Гурток як вид позанавчальної роботи з образотворчого мистецтва в школі

2

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки

Київської обласної державної адміністрації

Гуманітарно педагогічний коледж

Київського обласного інституту

післядипломної освіти педагогічних кадрів

Курсова робота

з методики викладання гурткової роботи

„Гурток як вид позанавчальної роботи з образотворчого мистецтва в школі”

Студентки 41 групи

спеціальність 5.01103

„Педагогіка і методика середньої освіти.

Образотворче мистецтво”

Ржечицької Яни Костянтинівни

Керівник: Слуцька Н. О.,

викладач методики

викладання гурткової роботи

Біла Церква-2007

• Зміст
• Вступ 3
• Розділ І. Науково-теоретичні основи навчання дітей в гуртку з образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі 6
• • 1.1 Роль і місце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах 6
  • 1.2 Врахування вікових особливостей у побудові занять у гуртках 12
  • 1.3. Мета і завдання гуртка образотворчого мистецтва ="left">Образотворча діяльність відкриває перед дітьми з обмеженими можливостями пересування дуже багато цікавого, гарного, цікавого. Ця діяльність найбільш доступна для них. Різні види зображальності показують різноманіття засобів для реалізації задуманого зображення. Дитина одержує можливість виразити в малюнку щось важливе для нього. У процесі занять формуються особистісні якості дитини - посидючість, цілеспрямованість особистості, бажання якнайкраще виконати свою роботу.

    Так, образотворча діяльність відіграє важливу роль у розвитку дітей, особливо в дошкільному віці, тому що сприяє естетичному, моральному вихованню, розширенню кругозору дитини, створює базу для оволодіння шкільними навичками. Образотворча діяльність дозволяє вирішити багато завдань коррекційного виховання, але множинні порушення заважають формуванню необхідних навичок самообслуговування, розвитку практичної діяльності й підготовки руки дитини до листа.

    У ході дослідження особливостей образотворчої діяльності дитяти-дошкільників із ДЦП була запропонована система завдань для обстеження навичок, що дозволяють вільно виражати на аркуші паперу задумане зображення. Пропонують розрізняти 3 групи таких навичок. 1 група - навички володіння інструментом; 2 група - навички, повязані з виробленням якості рухів, від який залежить якість ліній і розфарбування малюнка. 3 група - навички, що забезпечують передачу просторових властивостей предметів (форми, будови, величини, пропорцій).

    Зважаючи на те, що формування графічних навичок у нашому випадку є насамперед однієї з передумов подальшого навчання правопису, саме ці навички являють собою головний елемент образотворчої діяльності дітей із ДЦП.

    У звязку з наявними у хворих дітей порушеннями схеми тіла, зображення фігури людини в них викликало труднощі - недомальованими виявлялися деякі частини тіла, іноді найбільш уражені кінцівки, частини особи були неправильно співвіднесені між собою.

    У своїх малюнках хворі звичайно використали тільки чотири основних кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), не виділяючи характерних для даних предметів відтінків. У силу специфічності зображень діти обстеженої групи не могли виразити у своїх малюнках всі елементи задуманого ними сюжету.

    Проведене обстеження показало нам, що труднощі формування образотворчої діяльності в дітей-дошкільнят із ДЦП обумовлені порушенням моторики, зорово-моторної орієнтації й порушенням сенсорної сфери.

    Найбільш важливою, з погляду навчання малюванню й письму, є, природно, кисть руки, а точніше - пальці, що здійснюють дрібну моторику. Поряд з перерахованими вище заходами, спрямованими на розвиток моторики дитини, можна запропонувати вправи на формування спрямованості пози пальців, точніше - довільного відведення й приведення пальців. Пози пальців можна зафіксувати у вигляді "слідів" обведеної олівцем на аркуші паперу кисті руки з різними варіантами відведення пальців.

    Як приклад приведемо конспект заняття.

    Тема: графічні вправи "Хлопці, допоможіть звірятам!".

    Мета: закріплення рухових навичок припинення рухів у потрібній точці.

    Устаткування: набір кольорових олівців; контурний малюнок, виконаний на аркуші великого формату (2 альбомних аркуші паперу, склеєних по короткій стороні). На малюнку зображені 3 (або більше) будиночки, у яких живуть кошеня, лисеня й зайча. Хазяї будиночків перебувають кожний у своєму будиночку або поруч із ним. Звірята виділені кольором.

    Хід заняття. "Діти! Подивитеся на цю картинку. Ви звернули увагу, які смутні звірята? Дивиться, як невесело дивиться з віконця зайча, лисеня, а от кошеня коштує в забору й начебто когось чекає? Щось трапилося в наших звірят?

    Мені здається, я знаю - що!

    Звірята будували свої будиночки, і кожний намагався, щоб його будиночок був найкрасивішим , а будиночки вийшли непривабливими. Схожі один на одного й безбарвні. Як ви думаєте, можна звірятам як-небудь допомогти?

    Звичайно, можна! Будиночки потрібно розфарбувати, тоді вони будуть ошатні, гарні й всі різні. .Хто допоможе зайчаті? Вітя й Таня.

    Хто допоможе кошеняті? Дмитрик і Лена.

    Хто допоможе лисеняті? Женя й Петя.

    Молодці! Однак потрібно дуже постаратися, щоб звірята залишилися задоволені вашою роботою. Якого кольору буде будиночок у лисеняти, у кошеняти, у зайчати? Вибирайте олівці.

    А тепер саме важке, тому що красиво вийде тільки в тому випадку, якщо ви акуратно зафарбуєте будиночок. Штрихи потрібно довести до лінії, і не можна переводити за неї. Л для цього візьміть олівець правильно". (Вихователь показує, як тримати олівець, де при цьому перебувають 1-й, 2-й й 3-й пальці; допомагає змінити позу пальців дітям, у яких 3-крапкове захоплення сформоване неправильно. Протягом всієї роботи вихователь уважно стежить за цим).

