Статистичні показники енергетики на території України

37

ОБЛАСНИЙ КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ УЧБОВИЙ ЗАКЛАД

Дніпропетровська обласна державна адміністрація

Інститут підприємництва "Стратегія"

Кафедра "Економіка підприємства"

Курсова робота

на тему: "Статистичні показники енергетики на території України"

по дисципліні: "Статистика"

Виконала:

студентка групи М-05-51

Упенієкс Анна

Перевірила:

Письменна О.Б.

м. Жовті Води 2009 рік

Зміст

• Введення
• • 1. Теоретична частина
  • 1.1 Статистичні джерела інформації
  • 1.2 Питома вага в статистиці
  • 1.3 Аналітичне угрупування і дисперсії
  • 1.4 Абсолютні і відносні величини
  • 1.4.1 Поняття про абсолютні величини. Види абсолютних величин
  • 1.4.2 Відносні величини, їх суть і форми виразу. Основні види відносних величин
  • 2. Практичні аспекти виробництва електроенергії
  • 2.1 Статистика показників енергетики по виробництву електроенергії
  • 2.2 Статистика показників енергетики по використанню електроенергії населенням і промисловістю
  • 2.3 Статистика показників енергетики за витратами (втрати електроенергії при доставці споживачеві)
  • 2.4 Виробництво електроенергії на ТЭС, АЕС, ГЭС.
  • Висновок
  • Література
  • Додатки

Введення

Термін "статистика" походить від латинського слова "статус" (status), яке означає "певний стан речей". Первинним значенням цього терміну було "державознавство", тобто сума знань про державу. Вперше в цьому контексті термін був використаний німецьким вченим Р. Ахенвалем, який в 1749 році випустив книгу про державознавство. У сучасному розумінні термін "статистика" має декілька значень:

а) у широкому розумінні під статистикою розуміють практичну діяльність статистичних установ, які збирають і обробляють інформацію про різні явища і процеси життя;

б) під статистикою розуміють також сукупність цифрових показників, які характеризуют певні статистичні сукупності або суспільство в цілому;

в) під статистикою розуміють окрему галузь науки, яка має свій предмет і метод дослідження.

Статистика як наука має свій предмет дослідження. Обєктом вивчення статистики є людське суспільство, явища і процеси суспільного життя.

Специфічна межа предмету - це призначення статистики говорити за допомогою цифр. Вивчаючи кількісну сторону явищ, статистика зображає її в своїх числах - показниках, і саме цим характеризує конкретну міру явищ, встановлює загальні властивості, показує схожість і різність окремих рис, визначає певні типи явищ.

Предметом статистики як суспільної науки є кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів в нерозривному звязку з її якісною стороною, кількісне відображення закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу.

Розглядаючи суспільні явища, як масові і спираючись на облік всієї сукупності фактів, які відносяться до цих явищ, статистика за допомогою цифр показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісна взаємозвязків і взаємозалежностей. Все це дає підставу стверджувати, що статистика - один із способів пізнання суспільного життя.

Бурхливий науково-технічний процес, розвиток економіки і культури привели до виникнення окремих галузей статистики, необхідних для глибокого і всебічного вивчення суспільства. Тому статистика є багатогалузевою наукою і полягає з окремих розділів, або галузей, які виступають як окремі її частини і в той же час тісні звязані між собою.

До складу статистичної науки виділяють такі частини: загальна теорія статистики, економічна статистика і її галузі, соціальна статистика і її галузі.

Загальна теорія статистики займається загальними ідеями і логікою статистичної науки. Вона формулює і розробляє основні принципи, правила і методи дослідження, загальні для всіх галузей статистики.

Економічна статистика вивчає явища і процеси, які мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення національного господарства країни або регіону як єдиного цілого. Завданням економічної статистики є розробка і аналіз статистичних показників, які відображають стан національної економіки, взаємозвязку галузей, особливостей розміщення продуктивних сил, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання. Галузі економічної статистики розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображають особливості кожної окремої галузі.

Соціальна статистика формулює систему показників для характеристики життя населення і різних аспектів соціальних відносин; її галузі - статистика народонаселення, політики, культури, охорони здоровя, науки, освіти і ін.

1. Теоретична частина

1.1 Статистичні джерела інформації

Організація статистичної роботи в різних галузях України здійснюється Державним комітетом статистики України (Держкомстатом), на чолі з головою. Він одночасно є керівником Колегії Держкомстату. У структурі цієї організації створена Методична комісія, яка займається розробкою необхідної документації на державному рівні по питаннях організації статистичних служб на місцях, статистичної звітності, переписів населення України, методологій статистики.

В умовах зміни соціально-політичній ролі статистики як чинника формування суспільної свідомості в умовах переходу України до ринкових відносин особливе значення має розширення загальнонародності, доступності і оперативності надійної статистичної інформації для законодавчої влади, управлінських, старанних, господарських органів і широкої громадськості. Із цього приводу при Держкомстаті в 2000 році було створено Державне агентство по розповсюдженню статистичної інформації (Госстатінформ).

