37

Вдосконалення системи управління залученням позикового капіталу з метою забезпечення фінансової системи підприємства.

ПЛАН

• Вступ 3
• 1. Розробка комплексу задач «Вдосконалення системи управління залученням позикового капіталу з метою забезпечення фінансової стабільності підприємства» 4
• 2. Аналіз складу та структури позикових фінансових ресурсів ДП «Діапазон» в динаміці 12
• 3. Аналіз ефективності залучення і використання позикових коштів ДП «Діапазон» 21
• Висновок 30
• Список використаної літератури 32
• Додатки 34

Вступ

Однією з важливих задач діяльності підприємства є управління оборотним капіталом. Управління оборотним капіталом підприємства представляє собою важкий та багатофакторний процес, який направлений перш за все на задоволення поточних потреб підприємства в фінансових ресурсах для здійснення статутної діяльності.

При практичній реалізації управління оборотним капіталом підприємство вступає в фінансові відносини з власниками, банками та іншими кредиторами, виходить на різні ринки матеріальних та трудових ресурсів, а також на фондовий ринок.

Для будь - якого підприємства достатній рівень ліквідності є однією з важливих характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності призведе не тільки до додаткових витрат, але й до періодичних зупинок виробництва . Якщо грошові кошти, дебіторська заборгованість та виробничо матеріальні запаси підтримуються на відповідно низьких рівнях, то ймовірність неплатоспроможності чи нестачі коштів для здійснення рентабельної діяльності досить велика. З ростом величини чистого оборотного капіталу ризик ліквідності зменшується. Але взаємозвязок між ризиком ліквідності та рівнем чистого оборотного капіталу має більш складний вид, так як не всі поточні активи однаково позитивно впливають на рівень ліквідності. Все одно можна сформувати найпростіший варіант управління оборотними коштами, який зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності: чим більше перевищення поточних активів над поточними зобовязаннями , тим менша міра ризику; таким чином, потрібно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу.

1. Розробка комплексу задач «Вдосконалення системи управління залученням позикового капіталу з метою забезпечення фінансової стабільності підприємства»

Процес організації управління оборотним капіталом складається з таких принципів:

1. Надання підприємству самостійності в розпорядженні та управлінні оборотними коштами.

2. Визначення планової потреби, та розміщення оборотних коштів по окремим елементам.

3. Підтримка раціонального співвідношення між власними та запозиченими засобами;

4. Забезпечення необхідного рівня ліквідності підприємства.

Перший принцип , а саме надання підприємству самостійності в розпорядження та управління оборотними коштами - це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

Другий принцип - визначення планової потреби - це зводиться до визначення оптимальної потреби оборотного капіталу, яка забезпечувала б безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за умови забезпечення ритмічної роботи. Крім цього, це досить дорого обходиться підприємству, так як, виникають додаткові затрати на зберігання та складування. Заниження може призвести до перебоїв у виробництві та реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобовязань. І в цьому, і в іншому випадку наслідком є нестабільний фінансовий стан, нераціональне використання ресурсів, що веде до втрати прибутку.

Конкретні розміри оборотного капіталу визначаються поточною потребою і залежать від :

· характеру та важливості виробництва;

· тривалості виробничого циклу;

· сезонності роботи;

· темпів росту виробництва, змін обємів і умов збуту продукції;

· порядку розрахунків і організація розрахунково -касового обслуговування;

· фінансових можливостей підприємства;

· періодичності та строків находження платежів Терещенко С.І. Показник CASH SLOW як критеій оцінки фінансового стану компаній // Фінанси України.- 2000.-№5.-с.36-46..

Обсяг фінансових ресурсів, що необхідні для забезпечення діяльності підприємства, визначається через нормування, яке представляє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. Нормування оборотних коштів є предметом внутрішньогосподарського планування, одним із ключових направлень управління формуванням і використанням оборотного капіталу. За допомогою нормування фінансові служби підприємства визначають потребу у власних оборотних коштах в мінімальному, але в достатньому обємі, що забезпечує виконання запланованих завдань і підтримку безперебійності виробничого процесу.