    ---

    "А тепер приступайте до роботи й не підведіть звірят, вони так сподіваються, що їхні будиночки будуть найкрасивішими . Вітя, Женя й Лена допомогли звірятам розфарбувати будиночки, а Петя, Таня й Дмитрик побудують біля будиночків забори Ця робота також вимагає великої акуратності й точності, "планочки" забору повинні бути прямими, рівними, однаковими, подивитеся, звірята вже почали самі робити забори, а ви продовжите".

    Після закінчення роботи варто проаналізувати, хто заштрихував точніше, акуратніше - чий будиночок краще? У кого заборчик рівніше?

    " А тепер подивимося, як змінилася картинка? Будиночки коштують різнобарвні, акуратні, гарні, і все -різні, і заборчики їх оточують, а наші звірята говорять "спасибі" хлопцям".

    Кожен вид образотворчої діяльності має свої специфічні особливості й висуває свої вимоги до рухового, сенсорного й інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку. У систему завдань для формування графічних навичок у дітей, що страждають різними формами ДЦП, включені всі види образотворчої діяльності, у тому числі й ліплення.

    На заняттях образотворчою діяльністю із хворими дітьми ми вирішували наступні основні завдання:

    - Розвивати дрібну моторику рук і зорово-рухову координацію для підготовки до оволодіння навичками листа.

    - Формувати правильне сприйняття форми, величини, кольори й уміння

    передавати їх у зображенні.

    - Формувати правильне сприйняття простору, коригувати порушення зорово-просторового сприйняття.

    - Формувати цілісне сприйняття предмета й домагатися його відбиття засобами образотворчої діяльності (малюванням, ліпленням, аплікацією).

    - Розвивати навички конструювання.

    - Виховувати позитивне емоційне відношення до образотворчої діяльності і її результатів.

    - Розвивати допитливість, уяву.

    - Розширювати запас знань і уявлень.

    2.3 Методи розвитку творчих здібностей під час занять в гуртках

    У процесі навчання, відповідно до змісту тем, доцільно використовувати, крім одноосібного виконання учнями роботи, такі активні форми роботи як групові, парні, комбіновані. Колективна робота може виконуватись як в кінці семестру (підготовка до свята, створення подарунків, плакатів, колективних пано тощо), так і протягом року за вибором учителя та учнів.

    Так, у книзі “Духовний світ школяра” В.А. Сухомлинський проведено цікаві спостереження про вплив малюнка на духовний розвиток школярів. В школі на протязі чотирьох років проводився такий досвід: в мить сильного емоційного піднесення, викликаним знову пережитим або пізнаним вчителі пропонують дітям передати їхні переживання в малюнку. Діти не тільки з піднесенням малювали, предмети або казкові образи, але виражали своє відношення до того, що вони намалювали.

    Подальші спостереження доказали, що в багатьох дітей сформувалася потреба передати побачене чи пережите в малюнку. Схильність до малювання закріпилась не в усіх дітей, зате уроки малювання залишилися в їхньому внутрішньому світі глибокий слід. Ці діти відрізнялися більш тоншими, стійкішими почуттями, всебічною цікавістю, точністю і гнучкістю творчої діяльності.

    Тому недооцінка малювання в системі навчання молодших школярів або неправильна постановка викладання цього предмету може стихійно лишитися на розвитку школярів.

    Методи - це прийоми й засоби, за допомогою яких здійснюється розвиток творчих здатностей.

    Одним з основних принципів навчання є принцип від простого до складного. Цей принцип полягає в поступовому розвитку творчих здібностей.

    Успіх виховання й навчання багато в чому залежить від того, які методи й прийоми використає педагог, щоб донести до дітей певний зміст, сформувати в них знання, уміння, навички, а також розвити здатності в тій або іншій області діяльності.

    Під методами навчання образотворчої діяльності й конструюванню розуміють систему дій педагога, що організує практичну й пізнавальну діяльність дітей, що спрямована на засвоєння змісту

    У процесі організації навчання розвитку творчих здібностей велике значення надається загальнодидактичним принципам:

    - науковості, систематичності, послідовності, доступності, наочності, активності, міцності, індивідуального підходу.

    Всі заняття по розвитку творчих здібностей проводяться в грі. Для цього потрібні ігри нового типу: творчі, розвиваючі ігри, які при всій своїй розмаїтості обєднані під загальною назвою не випадково, вони всі виходять із загальної ідеї й мають характерні творчі здатності.

    1. Кожна гра являє собою набір завдань.

    2. Завдання дають дитині в різній формі, і в такий спосіб знайомить його з різними способами передачі інформації.

    3. Завдання розташовані приблизно в порядку зростання складності.

    4. Завдання мають дуже широкий діапазон труднощів. Тому гри можуть викликати зацікавленість протягом багатьох лет.

    5. Поступове зростання труднощів завдань - сприяє розвитку творчих здібностей.

    6. Для ефективності розвитку творчих здібностей у дітей необхідно дотримувати умови:

    - розвиток з здібностей потрібно починати із самого раннього віку;

    - завдання-сходи створюють умови, що випереджають розвиток здібностей;

    - творчі ігри повинні бути різноманітні по своєму змісті, тому що створюють атмосферу вільної й радісної творчості.

    Поряд із принципами використають і методи:

    Методи

    практичні наглядні

    словесні

    До практичних методів відносяться вправи, ігри, моделювання.

    Вправи - багаторазове повторення дитиною практичних і розумових заданих дій.

    Вправи підрозділяються на конструктивні, подражательно-виконавські, творчі.

    Ігровий метод припускає використання різних компонентів ігрової діяльності в сполученні з іншими прийомами.

    Моделювання - це процес створення моделей й їхнього використання.

    До наочних методів відносяться спостереження - розглядання малюнків, картин, перегляд діафільмів, прослуховування пластинок.

    Словесними методами є: розповідь, бесіда, читання, переказ.

    У роботі з дітьми всі ці методи повинні сполучатися один з одним.

    Це традиційна класифікація.

