Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота з панеллю керування"

4

2

Міністерство освіти і науки України

Українська інженерно-педагогічна академія

Гірничий факультет

Кафедра соціально-економічних та педагогічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліні

«Дидактичні основи професійної освіти»

Організація та методика проведення уроку з теми:

«Робота з панеллю керування»

(Спеціальність: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»; дисципліна: «Операційні системи»)

Керівник роботи Карчевська Н.В.

Фіногєєва Т.Є.

29 вересня 2009 р.

Виконавець Студент гр. ДГ-К7-1

Черкашенко А.І.

Стаханов, 2009

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить: 37 арк., 7 табл., 1 додаток, 8 джерел.

В даній курсовій роботі був виконаний аналіз учбової документації по підготовці фахівця, розроблений порядок організації і методики уроку, дані рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

УЧБОВИЙ ПЛАН, УЧБОВА ПРОГРАМА, КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА, МОТИВАЦІЯ, АКТУАЛІЗАЦІЯ, ПЛАН ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙ, ОПЕРАТИВНА ЧАСТИНА ПЛАНУ, ОПЕРАТИВНИЙ ЖУРНАЛ ПО ПЛАНУ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙ, ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ, ДОДАТКОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

ЗМІСТ

• ВСТУП
• 1 АНАЛІЗ УЧБОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
• • 1.1 Загальна характеристика учбової дисципліни «Операційні системи»
  • 1.2 Кваліфікаційна характеристика спеціальності «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»
  • 1.3 Аналіз учбового плану
  • 1.3 Аналіз учбової дисципліни та її ролі у підготовці фахівця
  • 1.4 Міжпредметні звязки теми «Робота з панеллю керування»
  • 1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану
  • 1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми
  • 1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми
  • 1.8 Висновок
• 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА УРОКУ ОБРАНОЇ ТЕМИ
• 3. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ОДНОГО З АСПЕКТІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ. Вплив стилю педагогічного спілкування інженерно-педагогічних принципів на результативність професійного навчання
• • 3.1. Введення
  • 3.2. Поняття педагогічного спілкування та його системи
  • 3.2.2. Функції спілкування
  • 3.2.3. Стадії спілкування
  • 3.2.4. Середа спілкування
  • 3.3 Стилі педагогічного спілкування
  • 3.4. Позиції в спілкуванні
  • 3.5. Психологічні барєри у спілкуванні вчителя з учнями
  • 3.6. Корекція психологічних комплексів, що перешкоджають повноцінному спілкуванню учнів
  • 3.7. Висновки
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ
• Додаток 1

ВСТУП

У наш швидкоплинний час професійний розвиток набуває особливого значення і стає невідємною умовою успішного функціонування будь-якої організації. З огляду на специфіку ринку, особливістю якого є швидкі і часті зміни, як зовнішніх умов підприємства, так і внутрішніх, можна констатувати, що розвиток системи професійного навчання в організації визначає не тільки успішність її розвитку, але і виживання.

Педагогічне проектування -- це механізм розробки технології в педагогічній теорії і практиці. Він дозволяє оптимізувати діяльність інженера-педагога. На проектування витрачається приблизно 28%-30% робочого часу. Завдяки проектуванню навчально-виховний процес стає технологічним.

Мета даної курсової роботи: на основі аналізу початкових даних (учбових документів, матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) і умов розробити порядок організації і методику проведення уроку з заданої теми.

Обєкт дослідження: професійне навчання в професіонально-технічних навчальних закладах.

Для досягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:

- виявити роль і місце учбової дисципліни «Операційні системи» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

- визначити міжпредметні звязки та виявити, які дисципліни і теми забезпечують вивчення теми: «Робота з панеллю керування»; виявити, вивчення яких дисциплін і тем забезпечує дана тема;

- скласти поурочно-тематичний план вивчення теми: «Робота з панеллю керування»;

- розробити комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

- виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Робота з панеллю керування»;

- розробити порядок організації і методику теми: «Робота з панеллю керування»;

- дати рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

1 АНАЛІЗ УЧБОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

1.1 Загальна характеристика учбової дисципліни «Операційні системи»

Навчальна дисципліна «Операційні системи» є загальнопрофесійною, що формує базовий рівень знань для освоєння спеціальних дисциплін.

Мета дисципліни: формування теоретичної бази знань та умінь студентів для освоєння та ефективного використання базових операційних систем, що використовуються: MS DOS, Windows та Linux, створення підгрунтування для подальшого засвоєння спеціалізованих програмних продуктів з питань техніки і технології.

Програма розроблена з урахуванням вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми спеціальності «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем». Програмою дисципліни передбачено вивчення загальних принципів будови і функціонування базових операційних систем MS DOS, Windows та Linux, системного програмного забезпечення, необхідного для функціонування ЕОМ та прикладного програмного забезпечення, призначеного для ефективного вирішення практичних задач.

За навчальним планом освітньої установи дисципліна передбачає 162 години, з яких на аудиторні заняття відводиться 32 години, на практичні роботи -- 60 годин, на самостійні роботи -- 70 годин.

Студенти повинні знати:

· структуру базових операційних систем, що використовуються, загальні принципи функціонування їх основних компонентів;

· призначення, функціональні можливості і правіша використання основних складових базових операційних систем;

· призначення, функціональні можливості і правила використання програм системного призначення;

· параметри настроювання базових операційних систем.

Студенти повинні вміти:

· використовувати можливості базових операційних систем та системних програм для вирішення практичних завдань;

· використовувати можливості базових операційних систем та системних програм для забезпечення безвідмовної роботи ЕОМ;

· виконувати настроювання базових операційних систем для даної конфігурації ЕОМ;

· виконувати встановлення базових операційних систем на ЕОМ.

