2

Аналіз світового досвіду організації лізингових операцій.

ПЛАН

• Вступ 3
• 1. Світовий лізинговий ринок 4
• 2. Порівняльна характеристика розвитку лізингових стосунків в США, Японії і Західній Європі 9
• Висновок 31
• Список використаної літератури 33

Вступ

Лізинг охопив весь світ в середині -- кінці 70-х років. У цей період почала налагоджуватися загальносвітова статистика проведення лізингових операцій. Найбільшу активність в цій справі проявила компанія London Financial Global Leasing Report. Протягом багатьох років тут акумулюється інформація про національні лізингові ринки, перш за все по 50 найбільшим. На основі цих даних формуються і накопичуються зведення про континентальні і світові обєми лізингового бізнесу.

Накопичена за багато років статистична інформація дуже важлива для уявлення про пропорції, що склалися, в інвестиціях, в активності проведення лізингової діяльності. Статистика допомагає проілюструвати і зрозуміти залежність лізингу від політики продажів устаткування, техніки; оподаткування і амортизації в багатьох країнах; виявляє резерви розвитку лізингу. Остання обставина принципова поважно для України.

1. Світовий лізинговий ринок

При будь-якому запозиченні зарубіжного досвіду слід брати до уваги не лише зовнішня схожість економічних процесів. Необхідно реально оцінювати відзнаку ситуації в нашій країні і в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Причини пильної уваги українських підприємців до лізингу зовсім інші, чим у їх зарубіжних колег 25-- 30 років тому. У той період на Заході лізинг був затребуваний зважаючи на різко збільшені інвестиційні потреби економіки, через темпи технічного прогресу, що склалися, які вже не могли задовольнятися за рахунок виняткових традиційних каналів фінансування. Ось чому в умовах конкуренції, що загострюється, лізинг був додатковим і достатньо ефективним каналом збуту проведеній продукції, він дозволяв добиватися розширення круга споживачів і завойовувати нові ринки збуту.

З таблиці. 1 видно, як змінювалися загальносвітові обєми проведення лізингових операцій протягом 19 років.

Таблиця 1

Обєми лізингу устаткування по регіонах миру в 1978--2006 рр.,

млрд. дол.

Майже за два десятки років щорічні обєми лізингових договорів, що знов укладаються, збільшилися більш ніж в 10 разів. Проте потрібно розуміти, що долар в кінці 70-х років не слід рівняти з доларом в даний час. Тому зростання в 10,5 разу має бути скоректований, як мінімум, на величину інфляції в провідних країнах. Якщо її прийняти в цілому по світу у розмірі 3% в рік, то реальнішим представляється зростання лізингового бізнесу в 6 разів. Така динаміка означає, що середньорічні темпи зростання за цей період складали близько 10%.

У 90-х роках (2001--2006), коли лізинговий ринок досяг достатньо великих обємів, приріст склав 24%, тобто щорічні темпи зростання дорівнювали 4,4%.

Найбільш динамічним був розвиток північноамериканського лізингового ринку. Його зростання за останні шість років склало 36,2%. США є лідером в проведенні лізингових операцій. На долю цієї країни в 2006 р. доводилося 39,5% загальносвітового рівня. Причому за останні два роки середньорічний темп зростання склав 7,5%. Проте всесвітньо відома аналітична компанія Moodys, на яку посилається London Financial Global Leasing Report, передбачала, що в 2007--1998 рр. ця тенденція зміниться і темпові характеристики згладяться. Можливо, це торкнеться і Канади, яка замикає першу десятку найбільш розвинених «лізингових країн» в світі з обємом ринку лізингу в 6,5 млрд. дол.

У Європі різкий стрибок стався в другій половині 80-х років. Так, з 1985 по 1990г. обєми лізингових операцій збільшилися в 4,8 разу. Навіть з урахуванням коректування на щорічні декілька відсотків інфляції сталося більш ніж чотирикратне зростання лізингу. Після 2001 р. ситуація різко змінилася. У європейській лізинговій індустрії пролунала криза. За часом це збіглося з процесами, що міняють політичну карту континенту. Також економічна рецесія, що мала місце в Європі в 2002-93 рр., привели до скорочення обєму операцій, збільшення числа банкротств, посилення конкуренції за отриманням кредиту, падіння прибутків лізингових компаній, а також до скорочення їх спільного числа. Зокрема, у ФРН кількість лізингових компаній під час рецесії на початку 1990-х років скоротилася майже в 2 рази. Посилення конкуренції на лізинговому ринку підштовхнуло лізингові компанії до зниження витрат, поліпшення обслуговування клієнтів шляхом надання нового вигляду лізингу, а також до поглиблення спеціалізації. Лізингові компанії, контрольовані банками, відповіли на загрозу зростаючій конкуренції з боку лізингових компаній, утворених виробничими фірмами, пропозицією лізингу в увязці з традиційними банківськими продуктами. Їм допомагає в цьому обширна мережа філій і відділень банків, розширилася практика створення спеціалізованих філій, призначених виключно для проведення операцій по лізингу. Це ще раз підтверджує те, що ринок лізингу також як і інвестиційний ринок взагалі, проявляє великий ступінь чутливості по відношенню до економічної конюнктури.

Разом з тим це була не глобальна загальносвітова криза. У інших регіонах миру спад склав декілька відсотків і ситуацію вирівнялась протягом одного року. У Європі ж послідував справжній обвал. Протягом двох років падіння обємів ринку лізингу склало 32,5%. Проте надалі ситуація виправилася, і європейська лізингова індустрія почала нарощувати темпи. У 2005--2004гг. приріст обємів нового лізингового бізнесу відповідав 14,3%, в 2006/2005 - 17,7, а в 2007-2006-- 9,6%.

