До сім'ї змішаного права входять латиноамериканське право і скандинавське право. Латиноамериканське право виникло на основі традицій і звичаїв корінного населення, що проживає на території Латин" ської Америки, і розвивалося під впливом романо-германського права, а також американського права. Принципи формування правової системи, структури права і його джерел схожі з романо-германським правом. Кодифікація в даних правових системах проводилася за зразком французького Цивільного кодексу. Тому багато хто вважає, що незважаючи на географічну близькість скандинавського права до романо-германського, при віднесенні латиноамериканського права до романо-германського виникає менше питань. Якщо на формування сфери приватного права у латиноамериканській правовій сім'ї більше вплинуло ро-мано-германське право, то на сферу публічного і особливо конституційного права справили принципи американського права, перш за все американської конституції, а також американської судової системи. На цій основі має місце дуалізм латиноамериканського права виявилися більш впливовими. Разом із тим, в основі латиноамериканського права видно споконвічні народні погляди і звичаї, які накладають свій відбиток на правові процеси. У визначенні місця латиноамериканського права на правовій карті світу в сучасній компаративістиці немає єдиної думки. Якщо одні компаративісти відносять правові системи держав Латинської Америки до романо-германської правової сім'ї, то інші виділяють їх у самостійну групу серед інших правових сімей сучасного світу. Латиноамериканське право, запозичивши багато правових положень у романо-германського і загального права, точніше американського права, виступає як самостійна правова сім'я змішаного типу. Таким чином, найважливіша специфіка латиноамериканського права полягає в його змішаному характері, який виражається в тому, що правові системи держав Латинської Америки багато в чому побудовані на основі романо-германських моделей (це особливо виявляється у сфері приватного права), а також моделей правового будівництва в рамках загального права (це очевидно у сфері публічного права). Латиноамериканське право, як і романо-германське право, — це кодифіковане право, причому кодекси побудовано за європейським зразком з урахуванням національних особливостей. Кодифікація закріпила політичну незалежність і сприяла становленню розвиненого національного законодавства. Запозичення кодифікації романо-германського права вело до побудови аналогічної структури права і системи джерел, що виявилося в абстрактному характері викладення норм права і сприйнятті юридичної техніки в континентального права. Що стосується сфери публічного права, особливо конституційного права, то його побудовано за зразком правової системи США. Це виявляється в тому, що конституції цих держав запозичували американську форму правління, тобто президентську республіку, та інші державні інститути. Головна причина цього запозичення полягає в тому, що на момент проголошення незалежності в ряді провідних країн Латинської Америки, зокрема Чилі, Бразилії, Аргентині, Конституція США була єдиною писаною чинною конституцією республікансько-президентської форми правління. Однією з причин створення федерацій у Латинській Америці став, як наголошувалося раніше, є вплив Конституції США на латиноамериканський конституціоналізм. Цьому процесу сприяла внутрішньополітична ситуація у створюваних незалежних державах. Необхідно відзначити, що на перших етапах формування цих федерацій центральний уряд вимушений був іти на значну децентралізацію державного управління з метою створення і збереження єдності і цілісності цих держав. На подальших етапах розвитку федерального устрою в державах Латинської Америки ситуація змінюється у бік централізації державного управління, що зумовлювало звуження повноважень суб'єктів федерацій. Принципи побудови і функціонування судової системи держав Латинської Америки також запозичені з правової системи США, що особливо виявляється в діяльності і структурі верховних судів цих держав. Проте судовий прецедент у системі джерел права в правових системах цих держав не виступає як основне джерело, аналогічно американському праву. У латиноамериканських державах функціонує інститут судового контролю конституційності законодавства, запозичений у романо-германського права, відрізняючись від американської моделі судового конституційного контролю. Правові системи держав Латинської Америки традиційно перебувають під впливом католицької церкви. Це знаходить свій прояв на конституційному рівні. Зокрема в Конституції Аргентини визнається пріоритет конкордатів1 над національним законом2. Розглядаючи правові системи держав Латинської Америки, необхідно звернути увагу на особливе місце і роль армії як інституту держави. Армія в цих державах уважається повноправним учасником у регулюванні політичних питань життя суспільства. Більше того, вирішальна участь армії у розв'язанні політичних проблем у латиноамериканських державах є загальновизнаним фактом. У державах Латинської Америки традиційно армія розглядалася як єдиний гарант стабільності державно-правового життя і ефективного засобу вирішення соціально-економічних конфліктів суспільства, особливо в період гострих політичних криз. Сучасні правові системи латиноамериканських держав характеризуються двома тенденціями:— посиленням інтеграції в рамках латиноамериканського континенту, тобто вироблення загальних підходів у вирішенні різних проблем;— включенням держав цього регіону у формування єдиного політичного, економічного, торгового і правового простору в масштабах усього американського континенту, яке раніше охоплювало тільки США, Канаду і Мексику.