При Держкомстаті функціонує Науково-дослідний інститут статистики, який веде узагальнення наукових досліджень по теорії і методології статистики.

Держкомстат на місцях управляє статистичною роботою регіональних органів статистики - обласними управліннями статистики.

Перехід України до ринкових відносин зумовлює необхідність введення в статистику і бухгалтерський облік системи національних рахунків (СНС), яка широко використовується в світовій практиці і відповідає особливостям і вимогам ринкових відносин.

У звязку з цим важливий розвиток професійних контактів вітчизняних статистичних органів з міжнародними службами ООН і її Статистичною комісією.

Статистична комісія ООН здійснює розробки за методологією статистичних робіт, порівнянністю показників, готує рекомендації для Статистичного бюро Секретаріату ООН, координує статистичну роботу спеціалізованих органів ООН, консультує по питаннях збору, обробки, аналізу і розповсюдження статистичної інформації.

Статистичне бюро Секретаріату ООН є виконавським органом, збирає статистичну інформацію від країн - членів ООН, публікує ці дані, готує доповіді з різних питань статистики і здійснює розробку методологічних питань статистики.

1.2 Питома вага в статистиці

Питому вагу в статистиці знаходять за допомогою наступної формули:

,

де d - удільна вага

елемент - той елемент, відсоток якого із загальної кількості необхідно знайти

елементів - загальна кількість елементів.

1.3 Аналітичне угрупування і дисперсії

Російський статистик Д.П. Журавський (1810 - 1856) дуже точно визначив статистику як "рахунок по категоріях". Дійсно, серед нескінченної різноманітності явищ ми, як правило, уловлюємо наявність деякого кінцевого числа груп або типів.

Обличчя кожної людини неповторно, і все-таки можна класифікувати осіб по типах (вилицювате, довгасте, кругле і т.д.). Підприємства утворюють групи по формах власності, характері вироблюваної продукції, розмірах (великі, середні, дрібні), фінансовому положенні і т.д. Приклади можна продовжити, але ясно, що яку б сукупність ми не вивчали, вона завжди розділяється на групи. Це обумовлено такими обєктивними властивостями явищ, як варіація, наявність приватних сукупностей.

Угрупування - це розподіл одиниць по групах відповідно до наступного принципу: відмінності між одиницями, віднесеними до однієї групи, повинні бути менше, ніж між одиницями, віднесеними до різних груп.

Угрупування лежить в основі всієї подальшої роботи із зібраною інформацією.

Однорідність даних є початковою умовою їх статистичного опису і аналізу - обчислення і інтерпретації узагальнювальних показників, побудови рівняння регресії, вимірювання кореляції, статистичного висновку.

Таким чином, значення угрупування полягає в тому, що цей метод забезпечує узагальнення даних, уявлення їх в компактному, осяжному вигляді. Крім того, угрупування створює основу для подальшого зведення і аналізу даних.

Звідні показники для окремих груп є типовими і стійкими, якщо, по-перше, угрупування проведене правильно, по-друге, групи мають достатню чисельність. Перша умова повязана з тим, що ділення на групи далеко не завжди очевидно. Виконання другої умови необхідне, оскільки при чималому числі одиниць (не менше 5 одиниць в групі) в звідних показниках взаимопогашаются випадкові характеристики і виявляються закономірні, типові.

Для вирішення завдання угрупування потрібно встановити правила віднесення кожної одиниці до тієї або іншої групи.

У ці правила входять визначення тих характеристик (ознак), по яких проводитиметься угрупування (так званих групових ознак), і їх значень, що відокремлюють одну групу від іншої (інтервалів угрупування).

Угрупування називається простим (монотетичним), якщо для її побудови використовується одна групова ознака. Якщо угрупування проводиться по декількох ознаках, вона називається складною (політетичною). Зазвичай таке угрупування проводиться як комбінаційна, тобто групи, виділені за однією ознакою, підрозділяються на підгрупи за іншою ознакою.

У угрупуваннях використовуються відкриті і закриті інтервали. У першому випадку указуються верхня і нижня межі інтервалу.

Закриті інтервали підрозділяються на рівних і нерівних. Величина рівного інтервалу знаходиться по формулі:

,

де n - число груп.

Нерівні інтервали можуть визначатися як рівно наповнені При цьому сукупність розділяється на групи рівного обєму з числом одиниць в кожній j-й групі: n: m, де n - загальне число одиниць; m - число груп. Дані ранжируються, відлічується число одиниць, складових першу групу, потім - другу і т.д. Межі інтервалів відповідатимуть фактичним значенням ознаки в кожній групі.

Якщо групова ознака некількісна, або кількісний дискретний з малим числом значень, то угрупування даних проводиться шляхом підрахунку числа одиниць з даним значенням ознаки.

Види угруповань.

Угрупування проводиться з метою встановлення статистичних звязків і закономірностей, побудови опису обєкту, виявлення структури сукупності, що вивчається. Відмінності в цільовому призначенні угрупування виражаються в класифікації угрупувань, що існує у вітчизняній статистиці: типологічні, структурні, аналітичні.

