Діяльність державної податкової інспекції

ВСТУП




Значне зростання
практичного досвіду пов’язане з необхідністю прискорення прийняття
альтернативніших рішень в умовах ринкової економіки.


Практика для
студентів є складовою частиною підготовки магістрів у вищих навчальних
закладах. Вона передбачена навчальним планом, є однією із складових підготовки
фахівців податкової служби за освітньо – кваліфікаційним рівнем – магістер.


Метою
магістерського стажування – є поглиблення і закріплення теоретичних знань, які
були набуті в процесі навчання, надбання практичних навичок з аудиту і
державного контролю в системі оподаткування та вміння застосувати їх при
вирішенні конкретних виробничих ситуацій, формування відповідальності при
прийнятті управлінського рішення, оволодіння сучасними формами та методами
економічної, контрольної та організаторської роботи, набуття необхідних навичок
правильності нарахування та сплати підприємствами податків, зборів до бюджету
та інших неподаткових платежів, передбачених діючим законодавством, формування
професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної
роботи в сучасних умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої
знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.


Головні завдання
практики – це отримання практичної підготовки, необхідної для виконання обов’язків
обліковця, податкового інспектора та набуття досвіду організаторської роботи.


Завданнями
переддипломної практики є:


поглиблення та
розширення теоретичних знань, набуття практичних навичок з усіх дисциплін
навчального плану;


підбір
статистичного та звітного матеріалу для виконання дипломної роботи магістра;


глибокий аналіз
чинного законодавства з питань аудиту і державного контролю в системі
оподаткування, виявлення проблемних питань;


виявлення
недоліків в організації обліково – аналітичної роботи підприємств, податкових
інспекторів – ревізорів;


опрацювання
питань щодо вдосконалення аудиту і державного контролю в системі оподаткування.


Виходячи із
завдань економічної практики можна сказати, що цей вид практики є одним з
найважливіших елементів у формуванні магістрів. Вона дозволяє сформулювати
початкову оцінку та ціну магістра на ринку робочої сили його готовність до
зайняття певної посади, адже тільки в реальних життєвих обставинах на
конкретних прикладах можна зрозуміти та навчитися поєднувати теорію та
практику, збагнути їх подібність та відмінність.


Кожна країна
прагне до збільшення своїх доходів. На рівень доходів країни впливає безліч
факторів. Фактор діяльності податкових служб – найголовніший у цьому питанні. В
Україні даному фактору приділяється набагато менше уваги ніж він потребує. Тому
в процесі прямування України у світовий економічний простір першочергового
значення і особливої актуальності набуває розробка напряму вдосконалення
державної податкової служби.


Питаннями
вдосконалення роботи податкових служб розглядаються в наукових працях Азарова
М.Я, Данилова О.Д, Закірова А.М., Мерзлякова І.М., Садикова Ф.А. та інших
видатних вчених. Проте дане питання потребує подальших розробок та пошуків
нових шляхів вдосконалення.


Одним із завдань
проходження практики є викладення теоретичних та практичних основ та напрямків
вдосконалення роботи податкових служб на прикладі МДПІ таким чином, щоб даний
виклад віддзеркалював стан податкової служби в Україні, а запропоновані заходи
вдосконалення були б цілком придатними для практичного застосування та дозволять
покращити методику проведення контрольно – перевірочної діяльності та дозволять
поповнювати державний бюджет.


Одним із методів
покращення діяльності податкових служб в сучасних умовах являється
вдосконалення контрольно – перевірочної роботи. В даній роботі розглядається
практичний досвід роботи МДПІ, що є базю практики та типова методика здійснення
контрольно – перевірочної роботи даної служби.


МДШ об'єднує
території районів, які розташовані у північно – східному регіоні області.
Максимальна відстань від обласного центру 165 км.


Площа території,
яку обслуговує МДШ, складає 2141 кв. км, або 7,6 % від загальної площі області.
На цій території знаходиться 113 населених пунктів з чисельністю населення
76,36 тис. чоловік, що становить 6,1 % від загальної чисельності населення
області.


Основна галузь
діяльності – сільське господарство, яке станом на 1.01.2008р. налічувало 447
сільськогосподарських підприємств, з 51 сільськогосподарських товаровиробників,
369 фермерських господарств. Всього на території регіону зареєстровано 912
юридичних осіб та 1430 фізичних осіб – СПД (суб’єкта підприємницької діяльності
).


Проходження
економічної практики дає змогу більш детально ознайомитися зі структурними
підрозділами податкової інспекції, функціональними обов’язками працівників,
організацією обліку платників податків та обліку податків і зборів, оволодіти
навиками перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати
різноманітних податків, зборів та інших платежів, узагальнення результатів
документальних перевірок.


Таким чином,
проходження практики є важливим етапом для студентів. Студенти мають зробити
науковий аналіз поєднавши теорію та практику, внести свої пропозиції щодо
модернізації та вдосконалення певного економічного процесу (організації роботи,
обчислення податків та інше), напрямів удосконалення організації контролю в ДПІ
та шляхів підвищення ефективності аудиторських перевірок, використовуючи вже
набутий під час проходження практики власний досвід.





1.
ЗАГАЛЬНЕ
ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ СТРУКТУРОЮ МДПІ ТА ЇЇ НОРМАТИВНО – ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ




Кожна країна прагне
збільшити свої доходи. На рівень доходів країни впливає багато різноманітних
факторів. Одним із найважливіших факторів являється діяльність податкових
органів. Слід відзначити, що в країнах з розвинутою ринковою економікою
найбільше уваги приділяється питанням діяльності податкових служб.


Ось чому, в сучасних
умовах господарювання особливо актуальним залишається питання організаційної
діяльності податкових служб.


До системи органів
державної податкової служби в Україні, належать: Державна податкова адміністрація
України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах
(крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.


У складі органів державної
податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими
правопорушеннями – податкова міліція.


Державна
податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших
місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів) державні
податкові інспекції, саме такою і є МДПІ. Та об'єднані (на місто і район) державні
податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.


МДШ об'єднує
території районів, які розташовані у північно – східному регіоні області.
Максимальна відстань від обласного центру 165 км.


Площа території,
яку обслуговує МДШ, складає 2141 кв. км, або 7,6 % від загальної площі області.
На цій території знаходиться 113 населених пунктів з чисельністю населення
76,36 тис. чоловік, що становить 6,1 % від загальної чисельності населення
області.


Основна галузь
діяльності – сільське господарство, яке станом на 1.01.2008р. налічувало 447
сільськогосподарських підприємств, з 51 сільськогосподарських товаровиробників,
369 фермерських господарств. Всього на території регіону зареєстровано 912
юридичних осіб та 1430 фізичних осіб – СПД (суб’єкта підприємницької діяльності
) .


Державна
податкова інспекція у смт. (далі – МДПІ) створена відповідно до Закону України
від 4 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (із
змінами і доповненнями).


МДПІ є органом
державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, яка підпорядковується
Державній податковій адміністрації в області і забезпечує реалізацію єдиної
державної податкової політики на відповідній території, а також державної
політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв
і тютюнових виробів.


МДПІ є юридичною
особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України
і своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, реєстраційні
рахунки в органах Державного казначейства України, має відокремлене майно, може
від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки
в межах своїх повноважень, бути позивачем і відповідачем у судових органах.


МДПІ у своїй
діяльності керується Конституцією України, Законом України ”Про державну
податкову службу в Україні” та іншими законами України, актами Президента
України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно – правовими актами
органів державної влади, власними розпорядчими документами (наказами,
розпорядженнями тощо) ДПА України, ДПА в області, рішеннями органів місцевого
самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень, та
іншими законодавчими актами.


Гранична
чисельність працівників ДПІ затверджується головою ДПА в області.


Організаційна
структура МДПІ затверджується головою ДПА в області за погодженням з
організаційно – розпорядчим відділом ДПА щорічно у термін до 15 грудня.


Організаційна
структура МДПІ станом на 01.01.08 показана на рисунку 1.1 в додатку А1.


Як видно з
додатку А2 керівництво налічує 5 чол.: начальник інспекції, перший
заступник начальника інспекції, заступник начальника інспекції – начальник відділення
– 2 чол., заступник начальника інспекції – начальник відділу погашення
прострочених податкових зобов’язань.


Адміністративно –
господарський відділ – 3 чол.;


Фінансовий сектор
– 2 чол.;


Юридичний відділ
– 3 чол.;


Головний
спеціаліст з питань роботи персоналу – 1 чол.;


Головний
державний податковий інспектор з питань організаційно – розпорядчої роботи – 1
чол.;


Відділ
оподаткування юридичних осіб – 7 чол.;


Відділ
оподаткування фізичних осіб – 8 чол.;


Відділ обліку і
звітності – 4 чол.;


Сектор
економічного аналізу та прогнозування – 2 чол.;


Відділ аудиту
юридичних осіб – 5 чол.;


Відділ погашення
прострочених податкових зобов’язань – 3 чол.;


Відділ інформатизації
процесів оподаткування – 3 чол.;


Відділ реєстрації
та обліку платників податків – 3 чол.;


Відділ масово –
роз’яснювальної роботи та звернень громадян – 3 чол.;


Всього без
відділень працює – 18 чол.;


Великоолександрівське
відділення – 17 чол.;


Високопольське
відділення – 14.;


Всього – 49
чоловік.


Державну
податкову інспекцію очолює Начальник. Начальника ДПІ призначає на посаду та
звільняє з посади Голова Державної податкової адміністрації України у порядку,
визначеному законодавством. Начальник ДПІ має заступників, які призначаються на
посаду та звільняються з посади головою ДПА в області. Начальник розподіляє
обов'язки між заступниками та визначає ступінь їх відповідальності.


Основними
завданнями підрозділів МДПІ є:


здійснення контролю
за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених
законодавством;


здійснення
контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків;


формування та
ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших
обов'язкових платежів та банку даних про платників податків – юридичних осіб
районного рівня;


роз'яснення
законодавства з питань оподаткування серед платників податків, інших платежів;


розшук платників
податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів.


МДПІ відповідно
до покладених на неї завдань, виконує такі функції:


здійснює
реєстрацію юридичних і фізичних осіб – платників податків, забезпечує облік
платників податків та інших платежів, а також правильність обчислення і
своєчасність надходження цих платежів;


здійснює контроль
за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції,
порядок розрахунків із споживачами з використанням реєстраторів розрахункових
операцій, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари
(роботи, послуги) а також контроль за наявністю свідоцтв про державну
реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів та інших
спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності,
здійснює контроль за погашенням податкової заборгованості платниками податків,
інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;


контролює
своєчасність подання платниками податків податкових декларацій, розрахунків та
інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та інших платежів, а також
проводить перевірку достовірності цих документів щодо правильності визначення
об'єктів оподаткування і обчислення податків та інших платежів;


здійснює контроль
за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку
прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю
і повнотою перерахування цих сум до бюджету;


забезпечує
застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених
законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення
адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені
посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;


проводить роботу,
пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом
порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до
держави, скарбів і конфіскованого майна;


отримує від ДПА
України ідентифікаційні номери фізичних осіб – платників податків та інших
обов'язкових платежів і видає документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи
– платника податків та інших обов'язкових платежів, і веде банк даних про
платників податків – юридичних осіб районного рівня;


проводить масово
– роз'яснювальну роботу з населенням та платниками податків щодо порядку
застосування законодавчих та інших нормативно – правових актів з питань
податків та інших платежів через місцеві засоби масової інформації а також
шляхом проведення семінарів, лекцій, зустрічей в трудових колективах та при
особистому прийомі відповідальними працівниками МДПІ;


організовує
роботу із створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць;


передає
відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено
кримінальну відповідальність;


інформує ДПА в області
і райдержадміністрацію про основні показники мобілізації податків та інших
платежів до Державного та місцевого бюджетів. Так, наприклад додаток показує
стан надходжень платежів у 2007 році по МДПІ. В додатку А3 показано планові та
фактичні надходження. Майже по всіх платежах до бюджетів МДПІ перевиконала план
і держава отримала значно більшу ніж заплановану суму в дохід. Всього на 2007
рік було заплановано зібрати 23592770 грн., а фактично зібрано 27349105 грн.,
фактична сума перевищила планову на 3756335 грн., план був виконаний на 115,9%.



узгоджує з
районним фінансовим відділом, відділенням Державного казначейства дані про
надходження податків та інших платежів;


здійснює координацію
своєї контрольно – економічної діяльності з фінансовими органами, органами Державного
казначейства України, служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики,
Державними митною та контрольно – ревізійною службами, іншими контролюючими
органами а також установами банків;


організовує в
межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці та
захисту інформації про платників податків;


приймає і
реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення,
віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і
приймає щодо них передбачені законом рішення;


здійснює контроль
за проведенням операцій з грошовими коштами у готівковій та безготівковій
формі, операцій з іншим рухомим та нерухомим майном, за ввезенням в Україну і
вивезенням за її межі іноземної та національної валюти у великих розмірах;


вживає в
установленому порядку заходів щодо залучення до оподаткування доходів, що
знаходяться в нелегальному обігу і не мають злочинного походження;


запобігає
корупції та іншим службовим порушенням працівників державної податкової служби;


подає до судів і
арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про
визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом
підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними
цільовими фондами за рахунок їх майна;


здійснює розгляд
звернень громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування
та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на
дії посадових осіб державної податкової інспекції;


здійснює контроль
за ефективністю використання і збереження закріпленого за державними
податковими інспекціями державного майна;


здійснює інші
функції, необхідні для виконання покладених на неї завдань.




2. ОБЛІК
ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ




Відповідно до
Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою
забезпечення повноти надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів) до
бюджетів усіх рівнів шляхом охоплення обліком та контролем платників податків
затвердили Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).


Цей Порядок розроблений
відповідно до Законів України "Про систему оподаткування”, "Про
державну податкову службу в Україні" та інших актів, положень чинного законодавства
України і має на меті використання єдиної раціональної методики обліку платників
податків і зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової
служби.


Робота з обліку
платників податків у органах державної податкової служби здійснюється
працівниками відділу реєстрації та обліку платників податків.


До складу відділу
реєстрації та обліку платників податків входить 3 чоловік: начальник відділу –
1 чол., заступник – 1 чол., головний державний податковий інспектор – 1 чол..


Працівники
відділів координують свою діяльність з питань обліку платників податків з
фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби
безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та
контрольно-ревізійною службами, іншими органами, що здійснюють контроль, установами
банків, а також із податковими службами інших держав .


