МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРАУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
СЛОВОТВІРНАПАРАДИГМА ІМЕННИКІВ НАЗВ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ І ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР
Курсоваробота
студентки 4 курсу
українського відділення
заочної форми навчання
Сергієнко Олени Олександрівни
Перевірив
кандидат філологічних наук
доцент Загнітко О.О
Полтава– 2011г.
ВСТУП
Запорівняно короткий час дериватологія пройшла не тільки шлях свого становлення, а й бурхливого розвитку йутвердження як провідна галузь лінгвістики. Донедавна її не вважали окремоюсамостійною галуззю мовознавства, а відносили то до етимології (ХХ ст.), то доморфології (Л.А. Булаховський), то до лексикології (О.О. Потебня). Словотвірсьогодні, за словами відомого мовознавця, – це полігон, де випробовуютьсяприйоми й методи дослідження мови, що мають велику цінність не лише для іншихрівнів мови, а й для лінгвістики загалом.
Тісний зв'язок словотвору з граматикою й лексикою, особливий статусдериваційних одиниць, можливість їх процесуальної й результативноїінтерпритації призвели до формування принаймі трьох аспектів дослідженнясловотвору.
Теоретичним питанням української дериватології присвячено праці І.І. Ковалика,Н.Ф. Клименко, В.В. Грещука та інших вітчизняних лінгвістів. Серед російськихучених значний внесок у розвиток дериватології зробили В.В. Виноградов, О.А. Земська,О.С. Кубрякова, В.В. Лопатін, І.С. Улуханов та ін. І.І. Ковалик, Л.Л. Гумецька,Г.О.Винокур, В.В. Виноградов обґрунтували необхідність виділення науки прословотвір в окрему галузь лінгвістичних знань із своїм чітко визначенимспеціальним предметом дослідження, системою наукових понять і термінів тавластивими їй принципами і методами дослідження словотвору.
Характерною особливістю сучасної науки про лексичну деривацію єзосередження уваги на словотвірному форманті й недооцінка ролі твірної основи всловотворі.
Глава української дериватологічної школи І.І. Ковалик розглядав парадигмув словотворенні як характерний для даної морфеми, типізований, відстояний іузвичаєний набір синтагматичних оточень ланцюгів, а ряд слів, у якому виступаєта сама морфема, – як парадигму даної морфеми. До складу словотвірних парадигмучений зараховував кореневі та афіксальні (префіксальні, суфіксальні, мішані,префіксально-суфіксальні і постфіксальні) парадигми виділяючи як найважливішідля словотвору кореневі.
Враховуючи досвід опрацювання цієї проблеми в слов’янському мовознавстві,послідовники І.І. Ковалика поповнюють сучасну дериватологію новими важливимивідомостями про словотвірну парадигму. Як стверджує В.В. Грещук, дериваційнапарадигма як одиниця, що являє собою сукупність взаємопов’язаних івзаємозумовлених через тотожність твірної основи словотвірних одиниць,експлікує системність словотвору в такому розрізі, при якому вона ґрунтуєтьсяна константнозмінній рівновазі, консонантна частина якої підтримуєтьсяформально-сематичною єдністю творної основи, а зміна – різнофункціональними дериваційнимиформантами.
Специфіка похідного слова – основної одиниці словотвору – як бінарнаодиниця, що включає твірну основу й словотвірний формант, не дозволяєобмежитися аналізом ролі в дериваційних процесах лише формуючої частини,нехтуючи базовою, оскільки на думку В.В.Грещука такий аспект аналізу залишаєпоза увагою реальну взаємодію одиниць словотвірної системи.
У зв’язку з цим у сучаснійдериватології одночасно з дальшим розвитком форматоцентричного аспекту вивченнясловотвору першорядного значення набуває розробка основоцентричного, тобтотакого напрямку у вивченні словотвору, в основі якого лежала б роль твірноїоснови в актах деривації.
Лишевсесторонній аналіз словотвору з позицій як форматоцентричного, так іосновоцентричного підходів може забезпечити адекватне відображення всієїскладності системи.
Останнімчасом спостерігається й інтенсивнестановлення терміносистеми галузі мовознавства, що почала складатися в 70-хроках ХХ століття, – словотвірноїпарадигматики, під якою розуміють систему словотвірних парадигм. Термінологіясловотвірної парадигматики – це стабільна, але незамкнена підсистема сучасноїукраїнської словотвірної терміносистеми, що перебуває в процесі безперервногобурхливого розвитку. Удосконалення словотвірних назв відбувається відповідно дозагальних закономірностей розвитку української мови, досягнень вітчизняного тазарубіжного мовознавства, зокрема словотвору.
Хочамовознавчі терміни “парадигматика”, “парадигма” мають давню традицію вживання,у лінгвістиці ще не досягнуто чіткості в розумінні цих понять. С.Л. Авдєєва зазначає, що ці терміни маютьяк мінімум чотири значення, які не завжди в повному обсязі відображаютьсялексикографічними джерелами: парадигматика – 1) один із двох аспектівсистемного вивчення мови, що виявляється в протиставленні двох типів відношеньміж елементами та одиницями мови – парадигматичними відношеннями, їхньою класифікацією, визначенням сфери їхньої дії і т.ін.;протиставляється синтагматиці за типом досліджуваних відношень і їхньогогрупування; 2) у більш широкому значенні – те саме, що й мовна система яксукупність лінгвістичних класів – парадигм; протиставляється синтагматиці яксиноніму поняття лінгвістичного процесу і тексту; 3) система парадигматичнихвідношень, що пов’язує одиниці певного рівня або сукупність таких відношень; 4)система парадигм або їх сукупність в окремій мові, що застосовується до одиницьпевного рівня; розділ граматики (морфології чи синтаксису), присвячений опису сукупності відповідних парадигм, принципамїхньої організації; парадигма – 1) уширокому розумінні – ряд протиставлених мовних одиниць, кожна з якихвизначається відношенням до інших, групування мовних одиниць однієї мовноїсистеми чи підсистеми в класи на основі їхніх опозицій і в той же часоб’єднаних за наявністю у них спільної ознаки чи на основі спільних асоціацій;найчастіше така сукупність мовних одиниць пов’язана парадигматичнимивідношеннями; 2) модель чи схема організації такого класу чи сукупності; 3) увузькому значенні – система словоформ однієї лексеми; 4) таблиця схемисловозміни, що виражається за допомогою флексій.
Сьогодні українська мовознавча практика закріплює термін словотвірнапарадигма, що позначає ряд дериватів, який об’єднується тотожністю твірноїоснови і протиставляється словотвірними формантами, тобто сукупність похіднихвід однієї твірної бази на одному ступені творення. Науковий авторитет термінав цьому значенні зріс ще й у зв’язку з тим, що знаний дериватолог Н.Ф. Клименкоподає його в подібному трактуванні в енциклопедії: сукупність слів, щомотивуються тим самим твірним і перебувають на одному ступені похідності.
Словотвірна парадигма, зазначає В.В. Грещук, – це комплексна одиницякласифікації й опису дериваційної системи мови, що виконує системотвірнуфункцію і дозволяє виявити систематичні континууми, компонентами якихвиступають словотвірні значення дериватів від різних лексико-семантичних,тематичних, структурно-семантичних розрядів слів як твірної бази.
Сучасне вивчення словотвору зумовлює необхідність аналізу ряду новихтеоретичних і практичних проблем, які при форматоцентричному підході залишалисяпоза увагою дослідників. Коло найважливіших питань, які потребують теоретичногоосмислення, у найзагальніших рисах можна окреслити як дериваційна валентністьпотенції і спроможність, зумовленість дериваційної потенції різних слів їхнімиформально-смисловими особливостями, способи освоєння семантичних інгредієнтівтвірного слова в смисловій структурі похідного у процесах деривації,парадигматика й синтагматика твірних основ, принцип класифікації й описупохідних за ознаками твірних слів.
Кінцевимрезультатом дослідження словотвору при основоцентричному підході, на думкувчених, повинна стати типологія словотвору, в основі якої лежало бфункціональне навантаження твірноїоснови в словотворі. У зв’язку з цим найперше необхідно з’ясувати ті фактори,які визначають дериваційну поведінку твірних основ, інакше кажучи, виявити ті характеристики твірної основи, які уможливлюють чиунеможливлюють процес творення на її базі дериватів і які саме, позначаються на словотвірній активності іпродуктивності твірної основи та її семантико-словотвірнихтрансформаціях.
Найбільшарізниця помітна між парадигмами слів різних частин мови. Однак і в межах однієїчастини мови маються суттєві розходження між парадигмами різних слів усередині частин мови, окрімвідмінностей у граматичних формах, граматичній сполучуваності, спостерігаютьсясуттєві відмінності і в дериваційній поведінці. О.А. Земська зазначає, що “подібно до того, як в морфології іменникмає форми відмінків, але не може мати форми часу або особи, так і у словотворі кожна лексико-семантична група слів породжує свої,закономірно їй властиві похідні, а кожне узуальне похідне є реалізаціясловотвірного потенціалу певного базового слова.
Томуважливим завданням граматики є вивчення найрізноманітніших семантичних розрядіввсередині окремих частин мови з погляду їх дериваційних можливостей. Динамічнийаспект системного вивчення словотвору спрямований в першу чергу на виявлення іопис дериваційного потенціалу кожної лексико-семантичної групи всіх частин мови і “передбачає можливістьсинхронної реконструкції словотвірних процесів і моделювання їх реалізації. Системні дослідження вцьому напрямку ведуть до встановлення складу словотвірних парадигм певнихлексико-семантичних груп і до створення структурно-семантичної типології структурноїпарадигми.