Типологічне угрупування служить для виділення соціально-економічних типів.

Зміна меж інтервалів групової ознаки при виділенні одних і тих же типів в різних умовах називається спеціалізацією інтервалів групової ознаки.

Зміна круга групових ознак при виділенні одних і тих же типів в різних умовах називається спеціалізацією групових ознак.

Структурне угрупування характеризує структуру сукупності по якому-небудь одній ознаці. Якщо для типологічного угрупування частіше використовуються відкриті і нерівні інтервали, то для структурного угрупування характерніші закриті рівні інтервали. Структурне угрупування дозволяє вивчати інтенсивність варіації групової ознаки. На основі структурного угрупування можна вивчати динаміку структури сукупності.

Ділення угрупувань на типологічних і структурних достатньо умовно.

Аналітичне угрупування характеризує взаємозвязок між двома і більш ознаками, один з яких розглядається як результат, інший (інші) - як чинник (чинники).

Показники, які показують, як змінюється одна ознака залежно від зміни іншого, називаються показниками сили звязку. Вони знаходяться по формулі:

,

де, - середні значення результативної ознаки в останній і першій групах відповідно; , - середини інтервалів (або середні значення) ознаки чинника в останній і першій групах. У разі прямого звязку >0, зворотною - <0.

Для нелінійного звязку показник середньої сили звязку не має значення (або має обмежене значення).

По аналітичному угрупуванню можна зміряти звязок за допомогою ще одного показника: емпіричного кореляційного відношення. Цей показник позначається грецькою буквою (ця). Він заснований на правилі розкладання дисперсії, згідно якому загальна дисперсія рівна сумі внутрішньо групової і між групової дисперсій.

Дисперсія результативної ознаки усередині групи при відносній постійності ознаки-чинника виникає за рахунок інших чинників (не повязаних з тим, що вивчається). Ця дисперсія називається залишковою (та коливається, яка залишилася при закріпленні чинника x, що вивчався). Вона визначається по формулі:

,

де - значення ознаки у для i-й одиниці в j-й групі; - середнє значення ознаки у в j-й групі; - число одиниць в j-й групі; j =1,2,3., m.

Внутрішньогрупові дисперсії, розраховані для окремих груп, обєднуються в середній величині внутрішньогрупової дисперсії:

.

Міжгрупова дисперсія відноситься на рахунок чинника (і чинників, повязаних з ним), що вивчається, тому ця дисперсія називається чинником. Вона визначається по формулі:

.

Правило складання дисперсій може бути записане:

або

.

Емпіричне кореляційне відношення вимірює, яку частину тієї, що загальної коливається результативної ознаки викликає чинник, що вивчається. Відповідно воно розраховується як відношення дисперсії чинника до загальної дисперсії результативної ознаки:

- коефіцієнт детермінації

- емпіричне кореляційне відношення.

Цей показник приймає значення в інтервалі [0,1]: чим ближче до 1, тим тісніше звязок, і навпаки.

Для вивчення впливу декількох чинників на результат проводиться аналітичне угрупування багато чинника. Вона будується як комбінаційне угрупування по ознаках-чинниках, і для кожної підгрупи розраховується середнє значення результативної ознаки.

1.4 Абсолютні і відносні величини

1.4.1 Поняття про абсолютні величини. Види абсолютних величин

В процесі статистичного спостереження отримують дані про значення тих або інших ознак, які характеризують кожну одиницю досліджуваної сукупності. Для характеристики сукупності в цілому або окремих її частин дані про окремі одиниці сукупності систематизують з метою отримання узагальнювальних показників, в яких відображаються результати досліджень суспільних явищ.

Узагальнювальні статистичні показники є базою для аналізу і прогнозу соціально-економічного розвитку держави, її окремих регіонів і галузей.

Узагальнювальні показники можуть бути абсолютними, відносними і середніми величинами. Кожен вид показника має певне значення і займає певне місце в процесі пізнання реальної дійсності.

Абсолютні статистичні величини безпосередньо повязані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчаються. Абсолютні статистичні величини - це кількісні показники, які характеризують розміри (рівні, обєми) суспільних явищ в певних умовах місця і часу. Отримують їх методами статистичного спостереження і зведення початкової інформації. Розміри суспільних явищ можуть бути виражені у вигляді кількості одиниць, або у вигляді величини ознаки.

Абсолютні величини є основою всіх статистичних розрахунків. Вони необхідні для обліку і контролю діяльності підприємств і організацій, аналізу різних чинників, які впливають на обєми виробництва продукції в різних галузях матеріального виробництва, торгової і заготовчої діяльності, побутового обслуговування населення і ін.

Практично статистична інформація починає формуватися з абсолютних величин, ними вимірюються всі сторони суспільного життя.

Абсолютні величини завжди є іменованими числами. Іменовані числа являють собою вимірників ознак. Розрізняють три види вимірників - натуральні, вартісні і трудові.

