Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві

КАБІНЕТ
МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний
університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра
аграрної економіки

Звіт

Про
проходження виробничої практики

Виконав:

студент 3 курсу 3 групи

економічного факультету

Крамаренко В.В.

Перевірив:

д.е.н., професор, член-кореспондент
УААН, академік УАЕН, Руснак
П.П.

Київ –
2010

Змicт

Вступ

Розділ
1. Інтенсифікація
та інновації у с/г виробництві – головний шлях його розширеного відтворення

1.1 Сутність
інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві

1.2 Основні положення методики вивчення
інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві

Розділ 2. Розвиток сільського
господарства на базі інтенсифікації і нововведень

2.1 Природно-економічні
умови сільськогосподарського виробництва

2.2 Рівень інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва

2.3 Економічна
ефективність інтенсифікації та нововведень у сільськогосподарському виробництві

Розділ 3. Основні напрями інтенсифікації с/г виробництва і
шляхи підвищення її економічної ефективності

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної
механізації виробництва

3.2 Хімізація
сільськогосподарського виробництва

3.3 Впровадження досягнень науки і передового досвіду в
сільськогосподарське виробництво

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Забезпечення
стабільного і достатнього продовольчого постачання населення зумовлює
необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.
Для розв'язання цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний, коли розширюється
тільки поле виробництва, та інтенсивний, коли застосовуються більш ефективні
засоби виробництва.

Розуміння
суті інтенсифікації буде неповним, якщо не враховувати того, що з нею пов'язані
прогресивні методи організації праці та виробництва, які треба розглядати як
найважливіші напрями інтенсифікації. Таким чином, під інтенсифікацією слід
розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру
виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої
сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч.
шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування
більш ефективних засобів виробництва.

Загальні
принципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільного
виробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Але
разом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як на
зміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, що
використовуються для характеристики даного процесу.

Інтенсифікацію
сільського господарства необхідно пов'язувати з величиною додаткових вкладень
засобів виробництва на одиницю земельної площі, використанням різних технічних
удосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшення
використання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.

Інтенсифікація
сільського господарства — це об'єктивний і закономірний процес його розвитку,
зміст якого визначається віддачею земельних угідь, що досягається на основі
додаткових вкладень. Її не можна зводити лише до нагромадження фондів, головне
в ній — підвищення виходу продукції з розрахунку на одиницю наявних виробничих
ресурсів — земельних угідь, трудових ресурсів, основних фондів і оборотних
засобів. Реалізація цього вимагає широкого використання досягнень науки і
передового досвіду, інтенсивних технологій і прогресивних форм організації
виробництва.

У
сучасних умовах інтенсифікація є основним напрямом розвитку
сільськогосподарського виробництва. Нарощування виробництва продукції не може
бути досягнуте на незмінній технічній основі, без удосконалення засобів виробництва.

Розділ
1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві – головний шлях його
розширеного відтворення

1.1
Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві

Збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним
та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі
відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли
розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються
більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток
сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за
незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва
продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві –
збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного
розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції
здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження
досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють
зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку
збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого
періоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників – розширення
посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток
сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів,
придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Оскільки екстенсивні
чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені,
інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу
набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес
інтенсифікації – об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського
господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в
умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності
збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними
передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:

Ø 
необхідність дальшого збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції

Ø 
обмеженість орнопридатних земель

Ø 
нагромадження матеріальних засобів і коштів у
підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма
розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на
основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне
вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У
зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського
господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на
одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними
ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає
якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних
технологій.

Особливість
інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що
ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не
прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на
тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному
використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності
сільськогосподарських культур.

Характеризуючи
процес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвивається
при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення
якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту
саму кількість землі.

Інтенсифікація
сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не
можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі
інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення
виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання
досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів
виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення
продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У
процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній
єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського
господарства – це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою
збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна
інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і
раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі
кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть
перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно
впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення
економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає
створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його
технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і
кваліфікованої праці.

Інтенсифікація
сільського господарства – це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і
живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову
худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності
її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства
відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується
науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення
виробництва.

З
розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві
змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці – частка
першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток
сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх
його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою
підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація
сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а
також відносно до галузей – рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта
інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації
сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації
рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі
розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом
сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У
тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я
продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості,
зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби
виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який
закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і
недоцільністю утримання.

Специфічні особливості
об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють
відмінності в організації розширеного
відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції
здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її
продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів
забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед
інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів
її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у
збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби
кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на
поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби,
підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення
стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з
інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних
спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації
основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його
засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку
сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського
господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського
господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному
розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років
розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що
забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності
праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація
сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом
підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує
зміцнення економіки аграрних підприємств.

1.2 Основні
положення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві

Інтенсифікація
сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки
сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень
науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати
виробництва.

Мета інтенсифікації
сільського господарства – збільшення виходу високоякісної продукції з
розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом
розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію
уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в
тваринництві – на голову худоби.

Виходячи з цього,
вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три
етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це
показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і
економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення
інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або
окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В
аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського
виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом
інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому – умовне
поголів'я продуктивної худоби аграрного підприємства.

При вивченні
інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків,
молока, свинини тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної
культури або середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

У процесі
інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні
засоби виробництва і живу працю сільських трудівників. У зв'язку з цим для
визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва
використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і
часткові, вартісні і натуральні.