Платники податків
– це юридичні особа або фізичні особи, на яких згідно із законами України
покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).


Єдиний банк даних
про платників податків – це автоматизована система збору, накопичення та обробки
даних про платників податків. Формується з районних рівнів Єдиного банку даних юридичних
осіб державних податкових інспекцій в районах, містах і районах у містах, а
також міжрайонними та об'єднаними інспекціями і ведеться Державною податковою
адміністрацією України.


Реєстр неприбуткових
організацій і установ – це автоматизована система збору, накопичення та обробки
даних про неприбуткові організації та установи.


Державний реєстр фізичних
осіб – платників податків – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення
єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки і
збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів у
порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України. Формування
та ведення ДРФО здійснюється органами державної податкової служби.


Реєстр фізичних
осіб – платників податків самозайнятих осіб (Реєстр фізичних осіб) – це банк
даних платників податків, який створюється для забезпечення єдиного податкового
обліку платників податків – фізичних осіб в органах державної податкової служби
і який є складовою частиною ДРФО.


Реєстр платників податку
на додану вартість – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного
обліку платників податку на додану вартість.


Робота з обліку
платників податків у органах державної податкової служби здійснюється працівниками
підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується
Державною податковою адміністрацією України.


Узяття на облік
платників податків органами державної податкової служби здійснюється за
принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що провадяться
державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників податків, що
забезпечуються органами державної податкової служби. Процедури та умови обміну відомостями
(повідомленнями) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік
(зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців визначені
Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання
відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.



Органи державної податкової
служби здійснюють контроль відомостей, які надійшли з Єдиного державного реєстру
юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, щодо коректності використання
ідентифікаційного номера з ДРФО та вживають заходів для усунення помилок державними
реєстраторами згідно з зазначеним Порядком, а також повідомляють платників
податків про виявлені помилки в ідентифікаційних номерах з ДРФО та про необхідність
подання уточнених відомостей до відповідних органів. Для забезпечення повноти обліку
платників податків органи державної податкової служби станом на 1 – ше число
кожного місяця проводять звірку районного рівня Єдиного банку даних про
платників податків – юридичних осіб, а також Реєстру фізичних осіб з даними
інформаційної бази Єдиного державного реєстру.


Узяття на облік
як платників податків – юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб
здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової
служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках,
передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним
державним реєстром підприємств та організацій України.


Реєстр неприбуткових
організацій та установ створюється з метою:


забезпечення єдиних
принципів ідентифікації неприбуткових організацій та установ, а також їх обліку
в податкових органах України;


забезпечення податкових
органів України інформацією з Реєстру для здійснення контролю за використанням
неприбутковими організаціями та установами коштів, звільнених від
оподаткування;


організації
суцільного і вибіркового аналізу;


взаємодії на
єдиних методологічних засадах із базами даних Міністерства статистики України, Державної
митної служби України, Національного банку України, Міністерства економіки
України, Фонду державного майна України, інших міністерств і відомств України;


надання
відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам відповідно до
чинного законодавства України.


При включенні
неприбуткової організації або установи до бази Реєстру їй по її
ідентифікаційному номеру ставиться ознака неприбуткової організації (установи).


Структуру ознаки неприбуткової
організації або установи встановлює Державна податкова адміністрація України.


Створення і ведення
Реєстру здійснюється Державною податковою адміністрацією України.


До Реєстру заносяться
неприбуткові організації та установи, які звільняються від сплати податку на
прибуток. Для внесення до Реєстру неприбуткова організація або установа повинна
подати (надіслати) до податкового органу за її місцезнаходженням реєстраційну заяву
за формою N 1 – РН, а також копію статутних і установчих документів (Додаток
Б1).


Органи державної податкової
служби можуть проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих
документах.


За результатами розгляду
заяви можуть бути прийняті рішення про:


внесення
неприбуткової організації (установи) до Реєстру;


відмову внесення неприбуткової
організації (установи) до Реєстру.


Рішення готується
у двох примірниках – перший надається організації або установі, а другий
залишається в органі державної податкової служби.


Регіональні
органи податкової служби здійснюють:


виконання функцій
адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з місцевих
органів податкової служби, контроль достовірності та актуалізація даних, захист,
контроль права доступу тощо);


облік неприбуткових
організацій та установ, які звільняються від сплати податку на прибуток, та
розташовані на їх території;


передачу змін і доповнень
до Реєстру в центральний податковий орган України;


взаємодію з
базами даних відповідних територіальних органів місцевої державної влади.


прийняттям та перевіркою
звітів від неприбуткових установ таких як: звітів про суми пільг використаних
такими установами та звітів про використання коштів неприбутковими установами
та організаціями (Додатки Б2; Б3) .


Узяття на облік
установи або організації, що прийняла рішення про самостійну сплату податків, здійснюється
після прийняття такого рішення за заявою установи або організації.


Підставою для
взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби є надходження
до цього органу відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної
реєстрації юридичної особи.


Узяття юридичної
особи на облік органами державної податкової служби здійснюється також на
підставі відповідного повідомлення державного реєстратора про судове рішення
щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи та внесення
відповідного запису до Єдиного державного реєстру, або надходження офіційного
рішення особи про створення юридичної особи в якому зазначається місце, дата,
прийняття рішення, присутніх, порядок денний, та рішення про створення
юридичної особи, створення статуту (Додаток Б4),призначення голови, та особу на
яку покладається відповідальність провести реєстрацію підприємства, надання
права підпису всіх документів, відкриття рахунків в банку, отримання печатки та
кутового штампу підприємства (Додаток Б4).


Підрозділом з обліку
платників податків органу державної податкової служби щодо кожної юридичної особи
робиться запис у журналі обліку платників податків – юридичних осіб за ф. N 2 –
ОПП. Отримані від державного реєстратора відомості обробляються засобами відповідного
програмного забезпечення згідно з регламентом такої обробки та вносяться до
районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб.


Для взяття на
облік платник податків – юридична особа, подає до органу державної податкової
служби:


заяву за ф. N
1-ОПП (Додаток Б5);


копію свідоцтва (документа)
про державну реєстрацію (легалізацію) (Додаток Б6);


копію документа, що
підтверджує присвоєння ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (Додаток Б7). Одночасно
з поданням заяви платником податків – юридичною особою пред'являються оригінали
перелічених документів, а також копії документів засновника установчі документи
(Додаток Б8) .


Дані із заяв про
взяття на облік платників податків заносяться до районного рівня Єдиного банку
даних юридичних осіб та фіксуються у журналі за ф. N 2 – ОПП.


З моменту взяття
на облік платник податків уважається таким, що перебуває на загальній системі
оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до
законодавства.


Узяття на облік платника
податків органом державної податкової служби провадиться не пізніше наступного
робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора чи заяви від
платника податків та здійснюється датою внесення даних до Єдиного банку даних
юридичних осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації
відповідного повідомлення державного реєстратора чи заяви платника податків у
журналі обліку платників податків – юридичних осіб за ф. N 2 – ОПП.


Дані про дату взяття
(постановки) на облік платника податків – юридичної особи чи відокремленого
підрозділу юридичної особи орган державної податкової служби у день взяття на
облік передає відповідному державному реєстратору для внесення цих відомостей до
Єдиного державного реєстру.


Після взяття
платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про
взяття на облік платника податків за формою N 4-ОПП (Додаток Б9). Така довідка
надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік.


За згодою платника
податків не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік така
довідка може бути видана платнику податків чи уповноваженій особі платника податків
в органі державної податкової служби.


Другий примірник чи
копія довідки зберігається в реєстраційній частині облікової справи платника податків
з поміткою "Копія до облікової справи".


Про видачу
довідки за ф. N 4-ОПП робиться запис у журналі реєстрації довідок про взяття на
облік платників податків за ф. N 14-ОПП. Довідка про взяття на облік не
потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії органу
державної податкової служби.


Довідка про
взяття на облік платника податків за ф. N 4-ОПП є єдиним документом, який
підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової
служби.


Якщо платник податків
створений на визначений строк чи перебуває на обліку в органі державної податкової
служби до визначеного терміну, у лівій верхній частині довідки за формою N4-ОПП
робиться спеціальний запис "Довідка дійсна до" і зазначається відповідна
дата.


Повернення до
органу податкової служби листа з довідкою про взяття на облік платника податків
за ф. N 4-ОПП є підставою для проведення заходів щодо встановлення
місцезнаходження (місця проживання) платника податків.


Якщо за
результатами звірки з даними Єдиного державного реєстру встановлено, що юридична
особа за даними Єдиного державного реєстру має стан такої, що здійснює
діяльність та при цьому не перебуває на обліку чи знята з обліку у відповідному
органі державної податкової служби, то цим органом проводяться заходи щодо отримання
відповідних відомостей від державного реєстратора та постановки на облік такої
юридичної особи.


Підрозділ, який веде
облік платників податків, не пізніше наступного дня після взяття платника податків
на облік друкує та передає списки платників податків, узятих на облік, до підрозділів
з питань оподаткування юридичних осіб для подальшого контролю за поданням ними податкової
звітності. Підрозділи з питань оподаткування формують облікову справу на кожного
платника.


Узяття на облік
фізичної особи – підприємця здійснюється за місцем проживання такої особи
відповідним органом державної податкової служби на підставі відомостей з
реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця.


Про отримання
повідомлення від державного реєстратора підрозділом з обліку платників податків
органу державної податкової служби стосовно кожної фізичної особи – підприємця робиться
запис у журналі обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів)
фізичних осіб за ф. N 7-ОПП.


Отримані від державного
реєстратора відомості обробляються засобами відповідного програмного забезпечення
згідно з регламентом такої обробки та вносяться до Реєстру фізичних осіб.


На бажання
фізичної особи – підприємця, стосовно якої до органу державної податкової
служби за її місцем проживання не надійшли відомості від державного
реєстратора, узяття такої особи на облік може бути здійснене органом державної
податкової служби, якщо така особа подає до органу державної податкової служби:


заяву за формою N
5 – ОПП (додаток Б11 );


копію свідоцтва
про державну реєстрацію (Додаток Б12).


Одночасно з
поданням заяви платником податків – фізичною особою – підприємцем
пред'являється оригінал такого свідоцтва.


Узяття на облік фізичної
особи – підприємця органом державної податкової служби провадиться не пізніше
наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора чи
заяви від платника податків та здійснюється датою внесення даних до Реєстру фізичних
осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного
повідомлення державного реєстратора чи заяви платника податків у журналі за ф.
N 7 – ОПП.


Фізичні особи –
підприємці, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття
ідентифікаційних номерів, мають у паспортах відмітки про право здійснювати
платежі без ідентифікаційного номера та стосовно яких замість ідентифікаційного
номера до Єдиного державного реєстру і свідоцтва про державну реєстрацію
фізичної особи – підприємця внесено серію та номер паспорта, після взяття на облік
обліковуються в органах державної податкової служби за серією та номером
паспорта.


Якщо за
результатами звірки з даними Єдиного державного реєстру встановлено, що фізична
особа – підприємець має стан такої, що здійснює діяльність та не перебуває на
обліку або знята з обліку у відповідному органі державної податкової служби, то
цим органом проводяться заходи щодо отримання відповідних відомостей від державного
реєстратора та постановки на облік такої фізичної особи – підприємця.


Підрозділ обліку платників
податків після взяття платника податків на облік формує його облікову справу з
переліком документів, визначених спеціальним Порядком, яка зберігається до ліквідації
платника податків або зняття його з обліку в одному органі державної податкової
служби і взяття на облік в іншому, тобто у випадку зміни місця проживання платника
податків (із зміною адміністративного району). Облікова справа з описом документів
на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором,
про що робиться відмітка в журналі за ф. N 7-ОПП, платникові податків фізичній
особі підприємцю видається довідка за ф. №4 – ОПП про взяття на облік платника
податків (Додаток Б13). Реєстраційна і звітна частина облікової справи зберігається
в підрозділі з питань оподаткування фізичних осіб.


Дані про дату
взяття (постановки) на облік фізичної особи – підприємця орган державної податкової
служби у день взяття на облік передає відповідному державному реєстратору для
внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру.


У довідці про взяття
на облік фізичної особи – підприємця перед прізвищем, ім'ям та по батькові
такої особи обов'язково вказується "Фізична особа – підприємець"
(Додаток Б13).


Узяття на облік самозайнятих
осіб, які не є підприємцями, здійснюють незалежну професійну діяльність та не є
найманими особами у межах такої незалежної професійної діяльності, здійснюється
у порядку, установленому Порядком для фізичних осіб – підприємців.


Узяття на облік таких
платників податків здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня
отримання від них заяви за формою N 5 – ОПП. Такою самозайнятою особою
одночасно з поданням заяви пред'являється оригінал та до заяви додається копія документа
про реєстрацію незалежної професійної діяльності чи отримання згідно із законодавством
права (дозволу, ліцензії, сертифіката тощо) на ведення незалежної професійної
діяльності. Податковому органі зберігаються копії реєстраційного посвідчення та
свідоцтво про право займатися певним видом діяльності (Додаток Б14; Б15)


У довідці про
взяття на облік такої самозайнятої особи перед прізвищем, ім'ям та по батькові
такої особи обов'язково вказується вид професійної діяльності, наприклад, "Приватний
нотаріус", "Адвокат" тощо.


Якщо фізична особа
зареєстрована як підприємець та при цьому така особа здійснює незалежну
професійну діяльність, така фізична особа обліковується в органах державної податкової
служби як фізична особа – підприємець.


Облік фізичних осіб,
які не є самозайнятими особами, здійснюється органами державної податкової служби
залежно від наявності у фізичних осіб об'єктів оподаткування.


Само зайняті
особи мають зареєструватися, як платники податку на додану вартість і отримати
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Ф.№ 2 – Р (Додаток
Б19).


До Реєстру
платників податку на додану вартість заносяться:


юридичні та фізичні
особи, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані зареєструватися як
платника податку на додану вартість, а також – особи, що виявили бажання зареєструватися
як платники податку на додану вартість;


особи, які згідно
з Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 "Про внесення
змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва", сплачуючи єдиний податок за ставкою єдиного податку у
розмірі 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг), порушили вимоги, установлені статтею 1 цього ж Указу (середньооблікова
чисельність працюючих перевищила 50 осіб або обсяг виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищив 1 млн. гривень),
зобов'язані подати органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як
платника податку на додану вартість починаючи з наступного звітного періоду
(кварталу);


юридичні та фізичні
особи, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства,
лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої ними
продукції, а також з надання супутніх послуг.


