Поняття ознаки та види господарських товариств

--PAGE_BREAK--·              товариства з додатковою відповідальністю ;
·              повні товариства ;
·              командитні товариства
2.1. Акціонерне товариство
Акціонерне товариство – це так зване товариство капіталів.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій
З цього визначення випливають особливості акціонерного товариства По – перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та юридичним особам Мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства (АТ)встановлено у розмірі, не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства
 По – друге АТ має публічний статус емітента цінних паперів ( акцій, облігацій ) Інші товариства не мають статусу емітента акцій АТ є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску Шляхом випуску та продажу акцій акціонерні товариства формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно
По – третє , фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів
По — четверте, особливою ознакою АТ є обмеження відповідальностіакціонерів Акціонери відповідають, а точніше несуть ризик збитків, за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій За цією ознакою відповідальності акціонерів АТ належить до товариств з обмеженою відповідальністю
Юридичний статус акціонерного товариства характеризуєть­ся і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існую­чих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товари­ству, призначати керівника та реалізовувати інші права власни­ка дочірнього підприємства.
Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку і товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.
 За способом функціонування акцій акціонерні товариства поділяються на відкриті ( ВАТ ) та закриті ( ЗАТ ) акціонерні товариства
 Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі – продажу на біржах Акціонери відкритого АТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства Разом з тим перше розміщення акцій ВАТ є виключно закритим ( приватним ) серед засновників
Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства
2.1.1. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства.
Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи
Громадяни України можуть бути засновниками та учасника­ми акціонерних товариств крім випадків, передбачених законодавчими актами України, тобто, якщо вони не мають обмежень підприємницької правосуб'єктності
Також засновниками та учасниками акціонерних товариств можуть бути особи без громадянства
Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками товариств нарівні з українськими юридичними особами
Засновниками вважаються особи, які виконують дії, пов’язані із заснуванням акціонерного товариства Тобто засновниками товариства є особи, які заінтересовані у створенні і подальшій діяльності товариства, і готові заради цього покласти на себе певні обов’язки із заснування товариства
Основна особливість правового статусу засновників полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми осо­бами за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.
Учасники — це особи, які виконують обов'язки підписчиків на акції перед товариством засновників та акціонерів перед ак­ціонерним товариством.
На відміну від засновників, учасники АТ погоджуються зробити внесок до статутного фонду товариства, що створюється, але не бажають брати на себе будь — яких обов’язків із його створення Вони купують акції при створенні АТ на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв’язку із збільшенням статутного фонду — з товариством
 Створення акціонерного товариства покладається на заснов­ників Засновники роблять повідомлення в засобах масової інформації про намір створення акціонерного товариства В ньому вказується: найменування акціонерного товариства, мета створення і діяльності, розмір статутного фонду, кількість, номінальна вартість і види акцій, що випускаються, склад засновників та інші відомості
Процес створення акціонерного товариства передбачає ряд послідовних стадій
Перша стадіяпередбачає заснування фізичними або юри­дичними особами простого товариства для створення акціонер­ного товариства. Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договору про сумісну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Якщо товариство створюється фізичною особою, то договір підлягає нотаріальному посвідченню Змістом договору є розподіл функцій сторін щодо заснування акціонер­ного товариства, тому в ньому обов'язково визначаються склад засновників, порядок і строки здійснення ними відповідних зас­новницьких процедур, обсяги відповідальності кожного заснов­ника перед платниками на акції і третіми особами. У дого­ворі зазначається кількість акцій, яку купує кожний зас­новник (відповідно до закону засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду строком не менше двох років). У цьому разі відповідальність засновника визначається пропорційно кількості його акцій. За зобов'язаннями, що виникають до реєстрації то­вариства, засновники несуть солідарну відповідальність
Другою стадієює реєстрація випуску цінних паперів (акцій) та інформації про їх емісію і опублікування засновниками акці­онерного товариства (емітентами) відповідно до вимог чинного законодавства інформації про випуск акцій. Зміст та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку. Зокрема, відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210, в інформації мають бути зазначені: а) харак­теристика емітента; б) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання; в) дані про членів виконавчого органу, голову ради товариства, голову ревізійної комісії та головного бухгал­тера; г) можливі фактори ризику в діловій діяльності емітента; д) опис ділової діяльності емітента; е) дані про емісію цінних паперів; є) перелік і результати попередніх емісій цінних па­перів; ж) кількість акцій, що знаходяться у власності членів ви­конавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%; з) відомості про реєстратора; й) відомості про депозитарій цінних паперів; і) дані про відповідальних за інфор­мацію про емісію цінних паперів осіб; ї) дані про юридичних осіб, котрі гарантують надходження коштів емітенту від розмі­щення акцій; й) відомості про будь-які обмеження щодо прав володіння цінними паперами.
