Трансформація соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві

6

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна

Коньшина Ганна Євгенівна

УДК 1: 316.324.8]: 159.953

Трансформація соціальної памяті в інформаційному суспільстві

Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Харків-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Карпенко Іван Васильович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, декан філософського факультету, завідувач кафедри теоретичної та практичної філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Чаплигін Олександр Костянтинович, Харківський національний автомобільно-дорожний університет, завідувач кафедри філософії і політології кандидат філософських наук, доцент Барабаш Олег Васильович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри логіки

Захист відбудеться " 26 " червня 2008 року о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.18 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд.2.73

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи,

4.

Автореферат розісланий "___" травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Чугуєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціальна память є одним із засобів існування будь-якого суспільства, адже накопичення, збереження, трансляції матеріальних і духовних цінностей - невідємна частина життєдіяльності людей.

Память суспільства - не є системою, яка пасивно фіксує факти та події. За своєю природою вона є джерелом життєздатності та умовою самодостатності соціального організму. Це означає, що соціальна память є сферою важливої інтелектуальної та духовної діяльності людей, у процесі якої розвязується питання, яким бути суспільству в майбутньому і які воно має для цього потенціальні можливості. Ситуація початку ХХІ століття вимагає переосмислення ціннісних пріоритетів, за якими людина намагається збагнути історичне минуле та сучасність.

Нагальність завдань, що постали сьогодні перед світовою спільнотою, змушує по-новому розглядати традиційні питання. Глобальні проблеми наших днів вимагають від людства пошуку таких ціннісно-цільових орієнтирів, які були б прийнятними для суспільства. Це визначає характер діалогу з історичним минулим, яке завжди пізнається в єдності із сучасністю. Сьогодні це розглядається в світлі кардинальних установок щодо нового мислення, фундаментальних цінностей збереження життя людського роду, забезпечення вільного самовдосконалення особистості, розвитку світової культури.

Значну роль в цих процесах відведено соціальній памяті. У науковій літературі основна увага акцентується на тому, що глобальний характер проблеми памяті пояснюється характером сучасної культурної ситуації, що вимагає теоретичного осмислення її в умовах нової історичної реальності, якою є інформаційне суспільство. Зявилися принципово нові види соціальної памяті, повязані із сучасними інформаційними технологіями. Соціальна память в умовах інформаційного суспільства безпосередньо повязана з проблемами знання та інформації, масові комунікації змінюють механізми соціальної памяті. Гострота теоретичного осмислення даної проблеми обумовлена також тим, наскільки соціальна память сприяє розвитку суспільства й особистості та які можуть бути механізми впливу, що призводять до зміни як її субєктів, так і обєктів.

Соціальна память є системою, що включає різні складові. Потребує дослідницької уваги амбівалентний характер соціальної памяті, аналіз соціальної памяті як різновиду соціального буття, зміна її конфігурації. Виникає необхідність вивчення соціальної памяті в контексті дискурсивних практик та контрпамяті. Сьогодні актуальним є питання про соціальну память у контексті віртуальної реальності.

У нинішній ситуації гостро поставлена проблема подолання спотворень соціальної памяті, повернення з небуття її різних пластів. У першу чергу це стосується реалій пострадянського суспільства та трансформаційних процесів, які відбуваються в Україні: нині в державі прискорюються процеси суспільного життя, змінюється соціальний простір українського суспільства, повертаються із забуття важливі сторінки нашої історії. У таких умовах не можна не враховувати можливість використання соціальної памяті для блокування негативних явищ та помякшення соціальних деформацій.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблема памяті не є принципово новою для філософського дискурсу. Вона була предметом постійної уваги вже в працях філософів античності, продовжує широко обговорюватися і в сучасній філософії. Соціально-гуманітарний дискурс памяті є різноплановим, вона досліджується психологами, соціологами, культурологами, лінгвістами, істориками, етнографами, фахівцями інших галузей науки, що підтверджує її міждисциплінарний характер. Визнаючи важливість існуючих досліджень проблем памяті взагалі, і соціальної памяті зокрема, слід відзначити, що сьогодні багато її аспектів опинилися поза соціально-філософським аналізом, одним із них є трансформація соціальної памяті в інформаційному суспільстві.

Соціальна память, її зміст і особливості хоча й стали предметом уваги соціальної філософії недавно, проте вже можна виділити такі основні напрями її дослідження.