Для реєстрації особи
як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в
органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем
проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових
платежів).


Юридичні особи реєструються
в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, а фізичні особи
– за своїм місцем проживання.


При реєстрації платника
податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних
даних з Єдиного банку даних про платників податку – юридичних осіб або Реєстру фізичних
осіб – платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість,
форма власності, організаційно – правова форма), платником подається
реєстраційна заява платника податку на додану вартість Ф. № 1 – Р (Додаток 16).


Особа підлягає
обов'язковій реєстрації як платник податку в разі:


коли загальна
сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з
використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають
оподаткуванню;


особа, що вповноважена
вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок
поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності
та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, у
порядку, установленому Кабінетом Міністрів України;


особа, яка
поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної
або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа – нерезидент може здійснювати
таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території
України;


особа, що
здійснює операції з реалізації конфіскованого майна незалежно від того, чи
досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг);


якщо особа укладає
одну чи більше цивільно – правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується
здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного
податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену в Законі, то така особа
зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного
податкового періоду;


особа, що не
надсилає таку заяву в таких випадках та в такі строки, несе відповідальність за
ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права
нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.


У разі відмови від
застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності чи інших спрощених
систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку
на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом ( 168/97 – ВР ), особа
реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному Законом
та Положенням.


Особа, яка
протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість
яких не перевищує суму, визначену в підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону (
168/97 – ВР ), може вибрати касовий метод податкового обліку.


Особою,
відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету
при наданні послуг нерезидентом, є його постійне представництво, а при відсутності
якого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг
знаходиться на митній території України.


Реєстрація платником
податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам
статті 2 Закону ( 168/97 – ВР ).


Реєстраційна
заява платника податку на додану вартість за формою N 1 – Р направляється особою
на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто
представником такої особи службовій особі податкового органу:


особами, що підлягають
реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 168/97 – ВР
), не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних
операцій, визначеної зазначеним підпунктом Закону;


особами, які
підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених
у підпунктах 2.3.2 – 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 Закону ( 168/97 – ВР
), – не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких
операцій;


особами, що прийняли
добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних
днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками
цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових
накладних.


До заяви
додається оригінал платіжного документа про сплату встановленої суми за
Свідоцтво та копію свідоцтва (Додатки Б17; Б18). Якщо такий додаток відсутній, то
податковий орган не приймає до розгляду заяви про реєстрацію та повертає її заявникові
з відповідними відмітками в розділі 11 реєстраційної заяви не пізніш як через
десять календарних днів від дня її надходження.


У заяві про реєстрацію
зазначається причина (причини) реєстрації платником податку, а також указується
один із способів отримання свідоцтва про податкову реєстрацію – поштою або безпосередньо
в податковому органі. Реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано
заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви
підлягають заповненню.


Дані
реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного
державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.


З метою підтвердження
достовірності відомостей про особу, указаних у реєстраційній заяві, до
реєстраційної заяви можуть бути додані копія свідоцтва про державну реєстрацію
заявника, виданого державним реєстратором, або оригінал чи копія виписки із Єдиного
державного реєстру.


Протягом десяти
календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав,
податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з
повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному
папері, що забезпечує захист від підробки. При цьому перебіг десятиденного строку,
установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного
дня, наступного за днем отримання податковим органом заяви про реєстрацію платника
податку. Якщо останній день десятиденного строку припадає на вихідний, святковий
або інший неробочий день у податковому органі, днем закінчення строку є перший
за ним робочий день.


Датою податкової реєстрації
платником податку на додану вартість є дата включення особи до Реєстру. При визначенні
дати реєстрації особи, яка повторно реєструється платником податку на додану
вартість, не враховуються періоди попередніх податкових реєстрацій, які були
анульовані, та датою податкової реєстрації такого платника податку на додану вартість
є дата його нової реєстрації незалежно від строку, що пройшов від дня
анулювання попередньої податкової реєстрації такої особи до дня подання заяви про
її повторну податкову реєстрацію.


Під час
реєстрації датою видачі Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата
податкової реєстрації.


У Свідоцтві
найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та місцезнаходження (місце проживання)
платника податку вказуються повністю, усі поля Свідоцтва заповнюються способом машинодруку
або комп'ютерного друку та виконуються українською мовою прописними літерами.


З метою перевірки
достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного
реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.


У Реєстр
включаються такі види даних:


ідентифікаційні –
індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, ідентифікаційний
код за ЄДРПОУ, а також назва - для юридичної особи; ідентифікаційний номер з Державного
реєстру фізичних осіб та прізвище, ім'я, по батькові - для фізичних осіб;


довідкові – дані про
місцезнаходження (місце проживання), телефон юридичної особи – платника податку
на додану вартість, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру
фізичних осіб - платників податку) керівника, головного бухгалтера;


реєстраційні –
дані про реєстрацію та зняття з реєстрації як платників податку на додану вартість
в органах державної податкової служби;


класифікаційні –
дані про види його діяльності;


дата закінчення
дії договору про спільну діяльність;


дата закінчення
угоди про розподіл продукції.


Державні
податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та
об'єднані здійснюють:


приймання
реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним
документам;


обробку даних
реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів
податкової служби;


приймання файлів
з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;


видачу Свідоцтв
та засвідчення копій;


формування бази
даних платників податку на додану вартість.


Суб'єкти малого
підприємництва – платники єдиного податку:


юридичні особи –
суб'єкти підприємницької діяльності будь – якої організаційно – правової форми
та форми власності та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю
без створення юридичної особи, беруться на облік в органах державної податкової
служби як суб'єкти малого підприємництва за місцем державної реєстрації.


Облік суб'єктів малого
підприємництва (юридичних осіб) – платників єдиного податку в органах державної
податкової служби здійснюється підрозділами з обліку платників податків на
підставі письмової заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку
та отриманого Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва
– юридичною особою (Додатки Б24;Б25;Б25.1) .


Форма Заяви
юридичної особи і форма Свідоцтва юридичної особи та порядок їх видачі
встановлені Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого
підприємництва – юридичною особою.


Заява юридичної особи
подається особисто власником, засновником (засновниками) або уповноваженою (ними)
особою (заявник), або призначеним керівником, або головним бухгалтером лише за
наявності паспортів та карток (довідок) про присвоєння ідентифікаційного номера
з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів
(ДРФО) власників, засновників (фізичних осіб), керівника та головного
бухгалтера.


Заява юридичної
особи реєструється в журналі реєстрації заяв та довідок суб'єктів малого підприємництва
– платників єдиного податку за формою N 15 – ОПП. До журналу заносяться: серія,
номер паспорта власника, засновника (уповноваженої особи), керівника та
головного бухгалтера. Платники єдиного податку юридичні особи подають до
податкового органу розрахунок сплати єдиного податку (Додаток Б26).


Облік суб'єктів малого
підприємництва (фізичних осіб) – платників єдиного податку в органах державної податкової
служби здійснюється підрозділами оподаткування фізичних осіб на підставі письмової
заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
та одержаного ними Свідоцтва про сплату єдиного податку (Додатки Б21).


Форма Заяви
фізичної особи і форма Свідоцтва та порядок його видачі встановлені Порядком видачі
Свідоцтва про сплату єдиного податку.


Заява фізичної особи
подається суб'єктом малого підприємництва – фізичною особою особисто або
уповноваженою ним особою.


Заява фізичної особи
реєструється в Журналі за ф. N 15 – ОПП лише за наявності паспортів та карток
(довідок) про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО (у тому числі й осіб, які
перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї). В
журнал заносяться: серія, номер паспорта суб'єкта малого підприємництва і осіб,
які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її
сім'ї, ким і коли паспорт виданий, їх ідентифікаційні номери з ДРФО. Дані із
Заяви заносяться до Реєстру фізичних осіб. При продовженні терміну дії Свідоцтва
подаються паспорти та картки (довідки) про присвоєння ідентифікаційного номера
з ДРФО лише на осіб, які вступили в трудові відносини з такою особою у
поточному кварталі.


Для вирішення
питання про наявність у суб'єкта малого підприємництва – фізичної особи права на
перехід на спрощену систему оподаткування підрозділи оподаткування фізичних осіб
встановлюють:


зарахування на
податковий облік;


що не є суб'єктом
підприємницької діяльності, на яку поширюється дія Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового
патенту";


що не є суб'єктом
підприємницької діяльності, який здійснює торгівлю лікеро – горілчаними та тютюновими
виробами, пально-мастильними матеріалами;


що чисельність
найманих працівників за рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн.


МДПІ періодично
приймає звіти суб’єктів малого підприємства – фізичних осіб та видає довідки
про застосування спрощеної системи оподаткування з зазначенням сум сплачених
податків за певний період.


Видача Свідоцтва
юридичній особі здійснюється підрозділами з обліку платників податків згідно з
Порядком для юридичних осіб із відповідними записами в "Журналі обліку суб'єктів
малого підприємництва – платників єдиного податку" за формою N 16 – ОПП. Дані
про платника єдиного податку – юридичну особу заносяться до єдиного банку даних
про платників податків – юридичних осіб.


Для фізичних осіб
видача Свідоцтва та Довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного
податку здійснюється підрозділами оподаткування фізичних осіб згідно з Порядком
для фізичних осіб із відповідними записами у Журналі за ф. N 16 – ОПП. Дані про
платника єдиного податку – фізичну особу заносяться до АСОІ "Податки з
фізичних осіб".


Журнали за ф. N 15
– ОПП та ф. N 16 – ОПП ведуться в підрозділах з обліку платників податків для
юридичних та фізичних осіб.


Для того, щоб
знятися з обліку платники податків повинні пройти не менш складну згідно
законодавства процедуру ніж реєстрація в обов’язковому порядку, серед основних
документів які має подати платник податків до податкового органу – це заяву про
припинення платника податків Ф. № 8 – ОПП, обхідний лист по всіх підрозділах,
та отримати довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах,
обов’язкових платежах Ф.№ 22 – ОПП (Додатки Б27; Б28;Б29 ).


Платники
податків, які стають на облік або знімаються з обліку зобов’язані подавати до
податкового органу відомості про відкриття або закриття рахунку в установі
банку (Додаток Б30).




3. КОНТРОЛЬ ЗА
НАРАХУВАННЯМ ТА СПЛАТОЮ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ




Контроль за
нарахуванням та сплатою податку на додану вартість здійснюється згідно законів
України „Про податок на додану вартість”, „Про державну податкову службу в
Україні”, та інших нормативно – правових актів України, які повністю або
частково регулюють дане питання.


Відділу по
непрямих податків в МДПІ немає, питаннями зі сплати податку на додану вартість
займаються 3 чоловік начальник відділу юридичних осіб, та 2 старші державні
податкові інспектори цього ж відділу.


В своїй роботі
фахівці відділу керуються Конституцією України, Законами України “Про державну
податкову службу”, “Про податок на додану вартість”, “Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби”, “Про ставки акцизного збору і ввізного
мита на деякі товари (продукцію)”, “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, постановами КМУ,
наказами ДПА України, іншими законодавчими актами та інструктивним матеріалом.


Положенням про
роботу з непрямими податками на спеціалістів відділу покладено такі основні
функції:


отримання
податкових звітів, зареєстрованих в канцелярії (Декларація з податку на додану
вартість, Звіт про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства, Розрахунок акцизного збору, прийняття ) та
автоматизована обробка податкових документів (Додатки В1; В2);


формування
реєстрів платників податків за ознаками платників, об’єктів оподаткування та
податкових порушень після автоматизованої обробки податкової звітності;


здійснення
заходів щодо забезпечення надходжень до бюджету непрямих податків;


здійснення
заходів по упередженню росту податкового боргу, робота з ним на першому етапі
виникнення;


інформаційна і
аналітична робота по відшкодуванню податку на додану вартість;


проведення
моніторингу якісного складу платників податку на додану вартість;


визначення
податкового зобов‘язання платника податку при проведенні попередніх
(камеральних) перевірок податкових декларацій (розрахунків), застосуванні
непрямих методів;


аналітична
перевірка умов щодо правомірності використання платниками пільг;


підготовка рішень
про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності
та несвоєчасну сплату платниками узгодженої суми податкового зобов’язання по
податку на додану вартість протягом граничних термінів;


передача списків
платників податків, що не прозвітувалися, до підрозділів податкового аудиту для
проведення їх перевірок з метою визначення податкових зобов’язань;


взаємодія з
відповідними структурними підрозділами з питань адміністрування та забезпечення
надходжень до бюджету. Передача їм матеріалів за встановленими фактами
податкових порушень для подальшої реалізації;


надання
відповідей на звернення платників податків, узагальнення звернень і пропозицій
з метою підвищення рівня обслуговування платників податків;


формування
аналітичної інформації для передачі її податковому органу вищого рівня;


видача Свідоцтв
платникам податку на додану вартість;


реєстрація та
перереєстрація книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг).


Закон „Про
податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість,
об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних
операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку
до бюджету.


Платником даного податку
– є особа, яка згідно з законодавством зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує
товари на митну територію України.


Згідно
українського законодавства платником податку на додану вартість є, особа, яка:


здійснює або
планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним
рішенням як платник цього податку;


підлягає
обов'язковій реєстрації як платник цього податку;


імпортує товари
(супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з
нормами цієї статті.


Особа підлягає обов'язковій
реєстрації як платник податку у разі:


коли загальна
сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням
локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню
згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок
зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно
перевищує 300000 гривень без урахування податку на додану вартість;


якщо вона поставляє
товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних
комп'ютерних мереж, при цьому особа – нерезидент може здійснювати таку діяльність
тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;


якщо вона здійснює
операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона
загальної суми операцій з поставки товарів (послуг).


В МДПІ станом на
01.04.2008 всього зареєстровано 149 платників податку на додану вартість по
районі їх лише 35 (Додаток В3). За рахунок цього до бюджету в 2007 році
надійшло 2095986 грн. при запланованій сумі 2589100 грн., як видно з додатку А3
план було не довиконано на суму 493114 грн., що призвело до виконання плану на
81%.


Об'єктом
оподаткування є операції платників податку з:


поставки товарів та
послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому
числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику
(кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта
фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);


ввезення товарів (супутніх
послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.