1.2 Кваліфікаційна характеристика спеціальності «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

Спеціальність: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»

Розряд: 4-й

Згідно з довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників [1] фахівець спеціальності: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем» -- повинен вміти:

· використовуючи матеріали робочої документації, нормативні документи за допомогою спеціаліста вміти здійснювати організаційно-технічні заходи щодо підготовки та впровадження в дію ІС;

· приймати участь під керівництвом спеціаліста в розробці математичних обєктно-орієнтованих моделей ІС в умовах автоматизованого проектування та управління організаційно-економічними, конструкторсько-технологічними обєктами за допомогою операційних досліджень на виробництві, використовуючи процедури формального уявлення про обєкти моделювання;

· використовуючи нормативні документи під наглядом спеціаліста визначити порядок отримання, контролю ІС, їх збереження та передачі монтажній або науково-налагоджувальній організації;

· використовуючи робочу документацію, за допомогою налагоджувально-вимірювальної апаратури і тестових програм проводити перевірку стану ІС;

· виявляти причини нештатного функціонування а відмов ІС;

· виявляти показники виконання функцій ІС засобами автоматики і управління;

· використовуючи робочу документацію та результати перевірки стану ІС за допомогою спеціаліста оцінювати якість роботи ІС;

· здійснювати доопрацювання програмного забезпечення та корекцію експлуатаційної документації; створювати необхідну документацію по завершенню робіт;

· Використовуючи результати випробувальної експлуатації та скоректовану технічну документацію під наглядом та за допомогою спеціаліста вміти перевіряти відповідність побудованої ІС і засобів автоматики та управління вимогам технічного завдання;

· використовуючи нормативні документи та робочу документацію, за допомогою спеціаліста та технічних засобів вимірювань і тестування вміти виконувати монтаж та пусконалагоджувальні роботи;

· вміти налагоджувати програмне забезпечення та випробовувати ІС і засоби автоматики та управління у комплексі з програмним забезпеченням;

· використовуючи результати випробовувань ІС і засобів автоматики та управління, за допомогою спеціаліста знаходити ефективні режими експлуатації; установлювати ефективні режими експлуатації; виявляти більш ефективні режими експлуатації та впроваджувати їх в експлуатацію;

· володіти нормативними документами щодо контрольних випробовувань ІС і засобів автоматики та управління, вміти проводити контрольні випробовування апаратного та програмного забезпечення систем;

· Діагностувати технічний стан ІС і засобів автоматики та управління за допомогою контрольно-вимірювальної апаратури, тестових програм;

· виявляти причини нештатного функціонування та аварій обладнання систем, аналізуючи нормативно-технічну документацію і технічний стан обладнання;

· виявляти причини нештатного функціонування ІС при експлуатації в екстремальних умовах, користуючись відповідними інструментальними засобами та тестовими програмами;

· здійснювати перевірки, регулювання, настроювання та випробовування компонентів ІС після усунення причин їх нештатного функціонування згідно нормативно-технічної документації за допомогою відповідних методів та тестових програм;

· розробляти пропозиції щодо удосконалення структури, електричної, функціональної схем та алгоритмічно-програмного забезпечення, методів діагностики технічного і функціонального стану та усунення несправностей;

· забезпечувати надійне функціонування СПЗ в умовах експлуатації ППЗ, використовуючи систему захисту технічних і програмних засобів від несанкціонованого доступу до Технічних можливостей і операційного середовища користувача;

· адаптувати ППЗ і проводити тестування ППЗ в умовах державних, міжвідомчих, прийомо-здавальних випробувань за допомогою сучасної технічної бази і відповідних інформаційних технологій;

· вміти користуватись нормативними документами щодо реалізації правил безпеки та екологічних норм при експлуатації ІС і засобів автоматики та управління в умовах користувача;

· володіти технічними та організаційними засобами реалізації правил безпеки та екологічних норм при експлуатації ІС, засобів автоматики і управління;

· використовуючи експлуатаційні документи вміти складати наряди на проведення робіт з експлуатації ІС, засобів автоматики та управління за допомогою чинних нормативних документів;

· використовуючи суспільні фонди та спортивні споруди, за допомогою профспілок вміти організувати відновлення фізичних та моральних сил у підпорядкованому трудовому колективі;

· використовуючи дані експлуатації ІС та її діагностики, за допомогою спеціаліста та компютерних технологій вміти розробляти нові високоефективні алгоритми управління систем;

· розробляти нові високоефективні алгоритми діагностування ІС, засобів автоматики та управління;

· використовуючи нові високоефективні алгоритми ідентифікації, моделювання, проектування і управління та компютерні технології, за допомогою спеціаліста вміти розробляти більш досконалі апаратні та програмні засоби до ІС проблемно-орієнтованого спрямування;

· Впроваджувати більш досконалі ІІС, засоби автоматики і управління для і задач синтезу/аналіз; обєктів технічного, економічного, технологічного тощо призначення;

· Використовуючи нормативні документи та робочу документацію, за допомогою спеціаліста вміти розробляти технологію утилізації засобів автоматики і управління;

· Використовуючи розроблену технологію, за допомогою технічного устаткування вміти виконувати демонтаж ПС;

· Забезпечувати утилізацію за нормативними документами окремих частин системи;

· Направляти до переробки складові частини ПС, засобів автоматики і управління.

Повинен знати: правила експлуатації компютерної техніки і систем звязку, технологію опрацювання даних, робочі інструкції, програми, інші нормативні і методичні матеріали щодо техніки проведення та послідовності виконання операцій у компютерних системах (мережах); комплекс знань з основних розділів математики (дійсні та комплексні числа, тотожні перетворення, логарифми, функції та графіки, рівняння, нерівності, тригонометричних функцій), геометрії (прямі, трикутники, чотирикутники, подібність геометричних фігур, прямі і площини у просторі, багатогранники і круглі тіла); широкі знання з української мови та української літератури.

Кваліфікаційні вимоги: повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта; без вимог до стажу роботи.

1.3 Аналіз учбового плану

Наступним етапом є аналіз основних розділів учбового плану стосовно початкових даних.

Термін навчання робітника: 4 роки на базі основної загальної освіти; 3 роки на базі повної загальної середньої освіти.

Тривалість учбового року, його структура: учбовий рік триває 10 місяців.

В таблиці 1.1 представлені зведені дані по бюджету часу:

Таблиця 1.1

У Вищому професійному училищі виділяють три цикли дисциплін:

1) професійно-технічний -- 1836 годин;

2) загально-технічний -- 1998 година;

3) загальноосвітній -- 2340 години.

Основною характеристикою для оцінювання рівня професійної підготовки в ПТЗО є відношення часу, який відводиться на теоретичне навчання, до часу, який відводиться на виробниче навчання. Даний показник має назву показник інте-летуалоємкості професійної підготовки.

-- час, що відводиться на теоретичне навчання;

-- час, що відводиться на практичне навчання.

Показник загальноосвітньої бази професійної підготовки визначається за формулою:

, де

-- час, що відводиться на вивчення загальноосвітнього циклу;

-- час, що відводиться на вивчення професійно-технічного циклу;

1.3 Аналіз учбової дисципліни та її ролі у підготовці фахівця

Дисципліна: Операційні системи

Час на вивчення: 162 години.