Починаючи з 50-х років ХХ століття, філософи звернулися до зясування змісту феномена соціальної памяті, що знайшло своє відображення в роботах М. Хальбвакса, Я. Ассмана, Я.К. Ребане, М.С. Роговіна, В.А. Колеватова, Ю.А. Левади, Ю.М. Лотмана, Л.В. Стародубцевої, Н.С. Корабльової, О.О. Фостачук, Л.М. Газнюк та ін.

Певний внесок у вивчення соціальної памяті внесли філософи, які досліджували співвідношення соціальної памяті та памяті колективної і історичної. Ця проблематика знаходить відображення у працях П. Рікера, П. Нора, Ф. Йейтс, Ф. Арієса, М. Еліаде, М. Блока, А.Я. Гуревича.

Трансформації соціальної памяті в умовах інформаційного суспільства присвятили свої дослідження Е. Тоффлер, М. Маклюен, М. Масуд, М. Фуко, П. Хаттон, О.В. Петровська, М. Ямпольський та ін.

Теоретичною передумовою дослідження феномену соціальної памяті є історико-філософський аспект аналізу концепту памяті, починаючи з "анамнезу" школи Платона і закінчуючи розглядом памяті як символічної інтеріоризації свідомості Ж. Дерріда. Особливе місце в осмисленні соціальної памяті належить А. Бергсону. При зясуванні специфіки соціальної памяті, її інновацій в нагоді стали наукові праці соціологів і психологів Е. Дюркгейма, Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, П.І. Зінченка, Л.Д. Ельконіна.

У контексті даного дослідження було використано наукові доробки істориків, етнологів, літературознавців, мовознавців: Л.М. Гумільова, Я. Щепаньського, Т. Парсонса, А.Я. Гуревича, В.О. Ключевського та ін.

В дисертації враховувались результати осмислення феномену соціальної памяті, які були досягнуті вітчизняними дослідниками: Н.С. Корабльовою, Л.М. Газнюк, Л.В. Стародубцевою, І.В. Карпенком, О.О. Фостачук, О.К. Чаплигіним та ін.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до комплексної теми кафедри теоретичної та практичної філософії філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Філософія і різноманіття соціокультурних світів".

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення специфіки трансформації соціальної памяті в умовах інформаційного суспільства. Поставлена мета потребує розвязання таких дослідницьких завдань:

простежити процес філософської трансформації понять память і соціальна память;

провести аналіз соціальної памяті як єдності історичної та колективної памяті;

уточнити й конкретизувати постановку питання стосовно обєктів та субєктів соціальної памяті;

проаналізувати інновації соціальної памяті в інформаційному суспільстві як співвіднесення традицій та новацій в інтерпретації соціальної памяті;

дослідити вплив сучасних інформаційних технологій на конфігурацію та зміст соціальної памяті, визначити її особливості з появою віртуальної реальності;

виявити співвідношення соціальної памяті, дискурсивних практик, контрпамяті та забуття;

Обєктом дослідження є соціальна память як соціально-культурний феномен.

Предметом дослідження є трансформації соціальної памяті в інформаційному суспільстві.

Теоретичні та методологічні основи дослідження обумовлені його метою та завданнями, вони мають комплексний характер, відповідають сучасним філософським стратегіям і базуються на таких принципах філософського пізнання як обєктивність, цілісність, системність, єдність історичного й логічного, обєктивного й субєктивного. У дисертації використано міждисциплінарний науковий, системний, компаративістський, культурологічний і соціологічний підходи. Дослідження охоплювало також праці з історії філософії, соціальної філософії, культурології, мистецтва, науки, історії та психології.

Наукова новизна дисертації визначається дослідженням трансформації соціальної памяті під впливом нових інформаційних технологій, що призводить до появи її нової конфігурації в соціальному просторі. Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в наступних положеннях:

проаналізовано соціальну память у просторі соціально-філософського дискурсу як багатовимірного амбівалентного феномену, як необхідного зрізу людського буття, як субєкта та обєкта діяльності;

встановлено, що зростаюча фрагментарність життя людини в сучасному суспільстві, поява на арені таких соціальних сил, рухів, інститутів, яких раніше не знала історія, перетворює проблему соціальної памяті з академічної в проблему групової та індивідуальної ідентифікації;

