелектронних ламп), корені зміни відбулися й у області ЕОМ.
Докінця 50-х poкiв XX ст. ЕОМ на транзисторах — ЕОМ другого покоління – витісниласвоїх попередниць, ЕОМ на електронних лампах.
Головноюперевагою ЕОМ другого покоління було різьке збільшення швидкочинності. ВЕСМ — 6виконувала до 1 мільйона операцій у сек. При цьому значно зросла надійність машини(завдяки тому, що строк служби транзистора перевищує 1 мільйон годин), зменшилисьїї габарити та енергоспоживання.
Суттєвопокращилась й довгочасова пам'ять ЕОМ другого покоління.
НадійністьЕОМ cepiї ВЕСМ-6 була настільки у той час висока, що вони зберігали працездатністьна протязі десятків poкiв та з ycпixoм працювали у НДІ та на деяких підприємствахдо недавнього часу, безумовно, поступаясь машинам слідуючого покоління по рештіхарактеристик. ЕОМ другого покоління відкрили можливість автоматичного управлінняскладними процесами, що швидко пpoтiкають. Про це вчені та інженери раніш і не мріяли.
Вжеу середині 60-х років ЕОМ другого покоління з успіхом включились у сферу автоматичногоуправління. Так, транзистор, що якісно поліпшив ЕОМ, визвав революцію і у системахавтоматичного управління.
Утой час, як інженери, конструктори та математики — спеціалісти по утворенню програмдля ЕОМ- з ентузіазмом покращували ЕОМ другого покоління, у тиші лабораторій тау кабінетах технологів продовжувала розвиватись транзисторна революція.
Напротязі декількох років були розроблені численні спеціалізовані варіанти: класичноготранзистора, який призначається для виконання різноманітних функцій, які до тогореалізовувались тільки з використанням електронних ламп.
Щотаке «класичний» транзистор? Biн уявляє собою особливим чином виготовленийшматочок напівпровідникового кристалу. Розмір його менше ніж сірникова голівка.Він має 3 виводи та закріплений усередині невеликого герметичного корпусу кристал.Через стінку корпусу проходять ці три виводи, які призначаються для з'єднання транзистораз іншими деталями, що утворюють електричну схему.
Спільнізусилля фізиків та технологів привели до принципового змінення поглядів на подальшішляхи мікромініатюризації напівпровідникових схем, до появлення нового поколіннянапівпровідникових просторів — так званих інтегральних схем.
Теперціла складна схема, до якої входять десятки та coтнi транзисторів, резисторів, конденсаторів,з’єднаних так, щоб вони виконували пeвнi функції, розміщувалась на поверхні маленькогокристалика, з якого paнiш можливо було зробити тільки один транзистор.
Однакце було тільки початком. Технологи навчились одержувати «складний бутерброд»з потрібними функціями.
Кожнаверства – це інтегральна схема, яка через ізолювальну верству у потрібному місціз'єднується з другою інтегральною схемою та т.п.
Такможна конструювати складні інтегральні схеми, використовуючи декілька десятків різнихінтегральних схем, належним чином з’єднаних між собою i які виконують загальне завдання.Виникли об'ємні інтегральні схеми, які сходні на листковий пиріг.
Алей це не стало межею для фізиків та технологів, що далеко перевершили ювелірів усвоїй поверхювелірній праці.
Напротязі короткого часу були розроблені різні схеми, все більш надійними та продуктивнимиметодами стали вирощувати дуже тонкі верстви, товщиною у декілька мікронів, причомукожна верства володіє суворо заданими властивостями.
Слідуючийкрок у розвитку технології привів до того, що на підмостки розмірами з чоловічийніготь стало можливим розмісти дуже багато об'ємних схем. Так народились великіінтегральні схеми (BIC), кожна з яких може виконувати функцію звичайної машини ЕОМ.
ЕОМтретього покоління, яка працює на великих інтегральних схемах, набагато надійнішета компактніше своїх попередниць.
Змінивнутрішньої структури дозволило ввести у ЕОМ, навіть у малогабаритні кишеньковімікрокалькулятори, цілий ряд стандартних підпрограм.
Навітьу мікрокалькулятори — прямо при їх виготовленні — вводять програми обчислення тригонометричних,показових, логаріфметичних та зворотні їм функції, возведення у ступінь, витяганнякоренів тощо.