    Останнім часом розроблена нова класифікація методів. Авторами нової класифікації є: Лернер І.Я., Скаткін М.Н., вона включає наступні методи навчання:

    інформативно - рецептивний;

    репродуктивний;

    дослідницький;

    евристичний;

    метод проблемного викладу матеріалу.

    В інформаційно-рецептивний метод включаються наступні прийоми:

    розглядання;

    спостереження;

    екскурсія;

    зразок вихователя;

    показ вихователя.

    Словесний метод містить у собі:

    бесіду;

    розповідь, мистецтвознавча розповідь;

    використання зразків педагога;

    художнє слово.

    Евристичний метод спрямований на прояв самостійності в якому - або моменті роботи на занятті, тобто педагог пропонує дитині виконати частина роботи самостійно.

    Дослідницький метод спрямований на розвиток у дітей не тільки самостійності, але й фантазії й творчості. Педагог пропонує самостійно виконати не яку - або частина, а всю роботу.

    Метод проблемного викладу, на думку дидактів не може бути використаний у навчанні дошкільників і молодших школярів: він застосовний тільки лише для старших школярів.

    У своїй діяльності вихователь гуртка використає різні методи й прийоми в малюванні, ліпленні, аплікації й конструюванні.

    Так у малюванні основний прийом для першої молодшої групи - показ, як варто користуватися олівцями й фарбами. Найбільш ефективний прийом - пасивні рухи, коли дитина діє не самостійно, а за допомогою. Ефективні ігрові образотворчі рухи однорідного, ритмічного характеру із проказуванням слів: "туди - сюди", "зверху - униз" і т.д. Такий прийом дає можливість звязати образ предмета з образотворчим рухом.

    Ще один прийом роботи в першій молодшій групі - співтворчість педагога з дітьми.

    У другій молодшій групі на заняттях по малюванню активно використається інформаційно-рецептивний метод. Особливо корисний перед заняттям діючий спосіб знайомства з формою предмета: діти обводять форму рукою, грають із прапорцями, мячами, кулями, обмацують їхнього обрису. Таке обстеження предмета створює більше повне подання про нього.

    Також ефективний прийом обстеження предмета рухом руки по контурі й показ цього руху в повітрі. Прямий показ способу зображення застосовується тільки в тому випадку, дана форма зустрічається вперше.

    Розділ ІІІ. Інноваційно-освітня діяльність педагога в галузі організації образотворчої діяльності дітей

    Освіта в умовах сучасного динамічного суспільства вимагає постійної творчої активності всіх учасників педагогічного процесу. Особливо зростає значення творчої ініціативи педагогів у пошуку нової стратегії і тактики демократизації і гуманізації педагогічної діяльності. Тому винятково важливим пріоритетом у системі сучасної освіти виступає інноваційно-освітня діяльність. її предметом, як сказано в “Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”, є розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій, якими є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. за масштабом інноваційна освітня діяльність може здійснюватись на всеукраїнському, регіональному рівнях та в умовах окремого освітнього закладу.

    Мотиви, що спонукають педагогів до інноваційної освітньої діяльності, можуть бути різноплановими: субєктивними - незадоволення існуючою практикою навчання і виховання, стандартними, одноманітними методиками, творча інтуїція, натхнення як наслідок постійного аналізу власної і чужої практики, роздумів і пошуків нового; обєктивними - залучення педагогів до інноваційної освітньої діяльності через систему управління освітою (участь у наукових семінарах, стажування, методичні обєднання, курси підвищення кваліфікації, науково-практичні конференції, дискусії, ділові ігри тощо).

    Операційна частина розробки інновацій у системі освіти передбачає їх опис, перевірку продуктивності та можливостей застосування шляхом постановки педагогічного експерименту. За даними досліджень, інноваційні процеси є основним засобом розвитку систем управління. вони передбачають створення банку інновацій (передових педагогічних ідей) у формі картотеки нововведень. Опис нововведення передбачає: 1) формулювання проблеми, що спонукає необхідність упровадження інновації; 2) мета інновацій; 3) завдання інноваційного пошуку; 4) прогнозований результат нововведення, визначення параметрів, за якими буде оцінюватись ефективність нововведення; 5) класифікація інновації, галузь її застосування (управління, дидактика, конкретна методика, психологія тощо).

    Експериментальна перевірка продуктивності інновації, її змісту, методів, прийомів, форм організації освітньо-виховної роботи дає змогу встановити причинні звязки між інноваційними педагогічними впливами та їх результатами (нова якість знань, більш високий рівень розвитку здібностей, якостей особистості).

    Інноваційний педагогічний експеримент - метод дослідницько-педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах і методах роботи з метою підвищення їх ефективності. Як і науковий експеримент, він включає такі складові дослідження: обєкт і предмет, мету, завдання і гіпотезу, методи й етапи дослідницької діяльності. за метою інноваційний педагогічний експеримент може бути: констатувальним, коли відстежується стан педагогічного явища; уточнювальним, що дає підстави для коригування гіпотези нововведення; формувальним, як спосіб здобуття інноваційної освіти; контрольним - для перевірки ефективності інновацій.

    Пропедевтично інтерес, бажання і здатність займатись інноваційно-пошуковою діяльністю важливо формувати як провідну професійну якість педагога дошкільного навчального закладу ще в умовах навчання у ВНЗ (Л.Кузьміна, Л.Лещенко, Л.Лезіна, Г.Підкурганна та ін.).

    За метою інноваційна освітня діяльність педагога в галузі методики образотворчого мистецтва спрямована на отримання більш високих досягнень у загальному і художньому розвитку особистості дитини, опанування та впровадження нових засобів створення художнього образу у візуальних видах мистецької діяльності, розробку оригінальних педагогічних технологій методичного супроводження творчого процесу, відкриття нововведень, що ведуть до прогресивних перетворень у галузі педагогічної практики художньо-естетичного виховання дітей засобами образотворчого мистецтва.

