Міністерство освіти і науки України

Криворізький економічний інститут Державного вищого

навчального закладу «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра обліку і аудиту

Контрольна робота

Облік в банках

Кривий Ріг

2011

Варіант 2

Завдання 1

Банк залучає депозит у фізичної особи обсягом 17000 грн. на 6 місяців за річною ставкою 34% з виплатою в разі погашення процентів, які нараховуються щомісяця. При визначенні кількості днів дії депозиту розрахунок виконують за методом «30/360».

Роз'вязання

Отже, сума процентів за 6 місяців становитиме:

=5780*0,5=2890 грн.

Сума депозиту в момент його погашення (вкл. проценти) становитиме 19890 грн. Коли застосовується номінальна ставка і щомісяця нараховуються проценти, витрати банку щомісяця дорівнюють: грн.

Таблиця 1. Процентні витрати за депозитною операцією

Сума витрат за % обчислюється за формулою: , де

S – нарощена сума депозиту наприкінці попереднього періоду (номінал депозиту та проценти);

і – річна фактична процентна ставка;

n – кількість періодів за депозитом, за яким нараховані проценти.

Нехай банк залучає депозит фізичної особи обсягом 17000 грн. на 6 місяців за ставкою 34 % річних з капіталізацією процентів щоквартально. Нарахування процентів проводиться в останній день місяця. Кількість днів у розрахунку береться за методом «30/360». Розрахувати річну процентну ставку.

Таблиця 2. Розрахунок процентних витрат у разі капіталізації процентів

Сума процентних дорівнює

грн.

Отже, сума депозиту під час погашення (разом із нарахованими процентами) становлять: 17000+3012,9=20012,9 грн.

Фактична процентна ставка

річних

Як бачимо, фактична процентна ставка вища за ту, яку визначено угодою.

За формулою проведемо розрахунок актуарним методом за кожний місяць чинної депозитної угоди.

Таблиця 3 Витрати банку за нарахованими процентами при використанні актуарного методу, грн.

У цьому разі виконуються такі бухгалтерські проводки:

- залучення депозиту:

Дт 2600 Кт 2630 – 17000 грн.

- у разі застосування методу рівних частин наприкінці кожного місяця І кварталу банк проводить операцію з нарахування процентів за депозитом:

Дт 7041 Кт 2638 – 481.7 грн.

- у разі застосування актуарного методу до витрат банку щомісяця відносять суми нарахованих процентів, зазначених в таблиці. Протягом 1-го, 2-го, 3-го місяців дії депозитної угоди бухгалтерським проведенням на витрати відносять відповідно 469.2, 482.15, 495.46:

Дт 7041 Кт 2638

Завдання 2

Скласти бухгалтерські записи за наведеними операціями банку з купівлі-продажу іноземної валюти за дорученням клієнтів, а саме:

- дол. США — код валюти 840;

- євро код валюти 280;

- російських рублів — код валюти 810;

- українська гривня має код валюти 980.

На замовлення клієнта банк А купує 34000дол. США на УМВБ (курс долара до гривні1:3,54).

1. Задепонувати гривневу суму на рахунку кредиторської заборгованості

Дт 2600 Кт 2900 – 120360 грн.(34000*3,54)

2. Проплати за операцією з купівлі валюти банк проводитиме зі свого рахунку ностро, який відкрито в АБ «Кліринговий дім». У разі необхідності він забезпечує залишок за рахунком, що необхідний для розрахунку, тобто переказує кошти на поповнення рахунку.

Дт 1500 Кт 1200-120360грн.

3. Після встановлення курсу торгів УМВБ (наприклад USD/UАН - 3,3592) АБ «Кліринговий дім» дебетує кореспондентський рахунок банку А. Відобразити дану операцію за балансом банку А, котрий виконує замовлення клієнта.

Дт 2900 Кт 1500 – 114212,8грн (34000*3,3592)

4. Крім цього, АБ «Кліринговий дім» стягує комісію в розмірі 0,15 % від суми гривневого еквівалента. Записати зміст цієї операції за балансом банку А бухгалтерським проведенням.

Дт 7104 Кт 1500 – 171,32грн (0,0015*114212,8)

5. Банк А, у свою чергу, стягує з клієнта комісію за придбання валюти в розмірі 0,3 %

Дт 2900 Кт 6114 – 342,64 грн (0,003*114212,8)

6. Залишок невикористаних коштів у національній валюті банк А зараховує на поточний рахунок клієнта: Дт 2900 Кт 2600 – 119846,04 (120360-171,32-342,64)

7. У день торгів (для доларів США) або наступного банківського дня (для інших валют) АБ «Кліринговий дім» перераховує банку А куплену валюту на його кореспондентський рахунок. Надходження валюти відобразити проведенням: Дт 1500 Кт 2600 – 34000 дол.

