Курсова робота
з англійської мови
Засоби вираження визначеності та невизначеностів сучаснійанглійській мові у зіставленні з українською
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Засоби вираження категорії визначеності/ невизначеності в англійській мові
1. Артикль як традиційний засіб вираженнявизначеності та невизначеності в англійській мові
2. Периферійні засоби вираження категоріївизначеності та невизначеності в англійській мові
РОЗДІЛ ІІ. Порівняльна типологія вираженнявизначеності / невизначеності в англійській та українській мовах
1. Відношення означуване слово – означення –визначеність
2. Вказівні та неозначені займенники як показниквизначеності та невизначеності в українській мові
3. Форми прикметників із значенням визначеності
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Загальнахарактеристика категорії визначеностіта невизначеності
Категоріявизначеності та невизначеності як граматична категорія так чи інакше характернадля більшості мов. Зміст категорії визначеності / невизначеності вказує на те,чи мислиться певний предмет, що позначається іменником, як такий, щовідноситься до певного класу предметів, або ж як предмет, що виділяється зкласу однорідних із ним предметів.
Категоріявизначеності / невизначеності має в англійській мові граматично вираженийхарактер. Вона виражається за допомогою артиклів: визначеного – the та невизначених– a або an.
Навідміну від англійської мови, де дана граматична категорія є експлікованою, вукраїнській мові немає спеціальних морфологічних форм вираження категоріївизначеності / невизначеності, але ми не можемо зовсім виключити це поняття ізукраїнської мовної системи, бо в українській мові теж маємо справу ізпозначенням предметів, які відносяться або до узагальненого класу предметів,або виділяються з класу однорідних із ним предметів. Таким чином, можнаговорити про те, що граматична категорія визначеності / невизначеності вукраїнській мові є прихованою, імпліцитною.
Обранатема дослідження є актуальною на сьогоднішній день, оскільки постійно постаєпитання збереження всіх мовних нюансів у перекладі певних сполучень, і,оскільки категорія визначеності та невизначеності не є тотожною за лексичнимвираженням в обох мовах, слід звертати увагу на правильність та чіткістьпередачі думки під час перекладу в залежності від контексту.
Метоюроботи є порівняльний аналіз засобів вираження категорії визначеності таневизначеності в англійській та українській мовах. Дана тема досліджена неповністю, що пояснюється тим, що вираження даної категорії певними засобамивідсутнє в українській мові, а тому не було потреби досліджувати дану проблемуавтономно від англійської мови.
Досягненняпоставленої мети передбачає розв’язання ряду задач:
- вивчити засоби вираження визначеності / невизначеності ванглійській мові;
- знайти відповідники вираження категорії визначеності /невизначеності в українській мові;
- порівняти засоби вираження даної категорії в обох мовах;
- визначити оптимальні підходи до перекладу сполук, еквівалентівяких немає в іншій мові.
Упроцесі написання роботи використовувалися такі методи дослідження:
— описовий метод (вичленовування номінативних одиниць для аналізу, їхкласифікація, функціонування в мовній системі англійської та української мов);
— порівняльний (порівняння засобів вираження граматичної категорії визначеності /невизначеності в обох мовах);
— метод дистрибутивного аналізу (аналіз лексичних одиниць, зміст і особливостіперекладу яких залежить від контекстного оточення).
Об’єктомдослідження нашої роботи стала граматична категорія визначеності таневизначеності як засіб позначення певного предмета, який мислиться абоузагальнено, як частина певного класу подібних предметів, або конкретно, якодиниця певного класу, яка виділяється певними особливостями.
Предметдослідження – засоби вираження категорії визначеності та невизначеності –експліцитні в англійській мові та імпліцитні в українській. Проблему артикля якзасобу вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській мовідосліджували Б.В. Кашкін, Д.А. Штелінг, С.Г. Ахметова, О. Волкова, Л.І. Гуренко,І.К. Крамський, О. Москальська, J.H. Hawkins. Що ж до української мови, то це питаннявивчалося мало, і категорія визначеності / невизначеності лише побіжнозгадується українськими лінгвістами, тому обрана тема є перспективною щодоподальшої розробки.
Роботаскладається зі вступу, двох розділів, висновків та списку рекомендованоїлітератури. У вступі визначається об’єкт, предмет дослідження, формулюєтьсямета та завдання, указується актуальність обраної проблеми та ступінь їїрозробки вченими-лінгвістами. Перший розділ присвячений засобам вираженнякатегорії визначеності / невизначеності в англійській мові, зокремарозглядається артикль як засіб безпосереднього вираження визначеності /невизначеності та периферійні засоби вираження даної категорії. У другому розділіпорівнюються способи вираження категорії визначеності / невизначеності ванглійській та українській мовах. У додатках подаються приклади вираженнякатегорії визначеності та невизначеності з книги Роберта Льюїса Стівенсона “Treasure Island” із перекладом українськоюмовою.
Роботамає практичне значення. Матеріали дослідження можуть бути використані під часроботи над перекладами, для порівняння граматичних систем української таанглійської мов.
РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ / НЕВИЗНАЧЕНОСТІВ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
1. Артикль як традиційний засіб вираження визначеності таневизначеності в англійській мові
Ванглійській мові категорія визначеності / невизначеності є відкритою йвиражається регулярно за допомогою вибору визначеного або невизначеногоартикля. Можна розглядати наявність артикля і, відповідно, наявність відкритоїкатегорії визначеності в мові як свідчення того, що уявлення про визначеність єважливим елементом картини світу для носіїв даної мови.
Категоріявизначеності та невизначеності в англійській мові являє собою централізованеполе з цілісним морфологічним ядром, вираженим артиклевою формою імені. Артикль(від лат. articulus – „елемент з’єднання”) – умовна назва показникадетермінації, одна із найбільш складних і своєрідних граматичних категорійіменника [23, 26].
Існуютьдва основних типи систем вираження детермінації (або артиклевих систем) у мовахсвіту. У першому типі головну роль відіграє протиставлення так званогореферентного й нереферентного статусу імені, у другому типі – протиставленнятак званого визначеного й невизначеного статусу. Перший тип притаманнийтюркським, іранським, африканським та іншим мовам. Але нас цікавить другий типсистеми вираження детермінації, поширений у європейських мовах (і в англійськійзокрема). Ця система заснована на протиставленні значень визначеності таневизначеності. Саме по собі це протиставлення є можливим для референтнихіменників, воно зводиться дог того, чи вважає та людина, що говорить, данийоб’єкт відомим або невідомим адресату. Відповідно показник визначеності приіменнику „Х” має приблизно таке значення:
„Х, ія думаю, що ти в змозі визначити, який саме з-поміж об’єктів, які мають такепозначення, я маю на увазі”.