    Заняття з образотворчого мистецтва є особливою галуззю дошкільної освіти, де нестандартні, інноваційні підходи, індивідуальні пошуки технологій художнього втілення образів є постійним конструктивним елементом творчої діяльності педагога. У змісті означеної методики простежуються два взаємоповязані напрямки інноваційних пошуків: один-по лінії відкриття нестандартних, доступних для дітей виражальних засобів створення образів у різних видах образотворчої діяльності, інший - пошуки оригінальної методики роботи над реалізацією творчих задумів дітей.

    Багато років нами практикується в навчальному процесі ВНЗ робота наукової проблемної групи студентів над дослідженням проблеми “Образотворча діяльність як засіб творчого розвитку особистості дошкільника”. У плані роботи проблемної групи передбачається відповідні заходи, спрямовані на залучення студентів до інноваційних пошуків (наукових, практичних, методичних) за обома вищевказаними змістовими лініями. Вивчення теорії і практики з проблеми дослідження ведемо паралельно. Особливу увагу приділяємо ознайомленню майбутніх педагогів з досвідом роботи організаторів образотворчого мистецтва в дошкільних навчальних закладах. Як правило, ці фахівці мають найбільш сприятливі умови для інноваційних пошуків у процесі організації занять з образотворчої діяльності. їх поглиблена фахова підготовка в галузі теорії й методики, знання передового педагогічного досвіду створюють обєктивні передумови для поглибленого педагогічного пошуку потенційно ефективних технологій творчого розвитку дитини в умовах занять образотворчою діяльністю. Але студенти помічають, що новаторські пошуки ведуть не всі фахівці, а лише ті, хто добре знають теорію і практику художньо-естетичного виховання дітей, мають власну думку, художні здібності і творчий почерк, потяг до постійного оновлення, експериментування, нетрадиційного образотворення, творчої співпраці з дітьми. Цінний досвід таких педагогів стає зразком творчого підходу до справи, пошуків шляхів інноваційної діяльності для майбутніх педагогів у галузі дошкільної освіти.

    Розглянемо для прикладу наші дослідження за напрямком ”Розвиток творчості та уяви дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками”. На початковому етапі роботи над проблемою ефективними методами наукових пошуків були дискусії з приводу застосування традиційних і нетрадиційних технік малювання та спостереження новаторської практики в дошкільних навчальних закладах. Дискусія на тему “Чим пояснити інтерес сучасної практики до використання нетрадиційних технік малювання?” виявилась досить продуктивною для пізнання ситуації, що склалась у практиці сучасного дошкілля. Ось коло питань, навколо яких розгорнулася боротьба думок: 1) Що розуміється в образотворчому мистецтві під технікою зображення? 2) Чому одні техніки малювання називають традиційними, а інші - нетрадиційними? 3) Чим пояснити зниження інтересу практиків до традиційних технік малювання? 4) Які аргументи можна висловити на користь застосування нетрадиційних технік малювання? 5) Які ви бачите проблеми в застосуванні нетрадиційних технік малювання в роботі з дітьми? (аналіз передового педагогічного досвіду на основі публікацій у періодиці і спостережень за практикою організаторів образотворчої діяльності в дошкільних навчальних закладах).

    Унаслідок дискусій формується розуміння, що техніка малювання включає широке коло питань: набуття спеціальних навичок, способів і прийомів, за допомогою яких виконується художній твір, це безпосередній результат роботи художника зі спеціальними матеріалами та інструментами, способи їх використання для мети зображення і художнього вираження. У поняття техніки включається розвиток ока і руки, їх узгоджена діяльність. Особливого значення надається вмілому, правильному зображенню контура, форми, кольору предметів. Сюди включається також техніка ліній, заштриховування, заливки, накладання більш посилених тонів, певна манера малюнка і письма, спосіб використання тих чи інших матеріалів (паперу, олівця, вугілля, пастелі, олійної фарби, акварелі, гуаші, темпери та інші) у співвідношенні з їх якостями і зображувальними властивостями.

    За традиційні техніки приймають ті, які вже виправдали себе в процесі навчання і введені до змісту сучасних програм. Нетрадиційні - це нові техніки, досить відомі, але які ще не знайшли широкого застосування, хоч вони можуть бути досить ефективними для зображення певних тем, для розвитку дитячої творчості. На противагу традиційності, не традиційність дає можливість відійти від стереотипів, надати дитині максимальну свободу в її образотворенні. Нетрадиційні техніки досить прості в технічному плані, діти легко їх засвоюють і отримують задоволення від результатів. Вони також дають дітям унікальні можливості для експериментування, пошуків образів, сміливих втілень на папері незвичайних фантазій, вражень, думок.

    У процесі спостережень за заняттями з малювання, побудованими на основі інноваційних підходів до технік зображення, майбутні вихователі переконуються, що окремі нетрадиційні техніки створюють особливі виражальні можливості для зображення певних тем або образів. Так, у процесі малювання ялинки технікою “набивання” трикутного контуру клейовим пензлем, вмоченим в зелену фарбу, і подальшим декоруванням її кольоровим клеєм із блискучками навіть діти молодшої і середньої груп здатні створювати досить виразні образи.

    Резюме дискусії: нетрадиційні техніки малювання відкривають широкі можливості для розвитку уяви і творчих здібностей дітей, вони описані в мистецькій і методичній літературі, але недостатньо дослідженими є зміст малюнків, що можна виконувати кожною конкретною технікою, і методика застосування технік у малюванні дітей різних вікових груп.

    На підставі знань теорії і практики нами була сформульована гіпотеза інноваційного пошуку, ефективний розвиток творчих здібностей дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками можливий за таких умов: усвідомлення дітьми художньо-естетичної основи нетрадиційних технік малювання, розуміння їх естетично-прикладного значення, доцільності використання в зображенні певних тем; порівняльного використання в практиці традиційного і нетрадиційного способів малювання для формування самопереконань дітей.

    Наші наукові пошуки були спрямовані на розвязання такого завдання: розробити і перевірити в експерименті програму роботи, спрямовану на ефективний творчий розвиток дітей на заняттях з малювання нетрадиційними техніками.

    Для іллюстрації наведено приклад програми, розробленої однією студенткою для старшої групи дошкільного освітнього закладу:

    1. Весняний дощик (малювання по вологому тлу).