Натуральними називаються такі одиниці вимірювання, які відповідають природним (фізичним) властивостям даного предмету і виражаються в мірах довжини, площі, обєму, ваги ін. або кількістю одиниць (штук), кількістю фактів або подій.

В деяких випадках вимірювання в одних одиницях не дає повної характеристики обєму продукції і тоді доводиться користуватися двома одиницями вимірювання.

У випадок необхідності зведення воєдино декількох різновидів однієї споживної вартості використовують умовно-натуральні одиниці вимірювання. При цьому використовують спеціальні перелічувальні коефіцієнти, які виражають співвідношення між натуральними одиницями вимірювання різних продуктів за якою-небудь ознакою. За допомогою коефіцієнта всі продукти перераховуються як один продукт, прийнятий за умовний. Наприклад, в паливно-енергетичному комплексі використовують такий показник, як умовне паливо (у. т).

Але умовно-натуральні одиниці мають обмежене використання, оскільки дають можливість підсумовувати лише однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний обєм виробництва (реалізації) визначають у вартісному (грошовому) виразі. Вартісні (грошові) вимірники використовуються не тільки на рівні окремого субєкта господарювання, але і на рівні галузей або економіки в цілому. Одиницею вимірювання може бути національна валюта, валюта інших держав. Облік у вартісних (грошових) одиницях використовують для визначення сукупного суспільного продукту, валового внутрішнього продукту, валового національного продукту і ін.

Для визначення обєму трудових ресурсів або витрат праці на виробництво продукції, а також для оцінки трудомісткості продукції використовуються трудові вимірники (людино-година, людино-день).

Абсолютні статистичні величини діляться на індивідуальних і підсумкових (сумарні). Індивідуальні абсолютні величини характеризують величину ознаки окремих одиниць сукупності. Підсумкові (сумарні) абсолютні величини характеризують величину ознаки певної сукупності і кількість одиниць сукупності. У ряді випадків підсумкові (сумарні) абсолютні величини отримують не в результаті зведення даних статистичного спостереження, а шляхом спеціальних розрахунків за певними правилами і певною методикою.

Таким чином, абсолютні величини необхідні для багатьох господарських розрахунків. Вони служать початковими даними для всіх форм і прийомів кількісної характеристики суспільних явищ і процесів.

1.4.2 Відносні величини, їх суть і форми виразу. Основні види відносних величин

Для того що б повною мірою проаналізувати досліджувані соціально-економічні явища і процеси, виявити взаємозвязку і закономірності, зробити правильні виводи, одних лише абсолютних величин недостатньо. Окремо абсолютні величини не дають належного уявлення про досліджувані явища і процеси. У аналізі статистичної інформації поряд з абсолютними величинами важливе місце займають відносні величини.

Відносними статистичними величинами називають показники, які виражають кількісне співвідношення між явищами суспільному життю.

Необхідність розрахунку і використання відносних величин обумовлена тим, що дані тільки про абсолютні розміри суспільних явищ, не враховуючи їх наукове і практичне значення, не дозволяють у багатьох випадках охарактеризувати всі сторони досліджуваного обєкту.

Кожна відносна величина являє собою приватне від ділення двох величин. При обчисленні відносних величин необхідно мати на увазі, що чисельник - це показник, який вивчається. Його називають обліковою величиною. Та величина, з якою проводиться порівняння називається основою або базою порівняння.

Залежно від того, до якого значення прирівнюється база порівняння, приватне від ділення однойменних величин можна виразити або у вигляді коефіцієнта або відсотка або як проміле (‰) або продецеміле (‰).

У тому випадку, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, відносна величина (наслідок порівняння) є коефіцієнтом, який показує, в скільки разів досліджуване значення більше або менше від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють. Якщо значення бази порівняння приймається за 100%, то результат порівняння (відносну величину) виражають у відсотках (%). Процентний вираз відносних величин є самим розповсюдженим в практиці економічної роботи.

Якщо базу порівняння приймають за 1000, то результат порівняння виражають в проміле (‰). В деяких випадках при обчисленні відносних величин базу порівняння приймають за 10000 одиниць (продецеміле ‰).

У кожному окремому випадку слід підбирати таку форму виразу відносних величин, яка забезпечує велику наочність і сприйняття.

У статистиці широко використовують іменовані відносні величини, які отримують в результаті порівняння різнойменних величин.

При порівнянні різнойменних абсолютних величин отримують відносні величини, які виражені іменованими числами (єднання вимірників величини, яка порівнюється і базисної величини, наприклад, км/год, чел/км2 ін). Іменовані відносні величини характеризують, скільки одиниць однієї сукупності доводиться на одиницю іншої сукупності.

Що б відносні величини були правильними, необхідно, щоб порівнювана величина і база (основа) були зіставними в територіальних і годинних відносинах, за одиницями спостереження і методологією обліку і аналізу.

Основні види відносних величин

Відносні величини залежно від їх впізнаного значення діляться на наступні види:

відносні величини планового завдання (прогнозування);

відносні величини виконання плану (прогнозів, договірних зобовязань, державних замовлень);

відносні величини динаміки;

відносні величини структури;

відносні величини координації;

відносні величини порівняння;

відносні величини інтенсивності.