Узагальненим
показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який
відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних
виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на
гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть
інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського
виробництва.

Важливим
показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі
витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати
сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у
розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих
оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від
об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності
сільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.

Для визначення рівня
інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузями
обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного
поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень
інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини
тощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної
культури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних
виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а
також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації
сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової
продукції.

Рівень інтенсивності
сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних
виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник
відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У
процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на
продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони
створюють відповідні умови для національного використання матеріальних
оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими
фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також
сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

Для рівня
інтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці з
розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію
сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень
науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і
автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників,
затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно
зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої
і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

В окремих випадках,
коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технології
виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати
праці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це не
порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського
господарства.

У процесі
інтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва
– різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для
характеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва
використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей,
спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної
площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних
робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність
поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.

До натуральних
показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати
кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної
механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу,
породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень
інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному
роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання.
Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає
можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з
одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники
інтенсифікації сільського господарства – це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та
прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного
підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності
сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

Підвищення рівня
інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід
продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її
одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не
тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва
продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації
сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих
витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності,
окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну
доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього
використання. Окупність додаткових витрат – це вартість додаткової валової
продукції сільського
господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення
економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-,
матеріале-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення
набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на
виробництво одиниці продукції.

Підвищення
економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства
характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку
на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат
на її виробництво.

У
сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації
сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю
земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і
попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг
продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший
за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського
господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування
досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах
зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості
валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації
сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності
додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої
ефективності.

Підвищення
економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають
комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів
на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Розділ 2. Розвиток сільського
господарства на базі інтенсифікації і нововведень

2.1 Природно-економічні умови
сільськогосподарського виробництва

Раціональне
розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливим фактором
інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному
секторі економіки. Розміщення сільського господарства означає розподіл
виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни.
Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природними та
економічними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певних
видів продукції.

Завдання
раціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культур
по території країни, з метою найефективнішого використання природних та
економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських
продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення
комплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхідних
пропорціях поєднуються різні галузі з переважним розвитком головної з них.

Для
висвітлення розміщення досліджуваного господарства, оцінимо його місце
розташування, природні та економічні умови. ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця" знаходиться в с. Соф. Борщагівка, Києво-Святошинського району,
Київської області. Відстань від центральної садиби підприємства до районного
центра – 10 км.

Київщина
має гарні природні умови для розвитку сільського господарства. Клімат області
помірно континентальний, з доволі теплим літом та порівняно не суворою зимою.
Північна частина області знаходиться в помірно теплій вологій агрокліматичній
зоні (до 650 мм опадів за рік), а південна – в теплій недостатньо вологій зоні
(до 450 мм опадів за рік). Середня температура січня від -7°С до 8°С, а липня –
19-19,5°С; сума ефективних температур складає 2400-3400°С. Тривалість
безморозного періоду в області складає: в повітрі 160-180 днів, на поверхні
ґрунту – 140-150 днів. Велика частина опадів випадає в теплий період року.
Серед негативних природних процесів, що впливають на сільське господарство,
виділяють суховії та засухи; інколи бувають ливні з інтенсивністю до 3-4 мм опадів за хвилину.

В
Київській області розповсюджені майже всі типи ґрунтів, що характерні для зони
Полісся та Лісостепу (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі чорноземи
опідзолені, мало гумусні чорноземи, болотні та торф’яні ґрунти). Агропромисловий
комплекс Київської області включає сировинну, переробну і обслуговуючі ланки.
Основна його сфера — сільське господарство зерново-молочно-м’ясного напряму.
Серед зернових культур основними є озима пшениця, жито, овес, ячмінь, гречка,
серед технічних — ріпак озимий. У галузевій структурі сільського господарства
переважає тваринництво, а саме — скотарство молочно-м’ясного напряму,
свинарство.

З
огляду на всі особливості даної області, можна сказати що вона має сприятливі
властивості для ведення сільського господарства, тому доцільне використання цих
властивостей призведе до ефективного функціонування господарства. Загальну характеристику підприємства
почнемо з дослідження наявності і ефективності використання земельних ресурсів.

Таблиця
2.1.1 Структура с/г угідь ДП НДВ
Агрокомбінат "Пуща-Водиця"

Землями
с/г призначення визнають землі, подані для виробництва с/г продукції,
здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення
відповідної виробничої інфраструктури для цих цілей.

З даної таблиці
можна зробити наступні висновки: за 2007-2009рр. найбільше земельних угідь було
зосереджено на підприємстві у 2007 році, їхня площа становила 3371,3 га. Найбільше с/г угідь займає рілля, питома вага якої складає у 2007р. – 2900, 2 або 86,0%, у
2008 та 2009 – 2900,0 га або 87,9% в структурі земельної площі. За
досліджуваний період площа с/г угідь зменшилася на 2,1%, а рілля – на 0,01%. . Це
свідчить про високу розораність земель та екстенсивний спосіб ведення
виробництва.

Таблиця 2.1.2 Структура посівних площ ДП НДВ
Агрокомбінат "Пуща-Водиця"

В структурі
посівних площ с/г культур підприємства значне місце посідають зернові та
зернобобові культури, зібрана площа яких у 2007 році найбільша в порівнянні з
2008-2009рр. і складає 500 га. Серед зернових та зернобобових культур найбільше
зібраної площі припадає на озиму пшеницю, а саме 450 га або 90% в структурі загальної площі зернових культур.