ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Категорія перехідності — неперехідності в англійській мові
1.1 Трактування перехідності вконцепціях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів
1.2 Абсолютне вживання перехіднихдієслів в англійській мові
1.3 Абсолютне вживання перехіднихдієслів з позицій семантичного синтаксису
Висновок до першого розділу
Розділ 2. Семантико-синтаксичнійаналіз перехідних дієслів, що вживаються безоб'ектно
2.1 Класифікація перехідних дієслів
Висновок до другого розділу
Заключення
Summary
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Дієслово вграматичній будові англійської мови займає абсолютно виняткове місце внаслідокширокої розгалуженості своєї системи і тієї великої ролі, яку дієслівні формиграють в побудові речення. Дієслово — це частина мови, яка називає дії або представляє стан, проявознаки, зміну ознаки і тому подібне як дії. У сучасній англійській мовідієслово має розвиненішу систему засобів словозміни і формоутворення, чимяка-небудь інша частина мови.
Будучи однією зголовних і проблемних частин мови, дієслово залучало і привертає увагу багатьохдослідників. Саме тому існують різні проблеми по вивченню даної частини мови,існують різні класифікації дієслів і погляди на систему видо-часових формдієслова.
Дискусійноюпроблемою в англійській мові також є і категорія перехідності дієслів. Проблемаперехідності заслуговує на особливий розгляд. У цій області виявляються вельмисвоєрідні властивості і тенденції розвитку, які неодноразово були предметомобговорення і давали привід для різних тлумачень. Будучи категорією спірною ісвоєрідною, в сучасній англійській мові довкола цієї проблеми породжуютьсярізні спори і дискусії.
Відомо, щоперехідне дієслово як би бронює біля себе місце для слова (словосполуки), щопозначає предмет, на який безпосередньо переходить назване цим дієсловом дія(або предмет, що виникає в результаті цієї дії, і т. п.). Цей залежний віддієслова компонент і виконує в реченні роль прямого доповнення. Залежно відлексичного значення дієслова – присудка і підлеглого йому компонента, відситуації мови, від комунікативної установки вислову різною буде потреба вреалізації перехідності, міру «потрібності» при цьому дієслові – присудкусловесно вираженого прямого доповнення.
Отже, об'єктомдослідження курсової роботи є перехідні дієслова з відсутнім прямимдоповненням. Предметом же дослідження буде абсолютне вживання перехіднихдієслів в різних ситуаціях і репліках героїв художніх творів.
Метою курсовоїроботи є загальне вивчення абсолютного вживання перехідних дієслів ванглійській мові.
Курсова роботаскладається з введення, двох розділів, висновку, бібліографії, спискулітературних творів і додатка.
У введенніпозначені актуальність і новизна вибраної теми, визначені об'єкт і предметдослідження, поставлена мета.
В першому розділірозглядається трактування перехідності в англійській мові, проблема абсолютноговживання перехідних дієслів, а також трактування цієї проблеми з точки зорусинтаксичних, лексико-семантичних і семантико-синтаксичних характеристикдієслів.
У другому розділірозглядається класифікація перехідних дієслів, яка складається з п'ятипідкласів. Потім вивчаються чинники, що впливають на абсолютне вживанняперехідних дієслів в англійській мові.
В заключенніпредставлені висновки і результати виконаної роботи.
Бібліографіямістить двадцять сім найменувань, з яких дві — книги на іноземній мові. Потімслідує список літературних творів і додаток.
Розділ 1. Категоріяперехідності — неперехідності в англійській мові
1.1. Трактуванняперехідності в концепціях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів
Дієслово вграматичній будові англійської мови займає абсолютно виняткове місце унаслідокширокої розгалуженості своєї системи і тієї великої ролі, яку дієслівні формиграють в побудові речення. Дієслово — це частина мови, яка називає дії абопредставляє стан, прояв ознаки, зміну ознаки і тому подібне як дії. В сучаснійанглійській мові дієслово має розвиненішу систему засобів словозміни іформоутворення, чим яка-небудь інша частина мови.
Англійськедієслово має дуже розвинену систему видо-часових форм, протиставлення дійсногоі пасивного стану, протиставлення дійсного, умовного і наказового способів. Цеосновні дієслівні категорії, що охоплюють всю систему дієслова в цілому. Алеіснують, крім того, безособові форми — дієприкметник, герундій, інфінітив — якімають особливі функції і які передають і інші стосунки, чим особисті форми [9,C.50.]. З вище сказаного витікає, щодієслово — це частина мови, яка виражає граматичне значення дії. Словотворчасистема якого досить багата, чого не можна сказати про словотворчу структурудієслова.
Відповідно доморфологічної класифікації, дієслова підрозділяються на дві групи: стандартні інестандартні. І мають особливу групу незмінних дієслів. По функції в реченнідієслова підрозділяються на знаменних і службових. По видовому характеру всідієслова підрозділяються на граничні, неграничні і дієслова подвійного видовогохарактеру. Існує ще класифікація, яка характеризує дієслова з точки зоруспрямованості дії на об'єкт. З цієї точки зору всі знаменні дієслова ділятьсяна перехідних і неперехідних.
Проблемаперехідності в сучасній мові заслуговує на особливий розгляд. У цій галузівиявляються вельми своєрідні властивості і тенденції розвитку, які неодноразовобули предметом обговорення і давали привід для різних тлумачень.
Питання пророзділення дієслів на перехідних і неперехідних належить до найважчих питаньтеоретичної граматики. Тут залишилося ще дуже багато принципових недорозумінь,і у багатьох випадках прилічення конкретного дієслова в даному конкретномуреченні до тієї або до іншої категорії виявляється справою дуже скрутною.
У найширшомусенсі перехідними можна було б вважати ті дієслова, значення яких потребуєзаповнення доповненням якого б то ні було характеру, на відміну від тих, якіжодного доповнення не вимагають.
Перейдемо тепердо систематичного розгляду питання про перехідність і неперехідність.
По своїйсемантиці дієслова можуть бути:
1) такі, якідають самі абсолютно закінчений смисл і прямого доповнення приймати не можуть;
2) такі, які самідають закінчений смисл, але можуть приймати пряме доповнення, що уточнює цей смисл;
3) такі, які самізакінченого смислу не дають і без прямого доповнення уживатися не можуть.
До першоїкатегорії перш за все відносяться дієслова, що виражають стан: І am sitting, Iam standing, I am lying (лежу), а також дієслова, що позначають дію, яка посвоєму характеру замкнута в самому суб'єктові і не переходить ні на якийоб'єкт: І am running, I am walking, I am jumping, I am laughing, the water isboiling. Правда, деякі з цих дієслів (stand, run, walk, boil) можуть бути віншому значенні перехідними, тобто приймати пряме доповнення, але в цихвипадках деякі лінгвісти вважають їх іншими дієсловами.
Набагатоскладніше йде справа з другою категорією. Сюди відносяться дієслова такоготипу, як в наступних реченнях: I am reading, I am writing, I am eating, I amdrinking, I am drawing (малюю).
Кожне з цихдієслів дає сповна закінчений смисл без жодного доповнення: він характеризуєдіяльність (у найширшому смислі слова), якою зайнятий суб'єкт. На питання whatis he doing? сповна досить відповісти: he is writing. В цьому відношенні “he is writing” по суті не відрізняється від “he is lying” або “he is sleeping”. Можна сказати, що діяльність, якувиражає дієслово “to write”, по суті, є свого роду стан, в якомузнаходиться суб'єкт.
Дієслова другоїкатегорії відрізняються від першої тим, що вони допускають подальше питання:What is he reading? What is he writing? What is he eating? What is he drinking?What is he drawing?, тобто може бути поставлене питання, що вимагає уточненняназви об'єкту, над яким виробляється дія, або який виникає в результаті дії.Таким чином, можна відповісти: he is reading а newspaper, he is writing аletter, he is eating potatoes, he is drinking coffee, he is drawing а pictureof his friend.
У цих випадкахдодане таким чином пряме доповнення уточнює і завершує значення дієслова, неміняючи його основної семантики. Таким чином, доводиться констатувати, щодієслова “read”, “write”, “eat”, “drink”, draw і тому подібне можуть бути інеперехідними, і перехідними.
Третя категоріядієслів відрізняється від попередніх тим, що пряме доповнення представляєтьсятут обов'язковим для реалізації значення дієслова. Проте в межах цієї обширноїкатегорії можна угледіти дві підгрупи: з одного боку, дієслова із значеннямнастільки конкретним, що їх загальна семантика не викликає жодних сумнівів, хочвони і потребують прямого доповнення, наприклад “to break”, “to kill” або “tomention”; з іншого боку, дієслова із значенням настільки розпливчатим, що вонинабувають конкретного і відчутного смислу лише в контексті, залежно від прямогодоповнення; ср., наприклад, “to take”: he took а lesson або he took а pen абоhe took an examination; або дієслово “to make”: he made а step forward або hemade а mistake або he made а row.
Якщо взяти,наприклад, дієслово “to kill” (убивати), то ясно, що не можна вбивати безоб'єкту, що в результаті акту вбивання мають бути убиті. Таким чином, об'єктпри дієслові “to kill” повинен або бути виражений, абоматися на увазі. І цілком можна уявити собі речення, в якому при “kill” об'єктне вказаний, наприклад, “he was accustomed to kill”.
Ср. такожнаступний приклад з Чехова: Григорій: А це що? Ніна: Чайка. Костянтин Гавріличвбив. Тут при дієслові “вбив” немає жодного доповнення, але з контексту,зрозуміло, абсолютно ясно, що мається на увазі об'єкт її або цю чайку, тобтооб'єкт абсолютно безперечно присутній, хоча він зовні ніяк не виражений в мові.Він, очевидно, мається на увазі завдяки тому, що перед цим реченням ідеіменник-пропозиція “чайка”, з яким речення “Костянтин Гаврілич убив” знаходиться в безпосередньомусемантичному зв'язку.