Лізинговий ринок Азії в 2006 р. на 93,6% визначався діяльністю лізингових компаній чотирьох країн -- Японії, Південної Кореї, Гонконгу і Індонезії. Проте економічні (кризисні) і політичні події 2007 і 1998 рр. напевно вплинуть на позиції в світовій табелі про ранги, а також на обєми, структуру і спрямованість розвитку лізингового ринку цього регіону.

У Південній Америці лідером лізингового бізнесу є Бразилія. У 1990 р. операції на Бразільському лізинговому ринку дорівнювали 2 млрд. дол. У 2006 р. обєм нових лізингових послуг в цій країні досяг 10,4 млрд. дол. Причому роком раніше показник був ще більше -- 11,7 млрд. дол. Постійно росла частка вантажного автотранспорту. Вона досягає 2/3 всього лізингу устаткування. На промислове устаткування і компютери доводиться по 14%. Частка нерухомості складає 3,3%. Великі перспективи для розвитку лізингу в Бразилії мають телекомунікаційні системи, що, до речі, характерний в даний час і для Росії. Потенціал цього сектора Бразільського ринку на майбутні пять років вимірювався в 35 млрд. дол.

У першу двадцятку країн світу входить Колумбія. Тут обєм лізингових послуг, що надаються, складав 2,79 млрд. дол., а частка лізингу в спільному обємі інвестицій досягала 32,0%. Отримав розвиток лізинг в Чилі. У цій країні, що витягується на багато тисяч кілометрів уздовж побережжя Тихого океану, найбільш популярним був лізинг невеликих риболовецьких судів, строком на пять років, а також вантажівок, строком на чотири роки. Середній розмір контракту на чилійському лізинговому ринку складає приблизно 80 тис. дол. Тут активно діє близько двох десятків лізингових компаній. Щорік вони укладають близько 40 тис. лізингових договорів.

Дві третини континентального лізингового ринку Африки було сконцентровано в Південно-Африканській Республіці -- 14-й показник в світі. У перших 50 найбільших ринків також входять Марокко і Нігерія.

У Австралії, девятій за обємом лізингових операцій в світі, за рахунок лізингу здійснюється 1/5 національних інвестицій в нове устаткування. Цікаво, що лава австралійських підприємств, не дивлячись на свою віддаленість, є потенційними постачальниками лізингового устаткування для Росії.

Останніми роками дуже швидко росте застосування лізингу в країнах, що розвиваються, де обєм лізингових операцій виріс в 3 рази тільки за останніх 10 років, перевищивши в 2004 р. 40 млрд. доларів. «У цій групі країн в даний час фінансується через лізинг приблизно 1/8 приватних інвестицій в порівнянні з 30% в США і 25% в Західній Європі» (4, стр.13).

Як вже мовилося раніше, найбільш динамічним за останні роки розвиток лізингу був в США, на нашу думку, це є закономірним, унаслідок різних проблем в країнах Західної Європи і Японії, найближчих суперників США. Японії торкнулася Азіатська криза 1998 року, що сильно вплинуло на ситуацію як в самій Японії так і на її положення на економічному світі, а Західна Європа продовжує процеси внутрішньої інтеграції, і зближення, уніфікації національних систем оподаткування, законодавства, митного регулювання, і, звичайно це відбивається і на розвитку лізингу в Західній Європі, до цього можна додати, що з кожним роком посилюється взаємозалежність Східної і Західної Європи, що з одного боку є позитивним і неминучим, а з іншого боку тягне за собою певні фінансові витрати.

Перспективи розвитку лізингового ринку в світі повязані не лише з розширенням лізингових операцій на Східну Європу, включаючи Росію, а також бурхливим його розвитком в країнах, що розвиваються, але і з розширенням міжнародного лізингу, який поки не набув широкого поширення в світі з ряду причин. У Західній Європі, наприклад, на міжнародний лізинг. здійснюваний закордонними лізинговими фірмами, в даний час доводиться тільки 2% від спільного обєму лізингових операцій (за даними "Leaseurope"), тобто інтеграція у сфері лізингу відстає від рівня розвитку загальноекономічної інтеграції.

Найбільш розвиненими лізинговими ринками, як видно з вищесказаного, є ринки США, Японії і низки країн Західної Європи, порівняльна характеристика яких буде дана в другому параграфі даного розділу.

2. Порівняльна характеристика розвитку лізингових стосунків в США, Японії і Західній Європі

Фінансування орендних операцій різних видів техніки і устаткування завжди активно застосовувалося в США. Перший орендний договір персональної власності був зареєстрований в Північно-американських Сполучених Штатах ще в початку XVIII ст..

У 40-х роках XX ст.. торгівельний агент з Чикаго Золлі Френк вперше запропонував довгострокову оренду автомобілів. Через півстоліття сукупні доходи лізингу автотранспортних засобів перевищують 50 млрд. дол. в рік. Справжня революця в орендних стосунках сталася в Америці на початку 50-х років.

У оренду почали здаватися спочатку в невеликих обємах, а потім масово засоби виробництва: технологічне устаткування, машини, механізми, судна, літаки і так далі Уряд США по гідності оцінив це явление-- воно оперативно розробило і реалізувало державну програму його стимулювання.

Першим акціонерним суспільством, для якого лізингові операції стали основним видом діяльності, є створена в 1952 р. в Сан-Франциско відома американська компанія United States Leasing Corporation. Засновником компанії є Генрі Шонфелд. Спочатку він створив компанію тільки для однієї конкретної операції. Потім зрозумів, що лізинговий бізнес може стати дуже перспективним, і в результаті на світло зявилася United States Leasing Corporation. Лізингові операції досить швидко перетнули кордони США, і, отже, зявилося таке важливе для розвитку лізингового бізнесу поняття, як «міжнародний лізинг». Через декілька років компанія почала відкривати свої філії в інших країнах (перш за все в Канаді в 1959 р.). Надалі компанія почала іменуватися United States Leasing International.