Відносні величини планового завдання (прогнозування) характеризують розмір збільшення або зменшення розмірів явища, що передбачається, за планом (прогнозом) в наступному періоді в порівнянні з базисним (одним з попередніх періодів, прийнятих за базу порівняння).

Відносні величини виконання плану (договірних зобовязань, державного замовлення) характеризують рівень виконання прогнозних розрахунків, їх отримують шляхом порівняння фактично досягнутого рівня в звітному періоді з рівнем, планом, що передбачається (договорами або державним замовленням).

Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражають ступінь зміни розмірів явища в часі. Вони характеризують напрям і швидкість зміни явищ в часі, темпи їх розвитку. Відносну величину динаміки визначають як співвідношення фактично досягнутого рівня в звітному періоді з рівнем одного з попередніх періодів, прийнятих за базу порівняння. Для розрахунку відносних величин динаміки необхідно мати дані як мінімум за два періоди або моменту часу.

Якщо вивчається динаміка явищ більш ніж за два періоди, то відносні величини можна розраховувати подвійно: шукати співвідношення кожного подальшого періоду до попереднього (змінна база порівняння) або до одного якому-небудь періоду, узятого як базу порівняння (постійна база порівняння).

Якщо відносні величини динаміки із зміною базою порівняння характеризують швидкість зміни показника від одного періоду до іншого, то відносні величини динаміки з постійною базою порівняння характеризують поступове віддалення цього показника від періоду, узятого за базу порівняння.

Відносні величини планового завдання, виконання плану і динаміки звязані між собою таким чином:

1. Відносна величина планового завдання (ВПЗ):

2. Відносна величина виконання плану (ВВП):

3. относительная величини динаміки (ВД):

Якщо відомі відносні величини планового завдання, виконання плану і динаміки, то схема математичної залежності між ними матиме наступний вигляд:

або

Приведена схема математичної залежності між відносними величинами дозволяє визначити будь-яку з трьох величин, коли відомі дві інші.

Відносні величини структури - це співвідношення розмірів частини і цілого, вони характеризують склад досліджуваної сукупності. Відносні величини структури визначаються як відносини абсолютної величини кожного з елементів сукупності до абсолютної величини всієї сукупності і може бути відображена у вигляді приватного або у відсотках. Сума відносних величин структури по всій сукупності дорівнює одиниці або 100%.

Відносні величини координації застосовуються для характеристики співвідношення між окремими частинами статистичної сукупності і показують в скільки разів порівнювана частина більше або менше ніж частина, яка прийнята за базу порівняння.

Відносні величини порівняння розраховують як порівняння однойменних показників, які характеризують різні обєкти (підприємства, галузі) або території (міста, регіони, країни) і мають однакову тимчасову визначеність.

Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь розширення або розвитку явища в певному середовищі. Вони розраховуються як співвідношення двох різнойменних величин: абсолютної величини досліджуваного явища і абсолютної величини, яка характеризує обєм середовища, в якому відбувається розвиток або розповсюдження явища. У відмінності від інших відносних величин, відносні величини інтенсивності виражаються іменованими величинами, в яких обєднуються одиниці вимірювання чисельника і знаменника. Прикладами відносних величин інтенсивності можуть бути такі показники: щільність населення, виробництво продукції на одну людину, випуск продукції з розрахунку на одиницю основних виробничих фондів (фондовіддача). Відносні величини інтенсивності показують, скільки одиниць однієї сукупності доводиться на одиницю іншої сукупності.

Ефективність використання статистичних показників залежить від специфіки і умов розвитку суспільних явищ і процесів, а також від комплексного використання абсолютних і відносних величин в статистичному дослідженні. Саме такий підхід забезпечує якнайповніше відображення досліджуваною дійсності.

2. Практичні аспекти виробництва електроенергії

2.1 Статистика показників енергетики по виробництву електроенергії

Первинні джерела енергії і їх витрати на виробництво електроенергії.

Енергія є дуже важливою аспектів життєдіяльності людства Землі. Людина в своєму житті завжди використовувала енергію: для захисту від диких звірів, підтримка життя в суворі холодні часи, як засіб підтримки тепла, так і для приготування пищи. Такими були перші способи приручення енергії людиною.

Надалі люди навчилися перетворювати один вид енергії на інший і використовувати їх в різних сферах життя для забезпечення найбільшої її комфортності. Це, наприклад, було створення перших млинів, водяних коліс, де за допомогою води створювалися споруди, перші фабрики і заводи, що допомагають людині в створенні благ. Але людина не зупинилася на досягнутій, він весь час намагався знайти нові методи перетворення енергії з одного вигляду в іншій і використання цієї енергії у все нових і нових областях своєї життєдіяльності. Природно, що таке прагнення привело до того, що сьогодні практично будь-яка область життя людини не обходиться без використання енергії.