Навчальна дисципліна «Операційні системи» є загальнопрофесійною, що формує базовий рівень знань для освоєння спеціальних дисциплін. Основною метою освоєння дисципліни є систематизація знань про основи організації сучасних мультіпроцессних операційних систем (ОС).

Курс досліджуваної дисципліни включає 3 розділи. Перший розділ знайомить студентів з загальними відомостями про операційну систему MS DOS. Другий розділ розглядає загальні відомості про програму-оболонку Norton Commander та її можливості. У третьому розділі розглядаються загальні відомостями про роботу з операційними системами Windows 9x, ХР та Linux, розглядає призначення цих операційних систем та їх функції.

Виклад тем проводиться за наступною логічною структурою:

· написання та вивчення нових понять з даної теми,

· закріплення знань, умінь і навичок на практичних і лабораторних заняттях.

Для подальшого дослідження вибираємо тему «Робота з панеллю керування».

Ця тема має важливе значення для кваліфікованого робітника спеціальності «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем». Зокрема для:

* виховання інформаційної культури;

* практичного застосування вивченого матеріалу;

* закріплення знання загальних відомостей про панель керування;

* формування уявлення про роботу з панеллю як важливої, та корисної структури, що широко застосовується на практиці.

1.4 Міжпредметні звязки теми «Робота з панеллю керування»

Міжпредметні звязки мають особливе значення для здійснення органічного звязку професійної і загальноосвітньої підготовки, тобто забезпечення єдності в навчанні.

Далі розглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (Таблиця 1.2).

Таблиця 1.2 - Перелік основних дисциплін і питань, які забезпечують вивчення теми: «Робота з панеллю керування»

В таблиці 1.3 представлені дисципліни і питання, вивчення яких забезпечує дана тема.

Таблиця 1.3 - Перелік дисциплін і питань, вивчення яких забезпечує дана тема.

1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану

Основним плануючим документом для вивчення теми служить поурочно-тематичний план. Урочно-тематичне планування занять застосовується у всіх училищах. В поурочно-тематичному плані система уроків фіксується так: указуються номери уроків по темі, кількість годин на їх проведення, теми уроків і короткий їх зміст, мета уроку.

Тема: «Робота з панеллю керування».

Кількість годин на дисципліну: 1072 години.

Таблиця 1.5 - Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни: «Операційні системи»

1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми

Перелік комплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Робота з панеллю керування»

1. Підручники:

а) Леонтьев В.П. Windows XP. - СПб.: Медиа Групп, 2002. - 256 с.

Windows XP - це одна з найпопулярніших операційних систем. Вдома, на роботі, в Інтернет-кафе ви не зможете працювати на компютері, не вміючи працювати з цією операційною системою. За допомогою цієї книги ви швидко засвоїте всі необхідні навички для роботи з Windows XP. Прочитавши її, ви довідаєтеся, як встановити, налаштувати і керувати цією операційною системою.

Тема розглянута у главі 4 «Панель керування».

б) Ахметов К. Windows XP для бывалого бойца. - СПб.: Питер, 2005. - 144с.: ил.

Книга присвячена Windows XP -- новітній версії Microsoft Windows. Популярно розказано про історію ОС Windows, налаштування Windows XP і корпоративної міграції на Windows XP, особливості роботи з Windows XP на робочій станції, у ЛВС і Інтернеті. Детально обговорюються питання ергономічності, стійкості, продуктивності, безпеки і сумісності.

2. Навчальний посібник:

Самоучитель по Windows XP - СПб.: Питер, 2009. - 752 с.: ил.

Дана книга являє собою чудове керівництво по використанню Windows XP та її налаштуванню. Крім опису стандартних технологій в книзі приводиться безліч додаткових налаштувань, секретів і трюків.

Ви дізнаєтеся, як оптимізувати свою систему і як використовувати її можливості на всі 100%. Причому познайомитесь навіть з такими можливостями, які розробники вважали за краще не афішувати. Для цього докладно розглядається реєстр Windows XP. Окрему увагу приділено новим особливостям та інструментів, що зявляються після установки Service Pack 2 для Windows XP.

Книга написана простою і зрозумілою мовою. Використовується велика кількість наочних ілюстрацій. Кращий вибір для вивчення Windows XP.

В даному посібнику тема розглянута у главі 15 «Настройка работы в Windows XP».

3. Методичні рекомендації до виконання лабораторних (практичних) робіт.

4. План-конспект уроку.

5. Поурочно-тематичний план.

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми

Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професійно-практичного навчання.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

· учбово-виробничі майстерні;

· учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;

· учбові полігони;

· учбові господарства і ін.

Найпоширенішими є учбово-виробничі майстерні.

В таблиці 1.6 представлений перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій, які необхідні для вивчення теми: «Робота з панеллю керування»

Таблиця 1.6 - Перелік необхідних майстерень, кабінетів і лабораторій

по предметах професійно-технічного циклу.

1.8 Висновок

В першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

· аналіз учбового плану;

· аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;

· розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробки вибираємо тему уроку: «Робота з панеллю керування».

2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА УРОКУ ОБРАНОЇ ТЕМИ

Тема: «Робота з панеллю керування»

Ціль:

1) Дидактичні:

* практичне застосування вивченого матеріалу;

* закріплення знання загальних принципів роботи з ОС Windows;

* формування вмінь та навичок роботи з панеллю керування.

2) Розвиваючі:

* розвинути вміння застосовувати отримані знання для підвищення ергономіки праці.

3) Виховні:

* виховання інформаційної культури;

* професійна орієнтація і підготовка до подальшого самонавчання майбутньої трудової діяльності.

Тип уроку: лекційне заняття.

Методи навчання:

* наочні: ілюстрації на дошці

* словесні: розповідь, бесіда.

Методи контролю:

* фронтальне опитування;

* вхідний контроль.

Дидактичне забезпечення:

* персональний компютер;

* встановлена ОС Windows.

План уроку:

I. Організаційний момент (10 хв.)

* привітання;

* перевірка присутніх;

* перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація (10 хв.)

III. Актуалізація знань (20 хв.)

* оголошення теми і цілей заняття тема сьогоднішнього уроку;

* пояснення нового матеріалу.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Робота з панеллю керування» (45 хв.)

V. Видача домашнього завдання (5 хв.)

Література:

1) Леонтьев В.П. Windows XP. - СПб.: Медиа Групп, 2002. - 256 с.

2) Ахметов К. Windows XP для бывалого бойца. - СПб.: Питер, 2005. - 144с.: ил.

