Рентабельність підприємства

РЕФЕРАТ з дисципліни „фінанси підприємств” на тему „Рентабельність підприємства та методи її обрахунку” Тернопіль-2005 ПЛАН 1. Поняття рентабельності 2. Методика розрахунку рентабельності підприємства .3. Фактори впливу та резерви підвищення 10 Список використаної літератури .1. Поняття рентабельності Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної

діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг). Прибуток - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках. По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість

різних галузей економіки. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Класифікація показників рентабельності: Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал). Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами,

об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств. 2. Рентабельність підприємства та методи її розрахунку Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються

в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну. Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. Рентабельність підприємства (загальна рентабельність) визначають як відношення балансового прибутку до середньої вартості основних виробничих фондів

і нормованих оборотних коштів. Відношення фонду до матеріальних і прирівняним до них витратам відображає прибутковість підприємства. Рівень загальної рентабельності - це ключовий індикатор при аналізі рентабельності підприємства. Але якщо потрібно точніше визначити розвиток фірми виходячи з рівня її загальної рентабельності, необхідно обчислити додатково ще два ключових

індикатора: рентабельність обороту і число оборотів капіталу. Рентабельність обороту відображає залежність між валовою виручкою (оборотом) підприємства і його витратами. Чим більше прибуток в порівнянні з валовою виручкою підприємства, тим більше рентабельність обороту. Число оборотів капіталу відображає відношення валової виручки (обороту) підприємства до величини його капіталу. Чим вища валова виручка фірми, тим більше число оборотів

її капіталу. У результаті витікає, що РІВЕНЬ ЗАГАЛЬНОЇ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ = РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ОБОРОТУ * ЧИСЛО ОБОРОТІВ КАПІТАЛУ. Ця формула розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів (або виробничих активів), рентабельністю реалізацій та фондовіддачі (показників обороту виробничих фондів). Економічний зв'язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій

доходності продаж необхідно прискорювати обіг виробничих активів. Показники рентабельності підприємства формуються на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал. Наприклад: Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує ступінь використання

підприємством фінансових важелів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів. Дані показники - практичні. Вони відповідають вимогам власників. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить віддача (доходність) всіх активів (всього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на інвестований капітал; власників та засновників - дохідність акцій.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється по факторним залежностям. Розглянемо ще одну фактичну модель рентабельності: Як бачимо рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від зміни рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного капіталу та співвідношення власного та займаного капіталу. Вивчення цих залежностей відіграє визначну роль для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки результатів

своєї діяльності. З цієї залежності виходить, що при інших рівних умовах віддача акціонерного капіталу підвищується при збільшенні займаних коштів в складі сукупного капіталу. Рентабельність активів (КОА) визначається як відношення прибутку (балансового чи чистого) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср): Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку

доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і заємного. Рентабельність активів також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і обороту активів (Оа): Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути доля

прибутку в ціні товару. Рентабельність поточних активів (Рта) уявляє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ат.ср): Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи. Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу підприємства (Кс) за якийсь період:

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів При стандартній оцінці фінансового стану підприємства пропонується скористатись західними методиками: • По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів); •

По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства; • По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам. Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра об'єднує три основним класи показників (табл.

1.) 1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу). 2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів. 3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів. Таблиця 1 Система фінансових коефіцієнтів рентабельності Основні класи показників рентабельності Фінансові коефіцієнти рентабельності 1 2 1.

Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу) 1.1 .Коефіцієнт обмеженого рівня валового прибутку 1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності 1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку всієї діяльності підприємства 1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня чистого прибутку 1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності 2.Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів 2.1.Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих

активів 2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал 2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал 3.Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів 3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору 3.2.Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу 3.3.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу В ринковій економіці придається велике значення порівнянням прибутку з прибуткоутворюючими факторами і базами її формування. 3. Основні фактори впливу на рентабельність підприємства та резерви

її підвищення Показники рентабельності і прибутковості мають загальну економічну характеристику, вони відображають кінцеву ефективність роботи підприємства і продукції, що випускається їм. Головним з показників рівня рентабельності є відношення загальної суми прибутку до виробничих фондів. Існує багато чинників, що визначають величину прибутку

і рівень рентабельності. Ці чинники можна підрозділити на внутрішні і зовнішні. Зовнішні - це чинники не залежні від зусиль даного колективу, наприклад зміна цін на матеріали продукцію, тарифів перевезення, норм амортизації і т.д. Такі заходи проводяться в загальному масштабі і сильно впливають на узагальнювальні показники виробничий – господарської діяльності підприємств. Структурні зрушення в асортименті продукції

істотно впливають на величину реалізованої продукції, собівартість і рентабельність виробництва. Показники рентабельності ( прибутковості ) є загальноекономічними. Вони відображають кінцевий фінансовий результат і відображаються в бухгалтерському балансі і звітності про прибутки і збитках, про реалізацію, про дохід і рентабельність.

Рентабельність можна розглядати як результат дії техніко - економічних чинників, а значить як об'єкти техніко- економічного аналізу, основна мета якого виявити кількісну залежність кінцевих фінансових результатів виробничо - господарської діяльності від основних техніко - економічних чинників. Рентабельність є результатом виробничого процесу: вона формується під впливом чинників, пов'язаних з підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості

і підвищенням рентабельності продукції і окремих виробів. Загальну рентабельність підприємства необхідно розглядати як функцію ряду кількісних показників - чинників : структури і фондовіддачі Основних виробничих фондів, оборотності нормованих оборотних коштів, рентабельності реалізованої продукції. Методика аналізу загальної рентабельності: 1) по чинниках ефективності; 2) залежно від розміру прибутку

і величини виробничих чинників. Під рентабельністю підприємства розуміється його здатність до приросту вкладеного капіталу Резерви підвищення рівня рентабельності, як правило, групуються по трьох напрямах: - зниження собівартості окремих видів продукції за рахунок зменшення матеріаломісткості, трудомісткості, скорочення адміністративно-управлінських працівників, збільшення фондовіддачі -збільшення прибутковості (прибутку від реалізації продукції) промислового підприємства за рахунок зростання об'ємів виробництва

і реалізації, поліпшення структури і якості продукції. - збільшення кінцевого балансового прибутку в результаті зниження собівартості реалізованої продукції і усунення втрат від іншої реалізації і не реалізаційних заходів. Резерви зростання прибутку і рентабельності практично невичерпні, оскільки не зупиняється розвиток науки і техніки, постійно удосконалюються форми і методи організації виробництва

і праці. У завдання аналітиків входить розширення і вдосконалення методів пошуку резервів, особливо резервів зростання прибутку за рахунок інтенсифікації виробництва Список використаної літератури