Наприклад:„Thephotographwastakenonthelastdayofourfatal, summerandjustafewminutesbeforewemadeoursecondandfinalattempttothwartfate” (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Знімокбув зроблений в останній день нашого фатального літа, лише за декілька хвилиндо нашої другої й останньої спроби обманути долю.
Уцьому випадку той, хто говорить, впевнений у тому, що адресату відомо, про якийсаме знімок іде мова.
Показникневизначеності при іменнику „Х” має таке значення:
„Х, ія думаю, що ти не знаєш, який з-поміж об’єктів, які мають таку назву, я маю наувазі”.
Наприклад:„Ashortslimgirlpassedmeatarapid, high-heeledtrippingstep” (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Стрункадівчина невеликого зросту пройшла повз мене швидким кроком на високих підборах.
Якбачимо, саме ці значення часто виражаються за допомогою службових слів, якіназиваються визначеними чи невизначеними артиклями. Нереферентний статусіменника в таких системах, звичайно, також позначається, однак не за допомогоюспеціального показника, а відсутністю артикля (так званий нульовий артикль):
„She wrotepoetry” (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Вонаписала вірші.
Отже,артикль – частина мови, що використовується для вираження категоріївизначеності / невизначеності.
Ванглійській мові розрізняють такі типи артиклів:
— визначений артикль – the – вказує на те, що дане слово позначаєконкретний предмет (відомий із контексту, єдиний у своєму роді предмет абопредмет, який раніше вже згадувався), явище;
— невизначений артикль – a, an – вказує на те, що слово позначає певний предмет, явище, невиділяючи його з числа інших подібних;
— нульовий артикль має таке ж значення, що й невизначений артикль (наприклад, ванглійській мові при вживанні іменника у множині).
Артиклів англійській мові – слова, що вживаються лише з іменниками або зі словами, якіперейшли до розряду іменників – субстантивованими частинами мови.
Нарядуіз вказівними, присвійними й неозначеними займенниками, артиклі передаютьзначення визначеності та невизначеності в англійській мові.
Ванглійській мові артикль ставиться перед іменником, до якого він відноситься, –препозитивний артикль.
Іменникв англійській мові супроводжується артиклем (the, a / an). Але існують певні суперечності середмовознавців щодо природи артикля та його значення. Проблема граматичногозначення артикля та його місця – одна з найскладніших в англійській граматиці.Проблема місця артикля представлена двома теоріями. Одна з них розглядаєсполучення „Артикль + Іменник” як аналітичну форму. За другою теорією артикльвідноситься до службової частини мови, а сполучення „Артикль + Іменник”трактується як сполука особливого типу.
Згідноз першою теорією, якщо дане сполучення розглядати як аналітичне, то артикльприрівнюється до допоміжної частини аналітичної форми. На користь цьоготвердження можна навести наступні доводи:
1. Артикль є морфологічним показником іменника.
2. Артикль не має лексичного значення.
Ціположення серйозні, але не переконливі.
Хочаартикль є морфологічним показником імені (це його основне формальне призначенняв мові), усе ж він не складає разом із іменем такої нероздільної одиниці, якнаприклад, аналітична форма дієслова. Перш за все, артикль визначає ім’я, міжартиклем та іменником існує синтаксичний зв’язок, якого немає між компонентамианалітичної форми.
Артикльможна замінити займенником the – this, that; a / an – some, а допоміжне дієслово в аналітичній формі нічимзамінити не можна.
Немаючи лексичного значення, артикль має граматичне значення визначеності /невизначеності.
Такимчином, можна зробити висновок, що артикль є компонентом сполучення й службовоючастиною мови.
Артикльяк частина мови визначається на основі трьох ознак: форма, функція, значення.
Що дозначення, то артикль, як ми вже зазначали, виступає показником категоріївизначеності / невизначеності.
Якморфологічний показник артикль є показником іменника, або детермінативом.
Синтаксичнафункція. Артикль визначає ліву межу атрибутивного сполучення: theleaves
Thoseleaves.
Артикльможе виконувати й анафоричну функцію (виступати своєрідною відсилкою назад) ікатафоричну функцію (відсилка вперед). Наприклад: This is a pen. Thepen is white (анафора).
Основнасемантична функція артикля – актуалізація поняття, здатність передаватизначення ідентифікації предмета, позначеного іменником, або значеннявіднесеності до класу однорідних предметів.
Існуютьпевні спірні питання, із якими стикають дослідники, розглядаючи артикль,зокрема:
- вважати артикль словом чи морфемою;
- якщо це слово, то чи є воно частиною мови;
- кількість артиклів.
Існуєдві позиції:
1). Артикль– слово, хоча й службове. На користь цього говорить твердження про те, що єможливість дистантного розташування артикля відносно іменника.
2).Артикль розглядається як морфема іменника.
Деякілінгвісти (Крістоферсен) розглядають артикль як елемент, що створює певну граматичнукатегорію іменника, хоча визначається різними лінгвістами по-різному, зокрема,як елемент, що створює категорію детермінації, співвіднесеності, визначеності.Дехто вважає, що артикль прирівнюється до об’єктного займенника, а сполучення„Артикль + Іменник” у такому випадку є атрибутивним сполученням.
Увітчизняній лінгвістиці розповсюдженою є теорія, згідно з якою артикль єсамостійним службовим словом, що не утворює аналітичної форми, оскількидовелося б зараховувати до аналітичного сполучення іменника з будь-якимдетермінативом (some, any, every, this), здатними замінювати артикль. Не можна розглядати артикль іяк синтаксичне сполучення, що дорівнює сполученню „Займенник + Іменник”,оскільки артикль не має самостійного лексичного значення, і, відповідно, самостійноїсинтаксичної позиції, бо артикль не може вживатися автономно від іменника.
В.В. Бурлакова вважає,що артикль слід розглядати як перехідне явище, яке не може бути віднесене ні доморфології, ні до синтаксису. З одного боку, це маркер іменника, показник йогочастиномовної приналежності, що зближує артикль з морфемою. З іншого боку, цесамостійне слово, яке в силу свого службового статусу не має самостійноїсинтаксичної позиції [21,53].
