Продуктивність праці в сільському господарстві та шляхи її підвищен

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

сільського господарства

З ЕКОНОМІКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:

“Продуктивність праці в сільському господарстві та шляхи її підвищення у ЗАСТ «Зоря Інгулу» Баштанського району Миколаївської області”

Виконав: студент

Аверін О.П.

група Е 3/2

Перевірила:

ас. Шаповал Т.П.

Миколаїв-2008

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Наукові основи продуктивності праці і основні напрямки її підвищення у сільськогосподарському виробництві

1.1 Економічна суть продуктивності праці і роль в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники продуктивності праці в сільському господарстві та методика їх визначення

Розділ 2. Аналіз сучасного рівня продуктивності праці у ЗАСТ “Зоря Інгулу”.

2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства

2.2 Показники та фактори продуктивності праці

2.3 Фактори продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві

Розділ 3. Динаміка та кореляційний аналіз продуктивності праці сільськогосподарському виробництві

3.1 Динаміка валової продукції сільського господарства на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві

3.2 Кореляційний аналіз залежності продуктивності праці від енергоозброєності та фондоозброєності

Розділ 4. Шляхи підвищення продуктивності праці в сільськогосподарському підприємстві

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

ВСТУП

Високо ефективний аграрний сектор - основа матеріального та соціального благополуччя суспільства, без котрого неможливо його стабільний розвиток, це свого роду гарант забезпечення и збереження національної безпеки країни. Не випадково сільське господарство є пріоритетною галуззю в всіх розвинених країнах світу. У ці галузі дуже рідко експериментують, його оберігають та розвивають, використовують нові досягнення науково-технічного прогресу. І потому сільське господарство находиться під державним контролем США, Франції, Германії, Великобританії, Японії, Італії, Швеції та інших країнах світу, у котрих внутрішній національний продукт дорівнює приблизно від 15 до 60%.

У наші державі потрібно оживлення сільського господарства. Основою його ефективного та результативного розвитку, розвитку виробництва сільськогосподарської продукції – це підвищення технічного рівня та якості виробництва, удосконалення організації виробництва та праці, залучення висококваліфікованих працівників, мотивація цих працівників.

Також для підвищення потенціалу виробництва сільськогосподарської продукції потрібен ретельний аналіз усіх її показників. Одним з таких показників є продуктивність праці. Це й показник характеризує економічну ефективність трудових витрат на виробництво продукції.

Метою даного курсового проекту є визначення продуктивності праці на прикладі ЗАСТ “Зоря Інгулу” Баштанківького району Миколаївської області, а також шляхи підвищення продуктивності праці.

Джерелами робочого матеріалу є річні звіти, планова, статистична та первинна облікова документація ЗАСТ “Зоря Інгулу”.

При аналізуванні даних ЗАСТ “Зоря Інгулу” будуть використовуватися такі методи дослідження: динаміка валової продукції сільського господарства на одного працюючого, для характеристики розвитку ознак в часі, виявлення основної тенденції та кореляційний аналіз залежності продуктивності праці від рівня інтенсивності виробництва, для виявлення тісноти зв’язку, взаємозалежності між ознаками.

Курсова робота виконана на 48 сторінках друкованого тексту, містить 13 таблиць, 1 додаток, 2 рисунок і використане 16 джерел.

РОЗДІЛ 1

Наукові основи продуктивності праці і основні напрямки її підвищення у сільськогосподарському виробництві

Живий труд поряд з основним капіталом та змінним капіталом являє собою одним з основних елементів виробничого процесу. Витрати праці визначається робочим часом, а результати праці є створена продукція. Одним з основних показників ефективності трудових витрат це продуктивність праці.

Рівень продуктивності визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що її виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).

Методи вимірювання та основні показники, що використовуються в практиці господарювання зображені на рис.2.1

Розрізняють індивідуальну продуктивність (продуктивність живої праці) та продуктивність суспільної (сукупної, тобто живої й уречевленої) праці. У першому випадку враховують тільки витрати праці робітників підприємств, виробництв, на яких виготовляється продукція, у другому – враховується також минула праця, затрачена на попередніх стадіях суспільного виробництва й уречевлена в сировині, матеріалах, паливі, енергії, засобах виробництва, спожитих в процесі виробництва даної продукції. Підвищення продуктивності праці проявляється у тому, що жива праця приводить в дію все більшу масу уречевленої праці.

Рис.1 Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці.

Продуктивність праці характеризує економічну ефективність сукупних витрат праці, що виникали на всіх стадіях виробництва, обчислюється в цілому по народному господарству як відношення національного доходу до середньої річної чисельності працівників сфери матеріального виробництва.

При вивченні продуктивності праці зіставляють, з одного боку, показники продукції, з іншого – показники витрат праці на її виготовлення. Звідси випливає важлива методологічна проблема, пов’язана з різними методами вимірювання продукції і різними одиницями вимірювання витрат робочого часу при моделюванні системи показників продуктивності праці.

Різноманітність методів вимірювання обсягу продукції вимагає застосування відповідно натуральних, трудових і вартісних методів вимірювання продуктивності праці. Якщо на підприємстві виробляють однойменну продукцію, то виробіток визначають у натуральних одиницях (штуках, кілограмах, метрах, літрах і т. д.). Інколи виробляють однойменну продукцію, що розрізняється за деякими ознаками - видами, марками (електромотори – за потужністю, мило - за жирністю). У таких випадках виробіток доцільно вимірювати в умовно-натуральних одиницях, попередньо перерахувавши окремі види продукції в один вид, що взятий за умовний. Натуральний і його різновид – умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці – застосовується, головним чином, на підприємствах галузей видобувної промисловості, а також на окремих робочих місцях, виробничих дільницях підприємств. Натуральні показники найбільш прості і зрозумілі, тому їм слід надавати переваги, де це можливо.