    2. Красива тарілочка (відбитки губки).

    3. Моя фантазія (віддруки від руки).

    4. А країні Двуляндії (систематичне передрукування плями).

    5. Чарівна мозаїка (малювання на мятому папері).

    6. Що ми бачили у лісі? (малювання несумісними матеріалами)

    7. Нитка-чарівничка (ниткографія).

    8. Килимова доріжка (малювання удвох на смужці паперу).

    9. Малюнок-загадка (малювання через копіювальний папір).

    10. Клякса-малякса (роздмухування клякси за допомогою трубочки).

    Малювання творчих тем нетрадиційними техніками вимагало суттєвих змін у методиці роботи з дітьми. У ній вдало поєднувались творчі завдання різної складності, технічні хвилинки, ігри та вправи художнього змісту, художнє експериментування. Від заняття до заняття діти здобували унікальний досвід творчої самореалізації , вони досліджували, фантазували, поєднували знайомі елементи в нові комбінування, почували себе до певної міри чаклунами та творцями.

    Нами були виявлені певні позитивні зміни в художньо-творчому розвитку дітей під впливом застосування нетрадиційних технік малювання і методів активізації їх особистих творчих зусиль. Якщо на початкових заняттях ми спостерігали розгубленість і безпомічну метушню в діяльності дітей, то в подальшому - більш самостійні, впевнені й активні художньо-пошукові дії. Вони щиро раділи з приводу своїх знахідок і відкриттів, розповідали про них один одному і вихователям.

    Більш активною і продуктивною стала асоціативна уява дітей, оскільки застосовувані нами техніки малювання переважно базувались на домальовуванні нанесених, розмитих, розбризканих, роздмуханих плям різної форми, величини, кольору, конфігурацій, унаслідок чого і створювались нові образи в малюнках. У намальованому нетрадиційними способами діти навчились вичленовувати і бачити предмети й обєкти навколишнього світу.

    До творчих здобутків також можна віднести урізноманітнення індивідуальних задумів малюнків як крок до подолання їх одноманітності і шаблонності.

    Учасники проблемної групи здобули переконання, що малювання нетрадиційними техніками є дуже цікавим і доступним для дітей видом діяльності, за допомогою якого можна створювати предметні, сюжетні і декоративні зображення. Це малювання приваблює їх більш легкими способами виконання, якісними результатами, свободою дій, швидкими темпами роботи. Щоб творчість дітей була більш продуктивною і цікавою, приносила їм багато задоволення, педагоги мають створювати радісну, спокійну атмосферу самодіяльності, яка сприятиме проявам дитячої свободи і розкутості в малюванні.

    Участь студентів у роботі наукових проблемних груп сприяє кращому засвоєнню ними навчального матеріалу, набуттю професійних умінь і навичок інноваційно-пошукового спрямування, які не виробляються при прослуховуванні лекцій та вивченні науково-методичної літератури. Дослідницька діяльність у проблемних групах учить бачити пріоритетні напрямки реформування сучасної освіти, шукати власні шляхи і способи розвязання актуальних педагогічних проблем, проявляти ініціативу, приймати нестандартні педагогічні рішення.

    3.1. Новітні методи навчання на уроках образотворчого мистецтва

    Специфіка такого предмета, як образотворче мистецтво, дозволяє вчителю широко використовувати інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей інтерес до навчання.

    Для ефективного застосування інтерактивних методів на уроках образотворчого мистецтва педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

    - дати учням завдання для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Поспостерігати за явищами природи або довкілля;

    - дати учням завдання для попередньої підготовки: проч. На одному занятті можна використання один. Максиму - два інтерактивні методи, а не їх калейдоскоп;

    - дуже важливо провести спокійне, глибоке обговорення за підсумками інтер-ї вправи;

    - визначення хронометраж, й можливості відповіді виробити критерії оцінки ефективності занять;

    - передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, на лаштування їх на роботі, підтримання дисципліни цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах.

    Розглянемо основні інтерактивні методи роботи на уроках образотворчого мистецтва.

    Починаючи урок, учитель має на меті налаштувати учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертається до життєвого досвіду учнів, до знань. Набутих на попередніх уроках.

    На етапі актуалізації опорних знань доцільно використані такі методи як “Ланцюжок”, “Пінг-понг”, і побудова асоціативного куща, “Так - ні”, використання сигнальних карток.

    “ТАК - НІ”

    Розгляньмо застосування гри “так-ні” на уроці з теми “Рельєфна комп.” (5 кл. “Єра” Вчитель ховає зразок або фото рельєфної композиції учнів відгадати, про що йтиме мова на уроці ставлячи запит, які вимагають від учительки тільки відповідей “так” - чи “ні”.

    Учні можуть ставити запит:

    - Це твір живопису (графіки, с-ри, ..)?

    - Це обємна с-ра?

    - Цке с-ра на площині?

    - Це рельєф?

    Якщо знайдено учнями відповіді, вчитель показує класу зразок і оголошує тему уроку. Цей прийом вчить повязувати розрізнені факти, систематизувати наявну інформацію, сприяти зміцненню здобутих знань.

    Асоціації. Побудова асоціативного куща.

    Цей метод полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу учні пригадують та сформують засвоєні раніше знання з теми, запропоновані учителем. Дані відповідають формі коротких тез заг. на дошці навколо розглянутого поняття чи явища. Результатом є схема-опора.

    Наприклад з теми “Портрет” (схема 1)

    (Схема 2).

    Для ознайомлення молодших школярів із поняттям теми та хол. кольори можна запропонувати такі завдання: уявити себе у гостях у Сонця.

    Наступні завдання для учнів: 1. Описати палац та буд. Сонця, вик., найб. к-ть назв кольорів. 2. З набору різнокол. карток вибрати ті, колір яких підходить до забр. палацу Снігової Королеви. 3. Розм. картки відповідних кол. навкол. зобр. палацу і буд. (на дошці). 4. Зробити висновок на розподіл кольорів на холодні та теплі.