У англійській мові такийзворот був би абсолютно неможливий, тобто ніяк не можна було б сказати: “A sea-gull. K. G. killed”, а требабуло б або поставити при дієслові “killed” займенникове доповнення “it”,або змінити всю конструкцію і сказати, наприклад, так: “A sea-gull. Killed by K. G”.
Ср. такожросійське прислів'я “Бог не видасть, свиня не з'їсть”, в якій немає доповненняні при першому, ні при другому дієслові, але об'єкт безперечно мається на увазіі заповнюється із загального змісту цього речення, рівносильного заклику досміливості. Обидва дієслова в цьому реченні доведеться вважати перехідними,хоча доповнення при них немає. Щоб переконатися в цьому, досить зіставитиречення “свиня не з'їсть” хоч би з реченням “свиня не буде їсти” (наприклад, із-за хвороби), в якомудієслово дійсне неперехідне. Істотну роль, як видно з цих прикладів, знову-такиграє дієслівний вигляд.
По-англійськитакий зворот з доповненням, що мається на увазі, абсолютно неможливий. Якщоперевести це російське прислів'я буквально на англійську мову, отримаємо текст“God will not betray, а pig will not eat”, який у такому вигляді нетерпимий.Тут абсолютно необхідно додати до обох дієслів пряме доповнення, хоч би увигляді займенника “you”, яке в такому контексті, звичайно, має дуженевизначене значення: God will not betray you, а pig will not eat you. По суті,тут займенник виражає в найзагальнішій формі спрямованість дії взагалі наякийсь одушевлений об'єкт.
Таким чином,англійській мові припущення об'єкту, взагалі кажучи, невластиве. Проте, вокремих випадках воно все ж можливе, особливо, якщо йдеться про діяльності, якахарактерна для суб'єкта. Ср., наприклад, таке речення з Байрона: Pacha! to hearis to obey!
Тут діяльність, позначенадієсловами, сприймається загалом, у відвернутому значенні, а об'єкт її маєтьсяна увазі з контексту.
Нарешті, останню підгрупу(другий підрозділ третьої групи) складають дієслова, значення яких, завідсутності уточнюючого доповнення, настільки розпливчато, що речення взагаліне дає задовільного сенсу. Так наприклад, речення “he takes” без прямого доповнення, по суті, незрозуміло. Якщододати до цього дієслова “books from the library”, підкріпиться основне значення дієслова — значеннябільш менш фізичного акту “взяття”. Якщо ж додати доповнення “lessons” або “measures” і т. п., то значення дієслова стаєнабагато слабкішим і метафоричнішим; об'єкт робить на нього настільки сильнийвплив, що поєднання цих двох елементів стає чимось єдиним, набуває характерузрощення фразеологізму або ідіоматичного, в якому тоне і індивідуальний смисл іменника, який відіграє роль додатка.Так, іменник “measures” як доповнення до дієслова “take” має, звичайно, зовсімне те значення, яке воно має, наприклад, у складі вираження “measures oflength” і тому подібне. Ср. в українській мові: приймати заходи і міри довжини,метричні заходи і тому подібне. Правда, те ж значення, що і у поєднанні здієсловом “приймати”, слово “міри” має також у виразах “рішучі заходи”, радикальні заходи і томуподібне.
У іншихпоєднаннях такого типа центр тяжіння може бути повністю перенесений на додаток,а дієслово стає в таких випадках чимось на зразок допоміжного елементу, назразок показника дієслівності всієї словосполуки. Така, наприклад, рольдієслова “to take” у складі виразів “to take care of”, “to take notice of” абодієслова “to have” в таких характерних для сучасної англійської мови поєднанняхяк «to have а look», «to have а glimpse», «to have а wash», «to have а run», «tohave а smoke».
Дієслова, з точкизору того, чи виражають вони за своїм значенням спрямованість дії наякий-небудь об'єкт і, як наслідок цього, чи можуть вони приймати доповнення,підрозділяються на перехідні і неперехідні дієслова.
Всі знаменнідієслова з цієї точки зору діляться на перехідних і неперехідних. При цьомуслід враховувати, що дуже часто переосмислення дієслова, його вживання впохідному значенні веде до зміни його характеристики як перехідного абонеперехідного. Перехідність або неперехідність дієслова не залежить від того, вякій формі — предикативною або непредикативною — дане дієслово виступає.
Неперехіднідієслова.
Сюди відносятьсядієслова, які виражають дію, що не поширюється на об'єкт, а замикається всамому суб'єктові (діячі). У цей клас входять дієслова із значенням стану: “be,exist”, “live, sleep”, “die”; рухи: “go”, “come”, “run”, arrive, “travel”;положення в просторі: “lie”, “sit”, “stand” і деякі ін.
арактернимиознаками неперехідних дієслів є:
— нездатністьприймати доповнення;
— відсутність формипасивного стану
У складі одиницьфразеологізмів — еквівалентів дієслів — провідний компонент (дієслово) такожможе мати форму пасивного стану; в цьому випадку привід стоїть після всієїодиниці фразеологізму
To take care of — to be taken care of
To lose sight of- to be lost sight of
To put fire to — to be put fire to.
Перехіднідієслова.
Ці дієслова, впротилежність неперехідним, виражають дії, направлені на той або інший об'єкт.Через це вони можуть:
— прийматидоповнення;
— мати формупасивного стану (окрім невеликої групи).
З перехіднихдієслів лише декілька дієслів, що мають значення відношення, як, наприклад, “tohave”, “to resemble”, “to suit”, “to depend (on)”, to belong(to) і деякі ін.,не утворюють форму пасивного стану, оскільки вони не позначають жодної дії.Перехідність дієслова може розкриватися:
а) усполучуваності з прямим доповненням, наприклад в дієслів “take”, make, “have”,“do”, “touch”, “move”, “build”, “see”, “hear”:
You have а finelibrary here.
Сюди жвідносяться поєднання з прямим доповненням, вираженим зворотним займенником“myself”, “himself” і т. д., наприклад:
I wanted toplease myself, not you.
б) усполучуваності з прийменниковим доповненням, наприклад в дієслів “wait for”,“look at”, “:talk about” і ін. Привід в цьому випадку є показником перехідностіпопереднього дієслова:
You will wait for us, won''t you?
У ряді випадків дієсловатакого типа можуть приймати різні прийменники залежно від семантики.
Крімвласно-перехідних дієслів (іншими словами. дієслів, в яких перехідне значенняосновне), в перехідному значенні часто вживаються дієслова, основне значенняяких є неперехідним. Наприклад, неперехідні дієслова “run”, “fly”, “sail” ідеяких інші можуть набувати значення каузативності (“змусити когось або щосьвиконувати відповідну дію”), в якому вони є перехідними: to run а lathe, to flyа kite, to sail а ship.
Іноді дієслово,неперехідне в основному значенні, стає перехідним в похідному значенні(«виразити що-небудь яким-небудь чином»).
Деякі дієслова,зазвичай неперехідні, як “to live”, “to die” і деякі ін., можуть зустрічатися вперехідному вживанні в конструкції з так званим cognate object типа “to live аlong life”, “to die the death of а hero” і так далі.
Дієслова, в якихперехідне значення основне, можуть уживатися абсолютно, тобто без доповнення (удійсній заставі). В цьому випадку жодного переосмислення дієслова немає;дієслово залишається перехідним, оскільки об'єкт дії або ясний з контексту, абож він неістотний (мається на увазі дія як таке, здібність до здійснення дії):
You will writetoday, I think you said?
Дієслова типа “wash”, “shave”, “dress” і ін. також часто уживаютьсяабсолютно, коли об'єктом дії є само дійова особа (зворотний займенникопускається):
Now if youwill go in and wash, I shall dress.
У тих випадках,коли ні перехідне, ні неперехідне значення не є похідним, тобто обидва єосновними, слід говорити про два омонімічні дієслова — перехідному інеперехідному, але тут слід обмовитися, що цю думку розділяють не всі учені:
Перехідний: Turn“поворачивать”
Lanny turnedhis head (Abrahams)
Неперехідний: Turn“поворачиваться”
She turned andwalked back to the house (Abrahams)
Таким чином, в цілому, в англійській мовірозмежування між перехідними і неперехідними дієсловами набагато менш чітке,чим в українській; у ряді випадківперехідність або неперехідність відповідного дієслова розкривається лише вконтексті, в словосполученні. [6,C.138-141]. Розглянемо тепер детальніше, що ж таке абсолютневживання перехідних дієслів.
1.2 Абсолютне вживанняперехідних дієслів в англійській мові
Абсолютним прийняторахувати таке вживання перехідних дієслів, при якому описується ситуація звираженим агенсом і невираженим об'єктом. Як відомо, проблема перехідності ванглійській мові пов'язана з цілим рядом спірних загальнолінгвістичних проблем,таких, як багатозначність і омонімія, тотожність і границі слова, рівневийстатус доповнення і тому подібне. Трактування абсолютного вживання з необхідністю витікає іззагальної концепції перехідності і тому розходиться у дослідників різнихнапрямів. У словнику лінгвістичних термінів О.С.Ахманової “абсолютивний”визначається як “самодовлеющий, не вимагає поширення і уточнення іншими словами“, напр.”Він палить”, на відміну від “Він палить міцні сигарети”.