Однак на більшості підприємств виробляється різнойменна продукція, яка не піддається вимірюванню в натуральному виразі. Крім того, при цьому методі вимірювання продуктивності праці не враховується незавершене виробництво, якість продукції. Тому застосовують трудовий і вартісний методи вимірювання продуктивності праці, які базуються на відповідних методах обліку продукції.

Трудовий метод, що базується на вимірюванні продукції в трудових одиницях, знаходить поки що обмежене застосування. Він використовується в основному на машинобудівних підприємствах, – на окремих дільницях, цехах.

Найпоширеніший у практиці економічних розрахунків вартісний метод, в основі якого лежить вартісний облік продукції. Його універсальність полягає в тому, що різнойменні вироби, а також елементи продукції, що перебувають на різних стадіях готовності, можуть з’єднуватися в одному підсумку. Це відкриває можливості для обчислення узагальнюючих показників продуктивності праці на різних рівнях виробництва. Показниками продуктивності праці у цьому разі є виробіток товарної (валової, нормативної чистої) продукції на одного робітника чи одного працюючого основної діяльності.

Наступним важливим методологічним питанням вимірювання продуктивності праці є вибір одиниці виміру витрат праці, пов’язаних з виробництвом продукції. Витрати робочого часу на виробництво продукції можуть бути виражені в людино-годинах, людино-днях і середньосписковим числом робітників чи працюючих. Діленням обсягу продукції на витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-днях, середньоспискову чисельність) розраховують середньогодинний, середньоденний і середньомісячний (квартальний, річний) виробіток на одного робітника чи працюючого. Вибір одиниці виміру робочого часу залежить від мети дослідження.

Середній годинний виробіток характеризує продуктивність праці за годину чистого робочого часу (без втрат) і обчислюється шляхом ділення виробленої продукції за місяць (чи інший період) на число людино-годин, відпрацьованих робітниками за цей період.

Середній денний виробіток розраховують як частку від ділення виробленої за місяць продукції на кількість відпрацьованих робітниками за цей період людино-днів.

Середньомісячний виробіток робітника розраховується діленням кількості виробленої продукції на середню спискову чисельність робітників. Він залежить від середнього денного виробітку і числа днів роботи, які припадають на одного робітника.

Взаємозв’язані показники середнього виробітку створюють відповідну ієрархію, що дозволяє переходити від одного показника до іншого. Якщо середньогодинний виробіток Wгпомножити на середню фактичну тривалість робочого дня в годинах Г, то одержимо середньоденний виробіток Wд. Якщо середньоденний виробіток Wд помножити на середню тривалість робочого місяця (року) в днях Д, то одержимо середній місячний виробіток одного робітника за місяць Wp. Нарешті, перемноживши середній місячний виробіток Wp на частку робітників d у загальній чисельності працюючих, одержимо виробіток одного працюючого Wп.

Існуючий взаємозв’язок показників рівня продуктивності праці може використовуватися для кількісної оцінки впливу окремих факторів на зміну середнього денного чи середнього місячного виробітку, про що йтиметься нижче.

Аналогічно розраховується і показник середнього місячного виробітку одного працюючого.

Чим крупніша одиниця робочого часу використовується при визначенні середнього виробітку, тим більше факторів, що характеризують вплив використання робочого часу на рівень та динаміку продуктивності праці, вона охоплює.

На практиці використовуються різні показники продуктивності праці, що зумовлено метою і завданням дослідження. Серед них економічну ефективність найповніше виражає годинна продуктивність. Всі інші (денна, місячна, річна) показники – інтегральні, вони відбивають рівень годинної продуктивності праці і ступінь використання робочого часу в середині робочого дня, місяця, року.

Існує два показника продуктивності праці, які використовується в практиці господарювання. Перший з них – виробіток, який являє собою обсяг продукції створеної одним робітником за певний період часу. Він розраховується:

,

де W – виробіток продукції;

Ч – чисельність працівників

Q – обсяг виробленої продукції.

І другий показник продуктивності праці – трудомісткість, вона визначається, як співвідношення витрат часу до обсягу виготовленої продукції і характеризує скільки часу витрачається на одиницю продукції та розраховується:

,

де t – трудомісткість виробництва продукції;

Ч – чисельність працівників

Q – обсяг виробленої продукції.

Методика обчислення виробітку натурального – це коли обсяг виробництва вимірюється у натуральних показниках.

Трудовий – продукція вимірюється у витратах часу на її виробництво.

Вартісний – обсяг виробництва визначається за показниками валової, товарної, чистої або реалізованої продукції.

В залеж-ті від періоду, за який обчислюється виробіток, він буває годинний, денний, місячний, квартальний і річний.

В залежності від складу витрат часу, які включаються у розрахунок, виділяють такі види трудомісткості:

технологічна – враховує витрати часу основних робочих;

виробнича – включає витрати часу основних і допоміжних робочих;

повна – витрати часу усіх категорій персоналу;

трудомісткість обслуговування виробництва включає витрати часу допоміжних робочих;

трудомісткість управління виробництвом включає витрати часу спеціалістів, службовців та управлінського персоналу.

Існують чинники зростання виробітку – це підвищення технічного рівня виробництва (модернізація, автоматизація). Результатом дії цього чинника є зменшення трудомісткості виготовлення 1 виробу і як наслідок економія чисельності:

де t1,t2- трудомісткість виготовлення 1 виробу до і після впровадження заходу підвищення техн. рівня;

Q – обсяг виробництва в натуральних одиницях;

Kч – коефіцієнт часу дії заходу;

Фд – дійсний фонд часу роботи 1 працівника.

Удосконалення організації праці і управління передбачає скорочення нерегламентованих простоїв, перерозподіл функції управління, економія чисельності визначається за абсолютним значенням вивільнених працівників; поглиблення спеціалізації. Призводить до зменшення обсягу виробництва і як наслідок вивільнення основних робочих.

