Організація виробництва в дільниці виробничого цеху

Міністерство Освіти та Науки України

Національний Університет Кораблебудування

імені адмірала Макарова

Кафедра економіки та організації виробництва

Курсовий проект з дисципліни

«Організація виробництва»

Виконав: студент групи 3418

Кудрін О.В.

Перевірив: доцент

Бержак В.М.

Миколаїв 2007Зміст

Вступ

Стисла характеристика дільниці

Розділ I Розрахунок необхідної кількості обладнання, приладдя, площу, їх вартості та чисельності працюючих

1.1 Необхідна кількість обладнання, його завантаження та первинної вартості

1.2 Основна виробнича площа проектованої дільниці (цеху)

1.3 Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці

Розділ II Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у дільницю механічного цеху по виготовленню деталі типу «Ось»

Розділ III Розрахунок економічних показників проектованої дільниці (цеху)

3.1 Річний фонд оплати праці робітників дільниці

3.2 Тарифний фонд заробітної плати основних виробничих робочих

3.3 Основний фонд заробітної плати допоміжних робочих

3.4 Розрахунок річного фонду заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу

3.5 Визначення середньорічної і середньомісячної заробітної плати працюючих на дільниці

3.6 Розрахунок річних витрат на основну сировину і матеріали

3.7 Річні загальновиробничі витрати

3.8 Розрахунок дільничої (цехової) собівартості виробу

3.9 Визначення річної програми в оптових цінах підприємства

3.10 Визначення фінансових результатів (прибутку)

Розділ IV Розрахунок економічної ефективності створення дільниці (цеху)

4.1 Показники ефективності інвестицій

4.2 Визначення періоду окупності проекту

Висновки: Техніко-економічні показники дільниці (цеху)

Список використаної літератури

Вступ

Стисла характеристика дільниці

На основі проведених необхідних розрахунків можемо зазначити основні техніко-економічні характеристики дільниці, що спроектована. А саме:

· випуск деталей типу «Ось» обсягом виробництва 25000 штук;

· тип виробництва масовий;

· обладнання на дільниці складає 10 універсальних верстатів з показником його використання 89,3%;

· фонд оплати праці працюючих складає загалом 297798,91 грн;

· собівартість одиниці продукції складає 2940,31 грн, а оптова ціна одиниці (без ПДВ) - 3381,35 грн;

· фінансовий результат або чистий прибуток становить 6615697,5 грн;

· обсяг необхідних капітальних вкладень в створення дільниці становить 711,19 тис.грн.;

· період окупності капітальних вкладень складає 1,38 роки або 1 рік 4 місяця 18 днів.

Метою курсового проектування з організації виробництва є закріплення теоретичних знань, а також придбання необхідних навичок самостійного творчого розвязання ряду практичних задач при проектуванні організації основних та допоміжних дільниць (цехів) машинобудівного виробництва. В прцесі курсового проектування я використовував здобуті раніше знання, зокрема матеріали раніше виконаних курсових проектів з технології машинобудування та організації і нормування праці.

При виконанні курсового проекту з дисципліни «Організація виробництва» я розрахував необхідну кількусть обладнання, приладя, площ, їх вартості та чисельності працюючих; економічні показники проектованої дільниці (цеху); економічну ефективність створення дільниці (цеху).

Початкові дані

Деталь «Ось»

Річна програма, шт - 25000

Режим роботи, змін - 2

Марка матеріала - Ст.45

Маса заготовки, кг - 10,81

Маса деталі, кг - 7,5

Таблиця 1

Технологічний процес виготовлення деталі «Ось»

Розділ I Розрахунок необхідної кулькості обладнання. Приладдя, площ, їх вартості та чисельності працюючих

1.1 Необхідна кількість обладнання, його завантаження та первинної вартості

При розрахунку кількості металорізального обладнання даної моделі та числа робочих для механічної обробки деталей необхідно знати: річний обсяг випуску деталей; вид технологічного процесу із зазначенням переліку операцій та сумарні норми штучно-калькуляційного часу на кожну операцію; ефективний річний фонд часу роботи дільниці обладнання (в годинах).

