Лінгвокультурні особливості перекладу політичного дискурсу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИІ НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙАВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ГУМАНІТАРНИЙІНСТИТУТ
ЛІНГВОКУЛЬТУРНІОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ
курсоваробота
КЛЬОСОВА Олена Іванівна
студентка 403 гр.
Науковий керівник:
старший викладач кафедри
англійської філології і перекладу
ЄНЧЕВА Г.Г.Київ – 2009

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичне обґрунтування феноменуполітичного дискурсу
1.1 Дискурс як лінгвістичне явище
1.2 Політичний дискурс як комунікативне явище
1.3 Характерні ознаки політичного дискурсу
Розділ 2. Основні лінгвокультурологічні аспектиперекладу політичного дискурсу
2.1 Відмінності англомовного і україномовногосучасного політичного дискурсу, зумовлені впливом екстралінгвістичних чинників
2.2 Засоби відтвореннялінгвокультурологічно-маркованих мовних одиниць політичного дискурсу під часперекладу
2.3 Особливості ідіостилю мовця і їх адекватна передача під час перекладуполітичного дискурсу
Висновки
Список використаних джерел
Додаток А
Додаток В
політичний дискурс переклад ідіостиль

ВСТУП
 
Наше дослідження присвячене аналізу особливостей перекладу політичногодискурсу, зумовлених впливом екстралінгвістичних факторів, а самелінгвокультурологічних. Як, відомо кожний окремий народ володіє своєю власноюісторією, культурними традиціями і соціальним устроєм, відображення якихвтілюється в його мові. Саме тому останнім часом в науці відводиться окреманіша для вивчення процесу перекладу з урахуванням лінгвокультурних особливостейвихідного тексту, намагаючись віднайти найбільш підходящі способи та засобивідтворення тексту оригіналу у тексті перекладу.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що політичний дискурс є дуже яскравимприкладом насиченості тексту лінгвокультурологічно маркованими одиницями, які єносіями екстралінгвістичної інформації про народ, державу та власне авторавихідного іншомовного тексту. Не дивлячись на пожвавлення інтересу до самецього аспекту політичного дискурсу, питання відтворення цих маркованих одиницьу тексті оригіналу українською мовою залишається малодослідженим. Аджедосконалий і повноцінний переклад дискурсу з урахуванням лінгвокультурнихособливостей потребує від перекладача не лише високого рівня володіння мовою,але й глибокої бази фонових знань, а саме відомостей про країну народу носіямови, якою виконується усний або вже виконаний письмовий політичний дискурс.
Мета дослідження полягає у проведенні комплексного дослідженнялінгвокультурних факторів впливу на процес перекладу україномовного таангломовного політичного дискурсу відповідно англійською та українською мовою,а також відтворення екстралінгвістичного аспекту вихідного матеріалу цільовоюмовою.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки поставленихзавдань:
1) охарактеризувати дискурс як лінгвістичне явище, запропонувати найбільшзмістовне визначення;
2) розкрити суть поняття дискурс як комунікативного явища та його роль упоза лінгвістичному просторі;
3) виявити основні характеристики дискурсу, виокремивши певні йоговідмінності від тексту;
4) провести порівняльний аналіз англомовного і україномовного політичногодискурсу, для виявлення схожих та відмінних рис, і дізнатися яким чином цевпливає на процес перекладу;
5) здійснити комплексний констративно-перекладознавчий аналізособливостей передачі лінгвокультурно маркованих лексичних одиниць у цільовомутексті перекладу англомовного політичного дискурсу українською мовою і навпаки;виявити основні засоби відтворення лінгвокультурних особливостей під часперекладу;
6) подати визначення такого поняття як ідіостиль сучасного політичногодіяча, з’ясувавши яким чином впливає індивідуальний імідж на формуваннялінгвістичного змісту дискурсу, а також виокремити засоби відтворенняособливостей ідіостилю, які віддзеркалюються у дискурсі у цільовому тексті.
Об’єктом дослідження є вплив лінгвокультурологічних факторів перекладу на сучаснийангломовний і україномовний політичний дискурс.
Предметом дослідження є особливості стратегії перекладачів у віднайдені способів таприйомів відтворення лінгвокультурно маркованих одиниць англомовного таукраїномовного дискурсу у перекладах української і відповідно англійськоюмовою.
Фактичним матеріалом дослідження послугували такі джерела: зверненняпрезидента України Віктора Ющенко до українського народу під час інавгурації(23 січня 2005), стаття Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко «Вирішальнийвибір України» у інтернет-виданні «Daily Times».
Для розв’язання поставлених завдань у роботі застосовано комплекснуметодику дослідження. Основними методами аналізу лінгвокультурно маркованиходиниць у текстах оригіналу і перекладу є лінгвостилістичний аналіз,комплексний контрастивно-перкладознавчий аналіз із залученням елементівконтекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів, а також методусловникових дефініцій.
Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що, хоча дослідженнялінгвокультурних особливостей перекладу не є новою темою у науковому просторі,але у перекладознавстві не проводилося ще дослідження щодо відтворенняекстралінгвістичних та етноспецифічних компонентів політичного дискурсу. Упершезіставлено основні прийоми та способи віднайдення лінгвокультурних особливостейу перекладі текстів політичної тематики, та виокремлено найбільш вдалі тапідходящі з них.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати становлятьвнесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства, політичноїлінгвістики, філології германських мов, лінгвокультурології. Результатипроведеного дослідження становлять внесок до зазначених вище наукових дисципліні можуть використовуватися у подальшому вивченні способів передачілінгвокультурологічно маркованих одиниць не лише під час перекладу матеріалівне лише політичного дискурсу, але й дискурсів інших тематик.
Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовуватидля розв’язання практичних проблем, пов’язаних з англо-українським таукраїно-англійським перекладом, зокрема перекладом текстів різних тематик.Запропонована схема аналізу фактичного матеріалу може бути використана для розглядуінших граматичних проблем перекладу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕОБГРУНТУВАННЯ ФЕНОМЕНУ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ
 
1.1 Дискурсяк лінгвістичне явище
На теренахсучасного наукового простору поняття дискурсу набуває широкого спектрурізноманітних визначень, які розмежовуються його приналежністю до різних сферяк науки, так і суспільного життя. По-перше дискурс фігурує у науці яклінгвістичне явище. А по-друге, він є яскравим комунікативним феноменом, щорозкриває його нові особливості. Так, наприклад, К. С. Серажим виокремлюєметодологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти дискурсу[28, с. 4]. Але спочатку спробуємо сформулювати загальне визначення поняттядискурсу.
Поняття «дискурс» дуже багатозначне. Воно походить відлатинського слова dіscursus, що буквально означало «біг у різнихнапрямках». Поступово термін набуває величезної кількості різноманітнихзначень. У перекладі з англійської dіscourse означає «мова,міркування, розмова, бесіда», у французькій мові слово dіscours означає«діалогічна мова, публічний виступ», у середньовічній латині він мавзначення «пояснення, довід, аргумент у суперечці, логічне міркування»,а прикметник дискурсивний у цей же час набуває стійкого значення «розумовий,логічний, опосередкований», на відміну від чуттєвого, споглядального,безпосереднього. Частково цим і зумовлюється те, що чіткого ізагальноприйнятого визначення поняття «дискурс», яке б охоплювало всівипадки його вживання, не існує [12, с. 23]. Як зазначає А. Н. Баранов,семантична багатозначність даного терміна прослідковується з моменту йоговживання з метою мовознавчого аналізу [3, с. 170].
У науковій літературі, насамперед лінгвістичній, слово дискурс, восновному, вживається як синонім слова текст. Причому під текстом можерозумітися не тільки специфічний продукт мовної діяльності, а й будь-яке явищедійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване: наприклад,фільми, спектаклі, мітинги, дебати тощо [26]. У сучасній науковій літературі неіснує авторських прав на використання даного терміна. Але вважається, що цейтермін ввів американський дослідник Харріс. Щодо відмінності тексту віддискурсу, О. С. Кубрякова зазначає: «хоча текст і являє собою зразокемерджентного утворення (яке виникає під час здійснення певного процесу), він вивчаєтьсясаме у своїй закінченій формі, тобто як дещо кінцеве. Це й і відрізняє його віддискурсу, вивчення якого як би природно передує процесу його виникнення. Убудь-якому випадку, дискурсивний аналіз потребує відновлення цього процесу,навіть якщо досліджується його результат» [21, с. 74].
Вчений Е.Бенвеніст під дискурсом розуміє «усіляке висловлювання, яке зумовлюєнаявність комунікантів: адресата, адресанта, а, також, наміри адресанта певнимчином впливати на свого співрозмовника» [7, с. 276-279].
У сучаснійлінгвістиці поняття дискурсу трактується неоднозначно. Для визначення нашогорозуміння дискурсу всі існуючі підходи можна звести до наступних.
1. Дискурсвизначається через текст або текст через дискурс .
2. Дискурсрозуміють як когнітивний процес, пов’язаний із творенням мовленнєвої поведінки[20, с. 56 ].
