Кафедраекономічної кібернетикиКонтрольнаробота
З дисципліни:
«Інформаційні системи і технології у фінансах»
Суми 2008
Зміст
1. Історія створення и основні характеристикисистеми SWIFT
2. Основні принципи створення АІС
3. Призначення і основні можливості системи «клієнт-банк»
Список літератури
1. Історіястворення и основні характеристики системи SWIFT
Товариствоміжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій (Society for WorldwideInterbank Financial Telekommunicatoin – SWIFT) було засноване в 1973 р.Метою створення системи була розробка швидкодіючої й надійної мережі дляпередачі банківської інформації при суворому контролі і захисту віднесанкціонованого доступу. SWIFT спочатку створювалась лише як міжбанківськасистема. З часом розвиток стандартизації в галузі міжнародної торгівлі ціннимипаперами зробив доцільним доступ до мережі небанківських закладів. З1987 р. постановою загальних зборів членів товариства доступ до мережідозволено брокерським і ділерським конторам, клірінговим і страховим компаніям,а також фірмам, що працюють з цінними паперами.
SWIFTналежить до транспортних систем, бо забезпечує тільки передачу і доставкуповідомлень учасникам системи, не виконуючи при цьому розрахункових операцій,пов’язаних з їх бухгалтерськими проведеннями. Тобто SWIFT не виконуєклірінгових функцій, а є лише глобальною міжбанківською телекомунікаційноюмережею.
СистемаSWIFT працює 24 години на добу і 365 днів на рік. Якщо відправник і одержувачповідомлення працюють в мережі одночасно, то його доставка займає не більше 20 сек.Кількість учасників системи постійно збільшується. Станом на квітень 1998 р.кількість країн-учасників становила 174, повних членів – 2959, неповних членів(sub-member) – 2590, учасників – 604, всього користувачів – 6153.
Організаційнуструктуру SWIFT наведено на рис. 1.
/>
Рис. 1.Організаційна структура SWIFT
Законодавчавлада SWIFT належить Генеральній асамблеї – загальним зборам представників всіхбанків, що мають акції. Засідання асамблеї проводиться раз на рік.
Виконавчиморганом SWIFT є Рада директорів, яка щорічно переобирається. Оперативнекерівництво Радою директорів виконує Голова Ради директорів. До складу Радидиректорів входять представники країн (чи групи країн).
Доскладу SWIFT входять відділи: адміністративний, фінансовий, експлуатаціїобчислювальної техніки, обслуговування та ін. Стосунки з банками-клієнтамипідтримуються головним чином через відділ обслуговування, директор якого очолюєгрупу менеджерів, які несуть відповідальність за стан справ в регіоні. Зокрема,на них покладаються такі функції:
· перевірка готовності країни до підключення її банків доSWIFT;
· координація діяльності SWIFT в регіоні, включаючи і оперативнівирішення питань у випадку аварійних ситуацій;
· маркетинг програмно-технічних засобів і засобів зв’язку, щоексплуатуються в системі.
Акціїрозподіляються лише між банками–членами SWIFT пропорційно обсягу операцій, якіпроводять за допомогою телекомунікаційної мережі. Якщо член товариствапредставляє собою країну, банки якої ще не користуються послугами мережі, то йомунадається одна акція, а решта тоді, коли банки приступлять до експлуатаціїсистеми. При виході з товариства вартість акцій повертається.
2. Основні принципи створення АІС
СтворюючиАІС чи будь-яку іншу систему, спираються на певні принципи – загальні вимоги,правила чи норми, яких слід додержуватись.
Так,згідно з нормативними документами під час створення автоматизованих систем (АС)необхідно керуватися принципами системності, розвитку, сумісності,стандартизації та ефективності.
1. Принципсистемності. Необхідно встановлювати такі зв’язки між структурнимиелементами системи, які забезпечують її сумісність та взаємодію з іншимисистемами. Отже, усі зв’язки, елементи, функції та проблеми управління йдіяльності мають розглядатися як єдине ціле.
2. Принципрозвитку (відкритості). Автоматизована система має створюватися зурахуванням можливості поповнення й оновлення її функцій та складу безпорушення функціонування АС.