виявлено, що соціальна память маніфестує себе як дихотомія "традиція/новація", втрачаючи при цьому інтерпретацію оповідного наративу про минуле. Сучасні інформаційні технології сприяють становленню нової конфігурації соціальної памяті - фрактальному наративу у вигляді перескоків і мандрівок між сторінками історії, сторінками минулого, вона все більше уподібнюється бриколажу або колажу;

обґрунтовано, що віртуальна реальність, утілюючи в собі соціальне й символічне, породжує конфігурацію соціальної памяті як симулякра. У такій ситуації реконструкція соціальної памяті часто призводить до появи спотвореної соціальної памяті, одним із варіантів якої є картулярії;

проведено аналіз дискурсивних практик як різновидів контрпамяті, до яких належать соціальна амнезія, тілесна память та ін.;

висунуто положення про те, що нові типи фіксації, відтворення й трансляції інформації, такі як Інтернет, голографія, супутникове телебачення, сприяють появі нового типу соціальної памяті - глобальної соціальної памяті, що становить основу нового наукового напряму в соціальній мнемології.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження визначається дослідженням трансформації соціальної памяті в умовах інформаційного суспільства, впливу нових інформаційних технологій на появу нової конфігурації соціальної памяті. Результати дослідження соціальної памяті в контексті нових реалій інформаційного суспільства сприятимуть подальшій філософсько-теоретичній розробці поставленої проблеми. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для підготовки курсів і спецкурсів з філософії, соціальної філософії, психології, історії, соціології та культурології.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були апробовані автором на ХI Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях "Філософія і література" (Харків, 2004), на науково-теоретичній конференції "Особливості розвитку науки в інформаційному суспільстві" (Харків, 2006), на науковому семінарі кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Особистий внесок здобувача. Усі результати, наведені у дисертаційній роботі, дисертантом здобуто самостійно. У статтях № 1 і № 2 з теми дисертації, авторці належить 70% опублікованого матеріалу, де нею проаналізовано основні напрями соціально-філософського дискурсу памяті та специфіку соматичної памяті.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових працях, 7 з яких опубліковано у спеціалізованих виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаної літератури (341 найменування). Загальний обсяг роботи - 185 сторінок, основного тексту - 161 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь розробки проблеми, сформульовані мета і завдання роботи, визначені обєкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічні засади, окреслено теоретичну й практичну цінність одержаних результатів, а також надано інформацію про апробацію роботи та її структуру.

У першому розділі дисертації "Память у просторі соціально - філософського дискурсу" розглядається феномен соціальної памяті в контексті соціально - філософського дискурсу.

У підрозділі 1.1 "Соціальна память як феномен" наголошується, що в межах філософського дискурсу, починаючи з епохи античності й до сьогоднішнього дня, є чимало визначень памяті та соціальної памяті, представлених різними філософськими напрямами. Різні підходи до вивчення памяті сприяли її диференціації за субєктом та обєктом, роллю і місцем в житті людини та суспільства, виявленні її форм. Слід виокремити значення робіт А. Бергсона для аналізу феномену памяті. Його положення дозволяють зрозуміти історичну різнобічність концепцій памяті, її змістовного наповнення, розстановку пріоритетів, смислових значень.

Шлях до розкриття суті поняття памяті, крім історичної ретроспективи, вимагає і принципово іншого руху: смислової інтроспективи, послідовного поглиблення в приховані аспекти поняття. Філософська інтроспектива поняття памяті концентрується навколо трьох позицій: память і час, память і пізнання, память і особистість.

Соціально-філософський дискурс не ігнорує осмислення соціальної памяті в інших галузях науки, але зосереджує увагу на тому, що вона є невідємним чинником соціального буття і зафіксована в предметах матеріальної та духовної культури, у соціальних відносинах, нормах т. ін.

У підрозділі обґрунтовується положення про те, що соціальна память є системною характеристикою соціуму, вона виявляється в його здатності до символічного відтворення досвіду минулого, до збереження інформації про соціальні події та реакцію на них, у здатності до багаторазового відтворення минулого в сьогоденні, як постійного обєкту пізнання, певного стимулу поведінки. Підкреслюється, що основною функцією соціальної памяті є забезпечення цілісності історичного буття соціуму і буття індивіда в історичному просторі через створення умов колективних і індивідуальних ідентифікацій.