У 2006 р. обєм лізингових операцій в США склав 168,9 млрд. дол., що перевищило результат попереднього року на 5,1%, і, мабуть, цей темп зберігатиметься завдяки розширенню сервісних послуг і активному просуванню на ринки країн, що розвиваються.

США припадало на частку більше 9/10 північноамериканського лізингового ринку, або 39,5% спільного обєму світового лізингу.

Лізинг в США є основним інвестиційним інструментом, на долю якого впродовж багатьох років доводиться більше 30% інвестицій в устаткування.

На першому етапі розвитку сучасного лізингового бізнесу в США банкам заборонялося (до 1963 р.) брати участь в операціях як лизингодателя. Проте банки не дистанціювалися від лізингу, а, навпаки, охоче брали участь в лізингових операціях як кредитори лізингових компаній (див. таблицю 2).

Лізингові операції дозволяли застосовувати гнучкі схеми платежів, здійснювати позабалансовий метод обліку майна. Ці обставини істотно сприяли швидкому розвитку лізингу в США. Крім того, мала місце і державна підтримка лізингу. Вона передбачала надання податкових, інвестиційних, амортизаційних пільг.

Безпосередні виробники устаткування, такі всесвітньо відомі компанії, як General Electric, IBM, General Motors, AT&T Capital Corp., Rank Xerox, Caterpillar, Hewlett Packard і ін., добре усвідомивши переваги лізингу, почали створювати дочірні лізингові підприємства (так звані кэп-тивные-- captives). В середині 90-х років спільні обєми портфелів лізингових замовлень біля цих компаній коливалися від 2,5 до 41,3 млрд. дол., а річні обєми нового лізингового бизнеса-- від 1,2 до 16,8 млрд. дол. Причому деякі з цих компаній або стали операторами російського лізингового ринку після установи відповідних дочірніх компаній, або присутні на російському лізинговому ринку як постачальники устаткування.

Таблиця 2

Обєми лізингу і його частка в інвестиціях в устаткування в США в 1978--2006 рр.

Ще в кінці 60-х років в США склалися три укрупнені види лізингових компаній (незалежні, дочірні фірми виробників і філії банків).

У 1963 р. Фінансовий контролер дозволив банкам займатися лізинговою діяльністю. У 1970г. був ухвалений Закон про банківську холдингову компанію, який вирішив допустимий обєм операцій на національному рівні, що зробило лізинг привабливою сферою фінансової діяльності для банків і банківських холдингових компаній. Сьогодні багато банковкие холдингові компанії управляють відділеннями по лізингу і володіють банками з відділеннями по лізингу. Збереження обох видів діяльності пояснюється податковими пільгами і вимогами до капіталу і їх фінансового забезпечення.

У 1972 р. Рада керівників Федеральної резервної служби (ФРС) вирішила, дозволяє банківській холдинговій компанії виступати як агент-брокер або консультант у звязку з повністю сплаченим лізингом. У 1974 р. сфера діяльності дочірніх компаній розширилася за рахунок здачі в оренду (за певних умов) нерухомості.

Банківські холдингові компанії мають право здійснювати лізинг рухомого і нерухомого майна; національні банки -- тільки лізинг рухомого майна.

У 1976 р. Управління стандартизації фінансового обліку випустила ухвала, відповідно до якої з 1977 р. почали розмежовувати «справжній лізинг» і покупку за допомогою лізингу. До цього фірми могли брати устаткування в лізинг і не відображати його вартість на своїх балансах, а вести позабалансовий облік, не показуючи зростаючу суму заборгованості. У цій ухвалі були перераховані наступні пункти:

· право власності в кінці операції переходить до орендаря;

· лізингова операція дозволяє купити устаткування в кінці операції за ціною нижче ринковою;

· термін операції більше або рівний 75% корисного терміну служби. Чим більше залишкова вартість, якою лизингодатель бажає ризикнути, тим кращими і більш конкурентоздатними будуть умови лізингу. Фінансовий контролер, прагнучи зменшити банківський ризик, встановив мінімальну межу залишкової вартості, яка може бути заявлена у розмірі 25%. Раду ФРС вибрав консервативніший підхід, обмеживши залишкову вартість 20%, окрім лізингу автомобілів. Рада за поданням банківських позик під житло встановила ліміт в 70% величин залишкової вартості для ощадно-позичкових відділень, що займаються лізингом;

· поточна вартість лізингових платежів (без плати за страхування, управління, податки) більше або рівна 90% нормальної ринкової ціни устаткування.

Якщо операція задовольняє хоч би одній з цих умов, то майно враховується на балансі орендаря як актив з борговим зобовязанням, що кореспондується. У пасиві відбивається «зобовязання по фінансовому лізингу». Якщо операція не задовольняє жодному з вищезазначених умов, то майно враховується в додатку до балансу лизингополучателя.

У 1981 р. в США був ухвалений Закон про реформу системи оподаткування. У нім указувалися критерії віднесення операцій до лізингових і лібералізувала система використання податкових пільг по лізингу. Зокрема, були дозволені операції по передачі партнерові податкових пільг.

У 1982 р. в Законі про оподаткування зявиться термін «фінансовий лізинг». Під ним мається на увазі операція, при якій лизингополучателю передається в користування устаткування на повний термін або на велику частку життєвого циклу майна; лізингові платежі повністю переводяться лизингодателю (а не кредиторові); на лизингополучателе лежить відповідальність за технічне обслуговування, сплату податків і страхування устаткування; сукупні лізингові платежі, отримувані лизингодателем за весь життєвий цикл устаткування, повністю покривають первинну вартість устаткування і забезпечують дохід на інвестований капітал.