Характерний длякласичних англійських граматик і словників погляд на перехідність як накатегорію переважно синтаксичну, таку, що виражається в наявності при дієсловідоповнення, зумовлює тлумачення абсолютного вживання як окремого випадкудієслівної неперехідності. Деякі дослідники, що вивчали цю проблему ванглійському і інших мовах, помічають, що перехідні дієслова в абсолютивномувживанні передають дію взагалі, дія більш відвернута, в якому перехідністьслабшає в своєму конкретному змісті, і дієслово може розглядатися як наполовинунепеехідний.
У вітчизнянійлінгвістиці переважає інша концепція перехідності, що враховує синтаксичні,лексико-семантичні і семантіко-синтаксичні характеристики дієслів. Розглянемо їх тепер по порядку.
Проблема синтаксичниххарактеристик дієслів тісним чином пов'язана з вітчизняним вченням профакультативну і обов'язкову сполучуваність. Згідно з цим ученням мовні елементиздатні мати два види сполучуваності: обов'язкову і факультативну. Обов'язкова сполучуваністьвластива тим залежним елементам, які потрібні як смисловим змістом, так іформою мовних одиниць. Обов'язкова сполучуваність характеризує ті одиниці, якімають “сильне управління”. Цей термін був використаний А.М. Пешковським дляпозначення зв'язку дієслова з відмінковими фoрмами іменника, необхідними длязавершеності, сенс якого передається дієсловом.
Теоріяфакультативної і обов'язкової сполучуваності отримала остаточне визнання післяїї розвитку в працях провідних вітчизняних учених (В.В. Винограду, В.Г. Адмоні)і знайшла свій подальший розвиток в роботах цілого ряду дослідників.
Як доказ того, щообов'язкова сполучуваність дійсно існує, часто приводять як приклад дієслово“бути” в українській мові і його аналоги в іншихмовах. Передбачається, що дієслово бути або “to be” являє собою приклад мовного елементу, який не здібний доабсолютного функціонування і вимагає обов'язкового заповнення. Якщо розглядатидієслово “to be” ізольовано, поза певною синтаксичною структурою, то цетвердження може здатися справедливим. При розгляді певних слів як словарніодиниці поняття факультативної і обов'язкової сполучуваності виявляється сповнаобгрунтованим. Наприклад, англійське дієслово “to lie — lay – lain”, узятийізольовано, як словарна одиниця, вимагає вказівки місця, і це його властивістьвиявляється у ряді синтаксичних побудов: The dog was lying on the ground/at thefeet of the boy. Обов'язковість придієслівного елементу легко доказова за допомогою вживання методу опущення,оскільки синтаксичні оскільки синтаксичні побудови типа “The dog was lying”мають незавершений сенс і не можуть розцінюватися як правильні. На думку вченних факультативної/обов'язкової сполучуваності, у дієслова “to lie — lay – lain”є обов'язковавалентність на обставину місця, якщорозглянути його функціонування в синтаксичних структурах, то виявляється, що,якщо це дієслово потрапляє в побудову, схемою якої не передбачені позиції дляпотрібних по сенсу обставинних елементів, він може вільно функціонувати без цихзалежних одиниць. Для прикладу можна скористатися загальновідомим прислів'ям “Letsleeping dogs lie”. Для приведеної синтаксичної моделі побудови потрібне абсолютне вживаннядієслова “to lie”, оскільки необхідно передати ідею самого процесу «лежання»безвідносно до того, де і як він протікає. У подібних випадках поява обставинине лише не потрібна, але і неможлива, оскільки поява залежного при дієсловіпозбавить дієслово здатності передавати значення “загальності” дії. Аналогічно і з дієсловом “to be”:потрапляючи в модель типа “she is...”, дієслово “to be” виступає як одиниця, щообов'язково вимагає заповнення: She is young/happy/clever/pretty і тому подібне.Проте, якщо звернутися до тексту монологу Гамлета і розглянути добре відомапобудова “to be or not to be” і його російське переведення “бути або не бути”,то у вказаній структурі ні в англійському, ні в російському варіанті дієслово “tobe/бути” не лише не володіє обов'язковою сполучуваністю, але і характеризуєтьсяобов'язковою несполучуваністю. Подібне абсолютне використання дієслова “to be”,що викликається вимогами моделі, спостерігається не лише відносно дієслова “tobe” як буттєвого, але і як зв'язкового. Наприклад: She has shownherself the pleasant, witty Judith she knows I like her to be, with а touch ofcoquetry thrown in on her own account (W. Locke). Існування структурної схеми,що вимагає абсолютного функціонування дієслів типа “to be” і “to lie”, говоритьпро те, що наявність або відсутність одиниці комплементу обумовлена не лишезначенням самого дієслова, але і тією позицією, яку він займає в кожній ізструктур, що допускають його. Навіть особиста форма дієслова в наказовомуспособі може функціонувати без залежних, хоча особисті форми характеризуютьсянайбільш розгорнутою сполучуваністю.
В.В. Бурлакова,вивчаючи вживання перехідних дієслів в сучасній англійській мові, пише: “…якщорозглядати перехідне дієслово як словарну одиницю мови на рівні лексичногозначення, то в цьому випадку дійсно всяке перехідне дієслово, взяте ізольовано,завжди володіє обов'язковою лексичною сполучуваністю. Проте якщо проводитианаліз на рівні синтаксису, тобто розглядати функціонування перехідних дієслівв певних структурах, то положення різко міняється, бо в цьому випадкусполучуваність перехідного дієслова регулюється вимогами моделі”.
Встановлюючиперехідність дієслів, лінгвісти часто звертаються не до фраз, а до пропозицій,тобто до синтаксичних одиниць, в рамках яких реалізуються фрази (“будівельний матеріал для пропозицій”). Ж. Вандрієс приходить до наступного висновку: ‘Спожитий без доповнення, дієсловодійсно неперехідне, оскільки дія, ним виражена, не переходить ні на якийпредмет” [8, C.52]. Проте чи правомірно ставити питанняпро перехідність-неперехідність дієслів в залежності від того, чиреалізується доповнення в реченнічи ні? Про неперехідність дієслів можна судити лише по тому, чи управляють вонидоповненням у фразах, тобто чи здатні вони утворювати фрази на основілексичного зв'язку управління. У реченніж перехідне дієслово може вживатисяі без доповнення, і від цього він не перестає бути перехідним. Щоб переконатися в цьому,можна вдатися до експерименту, що полягає в тому, що замість одиночногоперехідного дієслова в реченні використовується перехідне дієслово здоповненням. Отже, рішення питання про таку специфічну змістовну особливістьдієслівної лексеми, як перехідність або неперехідність, не можна пов'язувати звживанням або невживанням доповнення в тому або іншому конкретному реченні, щоє одиницею-конструкції іншого, синтаксичного рівня мови [13, C.111-134].
1.3 Абсолютневживання перехідних дієслів з позицій семантичного синтаксису
Розвитоклінгвістики, зокрема, семантичного синтаксису дозволило абсолютно по-новомупоглянути на багато проблем, у тому числі на абсолютне вживання перехіднихдієслів.
Ю.Д. Апресянвважає, що: “необхідно розрізнятисемантичне і синтаксичне управління. Всі слова з однаковим значенням мають однуі ту ж семантичну модель управління, незалежно від того, в якій формі вони вжиті і до якої частини мовивідносяться” [2, C.78-80]. Так, слово “лікувати”вимагає по смислу максимум п'ять “актантов”: хто лікує (лікарка), кого лікує(пацієнт), від чого лікує (хвороба), чим лікує (ліки) і в чому лікує (лікарня).У тому випадку, коли цей смисл реалізується у дієслівній формі, досягаєтьсямаксимальна відповідність моделей семантичного і синтаксичного управління ісинтаксично виявляється можливою реалізація всіх п'яти “актантов” (місцьпредиката, валентностей, залежностей), ср.: Він лікував дитину від грипу пеніциліномв стаціонарі.
Для подальшоговивчення цього питання необхідно мати на увазі, що:
а) в принципі міжсемантичним і синтаксичним управлінням немає необхідного логічного зв'язку;
б) семантичнеуправління, так само як і синтаксичне, може бути сильним і слабким;
в) тому, яксправедливо вважає І.А. Мельчук, можливі чотири семантіко-синтаксичні типиуправління.
Перший тип — цесильне семантичне і сильне синтаксичне управління; ср, любити (хто, кого),давати (хто, що, кому), бити (хто, що, чим), веліти (хто, кому, що робити) ітак далі.
Другий тип — цесильне семантичне і слабке або нульове синтаксичне управління. Як приклад можнапривести будь-який випадок недієслівного вираження смислу, який за природою єдієслівним. Так, в дієслова експортувати є три досить сильних смислових ісинтаксичних валентності: хто, що, кому/в що, ср. Росія експортує газ доЄвропи. Віддієслівний іменник експорт”, при тій же самій моделі семантичногоуправління, має декілька відмінну синтаксичну модель управління: синтаксичносильною є для нього лише друга валентність (експорт газу), а перша і третявалентності — слабкі (ср. російський експорт газу до Європи).
Третійсемантіко-синтаксичній тип управління — це слабке або нульове семантичне ісильне синтаксичне управління. Прикладами можуть служити дієслова типа “голити” (кому-л. бороду), “вирізувати”(кому-л. пухлина), тримати (кому-л. руки), “зав'язувати” (кому-л. очі),“випробовувати” (мотор на міцність), “бити” (хто-л. по спині), “простріляти”(кому-л. кашкет), дивитися (кому-л. у очі), “трясти” (хто-л. за руку) і таке інше. Всі ці дієсловасемантично двомісні, проте підпорядковують комплекс і синтаксично здатні,мабуть, до так званого подвійного управління, тобто можть реалізувати відразутри валентності.