Певні особливості має ця стадія у разі створення відкритих акціонерних товариств у процесі корпоратизації та приватизації, що відображені в Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 14 квітня 2000 р. № 39. Відповідно до пункту 2 цього Положення при випуску акцій у зв'язку зі створенням відкритого акціонерного товариства із дер­жавних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації відкритий продаж акцій не здійснюється, інформація про ви­пуск акцій обов'язковій реєстрації та публікації не піддягає
Третьою стадієює відкрита підписка на акції, яка організо­вується засновниками. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначено ст. 30 Закону України «Про господарські товариства»
Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.
Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на раху­нок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.
Засновники роблять повідомлення у засобах масової інформації інформацію про випуск акцій
Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпис­кою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше ніж через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідар­ну відповідальність.
У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку.
Четвертою стадієює установчі збори, які повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту закінчення підпис­ки на акції. Пропуск строку може призвести до нестворення товариства, і особа, яка підписалася на акції, має право після цього строку вимагати повернення сплаченої нею частини вар­тості акцій.
Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні збори, але знову ж таки для засну­вання товариства і на них має бути кворум. Якщо і при повтор­ному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.
Правомочні установчі збори здійснюють юридичні акти щодо створення товариства шляхом голосування за принципом: одна акція — один голос. Це такі дії, як прийняття рішення про ство­рення акціонерного товариства; затвердження статуту товари­ства; обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчого (правління) та контролюючого (ревізійна комісія) органів; прийняття рішення про створення дочірніх підприємств, філій, представництв. Рішення з цих питань, а також щодо на­дання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті кваліфікованою (3/4) більшістю голосів.
Установчі збори вирішують також інші, пов'язані із засновництвом, питання:
приймають або відхиляють пропозицію про підпис­ку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголоше­но підписку;
зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана в повідомленні;
затверджують оцінки вкладів у натуральній формі;
вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного това­риства тощо;
визначають пільги, що надаються засновникам
Інші питання компетенції установчих зборів ви­значають установчі документи.
П'ятою стадієюзаснування є державна реєстрація акціонер­ного товариства, яка здійснюється за процедурою, встановле­ною для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяль­ності.
Державною реєстрацією — вважається засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи — підприємця.
Згідно з ст. 24 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців ‘’ для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник або уповноважена ним особа повинні особисто подати державному реєстратору такі документи:
1.           Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи Нею є документ встановленого зразка, який на момент державної реєстрації, підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру
2.           Копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи
3.           Два примірники установчих документів. Згідно з ч. 3, ст. 8 вказаного закону до установчих документів належать: установчий акт, статут, засновницький договір, положення
4.           Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи За проведення державної реєстрації справляється реєстраційний збір у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком або копія платіжного доручення з відміткою банку.
5.           Чинна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про резервування найменування юридичної особи
Частиною 2 ст. 23 Закону, передбачене право засновника юридичної особи зарезервувати найменування юридичної особи строком на 2 місяці, а для відкритих АТ – строком на 9 місяців Якщо ці особи скористалися цим правом, то до комплекту документів додається відповідна довідка
6.           Копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання.
7.           У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновниками вкладу до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлений законом
8.           Для реєстрації відкритих АТ додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України
9.           У разі державної реєстрації юридичної особи засновником якої є іноземна юридична особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торгового, банківського, судового реєстру Окрім вищенаведених документів, якщо вони подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору подається паспорт та документ, що засвідчує його повноваження
2.1.2. Майно та майнові права в акціонерному товаристві
Акціонерне товариство як суб'єкт права власності характеризується складною майновою та фінансовою структурою. Майнова і фінансова структура акціо­нерного товариства становить собою врегульовані правом відно­сини щодо об'єднання вкладів засновників та учасників у ста­тутний фонд товариства як колективну власність акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товари­ства та виплати дивідендів на акції.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Під майном розуміють всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майна це: основні фонди, оборотні кошти, інші матеріальні цінності товариства.
Майно товариства юридичне відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Це майно є власністю саме това­риства як юридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відо­соблення якого здійснюється на праві колективної власності.
Формою, яка відображає май­новий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський ба­ланс Грошові кошти товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах банків.
То­вариство визнається власником, майна, яке заснов­ники та учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладами засновників та учасників. Вклади — це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділено статутний фонд.
Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних товариств.  Засновники визначають в установ­чих документах і види вкладів до статутного фонду. В акціонер­ному товаристві це може бути майно в прямому розумінні (бу­динки, споруди, устаткування, машини, інші матеріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті. Такий висно­вок випливає зі ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондо­ву біржу», згідно з якою акції оплачуються в гривнях, а у випад­ках, передбачених статутом акціонерного товариства, також в іно­земній валюті або шляхом передачі майна.