    Урок -конкурс.

    Конкурс - вид ігрового методу, що розкриває великі можливості для викор. роб. згрупами. Кожна група прагне зробти кращий зразок вик. того самого завд. Наприклад: наур. з теми: “Мова арос-лос образів. Буд. казк. героя”. поділяємо учнів на групи, пропонуємо групам однакові набори частин споруд та арх.-их деталей із картону. Вчитель повідомляє професію або вид діяльності казкового героя.

    Завдання:

    1) змоделювати буд.. із запропонованих частин; 2) приклеїти частини на аркуш, оздобити будинок придуманими або домальованими деталями, так щоб він відповідав характеру та професії казкового мешканця; 3) підготувати усний захист проекту.

    Учитель аналізує роботи і (передає) визначає групу - переможця.

    3.2 Розвиток творчих здібностей учнів в гуртках образотворчого мистецтва (з досвіду роботи вчителя)

    Педагогічний аналіз занять у гуртках для учнів 5-7 класах, позакласних вихованих заходів, психолого-педагогічне тестування учнів та батьків цих вихованців, співбесіди з колегами по роботі, вивчення класної та шкільної документації свідчать, що вчитель-методист ЦДТЮ „Соняшник” Зоренко А. М. - творчий, ініціативний, відданий своїй роботі майстер педагогічної справи.

    Глибокі знання, постійний пошук нестандартних, нетрадиційних форм навчання та виховання, відповідальність, любов до дітей дають їй можливість працювати на високому професійному рівні. І тому кожен урок образотворчого мистецтва стає для учнів відкриттям, новою сторінкою на шляху пізнання світу прекрасного. Нового. Незбагненного. Образне, кольорове сприйняття світу, яке вчителька відкриває своїм вихованцям, зменшує працювати їхню фантазію, уяву, розвиває просторове мислення. Розумові та пізнавальні здібності. Іншими словами - вона формує особистість.

    Вчитель виховує в дітей естетичні смаки та погляди на принципах народної естетики та на кращих надбаннях цивілізації, що дозволяє примножувати культурно-мистецькі надбання народу.

    Часто, перед тим, як повідомити те чи інше завдання, вона викликає відповідну емоцію і турбується про те, об вона була повязана з новим знанням, бо тільки те знанням, бо тільки те знання можна прищепити, яке пройшло крізь почуття учнів. Завдання педагога - розбудити в кожній дитині прекрасне, добре, гарне засобами також ж доброї і прекрасної музики, яка зможе настроїти не тільки окремого учня, а й весь клас на певну хвилю, примусити прислухатися до своїх власних хвилювань і почуттів, навчитися осмислювати їх. Але для того, щоб музика на уроці образотворчого мистецтва виконала свою роль, вчителька ще поступово вчить учнів не тільки слухати й сприймати її, а й переживати її зміст. Тому на цих уроках музика є не допоміжним, а рівноправним засобом естетичного виховання. Музичний супровід створює особливий художній світ - світ високих почутті, високого емоційного напруження, допомагає створити творчу атмосферу під час малювання. Це буває або просто приємна і спокійна музика, яка знімає напругу, або музика, яка спрямована розкрити певну тему. Наприклад, на уроці “Малювання українського національно вбрання” вчителька пропонує учням послухати українські народні мелодії, а коли учні малювали на тему “Козацькому роді нема переводу”, звучала пісня виконанні О.Білозір “Україночка” або Пісню Роксолани”, зміст яких розкриває сутність українського народу, його історичне минуле, менталітет.

    Розповідаючи про кольори та спектр у 5-му класі, вчитель пропонує учням допомогти оплесками і співає пісню “Радуга”, Дітям така форма дуже подобається, і це створює веселу невимушену атмосферу, сприяє особистісно-емоційному сприйняттю художньої інформації. До речі, по темі “Кольори” учителька розробила систему конспектів уроків, які додаються. Наводимо фрагменти цих уроків:

    - демонструється картина І.Айвазовського “Веселка”, розповідь про художника звучить на фоні спокійної музики, де чути шум моря;

    - на домашнє завдання дається творча робота. Змішати різні фарби і отримати нові кольори;

    - на прикладах картин Левітана, Шишкіна, Саврасова розкривається тема “Тепла гама”, “Осінні дерева”;

    - самостійна робота учнів супроводжується музикою П.Чайковського “Пори року”;

    - часте практикування поетичних хвилинок (вірші декламують учителька та учні).

    Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від отриманого дітьми в процесі малювання емоційного задоволення, радості. Тому часто на уроках вчителька застосовує ігрові моменти, нестандартні ситуації, елементи режисури.

    Розповідаючи учням про народний розпис. Вона знайомить їх творчістю народних майстринь Катерини Білокур і розповідає свою біографію, знайомить зі своєю творчістю, демонструє репродукції своїх картин. Відвідуючи уроки, можна було бачити учнів у ролі скульпторів, художників, дизайнерів, модельєрів тощо.

    У своїх бесідах вихованців необхідності образотворчого мистецтва в житті кожної людини. Особливо вдало це виходить на уроках дизайну, де семикласники обговорюють і навіть дискутують на тему Краса і мода”, створюють сучасні моделі, які демонструються в кінці уроку.

    Зараз у педагогіці дуже гостро стоїть питання особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання. Спосіб реалізувати особистісний підхід навчанні один - зробити навчання сферою само стверджування особистості. Тому на своїх уроках вчителька дає можливість реалізуватися кожній дитині. Навіть, якщо в учня не дуже добре виходить практична д діяльність. Вона коментуючи малюнок, вказуючи на помилки, заохочує словами до роботи, знаходить в кожному малюнку щось добре.

    При цьому вона весь час спирається на досвід дітей і поступово поповнює його новою інформацією. Адже взаємодія двох видів досвіду учня має відбуватися н шляхом витіснення індивідуального. Поповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використанням всього накопиченого учнем у його особистій життєдіяльності.