3. Дискурсрозглядається як послідовність взаємозв’язаних висловлювань, об’єднанихспільністю цільового завдання.
4. Дискурсвизначається як засіб бесіди та мислення, які, як і жанри можуть ставатиритуалізованими.
5. Дискурстлумачиться як мовленнєве утворення, одиниця вищого, ніж речення, рівня.
6. Дискурсрозглядається як форма мовленнєвого спілкування, яка передбачає взаємозв’язокміж мовцем та слухачем, як міжособистісна діяльність.
7. Дискурсрозуміється як складна комунікативна подія [13, с. 153].
8. Дискурстлумачиться як соціолінгвістична структура, яка твориться адресатом уконкретних комунікативних, соціальних та прагматичних ситуаціях.
Окрім вище зазначеного слід відмітити, що дискурс не є хаотичнимутворенням; маючи певні особливості і характеризуючись певними аспектами,дискурс регулюється певними правилами. Вони повинні застосовуватись не до самихвисловлювань, а до відносин між діями, що виконуються цими висловлюваннями,тобто у поточній мовній інтеграції акти співвідносяться з актами, часто, хочане виключно маніфестованими в реальних висловлюваннях, і звідси витікають тритипи правил: слідування, інтерпретації і породження [5, с. 134-135].
Отже, навівши тлумачення поняття «дискурс» різними вченими, ійого основні характеристики, ми пропонуємо зупинитися на визначеннізапропонованому Н. Д. Арутюновою у «Лінгвістичному енциклопедичномусловнику»: «Дискурс – це зв’язний текст у сукупності зекстралінгвістичними – прагматичними, соціокультурними, психологічними таіншими факторами; текст, що розглядається у аспекті події … Дискурс – цепромова, „занурена у життя“ [43, с. 136-137]. Це визначення найбільшшироко розкриває необхідний ракурс теми дослідження. Адже нас цікавить дискурссаме у ситуативному аспекті, та з огляду на вплив соціокультурологічнихфакторів на дискурс.
1.2 Політичний дискурс як комунікативне явище
Дискурс – це складний соціолінгвальний феномен сучасногокомунікативного середовища, який, по-перше, детермінується (прямо чиопосередковано) його соціокультурними, політичними, прагматично-ситуативними,психологічними та іншими (конституючими чи фоновими) чинниками, по-друге, має „видиму“– лінгвістичну (зв’язний текст чи його семантично значущий та синтаксичнозавершений фрагмент) та „невидиму“ – екстралінгвістичну (знання просвіт, думки, настанови, мету адресанта, необхідні для розуміння цього тексту)структуру і, по-третє, характеризується спільністю світу, який упродовжрозгортання дискурсу „будується“ його репродуцентом (автором) та інтерпретуєтьсяреципієнтом (слухачем, читачем тощо) [28, с. 25].
У 70-х роках Е. Бенвеніст запропонував антропоцентричну парадигму мови,що дозволила розглядати дискурс як „функціонування мови у живомуспілкуванні“. Він одним із перших надав слову дискурс термінологічневизначення – „мова, яку привласнює той, хто говорить“ [7, с. 137]. Отже,розширивши поняття і сприйняття дискурсу саме як комунікативного явище, щовідрізняється від тексту, своїм тісним зв’язком із усним мовленням, цільовою аудиторієюта автором промови, а головне із словниковою структурою мови.
Комунікативний дискурс як засіб соціальної взаємодії є новою формоюполітичної, наукової, організаційної й технічної сили суспільства, за допомогоюякої індивід чи сукупність індивідів здійснюють обмін інформацією. Виконуючизв’язну функцію, комунікативний дискурс виступає найважливішим механізмомстановлення індивіда як суспільної особистості і провідником настанов соціуму,що регулюють дії учасників дискурсивного діалогу.
О. С. Фоменко у своїй дисертації дає наступне визначення дискурсу.Політичний дсикурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів уполітичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідноіснуючих традицій та отримали перевірку досвідом [31, с. 4].
У сучасному суспільстві політичний дискурс виступає дуже цікавимявищем, яке постійно розвивається. Політичний дискурс являє собоювіддзеркалення суспільно-політичного життя країни, він несе у собі елементи їїкультури, а також містить у собі риси національного характеру, загальні інаціонально-специфічні культурні цінності [32, с. 243].
Важливо підкреслити, що будь-яке лінгвістичне і комунікативне явище –це мінлива і жива субстанція, що являє собою широкий простір для проведеннядосліджень і детального вивчення його особливостей, аспектів та впливу на життясуспільства. Політичний дискурс як явище багатогранне, у сучасному світі, асаме у сучасній науці займає свою нішу на стику різних дисциплін, до якихвходять і лінгвістика, і перекладознавство, і політологія і соціолінгвістика, атакож і культурологія. Як і зазначає Г. Л. Жуковець у своїй дисертації,наприкінці ХХ – початку ХХІ століть аналіз мовних явищ у лінгвістиці, в першучергу англістиці, поступово набуває міждисциплінарного характеру.Міждисциплінарний підхід є доцільним і для аналізу політичного дискурсу.Ментальна модель політичного дискурсу поєднує фрагменти загальних ментальнихмоделей у певний історичний час, для нього характерними є обмеженість у часі,взаємодія із ЗМІ [16, с. 5]. Саме це і спонукає враховувати не лише сутовербальну частину комунікації, а й багато інших, позалінгвальних факторів, щовпливають на комунікативний процес.
З огляду на те, що вербальний склад політичного дискурсу постійнозмінюється, адже змінюється суспільство та історичний час, в якому вінз’являється, у сучасній лінгвістиці політичний дискурс досліджується як джерелонеологізмів.
Важливим фактором впливу на формування дискурсу є ідіостиль політика, узв’язку з чим, вивчаються також особливості вербального оформлення виборчихкампаній політичних партій, техніка переговорів, моделі вирішення конфліктнихситуацій.
Необхідно зазначити і наступне питання, розглянуте Г. Л. Жуковцем.Підвищення інтересу до вивчення різних, в тому числі лінгвістичних і риторичнихособливостей сучасного політичного дискурсу, зумовлене низкою причин, середяких найголовнішими виступають поєднання вербальних і невербальних компонентіву сучасній комунікації та диверсифікація політичного дискурсу, що зумовленарозвитком інформаційних технологій [16, с. 6].
Політичний дискурс як комунікативне явище включає і наступні важливіхарактеристики: у політичному дискурсі поєднуються риси різних стилів мовлення:офіційно-ділового (спільні риси – клішованість, формульність резолюцій звітівта інших політичних документів), суспільно-політичного (спільні риси – лексичніодиниці), наукового (спільні риси – значний власний термінологічний фонд, моваполітології як науки), стилю художньої літератури (спільні риси –синкретичність, гетерогенність, відкритість політичного словника, емоційненавантаження політичної лексики) [16, с. 9].
Головна мета політичного дискурсу – переконати аудиторію – зумовлюєпостійну антропосрямованість політичного дискурсу. Це вимагає урахуваннякогнітивних, психологічних і соціальних параметрів аудиторії, рівня освіти,професійної та регіональної належності, віку і статі. На мовному рівні цевідбивається на виборі лексичних одиниць, наприклад, спеціалізованої лексики,жаргонізмів, використанні звертань і привітань на мові або відповідномудіалекті аудиторії [32, с. 241].
Іншою характерною рисою політичного дискурсу є його двомовність чидвозначність. Не дивлячись на відкритість, прямоту і інформативність текступолітичної промови, дискурсу все ж таки властиве замовчування певних фактів,або навмисне спотворення істини, з метою досягнення бажаного впливу нааудиторію та бажаного результату. Тут доцільно навести твердження В.В. Паніна: „Специфічноюрисою агітаційно-політичних текстів є їх спільна комунікативна установка на, тещоб зацікавити, захопити, запевнити адресата, повівши за собою“ [22, с.122]. Далі у своїй статті він зазначає чотири типи двозначності у політичномудискурсі, а саме: 1) евфемізми; 2) жаргон; 3) бюрократична мова; 4) так званий „пишномовнийстиль“ [22, с. 123].
Отже, політичний дискурс поєднує у собі і лінгвістичні, і комунікативніознаки, і реалізується у суспільстві як промова, яка належить одній політичнійособі, з її характерними мовними особливостями, відображає мовні, соціальні такультурологічні особливості народу, в якому здійснюється, і орієнтований напевну цільову аудиторію, зі своїми психологічними та етнічними особливостями.Політичний дискурс становить складнощі для перекладача, адже його адекватнийпереклад із високим рівнем передачі прагматики промови передбачає передачумовою перекладу і особливостей ідіостилю мовця, і соцікульторологічнихособливостей, а також засобів політичної двозначності.
1.3 Характерніознаки політичного дискурсу
У сучасномупросторі ЗМІ політичний дискурс набуває певних спільних характеристик, якірозкривають саме поняття дискурсу і дають чіткий аналіз цього мовного явища, щополегшує роботу перекладача при подальшій роботі з промовою. Тут, ми вважаємодоцільним зазначити, що у своїй статті „Політичний дискурс як предметполітологічної філології“ В. З. Дем’янков [14, с. 35] виокремлює наступніознаки сучасного політичного дискурсу:
1. Оціночність таагресивність політичного дискурсу.