При збільшенні обсягу виробництва відбувається відносне вивільнення умовно постійного персоналу.

де Чбуп – базисна чисельність умовно постійного персоналу;

ΔQ – приріст обсягу виробництва;

Під впливом структурних зрушень у виробництві може зменшитися трудомісткість виготовлення однієї грн. продукції і це призведе до економії персоналу. Економія під впливом структурних зрушень:

Тб, Тпл. – трудомісткість виготовлення 1 грн. продукції відповідно в базисному та плановому періодах.

Планування приросту виробітку на підприємстві застосовується:

визначається вихідна чисельність персоналу в розрахунковому періоді, тобто умовна чисельність, яка була б необхідна для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за умови збереження базового рівня виробітку продукції на одного працюючого;

визначається зміна (зменшення «–», збільшення «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників і сумарні зміни численності (Еч)

розраховується можливий загальний приріст продуктивності праці в розрахунковому періоді (ΔПпр) порівняно з базовим періодам ом за формулою:

.

РОЗДІЛ 2

Сучасний рівень та економічна ефективність використання землі у ЗАСТ “Зоря Інгулу”

2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства

Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство “Зоря Інгулу” – це міцне господарство, яке займається садівництвом. Спеціалізація підприємства – виробництво, зберігання і переробка фруктів, має патент, який надає право на реалізацію насіннєвого та садівничого матеріалу. Підприємство має власний переробний консервний цех потужністю 0,5 млн. умовних банок. В цьому цеху переробляється на соки і пюре частка зібраних фруктів.

ЗАСТ “Зоря Інгулу” Баштанківського району Миколаївської області розташоване на лівому березі ріки Південний Буг, в центральній частині Миколаївської області. Відстань до обласного центру міста Миколаєва - 66 км, до районного центру міста Баштанки – 3 км. Транспортне сполучення з залізничною станцією Явкіно, розміщеної у 11 км, здійснюється по залізничній дорозі, з обласним центром – по асфальтовому шосе.

Територія ЗАСТ “Зоря Інгулу” знаходиться у центральній частині південно-центрального степу України. По агро кліматичному обласному районуванню це господарство належить до південного агро кліматичного району і характеризується як теплий помірно-континентальний.

Клімат даного краю характеризується відносно високою літньою та порівняно низькою зимовою температурою з частими відлигами, невеликою кількістю опадів. В зимовий час низькі температури доходять до –200 …–230 С. Літом максимальна температура досягає +37,60 С. Сума температур вище 100С дорівнює 2900-30000С. Цього достатньо для вирощування всіх районованих тут культур: пшениці, ячменю, соняшнику, а також багаторічних насаджень.

Характерною особливістю весняного сезону є інтенсивне підвищення температури повітря. Весна наступає швидко і буває короткою, біля 45 днів. Літо тепле, помірно-жарке. Літній сезон продовжується біля 5 місяців. Осінь буває короткою, теплою і дуже часто засушливою. Зима в основному тепла, коротка, малосніжна з частими відлигами і нестійкими сніжними покривами. Середньорічна температура повітря у ЗАСТ “Зоря Інгулу” + 13,20 С. Найхолодніший місяць – січень, а найтепліший – червень.

Довжина безморозного періоду коливається від 220 до 240. Грунт повністю розтає приблизно в третій декаді березня. Пізні весняні заморозки закінчуються в середині квітня. Середня дата першого осіннього заморозку – 25 листопада. Середня глибина промерзання ґрунту складає 54 см.

Середньорічна кількість опадів складає 410мм. За вегетаційний період випадає більше половини опадів. Як відомо, оптимальна кількість опадів впливає на підвищення родючості ґрунту, а отже і на урожайність. Середньорічна відносна вологість повітря – 57%, але в червні місяці знижується до 43%.

Ґрунтовий покрив усієї території акціонерного товариства в основному звичайні середньогумусові чорноземи і південні солонцюваті ґрунти, які виникли на карбонатних лісах різного механічного складу, що і відобразилось на складі цих ґрунтів. Міцність гумусового шару складає в середньому 70-80 см. Кількість гумусу досягає 7,6%. Ґрунти господарства хоч і мають високу родючість, але дуже сильно реагують на внесення органічних і мінеральних добрив.

Рельєф на території господарства в основному рівнинний, уклін полів не перевищує 20.

Основним напрямком господарства є садівництво. Грант у міжряддях саду утримується під чорним паром. В продовженні всього вегетаційного періоду обробка міжрядь в садах проводиться почергово культиваторами КСГ-5 і дисковими боронами БДС-2,5, БДС-3 на глибину 12-14см.

В ЗАСТ “Зоря Інгулу” введена система пристосування добрив, розроблена Миколаївською загальною агро-хімлабораторією та компанією „Сингента”.

Загальна земельна площа 1334,0 га, всього сільськогосподарських угідь 1083,31, із них: рілля 217,71 га.

В акціонерному товаристві три відділення. Всіма організаційними процесами ЗАСТ “Зоря Інгулу” керує правління акціонерного товариства, виробничими процесами керує президент ЗАСТ “Зоря Інгулу”. Йому підпорядковуються головні спеціалісти, такі як: головній агроном, головний інженер, головний бухгалтер та інші. Виробничими процесами в сільському господарстві керує головний агроном йому підпорядковуються агро служба та керуючі відділками, яким в свою чергу підпорядковуються бригадири та робочі.