У підрозділі 1.2 "Соціальна память як історична й колективна" аналізується співвідношення та взаємозвязок соціальної, історичної та колективної памяті. На основі досліджень М. Хальбвакса, П. Рікера, П. Нора, Ф. Йейтс, Ф. Арієса, школи "Анналів", зроблено висновок, що як історична, так і колективна память взаємно не заперечують одна одну, а являють собою тісно повязані складові соціальної памяті, яка одночасно є історичною та колективною. Обидві вони - результат розвитку суспільства. Соціальна память як історична повязана з історією суспільства, а соціальна память як колективна - із соціальними угрупуваннями, які історично розвиваються та вдосконалюються. Підкреслюється, що історична й колективна память є "втіленням" соціальної памяті, є своєрідними "місцями" соціальної памяті.

У другому розділі "Амбівалентна природа соціальної памяті" досліджується питання специфіки обєктів і субєктів соціальної памяті, їх амбівалентний характер.

У підрозділі 2.1 "Специфіка обєктів соціальної памяті" зясовується правомірність концепту - обєкт соціальної памяті, його багатозначність і специфіка. Наголошується, що соціальна память має обєктно-субєктну природу, її обєктивний зміст постає через оцінку субєкта. У звязку з цим висунуто положення, що одним із критеріїв відбору обєктів соціальної памяті субєктами соціальної памяті є ті факти і явища, які "включаються" в неї тільки після оцінки їх певним субєктом.

Будь-яка класифікація обєктів соціальної памяті умовна, проте, всі обєкти соціальної памяті можна розділити на кілька категорій. До першої відносяться обєкти соціальної памяті, які спеціально призначалися для збереження і передачі майбутнім поколінням, такі як літописи, хроніки, мемуари, архіви і т. ін. До другої категорії відносяться "ненавмисні повідомлення", тобто все те, що створювалося не спеціально для передачі інформації про минуле, що не підпорядковує передачу фактів завданням навмисної дії на нас. У цю категорію входять обєкти, що вимагають дешифровки, оскільки повідомлення складені в якихось знакових системах, тобто зашифровані в тому або іншому ключі. Щоб добути цю інформацію, необхідно знати цей ключ. Окрім цієї класифікації можна привести ще одну, засновану на способах кодування і зберігання інформації. Так, обєкти соціальної памяті можуть бути письмовими, усними, речовинними, поведінковими (звичаї, обряди, ритуали, ігри), образотворчими.

У підрозділі 2.2 "Суспільство як субєкт соціальної памяті" обґрунтовується положення про те, що суспільство як субєкт соціальної памяті виступає, щонайперше, в своїй етнічній визначеності, оскільки етнічна консолідація є системоутворюючим чинником суспільства. Такий підхід ґрунтується на положенні Л.М. Гумільова про те, що етнос - не сукупність схожих особистостей, а система, що обєднує етнічні спільноти та продукти їх діяльності вподовж багатьох поколінь. Етнос є системою, структурованою навколо обєктів соціальної памяті, і в той же час соціальна память є необхідною умовою підтримки етнічного буття індивідів, чинником їх обєднання в суспільство. Соціальна память виконує роль живильного ґрунту, що сприяє існуванню етносів різних рівнів - субетносів і мегаетносів. Кожне з етнічних обєднань має свої особливості по зберіганню та передачі важливої інформації із покоління в покоління, тобто є своєрідним субєктом соціальної памяті.

У підрозділі 2.3 "Соціальна група та індивід як субєкти-транслятори соціальної памяті" обґрунтовано, що транслятором соціальної памяті є соціальна група, носій основного навантаження по зберіганню й передачі інформації. Саме соціальна група, починаючи з сімї і закінчуючи релігійними та національними угрупуваннями, зберігає своє минуле у двох важливих аспектах - своєрідності та довговічності.

Слід відзначити, що соціальні групи одночасно являються і субєктами соціальної памяті і засобом трансляції її стосовно інших субєктів. Кожний із субєктів соціальної памяті прагне зберегти й передати наступним поколінням те, що важливе для виживання та консолідації його групи. Транслятором соціальної памяті тієї чи іншої групи є мова як "передавальний механізм".

Особливість даного субєкта соціальної памяті виявляється в тому, що соціальні групи є сполучною ланкою між соціальною памяттю індивіда і суспільства. Адже не вся соціально-значуща інформація, що циркулює в суспільстві, необхідна індивіду і перший її "відсів" відбувається на рівні групи. Не всі ціннісні установки, що існують на рівні суспільства, приймаються конкретною соціальною групою, а вже залежно від її оцінки формуються ціннісні орієнтири конкретного індивіда.