З 1986 р. клімат для лізингу на податковій основі змінився, і велика частка податкових пільг була скорочена через механізм амортизації.

Проте розвиток лізингу не зупинився. Лізингові операції продовжують залишатися гнучкішими в порівнянні із звичайними, кредитовими. Частку рисок по операціях беруть на себе лізингові компанії.

Закон про рівну конкуренцію в банківській справі (1987 р.) передбачає право національних банків інвестувати до 10% активів в лізингові договори на чисто лізинговій основі без обмеження величини залишкової вартості.

В даний час для того, щоб операція задовольняла умовам фінансового лізингу, вона повинна володіти наступними характеристиками:

· мінімальні інвестиції в орендоване майно з боку лизингодателя повинні складати не менше 20% його вартості;

· лізингоотримувач не може мати права (опціону) на викуп устаткування за ціною нижче за його ринкову вартість, визначену на момент застосування цього права;

· лізингоотримувач не може інвестувати в орендоване ним устаткування, окрім так званих віддільних удосконалень;

· період лізингу не перевищує 80% терміну служби устаткування;

· в кінці терміну лізингу устаткування повинне мати оцінену залишкову вартість в розмірі не менше 20% його первинної вартості;

· лизингодатель повинен чекати отримання позитивної величини грошового потоку, як і спільного прибутку, за договором лізингу залежності від податкових пільг.

У випадках, коли лізинг за угодою сторін не підпадає строго під ці стандарти, при визначенні фінансового лізингу виходять з його різних інтерпретацій судами США. У спільному випадку суди застосовують критерій «вигод і тягаря права власності», щоб визначити, чи володіє лізингоотримувач устаткуванням в економічному сенсі. Зокрема, для суду за особливо важливі вважаються наступні факти:

· формою угоди є лізинг;

· лізингом переслідується комерційна мета (окрім податкових вигод);

· лізингоотримувач володіє деякими значними атрибутами права власності, такими, як ризик втрат і можливість певних економічних вигод.

Один крупний нью-йоркський банк виділяє наступні три види лізингу за їх типом або обємом: многомиллионный (авіалайнери, устаткування для буріння нафтових свердловин і т. п.); проміжна оренда при вартості майна від 0,5 до 5 млн. дол., розрахована на період до 10 років, і так звана ринкова оренда, при якій банк обєднує в одному договорі декілька одиниць порівняльно недорогого устаткування, що випускається одним виробником.

Найбільш популярним в США є лізинг автотранспортних засобів. Цей вид лізингу частіше використовується банками, коли вони виступають як лизингодателей. В цілому існує два основні види лізингу транспортних засобів: відкритий лізинг і закритий лізинг.

Відкритий лізинг має наступні найбільш характерні риси:

1. Лізинг зазвичай здійснюється на термін від 24 до 36 місяців.

2. Лізінгоотримувач переймає на себе ризик втрати або пошкодження найнятого засобу. Перед отриманням у володіння лізингоотримувач повинен застрахувати автомобіль, вказавши лизингодателя як вигодоотримувач.

3. Лізінгоотримувач переймає на себе всю відповідальність у звязку з ремонтом і підтримкою робочого стану найнятого засобу.

4. Лізінгоотримувач зобовязався проводити передбачені щомісячні платежі протягом терміну лізингу і виплатити залишок суми погашення після закінчення дії договору лізингу.

5. Лізінгоотримувач не має переважного права на придбання транспортного засобу після закінчення лізингу.

Після закінчення терміну відкритого лізингу зазвичай відбувається одна з трьох подій. Хоча лізингоотримувач не має переважного права на покупку автомобіля, він може сам виплатити гарантований залишок. В цьому випадку автомобіль передається йому або вказаній ним особі. У іншому випадку автомобіль пропонується франшизному ділерові, біля якого він отримується. Якщо франшизний ділер не набуває автомобіля, банк зазвичай продає його за оптовою ціною іншому ділерові, хоча банк може знову передати автомобіль за договором лізингу, якщо він дуже зношений.

Закритий лізинг відрізняється від відкритого однією важливою деталлю: лізингоотримувач не гарантує залишкову вартість орендованого транспортного засобу в кінці терміну лізингу; лизингодатель допускає цей ризик. Багато договорів лізингу транспортних засобів з двигуном внутрішнього згорання передбачають відкритий лізинг.

У багатьох випадках лізинг дорогого устаткування (big ticket items) є закритим, хоча часто терміни лізингу розраховуються так, щоб припинити термін експлуатації найманих товарів, не залишаючи залишкової вартості понад вартість винагороди.

Банківські холдингові компанії можуть займатися лізингом в тому ступені, в який лізинг є функціональним еквівалентом надання кредиту. Лізинг повинен мати неуправлінську основу (тобто без надання послуг). Наприклад, при лізингу автомобілів філія банківської холдингової компанії по лізингу не може пропонувати послуги, ремонт або підтримку стану транспортного засобу. Банківська холдингова компанія повинна вести лізингову діяльність на основі повної виплати; до надання лізингу вона повинна відшкодувати витрати по інвестиціях в майно і по фінансуванню.

Термін лізингу не може перевищувати 40 років, а час, протягом якого наймодатель-- банківська холдингова компанія може володіти майном після закінчення лізингу, обмежений двома роками.