Для цілісного опису словотвірної системи мови необхідне виявлення класівслів, які мають одну й ту ж словотвірну парадигму. Це дозволить встановити, які ознаки єрелевантними для вияву дериваційних валентностей слова, і надасть можливість розподілитивесь словниковий склад мови відносно до його словотвірного потенціалу. У результаті отримаємо чіткий описсистеми словотвору, при якому будуть встановленні класи слів, які мають одні йті конкретні та типові парадигми, виявлені дефектні парадигми та створенатипологія словотвірних парадигм. Отже, словотвірна парадигма дає змогу виявитисистемну організацію словотвору в такому розрізі, при якому системність грунтується на константнозмінній рівновазі, константна частина якоїпідтримується формально-семантичною тотожністю твірної основи, а змінна –різнофункціональними дериваційними формантами. Кожна конкретна словотвірнапарадигма є мікросистемою, взаємопов’язані взаємозумовлені компоненти якої утворюютьповну єдність і цільність. Пов’язані між собою частиномовною спільністю твірнихслів, словотвірні парадигми формують своєрідну словотвірну підсистему. Сукупність словотвірних парадигм усіх частин мови в їх зв’язках і взаємодії складає словотвірну систему мови.Актуальність теми курсової роботи визначається загальною спрямованістю сучаснихдериватологічних досліджень на розробку основоцентричного напрямку при якомувихідним пунктом класифікації, інтерпритації та опису матеріалу стає твірнаоснова. Метою роботи є виявлення словотвірної спроможності іменників назв овочів,фруктів і злакових культур, а також структурної й семантичної типологіївідсубстантивних утворень в українській мові. Це зумовлює реалізацію такихзавдань:
1) виявити частиномовнуналежність похідних і розподілити їх на зони;
2) з’ясувати типологію семантичних значеньдосліджуваних десубстантивів;
3) охарактеризувати кількіснунаповнюваність зон і семантичних груп;
4) проаналізувати реалізаціюсловотвірного потенціалу;
5) встановити способи деривації,дериваційні форманти та їх продуктивність у відіменниковому словотворі.
Для вирішення поставлених завдань і з огляду на фактичний матеріал уроботі використовуються такі методи
– описовий метод, що дозволяє проводити обстеження десубстантивів;
– метод компонентного аналізу, що дозволив проаналізувати компонентилексичної та словотвірної семантики;
– статистичний, який використовується при узагальненні кількісних даних утаблицях.
Матеріалом курсової роботи послужила спеціально укладена картотека, укількості 86 твірних іменників і 264 похідних, отримана методом суцільноївибірки з найавторитетніших лексикографічних джерел: одинадцятитомний Словникукраїнської мови, Великий тлумачний словник сучасної української мови.
Практичне значення роботи випливає з можливості використання результатівдослідження в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні морфемних,словотвірних словників. Матеріали і висновки дипломної роботи можуть бутивикористані в університетських курсах із морфеміки й словотвору, у підручникахі навчальних посібниках з українського мовознавства, а також у процесівикладання української мови іноземцям.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і спискувикористаних джерел.
РОЗДІЛ І СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ СЛОВОТВІРНИХ ПАРАДИГМ ІМЕННИКІВНАЗВ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ І ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР
1.1 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назвфруктів
Складність організації і функціонування словотвірної системи мовивизначається й обумовлюється різноманітністю й комунікативною значущістю цієїсистеми, розмаїтістю зв'язків словотвору з іншими рівнями будови мови, а такожнеоднорідністю одиниць, які цю систему утворюють і розрізняються не лишесинтагматично, а й парадигматично, не лише у плані вираження, а й за змістом.Як відомо, основна одиниця словотвірної системи це похідне слово, що, з одногобоку, репрезентує своєрідні риси системи в цілому, а з іншого – більш складнікомплексні одиниці.
Словотвірні парадигми поділяються на блоки, які містять похідні однієїчастини мови. У межах кожного блоку виділяють словотвірні категорії –сукупність похідних із спільним словотвірним значенням, вираженим різнимисловотвірними засобами. Кожна словотвірна категорія формується сукупністюсловотвірних типів, під якими розуміють групу слів однієї частини мови, які побудованіза єдиною схемою і об'єднуються такими рисами: 1) спільністю частиномовноїприналежності твірних слів; 2) спільністю форманта або навіть і способусловотворення (тобто спільністю формального зв'язку між твірним і похідним); 3)спільністю словотвірного значення (тобто спільністю семантичного зв'язку між твірнимі похідним).
Вияв загального в частковому спричинив виділення конкретної парадигми йтипової словотвірної парадигми. Типову словотвірну парадигму складають схожісловотвірні парадигми, що містять слова, які належать до однієїлексико-семантичної групи, тобто в загальному вигляді конкретна словотвірнапарадигма являє собою набір похідних одного слова, які знаходяться на одномуступені деривації. Типова словотвірна парадигма складається сукупністюдериваційних значень, представлених конкретними словотвірними значеннями.
Конкретна словотвірна парадигма може не мати того чи іншого члена, якийнаявний в типовій, а, отже, виокремлюють повні та неповні конкретні парадигми.Повні реалізують усі дериваційні значення, наявні в типовій словотвірнійпарадигмі. У неповних відсутній хоча б один із членів типової словотвірноїпарадигми.
Проблемним є питання про те, чи мають право бути включеними в типовусловотвірну парадигму всі до єдиного дериваційні значення, наявні хоча б водній конкретній словотвірній парадигмі, яке вимагає спеціального розгляду.Перед нами пародоксальний випадок – конкретна словотвірна парадигма численнішаза типову, іншими словами, у наборі семантичних місць конкретної словотвірної парадигмиприсутні такі члени, які відсутні в типовій. Внесення подібних дериваційнихзначень в типову словотвірну парадигму, на думку О.А.Земської, не має підстав,оскільки вони являють собою словотвірні аномалії [25, с. 67].
Питання про те, які з слів, що входять до конкретної словотвірноїпарадигми, мають право дати семантичне місце для типової, необхідно розглядатиза допомогою принципу, який діє при вирішенні аномалій та нормальних явищ мови:якщо значення зустрічається більше ніж один раз, воно є типове, якщо наявнийлише один похідний з притаманним лише йому значенням – це аномалія.
Назвифруктів стали базою для утворення двох лексико-граматичних класівслів-іменників, прикметників. Число зон визначає кількісний склад словотвірноїпарадигми. Отже, типова словотвірна парадигма іменників назв фруктів маєдвозонну субстантивно-ад’єктивну структуру. На найвищому ступені вся сукупністьтвірних протиставляється класам за їх частиномовною належністю. Її требавважати основною характеристикою твірних у плані вивчення її ролі всловотвірних процесах, оскільки нею окреслюються межі утворення дериватів.
Десубстантивні іменники відзначаються різноманітністю словотвірнихзначень, що дає змогу репрезентувати семантичну диференціацію лексико семантичнихгруп на підгрупи.
Усубстантивній зоні можна виділититакі семантичні групи:
1) іменники зізначенням демінутивності;
2) іменники напозначення напоїв;
3) іменники злокативним значенням;
4) іменники, щоназивають осіб за родом діяльності;
5) іменники зізначенням сингулятивності;
6) іменники напозначення порості;
7) іменники, якіназивають представників фауни;
8) іменники, щовказують на технічні засоби;
9) іменники напозначення страви;
10)іменники із значеннямаугментативності.
Словотвірне значення “демінутивність”репрезентоване похідними, які складають найчисленнішу групу в кількості 23 деривати. Напр.: апельсинка, виноградик, малинка, смородинка, яблучкота ін. Напр.: Перепочивши в квітах, метелик різкоширяє вбік і летить низько над землею, а потім сідає на запашну малинку (Ю. Щербак).
Дещо меншу групу складають із значенням “напій”, які налічують 17 одиниць.Вони реалізують такі лексико-семантичні значення назв спиртних напоїв:
а) наливка: агрусівка, малинівка, айвівка, вишнівка, калинівка,слив'янка. Напр.: Приготовлену малинівку розливають і ставлять на 4-5 місяців утемне місце, після чого її можна пити (Ю. Щербак).
б) горілка: абрикосівка, калинівка, горобинівка та ін. Напр.: А він їв,як англійський лорд: яєчню з салом на такій сковороді, що руками не обхватиш,пшоняну кашу з вишкварками, пиріжки з сметаною, а запивалося все свіжимкомпотом з вишень, у який для бадьорості Щусь вливав абрикосівки, настояної намеді й на корінцях, а тоді ще прочищав нутрощі холодненьким пивом, яке дістававз погреба, – і отак чоловік бувготовий до трудового дня… (П. Загребельний).
в) підгрупа із значенням “лікер” маєодиничний вияв серед опрацьованих слів: абрикотин.
Десубстантиви від іменників назв фруктів з локативним значенням називаютьділянки, де вирощують фрукти: виноградник, вишняк, полуничник, сунячник. Напр.:Гектарних садів, щоправда, тут не могло бути (ми пам’ятаємо, що всі присадибніділянки дорівнювали двадцяти п’яти соткам), зате не було меж винахідливостісвітлоярівців у доборі дерев, сортів, щеп, з’явилися виноградники, визрівалипід світлоярівським сонцем персики, один хвалився чорноплідною горобиною, щомає цілющі властивості, інший культивував обліпиху, в якої властивості вже й непросто цілющі, а чудодійні (П. Загребельний).