Оскільки терміниполітичний і моральний мають оціночний компонент, в лінгвістичному дослідженнізавжди фігурують міркування позалінгвістичні.
Так, колинамагаються охарактеризувати особливості „тоталітарського“ дискурсу,неминуче вводять в опис етичні терміни:
· »Ораторство":домінує декламаторській стиль звернення,
· Пропагандистськийтріумфалізм,
· Ідеологізаціявсього, про що говориться, розширене вживання понять, які іноді суперечатьлогіці;
2. Перебільшенаабстракція і науковість:
· Підвищенакритичність та «гарячність»;
· Насиченістьлозунгами, пристрасть до заклинання;
· Агітаторськійзапал;
· Преваліювання«Зверхнього Я»;
· Формалізмпартійності;
· Претензіяна абсолютну істину.
Ці властивостівиявляють полемічність, взагалі притаманну політичному дискурсу і відрізняютьйого від інших видів мовлення. Ця полемічність позначається, наприклад, навиборі слів і являє собою перенесення військових дій з поля бою на театральніпідмостки [12, с. 112].
Отже,полемічність політичної мови — своєрідна театралізована агресія. Направленаполемічність на навіювання негативного ставлення до політичних противників, нанав'язування (як найбільш природних та безперечних) інших цінностей і оцінок. Длябудь-якого політичного дискурсу також характерні насиченість неологізмами,інтернаціоналізмами, клішованими фразами. Як зазначає К. С. Серажим основнимиелементами прагматичної структури дискурсу є прагматичний фокус, що маючихарактер універсалів відображає найбільш загальні та істотні ознаки дискурсу [28,с. 15]. Також, важливою ознакою є і його соціальна спрямованість, тобто вплив,за допомогою мовних засобів здійснюється на певну групу соціуму. Окрім цього,політичний дискурс значною мірою формується залежно від особистого ідіостилюпромовця, його іміджу, визначаючи насиченість тими чи іншими мовними засобами,та використання тих чи інших мовних, риторичних і психологічних прийомів.
Отже, політичнийдискурс – це складне і багатогранне лінгвістичне явище, яке, особливо раніше,тісно пов’язували із поняттям зв’язного тексту, і яке наприкінці двадцятогостоліття отримало свої відмінні риси, характеристики і особливості. Дискурс яккомунікативне явище є об’єктом досліджень не лише лінгвістики або філології, атакож і ряду інших дисциплін, адже він виступає на стику мовного, риторичного,психологічно, соціального простору, та культурної традиції. Політичний дискурсяк один із різновидів дискурсного жанру, динамічне і дуже актуальне поняття, щопротягом останніх двадцяти років активно вивчається вченими із різних науковихсферо. Політичний дискурс має чітку соціальну направленість, прагматичнийфокус, залежність від ідіостилю мовця, а також віддзеркаленням політичного,соціального і певною мірою культурного життя як нації, що у свою чергу створюєряд труднощів для роботи перекладача. Значна кількість проблем виникає під часперекладу, також через насиченість метафорами, неологізмами, клішованимифразами, які не мають чітко встановлених і однозначно прийнятих еквівалентів, атакож наявність засобів політичної сугестії створює додаткові складнощі. Тож унаступному розділі розглянемо основні прийоми і способи передачі всіхперерахованих аспектів, зумовлених переважно екстралінгвістичними,соціокультурними факторами впливу на мову і зміст політичного дискурсу.
 

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІЛІНГВОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ
 
2.1Відмінності англомовного і україномовного сучасного політичного дискурсу,зумовлені впливом екстралінгвістичних чинників
Дипломатичний дискурс утворився внаслідок бурхливого розвиткуміжнародних контактів, становлення незалежних держав, зміцнення культурних іполітичних зв'язків. Внаслідок цього розвитку і сформувалися особливостіполітичного дискурсу українських провідних діячів політики, так само іанглійських та американських, які обов’язково слід враховувати під часперекладу. Адже передача екстралінгвістичних аспектів будь-якого тексту чидискурсу становить мету перекладача, іноді надзвичайно важливу для правильногосприйняття та розуміння реципієнтом отриманого повідомлення.
Спілкування на міжнародному рівні визначають і регулюютьправила протоколу, особливі норми етикету й церемоніалу. Вони визначають нетільки поведінку дипломатів та глав держави, проведення важливих заходівміжнародного рівня, а й оформлення дипломатичної документації.
Отже, у наступному розділі ми намагатимемося сформулювати тапояснити основні відмінності англомовного та україномовного політичногодискурсу, а також розкриємо складнощі, що виникають під час перекладуангломовного дискурсу українською мовою, і наведемо способи передачі повногозмісту і прагматичного аспекту під час перекладу політичного дискурсу.
Невпинно зростаюча роль політиків у вирішенні першочерговихпроблем людства викликала збільшення інтересу до вивчення політичного дискурсурізних країн. Однак необхідно підкреслити, що в останні десятиріччя ХХ століттявивчалися, переважно, окремі аспекти політичного дискурсу. Також досліджувалисярізні аспекти сучасного політичного дискурсу на матеріалі англійської,німецької, іспанської та швецької мов. Увага приділялась аналізуіндивідуального стилю політиків, випадкам комунікативних невдач, найбільшефективним і поширеним стилістичним і риторичним прийомам, що застосовувались упромовах політиків [25, с. 8].
Для того, щоб зрозуміти основні характеристики англомовногота україномовного політичного дискурсу слід провести аналіз і виділити основнівідмінності між ними, що безперечно допоможе перекладачеві направити перекладтого чи іншого політичного дискурсу у правильне русло.
Отже, щоб реципієнт не лише отримав повну інформаціюзазначену мовцем і автором дискурсу, але і піддався тому впливу, на який і розрахованийдискурс, тобто щоб зберегти прагматичний вплив. Адже політична промованаправлена, перш за все, на досягнення бажаного політиком результату, і напривернення цікавості народу, аудиторії на свою сторону.
Як нам відомо, кожен народ окремої країни має свою культурнуспадщину, історію розвитку, соціальний устрій, що протягом років у своїйсукупності і формує його менталітет, зумовлюючи психологічні особливостісприйняття життя, чинить безперечний вплив на його свідомість і утворює значнимчином модель поведінки у своїй країни, тим самим визначаючи соціальнуповедінку, соціальні прагнення, рівень домагань. Усе це у кінцевому рахункуутворю картину політичного життя країни кожного члена нації. Тим самим окремийнарод очікує і потребує певних дій від політиків, що і є ключовим дляполітичного діяча під час формування агітаційної програми і конкретно промови.Український народ і американський чи англійський значно відрізняються своїмменталітетом, історією, традиціями, що і відображається у політичному дискурсіяк і в інших сферах життя. Безперечно існують спільні риси, схожі особливостідля політичного дискурсу як комунікативного та лінгвістичного явища, алепрагматичний ефект, і мовні засоби досягнення кінцевої мети промови і виконаннярезультату відмінні. Тож далі, розглядатимемо український та американськийдискурс, з метою виділення основних відмінностей та взагалі особливостей, і їхважливість для здійснення перекладу.
Як зазначає К. С. Серажим у своїй статті «Сучаснийукраїнський політичний дискурс: формування нового стилістичного канону»докорінні політичні зміни в Україні кінця XX століття супроводжувалисьрадикальними змінами і в суспільно-політичній свідомості, що вплинуло насистему мови в цілому, і на мовні засоби, що вживаються у політичному дискурсізокрема Нові умови функціонування ЗМІ сприяють формуванню нового стилістичногоканону, під яким ми розуміємо єдність структурних та змістових принципіворганізації мовних одиниць. Його основу складають норми відбору й сполученнямовних елементів у тексті відповідно до завдань комунікації [29].
На ритуалізацію політичної мови в радянські часи цілкомслушно вказують А.Н. Баранов і Е. Г. Казакевич. На їхній погляд, ритуалізаціямови є неодмінною умовою функціонування політичної культури, основаної на тому,що супер-его «народ» займає в політичному дискурсі, тобто в ситуаціїполітичної комунікації, одночасно два місця – і суб'єкта («від імені якогоусе робиться»), й адресата («в ім'я якого усе робиться»). Уполітичній культурі такого типу «досягнення згоди відсувається на заднійплан, а то й зникає взагалі — домовлятися ні з ким» [4, с. 14]. Іншимисловами, в доперебудовні часи політична мова не виконувала функції засобукомунікації, отже, повноцінного політичного дискурсу як такого не існувало. А.Н.Баранов і Е.Г. Казакевич формулюють цей факт так: «у політичному дискурсі»народ" як супер-его був поданий у вигляді окремих неавтономнихпсевдополітичних суб'єктів, що не перебували в реальному діалозі, але імітувалийого, мимоволі ритуалізуючи політичну комунікацію [4, с. 15-16]. Справжнійполітичний дискурс став можливим лише у посттоталітарну добу.