У США функціонує 15 різних асоціацій, обєднуючих учасників лізингового ринку, у тому числі:

· Асоціація компаній, що займаються лізингом устаткування (Equipment Leasing -Association) з штаб-квартирою в Арлінгтоне;

· Західна асоціація компаній, що займаються лізингом устаткування (Western Association of Equipment Lessors) з штаб-квартирою в Окленде;

· Східна асоціація компаній, що займаються лізингом устаткування (Eastern Association of Equipment Lessors). Її месторасположение-- в Харрістоне;

· Національна асоціація лізингу транспортних засобів (National Vehicle Leasing Association) з штаб-квартирою в Сан-Франциско;

· Асоціація лізингу і рентинга вантажівок (Truck Renting and Leasing Association) знаходиться в Александрії;

· Американська асоціація лізингу автомобілів (American Automotive Leasing Association) знаходиться у Вашингтоні;

· Асоціація лизингодателей компютерів (The Computer and Leasing Remarketing Association), яка також знаходиться у Вашинтоне.

Асоціація компаній, що займаються лізингом устаткування, проводила обстеження групи своїх компаній за результатами 2004--2005 рр. в частці проведення операцій міжнародного лізингу. Ці матеріали представлені, в таблиці. 3.

Таблиця 3

Міжнародний лізинг із США, що проводився групою компаній в 2004--2005 рр., млн. дол.

Цікаво, що в 2005 р. значна частка (42,4%) американського устаткування біля обстежених підприємств була поставлена в Европу в рамках міжнародного лізингу. До Азії було напрямлено 19,8% спільного обєму лізингового обороту.

По типах устаткування для міжнародного лізингу 26 американськими компаніями здавалося наступне майно (по питомій вазі %):

· компютери 6,1

· будівельна техніка 19,0

· енергогенератори 3,4

· промислове устаткування 2,2

· медичне устаткування 1,8

· нафтогазове устаткування 3,0

· транспортні засоби 55,4 у тому числі:

· авіатранспорт 19,1

· дорожня техніка 22,7

· вантажівки і трейлери 13,6

· інше устаткування 9,1

У США і в деяких європейських країнах лізинг устаткування, і раніше всього автотранспорту, є в більшості своїй не оперативним, а фінансовим. Це підтверджується наступним.

Так, в США серед членів Асоціації компаній, що займаються лізингом устаткування, 13 компаній займалися фінансовим лізингом автомобілів. Обєм їх операцій протягом року досягав майже 1,5 млрд. дол., а в середньому на одну лізингову компанію доводилося договорів по автомобілях на 110 млн. долл, в той же час сім компаній займалися оперативним лізингом автомобілів. Спільний обєм цих операцій за рік склав 264,6 млн. дол., тобто в середньому на одну компанію доводилося 37,8 млн. дол.

Таблиця 4

Найбільших американських лізингових компаній (за даними на початок 2005 р.), млн. дол.

На ринку лізингових послуг компанії США є найбільш помітними і великими. У таблиці. 4 наводяться дані по 12 компаніям, що входять в перших 50 найбільших лізингових компаній миру. Вартість сукупного лізингового портфеля цих компаній досягла 97,637 млрд. дол., а величина лізингових договорів, увязнених протягом року, склала 46,323 млрд. дол. Даний показник означає, що ці лізингові компанії тримали 1/3 американського і 13% світового лізингового ринку.

З приведених даних видно, що лізинг в США дійсно розвивається дуже динамічно не дивлячись на достатньо жеское регулювання з боку держави.

Тепер розгледимо ситуацію що склалася останнім часом в Японії і як відбувався розвиток лізингу в цій країні.

У Японії в 80-х роках, тобто з 1981 по 1990 р., вартість договорів, що щорік укладаються, збільшилася в 4,5 разу. В даний час Японія займає друге після США місце за обємом лізингових операцій. У 2006 р. обєми нового лізингового бізнесу склали в цій країні 71,4 млрд. дол. Це означає, що Японії припадало на частку 16,7%, або 1/6, загальносвітового лізингового ринку. Причому зростання в порівнянні з попереднім роком склало 6,7%.

Криза в Азії в 1998 році наклала певний відбиток на розвиток лізингу в Японії, так в кінці вересня 1998 р. друга за величиною в країні компанія Japan Leasing Corporation оголосила про своє банкротство, що привело до значного пониження курсу ієни і котирувань акцій восьми найбільших японських банків на Токійській фондовій біржі. Це зявилося найбільшим за всю післявоєнну історію банкротством в Японії. Лізингова компанія не змогла розплатитися по боргах в 16 млрд. дол. з ведучими страховими і інвестиційними фірмами країни. Банкротство компанії було обумовлене тим, що вона займалася не лише лізинговою, але і іншою діяльністю, зокрема операціями з купівлею-продажем нерухомості. В період біржового буму в кінці 80-х років керівництво компанії активно брало гроші в борг, але після різкого падіння цін на землю ліквідність компанії почала швидко скорочуватися. Разом з тим було б неправильно судити про весь японський лізинговий бізнес по історії, що трапилася з Japan Leasing Corporation.

Питома вага інвестицій у формі лізингу устаткування в спільному обємі інвестицій впродовж 19 років в Японії була наступною %:

· у 1978-1980 гг.-4,8-6,2

· у 1981-1983 гг.-4,1-5,9

· у 1984-1986 гг.-7,1-8,2

· у 1987-1989 гг.-8,9-10,3

· у 1990-2002 гг.-9,0-7,5

· у 1993-2004 гг.-8,1-8,9

· у 2005-2006 гг.-9,4-9,5

У книзі «Leasing Finance» (London, Euromoney Books, 1990, р. 119--120) Філіп Марвуд відзначає, що в Японії фінансовий лізинг визначається як операція, що задовольняє наступним двом основним вимогам:

1. Термін лізингу строго фіксується, і спільна сума лізингових платежів визначається в сумі, приблизно рівній сукупним витратам на придбання устаткування, зданого в лізинг.