Словотвірне значення “особа зародом діяльності” репрезентують деривати, щоназивають осіб, які вирощують фрукти: абрикосник, виноградар, сунячник, яблучник. Напр.: Олешко – містечковільних моряків, рибалок, баклажанників, абрикосників (Ю. Яновський).
Група іменників з сингулятивним значенням представлена лише п'ятьма іменниками: абрикосина, виноградина, пасльонина,шафранка, черемшина. Напр.: Цвіт його на картопляний схожий, а як доспіє, то наньому висітимуть синенькі, аж чорні, ягідки, наче дикі виноградани, – крім нас,ще й пташки їх клюють (О. Гончар).
Незначну кількість похідних із значенням порості репрезентують деривати: винограддя, вишнина, кавуняччя.Напр.: По ганку дике винограддяпнеться (І.Франко).
Окремі семантичні групи репрезентовані поодинокими лексемами. Значення “представник фауни” реалізовано іменником “кедрівка”. Напр.: Засвистів дрізд на своїйтоненькій флейті, затріщала кедрівка (В.Гжицький).
Таблиця 1 Типологія семантичних значень утворень від іменників назвфруктів (субстантивна зона)№ Словотвірні значення кількість % 1 Демінутивність 23 34,5 2 Напій 17 25,5 3 Локативність 11 16,5 4 Особа за родом діяльності 5 7,5 5 Сингулятивність 5 7,5 6 Порість 3 4,5 7 Представник фауни 1 1,5 8 Технічний засіб 1 1,5 9 Страва 1 1,5 10 Аугментативність 1 1,5 Всього 65 100
Назвифруктів утворюють і прикметникові похідні. Ці десубстантиви містять у своїйсемантичній структурі від однієї до чотирьох конкретизуючих сем. Найбільшою чисельністю відзначаються прикметниковіутворення, що мають одно або двосемну структуру. Між мовним статусом того чиіншого значення багатозначного слова та повнотою структурної парадигми кожногоіз значень є пряма залежність: вищим єстатус того значення, яке має більш повну структурну парадигму. Це положенняможна доповнити і даними лексичної сполучуваності – одного із визначальнихфакторів у процесах словотворення: між значеннями полісемантичної лексеми і їїсполучуваністю існує чітка кореляція – найбільш частотні формули сполучуваностізакріплюються за найбільш частотними значеннями.
Умоносемних одноосновних прикметниках найактивніша конкретизуюча сема“виготовлений з..., із..., зі...”: абрикосовий (абрикосний), аґрусовий, айвовий, аличевий, апельсиновий, брусничний.Напр.: Через годину ми сиділи під полотняноюпарасолькою за пляшкою брусничного напою (Г.Тютюнник)
Двосемніприкметники містять такі поєднанняконкретних сем:зроблений з...” + “приготовлений з...”: (бруслиновий, грушевий, горіховий); виготовлений з..., зі...” + “який має колір” (гранатовий, персиковий); добутийз + “приготовлений з..., зі...” (кокосовий); “зроблений з...” + “добутий з”(кедровий). Напр.: Для того, щоб приготувати горіховий тортик, цукор розтираютьз жовтками, всипають потроху борошно і додають сік з одного лимона (І.Хименко).Але між ними вже нема царя: на всякий випадок поклав його на самісіньке дногоріхової скрині, – може, колись ще пригодиться помазаник божий (М.Стельмах).
Дляприкметникових похідних, що мають трисемну структуру, характерне різноманітнепоєднання конкретизуючих сем: “приготовлений з...,із… + “виготовлений з...” + “який має колір” (сливовий, шовковичний); “приготовлений з...” + “зроблений з...” + «який має колір» (малиновий, лимонний, смородиновий).
До чотирисемних можна віднести такі похідні: абрикосовий, вишневий, які мають такі конкретизуючі семи: “виготовлений з..., зі...” + “настояний на...” + “який має колір” + “виготовлений з...”.
1.2 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назвовочів
Іменники на позначення овочів в сучасній українській мові становлятьчітко окреслену групу слів, які, незважаючі на певну структурно-семантичну іфункціональну своєрідність, близькі до інших лексико-семантичних груп, а такожхарактеризуються рядом властивостей, релевантних з погляду вивчення їхдериваційного потенціалу.
Субстантивна зона похідних від іменників назв овочів характеризуєтьсянабором таких семантичних позицій:
1) іменники із значенням демінутивності;
2) іменники на позначеннясингулятивності;
3) іменники, що називаютьпристрої;
4) іменники із значенням порості;
5) іменники з аугментативним значенням;
6) іменники із значенням страви;
7) іменники із значенням локативності;
8) іменники на позначення представників фауни;
9)іменники, що називають осіб за родом діяльності;
10)іменники зі значенням напою;
11)іменники, що називають посуд;
12)іменники на позначення процесуальності;
13)іменники із значенням насіння;
14)іменники, які мають значення хвороби.
Серед похідних субстантивної зони чітко виділяється значна кількістьіменників зі значенням демінутивності: часничок, цибулька, хрінок, редисочка,перчик, капустка. Напр.: Кротова почала розповідати про Піцунду: про те, вякому розкішному пансіонаті жили вони з чоловіком, як добре там їх годували,щодня були грузинські страви, які чоловік обожнює – варена квасоля, якісь тамтрави, суп харчо, солодкий перець, капустка червона, маринована, виноград бувдуже дешевий на базарі, бо туристи і дикуни з дітьми вже схлинули…(Ю.Щербак).
На відміну від фруктів іменники-овочі реалізували значно більше значеньсингулятивності. Вони називають:
а) качан: капустина;
б) бульбу: картоплина. Напр.: І коли, нарешті, Яцуба змушений був іти увідставку і переїхав на пенсійне життя сюди, то Ліна, його улюбленичка, й тут,в краю південної розкоші, в краю баштанів та виноградників, при нагоді щебралася гризти зубенятами сиру картоплину, викликаючи регіт… дітей (О.Гончар)
в) зерна: квасолина, горошина. Напр.: Упали великі, як горошини, краплинидощу, зашуміла злива, і над морем піднявся туман із бризок (Є.Ткач).
Похідні з інструментальною семантикою реалізують це значення у такихпідгрупах іменників, які вказують на:
1) транспортні засоби: кукурузник. Напр.: Для Тоні це було мов кінодивитись, як Сіробаба, посадивши неподалік свого кукурузника, вилазить зкабіни, сплигує на землю, здирає з голови шоломофон і вже розвалькувато йдетовариству назустріч, широко усміхаючись і в обох руках у нього блищать, якгранати, пляшки шампанського (О. Гончар)
2) миючіпристрої: бурякомийка, картоплемийка.Напр.: Далі йдуть потужні й розумні машини на господарстві, що їх рухаєелектричка: картоплемийка, дробарка (Є.Кучер);
3) машини призначені для:
а) садіння: картоплесаджалка, кукурудзосаджалка. Напр.: Два трактори увідповідних інтервалах тягли картоплесаджалки (В.Гжицький).
б) навантаження: бурякопідіймач, буряконавантажувач;
в) викопування: бурякокопач, бурякокомбайн, картоплекопач;
г) різання: бурякорізка, картоплечистка ;
д) подріблення: кукурудзодобарка, картоплем’ялка.
Значна кількість похідних зі значенням “порість”: картоплиння,квасолиння, горохвиння, огірчиння, чаничиння. Напр.: Бруствер, замаскований картоплинням,огороджував їх від противника (О. Гончар).
Словотвірне значення аугментативності репрезентоване такими десубстантивами: бурячище, капустище, картоплище,морквище, помідорище, редисище. Напр.: Дід високий худорлявий, з носом –бурячищем, ще й чорні бородавки по всьому обличчю, погляд нишковий,недовірливий з-під лиштви шапки, що одпоролася й висіла козирком (Ю.Мушкетик).
У підгрупі похідних “страви” виділяємо такі семантичні значення:
а) назви юшки: картоплянка, капусняк. Напр.: Любитьмати варити і всілякі капусняки – з грибами й без грибів, з кашею і без каші, апро різні юшки й говорити не доводиться (Є.Гуцало);
б) млинців: горохвяник, картопляник, кукурудзівник. Напр.: І ось за місяцьвся обеліскова пшениця внаслідок неймовірної пекарсько-кухарської діяльностіХвеньки зникла, в хаті наставав коли не голод, то й не період ситості,починалася ера кукурудзяників, солодкуватих, поки теплі, а тоді гірких — і врот не візьмеш… (П.Загребельний);
в) страви з крупи: кукурудзянка.
До цієї підгрупи відносимо також похідний іменник картоплепродукти, якиймає значення сухих продуктів харчування, виготовлених з картоплі промисловимспособом.
Похідні з локативним значенням поділяються на такі підгрупи :
а) приміщення для зберігання: картоплесховище, кукурудзосховище;
б) ділянки, де вирощують овочі: бурячище, горохвище, кукурудзище. До цієїпідгрупи належать також похідні картоплисько та картоплище, які мають однаковусемантику (місце, з якого зібрано картоплю), а також іменники капустяник –город, поле, де посаджено капусту і капустище – місце, де росла капуста.Функціонування у мовній системі як літературних, так і діалектних варіантівслів є однією з причин виникнення у мові різних дублетів.
Серед опрацьованих іменників виділяємо семантичне значення “представник фауни”. До цієї групиувійшли десубстантиви: горіхівка, капусник, капусниця. Напр.: Найбільшої шкодимахорки завдають капустянка, дротяник (П.Загребельний).