3. Принципсумісності. Під час створення системи мають бути реалізовані інформаційніінтерфейси, завдяки яким ця система зможе взаємодіяти з іншими системами згіднозі встановленими правилами. Так, будь-яка АІС на рівні КБ має інформаційно взаємодіятиіз системами установ НБУ, а АІС обласної податкової адміністрації – з АІСГоловної податкової адміністрації України.
4. Принципстандартизації. Під час створення систем мають бути раціонально застосованітипові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакетиприкладних програм тощо. Система та її елементи потребують стандартизації, абиможна було мінімізувати всі види витрат, уніфікувати прийоми, методи таінструкції, що ними керується персонал.
5. Принципефективності. Досягнення раціонального співвідношення між витратами настворення АС і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані відавтоматизації, які не завжди і не обов’язково мають набирати грошової форми, цеможе бути час (вірніше, його економія), певні зручності, нові функції, імідж іт.ін.
Окрімрозглядуваних основних можна додатково визначити ще деякі принципи створення йфункціонування АІС ФКУ.
1.Принцип нових задач. Визначаючи перелік задач, які підлягають включеннюв АІС, слід ураховувати основні технологічні операції обробки документів тазавдання щодо забезпечення повноти, вчасності й оптимальності прийняття рішень,які раніше не виконувались через обмежені можливості обробки інформації.
2.Принцип надійності. Система має нормально функціонувати в разі виходу з ладутехнічних засобів. Зрозуміло, наскільки цей принцип важливий для АІС у ФКУ, деіснують специфічні вимоги до його реалізації і де втрата інформації рівносильнавтраті грошових коштів. Саме з метою додержання цього принципу в АІС дублюютьінформацію, технічні засоби, застосовують джерела безперебійного живлення тощо.
3.Принцип єдиної інформаційної бази. Ідеться про застосування єдиної системикласифікації та єдиної системи кодування, одних і тих самих структурних одиницьекономічної інформації.
Пристворенні БАІС, крім того, виникають додаткові вимоги, тобто доводитьсяспиратися на деякі додаткові принципи.
А. Принципбезпеки даних.
А.1.Інформація має бути захищена як під час її безпосередньої обробки та зберіганняв системі, так і в моменти обміну між комп’ютерами.
А.2.Має бути виключена можливість несанкціонованого доступу до даних у системі.
А.3. Усі операціїв системі мають реєструватися.
А.4.Будь-яке порушення системи безпеки має бути виявлене.
Б. Принципнадійності системи. У БАІС мають бути однаково високонадійними як апаратне, такі програмне забезпечення. Інформація для клієнта має бути точною, доступною інадаватися йому без затримки. У разі виходу системи з ладу дані мають бутивідновлені, а пошкодження усунене.
В. Принциппродуктивності системи. Потреба додержувати його випливає зі значноїнерівномірності надходження потоків інформації, яку слід обробляти в певніпроміжки часу, і жорстких вимог до термінів її обробки. Окрім того, БАІС повиннамати певний запас потужності, який забезпечує оперативне надання інформаціїклієнтові за його запитом незалежно від того, які інші роботи виконуютьсяводночас цією системою. У БАІС має бути передбачена також можливість пакетноїобробки інформації, особливо коли йдеться про підбиття щоденного банківського балансу.
Г. Принциппристосування (адаптації). Із часом робота банків змінюється, виникаютьнові види діяльності та послуг. Тому існуючі інформаційні системи мають бутипридатними для модифікації та розширення. Більше того, система може бутиповністю перероблена, але інформація при цьому має зберігатися.
Водночасіз розширенням обсягів банківської діяльності, зростанням кількості клієнтівзбільшуються відповідно й обсяги оброблюваної інформації. Тому БАІС має бутитакою, щоб цю систему можна було розширювати, не порушуючи її цілісності.
Д. Важливоює також і вимога щодо зручності, простоти та ефективності експлуатаціїсистеми. Банки насамперед обирають системи, які легко встановлювати,використовувати й обслуговувати.
Зауважимо, що розглянуті вимоги вельмизагальні, а отже, кожний банк хоча й зацікавлений додержувати їх, проте ступіньїх зацікавленості різний. Завжди при створенні системи існують індивідуальнівимоги до неї і кращою із пропонованих АІС буде та, яка краще підходить до цихвимог.