3) Самоучитель по Windows XP - СПб.: Питер, 2009. - 752 с.: ил.

Хід уроку:

I. Організаційний момент.

* привітання;

* перевірка присутніх;

* перевірка готовності до заняття.

II. Мотивація.

Microsoft Windows -- родина операційних систем корпорації Майкрософт (Microsoft), що базуються на основі графічного інтерфейсу користувача. Поява їх стала вирішальним кроком у широкому просуванні і розвитку перспективних способів взаємодії систем людина-машина і машина-машина, створення дружнього середовища для взаємодії як користувача з компютерними програмами, так і апаратних засобів усередині обчислювального комплексу.

В даний час під управлінням операційних систем сімейства Windows працює близько 90% персональних компютерів.

III. Актуалізація знань.

На попередньому заняті ми ознайомилися з історією ОС Windows. Перевіримо, наскільки добре ви засвоїли матеріал, відповівши на декілька питань: 1) розкажіть коротко хронологію випуску версій ОС; 2) коротко опишіть кожну з ключових версій Windows; 3) Родина Windows 9x; 4) Родина Windows NT; 5) Родина Windows Mobile; 6) Родина інтегрованих ОС Windows Embedded.

Адміністратору часто доводиться допомагати користувачам налаштовувати їх робочі місця або створювати стандартні робочі місця для нових користувачів згідно корпоративних стандартів або перевагам користувачів. Один із способів створити стандартне робоче місце -- визначити новий обліковий запис користувача, увійти під ним в систему і повністю налаштувати робоче місце -- надалі такий обліковий запис і відповідний їй профіль застосовуються в якості шаблону для нових записів. Сьогодні ви дізнаєтеся про те, як налаштовувати меню, панель завдань і панелі інструментів у Windows XP. Оптимізація меню Windows XP Меню Start (Пуск) та повязані з ним підменю визнані полегшити доступ до додатків і компонентів системи. На жаль, чим більше утиліт та програм встановлено, тим складніше система меню. В цьому розділі ми розповімо про методи оптимізації меню, які допоможуть користувачам уникнути плутанини.

IV. Конспект повідомлення нових знань по темі «Робота з панеллю керування».

Панель керування (англ. Control Panel) є частиною інтерфейсу користувача Microsoft Windows. Вона дозволяє виконувати основні дії з налаштування системи, такі, як додавання та налаштування пристроїв, установка і деінсталяція програм, керування обліковими записами і включення спеціальних можливостей. Сторонні виробники можуть додавати свої утиліти.

Панель управління зявилася в Microsoft Windows, починаючи з її першої версії (Windows 1.0). Багато хто з нині існуючих утиліт були додані разом з новими релізами операційної системи.

Windows XP підтримує два стилі меню Start (Пуск): класичний (Classic) і простий (Simple). Класичне меню Start має традиційний вигляд, прийнятий у попередніх версіях ОС Windows. Стиль простого меню Start більш досконалий, і воно краще організовано. У багатьох досвідчених користувачів і адміністраторів вигляд меню спочатку викликає відторгнення. Однак, налаштувавши меню на свій смак, вони змінюють думку на протилежну.

Переключитися між класичним і простим меню Start просто.

1. Клацніть правою кнопкою Start (Пуск) і в контекстному меню виберіть команду Properties (Властивості).

2. Виберіть пункт Start Menu (Меню «Пуск»), щоб встановити простий стиль, або в положення Classic Start Menu (Класичне меню «Пуск») - щоб встановити класичний стиль.

3. Натисніть кнопку ОК. Обраний стиль збережеться і після перезавантаження.

Налаштування класичного меню Start Windows XP надає чудові можливості з управління структурою меню Start - ви маєте право визначати склад і порядок відображення команд. Дозволяється також додавати такі елементи, як Control Panel (Панель керування), Network Connections (Подключение), Printers and Faxes (Принтери і факси) та інші програмні кошти, а також включати / відключати скорочене меню. Ось як змінити параметри меню Start. 1. Клацніть правою кнопкою Start (Пуск) і в контекстному меню виберіть команду Properties (Властивості),

2. Натисніть кнопку Customize (Конфігурація) праворуч від перемикача Classic Start Menu. Зявиться діалогове вікно Customize Classic Start Menu (Настройки класичного меню «Пуск»).

3. Відзначте прапорцями потрібні параметри у списку Advanced Start menu options (Більше налаштувань меню «Пуск»).

4. Натисніть кнопку ОК.

Налаштування простого меню Start Крім особливостей класичного меню, просте меню Start (Пуск) володіє додатковими функціями, тому в нього набагато більше варіантів установки. Ось як змінити параметри меню Start. 1. Клацніть правою кнопкою Start (Пуск) і в контекстному меню виберіть команду Properties (Властивості). 2. Натисніть кнопку Customize (Конфігурація) праворуч від Start Menu (Меню «Пуск»). Зявиться діалогове вікно Customize Start Menu (Настроювання меню «Пуск») (рис. 4-2) Нас трьом мен »" Пуск "

Меню "Пуск" містить ярлики часто нспошгЗчемиі грограмм. Очищення цього списку ярльксв не веде до цпаленію програм Кількість програм в меню "Пуск" - Птображзть в меню Т1а »" 0 Інтернет j Interne! Enplo І Електронна пошта. I Outlook Express Настроювання загальних параметрів простого меню Пуск. 3. Змініть параметри на вкладці General (Загальні). * Група параметрів Select an icon size for programs (Розмір значків для програм) управляє розміром значків команд в меню. Щоб зменшити розмір значка, що використовується у меню, встановіть персключа-тель в положення Small Icons (дрібні значки). При установці перемикача в положення Large Icons (великі значки) піктограми відображаються в стандартному розмірі.

* Група параметрів Programs (Програми) встановлює, скільки ярликів часто використовуваних програм відображається в меню Start. Набірний лічильник дозволяє задати число з діапазону 0-30. Щоб стерти інформацію про використання програм, клацніть Clear List (Очистити список).

* група параметрів Show on Start menu (Відображати в меню «Пуск») управляє ярликами електронної пошти та Інтернет-браузерів. Щоб відображалися ярлики в меню Start, установіть цей прапорець і виберіть потрібний додаток. 4. Параметри вкладки Advanced (Додатково) служать для настройки меню і його елементів. Вкладка містить наступні параметри.

* Прапорець Open submenus when I pause on them with my mouse (Розкривати меню при наведенні і затримки покажчика) визначає поведінку меню: коли він встановлений, меню розкривається при наведенні на нього покажчика миші. В іншому випадку воно розкривається лише клацанням.