Середінших спірних питань, пов’язаних із артиклем, існує проблема кількостіартиклів. Існують два артиклі, але в останні часи привертає до себе увагутеорія трьох артиклів, що включає й „нульовий артикль”. Розглядати артикль якнульовий можливо, якщо визнати артикль не як окреме слово, а як морфему, тобтоартикль виступає компонентом іменника. У цьому випадку сполука „Артикль +Іменник” визнається аналітичним словом, компонент якого – слово – вільнопереміщується: aquestion, animportantquestion, averyimportantquestion, – і можезамінюватися семантично значущим словом: animportantquestion– someimportantquestion. Якщо визнатисполуку „Артикль + Іменник” як аналітичну, то сполука іменника з прийменникомтакож необхідно визнати як аналітичну, наприклад, theviolenceofthestorm, що не має сенсу.Таким чином, теорія про третій „нульовий” артикль не має обґрунтування, хочавідсутність артикля – значуще питання.
Невизначенийартикль (the Indefinite Article) в англійській мові походить відчислівника one: one → a, an. Однак, його не завждиможна замінити на числівник one, оскільки така заміна може призвести донепорозумінь. Порівняймо:
Youlooklikeanidiot.– You looklike one idiot.
It’sa nice day. – It’s one nice day.
One вживається, колихочуть точно висловити свою думку або ж підкреслити одиничність предмету абоособи:
Onelook at his face told me all.
Невизначенийартикль має такі значення:
1. Класифікації предмету, особи, явища: It’s a bus (not acar). It’s a teenager novel (not for grown-up). He is an actor(not an artist).
2. Узагальнення – предмет або особа, про яку йдеться мова, не простокласифікується, але й виступає в ролі представника класу предметів, осіб, явищ.Це особливо характерно для прислів’їв та приказок, які виражають якості,характерні для будь-якого предмета чи особи з даного класу, або є своєрідноюпорадою усім, тобто в даному випадку чітко прочитується значенняневизначеності, узагальненості: Ahungrymanisanangryman.
3. Одиничності, що є очевидним при вираженні міри часу, відстані,ваги тощо: Anappleadaykeepsthedoctoraway.
Невизначенийартикль зазвичай вживається з іменниками, що позначають предмети, які можнаполічити, в однині в синтаксичній функції:
1. Підмета в реченнях із конструкцією there is, there was,there will be:
Thereis a stamp on the envelope. There will be a good concert nextmonth.
2. Предикатива (іменної частини складеного іменного присудка):
Iamateacher, andsheisawriter.Nigel is anoptimist, his wife is a pessimist.
Але: Are youpessimists or optimists?
3. Прямого додатка:
Hehasabigfamily.Mary wants ahusband and some kids.
Іменники,що позначають предмети та явища, що не підлягають рахуванню (збірні,абстрактні), в усіх вище згаданих синтаксичних функціях не мають артикля,оскільки вживаються узагальнено, зі значенням невизначеності:
It’sfine weather today!
Thereis hot tea in the tea-pot.
Therewas joy in the children’s eyes.
Утаких випадках можемо говорити про нульовий артикль, оскільки зберігаєтьсязначення невизначеності.
Визначенийартикль (the Definite Article) походить в англійській мові відвказівного займенника that і завжди вказує на предмет, особу, явище яквизначене. Еквівалентами визначеного артикля в англійській мові виступаютьприсвійні (my, your, his, her, its, our, their) та вказівні займенники (this,that, these, those).
Визначенийартикль уживається в тих випадках, коли:
1. Ситуація (те, що ви подумки можете уявити) або контекст (частиназв’язного тексту) вказує на те, що мова йдеться про визначений предмет абоособу: Thefilmwasgreat, theactorswerewonderful.
2. Предмет згадувався раніше в контексті і може бути названий вдругеза допомогою того ж або іншого іменника: Threelittlekittenslosttheirmittens… Thethreelittlekittens, theyfoundtheirmittens. Therewasacatonthestep. Theanimal wasenjoying the sunshine. Nigel gave me a calendar, but I didn’t like thepresent at all.
3. Іменник має уточнююче визначення, що може виражатися:
а)підрядним реченням: This isthe chance I’ve been waitingfor;
б) прийменниковою фразою: The house atthe end of the streetis for sale;
в)словами типу very, right, left, wrong, only, main, last, next, same, previous: Heis the only person for the position;
г)порядковими числівниками: Take the first turning to the right.I am reading the second chapter now.
4. Обставина місця,як правило виражається із визначеним артиклем:
Janespends most of her time either in the kitchen or on the phone.
5.Визначенийартикль вживаються із фразами, що позначають тип географічного ландшафту: in the city,in the country, in the mountains, in the countryside, in the plains, in thedesert, at the seaside, in the forest, in the taiga, in the jungle: The rainwas hammering the land andthe forest. I like the Englishcountryside.
2. Периферійні засоби вираження категорії визначеності /невизначеності в англійській мові
Визначеністьта невизначеність в англійській мові являють собою поле, у центрі якогознаходяться визначений та невизначений артиклі, які несуть максимальнефункціональне навантаження і є найбільш спеціалізованим засобами вираження визначеності/ невизначеності постійного вживання. Усі інші засоби відносяться до периферіїданого поля. Серед них, зокрема, можна згадати такі:
1)займенники з власне значенням невизначеності: one, (a) certain, some,any, much, many, few, a few, little, a little, several.
A little money that I had come my way after my fatherdeath, in addition... (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Невеликавласність, що дісталася мені після смерті мого батька – на додачу...
Займенникиsome, any та похідніможуть уживатися у реченні як займенниковий іменник або як займенниковийприкметник для позначення невизначеної якості або кількості. Вони можутьпоєднуватися з усіма класами іменників як в однині, так і в множині: Somepeopleareclever. Some are not.Something is wrong with my computer. Nothing can stop him. Everything is OK.
Невизначенийзайменник one вживається на позначення осіб, що мають загальний (безособовий)характер, як слово-замінник іменника, яке уже вживалося в реченні, з метоюуникнення його повторення: Oneshould be patient.– Слід бутитерплячим. У цьому реченні чітко виражена категорія невизначеності,оскільки не зрозуміло, кому саме слід бути терплячим, тому порада сприймаєтьсяяк загальна порада для будь-кого.