Негнучкість і формульність як визначальні ознаки радянськогополітичного дискурсу визначає О.В. Какоріна; за її спостереженнями, радянськийполітичний дискурс (особливо в період від середини 60-х — до середини 80-хроків) становив собою неприродно стабільну систему. Коло тем було заздалегідьзадане, оцінки були соціально санкціоновані, існувала вироблена системафразеологічних засобів, використовувалися відібрані в ході становлення традиціїспособи — кліше [18, с. 18].
Для мови наших днів характерним є розвиток тенденцій, щоз'явилися у період перебудови. Комунікація стає адресною, діалогічною. На зміну«розмитому» «ми» приходить конкретне «я».Повертаються лексеми, що у радянський період вийшли зі щоденного вжитку узв'язку зі зникненням реалій, які вони позначали в українському минулому (віче;правиця (праве крило парламенту). Актуалізації «застарілої» лексикивеликою мірою сприяє відродження духовних традицій, культурник цінностей ісуспільних реалій, які були втрачені чи заборонені у добу тоталітаризму. Зіншого боку, значна частина політичної лексики, що донедавна становилапоняттєву основу політичного дискурсу, перейшла у розряд потенційнихісторизмів, які позначають явища радянського минулого (політбюро,соціалістичний табір) [29].
У Сполучених Штатах внаслідок зростання зв’язку політики такапіталу, проведення масштабних виборчих кампаній, розвитку високих технологійта ЗМІ, нарешті, завдяки особистісним якостям видатних американськихпрезидентів був створений сучасний інститут президентства, складовою частиноюякого став політичний дискурс. Характерними рисами сучасного американськогополітичного дискурсу слід вважати його розвиток у тісному зв’язку із ЗМІ, наявністьпрезидентської риторики як його складової, його ціннісну орієнтацію, дотриманняпринципу політичної коректності, посилену увагу до проблеми прав жінок таположення етнічних меншин. Головними риторичними прийомами залишаютьсявикористання методів контрасту, протиставлення, повтору, виділення ключовихпонять [31, с. 5].
Для успішного досягнення адресантом своєї мети більш важливимвиявляється створення вдалого іміджу, складовими якого виявляються в однаковіймірі як ораторські здібності промовця, так і його зовнішній вигляд, фото- тателегінічність.
За час існування політичної комунікації сформувався словникполітичної термінології, центральними поняттями якого є невелика кількість сутополітичних понять. Переважну більшість слів, що утворюють глосарій політичнихтермінів, було запозичено з інших сфер. У ньому зустрічаються усталені вирази,запозичені з Біблії (All things to all men, Eleventh Commandment, fight thegood fight, Armageddon), клерикальні, церковні терміни (party faithful, partyelders, bleeding heart, gray eminence), слова з творів Шекспіра (strangebedfellows), Вордсворда (Happy Warrior), Еліота (wasteland), запозичені зісфери спорту, зокрема, термінологія кінських перегонів (dark horse, runningmate, front runner, bolt, shoo-in), з області військової справи (campaign,camps, boom, spoils, rally, regular, hundred days, man on horseback, warhorse). Глосарій політичних термінів включає також одиниці з жаргону засобівмасової інформації (off the record, authoritative sources, backgrounder, dopestory, leak, plant, not for attribution), а також терміни, пов’язані з рухом загромадські права (black power, white power structure, Freedom Now, backlash, WeShall Overcome, soul, tokenism, Uncle Tom, Jim Crow, segregation, stand in thedoorway) [31, с. 8].
Питання, пов’язані з проблемами жінок та представниківетнічних груп, є одними з центральних у дискурсі сучасних американськихполітиків. Всі лексичні поняття, що стосуються жінок та етнічних меншин,з’являються у політичному дискурсі, переважно, у позитивному контексті.Політики, як правило, звертаються до них, пов’язуючи їх з ціннісними поняттями [31, с. 15].Можемо, також, додати, що у сучасному політичному дискурсі США діяльність жінокоцінюється як позитивна.
З усіх видів комунікативних дій для дипломатичного дискурсу характернішаінтенціональна дія «переконання», що виявляється в різнихетноспецифічних модусах-вчинках, мовних та комунікативних стереотипах. Наоснові повної вибірки з протокольних формул у дипломатичних промовах, можназробити висновок, що український дипломатичний дискурс є стриманішим і меншекспресивним, ніж англомовний.
Окрім відмінних рис, є звичайні спільні, характерні дляполітичних промов і на теренах України і на американському просторі. Українськіта американські дипломатичні промови несуть на собі відбиток офіційно-діловогостилю, якому властива логічність, об’єктивність, чіткість, замкнутість іконсервативність у доборі синтаксичних конструкцій та лексичних засобіввираження, брак емоційності, стереотипність, підкреслена ввічливість і увага доадресата (аудиторії). Необхідними атрибутами стилю дипломатичних документів єскладні синтаксичні конструкції, політологічна лексика з елементами військової,юридичної тощо, особлива терміносистема. У дипломатичній терміносистемі переважаютьінтернаціоналізми, слова набувають іншого значення, ніж у літературній мові,або використовується лише один з лексико-семантичних варіантів полісемічногослова. Національне забарвлення протокольним текстам забезпечують етноспецифічнікомпоненти — цитати, алюзії, компліменти [25, с. 8]. Саме на такі мовні одиниціі явищі слід звертати увагу під час перекладу, адже вони переносять інформацію,що містить екстралінгвістичні дані, та наділені значним прагматичним аспектом.
Отже, ми навели основні характеристики як українського так іамериканського сучасного політичного дискурсу, які обов’язково слід враховуватипід час перекладу.
 
2.2 Засобивідтворення лінгвокультурологічно-маркованих мовних одиниць політичногодискурсу під час перекладу
Політичний дискурс утворився внаслідок бурхливогорозвитку міжнародних контактів, становлення незалежних держав, зміцненнякультурних і політичних зв'язків [25, с. 7]. Оскільки політичні текстистворюються, як правило, для носіїв певної культури, то при перекладі їх іншоюмовою перекладач стикається з низкою додаткових проблем. Як ми зазначали вище,у політичному дискурсі реалізуються культурні традиції, відбиваються відміннісоціальні ознаки і характерні риси суспільства тієї країни, мовою якоїоформлений дискурс, і у якій звичайно проживає сам його автор. То ж, перейдемобезпосередньо до питання перекладу англомовного політичного дискурсуукраїнською мовою, а для цього слід визначити, у яких видах мовної діяльностіреалізується дискурс. По-перше, політичний дискурс реалізується в усній таписемній формах. До усної форми – можна віднести публічні виступи політиків,їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв’ю, прес-конференції,парламентські дебати, теле- та радіоновини. До писемної форми політичногодискурсу належать різноманітні документи – договори, протоколи, угоди, рубрикиполітичних новин у пресі, політичні плакати та листівки [31, с. 4 – 5].
Робота перекладача над текстом політичної тематики лише наперший погляд не представляє труднощів. Адже, політичний дискурс вміщує усвоєму змісті, окрім значної частини клішованих, усталених фраз, які маютьчіткі і однозначні еквіваленти в українській мові, прийняті і зрозумілікожному, ще й лінгвокультурологічно марковану лексику. Ці лінгвокультурологічніодиниці і становлять труднощі для перекладача, бо вони несуть у собі надінформацію, розкриваючи певні соціальні, культурні, індивідуальні риси тогонароду, на мові якого утворено дискурс. Адекватна і повноцінна передача змісту,а найважливіше екстралінгвістичного смислу цих слів дуже важлива, адже політика– це гра, а політичний дискурс, особливо політична промова виступає потужнимзасобом переконання, а тому і важливою стратегічною зброєю у цій грі, і можепринести гравцю перемогу. Отже, що являє собою ця лінгвокультурологічномаркована лексика. До неї відносять реалії, певні індивідуальні фрази і виразиполітика, неологізми тощо. Національно-специфічні реалії, особливості мовленняокремих політиків, авторські метафори та ідіоми, які підкреслюють національнийколорит політичного дикурсу, завжди викликали значні труднощі для перекладу.
Окрім перерахованих труднощів перекладу пов’язаних ізлінгвокультурологічними особливостями політичної промови, іншу проблему дляперекладача становить і прагматичний аспект. Оскільки мета перекладуполітичного дискурсу – викликати в іншомовного адресата реакцію, подібну дореакції адресатів вихідного тексту, то завдання перекладача ускладнюється ще йтим, що політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей, актуальної лише вмежах певної культури, для якої політичний дискурс власне створений. Перекладачповинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починатипошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення,його прагматику та емоційність. Адекватний переклад не може бути дослівним,адже дуже часто концепти чи реалії, які відсутні в мові перекладу, але наявні воригіналі, вимагають додаткових пояснень чи тлумачень, інакше зміст перекладузалишиться незрозумілим для адресата і не матиме на нього такого ж впливу, яквихідний текст – на свого адресата, чим порушить адекватність перекладу [19, с.159].