З'являєтьсязапитання: чим же відрізняється сучасний мікрокалькулятор від звичайної ЕОМ? Сучасниймікрокалькулятор не відрізняється від великої ЕОМ ні за принципам праці, ні по наборуосновних блоків, тут є тi ж можливості, що й у ЕОМ другого покоління.
Різницяскладається лише у швидкодії процесора та оперативної пам'яті та т. ін.
Такимчином, з появленням ЕОМ починається новий період науково-технічної революції: машинапочинає «мислити» за людину.
Однакой це ще не все. Електроніка дала можливість створити тaкi машини, які можуть замінитидеякі фізіологічні функції людини та тварини, кібернетичні машини.
Кібернетика,наука про управління, передачу та переробку інформації, ще дуже молода: пройшлоне набагато більше 20 років від того часу, як американський вчений Норберт Biнepсформував ocновнi положення нової науки та знайшов для неї назву.
Заразу cвiтi виконуються дocлiди кібернитичних машин, якi самоудосконалюються та здібнідо утворення себе пoдібних.
1.3 Вклад вітчизняних вчених та інженерів у створенніЕОМ
Усьомусвiтy відомі праці радянського вченого, академіка В.М. Глушкова. Колективом інститутукібернетики АН України, який розташований у м. Києві та який очолював В.М.Глушков, були вивчені виробничі процеси у різних галузях промисловості та розробленіалгоритми для керівництва ними, зроблені управляючі обчислювальні машини широкогопризначення «Дніпро», «Пpoмiнь» (I962 p.), машина для інженернихрозрахунків «Мир» (1963-1964р.), причому машину «Промінь» довгийчас випускав Сєвєродонецький приладобудівний завод, що входив до НВ0 "Імпульс".
Доскладу "Імпульсу» входив також НДІУ0М, де були створені висококласні, до тогочасу, обчислювальні машини типу М-6000 та iншi, які широко використовувались у багатьохгалузях промисловостi (xiмiї, геології, космонавтиці, деревообробки, тощо).
Акад.Глушков та співробітники створили теорію автоматів, яка й послужила основою проектуванняелектронно-обчислювальної техніки.
1.4 Напрямки у розвитку ЕОМ
У70-90 роках XX сторіччя ЕОМ зробили запаморочні перевороти. Були утворені один задругим ЕОМ IV покоління й зараз утворюються ЕОМ V покоління.
Багатосил у багатьох країнах світу, та у першу чергу у США, Японії, ФРН, Франції вченівнесли у створення ЕОМ, куди було б легко вводити вхідні данні. Але все ще не утвореніпрограми, які б могли цілком замінити програміста.
Усіможливості ЕОМ перших поколінь на багато менші, ніж у машин IV покоління, до якихвідносять ЕОМ, де процесори збудовані на великих інтегральних схемах, а системапам'яті виконана на нових принципах з використанням нових матеріалів.
ДоЕОМ V покоління відносять ЕОМ нового типу з справді безмежними можливостями, якіоб'єднують у собі миттєву обробку, та багато інших цінних якостей. У цьому великазаслуга сучасних інженерів.
2.Рольінженерної діяльності у появленні та розвитку новітньої техніки та технології
2.1 Властивості імпульсних твердотілих лазерів
Вкладвітчизняних та іноземних вчених та інженерів у розвиток лазерної техніки та розширенняїх можливостей у різних галузях науки, техніки, оборони.
Усередині 50-х років XX сторіччя виник та почав інтенсивно розвиватись новий напряму сучасній науці – квантова електроніка.
Напочаток принципи квантової електроніки були використані вченими при дослідженняхпроблем генерації, розповсюдження та прийому випромінювання поверх високочастотногодіапазону радіохвилі (ПВЧ).
У1954-1955 р. радянські вчені М.Г. Басов та А.М. Прохоров, та майже одночасно з нимиамериканці Ч. Таунс, Д. Гордон та Х. Цайгер, а також канадець Дж. Вебер запропонувалиновi методи генерації та підсилення електромагнітного випромінювання ПВЧ діапазону.
Завдякивисокій стабільності частоти випромінюваних коливань молекулярні ПВЧ генератористали використовуватися у службі часу, астрономії та навігації для утворення первиннихеталонів частоти та часу – атомних та молекулярних часів, помилка ходу яких не перевищуєоднієї секунди за декілька тисяч poкiв.
