Магістерська робота
КОНЦЕПТ «ВЛАДА» ВУКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ
КАРТИНІ СВІТУ
Київ – 2007р.
ВСТУП
Серед актуальних напрямів сучасного мовознавства усе більшеутверджується когнітологічний напрям, який найтісніше пов'язаний з теорієюкартини світу. Для когнітивної лінгвістики характерні такі загальні принциповінастанови, як експансіонізм, антропоцентризм, функціоналізм й експланаторність.Одним із основних принципів когнітивного підходу до вивчення мовного матеріалув цілому є думка про неможливість вивчення мови у відриві від когнітивноїдіяльності, пам’яті, уваги, соціальних зв’язків особистості та інших аспектівдосвіду (Дж. Лакофф, А. Вежбицька, Н. Арутюнова, Р. Лангакер та ін.).
Когнітивна лінгвістика оперує не мовними елементами, а одиницями,особливими за своєю природою, які є носіями найрізноманітнішої інформації іповністю або частково матеріалізуються в мові. Для найменування цих одиницьфункціонує термін – “концепти”. Представники когнітивної лінгвістики вважають,що кожна мова еквівалентна певній системі концептів, за допомогою якої носіїмови сприймають, структурують, класифікують та інтерпретують інформативнийпотік, який надходить із навколишнього світу.
Під концептом розуміємо ментальну категорію, яка відбиваєзміст отриманих знань, досвіду, результатів усієї людської діяльності тарезультатів пізнання нею навколишнього світу у вигляді певних одиниць – квантівзнання. Головна роль, яку відіграють концепти у мисленні, – це категоризація, “важливий спосіб упорядкування інформації, яку отримує людина”.
Увагу лінгвістів привертають перш за все основні, “базові”,концепти, що найтісніше пов’язані з культурою народу і найяскравіше відбиваютьспецифіку його колективної свідомості. У своїх працях провідні науковці вгалузі когнітивної лінгвістики розробляють методики концептуального аналізу.Об'єктами ґрунтовних досліджень стали окремі соціально значущі концепти(Н.Д.Арутюнова, А.Вежбицька, О.С.Кубрякова, Т.В.Радзієвська, Ю.С.Степанов,Г.М.Яворська). Особливе місце серед таких концептів посідає концепт «влада».
На всіх етапах розвитку людства влада була однією з формувальних, інтегрувальних ікреативних силрозвитку соціуму, одночасно виступаючи джерелом небезпеки для індивідуальної ісуспільної свободи. Проблеми природи і сутності влади завжди знаходилися в центрі уваги політичної, соціальної тафілософської думки, аджевладні відносини наявні в усіх сферах життя та діяльності людей. Одним знайбільш значущих аспектів сучасного розуміння організації і функціонування суспільства є проблема вивчення сутності феномена «влади».
Стан розробки проблеми. Дослідники відзначають високийрівень інтересу до вивчення поняття «влада», про що свідчать численність йогоінтерпретацій в різних науках. Водночас визнано й той факт, що «влада» якфеномен української мовної картини світу на сьогодні вивчений ще недостатньо.Концепт «влада» як категорію російського політичного дискурсу досліджували С.О.Дроздова, Л.Є. Бессонова, Є. Шейгал, концепт «влада» у російській мовній таетнічній картині світу досліджували С.В. Єрмаков, Т.В. Михайлова, О.В.Осетрова, С.В. Суховольский. Філософський аспект концепту «влада» вамериканській культурі досліджував Т. Болл. Однак ці дослідження обмежені, якправило, аналізом семантики окремих мовних репрезентантів концепту та вивченнямконцепту «влада» на матеріалі російської мови. Постала потреба докладнорозглянути мовно-когнітивне представлення концепту «влада» в українській мовнійкартині світу.
Актуальність дослідження зумовлена потребою всебічноговисвітлення лінгвокультурного концепту «влада» в українській мовній картинісвіту з урахуванням новітніх досягнень когнітивної лінгвістики. Аналізрепрезентантів концепту «влада», представлених сучасними носіями українськоїмови, дозволяє виявити деякі особливості національного менталітету та моральніустановки представників української лінгвокультури.
Об’єктом дослідження виступає концепт «влада» як когнітивнаструктура, універсалія людського мислення та як феномен національної картинисвіту носіїв української мови.
Предметом дослідження виступають вербальні характеристикиконцепту «влада», отримані в ході аналізу лексикографічних джерел та вільногоасоціативного психолінгвістичного експерименту.
Метою дослідження є аналіз семантико-культурологічногообсягу концепту «влада» в українській мовній картині світу.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання такихзавдань:
· з’ясувати семантичну організацію концептуальногополя «влада»;
· дослідити лексичну репрезентацію концепту «влада» унауковій картині світу;
· виділити ознаки концепту «влада», які складаютьйого поняттєвий зміст;
· проаналізувати та описати структуру концепту«влада» з позиції теорії поля за результатами лексикографічного аналізу;
· виявити за допомогою вільного асоціативногоексперименту набір концептуальних ознак актуальних для наївної свідомостісучасних представників української лінгвокультури, які утворюютьасоціативно-фоновий зміст концепту «влада»;
· дослідити структуру концепту «влада» в гендерномута соціальному аспектах;
· зробити детальний аналіз структурної організаціїконцептуальних полів;
· змоделювати відповідні фрагменти концептуальноїсистеми в українській мовній картині світу.
Основними методами дослідження є вільний асоціативнийпсихолінгвістичний експеримент, описово-аналітичний та зіставний методи, атакож прийоми концептуального аналізу, серед яких: аналіз за словниковимидефініціями, етимологічний аналіз та опис концепту за його асоціативним полем.
Матеріалом для аналізу обрано системнізасоби мовного вираження концепту «влада»: лексеми і фразеологічні одиниці вукраїнській мові. У дослідженні використано результати вільного асоціативногопсихолінгвістичного експерименту.
Наукова новизна дослідження полягає ваналізі семантико-культурологічного обсягу концепту «влада» в українськіймовній картині світу. У дослідженні проаналізовано новий емпіричний матеріал,отриманий в ході вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту,вперше виявлені вербальні характеристики концепту «влада».
Теоретична цінність роботи полягає у подальшому розвиткузагальних положень когнітивної лінгвістики, лінгвокогнітивного методудосліджень, та інтерпретаційного аналізу. Дослідження концепту«влада» як одного з базових концептів української концептосфери допоможепоглибити наше знання про досліджуваний концепт, уточнити або й переглянутипоширені теоретичні положення про його будову й принципи функціонування.
Практичне значення отриманих результатів дослідженняполягає в тому, що вони можуть бути використані в подальших науковихдослідженнях концептів. Конкретні результати дослідження можуть знайтивикористання в курсах з когнітивної лінгвістики, психолінгвістики, етики,лінгвокультурології, в укладанні інтегральних, мовно-культурних словників тасловників концептів, підготовці спецкурсів та спецсемінарів із проблемлексикології.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу,трьох розділів та висновків (с.), списку використаної літератури (позиції нас.) та додатків (с.), загальний обсяг роботи 99 сторінок.
У першомурозділі – «Особливості мовної концептуалізації світу» –розглянуто описанінаукові концепції з ключових питань. Висвітлені базові поняття когнітивноїлінгвістики: концепт, концептосфера, мовна, концептуальна картини світу,менталітет та інші, визначаються принципи структурування концептів.
У другому розділі – «Концептуальна та семантична природалексеми «влада» в українській мовній картині світу» – визначена семантичнаорганізація концепту «влада» в українській мовній картині світу, окресленібазові концептуальні ознаки, здійснено комунікативно-функціональний описвиділених в структурі концепту зон.
Третій розділ – «Концептуалізація поняття «влада» в наївнійсвідомості представників української лінгвокультури» – присвячений дослідженнюструктури та змісту концепту в гендерному та соціальному аспектах на базі експериментальноотриманих відомостей, а також аналізу організації концептуальних полів вструктурі досліджуваного концепту.
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ МОВНОЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ СВІТУ
Розширення меж лінгвістичної науки відбулось завдякизалученню суспільного контексту знань про внутрішній світ людини. Центрлінгвістичних досліджень перемістився в сферу когнітивних інтересів.Когнітивний підхід до вивчення мови полягає в тому, що людина як носій певногодосвіду та знань відіграє важливу роль у формуванні мовних значень. Саме аспекткогніції, коли важливі структури знань об’єктивовані в мовній формі, визначаєряд завдань когнітивної лінгвістики, однією з яких є «вивчення відображеної вмові системи знань».
1.1 Поняття концепту як однієї з фундаментальних одиниць когнітивноїлінгвістики
Когнітивізм – це напрям у науці, об’єктом вивчення якого єлюдський розум, мислення і ті ментальні процеси і стани, які з ним пов’язані.
Процеси, пов’язані зі знаннями та інформацією, називаютьсякогнітивними або когніцією. Їх синононімами також є слова інтелектуальний,ментальний, “розумовий”. За когнітивізмом людина має вивчатися як системапереробки інформації, а її поведінка повинна описуватися і пояснюватися задопомогою назв внутрішніх станів. Ці стани фізично виявляються, спостерігаютьсята інтерпретуються як отримання, переробка, збереження, а потім і мобілізаціяінформації для раціонального вирішення завдань. Оскільки вирішення цих завданьбезпосередньо пов’язане з використанням мови, то досить природним є те, що моваопинилася у центрі уваги когнітивістів.
У когнітивістиці увага зосереджується насамперед налюдській когніції і досліджуються не просто дії людини, а їх ментальнірепрезентації (внутрішні уявлення, моделі), символи, стратегії індивіда, які іпороджують дії на основі знань [29, 32]. Тобто когнітивний світ людинививчається за її поведінкою і діяльністю, які відбуваються за активної участімови, що утворює мовленнєво-розумове підґрунтя будь-якої людської діяльностіформуючи її мотиви, установки і прогнозуючи результат.
Таким чином, до числа найважливіших принципів когнітивізмуналежить трактування людини як такої, що активно сприймає і продукуєінформацію, керується в своїй мисленнєвій діяльності певними схемами,програмами, планами, стратегіями. А сама когнітивна наука стала розглядатися якнаука про загальні принципи, що керують ментальними процесами в людськомумозку. При чому, з позицій спеціальної літератури, когнітивізм як підхід можебути застосований в багатьох науках, зокрема лінгвістиці, когнітивній психології,культурній антропології, філософії, нейронауці тощо, проте здебільшогознаходиться на їх перетині. З цього приводу важливо наголосити наміждисциплінарному характері когнітивістики.
Отже, в результаті когнітивної діяльності складаєтьсясистема смислів, яка має безпосереднє відношення до знань і думок людини просвіт [48, 53]. Дослідження того, як людина оперує символами, осмислюючи світ ісебе в ньому, об’єднало лінгвістику з іншими дисциплінами, що вивчають людину ісуспільство, стало підґрунтям для виникнення когнітивної лінгвістики.
Категоризація людського досвіду пов’язана з когнітивноюдіяльністю людини, адже інформація, яка була отримана під час пізнавальноїдіяльності людини і стала об’єктом опрацювання, знаходить своє вираження вмовних формах: “Мовна свідомість взагалі, і значення слова як її фрагмент єформа структурування і фіксації суспільного досвіду людей, знань про світ ...,форма презентації і актуального зберігання знання в індивідуальній свідомості”[48, 51]. Когнітивні процеси пов’язані з мовою і набувають форми мовнихпроцесів.
Таким чином, когнітивна лінгвістика виникає на базікогнітивізму в межах сучасної антропоцентричної парадигми, що суттєво розширюємежі лінгвістичних досліджень. Наприкінці ХХ століття назріла необхідністьпоглянути на мову з погляду її ролі в пізнавальній діяльності людини. Отриманав процесі предметно-пізнавальної діяльності інформація надходить до людинирізними каналами, але предметом розгляду в когнітивній лінгвістиці є лише та їїчастина, яка віддзеркалюється і фіксується в мовних формах [40, 22].
Когніція – визначальне поняття когнітивної лінгвістики,воно охоплює знання і мислення в їх мовному втіленні, і тому когніція,когнітивізм тісно пов’язані з лінгвістикою [29,17]. Мова навіть більшою мірою,ніж культура і суспільство, дає когнітивістам ключ до розуміння людськоїповедінки. Саме мова забезпечує найбільш природний доступ до свідомості ірозумових процесів, причому зовсім не через те, що результати розумовоїдіяльності – вербалізуються, а тому що «ми знаємо про структури свідомостітільки завдяки мові, яка дозволяє повідомити про ці структури і описати їх задопомогою будь-якої природної мови» [32, 14].
Когнітивна лінгвістика знаменує собоюперехід до наступного етапу розвитку мовознавства, який умовно можна назватилінгвістикою психоментальної діяльності людини. Когнітивна лінгвістика в такомурозумінні є наукою про закономірності організації і функціонування ментально-мовногоінформаційного простору [40, 35]. Когнітивна лінгвістика оперує не мовними елементами(це поняття структурної лінгвістки), а одиницями, причому особливими за своєюприродою, які є провідниками найрізноманітнішої інформації і повністю абочастково матеріалізуються в мові. Для найменування цих одиниць закріпивсятермін – концепти.
Головна роль, яку відіграють концепти в мисленні, – цекатегоризація, яка дозволяє групувати об’єкти, що мають спільні риси, увідповідні класи. Таким чином, одним із компонентів, які виступаютьпосередниками у мисленнєвому процесі, що відбувається не просто в формах думки,а експлікується у вербальних формах, є, на думку вчених, концепт. Концепти(поняття) – це дискретні складові свідомості, які групуються у складніструктури, так звані понятійні категорії.
У російській лінгвістиці термін «концепт» отримав статусбазисного терміну ще наприкінці XIX ст.., і з того часу з’явилась великакількість його визначень. Термін «концепт», його сутність та структурарозглядаються в роботах Ю.Д. Апресяна, Н.Д. Арутюнової, Ю.С. Степанова, О.С.Кубрякової, О.О. Леонтьєва, Й.А. Стерніна та ін.
Ще на початку століття вчений С.О.Аскольдов-Алексєєв вказавна те, що концепт у свідомості людини виконує специфічну замісну функцію:«…концепт є мисленнєве утворення, яке заміщає в процесі думки безліч предметівтого самого роду… Не слід, однак, вважати, що концепт завжди виступає в ролізамісника реальних предметів. Він може бути замісником деяких сторін предметуабо реальних дій… Нарешті, він може заміщати різного роду хоча б і вельмиточні, але чисто мисленнєві функції» [48, 56].
Розвиваючи це твердження, Д.С. Лихачов зауважив, що концепт« являє собою сукупність всіх значень і понять, що виникають під часпроголошення й осмислення певного слова у свідомості індивіда. Концепт можнавизначити як систему уявлень, образів та асоціацій, які народжуються під чассвідомого та несвідомого сприйняття інформації та асоціювання».
Концепти зводять усі існуючі явища та факти навколишньоїдійсності до єдиного поняття. Таким чином, на думку багатьох вчених, у концептісконцентровано багатовіковий досвід, культура та ідеологія народу, якісинтезуються та фільтруються в тезаурусі мовної особистості. Концепт можнавизначити як одиницю, за допомогою якої ми мислимо про світ, «як ланку міжмисленням та мовою» (С.А. Борисова), «комплексну мисленнєву одиницю» (Й.А.Стернін) «спосіб бути означеним у мові образу, уявлення про світ» (М.В.Піменова) «оперативну змістову одиницю пам’яті ментального лексикону,концептуальної системи мозку, усієї картини світу» (О.С. Кубрякова); концепт –це «всі знання людини про об’єкт, в усій екстенції його значень» (В.Н. Телія).Людина подумки співвідносить необхідний їй концепт з рядом взаємопов’язанихконцептів. Концепт, який людина відшукує, займає певну ланку в свідомостілюдини та, якщо це необхідно, включається в існуючу класифікацію.
На думку багатьох вчених, концепт являє собою не чіткоструктуровану організацію, а є польовим утворенням, в якому існує базовий шар,представлений певним чуттєвим образом, який формується на рівніуніверсально-предметного коду свідомості (Й.А. Стернін). Базовий шар, або ядроконцепту, як правило, представлений ключовими лексемами. Ближню периферіюконцепту утворюють стилістично нейтральні й доволі частотні за використаннямлексеми. Дальня периферія концепту складається зі стилістично маркованої,зрідка вживаної лексики.
Дослідники вважають, що доволі складною є проблематипології концептів. Загалом виділяють такі типи концептів: конкретно-чуттєвіобрази, поняття, уявлення, схема, прототип, пропозиційна структура(пропозиція), фрейм, сценарій (крипт), гештальт. А.П. Бабушкін запропонувавнаступну класифікацію концептів, розділивши їх на мисленнєві картинки, схеми,гіпероніми та лексико-структуровані концепти, фрейми, інсайти, сценарії та«калейдоскопічні» концепти. А.П. Бабушкін розглядає концепт як «будь-якудискретну одиницю колективної свідомості, яка віддзеркалює предмет реальногоабо ідеального світу та зберігається у національній пам’яті носіїв мови увигляді пізнаного вербально означеного субстрату. Кожна концептуальна одиницязаймає відповідну ланку в національно обумовленій «концептосфері». Колективнийхарактер концептів пояснюється єдністю світу, який пізнає індивідуальнасвідомість носія мови, хоча формування того чи іншого концепту в голові людинизалежить від рівня її знань конкретного предмета думки…».
Низка взаємообумовлених концептів є «концептосферою».Поняття «концептосфера» має яскраво виражену багатошарову структуру. Поле, девідбувається «ідентифікація» того чи іншого явища, – полекогнітивного/індивідуального, свідомого та/або несвідомого, іншими словами – не«реальна дійсність», а культурний смисловий простір. Кожний окремо виділенийконцепт матиме свою «концептосферу», яка в свою чергу, буде одним зі складовихелементів загальної концептосфери особистості і всього народу. Елементиконцептосфери не можуть існувати окремо один від іншого та характеризуютьсядинамічністю структури та взаємопроникненням.
Для того, щоб отримати уявлення про зміст концепту всвідомості мовця, необхідно розглянути всю сукупність мовних засобів вираженняконцепту, а також тексти, в яких розкривається зміст концепту. На думку вчених,неможливо дати повний опис концепту, це завжди буде лише частина концепту, оскількижоден концепт не може бути відображений у мовленні повністю. З.Д. Попова таЙ.А. Стернін вважають, що концепт – це результат індивідуального пізнання,узагальнення, категоризації та являє собою нечітко структуровану об’ємнуодиницю, проте «жоден дослідник, жоден лінгвістичний аналіз не може виявити тазафіксувати повністю всі засоби мовної та мовленнєвої репрезентації концепту вмові, завжди що-небудь залишається незафіксованим та, відповідно, не уточненим»[48, 14].
Підтвердженням гіпотези щодо багатошарової табагатокомпонентної організації концепту, яка проявляється через аналіз мовнихзасобів її репрезентації, є польова організація значення слова, а саме архісемав ядрі, диференційні семи у ближній периферії та приховані семи дальньоїпериферії. Структурними компонентами концепту є ядро, під яким розуміємосукупність прототипних когнітивних шарів з найбільшою чуттєво-наочноюконкретністю; когнітивний шар, як сукупність когнітивних ознак, які являютьсобою дискретну одиницю концепту на певному рівні абстракції; когнітивнийсектор – сукупність когнітивних ознак у структурі когнітивного шару, якіявляють собою характеристики окремого аспекту, сторони когнітивного шаруконцепту; когнітивний параметр – група близьких за змістом когнітивних ознак,які можна виділити в структурі концепту; когнітивна ознака як мінімальнийструктурний компонент концепту, яка віддзеркалює окрему рису або ознакуконцепту; когнітивна категорія – когнітивна ознака, яка проходить через усісектори і є узагальнюючою.
Відповідно, концепт складається з компонентів (когнітивнихознак), які утворюють різні концептуальні шари, де кожен наступний шар, щодо попереднього,характеризується більшим рівнем абстрактності. Периферія, на думку Й.А.Стерніна, складається зі слабо структурованих предикацій, що відображаютьінтерпретації окремих концептуальних ознак та їх сполучень у вигляді ствердженьнастанов свідомості, що обумовлені в певній культурі менталітетом різних людей.
Кожний концепт, виражений вербальними засобами, має певнусемантичну форму, детерміновану його семантичними значеннями, якахарактеризується етнокультурною обумовленістю, оскільки «в ній відображені всіконотативні, модальні, емоційні, експресивні, прагматична та інші оцінки, всеіндивідуальне, властиве цій мові» [40, 35].
Ми уявляємо концепт як складне утворення, тобто яксукупність концептуальних ознак, організованих у структуру і таких, щоскладають зміст концепту, тобто як множину уявних ознак та сукупність аспектівдійсності, які впливають на наші відчуття (емоційно-оцінні характеристики), якіскладають концепт. Ми солідаризуємося з думкою дослідників щодо існування двохпланів у концепті – когнітивного, який відображає фрагмент об’єктивноїдійсності, та прагматичного, що містить суб’єктивно-емоційну оцінку людиноюфрагменту навколишньої дійсності. Когнітивний план, або презентація смисловоїспецифіки концепту, базується на певних знаннях про світ. Вказана складоваконцепту є основною ознакою, “активним” шаром концепту, що існує для всіхлюдей, які послуговуються цією мовою [59, 48].
Ю.Д. Апресян виділив три основні частини прагматичноїінформації: ставлення до дійсності, змісту повідомлення та адресата [2, 8].Застосувавши цю формулу до результатів нашого дослідження, можемо сказати, щопрагматичний план концепту – це компонент концепту, який символізує ставленнямовця до дійсності та до змісту повідомлення. Ідея виокремити прагматичний планконцепту виникає, якщо під концептом розуміти безмежно складну структуру, якавбирає в себе весь запас лінгвістичних та екстралінгвістичних даних.