Розглянемо показники розміру господарства, що свідчать про рівень концентрації виробництва (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Показники розміру виробництва ЗАСТ "Зоря Інгулу"

Аналізуючи дані показників розміру виробництв, необхідно визначити, що за розмірами досліджуване господарство ЗАСТ “Зоря Інгулу” є середнім. За даними валова продукція в порівняних цінах (2005р.) зменшилася у 2007р. порівняно з 2005р. на 67,6%, а порівняно з 2006р. на 22,7%; при цьому грошова виручка від реалізації також зменшилась на 59,1% та на 40,7% відповідно; площа сільськогосподарських угідь у 2007р. порівняно з 2005р. збільшилася на 5%, а порівняно з 2006р. на 4,2%; щодо вартості основних фондів, то вона постійно зменшується, так у 2007р. порівняно з 2005р. зменшилась на 6,9% , а порівняно з 2006р. вже на 26,3%; але кількість працівників щорічно збільшується: у 2007р. порівняно з 2005р. на 79,6%, а з 2006р. на 77,0%; середньорічна кількість худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів’я у 2007р. порівняно з 2005р. збільшилось на 110,0%, а порівняно з 2006р. на 68,0%.

Таким чином, ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень спеціалізації господарства. Основним показником, за допомогою якого вона визначається є структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції (таблиця 2.2).

Аналізуючи розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної продукції ЗАСТ “Зоря Інгулу”, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займає вирощування плодів зерняткових й кісточкових, яке в середньому за три роки складає 94,94% від усіх грошових надходжень по господарству, це є свідченням того, що підприємство має глибокий рівень спеціалізації у вирощуванні плодів.

Таблиця 2.2 Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції ЗАСТ "Зоря Інгулу"

Вся сільськогосподарська продукція займає в середньому 96,89% (5816,50 тис. грн.), з неї більшу питому вагу займає продукція рослинництва 96,68% (5803,80 тис. грн.), а продукція тваринництва – 0,21% (12,7 тис. грн).

Далі необхідно розглянути забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та ефективність їх використання (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 Забезпеченість виробничими ресурсами та ефективність їх використання в ЗАСТ "Зоря Інгулу"

Аналізуючи забезпеченість ЗАСТ “Зоря Інгулу” виробничими ресурсами та ефективність їх використання, можна зробити висновок, що на одного середньорічного працівника зайнятого в сільськогосподарському виробництві припадає: менше сільськогосподарських угідь у 2007р. порівняно з 2005р. на 41,57%, а порівняно з 2006р. – на 41,1%; основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення порівняно з 2005р. менше на 47,67%, з 2006р. - на 59,09%; енергетичних потужностей порівняно з 2005р. менше на 43,71%, а порівняно з 2006р. – на 43,74%. Припадає на 100 га сільськогосподарських угідь: основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у 2007р. порівняно з 2005р. менше на 10,52%, а порівняно з 2006р. – на 30,53%; затрати праці у 2007р. збільшились на 30,70% відносно 2005р., а порівняно з 2006р. – збільшилися більш ніж вдвічі - на 146,32%; енергетичні потужності порівняно з 2005р. зменшилися на 3,8%, а порівняно з 2006р. на 3,85%. Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь: валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005р.) у 2007р. порівняно з 2005р. зменшилося на 69,18%, а порівняно з 2006р. – на 16,94%; товарної продукції порівняно з 2005р. аналогічно зменшилося на 61,54% та 45,03%; прибутку порівняно з 2005р. менше на 110,5%, а порівняно з 2006р. – на 121,83%. Одержано на одного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві: валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2001р.) у 2005р. порівняно з 2005р. менше на 85,34%, а порівняно з 2006р. – на 59,91%; товарної продукції порівняно з 2003р. зменшилось на 77,51%, а порівняно з 2006р. – на 67,635%. Фондовіддача значно погіршилася порівняно з 2005р. зменшившись на 82,44%, а порівняно з 2006р. - на 71,36%; рівень рентабельності порівняно та норма прибутку протягом двох попередніх років постійно зменшуються.

2.2 Показники продуктивності праці

Аналіз продуктивності праці зводиться до того, що б визначити його рівень та динаміку, установлення степені напруги планового завдання, визначенню факторів, які впливають на виконання плану по продуктивності праці, виявленню резервів та розробки заході по їх використанню.

Для розрахунку основних показників продуктивності праці в таблиця 2.4. заносимо необхідні данні по ЗАСТ “Зоря Інгулу”.

Таблиця 2.4.

Розрахуємо виробіток на одного працюючого по ЗАСТ “Зоря Інгулу”, використовуючи показники валової продукції у натуральному вигляді (ц.), валова продукції сільського господарства в порівняних цінах 2005 р. за 2005, 2006, 2007 рр. та середньооблікову чисельність працівників, отримані данні заносимо у таблицю 2.5.

Таблиця 2.5.

За даними таблиці 2.5. виробіток по ЗАСТ “Зоря Інгулу” на одного працюючого по вартісному показнику був найкращим у 2005 році – 89,01 тис. грн., коли чисельність працівників була найменша, у 2006 році ситуація погіршилась та виробіток складав вже 32,55 тис. грн.. на одного працюючого, а виробіток 2007 року складає лише 18,03 % від виробітку 2005 року та 49,31% від виробітку 2006 року, він склав 16,05 тис. грн., тобто хоча чисельність працівників у 2007 році збільшилась, кількість продукції, яку виготовляє один робітник зменшилась.

Розрахунок виробітку ЗАСТ “Зоря Інгулу” в натуральному виражені приведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Виробіток в натуральному виражені за 2005 р. - 593,13 ц. на одного працюючого, це на 81,71% більше ніж у 2007 році, а у 2006 році – 201,28 ц., більше ніж у 2007 на 46,91%, виробіток в натуральному виражені у 2007 році склав – 108,51 ц. на одного працюючого. Також можна зазначити, що при прирості працівників (табл.2.4.) виробництво продукції не збільшилось, а навпаки, пішло на спад.

У таблиці 2.7. приведемо данні по розрахункам трудомісткості по ЗАСТ “Зоря Інгулу”.

Таблиця 2.7.