База
оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні
ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків
та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування
(за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до
ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються
будь – які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь – яку третю особу
в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).


У разі якщо звичайна
ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше
ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів
(послуг) визначається за звичайними цінами.


Для товарів, які
імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування
є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості,
зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування,
навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного
кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород,
пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання
об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів,
ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком
податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг)
згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість
перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного
банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар
(товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного
законодавства.


Для послуг, які поставляються
нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування
є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору,
а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на
додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із
законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в
українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що
діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт,
який засвідчує факт отримання послуг.


Для готової
продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини
нерезидента, у разі її поставки на митній території України, базою оподаткування
є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за
винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції
згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується
в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України,
що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується
до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що
імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе
вітчизняний її переробник.


У випадках коли
платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів
(комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку,
базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної
торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів
України.


Об'єкти оподаткування,
за винятком операцій, звільнених від оподаткування згідно з Законом України
„Про податок на додану вартість”, та операцій, до яких застосовується нульова ставка,
оподатковуються за ставкою 20 відсотків.


Податок становить
20 відсотків бази оподаткування, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).


При експорті
товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0"
відсотків до бази оподаткування.


У тому числі за нульовою
ставкою оподатковуються операції з:


поставки послуг,
що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію
України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України
платником, що виконував такі роботи, або одержувачем – нерезидентом;


поставки для
заправки або постачання морських (океанських) суден;


Нульова ставка податку
не застосовується, якщо товари (супутні послуги), що експортуються, звільняються
від оподаткування.


Поставка товарів (робіт,
послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням
податку на додану вартість.


Платник податку
зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити.


У разі звільнення
від оподаткування у випадках, передбачених законодавством, у податковій накладній
робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт чи
пункт статті ЗУ „Про ПДВ”.


Податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця
товарів (робіт, послуг).


Для операцій, що оподатковуються
і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.


Податкова
накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.


Платники податку повинні
зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для
зобов'язань із сплати податків.


Право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку.


Суб'єкти підприємницької
діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати
податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені в
законодавстві України, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит
та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий
період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на
підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.


Для фізичних осіб,
не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують товари
(предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню
згідно із законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до
подання податкової накладної.


У разі відмови з
боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні
ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової
декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого
постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового
кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів,
що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).


Отримання такої скарги
є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника
для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього
податку за такою цивільно – правовою операцією.


Підставою для
нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:


транспортний
квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за
послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками
приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий
номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними
стандартами;


касові чеки, які містять
суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням
фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).


При цьому з метою
такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати
200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).


Сума податку, що
підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається
як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та
сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.


При позитивному значенні
суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені
законом для відповідного податкового періоду.


При від'ємному значенні
суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку,
що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або
відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до
складу податкового кредиту наступного податкового періоду.


Якщо у наступному
податковому періоді сума, має від'ємне значення, то:


бюджетному відшкодуванню
підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку,
фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому
періоді постачальникам таких товарів (послуг);


залишок
від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу
податкового кредиту наступного податкового періоду.


 Платник податку,
який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про
повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому
органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного
відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник
податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу
Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового
органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі
платників.


До декларації додаються
розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів
(податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних
аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності
експортних операцій.


Форма заяви про відшкодування
та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою
центральним податковим органом.


Протягом 30 днів,
наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить
документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За
наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного
відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства,
податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну
перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого
бюджетного відшкодування.


Податковий орган зобов'язаний
у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства
висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.


На підставі отриманого
висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику
податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування
коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому
банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового
органу.


Якщо за наслідками
документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки
(документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного
відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий
орган:


у разі заниження заявленої
платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної
податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове
повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.
У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від
отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у
зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;


у разі перевищення
заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною
податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає
платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого
перевищення та підстави для її вирахування;


у разі з'ясування
внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права
на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове
повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного
відшкодування.


У разі, коли за
результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку
або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий
орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення
від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про
це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє
процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного
рішення з адміністративного або судового оскарження.


Після закінчення процедури
адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти
робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний
надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що
підлягає відшкодуванню з бюджету.


Джерелом сплати бюджетного
відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного
бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування
наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих
регіонах України.




4. КОНТРОЛЬ ЗА
НАРАХУВАННЯМ ТА СПЛАТОЮ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ




Контроль за
нарахуванням та сплатою акцизного збору здійснюється на основі законів „Про
акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”. В ЗУ „Про акцизний збір
на алкогольні напої та тютюнові вироби” визначає особливості нарахування та сплати
акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та
ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.


Платниками
акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є:


суб'єкти
підприємницької діяльності – українські виробники алкогольних напоїв та
тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція
на давальницьких умовах;


суб'єкти
підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями,
незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові
вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з
метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;


фізичні особи, які
ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в
обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним) митом;


юридичні та
фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені
підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів
на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в
Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території
України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані
на території України.


Об'єкти
оподаткування визначаються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про
акцизний збір".


Ставки акцизного збору
на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і
є єдиними на всій території України.


Суми акцизного
збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за
встановленими ставками.


Ввезення алкогольних
напоїв у автомобільних та залізничних цистернах, а також у баках, бачках та
інших ємностях місткістю більше 5 літрів з метою реалізації або обміну на
території України здійснюється без обклеювання їх марками акцизного збору. При
цьому акцизний збір справляється відповідно до чинного законодавства.


Марки акцизного збору
виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво,
зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та
тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.


Виробники
алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки
(упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий
спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару
відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору,
маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.


Маркування алкогольних
напоїв здійснюється марками акцизного збору, які відрізняються за дизайном для
окремих видів продукції, визначених Кабінетом Міністрів України. Кожна марка акцизного
збору на алкогольні напої повинна мати окремий номер та найменування виду продукції
(для виноробної продукції: "вино сухе", "вино марочне",
"вино напівсухе та напівсолодке", "вино з доданням спирту (міцне)",
"вино ігристе", "вино газоване", "плодово – ягідне вино",
"вермут", "коньяк", "бренді").


Маркування
тютюнових виробів здійснюється марками акцизного збору.


Кожна марка
акцизного збору на тютюнові вироби повинна мати окремий номер.


Наявність марки акцизного
збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових
виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх
споживачам.


Забороняється ввезення,
зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації
на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає
марок акцизного збору встановленого зразка. Продаж марок акцизного збору українським
виробникам алкогольних напоїв проводиться на підставі:


довідок про сплату
суми акцизного збору, яка розрахована за ставками на готову продукцію;


заявки – розрахунку
кількості марок акцизного збору, що може отримати суб'єкт підприємницької діяльності
відповідно до сплаченої суми акцизного збору.


Форми довідок та
заявки – розрахунку затверджуються центральним органом державної податкової
служби.


Продаж марок акцизного
збору українським виробникам алкогольних напоїв, для виробництва яких не
використовується спирт етиловий неденатурований, а також тютюнових виробів проводиться
виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації такої продукції відповідно до
заявки – розрахунку на необхідну кількість марок.


Українські підприємства
– виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету
після здійснення обороту з реалізації:


алкогольних напоїв
– на третій робочий день.


тютюнових виробів
– до 16 числа наступного за звітним місяця.


Власник готової продукції,
виготовленої з використанням давальницької сировини, сплачує акцизний збір не
пізніше дня одержання готової продукції.


При цьому сплата акцизного
збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.


Суб'єкт підприємницької
діяльності (замовник), що укладає договір (контракт) з переробним підприємством
(виконавцем) для виготовлення алкогольних напоїв або тютюнових виробів з
використанням давальницької сировини за його місцезнаходженням, реєструється у
продавця марок акцизного збору та купує необхідну кількість марок акцизного
збору для маркування готової продукції.


Виконавцю
забороняється приймати сировину на давальницьких умовах для виготовлення
підакцизних товарів без марок акцизного збору та посвідчення про реєстрацію в
державній податковій інспекції.


У разі реалізації
алкогольних напоїв та тютюнових виробів на експорт чи обміну їх на іншу продукцію
у зовнішньоекономічних відносинах, яка відповідно до чинного законодавства не підлягає
оподаткуванню акцизним збором, платнику податку повертається з бюджету сплачена
сума акцизного збору за умови надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства
або оприбуткування продукції, одержаної в результаті товарообмінної операції,
пред'явлення підтверджувальних документів (договору на товарообмінні операції,
вантажної митної декларації).


Українські підприємства
– виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки,
визначені законом для місячного звітного періоду розрахунок суми акцизного
збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних
роздрібних цін. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується
з підприємства – виробника відповідно до чинного законодавства.


Фізичні особи,
які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в
обсягах, що підпадають під визначення товарної партії і підлягають обкладенню ввізним
(імпортним) митом, сплачують акцизний збір під час митного оформлення товарів на
підставі вантажної митної декларації з пред'явленням товарних чеків, а в разі
їх відсутності – виходячи з індикативних цін.


Суб'єкти
підприємницької діяльності, включаючи громадян, які займаються підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи і уклали контракт з іноземними виробниками
на поставку в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, повинні
зареєструватись у продавця марок акцизного збору як імпортери з одержанням
посвідчення відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок
акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.


Продаж (передача)
придбаних марок акцизного збору одним покупцем марок іншому забороняється, крім
випадків, передбачених законодавством.


Транзитні
перевезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів через митну територію
України здійснюються відповідно до чинного законодавства України.


Підприємства, які
здійснюють виробництво вин виноградних з доданням спирту та міцних (крім
марочних) та зброджених плодових і ягідних напоїв (сидр, перрі та інші) з доданням
спирту, напоїв змішаних, які містять алкоголь, та сумішей алкогольних напоїв з
безалкогольними (крім зброджених плодових та ягідних напоїв (сидру, перрі та
інших) без додання спирту), сплачують акцизний збір при придбанні марок
акцизного збору на суму, розраховану із ставок акцизного збору на готову продукцію,
вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виготовленні яких використовується
спирт етиловий.


Відповідальність за
недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів,
несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих
товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством
України.


 Контроль за
сплатою акцизного збору на території України з алкогольних напоїв та тютюнових
виробів здійснюється державними податковими інспекціями.


Державні
податкові інспекції організовують роботу щодо виготовлення марок акцизного збору,
їх зберігання і продажу, контролюють своєчасність подання платниками
розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням акцизного збору, ведуть
облік та складають звіти про надходження акцизного збору до відповідного
бюджету, здійснюють реєстрацію імпортерів, видають їм посвідчення за
встановленою формою на право ввезення в Україну алкогольних напоїв та тютюнових
виробів.


Контроль за наявністю
марок на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та на пачці (упаковці) тютюнових виробів
під час їх реалізації здійснюють державні податкові інспекції,
контрольно-ревізійна служба та органи внутрішніх справ, а під час ввезення цих
товарів на митну територію України – митні органи.


У разі виявлення фактів
порушення порядку ввезення, зберігання, транспортування, реалізації або
торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності марок
акцизного збору зазначені контролюючі органи складають і передають державним
податковим органам протокол та опис товарів, на яких немає марок акцизного збору
встановленого зразка, для прийняття відповідної постанови.


Начальники
державних податкових інспекцій України та їх заступники мають право приймати постанови
про конфіскацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що реалізуються
торговельними підприємствами без наявності на пляшці (упаковці), пачці
(упаковці) марок акцизного збору.


Виконання
постанови про конфіскацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється відповідно
до чинного законодавства.


Конфісковані алкогольні
напої підлягають знищенню або промисловій переробці. Порядок знищення або
промислової переробки конфіскованих алкогольних напоїв встановлюється Кабінетом
Міністрів України. Конфісковані тютюнові вироби підлягають знищенню. Порядок знищення
конфіскованих тютюнових виробів встановлюється Кабінетом Міністрів України.


Перевіркою
правильності обчислення, нарахування та сплати підприємствами до бюджетів
акцизного збору займаються 3 чоловік, які входить до складу відділу оподаткування
юридичних осіб.


Працівниками сектору
відділу на яких покладено здійснювати контроль за сплатою акцизного збору
виконують такі функції:


контроль за
своєчасністю подання платниками акцизного збору податкових документів, повнотою
їх заповнення, наявністю належних реквізитів;


аналіз бази
оподаткування акцизним збором і збором на розвиток виноградарства, садівництва
і хмелярства та вжиття заходів, спрямованих на збільшення надходжень від
зазначених зборів;


вжиття заходів
впливу при ненаданні платником податків звітності;


оформлення
результатів попередніх перевірок розрахунків по акцизному збору та збору на
розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;


робота з
податковим боргом із акцизного збору на першому етапі його виникнення;


аналіз отриманих
пільг з акцизного збору, схем ухилення від оподаткування, здійснення заходів,
спрямованих на збільшення надходжень від зазначених зборів;


здійснення
попередньої перевірки отриманої звітності та контролю за правильністю
обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів акцизного збору та збору
на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;


аналіз причин та
оцінка фактів порушень законодавства, узагальнення з цих питань та інформування
відповідних органів;


узагальнення
звернень і пропозицій платників податків з метою підвищення рівня ефективності
застосування податкового законодавства по акцизному збору та надання відповідей
на звернення платників податків;


застосування
фінансових і адміністративних стягнень до платників у разі неподання,
несвоєчасного подання або подання не в повному обсязі установленої
законодавством податкової звітності;


контроль наданих
заявок на потребу у марках акцизного збору;


ведення обліку,
систематизації і кодифікації обов’язкових платежів по акцизному збору;


підготовка
довідок про стан погашення векселів;


проведення роботи
з виявлення сумнівних фінансових операцій та надання інформації підрозділам
боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;


обстеження
відповідної території адміністративної одиниці з метою виявлення та
забезпечення повного обліку платників акцизного збору і збору на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства, а також підрозділів, об’єктів,
виробництв, складів тощо, що мають значення та/або враховуються при визначенні
бази оподаткування зазначеними зборами.


Акцизний збір –
це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що
включаються до ціни цих товарів (продукції).


Акцизний збір є
одним із непрямих податків, включається до ціни товарів і сплачується в
кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Акцизний збір відноситься
до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками
диференційованими по окремих групах товарів.


Платники
щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного на звітним, складають і
подають до державних податкових інспекцій за місцем реєстрації розрахунки
акцизного збору.