2. Забороняється анулювання договору лізингу протягом періоду його дії. Слід зазначити, в російських законодавчих і нормативних актах по лізингу такої прямої норми немає.

Якщо в Японії фінансовий лізинг трактується як операція по реалізації, то лізингоотримувач наділяється правом на податкову амортизацію. Інакше подібним правом володітиме лизингодатель.

Фінансовий лізинг розглядується як операція по реалізації продукції, якщо задовольняється один з наступних критеріїв:

· після закінчення періоду лізингу лізингове майно буде передано лизингополучателю за нульову або номінальну грошову винагороду;

· у лізинг передається устаткування, вмонтоване в будівлю і тому непереміщуване з місця на місце;

· у лізинг передаються завод, машини або устаткування, вироблені для спеціальних цілей, вказаних лизингополучателем, так що в результаті лізингове майно важко використовувати в яких-небудь інших цілях;

· термін лізингу коротше 70% законодавчо обумовленого терміну служби лізингового майна (60%, якщо цей термін служби складає 10 років і більш), і лізингоотримувач має право покупки.

Ряд японських лізингових компаній відноситься до найбільших в світі. Так, другій за величиною спільній вартості портфеля лізингових контрактів (більше 25 млрд. дол.) є Orix Corporation. Ця компанія укладає протягом року нові лізингові договори приблизно на 10 млрд. дол. По показнику щорічного обєму нового лізингового бізнесу в десятку найбільших в світі до свого банкротства входила Japan Leasing Corporation з сумою договорів 3,3 млрд. дол. Біля компанії Tokio Leasing Co. цей показник відповідав 3,2 млрд. дол. (весь лізинговий портфель цієї компанії перевищує 10 млрд. дол.). Компанія Centure Leasing System, Inc. з показником 2,6--2,7 млрд. дол. (величина портфеля -- більше 5 млрд. дол.) знаходилася в середині другої десятки. Ще одна компанія, Sanwa Business Credit, входила в перших 50 найбільших в світі лизингодателей. Її річні лізингові обороти перевищують 1 млрд. дол., а вартість всього портфеля була близька до 2 млрд. дол.

Деякі важливі виводи при аналізі діяльності лізингової компанії можна зробити при прикладі Century Leasing System, Inc. Ета лізингова компанія була заснована одній з перших в Японії в 1969 р. У рейтингу найбільших в світі на початок 2005 р. вона знаходилася на 13--14-м місці.

Century Leasing System, Inc. була заснована чотирма крупними акціонерами, яким належало 81,1% акцій, у тому числі:

· ведучій в світі і найбільшою в Японії торгівельною компанією Itochu Corporation (23,5% величин статутного капіталу);

· найбільшим комерційним банком Японії Dai-Ichi Kangyo Bank (23,5%);

· двома найбільшими в Японії компаніями по страхуванню життя -- Nippon Life Insurance Company (23,5%) і Asahi Mutual Life Insurance Company (10,6%).

Крім того, до складу акціонерів лізингової компанії увійшли два банки (Long-Term Credit Bank of Japan і Bank of Tokyo), відповідно, з пакетами в 2,2 і 1,9%, а також компанії, що служать, з пакетом акцій в 4,8% і ін.

Компанія Century Leasing System, Inc. має представництво в Лондоні, Гонконзі, Сінгапурі.

Інформація про результати діяльності компанії в мільйонах доларів з розрахунку по тодішньому курсу -- 100 ієн за долар представлена в таблиці. 6.

Таблиця 6

Показників діяльності японської лізингової компанії Century Leasing System, Inc., млн. дол.

Як видно з приведеної таблиці, при річному операційному обороті майже в 3,5 млрд. дол. чистий дохід компанії склав всього 3 млн. дол., тобто менше 0,001% обороту. Мабуть, чистий дохід не є головною спонукальною силою розвитку цієї лізингової компанії. Куди важливіше для акціонерів те, що через лізингову компанію і обслуговуючі її банки-засновники минають багатомільярдні обороти; те, що лізингова компанія забезпечує істотне прискорення товарообігу торгівельної компанії-засновника, а також те, що діяльність лізингової компанії сприяє розвитку страхового бізнесу.

Лізинговою компанією Century Leasing System, Inc. керує рада директорів у складі 16 чоловік. Поточне керівництво покладене на президента лізингової компанії, а також на двох головних менеджер-директоров.

Організаційна структура управління лізингової компанії складається з наступних підрозділів:

· Департамент аудиту (це автономний від інших департаментів підрозділ);

· Головний департамент діловодства;

· Департамент по роботі з персоналом;

· Департамент корпоративного планерування і координації;

· Департамент фінансів;

· Департамент бухгалтерського обліку;

· Інформаційно-аналітичний департамент;

· Департамент планерування систем інформації по управлінню;

· Кредитний департамент № 1;

· Кредитний департамент № 2;

· Департамент міжнародного кредиту;

· Дивізіон маркетингу. У його склад входить більше двох десятків функціональних і територіальних підрозділів в Японії і за кордоном.

За звітними даними, в 1993 р. операційні доходи цієї лізингової компанії складали близько 3,5 млрд. дол. В той же час в 2004 р. обєм лізингових операцій цієї компанії дорівнював тільки 2,7 млрд. дол., тобто 77% першої величини. Мабуть, частка доходів лізингових компаній доводиться і на нелізингову діяльність.

Проте велика вірогідність, що фінансова криза, що уразила Японію в першій половині 1998 р., внесе корективи і в результати лізингової діяльності. Річ у тому, що біля багатьох японських лізингових компаній, мабуть, скорочуються можливості залучення недорогих кредитних ресурсів в японських банках на довгостроковий період -- чим останні завжди дуже славилися, -- наприклад, для операцій лізингу судів, літаків. Заборгованість японських банків до кінця 1998 р. оцінюється в розмірі від 660 млрд. до 1 трлн. дол. Сильна економіка Японії, безумовно справиться з наслідками кризи, але на це піде час.