Словотвірне значення “особа зародом діяльності” складають деривати, щоназивають:
а) осіб, які вирощують овочі: картопляр;
б) фахівців: буряковод, буряківник. Напр.: Та ти поглянь.., це ж МаріяЛисенко і Ганна Дубова, знатні буряк оводи із Вікторівки (М.Олійник).
Незначною кількістю реалізоване словотвірне значення “напій”: бурячанка, перчаківка.
Два десубстантиви належать до семантичної групи “посуд”: гірчичниця, хрінниця. Таку ж кількість налічує група зізначенням процесуальності: бурякосіяння, бурякозбирання.
Поодинокими прикладами реалізовані семантичні значення “насіння”: гарбузці, “хвороба”: соняшнці.
Назви овочів регулярно утворюють похідні ад’єктивної зони. Аналізовані прикметники можуть мати від однієїдо трьох конкретизуючих сем.
Таблиця 2
Типологія похідних субстантивної зони від іменників-назв овочів№ словотвірні значення кількість % 1 демінутивність 27 28,89 2 сингулятивність 11 11,44 3 іструментальність 11 11,44 4 порість 11 11,44 5 аугментативність 8 8,32 6 страва 7 7,28 7 локативність 6 6,24 8 представники фауни 4 4,16 9 особа за родом діяльності 3 3,12 10 напій 2 2,08 11 посуд 2 2,08 12 процесуальність 2 2,08 13 насіння 1 1,04 14 хвороба 1 1,04 Всього 96 100
Найбільшою чисельністю відзначаються прикметникові утворення, які маютьдвосемну структуру з семантичними позиціями “загальна відносність”,“виготовлений з..., зі ..., із...”: гарбузовий, соєвий, квасолевий, цибулевий,гороховий, соняшниковий.
Трисемні ж мають ще значення “який має колір”: буряковий, морквяний,гірчичний, або характеризують предмет за подібністю щавлевокислий,цибулеподібний. Напр.: Жінка, мабуть, добряче змерзла, бо вбрана була вблагенький плащик, з тих, що зветься пильовиками, якогось невизначеного,морковного кольору: все в ній було невизначене – вік, вираз обличчя, колір очей…(Ю.Щербак). Пили московську, пили міцний, з буряковим духом самогон(Ю.Мушкетик). Де це бачено, щоб курка їла бурякове насіння (П.Загребельний).
1.3 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назвзлакових культур
Розглядаючи групу іменників зі значенням злакових культур необхіднозауважити, що ця група значно менш активна від попередніх. Проаналізувавшиконкретні парадигми виявлено такі семантичні підгрупи у субстантивній зоні:
1) іменникизі значенням демінутивності;
2) іменникиз інструментальним значенням;
3) іменники,які мають локативне значення;
4) іменникина позначення страви.
Словотвірне значення демінутивності представлене похідними: овесець, пшінце, пшонце,пшениченька. Напр.: Моя батьківщина наДанелевщині. Пшениченька там родила, житечко, просо (Ф.Тютюнник).
У підгрупі іменників з інструментальним значенням наявні лише похідні: просорушка, кукурудзодробарка, кукурудзосаджалка.
Локативне значення мають такі похідні: пшінце, ячнице.
Зафіксовані такі десубстантиви зі значенням страви: ячник, кукурудзянка.
Ад’єктивна ж зона представлена двома семантичними позиціями: загальнавідносність, “виготовлений з..., із..., зі...”, які наявні у всіх зафіксованихприкметниках: пшеничний, овсяний, житний, рисовий, ячмінний та інші. Напр.:… Тарасик їв шматок пшеничного хліба, і був він для нього найсмачнішим навітьод кавунів та морозива (А.Давидов). Кукурудзяні консерви поживні івисококалорійні (І.С.Хлименко).
Таблиця 3 Типологія похідних субстантивної зони від іменників на позначеннязлакових культур№ словотвірні значення кількість % 1 демінутивність 5 41.5 2 інструментальність 3 24.9 3 локативність 2 16.6 4 страва 2 16.6 5 Всього 12 100
Отже, іменники на позначення фруктів, овочів і злакових культур утворюютьрізну кількість семантичних груп. Найактивнішою виявилася група зі значеннямовочів, найменш активна група на позначення злакових культур. Реалізаціязначень “демінутивність”, “локативність”, “страва”, виготовлений з. характернадля всіх семантичних груп, хоча кількісна наповнюваність їх різна.
1.4 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначенняфруктів
Між розрядами слів в середині частин мови, окрім відмінностей уграматичних формах, граматичній сполучуваності, спостерігаються суттєвівідмінності і в дериваційній поведінці.
О.А.Земська зазначає, що “подібно до того, як в морфології іменник маєформи відмінків, але не може мати форми часу або особи, так і у словотворікожна лексико-семантична група слів породжує свої, закономірно їй властивіпохідні, а кожне узуальне похідне є реалізація словотвірного потенціалу певногобазового слова.
Одна з найбільш актуальних проблем сучасної дериватології – дослідженнясловотвірного потенціалу різних груп слів: частин мови, лексико-семантичних груп тощо. Їх дериваційні можливостірегулюються факторами, від яких залежить словотвірний потенціал різних твірнихоснов, тобто виявляються певні характеристики твірного слова, які уможливлюютьабо унеможливлюють процес творення на її базі дериватів.
Мовознавцями визначена типологія факторів, які детермінують словотвірнуповедінку твірного.
На думку багатьох дериватологів, частиномовну належність треба вважатиосновною характеристикою твірних у плані вивчення їх ролі в словотвірнихпроцесах, тому що нею визначаються межі утворення дериватів (кількість зон,протяжність словотвірної парадигми). Разом із тим на кількість семантичнихпозицій та їх характер у межах словотвірної парадигми випливають більшконкретні лексико-граматичні та лексико-семантичні особливості.
Не менш важливим чинником при вивченні словотвірної спроможності твірнихслів виступає їх валентність, що підтверджено дериватологічними дослідженнями.До факторів, що обмежують словотвірні можливості слів, належить і їхстилістичне забарвлення. Усі вищезазначені чинники є основними й маютьсистемний характер.
Водночас В.В. Грещук як супровідний фактор реалізації словотвірнихпотенцій розглядає частотність твірного слова у мовленні. На думку В.В. Грещука,ймовірність появи в похідного на базі твірного більша в того слова, частотністьякого вища. Крім цього в окремих дослідженнях одним із факторів, що впливає надериваційну поведінку твірного слова розглядається складність словотвірноїструктури. Як зазначає І.Г.Милославський, у міру збільшення числа дериваційнихкроків, словотвірні можливості затухають і врешті-решт стають нульовими.
Називають і номінативні фактори, труднощі фонемної сполучуваності наморфемному шві, стилістична несумісність словотвірних морфем у процесітворення, наявність омоніма до можливого деривата, зайнятість відповідногосемантичного місця раніше утвореним словом з іншим афіксом тощо.
Отже, важливим завданням граматики є вивчення найрізноманітнішихсемантичних розрядів всередині окремих частин мови з погляду їх дериваційнихможливостей. Динамічний аспект системного вивчення словотвору спрямований впершу чергу на виявлення і опис дериваційного потенціалу кожноїлексико-семантичної групи всіх частин мови і передбачає можливість синхронноїреконструкції словотвірних процесів і моделювання їх реалізації.
Важливими параметрами словотвірної парадигми як одиниці, яка відображаєдериваційну спроможність твірних, є її протяжність і глибина місця в парадигмі.Протяжність словотвірної парадигми визначається числом властивих їйсловотвірних значень і зон. Глибина місця або позиції в парадигмі визначаєтьсякількістю структурно різнотипних дериватів у межах словотвірних значень. Річ утім, що те чи інше значення парадигм може бути реалізоване одним або кількомапохідними одночасно.
Слід зауважити, що в дериватології глибину позиції парадигми обмежуютьрізними дериватами з одним і тим же словотвірним значенням по-різномумаркованими у стильовому відношенні. Проте, як свідчить аналіз конкретногоматеріалу, стильова маркованість із однаковим словотвірним значенням може матимісце, а може бути й відсутньою. Зважаючи на факультативний характер стильовоїмаркованості дериваційно однозначних похідних, її в параметр глибини позиції невключаємо.
Як уже відзначалося, типова словотвірна парадигма виводиться на основіконкретних парадигм твірних слів. Як одиницю плану змісту її формуютьсловотвірні значення, властиві дериватам, твірні, які репрезентують єдинулексико-семантичну або тематичну групу слів. Окремі деривати спільноїлексико-семантичної твірної бази поряд із типовими словотвірними значеннями,характерними для інших споріднених утворень, реалізують поодинокі значення, нетипові для дериваційно-смислових трансформацій даних твірних. Такі випадкикваліфікуються як словотвірні аномалії, а питання про те, які з похідних конкретнихсловотвірних парадигм мають дати семантичне місце для типової словотвірноїпарадигми вирішується так: якщо яке-небудь словотвірне значення представленебільш як одним дериватом від слів певної лексико-семантичної групи, то воновважається нормальним і має право на включення в типову словотвірну парадигму.
Типова словотвірна парадигма іменників на позначення фруктів має двозоннуструктуру з такими семантичними позиціями в кожній зоні: субстантивна – “демінутивність”, “напій”, “локативність”, “порість”, “сингулятивність”, “особа за родом діяльності”,ад’єктивна – “зроблений з...”, “виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”, що в сукупностіскладає десять семантичних позицій.
Із 60 проаналізованих парадигм на позначення фруктів жодна не характеризуєтьсяповною протяжністю, найбільшу кількість значень реалізували іменники абрикоса,вишня, виноград.