По МДПІ
зареєстрований один платник акцизного збору, який закріплений за відділенням.
Доходи від даного податку є незначними (Додаток А3).




5. КОНТРОЛЬ ЗА
НАРАХУВАННЯМ ТА СПЛАТОЮ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК




Відділ оподаткування
юридичних осіб. До його складу входять 7 чоловік, в тому числі начальник
відділу, 3 головних державних податкових ревізорів – інспекторів, 1 головний
державних податковий інспектор, 1 старший державний податковий інспектор та 1
державний податковий інспектор.


В своїй роботі
фахівці відділу керуються Конституцією України, Законом України „Про державну
службу в Україні”, Законами України “Про державну податкову службу” , “Про
оподаткування прибутку підприємств” , “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” , “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , Указом Президента
України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва” , постановами КМУ, наказами ДПА України, іншими
законодавчими актами та інструктивним матеріалом.


Основними завданнями
відділу є здійснення контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької
діяльності - юридичними особами законодавства про податки, податкового права,
за своєчасністю нарахування та сплатою платежів до бюджетів усіх рівнів,
збереженням податкових документів на паперових носіях, введення даних у систему
автоматизованої обробки даних (АОД), робота з органами державної податкової
служби і зовнішніми організаціями, формування звітів та зведених інформацій.


Відділ здійснює
наступні функції:


отримання
податкових звітів, зареєстрованих в канцелярії МДПІ, та автоматизована обробка
податкових документів (Декларація про прибуток підприємства (Додаток Д1;),
податковий звіт про використання коштів неприбутковими організаціями (Додаток
Б3), розрахунок сплати єдиного податку (Додаток Б26), розрахунок сплати
консолідованого податку на прибуток філіями);


контроль за
своєчасністю подання платниками податкових документів, повнотою їх заповнення,
наявністю належних реквізитів;


застосування
фінансових санкцій і адміністративних стягнень до платників податків у разі
неподання, несвоєчасного подання або подання не в повному обсязі податкової
звітності;


здійснення
попередньої перевірки отриманої звітності та контроль за правильністю
обчислення податків, зборів та інших обов’язкових платежів;


перевірка достовірності
податкових документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування;


контроль за
комп’ютерною звіркою даних податкових розрахунків, декларацій, фінансових
звітів, балансів платників та інших звітних документів;


аналітичне
опрацювання документів через систему порівняльних характеристик;


формування
реєстрів та передача їх у відділ обліку і звітності;


підшивка
отриманих податкових документів до податкових справ;


формування списку
платників податків, що звітують про відсутність господарської діяльності;


передача відділам
документальних перевірок матеріалів за фактами порушень податкового
законодавства для проведення комплексних документальних перевірок;


обмін інформацією
із структурними підрозділами;


аналіз інформації
щодо бази оподаткування, суми отриманих пільг, з метою здійснення заходів направлених
на збільшення надходження податку на прибуток до бюджету (Додаток Д2);


формування
аналітичної інформації для передачі її вищестоящій податкові адміністрації;


робота з
недоїмкою на першому етапі її виникнення (аналіз фінансового стану підприємства
– боржника щодо можливості сплати податку);


видача та облік
торгових патентів на основі заяви на одержання патенту та заяви на придбання
патенту на право здійснення певної діяльності (Додатки Д3; Д4; Д5);


прийом та
перевірка декларацій про доходи (Додаток Д6);


видача та облік
свідоцтв про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –
юридичною особою;


направлення
платникові податків листів – повідомлень про неподачу податкових документів;


інформаційна
робота з органами державної податкової служби і зовнішніми організаціями;


контроль за
своєчасним нарахуванням та сплатою платежів;


формування звітів
та зведених інформацій;


реєстрація,
видача та анулювання Свідоцтв платникам єдиного податку;


реєстрація та
перереєстрація книг обліку доходів та витрат;


реєстрація,
видача та анулювання торгових патентів;


підготовка
матеріалів для розгляду стану надходжень на нараду у начальника державної
податкової інспекції.


Найбільше часу
спеціалістами відділу відводиться для камеральної перевірки звітності:
співставлення даних декларацій з ПДВ і прибутку, перевірка правильності
визначення та відображення в обліку валових доходів, валових витрат,
амортизації, правильності визначення оподатковуваного прибутку, повноту та
правильність заповнення декларації про податок на прибуток та додатків до неї,
взаємозв’язок даних декларації з додатками; повноту та своєчасність сплати
податку на прибуток до бюджету. Результати перевірки відображають в акті
документальної перевірки, який складається з чотирьох частин та численної
кількості додатків у формі розрахунків та схем, до нього також обов’язково
додається план документальної перевірки (Додатки Д7;Д7.1; Д7.2; Д7.3; Д7.4;
Д7.5; Д8).


Перевіряють також
правильність застосування пільг по податку на прибуток в звіті №1 – ПП (Додаток
Д2) .


Порядок
нарахування та строки сплати податку на прибуток, єдиного податку визначені
чинним законодавством :


по податку на
прибуток за квартал, півріччя, 9 місяців та рік подається декларація протягом
40 днів після закінчення кварталу, оплата здійснюється протягом 50 днів після
закінчення кварталу;


розрахунок
єдиного податку з суб’єктів малого підприємництва подається до податкового
органу і сплачується до бюджету до 20 числа, місяця, наступного за кварталом;


підприємства,
основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають
декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового
періоду;


нерезиденти, що
проводять діяльність на території України через постійне представництво, ведуть
бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щоквартально
подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва
декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок
нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим
органом;


неприбукові
установи та організації подають щоквартально звіти за встановленою формою.


Відповідальність
за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання
податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах,
визначених чинним законодавством .




6. КОНТРОЛЬ ЗА
НАРАХУВАННЯМ І СПЛАТОЮ ПОДАТКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ




Управління
оподаткування фізичних осіб здійснює свою роботу відповідно до завдань,
визначених Законом України “ Про державну податкову службу в Україні”, у своїй
роботі керується Конституцією України, законодавчими актами Верховної Ради
України, Указами Президента України, декретами та постановами Кабінету
Міністрів України, наказами та розпорядженнями ДПА України та ДПА в області, а
також іншими нормативними документами.


Основними
завданнями управління оподаткування фізичних осіб є організація роботи з питань
повноти обліку платників податків, контроль за дотриманням платників податків
податкового законодавства, своєчасністю нарахування та сплатою платежів до
бюджетів усіх рівнів, збереження податкових документів на паперових носіях,
введення даних у систему автоматизованої обробки даних, робота з органами
державної податкової служби і зовнішніми організаціями, формування звітів та
зведених інформацій.


Всього в
управлінні оподаткування фізичних осіб працює 8 чоловік.


Очолює управління
начальник відділу. У відділі працюють: головні державні податкові ревізори –
інспектори – 4 чол., старші державні податкові ревізори – інспектори – 2 чол.,
Державний податковий інспектор – 1 чол. (Додаток Ж1).


Відділ виконує
згідно положення про відділ наступні функції.


Керівництво – забезпечення
використання встановлених податковим органом вищого рівня завдань,
встановлення, розподілу обов’язків щодо керівництва підрозділами податкового
органу та визначення ступеня відповідальності начальників, заступників
начальників, керівників підрозділів та спеціалістів.


Робота з
персоналом – здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників
структурних підрозділів.


Роз’яснення
податкового законодавства – використання Єдиної бази податкових знань при
підготовці податкових роз’яснень платникам податків та громадянам.


Забезпечення
захисту прав і законних інтересів платників податків при первинному оскарженні
ними рішень органів державної податкової служби в адміністративному порядку –
перевірка належності до компетенції органу державної податкової служби розгляду
питань, викладених у скарзі (заяві), та дотримання передбачених законом
граничних термінів оскарження рішень і постанов, а також у випадках,
передбачених законодавством, наявність заяви про продовження термінів для
подання заяви про перегляд рішення (постанови) та інші.


А також, контрольно
– перевірочна робота з оподаткування фізичних осіб, відбір платників податків для
документальних перевірок, справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку
на майно, плати за землю з фізичних осіб, державного мита, єдиного та
фіксованого податку з фізичних осіб та податку на промисел, здійснення перевірок
з відшкодування податку на додану вартість платникам податків, робота з
податковими ризиками, контроль за своєчасним нарахуванням та сплатою платежів
до бюджетів усіх рівнів, документальні перевірки суб'єктів господарської
діяльності, які отримують податкові пільги, загальне діловодство, береження
документів на паперових носіях, введення даних до системи автоматизованої обробки
даних (АОД), модернізація державної податкової служби України.


Відділ очолює
начальник відділу, який призначається і звільняється з посади у встановленому
законодавством порядку.


На посаду
начальника відділу призначається особа з вищою економічною освітою і достатнім
досвідом практичної роботи в податкових органах, яка знає чинне законодавство
та інші нормативні акти з питань, що входять до компетенції відділу.


 Кваліфікаційні
вимоги та необхідний рівень знань, якими повинен володіти начальник відділу:


вміння
організувати роботу;


знання мети та
завдань роботи державної податкової служби України;


знання мети та
завдань відділу оподаткування фізичних осіб;


вільне
орієнтування у правовому та податковому полях з питань, що входять до
компетенції відділу;


знання особливостей
місцевої промисловості та сільського господарства та різних бізнесових структур
для розуміння специфіки роботи платників податків ;


знання системи
обліку та звітності;


вміння
аналізувати та давати оцінку фінансовим та податковим документам, статистичним
звітам;


знання системи
інформаційного (програмного) забезпечення відділу (Додаток Ж1).


Відділ
оподаткування фізичних осіб працює у тісній взаємодії з іншими структурними
підрозділами МДШ, а також у межах своєї компетенції має взаємовідносини з
іншими підрозділами органів державної податкової служби України, установами
банків, органами державної виконавчої служби, нотаріальними конторами, бюро
технічної інвентаризації, органами судової та виконавчої влади тощо.


Платниками
прибуткового податку в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи
без громадянства як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного місця
проживання в Україні.


Обчислення
податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного
доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 Закону №889 – IV. При
цьому для громадян, які мають право на одержання пільг згідно з ст. 6 Закону
№889 – IV, сума місячного сукупного оподатковуваного доходу зменшується на
розмір цих пільг.


По закінченні календарного
року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий
податок з річного доходу визначається з середньомісячного доходу, з урахуванням
утриманого протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку i
перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними
особами – суб'єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного
за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою
формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника.
Оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств,
установ, організацій i фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності не
за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових
та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів
цивільно – правового характеру, та доходи фізичних осіб – суб'єктів
підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи
одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності. Після закінчення
календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем
основної роботи, зобов'язані у строки, визначені законом, подати до податкового
органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як
за основним, так i не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи не за
місцем основної роботи, зобов'язані вести облік доходів i витрат, пов'язаних з
одержанням цих доходів, за формою i у порядку, встановленому Головною державною
податковою інспекцією України.


Обчислення
податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем
постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому
місці – за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням
податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри
одержаного ним доходу i сплаченого податку за минулий рiк.


Працівники
відділу фізичним особам видаються довідки про трудові відносини фізичних осіб з
платниками єдиного податку (Додаток Ж3).


Громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право
самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності,
за фіксованим розміром податку.


Не дозволяється
застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро – горілчаними
та тютюновими виробами.


Громадянин за
своїм бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на
всій території України.


Документ, що
засвідчує сплату фіксованого податку , є підставою для видачі податковим
органом за місцем проживання громадянина патенту.


Розміри
фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від
територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20
гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які
здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.


Для одержання
патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України
фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.


У разі, коли
платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої
праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір
фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.


Здійснення
торговельної діяльності у сфері роздрібної (дрібнооптової) торгівлі платником
фіксованого податку, а також особами, які перебувають з ним у трудових
відносинах, або членами його сім'ї, які беруть участь у такій діяльності, не
потребує отримання ліцензії.


Податок,
обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку:


протягом року
платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку,
обчисленої за доходами за попередній рiк, а платники, які вперше залучаються до
сплати податку, – 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за
оціночним доходом на поточний рiк. Для сплати авансових платежів податку
встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15
серпня i до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом
року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок
сум податку за строками сплати податку, що не настали;


суми плати за
патент i суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у
вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при
остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження
факту сплати податку.


Громадяни, які
займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за
наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені
законом.


Громадяни, які
одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для
місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У
ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного
(оціночного) доходу до кінця поточного року.


Нарахування
авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15 – денний
термін з дня одержання декларації.


Відповідальність
за порушення норм Закону № 889 – IV передбачена ст. 16, 17 Закону України №2181
– ІІІ .


Типова посадова
інструкція головного державного податкового ревізора інспектора відділу
оподаткування фізичних осіб наведена в додатку Ж2.




7. КОНТРОЛЬ ЗА
НАРАХУВАННЯМ ТА СПЛАТОЮ РЕСУРСНИХ ПОДАТКІВ І ПЛАТЕЖІВ




До ресурсних
зборів та платежів, які справляються в МДПІ, відносяться:


Збір за
спеціальне використання водних ресурсів – справляється з юридичних осіб згідно
нормативів, встановлених за користування водних ресурсів з поверхневих та
підземних вод; розрахунок подається щоквартально, оплата здійснюється 100 % до
Державного бюджету (Додаток З1).


Збір за
забруднення навколишнього природного середовища – справляється за викиди в
атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти,
розміщення відходів; розрахунок подається щоквартально, оплата здійснюється в
розмірі 70% до місцевого бюджету та 30% до Державного бюджету.


Збір за
використання радіочастотного ресурсу України – справляється щомісячно і
перераховується до Державного бюджету.


В МДПІ налічується
чимало платників, які здійснюють плату за землю, а саме: є платниками земельного
податку та орендної плати. Підставою для нарахування земельного податку є дані
державного земельного кадастру. Ставки земельного податку з 1 гектара
сільськогосподарських угідь встановлено у відсотках від їх грошової оцінки.
Розрахунок подається до податкової інспекції до 1 лютого звітного року, а
сплата проводиться щомісячно. Орендна плата за користування землею сплачується
орендарями на підставі договорів оренди, помісячно за місцем знаходження
земельної ділянки.


Крім того,
справляється фіксований сільськогосподарський податок. В 2004 році внесено
зміни до Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, а саме:
платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські
підприємства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом
сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки
за попередній звітний рік перевищує 75% (а не 50%, як це було до 2004 року) загальної
суми валового доходу підприємства. Розрахунок фіксованого
сільськогосподарського податку подається до податкового органу раз в рік до 1
лютого поточного року. Сплата проводиться щомісячно до 20 числа.