* Коли встановлений прапорець Highlight newly installed applications (Виділяти недавно встановлені програми), система відображає підменю та значки недавно встановлених програм. * Група параметрів Start menu items (Елементи меню «Пуск») управляє відбором і порядком відображення команд в меню Start. У деяких параметрів є подпараметри, наприклад, Display as link (Відображати як посилання), Display as menu (Відображати як меню) і Dont display this item (He відображати цей елемент). Перший параметр визначає, що елемент (скажімо, панель управління) відображається у вигляді однієї команди, при виборі якої відкривається відповідне вікно, друга - що елемент відображається у вигляді розкривного підменю, де можна вибрати команду, третє - видаляє елемент з меню Start. * Прапорець List my most recently opened documents (Відображати список недавно використовувалися документів) керує відображенням підменю документів, з якими нещодавно працювали. Щоб стерти наявну інформацію про такі документи, натисніть кнопку Clear list (Очищення списку).

5. Завершивши налаштування меню Start, натисніть кнопку ОК. Налаштування меню і його елементів У файловій системі Windows XP в меню Start зберігається у вигляді панки Start Menu (Головне меню), яка розташована в папці профілю користувача% UserProfile% Start Menu (%? / Ser/Jra/i7e% Головне меню). Тут міститься підпапка Programs (Програми). Розташовані в ній папки та ярлики визначають структуру меню Programs і його підменю. Окремі папки в папці Programs в меню Start відображаються у вигляді підменю, а що зберігаються в папках ярлики відповідають командам меню і вказують на запускаються ними програми. Є два способи налаштування меню і його елементів: змінювати подання меню Start у файловій системі або налаштовувати саму структуру меню. Переміщення елементів меню Start Елементи меню Start (Пуск) найпростіше перемістити, працюючи з самим меню.

1. Натисніть кнопку Start (Пуск) і перейдіть до елемента Програми (Programs), якщо це просте меню Start, або до Усі програми (All Programs) - якщо у вас вибрано класичний вигляд.

2. Перейдіть до елемента, який потрібно перемістити. 3. Натисніть і утримуйте ліву кнопку миші. 4. Перемістіть елемент на нове місце в будь-яке меню або підменю. Щоб відкрити підменю, досить навести на нього вказівник миші. Місце, куди потрапить вибраний елемент, виділяється горизонтальною лінією. 5. Перемістивши елемент у потрібне місце, відпустіть кнопку миші.

В область швидкого запуску елементи переміщуються аналогічно. Перемістіть елемент в лівий верхній кут меню Start. Горизонтальна лінія покаже, куди переміститься елемент, коли ви відпустіть кнопку миші.

У простому меню Start передбачені й інші способи управління елементами в області швидкого запуску. * Щоб додати елемент в область швидкого запуску, клацніть правою кнопкою елемент меню і перейдіть до команди Pin to Start menu (Закріпити в меню «Пуск»), * Щоб видалити елемент і а області швидкого запуску, клацніть його правою кнопкою миші та в контекстному меню виберіть команду Remove from this list (Вилучити з меню «Пуск»).

Упорядкування елементів меню Меню Programs (Програми) зазвичай впорядковують так: підменю - на початку списку, а за ними - елементи меню. У кожній з підгруп елементи розташовуються за алфавітом. Підменю і елементи встановлюваних додатків розміщуються в кінці списку, тому загальний порядок меню зазвичай з часом порушується, Щоб його відновити, виконують сортування меню Programs (Програми) за алфавітом. Це напевно сподобається користувачам, які встановлюють на свої компютери багато програм. Ось як відсортувати меню Programs.

1. Клацніть правою кнопкою Start (Пуск) і в контекстному меню виберіть команду Properties (Властивості).

2. Виберіть пункт Classic Start menu (Класичне меню «Пуск») і клацніть кнопку Customize (Налаштувати).

3. У діалоговому вікні Customize Classic Start Menu (Настройки класичного меню «Пуск») натисніть кнопку Sort (Сортувати), а потім - ОК.

4. Якщо ви до цього використовували просте меню Start, виберіть пункт Start Menu (Меню «Пуск») і натисніть кнопку ОК. В іншому випадку просто натисніть кнопку ОК.

Щоб відсортувати лише одне підменю, зробіть так. 1. Натисніть кнопку Start і наведіть вказівник на пункт Programs аб о All Programs (Усі програми) в залежності від обраного стилю меню.

Додавання, настроювання й видалення меню Як ми говорили раніше, у файловій системі меню Start (Пуск) представлено як папка в профілі відповідного користувача. Щоб відкрити папку Start Menu (Головне меню) поточного користувача, клацніть правою кнопкою Start і в контекстному меню виберіть команду Explore (Провідник). Відкриється вікно Windows Explorer з відкритою папкою% 7 /, serPro/i7e% Start Menu (%[/$ егРго / # е% Головне меню), Тут доступні наступні операції.

* Додавання різних підменю у меню Start шляхом створення нових папок у папці Programs (Програми) або у її під панків. У папці Startup (автозавантаження) створити під папку не можна. * Настроювання меню за допомогою переміщення папок або ярликів у межах папки Programs. * Перейменування папок або ярликів, які відображаються в меню Start. Перейменувати елементи можна і в самому меню. Для цього відкрийте меню Start, клацніть правою кнопкою потрібний елемент і виберіть у контекстному меню команду Rename (Перейменувати). Вкажіть нове імя елемента і клацніть ОК.

* Видалення папок або ярликів в меню Start. Елементи можна видаляти прямо із системи меню. Для цього, відкривши меню Start, клацніть правою кнопкою непотрібний елемент і в контекстному меню виберіть команду Delete (Видалити). Додавання елементів в меню Start У файловій системі Windows XP елементи меню представлені у вигляді ярликів. Так що створювати нові елементи можна, просто додаючи ярлики в папку Programs (Програми) або в що містяться в ній папки. Ярлику можна призначити коментар, що відображається при наведенні покажчика миші на відповідний елемент меню Start. 1. Клацніть правою кнопкою Start (Пуск) і в контекстному меню виберіть команду Explore (Провідник). Відкриє (Налаштувати). Зявиться діалогове вікно Customize Classic-Start Menu (Настройки класичного меню «Пуск»). 3. Установіть або зніміть прапорець Use personalized menus (Використовувати скорочені меню) в списку Advanced Start menu options (Більше налаштувань меню «Пуск») і натисніть кнопку ОК.