3. Призначення і основні можливостісистеми «клієнт-банк»
Система«Клієнт-банк» призначена для роботи клієнта з банківською установою іпередбачає передачу платіжних документів клієнта до банку, а також отриманнярізноманітних документів з банку каналами зв’язку.
Дляз’ясування суті функціонування системи коротко розглянемо характеристикупредметної області, на яку розповсюджується дія системи «Клієнт-банк».
Згідноз діючим законодавством України будь-яке підприємство чи організація повиннітримати власні грошові кошти на розрахункових рахунках в банківських установах.Розрахунки готівкою дуже обмежені як сумами, так і кількістю. В основному всірозрахунки підприємств і організацій між собою, з державним бюджетом тапозабюджетними фондами проводяться в безготівковій формі через розрахунковийрахунок в банківських установах.
Технологіявзаєморозрахунків підприємств та організацій звичайно здійснюється за такоюсхемою.
Підприємство-платникотримує рахунок чи рахунок-фактуру на потрібний товар чи послугу, в якомувказані банківські реквізити продавця. Далі за цим документом формуєтьсяплатіжне доручення.
Платіжнедоручення – це розпорядження підприємства-платника банку здійснити переведеннязазначеної суми з власного розрахункового рахунку на розрахунковий рахунокпідприємства-покупця. Платіжне доручення має містити такі реквізити:
· номер платіжного доручення,
· дата,
· код за ЄДРПОУ підприємства-платника,
· назва підприємства-платника,
· банківські реквізити платника,
· код за ЄДРПОУ підприємства-одержувача,
· назва підприємства-одержувача,
· банківські реквізити платника,
· сума платежу,
· призначення платежу.
Платіжнедоручення має бути надруковане в двох примірниках (іноді потрібно 3), накожному з яких повинен стояти надпис «1 примірник», «2 примірник».Перший примірник завіряється підписами директора підприємства (організації) –платника та головного бухгалтера чи уповноваженими на це особами, а такожпечаткою підприємства-платника. Перший примірник залишається в банківськійустанові, а другий після здійснення платежу та штампування банком повертаєтьсяпідприємству як підтвердження здійснення оплати. Штамп банку містить назвубанку, його МФО та дату, коли був здійснений платіж. Платіжні дорученнядоставляються в банківську установу касиром підприємства в час, установленийбанком для обслуговування клієнтів, віддаються операціоністу, який їх вводить всистему ОДБ. Крім проштампованих платіжних доручень, банк кожний день формує тавіддає підприємству-клієнту виписку з розрахункового рахунку, яка міститьінформацію про поточний стан розрахункового рахунку та про обіг коштів наньому.
Випискамістить такі реквізити:
· дата формування виписки,
· час формування виписки,
· дата здійснення виписки,
· дата здійснення останьої (попередньої) операції по рахунку,
· назва та МФО банківської установи,
· назва клієнта,
· номер розрахункового рахунку клієнта,
· вхідний залишок,
· № документа, по якому здійснена операція,
· код документа,
· дані про кореспондента платежу (МФО, розрахунковий рахунок,назва),
· призначення платежу,
· ознака операції (кредитова чи дебетова),
· сума транзакції в грн,
· сума кредитового та дебетового обороту за день,
· вихідний залишок на розрахунковому рахунку.
Слідзазначити, що цей перелік може відрізнятися в різних банківських установах, алев основному він залишається незмінним. Так, у виписку може не включатися назвакореспондента та призначення платежу. Це залежить від версії ОДБ, яка функціонуєв банку. Наведений перелік є найбільш прийнятним і зручним для клієнта.
Виписказ розрахункового рахунку – це один з найважливіших документів підприємства. Наоснові даних, які він містить, приймаються важливі рішення щодо діяльностіпідприємства та будь-які перевірки податкових органів. Слід сказати, що щоденнавиписка – це важливий показник фінансового стану підприємства. Тому дужеважливо отримувати її швидко і в зручній для користувача формі.