Тепер розгледимо як розвивався лізинг в Західній Європі.

Сучасний європейський лізинг почав формуватися і достатньо швидко проникати в різні сфери господарської діяльності в 60--70-х роках. У травні 1972 р. утворилася Рада Європейської федерації асоціацій лізингових компаній «Евроліз» (LEASEUROPE). Це одна з найбільш великих в світі лізингових асоціацій. На початок 1998 р. вона обєднувала 1212 лізингових компаній, які акумулювали більше 90% європейського лізингового ринку.

Динаміка і структура здійснених інвестицій в лізингові проекти в Європі за 12 років харак теризуються наступними показниками таблиці. 7.

По оцінках європейських дослідників розвитку лізингового бізнесу, зростання промислового виробництва на 1 % корелював із зростанням обєму лізингових операцій на 1,35%.

Аналіз статистики європейських країн по обємах нового бізнесу лізингу устаткування свідчить, що має місце достатньо високий рівень його концентрації. Проте цей показник поступово знижується. Так, в 2002 р. перші пять країн (Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Іспанія) мали питому вагу в спільному обємі ринку лізингових услуг-- 80,4%, в 2004 р. - 78,7, в 2005 р. - 78,5, в 2006 і 2007 рр. - по 76,8%.

Якщо розглядувати рівень странового зосередження лізингового бізнесу по видах устаткування в 90-х роках, то тут найвищий рівень концентрації доводився в різні періоди на судна, літаки, залізничний пересувний склад.

Таблиця 7

Динаміка і структура інвестицій в Європі

Проте динаміка концентрації по цих видах устаткування представляється стрибкоподібною. Так, перераховані вище види устаткування є «нелизингуемими» у Франції і в Іспанії. В той же час в різні роки в першу пятірку окрім визнаних лідерів -- Німеччині і Велікобрітанії-- входили також Італія, Нідерланди, Данія, Швеція, Швейцарія, Ірландія.

Достатньо стабільною і такою, що перевищує середній рівень була концентрація нового лізингового бізнесу по машинобудівному і промисловому устаткуванню. Незмінним впродовж пяти років був склад першої пятерки-- Великобританія, Італія, Франція, Німеччина, Іспанія. Частка цих країн перевищувала 4/5 загальноєвропейського рівня. Відповідно, в 2002 р. вона склала 83,1%, в 2004 г.- 84,0, в 2005 г.- 83,3, в 2006 г.- 80,7, в 2007 г.- 81,8%.

Що стосується лізингу автотранспортних засобів, то тут наголошувалося щорічне зниження рівня концентрації лізингових операцій. По легкових автомобілях зниження було нерівномірним. Так, в 2002 р. частка першої пятірки складала 86,3%, в 2004 р. - 87,3, в 2005 р. - 86,9, в 2006 р. - 82,3%. Місця, що лідерують, займали такі країни, як Німеччина, Великобританія, Італія, Швейцарія, Франція, Австрія, Швеція, і, що дуже цікаво, протягом 2005--2006 рр. четвертое-пятое місце в Європі по лізингу легкових автомобілів займала Чехія. За підсумками 2007 р. ця країна була восьмою.

В той же час концентрація лізингу вантажних автомобілів поступово скорочувалася: у 2002 р. вона склала 79,5%, в 2004 г.- 79,7, в 2005 г.- 75,3, в 2006 г.- 71,0, в 2007 г.- 70,1%. Найбільше зосередження обємів нового бізнесу по цьому виду устаткування було у Великобританії, у Франції, в Німеччині, Іспанії, Італії. В той же час лізинг вантажівок стабільно дуже популярний в середніх і невеликих за розміром європейських странах-- Нідерландах, Австрії, Норвегії, Ірландії, Швейцарії, Швеції. У 2006 р. девятий результат в європейській табелі про ранги серед лизингодателей вантажівок зайняла ще одна східноєвропейська страна-- Польща, яка за чотири роки збільшила обєми нових операцій в 20 разів.

Операції по передачі в лізинг компютерного і офісного устаткування скорочувалися до 2004 р., а потім послідував підйом. Компютери морально застарівають швидше за багато інших видів устаткування. Лізингові операції тут не так тривалі по термінах. Впродовж чотирьох років перша європейська пятірка країн складалася з Великобританії, Німеччини, Франції, Нідерландів і Швеції.

Найбільш важливі для аналізу і складання прогнозів показники, що характеризують структуру європейського лізингу по різних видах устаткування, представлені, в таблиці. 7.

Таблиця 7

Структура лізингу устаткування в Європі %

Як видно, найбільш значущим по питомій вазі в спільному обємі лізингових операцій є лізинг легкових автомобілів. Це не випадково. Відвіку в оренду, в лізинг більш всього здавалися засоби пересування. Оновлювана цього виду устаткування найвища. В середньому вона відбувається кожні три-чотири роки.

Лізинг автотранспортних засобів є одним з найбільш розвинених і прибуткових напрямів лізинговій діяльності. Не випадково на Заході лізингом (орендою) автомобілів займаються сотні компаній. Вони активно впливають на формування і розвиток законодавства в своїх країнах, надають дію на встановлення правових норм, регулюючих операції по міжнародному лізингу автотранспортних засобів. У Європі інтереси цих компаній відображають Європейська асоціація орендодавців легкових і вантажних автомобілів, Асоціація орендодавців вантажних автомобілів Франції і ін. Якщо скласти питомі ваги лізингу автомобілів і лізингу вантажівок, то цей показник в 2007 р. відповідав 51,5%.