Однією з найчислених конкретних парадигм є парадигма іменника абрикоса.Нереалізованими є лише значення “локативність” та “порість”: абрикоса, абрикотин(абрикосівка), абрикосник, абрикосина, абрикосовий (абрикосний).
Іменник вишня не реалізував лише значення “особа за родом діяльності” та сингулятивне значення:вишенька, вишняк (вишник), вишнина, вишнівка, вишневий.
Двозонну парадигму з трьома нереалізованими значеннями ад’єктивної зони (“настояний на…”, “зроблений з…”, “який має колір”) і одним значенням субстантивноїзони (“напій”) має іменник виноград: виноградик, виноградник, винограддя,виноградар, виноградина, виноградний.
Парадигми іменників лимон, малина, слива, не представлені похідними зізначенням “порість”, “особа за родом діяльності”, “сингулятивність” субстантивної зони та “зроблений з...” ад’єктивної:лимончик, лимонарій, лимонад, лимонівка, лимонний (лимоновий); малинка, милинник, малинівка,малиновий (малинний); сливонька (сливочка),сливник, сливовиця (слив’янка), сливовий.
Набір похідних від смородина, полуниця характеризується відсутністюзначень “особа за родом діяльності”, “сингулятивність”, “порість” та зробленийз...”, “який має колір” ад’єктивної зони: смородинка, смородинівка,смородинний; полуничка, полуничник, полуничний.
У парадигмі іменників груша, калина не виявлені деривати, що реалізуютьсемантичні позиції: “локативність”, “порість”, “особа за родом діяльності”,“сингулятивність”, “який має колір”: грушенька, грушівка, грушевий; калинонька(калиночка), калинівка, калиновий.
Іменник кавун не реалізував жодного значення ад’єктивної зони, всубстантивній наявні похідні з типовими значеннями демінутивності, порості,особи за родом діяльності та нетиповим – “аугментативність” (кавунище):кавунчик (кавунець), кавуняччя, кавунник.
Похідні від іменника горіх реалізували значення “демінутивність”, виготовлений з...”, “зроблений з...”, “настояний на...”: горішок, горіховий.
Парадигму іменника яблуко утворюють деривати із значенням демінутивності,особи за родом діяльності субстантивної зони та виготовлений з...”, “зроблений з...” в ад’єктивній зоні:яблучко, яблучник, яблучний.
Іменник суниця реалізував такі значення: “демінутивність”, локативність”,“особа за родом діяльності”, “виготовлений з...”: суниченька, суничник,суничний.
Невеликою кількістю реалізованих позицій характеризується парадигмаіменника чорниця: “демінутивність”, “локативність”, виготовлений з...”:чорничка, чорничник, чорничний.
Однаковий набір похідних мають твірні порічка і горобина: “напій”, виготовлений з...”, “настояний на...”: порічківка(порічник), порічковий; горобинівка горобинний(горобиновий).
Парадигма іменника кедр налічує такі семантичні позиції: демінутивність”,“виготовлений з.., зі.., із...”, “представник фауни”, останнє значення не єтиповим для опрацьованих іменників, а, отже, це значення наявне для конкретноїпарадигми іменника, але відсутнє для типової.
У парадигмі іменника апельсин наявні похідні зі значенням демінутивностіу субстантивній зоні та “виготовлений з...”, “настояний на...”: апельсинка(апельсинчик), апельсиновий.
Конкретна парадигма іменника банан характеризується значенням пристрій,яке властиве типовій парадигмі іменників назв фруктів: банановоз, банановий. Тризначення ад’єктивної зони реалізовано іменником шовковиця (шовковичний).
У парадигмі іменників агрус, айва наявні лише значення “напій” всубстантивній зоні та “виготовлений з.., зі...” в ад’єктивній: агрусівка,агрусовий, айвівка, айвовий. Одне значення в кожній зоні реалізували іменникипасльон, черемха: “сингулятивність” всубстантивній зоні, виготовлений з...” в ад’єктивній: пасьоновий; черемшинка,черемховий.
Парадигми іменників маслина, мандарин, кислиця представлені похіднимисубстантивної зони зі значенням демінутивності та ад’єктивної виготовленийз...”: кисличка, кисличний; мандаринчик (мандаринка), мандаринний; маслинка, маслиновий.
Кількісно однаково реалізували значення іменники барбарис, бергамот,бруслина, бузина, кокос, обліпиха, персик, помаранч, але ад’єктивна зонавідрізняється значеннями. Значення “виготовлений з...”, “настоянийна...” характерні для іменників помаранч, барбарис, бергамот, бруслина, бузина,обліпиха: помаранчевий, барбарисовий, бергамотний, бруслиновий, бузиновий,обліпиховий. Семантичні позиції “виготовлений з...”, “зробленийз...” характерні для прикметника кокосовий; “виготовлений з...”, “який маєколір” зафіксовані у похідних: персиковий, гранатний.
Десять твірних мають одне реалізоване значення ад’єктивної зони – “виготовленийз.., зі...”: аличевий,ананасний, анісовий, берековий, брусничний, гранатний, кизиловий, манговий,фісташковий, фундуковий.
Двадцять іменників не мають жодного похідного: інжир, каберне, кальвіль,кармазинка, ківі, кінкан, кипариска, китайка, смоковниця, терен, фізаліс,хурма.
1.5 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення овочів
Типова словотвірна парадигма похідних від назв овочів має двозоннуструктуру: субстантивнщ-ад’єктивну, кожна з яких характеризується набором такихсемантичних позицій: “демінутивність”, “сингулятивність”, “пристрій”,“порість”, “аугментативність”, “страва”, “локативність”, “представники фауни”,“особа за родом діяльності”, “напій”, “посуд”, “процесуальність” – субстантивноїзони, “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із…”, “який має колір”,“за подібністю” – ад’єктивної зони.
Повною словотвірною реалізацією всіх семантичних значень нехарактеризується жодна конкретна парадигма. Ряд парадигм маючи двозонну структуру,характеризуюься відсутністю реалізації декількох значень якоїсь із зон.
У парадигмі іменника буряк реалізовані значення демінутивності,пристрій”, “порість”, “аугментативність”, “локативність”, “особа за родомдіяльності”, “напій” в субстантивній зоні, “загальна відносність”, виготовленийз.., зі.., із...”, “який має колір” в ад’єктивній: бурячок, бурякокомбайн,бурякокопач, бурякомийка, буряконавантажувач, бурякопідіймач, бурякорізка,буряковиння, бурячиння, бурячище, буряківник, буряковод, бурячанка,бурякозбирання, буряковий.
У парадигмах іменників гірчиця, хрон відзначені деривати із значеннямдемінутивність” та “посуд” субстантивної зони, “загальна відносність”,виготовлений з...”, “який має колір” (лише для гірчиця) ад’єктивної зони:гірчичка, гірчичниця, гірчичний; хрінок, хрінниця, хріновий.
Парадагма іменника гарбуз характеризується наявністю семантичних значеньдемінутивності, аугментативності, порості – субстантивної зони, загальнавідносність, “виготовлений з.., із.., зі...” – ад’єктивної: гарбузик,гарбузець, гарбузеня, гарбузяка, гарбузовий. У конкретній парадигмі наявнезначення “насіння” не властиве типовій парадигмі.
Іменник горох не реалізував значення “аугментативність”, “пристрій”, напій”,“особа за родом діяльності”, “посуд” та процесуальне значення, в ад’єктивнійзоні незафіксованими є значення: “який має колір”, “за подібністю”: горошок,горошина, горохвиння, горохвяник, горохвище, горіхівка, гороховий.
У парадигмі іменника капуста не зафіксовані деривати, що реалізуютьсемантичні позиції: “напій”, “порість”, “особа за родом діяльності”,процесуальність, “аугментативність”, “посуд”, “який має колір”, “заподібністю”: капустка, капустина, капустище, капусняк, капусник, капустище,капусник, капусниця, капустяний.
Конкретна парадигма іменника картопля відрізняється від типовоївідсутністю таких значень: “напій”, “локативність”, “процесуальність”, посуд”,“який має колір”, “за подібністю”: картопелька, картоплина, картоплечистка,картоплемийка, картоплем’ялка, картоплесаджалка, картоплиння, картоплище,картопляник, картоплянка, картопляр, картоплина, картопляний.
Усі значення ад’єктивної зони та демінутивне, сингулятивне,аугментативне, “порість” та “страва” реалізував твірний морква: морквиця,морківка, морквина, морквиння, морквище, морквяник, морквяний.
П’ять значень в обох зонахреалізував іменник огірок у двох зонах: огірочок, огірчиння, огірочник, огірковий.
Жодного зафіксованого значення аугментативної зони не має твірний перець,що ж до субстантивної реалізованими є демінутивне, сингулятивне та значення“напій”: перчик, перчина, перчиця, перчаківка.
Іменник помідор став твірним для обох зон зі значеннями демінутивність”,“локативність”, “загальна відносність”: помідорчик, помідорище, помідорний.
Зафіксованими значеннями від квасоля є “демінутивність”,сингулятивність”, “порість”, “виготовлений з...”, “загальна відносність”:квасолька, квасолина, квасолиння, квасоляний, квасолевий.
Іменник тиква характеризується похідними: тиковка, тиквочка, тиквенний.
Невисокою активністю відзначився іменник цибуля з виявленими значеннямидемінутивності, сингулятивності, локативності та порості у субстантивній зоні,“виготовлений з.., зі.., із...”,“загальна відносність”, ”за подібністю” вад’єктивній: цибулька, цибулина, цибулесховище, цибулиння, цибулястий,цибулеподібний.