Це дозволяє зробити висновок, що соціальна память одночасно виступає і субєктом розвитку суспільства, і обєктом соціального пізнання, що свідчить про її амбівалентну природу. Як чинник культурно-історичний, соціальна память - необхідна умова людської життєдіяльності, спосіб конструювання людини, що знаходиться в тій чи іншій реальності.

У третьому розділі "Субєкт-обєктні трансформації соціальної памяті інформаційного суспільства" увага зосереджується на трансформації соціальної памяті в умовах техногенної цивілізації та інформаційного суспільства.

У підрозділі 3.1 "Соціальна память: дихотомія традиція/новація" показано, що в інформаційному суспільстві соціальна память перетворюється в процес, що організовує навколо себе предметний простір, а світ артефактів лише обслуговує її потреби. Вона виступає як фрактальний наратив: здійснюючи перескоки-блукання між сторінками історії, породжується такий вид памяті як бриколаж. Віртуальна реальність сприяє конфігурації соціальної памяті як симулякра, як "фальшивого претендента", який виникає через несхожість і вказує на її істотні спотворення чи відхилення. Останнім часом зявилася тенденція інтерпретації соціальної памяті як своєрідного картулярія - заміни історичних архівів, документів і оригіналів, копіями. Картулярії здатні конструювати та реконструювати соціальну память, що призводить до появи спотвореної памяті.

Віртуальна реальність призвела до появи віртуального меморіалу як нового виду соціальної памяті. Інтернет сприяє створенню будь-якого двійника, якого не можливо відрізнити від оригіналу. Цей двійник може жити безмежно довго в компютерних мережах. Першим таким проектом став проект "Автозображення" (Д. Роди), в якому порушується важлива проблема інформаційного суспільства - смерть та авторство в цифровому світі.

У підрозділі аналізується соціальна память як смерть й безпамятство в ситуації оцифрованої інформації. Аналіз соціальної памяті як дихотомії традиція/новація вказує на те, що нинішня конфігурація соціальної памяті є багатомірною і відбиває динаміку історичного часу. Стосовно соціальної памяті в контексті інформаційного суспільства її нова конфігурація означає, перш за все, полісемантичність її проявів, образів.

Одним із аналогів організації соціальної памяті в умовах інформаційного суспільства є книга, написана так, що її можна і треба читати не послідовно, а як завгодно. Прикладом є роман М. Павича "Хазарський словник" без кінця та початку. Соціальна память в такому випадку втрачає часову глибину.

У підрозділі 3.2 "Зміна конфігурації соціальної памяті" обґрунтовано положення про те, що соціальна память зі зміною історичних умов піддається поступовому поповненню, змішуванню, комбінуванню і перекомбінуванню по-новому. Саме ці процеси змінюють конфігурацію соціальної памяті в інформаційному суспільстві, адже історично безпрецедентний стрибок в інформаційну сферу (Е. Тоффлер) робить соціальну память не лише досить широкою, але й активною.

Інноваційні зміни в конфігурації соціальної памяті в умовах інформаційного суспільства представлені актуалізацією досліджень "контрпамяті" (М. Фуко) - дискурсивних практик, завдяки яким память постійно змінюється. Історія дискурсу описує образи, в яких репрезентуються ідеї, оскільки кожна епоха перебудовує дискурс відповідно до нових підстав. Кожен дискурс відкриває нову інтелектуальну перспективу. Звертаючись до положень М. Фуко, у підрозділі подано розгляд соціальної памяті в контексті дискурсивних практик. Видами контрпамяті є соціальна амнезія і тілесна память.

Одним з різновидів контрпамяті є дискурс соціальна память/соціальна амнезія. Соціальна амнезія є регулятором балансу обсягу соціальної памяті в суспільній свідомості та кількості інформації в суспільстві. Соціальна память/соціальна амнезія не існують ізольовано, а утворюють цілісну систему. Про соціальну амнезію можна говорити лише тоді, коли відбувається розрив між минулим, сьогоденням і майбутнім. Соціальна память - це феномен, що підтримує соціальну стабільність, цілісність суспільства, тоді як соціальна амнезія, навпаки, здатна їх зруйнувати.