Одним з видів енергії, який активно використовує чоловік є електроенергія. Для виробництва електроенергії чоловік використовує такі ресурси:

1) первинні джерела енергії (нафта, природний газ, мазут, енергетичне вугілля, ядерне паливо, вода і ін);

2) нетрадиційні джерела енергії (енергія вітру, Землі, приливів (хвиль), сонця і ін. види енергії).

Оскільки первинні джерела енергії відносяться до вичерпаних невозобновимих ресурсів і їх запас обмежений, люди винні навчиться раціональніше використовувати ресурси для виробництва електроенергії, скоротити її втрати при транспортуванні споживачеві до мінімально можливим, а також навчиться ефективно використовувати нетрадиційні джерела енергії.

Витрати первинних джерел енергії на виробництво електроенергії показано в Таблиці 2.1.1

Для того, що б визначити, які ресурси ми понад усе використаємо для виробництва електроенергії, знайдемо питому вагу використання кожного ресурсу у виробництві електроенергії. Результати обчислень показані в Таблиці 2.1 1

Як видно з Таблиці 2.1.1 найбільш широкого застосування при виробництві електроенергії належить ядерному паливу і енергетичному вугіллю, оскільки їх питома вага найбільша 16,03 і 14,53 відповідно. Обєм електроенергії проведеної за допомогою первинних джерел енергії на різних електростанціях розглядатиметься нижче. Проте потрібно відмітити, як буде видно далі, що в Україні найбільша кількість електроенергії проводиться на ТЕС і відповідно вугілля для енергодобувних підприємств має велике значення.

Таблиця 2.1.1. Структура розподілу в Україні первинних енергетичних ресурсів при виробництві електроенергії, а також результат ефективності їх використання

2.2 Статистика показників енергетики по використанню електроенергії населенням і промисловістю

Як вже було сказано вище, електроенергія займає дуже важливе місце в житті людини. Вона використовується практично у всіх сферах життєдіяльності людей. При такому широкому крузі застосування електроенергії, її споживання людиною кожним роком росте. Процентне відношення обємів споживання електроенергії людьми і промисловістю до обєму її виробництва добре видно з Таблиці 2.2.1

Таблиця 2.2.1. Виробництво і споживання електроенергії населенням і промисловістю в період з 1997 по 2004 роки, млрд. кВт/год.

Як видно з Таблиці 2.2.1 виробництво електроенергії трохи знизилося в 1997-х роках, в 2003 і 2004 роках її виробництво трохи збільшилося. Споживання електроенергії промисловістю і населенням, як і само виробництво електроенергії, до середини 1997-х років знизилося, а в 2000-х роках знову почало набирати обороти, тобто споживати електроенергії стали більше, ніж в середині 1990-х років.

2.3 Статистика показників енергетики за витратами (втрати електроенергії при доставці споживачеві)

Високий рівень втрат електроенергії (ПЭ) в мережі є основною проблемою вітчизняної електроенергетики. У 2004р. в Україні загублено 32,57 млрд. кВтч, або 19,37% електроенергії, що транспортується. Втрата кожного 5-го кіловата свідчить про високий рівень затрат української енергосистеми (див. Таблицю 2.3.1).

Таблиця 2.3.1. Динаміка споживання і втрат електроенергії в Україні

Втрати, як відомо, прийнято ділити на технічних і комерційних. Технічні втрати обумовлені фізичними процесами при передачі електроенергії. Це перш за все втрати на нагрів елементів мережі і намагнічення трансформаторів, на обслуговування технологічного процесу постачання електроенергії (плавка ожеледі, власні потреби трансформаторних підстанцій) і ін.

Комерційні втрати виникають унаслідок розкрадання електроенергії, її недообліку лічильниками, а також недосконалої організації і якості обслуговування споживачів.

У Україні технічні втрати відносяться до розряду нормативних, а комерційні - наднормативних. У 2004 р. частки нормативних втрат із загального обєму в енергомережі склала 22,86 млрд. кВтч, або 13,6%, наднормативних - 8,821 млрд. кВтч, або 5,77%.

Нормативні втрати є різницею між кількістю електроенергії, купленої обл. енерго в оптовому ринку, і її кількістю, поставленим споживачам і зафіксованим приладами обліку. Вони компенсуються енергопоставляючій компанії з роздрібного тарифу на електроенергію. При цьому грошей на свої поточні рахунки постачальник не отримує, засоби у розмірі вартості нормативних втрат перераховуються в оптовий ринок, звідки надалі поступають на рахунки генеруючих компаній.

Наднормативні втрати, як правило, трансформуються в прямі збитки обл. енерго.

Як відомо, роздрібний тариф на електроенергію складається з її оптової ціни (у 2003 р. - близько 0,11 грн. за 1 кВтч), а також регульованих тарифів на її передачу і постачання. Таким чином, збиток від кожного втраченого наднормативного кіловата виливається для компанії в недоотримані доходи від діяльності, що ліцензіює, а також в нарощування боргів перед оптовим ринком.

Все це спричиняє за собою подальше погіршення фінансового стану підприємства, вимушене скорочення витрат по всіх статтях витрат, зниження обєму капітальних вкладень, подальше погіршення технічного стану електромереж і, відповідно, нові збитки.