Парадигма іменника щавель налічує такі семантичні позиції:демінутивність” в субстантивній зоні, “виготовлений з.., зі.., із...”,“загальна відносність”, “за подібністю” в ад’єктивній зоні: щавлик, щавлевий,щавлевокислий.
Конкретній парадигмі іменника соняшник властивий похідний, який відсутнійв типовій – соняшниці зі значенням хвороби, інші зі значенням стебла”,“виготовлений з...”, “загальна відносність” є типовими: соняшничиння,соняшниковий.
Малопродуктивними виявилися твірні бараболя, петрушка, каротель, якіреалізували лише одне значення субстантивної зони – “демінутивність”: бараболька, петрушечка, каротелька.
Іменники баклажан, бруква, кмин, редька, турнепс та інші не мають жодногопохідного субстантивної зони, і два реалізованих семантичних значеньад’єктивної: “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із...”.
Серед проаналізованих іменники батат, кінза, патисон, солодушка, ріпа,фенхель, цикорій, чина, чорнушка, шавлія, щебрушка, пастернак не мають жодногопохідного.
1.6 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення злаковихкультур
Типова парадигма іменників на позначення злакових налічує шість позицій: чотири в субстантивній зоні та дві вад’єктивній, а, отже, мають двозоннуструктуру.
Найактивнішим твірним іменником злакових є іменник кукурудза. Конкретнапарадигма налічує такі значення: “пристрій”, “порість”, “особа за родомдіяльності”, “страва”, “галузь сільського господарства”, “літак”; “загальнавідносність”, “виготовлений з...”: кукурудзодробарка, кукурудзосаджалка,кукурудзиння, кукурудзівник, кукурудзянка, кукурудзівництво, кукурудзяний.
Чотири типових значення та одне нетипове зафіксовані у парадигмі іменникапшениця. Демінутивне, локативне значення та “загальна відносність”, “виготовленийз...” – типові, сингулятивне – нетипове для парадигми злакових: пшениченька,пшеничка, пшеничище, пшеничний, пшеничина.
Іменник ячмінь реалізував локативне значення, “загальна відносність”, “виготовлений з...” і нетиповезначення страви: ячнище, ячмінний, ясенний, ячник. Нетиповим є значення хвороби– ячмінь та соломи – ячниця.
Іменник овес: реалізував значення демінутивності у субстантивній зоні, таобидва значення ад’єктивної зони: овесець, овсяний.
Іменники жито, рис мають лише похідні в ад’єктивній зоні зі значеннями“загальна відносність”, “виготовлений з.., із...”: житній, рисовий.
Мінімальною активністю відзначилися іменники просо, пшінка, які сталитвірними для десубстантивів просорушка з інструментальною семантикою та пшінце(пшонце) з демінутивною.
Із п’ятнадцяти розглянутих назв злакових сім не мають жодного похідного вжодній зоні: перлівка, райграс, сорго, стоколос, трищетинник, чий, щучник.
Отже, іменники назви фруктів, овочів і злакових культур стали твірноюбазою для багатьох десубстантивів, але свої словотвірні можливості реалізуютьпо-різному. Важливим фактором реалізації словотвірного потенціалу досліджуванихіменників є особливість твірних реалій, а саме: використання в житті людини,місце вирощування, смакові особливості, а також особливості твірної основи, якіуможливлюють або унеможливлюють творення похідних за допомогою різнихсловотвірних способів.
РОЗДІЛ ІІ СПОСОБИІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СЛОВОТВІРНИХ ЗНАЧЕНЬ ПОХІДНИХ УТВОРЕНЬ ВІД ІМЕННИКІВ НАЗВФРУКТІВ, ОВОЧІВ ТА ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР
Не зважаючи на те, що сучасна дериватологія в основі своїй розвиваєтьсяяк форматоцентрична, визначальним у теоретичних дослідженнях та практичнихописах словотвірної системи чи окремих її фрагментів був і залишаєтьсясловотвірний формант навіть тоді, коли мова йде не тільки про словотвірніресурси, дериваційну структуру похідного, а й про основну одиницю класифікаціїсловотвірної системи – словотвірний тип. Значною мірою це можна вважатизакономірним, оскільки словотвірний формант є виразником словотвірної функції.
Отже, завдання аналізу в цьому розділі спрямоване на встановлення системиформантів, які реалізують виявлені семантичні значення десубстантивів.
Науково прийнятного визначення способу словотворення сучасна лінгвістикаще не сформулювала. В.О.Горпинич в “Сучасній українській мові” зазначив таківизначення цього поняття відомими мовознавцями: 1) Спосіб словотворення – цеспосіб змінювання твірного слова чи словосполучення, внаслідок якого виникаєнова лексична одиниця” або формальна схема побудови похідного слова” (М.В. Нємченко);2) “Способом словотворення називаються ті дії, які здійснює мова, утворюючинове слово” (Б.М. Головін); 3) “Під способами словотворення слід розуміти типсловотворення або метод, за допомогою якого утворене те чи інше слово” (М.Д. Степанова);4) “Способи словотворення – це узагальнено-диференційоване визначення того, якутворені й утворюються нові слова” (О.І. Моісєєв); 5) “Способи словотворення –це групи похідних слів, об’єднаних основним компонентом форманта” (О.М. Тихонов).Усі вони є робочими і якоюсь мірою розкривають поняття способу словотворення,але повністю не відповідають основним вимогам наукових дефініцій.
Найадекватнішим є визначення І.І. Ковалика, який стверджує, що підлінгвістичним поняттям “способи словотвору” розуміються структурно різні шляхий прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у данніймові словотвірних ресурсів.
Типологія семантичних значень передбачає встановлення не тільки типівсловотвірних значень, а й способів і засобів реалізації. Простежити особливостіреалізації семантичних значень тими чи іншими засобами та їх продуктивністьдасть змогу така одиниця як словотвірний тип.
2.1 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утвореньвід іменників назв овочів, фруктів та злакових (субстантивна зона)
У субстантивній зоні засобом реалізації словотвірного значеннядемінутивності виступає виключно суфіксація. Найчисленнішу групу складаютьіменники з суфіксом -к-. До них належать: абрикоска, апельсинка, кисличка, капустка, цибулька, пшеничка та інші.Суфікси -еньк-/-оньк- наявні в такихдесубстантивах: грушенька, калинонька,сливонька, кедринонька. Суфікс -чик представлений в іменниках: апельсинчик,лимончик, мандаринчик, кавунчик, помідорчик, перчик та інші. Незначну кількістьдериватів репрезентують такі суфікси:
-ок-: горішок, бурячок, горошок, часничок, огірочок;
-ець: кавунець, гарбузець, овесець;
-ик-: перчик, щавлик, гарбузик;
-очк-: сливочка;
-ен-: гарбузеня.
Продуктивним серед підгрупи зі значенням “напій” є суфікс -івк-, якийзафіксований у дванадцяти похідних цієї семантичної групи: абрикосівка,вишнівка, агрусівка, калинівка, айвівка, горобинівка, грушівка, лимонівка,малинівка та інші.
Незначну кількість дериватів репрезентують такі суфікси:
-ник: полуничник, порічник;
-янк-/-анк-: слив’янка, бурячанка;
-тин: абрикотин;
-ад: лимонад.
У субстантивній зоні засобом реалізації семантичного значеннялокативність” виступають суфіксація йосновоскладання. Найчисленішу групу похідних іменників із цим значенням становлятьутворення з суфіксом -ник: виноградник, малинник, полуничник, смородинник,чорничник. Суфікс -ищ- зафіксований у чотирьох десубстантивах: бурячище, капустище, помідорище,горохвище.
Інші суфікси зафіксовані лише в окремих дериватах:
-ик: вишник;
-як: вишняк;
-а-: лимонарій;
-няк: капусняк.
Іменник з локативним значенням “цибулесховище” утворений за допомогоюосновоскладання. Формальна структура цього композита виглядає так: І (іменникова твірна основа) + е(сполучний голосний) + Д (дієслівна основа).
Десубстантиви із значенням сингулятивності утворені властивим цьомузначенні суфіксом -ин-: абрикосина, виноградина,пасльонина, капустина, морквина, перчина та інші. Виняток складають похіднічеремшинка, шафранка, перчиця які утворені за допомогою формантів -инк-, -к-,-иц-.
Словотвірне значення “особа зародом діяльності” реалізуєтьсяосновоскладанням та суфіксацією. Розглядаючи суфіксальний спосіб твореннянеобхідно звернутися до проблеми інтерфіксації. В деяких роботах набуваєрозвитку поняття “інтерфікса” як асемантичної “прокладки” між морфами. Цепідтверджується розумінням морфеми, при якому морфема – це значуща частинаслова, необхідна та достатня для вираження значення, через що частини слова,які не служать для вираження значення, не є морфемами.
Отже, у словах типу буряківник, порівняно з кавунник, компонент -ів-необхідно віднести до асемантичної прокладки. Але ж чи існують методологічні чизагальні принципи, на основі яких слід відвертати можливості лінійнихрізновидів між семантично тотожніми? На думку дериватологів, їх немає, а цезначить, що немає й необхідності відокремлювати “зайві” сегменти від сусідніхморфем, вважаючи ці сегменти неморфемними відрізками. Через це найбільшзумовленим є розгляд сегментів словоформ, як частин морфів. При цьому підходідо так званих інтерфіксів виникає проблема локалізації морфемного шва,віднесення відокремленого відрізка до лівого чи правого морфа. Оскількисуперечливий відрізок у словах буряківник, кукурудзівник не міняє словотвірногозначення суфікса, однак регулярно використовується, у цьому випадку він формуєособливий морф. Отже, віднесення “суперечливого” відрізка направо до суфікса вцьому випадку є мотивованим.