4. Якщо ви до цього використовували просте меню Start, виберіть пункт Start Menu (Меню «Пуск») і натисніть кнопку ОК. В іншому випадку просто натисніть кнопку ОК.

На сьогодні все. Дякую за урок.

V. Видача домашнього завдання.

Конспект лекції, Леонтьев В.П. Windows XP, глава 4.

3. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ОДНОГО З АСПЕКТІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ.

Вплив стилю педагогічного спілкування інженерно-педагогічних принципів на результативність професійного навчання

3.1 Введення

Спілкування відіграє величезну роль у житті суспільства. Неможливо уявити розвиток людини, саме існування індивіда як особистості, його звязок з суспільством поза спілкування з іншими людьми. Без нього немислимі процес виховання, формування, розвитку особистості, міжособистісні контакти, а також управління, наукова робота та інша діяльність у всіх сферах, де необхідні передача, засвоєння інформації і обмін нею.

Підвищення значущості спілкування в сучасному світі вимагає вміння спілкуватися. Значить, спілкуванню треба вчити, спілкуванню треба вчитися, що передбачає необхідність глибокого знання цього явища, його закономірностей та особливостей, що виявляються в діяльності людей. Все це надає проблемі спілкування виняткову актуальність.

3.2 Поняття педагогічного спілкування та його системи

До цих пір не досягнуто єдності в тлумаченні самого поняття «спілкування», його форм і механізмів. Дослідники по-різному, з різних точок зору інтерпретують цей процес, створюючи його різні моделі, пропонуючи різні підходи до його вивчення: комунікативно-інформаційні, діяльні та ін.

Спілкування -- особливий вид діяльності, воно супроводжує всі різновиди її, воно пронизує діяльність прямо чи опосередковано (читаючи книгу, ми спілкуємося з її автором). З цього, якщо педагогу не вдається правильно налагодити спілкування з дітьми, то вкрай рідко предметна діяльність виявиться плідною.

Під педагогічним спілкуванням, за А.А. Леонтьєвим, звичайно розуміють професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним, що має певні педагогічні функції і спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату.

Сутність і структура педагогічного спілкування, а також повязана з ними продуктивність - одна з найактуальніших питань педагогічної науки і практики.

Історичний досвід і повсякденна практика свідчать про те, що повна ізоляція людини від суспільства, вилучення його зі спілкування з іншими людьми, приводить до повної втрати людської особистості, її соціальних якостей і властивостей.

Людина, що спілкується, називається субєктом спілкування. При цьому, очевидно, що спілкування як психологічний процес крім субєкта спілкування передбачає, як мінімум, ще одного або декількох людей, які є його партнерами по спілкуванню (комунікантами). Зрозуміло також, що кожний з партнерів по спілкуванню, у свою чергу, також є субєктом спілкування. Отже, у спілкуванні завжди беруть участь двоє або більше субєктів.

3.2.2 Функції спілкування

Спілкування являє собою процес, в якому можуть бути виділені наступні його сторони, або функції:

- комунікація (обмін інформацією);

- інтеракція (обмін діями);

- соціальна перцепція (сприйняття людьми один одного).

Функції спілкування дають уявлення про те, що конкретно відбувається в процесі спілкування між людьми. Комунікативна сторона спілкування відображає процеси обміну інформацією між людьми, що спілкуються. При цьому окремий акт передачі інформації від одного партнера іншому і її прийому називається комунікативним актом.

Залежно від різних критеріїв класифікації комунікативних актів виділяють такі типи:

- за змістом: виробничі, практично-побутові, міжособистісно-сімейні, науково-теоретичні;

- за формою контактування: прямі, опосередковані. Наприклад, переписка є опосередкованою формою контактування комунікантів, а особиста бесіда -- прямий формою контактування;

- за типом звязку: односпрямовані, двонаправлені;

- за ступенем взаємовідповідності комунікантів: висока, задовільна, незначна, незадовільна, негативна;

- за результатами: від негативного через нульовий до позитивного.

Інтеракція крім обміну інформацією передбачає також обмін визначеними діями між партнерами по спілкуванню. У процесах прийняття один одного партнерами по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування) фіксуються ставлення людей один до одного, їх взаємний вплив один на одного, їх співпереживання і взаєморозуміння.

3.2.3 Стадії спілкування

Наступним вузловим моментом будь-якого спілкування є знання стадій спілкування.

Перша стадія -- орієнтування в навколишніх умовах. Вибір місця зустрічі, розташування людей, дистанції взаємодії -- просторове орієнтування. Не менш важливе орієнтування в часі (коли призначити спілкування, скільки часу виділити на спілкування) і соціальне орієнтування (які погляди і цінності учасників спілкування, яку психологічну дистанцію зайняти при спілкуванні, які можуть бути мети спілкування).

Друга стадія -- залучення уваги співрозмовників. Увага учня збуджується простим, цікавим і близьким до того, що він переживав або відчував.

Третя стадія -- пошук сумісності співрозмовників за обсягом спілкування (хто і скільки говорить), за темпами спілкування (частота слів, швидкість зміни тем, думок, образів), за настроєм, за позиціями і дистанцією спілкування.

Тут вчитель повинен володіти наступним рядом педагогічних умінь. Викладач повинен володіти прийомами, що дозволяють поставити різноманітні комунікативні завдання. До них відносяться:

- вміння зрозуміти позицію іншого в спілкуванні, проявити інтерес до його особистості, орієнтація на розвиток особистості учня;

- здатність тлумачити і читати його внутрішній стан по нюансах поведінки, володіння засобами невербального спілкування (міміка, жести);

- вміння стати на точку зору учня і створити атмосферу довіри у спілкуванні з іншою людиною;

- володіння прийомами риторики;

- використання організуючих впливів в порівнянні з оцінюючим і особливо дисциплінуючим;

- перевага демократичного стилю в процесі викладання, вміння з гумором поставитися до окремих аспектів педагогічної ситуації.

На четвертій стадії йде обмін та оцінка фактами, проходить пошук загальної, сов-падаючої точки зору, виявлення прийнятною для обох сторін теми спілкування. Пробуджується взаємний інтерес. Йде демонстрація очікуваних співрозмовником рис особистості, своїх звичок, думок, настроїв.

На пятій стадії виникає проблемна ситуація, конфлікт, зіткнення думок. У співрозмовників зявляється бажання рішення.

На шостій стадії співрозмовники приймають рішення на основі розробок пятої стадії. Намічається спільний план реалізації знайденого рішення, відбувається фіксація результату спілкування, співрозмовники виходять з контакту.