Такожневизначений займенник one вживається для вираження невизначеного часу: Onedayweshallmeetagain. – Одного дня мизустрінемося знову. Onedark night there came aknock at the door.– Однієї темної ночі у двері постукали.
Усполученні з визначеним артиклем займенник one уживається для вираженнязначення „той самий”, „єдиний”, тобто у цьому випадку уже маємо справу ізвираженням визначеності: Stephenistheonemantohelpusout. – Стефен –єдина людина, здатна допомогти. Thisistheonewaytoavoidtherisk. – Це єдинаможливість уникнути ризику.
Сполучаючисьіз дієсловами must, ought to, can, may, займенник one маєузагальнено-безособове значення „треба”, „слід”, „необхідно” і т.д.: Onemustbecarefulaboutwhattheysay. One ought tothink better of people. You can never tell what may happen.
2) переддетермінативи,які сполучаються лише з невизначеністю: such (a), many (a), (a) most:
Ina word, before such an Amazing Offer, before such a vastness and variety ofvistas, I was as helpless Adam at the preview of early oriental history. (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Словом, передтаким сенсаційним офертом, перед таким широкими й різноманітними перспективамия був податливим, як Адам перед...
Добільш віддаленої периферії можна віднести такі засоби вираження невизначеності,як:
1) субститути one,something, nothing та ін.
Icannot say he behaved insolently or anything like that. – Не те, щоб вінповодив себе нахабно, або що-небудь у цьому роді.
2)займенникові сполучення some, any, many, none + other (також з прийменником of):
Theyweremisshapen, bare-necked, veryswarthyandoneof themworedarkglasses(Nabokov V. The Annotated Lolita). – Вони булиякогось кривого складу, з голими шиями, чорняві; один із них був у темнихокулярах.
Ванглійській мові визначені та невизначені артиклі також можуть уживатися звласними іменниками. Група дослідників вважає, що артиклі свідчать про перехідвласного імені в загальне, інші дослідники говорять про те, що вживанняартиклів пов’язане з наявністю описових і лімітивних визначень, необхідністювиділити фразу, аспект, стан об’єкта.
Увипадку первинної номінації невизначений артикль показує, що ім’я представленеяк таке, що не має екстралінгвістичного фону:
Anadvertisementinalewdmagazinelandedme, onebraveday, intheofficeofaMlleEdith(Nabokov V. The Annotated Lolita). – Заоголошенням в непристойному журнальчику одного заповзятого дня я опинився вконторі якоїсь MlleEdith.
Сполученнявизначеного артикля з власним іменем має свою специфіку: актуалізується фон,який містить у собі позитивну або негативну оцінку:
Despitemynaturalvigor, Iamnopugilist, whiletheshortbutbroad-shoulderedMaximovichseemedmadeofpigiron(Nabokov V. The Annotated Lolita). –Незважаючи на природну мою силу, я зовсім не боксер, між тим як низькорослий,але широкоплечий Максимович здавався відлитим із чавуну.
Вцілому, визначений артикль указує на стійкі ситуативні характеристики людини,які завдяки їхній стабільності можна розглядати як відомі адресату.
РОЗДІЛ ІІ. ПОРІВНЯЛЬНА ТИПОЛОГІЯ ВИРАЖЕННЯ ВИЗНАЧЕНОСТІ /НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
1. Відношення означуване слово – означення — визначеність
Напротивагу англійській в українській мові категорія визначеності /невизначеності не має морфологічного вираження й виражається лексичнимизасобами. Зрозуміло, що немає необхідності доводити можливість і правомірністьпорівняльного лінгвістичного дослідження, яке не залежить від генеалогічногопринципу. Так, на думку М.С. Трубецького, у той час, як порівняльна граматикамов відомої генеалогічної групи має за мету з’ясувати походження того чи іншогоявища, що спостерігається в кожній із цих мов, і, тому, виявляє діахронічнийпідхід, порівняльне вивчення неспоріднених мов має на меті висвітленнясинхронних відношень між фактами мови в порівнянні з аналогічними відношеннями,що існують в іншій мові або в зовсім іншому контексті. Таке дослідження можебути здійснене лише з позицій синхронного аналізу [22, 37]. Тому відсутністьграматично вираженої категорії визначеності / невизначеності в українській мовіне виключає можливості існування цієї категорії в мові імпліцитно, а тому цякатегорія вимагає дослідження у порівнянні з англійською мовою.
Із позиційсинхронічного аналізу можні говорити про відношення між означуваним, означеннямта визначеністю.
Відношенняозначуваного до означення, без сумніву, є одним із найбільш розповсюдженихсинтагматичних відношень. Більшість мов мають єдиний спосіб вираженнявідношення між означуваним словом та означенням, і у більшості мов цей спосібне розповсюджуються на відношення між суб’єктом і предикатом.
Поняттявизначеного артикля добре відоме в світі європейської культури. Але досвідченілінгвісти знають, що „ті ж відтінки значення, які в грецькій, німецькій таанглійській мовах передаються додаванням визначеного артикля, в інших мовахпередаються іншими засобами” [22, 39]. Доречно, таким чином, використовуватитермін „визначена форма” (термін М. Трубецького) [22, 39] для всіх іменників, які набувають того відтінкузначення, який мають іменники у поєднанні з визначеним артиклем, і не важливо,у результаті чого утворилася ця „визначена форма” – додаванням артикля чи задопомогою якогось іншого морфологічного способу.
Поняттявизначеності може виражатися трьома способами:
а)синтагмою (детермінативною), утвореною даним іменником та визначеним артиклем,який розуміємо як слово;
b) спеціальноюформою аналізованого іменника (тобто сполученням основи іменника й спеціальногоафікса);
с)спеціальною формою іншого слова (іменника, прикметника, дієслова), щовідноситься до аналізованого іменника, тобто утворену з ним синтагму(детермінативну чи предикативну).
Інодіважко розрізнити способи А та В.Сполучення з двох слів повинно розглядатися вякості такого, якщо його члени розділені вставкою, що складається з інших слів,тоді як афікси можуть відокремлені від основи лише іншими афіксами з формальнимзначенням. У тих мовах Європи, де визначений артикль існує як відокремлюване слово,він завжди знаходиться в препозиції. Про це говорилося в розділі І даногодослідження. Вивчаючи неєвропейські мови, лінгвісти-європейці проявляютьсхильність до „тлумачення усіх зовнішніх маркерів категорії визначеності вякості артиклів, якщо вони знаходяться в препозиції, і в якості афіксів, якщовони в постпозиції” [22, 39]. Очевидно, що це помилкове твердження, якого слідостерігатися.