Вважаємо, що на мисленнєву одиницю, яка кодує концепт вуніверсальному предметному коді індивіда, нашаровується базовий шар, актуальнийдля всіх носіїв цієї мови. Цей шар перекриває ядро та ближню периферіюконцепту, складається з концептуальних ознак, які в середині цього шаруутворюють різні шари. Навколо базового шару знаходиться дальня периферіяконцепту, яка складається з другорядних, менш значущих концептуальних ознак, таінтерпретаційного поля.
Структуру, як внутрішню організацію концепту, як сукупністьусіх ознак, властивих тому чи іншому концепту, ми будемо досліджувати за допомогоювільного асоціативного психолінгвістичного експерименту. Вважаємо, що мовніреакції реципієнтів, отримані в ході експерименту, являють собою достовірнийматеріал для опису структури та моделювання концепту. На нашу думку,реконструювати структуру концепту можна шляхом виявлення всіх можливих ознакконцепту, які можуть бути об’єднані за спільними для них зв’язками з вихіднимсловом.
Незаперечним є той факт, що саме в словівідображається знання про концепт, що саме мова є тим джерелом, з якого ми отримуємознання про концепти. Оскільки слово, або лексема, є одиницею вивченнякогнітивної організації концептів у їхньому мовному вираженні, проблема значення слова отримуєнове звучання.
1.2 Співвідношення між мовною та концептуальною картинамисвіту
Питання щодо відображення дійсності в мові нерозривнопов'язані з аналізом різних підходів до однієї з найважливіших категорійлінгвістики – картини світу, зокрема, концептуальної та мовної картин світу.
Термін “картина світу” (worldview, Weltbild) до наукового обігу був введений ще В.Герцем на межі ХІХ-ХХ столітьщодо фізичного світу. В. Герц пояснював це поняття як сукупністьвнутрішніх образів зовнішніх об'єктів, які віддзеркалюють істотні властивостіоб'єктів, включаючи мінімум порожніх, зайвих відносин, хоча повністю уникнутиїх не вдається, оскільки образи породжуються розумом [32, 12].
У сучасній лінгвістиці картину світу визначають якглобальний образ світу, що є підґрунтям світогляду людини, тобто виражаєістотні властивості світу в розумінні людини в результаті її духовної іпізнавальної діяльності [29, 4]. З цим цілком можна погодитися з одним лишеуточненням: «світ» слід розуміти не тільки як предметну реальність або оточуючулюдину дійсність, а як свідомість-реальність у гармонійному симбіозі їх єдностідля людини [32, 43]. Таке розуміння близьке до ідей М. Хайдеггера, який писав: «Що це таке – картина світу? Мабуть,зображення світу. Але що тут називається світом? Світ виступає космосом,природою. Елементом розуміння світу неодмінно є історія. І все-таки навітьприрода, історія і обидва цих компоненти разом в їх прихованому і агресивномувзаємопроникненні не вичерпують світу. Під цим словом розуміється й основа,незалежно від того, як мислиться її відношення до світу» [29, 49].
Термін «картина світу» можна віднести до фундаментальних,які відображають специфіку людини, її існування в світі, взаємостосунки зісвітом, найважливіші умови її існування в світі. У свідомості людей, якіналежать до того чи іншого національного колективу, складається та передається зпокоління в покоління свій образ картини світу, навколишньої об’єктивноїдійсності. Картина світу, на думку багатьох лінгвістів, – вихідний глобальнийобраз світу, який репрезентує сутнісні властивості світу в розумінні її носіїв,лежить в основі світогляду людини та є результатом усієї її духовноїактивності. «Картина світу – створений людиною суб’єктивний образ об’єктивноїдійсності – це не дзеркальне відображення світу, а завжди певна йогоінтерпретація» [48, 37].
Ціннісний образ світу складають два основних типи картинисвіту – концептуальний та мовний. Концептуальна картина світу значно ширша відмовної, тому що в її створенні беруть участь різні типи мислення, у тому числіневербальні.
Поняття «концептуальна картина світу» досліджується різниминауками, кожна з яких розглядає сутність цього явища в рамках своїх проблем такатегорій. У лінгвістиці вона отримала назву картина світу (Б.О. Серебренніков,О.С.Кубрякова). Лінгвістика встановлює зв'язок картини світу з мовою, вивчаєспособи фіксації мисленнєвого змісту засобами мови. Мова – це не лише частинакартини світу, як одна з презентованих у свідомості семіотичних систем, але йна ній формується мовна картина світу. Нарешті, за допомогою мови знання,отримані індивідом, мають можливість брати участь у комунікативних процесах,перетворюючись на інтерсуб’єктивні. Учені вважають, що мова завжди була ізалишається єдиною та універсальною мисленнєвою базою, на якій вибудовуютьсярізні концептуальні системи.
Поняття мовної картини світу базується ще на ідеях В. фон Гумбольдтата неогумбольдтіанців (Л. Вайсгерберг та ін.) про внутрішню форму мови, зодного боку, та на ідеях американської етнолінгвістики, зокрема так званійгіпотезі Сепіра-Уорфа, – з іншого.
М. Ґайдеггер писав, що при слові «картина» ми думаємонасамперед про відображення чогось, «картина світу означає не картину, щовідображає світ, а світ, який уявляється як картина» [48, 49]. Між картиноюсвіту як відображенням реального світу і мовною картиною світу як фіксацієюцього відображення існують складні відношення. Картина світу може бутипредставлена за допомогою просторових, часових, кількісних, етичних та іншихпараметрів. На її формування впливають мова, традиції, природа і ландшафт,виховання, навчання та інші соціальні фактори.
Мовна картина світу не стоїть поряд зі спеціальнимикартинами світу (хімічною, фізичною тощо), вона їм передує і формує їх,оскільки людина здатна розуміти світ і саму себе завдяки мові, в якійзакріплюється суспільно-історичний досвід – як загальнолюдський, так інаціональний. Національний історичний досвід визначає специфічні особливостімови на всіх її рівнях. З огляду на специфіку мови у свідомості її носіїввиникає певна мовна картина світу, крізь призму якої людина бачить світ.
Сучасні уявлення про мовну картину світу у викладі Ю.Д.Апресяна виглядають так. Кожна мова віддзеркалює певний спосіб сприйняття таконцептуалізації світу. Відображені в ній значення створюють цілісну системупоглядів, свого роду певну колективну філософію, яка стає обов’язковою для всіхносіїв мови. Властивий певній мові спосіб концептуалізації дійсності – частковоуніверсальний, частково національно специфічний, тому носії різних мов можутьбачити світ по-різному, крізь призму своїх мов. З іншого боку, мовна картина є«наївною» в тому сенсі, що у багатьох випадках вона відмінна від «наукової»картини [2, 43].
Отже, ідея мовної картини світу включає в себе двіпов’язані між собою, проте відмінні думки: 1) картина світу, яку пропонує мова,відмінна від «наукової» (для позначення цього явища використовується термін«наївна картина світу») та 2) кожна мова «малює» свою картину, яка відображаєдійсність не так, як це роблять інші мови.
Реконструкція мовної картини світу – одне з основнихзавдань сучасної лінгвістики. Дослідження мовної картини світу проводяться вдвох напрямах відповідно до зазначених вище двох складових цього поняття. Зодного боку, на основі системного семантичного аналізу лексики певної мовиреконструюється ціннісна система уявлень, відображена в цій мові, безвідноснодо того, чи є вона специфічною для цієї мови або універсальною, тобтовідображає «наївний» світогляд у протиставленні «науковому». З іншого боку,досліджуються окремі, лінгвоспецифічні концепти, характерні лише певній мові.Такі концепти зазвичай мають такі особливості: по-перше, вони є «ключовими» дляцієї культури ( тобто вони дають «ключ» до розуміння цієї культури), по-друге,такі слова важко перекласти іншими мовами: еквівалент для їх перекладу може неіснувати, або існувати, але не мати тих компонентів значення, які для цьогослова є специфічними.
Останнім часом набув актуальності метод, що інтегрує обидвапідходи. Його метою є відтворення мовної картини світу, яке базується накомплексному (лінгвістичному, культурологічному, семіотичному) аналізі лінгвоспецифічнихконцептів в міжкультурній перспективі (роботи В.Ф.Старко, Н.Д.Арутюнової, А.Вежбицької, О.Д. Шмельова та ін.)
Отже, існує певна домінанта, яку визначають національні,культурні та соціальні традиції, саме вона дає можливість виділити в загальніймовній картині світу її ядерну, загальнозначущу частину. Маємо на увазі тойфакт, що мовна картина світу є «прихованим регулятивом поведінки і черезрозвиток відповідного концепту формується культурно-національний стереотип» [16,40].
Розглядаючи смислову сферу людини як надзвичайно складнусистему змістових конструктів, ми можемо використати загальновідомізакономірності та припустити, що ця сфера має специфічну просторово-часовуорганізацію.
За аналогією до добре відомої планетарної моделі, смисловусферу людини можна уявити як багатошарову систему, що містить в собі смисловеядро, на різній відстані від якої обертаються окремі змістові конструкти такомплекси конструктів. Для визначення сукупності змістових утворень, яківходять до смислового ядра особистості, на сьогодні активно використовуютьпоняття «ментальний простір».
Однак, незважаючи на активне використання поняття«ментальний простір», відшукати в українській науковій літературі, рівно як і вросійській детальне пояснення цього терміну та його визначення доволі важко.Термін «ментальний простір» з’явився в 1966 році, він був уведений ПітеромГоулдом, який вважав, що зрозуміти поведінку людини можна дослідивши образицього простору, які зберігаються в свідомості людини. За допомогою математичноїмоделі головних компонентів, він укладав ментальні карти.
Згодом такий спосіб був названий когнітивною картографією(cognitive mapping).
А.А. Залевська визначає ментальний простір як «відносноневеликий концептуальний набір, створений для приватних потреб розуміння тадії. Ментальні простори створюються завжди, коли ми думаємо, говоримо, вонивзаємопов’язані і можуть модифікуватися протягом розгортання дискурсу. Лишеневелика частина знань, яка асоціюється з певною концептуальною ділянкою,експліцитно використовується під час створення потрібного ментального простору»[27, 131]. Ментальний простір може бути представлений у вигляді сукупностізначень, образів, символів суспільної свідомості, які в більшій або меншій міріукладаються конкретним суб’єктом, змінюються під впливом системи йогоцінностей, світогляду і набувають той чи інший індивідуальний смисл, який задаєсуб’єкт цій дійсності.
Згадуючи поняття «ментальний простір», перш за всенеобхідно уточнити поняття «ментальність» («менталітет»). Цей термін доситьчасто зустрічається у працях з когнітивної лінгвістики, однак не має чіткоговизначення.
Вперше термін «ментальність» запропонував Леві-Брюль дляопису особливого «патологічного мислення» дикунів, потім Люсьєн Февр та МаркБлок використали його для визначення загального умонастрою, складу розуму,колективної психології, «розумового інструментарію», «психологічного оснащення»людей, представників однієї культури. Спільний менталітет дозволяє по-своємусприймати та усвідомлювати своє природнє та соціальне оточення та самих себе.
Г.Д. Гачев визначає поняття «ментальність» як «рівеньіндивідуальної та суспільної свідомості,… вся жива, мінлива та водночас зісвоїми стійкими константами магма життєвих настанов, моделей поведінки, емоційта настроїв, яка спирається на глибинні зони, притаманні певному суспільству такультурній традиції…» [18, 19]. В.В. Колесов пов’язує ментальність з національноюідентичністю та говорить про те, що в мові втілюється національний характер,національна ідея та національні ідеали. «Ментальність це світоспоглядання в категоріяхта формах рідної мови, котре поєднує у процесі пізнання інтелектуальні, духовніта вольові якості національного характеру в типових його проявах» [29, 31].
У науці досить поширеним є використання категорії «ментальність»для позначення будь-якого більш-менш стійкого комплексу уявлень про світ.Невипадковим є те, що велика кількість дослідників ототожнює поняття«ментальності» з «картиною світу».
Менталітет, який виступає в якості ядра концептосфериіндивіда, водночас є системою закладених в основі культури взаємопов’язанихуніверсалій. Такі універсалії виступають формами збереження та трансляціїфундаментальних уявлень про світ та соціальний досвід індивіда. У своїхзв’язках вони утворюють цілісну та узагальнену картину людського світу.Ідентичність менталітету серед його носіїв обумовлена спільністю історичнихумов, у яких формується їх смислова сфера, та проявляється вона у здатностінаділяти однаковими значеннями однакові явища зовнішнього та внутрішнього світу,тобто однаково їх інтерпретувати та виражати в одних й тих самих символах.
Індивід має більшою або меншою мірою унікальну смисловусферу, проте її основа – ментальність – виступає тим спільним, що пов’язує йогоз іншими людьми, представниками цієї культури, цього етносу. Це танеусвідомлювана сила, яка примушує різних представників одного етносу вподібних обставинах діяти напрочуд однаково. Гачев Г.Д. вважає, що досліджуватипитання менталітету слід з прагматичної позиції, тобто досліджуючи вербальневираження ментальності (саму мову та мовні одиниці) в соціальному контексті [18,25].
Дослідники поняття «ментальність/менталітет» вважають, щоментальність легше описати, аніж дати їй визначення. Поняття «менталітет» відбиває«специфіку світогляду та особливості реакції на навколишній світ, якідетермінуються економічними та політичними умовами в історичному аспекті».
Менталітет тісно пов'язаний з концептосферою народу. Однакці поняття – не тотожні за своєю сутністю та вимагають різних підходів довивчення та опису. Дослідники дотримуються думки, що концептосфера – це сферазнань, сфера думок, просторове утворення. Концептосфера, на думку Й.А.Стернина, певною мірою визначає менталітет народу. «Ментальні одиниці, якіутворюють національну концептосферу, є основою утворення когнітивнихстереотипів – суджень про дійсність. З іншого боку, національний менталітетнаправляє динаміку формування та розвитку концептів – існуючі стереотипивпливають на зміст концептів, визначають оцінку явищ та подій, які фіксуютьсяконцептом». Формується концептосфера поступово через пізнавальну такомунікативну діяльність особистості.
Сукупність концептів нації утворює концептосферу.Дослідники вважають, що концептосфера має впорядкований характер: концепти, якіутворюють концептосферу, за певними ознаками вступають в системні відношенняподібності, або розбіжності в ієрархії з іншими концептами. Таким чином, мирозглядаємо концепт, як елемент концептосфери, як складову процеса пізнаннядійсності індивідом, як одиницю інформації про світ.
Культура народу вербалізується в мові, саме мова акумулюєключові концепти культури. Створена мовою картина світу – це суб’єктивний образоб’єктивного світу, вона несе в собі риси людського світосприйняття, тобтоантропоцентризму, який пронизує всю мову.
Тоді концепти – ніби згустки національно-культурнихсмислів, «ланки культури», за словами Ю.С. Степанова. Їх вивчення допомагаєвиявити особливості світосприйняття народу, уявити концептуальну та національнукартини світу.
РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНА ТА СЕМАНТИЧНА ПРИРОДА ЛЕКСЕМИ«ВЛАДА»
Дослідження концепту «влада» як універсальноїконцептуальної домінанти, яка «пронизує» всі сфери суспільного життя, будуєтьсяна базі функціонально-прагматичного підходу, який дозволяє описати мовні фактиу напрямку від мовленнєвої діяльності – крізь мовну систему – до когнітивнообрамленої дійсності.
2.1 Семантична організація концептуального поля «влада»
Перший етап аналізу концепту передбачає вивченнялексикографічних джерел: аналіз тлумачних, етимологічних, енциклопедичнихсловників. З метою з’ясування внутрішньої форми концепту звернемось до йогоетимології. Так відомості «Етимологічного словника української мови» свідчатьпро те, що слово «влада» — запозичення з польської або чеської мови; wladza, wladac, яким відповідають українські форми з повноголосною основою волод-,можна розглядати як чехізм (чеське vlada «влада, керівництво, уряд»), але не обов’язково: скоріше за все вонопостало на польському ґрунті самостійно з wladac (ХV ст.) зі значенням «правитель».[24, 409] Українське слово «володіти»,як і польське wlodac, wladac, wlodarz «володар», чеське vlasti«правити, володіти» походить із праслов’янського *volodĕti «володіти,правити, керувати» [24, 419]. Таким чином, історія виникнення слова «влада»дозволяє зафіксувати час формування концепту.
Еволюцію домінантних ознак досліджуваного концепту визначаєлексикографічний аналіз, проведений на матеріалі словників різних часовихзрізів. «Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. фіксує слово«власть» церковнослов’янського походження, де виділяються такілексико-семантичні варіанти: 1. Влада (право підпорядковувати свої волікого-небудь або щось). 2. Держати у своїй владі (у власність мати щось).[57, 86]Історичний словник Є.Тимченко фіксує існування в українській мові паралельнихформ «власть» та «влада» з такими лексико-семантичними значеннями: сила (мативладу над кимсь), право (право керувати), воля (підкорити своїй волі).[68, 38]«Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.» фіксує два слова напозначення поняття «влада», одне з яких має польське походження (стп. wladza), інше церковнослов’янське (цсл.власть), які мають ідентичні значення: 1. Право підпорядковувати своїй волікого або що-небудь. 2. Органи, представники влади, уряд. 3. Могутність, сила,міць. 4. Панування над ким-, чим-небудь. 5. Об’єкт власності, володіння [59, 87-88]
Семантичні компоненти слова влада, виділені в результатілексикографічної інтерпретації, засвідчують наявність загальної системиконцептуальних ознак, які конструюють цей образ в наївній картині світу: право,сила, вплив, воля, володіння.
Ядро концепту найкраще віддзеркалює семантика ключовогослова (лексеми), яке вербалізує концепт. Найбільш повне уявлення про семантикулексеми, яка репрезентує концепт, дає зіставлення статей тлумачних таенциклопедичних словників різних періодів. Саме цей етап аналізу зазвичайвважають базовим у вивченні концепту.
Тлумачні словники останніх років виділяють від 3 до 5 семемв структурі слова «влада». Так, наприклад, «Словник української мови» виділяєтакі семеми лексеми «влада»: «1. Право керувати державою, політичне панування;2. Керівні, державні органи, уряд; 3. Право та можливість розпоряджатися,керувати ким-, чим-небудь. 4. Сила чого-небудь, могутність» [58, 701]. Новийтлумачний словник української мови фіксує такі самі значення влади, а тлумачнийсловник-мінімум української мови окрім зазначених вище дає й таке визначеннявлади: форма управління країною, державний лад [55, 70]. Тлумачний словникукраїнської мови (укладач Т.В. Ковальова) виділяє такі лексико-семантичнізначення слова «влада»: 1. Право управління державою, політичне панування. 2.Права і повноваження державних органів. 3. Органи державного управління, уряд.4. Право і можливість розпоряджатися, управляти, керувати ким-, чим-небудь. 5.Могутність, сила.
На базі аналізу лексикографічних відомостей можна виділитикілька гіперсем парадигми слова влада: право (як можливість або повноваження);сила; вплив; особа, наділена владою; система органів управління. Ці гіперсеми,які також можна вважати базовими ознаками концепту, «пронизують» всю історіюслова та відбивають соціальні та культурні аспекти його когнітивного світу.Вони структурують простір «влада» та розділяють на дві концептуальні зони:влада – система, влада – вплив.
Розширюють уявлення про поняття «влада» відомості з «Політичногоенциклопедичного словника» та «Філософського енциклопедичного словника», заякими влада являє собою центральне, організаційне начало політики, це засібздійснення політики. Універсальними властивостями влади вважається її наявністьв усіх сферах суспільних відносин та політичних процесів, а також можливість їївпливу на всі види діяльності людей.
Слід зазначити також особливе вольове відношення суб’єктавлади до об’єкта цього відношення, змістом цього відношення є спонукання додії, яку об’єкт влади має виконати за бажанням суб’єкту. Саме тому поняття«влада», як і сама влада, виникає в стосунках між людьми та групами людей,суспільством та його частинами, тобто суб’єктами, наділеними свідомістю таволею, здатністю діяти. Основними структурними елементами владних стосунків єсуб’єкт влади – агент, який виступає причиною зміни (можливої зміни) дій іншогоагента (об’єкта), та об’єкт влади – агент, зміни діяльності (свідомості) якогоє наслідком впливу з боку суб’єкта. За відсутності каузального зв’язку міжакторами жодні стосунки не можуть уважатися «владними». Результат влади –підкорення об’єкту. Для його досягнення можуть використовуватися різніінструменти: погроза, безпосередній фізичний примус, маніпуляції, переконуваннята ін. У будь-якому разі результат влади виявляється через зміни в самомуоб’єкті, в його свідомості та/або поведінці.
Ідею суб’єктивізму прояву влади переконливо обґрунтовано у«Соціологія: короткий енциклопедичний словник»: це спроможність соціальногосуб’єкта здійснювати свою волю за допомогою різних ресурсів та технологій(авторитету, сили, традицій, законів тощо). Сама природа відносин, відносинзалежності, незалежності та взаємозалежності між усіма рівнями соціальноїсуб’єктності, і є основою універсалізму влади [62, 80]. З такої позиції владаявляє собою самостійні суспільні відносини, та виступає певним мірилом, крізьпризму якого ми можемо зрозуміти особливості та сенс інших соціальних відносин.