Отже, перш за все зосередимося на засобах перекладу, акраще сказати адекватної передачі змісту тексту оригіналу, реалій політичногодискурсу. Переклад реалій передбачає застосування наступних перекладацькихприйомів – транскодування, калькування та описовий переклад. Прийом транскодуваннявключає в себе транслітерацію і транскрипцію. Більшість реалій у політичномудискурсу є загальновідомими, але є і такі, що не мають еквівалентів, аджевідносяться до культурних традицій, наприклад, американського народу і тому, неможуть бути зрозумілими українському народові, і потребують описовогоперекладу.
Наведемо деякі приклади перекладу реалій:
У партії Януковича, як у жодній іншій, існує потужне ядро непоправних апаратників[37].
Yanukovich’s party contains the largest core of unreconstructed apparatchiksof any party[42].
Тут перекладач вдається до прийому транскодування, ідодає також закінчення множини в англійському перекладі, з метою передачіекстралінгвального аспекту.
Розглянемо приклад описового, але дуже лаконічного івлучного перекладу, коли повністю переданий смисл і комунікативна інтенціяфрази.
Ми вийшли на бій з укоріненою корупцією, призвали до відповідіукраїнських магнатів-грабіжників і сприяли становленню життєво важливогогромадянського суспільства [37].
We began the battle against entrenched corruption, imposed the rule oflaw on Ukraine’s robber barons, and encouraged the birth of a vitalsociety [42].
Тож проаналізуємо переклад наступної фрази:
The Senate mayvote on the governor’s confirmation during the lame-duck session, butthe House will probably postpone its vote until next year [40].
Сенат,можливо, висуне на голосування питання про ствердження губернатора на своємузасідання з приводу передачі повноважень новообраному складу. Стосовно палатипредставників, вона, можливо, відкладе голосування до наступного року[35].
Словосполучення lame-duckдоводиться перекладати описово, черезте, що воно являє собою реалію відсутню в українському суспільно-політичномужитті. Для того, щоб надати адекватний переклад, перекладач повинен володітипотужною базою фонових знань, або у разі можливості звертатися до додатковихджерел інформації. Кожні два роки у листопаді місяці, в США, відбуваютьсяперевибори одніє третьої сенату і всього складу палати представників. Однак,після перевиборів до 20 січня старий склад конгресу продовжує свою роботу. Іоскільки його діяльність в цей період обмежена, і він не виносить наобговорення кардинальні питання, то називається lame-duck.
Окрім такого значення це слово фігурує і в іншому контексті з іншимперекладом:
By now Britain had become mostly a diplomatic and economic lame-duck[40].
На сьогоднішній день Великобританія у галузі дипломатії таекономіки у значній мірі почала відігравати другорядну роль [35].
У цьому прикладі слово lame-duckвзагалі перекладається розгорнуто,згідно з локальним контекстуальним значенням. Адже в англійській мові lame-duckозначає, також, той, що втрачає позиції або по відношенню до країни абовпливово політичного діяча, як, той, що втратив колишню силу впливу, владу.
В англо-американській пресі у статях на політичну тематикучасто зустрічаються посилання, натяки на історичні факти, літературнихперсонажів, біблеїзми, а також уривки літературних творів, популярні пісні,кінофільми. Переклад таких посилань або цитат потребує звернення до відповіднихдовідників і передачі змісту таким чином, щоб текст цільовою мовою мав тойсамий вплив і ефект на українського читача як і на американського чианглійського. Наведемо приклад з газети «Morning Star» з уривкувисловлювання американського сенатора:
…unless the Middle East time-bomb was defused the world willsee a new war, a new oil boycott, and possible consequences therefrom rangingfrom another great depression to Armageddon itself[40].
…якщо не буде знешкоджено близькосхідна бомба уповільненоїдії, то світ опиниться на порозі нової війни, нового нафтового бойкоту,можливими наслідками яких буде ще один тяжка криза або повний катаклізм[35].
У цьому висловлюванні міститься посилання на Апокаліпсис(частина Нового Заповіту), у якій згадується про настання кінця світу. Armageddon – місце, деповинні зіткнутися у кінцевій боротьбі сили добра і зла. Отже, сенатор длятого, щоб максимально яскраво і емоційно передати свої думки про можливінаслідки згаданих ним подій вдається до порівняння ситуації з кінцем світу.Тож, обов’язок перекладача передати весь трагізм висловлювання, у даномуприкладі йому це вдалося за допомогою словосполучення – «повний катаклізм».
Наступнийприклад також пов'язаний з наявністю і реалії, і алюзії одночасно:
TeddyKennedywas holding his press conference to bow out of the 1976 presidential race.Not only was he facing the constant threat of assassination and beset byJob’s own variety of family problems, but ghost of Chappaquiddickthreatened a messy, mudslinging campaign[40].
Під час перекладу слід приймати до уваги три наступнімоменти. По-перше у англійській пресі дуже часто державного діяча називаютьзменшеним ім’ям, а прізвище позначають заголовними літерами. Так як у нашійдрукованій літературі це не властиво, то під час перекладу ми передаємо повнеім’я та прізвище. По-друге, у висловлюванні згадується ім’я біблійногопатріарха Іова, який мав велику родину, і постійні клопоти з грошима, тому ставсимволом бідності, і потерпання від горя. Асоціація Кеннеді з Іовом проводитьсяна основі того факту, що Кеннеді також стерпів немало бід, і мав велику родину.І по-третє, у цьому реченні згадується Chappaquiddick – місце, де затонуламашина, за кермом якої був Т. Кеннеді, і загинула колишня секретарка Дж.Кеннеді. То ж, врахувавши перелічені моменти маємо такий переклад:
Т.Кеннеді провів прес-конференцію, щоб заявити про те, що він не висуватиме своюкандидатуру для участі у президентських виборах 1976 року. Це рішення зумовленене лише тим, що його життю постійно загрожує небезпека, як біблійному Іову, і вінне здужає сімейні клопоти, але й тим, що все ще існуючий привід Чаппаквіддікастворює загрозу брудній та обмовницькій кампанії проти нього [35].
Сліддодати, що не всім читачам цільового тексту може бути відомо про випадок уЧаппаквіддіці, а тому враховуючи аудиторію, на яку направлений текст можнарозширити переклад, додавши часткове пояснення наступним чином: … все щеіснуючий привід жахливої аварії у Чаппаквіддіці…
Зверненнядо історичних подій, що багато означають для народу, часто зустрічається і упромовах українських політичний діячів. Такі посилання мають свою специфічнумету, а тому дуже важливо надавати уточнення, для того щоб цільова аудиторіязмогла зрозуміти всю важливість промови. Наведемо приклад:
У цей день згадаймо героїв, що полягли за Перемогу, мучеників Освенциміві ГУЛАГів, жертв Голодоморів, депортацій і Голокосту [36].
On this day let’s commemorate the heroes who died for Victory, martyrs ofNazi and Soviet camps, victims of Holodomor (genocide famine of 1932-33), deportationand Holocaust[39].
Підчас перекладу суспільних реалій слід звертатися до довідкових джерел, але уразі усного перекладу, перекладач повинен володіти великим досвідом і бутирізносторонньо обізнаним, щоб глибоко розуміти контекст і вміти передатибудь-яку реалію, або іншу лінгвокультурологічні марковану одиницю. Не завжди цевдається. Тому розгланемо наступний приклад:
Дорогий мій український народе! Високоповажні гості! Шановна громадо!..… Я став Президентом волею українського народу. Ми з вами – його сини і дочки.… Але, дорогі друзі, дорогі українці, наш спільний вибір – кольориукраїнського прапору, він об'єднує нас усіх, хто живе на сході, на заході, напівночі і на півдні [36].
My Dear Ukrainian people! Honorable guests!.. I have become thePresident of Ukraine by the will of Ukrainian people.…… Still our commonchoice – the colors of the National Flag of Ukraine. They unite us[39].
Як бачимо, під час перекладу автор цільового тексту опускає деякі важливіслова: «Шановна громадо!», «Ми з вами – його сини і дочки»,"… дорогі друзі, дорогі українці…". Очевидно перекладач не змігпідібрати еквіваленту для передачі поняття «громада», яке дужеактуальне для ментальності українця. Але від цього страждає емоційний,прагматичний зміст оригінального повідомлення, адже для українського народупитання єдності і патріотизму болюче і нагальне протягом всієї історіє нації.Тут відбувається оцінка поняття з позиції «наш-не наш», тобтовідзначається належність певної соціальної групи до національної общини, а такапозиція є поширеною серед політичних лідерів всіх країн, це невід’ємна часткаполітичного бізнесу. Тож президент України намагається підкреслити, що вінвирішить хвилююче питання національної і духовної єдності уявно розділеної яксамим народом, так і політиками, Західної та Східної України, намагаючись такзалучитись підтримкою усього населення.
З приводу вищезазначеного примітною є позиція автора статті «Лінгвокультурніособливості перекладу політичного дискурсу» Д. М. Каліщука: «Політикиу своєму мовленні апелюють до цінностей чи концептів, які дають змогуманіпулювати масовою свідомістю, здійснювати на аудиторію прогнозований вплив.Але, як правило, вони є етноспецифічними і не зовсім зрозумілими, або й зовсімне зрозумілими для іншомовного адресата» [19, с. 156].