В цілому показник над нормативу за наслідками 2004 р. в Україні складає 2,03 млрд. грн. Прямих збитків галузі. Для порівняння: деяким обл. енерго цих грошей вистачило б для постачань електроенергії своїм споживачам впродовж 3-5-ти років.

Якщо врахувати, що проблема втрат електроенергії в українських мережах накопичувалася впродовж десятиліття, нескладно представити її руйнуючу дію на галузь. До речі, існуючий негативний дисбаланс між боргами споживачів перед обл. енерго і боргами обл. енерго перед ГП "Енергоринок" у розмірі 5,4 млрд. грн. виник в основному завдяки накопиченню боргів постачальників за наднормативні втрати електроенергії. Окрім боргового тягаря, над норматив, як уже згадувалося, вилився в недоотримання енергокомпаніями доходів, зниження капвкладень, технічний знос устаткування і, відповідно, зростання технічних або нормативних втрат електроенергії, за що доводиться розплачуватися вже споживачеві.

Що стосується самих енергопостачальників, то наднормативні втрати для них, окрім прямих матеріальних збитків, спричиняють за собою ще і істотні політичні і морально-психологічні витрати, а також правові наслідки.

Проте, починаючи з 2001 р. спостерігається тенденція до поляризації обл. енерго за показниками втрат (див. Додаток 1) Таблиця 2.3.2 Так, існує група компаній з швидко прогресуючим скороченням наднормативних і навіть нормативних втрат кіловат в мережі. В той же час група відстаючих компаній продовжує залишатися баластом, гальмуючим електроенергетичну галузь, а разом з нею і паливно-енергетичний комплекс країни в цілому (див. Додаток 2) Таблиця 2.3.3

Для того що б побачити це наочно, згрупуємо обл. енерго на три групи: до 1-ої групи віднесемо компанії з мінімальними втратами електроенергії при доставці до споживача, до 2-ої групи - з середніми втратами, а до 3-ей групи - компанії з найбільшими втратами електроенергії. Результати угрупування показані в Таблиці 2.3.3

У Таблиці 2.3.3 і Таблиці 2.3.4 розраховані абсолютні і відносні показники, які характеризують розміри втрат електроенергії при постачанні до споживача в процентному і натуральному виразах.

2.4 Виробництво електроенергії на ТЭС, АЕС, ГЭС.

Електроенергія має дуже велике значення в житті як суспільства в цілому, так і кожної окремої людини. Майже всі сучасні прилади працюють тільки завдяки електроенергії - це телефон, радіо, телевізори, компютери і т.д. Але електроенергія використовується не тільки в повсякденному житті людей, вона також необхідна і для промисловості, тобто для виробництва різноманітної продукції необхідне використання електроенергія.

У Україні електроенергію проводять на атомних (АЕС), теплових (ТЭС) і на гідроелектростанціях (ГЭС). На кожній з цих електростанцій для виробництва електроенергії використовують різну сировину - на АЕС використовують ядерне паливо (уран - 238), на ТЕС - первинні джерела енергії (енергетичне вугілля і природний газ), ГЕС працюють на різниці рівнів води. У Україні ГЕС знаходяться на водосховищах річок, в Карпатському регіоні; ТЕС - в місцях здобичі сировини, на перетині транспортних шляхів, транспортуюче вугілля і газ до України, і поблизу води (оскільки виробництво електроенергії тепловими електростанціями вимагає значних витрат води); АЕС - поблизу сировинних ресурсів.

Як вже мовилося вище, в Україні електроенергію проводять на АЕС, ТЕС і ГЕС. Кожна з цих електростанцій проводить різний обєм електроенергії, сумарний обєм якого задовольняє потребі населення і промисловості України, і навіть деякий обєм електроенергії ми можемо надавати для задоволення своїх потреб іншим країнам. Виробництво електроенергії на ТЕС, АЕС І ГЕС показано в Таблиці 2.4.1., для визначення того, який обєм електроенергії проводить кожна електростанція, знайдемо її питому вагу від обєму всієї проведеної електроенергії. Результати розрахунків представлені в Таблиці 2.4.1

Таблиця 2.4.1. Виробництво електроенергії на ТЕС, АЕС і ГЕС

Як видно з Таблиці 2.4 1, найбільший обєм електроенергії в Україні проводиться тепловими електростанціями, на другому місці знаходяться АЕС, а найменший обєм електроенергії проводиться на ГЭС.

Висновок

Впродовж всієї історії чоловік активно використовує енергію природи для власних потреб.

Одним з видів енергії, яким активно користується людина, є електроенергія. Вона використовується людиною в повсякденному житті і при виробництві товарів і послуг, т. є. для потреб промисловості. З Таблиці 2.2.1 видно, що в період. виробництво електроенергії трохи збільшилося в 2003 і 2004 роках, проте не досягло результату 1990 року. Споживання електроенергії промисловістю і населенням, як і само виробництво електроенергії, до середини 1990-х років знизилося, а в 2000-х роках знову почало набирати обороти, тобто споживати електроенергії стали більше, ніж в середині 1990-х років.