Що ждо випадку С, то слід підкреслити, що він часто об’єднується з одним ізпопередніх випадків.
Як ібудь-яка граматична категорія, поняття категорії визначеності реально існуєлише в опозиції з протилежним поняттям. В усіх мовах, які нею володіють,опозиція визначеності – невизначеності нейтралізується або усувається в деякихпозиціях або за деяких умов, які є різними в різних мовах. Не буде, на думку М.Трубецького, перебільшенням стверджувати, що більшість випадків нейтралізаціїопозиції визначеності – невизначеності пов’язана з функціонуванням системисинтагм – предикативних або детермінативних” [22, 40].
Предикативнісинтагми відображають вельми зрозумілі відношення. Для більшості мов опозиціявизначеності / невизначеності залишається в повній силі для всіх членівназваної синтагми. Але в деяких мовах ця опозиція усувається в іменниках упредикативній функції. Зворотне явище, тобто скасування опозиції визначеності –невизначеності іменників у функції суб’єкта (і її збереження в іменниках уфункції предиката), не зафіксоване в жодній із мов світу.
Умежах детермінативної синтагми відношення складні й видозмінюються від мови домови. Дуже часто опозиція визначеності / невизначеності виявляється усуненою возначуваного, а саме в двох групах випадків: коли означення є демонстративомабо коли воно є посесивом. Іменник, що уточнюється демонстративами, знаходятьсяпоза опозицією визначеності – невизначеності майже в усіх мовах. Але устарослов’янській мові, риси якої збереглися в сучасній українській мові, депоняття визначеності виражалося спеціальними формами прикметника – випадок С,визначеність могла відрізнятися від невизначеності навіть у сполученні ізвказівним займенником (цей випадок детальніше розглянемо трохи нижче). Убільшості інших мов те саме має місце для субстантивів, які уточнюютьсяприсвійними займенниками, будь-якими посесивами (наприклад, у старослов’янськіймові) або деякими типами посесивів (в англійській мові – присвійні займенники йгенетиви на –s, що стоять перед позначуваним словом). Але у більшості мовопозиція визначеності – невизначеності існує навіть для субстантивів, щоуточнюються присвійними займенниками.
Якщоозначення виражене якісним прикметником, означуване слово зберігає опозиціювизначеності – невизначеності в усіх відомих мовах. Більше того, у деяких мовахопозицію визначеності – невизначеності мають лише іменники, які уточнюютьсяякісними прикметниками. Цей випадок стосується старослов’янської мови, деопозиція визначеності – невизначеності виражалася спеціальними формамиприкметника.
Усучасній українській, а може і в деяких інших слов’янських мовах, присвійніприкметники, похідні від власних імен, завжди вказують на наявність визначеноїособи, тоді як обороти із генетивом імені особи не містять такого відтінку.Наприклад, сполучення викладачева дочка завжди має значення „дочка цьоговикладача”, тоді як дочка викладача може з таким же успіхом мати й значення„дочка цього викладача”, й „дочка будь-якого викладача”. Це єдиний випадок,коли українська мова виявляє задатки опозиції між поняттями визначеності таневизначеності. При цьому варто зауважити, що мова в даному випадку йдеться проозначення в детермінативній синтагмі.
Якбачимо, таким чином, що опозиція визначеності – невизначеності може бутиусунена в означуваного або в означенні, але вона може бути обмеженою лишеозначуваним або тільки визначенням. На думку лінгвістів, було б кориснимдослідити ці можливості в контексті усієї граматичної системи кожної з мов [22,43].
2. Вказівні та неозначені займенники як показник визначеності таневизначеності в українській мові
Відсутністьформального невизначеного артикля, рівно як і визначеного артикля, не заважаєскритій граматиці української мови виражати, причому досить експліцитно,універсальну категорію визначеності / невизначеності. Основне питання, скорішза все полягає, в принципах класифікації граматичних засобів: які з них вважативласне граматичними, а які ні. Деякі дослідники говорять про наявність„супрасегментного” артикля в українській мові [12, 345].
Можнавиділити кілька шляхів вираження визначеності / невизначеності в українськіймові:
1) вираження визначеності / невизначеності за допомогою займенників;
2) вираження визначеності / невизначеності за допомогою членнихприкметників.
Виразникамивизначеності / невизначеності в українській мові є займенники, а саме, вказівніта неозначені групи займенників, які здатні безпосередньо виражати категоріювизначеності та невизначеності. Так, вказівні займенники той, цей, такийтощо виділяють предмет, особу явище з-поміж інших споріднених. У цьому планіукраїнська мова близька до неспорідненої англійської мови, де категоріявизначеності виражається визначеним артиклем the, що в свою чергупоходить від вказівного займенника that, що перекладається як „той”. У цьомувипадку простежуємо спорідненість неспоріднених генеалогічно мов. При перекладіукраїнською мовою англійському іменнику із визначеним артиклем відповідатимеіменник із вказівним займенником цей, той. Наприклад:
Iremember the girl. – Я пам’ятаю цю дівчину.
Youare the man we are looking for. – Ви та людина,яку ми шукаємо.
Неозначенізайменник дехто, дещо, хтось, якийсь, чийсь, будь-який тощо вукраїнській мові вказують на існуючі, але невідомі, неозначені особи чипредмети та їх якості, властивості, ознаки. Тому вони є виразникаминевизначеності, що в англійській мові позначається неозначеним артиклем абойого відсутністю – нульовим артиклем. Значення неозначеного займенника уконтексті не конкретизується, не розкривається. Але під час перекладу, особливоз української мови, слід враховувати той факт, що не завжди неозначеномузайменнику в українській мові відповідатиме іменник із невизначеним артиклем ванглійській. Невизначені займенники можуть перекладатися як невизначеніанглійські відповідники. У цьому випадку бачимо тотожність значення, але різнеморфологічне оформлення категорії визначеності / невизначеності. Наприклад: Яне нездужаю, нівроку, а щось такеє бачить око, і серце жде чогось(Тарас Шевченко).