Продаж на УМВБХ дол. США за дорученням клієнта:

1) Згідно із заявою клієнта валюта, що призначена на продаж, списується з валютного рахунку клієнта: Дт 2600 Кт 2900 – 34000 дол.

2) У день торгів банк перераховує валютні кошти на кореспондентський рахунок АБ «Кліринговий дім» у зарубіжному банку-кореспонденті. Записи в бухгалтерському обліку виконуються за датою валютування:

Дт 2900 Кт 1500 – 34000 дол.

3) У день торгів УМВБ стягує з учасників операції продажу валюти 0,15 % гривневого еквівалента проданої валюти (курс, установлений на торгах- 5,6598USD/UАН). АБ «Кліринговий дім» списує, у свою чергу, відповідну суму комісії з кореспондентського рахунку банку

ДтКт – 288,65грн (34000*5,6598*0,0015)

4) Наступного дня після зарахування проданої валюти на кореспондентський рахунок АБ «Кліринговий дім» за результатами торгів виконуються розрахунки в національній валюті

Дт 1500 Кт 2900 – 6007,28 грн. (34000/5,6598)

5) Банк стягує комісію в розмірі 0,2 % з продавців валюти

Дт 2900 Кт 6114 – 12,01 грн. (0,002*6007,28)

6) Банк перераховує гривневий еквівалент проданої валюти за вирахуванням комісії (0,2 %) на поточний рахунок клієнта-продавця валюти

Дт 2900 Кт 2600 – 5995,27 грн (6007,28-12,01)

Завдання 3

Скласти бухгалтерські записи за наведеними операціями банку з купівлі акцій:

a) 1.12.1998р. банк «Новий» придбав 5100 акцій ВАТ «Укррічфлот», сплативши за них12,09:

Дт 3105 Кт 1200 – 61659 грн.

b) 31 грудня цього самого року поточна ринкова вартість зросла до 13 грн. за акцію. В обліку дана ситуація не відображається.

c) 20 січня 1999 року ВАТ «Укррічфлот» оголосив дивіденди за 1998 рік із розрахунку 15 копійок на акцію:

Дт 3108 Кт 6300 – 765 (0,15*5100)

d) 2 лютого 1999 року на кореспондентський рахунок КБ «Новий» зараховано суму дивідендів:

Дт 1200 Кт 3108 – 765 грн.

e) 5.02.1999 року банк «Новий» продав 1250 акцій по 14 грн. за акцію:

1250*14=17500 грн. виручка

Балансова вартість: 1250*12,09=15112,5 грн.

Перевищ. виручки над балансовою вартістю 17500-15112,5=1887,5 грн.

Дт 1200 Кт 3105 – 15112,5 грн.

Дт 1200 Кт 6203 – 1887,5грн.

f) 28лютого 1999 року поточна ринкова вартість акцій 13,03 знизилась до 11 грн.

(5100-1250)*12,09=46546,5 грн.;

(5100-1250)*11=42350 грн.;

Дт 7703 Кт 3190 – 4196,5 грн. (46546,5-42350)

g) 15 березня 1999 року банк реалізував решту акцій за ціною10 грн. за акцію:

Балансова вартість: 3850*12,09=46546,5

Виручка від реалізації: 4196,5

Сума створеного спеціального резерву під та знецінення: 3850

Збиток від продажу: 46546,5-4196,5-38500=3850

Дт 1200,3190,6203 Кт 3105 – 38500; 4196,5; 3850.

Завдання 4.

«основні напрямки удосконалення банківського кредитування у сучасних умовах»

Однією з найгостріших проблем функціонування банківської системи України в посткризовий період є оптимальне управління проблемними активами. Через недосконале управління ризиками в деяких банках суттєво погіршилася якість кредитних портфелів, що уповільнює, або навіть повністю гальмує зростання галузі загалом, а в багатьох випадках, унеможливлює подальшу кредитну діяльність банків. Для подолання наслідків кризових явищ на фінансовому ринку України вкрай необхідне поліпшення систем корпоративного ризик-менеджменту банків з урахуванням уроків кризи та запозичення кращого зарубіжного досвіду в сфері управління проблемними активами з метою відновлення ефективного кредитування реального сектору економіки країни [1,2].