Термін «голодомор» належить до лінгвокультурологічно маркованоїлексики, яка у повній мірі розкриває вплив екстралінгвістичного аспекту намову. Він означає для українського народу важливу історичну подію, асоціація зякою визиває у нього певні почуття та емоції, переживання, а для іншомовногоадресата це слово без уточнення і пояснення не означає нічого, тому має лишеформу, а не зміст. Задача перекладача – це передача змісту, тому слід вдаватисядо певної деталізації суспільно-історичних реалій під час перекладу.
Наведемо ще один приклад, де у тексті виступу зустрічається назваустанови, з варіантом перекладу якої перекладач повинен бути ознайомленийзаздалегідь:Юлія Тимошенко повідомила, що сьогодні у неї відбуласязустріч з президентом та виконавчим директором Японського банку міжнародногоспівробітництва Хіросе Ватанабе [38].Yulia Tymoshenko imparted this day she had a meetingwith the President and CEO of the Japan Bank for International CooperationHiroshi Watanabe[41].
Підготовленість промови політика проявляється у продуманості використанняекспресивних лексичних одиниць та синтаксичних конструкцій з метою підсиленняемоційного сприйняття виступу, щоб завоювати симпатії адресата, змусити йогоспівпереживати, сприймати, переймати та поділяти бажаний для адресанта емоційнийстан [2]. Наведемо ще один приклад із промови Віктора Ющенко, які є яскравимприкладом цього:
Ми обрали незалежність, бо ми є нащадками поколінь, які віками мріяли проукраїнську державу, здобували волю потом і кров’ю[36].
We have chosen for independence, as we are the descendants of thosegenerations that were dreaming of Ukrainian state for centuries and courageouslyfighting for their freedom[39].
Як бачимо з наведених вище прикладів, не зовсім вірний вибір засобів мовиперекладу призвів до того, що висока емоційність і деяка патетичність вихідноготексту майже повністю втрачена.
Переклад неологізмів, велика кількість яких з’явилася у американськомуполітичному дискурсі наприкінці 20 століття, також викликає у перекладача певнітруднощі. Так, наприклад, за часи правління президента Б. Клінтона виникнеологізм Clinton time, який почали застосовувати представники мас-медіа: таквони називають час, протягом якого доводиться чекати на президента, що частозапізнюється на зустрічі з пресою [31, с. 10]. Важко з упевненістю сказати, чизалишиться цей неологізм у вжитку, адже він пов'язаний з однією особистістю,хоча його значення може бути перенесене і на всіх інших політ діячів, якізапізнюються на зустрічі із представниками мас-медіа. Серед інших нових термінів,що з’явилися завдяки Б. Клінтону є такі – Boy Clinton, to blow a hole in thedeficit, common sense government, New Democrat, sextage, zippergate.
Перекласти – означає висловити вірно і повністюзасобами однієї мови те, що вже виражене раніше засобами іншої мови. Ірозуміння того, що перекладач є не лише машиною, що механічно інтерпретує набірслів оригінальної мови еквівалентними відповідниками цільової мови, а єлюдиною, яка повинна осягнути, зрозуміти і відчути зміст, глибину, специфіку, іголовне комунікативну мету тексту оригіналу, приводить нас до висновку, що підчас перекладу політичного дискурсу слід не поспішати, а зосередити свою увагу,на лінгвокультурорлогічно маркованих одиницях, щоб зберігати адекватну передачуцілого тексту і донести мету комуніканта. Слід зауважити, що не дивлячись надослідженість і доведеність такого аспекту перекладу політичного дискурсу,сучасні перекладачі дуже часто не вдаються до засобів передачі прагматики іемотивності промов політдіячів, через брак фонових знань та компетентності усфері перекладу.
2.3Особливості ідіостилю мовця і їхадекватна передача під час перекладу політичного дискурсу
Вивчаючи проблемулінгвокультурологічних особливостей перекладу політичного дискурсу неможнаоминути увагою і таке поняття як ідіостилю промовця. На сьогоднішній світовійполітичній арені діє значна кількість яскравих, оригінальних особистостей,індивідуальні риси яких і знаходять відображення у їхніх політичних промовах.Тому у політичній лінгвістиці і сформувався такий термін як ідіостильполітичного діяча.      
Термін ідіостилю застосовують не часто, більш відомим і простим за формоює термін образ або імідж політика. Окрім певних зовнішніх, психологічних,етичних характеристик та ознак, кожен так би мовити гравець політичної аренибудь-якої держави має свій власний мовний портрет.
Мова перш за все існує у колективній свідомості народу, нації, етнічноїгрупи або соціального прошарку, але не дивлячись на її колективність,однорідність і літературну канонічність, у вустах окремої людини мова набуваєіндивідуальних ознак суб’єкта, який нею оперує. Неможливо оминути щодо цьогопозицію Кубрякової: «У розумінні світу „як він є“ завжди потужновтручалась оцінка, так само як і, у когнітивні процеси завжди втручалисьемоції, а, тому, формування ментальних репрезентацій і концептуальних структур,що відбувається на рівні свідомості завжди відбувалося під впливом суб’єктивнихфакторів» [20, с. 123]. Саме тому, і на тлі політичного дискурсу коженполітик володіє арсеналом відмінних мовних ознак, які обов’язково слідвраховувати під час перекладу.
Так, наприклад, яскраво-виражений свій індивідуальний стиль мавамериканський президент Біл Клінтон, який отримав значну кількість прізвиськчерез свою непередбачуваність та природність. Представники ЗМІ відзначають, щоіз приходом до влади 42-го президента США сталися і деякі зміни у риториціполітиків. Риторика сучасного покоління політиків США відзначається зрушенням убік егоцентричності, свідченням чого є широке використання займенника першої особиоднини, а також необережних використань прізвиськ політичних колег.
Сучасні політичні діячі української громади становлять значний інтерес зогляду саме на їхній мовний портрет, та ідіостилю в цілому. Протягом останньогодесятиліття політичні виступи мають більш конкретну цільову направленість напевну аудиторію за віковими, етнічними ознаками, також сам виступ виконуєтьсявід першої особи, стає більш егоцентричним, в ньому часто фігурує «Я»,властива українському дискурсу і висока емотивність, метафоричність,чуттєвість, посилання на важливі і хвилюючі історичні події для українськогонароду. Це створює труднощі перекладачеві, адже передати всю глибинуемотивно-експресивного політичного дискурсу дуже складно. Такі труднощівикликають промови саме Юлії Володимирівни Тимошенко. Її промови відбивають їїхарактер, складний і багатогранний, і зберегти це у перекладах видається надтоскладним завданням. Наведемо приклад:
Рік тому українці наважилися вибратися на незнайомі простори „по іншийбік пагорба" і знайшли там демократію та обіцянки більш відкритої,чеснішої економіки. Але демократія безладна; тепер, коли Президент Ющенковідклав на потім виконання деяких обіцянок, розданих нашою Помаранчевоюреволюцією, а від інших – відрікся взагалі, виникла вірогідність, що 26березня, визначаючи своїм вибором склад нового парламенту, розчаровані українцівирішать повернутись до корумпованого автократичного правління [37].
A year ago, Ukrainians dared to risk the unfamiliar territory over thehill, and found democracy and the promise of a more open and honest economy.But democracy is messy; with some of our Orange Revolution’s promises postponedor disavowed by President Viktor Yushchenko, there is a chance thaton March 26, when Ukrainians vote for a new parliament, they may in theirdisappointment choose to return to the realm of corrupt and autocratic rule[42].
Замість President Viktor Yushchenko вжито Президент Ющенко,що не вказує на надмір поваги до людини, про яку йдеться. У фразі …відклав на потім виконання деяких обіцянок, обставина часу „на потім",яка відсутня у тексті оригіналу, лише підкреслює іронічність висловлювання. Disavowedперекладається не як нейтральне „відмовився", а не як „відріксявзагалі", що надає повідомленню трохи іншого звучання в плані експресивностіта емоційності та набагато глибше проникає у свідомість адресата.
Іншою характерною рисою промов Ю. Тимошенко є розмитість, завуальованістьі відсутність конкретики, до таких засобів звертаються сьогодні великакількість політлідерів. Використовуються конструкції з відсутнім активнимсуб'єктом, пасивні конструкції, які сприяють уникненню відповідальності засказане чи зроблене, якщо така необхідність виникне. Під час перекладу обов’язковослід зберегти таку особливість. Ось наступний приклад:
Я дала тверду обіцянку, що ніколи, ні за яких умов, не створюурядову коаліцію з Віктором Януковичем[37].
I have pledged that, under no circumstances will I form acoalition government with Viktor Yanukovich[42].
Кримінальний і Цивільний кодекси отримають повну силу; наші суди отримаютьможливість встати на ноги й відчути свою свободу[37].
Criminal and civil codes will be enforced; our courts will beallowed to find their feet and their freedom[42].