Владу іноді розглядають як авторитет, здатний створитипідпорядкування [63, 87]. Однак тутспостерігаємо суттєву відмінність: авторитет – це обов’язково добровільнепідпорядкування чи передача своєї волі іншим, а влада – це і силова система,яка не властива авторитету. Система влади у суспільстві починається з людини.Людині самій належить обирати того, хто від її імені стане біля керма влади,створюватиме закони і сам у першу чергу виконуватиме їх. Отже, механізмреалізації влади спирається як на повноваження суб’єкта, так і на йогоавторитет.
Влада існує та функціонує не тільки в різних сферахсуспільного життя, а й на трьох рівнях його соціальної структури: суспільному,яке охоплює найбільш складні соціальні та політичні відносини; публічному абоасоціативному, який об’єднує колективи та відносини в них та особистому(приватному), в невеликих групах та т. ін.
Влада як наукове поняття включає компоненти «вплив»,«контроль», «авторитет», проявляється як багатоаспектне явище, що виявляється врізних сферах людської діяльності, звідси і розмаїтість видів влади(адміністративна, економічна, політична, духовна, військова влада; видидержавної влади – законодавча, виконавча, судова; четверта влада (преса)).Неправомірно говорити про владу стосовно однієї людини або інституції, влада –це завжди відносини, взаємодія, влада когось над кимсь. Таким чином основнимивалентними маркерами лексеми влада будуть позиції суб’єкта й об’єкта влади.
2.2 Лексична репрезентація концепту«влада»
За основу дослідження структури концептута особливостей його вербалізації нами було взято положення про те, що концепт– це складне, багатошарове утворення (Ю.М. Караулов). Використання польовогопідходу дає можливість більш глибоко досліджувати мовний матеріал, знятипротиставлення лексики, морфології, синтаксису за умови взаємодії одиниць цихкатегорій для вираження подібного значення.
Концептуальне поле «влада» у йоголексичному втіленні являє собою семантичні поля, згруповані за принципомфункціонально-семантичної спільності, у яких дається більш вузька сегментаціядійсності. В основі організації такого семантичного поля лежать різноманітнітипи відносин – словотвірні, родо-видові, синонімічні, антонімічні, якіструктурують семантичне поле за вертикаллю. Окрім того, таке структурнеутворення являє собою угруповання глибинного рівня, для якого є характерноюзамкнутість, цілісність, оскільки вихідним є зміст цілого. При проведенніаналізу концепту «влада» враховується те, що лексична система є лише частиною вербалізованоїконцептосфери, для репрезентації якої існують різні способи: від окремихлексем, фразеологічних сполучень, вільних словосполучень і речень висловлювань,що несуть типові пропозиції, до текстів. Отже, при дослідженні концептуальногопростору важливим є визначення лексико-семантичного поля, у якому елементиоб'єднано насамперед за спільністю позамовних зв'язків і відносин.
Аналіз лексикографічних джерел дозволяєзробити висновок про те, що структура концепту «влада» може бути представлена увигляді сукупності концептуальних зон, вилучених з ядра, вираженого лексемою«влада»: «влада – система» і «влада – вплив». При аналізі враховується, щопостійні зміни в суспільно-політичному житті впливають на якісний складконцептуальних зон, внаслідок чого вони вбирають у себе нові мовні факти, якірепрезентують досліджуваний концепт і раніше не мали відношення до політичногословника, а також запозичені з концептосфери політики інших мов. Таким чином,концептуальне поле «влади» залишається відкритим і постійно поповнюється новимилексемами.
До ядра лексико-семантичного поля,покладеного в основу вивчення концепту, належать лексичні одиниці, для якиххарактерним є найширше вживання. У структурі концепту ми виділяються зониблизької, далекої і крайньої периферії; підставою для належності одиниці дотієї чи іншої зони периферії є ознака, що «актуальна для сучасного громадськогожиття». Неактуальні одиниці найчастіше знаходяться на далекій або крайнійпериферії. Безумовно, усі види периферії, а також ядро не відділені одне відодного чіткими межами.
2.2.1 Комунікативно-функціональний описконцептуальної зони «влада система»
Лексична репрезентація концептуальної зони«влада – система» є сукупністю лексики суспільно-політичного змісту, якправило, термінологічного характеру, що подає номінації законодавчих структур(Верховна Рада, уряд, парламент, Кабінет Міністрів та ін.), самі закони,розпорядження, які визначають і регулюють правила поведінки особистості,суспільства, держави і її окремих інститутів ( Конституція України, ЗаконУкраїни Про державну службу тощо ), номінації різних державних посад(президент, прем’єр-міністр, депутат Верховної Ради, спікер, суддя, прокурортощо ), органів і установ, що здійснюють владно-політичні івладно-адміністративні функції (Міністерства, Центральна виборча комісія, Генеральна прокуратура, Пенсійний фонд,Податкова адміністрація, Рада юстиції, Рада національної безпеки та оборонитощо), номінації судових посад (Голова верховного суду, генеральний прокурор таін.), інстанцій, а також закони, документи, відносини. Ця частинаконцептуальної зони «влада система», по-перше, знайшла своєвідображення в лексикографічних джерелах, по-друге, найбільш частовідображається в засобах масової інформації.
Вербалізацію близької периферіїконцептуальної зони – «влада – система» представлено мовними засобами, якіномінують різні законодавчі функції (прийняття Конституції, затвердження зміндо Конституції, утвердження законів, кодексів, видання декретів тощо), установчіфункції (призначення на посаду Президента, Прем’єр-міністра України,Генерального Прокурору України тощо), контрольні функції (прийняття рішень,виявлення порушень, регулювання підприємницької діяльності тощо),бюджетно-фінансові повноваження (прийняття Державного бюджету України,регулювання системи податків, встановлення статусу національної валюти, фінансуваннягосподарської діяльності тощо) та інші повноваження законодавчої, виконавчої ісудової влади (ратифікація міжнародних договорів України, визначення основнихнапрямів зовнішньої політики України, забезпечення державного суверенітету,оголошення військового стану, захист прав та свобод громадян України,забезпечення дотримання принципів демократії тощо). Аналізована частинаконцептуальної зони є досить «академічною» і менш підвладна«сплескам» змін, що торкаються іншої області концепту, хоча,безумовно, корінні зміни в суспільно-політичному житті торкаються ядра іблизької периферії концептуальної зони влада — система" у першу чергу.Далеку периферію концептуальної зони влада — система" репрезентованословами і словосполученнями: а) які відображають законодавчу владу (депутат,депутатські групи, повноваження народних депутатів, фракції, спікер (ГоловаВерховної Ради) тощо); б) найбільш часто вживані в процесі діяльностівиконавчої влади (нормативно-правові акти, резолюція недовіри, принципзаконності, принцип гласності тощо); в) мовні репрезентації, які вербалізуютьфункції судової галузі влади (рішення в цивільній справі, право на захист,апеляційне оскарження, постанова суду, розгляд справи тощо).
Під часдослідження концептуальної зони «влада – система»ми дійшли висновку, що межіядерної та периферійних зон досліджуваного концепту є незамкнутими танестійкими за своїм складом, оскільки, по-перше, концепт, як одиницяструктурованого знання має певну, проте не стійку організацію, по-друге, підчас функціонування, концепт актуалізується в різних своїх складових частинах тааспектах. Під час дослідження репрезентованої лексичнимизасобами концептуальної зони «влада – вплив», важливо зауважити, що на сьогоднівелика кількість суспільно-політичної номінації державної системи політичногоуправління в Україні все ще знаходиться в процесі змін та становлення, томувідновлюється лексика, яка ще донедавна вважалась архаїчною (губернатор,голова, намісник, волость тощо), активно функціонують деякі номінаціїрадянського періоду (громадянин, виконавчій комітет та ін.), з’являється великакількість запозичень (мер, інаугурація, сейм, спікер, електорат тощо).
На думкубагатьох лінгвістів, які досліджують політичну лексику та термінологію(Є.І.Шейгал, С.А.Дроздова, С.В.Єрмаков, Л.Є.Бессонова), враховуючи те, щополітичний процес в нашому суспільстві орієнтований на світові економічні таполітичні відношення, можна прогнозувати укорінення інтернаціональноїполітичної лексики та термінології. Слід також зазначити, що в наш час новітерміни, які репрезентують ядерні шари досліджуваних зон, сприяють заповненнюлакун, пов’язаних з політичним, державним устроєм нашої країни за демократичноюмоделлю. Однак необхідно навести ще й іншу, протилежну думку дослідниці С.А.Дроздової,яка вважає, що «… нові найменування мають представити нові вербалізованіконцептуалізації, які найоптимальнішим чином обслуговують доктрину владазаможних…».
Аналізфактичного матеріалу показує, що в концептуальній зоні «влада система» опозиція«влада – народ» (за допомогою якої концепт «влада» перетинається з концептом«суспільство»), що реалізується через певну ідеологічну спрямованістьполітичних термінів, а також за допомогою цілеспрямованого добору оцінноїлексики. Таке протиставлення в засобах масової інформації, як правило, набуваєформи «свої – чужі».
Порівняноз рештою ознак, співвіднесення зі «своїми» та «чужими» представлено в мовінайяскравіше. На нашу думку, це свідчить про те, що боротьба за владу якприхована домінанта передбачає боротьбу будь-якої опозиції за вплив на народ, аця боротьба врешті-решт визначає тематичну палітру політичного мови в кожнуконкретну історичну епоху.
Поділсвіту на «своїх» та «чужих» є одним з основних процесів процесів мисленнєвоїдіяльності індивіда. Зазвичай, протиставлення «свої (народ) – чужі (влада)» вціннісному плані інтерпретується в опозиції «погані гарні» з різко негативноюоцінкою всього, що належить «чужим (поганим)», та позитивною оцінкою «свого (гарного)».Цей процес яскраво відображений в засобах масової інформації.
Концептуальнабудова зони «влада – система» репрезентована в різних типах зовнішніх зв'язківслів – синонімічних, антонімічних, словотвірних тощо. З точки зору тотожностізначень у концептуальній структурі «влади» ми виділяємо ряд семантичнихсинонімів, або квазісинонімів, які являють собою слова близькі за значенням,проте не тотожні. На думку Ю.Д. Апресяна, квазісиноніми мають велику спільнучастину, проте не збігаються повністю. Існують такі типи сполучуваностіквазісинонімів: 1) повна тотожність сполучуваності; 2) перехреснасполучуваність; 3) повна розбіжність сполучуваності. Квазісинонімами поняття«влада» є лексеми «вплив», «авторитет», а також словосполучення «системаорганів державної влади», яке є гіперонімом родо-видової кореляції. Цейгіперонім має ряд согіпонімів (Верховна Рада, парламент, уряд, виконавчійкомітет та ін), більшість яких має кілька гіпонімів.
Крімцього, явище квазісиномії досить часто спостерігаємо у прикладах, які даютьінформацію про протиставлення «своїх – чужих»:
«Убудь-якій країні влада та опозиція борються за голоси виборців та намагаютьсядовести привабливість свої поглядів та ідей».
У такихприкладах, на нашу думку, поняття «влада» та «опозиція» представлені в якостікореляції «частина – ціле», яке у підсумку дає тотожність значень:
«У нашійкраїні опозиція розвивається не через внутрішній потенціал, а за допомогоювлади. Влада не забуває про неї, то ховається, то боїться, то йде у наступ.Певні різновиди опозиції вона породжує сама… Поки що влада та опозиція, начесіамські близнюки…»;
Крім того,своє відображення концептуальна побудова зони «влада – система» знаходить вантонімічних зв’язках. Провідну роль у цих відносинах грає прагматичнаантонімія, що допускає можливість різного лексичного наповнення антонімічноїпари відповідно до мінливої політичної ситуації (народ – парламент, влада – народ).Специфіка прагматичної антонімії полягає не стільки в її нестабільності,скільки в тому, що її семантичне підґрунтя складає ідеологічна опозиція «свій –чужий». Це явище, на думку вчених, порушує логічні закони мови, за якимипрезидент – парламент, народ уряд ніяк не можуть вважатися антонімами: у їхсемантиці немає протилежних денотативних компонентів.
При аналізіматеріалу ЗМІ, що демонструє контекстне вживання лексеми «влада», а такожбудь-яких інших елементів, які складають близьку та далеку зони, спостерігаємотенденцію до використання таких концептуальних ознак, що представлено у семахлексеми «влада», як «система державних органів», «структура» і «особи», що, нанаш погляд, свідчить про соціальні зміни, які відбуваються в суспільстві,можливо, про втрату авторитету представників влади і за рахунок цього зближеннявлади та суспільства: «Ужгородська влада відмовила головіЗакарпатської ОДА Олегу Гаваші в приватизації службової квартири» «Упродовж цих10 років влада сперечалась з власниками місцевих пансіонатів,хто відповідальний за це і хто має захистити берег» у значенні «особи»;«Вивільнений та наявний потенціал органів державної влади слід скерувати навиконання суто державних повноважень, розвиток соціально орієнтованоїекономіки, розбудову збройних сил, створення ефективної системи національноїбезпеки…» у значенні «система державних органів».
Концептуальне значення слова«влада» яскраво виявляється в синтагматиці. Реальні чи асоціативнізв'язки слова актуалізують у його значенні семи, які експлікують поняття«влада», що утворюються в індивідуальній свідомості особистості.
При дослідженні концептуальної зони «влада– система», репрезентованої лексемою «влада» зі значенням «органи державногоуправління», виявляються більш чіткі часові параметри, які фіксуються ватрибутивній сполучуваності, що відбивають послідовність зміни суб'єктів влади:теперішня, попередня, нова, майбутня, а також: законодавча, виконавча, судова,політична, народна, опозиційна тощо. «Влада» у значенні «особи» представленатакими способами, як: порядкові числівники (третя, четверта влада тощо),атрибути з узагальнювальними значенням (будь-яка, кожна, наша, офіційна,революційна, прогресивна, відкрита, гарна тощо), різні метафори (рівні, гілки,коридори влади тощо), складні субстантиви (двовладдя, багатовладдя тощо).
Лексема «влада» у значенні«органи державного управління» здатна сполучатися з кількіснимичислівниками і займенниками (дві, три, всі влади). Окрім того, синтагматичнізв'язки визначають розвиток конототивного змісту слова «влада» як «системи», невластивого цьому слову в загальновживаній мові (владна вертикаль, владнийОлімп, трикутник влади, піраміда влади тощо.).
Велике значення у концептуальній зоні«влада – система» має персоніфікація, завдяки якій владу представленояк суб'єкт (влада думає, рішає, змагається, ігнорує) сила і розум якогооцінюється в першу чергу (безпорадність, недієздатність теперішньої влади,влада сильна, як ніколи –оцінка сили; підступна влада, цинізм влади – оцінкахарактеру).
Влада як об’єкт управління може бутиотримана, передана, завойована, втрачена. Незалежно від змісту та характеруподій вона є метою боротьби або існування в суспільстві (мати, отримати,передати, захопити, завоювати, втратити владу, відмовитись від влади,претендувати на владу, мріяти про владу, зловживати владою тощо). У цьомувипадку влада може мислитись як фізичний предмет з чіткими межами, який можевміститися в руках та бути переміщеним в просторі. Визначивши місце знаходженнявлади у просторі, ми можемо говорити про розташування інших суб’єктів щодо неї(бути при владі, під владою, іти до влади, знаходитись біля влади, пересуватисьдо влади, потрапити під владу, рватися до влади та ін. ).
2.2.2 Комунікативно-функціональний описконцептуальної зони «влада вплив»
Концептуальна зона «влада – вплив» є більшдинамічною структурою в порівнянні з концептуальною зоною «влада – система», щоговорить про наявність активного дієвого компонента. Вербалізованаконцептуальна зона містить у собі слова і словосполучення, що характеризуютьрізні владні політичні відносини і мають імпліцитні семи «право», «вплив»,«діяння», об'єднані гіперсемою «влада». Структура досліджуваної зони також маєядро і зони близької і далекої периферії.
Ядро концептуальної зони «влада – вплив»утворює сукупність суспільно-політичної термінології, що являє собою, на нашпогляд, термінологічні синоніми імені цієї зони і характеризує політичні владнівідносини різного ступеня і якості (експансія, протекторат, геноцид, панування,підкорення, диктатура, управління тощо).
Близьку периферію концептуальної зони«влада – вплив» утворюють слова і сполучення слів з потенційноювладною семантикою найменування політичних явищ, для яких є можливоюсинонімічна заміна на слово «влада» у значенні «вплив», «права» (лобіювання,тиск, політика знищення, маніпуляція свідомістю громадян, контроль тощо).
Далека периферія концептуальної зони«влада – вплив» є словами і словосполученнями, як правило, такими, що не маютьвладної семи у складі лексичного значення, але побічно вказують на владу(насамперед, це метафоричні вказівки на різні політичні події, політиків тощо).Передбачається, що зона далекої периферії являє собою інтерпретаційне поле, щовідбиває витлумачення окремих концептуальних ознак і їхніх сполучень у виглядітверджень, засад свідомості.
Концептуальний аналіз виділених зон, щоберуть участь у створенні образу влади, дає можливість визначати:
1) дієві інтерпретаційні концептуальні ознаки (назви реальних політичнихподій (Бліц-візит міністра оборони США, депозиція тарифів, інаугурація ЛеонідаЧерновецького тощо), назви політичних подій, що одержали метафоричнужурналістську інтерпретацію в пресі (бджолині олігархічні вулики, розбитекорито довіри, кредитна дірка від реформаторського бублика тощо);
2) суб'єктні інтерпретаційні концептуальні ознаки (у цьому поліінформації провідну роль відіграють власні імена (імена провідних політиківУкраїни, а також країн зарубіжжя, діяльність яких впливає на хід політичнихпроцесів (Л.Д. Кучма, ВА. Ющенко, В.В. Путин та ін.), представники різнихсуспільно-політичних партій, течій, організацій, політичних явищ у метафориці(крім слів із узуальною оцінкою, досить часто знаходять своє застосуванняоказіональні оцінні слова: янучари, ющі, бютівці, жирики). Серед оціннихнеологізмів, що з'явилися останнім часом, переважають негативно-оцінні, щовключають лексеми зі зневажливим, іронічним забарвленням. Зміни, щовідбуваються в суспільстві, безумовно, приводять до змін у лексичній системімови, що виражається насамперед у деактуалізації значень, деідеологізаціїлексики, деполітизації деяких політичних термінів, активізації деякихсемантичних моделей, що виражають оцінку особистості як суспільного явища,метафоризації, як характеристики оцінки політичної ситуації (О.П. Єрмакова).Для виявлення цієї концептуальної ознаки досить часто в прикметниках, похіднихвід імен, оцінна ознака денотата актуалізується як одна з ядернихсигніфікативних ознак значення (януковичівські прокурори, порошенківськіполітичні противники, ющенковские ряди, тимошенківські принципи тощо).
До крайньої периферії концептуальних зон«влада – система» і «влада – вплив» належить інформація про різнісуспільно-політичні явища, які на певному етапі «минули» або «минають» упроцесі зміни політичної влади, а також метафоричні характеристики влади, якіраніше досить часто вживалися при описі суспільних явищ з позиції політичноїепохи, яка «минає», і зараз дещо трансформувалися, але зберегли колишнюсемантику (Міська Рада народних депутатів, З’їзд народних депутатів СССР, атакож: світовий жандарм (плантатор), могильщик, спецслужба, дядя Сем, рукаМоскви тощо).
У підсумкуможна констатувати наявність в структурі досліджуваного концепту в «науковій»картині світу ознак, які «пронизують» всю історію розвитку концепту «влада»: закон,сила (могутність), вплив, система державних органів, особи. Ці ознаки утворюютьконцептуальні зони досліджуваного концепту: «влада – система» (закон, системадержавних органів, особи) та «влада – вплив» (сила та вплив). У кожнійконцептуальній зоні, репрезентованій лексичними засобами, існує своя «зональна»область ядра та периферії. Ядро кожної концептуальної зони представлено перш завсе термінологією, яка утворює первинні ознаки концепту та називає явища,найбільш актуальні на сьогоднішній день. Зона периферії неоднорідна за своїскладом та поділяється на ближню та дальню. Зона ближньої периферіїрепрезентована часто вживаними словами та стійкими словосполученнями. Зонадальньої периферії містить лексику, яка не містить владної семи, алеопосередковано вказує на владу.
Слід зазначити, що межі ядерних тапериферійних шарів концептуальних зон незамкнуті та нестійкі за своїм складом.На нашу думку, це пов’язано з тим, що державна система політичного управління вУкраїні проходить процес становлення та змін.
РОЗДІЛ 3 КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ВЛАДА» В НАЇВНІЙСВІДОМОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРИ
З’ясування змісту концепту тісно пов’язанез методом, який дозволяє цей зміст встановити. Методика лінгвокогнітивногоаналізу, обрана нами як метод дослідження, передбачає два основні напрями:логічний шлях від змісту до мови та від мови до змісту [19,31].Обраний нами другий напрям дозволяє реконструювативідповідні концепти за набором семантичних ознак, які з’ясовуються за допомогоюекспериментальних психолінгвістичних методів, зокрема, вільного асоціативногоексперименту.
3.1 Асоціативний експеримент як ефективний методдослідження змісту концепту та його структури
Крім власне семної організації семантичної структури слова,що на рівні поняття представлено відповідними його ознаками, та чи іншатермінологічна одиниця, як і будь-яке слово загальновживаної мови, має свійасоціативний ореол, розкрити який можна шляхом психолінгвістичних експериментів(вільного та цілеспрямованого). Експериментальний метод дозволяє виявитиактуальний зміст концепту у вигляді сукупності концептуальних ознак,організованих у структуру, до складу якої входять ядро концепту, ближняпериферія, дальня периферія та інтерпретаційне поле концепту.