Таким чином, знаючи стадії спілкування, вчитель може прогнозувати результати взаємодії.

3.2.4 Середа спілкування

Спілкування, коли люди обмінюються інформацією за допомогою слів, називається вербальною. Вербальна комунікація як знакову систему використовує людську мову. Мова є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації з її допомогою найменше втрачається сенс спілкування. За допомогою мови не просто «рухається» інформація, але учасники комунікації особливим способом впливають один на одного, орієнтують і переконують один одного, тобто прагнуть досягти певних зміни поведінки.

Такі засоби спілкування, які дозволяють партнерам здійснювати обмін інформацією без використання слів, називаються невербальними. Певний вираз обличчя, поворот голови, рух, манера поведінки, погляд, підморгування можуть повідомити дуже багато інформації про стан партнера. Невербальні засоби спілкування відносяться до «мови тіла», яка присутня у будь-якому людському спілкуванні. Невербальне спілкування, як правило, супроводжує вербальне і доповнює його.

Таким чином, щоб одержати найбільш повну інформацію про стан дитини, необхідно звертати увагу на невербальні складові її поведінки в процесі взаємодії. Спостерігаючи, вчитель дивиться на учня і слухає його, відзначаючи інтонацію, вираз обличчя, жести. Ці невербальні особливості поведінки дітей дуже важливі для спостерігача, який хоче проникнути у внутрішній світ дитини. Саме розуміння дитини, її стану, рівня розвитку, настрою, його бажань і спільних устремлінь дає нам можливість побудувати процес спілкування з ним таким чином, щоб воно сприяло його розвитку.

3.3 Стилі педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування -- це особливе спілкування, специфіка якого обумовлена різними соціально-рольовими і функціональними позиціями субєктів цього спілкування. Вчитель у процесі педагогічного спілкування здійснює свої соціально-рольові і функціональні обовязки щодо керівництва процесом навчання і виховання. Від того, які стильові особливості цього спілкування і керівництва, в істотній мірі залежить ефективність процесу навчання та виховання, особливості розвитку та формування міжособистісних відносин у навчальній групі.

Існує три стиля педагогічного спілкування:

1. Авторитарний.

2. Демократичний.

3. Попустітельскій.

При авторитарному стилі характерна загальна тенденція до жорсткого управління і всеосяжного контролю виражалася в наступному. Викладач значно частіше, ніж в інших групах, вдається до тону наказу, робить різкі зауваження. Характерними є також нетактовні зауваження на адресу одних учасників і безпричинні, необгрунтовані похвали інших. Авторитарний викладач визначає не тільки спільні цілі діяльності та завдання, але і вказує способи його виконання, жорстко вирішуючи, хто з ким буде працювати. Завдання і способи його виконання давалися учням поетапно. (Такий підхід знижує мотивацію діяльності, так як людина точно не знає її кінцевих цілей.) Авторитарний викладач жорстко присікає всякий прояв ініціативи, розглядаючи її неприпустиме самоуправство.

При демократичному стилі оцінюються факти, а не особистість. Але головною особливістю демократичного стилю є активна участь групи в обговоренні ходу майбутньої роботи та її організації. У результаті в учасників розвивалася впевненість в собі і стимулювалося самоврядування. При цьому стилі у групі зростає товариськість і довірливість взаємин.

Головна особливість попустительского стилю керівництва полягає в тому, що педагог по суті справи самоусовується від відповідальності за те, що відбувається.

Отже, з усіх стилів айгіршим стилем є попустительский. При авторитарному стилі дослідник відзначє прояви ворожості у взаєминах учасників у поєднанні з покорою і навіть запобіганням перед керівником.

Найбільш ефективним є демократичний стиль. Учасники групи проявляють живий інтерес до роботи, позитивну внутрішню мотивацію діяльності. Значно підвищується якість і оригінальність виконання завдань. Групова згуртованість, почуття гордості спільними успіхами, взаємодопомога і дружелюбність у взаєминах -- все це у демократичної групи розвивається в дуже високого ступень.

3.4 Позиції в спілкуванні

Створюючи атмосферу взаємодії з учнем, необхідно враховувати можливість різних позицій в процесі спілкування. Позиція у спілкуванні визначається загальним ставленням субєкта спілкування до свого партнера і може проявлятися самими різними способами. Найбільш сприятливу атмосферу спілкування створює позиція рівноправного партнера, яка характерна для особистісно-орієнтованої освіти. Якщо педагог в спілкуванні з дитиною займає позицію рівноправного партнера, він забезпечує взаємну довіру і створює гарні умови для обговорення будь-якої проблеми.

Неможливо абсолютна рівність дитини та педагога, але можлива рівноцінність. Спілкування, в якому обидва партнери займають рівноправну позицію, називається партнерським.

У взаємодії з учнем вчитель не тільки приймає від нього інформацію про його настрій, переживання, рівні розуміння, але і дає йому «зворотний звязок» про власну ввімкненість в процесі спілкування. Орієнтуючись на реакції педагога, учень будує уявлення про власні успіхи або невдачі, помилки або досягнення, у нього виникає уявлення про себе як про особу. Щиро радіючи його успіху, співчуваючи його біду, учитель надає учневі підтримку, яку той потребує.

Різні зовнішні обставини можуть вплинути на самопочуття. Але ні в якому разі не варто допускати, щоб поганий настрій, втому і роздратування розбили взаємодію педагога з дитиною, зруйнували їх контакт.

Якщо у педагога не виходить заняття або спільна гра, не слід соромитися визнати це учням. У спілкуванні дуже важливо бути природним, залишатися самим собою.

Позитивне ставлення до особистості учня і система прийомів заохочення -- важлива частина педагогічного спілкування. Однак саме заохочення може бути як ефективним, так і неефективним. Критерії та ознаки ефективного та неефективного заохочення представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

3.5 Психологічні барєри у спілкуванні вчителя з учнями

Залежно від соціального середовища і психологічних особливостей людино відзначаються відмінності у рівні і форми його спілкування, повноті і глибині порозуміння з іншими людьми. Існує чимало причин, що затрудняють спілкування.

Спілкуванню в колективі можуть перешкоджати соціальні, а головним чином психологічні барєри у свідомості людей. У першому випадку мається на увазі слабкість контактів, що викликається приналежністю до різних соціальних груп. У другому випадку комунікація виявляється недостатньо розвинутою унаслідок індивідуальних психологічних особливостей особистості -- симпатії або антипатії, відкритості або скритності.