Із розрахунків загальної трудомісткості, так як це показник часу, який необхідне для виготовлення певної продукції, то найменше часу на виготовлення продукції пішло у 2005 році, а найбільше у 2007 році. Показники трудомісткості загальні та по рослинництву не відрізняються, тому що більше працівників задіяні у виробництві продукції рослинництва та валова продукція загальна від продукції рослинництва суттєво не відрізняється (в середнім за три роки вона складає 96,89% від загальної кількості продукції). Але якщо аналізувати окремо трудомісткість виробництва продукції тваринництва, то найменша вона у 2007 році.

Можна зробить висновок, що загалом найуспішніший по ЗАСТ “Зоря Інгулу” рік за показниками продуктивності праці був 2005 рік, у цьому році більша валова продукція, як у кількісному виразі так і в грошовому, більший виробіток на одного працюючого та менша трудомісткість виробництва продукції.

2.3 Фактори продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві

Прямий фактор, який впливає на продуктивності праці це рівень виготовленої валової продукції та загальна чисельність працівників. Але існують декілька інших факторів, які те ж можуть впливати на рівень показників продуктивності праці.

При розрахунку показників продуктивності праці сільськогосподарського виробництва потрібно враховувати декотрі особливості оцінки готової продукції. Так, за рахунок показників вартості валової продукції найбільш точнішим для оцінки ефективності використання живої праці, але для оцінки ефективності продуктивності праці потрібно використовувати показник реалізованої продукції. Різниця між валовою та реалізованої продукцією в сільському господарстві обумовлюється внутрішніми оборотами, які включають у себе більшість методик в обсягу валової продукції, які те ж використовуються, а також спрямуванням часті отриманої продукції для внутрішнього використання (насінній матеріал, молоко для корма телят чи поросят та т.д.).

Крім того, на рівень продуктивності праці в більший мірі могуть впливати об’єктивні фактори: природно-кліматичні умови у місці роз положення господарства, різниця у плодоносності окремих земельних угідь, які належать одному підприємству, укомплектованість технікою й рівень її продуктивності и т.д. В останній час з’явився новий фактор, який суттєво впливає на рівень продуктивності праці в конкретному господарстві – рівень безробіття у регіоні взагалі та безробіття сільськогосподарських робітників окремо. Цей показник являється додатковим фактором мотивації працівників до підвищення якості та кількості продукції. Методика визначення його впливання на рівень показників продуктивності праці поки не розроблена, але, с декотрою степеню точності вона може бути визначена у кожному конкретному господарстві з допомогою аналізу даних за декілька років.

РОЗДІЛ 3

Динаміка та кореляційний аналіз продуктивності праці сільськогосподарському виробництві

3.1 Динаміка валової продукції сільського господарства на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві

Швидкість і інтенсивність як властивості розвитку різних суспільних явищ значно варіюють, що відбивається в структурі відповідних динамічних рядів. Для оцінки цих властивостей динаміки статистика використовує взаємозв’язані характеристики. Серед них абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення 1% приросту.

Розрахунок характеристики динаміки ґрунтується на зіставленні рівнів рядів. Базою для порівняння може бути або попередній рівень (база порівняння змінна) або початковий (постійна). Характеристики динаміки, обчислені зіставленням суміжних рівнів, називають ланцюговими, а з постійною базою порівняння – базисними.

Абсолютний приріст відображає абсолютну швидкість змінювання рівнів ряду за певний інтервал часу. Інтенсивність зміни рівнів ряду оцінюється відносною величиною – темпом зростання, який являє собою кратне відношення рівнів у формі коефіцієнта чи відсотка.

Співвідношення абсолютного приросту і базового рівня є вимірником відносної швидкості зростання. Нескладні алгебраїчні перетворення цього відношення дають відхилення темпу зростання від бази порівняння, яка становить 100%. Відносну швидкість зростання називають темпом приросту, який на відміну від темпу зростання завжди виражають у відсотках.

Результати розрахунків показників динаміки представлено в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1

Показники динаміки валової продукції сільського господарства на одного працівника ЗАСТ «Зоря Інгулу»

Абсолютний приріст базисним методом

Абсолютний приріст цепним методом

Темп зростання базисним методом:

Тем зростання цепним методом

Темп приросту базисним

Темпи приросту цепним методом

Абсолютне значення 1% приросту

Середній рівень рядка

Середній абсолютний приріст

Середній коефіцієнт темп зростання.

Середній темп зростання

Для виявлення закономірності зміни показників динаміки, тобто тенденції, в статистиці використовують:

- рівняння прямої:

Для знаходження параметрів рівняння, і необхідно розв’язати нормальні рівняння:

1) Підставляємо дані табл.3.13, отримуємо систему рівнянь:

2) Розділимо кожне рівняння на коефіцієнт при а1 і отримаємо:

3) Від першого рівняння віднімаємо друге:

4) Визначаємо:

5) Підставимо значення параметра , в одне з попередніх рівнянь, щоб визначити :

Перевірка:

- рівняння параболи 2-го порядку:

Підставимо дані табл.3.13, отримаємо систему рівнянь:

2) Розділимо кожне рівняння на коефіцієнт при а0 і отримаємо:

3) Від першого рівняння віднімаємо друге і друге:

4) Розділимо кожне рівняння при коефіцієнті а1 і отримаємо:

5) Від другого першого віднімаємо друге і знаходимо :

6) Підставляємо значення параметра , в одне з попередніх рівнянь, щоб визначити :

7) Підставляємо значення та , в одне з попередніх рівнянь для знаходження :

Необхідні розрахунки показників зведені до таблиці 3.2:

Таблиця 3.2

Вихідні та розрахункові показники для розв’язання рівняння прямої та параболи 2-го порядку

На основі одержаних параметрів рівняння необхідно знайти для кожного року та суму квадратних відхилень:

Таблиця 3.3

Для наочності фактичні та вирівняні рівні динамічного ряду покажемо графічно (рис.3.1):

Рис.3.1. Динаміка валової продукції сільського господарства на 1 працюючого у ЗАСТ «Зоря Інгулу»

Провівши відповідні розрахунки, можна зробити висновок, що найбільш точними розрахунками виходу валової продукції на 1 працюючого у ЗАСТ «Зоря Інгулу» будуть показники за параболою другого порядку, тому що саме за нею відхилення від фактичних даних є незначними. Чого не можна сказати про відхилення за прямою.

