Реферат на тему:
Права та обов’язки адвоката
При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках. Коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, експерт, спеціаліст, цивільний позивач і відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідування або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.
При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:
представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань ;
збирати відомості про факти які можуть бути використані я відповідно до чинного законодавства справах і справах про адміністративні правопорушення зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їх згодою;
ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих таємниця яких охороняється законом;
отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань ;
застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства ;
доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суту клопотань і скарг;
виконувати інші дії, передбачені законодавством.
ДОРУЧЕННЯ НАВЕДЕННЯ СПРАВ.
У юридичній літературі існує думка, що адвокат може брати на себе обов’язки щодо представництва інтересів клієнта лише в тому разі коли справа має юридичну перспективу. Так, пропонується відмовляти особі у прийнятті доручення на ведення справи у випадках, якщо: буде виявлено відсутність фактів необхідних для обгрунтування вимог або заперечень довірителя; підстави вимог або заперечень не можуть бути підтверджені доказами дозволеними законом для підтвердження правовідносин; вимоги або заперечення не охороняються законом.
Отже, пропонується приймати доручення лише з урахуванням можливості судового захисту конкретного суб’єктивного права або охоронюваного законом інтересу особи.
Якщо розглядати судову форму як безальтернативну або за бажання клієнта преважну для захисту його прав та інтересів, то для надання клієнтові вичерпної відповіді на поставлені запитання щодо перспективності його справи адвокатові необхідно провести тривалу та клопітку роботу яка насамперед визначається часом, необхідним для вивчення всіх обставин справи, документів складання заяви для звернення до суду. Крім того адвокат повинен вчинити ряд процесуальних дій щодо забезпечення доказів у справі шляхом їх витребування тощо. На цій підставі є можливість зауважити, що для вчинення певних процесуальних дій потребується наявність повноважень для звернення до відповідних органів з адвокатським запитом, що безпосередньо пов’язане із необхідністю. Укладення адвокатом з клієнтом договору про надання юридичної допомоги.
Для реальної оцінки можливості захисту прав клієнта адвокату необхідно скористатись належними йому правами, а саме: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, а від громадян – за їх згодою, а така можливість діяти в інтересах клієнтах у адвоката виникає лише після укладення відповідного договору — доручення.
За загальним правилом, адвокат не повинен братись за представництво інтересів особи, якщо він не впевнений у можливості їх захисту. Але він може укласти угоду про правову допомогу з метою з’ясування належних громадянину або юридичній особі прав та вирішення питання щодо можливості подальшого їх захисту.
У деяких випадках при прийнятті адвокатом доручення необхідна самооцінка власних знань з тих питань, на які потребується дати відповіді клієнту. Оскільки підтримувати високий рівень знань в усіх галузях права в наш час дуже важко і це пов’язано з кардинальними змінами в системі права України, тому більшість адвокатів зосереджує увагу на типових для них справах. Тому для відповідного представництва інтересів клієнта, наприклад, галузі господарського або фінансового права, адвокату може знадобитись деякий час для підготовки та здійснення представництва інтересів клієнта. Але з позиції адвокатської етики він має попередити клієнта
про необхідність такої підготовки та вирішити з ним питання про додаткову оплату даної роботи.
Якщо в інтересах клієнта останній надає адвокату певний час для підготовки його справи та бажає щоб саме цей адвокат здійснював функцію представництва його інтересів у справі, при позитивній самооцінці власних здібностей та враховуючи професійний досвід адвокат може взяти на себе обов’язок щодо участі в такій справі.
Для прийняття доручення на здійснення представництва прав та охоронюваних законом інтересів громадян адвокат має бути впевненим у можливості захисту прав та законних інтересів громадян за наявних у нього достатньої кваліфікації та відомостей, які він отримав від особи під час консультації. У разі виникнення у адвоката сумнівів у спроможності виконати власні зобов’язання, останні можуть укласти договір з окремим адвокатом або об’єднанням про передану їм повноважень та здійснення представництва цих осіб. Адвокат може представляти інтереси лише тих осіб з якими він уклав договір, о або групою осіб якщо їх права не суперечать між собою.
Підготовка до складання позовної заяви.
Складання позовної заяви є одним з завдань адвоката або іншого фахівця – юриста. Кожний юрист, на якого покладено обов’язок надання правової допомоги фізичним чи юридичним особам, повинен професійно, юридично обгрунтовано скласти позовну заяву чи інший правовий документ, добре володіти українською мовою. Поверхневий підхід, відсутність навичок складання позовної заяви приводить до надмірної тяганини, повернення або залишення її судом без розгляду, а також негативно впливає на результати її розгляду судом .
За тим наскільки змістовно, чітко, юридично грамотно складено позовну заяву можна впевнено судити про кваліфікацію та професійну підготовку її укладача. За звичай найбільш професійно ставляться до складання документів адвокати. складання кваліфікованої позовної заяви вимагає від юриста, який покликаний надавати правову допомогу, високого рівня професійної підготовки та знань норм матеріального та процесуального права. Слабка юридична підготовка окремих працівників, брак методичної літератури негативно впливають на якість підготовки правого документа .