Наступним принципом є підтримка раціонального співвідношення між власними та залученими засобами , що особливо важливо при різних умовах кредитування, та визначення правильної політики управління фінансуванням оборотних активів.

В умовах ринкової економіки нормальна виробничо - господарська діяльність неможлива без використання залучених коштів, як одне з джерел формування оборотного капіталу. Залучення фінансових ресурсів дозволяє підприємству прискорити обертання оборотних коштів, збільшувати обєми господарських операцій, зменшувати незавершене виробництво. Але використання даного джерела призводить до виникнення деяких проблем в фінансовій діяльності підприємства, які повязані з необхідністю подальшого обслуговування прийнятих на себе боргових зобовязань. До тих пір, поки розмір додаткового доходу, який забезпечується залученням позикових ресурсів, перекриває видатки на обслуговування кредиту, фінансове положення субєкта господарювання залишається стабільним Петленко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств // Фінанси України.- 2000.- №6.-с.45-58.

При рівності цих показників виникає питання про доцільність залучення кредитних ресурсів, як таких, що не забезпечують додаткового доходу. При перевищенні розмірів затрат по обслуговуванню кредиторської заборгованості додаткові доходи від неї будуть погіршувати фінансову ситуацію в формі:

1. Зменшення прибутку через необхідність направлення значної частини виручки від основної діяльності на рахунки кредиторів (підприємство фактично починає працювати не на себе , а на кредиторів) ;

2. Подальше збільшення заборгованості через необхідність залучення нових позик для обслуговування раніше отриманих кредитів (різновидність ефекту “фінансової піраміди”);

3. Збитки фінансової самостійності підприємства через неможливість здійснення своєчасних розрахунків за своїми зобовязаннями (банкрутство, як кінцевий результат некомпетентного управління запозиченими коштами) Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 3-е изд., перераб. и доп.- Мн.: ИП “Экоперспектива”, 2005.- с.161.

Таким чином, задача забезпечення раціонального співвідношення власних та залучених фінансових ресурсів в сучасних умовах набуває загальну актуальність для будь - якого субєкта господарювання. На практиці для контролю за співвідношенням запозичених та власних коштів частіше всього використовують розрахунковий коефіцієнт, який визначається за формулою :

Кс = Сзс : Ссс, де

Кс - коефіцієнт співвідношення власних та залучених коштів підприємства в розрахунковому періоді;

Сзс - сума залучених коштів в розрахунковому періоді;

Ссс - сума власних коштів в розрахунковому періоді (14; 162).

При значенні даного коефіцієнта більше 1 - підприємство втрачає фінансову незалежність від кредиторів.

Співвідношення залучених та власних коштів буде вважатися прийнятною до тих пір, поки видатки на обслуговування всіх отриманих кредитів будуть покриватися додатковими доходами від їх використання.

На думку Ковальова В.В. - автора підручника “Фінансовий аналіз: Управління капіталом” Ковалёв В.В. Финансовий анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. - М.: Финансы и статистика, 2003.- с.432. велике значення має вибір стратегії фінансування оборотних коштів в залежності від джерела покриття ( довгострокові, короткострокові кредити чи за рахунок власних коштів) змінної їх частини (тобто , це та частина , яка відображає додаткові поточні активи, необхідні у вигляді страхового запасу чи в “пікове періоди”, тобто до вибору відносної величини чистого оборотного капіталу (власних оборотних коштів) Ковалёв В.В. Финансовий анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. - М.: Финансы и статистика, 2003.- с.275..

Саме цей автор виділяє 4 моделі фінансування активів : агресивна, ідеальна, консервативна, компромісна. Вибір тієї чи іншої моделі стратегії фінансування зводиться до встановлення величини довгострокових пасивів і розрахунку на її основі величини чистого оборотного капіталу як різниця між довгостроковими пасивами та необоротними активами Там же с. 276.