1. Ефективний річний фонд часу роботи одного верстата при пятиденному робочому тижні з двома вихідними днями може бути розрахований за формулою, год,

Ф_е = [(Д_р - Д_в.д. - Д_с.д.)* Ч_д - Д_н.с.д*1]*З_р*К_р;

де Д_р, Д_в.д., Д_с.д., Д_н.с.д - відповідно кількість днів в одному році, вихідних (суботи та неділі), святкових та передсвяткових днів (тривалість робочого дня менше на 1 год); Ч_д - кількість годин робочого дня; З_р - кількість змін роботи обладнання З_р=2; К_р - коефіцієнт, який враховує час перебування верстата в ремонті (для великих верстатів К_р=0,9….0,94, для середніх К_р=0,95….0,9, для дрібних К_р=0,95….0,98, для автоматичних ліній К_р= 0,88….0,9).

В моєму прикладі верстати, використовувані на дільниці мають масу до 10т. У даному випадку втрати часу на ремонт для металорізальних верстатів стоновитимуть 1,9%. Тоді ефективний фонд часу для усіх верстатів становитиме:

Ф_е = [(366 - 104 - 10)*8,0 - 5*1]*2*0,981=3948год.

2. Програма запуску деталей знаходиться за формулою:

П_з=П_в*(100/100-К_т.в) шт,

де П_в=25000 шт - програма випуску деталей за рік; К_т.в=1,0…1,5 відсоток технологічних утрат, показує, на скільки більше треба запустити в роботу виробів з урахуванням їх технологічних утрат (брак та інше),

П_з = 25000(100/100-1,5) = 25381.

3. Трудомісткість обробки річного запуску деталей визначається за формулою:

Т_труд.р=Т_шт.-к*П_з, год, де

Т_шт.-к - штучно-калькуляційний час на операці, хв.,

П_з - програма запуску деталей на рік, шт.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції

Т_труд.р = 1,258*25381/60 = 532,2 год.

Для всіх інших операцій Т_труд.р розраховується аналогічно.

4. У серійному, дрібносерійному та одиничному виробництві розрахункову кількість верстатів знаходять за формулою:

С_р=(Т_шт.-к*П_з)/(Ф_е*60*К_в.н),

де Т_шт.-к. - штучно-калькуляційний час на операцію, яка виконується на даному верстаті, хв.;

П_з - програма запуску деталей за рік, шт;

Ф_е - ефективний фонд часу роботи обладнання за рік, год.;

К_в.н - коефіцієнт виконання норми часу; для напівавтоматів К_в.н= 1,01; для універсальних верстатів К_в.н=1,05…1,20.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

С_р = 1,258*25381/3948*60*1,01 = 0,13

Розрахункову кількість верстатів С_р округлюємо до найближчого цілого числа. Приймаємо С_пр = 1 верстат.

5. Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання у відсотках становить:

К_з= (С_р/С_пр)*100%

Наприклад, для фрезерно-центровального обладнання:

К_з = (0,13/1)*100% = 13%.

Розрахунки кількості верстатів (розрахункової та прийнятої) по інших операціях виконуються аналогічно і зводяться в табл.2.

На підставі проведених розрахунків будується графік завантаження устаткування, на якому на осі абцис указується найменування і модель устаткування, а на осі ординат відкладається коефіцієнти завантаження устаткування з урахуваннями його довантаження супутньою продукцією (рис.1)

Ширина стовпчиків за відповідним масштабом повинна бути пропорціональна кількості верстатів даної моделі.

Середній коефіцієнт завантаження К_з всього верстатного парку на проектованій дільниці викреслюють горизонтальною лінією, яка проходить через увесь графік.

У звязку з тим, що всі операції не завантажені до 85% згідно з основною нормою часу ми довантажили їх аналогічними деталями.

6. Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за формулою:

Т_дов=Ф_е*К_в.н*С_пр*(К_з^н- К_з) н-год.

де С_пр - прийнята кількість верстатів даного типу до довантаження, шт;

К_з^н= 085…0,95 - нормативний коефіцієнт завантаження обладнання даного типу;

К_з - коефіцієнт завантаження обладнання до довантаження супутньою продукцією.