Вклади у статутний фонд акціонерного товариства в нату­ральній та нематеріальній формах підлягають оцінці в гривнях (отже, і в акціях).
За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначаєть­ся установчими документами товариства, якщо інше не передба­чено законодавством України. Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених у натуральній формі, затвер­джують установчі збори товариства.
Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базі держав­ного підприємства, повинна відповідати сумі статутного фонду підприємства
Крім вкладів, товариство виступає власником і іншого май­на, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом товариства. Це виготовлена в процесі господарюван­ня продукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних па­перів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.
Фонди акціонерного товариства — це передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільово­го призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.
Статутний фонд. Відповідно до Закону України «Про господарські това­риства», статутний фонд акціонерного товариства можна визна­чити як колективну власність акціонерів у майні товариства, яка засвідчує його майнову правоздатність як суб'єкта права.
Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. Встановлено мінімаль­ний розмір статутного фонду акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створен­ня акціонерного товариства. Статутний фонд акціонерного то­вариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості.
Збільшення статутного фонду можливе лише за умови пов­ної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збіль­шується він у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових грошових, ма­теріальних або інших внесків акціонерів. Це так звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що і випуск акцій. Акціонери користуються переважним правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного фонду можна здійснювати також завдя­ки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції за­гальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.
Збільшення статутного фонду — це зміна статуту, тому це питання вирішують спеціальні загальні збори
Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення но­мінальної вартості випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного фонду приймається в такому ж порядку, як і про збільшення.
Рішення товариства про зміну статутного фонду впливає на майнові інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобо­в'язане відшкодувати власнику акцій збитки у зв'язку зі зміною статутного фонду. Порядок відшкодування збитків повинні ви­значати загальні збори з питань зміни статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом або арбіт­ражним судом.
Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товариства, останнє створює резерв­ний фонд. Це фонд визначеного законодавством розміру, він має бути не менше 25 % статутного фонду товариства. Фор­мується резервний фонд за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відрахування 5 % прибутку до отримання необ­хідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає ви­щий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому його кошти на інші цілі не використовуються.
Обов'язковим фондом у товаристві є також фонд сплати диві­дендів. Це майновий фонд, який теж формується з чистого при­бутку товариства.
Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом то­вариства (наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страхо­вий фонд тощо).
Майнові права в акціонерному товаристві
Купуючи акцію, акціонер відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право — право участі в акці­онерному товаристві.
Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комп­лексним. До нього входять як майнові права та обов'язки акціонера, так і членські (управлінські) права та обов'язки.
 Май­нові права акціонера:
•  брати участь у розподілі прибутків товариства;
•  отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;
•  отримувати частку вартості майна товариства у разі його
ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру;
•  розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужу­вати іншим способом у порядку, визначеному чинним законо­давством та статутом товариства;
•  заповідати акції у спадщину;
•купувати додатково випущені акції товариства. Акціонер несе майнові обов'язки стосовно товариства. Він
зобов'язаний оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документа­ми товариства.
Акціонер зобов'язаний сплатити повну вартість акцій у строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати в установле­ний строк, акціонер сплачує за час прострочення 10 % річних від суми простроченого платежу, якщо статут товари­ства не передбачає іншої санкції. При несплаті платежів по акціях протягом трьох місяців після встановленого строку пла­тежу товариство має право реалізувати ці акції в порядку, пе­редбаченому статутом.
Акціонери несуть ризик відповідальності за зобов'язаннями товариства в межах належних їм акцій.
До членських (управлінських) та інших прав і обов'язків ак­ціонерів належать такі права та обов'язки:
•   входити у товариство і виходити з нього;
•   брати участь у загальних зборах акціонерів;
•   обирати і бути обраними до органів товариства: спосте­-
режної ради, правління, ревізійної комісії;
•   брати участь в управлінні товариством у порядку, визначе­-
ному статутом товариства і законодавством;
•   отримувати інформацію про діяльність товариства. На ви­
могу акціонера товариство зобов'язане надавати йому річні ба­
ланси, звіти, протоколи зборів.
Обов’язки акціонерів:
-          додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства,
-          не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товари­ства, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та установчими документами.
2.1. 3. Управління акціонерним товариством
Це орган, підзвітний загальним зборам. Збори визначають персональний склад правління, стратегію його діяльності. Оперативне управлі­ння товариством передбачає, що правління вирішує усі питання діяльності товариства, в тому числі делеговані зборами, крім пи­тань, що належать до виключної компетенції зборів (внесення змін до статуту товариства; затвердження річних звітів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії; створення, реор­ганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представ­ництв, затвердження їхніх статутів та положень; прийняття рішен­ня про припинення діяльності товариства, призначення ліквіда­ційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу).