Характерними для мовлення Ю. Тимошенко являються емфатичні фрази, якіпідкреслюють важливість зазначеного і насичують політичний текст емоційністю, іце слід зберігати у цільовому тексті. Так, у наступному прикладі, використаноукраїнське прислів’я «пан або пропав»,перекладач вдається до заміни його англійським сталим виразом, який поемотивності програє, але все ж таки передає глибину і рішучість вислову.
Вибори рідко є вирішальною подією – «пан або пропав». Але ці –саме з таких[37].
Elections are seldom make-or-break affairs. This one is[42].
Говорячи про ідіостиль політичних діячів неможна оминути увагою іПрезидента України Віктора Ющенко. Приклади перекладу його промов, вженаводилися вище у роботі, але у цьому пункті наголосимо на відмінній рисі усіхйого промов. По-перше це посилання і звернення до єдності, згуртованостіукраїнського народу, і постійна схильність його до об’єднання сил політиків іпростого люду, начебто народ приймає активне життя у політиці і сам обирає своюдолю. І по-друге, постійне уповання на Бога, Вищих сил як прояв його віруючоюнатури і праведного стилю життя. Розглянемо наступні приклади:
Моя перемога – це перемога всього українського народу і кожногогромадянина зокрема[36].
Myvictory is the victory of all Ukrainians and each Ukrainian citizen[39].
Тут,В. Ющенко наголошує на тому, що своєю перемогою завдячує українському народові,а також натякає на події завдяки яким став Президентом, а саме «Помаранчевуреволюцію». Для перекладу ця фраза не становить складних труднощів, алепрагматичний ефект зберігається не в повній мірі.
Дякую за неї Господу Богу, який дав нам Віру, Надію і Любов. Нимими перемогли. Молюся, щоб ми назавжди зберегли їх у серцях[36].
ThankGod for Faith, Hope and Love. We won a victory with their power. I ampraying that we will always keep them in our hearts[39].
Цей уривок, також, сповнений високої емоційності і емотивності, череззвернення для Бога, що для українського народу, як показує історія і культурнатрадиція дуже важливо, адже віра прививалася кожній українській дитинізмалечку. Тому під час перекладу не варто опускати такі моменти, а слід передавативесь зміст.
Отже, на основі приведених прикладів із текстів політичних виступівукраїнських діячів ми бачимо, що кожний політик має свої відмінні характерні риси,свій імідж, що і проявляється у його мовному портреті, тому як говорить, дояких мовних прийомів вдається, на чому наголошує. Вдалий імідж, ідіостилюполітика – це половина його успіху, а дотримання свого стилю так само важливеяк і вся діяльність, адже саме індивідуальні риси промови вирізняють яскравихдіячів серед інших, і роблять їх пізнаваними для народу. Так, українські лідеривдаються до емотивності, емоційності, експресивності, щоб завоювати довірународу і голоси на виборах. Також, звертаються до історичних важливих подій,уповають на Бога і закликають до єдності. Для української ментальності цеважливо, адже це його історія, його культурна традиція та особливостісоціального устрою.
Політичні тексти містять досить багато національно-специфічних реалій.Переклад слів, які є їх назвами, завжди викликав великі труднощі. Особливітруднощі викликають реалії, які належать до сфери політики і позначаютьпоняття, які притаманні лише певній політичній системі і не мають відповідниківу інших політичних системах. Є кілька способів перекладу таких реалій, середяких: транслітерація або транскрипція (повна чи часткова), безпосереднєвикористання даного слова, яке позначає реалію, або його кореня в написаннібуквами своєї мови або в поєднанні з суфіксами своєї мови. Етноспецифічніконцепти є особливо складними для перекладу, вимагаючи глибоких фонових знаньперекладача. Причому повна відсутність концепту в тій чи іншій лінгвокультурні– явище більш рідкісне, ніж відсутність однослівного вираження для певного концепту.

ВИСНОВКИ
 
У роботі подано вирішення актуальної наукової задачі зіставленнялінгвокультурних особливостей перекладу політичного дискурсу. Дослідження далозмогу дійти наступних висновків:
1. Поняттядискурс почало застосовуватися у лінгвістиці як синонім зв’язного тексту, прицьому під текстом розуміється будь-яке явище дійсності, яке певним чиномструктуроване і виражене за допомогою мовних знаків. Але деякі вченінаголошують на їх конкретних відмінностях, адже дискурс вміщує у собі великукількість лінгвокультурних аспектів. Дискурс тлумачиться як мовленнєвеутворення, одиниця вищого, ніж речення, рівня. Дискурс розглядається як формамовленнєвого спілкування, яка передбачає взаємозв’язок між мовцем та слухачем,як міжособистісна діяльність.
2. Комунікативний дискурс як засіб соціальної взаємодії є новою формоюполітичної, наукової, організаційної й технічної сили суспільства, за допомогоюякої індивід чи сукупність індивідів здійснюють обмін інформацією. Політичнийдискурс як явище багатогранне, у сучасному світі, а саме у сучасній науцізаймає свою нішу на стику різних дисциплін, до яких входять і лінгвістика, іперекладознавство, і політологія і соціолінгвістика, а також і культурологія. Отже,політичний дискурс поєднує у собі і лінгвістичні, і комунікативні ознаки, іреалізується у суспільстві як промова, яка належить одній політичній особі, зїї характерними мовними особливостями, відображає мовні, соціальні такультурологічні особливості народу, в якому здійснюється, і орієнтований напевну цільову аудиторію, із своїми психологічними та етнічними особливостями.
3. У сучасному просторі ЗМІ політичний дискурс набуває певних спільниххарактеристик, які розкривають саме поняття дискурсу і дають чіткий аналізцього мовного явища. На теренах сучасного наукового простору дискурс набуваєнаступних психологічних характеристик, які досягаються засобами мови:ораторство, ідеологізація того, що говориться, насиченість лозунгами, претензіяна абсолютну істину, сугестія, полемічність, антропоспрямованість, навіювання,з метою досягнення бажаного від об’єкта, на який направлений дискурс. Середлінгвістичних особливостей – насиченість неологізмами, клішованими фразами,метафорами та індивідуалізованими фразами промовця, реаліями.
4. Англомовний політичний дискурс, як у нашому випадку самеамериканський значним чином залежить від індивідуальних особливостейполітичного промовця. Характерними рисами сучасного американського політичногодискурсу слід вважати його розвиток у тісному зв’язку із ЗМІ, наявність президентськоїриторики як його складової, його ціннісну орієнтацію, дотримання принципуполітичної коректності, посилену увагу до проблеми прав жінок та положенняетнічних меншин. Головними риторичними прийомами залишаються використанняметодів контрасту, протиставлення, повтору, виділення ключових понять.Докорінні політичні зміни в Україні кінця XX століття супроводжувалисьрадикальними змінами і в суспільно-політичній свідомості, що вплинуло насистему мови в цілому, і на мовні засоби, що вживаються у політичному дискурсізокрема нові умови функціонування ЗМІ сприяють формуванню нового стилістичногоканону, під яким ми розуміємо єдність структурних та змістових принципіворганізації мовних одиниць. Його основу складають норми відбору й сполученнямовних елементів у тексті відповідно до завдань комунікації. Серед спільних рисголовні наступні: насиченість метафорами, посиланнями на історичні події табіблійні сюжети, алюзіями, засобами сугестії, реаліями.
5. Оскільки мета перекладу політичного дискурсу –викликати в іншомовного адресата реакцію, подібну до реакції адресатіввихідного тексту, то завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що політичнийдискурс апелює до ієрархії цінностей, актуальної лише в межах певної культури,для якої політичний дискурс власне створений. Перекладач повинен, перш за все,правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мовиперекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику таемоційність. Адекватний переклад не може бути дослівним, адже дуже частоконцепти чи реалії, які відсутні в мові перекладу, але наявні в оригіналі,вимагають додаткових пояснень чи тлумачень, інакше зміст перекладу залишитьсянезрозумілим для адресата і не матиме на нього такого ж впливу, як вихіднийтекст – на свого адресата, чим порушить адекватність перекладу.Національно-специфічні реалії, особливості мовлення окремих політиків,авторські метафори та ідіоми, які підкреслюють національний колорит політичногодискурсу, завжди викликали значні труднощі для перекладу.
6. На основі приведених прикладів із текстів політичних виступівукраїнських діячів ми бачимо, що кожний політик має свої відмінні характерніриси, свій імідж, що і проявляється у його мовному портреті, тому як говорить,до яких мовних прийомів вдається, на чому наголошує. Вдалий імідж, ідіостилюполітика – це половина його успіху, а дотримання свого стилю так само важливеяк і вся діяльність, адже саме індивідуальні риси промови вирізняють яскравихдіячів серед інших, і роблять їх пізнаваними для народу. Так, українські лідеричасто вдаються до емотивності, емоційності, експресивності, щоб завоюватидовіру народу і голоси на виборах. Для української ментальності це важливо,адже це його історія, його культурна традиція та особливості соціального устрою.