Ідеальна модель - ґрунтується на самій сумі категорій «поточні активи» та їх взаємній відповідності із джерелами фінансування. Модель означає, що поточні активи по величині співпадають з короткостроковими зобовязаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю. На практиці така модель практично не зустрічається. Крім того, з позиції ліквідності вона найбільш ризикована, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, необхідно розрахуватися зі всіма кредиторами одночасно) підприємство може опинитися перед необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості. Суть цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів.

Агресивна модель означає, що довгострокові пасиви служать джерелами покриття необоротних активів і системної частини поточних активів, тобто того їх мінімуму , який необхідний для здійснення господарської діяльності. В цьому випадку чистий оборотний капітал дорівнює цьому мінімуму. Змінна частина поточних активів в повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю. З позицій ліквідності ця стратегія також досить ризикована, оскільки реального обмежитися тільки мінімумом поточних активів неможливо Там же с.277.

.

Консервативна модель означає, що змінна частина поточних активів також покривається довгостроковими пасивами. В цьому випадку короткострокової кредиторської заборгованості немає, відсутній і ризик втрати ліквідності. Чистий оборотний капітал дорівнює величині поточних активів. Безумовно модель носить штучний характер. Ця стратегія передбачає встановлення довгострокових пасивів на рівні необоротних активів, системної частини оборотних активів, змінної частини оборотних активів Ковалёв В.В. Финансовий анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. - М.: Финансы и статистика, 2003.- с.277.

.

Компромісна модель - найбільш реальна. В цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів покривається довгостроковими пасивами. Чистий оборотний капітал дорівнює по величині суми системної частини поточних активів та половинні їх змінної частини. В окремі моменти підприємство може мати лишні поточні активи, що негативно впливає на прибуток, але це можна вважати як плата за підтримання ризику втрати ліквідності на потрібному рівні Там же с.278.

Принцип забезпечення необхідного рівня ліквідності підприємства, тобто можливість своєчасного і в повному обсязі виконати свої фінансові зобовязання з використанням лише грошових коштів, а не інших видів свого майна.

Для будь - якого підприємства достатній рівень ліквідності є однією з важливих характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності призведе не тільки до додаткових витрат, але й до періодичних зупинок виробництва . Якщо грошові кошти, дебіторська заборгованість та виробничо матеріальні запаси підтримуються на відповідно низьких рівнях, то ймовірність неплатоспроможності чи нестачі коштів для здійснення рентабельної діяльності досить велика. З ростом величини чистого оборотного капіталу ризик ліквідності зменшується. Але взаємозвязок між ризиком ліквідності та рівнем чистого оборотного капіталу має більш складний вид, так як не всі поточні активи однаково позитивно впливають на рівень ліквідності. Все одно можна сформувати найпростіший варіант управління оборотними коштами, який зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності: чим більше перевищення поточних активів над поточними зобовязаннями , тим менша міра ризику; таким чином, потрібно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу.

Зовсім інший вид має залежність між прибутком та рівнем оборотного капіталу. При низькому рівні оборотного капіталу виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси - можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі та низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальним. Подальше зростання величини оборотних коштів призведе до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні поточні активи, а також надмірні витрати функціонування, що призведе до зниження прибутку.

Таким чином, політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи.

Це призводить до вирішення двох важливих задач:

· Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не здатне оплатити рахунки, виконувати зобовязання. Підприємство, яке не має достатнього рівня оборотного капіталу може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності;

· Забезпечення прийнятного обєму, структури та рентабельності активів. Різні рівні різних поточних активів по - різному діють на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо - матеріальних запасів потребує відповідно значних поточних витрат, в той час, як широкий асортимент готової продукції в подальшому може теж призвести до підвищення обєму реалізації та збільшенню доходів. Кожне рішення, повязане з визначенням рівня поточних активів повинно бути розглянуто як з позиції рентабельності даного виду активів, так з позиції оптимальної структури фінансових ресурсів.

Ризик втрати ліквідності чи зниження ефективності, зумовлений змінами в поточних активах , прийнято називати лівостороннім, оскільки ці активи розміщенні в лівій частині балансу. Подібний ризик, але зумовлений змінами в зобовязаннях називається правостороннім Ковалёв В.В. Финансовий анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. - М.: Финансы и статистика, 2003.- с.279.

.

Можна виділити явища, які потенційно несуть в особі лівосторонній ризик:

· недостача грошових коштів;

· недостатність власних кредитних можливостей;

· недостатність виробничих запасів;

· надлишковий обєм поточних активів Маркарьян Э., Герасименко Г. Финансовый анализ. - М.: Пригор, 1997. - с.273.

До найбільш суттєвих явищ , які потенційно несуть в собі правосторонній ризик, можна віднести:

· високий рівень кредиторської заборгованості;

· неоптимальне співвідношення між короткостроковими та довгостроковими джерелами запозичених коштів ;

· висока частота довгострокового позичкового капіталу.

В теорії фінансового менеджменту розроблені різні варіанти впливу на рівні ризиків. Основними з них виступають такі:

1. Мінімізація поточної короткострокової заборгованості, в тому числі кредитів банків. Цей підхід зменшує можливість втрати ліквідності. Проте, така стратегія потребує використання довгострокових джерел та власного капіталу для фінансування більшої частини оборотного капіталу;

2. Мінімізація сукупних витрат фінансування. В цьому випадку ставка робиться на переважне використання короткострокової кредиторської заборгованості як джерел покриття активів. Це джерело найбільш дешеве, разом з тим для нього характерний високий рівень ризику невиконання зобовязань на відміну від ситуації, коли фінансування поточних активів здійснюється переважно за рахунок довгострокових джерел;

3. Максимізація повної вартості фірми. Ця стратегія включає процес управління оборотним капіталом в загальну фінансову стратегію підприємства. Ця стратегія означає, що будь - які зміни у складі капіталу, які призводять до підвищення “ ціни” підприємства, слід визнати доцільним.

2. Аналіз складу та структури позикових фінансових ресурсів ДП «Діапазон» в динаміці

ДП „Діапазон” створено у березні 2000р. як дочірнє підприємство ТОВ „Андора” (м.Київ).

Юридична адреса підприємства: м. Київ, вул. Саксаганського 12/53

Діяльність підприємства включає декілька напрямів.

1) Збірка і продаж компютерів, і комплектуючих до них. Поєднуючи широкий асортимент апаратної і програмної продукції, яку продає підприємство, знання і професіоналізм фахівців, підприємство надає клієнтам комплексні послуги, починаючи з простою збірки і продажем компютера і закінчуючи складними мережними проектами які дозволяють якісно і надійно автоматизувати роботу підприємств клієнтів.

Одним із напрямів діяльності підприємства є розробка, впровадження і подальший супровід програм системи 1С: Підприємство.

2)1С: Франчайзинг. ДП „Діапазон” 5 років є постійним партнероми фірми "1С" і займається розповсюдженням і упровадженням її програмних продуктів. Пріоритетним є упровадження програм системи 1С: Підприємство. ДП „Діапазон” має штат висококваліфікованих програмістів, сертифікованих по всіх компонентах системи 1С: Підприємство.

3) Продаж компютерних меблів. ДП „Діапазон має у продажу величезний асортимент компютерних меблів для дому або офісу.

4) Витратні матеріали. Підприємство реалізує картріджи і тонери, папір для будь-яких принтерів і факс-апаратів, дискети і компакт-диски, спеціальні засоби для догляду за технікою тощо.

Структуру підприємства наведено на рис. 2.1.

37

Рис. 2.1 Організаційна структура ДП „Діапазон”

Як видно з рис. 2.1 очолює підприємство директор, який має двох заступників - комерційного директора (курує виробничу та торгівельну діяльність підприємства) та фінансового директора (курує фінансові питання).

Розглянемо фінансовий стан підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться з метою визначення динаміки та структури змін у складі майна та джерел фінансування підприємства за певний період, що характеризує ефективність управління ним, здатність підприємства до саморозвитку. Так як фінансова стійкість підприємства - це його здатність функціонувати і розвиватися так, щоб зберігати рівновагу між активами і власним капіталом та зобовязаннями в умовах впливу зовнішніх факторів, які не залежать від підприємства і, яких важко спрогнозувати, і внутрішніх факторів, яких дуже багато, та яких треба вчасно врахувати. Стійкий фінансовий стан підприємства - це гарантія стійкої платоспроможності та його інвестиційної привабливості.

ДП «Діапазон» діє на основі госпрозрахунку з метою отримання прибутку, тому важливо проводити аналіз фінансового стану підприємства, щоб своєчасно виявити недоліки в діяльності і оперативно знайти резерви для їх усунення.

Аналіз фінансових розрахункових показників (коефіцієнтів) направлений на вивчення структури активів підприємства, якості і інтенсивності їх використовування, способу їх фінансування; він дозволяє оцінити рентабельність фірми, її платоспроможність і ліквідність, а також деякі інші сторони її фінансового життя. Спираючись на результати дослідження, інвестори, кредитори і керівництво компанії можуть визначити специфіку економічної ситуації в ній на день оцінки. Цінною якістю фінансового аналізу є те, що він дозволять порівнювати результати декількох періодів і на основі цього оцінювати тенденції розвитку господарсько-економічної діяльності підприємства.

Незалежно від того, чим викликана необхідність аналізу, його прийоми в єстві завжди одні і ті ж. Його головний інструмент - виведення і інтерпретація різних фінансових коефіцієнтів. Правильне застосування даних прийомів дозволяє відповісти на багато питань щодо стану фінансового здоровя фірми.

Бухгалтерські документи надають відомості, з одного боку, про положення фірми на конкретну дату, з іншою - про специфіку її діяльності за певний період. Реальна цінність бухгалтерських звітів для фінансового аналізу полягає в тому, що вони виступають як джерело інформації, що допомагає робити прогнози відносно майбутніх доходів фірми і виплачуваних дивідендів.

Аналіз розрахункових показників є самим споживаним (і навіть "зловживаним") інструментом фінансового аналізу. Отримати фінансовий коефіцієнт можна, розділивши одну статті або суму балансу або звіту про прибутки на іншу статтю. Зрозуміло, не кожний результат таких дій сприяє кращому розумінню фінансового положення фірми, характеру її діяльності. Фінансовий аналіз повинен оперувати показниками, актуальними для конкретної фінансової проблеми або рішення. Про "зловживання" фінансовим аналізом можна говорити в тих випадках, коли якомусь фінансовому показнику надається дуже велике значення. Не можна позитивно або негативно оцінювати ліквідність фірми, робити висновки про "здоровя" структури капіталу, спираючись тільки на один показники, або вважати який-небудь показник дуже високим або дуже низьким. Один показник може бути симптомом, але для того, щоб зробити повноцінний висновок або знайти причини, необхідно проаналізувати ситуацію з різних сторін.

Виявити тенденції в розвитку діяльності підприємства протягом 2006 року можна на основі фінансової звітності, а саме : форми №1 - Баланс; форми №2 - Звіт про фінансові результати; форми №3 - Звіт про рух грошових коштів.

На основі отриманих даних проведено горизонтальний та вертикальний аналіз балансу підприємства, вертикальний аналіз фінансових результатів, показники фінансової стійкості та ліквідності.

Горизонтальний аналіз балансу підприємства полягає в порівнянні показників звітності попереднього і поточного періодів. При цьому здійснюється постатейне зіставлення статей балансу і визначається абсолютна і відносна зміна статей. Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок та кінець періодів. Ціль горизонтального аналізу - виявити абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу і дати оцінку цим змінам.

Розрахунок горизонтального аналізу балансів за 2006 рік представлений в додатку №1.