Складовою соматичного буття як інтегральної характеристики людської історії є тілесна память, яка фіксує її фізичні та метафізичні інтенції "жити" й "бути". Вона повязана з механізмами фіксації, збереження, відтворення та переробки інформації соматичного рівня. Соціальна й соматична память поєднуються в процесі діяльності людини й суспільства, тобто в їх співіснуванні. Стосовно тілесної памяті як різновиду контрпамяті, то соціалізація тілесності показує, що родова і універсальна орієнтації індивіда тісно повязані з соціальним контекстом, в якому розгортається діяльність людини, і яка приводить до просторово утілюваного її буття, де зєднуються соматична і соціальна память людини.

У підрозділі 3.3 "Соціальна память і соціальна інформація" зясовується, яким чином в умовах інформаційного суспільства память зазнає істотних модифікацій.

У підрозділі проаналізовано аналоги соціальної памяті, до яких належать соціогени (термін Ромащенко О. Р) й тілесна память. Соціоген є інформаційним носієм, зберігачем соціальної памяті, моделлю пізнання та інтерпретації інформаційної картини світу. Він виражає ставлення до навколишньої дійсності, що є характерним для колективної свідомості, забезпечує збереження соціального досвіду та його передавання новим поколінням. Соціогени мають різну природу, вони можуть бути набутими або залученими зовні і можуть або сприяють розвитку суспільства, або руйнують чи дестабілізують його. Як певний соціоген можна розглядати культуру, оскільки вона завжди історична за своєю природою і відображає ставлення як до минулого, так і до майбутнього.

У підрозділі 3.4 "Соціальна память і компютер" аналізується соціальна память як один із важливих компонентів компютерної культури, яка прискорила і полегшила доступ до надбань минулого. На думку П. Хаттона, в компютері память може бути не тільки екстеріоризована, але й миттєво поновлена. Компютерна техніка і сучасні інформаційні технології, віртуальна реальність, втягуючи в себе соціальну память, змінюють її традиційну структуру, модернізують її функції і все більшою мірою віртуалізують її. Розгляд компютера як своєрідного соціогена (термін Ромащенко О. Р) дозволяє в умовах інформаційного суспільства зняти опозицію обєктивне/субєктивне соціальної памяті. У звязку з такою постановкою взаємозвязку соціальної памяті і компютера знімається класична інтерпретація обєкту і субєкта. Субєкт в компютерну, електронну еру вже не може бути описаний в парадигмі класичної філософії. Розгляд соціальної памяті як соціогена розширює її інноваційне поле, її змінну зовнішність в інформаційному суспільстві, її розуміння.

Для опису субєкта памяті пропонуються нові концепти, наприклад, кінцева тотожність за У. Берроузом. Компютер - це і є "термінальна тотожність", тобто безпомилково побудоване зближення, де знаходиться і кінець субєкта, і нова субєктивність, що сконструйована пультом компютера на моніторі. Компютер у такій ситуації є феноменом культури знакових систем, культури на межі "світу речей" і "світу людей". Інформаційно-компютерна технологія породжує новий тип реальності - віртуальний у контексті якої соціальна память стає різновидом "симулякра", в якому поєднується минуле й сьогодення, реальне й уявне. Це одна із нових тенденцій аналізу соціальної памяті, що свідчить про появу її нової конфігурації.

У підрозділі 3.5 "Соціальна память, наука, інформаційна картина світу" соціальна память аналізується в контексті розвитку науки та інформаційної картини світу. Соціальна память сьогодні постає вже як інформаційна картина світу, що має конкретно-історичний характер. Наука як вид соціальної памяті містить в собі накопичені знання, що функціонують зараз, а також певну систему знань, покликаних передбачати її майбутнє. Соціальна память концентрує в собі інформацію про картину світу, формує широкий спектр інформаційних блоків, що містять в собі різноманітні знання про світ та місце людини в ньому.

В інформаційній картині світу завжди відтворюються певний загальнолюдський алгоритм світоупорядкування. Обсяг інформації у сучасному світі породжує протиріччя між обсягом і спроможністю людини та суспільства до її засвоєння. Це призводить до кризи інформації, що має якісну та кількісну складові, до появи мозаїчної картини світу, яка повязана з тим, що на зміну кумулятивній концепції розвитку науки прийшла концепція революційних перетворень у ній. Метафорично її розвиток уподібнюють різомі, фрактальному наративу. В умовах інформаційного суспільства наука маніфестує себе як соціальна память, що базується на двох вимірах - інформаційному та ціннісному.