У ведучих європейських країнах частка лізингу автотранспортних засобів найбільш високою була в Швейцарії, де вона складала 80,6%, в Чехиі-- 71,3, в Норвегиі-- 68,8, в Австрії-- 64,4, в Германії-- 63,3, у Велікобрітанії-- 49,4%.

За абсолютними показниками упевнено лідерує Німеччина. Річний обєм операцій по лізингу легкових автомобілів складає тут 15630 млн. ЕКЮ, або 30,0% даного виду всіх європейських операцій.

Дуже поширений лізинг автомобілів в Австрії, хоча власного автомобільного виробництва тут немає. Кожна шоста лізингова компанія країни спеціалізується на цьому виді підприємницької діяльності. Практично всі австрійські лізингові компанії створені за участю зарубіжних (німецького, французького, американського) капіталів найбільш крупних автомобілебудівників. Проте ці компанії є австрійськими резидентами. Австрійські банки також охоче беруть участь в організації і фінансуванні лізингових операцій. Цей вид фінансових послуг дуже вигідний як підприємствам, так і громадянам і має у них великий попит. Дійсно, у Відні значно частіше, ніж в Нью-Йорку, Амстердамі або Копенгагені, можна зустріти стоянки автомобілів з пропозицією придбати їх на умовах лізингу. Більшість австрійських автотранспортних лізингових компаній створювалися, як і в Германії, у вигляді суспільств з ограничейной відповідальністю (акціонерне законодавство цих країн багато в чому схоже). Дуже швидко, буквально протягом декількох років, автомобільний лізинг отримав широкий розвиток в таких країнах Центральної і Східної Европи, як Болгарія, Угорщина, Польща, Росія, Словаччина, Словенія, Чехія. Ця обставина пояснюється, по-перше, розширенням експортно-імпортних операцій в цих країнах; по-друге, щодо недорогою вартістю майна, що здається в лізинг; по-третє, короткими термінами викупу цього майна лизингополучателями у власність; по-четверте, можливостями застосування механізму прискореної амортизації; по-пяте, техніко-економічними і якісними характеристиками машин, що набувають у лідерів світового автомобілебудування. В результаті за три роки обєми нових контрактів по лізингу легкових автомобілів збільшилися в цих країнах в 3,4 разу і досягли 1107,6 млн. дол., що, втім, декілька менше, ніж в одній тільки Австрії. Лізинг вантажних автомобілів в цих країнах відповідно зріс в 2,6 разу, і річна сума операцій складає 568,1 млн. дол. У Польщі найбільш крупним лизингодателем легкових автомобілів є компанія Carcade. Річний обєм її лізингових операцій складає 42,2 млн. дол. Основна маса лізингових договорів в Польщі має тривалість три роки, що також є найбільш поширеним терміном для лізингу автотранспортних засобів.

Висновок

З моменту утворення першої незалежної лізингової компанії в США до середини 1990-х років лізинг охопив більш, ніж 80 країн світу, включаючи приблизно 50 країн, що розвиваються. Головним обєктом лізингу є промислове устаткування і транспортні засоби, основними експортерами яких є країни північної півкулі. Прискореними темпами розвивається лізинг в менш розвинених країнах, які є споживачами промислового устаткування і засобів транспорту. Тому сам факт розширення лізингового бізнесу можна розглядувати як один з проявів обєктивної тенденції до інтернаціоналізації виробництва і фінансової сфери. Лізинг дозволяє істотно розширити попит на продукцію, що має виробниче призначення, з боку тих держав, можливості яких відносно імпорту устаткування вельми обмежені. Лізинг з погляду виконання подальших фінансових зобовязань надійніший, ніж надання країною-експортером банківських кредитів на користь країни-імпортера. Цей фінансовий інструмент не лише полегшує фінансування імпорту капітального устаткування, але і є каналом, що забезпечує передачу промислових технологій з промислово розвинених країн в тих, що розвиваються. З цього виходить, що майбутнє за міжнародним лізингом.

Міжнародний лізинг характеризується іншою галузевою структурою, чим лізинг внутрішній. Якщо у внутрішніх лізингових операціях на першому місці знаходяться автомобілі і виробниче устаткування, то в міжнародних операціях лідерує лізинг судів, літаків і залізничного рухливого складу. Трансграничний лізинг успішно розвивається тільки в тому випадку, якщо є переваги в митному обкладенні в порівнянні із звичайними закупівлями і діють спеціальні, більш пільгові процедури для переказу лізингових платежів, адже навіть сама процедура переказу платежів з однієї валюти в іншу здорожує операцію в порівнянні з національною лізинговою операцією. Велике значення мають відмінності національного законодавства по лізингу, наприклад, відношення до прав лизингодателя в разі порушення лизингополучателем умов лізингової угоди. Міжнародна уніфікація юридичних понять і умов лізингових угод проводиться Міжнародним інститутом по уніфікації приватного права УНІДРУА (UNIDROIT). Робота проведена цим інститутом і проблеми інтернаціоналізації лізингу розгледіли детальніше в третьому параграфі даного розділу.

Список використаної літератури

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Київ: Знання, 2004, 409 с.

2. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

3. Кісельов А.П. Основи бізнесу. Київ: Вища школа, 1998, 191 с.

4. Костіна Н.І., Алєксєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів. Київ: Четверта хвиля, 1998, 304 с.

5. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції. Київ: КНЕУ, 2002, 476 с.

6. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія. Київ: Кондор, 2003, 492 с.

7. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь, 2003, 784 с.

8. Рогач О.І., Шнирков О.І. . Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки. Київ: ВЦ "Київський університет", 1999, 302 с.

9. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції. Київ: ЦУЛ, 2003, 616 с.