Дослідники вважають, що мовна здатність мовця базується наасоціативно-вербальній мережі, яка розглядається як один із засобіврепрезентації мови. Д.О. Добровольський та Ю.Н. Караулов відзначають, щоасоціативно-вербальна мережа додатково має одну важливу особливість, а саме –психологічну реальність. Асоціативно-вербальна мережа фіксує психологічнорелевантні зв’язки у відношеннях, які не відображені у системній та текстовійіпостасях мови.
Метод асоціативного експерименту досить давновикористовують у лінгвокогнітивних дослідженнях. Особливістю такогоексперименту є те, що він дає вагомі результати для характеристики асоціативнихсмислових зв’язків та можливість детально дослідити семантичне поле слова.Результати асоціативних експериментів допомагають досліднику з’ясувати, якимчином та які мовні форми та чи інша лінгвокультура накладає на сприйняттянавколишньої дійсності.
Асоціативний експеримент відображає певну лінгвістичнуреальність, яка полягає в тому, що між словами в мові існують різноманітніасоціації. Асоціації, які виникають у людини під час пред’явлення їй слова,являють собою невід’ємні складові мислення та дозволяють встановити ментальнусутність морально-оцінних понять. Асоціація – це зв'язок між певними об’єктамита явищами, в основі якого лежить особистий, суб’єктивний досвід. Досвід цейможе збігатися з досвідом культури, до якої вона належить, проте водночасзавжди залишається особистим, вкоріненим у минулому окремої особистості.
На думку А.Р. Лурія, асоціативні відповіді не буваютьвипадковими, їх можна поділити на «зовнішні» та «внутрішні за типамиасоціативних зв’язків. «Під «зовнішніми» асоціативними зв’язками ми розуміємо«асоціації за суміжністю», під «внутрішніми» зв’язками ми розуміємо такізв’язки, які виникають внаслідок віднесення слова до певної категорії.
Асоціативні стійкі зв’язки між словами тасловосполученнями, які існують у нашій свідомості, утворюють відтворювані в експериментіланцюжки, які інколи називають «ментальним тезаурусом».
Отже, в основі будь-якої мови лежать асоціативні зв’язки,«під час використання мови у звичайних умовах, представники мовної спільноти нестворюють мову, а відтворюють ті сполучення, які чули в певних умовах та які вцих ситуаціях природно (для цього суспільства) використовуються. Іншимисловами, мовець у більшості випадків відтворює ті словосполучення, які булистворені до нього в певному суспільстві відповідно до потреб суспільного життя».
Після встановлення асоціативних зв’язків між словами, можнавизначити семантику слів, виявити закономірності зберігання лексики в пам’ятілюдини, виявити ступінь актуальності вербальних зв’язків всередині мови,усталену в традиції систему оцінок, які лежать в основі сприйняття дійсностіносіями тієї чи іншої мови.
Процес асоціювання включає в себе операцію добору слова. Л.В.Сахарний під час аналізу принципів механізму пошуку та вибору в асоціативномуполі зауважив, що «спочатку вибір здійснюється серед найбільш частотних,«центральних» найменувань, потім – все більш периферійних, та відповідно таких,що викликають слабші асоціації». На думку дослідників, асоціативне поледозволяє виділити як область загальнолюдського змісту, з суттєвою перевагою вній універсальних, з точки зору когнітивно-семантичних та логічних відношеньміж словами, так і області, де переважають культурно-обумовлені зв’язки міжлексемами.
У кожного народу уявлення про владу, «як і будь-яке ключоведля культури поняття, вкорінене у свідомості від народження, та відображаєтьсясловесно-образно». Припускаючи, що концептуалізація поняття«влада» в наївній свідомості представників української лінгвокультуривідбувається по-різному, а відповідно, спостерігається концептуальнерізноманіття в характеристиці досліджуваного поняття, нами був проведенийвільний психолінгвістичний асоціативний експеримент серед носіїв українськоїмови, для якого було обрано слово-стимул «влада».
З метою виявлення особливостей змісту та структури концепту«влада», які, на нашу думку, обумовлені світоглядом, світовідчуттям табазисними уявленнями індивідів, було проведено лінгвокогнітивний аналіз мовнихреакцій реципієнтів – носіїв української мови, отриманих у результатіасоціативного експерименту. Вербалізовані реакції, отримані від інформантів,дозволяють зробити висновки про те, які ознаки слова-стимула виявились для нихбільш актуальними та інтерпретувати отримані асоціати як відображення тих чиінших концептуальних ознак концепту.
За умовами експерименту, респондентам було запропоновановідповісти на питання анкети, де вони спочатку мали зазначити свої вік, стать іпосаду та записати 5 перших слів-реакцій (словосполучень), які спадають надумку, на пред’явлене слово-стимул «влада». В експерименті взяли участь 117 осіб(43 чоловіки та 74 жінки) віком від 16 до 80 років, з яких 32 особи –представники влади та 85 осіб – підлеглі. Отримано 585 асоціативних реакцій, зяких 117 перших реакцій.
3.2 Структура концепту «влада» в гендерному та соціальномуаспектах
Отримані в ході асоціативного експерименту всі мовніреакції респондентів на слово-стимул «влада» були розподілені на 3 тематичнігрупи на підставі їх екстралінгвістичної спільності: влада як структурадержавних органів; персоніфікація влади; влада – вплив; окрему групу складаютьсимволічні асоціати, а також асоціати, що не увійшли до жодної групи.
Тематична група «влада як система державних органів»переважно представлена лексикою суспільно-політичного змісту. У межах цієїгрупи нами були виділені такі підгрупи: державні органи управління (40відповідей), негативне в системі владних відносин (10 відповідей), нормативніресурси влади (29 відповідей), бюджетно-фінансові повноваження (2 відповіді),обов’язки влади (4 відповіді). Загальна кількість реакцій складає групу з 85відповідей.
Групу лексики, яка характеризує владу як суб’єкт владнихвідносин або особу, наділену владою, складають асоціати 239 відповідей. До цієїгрупи відносимо реакції, що утворюють тематичну підгрупу «персоніфікація влади»(25 відповідей), реакції, пов’язані з суб’єктивною оцінкою моральних якостейосіб, представників влади: аморальність (29 відповідей), моральні цінності (32відповіді), ганебне у вчинках представників влади (94 відповіді), а також тіблага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади: утилітарні ресурсивлади (54 відповіді). До цієї ж групи вважаємо за необхідне віднести асоціати,пов’язані з впливом влади на людину, суб’єкт влади (5 відповідей). Основним критерієм для формування цієї групи єнаявність спільного компоненту в семантиці асоціатів – «особа», адже всі вонибільшою або меншою мірою характеризують владу як суб’єкт владних відносин,людину, вже наділену владою, або особу, що може бути нею наділеною.
Окрему групу складають асоціати, що характеризують владу яквплив системи. Усередині цієї групи ми виділили такі смислові ряди: негативнийвплив влади (16 відповідей), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу)(53 відповіді), наслідки впливу влади (10 відповідей), могутній вплив (56відповідей), воля, свобода в діях (22 відповіді), сила (можливість впливати)(45 відповідей), шляхи досягнення влади (впливу) (8 відповідей). Загальнакількість відповідей в групі становить 210 відповідей.
Загальна кількість символічних асоціатів, а такожасоціатів, що не увійшли до жодної групи, становить 51 відповідь. Загальнакількість отриманих в ході вільного асоціативного психолінгвістичногоексперименту реакцій складає 585 відповідей.
Результатом першого етапу аналізу концепту «влада» вукраїнській лінгвокультурі є висновок про те, що в цьому концепті носіїукраїнської мови виділяють такі смисли: система органів правління; особа,суб’єкт влади; вплив; вигоди.
На другому етапі аналізу ми перейшли до узагальненняокремих асоціатів і формулювання конкретних когнітивних ознак у рамкахвідповідних смислових рядів. Слідзауважити, що ми аналізували всі отримані асоціати, включаючи одиничні.Зазвичай, одиничні асоціати складають дальню периферію та інтерпретаційнучастину концепту. Типовими для певної лінгвокультури вважаються ознаки концепту,властиві більшій частині її представників.
Таким чином, результатом другого етапу когнітивноїінтерпретації є опис структури концепту в термінах ядра, ближньої периферії,дальньої периферії та інтерпретаційного поля. Це ще раз підкреслює той факт, щоконцепт має польову структуру. В основу виділення ядра та периферіїдосліджуваного концепту були покладені такі критерії: частотність репрезентаціїодиниць, що здійснюють базову вербалізацію концепту, рівень абстрактностізначення відповідного репрезентанта, загальновідомість та ін.
З метою перевірки гіпотези про те, що концепт «влада» усвідомості респондентів, носіїв української мови, залежить від статі тасоціального статусу мовця (статусу інформанта в ієрархії владних відносин),вважаємо за необхідне зробити детальний аналіз концепту на базі отриманих вході експерименту асоціацій, взявши до уваги гендерний та соціальний критерії.
Влада як система відносин між людьми обов’язково включаєдвох її безпосередніх учасників: суб’єкт влади (її носії, представники) іоб’єкт влади (ті, на кого спрямована діяльність суб’єкта, підвладні). Владапронизує усі сфери життєдіяльності людини, вона наявна скрізь, де є усталені об’єднаннялюдей: у сім’ї, виробничих колективах, різних організаціях і закладах, удержаві. У нашому дослідженні у ході вільного асоціативного психолінгвістичногоексперименту було виділено дві групи інформантів залежно від їх позиції вієрархії владних відносин у виробничому колективі: керівники та підлеглі, де,фактично, керівники виконують соціальну роль суб’єкта влади, а підлеглі –об’єкта влади.
Отже, структура концепту «влада» для керівників(представників влади) за результатами нашого аналізу є такою:
ядро: гроші – 10, корупція – 9, порядок – 7, сила – 6,відповідальність – 6;
ближня периферія: брехня – 4, стабільність – 4, багатство –3, безкарність – 3, бездіяльність – 3;
дальня периферія: беззаконня – 2, бізнес – 2, бруд – 2,впевненість – 2, вплив – 2, вседозволеність – 2, демократичність – 2, добробут– 2, рішучість – 2, задоволення амбіцій – 2, законність – 2, захищеність – 2,можливості – 2, надійність – 2, зрада – 2, нахабність – 2, недоторканість передзаконом – 2, непорядність – 2, підкорення – 2, самотність – 2, Верховна Рада –1, гарант прав та свобод – 1, вибори – 1, дисципліна – 1, виконання вказівокзверху – 1, воля – 1, засіб легкої наживи – 1, болото – 1, Бакутина – 1,авторитет – 1, «бардак» – 1, безвладдя – 1, бездушність – 1, довіра – 1,злочинність – 1, керівник – 1, керувати – 1, клани – 1, безпринципність – 1,корисливість – 1, лад в Україні – 1, маніпуляція свідомістю громадян – 1,могутність – 1, можливість подорожувати – 1, насильство – 1, недовіра – 1,непрофесійність 1, неспроможність – 1, нірвана – 1, норма – 1, обов’язок – 1,олігархи – 1, організаторські здібності – 1, парламент – 1, партія«Регіонів» – 1, печія – 1, пільги – 1, повага – 1, покора – 1,правопорушення – 1, президент – 1, прозорість – 1, професійність – 1,процвітання – 1, ризик – 1, розкрадання держ. майна – 1, розум – 1, сварки – 1,свист – 1, свобода – 1, система – 1, спокій – 1, спокуса – 1, справедливість –1, страх – 1, хабарники – 1, цар – 1, цунамі – 1, Шуфрич – 1, Щуровський – 1.
Третім етапом аналізу є обчислення відсоткової кількостіреакцій, які складають тематичні групи, від загальної кількості відповідейкерівників (перше число в дужках), а потім процентної кількості асоціацій відзагальної кількості реципієнтів-керівників (друге число в дужках). Цей етапаналізу концепту є завершальним під час моделювання структури концепту.
Тематичну групу «влада як система державних органів»складають 20 відповідей: державні органи управління – 5 відповідей (3%;16%),негативне в системі владних відносин – 2 відповіді (1,2%; 6,4%), нормативніресурси влади – 11 відповідей (6,6%; 35,2%), обов’язки влади – 2 відповіді (1,2%;6,4%).
До групи «влада як суб’єкт владних відносин або особа,наділена владою» увійшли 69 відповідей: персоніфікація влади – 5 відповідей(3%; 16%), суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади:аморальність – 8 відповідей (4,8%; 25,6%), моральні цінності та здібностілюдини – 12 відповідей (7,2%; 38,4%), ганебне у вчинках представників влади –19 відповідей (11,4%; 60,8%), блага, що отримує людина внаслідок її приходу довлади – 22 відповіді (13,2%; 70,4%), вплив влади на людину, суб’єкт влади – 3відповіді (1,8%; 9,6%).
Загальна кількість відповідей в тематичній групі «влада яквплив системи» становить 59 відповідей: негативний вплив влади – 6 відповідей(3,6%; 19,2%), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 13відповідей (7,8%; 41,6%), наслідки впливу влади – 5 відповідей (3%; 16%),могутній вплив (сила) – 25 відповідей (15%; 80%), воля, свобода в діях – 8відповідей (4,8%; 9,6%), шляхи досягнення влади (впливу) – 2 відповіді (1,2%;6,4%).
Символічні асоціати – 5 відповідей (3%; 16%). Асоціати, щоне увійшли до жодної групи – 7 відповідей (4,2%; 22,4). У ході вільногоасоціативного психолінгвістичного експерименту від представників влади булоотримано 155 асоціатів.
Когнітивні ознаки за ступенем яскравості вияву ознаки булирозподілені всередині структури концепту і були наведені у вигляді ядраконцепту, його ближньої та дальньої периферії та інтерпретаційного поля та булопідраховане їх відсоткове співвідношення. До ядра ми віднесли реакції,кількість яких у відсотковому відношенні від загальної кількості реципієнтівпредставників влади (керівників) складає відрізок від 12% до 7 % (перше число %від загальної кількості реакцій, друге число % від загальної кількостіреципієнтів в групі керівників):
ядро: гроші (6,5; 32), корупція(5,8; 28,8), порядок (4,5;22,4), сила (3,9; 19,2), відповідальність (3,9; 19,2);
ближня периферія: брехня (2,6; 12,8), стабільність (2,6;12,8), багатство (1,9; 9,6), безкарність (1,9; 9,6), бездіяльність (1,9; 9,6);
дальня периферія: бізнес (1,3; 6,4), бруд, впевненість,вплив, вседозволеність, демократичність, добробут, рішучість, задоволенняамбіцій, законність, захищеність, можливості, надійність, зрада, нахабність,недоторканість перед законом, непорядність, самотність, Верховна Рада (0,6;3,2), беззаконня, гарант прав та свобод, вибори, дисципліна, виконання вказівокзверху, воля, засіб легкої наживи, болото, Бакутина, авторитет, «бардак»,безвладдя, бездушність, довіра, злочинність, керівник, керувати, клани,безпринципність, корисливість, лад в Україні, маніпуляція свідомістю громадян,могутність, можливість подорожувати, насильство, недовіра, непрофесійність,неспроможність, нірвана, норма, обов’язок, організаторські здібності,парламент, партія «Регіонів», печія, пільги, повага, покора,правопорушення, президент, прозорість, професійність, процвітання, ризик,розкрадання державного майна, розум, сварки, свист, свобода, система, спокій,спокуса, справедливість, страх, хабарники, цар, цунамі, Шуфрич, Щуровський.
Результати аналізу і відсоткового співвідношення асоціатів дозволяютьвиділити такі ознаки концепту «влада» для когнітивної свідомості представниківвлади в українській лінгвокультурі є: порядок, корупція, брехня, гроші, сила,відповідальність, бездіяльність, безкарність, стабільність, багатство.
Вважаємо, що представники влади виділяють такі значення вдосліджуваному концепті: вплив, державний лад, особа (суб’єкт влади),утилітарні ресурси, моральні цінності представників влади, аморальність вчинківпредставників влади.
Структура концепту «влада» для підлеглих (тих, на когоспрямована діяльність суб’єкта, підвладних) є такою:
ядро: гроші – 32, корупція – 32, сила – 18, брехня – 17;
ближня периферія: законність – 11, злочинність – 10,беззаконня – 8, президент – 8, безвідповідальність – 7, держава – 7, уряд – 7,вседозволеність 6, керувати – 6;
дальня периферія: боротьба за свої інтереси – 5,відповідальність – 5, можливості – 5, жадібність – 5, захищеність – 4,непорядність – 4, непрофесійність – 4, багатство – 4, безпорадність – 4,обіцянки – 4, вплив – 4, бізнес – 4, стабільність – 4, керівник – 4, повага –4, хабарники – 4, вибори – 3, депутат – 3, зрада – 3, політика – 3, байдужістьщодо потреб народу – 3, безкарність – 3, міць – 3, неспроможність – 3,порядність – 3, порядок – 3, армія – 2, законотворчість – 2, всемогутність – 2,банда – 2, право – 2, прем'єр-міністр – 2, престиж – 2, могутність – 2,ганебність – 2, кар'єра – 2, ціни – 2, впевненість – 2, зло – 2, лідер – 2,визнання – 2, справедливість – 2, бандитизм – 2, олігархи – 2, корисливість –2, некорисна – 2, компроміс – 2, зубожіння народу – 2, сором – 2, соціальнанезахищеність – 2, кримінал – 2, недовіра – 2, турбота – 2, недоторканість – 2,цар – 2, авторитет – 1, акції – 1, американські гірки – 1, аморальність – 1,антагонізм до виконавчої влади – 1, банкрут – 1, «бардак» – 1, бездіяльність –1, безпека – 1, безсоромність – 1, благополуччя – 1, брехуни – 1, бруд – 1,брутальність – 1, бути фаворитом – 1, бюджет – 1, вдячність – 1, високий паркан– 1, висота – 1, володар – 1, все найкраще собі – 1, гідне життя – 1, гідність –1, гордість – 1, деспотизм – 1, діалог – 1, добродушність – 1, дороге авто – 1,егоїсти – 1, екстремальність – 1, жінка – 1, жіноче ім'я – 1, жорстокість – 1,задоволення амбіцій – 1, залежність – 1, замилювання – 1, засіб легкої наживи –1, зверхність – 1, здирництво – 1, інопланетяни – 1, кабінет міністрів – 1,контроль – 1, Кучма – 1, Лада – 1, люди без сумління та гідності – 1, мета – 1,міліція – 1, мітинги – 1, мудрість – 1, надійність – 1, надія – 1, насильство –1, Наташа – 1, нахабність – 1, національне піднесення – 1, не вміє керуватикраїною – 1, невпевненість – 1, невпорядкованість – 1, незалежність – 1, некорумпованість – 1, не легітимність – 1, неспокій – 1, нестабільність – 1,нечесність – 1, нещирість – 1, низька оплата праці – 1, обов’язок – 1, Оля – 1,організованість – 1, освіченість – 1, основа держави – 1, павутиння – 1, палаци– 1, перегони – 1, пітьма – 1, податки – 1, порушення Конституції – 1, правдине доб'єшся – 1, проблеми – 1, продажність – 1, професійність – 1, районнаадміністрація – 1, расизм – 1, рахунки в іноземних банках – 1, розкол України –1, розподіл – 1, розум – 1, розумово відсталі – 1, свобода – 1, слово смітник –1, спокій – 1, спонукання – 1, страх – 1, суди – 1, Тимошенко – 1, тимчасова –1, тупість – 1, фараон – 1, фінансова дисципліна – 1, хитка – 1, християнство –1, Цезар – 1, чоловік – 1, Янукович – 1.
Третій етап аналізу концепту є завершальним при моделюваннійого структури. Було підраховано процентне співвідношення кількості реакцій, щоскладають тематичні групи, від загальної кількості мовних реакцій у групіпідлеглих (перше число в дужках), а потім відсоткову кількість отриманихреакцій від загальної кількості реципієнтів в ці групі ( друге число в дужках).
Тематична група «влада як система державних органів» – 65відповідей: державні органи управління – 35 відповідей (6,4%; 40,6%), негативнев системі владних відносин – 8 відповідей (1,6%; 9,16%), нормативні ресурсивлади – 18 відповідей (3,6%; 20,9;), бюджетно-фінансові повноваження – 2відповіді (0,4%; 2,3%), обов’язки влади – 2 відповіді (0,4%; 2,3%).
Тематична група «влада як суб’єкт владних відносин, абоособа наділена владою» – 170 відповідей: персоніфікація влади – 20 відповідей(4%; 23,2%); суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади:аморальність – 21 відповідь (4,2%, 24,4%), моральні цінності, позитивніхарактеристики особи – 20 відповідей (4%; 23,2%), ганебне у вчинкахпредставників влади – 75 відповідей (15%; 87%); блага, що отримує людинавнаслідок її приходу до влади – 32 відповіді (6,4%; 37,1%); вплив влади налюдину, суб’єкт влади – 2 відповіді (0,4%; 2,3%).
Тематична група «владу як вплив системи» – 151 відповідь:
негативний вплив влади – 10 відповідей (2%; 11,6%),бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 40 відповідей (8%; 46,4%),наслідки впливу влади – 5 відповідей (1%; 5,8%), могутній вплив (сила) – 76відповідей (15,2%; 88,2%), воля, свобода в діях – 14 відповідей (2,8%; 16,24%),шляхи досягнення влади (впливу) – 6 відповідей (1,2%; 6,96%).