Сплата ресурсних
податків і платежів контролюється відділом оподаткування юридичних осіб. Відділ
керується такими нормативно – правовими актами: Земельний кодекс України від
25.10.2001 р. № 2768 – ІІІ; Закон України „Про плату за землю” у редакції від
19.09.96 р. № 378/96 – ВР (зі змінами та доповненнями); Закон України № 2181;
Постанова КМУ „Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населених пунктів” від 23.03.95 р. № 213; Постанова КМУ „Про
Методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель
населених пунктів)” від 30.05.97 р. № 525.


До складу відділу
входять 7 чоловік, безпосередньо земельний податок покладено на заступника
начальника відділу та двох старших державних податкових інспекторів (Додаток З2).



Користування
землею в України є платним. Це визначено у Земельному кодексі та Законі України
„Про плату за землю”.


Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку з юридичних осіб, або орендної плати
юридичних осіб, яка визначається в залежності від грошової оцінки земель,
ресруктурованої суми заборгованості плати за землю, плати за землю від
підприємств, які виконують інноваційні проекти.


Розміри податку
за земельні ділянки, грошова оцінка яких не встановлена, визначаються до її
встановлення у порядку, визначеному Законом про плату за землю.


Платники
земельного податку сплачують його з момента виникнення права користування
земельною ділянкою. Таким чином, розміри земельного податку залежать від цільового
призначення земельної ділянки, її місця розташування та грошової оцінки земель.


Грошова оцінка –
капіталізований рентний дохід із земельної ділянки. Вона проводиться Державним
комітетом України з земельних ресурсів та його органами на місцях із залученням
експертів за методикою, затвердженою КМУ.


Розмір земельного
податку дорівнює добутку об’єкту справляння (площа земельної ділянки) і
грошової оцінки земельної ділянки (з 1 га), а також ставки земельного подлатку.


Ставки земельного
податку застосовуються у відсотках до грошової (кадастрової) оцінки земельних
ділянок (з 1 га землі):


землі сільськогосподарського
призначення;


для ріллі,
сіножатей та пасовищ – 0,1;


для багаторічних
насаджень – 0,03.


землі населених
пунктів, грошову оцінку яких встановлено – 1,0.


землі населених
пунктів, грошову оцінку яких не встановлено – залежить від розміру населенного
пункту (кількості проживаючих).


земельні ділянки,
надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення
– 5 % від грошової оцінки одиниці площі пашні по області;


земельні ділянки,
надані у тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого
призначення –50 % грошової оцінки одиниці площі пашні по області;


земельні ділянки,
що входять до складу земель лісового фонду та зайняті виробничими, культурно – побутовими,
житловими будинками, надані на землях водного фонду – 0,3 % грошової оцінки
одиниці площі пашні по області.


Крім ставок
податку, існує цілий ряд коефіцієнтів, які застосовуються до ставки податку
залежно від місця розташування земельної ділянки та її цільового призначення:


коефіцієнт
індексації ставки податку;


коефіцієнт
збільшення (зменшення) ставки податку;


додаткові
коефіцієнти індексації ставок податку для населених пунктів, віднесених до
курортних.


Отже, сума
податку на землі, грошова оцінка яких встановлена, розраховується за формулою:





ОСП х Го х Сп


Площа зем.діл.= ----------------------
х Кп ,


(кв.м.) 100




де ОСП –
обчислена сума податку, грн.;


Го – грошова
оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, грн.;


Сп – ставка
податку у % за грошової оцінки;


Кп – коефіцієнт
збільшення (зменшення) суми податку.


Сума податку на
землі, оцінку яких не проведено:


Площа зем.діл. =
(ОСП х Сп х К) х Кп, (кв.м.)


Юридичні особи
самостійно обчислюють суму податку. Податковий розрахунок податку (за
встановленою формою – наказ ДПА України від 02.12.2003 р. № 582) складається на
підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного
року і щороку подається до органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки до
1 лютого поточного року з розбивкою суми земельного податку рівними частками за
місяцями, а землекористувачі – виробники товарної продукції с/г і рибної
продукції – з розбивкою річної суми на дві частки (Додатки З 3;З 4).


Нарахування
земельного податку громадянам здійснюється органами ДПС, які видають платникам
до 15 липня поточного року платіжні повідомлення про сплату податку.


Облік платників (
виробників с/г продукції та громадян) та нарахування податку здійснюється
щороку станом на 1 травня, інших платників – станом на 1 лютого.


Земельний податок
сплачується юридичними особами (крім товаровиробників с/г продукції) у терміни,
передбачені законодавством для податкового періоду, що дорівнює календарному
місяцю, або щоквартально.


Виробники с/г
продукції та громадяни сплачують податок рівними частками – до 15 серпня та 15
листопада.


Від сплати земельного
податку звільняються:


заповідники;


органи державної
влади, місцевого самоврядування, прокуратури, організації, які повністю
отримуються за рахунок бюджету;


вітчизняні
заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення,
фізичної культури та спорту (якщо земельні ділянки використовуються за цільовим
призначенням);


зареєстровані
релігійні та благодійні організації, які не займаються підприємницькою
діяльністю;


інваліди 1 та 2
груп;


громадяни, що
виховують 3 – х і більше дітей;


особи, що
користуються пільгами відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту”;


громадяни, що
мають посвідчення про те, що вони постраждали наслідок Чорнобильської
катастрофи.


Якщо платникові
надано пільгу він все одно подає до податкового органу податковий розрахунок
земельного податку до якого крім самого розрахунку і розрахунку земельного
податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку,
відомостей про наявність документів на землю додається ще звіт про пільги на
земельний податок (Додатки З 3; З5; З6; З7).


Облік орендної
плати з юридичних осіб: нарахування тільки за актами перевірок; надходження;
податковий борг та переплата тільки за актами перевірок. Картка особового
рахунку ф. № 15, ф. № 6 за актами перевірок, реєстр ф. № 25.


Документальні
перевірки – під час проведення комплексної ревізії підприємств, в окремих
випадках можуть бути позаплановими.


При здійсненні
попередньої перевірки розрахунку земельного податку необхідно перевірити:


повноту
заповнення даних у розрахунку ;


відомості про
площі земельних ділянок, вказані в розрахунку порівняти з відомостями,
вказаними в розрахунку минулих років та у разі виявлення розбіжностей з’ясувати
причини змін розмірів земельних ділянок, особливо у випадках зменшення
розмірів;


правильність
застосування ставки податку з урахуванням коефіцієнту зональності земельної
ділянки або грошової оцінки відповідної земельної ділянки;


наявність та
обґрунтованість пільг.




8. КОНТРОЛЬ ЗА
НАРАХУВАННЯМ ТА СПЛАТОЮ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ




Перевіркою
правильності розрахунків та вчасності сплати місцевих податків та зборів до
бюджету займаютьсь працівники відділу оподаткування юридичних осіб, серед яких
заступник начальника відділу та 2 старші державні податкові інспектори.


При перевірці
працівники керуються наступними законодавчими актами: Конституцією України,
Законом України „Про державну службу України”, Законом України „Про державну
податкову службу в Україні”, Законом України “Про систему оподаткування” ,“Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” , Декретом КМУ “Про місцеві податки і збори” , наказами ДПА
України та іншими нормативно правовими актами, шо стосуються даного питання.


Головною функцією
відділу є організація та контролю за справлянням місцевих податків та платежів.
Вона містить наступні основні процедури:


автоматизована
обробка податкової звітності, отриманої після реєстрації в канцелярії;


здійснення
заходів щодо забезпечення надходжень до бюджету місцевих податків та платежів;


підготовка
пропозицій та вжиття заходів по розширенню бази оподаткування та кола
платників;


здіснення заходів
по упередженню росту податкового боргу та робота з ним на першому етапі
виникнення;


визначення
податкового зобов‘язання платника податку при проведенні попередніх
(камеральних) перевірок податкової звітності;


аналітична
перевірка умов щодо правомірності використання платниками пільг;


підготовка рішень
про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності
та несвоєчасну сплату платниками місцевих, ресурсних та рентних платежів
узгодженої суми податкового зобов’язання;


передача списків
платників, що не прозвітувались, до підрозділів податкового аудиту для
проведення їх перевірок з метою визначення податкових зобов’язань;


взаємодія з
місцевими органами влади, іншими організаціями з питань повноти та своєчасності
сплати місцевих, ресурсних і рентних платежів;


своєчасний аналіз
та прогнозування податкових надходжень;


проведення масово
– роз’яснювальної роботи серед платників податків.


Згідно Декрету
КМУ “Про місцеві податки і збори” по податку з реклами та комунальному податку
встановлена квартальна подача звітності, а по ринковому збору – помісячно.


До місцевих
податків і зборів, які справляються в МДПІ, належать:


Комунальний
податок: – справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій,
планово – дотаційних та сільськогосподарських підприємств; розмір дорівнює 10
відсоткам річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньооблікової чисельності
працівників, за виключенням сумісників та працюючих за трудовою угодою (Додаток
К1 ).


Податок з реклами
– справляється з юридичних осіб та громадян, об'єктом оподаткування є вартість
послуг за встановлення та розміщення реклами. Граничний розмір податку з
реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення
одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.
Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та
розміщення реклами, розрахунок подається щокварталу (Додаток К2 ).


Законом України
від 20.03.2003 р. №641 – ІУ “Про внесення змін до Декрету КМУ “Про місцеві
податки і збори” виключено з переліку місцевих податків і зборів готельний
збір.


Ринковий збір – справляється
за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20
відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних
заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального
розміщення та виду продукції (товару). Розрахунок ринкового збору подається
щомісячно, а оплата здійснюється подекадно.


В МДПІ на обліку
знаходяться 4 ринки, і розміри ринкового збору затверджуються місцевими
органами самоврядування.


Крім того, здійснюється
контроль за надходженням збору за парковку автотранспорту, збору за видачу
ордера на квартиру, збору за право використання місцевої символіки, збору за
право проведення кіно – і телезйомок, збору за видачу дозволу на розміщення
об’єкту торгівлі (Додаток К3), збір з власників собак.


Пільги по
місцевим податкам та зборам встановлюють місцеві Ради народних депутатів
(наприклад, рішенням міської ради від збору з власників собак звільняються
власники собак – поводирів та службових собак. Згідно рішенням селищної ради
від 17 травня 2006р. „Про внесення змін і доповнень до рішень міської ради по
місцевих податках і зборах” було встановлено такі пільги по комунальному
податку: підприємства, які використовують працю інвалідів та громадян віком до
18 років звільняються від сплати комунального податку у частині фонду оплати
праці зазначених категорій працівників; від податку звільняються асоціації
(об’єднання) органів місцевого самоврядування, до складу яких входить міська
рада, а також підприємства, де інваліди або громадяни віком до 18 років
становлять більш 50% від загальної чисельності працюючих).


Місцеві податки і
збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку,
визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не
внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з
чинним законодавством .




9. КОНТРОЛЬ ЗА
СВОЄЧАСНІСТЮ ТА ПОВНОТОЮ СПЛАТИ НЕПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ




В МДПІ контролем за своєчасністю і повнотою сплати неподаткових
платежів займається відділ оподаткування юридичних осіб. А саме контроль
покладено на трьох інспекторів: два старші державні податкові інспектори і один
головний.


До
функціональних обов'язків працівників відділу на яких покладено контроль за
правильністю та своєчасністю сплати неподаткових платежів належать:


організація
роботи по здійсненню контролю за дотриманням чинного законодавства по сплаті
неподаткових платежів;


здійснення
системного аналізу своєчасності і повноти неподаткових платежів на основі
звітних і оперативних даних із з'ясуванням причин;


безпосереднє
здійснення документальних перевірок на підприємствах, установах, організаціях;


узагальнення
матеріалів перевірок, звітних даних, довідок, підготовка на основі їх
доповідних і доповідей на розгляд керівництву ДПІ;


ведення
службового діловодства, інше.


До
неподаткових платежів, що контролюються працівниками відділу в основному
належать:


державне
мито;


збір
на обов'язкове соціальне страхування;


збір
на обов'язкове державне пенсійне страхування;


У
своїй роботі працівники відділу керуються Законами України ..Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 за №1058 –
IV, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" від 23.09.1999 №1105 – ХІУ, ..Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000
№1533-III, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням"
від 18.01.2001 №2240 – 111. Декретом
КМ України "Про державне
мито" від 21.01.1993 р. зі змінами і доповненнями та іншими нормативними
та законодавчими актами.


Планується
і зараховується державне мито за місцем розгляду та оформлення до бюджету місцевого самоврядування,
крім мита, яке зараховується до державного бюджету України (справляється з
позовних заяв). Платниками державного мита є фізичні та юридичні особи за вчинення
в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення,
уповноваженими на це органами.


Державне мито в МДПІ району переважно справляється:


із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство


за вчинення нотаріальних дій;


за реєстрацію актів громадського стану;


за оформлення документів на право виїзду/закордон;


за видачу візи ;


за видачу нового зразка паспорта громадянина України;


за видачу громадянам України закордонного паспорта ;


за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;


за видачу дозволів на право полювання та рибальства.


Державне
мито сплачується готівкою, митними марками і перерахуванням із рахунку платника
у кредитній установі.


Якщо
державне мито внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством,
або було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій державними нотаріальними
конторами або виконавчими комітетами міських, селищних і сільських Рад народних
депутатів та в інших випадках, передбачених законодавством, сплачене державне
мито підлягає поверненню частково або повністю. Повернення державного мита
проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, яка справляє
мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету. За невчасне та неповне
внесення державного мита до бюджету стягується пеня за кожний день прострочення
в розмірі, передбаченому
законодавством.


Розміри
страхових внесків страхувальників обчислюються
для роботодавців - у відсотках
до сум фактичних
витрат на оплату праці найманих працівників,
що включають витрати на виплату основної та додаткової
заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які підлягають
обкладанню прибутковим податком з громадян.