Міжукраїнськими мовознавцями немає єдиного погляду щодо віднесення згаданих слівдо морфологічного класу. Так, Доленко М.Г., Пацюк І.І., Жовтобрюх М.А.відносять їх до певних розрядів займенників. Це традиційний погляд на природузайменника. Інші лінгвісти – Безпояско О.К., Городенська К.Г., РусанівськийВ.М. мають дещо іншу думку з цього приводу. На їхню думку, за синтаксичноюфункцією займенникові слова хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, дехто та ін.відносяться до класу іменників [4, 17]. Їх роль у мовному вжиткові своєрідна. Займенникові іменники немістять конкретної назви предмета, а тільки в контексті мають споріднену звласне іменниками категоріальну предметність, поза контекстом вони не зрозумілімовцеві. У граматичній системі мови займенники становлять підклас слівузагальнено вказівної семантики. Тому можна зробити висновок, що, якщонеозначені займенники навіть не виділяють в окремий граматичний клас, вони всеодно є показником категорії невизначеності, адже ці слова передаютьнеконкретизоване, узагальнене значення, що мають в англійській мові іменники зневизначеним артиклем.
Вказівніж займенники цей, той, такий, якийсь, деякий тощо, Безпояско О.К., ГороденськаК.Г., Русанівський В.М., які є прихильниками вчення І. Вихованця, відносять докатегорії прикметників. На їхню думку, ці слова, однак позбавлені семантичноїконкретності, бо змістову ознаку можуть передавати лише в контексті. Вонивиявляють відповідний ступінь семантичної співвіднесеності з прикметниками,оскільки здатні певною мірою відтворити особливості предмета, названогосупроводжувальним іменником [4, 99].
Вказівнізайменники той, цей, такий, маючи високий ступінь абстрактності, заміщуютьприкметникові форми широкого семантичного діапазону, безвідносно до їх змісту.Наприклад: „Ой, лишенько! Як той бідний Василько проб’ється додому в такунегоду” (М. Коцюбинський). У даному випадку хочемо дещо не погодитися ізтаким твердженням дослідників, оскільки вказівні займенники, на нашу думку,виділяють певний об’єкт з ряду подібних, вказуючи на певну, характерну лише длянього, рису, особливість. Про це говорить уже сама назва „вказівні займенники”,тобто займенники цього класу вказують на конкретну особу, предмет. Коли ми говоримо„ та дівчина”, „ця книга”, „такий приклад”, то маємо на увазі конкретнудівчину, книгу або приклад і розраховуємо на те, що співрозмовник теж володієцією інформацією і розумію, про кого або про що саме йдеться мова.
Докласу граматичних засобів, які виражають невизначеність, можемо віднести йчислівник один, який може вживатися в контексті в значенні якийсь.Наприклад: В свитині латаній дрижала одна людина (Тараса Шевченко)(мається на увазі – дрижала якась людина). У цьому випадку теж бачимо схожістьіз англійською мовою, у якій неозначений займенник розвинувся з числівника один– one. І в наведеномуприкладі під час перекладу англійською мовою словосполучення „одна людина” слідперекладати „a person”, хоча вище зазначалося, що в англійській мові не завждиневизначений займенник можна замінити числівником one, бо це може призвести донеправильного трактування тексту.
Виходячиз вище наведених фактів, можна розглядати числівник один як слабкий артикль абопротоартикль на різних етапах драматизації.
3. Форми прикметників із значенням визначеності
Визначеність/ невизначеність у деяких мовах може виражатися специфічними формамиприкметників. У мовах, що походять від балтослов’янської групи, наприклад, устарослов’янській мові, що пізніше розвинулася в українську, існує таке явище,як займенникові прикметники (визначені, членні прикметники). Такі прикметникиутворюються шляхом додавання до звичайних простих прикметників особовихзайменників третьої особи, що складають з цими прикметниками єдине слово. Прицьому при відмінюванні відмінювалися обидві частини, як сам прикметник, так ізайменник. Такі прикметники вживалися для того, щоб виділити предмет із рядуподібних, підкреслити визначеність даного предмету, таким чином, вживання такихформ прикметників аналогічно вживанню визначеного артикля. Тому, можемоговорити про те, що категорія визначеності / невизначеності існувала на ранніхетапах формування мови і на сучасному етапі залишилася у вигляді відтінків улексичному значенні певних слів.
Так,погляньмо на займенникові прикметники в старо- та церковнослов’янських мовах:
· высокъдомъ —высокій (высок+и) домъ
· глубокарька — глубокая (глубока+я) рька
Уподібних прикладах „И” та „Я” – давні старослов’янські займенники, яківідповідають сучасним „він”, „вона”.
Подібнимбуло й використання прикметників. Зокрема, при перекладі на слов’янську мову згрецької Біблії та богослужебних книг грецькі обороти, де прикметники вживалисяз артиклем, передавалися, зазвичай, займенниковими прикметниками. Однак, уже вцерковнослов’янській мові цього співвідношення не завжди дотримувалися. Усучасній українській мові подібні форми хоча й збереглися (повні й короткіприкметники), однак значною мірою втратили значення визначеності /невизначеності й різняться більшою мірою в стилістичному відношенні.
Хочаприкметники й втратили певною мірою здатність виражати визначеність /невизначеність, усе ж деякі форми прикметників зберігають значеннявизначеності, тому питання походження повної та неповної форм прикметників усучасній мові заслуговує на увагу.
Устарослов’янській мові розмежовували іменні (не членні) та займенникові(членні) прикметники.
Іменніприкметники закінчувалися в жіночому роді на –а, -ја, у чоловічому роді – на–о, -јо. Наприклад: НОВЪ, СИНЬ, НОВА, СИН [ЈА].
Іменні(нечленні) прикметники повністю втрачають відмінювання, і в сучаснійукраїнській мові зберігається лише неповна форма називного відмінку одниничоловічого роду присвійних та небагатьох якісних прикметників: сестрин,братів. Слід зазначити, що присвійні прикметники в більшості випадків маютьзначення визначеності.
Частинаіменних форм якісних прикметників, набувши в народнопісенному жанріобразно-поетичного забарвлення (ясен місяць, дрібен дощик), увійшла до арсеналухудожніх засобів і сучасної української поезії.
Займенникові(членні) прикметники (ДОБРЫИ, ДОБРА[JA]), їх творення та відмінюваннярозглядалися вище в цьому розділі. Такі прикметники носили характервизначеності, конкретизували позначений предмет, явище, особу.
Усучасній українській літературній мові, як зазначають дослідники, вживаннянестягнених форм прикметників паралельно зі стягненими зумовлюється певнимистилістичними мотивами [11, 175]: Як в північ самую глухую Еней лиштільки став дрімать, побачив хмару золотую (І. Котляревський).