Символічні асоціати – 7 відповідей (1,4%; 8,12%). Асоціати,що не увійшли до жодної групи – 33 відповіді (6,6%; 38,3%). Загальна кількістьасоціатів в групі людей, які займають нижчий статус в ієрархії владних відносинстановить 430 відповідей.
Наступним етапом аналізу концепту є підрахунок процентногоспіввідношення когнітивних ознак, розподілених всередині концепту за ступенемяскравості і поданих у вигляді ядра, ближньої периферії, дальньої периферії. Доядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковому відношенні до загальноїкількості реципієнтів в групі підлеглих варіюється від 37% до 19% ( перше числов дужках – % від загальної кількості реакцій, друге число – % від загальноїкількості реципієнтів в цій групі опитаних):
ядро: гроші (6,4; 37,1), корупція (6,4; 37,1), сила (3,6;20,9), брехня (3,4;19,7);
ближня периферія: законність (2,2; 12,8), злочинність (2;11,6), беззаконня (1,6; 9,3), президент (1,6; 9,3), безвідповідальність (1,4;8,1), держава (1,4; 8,1), уряд (1,4; 8,1), вседозволеність (1,2; 7), керувати(1,2; 7);
дальня периферія: боротьба за свої інтереси (1; 5,8),відповідальність, можливості, жадібність, захищеність (0,8; 4,6), непорядність,непрофесійність, багатство, безпорадність, обіцянки, вплив, бізнес,стабільність, керівник, повага, хабарники, вибори (0,6; 3,5), депутат, зрада,політика, байдужість щодо потреб народу, безкарність, міць, неспроможність,порядність, порядок, армія (0,4; 2,3), законотворчість, всемогутність, банда, право,прем'єр-міністр, престиж, могутність, ганебність, кар'єра, ціни, впевненість,зло, лідер, визнання, справедливість, бандитизм, олігархи, корисливість,некорисна, компроміс, зубожіння народу, сором, соціальна незахищеність,кримінал, недовіра, турбота, недоторканість, цар, авторитет (0,6; 1,16), акції,американські гірки, аморальність, антагонізм до виконавчої влади, банкрут,«бардак», бездіяльність, безпека, безсоромність, благополуччя, брехуни, бруд,брутальність, бути фаворитом, бюджет, вдячність, високий паркан, висота,володар, все найкраще собі, гідне життя, гідність, гордість, деспотизм, діалог,добродушність, дороге авто, егоїсти, екстремальність, жінка, жорстокість,задоволення амбіцій, залежність, замилювання, засіб легкої наживи, зверхність, здирництво,інопланетяни, кабінет міністрів, контроль, Кучма, Лада, люди без сумління тагідності, мета, міліція, мітинги, мудрість, надійність, надія, насильство,нахабність, не вміє керувати країною, невпевненість, невпорядкованість,незалежність, не корумпованість, не легітимність, неспокій, нестабільність,нечесність, нещирість, низька оплата праці, обов’язок, Оля, організованість,освіченість, основа держави, павутиння, палаци, перегони, пітьма, податки,порушення Конституції, проблеми, продажність, професійність, районнаадміністрація, расизм, рахунки в іноземних банках, розкол України, розподіл,розум, розумово відсталі, свобода, слово, сміттєзвалище, спокій, страх, суди,Тимошенко, тимчасова, тупість, фараон, фінансова дисципліна, хитка, християнство,Цезар, чоловік, Янукович.
Аналіз кількісного та процентного співвідношення отриманихмовних реакцій дозволяє зробити висновок, що ознаками концепту «влада» длякогнітивної свідомості носіїв української мови в групі підлеглих є: гроші,корупція, сила, брехня, злочинність, беззаконня, безвідповідальність,вседозволеність, законність, держава, уряд, керівництво, президент.
Вважаємо, що представники нижчого щабля в системі владнихвідносин, люди, які і є, власне об’єктом впливу влади, виділяють такі значенняв досліджуваному концепті: вплив, система державних органів, свобода в діях, аморальністьпредставників влади та їх вчинків, закон та його порушення.
Отримані результати дають підстави для таких висновків: 1)досліджуваний концепт чітко структурований як у свідомості керівників, так і всвідомості підлеглих та репрезентовані у вигляді когнітивних ознак (таблиця 2);2) як представники влади, так і ті, хто знаходиться під її впливом у концепті«влада» виділяють ряд значень ( таблиця 3), які дають уявлення про основнісвітоглядні позиції у розумінні влади; 3) у досліджуваному концепті в обохгрупах інформантів чітко виділяється ядро, ближня периферія та дальня периферія( таблиця 1).
Таблиця 1 Кількісний аналіз ядра та ближньої периферіїконцепту «влада» в групі керівників та підлеглихКонцепт «влада» в групі керівників Концепт «влада» в групі підлеглих Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі гроші 6,5 32 гроші 6,4 37,1 корупція 5,8 28,8 корупція 6,4 37,1 сила 3,9 22,4 сила 3,6 20,9 порядок 4,5 19,2 брехня 3,4 19,7 відповідальність 3,9 19,2 Ближня периферія Ближня периферія брехня 2,6 12,8 законність 2,2 12,8 стабільність 2,6 12,8 злочинність 2 11,6 багатство 1,9 9,6 беззаконня 1,6 9,3 безкарність 1,9 9,6 президент 1,6 9,3 бездіяльність 1,9 9,6 безвідповідальність 1,4 8,1 держава 1,4 8,1 уряд 1,4 8,1 вседозволеність 1,2 7 керувати 1,2 7
Наступним етапом нашої роботи є зіставлення виявленихкогнітивних ознак концепту в обох групах реципієнтів.
Спільними ознаками концептів «влада» для когнітивноїсвідомості керівників та підлеглих є: 1) гроші, 2) корупція, 3) сила, 4)брехня.
Особливими ознаками концепту «влада» в групі керівників(представників влади) є: порядок, відповідальність, стабільність, багатство,бездіяльність, безкарність; в групі підлеглих: злочинність, беззаконня,безвідповідальність, вседозволеність, законність, держава, керівництво,президент.
Таблиця 2 Ознаки концепту «влада» в групі керівників тапідлеглихознаки концепту «влада» група керівників група підлеглих гроші гроші корупція корупція сила сила брехня брехня порядок злочинність бездіяльність беззаконня відповідальність безвідповідальність безкарність вседозволеність стабільність законність багатство держава уряд керівництво (керувати) президент
Таблиця 3
Виділені значення в концепті «влада» в групі керівників тапідлеглихЗначення в концепті «влада» група керівників група підлеглих вплив вплив державний лад система державних органів особа (суб’єкт влади), свобода в діях аморальність вчинків представників влади аморальність представників влади та їх вчинків моральні цінності представників влади закон та його порушення утилітарні ресурси
Кількісний і відсотковий аналіз вербальних репрезентантівконцепту «влада» за тематичними групами та смисловими рядами в зіставномуаспекті наведений у зведеній таблиці та діаграмах (див. додаток 1).
В українській мовній свідомості структура концепту «влада»може бути представлена у вигляді сукупності концептуальних зон, вилучених зядра: «влада – система» і «влада – вплив». Так концептуальна зона «влада –система» в свідомості керівників та підлеглих має такі концептуальні ознаки як:держава, президент, порядок на позначення державного устрою країни; законність,як визначення нормативних ресурсів влади; корупція, брехня, злочинність напозначення аморальних вчинків посадових осіб; безвідповідальність на позначеннявідсутності моральних принципів у представників влади; відповідальність якхарактерна риса представника влади. В свою чергу концептуальна зона «влада –вплив» представлена в наївній свідомості носіїв української мови такимикогнітивними ознаками як сила, керівництво, вседозволеність, бездіяльність(відсутність впливу), гроші (могутній вплив). Однак результати експериментусвідчать про те, що ознаки ці виявляються з різною інтенсивністю упредставників влади (керівників) та у підлеглих.
Як у свідомості представників влади,посадових осіб, так і в свідомості підлеглих влада асоціюється в першу чергу згрошима та корупцією. На нашу думку, ці реакції свідчать про наявністьлінгво–ментального стереотипу в свідомості представників українськоїлінгвокультури, які, як правило, репрезентують найбільш частотні асоціації. Стереотипи як усталеніментально-мовні структури, готові сталі образи в свідомості мовця, стійкіфіксовані структури свідомості, узагальнені уявлення про щось типове,впорядковані, схематичні детерміновані культурою «картинки світу»,фрагменти концептуальної картини світу постійно знаходяться в центрі увагилінгвістів, їх поділяють на мовні, немовні та лінгво-ментальні. До немовних відносятьсоціальні, ідеологічні, етнічні, ментальні, соціокультурні стереотипи, а такожстереотипи динамічної рівноваги та етнічні стереотипи мовної поведінки,стереотипи мовного спілкування, стереотипи мислення (ментальні стереотипи),стереотипи поведінки (стереотип-поведінка), стереотипи-уявлення,автостереотипи, гетеростереотипи, квазістереотипи, стереотипи сприймання,стереотипи розуміння. До мовних, або лінгвальних – повторювальні слова,фразеологізовані словесні комплекси, словосполучення в науковому стилі,будь-який сталий вираз, усталене порівняння, кліше і штампи як відтворюванісполучення слів, стандартні звороти, етикетні формули наукового тексту, терміниі терміносполучення в науковій та діловій мові, судження або кілька суджень, щостосуються того або того об'єкта реального світу, сполучення речень, тексти. Лінгво-ментальнийстереотип – це ментальний конструкт, який утверджується у свідомості черезмовний знак. На нашу думку, концептуальні ознаки гроші та корупція належать долінгво-ментальних стереотипів, про це свідчать усталені вирази влада грошей(зафіксований майже в усіх тлумачних словниках української мови), а такожкорумпована влада, корумпованість влади, корупція у владі, якими рясніютьшпальти газет та журналів.
Третьою за частотністю реакцією є сила. Влада є і, мабуть,завжди була уособленням сили та могутності. За допомогою сили представникивлади здійснюють вплив, тільки сильна особистість може його здійснювати.Недарма в англійській мові слово power позначає як владу, так і силу, міць.
У досить великої кількості інформантів слово «влада»асоціюється з брехнею. На нашу думку, як і в керівників, так і у підлеглих цейасоціат пов'язаний в першу чергу з посадовими особами, громадськими таполітичними діячами, передвиборчі обіцянки яких, ніколи не справджуються.Цікавим також є той факт, що серед реципієнтів, в яких слово «влада»асоціюється з брехнею, було кілька депутатів Київської міської ради. Цей фактсвідчить про те, що саме шляхом обману люди приходять до влади, та за допомогоюбрехні представники влади здійснюють свій вплив на свідомість та дії громадян,підкорюють їх своїй волі.
Асоціативний експеримент фіксує наявність в ближнійпериферії концептуальних ознак, які становлять антонімічну пару законність –беззаконня в групі підлеглих. Зауважимо, що у представників влади компонентзакон майже відсутній у структурі концепту. Проведений нами аналіз асоціатівдозволяє зробити припущення, що керівники (особи, наділені владою) не обмежуютьсвій вплив законами. На відміну від керівників, у свідомості підлеглих існуєпевна система згідно з якою представники влади мають у своїх діях керуватисязаконом. Кількісний і відсотковий аналіз вербальних репрезентантів концепту«влада» за тематичними групами також відображає перевагу відповідей підлеглих втематичній групі «нормативні ресурси влади» (див. додаток 1).
У групі представників влади значно частіше досліджуванепоняття асоціюється з багатством та стабільністю, з тими благами, що отримуєлюдина внаслідок її перебування при владі. Можливо, цей факт можна пояснитипрагненнями людини захистити та примножити те, що вона вже має.
Асоціативний експеримент засвідчує наявність в ядріконцепту, в групі керівників, ознаку відповідальність; структура концепту вгрупі підлеглих фіксує її антонімічну пару в ближній периферії –безвідповідальність. На підставі отриманих результатів можна зробитиприпущення, що людина, перебуваючи при владі повною мірою усвідомлюєвідповідальність за свій вплив на інших людей. Також можемо зазначити, що люди,які знаходяться під впливом влади, по-своєму оцінюють її дії і вважають вчинкикерівників безвідповідальними.
Як представники влади, так і підлеглі у своїх відповідяхоцінюють дії влади з погляду норми. Так, наприклад, структура концепту в групікерівників містить ознаку безкарність, яка по суті характеризує дію якпротиправну, за яку передбачене покарання. У структурі концепту в групіпідлеглих також наявна ознака вседозволеність, яка характеризує необмеженістьдій та вчинків. Спільність цих ознак полягає у відсутності покарання за дії, заякі їх виконавці мали би бути покараними.
На сьогодні гендерні дослідження досить актуальні в різнихнапрямках гуманітарних наук. Вивчення ролі статі у розвитку культури, їхсимволічного і семіотичного вираження в історії, філософії, літературі,мистецтві та особливо у мові, допомагає побачити нові аспекти розвитку соціуму,глибше осягнути процеси, що відбуваються в суспільстві. Підґрунтям сучаснихгендерних концепцій є розуміння статі як культурної репрезентації (гендеру),яка конструюється відповідними дискурсивними практиками за допомогоювиражальних засобів мови.
Поняття влади тісно пов’язане з поняттями статусу і ролі.Нормативний характер ролей відповідає стереотипним уявленням, що відбиваютьпозицію особистості у суспільній ієрархії. Соціальні, міжособові, статусні,ситуативні відносини, а також відносини взаємної нерівності ґрунтуються напевному розподілі влади між їхніми учасниками.
Викликає сумніви той факт, що стать є завжди релевантнимчинником при визначенні ролей, особливо, беручи до уваги те, що в кожномуконкретному акті комунікації може домінувати лише одна з соціально значущихознак індивіда. Деякі дослідники в галузі гендера дотримуються думки, щогендерна нерівність споконвіку закладена у природних особливостях індивідівчоловічої та жіночої статі [20, 46]. Проте такий біологічний детермінізм припоясненні гендерних розбіжностей виявляється застарілим, враховуючи сучаснийрівень розвитку гендерних досліджень.
Твердження про те, що чоловіки завжди асоціюються зпозитивною оцінкою та очолюють соціальну ієрархію, а жінки перебувають лише у підлегломустановищі, можна спростувати за допомогою лінгвістичного аналізу владнихвідносин, а саме аналізу структури концепту «влада» в свідомості жінок тачоловіків.
Тож структура концепту «влада» в свідомості чоловіків,представників української лінгвокультури є такою:
ядро: гроші – 18, корупція – 15, брехня – 10, сила – 6,відповідальність 6, порядок – 6;
ближня периферія: бізнес – 5, керувати – 5, вседозволеність– 4, злочинність – 4, впевненість – 4, стабільність – 4;
дальня периферія: захищеність – 3, можливості – 3,беззаконня – 3, багатство – 3, президент – 3, вплив – 3, обіцянки – 3, держава– 3, повага – 3, байдужість щодо потреб народу – 2, лідер – 2, кримінал – 2,безвідповідальність – 2, недоторканість – 2, засіб легкої наживи – 2, задоволенняамбіцій – 2, політика – 2, зрада – 2, бездіяльність – 2, безкарність 2, бруд –2, свобода – 2, справедливість – 2, самотність – 2, надійність – 1, ВерховнаРада – 1, визнання – 1, виконання вказівок зверху – 1, високий паркан – 1,авторитет – 1, акції – 1, аморальність – 1, Бакутина – 1, банкрут – 1,безпринципність – 1, болото – 1, висота – 1, ганебність – 1, гарант прав тасвобод – 1, гідне життя – 1, демократичність – 1, депутат – 1, деспотизм – 1,дисципліна – 1, діалог – 1, дороге авто – 1, жадібність – 1, законність – 1,залежність – 1, зло – 1, кабінет міністрів – 1, клани – 1, компроміс – 1, контроль– 1, Кучма – 1, маніпуляція свідомістю громадян – 1, міліція – 1, насильство –1, нахабність – 1, національне піднесення – 1, недовіра – 1, незалежність – 1,непрофесійність – 1, неспроможність – 1, нірвана – 1, норма 1, обов’язок – 1,олігархи – 1, організованість – 1, партія «Регіонів» – 1, підкорення– 1, правопорушення – 1, прем'єр-міністр – 1, престиж – 1, продажність – 1,прозорість – 1, професійність – 1, рай адміністрація – 1, расизм – 1, рахунки віноземних банках – 1, ризик – 1, рішучість – 1, сварки – 1, система – 1, слово– 1, спокій – 1, спокуса – 1, страх – 1, суди – 1, тупість – 1, турбота – 1,фараон – 1, фінансова дисципліна – 1, хабарники – 1, цар – 1, Цезар – 1.
Наступним етапом аналізу є обчислення відсоткової кількостіреакцій, які складають тематичні групи, від загальної кількості відповідейчоловіків (перше число в дужках), а потім процентної кількості асоціацій відзагальної кількості реципієнтів-чоловіків (друге число в дужках). Цей етапаналізу концепту є завершальним під час моделювання структури концепту.
Тематична групу «влада як система державних органів»складають 30 відповідей: державні органи управління – 16 відповідей (8%;36,8%), негативне в системі владних відносин – 2 відповіді (1%; 4,6%),нормативні ресурси влади – 8 відповідей (4%; 18,4%), бюджетно-фінансовіповноваження – 1 відповідь (0,5%; 2,3%) обов’язки влади – 3 відповіді(1,5%;6,9%).
До групи «влада як суб’єкт владних відносин або особа,наділена владою», увійшла 91 відповідь: персоніфікація влади – 9 відповідей(4,5%; 20,7%), суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади:аморальність – 5 відповідей (2,5%; 11,5%), моральні цінності та здібностілюдини – 11 відповідей (5,5%; 25,3%), ганебне у вчинках представників влади –37 відповідей (18,5%; 85,1%), блага, що отримує людина внаслідок її приходу довлади – 26 відповідей (13%; 59,8%), вплив влади на людину, суб’єкт влади – 3відповіді (1,5%; 6,9%).
Загальна кількість відповідей в тематичній групі «влада яквплив системи» становить 79 відповідей: негативний вплив влади – 13 відповідей(6,5%; 29,9%), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 10відповідей (5%; 23%), наслідки впливу влади – 3 відповіді (1,5%; 6,9%),могутній вплив (сила) – 40 відповідей (20%; 90%), воля, свобода в діях – 8відповідей (4%; 18,4%), шляхи досягнення влади (впливу) – 5 відповідей (2,5%;11,5%).
Символічні асоціати – 5 відповідей (2,5%; 11,5%). Асоціати,що не увійшли до жодної групи, – 10 відповідей (5%; 23%). У ході вільногоасоціативного психолінгвістичного експерименту від представників чоловічоїстаті було отримано 215 асоціатів.
Когнітивні ознаки за ступенем яскравості вияву ознаки булирозподілені всередині структури концепту і наведені у вигляді ядра концепту,його ближньої та дальньої периферії. Підраховано їх відсоткове співвідношення.До ядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковому відношенні відзагальної кількості реципієнтів чоловіків складає відрізок від 42 % до 14 %(перше число % від загальної кількості реакцій, друге число % від загальноїкількості реципієнтів в групі чоловіків):
ядро: гроші (8,4; 41,9), корупція (7; 34,9), брехня (4,7;23,3), сила (2,8; 14), відповідальність (2,8; 14), порядок (2,8; 14);
ближня периферія: бізнес (2,3; 11,6), керувати (2,3; 11,6),вседозволеність (1,9; 9,3), злочинність(1,9; 9,3), впевненість(1,9; 9,3), стабільність(1,9; 9,3);
дальня периферія: захищеність(1,4; 7), можливості,беззаконня, багатство, президент, вплив, обіцянки, держава, повага, байдужістьщодо потреб народу (0,9; 4,7), лідер, кримінал, безвідповідальність,недоторканість, засіб легкої наживи, задоволення амбіцій, політика, зрада,бездіяльність, безкарність, бруд, свобода, справедливість, самотність,надійність(0,5; 2,3), Верховна Рада, визнання, виконання вказівок зверху,високий паркан, авторитет, акції, аморальність, Бакутина, банкрут,безпринципність, болото, висота, ганебність, гарант прав та свобод, гіднежиття, демократичність, депутат, деспотизм, дисципліна, діалог, дороге авто,жадібність, законність, залежність, зло, кабінет міністрів, клани, компроміс,контроль, Кучма, маніпуляція свідомістю громадян, міліція, насильство,нахабність, національне піднесення, недовіра, незалежність, непрофесійність,неспроможність, нірван, норма, обов’язок, олігархи, організованість, партія«Регіонів», підкорення, правопорушення, прем'єр-міністр, престиж,продажність, прозорість, професійність, райадміністрація, расизм, рахунки віноземних банках, ризик, рішучість, сварки, система, слово, спокій, спокуса,страх, суди, тупість, турбота, фараон, фінансова дисципліна, хабарники, цар,Цезар.
Аналіз кількісного та процентного співвідношення отриманихмовних реакцій, дозволяє зробити висновок, що ознаками концепту «влада» длякогнітивної свідомості представників української лінгвокультури чоловічої статіє: гроші, сила, керівництво, корупція, злочинність, брехня, відповідальність,порядок, бізнес, вседозволеність, впевненість, стабільність.
Вважаємо, що носії української мови чоловічої статівиділяють такі значення в досліджуваному концепті: вплив, аморальність вчинківпредставників влади, державний лад, свобода в діях, утилітарні ресурси,моральні цінності представників влади.