Поява постнекласичної науки, вагомою характеристикою якої є "людинорозмірність" систем (В. Стьопін), дає підстави для формування єдиної наукової картини світу, в основі якої покладено уявлення про три основні сфери буття: неживої природи, органічного світу й соціального буття. Таке положення є одним із аспектів великої культурної трансформації, що відбувається зараз і дає змогу стверджувати, що постнекласична наука породжує новий образ інформаційної картини світу у вигляді загальнолюдської глобальної памяті.

У висновках сформульовано основні підсумки проведеного дослідження, визначено можливі напрямки подальшої розробки проблеми.

Соціальну память розглянуто як феномен, що забезпечує не тільки звязок між минулим, сьогоденням і майбутнім, а також як чинник, що сприяє єднанню суспільства й людини, як певний зріз людського буття, як субєкт та обєкт діяльності, як дискурсивні практики. На цій підставі зроблено висновок, що соціальна память є єдністю її різновидів, вона повязана з історично змінною реальністю і набуває різних конфігурацій упродовж історичного розвитку.

Соціальна память виступає субєктом розвитку суспільства, складаючи особливий тип мнемонічної реальності, але одночасно вона є і обєктом соціального пізнання і соціальної дії, в чому і проявляється амбівалентність її природи. Пронизуючи всі сфери функціонування суспільства, зберігаючи опредмечений в матеріальній і духовній сферах світ минулого, закріплюючи знання про минуле засобами культури, соціальна память виражає засвоєння людиною історичного часу, втілюючи його реальне буття.

Інформаційні технології призвели до того, що соціальна память втрачає свою інтерпретацію розповідного історичного наратива про минуле, про те, що "було і минуло". На його місце приходить фрактальний наратив. Віртуальна реальність породжує конфігурацію соціальної памяті як симулякра. Конструкція/реконструкція минулого породжує "викривлену" соціальну память.

Деконструкція соціальної памяті, поява її "викривленого" варіанту повязана і залежить від інститутів політичної влади. Інституційний "тероризм" політики ХХ-ХХI ст. дає чимало прикладів політичного переписування історії, демонструє різноманітний рівень історичної фальсифікації. А отже залишається актуальним соціально-філософський дискурс соціальної памяті, в якому вона виступає не тільки академічною проблемою, а залишається нагальною проблемою суспільного життя.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Карпенко І.В., Коньшина Г. Є. Память в просторі соціально-філософського дискурсу // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип. X. - С.62-70.

2. Газнюк Л.М., Коньшина Г. Є. Соматична память як чуттєві спогади минулого // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип. XII. - С.87-90.

3. Коньшина Г. Є. Соціальна память в контексті інформаційного суспільства // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ, 2003. - № 591. - С.149-152.

4. Коньшина Г. Є. Соціальна память: дихотомія традиція/новація // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - Харків: ХНУ, 2004. - № 615. - С.61-63.

5. Коньшина Г. Є. Повернення із забуття // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ, 2004. - № 638. - С.115-119.

6. Коньшина А.Е. К вопросу о принципе мнемонического синхронизма // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ. - 2005. - № 4. - С.51-55.

7. Коньшина Г. Є. Соціальна память в знаковому просторі // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ. - 2007. - № 778. - С.142 - 146.

8. Коньшина А.Е. Символизм: философия и литература // Філософія і література. Матеріали XI Харківських міжнародних Сковородинівських читань. - Харків: Прометей-Прес, 2004. - С.155 - 158.

АНОТАЦІЇ

Коньшина Г. Є. Трансформація соціальної памяті в інформаційному суспільстві. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2007.

У дисертації здійснено аналіз трансформації соціальної памяті в контексті інформаційного суспільства, де вона переплітається з проблемою інформації, компютеризації, новими технологіями та віртуальною реальністю, яка змінює конфігурацію соціальної памяті, що призводить до її перетворення в глобальну інформаційну систему.

В дослідженні робиться акцент на тому, що соціальна память в інформаційному суспільстві заявляє про себе як дихотомія традиція/новація, втрачаючи інтерпретацію розповідного наративу про минуле. Компютер сприяє появі нової конфігурації соціальної памяті - фрактального наратива, як перескоків і подорожей між сторінками історії, вона уподібнюється бриколажу чи колажу.

Віртуальна реальність, яка втілює в собі соціальне й символічне, породжує конфігурацію соціальної памяті і призводить до появи викривленої соціальної памяті, одним із варіантів якої являються картулярії.

Нові типи фіксації, трансляції та репродукція інформації, такі як інтернет, голографія, супутникове телебачення сприяють появі нового типу соціальної памяті, яка становить основу нового наукового напряму в соціальній мнемології.