Отже,як бачимо, категорія визначеності / невизначеності імпліцитно притаманнаукраїнській мові, оскільки ще в прамові фіксувалися граматичні форми, щопозначали визначеність або невизначеність.
Підчас роботи над перекладом слід враховувати цю категорію, щоб уникнутирозбіжності у значенні в різних мовах.
ВИСНОВКИ
Отже,категорія визначеності та невизначеності характерна для більшості мов. Вонаможе виражатися як експліцитно, як наприклад в англійській мові – за допомогоювизначеного та невизначеного артиклів, так і імпліцитно. Такою категорієювиступає категорія визначеності та невизначеності в українській мові, де немаєспеціальних морфологічних форм вираження цієї категорії. Важливо враховувативідмінності вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській таукраїнській мовах під час перекладу, щоб точно передати відтінки лексичногозначення тексту, що підлягає перекладу.
Ванглійській мові категорія визначеності / невизначеності є відкритою йвиражається регулярно за допомогою вибору визначеного або невизначеногоартикля. На основі існування граматичної категорії визначеності /невизначеності можна зробити висновок, що уявлення про визначеність є важливимелементом картини світу для носіїв англійської мови. В англійській мові, отже,традиційним засобом вираження визначеності та невизначеності є артикль –визначений чи невизначений. У роботі розглядаються різні погляди дослідників наприроду артикля, його значення та кількість, основні випадки вживання. Окрімвизначеного та невизначеного артиклів в англійській мові категорія визначеності/ невизначеності може виражатися різними формами займенників. Цей тип вираженняграматичної категорії ми відносимо до периферії вираження визначеності /невизначеності.
Хочав українській мові категорія визначеності та невизначеності має імпліцитнийхарактер й виражається лексичними значеннями, слід розглядати цю категорію зточки зору порівняльного аналізу. На основі порівняльного аналізу категоріївизначеності та невизначеності в англійській та українській мовах виявляютьсяспільні риси в неспоріднених генеалогічно мовах.
Вукраїнській мові категорія визначеності та невизначеності виражається окремимигрупами займенників, а також специфічним формами прикметників. На інтуїтивномурівні категорія визначеності / невизначеності є характерною для українськоїмови, про що свідчать приклади вираження визначеності та невизначеності ще встарослов’янській мові, із якої пізніше розвинулася українська.
Усінюанси вираження визначеності та невизначеності в англійській та українськіймові слід враховувати при перекладі з однієї мови на іншу з метою передачівідтінків лексичного й граматичного значення мови, що перекладається.
ЛІТЕРАТУРА
1. АхметоваС.Г. Артикль как выражение понятийной категории дейксиса в современноманглийском языке. – Алма-Ата, 1982.
2. Ахметова С.Г. Син тактика и прагматика английского артикля // АКД.– М., 1989.
3. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. – М., 1973.
4. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматикаукраїнської мови. Морфологія: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.
5. ВетошкинаА.Н. Употребление артикля с неисчисляемыми абстрактными существительными всовременном английском языке // АКД. – М., 1974.
6. ВолковаЕ.И. Английский артикль в условиях усложненного текста. – Воронеж, 1979.
7. ВоронцоваГ.Н. Об артикле в английском языке // Иностранные языки в высшей школе /Тематический сборник. Выпуск ІІІ. – М.,1964.
8. ГуренкоЛ.И. Неопределенный артикль – маркер единичной расчлененности значениясуществительного под влиянием контекста // АКД. – Одесса, 1978.
9. Доленко М.Т., Пацюк І.І., Кащук А.Г. Сучасна українська мова. –К.: Вища шк., 1987. – 351 с.
10. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наук. шк., 1984.– 255 с.
11. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Cамійленко С.П., Слинько І.І.Історична граматика української мови. – К.: Вища шк., 1980. – 319 с.
12. Категорияопределенности / неопределенности в славянских и балканских языках. – М.:Наука, 1979.
13. КашкинВ.Б. Континуально-дискретный принцип в универсальной функциональной грамматике.– АДД / Санкт-Петербургский гос. ун-т. СПб., 1996. – С. 35-36.
14. КашкинБ.В. Текстовые функции неопределенного артикля // Вестник СпбГУ, серия 2. –1997. – №1.
15. КашкинВ.Б. Функциональная типология (Неопределенный артикль). – Воронеж, 2001.
16. ЛевицкаяТ.Р., Фитерман А.М. Почему нужны грамматический трансформации при переводе //Тетради переводчика. – Ученый записки №8. – 1971.
17. Ревзин И.И. Структура языка как моделирующей системы. – К.: Наука, 1978.
18. РейманЕ.А. Английский артикль. Коммуникативная функция. – Л., 1988.
19. СлюсареваН.А. Проблемы функциональной морфологии современного английского языка. – М.,1986.
20. ТанабаеваЗ.К. Языковые средства смысловой организации текста // АКД. – М., 1980.
21. Теорияфункциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временнаялокализованность. Таксис. – Л., 1987.
22. ТрубецкойН.С. Отношение между определяемым, определением и определенностью // ТрубецкойН.С. Избранные труды по филологии. – М., 1987. – С. 37-43.
23. ШтелингД.А. Английский артикль и его роль в грамматике текста // ИявШ. – 1978. – №6.
24. Blokh M.Y. A Course in Theoretical English Grammar. – M., 2000.
25. Curme G.O. A grammar of the English language. – London, 1931.
26. Hawkins J.H. Definiteness and indefiniteness. A study in referenceand grammatically prediction. – London, 1978.
27. Ilyish B. the Structure of Modern English. – M., 1965.
28. Leech G., Svartvik J. A Communicative Grammar of English. – M.,1983.
29. Nabokov V. The Annotated Lolita. – England: Penguin books.
30. Stevenson Robert Louis. Treasure Island. – Oxford universitypress.
ДОДАТКИ
Додаток 1
Класифікаціязасобів вираження визначеності / невизначеностіЗначення визначеності Значення невизначеності
Визначений артикль
the
(відомо, про який саме об’єкт іде мова)
Вказівний займенник
this, that
Присвійний займенник
my, his, her, your etc.
Невизначений артикль
a/ an
(не відомо, про який саме об’єкт із такою ж назвою йде мова) Нульовий артикль
Неозначений займенник some
Числівник one Класифікація Узагальнення Одиничність 41 %* 4 %* 11 %* ¼* 1/6* ½* – – 4 %* 41 %*
* Процентневідношення частоти вживання визначених та невизначених артиклів та іншихзасобів вираження категорії визначеності / невизначеності підраховані на основідодатку 2.