Тимклієнтам, що мають великі обсяги платіжних документів, для спрощення таоперативності їх оплати банк встановлює систему «Клієнт-банк». Крім платіжнихдоручень, за допомогою системи «Клієнт-банк» можна передавати будь-які платіжнідокументи: меморіальні ордери, касові документи, заяви на акредитив, відмовивід акцепта та ін.
Призастосуванні системи «Клієнт-банк» технологія безготівкових розрахунківзмінюється.
Системадає змогу:
перейтидо безпаперової технології обробки інформації;
оперативноуправляти власним розрахунковим рахунком із свого офісу;
уникнутиподвійного введення інформації в банківській установі, зменшити допущеннякількості помилок при введенні і підготовці документів, а також запобігтитипових банківських ризиків (помилкові направлення платежів, загубленнядокументів, їх фальсифікація та спотворення тощо);
розширитичас отримання послуг до повного банківського дня;
забезпечитиспоживацькі якості ІС (функціональну повноту та своєчасність, адаптивнунадійність, економічну ефективність).
Система«Клієнт-банк» має виконувати такі функції:
1. Підтримувативедення баз даних нормативно-довідкової інформації.
2. Формуватита друкувати платіжні документи підприємства, а також документи, отримані збанку.
3. Формуватипачки документів у вигляді файлів для передачі їх в банк.
4. Прийматисформовані банком документи:
· квитанції по документах;
· виписки з розрахункових рахунків;
· файли змін, сформовані в банку для підприємства.
5. Забезпечуватизв’язок віддаленого робочого місця операціоніста на підприємстві з банком.
6. Забезпечуватикомплексний захист інформації, що циркулює у мережах передачі даних, віднесанкціонованого доступу за допомогою аутентифікації та криптографічногозахисту.
7. Впроцесі прийому та передачі інформації формувати протокол, у якому фіксуєтьсяінформація про отримані (підготовлені до передачі) файли, про результатиперевірки ключів захисту інформації, про прийняті та передані повідомлення.
Список літератури
1. Автоматизированные системыобработки финансово-кредитной информации: Учебник. – М.: Финансы и статистика,2004.
2. Ананьєв, О.М. Інформаційнісистеми і технології в комерційній діяльності [Текст]: підручник / О.М.Ананьєв, В.М. Білик, Я.А. Гончарук. – Львів: Новий Світ ‑ 2000,2006. – 584 с.
3. Антонов, В.М. Фінансовийменеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст]: навчальний посібник / В.М. Антонов,Г.К. Яловий; ред. В.М. Антонов; Мін-во освіти і науки України, КНУім. Т.Г. Шевченка. – К.: ЦНЛ, 2005. – 432 с.
4. Гужва, В.М. Інформаційнісистеми і технології на підприємствах [Текст]: навчальний посібник / В.М. Гужва;Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.
5. Гуржій, А.М. Інформатика таінформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н. І. Поворознюк, В.В. Самсонов.– Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.
6. Информационные системы итехнологии: приложения в экономике и управлении: Кн. 6 [Текст]: учебное пособие/ Мин-во образования и науки Украины, Донецкий нац. ун‑т; ред. Ю.Г. Лысенко.– Донецк: Юго-Восток, 2004. – 377 с.
7. Колесник А.П. Компьютерныесистемы в управлении финансами. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 312 с.
8. Маслов, В.П. Інформаційнісистеми і технології в економіці [Текст]: навчальний посібник / В.П. Маслов;Мін-во освіти і науки України. – К.: Слово, 2003. – 264 с.
9. Олійник, А.В. Інформаційнісистеми і технології у фінансових установах [Текст]: навчальний посібник / А.В.Олійник, В.М. Шацька. – Львів: Новий Світ ‑ 2000, 2006. – 436 с.
10. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А.Інформаційні системи в фінансово-кредитних установах. – К.: КНЕУ, 1999. –216 с.
11. Румянцев, М.И. Информационныесистемы и технологии финансово-кредитных учреждений [Текст]: учебное пособиедля вузов / М.И. Румянцев; Западнодонбасский ин‑т экономики иуправления. – Днепропетровск: ИМА-пресс, 2006. – 482 с. –
12. Черняк, О.І. Системи обробкиекономічної інформації [Текст]: підручник / О. І. Черняк, А.В. Ставицький,Г.О. Чорноус. – К.: Знання, 2006. – 447 с.