Роботою правління керує голова правління, який призначаєть­ся або обирається відповідно до статуту товариства. Голова прав­ління акціонерного товариства має право без довіреності здійсню­вати дії від імені товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності і членам правління. Голова прав­ління організовує ведення протоколів засідання правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їхню вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.
Статутом акціонерного товариства або за рішенням загаль­них зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спосте­режну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.
Питання, відне­сені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.
Члени наглядової ради АТ не можуть бути членами його виконавчого органу
До наглядової ради входять:
представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських установ, представни­ки трудових колективів, органів приватизації.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Щодо інших суб'єк­тів (без участі держави) визначення складу спостережної ради належить до компетенції самих товариств. Якщо товариство віднесено до категорії монополістів, до спостережної ради може входити представник Антимонопольного комітету.
Функції спостережної ради поділяються на контрольні у сфері управління та контрольні у сфері господарської діяльності това­риства. У першій сфері рада затверджує голову правління, за його поданням — членів правління, аналізує дії правління щодо управління товариством. У другій сфері рада розглядає та аналізує звіти правління, ревізійної комісії товариства; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та ціно­вої політики, додержання товариством номенклатури товару; є ініціатором позачергових ревізій та аудиторських пере­вірок господарських і фінансових результатів роботи товариства; погоджує операції товариства щодо розпорядження майном на визначену статутом суму; вносить засновнику і зборам пропо­зиції з питань діяльності товариства. Рада не має права втруча­тися в оперативні дії товариства.
Для виконання контрольних функцій рада наділена правом отримувати інформацію про діяльність товариства; заслуховува­ти звіти правління та посадових осіб з окремих питань їхньої діяльності; припиняти повноваження тих членів правління, яких затверджує; залучати до аналізу окремих питань експертів.
Формою роботи ради є засідання (правомочні за наявності на них 2/3 членів ради), на яких приймаються рішення більшістю голосів (вирішальним при рівності є голос голови). Засідання про­водяться щоквартально. Позачергові засідання ради можуть бути скликані на вимогу голови ради, правління та третини членів ради.
У межах повноважень члени ради як посадові особи товари­ства несуть відповідальність за дотримання інтересів держави, акціонерів.
Рада підзвітна засновникові (у процесі корпоратизації) і збо­рам. Вона подає їм річний звіт про свою роботу. При визнанні цими органами роботи ради незадовільною вони подають комісії пропозиції про зміни у складі ради. Утримується рада за раху­нок товариства.
Як зазначалося, контроль за фінансово-господарською діяль­ністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізій­ною комісією, яка обирається з числа акціонерів.
Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші поса­дові особи.
Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно зі стату­том товариства.
Перевірки фінансово-господарської діяльності правління про­водяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціа­тиви або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більше 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші доку­менти та особисті пояснення службових осіб на її вимогу.
Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (наглядовій раді ).
Члени ревізійної комісії мають право брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях правління.
Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та ба­лансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс.
Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергове скликан­ня загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттє­вим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловжи­вань, вчинених посадовими особами.[3]
2.2. Товариство з обмеженою відповідальністю.
Товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном
Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів Учасники товариства з обмеженою відповідальністю, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості не внесеної частини вкладу кожного з учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частки Ці частки є відображенням вкладів, що їх вносять учасники при створенні товариства з обмеженою відповідальністю Відповідно до статутного фонду визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів
Згідно ч. 2, ст. 144 ЦК не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов’язку внесення вкладу до статутного фонду товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) од­ному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учас­ники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства, або в іншому, погодженому між ними, розмірі.
У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.
Частка учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може бути придбана самим товариством, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товари­ства з обмеженою відповідальністю належить:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства і за­твердження його планів та звітів про їх виконання;
2) внесення змін до статуту товариства;
3) обрання та відкликання членів виконавчого органу і реві­зійної комісії;
4) затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;
5)      створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підпри­ємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів і положень;
6) дальності посадових осіб товариства;
7) затвердження правил процедури та інших внутрішніх до­кументів товариства, визначення його організаційної струк­тури;
8) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасни­ками додаткових вкладів;
9) вирішення питання про придбання товариством часткиучасника;
10) виключення учасника з товариства;
11) визначення умов оплати праці посадових осіб товари­ства;
12) затвердження договорів (угод), укладених на суму, щоперевищує вказану в статуті товариства;
13) прийняття рішення про припинення діяльності товари­ства.
Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачаєть­ся в установчих документах.
    продолжение
--PAGE_BREAK--