Тоді, наприклад, для фрезерно-центровальної операції трудомісткість довантаження складе:

Т_дов = 3948*1,01*1*(0,9-0,13) = 3070,4

7. Розрахункова кількість верстатів даного типу з урахуванням довантаження визначається за виразом: С_р=Т /(Ф_е*К_в.н),

де Т - трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, н-год;

К_в.н - коефіцієнт виконання норми часу, К_в.н = 1,0…1,2;

Ф_е - ефективний річний фонд використаного часу обладнання, год.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

С_р = 3602,6/(3948*1,01) = 0,9

8. Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовлені заданих за проектом деталей розраховується за формулою:

К_з = ?С_р*100/?С_пр

де ?С_р, ?С_пр - відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі:

К_з = 8,93*100/10 = 89,3%.

9. Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниці заносять у зведену відомість обладнання (табл.3).

Таблиця 3

Кошторис витрат на основне технологічне обладнання ділянки

1.2 Основна виробнича площа проектованої дільниці (цеху)

До складу виробничої площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами, роль чатами, стендами, розмічальними плитами, робочими шафами для інструменту, робочими місцями для технічного контролю деталей тощо.

Металорізальні верстати дільниці або відділень механічного цеху можуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (групами) верстатів (технологічна спеціалізація).

На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці.

На вибір варіантів розташування дільниці впливають умови роботи та технологічні особливості використовуваних верстатів.

Виходячи з цього, недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виготовлення деталей високої і відносно малої точності форми та розташування поверхонь у звязку з неминучим впливом вібрації обладнання на точність виготовлення відповідних деталей.

Недопустиме змішане розміщення дільниці абразивної обробки і складання.

Виробничу площу дільниці (цеху) визначають за показником питомої площі, яка припадає на один верстат або одне робоче місце:

S_д = S_пит * С_пр м²,

де S_пит. - питомий показник площі на один верстат; для малих верстатів вагою до 5 тис.кг S_пит=10…15 м², для середніх верстатів вагою до 10 тис.кг S_пит=16….25 м², для великих верстатів вагою до 25 тис.кг S_пит=26…45 м², для особливо великих вагою до 120 тис.кг S_пит=50…150 м² на один верстат, для верстаків S_пит=10 м².

З практичної точки зору на дільниці (в цеху) доцільно розміщувати обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних дільниць (цехів). Показник питомої загальної площі враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями, магістральних проїздів тощо:

S_{пит.заг.} =1,3*S_пит.д

Питома площа одного дрібного верстата S_пит=15 м²

Виробнича площа дільниці S_{пит.вир.}=15*8=120 м²

Загальна площа дільниці S_{пит.заг.}=1,3*120=156 м²

1.3 Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці (в цеху)

Розрахунок кількості основних робочих. У механічних цехах (дільницях) до основних робочих відносяться робочі таких професій: верстатники, оператори верстатів з ЧПК та наладчики автоматичних ліній, слюсарі механоскладальних робіт, мийники деталей.

Споживчу чисельність основних робочих визначають за кожною професією окремо.

Для дільниці серійного, дрібносерійного та одиничного типів виробництва необхідна кількість основних робочих визначається за формулою:

Р_св=Т/(Ф_е.р.*К_в.н.*К_бв) чол.,

де Т - річна трудомісткість робіт за видами обробки, норм.-год.

Т=Т_шт.-к*П_з/60: Т_шт.-к - штучно-калькуляційний час на обробку виробу на операції, хв.; П_з - річна програма запуску деталей, шт.;

Ф_е.р. - річний ефективний фонд часу роботи одного робочого, год.;

К_в.н. - коефіцієнт виконання норм робочими даної операції (К_в.н.=1,0…1,2);

К_бг - коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.

Ефективний річний фонд робочого часу верстатника за пятиденний тиждень можна визначити за формулою:

Ф_е.р.=[(Д_р-Д_в.д.-Д_с.д.)*Ч_д-Д_п.с.д-1]*К_в год.,

де К_в - коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу на відпустку, навчання, виконання державних обовязків тощо.

Ефективний фонд часу одного працюючого:

Ф_е.р.= [(366-104-10)*8-4-1]*0,908=1827 люд.-год.

Тоді чисельність фрезерників за формулою:

Р_фрез.=(1,258*25381)/(1827*1,1*60*1)=0,22

Приймаємо Р_фрез.=1 чол.

Розрахунки за іншими операціями проводяться аналогічно, і результати зводяться в табл.4

Середній розряд основних робочих на дільниці становить:

R_сер. =?R_p*P₀/?P₀ = (2*5+4*3+3*5)/13 =(10+12+15)/13 =2,84,

де R_р - тарифний розряд робочих;

Р₀ - кількість основних робочих даного розряду.