У поодинокому прикладі цієї групи зафіксований суфікс -яр: картопляр.
Основоскладання ж виявило себе в похідному буряковод. Формальну структурутакого десубстантива можна представити так: І (іменникова твірна основа) + о (сполучний голосний) + Д (дієслівнаоснова).
Аналізуючи підгрупу зі значенням “страва” необхідно зауважити, що окрімсуфіксації в цій підгрупі наявний також лексико-семантичний спосіб творення, задопомогою якого утворено похідний шпинат. Суфіксальним способом утворенодесубстантиви з суфіксами :
-ник: горохвяник, картопляник,морквяник, огірочник, ячник;
-янк-: картоплянка, кукурудзянка;
-няк: капусняк.
Продукивним суфіксом серед іменників зі значенням аугментативності є ищ-: бурячище, помідорище, картоплище,морквище, кавунище. Лише гарбузяка утворено за допомогою суфікса -к-.
Суфікси -івк-, -ник, -иц-, -янк- зафіксовані в похідних зі значенням представникифауни, з яких лише суфікс -івк- зафіксований двічі: горіхівка, кедрівка,капусник, капусниця, капустянка.
Суфіксальним способом творення за допомогою -ниц- виникли десубстантиви,які означають “посуд”: хрінниця, гірчичниця
Іменники зі словотвірним значенням процесуальності утворюютьсяосновоскладанням: бурякозбирання,бурякосіяння. У наведених прикладах іменниковий твірний компонент стоїть напершому місці і поєднаний сполучним компонентом з іменною основою.
За допомогою суфікса -ц- утворено єдиний іменник із словотвірнимзначенням насіння: гарбузці. Що ж до іменникасоняшниці, який має також невластиве іншим похідним значення хвороби, то суфіксв цьому слові -иц-.
Таблиця 4 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень відіменників назв фруктів, овочів та злакових культур№ словотвірні значення словотвірний засіб кількість дериватів % 1 демінутивність
-к-
-чик
-еньк-/-оньк-
-ок-
-ець
-ик
-ен-
-очк-
19
7
6
5
3
3
1
1
13,3
4,9
4,2
3,5
2,1
2,1
0,7
0,7 2 напої
-івк-
-ник
-анк-/-янк-
-тин
-ад
-овиц-
12
2
2
1
1
1
8,4
1,4
1,4
0,7
0,7
0,7 3 локативність
-ник
-ищ-
-ик
-ар
-як
-няк-
5
3
3
1
1
1
3,5
2,1
2,1
0,7
0,7
0,7 4 сингулятивність
-ин-
-к-
-инк-
-иц-
11
1
1
1
7,7
0,7
0,7
0,7 5 Порість
-инн-
-д-
-ин-
12
1
1
8,4
0,7
0,7 6 особа за родом діяльності
-івник
-ар
-ник
7
1
1
4,9
0,7
0,7 7 страва
-ник
-янк
-няк
7
2
1
4,9
1,4
1,4 8 аугментативність
-ищ-
-к-
9
1
6,3
0,7 9 представник фауни
-івк-
-ник
-иц
-янк-
2
1
1
1
1,4
0,7
0,7
0,7 10 посуд -ниц- 2 1,4 11 локативність -ищ- 2 1,4 12 насіння -ц- 1 0,7 Всього 146 100
2.2 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утвореньвід іменників назв овочів, фруктів та злакових (ад’єктивна зона)
Способами словотворення похідних ад’єктивної зони від фруктів, овочів тазлакових культур серед опрацьованих словоформ є суфіксація й основоскладання.Наші спостереження дають підстави стверджувати, що в моносемних прикметникахнайактивнішим формантом, який взаємодіє з твірною основою, є суфікс -ов-:агрусовий, айвовий, виковий, черемховий, пасльновий, кабачковий, кроповий,рисовий.
Суфікс -н- зафіксований в похідних: мандаринний, виноградний, брусничний, шафранний, пшеничний, ячмінний. Якпоказує досліджуваний матеріал, деякі суфікси наявні лише в декількох прикладах:
-ев-: аличевий, щавлевий;
-ян-: кукурудзяний, овсяний,картопляний;
-енн-/-инн-: тиквенний, цибулиний.
Характаризуючи двосемні прикметники необхідно підкреслити, що найбільшаактивність спостерігається у суфікса -ов-: бруслиновий, гранатовий, кокосовий,порічковий, обліпиховий.
За допомогою суфікса -н- та -ев- творяться такі похідні: горобинний, помаранчевий.
Трисемну структуру похідних реалізує невелика кількість прикметників, якіутворені за допомогою таких суфіксів:
-ов-: горіховий;
-ев-: грушевий;
-н-: яблучний, шовковичний, смородинний,полуничний.
Чотирисемним є лише два похідні ад’єктивної зони “вишневий” із суфіксом-ев-, абрикосовий (абрикосний) з суфіксом -ов-(-н-).
Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочіві злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичнийспособи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання йлексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксаціямає універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальнихформантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обохзон (субстантивної й ад’єктивної).
Таблиця 5 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень відіменників назв фруктів, овочів і злакових культур (ад’єктивна зона)№ словотвірне значення словотвірний засіб кількість дериватів % 1 моносемні прикметники
-ов-
-н-
-ян-
-енн-/инн-
-ев-
36
16
3
3
2
6,72
17,92
3,36
3,36
2,24 2 двосемні прикметники
-ов-
-н-
-ев-
18
1
1
20,16
1,12
1,12 3 трисемні прикметники
-н-
-ов-
-ев-
4
1
1
4,48
1,12
1,12 4 чотирисемні прикметники
-ев-
-ов-
-н-
1
1
1
1,12
1,12
1,12 Всього 89 100 /> /> /> /> /> />
Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочіві злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичнийспособи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання йлексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксаціямає універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальнихформантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обохзон (субстантивної й ад’єктивної).
словотвірний іменник семантичний дериваціяукраїнський
ВИСНОВКИ
Дослідження теоретичних питань словотвору, пов’язаних з основоцентричнимаспектом вивчення лексичної деривації і створенням типології дериватів, якагрунтується на тотожності твірної основи, дає підстави зробититакі основніузагальнення і висновки.
1. Дотеперішні мовознавчі дослідження не вичерпують проблематики словотвору.Беручи до уваги ту обставину, що основна одиниця словотвору – похідне слово –структура двочленна, що поєднує формантну й базову частини, формантоцентричнийаспект аналізу словотвору потребує доповнення даними, які грунтуються наз’ясуванні ролі твірної основи у формуванні деривата. Тільки врахуваннярезультатів обох підходів до словотвору забезпечує адекватну характеристикудериваційної системи у всій її складності й багатогранності.
2. Українські десубстантиви становлять помітний пласт дериватів, якіутворюють своєрідну, специфічну підсистему в словотвірній системі сучасноїукраїнської мови. Твірною базою для 264 похідних стали 75 іменників. Сформованоі вивчено в семантико-дериваційному аспекті назви фруктів, які стали твірноюбазою для іменників зі значенням демінутивності, іменників на позначеннянапоїв, іменників з локативним значенням, іменників, що називають осіб за родомдіяльності, іменників зі значенням сингулятивності, іменників на позначенняпорості, іменників, які називають представників фауни, іменників, що вказуютьна технічні засоби, іменників на позначення страви, іменників із значеннямаугментативності, прикметників з семантичними значеннями- ”зроблений з...”,“виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”; назви овочів, щостали твірною базою для іменників зі значенням: “демінутивність”,“сингулятивність”, пристрій, “порість”, “аугментативність”, “страва”,“локативність”, представники фауни, “особа за родом діяльності”, “напій”,“посуд”, процесуальність – субстантивної зони, “загальна відносність”,“виготовлений з.., зі.., із…”, “який має колір”, “за подібністю” -ад’єктивноїзони; назви злакових, які утворили іменники зі значенням демінутивності,іменники з інструментальним значенням, іменники, які мають локативне значення,іменники на позначення страви та прикмнтники зі значеннями: “загальнавідносність”, “виготовлений з...”. Отже, частиномовна будова словотвірноїпарадигми має двозонну субстантивно-ад’єктивну структуру в трьох розглянутихгрупах. Спостерігається неоднакова кількісна наповнюваність як зон так ісемантичних похідних. Найчисленнішою зоною похідних є субстантивна, анайчисленнішу групу складають іменники зі значенням демінутивності в усіх розглянутих групах
3. Аналіз словотвірних парадигм показує, що це група твірних словотвірнодосить активна, хоча реалізація дериваційного потенціалу конкретними похідниминеоднорідна. Реалізація певних семантичних позицій пов’язана з семантикою слова йособливістю використання. Повна протяжність не властива жодній із конкретнихсловотвірних парадигм аналізованих іменників. Різним є число семантичнихзначень на базі кожної групи, у типовій словотвірній парадигміназв фруктів –10, іменників назв овочів – 16, назв злакових – 6. Спецефічним є рядсемантичних значень, характерних тільки для однієї семантичної групи:“пристрій”, аугментативність”, “страва”, “представники фауни”, “посуд”,процесуальність” – субстантивна зона, “за подібністю” – ад’єктивна зона (типовасловотвірна парадигма назв овочів), “настояний на” – ад’єктивна зона (типовасловотвірна парадигма назв фруктів).