Для виробництва електроене ргії чоловік використовує джерела енергії (первинні і нетрадиційні). Як показує Таблиця 2.1 1 "Структура розподілу в Україні первинних енергетичних ресурсів при виробництві електроенергії, а також результат ефективності їх використання" найбільш широке застосування при виробництві електроенергії належить ядерному паливу і енергетичному вугіллю, оскільки їх питома вага найбільша.

Як показує Таблиця 2.4 1 "Виробництво електроенергії на ТЕС, АЕС І ГЕС", в Україні найбільша кількість електроенергії проводиться на ТЕС, на другому місці знаходяться АЕС і на третьому ГЕС, оскільки вони проводять найменшу кількість електроенергії. Обєм електроенергії проведеної за допомогою первинних джерел енергії на різних електростанціях різний. Він залежить від оснащеності електростанцій, ступеня експлуатації устаткування, якості і кількості палива, яке використовують електростанції, потужності устаткування і ін.

Проте, слід відмітити, що не обєм проведеної енергії використовується людиною, це походить від того, що частина електроенергії втрачається при транспортуванні. Ці втрати діляться на технічних і комерційних. Технічні втрати обумовлені фізичними процесами при передачі електроенергії. Це перш за все втрати на нагрів елементів мережі і намагнічення трансформаторів, на обслуговування технологічного процесу постачання електроенергії і ін.

Комерційні втрати виникають унаслідок розкрадання електроенергії, її недообліку лічильниками, а також недосконалої організації і якості обслуговування споживачів.

У Україні технічні втрати відносяться до розряду нормативних, а комерційні - наднормативних. У 2004р. частки нормативних втрат із загального обєму в енергомережі склала 22,86 млрд. кВтч, або 13,6%, наднормативних - 8,821 млрд. кВтч, або 5,41%.

Наднормативні втрати трансформуються в прямі збитки обл. енерго і негативно впливають на галузь в цілому. Над норматив зявився борговим тягарем в Українській енергетиці, вилився в недоотримання енергокомпаніями доходів, зниження капвкладень, технічний знос устаткування і, відповідно, зростання технічних або нормативних втрат електроенергії, за що доводиться розплачуватися, не тільки енергокомпаніям, але і споживачеві.

Проте, починаючи з 2001р, як показує Таблиця 2.3.2 "Втрати електроенергії енергопоставляючими компаніями України при її доставці до споживачів (у 2002-2004 роках)", спостерігається тенденція до поляризації обл. енерго за показниками втрат. Так, існує група компаній з швидко прогресуючим скороченням наднормативних і навіть нормативних втрат кіловат в мережі. В той же час група відстаючих компаній продовжує залишатися баластом, гальмуючим електроенергетичну галузь, а разом з нею і важ паливно-енергетичний комплекс країни в цілому (див. Додаток 2,) Таблиця 2.3.3 Таким чином, високий рівень втрат електроенергії (ПЭ) в мережі є основною проблемою вітчизняної електроенергетики. Піднявши на Європейський рівень якість електроенергії і понизивши витрати при її доставці споживачеві до мінімуму, ми зможемо, не тільки підняти енергетичну галузь України, але і частково всю нашу економіку.

Література

1. Лугінін О. Є., Білоусова С.В., Статистика: Підручник. До., Центр навчальної літератури, 2005.

2. Елисеева И.И., Юзбашев М.М., Загальна теорія статистики: Ученик / Під ред. чл. - корр. РАН И.И. Елісєєвой. - 4-е видавництво, перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 1999.

3. Економічна статистика.2-е видавництво, доп.: Ученик / Під ред. Ю.Н. Иванова. - М.: ИНФРА-М, 2001.

4. Веников В.А., Путятин Е.В., Введення в спеціальність: Електроенергетика: Підручник для вузів. - 2-е видавництво, перераб. і доп. - М.: Висш. школа, 1988.

5. Бек В.Л., Теорія статистики: Курс лекцій. Навчальній посібник - Київ: ЦУЛ, 2003.

6. Економіст № 6 червня 2003

7. Економіст № 8 серпня 2004

8. Економіст № 7 липня 2003

9. Економіст № 1 січня 2003

10. Економіст № 1 січня 2004

11. Економіст № 7 липня 2004

12. Енергетична політика України: № 11 листопада 2003; №10 жовтень 2003; №3 березень 2003; № 6 червня 2003; № 6 червня 2004.

Додатки

Додаток 1

Таблиця 2.3.2. Втрати електроенергії енергопоставляючими компаніями України при її доставці до споживачів (у 2003-2004 роках)

Додаток 2

Таблиця 2.3.3. Втрати електроенергії енергопоставляючими компаніями України при її доставці до споживачів (у 2002-2003 роках)

Додаток 3

Таблиця 2.3.4. Втрати електроенергії енергопоставляючими компаніями України при її доставці до споживачів (у 2002-2003 роках)