Страхові
внески сплачуються один раз на місяць в день одержання роботодавцями в
установах банків коштів на оплату праці. У разі порушення установленого строку
сплати страхових внесків за звітний період та несплати їх протягом наступного
звітного періоду підприємство може бути знятим з обліку як платники страхових
внесків з першого дня, за який страхові внески не сплачено


Контроль
за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням
страхових внесків здійснюється центром зайнятості у смт. шляхом проведення
планових перевірок. Позапланові перевірки можуть здійснюватися у разі
реорганізації, зміни місцезнаходження або ліквідації підприємства. Контроль проводиться
шляхом перевірки бухгалтерських документів стосовно відповідності нарахування
заробітку та інших виплат, повноту нарахування страхових внесків, платіжних документів
про перерахування сум страхових внесків, розрахункових документів, касових
документів. Перевірці підлягають документи за поточний і минулі роки без
застосування строку давності. Звітність повинна беззаперечно подавати посадовим
чи уповноваженим особам центру зайнятості, які проводять перевірку, необхідні
документи, що стосуються фонду оплати праці та інших виплат, нарахування страхових
внесків, та платіжні документи з перерахування страхових внесків. При
необхідності керівник під час перевірки
надає письмові пояснення з питань, що перевіряються, виконують вимоги осіб, які проводять перевірку, щодо
усунення виявлених порушень. За результатами
перевірки складається акт у двох
примірниках і підписується
особами, ям проводили перевірку,
керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта
передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника
інший залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку. З акті
зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення при
нарахуванні і сплаті страхових внесків.


Порядок
сплати відповідних внесків при ліквідації підприємства зазначений у статуті. У
такому разі підприємство зобов'язане провести повний розрахунок на день
ліквідації. Якщо підприємство має заборгованість з виплати заробітної плати, у
тому числі і нарахованої за останній звітний місяць, а строк внесення страхових
внесків ще не настав, то ліквідаційна комісія зобов'язана включити належну суму
сплати коштів до ліквідаційного балансу підприємства і оформити це надходження
окремим актом. В акті зазначається правонаступник. Копії акта, підписаного
ліквідаційною комісією і правонаступником, подаються до центру зайнятості, де
зареєстровані страхувальник, що підлягає ліквідації, і правонаступник. Якщо
належна сума платежів, що має вноситися підприємством, яке ліквідовується,
перевищує суму, зазначену в акті, та правонаступник зобов'язаний перерахувати
повністю всю належну суму і одночасно внести відповідні зміни до балансу,
одержаного від ліквідаційної комісії.


У
разі несвоєчасної сплати через ухилення від реєстрації як платника страхових
внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих
контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф
накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові
внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
За порушення строку реєстрації як платника страхових внесків накладається штраф
у розмірі 50% від суми належних до сплати страхових внесків за весь період,
який пройшов з дня. колі!
страхувальник повинен був зареєструватися. Пеня обчислюється, виходячи з 120% облікової ставки
Національного банку України, що діяла на момент
сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування
штрафів) за весь її строк. Пеня
на пеню не нараховується.


Неподаткових надходжень надійшло 580208
тис. грк. план виконується повністю, але в
порівнянні ; минулим роком значного росту не відбулось.


До податкового органу платники неподаткових платежів
подають довідку з Державної служби зайнятості про те, що вони дійсно
перебувають на обліку в районному центрі зайнятості, як платник до Фонду на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, під
яким номером вони там перебувають і засвідчується відсутність заборгованості
(Додаток Н1). Довідку з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України про відсутність заборгованості
(Додаток Н2). Довідку про перебування на обліку та про відсутність
заборгованості перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності (Додаток Н3). На основі цього податковий орган видає довідку про
відсутність заборгованості по податкам та неподатковим платежам. Що
контролюються МДПІ (Додаток Н4).





10. КОНТРОЛЬ
ЗА ОПОДАТКУВАННЯМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОПЕРАЦІЙ З
ВАЛЮТОЮ




В МДПІ у смт.
валютний контроль та контроль за зовнішньоекономічною діяльністю здійснюється відділом
аудиту юридичних осіб.


Даний контроль в
Україні здійснюється відповідно до завдань, визначених у таких нормативно –
правових документах: Декрет КМУ №15-93 від 19.02.93р. «Про систему валютного
регулювання і валютного контролю»; Закон України «Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті»; Постанова ВРУ №187/94-ВР від 23.09.94р.; «Про
порядок введення в дію Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті»; Постанова НБУ № 125 від 16.05.95р. «Про використання
іноземної валюти як засобу платежу на території України»; Наказ НБУ «Про зміни
і доповнення до Інструкції № 139 від 16.06.94р. «Про порядок здійснення
розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах
відстрочки платежів чи поставок» від 22.02.95р. № 20.


Завданням такого
контролю є здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами
податкового законодавства, правильного обчислення, повнотою і своєчасністю
сплати до бюджетів податків, зборів, інших платежів, встановлених
законодавством.


При здійсненні
документальної перевірки в податкових на відділи покладено здійснення такого
контролю на основі таких функцій: відбір платників податків для документальних
перевірок; складання Національного плану перевірок; проведення документальних
перевірок; формування звітів. Документальна перевірка здійснюється на підставі
програми перевірки, затвердженої заступником начальника ДПС. Для проведення
перевірки працівники повинні мати при собі службові посвідчення на право
проведення перевірки, перевірки та направлення.


Метою здійснення
документальних перевірок платників податків є досягнення щонайменшої кількості
виникнення фактів правопорушень у сфері оподаткування. Для досягнення цього
працівниками відділу розробляється та складаються плани проведення
документальних перевірок платників податків за наступними напрямками: категоріями
платників (крупні, середні, малі); галузями; видами діяльності.


Поряд з цим відділ
разом із відповідними підрозділами ДПС та із використанням нетрадиційних джерел
інформації створюють спеціальну інформаційну базу для функціонування системи
відбору платників з метою проведення у них документальних перевірок,
розробляють інструктивні і методичні вказівки про порядок, форми і методи
проведення перевірок з питань, контроль за якими покладено на дане ДПС та займаються
розробкою спеціальних програм перевірок платників податків. А також здійснюють
контроль за виконанням прийнятих рішень за наслідками проведених перевірок та усуненням
платниками податків виявлених порушень. Із використанням аналізу перевірок
визначають: галузі, види діяльності, де існує найбільша кількість платників податку,
які не дотримуються вимог податкової дисципліни (група податкового ризику);
результати попередньої камеральної перевірки та аналізу звітних даних про фінансовий
стан підприємства і можливість потенційної сплати донарахованих податків;
результати перевірок по підприємствах інших форм власності, які займаються
аналогічними видами діяльності, товариств партнерів у господарських відносинах.
Для підвищення ефективності роботи відділам варто застосовувати бази (АРМи
"Митниця", "КРП", банківські дебетові та кредитові
обороти).


Санкції,
передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного
регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України і
за його визначенням підпорядкованими йому установами. Оскарження дій з
накладенням стягнень проводиться в судовому порядку. Кримінальна
відповідальність є найтяжчим видом юридичної відповідальності суб'єктів
валютних відносин. Відповідно до ст. 80 Кримінального кодексу України таку
відповідальність тягнуть дії, пов'язані з незаконним скуповуванням, продажем,
обміном, використанням валютних цінностей як засобу платежу, або як застави,
вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж
порушення, а також вчинення цих дій у значних розмірах. При цьому незаконною
операцією з валютними цінностями визнається операція, якщо вартість предмета
цієї операції перевищує двадцять мінімальних розмірів заробітної плати.


Крім того, ст. 80
Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за
відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств,
установ та організацій без дозволу Національного банку України посадовими
особами підприємств, установ та організацій, що діють на території України, чи
за їх дорученням іншими особами або особами, які займаються підприємницькою
діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь – якою іншою особою,
яка є громадянином України і постійно проживає на її території, або приховування
валютної виручки.


Відповідно до ст.
162 Кодексу про адміністративні правопорушення України переслідуються за
законом дії з незаконного скуповування, продажу, обміну, використання валютних
цінностей як засобу платежу або як застави, якщо вартість предмета незаконної
операції не перевищує двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.


Валютне
регулювання – діяльність державних органів щодо Регулювання міжнародних розрахунків,
управлінні обігом валюти, впливу на валютний курс національної валюти, а також
контролю за валютними операціями, в тому числі за використанням іноземної
валюти.


Мета валютного
регулювання – урівноваження платіжних балансів, стабілізація валюти, підвищення
ефективності економіки та здійснення її структурної перебудови, стимулювання господарської
діяльності й боротьба з інфляцією. Конкретнішими цілями валютного регулювання є
зміна структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрація
валюти в руках держави, стимулювання зайнятості тощо, головний об'єкт валютного
регулювання – валютний курс національної грошової одиниці, зміна якого істотно
впливає на зовнішню торгівлю, платіжний баланс країни, заборгованість та інші
явища і процеси.


В МДПІ
найчастішою операцією пов’язаною з валютою є видача довідок про відсутність за
межами України валютних цінностей та майна (Додаток Л1)




11. ОЗНАЙОМЛЕННЯ
З АВТОМАТИЗОВАНИМИ РОБОЧИМИ МІСЦЯМИ В ДПС




До складу відділу
інформатизації процесів оподаткування входить відділ інформатизації процесів
оподаткування 3 чоловік.


У своїй діяльності
працівники відділу керуються Конституцією України , Законом України „Про
державну службу в Україні”, Законом України «Про державну податкову службу в
Україні»  та іншими законами України, законодавчими та нормативними актами
Верховної Ради, Указами Президента, декретами Кабінету Міністрів України,
наказами і розпорядженнями Державної податкової адміністрації (ДПА) України,
ДПА в області, МДПІ у, іншими нормативними, інструктивними та методичними
документами.


Основними
завданнями відділу інформатизації процесів оподаткування відповідно до
функціональних обов’язків є забезпечення автоматизації систем оподаткування,
формування та ведення баз даних інспекції, забезпечення функціонування
технічних засобів, системного програмного забезпечення та адміністрування
телекомунікаційних мереж, контроль за повнотою та достовірністю інформаційних
ресурсів інспекції, забезпечення режиму секретності, адміністрування безпеки
автоматизованих систем та антивірусний захист податкової інформації .


Відділ виконує
такі функції:


Функцію
“Інформаційна робота з органами державної податкової служби і зовнішніми
організаціями”, яка містить такі процедури:


інформаційні
запити до державних податкових інспекцій;


інформаційні
запити до зовнішніх організацій;


отримання та
виконання інформаційних запитів від органів державної податкової служби;


отримання та
виконання інформаційних запитів від зовнішніх організацій у межах вимог,
встановлених нормативними актами;


виконання
інформаційних запитів податкових органів зарубіжних країн за дорученням
Державної податкової адміністрації України.


Функцію
“Приймання, реєстрація та комп’ютерна обробка звітних документів платників
податків”, яка містить такі процедури: супроводження процесів приймання та
комп’ютерної обробки звітних документів (адміністрування, копіювання,
архівування та збереження електронної бази податкової звітності);


Функцію “Введення
даних у систему автоматизованої обробки даних (АОД)”: за запитами структурних
підрозділів формування оперативних звітів та реєстрів платників податків за
ознаками платників, платежів, наявності господарської діяльності, податкових
порушень та об’єктів оподаткування за результатами автоматизованої обробки
податкової звітності та їх передача до відповідних підрозділів.


Функцію
“Забезпечення автоматизації систем оподаткування”(крім розроблених програмних
продуктів з питань ДРФО), яка містить такі процедури :


організація та
проведення робіт по впровадженню та супроводженню прикладного програмного
забезпечення;


навчання
користувачів роботі в автоматизованих системах, надання консультацій;


встановлення
нових версій прикладного програмного забезпечення;


супроводження
прикладного програмного забезпечення;


підготовка
зауважень та пропозицій по вдосконаленню прикладного програмного забезпечення.


Функцію “Формування
та ведення баз даних ДПС районного рівня”, яка містить ведення реєстрів
платників податків - юридичних та фізичних осіб; платників податків – юридичних
осіб; платників ПДВ – юридичних осіб; крупних платників; ведення реєстрів
податкової інформації (реєстру вантажно-митних декларацій; формування та
ведення реєстру наданих пільг; реєстрів документів платників
податків; ведення реєстру актів документальних перевірок);


ведення архіву
баз даних.


Функцію
“Забезпечення функціонування технічних засобів, системного програмного
забезпечення та адміністрування телекомунікаційних мереж”, яка містить такі
процедури:


проведення робіт
по впровадженню системного програмного забезпечення;


організація та
проведення робіт по побудові телекомунікаційних мереж;


забезпечення
функціонування технічних засобів, виконання умов експлуатації та дотримання
техніки безпеки;


введення в дію
нових системно – технічних засобів;


організація
ремонту та профілактичне обслуговування технічних засобів.


Функцію “Контроль
за повнотою та достовірністю інформаційних ресурсів державної податкової служби
України, яка містить такі процедури:


перевірка
достовірності інформації, занесеної до облікових карток платників податків;


контроль за
своєчасністю рознесення сплати податкових платежів до карток особових рахунків
платників податків;


контроль за
веденням довідників та класифікаторів;


контроль за
повнотою та цілісністю баз даних.


Функцію
“Забезпечення режиму секретності”, яка містить організацію та контроль за
виконанням робіт щодо обробки секретної інформації на категорійованих об’єктах
електронно – обчислювальної техніки.


Функцію:
„Адміністрування безпеки автоматизованих систем”, яка містить такі процедури:


організація
керування доступом до ресурсів автоматизованих систем органів податкової
служби;


розробка та
впровадження організаційно-технічних заходів щодо захисту ресурсів
автоматизованих систем від несанкціонованого доступу і контроль за їх
виконанням. Створення комплексної системи захисту інформації автоматизованих
систем;


контроль за
дотриманням процедур адміністрування інформаційних ресурсів баз даних;
розробка, супроводження та актуалізація матриці доступу;


розробка,
супроводження та контроль переліку інформаційних ресурсів обмеженого доступу,
до яких надається доступ користувачам;


генерація паролів
користувачів та спеціальних паролів. Контроль за використанням паролів у
структурних підрозділах;


моніторинг,
сканування і реєстрація порушень політики безпеки інформації та атак на
автоматизовану систему, розробка і вжиття заходів щодо їх попередження,
блокування та усунення негативних наслідків;


моніторинг дій
користувачів в системі розмежування доступу до ресурсів автоматизованих систем;


реєстрація
порушень та некоректних дій, вжиття відповідних заходів реагування, проведення
службових розслідувань спроб несанкціонованого доступу до ресурсів
автоматизованих систем.