Нарешті,четвертий семантико-синтаксичній тип управління — слабке семантичне і слабкесинтаксичне управління — можна ілюструвати прикладами “лікувати” (від чого,чим, в чому), “йти” (по чому), “махати” (кому) і тому подібне.
Iснує тенденція пояснювати абсолютневживання чисто синтаксичними чинниками. “Є всі підстави вважати, — пише В.В.Бурлакова, — що абсолютне вживання так само характерне для деяких синтаксичних позицій перехідних дієслів, якпоєднання з прямим доповненням для інших”. У числі позицій, для яких, на думкуавтора, характерне абсолютне вживання, вказуються позиції, зазвичай займанінеособистими формами, тоді як “використання перехідного дієслова у позиціїприсудка у формі дійсного простого або минулого простого часу”, по словам В.В. Бурлакової, “зазвичай спричиняє за собою обов'язковуприсутність додатка”[7,C.97].
Приведене поясненнянавряд чи можна вважати задовільним, оскільки воно не відповідає мовнійреальності: абсолютне вживання, як буде показано нижче, регулярно зустрічаєтьсяяк в позиціях, властивих неособистим формам, так і у позиції простогодієслівного присудка у всіх видо-тімчасовіх формах. Просте дійсне і минуле нестановлять винятку: Rudolphshrugged (W.s. Maugham). If the republic lost it would beimpossible for those who believe in it to live in Spain (E.Hemingway). [3,C.4-5].
Б.А. Ільїшпов'язує це явище з проблемою перехідності і неперехідності дієслів, де вінрозглядає дієслова без доповнення як неперехідні [10, C.200-202]. Б.А. Ільїш пише, що формитривалого вигляду дійсно можуть виконувати як ту, так і іншу функцію (якнеперехідного і як перехідного): he was reading і he was reading а newspaper, і тому подібне. З формамирезультативного вигляду справа йде інакше. Наприклад, такі форми дійсногоперфектного часу, як “he has read”, “he has written”, “he has eaten”, “he hasdrunk”, “he has drawn” не можуть вживатися як форми дієслова неперехідного, тобтобез прямого доповнення. Речення “he has read” є чимось незавершеним, щопотребує доповнення. Перфектні форми дадуть задовільний смисл лише приперехідному вживанні, тобто з прямим доповненням: he has read many books, hehas written several letters, he has eaten two apples, he has drunk two cups of coffee, he hasdrawn а picture of his wife, і так далі. Таким чином, перехідність і неперехідність виявляється тут тіснопов'язаною з категорією вигляду. Семантичну основу цього зв'язку встановитиневажко: якщо дія представлена продовженою, вона може розумітися як стан, в якомуперебуває суб'єкт, і бути досить ясним і без уточнення об'єкту. Якщо ж дія представлена якрезультативне, тобто завершене і таке, що привело до нового стану, тобезоб'ектне розуміння його вже неможливо: повинно бути неодмінно вказано, якийже саме результат, виражений результативною формою дієслова. Конкретно цейрезультат буде позначений назвою об'єкту, який піддається дії, або об'єкту, щовиник в результаті цієї завершеної дії. Результативність неминуче вимагаєконкретного результату.
Таким чином,робить висновок Б.А. Ільїш, перехідне дієслово “to read” має форми результативноговигляду, а неперехідне дієслово “to read” форм результативного виглядуне має.
Залишається розглянутиважче питання про те, як поводяться відносно перехідності і неперехідностіформи загального вигляду: he reads, he will read. Перехідними вони, звичайно, можуть бути:he reads two books every week, he read this novel in three days, he will readthe newspaper every day. Алечи можуть вони бути також і неперехідними? Здається що можуть, хоч це і не так очевидно, яквідносно форм тривалого вигляду, які особливо личать для неперехідної функції.Так, наприклад, можна сказати: he always reads inhis study, he always reads before going to bed, he read very quickly, he will read at five o'clock.
Проте відносно форми минулого часу,необхідна обмовка: вона може вживатися як неперехідна лише в тому випадку, якщопозначає звичну або повторну дію, тобто відповідає українському недосконаломувиду. Якщо ж вона позначає однократну закінчену дію, тобто відповідаєукраїнському доконаному виду, неперехідне вживання неможливе. Так, не можна сказати:he read in three hours.
Н.Д. Арутюнова,розглядаючи семантичний (пов'язаний з природою денотата) аспект з'єднання слівв сполученнях нефразеологічного характеру, пояснює тісну залежність міждієсловом і його актантами тими категоріями реалій, які стоять за цими мовнимизнаками.
Розбираючиприклади типа “зерно потекло в засіки’, де вживання дієслова “потекло” замість“посипалося” виявилося достатнім, щоб змінити уявлення про структуру матерії,автор укладає: “Наведені приклади показують, наскільки поступовий процесрозчленовування ситуації, сліди якого стійко зберігаються в значенні слів, утворюючияк би контур розриву, нарізку, задаючу точну форму приєднуваного фрагмента.Розділивши поняття рухомої маси і поняття руху, мова в той же час продовжуєзв'язувати характер руху з властивостями приведеної в рух матерії” [4, C.126-130].
Досліджуванеабсолютне вживання тісно пов'язане з характером стосунків між дієсловом і йогооб'єктами. Вонохарактерне як для дієслів, що зберегли, по образному вираженню Н.Д. Арутюнової,семантичну насічку. так і длядієслів, що втратили її… Проте лексико-семантичні причини, що приводять добезоб'ектному вживання дієслів, специфічні для кожної групи. Вивчення цихпричин і безоб'ектного функціонування самих дієслів показує, що абсолютневживання — явище неоднорідне: за зовні ідентичною формою вже на лексико-семантичномурівні виявляються різні закономірності.
Таким чином,розглянувши питання про те, що ж таке абсолютне вживання і різні підходи повивченню цієї проблеми, можна зробити висновок про те, що найбільш вдалою, нанаш погляд, є трактування дослідників, що вивчали цю проблему з точки зорусемантіко-синтаксичніх характеристик.
Розділ 2.Семантико-синтаксичній аналіз перехідних дієслів, що вживаються безоб'єктно
2.1 Класифікаціяперехідних дієслів
Дієслова можутькласифікуватися по різним критеріям, але у нас викликають інтерес дієслова, якікласифікуються по їх спрямованості на об'єкт, іншими словами перехідні інеперехідні дієслова. Абсолютневживання допускають різні дієслова, але необхідно відмітити той факт, що не всіпрехідні дієслова допускають абсолютне вживання. Існує безлічкласифікацій дієслів, але в нашій роботі вважаємо вдалою семантичнукласифікацію дієслів, представлену Н.Д. Арутюнової.
Н.Д. Арутюновапише, що найбільш загальне правило семантичної відповідності дієслова йогооб'єкту зводиться до того, що дієслова духовної (інтелектуальною, емоційною,вольовою ) діяльності, тобто дієслова, що позначають процеси, що відбуваються всуб'єктові, а також дієслова слухового сприйняття вимагають пропозитивнихдоповнень (підрядних речень і їх номіналізаций). Дієслова фізичної(механічного) дії поєднуються з предметними доповненнями (так само як і зконкретними суб'єктами). Ті дієслова, які позначають відчуття-дію, тобтовідчуття, не замкнуте психікою суб'єкта, поєднуються з предметним доповненням(ср. любити). До цієї групи примикають і інші дієслова, позначаючі особистістосунки і предметно-орієнтовані емоції. Ср. обожнювати, ненавидіти, сердитисяна кого-небудь і ін.
Область, проміжнуміж предикатами, що виражають психічні акти, і дієсловами, що позначаютьфізичні дії, займають дієслова із значенням соціальної активності іінституційних дій. Ці дієслова, значення яких не можна звести ні до психічних,ні до фізичних акцій, можуть бути розділені на дві пересічні групи — особово-орієнтовані і подійно — орієнтовані. До першої групи відносятьсядієслова, що позначають санкції, винагороди, призначення і тому подібне. Ср.переслідувати, заарештовувати, дякувати, нагороджувати, призначати, надаватизвання, представляти до звання, рекомендувати і ін. Ці дієслова поєднуються з предметнимоб'єктом (ім'ям особи). До другої групи належать дієслова, що позначають деяківиди цілеспрямованої діяльності соціального типа, такі, як “клопотати”, “добиватися”,“протестувати”, закликати, “боротися”, “керувати”, “підтримувати”, “присікати”,забороняти, вирішувати, “вимагати” і ін. Ці дієслова поєднуються зпропозитивним об'єктом, близьким до функції обставинимети.
Оцінні дієсловатакож займають положення, що коливається, оскільки оцінка може бути дана якпредмету або особі по їх властивостях, так і події або думці про предмет по їххарактеристиках. Оцінки найзагальнішого типа (добре — погане) мають широку іслабо диференційну сферу сполучуваності. Чим більш специфічна оцінка, тимбільше певні вимоги пред'являє вона до вибору об'єкту.