Актуальність проблеми управління проблемними активами банків знайшла відображення в низці публікацій вітчизняних та іноземних науковців і практиків. Зокрема, значний внесок у розкриття цієї теми зробили В. Герасименко та Р. Герасименко, О. Дзюблюк, Г. Карчева, В. Крилова, Л. Примостка, В. Міщснко, І. Нідзельська, Х. Мінскі, Б. Моісеєв, О. Лаврушин та інші вчені. Проте дослідження наукових джерел та аналіз сучасної практики ризик-менеджменту показує, що питання управління проблемними активами вітчизняних банків ще не вирішені повною мірою. У наукових працях фрагментарно досліджуються методи управління проблемними активами. У зв'язку з цим виникає необхідність подальшого вдосконалення роботи банків з проблемними активами та поліпшення систем кредитного ризик-менеджменту загалом. Адже якість активів відображає якість банківської діяльності загалом та її цільові орієнтації на перспективу

Активізація банківського кредитування у 2006-2007 роках спричинили негативні зміни в структурі кредитно-інвестиційних портфелів банків у 2008-2009 роках та високі кредитні ризики впродовж 2010 року. Якщо у 2008 році частка проблемних кредитів у структурі кредитного портфеля вітчизняних банків становила 1,3%, то у 2010 році цей показник зріс майже у 10 разів і сягнув рівня 10,7%, що в абсолютному вимірі становить 77,3 млрд. грн.[3].

Високі кредитні ризики зумовлюють значні відрахування у резерви на покриття втрат за кредитними операціями та свідчать про низький рівень рентабельності активів і капіталу банків. Так, показник відношення обсягу резервів під активні операції банків до обсягу наданих кредитів у 2009-2010 роках зріс із 6,1 до 18,2%, а рентабельність капіталу різко знизилася з 8,5 до (-) 14,6%, відповідно, наслідком чого стали великі фінансові втрати банків [4]. Формування значного обсягу резервів під можливі втрати за кредитними операціями банків має убезпечити їх від суттєвої втрати капіталу та банкрутства. Натомість зменшення витрат на резервування свідчило б про поліпшення якості кредитних портфелів банків, чого в сучасних умовах не спостерігається.

Проблемні активи негативно впливають на якість кредитних портфелів, суттєво понижують ефективність банківської діяльності, ускладнюють процес управління фінансовими потоками тощо. Перспективи щодо розвитку зазначених тенденцій є невтішними. Так, проблемні активи у структурі кредитного портфеля банків України у вересні 2010 року реально становили 34% від його вартості. За прогнозом експертів компанії DB Reseach вже на початок 2011 року реальний показник проблемних активів банків мав зрости до 45% вартості кредитного портфеля [5].

У таких умовах стабілізація фінансового ринку значною мірою залежить від ефективності управління проблемними активами банків. Для вирішення такого завдання необхідно проаналізувати основні чинники управління проблемними активами банків. Внутрішньобанківські методи управління проблемними активами передбачають раннє реагування ризик-менеджерів на погіршення обслуговування позичальниками кредитів і включають в себе реабілітацію кредитної заборгованості та відновлення можливості позичальниками генерувати грошовий потік для обслуговування кредитів. Одним із найефективніших внутрішньобанківських методів роботи з проблемними активами є реструктуризація кредитної заборгованості [6].

Вітчизняна практика реструктуризації кредитної заборгованості упродовж 2008-2010 років дає підстави говорити про її обмежені можливості. Недоліками внутрішньобанківських методів управління проблемними активами є втрата ліквідності, відволікання істотних фінансових ресурсів від основної діяльності, утримання на балансі банку прогнозованих фінансових втрат за ризиками, обмежена гнучкість застосування. Практика засвідчує важливість об'єктивної економічної оцінки ефективності внутрішньобанківського регулювання кредитних ризиків з метою попередження виникнення високої частки проблемних активів у структурі кредитного портфеля.

У разі неефективності застосування внутрішньобанківських методів управління проблемними активами менеджмент банку може прийняти рішення про доцільність зовнішніх щодо банку дій для поліпшення структури його балансу та відновлення ліквідності. Це актуалізує практику застосування зовнішніх методів управління проблемними активами, серед яких:

- передача проблемних активів в управління третій особі (колектору);

- передача/продаж проблемних активів пов'язаній фінансовій компанії;

- продаж проблемних активів на умовах факторингу;

- здійснення секьюризації активів;

- інші методи.

Порівняльна характеристика зовнішніх методів управління проблемними активами банків дає змогу зробити висновок щодо ефективності їх вибору та застосування у кожному конкретному випадку банківської діяльності з урахуванням умов фактичного структурування портфеля проблемних активів [8].

Банківський досвід застосування методів продажу проблемних активів в Україні свідчить про активний розвиток упродовж 2009 - 2010 років таких форм, як передача проблемних активів в управління третій особі (колектору) та продаж проблемних активів непов'язаній фінансовій компанії на умовах факторингу. Так, за даними колекторської компанії Кредіт Коллекшен Груп (Сгеdit Соllесtіоn Group - CCG), у 2009 ропі банківський сектор України передав в обслуговування колекторам проблемних активів обсягом понад 2 млрд. гривень за середньою ринковою ціною - не більше 10% від суми заборгованості за тілом кредиту (9). Найактивнішими учасниками ринку продажу проблемних активів у 2009-2010 роках були Правекс-банк, ІНГ-Банк Україна. Кредит-Європа-банк, Індекс-банк, СЕБ-банк. ОТП-банк, БТА-банк, Кредобанк, банк «Ренесанс-капітал», Унікредит-банк та Платинум-баик. При цьому продаж проблемних кредитів юридичних осіб, залежно від ефективності їх структуризації, здійснювався з дисконтом 40-60%, а споживчих кредитів - 90-95%. Найчастіше купували проблемні активи компанії ССС, «Укрфінанс», еКол, КредЕкс (еСаll, СгеdЕх) і «Укрборг», які й нині є найактивнішими учасниками банківських тендерів. Експерти прогнозують, що українські банки готові продати компаніям із управління проблемними активами 45-50% проблемних кредитів, а висока конкуренція серед покупців спричиняє зростання цін на проблемні активи [9].

Фінансові переваги здійснення таких операцій є очевидними. Адже фінансові установи включають у витрати суму списань, при продажу кредитів з дисконтом без сплати податку на прибуток, спрямовують в активні операції кошти резервів, зменшують обсяги витрат тощо.

Сьогодні дедалі більше загострюються питання зменшення реальної вартості проблемних активів, юридичних аспектів реалізації заставного майна, розробки механізму державних аукціонів щодо викупу майна, яке перебуває у заставі, співпраці банків з колекторськими агентствами та компаніями з управління проблемними кредитами. Незалежно від моделі продажу проблемних активів, які можуть бути обрані менеджментом банків, залишаються актуальними гострі питання, які потребують нагального вирішення, зокрема - створення й реалізації механізму фінансування викупу проблемних активів шляхом поєднання інтересів усіх зацікавлених сторін та розроблення відповідного нормативно-правового забезпечення здійснення таких операцій.

Список використаних джерел

банківське кредитування депозит

1. Герасименко В. Причини виникнення та форми прояву фінансової кризи в банківській системі України / В. Герасименко, Р. Герасименко // Вісник Національного банку України. - 2010. - № 7. - С. 12-19.

2. Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках / О. Дзюблюк // Вісник Національного банку України. - 2009. -№Х- С. 20-30.

3. Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України в посткризовий період та шяхи їх вирішення / Г. Карчева // Вісник Національного банку України. - 2010. - № 8. - С. 26-32.

4. Управління банківськими ризиками: [Текст]: навч. посіб. / Л.О. Примостка, П.М. Чуб, Г.Т. Карчева та інші; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Примост-ки Л.О. - Київ: КНЕУ, 2007. - 600с.

5. Мітенко В. Удосконалення управління проблемними активами банків/ Мітенко В. // [Електронний ресурс]: Режим доступу: httр://librari.іf.иа/аrticles/ aryikle-37/

6. Нідзельська І.А. Кредитні ризики та їх наслідки для банківської системи України в умовах поглиблення фінансової кризи / І.А. Нідзельська // Фінанси України. - 2009. - №8. -С. 102-108.

7. Лаврушин О.И. Кредит и економический рост / О.И. Лаврушин // Банковское дело. - № 1. - 2010. - С. 24-27.

8. Руденко В. Довгі борги / В.Руденко // Контракти. - 2009. - № 10. - С. 18-21.

9. Банки таємно продають проблемні борги? // [Електронний ресурс]: Режим доступу: lications/2010/02/26/228183/.