    Не менш цікавими і результативними є уроки скульптури. Щоб ці уроки несли в собі високий емоційний заряд вчитель використовує багато роздавального матеріалу, унаочнення. На окремих уроках можна бачити цілі виставки з предметів, які мають відношення до тієї чи іншої теми.

    Наприклад, на уроці “Тепла гама, малювання осінніх дерев” у 5-му класі була запалена свічка, показаний малюнок сонця, і поставлене дітям завдання провести аналогію між цими предметами. Висновок учнів, що сонце вогонь несуть тепло і мають однакові кольори, вчителька підкріплює новими для учнів знаннями про теплі кольори. Узагальнюючи знання і вміння в кінці уроку перед учнями ставиться більше складне питання - Що несуть, що дають людині теплі кольори і барви? Найчастіше звучали відповіді - тепло, радість, затишок, спокій.

    На уроках декоративно-ужиткового мистецтва вчителька звертається до коріння народної творчості, національних та регіональних особливостей, використовує сну народну творчість. Так у 6-му класі з теми “Рушничок” всі разом пригадують обряди і свята, де використовується український рушник. Виконуючи витинанку та писанку, вчитель розповідає дітям казки та легенди про те, як розписувати яйця і дарувати їх одне одному. Про застосування витинанки розповідає за допомогою вірша “Витинанка”:

    Немов відтворення серпанку

    З паперу вирізані всі,

    Ось перед вами витинанки -

    Зразки чудової краси.

    Легкі, прозорі, мов пушинки,

    Цілком нагадують вони,

    Серветки, зірочки. Сніжинки -

    Казковий витвір давнини

    Готують їх і витинають

    Здебільш до Новорічних свят,

    Ними ялинки прикрашають,

    Панелі залів і кімнат.

    Ажурні, витончені стрічки

    Клеють на шафи і полички.

    А ті, що мають форму кіл,

    Кладуть під печиво на стіл.

    Щоб їх навчитись витинати,

    Для цього слід приготувати

    Робочих приладів набір.

    У першу чергу треба взяти

    Тонкий серветковий папір...

    Для того, щоб дати змогу кожній дитині виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, дається завдання описати ту чи іншу, репродукцію за планом на інструкційній картці. Такі вправи вчать учнів не губитися перед аудиторією, розвивають мовлення учнів, вміння “прикрашати” мову різними мовленнєвими засобами, добрати необхідні слова, а також сприяють самовираженню, самоствердженню особистості.

    Індивідуальна робота з обдарованими дітьми своїх класів проводиться за індивідуальними планами. Роботи виконуються в різних техніках: це й ліплення з солоного тіста, і розпис коробок, і створення Анно з природного матеріалу. Пробують учні виконувати малюнки на мокрому папері, акватипію, гравюру на вощеному папері. З великим задоволенням діти виконують аплікації з бісеру, малюнки, посипані сіллю, які мають гарний вигляд і їх дуже просто виконувати. Роботи учнів демонструються у шкільному методичному кабінету, а також на виставках, приурочених до різних свят ат батьківських зборів. З ініціативи вчителя учнівськими роботами оформлені коридори другого поверху школи. Учні разом з батьками і знайомими радіють своїм успіхам, дивлячись на власні творіння. Такі успіхи вселяють упевненість в дитину і спонукають її ще більше зусиль і часу віддавати справі мистецтва.

    Заняття мистецтвом повинні розвивати творчі здібності учнів, але для цього і педагог повинен бути причетним до художньої (а не тільки педагогічної) творчості. Вчитель відчиняє двері “своєї майстерні” і показує, що вона і сама розвязує такі самі завдання, що й учні.

    Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розвязків. Вони дають можливість виявити неповторність. Особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому вчителька розуміє, що тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

    Образотворче мистецтво розвиває зорову память, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

    Змістовні і цікаві уроки вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.

    Робота в школі вимагає душевних і фізичних зусиль. Це складна, клопітка і виснажлива праця. Однак саме творчий підхід до роботи дає можливість вчителю відновлювати наснагу та натхнення до своєї праці.

    Отже, образотворче мистецтво - один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. “Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням”.

    3.3. Досвідчені вчителі радять: використання методів диференціації та індивідуалізації в гуртках образотворчого мистецтва

    Використання прийомів і методів диференціації й індивідуалізації на різних етапах уроку дозволяє педагогові повніше враховувати індивідуальні можливості й особистісні особливості дитини, досягати більше високих результатів у навчанні й розвитку творчих здатностей молодших школярів.

    Застосовуються такі засоби диференціації:

    а) розробка завдань різних труднощів й обсягу;

    б) різна міра допомоги вчителі учнем при виконанні навчальних завдань;

    в) варіативність темпу освоєння навчального матеріалу;

    г) індивідуальні й диференційовані домашні завдання.

    Практика показує, що на кожному етапі уроку можливо й необхідно використати прийоми й методи диференціації й індивідуалізації.

    Основним завданням диференціації й індивідуалізації при поясненні матеріалу - є актуалізація отриманих раніше знань учням. Форма перевірки може бути різноманітною. Наприклад на уроках образотворчого мистецтва ведеться робота з ознайомлення з розписом виробів різних майстрів, з художніми особливостями розпису.

    Використання диференційованих й індивідуальних завдань при закріпленні знань, умінь і навичок залежить від специфікації завдань уроку, рівня підготовленості й інтересу до навчання учнів конкретного гуртка. Велика розмаїтість методів і прийомів закріплення дозволяє організувати роботу на даному етапі з урахуванням можливостей і перспектив розвитку кожного учня.

    Завдання можна класифікувати на 3 види:

    - тренувальні, де пропонується робота зі зразка, з ілюстрацією, додатковою конкретизацією. Вони використаються з метою довести до стандартного рівня первісні знання, уміння, навички;

    - частково-пошукові, де учні повинні самостійно вибрати той або інший відомий їм спосіб зображення предметів.

    - творчі, де характерна новизна формулювання, що учень повинен осмислити, самостійно визначити звязок між невідомим й арсеналом своїх знань, знайти спосіб зображення заданого.