Додаток 2
Способивираження визначеності та невизначеності в англійській та українській мовах
— I remember him as if it were yesterday, as he came plodding to the inn door; a tall, strong, heavy, nut-brown man.
Я пам’ятаю його, наче це було вчора, як він повільно й важко увійшов у двері готелю, високий, дужий, загорілий, неначе горіх, чолов’яга. (Невизначений артикль зі значенням узагальнення).
— This is a handy cove.
Це зручна бухта. (Невизначений артикль зі значенням узагальнення).
— I’m a plain man; rum and bacon and eggs is what I want.
Я невимоглива людина: ром, бекон та яєчня – усе, що мені потрібно. (Невизначений артикль зі значенням узагальнення).
— He was a very silent man by custom.
Він був мовчазною людиною за своєю природою. (Невизначений артикль зі значенням узагальнення).
— …and we and the people who came about our house soon learned to let him be.
...і ми, та ті люди, що приходили до нашого дому, засвоїли, що краще дати йому спокій. (Категорія визначеності виражається визначеним артиклем the).
— When a seaman put up at the ‘Admiral Benbow’ he would look in at him through the curtained door before he entered the parlor.
Коли який-небудь моряк зупинявся в готелі ‘Admiral Benbow’, він дивився на нього крізь занавіски на дверях, перед тим як увійти до вітальні. (Невизначений артикль зі значенням класифікації).
— I was, in a way, a sharer in his alarms.
Я був свого роду людиною, яка розділяла його страхи. (Невизначений артикль зі значенням одиничності).
— When the first of the month came round, and I applied to him for my wage, he would only blow through his nose at me.
Коли перший місяць добігав кінця, і я звернувся до нього за моєю платнею, він лише гучно дихав своїм носом. (Категорія визначеності виражена присвійним займенником).
— He repeat his orders to look out for the seafaring man with one leg.
Він повтори наказ виглядати мореплавця з однією ногою. (іменник зі значенням визначеності уточнюється означенням). (Категорія визначеності виражена:
1 – присвійним займенником;
визначеним артиклам).
— But though I was so terrified by the idea of the seafaring man with one leg, I was far less afraid of the captain himself than anybody else who knew him.
Але хоча мене страшила ця думка про того мореплавця з однією ногою, я не боявся капітана, як це робили всі, хто знав його. (Категорія визначеності виражена визначеним артиклем).
— Often I have heard the house shaking with ‘Yo-ho-ho, and a bottle of rum’.
Часто я чув, як будинок здригався від „Йо-хо-хо, та бутила рому”. (Визначений артикль).
— His stories were what frightened people worst of all.
Його історії завжди наганяли жах на людей. (Категорія визначеності виражена присвійним займенником).
— And the language in which he told these stories shocked our plain country people almost as much as the crimes that he described.
І та мова, якою він розказував ці історії, шокувала наших простих селянських людей майже так само, як ті злочини, що він зображував. (Категорія визначеності виражена:
визначеним артиклем;
вказівним займенником).
— And there was even a party of the younger men who pretended to admire him, calling him a ‘true sea-dog’.
І це була свого роду розвага молодих людей, які захоплювалися ним, називаючи його „справжнім морським псом”. (Невизначений артикль зі значенням узагальнення).
— All the time he lived with us the captain made no change whatever in his dress but to buy some stockings from a hawker.
Увесь той час, що він жив з нами, капітан не змінював свого вигляду, але купував панчохи в розвізника. (1, 2 – визначений артикль; 3 – невизначений артикль зі значенням узагальнення).
— One of the cocks of his hat having fallen down.
Одна пола його шляпи упала. (Категорія невизначеності виражена числівником).
— He never wrote or received a letter.
Він ніколи не писав и не отримав жодного листа. (Невизначений артикль зі значенням одиничності).
— Dr Livesey came late one afternoon to see the patient, took a bit of dinner from my mother, and went into the parlour to smoke a pipe.
Доктор Ліврей прийшов одного дня відвідати пацієнта, пообідати в моєї матері та викурити люльку у вітальні. (Категорія невизначеності виражена:
1 – числівником,
2 – невизначеним займенником зі значенням одиничності).
-Suddenly he – the captain, that is – began to pipe up his eternal song.
Несподівано він – капітан, як є, почав горлати свою постійну пісню. (Визначений артикль, присвійний займенник).
— The captain glared at him for a while, flapped his hand again, glared still harder, and at last broke out with a villainous, low oath: “Silence, there, between decks”.
Капітан поглянув на нього, ударив знову своєю рукою (по столу), подивився ще з більшою злістю та заходився жорстко лаятися: „Тихо, там, між палубами”. (Визначений артикль, вказівний займенник – вираження визначеності).
— The old fellow’s fury was awful.
Злість старого була страшною. (Вказівний займенник).
— The doctor never so much as moved.
Доктор і не поворухнувся. (Вказівний займенник).
— Then followed a battle of looks between them.
За цим йшла битва поглядами між ними. (Невизначений артикль зі значенням узагальнення).
Додаток 3
Уживанняартиклів в англійських заголовках
Ванглійській мові в заголовках інколи опускаються визначені артиклі, хочазначення визначеності в заголовках, зрозуміло, зберігається. Але це явище ухудожній літературі фіксується не так часто, частіше артиклі опускаються взаголовках преси. Проаналізувавши заголовки у книзі Роберта Стівенсона, бачимо,що переважають заголовки із артиклями.
Заголовки з артиклем
Заголовки, у яких артикль опущений The old buccaneer Black dog appears and disappears (визначеність передається прикметником) The old sea-dog at the ‘Admiral Benbow’ Council of war The black spot Silver’s embassy (визначеність передається за рахунок посесива) The sea chest Pieces of eight The last of the blind man On parole The captain’s papers Israel hands The sea cook
The treasure hunt – Flint’s pointer (посесив) At the sign of the ‘spy-glass’ Captain Silver The voyage Treasure Island What I heard in the apple barrel The first blow The man of the island How the ship was abandoned The garrison in the stockade The attack The Ebb-Tide runs The cruise of the coral I strike the Jolly Roger In the enemy’s camp The black spot again The treasure hunt – the voice among the trees The fall of a chieftain