По результатам горизонтального аналізу можуть бути зроблені такі висновки:

1. зміни в активах - на кінець року збільшилися необоротні активи (основні засоби) на 1180 %; зменшилися оборотні активи на 28 % головним чином за рахунок зменшення виробничих запасів на 34 % , за рахунок зменшення дебіторської заборгованості на 4,7 %, за рахунок зменшення грошових коштів на 32%.

2. зміни в пасивах - на кінець року суттєво зменшилися поточні зобовязання, за рахунок зменшення короткострокових кредитів на 82,6 %, за рахунок зменшення заборгованості по зобовязанням на 85 %, при цьому суттєво збільшилася величина власного капіталу (нерозподілений прибуток) на 473,5 %.

Вертикальний аналіз балансу є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина прирівнюється до 100 % і обчислюється питома вага кожної її складової. Цілими частинами приймаються підсумки за розділами та валюта балансу. За допомогою цього методу аналізу зясовують яку частину у статті балансу становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства (додаток № 2).

По результатам вертикального аналізу балансів ДП «Діапазон» можуть бути зроблені такі висновки:

1. зміни в активах - зменшилася в кінці року питома вага виробничих запасів на 26,0 %, питома вага дебіторської заборгованості на 2,0 %, питома вага грошових коштів, що призвело до зменшення питомої ваги оборотних активів в активі балансу; збільшилася питома вага необоротних активів в структурі активу балансу на 33,0 %;

2. зміни в пасивах - збільшилася в кінці року питома вага власного капіталу (нерозподіленого прибутку) на 103,1 %; зменшилася питома вага поточних зобовязань на 103,1 %, зокрема, зменшилася питома вага короткострокових кредитів на 48,9 % та питома вага заборгованості по розрахункам на 54,2 %.

Наступним етапом проведення фінансового аналізу діяльності підприємства є розрахунок абсолютних показників фінансової стійкості, що характеризують міру забезпеченості запасів та затрат підприємства джерелами їх формування: власними та запозиченими.

В результаті проведених розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості можна зробити висновок, що дане підприємство в 1 та 3 кварталах відчувало гостру нестачу власних оборотних засобів, при цьому підприємство залучало кредити, тому фінансовий стан даного підприємства можна було вважать як кризовий, але ситуація змінюється найкраще в 4 кварталі, так як власний оборотний капітал становить вже 18,2 тис. грн., тобто планується до збільшення в кінці року на 18,9 тис. грн.

Таблиця 2.1

Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості

«Діапазон» за 2006 рік

( тис. грн.)

Наступним етапом проведення фінансового аналізу «Діапазон» є розрахунок відносних показників фінансової стабільності (таблиця 2.2.).

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що підприємство «Діапазон» в 4 кварталі вже має достатньо власних оборотних коштів необхідних для фінансової стабільності, на відміну попередніх кварталів, зокрема в 4 кварталі коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами більший за нормативне значення. На кінець року підприємство покриває 80 % короткострокових кредитів, це на 96 % більше ніж в 1 кв.

Таблиця 2.2.

Аналіз відносних показників фінансової стабільності

«Діапазон» за 2006 рік

Таблиця 2.3.

Загальна характеристика фінансового стану

«Діапазон» за 2006 рік

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що в 1, 2 та 3 кварталах підприємство мало критичне фінансове положення, так як величина запасів значно перевищувала величину ВОЗ та короткострокові кредити в цих кварталах, відповідно 1 кв : 2,4 >--1,0 ; 2 кв : 8,3 > 1,8; 3кв : 24,7 >--13,3. Про те в 4 кварталі «Діапазон» мало абсолютну фінансову стабільність, так як 16,5 > 22,5.

Наступним етапом проведення аналізу фінансового стану підприємства є аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу визначається як міра покриття всіх зобовязань підприємства його активами, строк перетворення яких в грошові кошти відповідає строку погашення зобовязань (таблиця 2.4).

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконується така нерівність : А₁ >> П₁; А₂ >> П₂; А₃ >> П₃ ; А₄ << П₄.