Дієсловаслухового сприйняття, вжиті в своєму прямому значенні, обумовлюють подієвуінтерпретацію об'єкту. Якщо місце об'єкту займає іменник предметного значення,воно має бути розгорнуте в реченні. Ср. “Я чув Шаляпіна” = “Я чув, як співає Шаляпін” = “Я чув спів (голос) Шаляпіна”; “У пташиному хорі можна булочути (спів, голос, трелі) солов'я”. Зв'язок дієслів слухового сприйняття з подієвою лексикою дужеприродний, оскільки звучання протікає в тимчасовій протяжності, а не лежить впросторово-предметній плоскості світу. Не випадково говорять «чути час, чутирух часу», але бачити лише «видимі ознаки часу». Звук у відомому смислі є«матеріалізованим» часом, «духовним тілом світу», по вираженню А. Блока. Придієсловах інформації і знання чергування конкретної і пропозитивної лексикиможе приховувати за собою відмінність між повідомленням про суть справи(повідомляти про приїзд сина, повідомляти про зміну графіка роботи) і вказівкоюна тему повідомлення, доречною у випадку, якщо сама інформація вже відома адресатові(ср. Тебе вже повідомилипро сина? Ти вже знаєш про сина? — = Ти вже знаєш, що син приїжджає завтра?'').Інакше кажучи, ці дієслова допускають згортання залежною від них пропозіциі доактанту (мене повідомили, що твій син приїхав = мене вже повідомили про твогосина).
Таким чином,інтенсіональні дієслова, тобто дієслова, що позначають психічні акти, ідієслова слухового сприйняття можуть мати в ролі доповнення лише пропозіції іімена пропозитивного значення, а в якості свого суб'єкт імена із значеннямживих істот. Дієслова фізичної дії мають як своїх актантов (суб'єкта і об'єкту)лише імена конкретного значення (якщо відвернутися від стихійних сил природи).Якщо в поверхневій структурі речення ця вимога не дотримана, для того, щоб бутизрозумілим, речення потребує семантичних перетворень.
а) Підклас “give”
До підкласу “give” відносяться дієслова, що маютьобширне і чітко не обмежене силове поле. Вірогідність появи при них того абоіншого об'єкту однакова. В результаті дієслова цього підкласу не містять всвоєму інтенсионалі сем об'єктів, щопоєднуються з ними. Про це можна судити по словарним дефініціямдієслів, що містять вказівки на субстанциональність об'єкту, але що не називає його конкретно (див.,наприклад, дефініцію основного значення дієслова give в словнику А. С. Хорнбі: cause а person to have something without cost or payment).
Особливістю абсолютноговживання дієслів цього підкласу є те, що редукція доповнення тут є способомпозначити актуальність зв'язків дієслова зі всім класом мислимих при ньомуоб'єктів і одночасно уникнути відзивної визначеності: То see is to believe.Редукція доповнення в даному прикладі дає читачеві можливість представитиширокий круг, поєднуваних з даним дієсловом, об'єктів. Так побачити ми можемовсе, що завгодно (звернемося до визначення цього дієслова “to see — noticesomeone or something”) і повірити ми теж можемо в багато що. У читачаз'являється широкий круг для польоту його фантазій.
«Think, feel and you are done for!» Дієслово«think» позначає «to believe something based on facts». І в даному прикладі можна говоритипро широту об'єктів, що маються на увазі, оскільки думати можна про різні речіі відчувати або розчарування, радість, втрату, біль і багато що інше.
«In these days peopledon''t understand» (J.Galsworthy).Розглядаючи цей приклад, необхідно звернутися до дефініції дієслова, щоцікавить нас (to understand — to know what someone or something means). Спираючись на це визначення стаєочевидним той факт, що дієслово не дає точної вказівки на об'єкт і читачевінеобхідно самому додумувати зміст речення. Але виходячи з життєвого досвіду,можна здогадатися про те, що, можливо, автор має на увазі небажання людейрозуміти один одного, в оскільки в даний час багато людей зайнято своїмипроблемами і їх мало цікавить життя іншої людини. Кожна людина живе сама пособі, не засмічувавши свої мізки чужими проблемами.
«I said I could notremember» (Clark). Звертаємося додефініції дієслова (to remember — to have an image in your mind of а person, аplace, or something that happened or was said in the past). Як і в попередніх прикладах, дієсловоне вказує на об'єкт. Перед читачем відкривається широкий вибір об'єктів. Так,герой, можливо, не може пригадати те, що він або хтось інший йому ранішерозповідав. Або ж не може пригадати яку-небудь подію або людину, про яку заразйде мова в його розмові з партнером. Можливо, обговорюється місце, де герой вжебував раніше, але забув і не може пригадати.
«He counted on fingers»(J.Galsworthy). Дієслово “to count”має наступне значення (to count — the process of counting how many people orthings are in the group). У даномуреченні автор не вказуєна об'єкт. Виходячи з визначення можна передбачати, що чоловік рахує кількістьяких-небудь об'єктів або людей. Але оскільки автор дає нам вказівку на те, щогерой рахує на пальцях, можна передбачити, що це дитя, яке не може проводитиматематичні підрахунки в думці. Можливо під об'єктами тут маються на увазідрузі або іграшки героя.
«June protested»(J.Galsworthy). Дефініція дієслова “to protest” має наступне значення (to protest — to try to make other people believethat something is true). У даному реченні немає вказівки на об'єкт. Дієслово немістить в собі сему об'єкту, що мається на увазі при нім, тобто це говорить проте, що читач може представити різні об'єкти при цьому дієслові. Наприклад:герой може відстоювати свою невинність, свої свідчення або вислови.
«It is veryinteresting to know how children learn» (Mc.Millan). Дієслово «to learn» маєнаступне значення (to learn — to gain experience of something, for example bybeing taught). Оскільки в цьому реченні говориться про дітей, то читачстикається з широким вибором об'єктів, наприклад, якщо це маленькі діти, товони можуть вивчати алфавіт або рахунок, пісеньку або вірш, ну а якщо ж цедорослі діти, то, можливо, мається на увазі вивчення якого-небудь предмету:хімії, фізики або іноземної мови.
«Now I reallymust know» (J.Galsworthy). Розглянемо дефініцію дієслова” to know” (to know — to have learned or foundout about something). У цьому реченні, як і в попередніх, не вказаний об'єкт. Вролі об'єкту тут можуть виступати як різні факти, наприклад: знати правду,знати хто що зробив (натворив), хто куди пішов або що-небудь інше. У цьомуреченні найімовірніше автор має на увазі, «правду», тобто герой хоче взнати, щосталося.
«He does notmatter whether he wins or not..But he usually wins» (Clark). Дієслово “to win” має наступну дефініцію (to win — toget something as а prize for defeating other people or because you are lucky).У даному реченні хоч і немає вказівки на об'єкт, але читачеві представляєтьсяможливим передбачити, що автор мав на увазі, найімовірніше, гру або змагання.Оскільки автор пише, що героєві немає значення переможе він чи ні, йомуважливий сам процес, прийняття участі в тому або іншому роді
До підкласу “give” відносяться дієслова, що належать до різнихлексико-семантичних категорій. Тут зустрічаються дієслова фізичної дії (do,make, take), духовної діяльності (know, learn, understand), соціальноїактивності (promise, demand). Абсолютне вживання цих дієслів, як буде показанонижче, є спосіб акцентуації процесуального значення дієслова.
б) Підклас “eat”
У дієслів цього підкласу більшобмежене силове поле. Їх об'єкти організовані в систему, об'єднану якимсьродовим поняттям. Родова сема об'єкту входить в інтенсионал дієслівногозначення (див. наприклад, словарні дефініції дієслів “eat”, “cook”,що включають елементи “food”або “meals”). Безоб'ектне вживання дієслів цього підкласу можливе в тих випадках, колидля ситуації досить вказівки на родову ознаку об'єкту. Оскільки сема такого об'єкту входитьв інтенсионал дієслівного значення, доповнення редукується відповідно доправила кон'юнкції, суть якого зводиться до того, що «семантична ознакапредставлена в значенні поєднання одного разу незалежно від того, скільки разіввін міститься в значенні слів-компонентів поєднання». Ср.: She could cook aswell as do laundry, she said (I. Shaw). В даному прикладі “cook — cook meals”.Оскільки доповнення дублює відповідну сему в дієслові, воно редукується.Розглянемо приклад з дієсловом “to eat”, який теж містить в собі сему об'єкту:Well, then, you have five choices: eat, sleep, drink, play poker or fight(Clark). Або ж: You see, when he is not walking or taking а bath, he is eating(Galsworthy).
Розглянемо ще приклади здієсловами, які відносяться до цієї підгрупи. Poor Tymothy must now take а harp andsing in the company of Mrs. Forsyte, Mrs. Julia, Miss Hester” (Galsworthy). Вданому прикладі, де спожито дієслово to sing, мається на увазі об'єкт, якийбезпосередньо пов'язаний з музикою: виконання пісні, мелодій. Це можнапідтвердити дефініцією дієслова (to make music using your voice).
Couldn''t hejust paint! (Galsworthy). І в даному прикладі мається на увазі, що герой малював щось (наприкладкартину або малюнок), оскільки дієслово в одному із значень позначає створеннякартини з використанням фарб. Розглянемо дефініцію дієслова “to paint” (to paint — tocreate а picture of something; to put paint onto something to change itscolour). А ось в наступному прикладі: Wash the walls before you start to paint(Mc.Millan). Читач розуміє, що суб'єкт дії фарбуватиме стіни, оскільки другезначення дієслова, як було показано вище — нанесення фарби на будь-який об'єкт з метою зміникольору.
She was knitting.It is too soon to sow yet, to make а living by writing (Хорнбі). В даномуприкладі використано два дієслова без прямого доповнення, але читачеві нескладає величезних труднощів відтворити той об'єкт, який має на увазі автор.Для підтвердження даного вислову звернемося до дефініцій дієслів: (to knit — tomake something such as а piece of clothing using wool and sticks calledknitting needles; to sow — to plant seeds in the ground). Таким чином, впершому реченні в ролі об'єкту може виступати будь-яка річ: пуловер, спідниця,шарф, тобто те, що зазвичай в'яжуть. У другому ж реченні в ролі об'єкту можевиступати будь-яке пшоно, яке сіють.