Структура концепту «влада» в свідомості жінок є такою:
ядро: корупція – 26, гроші – 24, сила – 18, законність –12, брехня – 11;
ближня периферія: беззаконня – 7, злочинність – 7, уряд –7, непорядність – 6, президент – 6, безвідповідальність – 5, боротьба за своїінтереси – 5, відповідальність – 5, стабільність – 5;
дальня периферія: порядок – 4, вседозволеність – 4, порядок– 4, безкарність – 4, хабарники – 4, багатство – 4, держава – 4, безпорадність– 4, можливості – 4, непрофесійність – 4, вибори – 4, жадібність – 4, керівник– 4, керувати – 3, зрада – 3, корисливість – 3, міць – 3, порядність – 3,могутність 3, вплив – 3, неспроможність – 3, захищеність – 3, порядність – 3,парламент 2, повага – 2, повага – 2, нахабність – 2, недовіра – 2, некорисна –2, право – 2, сором – 2, соціальна незахищеність – 2, розум – 2, ціни – 2, цар– 2, спокій олігархи – 2, нахабність – 2, недовіра – 2, некорисна – 2, право –2, сором – 2, соціальна незахищеність – 2, розум – 2, ціни – 2, цар – 2, спокійолігархи – 2, Верховна Рада – 2, депутат – 2, банда – 2, бандитизм – 2, кар'єра– 2, бездіяльність – 2, зубожіння народу – 2, всемогутність – 2, законотворчість– 2, добробут – 2, бардак – 2, авторитет – 1, американські гірки – 1,антагонізм до викон. влади – 1, армія – 1, байдужість щодо потреб народу – 1,безвладдя 1, бездушність – 1, безпека – 1, безсоромність – 1, бізнес – 1,благополуччя – 1, брехуни – 1, бруд – 1, брутальність – 1, бути фаворитом – 1,бюджет – 1, вдячність – 1, визнання – 1, володар – 1, воля – 1, впевненість –1, все найкраще собі – 1, ганебність – 1, гідність – 1, гордість – 1,демократичність – 1, добродушність – 1, довіра – 1, егоїсти – 1,екстремальність – 1, жінка – 1, жіноче ім'я – 1, жорстокість – 1, задоволенняамбіцій – 1, замилювання – 1, зверхність – 1, здирництво – 1, зло – 1,інопланетяни – 1, компроміс – 1, лад в Україні – 1, Лада – 1, люди без сумліннята гідності – 1, мета – 1, мітинги – 1, можливість подорожувати – 1, мудрість –1, надійність – 1, надія – 1, насильство – 1, Наташа – 1, не вміє керуватикраїною – 1, невпевненість – 1, невпорядкованість – 1, недоторканість – 1, недоторканістьперед законом – 1, не корумпованість – 1, не легітимність – 1, неспокій – 1,нестабільність – 1, нечесність – 1, нещирість – 1, низька оплата праці – 1,обіцянки – 1, обов’язок – 1, Оля – 1, організаторські здібності – 1,освіченість – 1, основа держави – 1, павутиння – 1, палаци – 1, перегони – 1,печія – 1, підкорення – 1, пільги – 1, пітьма – 1, податки – 1, покора – 1,політика – 1, порушення Конституції – 1, правди не доб'єшся – 1,прем'єр-міністр – 1, престиж – 1, проблеми – 1, професійність – 1, процвітання– 1, рішучість – 1, розкол України – 1, розкрадання держ. майна – 1, розподіл –1, розумово відсталі – 1, свист – 1, сміттєзвалище – 1, спонукання – 1,справедливість – 1, страх – 1, Тимошенко – 1, тимчасова – 1, турбота – 1, хитка– 1, християнство – 1, цунамі – 1, чоловік – 1, Шуфрич – 1, Щуровський – 1,Янукович – 1.
На третьому етапі аналізу структури концепту в свідомостіжінок, представниць української лінгвокультури, нами було підраховано процентнеспіввідношення кількості реакцій, що складають тематичні групи, від загальноїкількості мовних реакцій у групі жінок (перше число в дужках), а потімвідсоткову кількість отриманих реакцій від загальної кількості реципієнтів вцій групі ( друге число в дужках).
Тематична група «влада як система державних органів» – 55відповідей: державні органи управління – 24 відповіді (7,2%; 31,2%), негативнев системі владних відносин – 8 відповідей (2,4%; 11,2%), нормативні ресурсивлади – 21 відповідь (6,3%; 29,4%), бюджетно-фінансові повноваження – 1відповідь (0,3%; 1,4%), обов’язки влади – 1 відповідь (0,3%; 1,4%).
Тематична група «влада як суб’єкт владних відносин, абоособа наділена владою» – 148 відповідей: персоніфікація влади – 16 відповідей(4,8%; 25,6%); суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади:аморальність – 24 відповіді (7,2%; 33,6%), моральні цінності, позитивніхарактеристики особи – 21 відповідь (6,3%; 29,4%), ганебне у вчинкахпредставників влади – 57 відповідей (17,1%; 79,8%); блага, що отримує людинавнаслідок її приходу до влади – 28 відповідей (8,4%; 36,4%); вплив влади налюдину, суб’єкт влади – 2 відповіді (0,6%; 2,8%).
Тематична група «влада як вплив системи» – 131 відповідь:
негативний вплив влади – 19 відповідей (5,7%; 26,6%),бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 27 відповідей (8,1%;37,8%), наслідки впливу влади – 7 відповідей (2,1%; 9,8%), могутній вплив (сила)– 43 відповіді (12,9%; 85,4%), воля, свобода в діях – 14 відповідей (4,2%;19,6%), шляхи досягнення влади (впливу) – 3 відповідей (0,9%; 4,2%).
Символічні асоціати – 7 відповідей (2,1%; 9,8%). Асоціати,що не увійшли до жодної групи – 29 відповідей (8,7%; 40,6%). Загальна кількістьасоціатів в групі жінок становить 370 відповідей.
Когнітивні ознаки за ступенем яскравості були розподіленівсередині структури концепту у вигляді ядра, ближньої периферії та дальньоїпериферії та було підраховано їх відсоткове співвідношення від загальноїкількості реакцій в групі жінок та загальної кількості реципієнтів в цій жегрупі. Близькість концептуальних ознак до ядра концепту свідчить про важливістьтаких ознак для носіїв мови, віддаленість від ядра вказує на їх другорядність.
До ядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковомувідношенні від загальної кількості реципієнтів складає відрізок від 35% до 14%(перше число у дужках % від загальної кількості реакцій в групі жінок, друге – %від загальної кількості реципієнтів в цій же групі):
ядро: корупція (7; 35,1), гроші (6,5; 32,4), сила (4,9;24,3), законність (3,2; 16,2), брехня (3; 14,9);
ближня периферія: беззаконня (1,9; 9,5), уряд (1,9; 9,5),злочинність (1,9; 9,5), непорядність (1,6; 8,1), президент (1,6; 8,1),безвідповідальність (1,4; 6,8), боротьба за свої інтереси (1,4; 6,8),відповідальність (1,4; 6,8), стабільність (1,4; 6,8);
дальня периферія: порядок (1,1; 5,4), вседозволеність,порядок, безкарність, хабарники, багатство, держава, безпорадність, можливості,непрофесійність, вибори, жадібність, керівник, керувати (0,8; 4,1), зрада,корисливість, міць, порядність, могутність, вплив, неспроможність, захищеність,порядність, повага (0,5; 2,7), нахабність, недовіра, некорисна, сором,соціальна незахищеність, розум, ціни, цар, спокій олігархи, нахабність,недовіра, некорисна, право, Верховна Рада, депутат, банда, бандитизм, кар'єра,бездіяльність, зубожіння народу, всемогутність, законотворчість, добробут,«бардак», авторитет (0,3; 1,4), американські гірки, антагонізм до виконавчоївлади, армія, байдужість щодо потреб народу, безвладдя, бездушність, безпека,безсоромність, бізнес, благополуччя, брехуни, бруд, брутальність, бюджет,вдячність, визнання, володар, воля, впевненість, все найкраще собі, ганебність,гідність, демократичність, добродушність, довіра, егоїсти, екстремальність,жінка, жіноче ім'я, жорстокість, задоволення амбіцій, замилювання, зверхність,здирництво, зло, інопланетяни, компроміс, лад в Україні, Лада, люди безсумління та гідності, мета, мітинги, можливість подорожувати, мудрість,надійність, надія, насильство, Наташа, не вміє керувати країною, невпевненість,невпорядкованість, недоторканість, не корумпованість, не легітимність, неспокій,нестабільність, нечесність, нещирість, низька оплата праці, обіцянки,обов’язок, Оля, організаторські здібності, освіченість, основа держави,павутиння, палаци, перегони, печія, підкорення, пільги, пітьма, податки,покора, політика, порушення Конституції, правди не доб'єшся, прем'єр-міністр,престиж, проблеми, професійність, процвітання, рішучість, розкол України,розкрадання державного майна, розподіл, розумово відсталі, свист,сміттєзвалище, спонукання, справедливість, страх, Тимошенко, тимчасова,турбота, хитка, християнство, цунамі, чоловік, Шуфрич, Щуровський, Янукович.
Результати аналізу кількісного та відсоткового співвідношенняреакцій дозволили нам зробити висновок про те, що ознаками концепту «влада» длякогнітивної свідомості жінок, представниць української лінгвокультури, є:гроші, сила, боротьба за свої інтереси, злочинність, корупція, брехня,безвідповідальність, непорядність, уряд, президент, законність, беззаконня,відповідальність, стабільність.
мовний лексема концепт влада
Таблиця 4 Кількісний аналіз ядра та ближньої периферіїконцепту «влада» в групі чоловіків та жінокКонцепт «влада» в групі чоловіків Концепт «влада» в групі жінок Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі гроші 8,4 41,9 корупція 7 35,1 корупція 7 34,9 гроші 6,5 32,4 брехня 4,7 23,3 сила 4,9 24,3 сила 2,8 14 законність 3,2 16,2 відповідальність 2,8 14 брехня 3 14,9 порядок 2,8 14 Ближня периферія Ближня периферія бізнес 2,3 11,6 беззаконня 1,9 9,5 керувати 2,3 11,6 уряд 1,9 9,5 вседозволеність 1,9 9,3 злочинність 1,9 9,5 злочинність 1,9 9,3 непорядність 1,6 8,1 впевненість 1,9 9,3 президент 1,6 8,1 стабільність 1,9 9,3 безвідповідальність 1,4 6,8 боротьба за свої інтереси 1,4 6,8 відповідальність 1,4 6,8 стабільність 1,4 6,8
Смислові ряди концепту носіями української мовивибудовуються так: вплив, аморальність представників влади та їхніх вчинків,державні органи управління, свобода в діях, утилітарні ресурси, моральніцінності представників влади, закон та його порушення та характеризуютьсвітоглядний напрям в усвідомленні влади представниками українськоїлінгвокультури (див. таблиця 5).
Таблиця 5
Виділені значення в концепті «влада» в групі чоловіків тажінокЗначення в концепті «влада» чоловіки жінки вплив вплив аморальність вчинків представників влади аморальність представників влади та їхніх вчинків державний лад державні органи управління свобода в діях свобода в діях утилітарні ресурси утилітарні ресурси моральні цінності представників влади моральні цінності представників влади закон та його порушення
Таблиця 6
Ознаки концепту «влада» в групі жінок та чоловіківознаки концепту «влада» чоловіки жінки гроші гроші сила сила корупція корупція брехня брехня бізнес безвідповідальність порядок непорядність впевненість уряд керівництво (керувати) президент злочинність злочинність відповідальність відповідальність стабільність стабільність вседозволеність беззаконня законність боротьба за свої інтереси
Якщо зіставити набір ознак концепту «влада» (див. Таблицю6), можна виділити такі спільні риси та розбіжності в когнітивних ознакахдосліджуваного концепту у свідомості жінок та чоловіків: спільними ознакамиконцепту є: 1) гроші, 2) сила, 3)корупція, 4)брехня, 5)злочинність,6)відповідальність, 7) стабільність;
Особливими ознаками концепту «влада» в свідомості чоловіківє: 1) бізнес, 2) порядок, 3) впевненість, 4) керівництво (керувати), 5)вседозволеність; концепту «влада» в групі жінок: 1) безвідповідальність, 2)непорядність, 3) уряд, 4) президент, 5) беззаконня, 6) законність, 7) боротьбаза свої інтереси.
Кількісний і відсотковий аналіз вербальних репрезентантівконцепту «влада» за тематичними групами та смисловими рядами в зіставномуаспекті наведений у зведеній таблиці та діаграмах (див. додаток 2).
Сучасне розуміння влади як у жінок, так і у чоловіківвиникло на основі смислового зсуву в бік персоніфікації влади: Бакутина,Тимошенко, Шуфрич, Щуровський, Кучма, Янукович, Цезар, цар, фараон, володар,депутат, чоловік, керівник тощо. На користь цього твердження свідчать такожасоціації, які не називають конкретну особистість, проте містять у семантицікомпонент на позначення особи. Наприклад, як жінки, так і чоловіки визначаютьпоняття «влада» через моральні цінності особистості, її позитивні характеристики:гідність, гордість, добродушність, мудрість, освіченість, порядність,відповідальність та ін. Проте, якщо в свідомості жінок превалює оцінкаморальних якостей осіб, представників влади, а саме негативних рис характеру,то у чоловіків на перший план виходить оцінка дій суб’єктів владних відносин (див.додаток 2). Слід зазначити також, що у чоловіків кількість відповідей, якіасоціюють владу з утилітарними ресурсами, перевищує кількість відповідей вгрупі жінок на 25%. На нашу думку, це свідчить про те, що більшість чоловіків прагматичнопідходять до влади, вони пов’язує владу з стабільністю, багатством,впевненістю, захищеністю тощо, тобто з тими благами, що отримує людинавнаслідок її приходу до влади.
У свідомості представників української лінгвокультурипоняття «влади» тісно пов’язане з системою державних органів: Верховна Рада, кабінетміністрів, парламент, райадміністрація, уряд, прем'єр-міністр, президент та ін.До структури концепту «влада» в свідомості жінок входять такі когнітивніознаки: уряд, президент; у чоловіків – порядок на позначення влади як структуриорганів управління.
Як ознаки концепту «влада» жінки виділяють законність,беззаконня, злочинність. Ці ознаки пов’язані між собою спільним компонентом –закон (дотримання закону, відсутність закону, порушення закону). Це свідчитьпро те, що в свідомості представниць української лінгвокультури закон – ценевід’ємна частина влади. У чоловіків компонент закон присутній в однійкогнітивній ознаці – злочинність (порушення закону). Кількісний і відсотковийаналіз вербальних репрезентантів концепту «влада» за тематичними групами такожвідображає перевагу відповідей жінок в тематичній групі «нормативні ресурсивлади».
Гіпотеза про те, що в свідомості представників(представниць) української лінгвокультури існує стереотип, згідно з якимчоловік – це суб’єкт влади, а жінка – об’єкт, на який здійснюється вплив, незнайшла вираження в мовних реакціях реципієнтів. У свідомості як чоловіків, такі жінок превалює уявлення про владу як систему державних органів, осіб,представників цієї системи, або вплив системи. Зрідка владні відносинипов’язуються з виробничим колективом та ще рідше з відношеннями у родині.
Слід також зазначити, що в українській мовній свідомості якчоловіків, так і жінок структура концепту «влада» може бути представлена увигляді сукупності концептуальних зон: «влада – система» та «влада – вплив».Так концептуальна зона «влада – система» в свідомості жінок та чоловіків маєтакі концептуальні ознаки: уряд, президент, порядок на позначення державногоустрою країни; законність як визначення нормативних ресурсів влади; корупція,брехня, злочинність на позначення аморальних вчинків представників влади;безвідповідальність на позначення відсутності моральних принципів упредставників влади; відповідальність як характерна риса представника влади;стабільність, впевненість – блага, що отримує людина внаслідок її приходу довлади. В свою чергу концептуальна зона «влада – вплив» представлена в наївнійсвідомості носіїв української мови такими когнітивними ознаками як сила,керівництво, вседозволеність, безвідповідальність, беззаконня, бездіяльність,гроші, бізнес. Слід також зазначити, що концептуальні зони «влада-система» та«влада-вплив» тісно пов’язані між собою. Інколи наявність однієї когнітивноїознаки в свідомості чоловіків, або жінок впливає на появу іншої. Так, наприклад,нами було помічено, що як жінки, так чоловіки виділяють систему державнихорганів як одну з провідних ознак концепту, проте в свідомості жінок державнийлад існує як певна система, яка підпорядковується закону. Якщо система неорганізована належним чином, а представники влади в свої діях не керуютьсязаконом це призводить до того, що влада починає негативно впливати на народ,адже відсутність впливу, за умови що люди звикли до нього, також призводить донегативних наслідків. Саме тому, на нашу думку, серед когнітивних ознакконцепту «влада» жінки виділяють безвідповідальність, безвладдя, бездіяльність,непрофесійність та ін.
3.3 Структурна організація концептуальних полів
Аналіз концепту влада в науковій картині світу дозволив намзробити висновок про те, що досліджуваний концепт може бути представлений увигляді двох концептуальних зон «влада – система» і «влада – вплив». Результативільного асоціативного психолінгвістичного експерименту підтверджують наявністьцих концептуальних зон в концепті «влада» у «наївній» свідомості представниківукраїнської лінгвокультури. У кожній концептуальній зоні існує своя «зональна»область ядра та периферії.
Результатом першого етапу когнітивної інтерпретації є описструктури концептуальних зон в термінах ядра, ближньої периферії, дальньоїпериферії та інтерпретаційного поля. В основу виділення ядра та периферіїдосліджуваних концептуальних зон були покладені такі критерії: частотністьрепрезентації одиниць, що здійснюють базову вербалізацію концепту, рівеньабстрактності значення відповідного репрезентанта, загальновідомість та ін.
Отже, структура концептуальної зони «влада – вплив» зарезультатами нашого аналізу виглядає так:
ядро: гроші – 42, сила – 24;
ближня периферія: беззаконня – 10, вседозволеність – 8,керувати – 7, можливості – 7, бізнес – 6, вплив – 6, безкарність – 6;
дальня периферія: боротьба за свої інтереси – 5,бездіяльність – 4, неспроможність – 4, непрофесійність – 4, вибори – 4,безпорадність – 4, байдужість щодо потреб народу – 3, недовіра – 3,справедливість – 3, могутність – 3, надійність – 3, міць – 3, всемогутність –2, компроміс – 2, демократичність – 2, авторитет – 2, насилля – 2, кар'єра – 2,страх – 2, підкорення – 2, свобода – 2, некорисна – 2, деспотизм – 1,маніпуляція свідомістю громадян – 1, спонукання – 1, жорстокість – 1, безвладдя– 1, відсутність почуття обов’язку – 1, виконання вказівок зверху – 1,некомпетентність – 1, нестабільність – 1, невпорядкованість – 1, нелегітимність– 1, тимчасова – 1, хитка – 1, ризик – 1, вдячність – 1, довіра – 1, залежність– 1, невпевненість – 1, покора – 1, не вміє керувати країною – 1, національнепіднесення – 1, прозорість – 1, воля – 1, незалежність – 1, мітинги – 1.
У межах концептуальної зони «влада – вплив» нами буловиділено 8 тематичних груп. Другим етапом аналізу концептуальної зони «влада –вплив» є обчислення відсоткової кількості реакцій, які складають тематичнігрупи, від загальної кількості реакцій (перше число в дужках), а потімпроцентної кількості асоціацій від загальної кількості реципієнтів (друге числов дужках).
Тематичну групу «негативний вплив влади» складають асоціати32 відповідей (5,44%; 27,2%); бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу)37 відповідей (6,29%; 31,45%), наслідки впливу влади – 10 відповідей (1,7;8,5%); могутній вплив (сила) – 101 відповідь (17,17%; 85,9%); воля, свобода вдіях – 22 відповіді (3,75%; 18,7%); шляхи досягнення влади (впливу) – 8відповідей (1,36%; 6,8%).
Когнітивні ознаки за ступенем яскравості вияву булирозподілені всередині структури концептуальної зони і були наведені у виглядіядра концепту, його ближньої та дальньої периферії та було підраховане їхвідсоткове співвідношення. До ядра ми віднесли реакції, кількість яких увідсотковому відношенні від загальної кількості реципієнтів складає відрізоквід 36% до 20 % (перше число % від загальної кількості реакцій, друге число %від загальної кількості реципієнтів):
ядро: гроші (7,18; 35,9), сила (4,1; 20,51);
ближня периферія: беззаконня (1,71; 8,55), вседозволеність(1,37; 6,84), керувати (1,2; 5,98), можливості (1,2; 5,98), бізнес (1,03;5,13), вплив (1,03; 5,13), безкарність (1,03; 5,13);
дальня периферія: боротьба за свої інтереси (0,85; 4,27),бездіяльність (0,68; 3,42), неспроможність, непрофесійність, вибори,безпорадність, байдужість щодо потреб народу (0,51; 2,56), недовіра,справедливість, могутність, надійність, міць, всемогутність (0,34; 1,71),компроміс, демократичність, авторитет, насилля, кар'єра, страх, підкорення,свобода, некорисна, деспотизм (0,17; 0,85), маніпуляція свідомістю громадян,спонукання, жорстокість, безвладдя, відсутність впливу, виконання вказівокзверху, некомпетентність, нестабільність, невпорядкованість, нелегітимність,тимчасова, хитка, ризик, вдячність, довіра, залежність, невпевненість, покора,не вміє керувати країною, національне піднесення, прозорість, воля,незалежність, мітинги.
За даними аналізу і відсоткового співвідношення асоціатівми дійшли висновку, що ознаками концептуальної зони «влада – вплив» длякогнітивної свідомості представників української лінгвокультури є: гроші, сила,беззаконня, вседозволеність, керувати, можливості, бізнес, вплив, безкарність.