4. Основними способами словотворення дериватів виступають суфіксація,основоскладання й лексико-семантичний способи. Універсальним словотвірнимспособом у десубстантивній деривації виступає суфіксація. Поєднуючись ізосновами іменників, суфікси утворюють іменники та прикметники з усімасловотвірними значеннями, характерними для десубстантивів, крім“процесуальність”, “хвороба” в субстантивній зоні іменників похідних від назвовочів.
5. Члени словотвірної парадигми характеризуються семантичною незалежністюодин від одного. Вони пов’язані між собою за змістомлише опосередковано, через семантику твірного слова.
6. Із 86 проаналізованих твірних слів 64 мають двозонну структурупохідних. Найбільша кількість похідних належать словам “кукрудза” й буряк.Серед опрацьованих іменників 16 не мають жодного похідного: апорт, антонівка,авокадо, дюшес, жерделя, інжир, кабарне, кавіль, кармазинка, качанка,кипариска, ківі, кінкан, кінза (кіндза), каротель, бут, батат. Укладені типовісловотвірні парадигми іменників назв фруктів, овочів та злакових здатніпродемонструвати основні напрями дериваційних процесів на базі розглянутихіменників, спільне та різне у словотворі цих підсистем в сучасній українськіймові, загальну направленість твірних на створення десубстантивів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Авдєєва С.Л. Основна термінологіяморфологічної парадигми Українська термінологія і сучасність: Збірник науковихпраць. – Вип.IV. – К.: КНЄУ, 2001. – С.230-233.
2. Бакина М.А. Имена прилагательные какпроизводные основы современного русского словообразования // Развитиесловообразования современного русского языка. – М.: Наука, 1966. – С. 18-29.
3. Барчук Р.Структура словотвірних парадигм іменників на позначення свійських тварин // Актуальніпроблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 254-365.
4. Безпояско О.К.,Городенська К.Т. Морфеміка української мови. – К.: Наукова думка, 1987. – 389 с.
5. Белошапкова В.А.,Шмелева Т.В. Деривационная парадигма предложения Вестник Московскогоуниверситета. Сер. 2. Филология. –1982. – № 2. – С. 43-51.
6. Беляева Т.М.Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке. – М.: Наука, 1978. – 184 с.
7. Бузашиова К. Возможности и границымоделирования на уровнесловообразовательных парадигм // Сопоставительное изучение словообразованияславянских языков. – М.: Наука, 1987. – С. 7-41.
8. Валюх З.Дериваційна парадигма як комплексна одиниця українського словотвору ВісникПолтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка: Збірник наукових праць. – Вип. 4-5. – Серія “Філологічнінауки”. – Полтава, 2000. – С. 109-114.
9. Валюх З. Проблемасистемно-парадигматичних відношень на морфологічному і словотворному рівняхАктуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. –С. 151-162.
10. Волоцкая З.М. Опыт описания системысловообразовательных значений (на материале русского и польского языков): Автореф. дис. канд. филол.наук. – М., 1968. – 24 с.
11. Гаврюшенко В.Г. Деривационная структура имен действия всовременном русском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ташкент, 1975. – 25 с.
12. Горпинич В.О. Відтопонімні прикметники вукраїнській мові. – К.: Вища школа, 1976. – 206 с.
13. Грещук В. Основоцентрична дериватологя: історія, стан,перспективи // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ:Плай, 2002. – С. 7-10.
14. Грещук В. Український відприкметниковий словотвір. –Івано-Франківськ: Плай, 1995. – 206 с.
15. Грещук В. Реалізація словотвірного потенціалу прикметниками на позначення смаку Актуальніпроблеми словотвору української мови: Матеріали наукових питань, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика. Тернопіль,1993. – С. 7-10.
16. Грищенко А.П. Морфемнаструктура прикметника української мови // Морфологічна будова сучасноїукраїнської мови. – К.: Наук. думка, 1975. – C. 96-140.
17. Давыдова Н.В. Структурасловообразовательных парадигм вещественных существительных в современномрусском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. – М.:Наука, 1989. – 16 с.
18. Даниленко В.П.Имена собственные как производящие основы современного словообразованияРазвитие граматики и лексики современного русского языка. – М.: Наука, 1964. –С. 77-92.
19. Денисюк Л.К. Словообразовательныйпотенциал вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. – К., 1986. – 16 с.
20. Джючка І.Ф. Дериваційнийпотенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта:Автореф. дис. канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.
21. Джочка І.Ф. Реалізаціясловотвірного потенціалу дієсловами конкретної фізичної дії з семантикоюстворення об’єкта // Актуальні проблеми українського словотвору. –Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 341-354.
22. Джочка І.Ф. Словотворчаспроможність дієслів із семою “приготування їжі” Вісник Прикарпатськогоуніверситету. Філологія. Випуск 5. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 102-110.
23. Дияк О.В. Словотвірнапарадигма кореня золот- у сучасній українській мові Система і структурасхіднослов’янських мов. – К.: Наук. думка, 1998. – С. 178-182.
24. Земская Е.А., Калниязов М.У.Соотношение типовых и конкретных словообразовательных парадигм // Актуальныепроблемы русского словообразования: Тезисы V респ. научн.-теорет. конф. – Ч.1. – Самарканд: Изд-воСамарканд. ун-та, 1987. – C. 17-25.
25. Земская Е.А. Опарадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык. Вопросы егоистории и современного состояния: Виноградовские чтения. – I – VIII. – М.: Наука, 1978. – С. 63-77.
26. Земская Е.А. Словообразование какдеятельность. – М.: Просвещение, 1992. – 221 с.
27. Клименко Н.Ф. Словотвірна парадигма Українськамова: Енциклопедія. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. – С. 572.
28. Клименко Н.Ф. Словотвірна структураі семантика складних слів у сучасній український мові. – К.: Наук. думка. 1984.– 251 с.
29. Клобукова Л.П.Структура словообразовательных парадигм русских имен прилагательных: Автореф.дис. канд. филол. наук. – М., 1982. – 16 с.
30. Ковалик І. Дериватологія (словотвір)як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце у системі науки про мову //Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1979. – С. 5-56.
31. Кочерган М. Парадигма // Українськамова: Енциклопедія. – К.: Вид-во“Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000.– С. 422-423.
32. Кубрякова Е.С. Об основной единицесловообразовательной системы языка Актуальные проблемы русскогословообразования. – Ташкент, 1978. – С. 36-39.
33. Кубрякова Е.С., Соболева П.А. Опонятии парадигмы в формообразовании и словообразовании // Лингвистика ипоэтика. – М.: Наука, 1979. – С. 5-23.
34. Кубрякова Е.С. Типы языковыхзначений:Семантика производного слова. – М.: Наука, 1981. – С. 200.
35. Лопатин В.В. Русскаясловообразовательная морфемика: проблемы и принципы описания. – М.: Наука,1974. – 286 с.
36. Лопатин В.В. Словообразование как объект грамматического описанияславянских языков: концепции и методы. – М.: Наука, 1974. – С. 47-60.
37. Манучярян Р.С. Некоторые вопросы сопоставлениясловообразовательных категорый // Проблемы семантики. – М., 1974. – С. 286-293.
38. Мартынова Л.Б. Словотворчий потенціал одиничнихіменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Одеса, 2003. – 18 с.
39. Микитин О.Д. Структурно-семантичнатипологія словотвірних парадигм іменників у сучасній українській мові: Автореф.дис. канд. філол. наук. –Івано-Франківськ, 1998. – 20 с.
40. Моргун А.В. О сотаве типовой словообразовательнойпарадигмы русских названий растений //Актуальные вопросы словообразовательного аналыза и словообразовательногосинтеза. – К.:УМК ВО, 1991. – С. 124-135.
41. Морозова Т.С.Структура словообразовательных парадигм русского глагола: Автореф. дис. канд. филол.наук. – М., 1980.– 20 с.
42. Мурясов Р.З. К теории парадигматики влингвистике // Вопросы языкознания. – 1980. – № 6. – С. 60-67.
43. Пугачев И.А.Структура словообразовательных парадигм названий лиц в современном русскомязыке: Автореф. канд.филол. наук. – М., 1987.–
14 с.
44. РяснянскаяР.А. Словообразовательная парадигманепроизводных существительных со значением лица // Актуальные проблемы русскогословообразования: Тезисы Vреспубл. научно-теоретич. конф. – Ч.1. –Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1987. – С. 14-19.
45. Сахарный Л.В.Словообразование как синтаксический процесс // Проблемы структуры слова ипредложения. – Пермь, 1974. – С. 34-42.
46. Сегін Л.В. Структурно-семантична типологія словотвірнихпарадигм дієслів динамічної просторової локалізованостів українській іпольській мовах: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Донецьк, 2003. – 20 с.
47. Сікорська З. Термінологія словотвірної парадигматики // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Вип. II. – Ч.1. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С.434-438.
48. Скварок О. Структурасловотвірних парадигм іменників-назв одиниць виміру часу // ВісникПрикарпатського університету. Філологія. – Вип. IV. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. –203 с.
49. Соколова С.О. Формально-семантичневаріювання префіксів і проблема єдності слова // Дивослово. – 2002. – № 1. – С.32-38.
50. Супрун А.Е. Числительное как база дляобразования новых слов // Вопросы словообразования и фразиологии. – Фрунзе,1962. – С. 38-39.
51. Тараненко А.А. Языковая семантика вее динамических аспектах. – К.: Наукова думка, 1989, – С.57-67.
52. Циганенко Г.П.Словотвірнезначення як категорія дериватології // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. – К.: Наукова думка,1983. – С. 15-22.
53. Чиканцева Т.В.Словообразовательные парадигмы непроизводных глаголов современного русского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. – Л., 1984. – 22 с.