Використанняквантових підсилювачів у апаратурі дальнього радіозв’язку, радіотелескопах та радіолокаторахпривело до значного підвищення дальності дії цих виробів.
Квантовігенератори використовують при роботі запаси внутрішньої енергії атомів та молекулречовини. Їх дія заснована на ефекті підсилювання електромагнітних коливань призмушеному (індуцірованому) випромінюванні атомів та молекул під впливом зовнішньогоелектромагнітного поля.
Цюідею уперше виказав ще у 1917 р. А. Ейнштейн й вона (ця ідея) залишилась біля сорокароків у області теоретичних припущень.
Дослідження,які були проведені у кінці 50-х років радянськими вченими на чолі з М.Г.Басовим,установили принципову можливість генерації та посилення квантовими приборами електромагнітнихколивань інфрачервоного та видимого діапазонів хвиль оптичного спектру. До аналогічнихвисновків у ті же роки прийшли американські вчені Ч. Таунс та А. Шавлов.
2.2 Поява перших лазерів
Першийімпульсний квантовий генератор оптичного діапазону хвиль (оптичний квантовий генераторабо лазер) на кристалі синтетичного рубіна, який випромінював червоний світ, бувстворений у США у кінці I960 р. Т. Мейманом, а у 1961 р. у США з'явився перший газовийоптичний генератор (ОКГ) безперервної дії на cyмiшi iнepтниx газів гелія та неона,який був створений В. Беннетом, А. Джаваном, Д. Гарріотом.
Рокомпізніше у СРСР та США були одночасно створені напівпроводникові квантові генераториоптичного діапазону хвиль на арсеніді галія.
Створеннялазарів є найкрупнішим досягненням сучасної науки. Воно послужило поштовхом длябурхливого розвитку квантової електроніки, яка займається у кінцевому підсумку створеннямквантових приборів для використання у різних областях науки та техніки.
Зафундаментальні дослідження у області електроніки, які привели до створення квантовихгенераторів та посилювачів сантиметрового та оптичного діапазонів волн у 1964 poцiбула присуджена Нобелівсъка премія з фізики радянським вченим М.Г. Басову та А.М.Прохорову разом з американським вченим Ч. Таунсом.
Зразуж після появлення лазери визвали до себе великий інтерес збоку спеціалістів різнихобластей науки та техніки завдяки таким своїм властивостям, як монохроматичність(однокольоровість). Монохроматичність випромінювання лазерів обумовлена надзвичайновисокою спектральною щільністю енергії їх випромінювання, яка відповідна щільностіeнepгiї випромінювання джерела, що має температуру близько 1010 °К (для порівняннявідмітимо, що температура сонця приблизно рівняється 6000 °К)
У1962-1964 роках були створені перші зразки різних пристроїв, у яких використовувалисьлазери системи зв'язку, дальноміри, локатори, свердлильні та зварювальні станки,медичні прибори та інше. 3 кожним роком практичне використання лазерів у різнихгалузях промисловості розширюється. Цей процес постійно прискорювався до останньогодесятиріччя й у нашій країні. За кордоном лазери відтворюють чудеса; їх взяли наозброєння також військові.
Появленнялазерів, які дають випромінювання великої потужності, відкрило широкі можливостідля розробки нових, більш довершених технологічних галузей народного господарства.
Длявідтворення технологічних процесів використовуються установки з лазерами різнихтипів.
2.3 Вклад радянських та американських вчених у створеннінових методів генерації та підсилення електромагнітного випромінювання
Діявипромінювання лазера на речовину міститься у передачі eнepгії його квантів атомамта молекулам тонкої поверхневої верстви оброблюваної речовини завтовшки менш довжинихвилі випромінювання. При цьому кінетична енергія мікрочастки зростає, і, отже,зростає температура опромінювальноі ділянки речовини. Значний зріст температуриречовини у мicтi цього опромінення викликає інтенсивне випарювання матеріалу.
Цявластивість імпульсних твердотілих лазарів дала можливість виявити де можливо їхвикористовувати:
а)пропалювання («свердління») відтулин малого діаметру у тонких металевих пластинахзавтовшки до 0,1 мм та у деталях з феррітiв, алмазу, рубіну та т.п. твердих матеріалів;
б)різаннятвердих та зварювання (паяння )тугоплавких матеріалів;
в)прорізка щілин шириною у одиниці та десятки одиниць мікрон та нанесення штрихівна шкали.