Отже, в концептуальній зоні «влада – вплив» носіїукраїнської мови виділяють такі значення: могутній вплив, свобода в діях,порушення закону.
На нашу думку, в структурі концептуальної зони «влада –система», за результатами експерименту можна виділити дві вагомі частини:«структура державних органів» та «особа, наділена владою», як кореляція«частина – ціле». Обидві частинипідпорядковані концептуальній зоні «влада – система», проте містять різніконцептуальні ознаки.
Структура концептуальної зони «влада – система», а самечастини, пов’язаної з «системою державних органів», має такий вигляд:
ядро: законність – 13, порядок – 10;
ближня периферія: уряд – 9, президент – 9, держава – 7;
дальня периферія: політика – 3, прем'єр-міністр – 2, армія– 2, соціальна незахищеність – 2, зло – 2, законотворчість – 2, право – 2, зубожіннянароду – 2, обов’язок – 2, кабінет міністрів – 1, партія «Регіонів» –1, районна державна адміністрація – 1, антагонізм до виконавчої влади – 1,система – 1, міліція – 1, суди – 1, основа держави – 1, банкрут – 1, пільги –1, податки – 1, низька оплата праці – 1, впорядкованість – 1,, норма – 1,бюджет – 1, фінансова дисципліна – 1, контроль – 1, гарант прав та свобод – 1.
У межах цієї частини концептуальної зони «влада – система»нами було виділено 5 тематичних груп: державні органи управління – 40відповідей (6,8%; 34%)(тут і далі перше число в дужках – відсоток від загальноїкількості відповідей, друге число в дужках – відсоток від загальної кількостіреципієнтів); негативне в системі владних відносин – 10 відповідей (1,7%;8,5%); нормативні ресурси влади – 29 відповідей (4,93%; 24,7%);бюджетно-фінансові повноваження – 2 відповіді (0,34%; 1,7%); обов’язки влади –4 відповіді (0,68%; 3,4%).
Наступний етап аналізу – підрахунок процентногоспіввідношення когнітивних ознак, розподілених всередині концептуальної зони«влада – система» за ступенем яскравості та їх відображення у вигляді ядра,ближньої периферії та дальньої периферії. До ядра ми віднесли реакції,кількість яких у відсотковому відношенні до загальної кількості реципієнтівваріюється від 12% до 8%:
ядро: законність (2,22; 11,11), порядок (1,17; 8,6);
ближня периферія: уряд (1,54; 7,7), президент (1,54; 7,7),держава (1,2; 5,98);
дальня периферія: політика (0,51; 2,56), прем'єр-міністр(0,34; 1,7), армія, соціальна незахищеність, зло, законотворчість, право,зубожіння народу, обов’язок, кабінет міністрів (0,17; 0,85), партія«Регіонів», рай адміністрація, антагонізм до виконавчої влади,система, міліція, суди, основа держави, банкрут, пільги, податки, низька оплатапраці, впорядкованість, норма, бюджет, фінансова дисципліна, контроль, гарантправ та свобод.
За результатами аналізу кількісного тапроцентного співвідношення отриманих мовних реакцій, ознаками концептуальноїзони «влада – система», а саме частини «структура державних органів» длякогнітивної свідомості української лінгвокультури, є: законність, порядок,уряд, президент, держава.
Результати аналізу свідчать про те, що представникиукраїнської лінгвокультури в концептуальній зоні «влада – система» виділяють йтакі значення: державні органи управління, закон, державний лад.
Структура частини концептуальної зони «влада – система»«особа наділена владою» має такий вигляд:
ядро: корупція – 41, брехня – 21, злочинність (шахрайство)– 11, відповідальність – 11;
ближня периферія: добробут – 9, стабільність – 8,непорядність – 6, захищеність – 6, безвідповідальність – 6;
дальня периферія: хабарники – 5, зрада – 5, жадібність – 5,повага – 5, керівник – 5, впевненість – 4, задоволення амбіцій – 3,корисливість – 3, депутат – 3, порядність – 3, нахабність – 3, цар – 3, лідер –2, професійність – 2, розум – 2, рішучість – 2, ганебність – 2, відсутністькорупції – 2, турбота – 2, засіб легкої наживи – 2, кримінал – 2, бандитизм –2, спокій – 2, визнання – 2, недоторканість – 2, недоторканість перед законом –2, престиж – 2, Бакутина – 1, Кучма – 1, володар – 1, Тимошенко – 1, Шуфрич –1, Щуровський – 1, чоловік – 1, Янукович – 1, фараон – 1, Цезар – 1, жінка – 1,бути фаворитом – 1, аморальність – 1, бездушність – 1, безпринципність – 1, безсоромність– 1, брехуни – 1, брутальність – 1, егоїзм – 1, зверхність – 1, нечесність – 1,нещирість – 1, продажність – 1, люди без сумління та гідності 1, гідність – 1,гордість – 1, добродушність – 1, мудрість – 1, організаторські здібності – 1,організованість – 1, освіченість – 1, дисципліна – 1, правопорушення – 1,порушення Конституції – 1, замилювання – 1, розкрадання державного майна – 1, здирництво– 1, безпека – 1, благополуччя – 1, рахунки в іноземних банках – 1, процвітання– 1, гідне життя – 1, можливість подорожувати – 1, все найкраще собі – 1,неспокій – 1, проблеми – 1, усамітнення – 1, самотність – 1, спокуса – 1.
Наступним етапом моделювання структури концептуальної зони«влада – система» став кількісний підрахунок мовних реакцій за тематичнимигрупами.
До тематичної групи «персоніфікація влади» увійшло 25відповідей (4,25%; 21,25%); тематична група «суб’єктивна оцінка моральнихякостей представників влади» містить такі підгрупи: аморальність – 29відповідей (4,93%; 24,65%), моральні цінності – 32 відповіді (5,44%; 27,2%);ганебне у вчинках представників влади – 94 (16%; 79,9%); групу «утилітарніресурси влади» складають асоціати 54 відповідей (9,18%; 46%), до групи «впливвлади на людину, суб’єкт влади» увійшло 5 відповідей (0,85%; 4,25%).
Ознаки, що складають ядро, ближню та дальню периферії булипереведені у процентне співвідношення від загальної кількості реакцій та відзагальної кількості реципієнтів.
До ядра ми віднесли реакції, кількість яких в процентномуспіввідношенні від загальної кількості реципієнтів складає відрізок від 36% до9%:
корупція (7,01; 35,04), брехня (3,59; 17,95), злочинність(шахрайство) (1,88; 9,40), відповідальність (1,88; 9,40).
До ближньої периферії ми віднесли реакції, відсоток якихвід загальної кількості реципієнтів варіюється від 8% до 6%:
добробут (1,54; 7,65), стабільність (1,37; 6,84),непорядність (1,37; 6,84), захищеність (1,37; 6,84), безвідповідальність (1,37;6,84);
До дальньої периферії увійшли асоціати кількість якихстановить 5% та менше від загальної кількості інформантів та до одиничних реакцій:
хабарники (0,85; 4,27), зрада, жадібність, повага,керівник, впевненість (0,68; 3,42), задоволення амбіцій (0,51; 2,56),корисливість, депутат, порядність, нахабність, цар, лідер (0,34; 1,7), професійність,розум, рішучість, ганебність, відсутність корупції, турбота, засіб легкоїнаживи, кримінал, бандитизм, спокій, визнання, недоторканість, недоторканістьперед законом, престиж, Бакутина (0,17; 0,85), Кучма, володар, Тимошенко,Шуфрич, Щуровський, чоловік, Янукович, фараон, Цезар, жінка, бути фаворитом,аморальність, бездушність, безпринципність, безсоромність, брехуни,брутальність, егоїзм, зверхність, нечесність, нещирість, продажність, люди безсумління та гідності, гідність, гордість, добродушність, мудрість,організаторські здібності, організованість, освіченість, дисципліна,правопорушення, порушення Конституції, замилювання, розкрадання держ. майна, здирництво,безпека, благополуччя, рахунки в іноземних банках, процвітання, гідне життя,можливість подорожувати, все найкраще собі, неспокій, проблеми, усамітнення,самотність, спокуса.
Результати аналізу кількісного та відсотковогоспіввідношення реакцій дозволили нам зробити висновок про те, що ознакамиконцептуальної зони «влада – система», а саме частини, пов’язаної зперсоніфікацією влади для когнітивної свідомості представників українськоїлінгвокультури, є: корупція, брехня, злочинність (шахрайство),відповідальність, добробут, стабільність, непорядність, безвідповідальність,захищеність.
Смислові ряди концептуальної зони носіями української мовивибудовуються так: аморальність представників влади та їхніх вчинків, позитивніякості особи, утилітарні ресурси влади.
Таблиця 7 Кількісний аналіз ядра та ближньої периферіїконцептуальних зон «влада – вплив» та «влада – система»Влада — система Влада – вплив Система державних органів Особа, наділена владою Ядро концепт. зони % від заг. кіл-ті відп. % від заг кіл-ті інформ. Ядро концептуальної зони % від заг. кіл-ті відп. % від заг кіл-ті інформ. Ядро концептуальної зони % від заг. кіл-ті відп. % від заг кіл-ті інформ. законність 2,22 11,11 корупція 7,01 35,04 гроші 7,18 35,9 порядок 1,17 8,6 брехня 3,59 17,95 сила 4,1 20,51 злочинність 1,88 9,40 відповідальність 1,88 9,40 Ближня периферія Ближня периферія Ближня периферія уряд 1,54 7,7 добробут 1,54 7,65 беззаконня 1,71 8,55 президент 1,54 7,7 стабільність 1,37 6,84 вседозволеність 1,37 6,84 держава 1,2 5,98 непорядність 1,37 6,84 керувати 1,2 5,98 захищеність 1,37 6,84 можливості 1,2 5,98 безвідповідальність 1,37 6,84 бізнес 1,03 5,13 вплив 1,03 5,13 безкарність 1,03 5,13
Таким чином, за результатами вільного асоціативногоексперименту виділяємо такі когнітивні ознаки концепту «влада» в наївній картинісвіту: уряд, президент, держава, корупція, брехня, злочинність (шахрайство),непорядність, відповідальність, добробут, стабільність, захищеність,законність, порядок, гроші, сила, беззаконня, вседозволеність, керувати,можливості, бізнес, безвідповідальність (нехтування обов’язками), вплив,безкарність( див. таблиця 7).
Наступним етапом аналізу структури концепту владу єзіставлення когнітивних ознак концепту в «наївній» та «науковій» картині світупредставників української лінгвокультури (див. таблиця 8).
Таблиця 8 Ознаки концепту «влада» у науковій картині світута в «наївній» свідомості представників української лінгвокультуриОзнаки концепту «влада» у науковій картині світу Ознаки концепту «влада» у «наївній» свідомості носіїв української мови Концептуальна зона «влада – система» Концептуальна зона «влада – система» законність право порядок система органів управління. уряд особа наділена владою президент держава корупція брехня відповідальність добробут стабільність непорядність захищеність безвідповідальність злочинність Концептуальна зона «влада – вплив» Концептуальна зона «влада – вплив» сила сила беззаконня вплив Вседозволеність (безкарність) керувати можливості бізнес гроші вплив
Отже, результати вільного асоціативного експериментупідтверджують наявність в структурі концепту двох концептуальних зон: «влада –система» та «влада – вплив». У результаті експерименту були відтворені всіп’ять значень концепту «влада»:
1) право, або закон на підставі якого здійснюєтьсяуправління;
2) система органів управління;
3) особа наділена владою;
4) вплив;
5) сила, могутність.
У реакціях назапропоновані напрями асоціювання виявляється певна стереотипність, яку, якправило, репрезентують найбільш частотні асоціації. У нашому дослідженні такимиасоціатами є корупція (35% від загальної кількості опитаних) та гроші (36% відзагальної кількості реципієнтів). Це явище є наслідком спрощеного схематичногоспособу мислення (і мовлення), властивого більшості людей, способу, який, як ібільшість схем, полегшують розуміння чи орієнтацію людини у навколишнійсуспільній дійсності.
Наступною закількістю асоціатів когнітивною ознакою концепту влада є сила (20,5% відзагальної кількості реципієнтів). Наявність в структурі концепту «влада» внаївній картині світу представників української лінгвокультури ознаки «сила»,незалежно від статі та статусу інформанта в ієрархії владних відносин, на нашудумку, можна пояснити тим, що саме через силу, чи то фізичну, чи духовнуздійснюється вплив; сила дає право розпоряджатися чимось, або кимось на свійрозсуд. Мати силу: мати вплив, владу, авторитет. Сила також є джереломдіяльності, спонукання, могутності, впливу. А вплив, в свою чергу, це прояввладних відносин.
Як в науковій, такі в наївній картині світу поняття «влада» в першу чергу пов’язане з системою.Проте, на відміну від наукового тлумачення поняття влади в свідомостіпересічних громадян відбувається певний смисловий зсув у бік персоніфікаціївлади. Тобто, якщо, лексикографічні джерела дають визначення влади як системиорганів управління, в свідомості носіїв української мови влада – це, перш завсе, особа, наділена владою. Саме тому «влада» як структура державних органівпредставлена в наївній свідомості носіїв української мови порівняно невеликоюкількістю асоціатів, які складають ближню периферію досліджуваного концепту:порядок (державний лад), уряд, президент, держава. Причому такі когнітивніознаки, як уряд та президент, з більшою інтенсивністю проявляються в свідомостіжінок та у групі підлеглих, а у свідомості чоловіків та представників владипривалює когнітивна ознака порядок (державний лад). Що ж до суб’єкта владнихвідносин, особи, наділеної владою, то представники української лінгвокультуривиділяють такі когнітивні ознаки цієї концептуальної зони: брехня (18% відзагальної кількості інформантів), непорядність (7% від загальної кількостіопитаних) на позначення аморальності представників влади; злочинність (9,4% відзагальної кількості опитаних) на позначення аморальних вчинків представниківвлади; відповідальність (9,4 % від загальної кількості реципієнтів) як обов'язок відповідатиза певну справу, дії, вчинки, слова; безвідповідальність – відсутність у людинипочуття обв’язку. Як бачимо, в цих ознаках превалює оцінка особи наділеноївладою з погляду моральності/аморальності її вчинків та особистісниххарактеристик. Отже, спільним в усвідомленні влади носіями української мовинезалежно від статі та соціального статусу є апеляція до моральних цінностей таморальних якостей особи представника влади. Увага українських реципієнтів додій, які є ганебними як для людини, так і для суспільства в цілому, підкреслюєважливу роль людини у його особистій відповідальності за поведінку та мотивийого вчинків.
Українськіреципієнти серед когнітивних ознак концепту «влада» виділяють також такі ознакияк добробут, стабільність, захищеність. На нашу думку, ці ознаки існують усвідомості носіїв української мови на позначення тих благ, що отримує людинавнаслідок її приходу до влади.
Аналізлексикографічних джерел дозволив нам виявити в концептуальній зоні «влада –система» наявність опозиції «влада – народ». Таке протиставлення в ЗМІ, якправило набуває форми «свої – чужі». У реакціях реципієнтів ця опозиціяпредставлена опосередковано, вона реалізується через оцінну лексику (владабезвідповідальна, корумпована, непорядна, брехлива, байдужа щодо потреб народу тощо).Слід також зауважити, що незважаючи на державну форму правління в Україні, асаме демократію («форма управління, політичний лад, за якого верховна владаналежить народові» [47, 181]) «владанароду» зафіксована у відповідях не була, лише оцінка влади, як певного явища,яке існує незалежно від волі та бажання людей.
Концептуальна зона«влада – вплив» в наївній свідомості представників української лінгвокультурипредставлена такими когнітивними ознаками: гроші, сила, вплив як виявмогутнього впливу, керувати, а отже здійснювати вплив, підкорювати когось своїйволі, бізнес як справа, що дає прибуток, а також можливість впливати на іншихлюдей, можливості – внутрішні сили, ресурси, здатності, безкарність,вседозволеність, беззаконня, як вияв протиправного впливу. Слід зазначити, щозгадані нами ознаки нерівномірно виявляються в групах жінок та чоловіків,керівників та підлеглих. Так переважна більшість жінок та підлеглих у своїхвідповідях дає оцінку діям представників влади, як таким, що відповідаютьзакону, або є протиправними, а в асоціатах чоловіків та представників владикомпонент закон майже відсутній. Символічні асоціати, які описують владу як болото,бруд, павутиння, пітьму, полум’я, грязь досить вагомі для українськоїлінгвокультури. У цьому випадку характеристика поняття «влада», на нашу думку,збігається з поняттям «зло», інтерпретація якого через наведені символи маєетнокультурні підстави і може бути інтерпретована крізь призму давніхрелігійних вірувань та міфологічних уявлень українців. За результатами вільногоасоціативного психолінгвістичного експерименту можемо констатувати фактнаявності взаємодії когнітивного та прагматичного планів в структурідосліджуваного концепту в свідомості носіїв української мови. Але незважаючи нате, що всі базові значення досліджуваного концепту були відтворені у відповідяхреципієнтів, концепт «влада» в наївній свідомості представників українськоїлінгвокультури зазнає певних змін у порівнянні з існуванням концепту в науковійкартині світу. Якщо у науковій картині світу концепт «влада» переважноскладається з когнітивних ознак, які є лексикою політичної терміносистеми,відтворюють фрагмент об’єктивної дійсності, в наївній свідомості носіївукраїнської мови у взаємодії когнітивного плану концепту «влада» з прагматичнимвиявляється домінування прагматичного.
ВИСНОВКИ
Культура народу вербалізується в мові, саме мова акумулюєключові концепти культури. Створена мовою картина світу – це суб’єктивний образоб’єктивного світу, вона несе в собі риси людського світосприйняття, тобтоантропоцентризму, який пронизує всю мову.
Тоді концепти – ніби згустки національно-культурнихсмислів, «ланки культури». Їх вивчення допомагає виявити особливостісвітосприйняття народу, уявити концептуальну та національну картини світу.
Аналіз структури та змісту концепту «влада» якуніверсальної концептуальної домінанти, яка пронизує всі сфери суспільногожиття та вербалізується великою кількістю найменувань, які утворюють семантичнеполе владних відносин, дозволяє зробити такі висновки:
· Змістовий мінімум концепту «влада», виділений наоснові аналізу лексикографічних джерел, в українській лінгвокультурі складаютькомпоненти «закон», «сила», «вплив», «система державних органів», «особи,наділені владою». Наведені ознаки формують ядро концепту та водночас свідчатьпро наявність в його структурі двох концептуальних зон «влада – система»(закон; система державних органів; особа, наділена владою) та «влада – вплив»(сила, вплив).
· У кожній з наведених концептуальних зон, репрезентованихлексичними засобами, існує своя «зональна» область ядра та периферії. Ядрокожної концептуальної зони представлено термінологією, яка утворює первинніознаки концепту та називає явища, найбільш актуальні для сучасного життя. Зонаближньої периферії репрезентована мовними засобами, якими є часто вживані словата словосполучення, а також найбільш стійкі уявлення, які існують у свідомостіносіїв української мови. Зону дальньої периферії складає лексика, яка немістить владної семи, але опосередковано вказує на владу. Межі ядерноїта периферійної областей кожної концептуальної зони є незамкнутими і несталимиза своїм складом. Постійні зміни в суспільно-політичному житті впливаютьна якісний склад концептуальних зон, внаслідок чого вони вбирають в себе новімовні факти.
· Результати вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту підтверджують наявність двохконцептуальних зон в структурі досліджуваного концепту: «влада – вплив» та«влада – система», а також наявність виділених на основілексикографічного аналізу базових концептуальних ознак. Експериментальнобуло виявлено також ряд концептуальних ознак, актуальних для наївної свідомостісучасних представників української лінгвокультури, які є асоціативно-фоновимзмістом концепту «влада».
· На базі експериментально отриманих відомостей виділеніядерні та периферійні ознаки концепту «влада» в групі жінок та чоловіків,керівників (представників влади) та підлеглих. У ході експерименту буловстановлено, що структура концепту залежить від статі реципієнта, а також відйого статусу в ієрархії владних відносин. За наявності спільних для всіхчотирьох груп ознак концепту під час моделювання його структури було виявленоряд відмінностей, які, на нашу думку, свідчать про гендерну та соціальнуобумовленість сприйняття досліджуваного поняття. Так, спільними для когнітивноїсвідомості жінок та чоловіків, керівників та підлеглих є такі ознаки: гроші,сила, корупція, брехня, злочинність, законність.
· Результати експерименту свідчать про те, що всвідомості всіх реципієнтів, носіїв української мови, превалює уявлення провладу як систему державних органів, осіб, представників цієї системи, або впливсистеми. Зрідка уявлення про владу проектуються на відносини у виробничомуколективі та ще рідше на відносини у родині.
· Незалежно від статі реципієнта та його статусу вієрархії владних відносин поняття «влада» асоціюється в першу чергу з грошимата корупцією. На нашу думку, ці реакції свідчать про наявність лінгво-ментальногостереотипу в свідомості представників української лінгвокультури, який, якправило, репрезентують найбільш частотні асоціації.
· Аналіз фактичного матеріалу виявив наявність уконцептуальній зоні «влада – система» опозиції «влада – народ», якареалізується через певну ідеологічну спрямованість політичних термінів, а такожза допомогою цілеспрямованого добору оцінної лексики. Таке протиставлення взасобах масової інформації, а також в наївній свідомості представниківукраїнської лінгвокультури, як правило, набуває форми «свої – чужі».