    Тренувальні завдання.

    Як найбільше підходяща форма словесної творчості підходить комплексний твір казки, історії і є тією ситуацією, при якій знімаються барєри для творчості. Кожна дитина почуває себе його співучасником: складений продукт - це його продукт, а це багаторазово збільшує активність дітей. Наприклад:

    1) Дітям пропонується по даному початку казки придумати продовження.

    При закріпленні вивчених розписів пропонується по стилі довідатися візерунок, до якого виду розпису ставиться.

    Частково-пошукові завдання.

    Спостережливість, аналіз і синтез матеріалу формується при виконанні завдань на встановлення подібності й розходження, на виявлення якої-небудь закономірності, правила. Наприклад: проводиться гра: "У гостях у народних майстрів". Народні майстри надіслали нам малюнки своїх виробів і візерунки до них. Але от лихо; по дорозі всі таблички й візерунки випали й переплуталися. Допоможемо майстрам розподілити візерунки до виробів.

    Гра: "Підбери пари". На дошці кріпиться вирізані з паперу зображення чашок і блюдець по вивчених видах розпису. Учнем пропонується зєднати пари предметів лініями залежно від рівня спостережливості, рівня аналітико-синтетичної діяльності дітей на малюнках чашок і блюдець можна варіювати колір, малюнки, розміри.

    Висновок

    Узагальнюючи усе вище сказане, необхідно підкреслити, що батьки й педагоги, повинні усвідомлювати тім, що найважливіші здатності - це краса душі, чистота серця й талант любові. По-справжньому розкриватися й розцвітати всі інші таланти можуть тільки на їхній основі. Талант, вирощений на ґрунті сумніву, себелюбності, марнославства й гордині, несе зло й руйнування не тільки навколишнім, але й, зрештою , самій людині.

    Заняття з образотворчого мистецтва мають важливе естетичне виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.

    Введення в навчальну програму поширені уроки з образотворчого мистецтва допоможе виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і естетично обізнаним.

    Мистецтво естетики неодмінно зацікавить дітей.

    Так, засобами живопису, скульптури, архітектури, графіки виражається краса життя, природи, виражаються високі думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, відіграють велику роль в повсякденному житті. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне в образотворчому мистецтві, а у деяких дітей і талант створювати пре красне в живописі, скульптурі, графіці, паперопластиці, малюванні починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності, в процесі ознайомлення з образотворчим мистецтвом.

    У І розділі даної роботи ми розкрили роль і місце гуртка з образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах, приділили увагу врахування вікових особливостей у побудові занять в гуртках образотворчого мистецтва, визначити мету і завдання гуртка.

    У Розділі ІІ ми досліджували виховання школярів засобами народного мистецтва. Також дослідили етноестетичне виховання школярів засобами народного образотворчого мистецтва, роль гуртків образотворчої діяльності в корекційному навчанні дітей з особливими потребами та методи розвитку творчих здібностей під час занять в гуртках.

    У Розділі ІІІ даної роботи ми досліджували інноваційно-освітню діяльність педагога в галузі організації образотворчої діяльності дітей, інтерактивні методи навчання на уроках образотворчого мистецтва, розвиток творчих здібностей учнів в гуртках образотворчого мистецтва (з досвіду роботи вчителя), поради досвідчених вчителі щодо використання методів диференціації та індивідуалізації в гуртках образотворчого мистецтва.

    Тож, вважаємо, що мета, яка ставилася на почалку роботи, досягнута.

    При написанні роботи було використано та опрацьовано літературних джерел.

    В процесі написання отримано грунтовні, системні знання.

    Список використаної літератури.

    1. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності. // Дошкільне виховання - 2002, - № 3. - С. 24 - 28.

    2. Лист Міністерства освіти і науки України №1/11 - 3765 від 18.11.2002 р.

    3. Безруких М.М. Сенсомоторное развитие дошкольников на занятиях по изобразительному искусству. -М., 2001.

    4. Ботта Н. и П. Лечебное воспитание детей с двигательными расстройствами церебрального происхождения /Пер. С французского/ Под ред. проф. М.Н.Гончаровой, -М.,1964.

    5. Бугуславская З. М., Е.О. Смирнова. Развивающие игры для детей младшего дошкольного возраста.

    6. Грошенков И.А. Занятия изобразительным искусством во вспомога-тельной школе. -М.,1993.

    7. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2004. - 352с.

    8. Духовний світ школяра Москва Учредгід 1961р.

    9. Ендовицкая Т. О развитии творческих способностей. - Дошкольное воспита-ние. - 1967 №12. стр. 73-75

    10. Журнал для батьків Київ “Просвіта” 2.1992р.

    11. Конышева Н.М. «Чудесная мастерская» М. 1996 г.

    12. Корчаловская Н., Посевина Г. Комплексные занятия по развитию творческих способностей дошкольников: Методическое пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 288с.

    13. Малышев Д.Ж. «Мастерим сами» М. 1991 г.

    14. Образотворче мистецтво Київ “Просвіта” 1992р.

    15. Підкурганна Г.О. Художньо-педагогічна підготовка фахівців дошкільного виховання в педагогічному університеті. (Системний підхід). СПб.: НДІХСПбДУ. 1998. - 277с.

    16. Педагогіка школи Москва “Просвіта” 1977р.

    17. Педагогіка Москва “Просвіта” 1976р.

    18. Попова О.В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у ХХ столітті. - Харків, 2001.

    19. Ростовцев Н.Н. “Методика викладання зображувального мистецтва в школі “, М, Просвещение, 1980

    20. Светлов Г. Колыбель японской цивилизации М. 1994 г.

    21. Шпікалова Т.Л. “ Народне мистецтво на уроках декоративного малювання “, М;Просвещение,1979.

    22. Шульга Л.М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з малювання: конспект лекцій і занять (за матеріалами власного досвіду). - К.: ІСДО, 1995. - 236с.

    23. 18. Щеблыкин И.К. «Аппликационные работы в начальных классах» М. 1993 г.