А₁ - це найбільш ліквідні активи; А₂ - швидкореалізуючі активи;

А₃ - повільнореалізуючі активи ; А₄ - важкореалізуючі активи;

П₁ - найбільш поточні зобовязання; П₂ - короткострокові пасиви;

П₃ - довгострокові пасиви; П₄ - постійні пасиви.

Таблиця 2.4.

Аналіз ліквідності балансу підприємства за 2006 рік

В 4 кварталі баланс був наближений найбільше до ліквідного, але не виконувалася одна умова : А₁ >> П₁ ,тобто підприємство не мало достатній рівень платоспроможності.

На кінець 2006 року планується покращення фінансової ситуації «Діапазон», зокрема в 4 кварталі коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшується майже вдвічі; величина власного оборотного капіталу в кінці року буде 18,2 тис.грн., що на 18,9 тис.грн. більше ніж на початку року; в кінці року «Діапазон» буде мати абсолютну фінансову стабільність, так як величина власного оборотного капіталу значно перевищує величину запасів (22,5 >16,5), тоді як в 1, 2 та 3 кварталах підприємство мало критичне фінансове положення; в кінці року зменшується тривалість операційного та фінансового циклів, що свідчить про іммобілізацію оборотних коштів з дебіторської заборгованості, запасів та за кредитами; в кінці року баланс підприємства буде найбільше наближений до ліквідного, але буде не виконуватися одна умова : А₁ >> П₁, тобто підприємство все ще не буде мати достатній рівень платоспроможності.

3. Аналіз ефективності залучення і використання позикових коштів ДП «Діапазон»

Аналіз ефективності залучення і використання позикових коштів - короткострокового кредиту в розмірі 60 тис.грн. ДП «Діапазон» проведемо шляхом вивчення взаємозвязку прибутку, оборотного капіталу та грошових коштів.

З обороту оборотних коштів починається весь процес оборотності капіталу, ось чому фактором прискорення оборотних коштів, фактором синхронізації руху оборотного капіталу з прибутком та грошовими коштами слід приділяти особливу увагу.

Факторами “притоку” оборотного капіталу виступають:

· реалізація товару;

· реалізація майна;

· ріст дебіторської заборгованості;

· реалізація акцій та облігацій за готівкові кошти;

· надходження кредитних ресурсів.

Факторами “відтоку” оборотного капіталу виступають:

· закупка сировини та матеріалів;

· придбання обєктів основних засобів;

· виплата заробітної плати;

· сплата відсотків за кредит;

· нарахування на заробітну плату.

Для увязки зміни прибутку, оборотного капіталу та грошових коштів

необхідно виконати декілька попередніх розрахунків:

- перший розрахунок - це визначення обєму закупок матеріалів за звітний період:

M = R ⁿ + ? KZ , де

R ⁿ - розрахунки з постачальниками (погашення у звітному періоді кредиторської заборгованості)

? KZ - зміни залишків кредиторської заборгованості.

- другий розрахунок - це відношення суми матеріальних затрат, які включаються в собівартість продукції:

MZ = M - ? Z, де

? Z - зміни залишків виробничих запасів;

- третій розрахунок - це визначення суми грошових надходжень від дебіторів:

DZ = N - ? R ^A , де

N - виручка від реалізації продукції без ПДВ, акцизів;

? R ^A - зміни залишків дебіторської заборгованості за звітний період.

Таблиця 3.1

Початкові данні для аналізу руху грошових коштів

ДП «Діапазон» за 2006 рік.

Обєм закупок матеріалів :

178,6 = 170,9 + ( 7,7 - 0 )

Обєм матеріальних затрат, що включаються в собівартість продукції:

162,1 = 178,6 - ( 16,5 - 0 )

Грошові надходження від дебіторів :

318,9 = 324,9 - ( 6,0 - 0 ).

Таблиця 3.2

Аналіз взаємозвязку прибутку, оборотного капіталу

та грошових коштів на ДП «Діапазон»