Таблиця 4

Розрахунок потрібної кількості основних робочих на дільниці з виготовлення деталі типу «Ось».

Розрахунок кількості допоміжних робочих. Допоміжні робочі виробництва - це працівники, які обслуговують основне виробництво (наладчики, комірники та роздавачі інструментів, слюсарі для ремонту верстатів та оснастки, електромонтери, контролери та інші).

Чисельність допоміжних робочих, зайнятих на проектованій дільниці визначається:

· За нормами обслуговування (наладчики верстатів, контролери та ін.);

· За кількістю робочих місць, за якими ці робочі закріплені (кранівники, стропальники);

· У процентному відношенні від кількості основних виробничих робочих (45…50 %).

Кількість допоміжних робочих визначається за нормами обслуговування, і результати розрахунку зводяться в табл.5.

Середній розряд допоміжних робочих складає:

R_сер. = (4*(1,2+3,84)+3*(4+0,86+0,32)+2*(0,6+1,36+0,28))/12,46=3,22

Таблиця 5

Розрахунок потрібної кількості допоміжних робочих.

Визначаючи чисельність допоміжного персоналу механічної дільниці, потрібно додержуватися таких нормативних показників: контролер ВТК для дрібних деталей складної конфігурації - 1 на 10 основних робочих, середніх верстатів, транспортувальник - 1 на 35 основних робочих, комірник ІРК - 1 на 50 основних робочих або 1 на 55…65 верстатів; прибиральниця - 1 на 2000…2500 м² площі дільниці (цеху).

Кількість слюсарів та електромонтерів за ремонту та міжремонтного обслуговування обладнання визначають за кількістю одиниць ремонтної складності.

Якщо на дільниці працюють конвеєрні лінії, то кількість транспортувальників зменшується в 1,5 разу, а кількість прибиральників збільшується у 2 рази.

Чисельність керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу розраховується методом, який склався на практиці, тобто методом структури кадрів. При цьому дана категорія працюючих становить 15…20% від прийнятої чисельності основних та допоміжних робочих або встановлюється за нормами обслуговування. Результати розрахунку чисельності спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу зводяться в табл.6.

Таблиця 6

Розрахунок чисельності службовців, спеціалістів та молодшого обслуговуючого персоналу.

Загальна кількість працюючих дільниці і їх структура зведені у табл.7.

Таблиця 7

Зведена відомість працюючих на виробничій дільниці

Розділ II Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у дільницю механічного цеху по виготовленню деталі типу «Ось»

Розрахунки обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у дільницю механічного цеху по виготовленню деталі типу «Ось» та їх структури наведені в табл.8.

Таблиця 8

Визначення величини капітальних вкладень та їх структури

Розділ III Розрахунок економічних показників проектованої дільниці (цеху)

3.1 Розрахунок річного фонду оплати праці робітників дільниці

Фонд оплати праці (заробітної плати) дільниці (цеху) включає в себе фонди оплати праці основних (З_осн) і допоміжних (З_доп) робочих, фонд оплати праці керівників та службовців (З_к.с) і фонд оплати праці молодшого обслуговуючого персоналу (З_моп.):

З_р.д = З_осн+З_доп+З_к.с+З_моп

Фондів основної та додаткової заробітної плати на дільниці складається з фондів заробітної плати працюючих.

До основної заробітної плати відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, нарахованої відповідно до прийнятих систем оплати праці у вигляді тарифних ставок, окладів і відрядних розцінок, а також планованого обсягу відповідних видів продукції.

Річний фонд тарифної заробітної плати основних робочих визначається за такими формулами:

для робочих-відрядників:

_{m m}

ЗП_{осн.відр.} = ? (Ч_і*Т ) або ЗП_{осн.відр.} = ? (Р_і*А_і),

^{і=1 і=1}

де m - номенклатура деталей;

Ч_і - погодинна тарифна ставка робочих, грн.;

Т - трудомісткість річної програми і-го виробу, н.-год;

Р_і - відрядна розцінка за обробку і-ї деталі, грн./шт.;

А_і - річна програма і-го виробу шт.

для робочих-погодинників: