Служба контролінгу в організаційній структурі підприємства

16

1. Служба контролінгу в організаційній структурі підприємства

Для ефективної роботи і чіткого визначення відповідальності контролерів на підприємстві необхідно створити спеціальний структурний підрозділ - службу контролінгу.

При створенні служби контролінгу на підприємстві необхідно враховувати такі основні повноваження служби:

1. одержувати необхідну інформацію з бухгалтерії, фінансового відділу, планово-економічного відділу, відділу збуту й служби матеріально-технічного постачання.

2. організовувати за допомогою інших економічних служб збір додаткової інформації, необхідної для аналізу.

впроваджувати нові процедури збору аналітичної інформації на постійній основі.

швидко доводити інформацію до вищого керівництва підприємства.

повинна бути незалежною від інших фінансово-економічних служб.

На першому етапі існування служба контролінгу може бути групою з 3-4 чоловік, що виконує роль аналітичної служби й забезпечує керівників (у першу чергу директора з економіки, фінансового директора, комерційного директора) оперативною інформацією про стан витрат на підприємстві, періодично складає розгорнуті аналітичні звіти, прогнозує показники фінансово-економічного стану підприємства, проводить економічну експертизу управлінських рішень повязаних з витратами й прибутком, налагоджує методику планування в планово-економічному відділі.

Принципова відмінність служби контролінгу від інших фінансово-економічних служб полягає у вирішенні стратегічних завдань поліпшення економічної роботи.

2. Структура служби контролінгу

У службі контролінгу, що складається з 3-4 ствробітнтків (контролерів), у кожного є свої посадові обовязки в той же час повинен дотримуватися командний принцип роботи: значне аналітичне завдання співробітники служби контролінгу виконують всі разом, допомагаючи один одному.

Досвід впровадження контролінгу на великих підприємствах показує, що раціональним є такий склад служби контролінгу:

Керівник служби контролінгу;

контролер-куратор цехів(підрозділів);

контролер-спеціаліст із управлінського обліку;

контролер-спеціаліст з інформаційних систем.

Керівник служби контролінгу - найбільш кваліфікований фахівець із достатнім досвідом роботи на підприємстві, ознайомлений з роботою бухгалтерії й планового відділу на підприємстві. Керівник служби контролінгу несе відповідальність за вихідні документа, аналітичні розрахунки й прогнози перед своїм безпосереднім керівником - заступником директора з економіки (фінансовим директором).

Контролер-куратор цехів(підрозділів) - кваліфікований спеціаліст, знайомий з організацією роботи й проблемами всіх цехів підприємства, що розуміє суть роботи й технологічні аспекти роботи кожного цеху (підрозділу).

Обовязки контролера-куратора цехів (підрозділів):

* розробка форм і збір аналітичної інформації

обробка й аналіз отриманих даних, розробка нормативів витрат по підрозділам;

прогнозування виручки, витрат і прибутку за допомогою методик контролінгу;

експертиза управлінських рішень, повязаних з витратами підрозділів.

Контролер-спеціаліст із управлінського обліку - фахівець, здатний до аналітичного мислення, що володіє інструментами контролінгу.

В обовязки входить робота з бухгалтерією з метою одержання аналітичних даних з облікових регістрів. Основною вимогою, пропонованою до такого фахівця, є теоретичне й практичне знання бухгалтерського обліку на підприємстві.

Обовязки контролера-спеціаліста з управлінського обліку:

розробка процедур передачі даних з бухгалтерії в службу контролінгу;

контроль за збором і аналізом фактичної облікової інформації в службі контролінгу;

розробка пропозицій по оптимізації облікового процесу в бухгалтерії з позиції аналітичної служби;

економічна експертиза управлінських рішень.

Контролер-спеціаліст по інформаційним системам - кваліфікований фахівець із відділу автоматизації, детально знаючий документообіг на підприємстві й здатний поставити завдання автоматизації контролінгової роботи.

Збір аналітичної інформації повинен бути максимально автоматизований, щоб уникнути перекручувань, помилок зловживанъ.

Обовязки контролера-спеціаліста з інформаційних систем:

оцінка доцільності автоматизації контролінгової роботи на окремих етапах;

розрахунки й обґрунтування витрат на автоматизацію контролінгової роботи;

розробка форм для автоматизованого збору інформації;

оптимізація документообігу на підприємстві,

*оцінка якості функціонування існуючих систем автоматизації фінансово-господарської діяльності й вироблення пропозицій щодо поліпшення роботи цих систем.

3. Впровадження контролінгу на підприємстві

Загальна послідовність робіт по впровадженню системи контролінгу на підприємстві:

1. Комплексне дослідження існуючої системи планування і обліку витрат на підприємстві:

- обстеження системи обліку витрат по всім елементам витрат

- дослідження системи планування витрат

- дослідження системи документообігу, повязаного з формуванням витрат обстеження інформаційної системи підприємства.

Розробка методичних положень для збору даних службою контролінгу на підприємстві.

Впровадження системи збору даних для служби контролінгу (організаційні і методичні аспекти)

Розробка методичних положень для перетворення системи планування на підприємстві

Розробка положень по оптимізації бізнес-процесів і документообігу на підприємстві.

При будь-якому варіанті впровадження робота системи контролінгу повинна базуватися на експертній діагностиці фінансово-економічного стану підприємства.

Контролінг - нове явище в організації, тому його впровадження може викликати опір. Щоб перебороти опір, швидко домогтися перших результатів, а потім затвердити на підприємстві стабільно працюючу систему, варто проаналізувати труднощі, які можуть виникнути, їхні причини й заходи протидії.

Розглянемо вплив соціально-психологічних факторів. Опір змінам може бути індивідуальним і груповим.

Активність опору впровадженню контролінгу залежить від таких факторів:

ступінь невідповідності культури й структури влади змінам;

тривалість періоду впровадження зміни, погрози втрати престижу й влади;

відданість працівниив інтересам організації;

сила культурно-політичних традицій у підрозділах підприємства.

Відповідно до теорії новацій, при поширенні будь-якого нововведення спочатку його сприймає група ранніх новаторів, що орієнтуються на зовнішні джерела інформації. Група, обєднана певною ідеєю, завжди має більший вплив в організації саме через неї процес поширюється на всіх інших співробітників фірми.

Контролінг - це нова концепція управління в рамках сучасного менеджменту. Однією з основних передумов його виникнення та швидкого розповсюдження була необхідність обєднання воєдино різноманітних аспектів управління діяльністю в організаційних системах. Контролінг забезпечує інтегроване управління підприємством, тобто управління «під єдиним кутом зору», що стає можливим завдяки наявній широкій методичній та інструментальній базі.

Контролінг в сучасному розумінні постає як провідна функція менеджменту, він будує взаємозвязки між іншими окремими функціями - плануванням, координуванням, контролем, обліком та аналізом.

Мета контролінгу - правильна оцінка господарських ситуацій для прийняття вивірених управлінських рішень.

Контролер турбується про те, щоб кожен міг контролювати себе самостійно в аспекті додержання доведених керівництвом цілей.

Перш за все така оцінка відбувається з точки зору своєчасного та якісного виконання менеджерами та іншими співробітниками своїх завдань, виходячи із стратегічного та оперативного планів розвитку підприємства

Контролінг - методика управління, визначена цілями.

З точки зору комплексного підходу до управління контролінг виступає як певний набір інструментів. Використовуючи основні показники діяльності (оборот, витрати, прибуток тощо), кожний окремий інструмент має вплинути на ефективність управління і в інтеграції з іншими сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства вцілому, реалізації досягнення встановлених цілей.

Походження поняття «контролінг» вказує на латинські терміни «contra» і «rotulus», що відповідає у французькій «contre-r_le», в англійській - «countre-roullour» і в перекладі означає «зустрічна роль». Пізніше, базуючись на цьому трактуванні, виникає назва посадової особи, яка і відігравала таку «зустрічну роль» при управлінні грошовими та товарними потоками.

Історичний розвиток контролінгу відбувався наступним чином:

15 ст. - вперше згадується посадова особа «Controller auf Accounts» при дворі англійського короля.

Завдання: перевірка правильності проведень грошових та товарних потоків;

1778 р. (США) - американський конгрес вперше дозволив державним службам застосувати посаду «контролер».

Завдання: відповідальність за рівновагу державного бюджету та нагляд за використанням бюджетних коштів.

1880 р. (США) - першою з приватних ввела посаду контролера залізнична компанія «Atchison, Topeka& Santa Fe Railway System».

Завдання: Орієнтація посади переважно на виконання завдань у фінансовій сфері.

1892 р. (США) - General Electric Company першою з промислових компаній ввела посаду контролера

з 1930 р. (Німеччина / США) - банкрутство багатьох компаній внаслідок Світової економічної кризи та неймовірних інфляційних стрибків підкреслило особливе значення зовнішньої звітності, яка до цього часу не сприймалася як окремий інструмент для аналізу. Тепер пропонується використати її разом з інструментарієм планування та перетворити на діючий засіб майбутньо-орієнтованого управління підприємством.

1931 р. (США) - заснування Інституту контролерів Америки / «Controllers Institute of America»/ як фахової організації. З цього часу цей заклад мав великий вплив на загальне становлення контролінгу та його подальший розвиток. З 1962 р. - переіменовано на Financial Execution Institute.

З часом і в інших країнах починає розвиватися власне бачення та розуміння контролінгу. Проте піонером в розвитку систем контролінгу стала Німеччина, модель якої застосовується в багатьох країнах Європи, що безперечно підвищує ефективність діяльності західних компаній.

Контролер надає супроводжуючу підтримку менеджменту в процесі здійснення управління, орієнтованого на досягнення встановлених цілей

Це означає, що:

· контролер піклується щодо прозорості результатів діяльності, фінансів, процесів та стратегій, завдяки чому сприяє підвищенню ефективності;

· контролер координує окремі цілі та плани в рамках єдиної системи та розробляє орієнтовану на майбутнє звітність;

· контролер організовує процес контролінгу таким чином, щоб кожен з носіїв управлінських рішень міг діяти цілеорієнтован;

· контролер гарантує оперативне постачання необхідної інформації;

· контролер розвиває та підтримує систему контролінгу

Контролер виступає як внутрішній консультант менеджерів, він діє як навігатор на шляху досягнення основної мети підприємства

Аналізуючи теперішній стан сільськогосподарського виробництва неможливо не сказати про негативний вплив системи реформування на нього. Зміна форми власності і господарювання, занадто довгі строки проведення реформ та лише теоретичне введення їх в дію призвели до ситуації наслідком якої є: «зниження обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, руйнування виробничого потенціалу, фінансова неспроможність підприємств. Протягом трансформаційного періоду рівень сільськогосподарського виробництва в Україні знизився майже вдвічі, тоді як в світі він виріс в 1,2 рази». Але такий стан був викликаний не тільки зовнішніми факторами, але й внутрішніми. Все це може свідчити про недоліки в системі управління як в цілому по підприємству, так і по його структурним підрозділам. Такий істотний фактор зумовлений відсутністю на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу.

На сьогоднішній день існує багато теорій про зарубіжний досвід удосконалення системи управління на підприємстві за допомогою системи контролінгу. В практиці українських підприємств найчастіше це обмежується тільки описом системи. А чому б на основі аналізу системи управління та досвіду зарубіжних систем не розглянути можливість організації системи контролінгу на підприємствах України, зокрема на агропромислових.

По-перше необхідно для себе визначити сутність системи контролінгу. Аналіз останніх досліджень підтверджує неоднозначність трактування терміну «контролінг».

«У деяких літературних джерелах під поняттям «контролінг» розуміють виключно контроль або управлінський облік (managerial accounting). Таке тлумачення є неповним, оскільки і контроль, і управлінський облік є лише окремими функціями контролінгу.»

«Система контролінгу являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства».

На сучасному етапі існує багато специфічних методів та інструментів контролінгу, за допомогою яких можна досягти поставленої мети. До них відносяться:

- аналіз точки беззбитковості (Break-Even-Analyze) - забезпечення беззбитковості операційної діяльності та створення умов для самофінансування підприємства;

- бенчмаркінг - процес порівняння обєктів одного підприємства з аналогічними обєктами інших підприємств;

- вартісний аналіз - функціональна характеристика продукції на предмет еквівалентності її вартості та корисності;

- портфельний наліз - проведення аналізу для прийняття рішень щодо додаткових інвестицій в окремі програми або реінвестицій;

- АВС-аналіз - дослідження оцінки кількісних параметрів, які мають найбільш значущу притому вагу у їх загальному обсязі;

- аналіз сильних і слабких місць на підприємстві (SWOT-analysis) - аналіз усунення слабких місць на підприємстві, а також ефективне використання наявного потенціалу;

- система раннього попередження та реагування - інформаційна система, яка повідомляє керівництву про потенційний ризик;

- дискримінантний аналіз - метод прогнозування банкрутства підприємства;

- бюджетування - процес складання і реалізації бюджетів на підприємстві.

У системі контролінгу вагоме місце займає контролер, який виконує координаційні функції, функцію планування та бюджетування, здійснює бюджетний контроль, внутрішній консалтинг.

Визначаючи місце системи контролінгу в управлінні агропромисловим підприємством слід дотримуватися наступних етапів побудови цієї системи.

Контролінг на підприємстві будується по наступним основним етапам:

1. Визначення обєкту контролінгу.

2. Визначення видів та сфер контролінгу.

3. Формування системи пріоритетів контрольованих показників.

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю.

5. Побудова системи моніторингу показників, що включаються до фінансового контролінгу.

6. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень».

Доцільно буде більш детально зупинитися на системі моніторингу, так як вона складає основу контролінгу на підприємстві ї є його активною частиною.

«Система моніторингу являє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за найважливішими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень».

Реалізація системи моніторингу на агропромисловому підприємстві дасть змогу вчасно виявити причини відхилень фактичних результатів від запланованих. По результатах цих відхилень можливо буде розробити пропозиції щодо відповідного коригування окремих напрямків діяльності підприємства. Це дасть можливість нормалізації фінансової діяльності і підвищення ефективності функціонування підприємства.

Для повноцінного впровадження системи контролінгу на агропромисловому підприємстві, в принципі як і на підприємствах іншої галузі, необхідно введення автоматизації процесів управління. Таке нововведення дасть можливість інформаційній системі на підприємстві автоматизовано обробляти економічну та фінансову інформацію, що призведе до оптимізації інформаційних потоків.

За результатами проведеного дослідження з питань організації системи контролінгу на агропромисловому підприємстві можна зробити висновки: на підприємствах АПК на сьогоднішній день виникла гостра необхідність організації системи контролінгу, що зумовлена проблемами, які повязані з реформуванням АПК, зміною форм власності і господарювання та недоліками у сфері управління підприємством. Тому впровадження системи контролінгу на даному етапі стає не просто можливістю, але й необхідністю для подальшого існування і успішного функціонування підприємства.

Внутрішній економічний механізм підприємства (господарський механізм) - це сукупність економічних методів і важелів, які діють на всіх рівнях управління і дають змогу у відповідності з обєктивними законами розвитку суспільства активно впливати на виробничу діяльність колективу з метою досягання економічних і соціальних завдань, що стоять перед колективом і суспільством (державою) в цілому на сучасному етапі. Дія внутрішнього економічного механізму залежить від багатьох чинників, які в тій чи іншій мірі обмежують або прискорюють дії економічних законів і перебувають у залежності від зовнішніх і внутрішніх умов. Внутрішній економічний механізм підприємства, як і всякий механізм, має рушійну силу, що приводить в рух цей механізм і самі органи руху, які примушують його розвиватися, удосконалюватися. Такою рушійною силою є потреби людського суспільства, що складаються з потреб як індивідуальних, так і суспільних. І на задоволення цих потреб повинен бути спрямований економічний механізм підприємства, так як прагнення досягнути цих потреб і приводить його в рух, примушуючи його розвиватися. Внутрішній економічний механізм підприємства як система ефективно буде функціонувати лише в тому випадку, коли всі його підсистеми будуть спрямовані не тільки для досягнення поточних, а і на здійснення стратегічного завдання - стратегію підприємства - тобто завдання, що передбачає розвиток підприємства як в даний, так і в майбутньому періоді.

Стратегія - це завдання і шлях розвитку підприємства на майбутній період. Для забезпечення досягнення передбаченого майбутнього перспективного розвитку слід організовувати в системі внутрішнього економічного механізму надійну його підсистему - стратегічне управління, як цільовий інструмент забезпечення здійснення розробленої стратегії (стратегічного завдання). «Стратегічне управління - це багатоплановий формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі чинники, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей» Результативність стратегічного управління є у великій залежності від зовнішніх і внутрішніх факторів: зовнішнього і внутрішнього середовища. Тому їх (середовище підприємства) постійно треба аналізувати, передбачати і вносити корективи у підсистему стратегічного управління і в цілому в систему внутрішнього економічного механізму. Цьому може позитивно сприяти організована на підприємстві ефективна система інформації, яка націлена на майбутнє і сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства - контролінг.

Контролінг, служба контролінгу, - мозковий центр підприємства. Це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою. Базується на основі багатьох економічних дисциплін і функцій управління, що здійснюється на підприємстві (регіоні). Основною метою контролінгу в умовах підприємства є формування у менеджерів сучасних вимог з концептуальних аспектів управління підприємством на базі інтегрування та спрямування діяльності різних служб та підрозділів на досягнення оперативних і стратегічних цілей.

Служба контролінгу підприємства повинна забезпечити:

- взаємозвязок контролінгу практично з усіма функціями управління;

- взяти під контроль витрати підприємства як основний обєкт управління в системі контролінгу;

- організувати і забезпечити функціонування на підприємстві центрів витрат,

- прибутку, виручки і інвестицій;

- впровадити системи стандарт-кост і директ-костінг;

- постійно проводити аналіз витрат на виробництво продукції;

- на основі результатів контролінгу розробляти заходи і підготовляти управлінські рішення направлені на покращення підприємницької діяльності.

Для забезпечення виконання ролі контролінгу в системі підприємництва необхідно створити особливу інформаційну систему, яка б сигналізувала керівництву про постійні ризики на які може наражатися підприємство як із зовнішнього, так і внутрішнього середовища (СРПР-систему раннього попередження та регулювання). Порядок формування і сутність функцій контролінгу випливають із ролі самого контролінгу в системі підприємницької діяльності (підприємства). Роль контролінгу на підприємстві отримання інформації, що характеризує діяльність підприємства також складових його оточуючого середовища і координація на цій основі діяльності системи управління з метою досягнення намічених завдань чи цілей. Для виконання цієї функції, як вже сказано вище, доцільно на великих і середніх підприємствах утворювати відділи контролінгу, безпосередньо їх підпорядковувати керівнику підприємства.

Функція контролінгу полягає у забезпеченні координацій систем - планування, контролю, інформаційного забезпечення. Службу контролінгу необхідно формувати із певної кількості працюючих, що визначається обсягом вхідної і вихідної інформації для управління. Управлінська інформація охоплює такі види: науково-технічні, конструкторські, техніко-технологічні, економічні, наукові, патентні, екологічні, соціальні, інші види інформації. Серед усіх видів у системі контролінгу найважливіше значення має економічна інформація, що забезпечується за допомогою бухгалтерської звітності, оперативно-технічних засобів, статистичних методів, аналітичних даних, за допомогою обробки інформації методом економічного аналізу. Інформація повинна бути в усіх випадках своєчасною і обєктивною. На це і повинна бути націлена повсякденна робота служби контролінгу.

На впровадження системи контролінгу необхідно спрямувати діяльність всіх структурних підрозділів і служб і треба розробити:

- поточні і стратегічні завдання по підприємству в цілому і по окремих структурних підрозділах і службах (центрах витрат і відповідальності);

- схему організаційної структури, центрів витрат і відповідальності;

- формування аналітичного і регулятивного блоку в системі контролінгу;

- положення функціональних обовязків і прав служби контролінгу і окремих спеціалістів (контролерів);

- інформаційні потоки, забезпечуючи своєчасну інформацію по результатах діяльності підрозділів підприємства;

- оціночні показники діяльності підприємства і структурних підрозділів (центрів витрат і відповідальності);

- методику аналізу підприємницької діяльності; критичні величини по окремих показниках в системі аналізу відхилень між нормативними (плановими) і фактичними показниками;

- терміни проведення аналізу фактичного стану по центрах витрат і відповідальності, підприємству в цілому;

- терміни подачі результатів аналізу і підготовлених проектів управлінських рішень керівнику підприємства систему контролю за виконанням управлінських рішень;

- способи повідомлення керівникам по виявлених недоліках.

Служба контролінгу (контролер) сама не приймає управлінських рішень, а тільки забезпечує інформацію та дає оцінку і поради щодо ухвалення рішень (проекти рішень, наказів, розпорядження). Алгоритм проведення робіт контролером наступний: визначається відхилення між фактичними і плановими (нормативними) показниками, проводиться аналіз відхилень і корегування. Контролінг повинен реагувати на слабкі сигнали, тобто отримувати завчасну інформацію, оперативно втручатися у процеси, які загрожують підприємству, виявляти та послаблювати вплив несприятливих тенденцій. Слабкі сигнали або індикатори раннього попередження визначаються службою контролінгу (конюнктури ринку, зміна попиту, інновації в галузі техніки, технології, поведінка споживачів товару, цінова політика конкурентів, вимоги покупців тощо). Для ефективної діяльності служба контролінгу повинна інтегрувати свою систему з діяльністю інших підсистем внутрішнього економічного механізму - системою бухгалтерського обліку і звітністю. Для цього служба контролінгу розробляє систему внутрішньої звітності з визначенням центрів збору інформації, показників які необхідно зібрати, строки подання звіту і методах його складання, мету з якою збираються дані, адресат інформації. Спеціалісти служби контролінгу повинні відповідати певним умовам: знати складові контролінгу - бухгалтерський облік, аналіз, аудит, економіку підприємства, маркетинг, методику планування. Добре володіти своїми функціями

Мета внутрішнього економічного механізму - забезпечити постійну ефективну діяльність підприємства як в поточному, так і у майбутньому періоді. Цьому буде сприяти впровадження в систему механізму таких передових методів управлінського обліку як стандарт-кост і директ-костінг. їх суть полягає у наступному.

Стандарт-кост - це зарубіжний метод нормативного способу калькулювання собівартості продукції, це метод при якому заздалегідь визначені або передбачені кошторисні (бюджетні) витрати на виробництво продукції протягом певного періоду, з яким порівнюють фактичну собівартість. Тут характерним є те, що в умовах використання системи стандарт-кост, обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбувається, враховується не те, що реальне, а належне і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. Перевищення норми над фактом не допускається, означає, що допущено порушення в технологічному процесі чи взагалі у підприємницькій діяльності.

Переваги системи стандарт-кост перед іншими методами обліку витрат на виробництво полягає в наступному:

- можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- забезпечується простіша техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції;

- можливе застосування меншої трудомісткості методів економічного аналізу господарської діяльності;

- може використовуватися для оцінки виконання прийнятого замовлення;

- зменшується трудомісткість облікової і аналітичної роботи, що забезпечить зменшення бухгалтерського штату.

Це обґрунтовується тим, що враховується тільки відхилення від стандартів, а не всі витрати. Для використання в системі внутрішнього економічного механізму стандарт-косту треба на підприємстві налагодити нормативне господарство з метою забезпечення здійснення виробничої діяльності якісними, науково обґрунтованими, необхідними нормами і нормативами. Підприємство при застосуванні в системі внутрішнього економічного механізму контролінгу повинен провести велику підготовчу роботу. І це входить в обовязки одної із основних підсистем - служби контролінгу. Норми і нормативи являються важливим чинником в забезпеченні ефективної діяльності підприємства, вони забезпечують служби підприємства необхідною інформацією для здійснення процесу планування, визначення витрат на одиницю продукції, обсягу закупівлі матеріальних ресурсів, чисельності працюючих, фонду оплати праці тощо. Для контролю за витратами виробництва на підприємстві розробляється, як складова частина системи управління, бюджетна система, здійснюється бюджетування.

Бюджети (кошториси) повинні розроблятися у кожній структурній одиниці, центрах відповідальності і центрах формування витрат. По результатах виконання бюджету оцінюються роботи структурних підрозділів, відділів формування витрат і відповідальності. Робота менеджерів оцінюється за звітами про виконання бюджету. Порівняння фактично досягнутих результатів з даними бюджету, вказує на оцінки, які потребують посиленої уваги та дій.

Таким чином метод бюджетування спонукає управлінців окремих ланок будувати свою діяльність з урахуванням інтересів підприємства в цілому. Організовуючи виробництва продукції, надання послуг підприємець насамперед хоче знати, при якому обсягу виробництва і при якій ціні зможе підприємство своєю виручкою (доходами) покривати затрати на виробництво і коли зможе забезпечити рентабельну діяльність підприємства в цілому.

Цього може досягнути при застосуванні методу директ-костінг. Сутність цього методу полягає в наступному: Директ-костінг (зарубіжний досвід) є системою управлінського обліку, що передбачає поділ витрат виробництва на постійні і перемінні (змінні), системою обліку прямих витрат. Вона дозволяє визначити залежність між витратами, обсягом виробництва і прибутком ще до початку виробництва продукції, а тому вона використовується для прогнозування витрат і результатів.

Висновки

Впровадження стратегічного управління і контролінгу в систему внутрішнього економічного механізму, як основної його підсистеми, необхідно здійснювати на всіх етапах організації і функціонування підприємства. Результати дослідження слід відображати в статуті підприємств. Не допускати організації підприємств, які передбачають свою збиткову діяльність і строго дотримуватися цих вимог. Адже збиткова діяльність не тільки розорює окремого підприємця, а і державу в цілому. Та і функціонування збиткових підприємств в умовах ринку неможливе і недоцільне.

По-друге, держава повинна регулювати і держати під контролем формування цін на всі види продукції. Із економічної природи ринкових відносин ціни на продукцію повинні знижуватися, а якість продукції повинна поліпшуватися, бо в іншому разі продукція не буде конкурентоздатною. А забезпечення конкурентоздатності роботи підприємства - це основна вимога ринкових економічних відносин. І цього можна досягнути на основі розглянутих питань впровадження контролінгу в систему внутрішнього економічного механізму підприємства.

Список використаних джерел літератури

1. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік. - Житомир: ПП «Рута», 2000. 445 с.»

2. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. К.: Скарби, 1998. - 377 с.

3. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996.

4. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учеб, для вузов. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 350 с.

5. Пушкар М.С. Управлінський облік: Навч. посіб. Тернопіль: Поліграфіст, 1997.