3.2 Кореляційний аналіз залежності продуктивності праці від енергоозброєності та фондоозброєності

Кореляційний аналіз – це метод визначення кількісної оцінки взаємозалежностей між статистичними ознаками. Усі явища, що існують у природі й суспільстві, перебувають у взаємозалежності і взаємообумовленості. За ступенем залежності одного явища від іншого розрізняють 2 види зв’язку: функціональний (повний) і кореляційний (неповний або частковий). При дослідженні взаємозалежності масових соціально-економічних явищ, які формуються під впливом різноманітних факторів, використовують кореляційні зв’язки, які носять імовірнісний характер. При кореляційному зв’язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак: кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кілька різних значень результативної ознаки.

На відміну від функціонального зв’язку кореляційний зв’язок виявляється не в кожному окремому випадку, а при великій кількості спостережень під час порівняння середніх значень взаємозалежних ознак. Він ґрунтується на законі великих чисел. За напрямком зв’язок між кореляційними величинами може бути прямий і обернений. За формулою зв’язки розрізняють прямолінійні і криволінійні. Залежно від кількості досліджуваних ознак розрізняють парну(просту) і множинну кореляцію. При парній кореляції аналізують зв’язок між факторною і результативною ознакою, при множинній – залежність результативної ознаки від двох і більше факторних ознак.

За допомогою множинної кореляції виявимо вплив енергозабезпеченості і фондозабезпеченості на вихід валової продукції зі 100 га сільськогосподарських угідь ЗАСТ «Зоря Інгулу». Для цього використаємо рівняння:

- вихід валової продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських культур, тис.грн.

- енергозабезпеченість, к.с. (відношення сумарної потужності енергоресурсів до площі сільськогосподарських угідь).

- фондозабезпеченість, тис.грн. (відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь).

Для визначення параметрів рівняння множинної кореляції необхідні розрахунки виконуються в таблиці 3.4:

Для знаходження параметрів рівняння розв’язується система нормативних рівнянь:

1) Підставимо дані табл.3.4 і отримаємо систему рівнянь:

2) Розділимо кожне рівняння на коефіцієнт при :

3) Від третьего рівняння віднімемо перше і друге:

4) Від другого рівняння віднімемо перше і знайдемо :

5) Підставимо значення параметра , в одне з попередніх рівнянь, щоб визначити :

6) Для визначення параметра , підставимо значення параметрів і в одне з попередніх рівнянь:

При першому факторі коефіцієнт регресії дорівнює 0,17. Цей показник показує, що зі збільшенням енергозабезпеченості на 1 к.с. при виключенні впливу другого фактору, збільшиться вихід валової продукції на 0,17 тис.грн. Коефіцієнт регресії при другому факторі дорівнює -0,43. Цей показник показує, що зі збільшенням фондозабезпеченості на 1 тис.грн. - вихід валової продукції на 1 працюючого зменшиться на 0,43 тис грн..

Для визначення параметрів рівняння множинної кореляції необхідні розрахунки виконуються в таблиці 3.5:

Таблиця 3.5

Показники для розрахунку коефіцієнтів кореляції

Для визначення множинного коефіцієнта кореляції необхідно виконати розрахунки парних коефіцієнтів кореляції:

1) між виходом валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь та енергозабезпеченістю:

Даний коефіцієнт свідчить про дуже слабкий, майже відсутній зв’язок між енергозабезпеченістю та продуктивності праці по ЗАСТ «Зоря Інгулу».

2) між продуктивністю праці та фондозабезпеченістю:

Даний парний коефіцієнт свідчить про середній обернений зв’язок між продуктивністю праці та фондозабезпеченістю.

3) між енергозабезпеченістю та фондозабезпеченістю:

Парний коефіцієнт кореляції між фондозабезпеченістю та енергозабезпеченістю свідчить про відсутність зв’язку між цими факторами.

4) визначимо множники, коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації:

Обчислений множинний коефіцієнт кореляції показує, що зв’язок між енергозабезпеченістю і фондозабезпеченістю та виходом валової продукції на одного працюючого є середнім.

А коефіцієнт детермінації свідчить, про те що вихід валової продукції залежить на 80,16% від енергозабезпеченості та фондозабезпеченості, а на 19,84% від інших не врахованих факторах.

РОЗДІЛ 4

Шляхи підвищення продуктивності праці в сільськогосподарському підприємстві

Трудові ресурси в сільському господарстві досить обмежені, що ж стосується продуктивності праці, то можливості її росту, по суті, безмежні. Для успішного рішення різноманітних економічних і соціальних завдань, що стоять перед країною, немає іншого шляху, крім прискореного росту продуктивності праці, різкого підвищення ефективності всього суспільного виробництва. Особливо важливе значення таке положення має для сільського господарства, де весь приріст продукції забезпечується за рахунок підвищення продуктивності праці. Це ключове питання розвитку економіки сільського господарства.

Підвищення продуктивності праці прямо й безпосередньо пов'язане з досягненнями науково-технічного прогресу, зі здійсненням всебічної інтенсифікації виробництва.

Інтенсифікація, а отже, і підвищення фондо- і енергооснащеності праці дозволяють у першу чергу заощаджувати живу працю, знижувати його витрати. На практиці це виражається в зростанні оброблюваних площ і поголів'я тварин на працівника, у зниженні витрата праці на одиницю земельної площі й на голову худоби й т.д.

Підвищення рівня технічної оснащеності сільського господарства завдяки поліпшенню якості проведення робіт дотриманню оптимальних строків їхнього виконання сприяє не тільки скороченню потреби в праці, але й росту врожайності культур, продуктивності тварин.