Порушення взаєморозуміння між педагогом та учнем зачіпає особистість останнього, отже, подолати барєр буває вкрай важко. Набагато легше попередити його виникнення. Для цього необхідно добре орієнтуватися в причинах появи психологічного барєру:

1. Предявляється вимога, що не знайома досвіду учня, його поглядів на навколишнє, його ставлення до того, що від нього вимагають;

2. Зіткнення двох (або декількох) суперечливих тенденцій, що проявляються в учневі;

3. Неуспіх у навчанні або в праці, якщо вони займають у житті учня значне місце;

4. Розбіжність між можливостями учня та її вимогами, коли в разі високого рівня вимог і невисокої оцінки його успіхів у учня виникає негативна емоційна реакція на вчителя, а саму оцінку учень розглядає як несправедливу.

Психологічний або смисловий барєр у спілкуванні -- це розбіжність смислів висловленої вимоги, прохання, наказу для партнерів у спілкуванні, що створює перешкоду для їх порозуміння і взаємодії.

Психологічні барєри виникають і в процесі спілкування вчителя з класом.

Процес подолання психологічних барєрів строго індивідуальний, але в ньому існують загальні моменти:

- спробуйте зафіксувати, чи немає у вас перерахованих вище барєрів у спілкуванні з учнями. Потім проаналізуйте ті сторони спілкування, які на вашу думку найбільше імпонують їм, а також ті, які викликають незадоволення;

- в процесі спілкування намагайтеся йти від стереотипів, явно заважають успішній взаємодії (манірність, дистанційність);

- намагайтеся не зясовувати стосунки з учнями, а ретельно аналізувати, як вони розвиваються; усувайте небажані елементи, що ведуть до утворення барєрів.

Психологічні барєри у спілкуванні виникають непомітно і спочатку можуть не усвідомлюватися вчителем. Основний спосіб попередження психологічного барєру -- розвиток самоконтролю власного стилю взаємин з учнями.

3.6 Корекція психологічних комплексів, що перешкоджають повноцінному спілкуванню учнів

Під корекцією розуміється система психолого-педагогічного впливу, спрямованого не тільки на подолання або послаблення негативних якостей особистості учня, але і на формування протилежних за відношенням до них позитивних якостей. Корекція особистості вимагає застосування суворо індивідуалізованих методів роботи, ретельно співвіднесених з психологічними особливостями учнів. Цю роботу треба засновувати при ретельному вивченні особистості учня, діагностиці його сильних і слабких сторін, постійному аналізі отриманих результатів.

Найчастіше батьків і вчителів турбують такі індивідуальні особливості дітей, як повільність, впертість, неврівноваженість, егоїзм, агресивність і жорстокість, невпевненість у собі, страхи і т.д. Для того щоб допомогти учневі у вирішенні його комунікативних проблем, необхідно зрозуміти їх причину.

Часто ознаками захворювання є відмова дитини від контактів з однолітками, щоб уникнути будь-якого спілкування, замкнутість і пасивність. Можливі прояви підвищеної збудливості з агресивністю, забіякуватістю, підвищеною схильністю до конфліктів, мстивість.

Неадекватне оцінювання учнем себе в процесі спілкування, навіть при наяві певних навичок, може стати основою для виникнення труднощів при завязуванні соціальних контактів. Самооцінка дитини може бути завищеною, адекватною, заниженою. Дитина із заниженою самооцінкою частіше всього володіє високою тривожністю, невпевненістю, з агресивними тенденціями поведінки. Завищена самооцінка часто буває повязана з завищеними вимогами до оточуючих.

Висока тривожність також може бути основою появи труднощів у дитини в спілкуванні. Дитина, що володіє такими якостями, боїться невдачі, окриків, публічних образ, не може перепитати, навіть якщо щось не розчув.

Соромязливість і низька самооцінка взаємоповязані. Соромязливість перешкоджає тому, щоб зустрічатися з новими людьми, заводити друзів і отримувати задоволення від спілкування; вона утримує людину від того, щоб висловлювати свою думку і відстоювати свої права; вона посилює надмірну зосередженість на собі і своїй поведінці. Запущена соромязливість може перерости у замкнутість.

Причинами замкнутості можуть бути: тривалий стрес, індивідуальні патологічні особливості емоційної сфери. Замкнена дитина пристосовується жити на самоті, і це суттєво деформує її особу.

3.7 Висновки

Проблема спілкування велика і багатогранна. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених спілкуванню, в даний час відсутній єдиний підхід до визначення і характеристики цього феномену, його структурних компонентів, процесу його формування.

Підводячи підсумки, можна зазначити, що спілкування відіграє виняткову роль у будь-якій діяльності людини, в становленні особистості, у вирішенні практичних і теоретичних завдань, що виникають у суспільстві. Чим повніше і узагальненіше буде сформовано уміння спілкуватися, тим якісніше буде здійснення будь-якої діяльності людини. І це важливо враховувати в процесі навчання і виховання, підвищення загальної культури суспільства.

ВИСНОВОК

В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

- виявлено роль і місце учбової дисципліни «Операційні системи» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

- визначено міжпредметні звязки (виявили, які дисципліни і теми з них забезпечують вивчення теми: «Робота з панеллю керування»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);

- складено поурочно-тематичний план вивчення теми: «Робота з панеллю керування»;

- розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;

- виконано аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивчення теми: «Робота з панеллю керування»;

- розроблено порядок організації і методику теми: «Робота з панеллю керування»;

- розглянуто форми організації педагогічного процесу;

- визначено основні види і характеристики форм організації педагогічного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ

1. «Дидактичні основи професійної освіти». Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська, Т.Є. Фіногєєва. - Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. - 40 с.

2. Васильєв І.Б. Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей. 3-є вид., перепрац . - Харків, 2003. - 151 с.

3. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. - СПб: Питер, 2001. - 435 с.

4. Горелов И.Н., Житников В.Ф. Умеете ли вы общаться?: Книга для учащихся. - М.: Просвещение, 1991. - 320 с.

5. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. Издание 2-е. - М.: Знание, 1980. - 277 с.

6. Ночевник М.Н. Человеческое общение. - М.: Политиздат, 1988. - 416 с.

7. Абульханова К. Личность в условиях дефицита общения.: Психологический аспект. // Воспитание школьников, 2000, №10, с. 4-8.

8. Зарецкая Е. Нравственность речи: культура коммуникации. // Экономика и жизнь, 1996, №17, с. 25.