Одержавши від клієнта відомості про фактичні обставини ( дії, події), взаємовідносини сторін, їх процесуальну та цивільну дієздатність, а також визначившись із правовою природою спору, фахівець має вирішити питання про доцільність пред’явлення позову до суду .
Після складання позовної заяви слід застерегти клієнта, що підстав та наслідків залишення позовної заяви без розгляду або закриття справи, а також не сплати судового збору чи витрат на інформаційно-технічне забезпечення .
Важливе значення для складання позивної заяви має встановлення кола осіб, які братимуть участь у справі на стороні як позивача, так і відповідача, необхідність притягнення третіх осіб до участі в справі.
Обов’язок доказування покладається на сторони. Тому укладач позовної заяви ( адвокат) повинен відповідально поставитись до стадії підготовки та збору певних засобів доказування для підтвердження вимог позивача. За відсутності окремих письмових доказів що мають значення для вирішення спору, фахівець має негайно витребувати їх в установленому законом порядку.
Не менш важливо правильно визначитися перед складанням позовної заяви з нормами матеріального та процесуального права. Кожна заява складена адвокатом має бути підсилена посиланням на конкретні норми чинного законодавства. Тому правова кваліфікація спірних відносин має особливе значення. Без правової оцінки укладачем позову фактичних обставин спору, сутності матеріально-правових вимог позовна заява не матиме завершення та правових наслідків.
Посилання на норми права має бути конкретним, чітким і лише на ті з них, які стосуються спірних правовідносин і предмета позову.
У разу відсутності конкретної норми закону, що регулює спірні правовідносини позовна заява має містити посилання на аналогію закону чи аналогію права з обгрунтування їх застосування
Позовна заява має бути підписана позивачем або його представником. Зазначення дати є обов’язковим. До позовної заяви додається документ підтверджуючий про сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Також передбачено випадки коли заява повертається позивачеві без надання строку для усунення недоліків. Суддя повертає заяву, якщо:
заяву подано не дієздатною особою;
заяву від імені позивача подано особою, яка немає повноваження на ведення справи;
позивач до відкриття у справі подав заяву про повернення йому позову;
справа підсудна іншому суду ;
заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним Кодексом.
Про повернення позовної заяви суддя виносить ухвалу. Даний перелік є вичерпним. Суддя може відмовити у відкритті провадження у справі.
Про відмову у відкриття по справі або про відкриття провадження суддя постановляє ухвалу, яка невідкладно надсилається позивачеві разом з заявою та всіма доданими до неї документами. Відмова у відкритті провадження у справі позбавляє позивача повторно звернутися до суду із таким самим позовом.
Отже, виходячи з вище наведеного, складання позовної заяви є складним і важливим етапом підготовки справи до її розгляду в суді, що вимагає неухильного дотримання вимог законодавства та попередження негативних наслідків, що перешкоджають відкриттю провадження.
Відповідальність адвоката .
За порушення вимог ст. 16 Закону України “ Про адвокатуру” від 19.12.1992р., інших актів законодавства України що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України, рішенням дисциплінарної палати, кваліфікаційно –дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення :
попередження ;
зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;
анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку.
Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката – члени адвокатського об’єднання регулюється також статутом відповідного об’єднання.
Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках:
Засудження адвоката за вчинення злочину – після набрання вироком законної сили;
Обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним ;
Втрата громадянства України;
Грубого порушення вимог закону України “Про адвокатуру” від 19.12.1992р., та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України.
Висновок.
Проходження практики дало мені змогу зрозуміти, що це дуже цікава і багатогранна професія.
За час практики я ознайомилася із найважливішим законодавчим актом адвоката з Законом України “Про адвокатуру “ від 19.12.1992р. і навчилася правильно працювати з документами, була присутня на консультаціях з різних питань з якими зверталися громадяни та юридичні особи до адвоката, також брала участь у судових засіданнях при розгляді цивільних, господарських та кримінальних справ.
Адвокат – це людина яка завжди виступає на боці справедливості і законності, надає правову допомогу в суді та інших державних органах, захист від обвинувачення, роз’яснює і дає тлумачення, допомагає вирішити громадянам і юридичним особам спір який виник між ними .
Я зрозуміла для того, щоб стати адвокатом потрібно не тільки скласти кваліфікаційний іспит для присвоєння статусу адвоката чи володіти нормами процесуального та матеріального права, а вміти перш за все знайти підхід до кожної людини, донести до неї правову думку посилаючись на різні нормативні акти і закони у вирішенні різних питань.
Виробнича практика дала мені змогу ознайомитись і поглиблено вивчити права, обов’язки та принципи діяльності адвокатури – це все дуже, дуже інтересно!!!
Список використано літератури:
Конституція України: Прийнята на 5-тій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.-К.: Просвіта,1996.
Закон України “Про адвокатуру” від 19.12.1992р.
Кодекс та чинні закони України. К.-2002р.
Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2000.-№ 1.
Адвокат у цивільному процесі: науково – практичний посібник. – К.- Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006.
Цивільний Кодекс України:- К.: Атіка, 2003.