Функцію
“Антивірусний захист податкової інформації”, яка містить такі процедури:


створення та
організація функціонування комплексної системи антивірусного захисту податкової
інформації;


організація та
здійснення заходів щодо функціонування окремих елементів комплексної системи
антивірусного захисту. Проведення занять та надання допомоги відповідальним за
антивірусний захист податкової інформації в структурних підрозділах податкових
органів. Оновлення антивірусних баз в системі;


розробка
методичних матеріалів щодо застосування елементів комплексної системи
антивірусного захисту інформації;


контроль та
аналіз стану антивірусного захисту інформації в податкових органах.


Функцію
“Збереження податкових документів на паперових носіях”, яка містить такі
процедури:


приймання,
комплектація та реєстрація первинних податкових документів на паперових носіях,
що надходять до відділу, для зберігання;


організація
зберігання паперових документів у відділі;


приймання, облік
та виконання замовлень з архіву на надання паперових документів фахівцям;


контроль за
використанням архівних документів;


забезпечення
порядку надання інформації з паперових носіїв;


забезпечення
захисту інформації на паперових носіях.





ВИСНОВКИ




В
процесі магістерського стажування, яке передбачено навчальним планом підготовки
магістрів за спеціальністю „Облік і аудит", яке проходило в МДПІ у районі,
були закріплені теоретичні знання отримані в процесі навчання, набуті необхідні
навички практики проведення контролю за нарахуванням та сплатою податків і
зборів, неподаткових платежів, які передбачені діючим законодавством, та
навички практичної підготовки, необхідної для виконання обов'язків податкового
ревізора – інспектора, а також набуття досвіду організаторської роботи.


При
проходженні економічної практики згідно методичних вказівок наданих навчальним
закладом викладено хід проходження економічно практики у даному звіті. У
написаному звіті було використано матеріали поданих платниками звітних
документів по податках та зборах, які справляються в районі.


Викладаючи
хід пройденої економічної практики у звіті було
зосереджено увагу на вивченні діючої законодавчої та нормативної бази, стосовно
податкового законодавства України, роботі з податковою документацією при
перевірці повноти та своєчасності
розрахунків за податками
та платежами.


Стосовно організації роботи слід відмітити, що кожний окремий відділ має свої
функції та обов’язки згідно з загального законодавства та положення про відділ,
що є внутрішнім нормативним актом, і кожний працівник, відповідно до покладених
на нього функціональних обов’язків, виконує певний обсяг робіт згідно
законодавства яким він керується та посадовими інструкціями.


Щодо структурної системи, то кожний сектор має завідувача сектору, який
підпорядковується начальнику відділу, до складу якого входить сектор.
Начальники відділів підпорядковуються начальнику податкової інспекції.


Виконана робота дає змогу зробити висновки про те, що структура
міжрайонної державної податкової інспекції в районі працює в повному
завантаженні, справляється з усіма функціональними обов’язками. Спостерігається
тенденція збільшення бюджетних надходжень не завдяки збільшенню податкового тиску,
а завдяки розширенню бізнесу в цілому, а особливо сектору малого бізнесу, а
також завдяки поступовому налагодженню партнерських відносин між податківцями
та платниками податків.


Працівники постійно працюють над проблемою поповнення бюджету.


За кожним інспектором закріплено по декілька підприємств, які звітують
про відсутність діяльності, мають мале податкове навантаження, мають збитки.


Сучасна законотворча база характеризується великою кількістю виданих податкових
законів та відсутністю механізмів їх реалізації зниження рівня податкового тиску,
що не заважає йому зростати, досягає такого рівня, при якому виникає криза неплатежів
і зростає соціальна напруга в суспільстві.


Велика різноманітність податків та зборів, тяжкий порядок їх нарахування ускладнюють
економічний прогноз товаровиробникам, вимагає дуже високої кваліфікації від бухгалтерів
та економістів. Тому, щоб було менше порушень та штрафних санкцій, потрібно
спрощувати податкову систему, вести роз’яснювальну роботу з платниками податків.
Потрібно розширити повноваження місцевих органів влади, встановити оптимальні ставки
податку у такому розмірі, щоб забезпечити реальне надходження податку в доход бюджету.



Найбільші проблеми стосуються ПДВ, та податку на прибуток . Саме по цих податках
виникає найбільша плутанина у нормативних документах, і саме ці податки органічно
пов’язані між собою. Невірне обчислення хоч одного з них тягне за собою штрафні
санкції по іншим. Крім цього слід прискорити вирішення питань пов’язаних з
наданням пільг по цих податках. Неконтрольований, необґрунтований процес
надання пільг, які часто використовуються підприємствами без дійсної на те
причини призводить до значних втрат Державного бюджету.


На основі теоретичних та практичних знань можна зробити висновок, що податки
в руках держави повинні стати основним інструментом державного регулювання економіки,
формування доходів бюджету, стимулювання науково – технічного прогресу,
обмеження росту цін та інфляції. Робота податкових органів, особливо, що
стосується покращення якості контрольно – перевірочної роботи повинна бути покликана
на покращення та розробку методики, що має бути більш досконалою. В новій
методиці необхідно посилити значення контрольно перевірочної роботи посилити
якість її виконання.


Що стосується податкового законодавства, то вирішити цю проблему буде
можливе лише з прийняттям податкового кодексу, прийняття якого постійно
відкладається. Без систематизації та конкретизації податкового законодавства
розібратися у великій кількості податкових законів та підзаконних актах, які
часто є суперечливими та заплутаними, часто змінними важко не тільки платникам
податків, а навіть податковим інспекторам. Законодавча база оподаткування є
сприятливою лише для процвітання „тіньової економіки”.


В Україні не так актуально стоїть проблема завищених податкових ставок,
як нерівномірність податкового тиску. Внаслідок чого сумлінні платники податків
мають сплачувати податки, як за себе, так і за тих платників, яким вдалося
уникнути оподаткування.


Позитивні результати можливо досягти також, якщо періодично платникам
податків доступно та вчасно роз’яснювати всі зміни, які відбуваються в
податковому законодавстві, таким чином налагоджувати партнерські відносини, що
є дуже актуальним для нестабільного законодавчого поля України. Податкова має
працювати для бізнесу, а не навпаки.


Проведена практична робота в підрозділах міжрайонної державної податкової
інспекції у районі ще раз підкреслює про необхідність пов'язання практики та
теорії. Проблемні ситуації, які потребують вирішення в МДПІ майже всі
пов'язанні з проблем на загальнодержавному рівні.


Вдосконаленню роботи податкової служби необхідно приділяти максимальну
увагу, адже від правильної та злагодженої діяльності податкових органів і
платників податків залежить ефективність та повнота наповнення Державного
бюджету і добробут кожного громадянина України.





СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ




1. Бюджетний кодекс України.


2. Господарський кодекс.


3. Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом: Закон України, прийнятий Верховною Радою
України від 14 травня 1992 року №2343-XII.


4. Про державний бюджет України:
Закон України (на відповідні роки).


5. Про державну податкову службу:
Закон України від 04.12.90 р. №564 //КПС Ліга: Закон.


6. Про систему оподаткування: Закон
України від 25.06.91 р. №1251-ХІІ //КПС Ліга: Закон.


7. Про державний реєстр фізичних осіб
- платників податків та інших обов’язкових платежів: Закон України від 22.12.94
року №320/94-ВР // КПС Ліга: Закон.


8. Про порядок погашення податкових
зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами: Закон України від 24.12.2000 р. № 2181-ХІІ // КПС Ліга: Закон.


9. Про податок на додану вартість:
Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) // КПС
Ліга: Закон.


10. Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності: Закон України від 12.07.96 року № 324/96-ВР // КПС
Ліга: Закон.


11. Про ставки акцизного збору і
ввізного мита на деякі товари: Закон України від 11.07.96 року № 313/96-ВР //
КПС Ліга: Закон.


12. Про оподаткування прибутку
підприємств: Закон України від 27.05.97 р. № 283 – 97 ВР з врахуванням змін,
внесених Законом України від 24.12.2002 р. №349-ІУ // КПС Ліга: Закон.


13. Про внесення змін до Закону
України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих
актів України: Закон України від 25 березня 2005р. №2505-ІУ.


14. Про затвердження Змін та
доповнень до наказу ДПА України від 21.05.2001р. №253 „Про затвердження Порядку
направленнями органами державної податкової служби України податкових
повідомлень платникам податків”, зареєстрованого в Мін’юсті України
06.07.2001р. за № 567/5758 (із змінами), та Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків,
затвердженого цим наказом: Наказ ДПА України від 10.08.2005р. №328, зареєстровано
в Мін’юсті України 25.08.2005р. за № 923/11203.


15. Про затвердження Змін та
доповнень до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами
державної податкової служби: Наказ ДПА України від 10.08.2005р. № 326, зареєстровано
в Мін’юсті України 25.08.2005р. за № 924/11204.


16. Про затвердження Інструкції про
порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку
платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами
державної податкової служби України: Наказ ДПА України від 18.07.2005р. №276.


17. Про затвердження Методичних
рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб’єктів
господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні:
Наказ ДПА України від 11.10.2005р. №441.


18. Про затвердження Методичних
рекомендацій щодо розподілу платежів податків за категоріями уваги та їх
супроводження органами державної податкової служби: Наказ ДПА України від
23.02.2005р. №78.


19. Про затвердження Порядку
оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та
позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого
законодавства: Наказ ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в
Мін’юсті України 25.08.2005р. за №925/11205.


20. Про затвердження форми
податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь
платників податку, і сум утриманого з них податку: Наказ України від
29.09.2003р. № 451.


21. Про фіксований
сільськогосподарський податок: Закон України від 17.12.98 р. №320-ХІУ зі
змінами від 19.06.2003 р. №974-ІУ // КПС Ліга: Закон.


22. Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.94 №185/94-ВР (зі
змінами і доповненнями) // КПС Ліга: Закон


23. Про податок з доходів фізичних осіб
:Закон України від 22.05.2003 р. №889-ІУ // КПС Ліга: Закон.


24. Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів Закон України від 14.12.94 року
N 287/94-ВР (із змінами і доповненнями) // КПС Ліга: Закон.


25. Про внесення змін і доповнень до
Закону України “Про плату за землю”: Закон України від 19.09.96 року №
378/96-ВР // КПС Ліга: Закон.


26. Про акцизний збір на алкогольні напої
та тютюнові вироби: Закон України від 15.09.95 року № 329/95-ВР // КПС Ліга:
Закон.


27. Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва : Указ
Президента України від 28.06.99 р. №746/99 // КПС Ліга: Закон.


28. Наказ ДПА України від 16.07.2003
р. №355 “Про організаційну структуру органів Державної податкової служби”.


29. Про місцеві податки і збори:
Декрет КМУ від 20.05.93 року № 56-93 // КПС Ліга: Закон.


30. Про затвердження нормативів збору
за спеціальне водокористування: Постанова КМУ від 18.05.99. № 836 // КПС Ліга:
Закон.


31. Про затвердження порядку
встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи виконані за
рахунок державного бюджету: Постанова КМУ від 29.01.99 № 115 (зі змінами та
доповненнями)// КПС Ліга: Закон.


32. Про систему валютного регулювання
і валютного контролю: Декрет КМУ від 19.02.93 №15-93 // КПС Ліга: Закон.


33. Інструкція про порядок обліку
платників податків, затверджена наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80,
зареєстрована в Мінюсті України від 16.03.98 р. № 172/2612// ІНФО Диск
ЗАКОНОДАВСТВО, січень 2008р.


34. Наказ ДПА України від 04.06.2002
р. №263/ДСК “Про взаємодію підрозділів податкової служби” // ІНФО Диск
ЗАКОНОДАВСТВО, січень 2008р.


35. Порядок заповнення та подання
податкової декларації з податку на додану вартість. Наказ ДПА України від
30.05.97 р. №166 зі змінами, внесеними наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. №466//
КПС Ліга: Закон.


36. Порядок складання декларації з
податку на прибуток підприємства. Наказ ДПА України від 29.03.2003 р. №143//
КПС Ліга: Закон.


37. Положення про Реєстр
неприбуткових організацій та установ, затверджений наказом ДПА України від
11.07.97 р. №232// КПС Ліга: Закон.


38. Наказ ДПАУ від 16.09.2002 р. №429
«Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства СПД – юридичними особами//КПС
Ліга: Закон.


39. Наказ ДПА України від 24.04.2003
р. №196/ДСК “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” //
ІНФО Диск ЗАКОНОДАВСТВО, січень 2008р.


40. Оподаткування прибутку
підприємств// Вісник податкової служби №6/ 2003р.


41. Про податок на додану вартість//
Вісник податкової служби №11-12 - 2003р.


42. Порядок складання посадових
інструкцій// Все про бухгалтерський облік від 09.05.2003 №43 (831), С.15-21.


43. Азаров М.Я. Все про податки:
Довідник – Київ: Експерт, 2000р. – 492ст.


44. Антипов В.І. Тіньова економіка та
економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби
контролю ( теоретико – методологічне узагальнення та правові засоби контролю (
теоретико – методологічне узагальнення) – Вінниця: ДП МКФ, 2006. – 1040 с.


45. Базидевич
В., Мазур Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки // Економіка
України. – 2004. – №8. – С. 36–44.


46. Ващенко Р. Налоги в механизме
государственного регулирование предпренимательства. Фінансове право № 12
грудень 2006. С. 39- 42.


47. Воронкова О.М. Процес справляння
податкових платежів в Україні та його забезпечення. Науковий вісник
Національної академії ДПС України, 3(34) – 2006. С. 68 – 73.


48. Данілов О.Д., Жереб них А.М.
Оподаткування прибутку та відрахування до цільових фондів: Навальний посібник.
– Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 459 с.


49. Каленський М.М. Доходи Державного
бюджету як дзеркало економіки держави. Фінанси України №9 – 2006. С. 10 – 17.


50. Захарін А.В. „Удосконалення
механізму податкового регулювання сталого економічного розвитку” // Фінанси
України. – 2005, №2


51. Іголкін І.В. „Податкова реформа
як – зміцнення бюджету” // Фінанси України. – 2005, №3


52. Крисоватий А.І., Десятник О.М.
Податкова система: Навч. посіб. – Тернопіль: Карт – бланк, 2004. – 331 с.


53. Панченко В.І. Податкова політика
як засіб впливу на фінансово економічні процеси в Україні. Актуальні проблеми
економіки № 9(63), 2006. С. 94 – 99 .


54. Соколовська А. Податкові пільги в
Україні: міфи та реальність // Вісник НБУ. – 2005р - №9. – ст. 7-11.


55. Швабій К.І. Методологічні підходи
до розробки Податкового кодексу України . Актуальні проблеми економіки №1(55) –
2006. С. 54 – 64.