Наприкінці XVI ст. Загострилася класова боротьба в Україні, викликана посиленням польского кріпосництва, національного та релігійного гніту (1569 – Люблінська унія, за якою укр. землі потрапили під владу Польщі; 1588 – запровадження кріпосного права в Україні (20-ти річного терміну розшуку збіглих); 1596 – Брестська унія та насильницьке переведення українців під владу католицтва та ін.)Першим повстанням було повстання під керівництвом Криштофа Косинського (1591-159 3). Загони повсталих захопили Білу Церкву, Переяслав. Полякам не вдалося у бою розбити Косинського, і вони спочатку підписали з ним перемир'я. Після цього Косинський пішов на Запорожжя і у травні 1593 р. організував новий похід на Черкаси. Магнат Вишневецький зумів заманити Косинського нібито для переговорів і по-зрадницькому вбив його (замурував у стіну монастиря). 1594-1596 рр. спалахнуло нове повстання під керівництвом Северина Наливайка. Він ходив у похід у Молдавію та Угорщину, де набув військового досвіду. Наливайко взяв Вінницю, Луцьк, Бар, Кременець, захопив білоруські міста Пінськ, Бобруйськ, Могилів. Але у травні 1596 р. через неузгодженість між військами Наливайка і запорожцями повстанці були розбиті, а їхні керівники разом з Наливайком були захоплені у полон і страчені. До цього ж часу належить діяльність одного з найвизначніших політичних і військових діячів у історії України Петра Кононовича Сагайдачного (Конашевича-Сагайдачного). Швидко Сагайдачний виявив себе як талановитий полководець, прославився походами на турків і татар. 1615 р- він взяв турецьку фортецю Варну, 1616 р. — Кафу (Феодосію), де звільнив понад 15 тис. невільників, що зробило його знаменитим. Йому вдалося також успішно здійснити напади на турецькі порти Сіноп і Трапезунд, підійти до самої столиці Туреччини — Стамбула і підпалити під самими вікнами султанського палацу дві при стані. 1618 р. Сагайдачний на прохання польського королевича Владислава разом з 20 тис. козаків ходив походом на Москву. Ними було завойовано Путивль, Лівни, Єлець, розбито московське військо князя Волконського і взято в облогу Москву. Але остаточно Москви їм взяти не вдалося через великі морози, до того ж Польща замирилась з московським царем. Сагайдачний боровся за зміцнення православної церкви, допоміг відновити її керівництво в Україні (митрополита у Києві та 5 єпископів). Саме під час урядування Сагайдачного Речі Посполитій уперше довелося укладати з козацтвом як суб'єктом права політичним інститутом договори. п. Сагайдачний з козацьким військом у 40 тис. людей взяв участі у турецько-польській війні, зокрема козаки відіграли вирішальну роль у битві під Хотином 1621 р., де турецька армія зазнала поразки. Тут Сагайдачний був поранений отруєною стрілою і помер 10 квітня 1622 р. Польський уряд намагався обмежити зростання впливу козацтва, що призвело до нової хвилі повстань. Селянсько-козацькі повстання мали антифеодальний і національно-визвольний характер, вони свідчили про зростання опору українського народу проти гніту з боку Польщі, підготували ґрунт Визвольної війни.