· Експериментально встановлено, що задопомогою вербальних асоціатів можна виявити характер соціальнихзмін. Частотні реакції дозволяють дати оцінку цим змінам. Саме стереотипнічастотні реакції відображають суттєві для національноїмови лінгвістичні та екстралінгвістичні зв’язки слова. Експериментальнодоведено, що прагматичний компонент, який виявився частиною змістової структуриконцепту, тісно пов’язаний з національним менталітетом.
· Наше дослідження підтверджує можливість описуконцепту «влада» на основі виявленої сукупності ознак, що характеризуютьдосліджуваний концепт. Зазначені ознаки формують структуру концепту в термінахядра та периферії: чим ближче концептуальні ознаки розташовані до ядра, тимсуттєвішими вони є для носіїв мови, міра віддалення від ядра вказує на ступінь вагомостіконцептуальних ознак.
· Усередині концепту відбуваються постійні поняттєвізміни, чим зумовлена відсутність чітких меж для когнітивних шарів, оскількивони рухливі та взаємопроникні. Дальня периферія більш схильна до коливаньознак, тоді як ядро та ближня периферія більш стабільні та стійкі. Гнучкість тарухливість когнітивних шарів всередині концепту характеризують його як «живе»утворення, яке знаходиться в постійному розвитку та формується в свідомостііндивіда в тісному зв’язку зі вже засвоєними цінностями цього соціуму.Вважаємо, що у реальній дійсності відбувається розширення інформаційногопотенціалу концепту.
· Отриманий експериментально матеріал дозволяє детальнодослідити зміст концепту «влада», а також зробити детальний опис моделідосліджуваного концепту. Результати дослідження підтверджують думку про те, щозміст концепту «влада» обумовлений світоглядом, світовідчуттям та базовими уявленнямиіндивідів як членів лінгвокультурних спільнот, сформованих у свідомості черездієвий контакт з навколишнім світом.
· За результатами вільного асоціативногопсихолінгвістичного експерименту можемо констатувати факт взаємодіїкогнітивного та прагматичного планів в структурі досліджуваного концепту всвідомості носіїв української мови. Однак, незважаючи на те, що всі базовізначення досліджуваного концепту були відтворені у відповідях реципієнтів,концепт «влада» в наївній свідомості представників української лінгвокультуризазнає певних змін у зіставленні з існуванням концепту в науковій картинісвіту. Якщо у науковій картині світу концепт «влада» переважно складається зкогнітивних ознак, які являють собою лексику політичної терміносистеми, відтворюютьфрагмент об’єктивної дійсності, в наївній свідомості носіїв української мови увзаємодії когнітивного плану концепту «влада» з прагматичним виявляєтьсядомінування прагматичного.
Запропонована методика аналізу концепту «влада» відкриваєнові перспективи для подальших наукових досліджень, зокрема у царині різних лінгвокультур.До вивчення зазначеного концепту можуть бути також залучені фразеологічнісловники, а також авторські художні тексти.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальні проблеми металінгвістики: Зб. наук. ст.за матеріалами V Міжнар. наук.конфер. – Черкаси: Ант, 2007. – 342с.
2. Апресян Ю.Д. Эмоциональная система. Образ человека по данным языка:попытка системного описания // Вопросы языкознания. – 1995. – № 1. – С. 37-65.
3. Арутюнова Н.Д.Язык и мир человека. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 896с.
4. Бабушкин А.П. Типыконцептов в лексико-фразеологической семантике. Воронеж: Издательство ВГУ,1996. – 246c.
5. Бацевич Ф. С. Когнітивне і лінгвальне в процесахвербалізації // Мовознавство. – 1997. – №6. – С. 30-36.
6. Бессонова Л.Е. Лексикографическое описание политических концептов// Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 65. –С.49-53.
7. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми// Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Київський ун-т ім. Тараса Шевченка,2001. – С. 15-22.
8. Бєлова А.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові // Проблеми семантикислова, речення та тексту. – К.: КНЛУ, 2001. – Вип.7. – С. 26-30.
9. Болдырев Н.Н.Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // http://www.philol.msu.ru.
10. БрагинаН.Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) //Фразеология в контексте культуры / отв. ред. В.Н. Телия. – М.: Языки русскойкультуры, 1999. – С.131-138.
11. БуйноваР.А. Универсальные и специфические черты метафоризации // Лингвистическиеисследования: К 75-летию профессора В.Г. Гака – Дубна: Феникс, 2001. – С.49-66.
12. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики ипрагматики. – М.: Языки славянской культуры, 2001. – 272с.
13. ВежбицкаяА. Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1996. – 411с.
14. Великийтлумачний словник української мови: Близько 40000 сл. / [Упоряд. Т.В.Ковальова].– Х.: ФОЛІО, 2005. – 767с.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / В’ячеслав Тимофійович Бусел (уклад. та голов. ред.). – К.: Перун, 2005. – 1728с.
16. Воркачев С.Г. Счастье как лингвокультурный концепт. – М.:Гнозис, 2004. – 240с.
17. Воркачев С. Г. Культурный концепт и значение Труды Кубанскогогосударственного технологического университета. Сер. Гуманитарные науки. Краснодар,2003. – Т. 17, вып. 2. – С. 268-276.
18. ГачевГ.Д. Национальные образы мира: Космо-Психо-Логос. – М.:Изд. группа «Прогресс»-«Культура», 1995. – 480с.
19. ГорошкоЕ.И. Интегративнаямодель свободного ассоциативного эксперимента. М.; Х.: РА – Каравелла, 2001. – 316с.
20. ГорошкоЕ., Кирилина А. Гендерные исследования в лингвистике сегодня // Гендерныеисследования. – Х.: ХЦГИ, 1999. – № 1. – С. 45-65.
21. ДобровольскийД.О., Караулов Ю.Н. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка. –М.: Помовский и партнеры, 1994. – 116с./>
22. Дроздова С.О. Концепт «влада» у сучасномуросійському політичному дискурсі. Автореф дис. канд. філ.наук: 10.02.02. – Дніпропетровськ, 2004. – 22с.
23. Ермаков С.В., Ким И.Е., Михайлова Т.В., Осетрова Е.В., СуховольскийС.В. Власть в русской языковой и этической картине мира. – М.: Языки славянской культуры, 2004. –408с.
24. Етимологічний словник української мови в 7т. / В.Є.Дуденко, Л.П. Марченко та ін. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.1. – 632с.
25. Жаботинська С.А. Посесивна конструкція і концептуальні трансформи// Мова. Людина. Світ. До 70-річчя професора М. П. Кочергана. Зб. наук. статей.Під ред. Тараненка О.О. — Київ: Київський нац. лінгвістичний ун-т, 2006. — С.178-192.
26. Завгородня Л.В. Природа стереотипу та стереотипні інновації упубліцистиці // Семантика мови і тексту. Зб. статей VІМіжнародної конференції. – Івано-Франківськ,2000. – С. 197-201.
27. Залевская А.А. Введение в психолингвистику: [Учеб.для студентов вузов, обучающихся по филол. спец.] – М.: Рос. гос. гуманитар.ун-т, 2000. – 381с.
28. Зализняк А.А.,Левонтина И.Б., Шмелев А.Д. Ключевые идеи русской языковой картины мира: Сб. ст. – М.: Языки славянскойкультуры, 2005. – 544с.
29. ІващенкоВ. Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мистецькійкартині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології):Монографія. – К: Видавничий Дім ДмитраБураго, 2006. – 328
30. Караулов Ю.Н.Русский язык и языковая личность. – М.: Наука, 1987. – 261с.
31. Кочетков В.В.Социологический анализ межкультурных различий: Автореф.дис.канд. соц. наук. 20.06.00 /Саратов. гос.техн. ун-т. – Саратов, 2000. – 22с.
32. КрасныхВ.В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? – М.: Гнозис, 2003. – 375с.
33. КубряковаЕ.С., Шахнарович А.М., Сахарный Л.В. Человеческий фактор в языке и речи: Язык ипорождение речи. – М.: Наука, 1991. – 260с.
34. Лазарович О.М. Мовні стереотипи і мовна картинасвіту // www.nbuv.gov.ua/Articles/kultnar/knp200232/knp32_28.doc
35. Лакофф Дж. Лингвистические гештальты// Новое взарубежной лингвистике. – Вып. Х. Лингвистическая семантика. – М.:Прогресс, 1981 – С.350-368.
36. Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке / Н.Д.Арутюнова (отв.ред.), И.Б. Левонтина (отв.ред.). – М.:Индрик, 1999. – 422с.
37. Логическийанализ языка. Языки эстетики: Концептуальные поля прекрасного и безобразного /Н.Д. Арутюнова (сост., отв.ред.). – М.: Индрик, 2004. – 717с.
38. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики: Учебник. –М.: Смысл, 2003. – 286с.
39. Лурия А. Р. Язык и сознание. – М: Изд-во Моск. ун-та, 1979 – 320с.
40. МасловаВ.А. Когнитивнаялингвистика: учебное пособие. – Минск: Тетра Систем, 2004 – 256с.
41. Мартинюк А.П. Гендерні стереотипи та їхвідображення у мові й мовленнєвій взаємодії (на матер. англ. мови) // ВісникКНЛУ. Серія Філологія. – 2003. – Т.6, №1. – С. 102-109.
42. МонакинВ.М. Сопоставительная лексикология. – К.: Знання, 2004. – 326с.
43. Новийтлумачний словник української мови: У 4 т.: 42000 сл.: [Для студентів вищ. тасеред. навч. закладів] / Уклад.: В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т.1. – 720с.
44. Панасова Е.П. Концепт «солнце» в русской языковой картине мира: Автореф дис. канд. фил. наук: 10.02.01. –Екатеринбург, 2007. – 26с.
45. ПетренкоВ.Ф. Психосемантика сознания. – М.: Изд. МГУ, 1988 – 207с.
46. Пінчук О.Ф. Нариси з етно- та соціолінгвістики. –К.: Просвіта, 2005. – 151с.
47. Політологічний енциклопедичний словник/ За ред. Шемшученак, В.Д.Бабкіна, В.П. Горбаня. – К.: Ґенеза, 2004. – 763с.
48. ПоповаЗ.Д., Стернин И.А. Очерки по когнитивной лингвистике. – Воронеж: Истоки, 2001.– 191 с.
49. Рольчеловеческого фактора в языке: Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – 261с.
50. Сахарный Л.В.Введение в психолингвистику. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1989. –181с.
51. Селіванова Олена Олександрівна. Нариси зукраїнської фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти). – К.;Черкаси: Брама, 2004. – 276с.
52. СеливановаЕ.А. Когнитивная ономасиология. – К.: Фитоцентр, 2000. – 248 с.
53. СеребренниковБ.А. К проблеме «язык имышление» (всегда ли мышление вербально?) //Сравнительное лингвистическое языкознание. – 1977. – № 1. – С. 9-17.
54. Серебренников Б. А. Роль человеческого фактора вязыке: Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – 213 с.
55. Сімонюк В. П. Мовна картина світу. Взаємодія мов. –Харьків.: Основа, 1998. – 169 с.
56. Словник синонімів української мови: У 2 т. / НАН України;Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні / А.А. Бурячок (ред.) –К.: Наукова думка, 1999. – Т. 1. – 1026с.
57. Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. –К.: Наукова думка, 1977. – Т. 1. – 630с.
58. Словник украiнськоi мови: В 11 т. – К.:" Наукова думка", 1980. – Т.1(А-В). – 780с.
59. Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.: У 28вип. Д. Гринчишин (ред. ). – Л., 1994. – Вип.4. – 320с.
60. СлышкинГ.Г. К проблеме составления лингвокультурологического концептуария // www.vspu.ru
61. Соколовская Ж. Картина мира в значениях слов –семантические фантазии или катехизис семантики. – Симферополь.: Таврия, 1993. –231 с.
62. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / В.І. Волович (ред.),В.І. Волович (уклад.). – К.: Укр. Центр духовноїкультури, 1998. – 728с.
63. Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник. В.П. Андрущенко (загал.ред.), М.І. Горлач (загал.ред.). – К.:Рубікон, 1997. – 400с.
64. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. – М.: ГИИНС, 1958. – Т.1. – 1184с.
65. Степанов Ю.С.Константы: словарь русской культуры. – М.: Академический Проект, 2001. – 989с.
66. Степин В.С., Кузнецова Л. Ф. Научная картина мира в культуре технической цивилизации. –М.: Наука, 1994. – 272 с.
67. СукаленкоН. И. Отражение обыденного сознания в образной языковой картине мира. – Киев:Наукова Думка, 1992. – 152 с.
68. ТимченкоЄ. Історичний словник українського язика. – Харків; Київ, «Державне видавництво України», 1932. – 948с.
69. Тимчук О. Ціннісна переорієнтація суспільства вдзеркалі сучасного публіцистичного стилю // Культура слова. – К. Наукова думка,1996. – С. 45-67.
70. Тлумачний словник сучасної української мови: близько 50 000 слів/ Іван Михайлович Забіяка (уклад.). – К.: Арій, 2007. – 580с.
71. Тлумачний словник-мінімум української мови: Близько 7,5 тис. слів / Л.О. Ващенко (уклад.), О.М. Єфімов (уклад.).– 2.вид., виправ. і доп. – К.: Довіра, 2000. – 536с.
72. Телия В.Н.Русская фразеология: Семантический, прагматический и лингвокультурологическийаспекты. – М.: Шк. «Яз. рус. культуры», 1996. – 284с.
73. Теремова Р.М.Российская ментальность и проблема ее инокультурного восприятия // www.ideashistory.org.ru.
74. ТереноваД.І. Асоціативний портрет українця та росіянина // Мовознавство, – К: 1997. – №6. – С. 43-50.
75. Тимчук О.Ціннісна переорієнтація суспільства в дзеркалі сучасного публіцистичного стилю// Культура слова. – К. Наукова думка, 1996. – С. 45-67.
76. Убийко В.И. Словарь концептосферы и динамика дискурса // Когнитивные аспектыисследования русского языка, 2002. – www.rulangcongress.newmail.ru
77. Философскийэнциклопедический словарь / Е.Ф.Губский и др. – М.: ИНФРА-М, 1997. – С. 89.
78. Філософськийенциклопедичний словник / В.І. Шинкарук та ін. – К.: Абрис, 2002. – С. 94-95.
79. Чабан Н. А. Менталітет: лінгвосеміотичний аспектзіставного аналізу// Проблеми зіставної семантики. – К.: Наукова думка, 1995. –С. 56-68.
80. Чорновол-Ткаченко О.О. Вербалізація концепту«влада» у сучасному британському дискурсі. Автореф дис.канд. філ. наук: 10.02.04. –Х., 2007. – 20с.
81. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. – Волгоград:Перемена, 2000. – 368с.
82. Шишкина С.А. Лингвокогнитивная икультурная интерпретация концепта «интерес» в русском и английском языках // www.tmnlib.ru
83. Шмелев А.Д. Русская языковая модельмира: материалы к словарю. – М.: Языки славянскойкультуры, 2002. – 224с.
84. ЯворскаяГ.М. Прескрептивна лінгвістика як дискурс. Мова, культура, влада. – К.: Ін-тмовознавства ім. О.О. Потебні, 2000. – 286с.
85. Язык и структуры представлениязнаний. – М.: РАН, 1992. – 286с.
86. Яковлева Е.С. Фрагменты русскойязыковой картины мира. – М.: Гнозис, 1994. – 344с.
Додаток 1
Характеристика концепту «влада» в групі керівників тапідлеглих
Діаграма 1
Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада яквплив системи»
/>
Діаграма 2
Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада яксистема державних органів»
/>
Діаграма 3
Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада яксуб’єкт, представник влади»
/>
Додаток 2
Характеристика концепту «влада» в групі чоловіків та жінок
Діаграма 4
Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада яквплив системи»
/>
Діаграма 5
Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада яксистема державних органів»
/>
Діаграма 6
Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада яксуб’єкт владних відносин»
/>
Додаток 3
Вербальні репрезентанти концепту «влада»
Тематична група «влада як система державних органів» державніоргани управління: Верховна Рада – 3, кабінет міністрів – 1, парламент – 2,партія «Регіонів» – 1, рай адміністрація – 1, уряд – 4,прем'єр-міністр – 2, держава – 7, президент – 9, політика – 3, антагонізм довиконавчої влади – 1, система – 1, армія – 2, міліція – 1, суди – 1, основадержави – 1; всього відповідей: 40;
негативне в системі владних відносин: банкрут – 1, пільги –1, податки 1, соціальна незахищеність – 2, низька оплата праці – 1, зло – 2,зубожіння народу – 2; всього відповідей: 10;
нормативні ресурси влади: законність – 13, законотворчість– 2, право 2, порядок – 9, впорядкованість – 1, лад в Україні – 1, норма – 1;всього відповідей: 29;
бюджетно-фінансові повноваження: бюджет – 1, фінансовадисципліна 1; всього відповідей: 2;
обов’язки влади: контроль – 1, обов’язок – 2, гарант прав та свобод – 1; всього відповідей: 4;
Загальна кількість реакцій складає групу з 85 відповідей.
Тематична група «влада як суб’єкт владних відносин, особа,наділена владою».
персоніфікація влади: Бакутина – 1, депутат – 3, Кучма – 1,володар – 1, Тимошенко – 1, Шуфрич – 1, Щуровський – 1, чоловік – 1, Янукович –1, фараон – 1, Цезар – 1, цар – 3, жінка – 1, керівник – 5, лідер – 2, бутифаворитом – 1; всього відповідей: 25;
суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представниківвлади:
аморальність: жадібність – 5, аморальність – 1, бездушність– 1, безпринципність – 1, безсоромність – 1, брехуни – 1, брутальність – 1,егоїзм 1, нахабність – 3, зверхність – 1, нечесність – 1, безвідповідальність –6, непорядність – 6, нещирість – 1, корисливість – 3, продажність – 1, люди безсумління та гідності – 1; всього відповідей: 29;
моральні цінності: гідність – 1, гордість – 1,добродушність – 1, мудрість – 1, організаторські здібності – 1, організованість– 1, освіченість – 1, порядність – 3, професійність – 2, розум – 2, рішучість –2, відсутність корупції – 2, дисципліна – 1, відповідальність – 11, турбота –2; всього відповідей: 32;
ганебне у вчинках представників влади: правопорушення – 1,порушення Конституції – 1, злочинність (шахрайство) – 4, зрада – 5, злодії – 7,ганебність – 2, брехня – 21, замилювання – 1, корупція – 41, кримінал – 2,розкрадання держ. майна – 1, хабарники – 5, здирництво – 1, бандитизм – 2;всього відповідей: 94;
блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади(утилітарні ресурси влади): безпека – 1, благополуччя – 1, багатство – 4,визнання – 2, впевненість – 4, гідне життя – 1, добробут – 2, захищеність – 6,недоторканість – 2, недоторканість перед законом – 2, повага – 5, престиж – 2,рахунки в іноземних банках – 1, спокій – 2, стабільність – 8, статок – 3,процвітання – 1, можливість подорожувати – 1, все найкраще собі – 1,задоволення амбіцій – 3, засіб легкої наживи – 2; всього відповідей: 54.
вплив влади на людину, суб’єкт влади: неспокій – 1, проблеми – 1, усамітнення – 1, самотність – 1, спокуса – 1; всього відповідей: 5;
Загальна кількість реакцій складає групу з 239 відповіді
Тематична група «влада як вплив системи».
негативний вплив влади: вседозволеність – 8, безкарність –6, деспотизм – 1, насилля – 2, підкорення – 2, маніпуляція свідомістю громадян 1,спонукання – 1, беззаконня – 10, жорстокість – 1; всього відповідей: 32;
бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу):безвладдя – 1, байдужість щодо потреб народу – 3, бездіяльність – 4,,безпорадність – 4, відсутність почуття обов’язку – 1, виконання вказівок зверху– 1, некорисна – 2, некомпетентність – 1, непрофесійність – 4, неспроможність –4, нестабільність – 1, невпорядкованість – 1, нелегітимність – 1, тимчасова –1, хитка – 1, ризик – 1; всього відповідей:
37 наслідки впливу влади: вдячність – 1, довіра – 1, недовіра – 3, залежність – 1,невпевненість – 1, страх – 2, покора – 1; всього відповідей: 10;
могутній вплив (сила): вплив – 6, керувати – 7, не вмієкерувати країною – 1, гроші – 42, сила – 24, могутність – 3, міць – 3,національне піднесення – 1, надійність – 3, всемогутність – 2, авторитет – 2,можливості – 7; всього відповідей: 101 ;
свобода в діях: демократичність – 2, прозорість – 1, воля –1, вибори – 4, свобода – 2, справедливість – 3, незалежність – 1, боротьба засвої інтереси 5, мітинги – 1, компроміс – 2; всього відповідей 22;
шляхи досягнення влади (впливу): бізнес – 6, кар'єра – 2; всьоговідповідей: 8;
Загальна кількість відповідей в групі становить 210відповідей.
Символічні асоціати: болото – 1, бруд – 3, високий паркан –1, дороге авто – 1, павутиння – 1, палаци – 1, пітьма – 1, цунамі – 1,американські гірки 1, смітник – 1; всього відповідей: 12
Асоціати, що не увійшли до жодної групи: клани – 1,олігархи – 3, банда – 2, християнство – 1, інопланетяни – 1, печія – 1, жіночеім'я – 1, Оля – 1, висота – 1, «бардак» — 2, діалог – 1, расизм – 1, слово –1, Лада – 1, мета – 1, сором – 2, свист – 1, сварки – 1, розподіл – 1, розколУкраїни – 1, правди не доб'єшся – 1, розумово відсталі – 1, тупість – 1, надія– 1, нірвана – 1, обіцянки – 4, екстрім – 1, ціни – 2, перегони – 1, акції – 1;всього відповідей: 39