He waited tillevening, till after their almost silent dinner, till his mother had played tohim” (J.Galsworthy). Дефініціядієслова “to play” має наступні значення: to take partin а sport or game; to perform music or to use the instrument to make music. Уданому прикладі, де автор опускає пряме доповнення, читачеві неважкоздогадатися, що тут використовується друге значення дієслова, тобтовикористання інструменту з метою створення музики. Можливо, мається на увазі,що героїня грає на піаніно, а син насолоджується грою своєї матері, яказігріває його душу. А ось в наступному прикладі буде представлено перше значеннядієслова “to play” (грати в ігри). Розглянемо його: Thechildren were playing in the yard (W.s. Maugham). Якраз тут автор має на увазі,що діти грають в ігри.
«Can you draw? I likedrawing with chalk»(Mc.Millan). У даному прикладі використовується дієслово “to draw”, перш ніжрозглядати дане речення звернемося до дефініції дієслова (todraw — to create а picture by making lines with а pen or а pencil). В даному прикладі опущений об'єкт,але з самого значення дієслова читач може його відновити. Таким чином, можнапередбачити, що під об'єктом в даному прикладі мається на увазі картина абомалюнок. Окрім самого дієслова автор вказує на інструмент який виступає в ролі“підказки”, тим самим наводить читача на вірне відновлення об'єкту.
Слід зазначити те, що, читаючиприклади, де використані дієслова цього підкласу, у читача виникають певніасоціації, що і підтверджує факт про наявність в цих дієслів родової семи або виразної“семантичної насічки”.
Таким чином, абсолютневживання виявляє в цих дієслів виразну «семантичну насічку» — їх об'єкти нареферентному рівні повинні володіти рядом специфічних ознак, що є необхідноюумовою для здійснення дії, позначеної даними дієсловами. Н.Д. Арутюновавідзначає, що об'єкти таких дієслів можуть бути виділені за пасивною ознакою(їстівне, пальне, їда, продукти, «чтиво» і ін. Якщо формальний об'єктхарактеризується більш ніж однією межею, то узагальнення може протікати в двохнапрямах (ср. сподіватися на майбутнє і сподіватися на краще, боятисямайбутнього і боятися поганого).
в) Підклас “drink”
Цей підклас близький допопереднього як по величині силового поля, так і по системній організаціїоб'єктів. Його специфіка полягає в тому, що основне значення дієслів, щореалізовується у поєднанні з будь-яким членом гіпо-гіперонімічно організованої системи об'єктів, не допускає редукціїдоповнення. Така редукція реалізує лише похідне спеціалізоване значення, щорозвинулося на тлі основного і включає в свій інтенсионал семи однієї з ділянокгіпо-гіперонімічної системи.
В дієслова “drink”, наприклад, спеціалізоване значення, що реалізовується приабсолютному вживанні, — «зловживати спиртними напоями». “He still had not had the fight hewanted and he was drinking like he was just а pipe through the floor” (Clark).
В іншихдієслів цього підкласу – “love”, “write”, “save” — спеціалізовані значеннятакож вже основного; для “love” це “переживати почуття глибокої прихильності дообличчя протилежної підлоги”, розглянемо наступний приклад: Those who love,live longer (Mc.Millan) або ж “He can''t even love.” she thought(J.Galsworthy); для write – “писати листи” або «”займатися письменницькоюпрацею”: Seizing ink and writing paper, she began to write.(J.Galsworthy) або “Itis not easy to earn money by writing” (W.S. Maugham); для “save” – “копити гроші”:Mr. Joyboy was careful. He saved and he paid insurance (E.Waugh).
Coспеціалізованими значеннями дієслів цього підкласу семантично зв'язані похіднііменники наприклад, “lover” від “love”, “drunk” і “drunkard” від “drink”,“savings”, “savingsbank” — від “save”
Інколи доповнення придієсловах цього підкласу не редуціюється,проте ці випадки зазвичай структурно мотивовані. Одним з можливих чинників єнеобхідність зняти синтаксичні обмеження на сполучуваність, якщо є визначення додоповнення, які неможливопідпорядкувати дієслову:Brad wrote regularly, jovial, breezy,friendly letters (I. Shaw).
Характерно, щодоповнення зі своїми визначеннями винесене в приєднувальну конструкцію, щозайвий раз підкреслює надмірність “letters”, входження відповідної семи у вмістдієслова “write” [3, C.8-9].
г) Підклас “shrug”
До цього підкласувідносяться дієслова, які описують ситуацію, що допускає один-єдиний об'єкт. Ці дієслова включають в свійінтенсионал сему, відповідну значенню свого об'єкту. Див. словарні дефініції дієслівцього підкласу: “shrug” — «злегкапідвести плечі»,”Rudolphshrugged” (I.Shaw); nod- «швидко нахилити голову на знакзгоди або вітання», “Don Corleonenodded and gestured that Luca Brazi should be brought to him” (C.Puzo). Без'об'ектне вживання дієслівцього підкласу є нормою.
Якщо доповнення все-такиекспліцируєтся, то конструкції з доповненням і без нього повністю синонімічні ісинтаксично однотипні: The baker nodded his head vigorously (C. Puzo). Mr Goodhart noddedapprovingly (I. Shaw). Winifred shrugged her substantial shoulders (J. Galsworthy).Tony shrugged (Mc. Millan).
Регулярне і контекстуально не обумовлене абсолютне вживання цих дієслів має як семантичні, так і лексичні передумови. Усемантичному плані ці дієслова відрізняються особливо виразною «семантичноюнасічкою» — саме тут краще всього видно згадувана вище нерозчленована ситуації,при якій характер руху зв'язується в мові з властивостями матерії, щоприводиться в рух. По суті, доповнення виконує при дієсловах цього підкласусемантичну роль інструменту, знаряддя, що накладає природні обмеження накількість предметів, що беруть участь в ситуації.
Цікаво відзначити, щокількість таких дієслів в сучасній англійській мові невелика. Окрім “shrug” і“nod”, сюди можна віднести “clap”, для якого характерний як абсолютне вживання,так і поєднання з доповненням “hands” (When… she placed and eyeglass jauntilyin her eye Gilbert clapped his hands — (W.s. Maugham) або (They are alldisappeared now. The old ones are dead, except Timothy. Fleur clapped her hands (J.Galsworthy)), і “stamp” в значенні “топати ногами”.Інші дієслова, щопозначають дії, що вимагають одного природного знаряддя або органу, не маютьдоповнення, що називає цей орган. Замість цього вони містять ордійну сему в своєму інтенсионале(дефініції дієслів bite, wink, “pout”, “frown”і ін.) [3, C.8-9]. “She put her hand forward and started back with а cry. He frowned” (D.h.Lawrence). Розглянемо дефініцію дієслова “to frown” (to frown — to move youreyebrows down and closer because you are annoyed, worried, or thinking hard). Тут в самому визначенні дієсловавключена орудійна сема, тому при цих дієсловах не можебути об'єкту.William winced (D.H. Lawrence). “to wince” (to wince — to react tosomething with a sudden expression on your face that shows you are embarrassedor feel pain). “ okay,I'll leave, he said matter-of-factly, and winked at me” (L.R. Kimberla). “to wink ” (to wink — to quickly close and openone eye as a sign to someone)
Такий спосіб позначеннязнаряддя характерний для різних мов, оскільки він, по словах Н.Д. Арутюнової,“відображає структуру світу, а не особливості його мовної моделі або лексичногоузуса” [4, C. 91]. Якщо семантична насічка нестирається в процесі словооборота, то область сполучуваності прізнакових слів(дієслів, прикметників, говору) залишається дуже вузькою. Ср. “йокнути” (лишепро серце), зажмурити (лише очі), укусити (лише за допомогою зубів). Останнійприклад показує, що деякі дії, можуть бути виконані за допомогою лише одного,природного, знаряддя або органу, спеціально призначеного природою для певноїмети (ср. дивитися і бачити очима, слухати і чути вухами, думати головою абомізками, жувати і кусати зубами, говорити мовою, нюхати носом, лизати іхлебтати язиком і ін.). У цих випадках сама природа речей виклчає розширення сполучуваності слів з орудійними іменами. Вказівка на відповідніоргани при названих дієсловах абсолютно надмірно. До нього прибігають лише приемфазе (ср. бачити своїми очима, чути власними вухами) або при необхідностідодаткової індивідуалізації органу (поглянути великими сірими очима, укуситигострими зубами).
Слід звернути увагу на залежністьбезоб'ектного вживання дієслів з обмеженим силовим полем від стійкості кордонівїх імплікационала. У тих випадках, коли з якої-небудь причини, інколиекстралінгвістичної, збільшується об'єм імплікационала, дієслово не можевідразу включити сему нового об'єкту в свій інтенсионал і, отже, редукціядоповнення, що позначає новий об'єкт, стає неможливою. Це добре видно наприкладі дієслова “smoke”. Мабуть, відображаючи багатовікову практику, цедієслово включило сему «тютюнові вироби» (див. дефініцію в словнику А. С.Хорнбі: «вдихати і видихати дим тютюну»). Що почалося порівняно недавно вАнглії і США масове вживання наркотиків не встигло відбитися на семантицідієслова “smoke” — до його змісту не увійшла ще відповідна сема. Тому, якщомається на увазі куріння наркотиків, доповнення, що позначає наркотик, нередуцюється:
«We can discuss …how everybody on the campus smokes pot»,
«Do you smoke pot?»(I.Shaw)
«Cigarette?»