При насиченні сільського господарства технічними засобами, на жаль, не враховується специфіка сільськогосподарського виробництва: сезонність використання багатьох видів техніки, мобільність робочих процесів, переміщення техніки й вантажів усередині господарства, велика розмаїтість машин, знарядь для виробництва зерна, картоплі, інших культур і т.д. Практика передових господарств і закордонний досвід свідчать, що фондоозброєності праці в сільському господарстві повинна бути не нижче, а приблизно в 2 рази вище в порівнянні із промисловістю.

Один з основних шляхів росту продуктивності праці складається в прискоренні переходу до комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів. Комплексна механізація дозволяє різко скоротити витрати праці на одиницю продукції.

Основні польові роботи повністю механізовані. Зросла технічна оснащеність сільського господарства сприяла переходу до оброблення ряду сільськогосподарських культур по інтенсивних технологіях. Однак створювана нова техніка не завжди відповідає пропонованим до неї вимогам, у результаті порушується технологія виробництва, допускаються більші втрати врожаю при збиранні. Повільно знижуються витрати ручної праці.

Прискорення темпів механізації трудомістких процесів - одне з головних соціально-економічних завдань на найближчий час. Має бути здійснити заходу щодо заміни старих машин і устаткування новими, більше продуктивними.

В одержанні максимальної кількості сільськогосподарської продукції при мінімальних витратах праці на її одиницю важливу роль грає раціональне розміщення виробництва по території країни, насамперед у тих природних зонах, де за інших рівних умов забезпечується більше висока продуктивність праці.

Важливе значення для сільськогосподарського виробництва має підвищення інтенсивності праці, що дозволяє заощадити не тільки живий і суспільну працю, але й час.

З ростом інтенсивності зростає цінність сільськогосподарської хвилини. Втрата її в гарячу пору приводить до більших втрат, які не надолужиш і годиною. Тому важливо домагатися, щоб жодна хвилина трудового часу не пропала, давала додаткову продукцію.

До числа факторів росту продуктивності праці ставиться строге дотримання трудової дисципліни. Кожний працівник зобов'язаний дотримувати технології виробництва, виконувати плани, установлені норми виробітку, дбайливо ставитися до техніки, устаткуванню й матеріальним цінностям - кормам, насінням, паливу, виконувати розпорядження керівників, строго дотримуватися правил охорони праці, дотримувати техніки безпеки.

Строге дотримання вимог дисципліни праці особливо важливо в умовах великих спеціалізованих підприємств, що функціонують в умовах кооперації, коли порушення ритму в одній ланці здатна розбудувати всю систему, обернутися величезними втратами. Надання самостійності передбачає підвищення відповідальності робітників та службовців за запізнення, прогули й інші порушення дисципліни, за брак у роботі, попиту з посадових осіб за організацію виробництва, умов праці й побуту людей.

Обов'язкова умова раціонального використання робочого часу протягом дня - науково обґрунтоване його нормування. Воно стимулює поліпшення використання трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, є важливим чинником зміцнення дисципліни. Без норм не можна правильно вирішити питання розподілу й кооперування, розміщення робочої сили й оплати праці.

Наукова організація праці передбачає застосування найбільш сучасних прийомів і методів виконання операцій, сучасних форм кооперації й поділи праці, найбільш раціональне розміщення людей у процесі виробництва. Одними з перспективних форм є впровадження групових методів роботи, використання різних форм підряду на орендних умовах і т.д.

Оренда виражає економічні відносини, при яких орендар одержує за плату в користування на певний строк в орендодавця землю, засоби виробництва й інше майно.

У колективах, що працюють на орендному підряді, вдало сполучаються особисті інтереси працівників із загальними завданнями господарства. При цьому усувається знеосібка у використанні землі, техніки, матеріальних ресурсів. Робітники, колгоспники залучаються до керування справами, беруть участь в обговоренні виробничих питань, визначають порядок оплати праці у своєму підрозділі. У таких колективах, як правило, високі трудова дисципліна, взаємна вимогливість і відповідальність за доручену справу. У них розвивається творчий характер праці, формується хазяйське відношення до народного добра.

Орендний підряд являє собою не тільки форму організації й оплати праці, але й нову демократичну систему господарювання, засновану на самоврядуванні й господарському розрахунку. Мілко групові форми підряду забезпечують ефективне використання ресурсів і госпрозрахункового доходу. Це не заміна великого виробництва дрібним, а форма зміцнення суспільного виробництва, створення на землі турботливого хазяїна, засіб проти зрівнялівки й знеосібки. Орендні відносини відкривають широкий простір для творчої діяльності працівників, створюють умови для швидкого росту продуктивності

Виняткове значення в справі підвищення продуктивності праці має матеріальна зацікавленість у результатах праці. На сільськогосподарських підприємствах оплата праці й матеріальне стимулювання повинні будуватися залежно від кількості і якості виробленої продукції, скорочення витрат на її одиницю.

Оплата праці повинна зацікавлювати працівників у кінцевих результатах виробництва.

Все більше значення для підвищення продуктивності праці поряд з матеріальним має моральне стимулювання. За трудові успіхи в розвитку сільського господарства передовики нагороджуються орденами, медалями, дипломами, відзначаються іншими формами заохочення.

В умовах безперервного зміцнення й удосконалювання матеріально-технічної бази сільського господарства важливе значення мають кваліфіковані кадри, здатні забезпечити високоефективне використання складних машин і впровадження інших досягнень науково-технічного прогресу. Підвищення кваліфікації, наприклад, механізатора з III до I класу збільшує продуктивність праці на 25-30 %.