Ключові слова: соціальна память, історична та колективна память, обєкт соціальної памяті, субєкт соціальної памяті, дихотомія традиція/новація, фрактальний наратив, соціальна амнезія, глобальна соціальна память.

Коньшина А.Е. Трансформация социальной памяти в информационном обществе. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. - социальная философия и философия истории. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2007.

В диссертации осуществлен анализ трансформации социальной памяти в контексте информационного общества. В связи с такой постановкой проблемы в диссертации выделены следующие аспекты исследования: память в пространстве социально-философского дискурса; амбивалентная природа социальной памяти; субъектно-объектные трансформации социальной памяти в информационном обществе.

В диссертации отмечается, что социальная память, ее содержание и особенности стали предметом философского анализа во второй половине ХХ столетия. За все это время появились многочисленные работы как в отечественной, так и в зарубежной философии: М. Хальбвакса, Я. Ассмана, Л.В. Стародубцевой, Я.К. Ребане, М.С. Роговина, В.А. Колеватова, Ю.М. Лотмана, Н.С. Кораблевой, Е.А. Фостачук, Л.М. Газнюк и др.

Несмотря на проделанную исследовательскую работу по проблемам социальной памяти, следует отметить, что многие ее аспекты оказались вне поля социально-философского анализа. К ним следует отнести и проблему трансформации социальной памяти в информационном обществе.

В информационном обществе социальная память сложнейшим образом переплетается с проблемой информации, компьютеризации, новыми технологиями, виртуальной реальностью, что меняет конфигурацию социальной памяти, ее механизмы, что, в свою очередь, приводит к ее превращению в глобальную информационную систему.

В работе социальная память рассматривается как феномен, который обеспечивает не только преемственность между прошлым, настоящим и будущим, но и способствует сохранению целостности общества. Социальная память предстает в таком аспекте как определенный срез человеческого бытия, не только как субъект, но и объект человеческой деятельности. Подчеркивается амбивалентный характер субъектно-объектной природы социальной памяти.

В исследовании делается акцент на том, что социальная память в информационном обществе манифестирует себя как дихотомия традиция/новация, утрачивая интерпретацию повествовательного нарратива о прошлом. Компьютер способствует появлению новой конфигурации социальной памяти - фрактального нарратива как перескоков и странствований между страницами истории, она уподобляется бриколлажу или коллажу.

Виртуальная реальность, которая воплощает в себе социальное и символическое, порождает конфигурацию социальной памяти как симулякра. В такой ситуации реконструкция социальной памяти приводит к появлению искаженной социальной памяти, одним из вариантов которой являются картулярии.

Новые типы фиксации, трансляции и воспроизводства информации, такие как Интернет, голография, спутниковое телевидение способствуют появлению нового типа социальной памяти - глобальной социальной памяти, которая составляет основу нового научного направления в социальной мнемологии.

Ключевые слова: социальная память, историческая и коллективная память, объект социальной памяти, субъект социальной памяти, конфигурация социальной памяти, дихотомия традиция/новация, фрактальный нарратив, социальная амнезия, глобальная социальная память.

Konshina G. E. Transformation of social memory in the informational society. - Manuscript. Thesis for the graduate degree of candidate in Philosophy (specialization 09.00.03. - Social Philosophy and Philosophy of History). - V. N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2007.

The analysis of social memory in the context of informational society has been performed in the thesis. The following aspects of the research in connection with the given problem have been outlined:

1) memory in the space of social philosophical discourse;

2) ambivalent nature of social memory;

3) subject - object transformations of social memory in the informational society.

In spite of the fact that social memory has been the subject of investigation both in home and foreign philosophy, it is noted that its numerous aspects remained out off the field of social-philosophical analysis. Transformation of social memory in the informational society should be referred to them, first of all.

In the informational society social memory is interrelated in the most complicated way with the problem of information, computerization, new technologies, virtual reality with changes the social memory configuration, its manifestation and mechanisms.

New type of fixation, translation and reproduction of information such as Internet, holography, satellite facilitate the emergence of a new type of social memory - global social memory that constitutes the basis of a new scientific trend in social mnemology. Social memory exists as an informational pattern of the world and science.

Key words: social memory, historical and collective memory, and object of social memory configuration, dichotomia tradition/novation, fractional nerrative, social amnesia, global social memory.