«I don't smoke-~except opium» (G.Green)
д) Підклас “drive”
Цей підкласвідрізняється від всіх попередніх тим, що при абсолютному вживанні дієсловареалізують, окрім основного перехідного, похідне, неперехідне значення. Ці дієслова семантично близькі — якперехідними, так і неперехідними значеннями, вони описують ситуацію руху.Перехідні значення передбачають наявність агенса, руху, що приводить в стан,предмет або істота, що позначається доповненням, яке, як і в інших підкласахможе редуцюватися: Rudolphdrove without speaking (I.Shaw). Jim drove far east to hismini-mansion, and Kelli drove to her less-than-luxurious apartment on thesouthern part of the town (L.R.Kimberla).
They havepromised I shall ride. Cousin Val cannot walk much, you know, but he can rideperfectly” (Galsworthy). Тут,як вже було сказано, важливий той факт, що агенс приводить в рух будь-який предмет.Читач може мати на увазі під об'єктом машину, велосипед або їзду на коні.
Неперехідне значенняреалізується в тих випадках, коли підмет перестає позначати виробника дії іперетворюється на позначення рухомого предмету або істоти: And there would beno question, in this weather, of doing any work below while they were moving(I. Shaw). Theydrove back to the mall (C. Puzo). They drove through dogwood and tulips andskirted fields (W.S. Maugham).
У цих прикладах не можнапередбачити редукцію доповнення “ship” або “саг”, оскільки агенс в цьомувипадку був би в однині і позначав би водія. У наших прикладах суб'єкт — займенник у формі множини, отже, це не агенс, а саме дієслово описує неводіння, а рух [4, C.11].
Неперехідні значеннядосліджуваних дієслів стають в один ряд з дієсловами руху: як в цих останніх,їх єдиний актант позначає рухомий предмет. С.Д. Кацнельсон відзначає: “Приодномісних предикатах руху єдиний предікандум завжди позначає рухомий предмет” [11,C. 202].
С. Д. Кацнельсон пише, щосемантико-синтаксична категорія єдиного предікандума легко виводиться іззначення предиката. При предикатах стану такої предікандум може, природно,позначати лише субстрата стану, ср. він спить, йому не спиться; він мерзне,ногам було холодно і т. д., де у всіх випадках субстрат стану однозначновиражений предікандумом. Рівним чином при одномісних предикатах руху єдиний предікандумзавжди позначає рухомий предмет, ср. маятник гойдається, дим повільнопіднімається догори, хворий кидався в бреду і так далі [11, C. 202].
По своїх семантичних і синтаксичнихвластивостях “drive” і ‘move” близькі до неперехідних значень дієслів “fly” і “ride”. Особливо це помітно відносно “drive” і “ride”. І самі дієслова, і відповідні похідні іменникисинонімічні — вони описують стан руху: She told him it would be about а three hour drive (C. Puzo). It was а short ride, notmore than twenty minutes (C. Puzo). Відмінності полягають лише в статусі неперехідного значення: в дієслова drive він, мабуть, нижче, ніж статус перехідного значення, в дієслова “ride” вище.
Окремою, відвищезазначених підгруп дієслів, слід вважати групу дієслів типа “to wash oneself”, “to shave oneself”без зворотнього займенника, які деякі дослідникивважають абсолютивним вживанням: Now if you''ll go in and wash, I''ll dress (S.Maugham).He dressed himself fo going out (Dickens) I washed myself in the scullery andcame back (Cronin).
Це абсолютно особливийтип абсолютивного вживання. Ці перехідні дієслова мають особливий об'єкт дії,який збігається з суб'єктом дії. Отже, дія такого дієслова замкнута у сферісуб'єкта, тобто по граматичній семантиці він близький до неперехідного. Яктільки дієслово втрачає зворотний займенник, остання нитка, що формальнопов'язувала його з перехідними дієсловами, рветься, і він стає неперехідним,але встає не в ряд. “He likes to give”, “She washes for а living”, а в ряд:“the weather changed”, що обумовлене загальною системою зіставленьпереходності- неперехідності в сучасній англійській мові. Таким чином, фраза“children don't wash easily” двозначна, на що вказує М.А.К. Хеллідей в своїйстатті «Нотатки про транзитивність і тему в англійській мові [15, C.49]. Ця фраза може означати:1) children find it difficult to wash themselves; 2) children find it difficultto wash things; 3) it is difficult to wash children. Перші два значення сходять до різнихглибинних перехідних конструкцій. Третє значеніє- результат приналежностідієслова до ряду the weather changed.
Вище було розглянутоабсолютне вживання перехідних дієслівв лексико-семантичному аспекті. Такий підхід дав можливість намітити принципикласифікації дієслів залежно від співвідношень семантичних компонентів вдієслівно-об'єктному вираженні. Проте, як показує дослідження,лексико-семантичні особливості дієслів створюють лише передумови для їхвикористання в конкретній мовній ситуації. Далі набирають чинності фактори комунікативного і поверхнєво-синтаксичного рівнів.
Заключення
В заключенніі курсової роботи необхідно підвести підсумки і зробитиосновні виводи. Отже, абсолютне (абсолютивне) вживання перехідних дієслів — цетаке вживання перехідних дієслів, при якому описується ситуація з вираженимагенсом і невираженим об'єктом.
У даній роботібезоб'єктне вживання перехідних дієслів розглядається з точки зору синтаксичних,лексико-семантичних і семантико-синтаксичних характеристик дієслів. Найбільшвдалою, на наш погляд, є трактування цієї проблеми дослідниками, що вивчали цюпроблему з точки зору семантико-синтаксичних характеристик. Ця концепціяполягає в тому, що важно розмежовувати валентність обов'язкову і факультативну,звертаючи увагу на те, чи маємо справу із змістовним або формальним планом.
Переходність/неперехідність розглядається вченими як категорія істино — семантичного рівня,що впливає, але не повністю визначає, поверхневу синтаксичну структуру речення.За представниками цього напряму ми виходимо з визнання збереження дієсловамипри абсолютному вживанні об'єктної інтенциї, дієслово передає певну інформаціюпро відсутнє доповнення, тобто семантична структура дієслова містить семи йогооб'єктів. Розглядається класифікація дієслів, що складається з п'яти підкласів:to give, to eat, to drink, to shrug, to drive.
Дієсловакласифікуються залежно від вмісту силового поля дієслова. Чим більший вмістсилового поля, тим менше вірогідність появи конкретного потенційного об'єктупри даному дієслові і, отже, тим менше підстав для включення об'єктних сем всемантичну структуру дієслова. Чим менше силове поле, тим вірогіднішезакріплення певних об'єктів за даним дієсловом і проникнення їх сем в йогоінтенсионал. Проводиться аналіз прикладів кожної підгрупи з безоб'єктнимвживанням перехідних дієслів.
Summary
Grammaticallythe verb is most complex part of speech. This is due to the sentral role itperforms in the expression of the predicative functionsof the sentence, i.e.the functions establishing the connection between the situation (situationalevent) named in the utterance and reality. The complexity of the verb isinherent not only in the intricate structure of its gammatical categories, butalso in its various subclass divisions, as well as in its falling into two setsof forms profoundly different from each other: the finite set and thenon-finite set.
Thecomplicated character of the grammatical and lexico-grammatical structure ofthe verb has given rise too much dispute and controversy. However, theapplication of the principles of systemic linguistic analysis to the study ofthis interesting sphere of language helps overcome many essential difficultiesin its theoretical description, and also a number of terminologicaldisagreementas among the scholars. This refers in particular to the fundamentalrelations between the categories of tense and aspect, which have aroused oflate very heated disputes.
Бібліографія
1. Авронин В.А. Проблемы изученияфункциональной стороны языка Л.: Изд-воЛенингр. ун-та, 1962, С.156.
2. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантикав синтаксическом описании. — В кн.: Единицы разных уровней грамматическогостроя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969, С.78-80.
3. Аринштейн В.М. О структурнойобусловленности сверхфразовых единств.- В кн.: Ученые записки Калининского ГПИим. М.И.Калинина, т.64, вып.1, 1979, С. 3-12.
4. Арутюнова Н.Д. Предложение и егосмысл. М.: Просвещение, 1976, С.91-92, 126-130.
5. Бархударов Л.С. Структура простогопредложения современного английского языка. М.: Наука, 1966, С.
6. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А.Грамматика английского языка.- М.: Высшая школа, 1965, С.138-141.
7. Бурлакова В.В. Основы структурысловосочетания в современном английском языке, Л.: Наука, 1975, С.35, 97.
8. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическоевведение в историю, Едиториал Урсс, 2004, С.52.
9. Иванова И.П., Бурлакова В.В.,Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка.-М.: Высшая школа, 1981, С. 50, 151-153.
10. Ильиш Б.А. Современный английскийязык. М.: Наука, 1948, С.198-202.
11. Кацнельсон С.Д. Типология языка иречевое мышление. Л., 1972, С.202.
12. Ковалева Л.М. О так называемом абсолютномупотреблении переходных глаголов в современном английском языке. — В кн.:Проблемы английской филологии. Иркутск, 1970, С. 116-117.
13. Мухин А.М. Лингвистический анализ.Л.: Просвещение, 1976, С.111-134.
14. Пешковский А.М. Избранные труды, М.: Наука, 1959, С.34.
15. Halliday M.A. Notes on Transitivityand Theme in English —
«Journal of Linguistics», v. 3, 1967.
16. Hornby A.S, Gatenby E.V, WakefieldH., The Advanced Learner's Dictionary of Current English, London, 1958.
17. Clark W.V.T. The Ox-Bow Incident,N.Y., 1960.
18. Galsworthy J. The Forsyte Saga. M.,1964.
19. Greene G. The Quiet American. L.,1955.
20. Kimberla L.R. A taste of Reality,2001.
21. Lawrence D.H. Sons and Lovers. L.,1999.
22. Lawrence D.N. Lady Chatterley'sLover, Penguin Books.
23. Puzо С. The Godfather. N. Y.
24. Shaw I. Rich Man, Poor Man. N. Y.,1974.
25. Maugham W.S. Collected ShortStories, v. 2. L., 1970.
26. Maugham W.S. Rain and Other ShortStories, M., 1977.
27. Waugh E. The Loved One. N. Y.,1957.
Додатки
Examples: а)Підклас «give»
He likes to give(Дж. Керм).
He does notmatter whether he wins or not….But he usually wins (Clark).
He would notoften sing when he knew anybody could hear (Clark).
He is a goodworker if he understands, but you have to tell him just what to do (Clark).
Did sheunderstand? (J. Galsworthy).
That shows howlittle you understand (J. Galsworthy).
He's neverinterfered and he's always seemed to understand (J. Galsworthy).
A pretty job Ishall have to make him understand! (J. Galsworthy).
I knew she wouldunderstand, because she understood everything (L.R. Kimberla).
He did remember(J. Galsworthy).
Here in a remotecorner before a plate of roasted mutton and mushed potato he read (J. Galsworthy).
I read forexaminations. I read for instruction. Here I learned to read for pleasure (W.S.Maugham).
Seeing that shehad finished reading, he came up to her (J. Galsworthy).
This added to hisfear, and he began reading (J. Galsworthy).
Expression! Ah!They were all Expressionists now, he had heard, on the Continent (J.Galsworthy).
Nor did hisfather mention her, though of course he, too, must know. (J. Galsworthy).
At least 60people were injured, but we were counting (Mc. Millan).
He still dug atthe earth viciously. He heard (D.H. Lawrence).
Twenty years is along time outside our family, who's likely to remember? (J. Galsworthy).
«I hate beyondhate» (J. Fowles).
Examples: б) Пiдклас “eat”
When did youlearn to cook? (Mc. Millan).
He ate and drankmore than he had need (D.H. Lawrence).
He ate and drank,watching the last light fade (J. Galsworthy).
While they ate hethought of Fleur (J. Galswarthy).
There still somany people who hate that we shop in the same stores or eat at the samerestaurants as them (L.R. Kimberla).
We left the mallwithout stopping to eat as we'd planned on doing (L.R. Kimberla).
You see, when heis not walking or taking a bath, he is eating (J. Galswarthy).
Past masters wereeating there (J. Galswarthy).
I eat very littlemyself…(W.S. Maugham).
Finally Jil beganto eat too (Clark).
While he ate heread a detective story (W.S. Maugham).
Wash the wallsbefore you start to paint (Mc. Millan).
She was knitting.It is too soon to sow yet, to make a living by writing (Хорнби).
She reads andknits to pass the time (Mc. Millan).
As a man sows, soshall he reap. Reap where one has not sown (Хорнби).
Well, then, youhave five choices: eat, sleep, drink, play poker or fight (Clark).
He would notoften sing when he knew anybody could hear (Clark).
«Sing, John!»John sang (J. Galswarthy).
Poor Tymothy mustnow take a harp and sing in the company of Mrs. Forsyte, Mrs. Julia, MissHester (J. Galswarthy).
Her fixed ideastood on the stage and sang with Polly Peachum, mimed with Filch…(J.Galsworthy).
No bird sang!(W.S. Maugham).
He laughed andshouted and sang (W.S. Maugham).
After dinner hismother played. He gazed at his mother while played (J. Galswarthy).
He waited till heshe had begun to play (J. Galsworthy).
The cocks crowedand played and clamoured so gaily, day in, day out (J. Galswarthy).
He waited tillevening, till after their almost silent dinner, till his mother had played tohim (J. Galsworthy).
Annie playedunder the tall old hedge picking up alder cones, that she called currants (D.H.Lawrence).
The children wereplaying in the yard (W.S. Maugham).
The boys areplaying (Mc. Millan).
She doesn't play.She works inside the clubhouse (L.R. Kimberla).
«Can you draw?» Ilike drawing with chalk (Mc. Millan).
Couldn't he justpaint! (J. Galsworthy).
Wash the wallsbefore you start to paint (Mc. Millan).
Examples: в) Пiдклас “drink”
He still had nothad the fight he wanted and he was drinking like he was just a pipe through thefloor (Clark).
Well, then, youhave five choices: eat, sleep, drink, play poker or fight (Clark).
Не had a problemwith the drink, as he put it. When he drank, he became pugnacious andchallenged people in bars (I. Shaw).
He ate and drankmore than he had need (D.H. Lawrence).
He ate and drank,watching the last light fade (J. Galsworthy).
He supposed thatpeople drank too much still, but there was not the scope for it there used tobe (J. Galsworthy).
And howconsistently Montague Dartie had drunk too much (J. Galsworthy).
He was a sociablecreature and didn't care to drink alone (W.S. Maugham).
I didn't drink, Ihad to find other ways to entertain myself (L.R. Kimberla).
It's not much funwhen you don't drink (L.R. Kimberla).
Seizing ink andwriting paper, she began to write…(J. Galsworthy).
He must write toHoly, telling her that Jon knew nothing as yet of family history (J.Galsworthy).
My dear boy- itis not easy to write (J. Galsworthy).
He would write toher. But would she answer? (J. Galsworthy).
He wrote withdifficulty and many erasures (J. Galsworthy).
I had to seeJohn- he wrote to me (J. Galsworthy).
After hearing ofhis father's dead, she wrote to Jon (J. Galsworthy).
I'll write nowand you can post it (J. Galsworthy).
The flutter ofhis eyelid fortified Soames in a resolution to write direct to the new Bolderby(J. Galsworthy).
I shall write toKuala Solor (W.S. Maugham).
What will you doif Isabel writes and puts an end to her engagement with you? (W.S. Maugham).
It is not easy toearn money by writing (W.S. Maugham).
The Sultan wasaway but he wrote to his representative (W.S. Maugham).
She wrote begginghim to persevere (W.S. Maugham).
He wrote asthough he were settled definitely in Tahiti (W.S. Maugham).
The times when hefelt lonely or missed the kid, he wrote to her (I. Shaw).
John stoodfeeling exactly as he used to when he was a naughty little boy; sore because hewas not loving and because he was justified in his own eyes (J. Galsworthy).
People willassume that I love (J. Galsworthy).
«He can't evenlove…» she thought (J. Galsworthy).
He only knew sheloved… (D.H. Lawrence).
I live and love(J. Galsworthy).
Those who love,live longer (Mc. Millan).
Traveling bytrain is cheaper, you can save (Mc. Millan).
Examples: г) Пiдклас “shrug”
I expected anargument but she merely nodded and went out (Mc. Millan).
You knew that?Soames nodded (J. Galsworthy).
The doctor noddedand went upstairs (J. Galsworthy).
John nodded (J.Galsworthy).
The girl nodded(J. Galsworthy).
Irene nodded (J.Galsworthy).
The Duke noddedand passed on (W.S. Maugham).
The fat mannodded (W.S. Maugham).
He nodded toBateman (W.S. Maugham).
Mr. Warburtonnodded to signify that the interview was at and end (W.S. Maugham).
The woman noddedand went to the house (W.S. Maugham).
Fleur nodded; herfrills shook and trembled as she swayed toward the door (J. Galsworthy).
She nodded andJohn's face lighted up at once (J. Galsworthy).
Soames nodded,and the streams forced them apart (J. Galsworthy).
« All right,Cook!» Soames nodded (J. Galsworthy).
Mom nodded, andwe left the store in a fury (L.R. Kimberla).
I nodded inagreement, but I wanted him out of my office (L.R. Kimberla).
The childrenclapped in excitement (Mc. Millan).
« I'm Soames »Timothy nodded (J. Galsworthy).
«To hold on- holdon- Consols are going up», and he nodded thrice (J. Galsworthy).
They are alldisappeared now. The old ones are dead, except Timothy. Fleur clapped her hands(J. Galsworthy).
I nodded my headin agreement but still didn't speak (L.R. Kimberla).
«Why not?» sheasked. Tony shrugged (Mc. Millan).
Monsieur Profondshrugged his shoulders (J. Galswarthy).
Fleur shruggedher shoulders (J. Galswarthy).
Annette shruggedher shoulders (J. Galswarthy).
Mr. Warburtonshrugged her shoulders (W.S. Maugham).
Examples: д) Пiдклас “drive”
Usually, mysister drives and I read the map (Mc. Millan).
I've been drivingfor 15 years and I've never had an accident (Mc. Millan).
They havepromised I shall ride. Cousin Val cannot walk much, you know, but he can rideperfectly (J. Galsworthy).
We rode insilence for almost twenty minutes (L.R. Kimberla).
I'll do the sameand ride with you, if you don't mind (L.R. Kimberla).
He drove along aroad that ran by the sea (W.S. Maugham).
I called mymother to see if she wanted to drive over to Schuamburg to do some shopping(L.R. Kimberla).
I had far toomuch work and didn't need to waste time walking out to the parking lot, drivingto a restaurant and then waiting for my meal to be served (L.R. Kimberla).
Mom and I werenow driving around the parking lot searching for a place to park (L.R.Kimberla).
Jim drove fareast to his mini-mansion, and Kelli drove to her less-than-luxurious apartmenton the southern part of the town (L.R. Kimberla).
I drove to theone place where I wouldn't have to speak to anyone (L.R. Kimberla).
I drove to thehealth club's parking lot and waited for the downpour to cease (L.R. Kimberla).
Then I made aleft turn out of the lot, drove a few feet and stopped (L.R. Kimberla).
The woman who'dhit me drove to the right…I drove behind her grey Honda Accord. (L.R.Kimberla).