УСРСР та США перші лазери використовувались для свердління різних матеріалів.
Дужеважлива технологічна операція, яка була ефективно розв'язана за допомогою лазерноїустановки – це виготовлення фільтрів з великою кількістю відтулен (до 1500 шт.).
Удеяких випадках виявилося, що виготовити фільтру другим способом було не можливо.
У70-80-ті роки радянські інженери зробили велику кількість лазерних установок дляпромислового призначення, які, незважаючи на невелике значення к.к.д., у енергетичномувідношенні виявляються дуже вигідними при обробці таких поверхтвердих матеріалів,як, наприклад, алмаз. Зараз інженери та вчені працюють над значним поліпшенням к.к.д.лазерів, що зробить їx економічно вигідними для оброблення різних матеріалів.
Алекрім промислового застосування сучасні лазери успішно використовують для передачівеликих потоків інформації, які зв’язані з розвитком сучасного суспільства.
Активнимиспоживачами апаратури на лазерах у останні роки стають медицина та біологія.
3великим ycпixoм за допомогою лазера та ЕОМ медики зараз лікують зір людей. Це досягаєтьсязавдяки тому, що лазер утворює пляму надзвичайно малого діаметру. Завдяки цьомуцей промінь стає таким, як тонкий інструмент для проведення ювелірних операцій.
Лазернийпромінь під час операції може пробивати, зварювати, випалювати кості та м'які тканиниживого організму.
Інженерамита вченими було виявлено, що використання лазерів в умовах космосу може здійснюватисяу слідуючих напрямках:
а)дослідження космічних тіл;
б)слідкування з Землі за різними космічними апаратами;
в)космічний зв’язок;
г)космічна навігація та інше.
Відомобагато других галузей промисловості та техніки, де вже використовуються лазери.
Появленнялазерів дозволило реалізувати новий принцип безлинзового об'ємного фотографування(голографія), при якому на фото-пластинці фіксується не саме зображення об'єкту,а волнова картинка розсіяного їм світла.
Цейcпoci6 фотографування – гологрфія — був відкритий у 1947р. співробітником Лондонськогоуніверситету доктором Д.Табором.
Самаголограма по зовнішньому вигляду не має нічого спільного з реальним зображеннямоб'єкту, однако, при освітленні її променем лазера інференційна картинка, що булазафіксована на пластинці, утворює у просторі зображення об'єкту фотографування зусіма особливостями об'єму.
Відомаще велика кількість інших фактів використання лазера у техніці.
Знайденаможливість застосування лазера й у мистецтві. Зараз yci поп-зірки естради оформлюютьсвої гала-концерти з використанням пpoмeнів лазера.
Великідослідження були проведені у оборонній промисловості по застосуванню променів лазерадля знищення ракет противника. Таким чином у реальність перетворюється фантастичнийгиперболоід інженера Гаріна, за допомогою якого проміннями знищувались заводи.
Щебагато надзвичайного ми узнаємо у майбутньому про можливості лазера.
Висновок
Щоще може сучасна ЕОМ? Вона вже має багато можливостей. Особливо це відноситься доперсональних ЕОМ, які працюють у системi ІНТЕРНЕТ. Завдання молодих інженерів вмілота як найбільш ширше використовувати можливості сучасних ЕОМ.
Процесстановлення науково – індустріального виробництва, що розгорнувся у cвiтi, не можебути здійсненний без широкого використання автоматів за допомогою ЕОМ.
Інженернадіяльність у області автоматизації виробництва зводиться головним чином до розв'язаннятрьох завдань: створенню роботів та маніпуляторів, проектуванню гнучких автоматизованихліній, створенню електронно-обчислювальної техніки та відповідних програм управлінняавтоматизованим виробничим комплексом.
Література
1. Б.Н. Малиновский История вычислительной техникив лицах. Киев: фирма «Кит. А.С.К.», 1995
2. А.Н. Боголюбов Машина и человек. Киев: изд.«Наукова думка», 2000
3. Ю.Борисов. Лазер служит человеку. – М.:«Энергия», 2003
4. Аптекарь М.Д., Рамазанов С.К., Фрегер Г.Е.История инженерной деятельности. – Киев: изд – во «Аристей», 2003