Подальшою перспективою наукового пошуку в обраному напрямі може бутидослідження особливостей відтворення в українських перекладахлінгвокультурологічно маркованих одиниць, а також навпаки під час перекладуукраїномовного дискурсу англійською мовою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
І. Наукові праці
1. АрутюноваН.Д.Метафора и дискурс. – www.nspu.net.
2. АрутюноваН. Д. Факторадресата. – www.feb-web.ru.
3. БарановА.Н.Введение в прикладную лингвистику. – М.: ЛКИ, 2007. – 360 с.
4. БарановА.Н., Казакевич Е. Г. Парламентские дебаты: традиции инновации. Советскийполитический язык (от ритуала к метафоре). – М.: Прогресс, 1991. – 145 с.
5. БеллР.Т.Социолингвистика. Цели, методы и проблемы / Пер. В.А. Виноградова. – М.:Международные отношения, 1980. – 320 с.
6. БеловаА.Д.Американизм, американский политический дискурс и идиостиль президента ТеодораРузвельта // Вісник Харківськогодержавного університету. Серія романо-германська філологія. – 1999. – №430. – С. 6 – 13.
7. БенвенистЭ. Общая лингвистика: пер. с франц. –М.: Прогресс, 1975. – 447 с.
8. ВасильєваМ.О.Метафорична реалізація концепту політика в сучасному англомовному політичномудискурсі: Автореф. Дис. … канд. філол. наук: 10.02.04/ – ХНУ ім… В. Н.Каразіна. – Харків, 2008. – 20 с.
9. ВодакР. Язык.Дискурс. Политика: Пер. с англ. и нем. – Волгоград: Перемена, 1997. – 139 с.
10. ГалееваА.В. Речевыеи переводческие характеристики текстов американских официальных заявлений //Современная политическая лингвистика: Материалы научной конференции. – Екатеринбург,2003. – С. 38 – 39.
11. ГнезділоваЯ.В.Реалізація емотивної функції в публічних промовах політичних діячів США таВеликобританії // Мова і культура. – К., 2003. – вип. 6. – С. 358 – 363.
12. ГригорьеваВ.С. Дискурскак элемент коммуникативного процесса: прагмалингвистический и когнитивныйаспекты. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 288 с.
13. ДейкТ.А. ванн.Язык. Познание. Коммуникация. – М.: Прогресс, 1989. – 310 с.
14. ДемьянковВ.З. Политическийдискурс как предмет политологической филологии // Политическая наука.Политический дискурс: История и современные исследования. – М., 2002. — № 3. –С. 32 – 43.
15. ЕреминаС.А. Речевойпортрет политика // Современная политическая лингвистика: Материалы научнойконференции. – Екатеринбург, 2003. – С. 195 – 198 с.
16. ЖуковецьГ.Л.Лінгвориторичні особливості сучасного лейбористського дискурсу ВеликоїБританії: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / — КНУ ім. ТарасаШевченка. – К., 2002. – 21 с.
17. Зарума-ПанськихО.В. Англійськалексика міжнародних договорів: структурні, семантичні та дискурсні особливості:Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / — Львівський національний ун-тім. Івана Франка. – Л., 2001. – 20 с.
18. КакоринаО.В.Стилистические заметки о современном политическом дискурсе // Облик слова. –М., 1997. – С. 226 – 246.
19. КаліщукД.М.Лінгвокультурні особливості перекладу політичного дискурсу // Вісник СумДУ. –2006. – Т. 1., №11 (95). – С. 153 – 159.
20. КубряковаЕ.С. Номинативныйаспект речевой деятельности. – К.: ЛКИ, 2008 г. – 160 с.
21. КубряковаЕ.С. Отексте и критериях его определения // Текст. Структура и семантика. – М., 2001.– Т. 1. – С. 72 – 81.
22. ПанинВ.В.Политический дискурс: язык двусмысленности // Современная политическаялингвистика: Материалы научной конференции. – Екатеринбург, 2003. – С. 122 –124.
23. ПаршинА.В. Теорияи практика перевода. – М.: Русский язык, 2000. – 161 с.
24. ПаршинП.Б. Идиополитическийдискурс и методологические основания политической лингвистики // Трудымеждународного семинара Диалог’96. – М., 1996. – С. 39 – 45.
25. ПоворознюкР.В.Лінгвокультурологічні особливості протокольних промов у оригіналі та перекладі(на матеріалі українських та американських текстів): Автореф. дис. … канд.філол. наук: 10.02.16 / КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 20 с.
26. ПоповР.А.Політичний дискурс: проблема теоретичної ідентифікації. – www.academy.gov.ua.
27. ПоповаЕ.А.Культурно-языковые характеристики политического дискурса (на материале газетногоинтервью): Автореф. дис. … канд. филол. наук. – Волгоград, 1999. – 21 с.
28. СеражимК.С. Дискурсяк соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний,прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти: на матеріалі політичногорізновиду українського масово інформаційного дискурсу): Автореф. дис. … д-ра.філол. наук: 10.01.08 / КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 32 с.
29. СеражимК.С.Сучасний український політичний дискурс: формування нового стилістичного канону(дисертаційне дослідження). – www.journlib.univ.kiev.ua.
30. СтепановЮ.С.Альтернативный мир. Дискурс. Факт и принципы причинности // Язык и наука конца 20века. – М., 1995. – С. 35 – 37.
31. ФоменкоО.С.Лінгвістичний аналіз сучасного політичного дискурсу США (90-ті роки ХХстоліття): Автореф. Дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / – КНУ ім. ТарасаШевченка. – К., 1998. – 18 с.
32. ХарламоваТ.В. Политическийдискурс как отражение общественных процессов // Романо-германская филология. –Саратов: изд-во Саратовского университета. – Вып. 4. – 2004. – С. 240 – 245.
33. ЯнковА.В. Соціально-політичнінеологізми та оказіоналізми в американському варіанті англійської мови:структура-семантика-функціонування: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04/ Львів. Нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2004. – 20 с.
34. WarnerR.G.Discourse connectives in English. – London, 1985. – 193 p.
ІІ. Джерела матеріалудослідження
35. Звернення Джона Маккейна на Національному з’їздічленів республіканської партії. – www.ua-reporter.com.ua.
36. Звернення президента України ВіктораЮщенко до українського народу під час інавгурації. – 23 січня 2005. –www.yuschenko.com.ua.
37. ТимошенкоЮ.В.Вирішальний вибір України // Daily Times. – www.tymoshenko.com.ua.
38. ТимошенкоЮ.В. Україназацікавлена у співпраці з Японією та має величезний потенціал для побудовивзаємовигідних двосторонніх відносин // Daily Times. – www.tymoshenko.com.ua.
39. Inauguraladdress ofthe President of Ukraine Victor Yushchenko to the Ukrainian people on IndependenceSquare. – 23 January 2005. – www.yuschenko.com.ua.
40. JohnMcCainAddress to the Republican National Convention. – www.morningstaronline.co.uk.
41. Ukraine is keen on cooperation withJapan and has a huge potential for maintaining mutually beneficial relations //Daily Times. – www.tymoshenko.com.ua.
42. Ukraine’s watershed election // DailyTimes. – www.tymoshenko.com.ua.
ІІІ. Довідкова література
43. АрутюноваН.Д. Дискурс// Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. – М.:Советская энциклопедия, 1990. – 685 с.
44. Вікіпедія – вільна енциклопедія. – www.wikipedia.org.

Додаток А
 
Способи перекладу реалій у політичному дискурсіСпособи перекладу реалії Приклад Кількість повторів Мовою оригіналу Мовою перекладу 1. Описовий переклад Teddy Kennedy was holding his press conference to bow out of the 1976 presidential race. Not only was he facing the constant threat of assassination and beset by Job’s own variety of family problems, but ghost of Chappaquiddick threatened a messy, mudslinging campaign. Т. Кеннеді провів прес-конференцію, щоб заявити про те, що він не висуватиме свою кандидатуру для участі у президентських виборах 1976 року. Це рішення зумовлене не лише тим, що його життю постійно загрожує небезпека, як біблійному Іову, і він не здужає сімейні клопоти, але й тим, що все ще існуючий привід жахливої аварії створює загрозу брудній та обмовницькій кампанії проти нього. 50 % 2. Відтворення за допомогою існуючого еквіваленту The Senate may vote on the governor’s confirmation during the lame-duck session, but the House will probably postpone its vote until next year. Сенат, можливо, висуне на голосування питання про ствердження губернатора на своєму засідання з приводу передачі повноважень новообраному складу. Стосовно палати представників, вона, можливо, відкладе голосування до наступного року. 33 % 3. Транскодування 1) У цей день згадаймо героїв, що полягли за Перемогу, мучеників Освенцимів і ГУЛАГів, жертв Голодоморів, депортацій і Голокосту. On this day let’s commemorate the heroes who died for Victory, martyrs of Nazi and Soviet camps, victims of Holodomor, deportation and Holocaust. 13 % 4. Калькування У партії Януковича, як у жодній іншій, існує потужне ядро непоправних апаратників. Yanukovich’s party contains the largest core of unreconstructed apparatchiks of any party. 4 %
 

Додаток В
 
/>