Більшу роль у відтворенні й раціональному використанні кваліфікованої робочої сили грає поліпшення культурно-побутових умов у сільській місцевості. Закріплення людей у селі, збереження багатьох сіл пов'язані із забезпеченням їх стабільного, повнокровного розвитку, рішенням багатьох взаємозалежних питань. Невідкладною практичною справою є наближення умов життя в селі до міських, поліпшення соціальної інфраструктури. Рішення житлової проблеми повинне орієнтуватися на будівництво індивідуальних будинків з урахуванням місцевих умов, традицій, соціальних і демографічних особливостей. Дуже важливе значення має розвиток доріг і транспортних зв'язків, покликаних розширити можливості використання сільським населенням соціально-культурного потенціалу суміжних міських поселень. Поліпшення умов життя й побуту на селі вимагає чималих засобів, але вони швидко окупаються й служать забезпеченню господарств робочою силою, підвищенню зацікавленості працівників у більше продуктивному використанні ресурсів.

Зростання суспільного виробництва, підвищення ефективності й використання виробничих фондів нерозривно пов'язані з полегшенням умов праці, збереженням здоров'я й працездатності трудящих, зі зниженням виробничого травматизму й професійної захворюваності. У заходах щодо охорони праці передбачаються раціоналізація робочих місць, зниження ваги й трудомісткості робіт, устаткування й оснащення санітарно-побутових приміщень, забезпечення працівників спецодягом і спецвзуттям, благоустрій території й робочих зон. З погляду економіки служба охорони праці впливає на виробничі показники, і, насамперед на рівень продуктивності праці. Чим вище культура виробництва й благоприємні умови праці, тим вище рівень його продуктивності.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши продуктивність праці ЗАСТ «Зоря Інгулу» та її ефективність можна зробити висновок, що підприємство за розмірами є середнім, спеціалізується на вирощуванні плодових дерев і має можливість їх самостійної переробки. Рівень рентабельності протягом 2006 й 2007 років погіршується через значну втрату врожаю основної продукції, що вагомо впливає як на саму сільськогосподарську виробничу галузь, так і й на галузь власної переробки вирощеною продукції.

Продуктивність праці по ЗАСТ “Зоря Інгулу” на одного працюючого був найкращим у 2005 році – 89,01 тис. грн., коли чисельність працівників була найменша, а продуктивність праці 2007 року складає лише 18,03 % від виробітку 2005 року, він склав 16,05 тис. грн., та хоча чисельність працівників у 2007 році збільшилась, кількість продукції, яку виготовляє один робітник зменшилась.

Продукція, яку дають сади є основною сировиною для розвитку промислової галузі на підприємстві. Так як підприємство має власний переробний консервний цех потужністю 0,5 млн. умовних банок. В цьому цеху переробляється на соки і пюре частка зібраних фруктів.

Для підвищення продуктивності праці необхідно використовувати науково-технічний прогрес, зі здійсненням всебічної інтенсифікації виробництва.

З розрахунків у третій частині, коефіцієнт детермінації свідчить, про те що вихід валової продукції залежить на 80,16% від енергозабезпеченості та фондозабезпеченості, а на 19,84% від інших не врахованих факторах.

Інтенсифікація, а отже, і підвищення фондо- і енергооснащеності праці дозволяють у першу чергу заощаджувати живу працю, знижувати його витрати. На практиці це виражається в зростанні оброблюваних площ і поголів'я тварин на працівника, у зниженні витрата праці на одиницю земельної площі й на голову худоби й т.д.

Також ЗАСТ «Зоря Інгулу» одним з основних шляхів росту продуктивності праці складається в прискоренні переходу до комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів. Хоча на придбання нової техніки потрібні кошти, але саме із її поповненням спостерігається збільшення валової продукції та комплексна механізація дозволяє різко скоротити витрати праці на одиницю продукції

Саме виконання цих пропозицій призведе до підвищення ефективності продуктивності праці, яке є одним з головних завдань, оскільки від цього залежить розвиток всіх інших галузей - зміцнення самого господарства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Господарський Кодекс України №436-IV від 16.01.2003. – К.: Атіка,2003.-2008 с.

Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге, доп. І перероблене. – К.: КНЕУ, 2002. – 624с.

Гайдуцький П.І. Економічні відносини підприємств АПК в умовах ринку.-Київ: Вища школа,1994.-175с.:іл.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-е перероб.доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.

Економіка сільського господарства. Підручник для вузов. / Под ред. Добрынина В.А. - М.:

Коволенко Н.Я. Економіка сільського господарства Курс лекций. – М., «экмос», 1999г

Кондратенко П.В.Розвиток галузі садівництва в Україні/П.В.Кондратенко//Вісник аграрної науки. – 2006. - №12 – С.33-34.

Минаков И.А. «Економіка сільського господарства». Учебное пособие. – М., «Колос», 2000г.

Організація, нормування и оплата праці на підприємствах : Учебное пособие/ под редакцией Ю.Н. Шумакова. – М., «колос», 2001г.

Савицкая Г.В. «Аналіз господарської діяльності підприємства» Учебник. – Минск, ООО «Нове знання», 1999г.

Рульєв В.А.Основні чинники відродженняпромислового садівництва в Україні/В.А. Рульєв// Сад, виноград і вино України. – 2006. - №5-6 – С.30-32.

Рульєв В.А.Ефективність промислового саду/В.А. Рульєв// Сад, виноград і вино України. – 2005. - №1-2 – С.16-18.

Попов Н.А. Організація сільськогосподарського виробництва. Підручник - М.: Экмос, 1999.

Попов Н.А. Економіка сільського господарства: Підручник. - М.: Діло и Сервіс, 2000.

Радугин Н.П. Аграрна економіка: проблеми відновлення. - М.: Фінанси и статистика, 1993.

Семенов А. Продуктивність праці та перспективі економічного росту // Экономист. 1995. № 2. С. 24-34.

ДОДАТОК А

Визначення вартості валової продукції сільськогосподарського виробництва в порівняних цінах 2005 року в ЗАСТ "Зоря Інгулу"