Міністерствовнутрішніх справ України
Національний університет внутрішніх справКафедракримінального праваКУРСОВА РОБОТА
з кримінального права
СКЛАД ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ.149 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ — ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ2006
План
Вступ
1.Об’єкт злочину
2.Об’єктивна сторона злочину
3.Суб’єкт злочину
4.Суб’єктивна сторона злочину
5.Особливості кваліфікації злочину
Додаток– фабули злочинів, передбачених ст. 149 КК
Висновки
Література
Вступ
Соціально-політичнаситуація двох останніх десятиліть призвела до самих несподіваних трансформаційнихпроцесів у світі. У ряді пострадянських держав і країн соціалістичного блокубув узятий курс на демократизацію, що, у свою чергу, привело не тільки допереосмислення застарілих позицій по ряду правових, економічних, політичних іінших питань, але і докорінно змінило підходи до їхнього тлумачення.
У той же час поява окремихсоціальних явищ, досі невідомих на Україні зажадало відповідного правовогорегулювання і нормативного закріплення на сторінках Кримінального кодексу.Одним з них є торгівля людьми. У той же час криміналізація торгівлі людьми невирішила всіх проблем, зв’язаних із сучасною формою рабовласництва.[1]
У складі Головного управлінняМВС України в АР Крим був створений відділ по боротьбі зі злочинами, пов’язанимиз торгівлею людьми. Необхідність створення відділу по боротьбі з торгівлеюлюдьми начальник кримської міліції Володимир Хоменко пояснив тим, що “цейнапрямок є особливо актуальним для Криму”.[2]
Всі злочини, передбаченіглавою Кримінального кодексу України
“Злочини проти волі, честіта гідності особи” своїм основним безпосереднім Об’єктом мають волю, честь тігідність особи. [3]
1. О6’єкт злочину
Відповідно до статей 3 і 27Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право нажиття є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавленийжиття.[4]
Основним безпосереднім Об’єктомцього злочину є воля і гідність людини. Його додатковим факультативним Об’єктомможуть виступати здоров’я людини, статева недоторканість, честь і гідність,трудові та інші права громадянина, встановлений порядок здійснення службовимиособами своїх повноважень, встановлений порядок перетинання державного кордонуУкраїни.[5]
Воля – свідомаціленаправленість людини на здійснення тих чи інших дій.[6]
Честь – це моральна оцінкагромадянина, його морально-етичних якостей, поведінки й діяльності.
Гідність – це самооцінкаособою своїх якостей, здібностей, світогляду й соціального значення.[7]
Здоров’я — стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя,а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.[8]
2. Об’єктивна стороназлочину
Диспозиція ст.149 ККУкраїни достатньо складна, що породжує й різне за своїм змістом тлумачення рядуознак серед науковців, так і серед працівників-практиків. Труднощі полягають внедосконалості методик викриття та розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлеюлюдьми.
Характерним для терміна“торгівля людьми” є неоднозначне його розуміння. Під торгівлею людьмирозуміють:
работоргівлю;
вивезення на продаж тількиза кордон;
продаж людини з метоюнезаконного вилучення її органів.
Діяння, котрі відповідаютьзмісту поняття: заволодіння – переміщння особи. Іноді під торгівлею людьмирозуміють звідництво, проституцію в межах країни, контрабанду людей та окремідії по заволодінню людиною, відірвані від інших дій, обов’язкових для торгівлі.[9]
Логіко-граматичнетлумачення конструкції норми ч.1 ст.149 дає змогу дійти висновку, зо з Об’єктивноїсторони цей злочин може виражатися у таких формах:
продаж людини
інша оплатна передачалюдини
здійснення стосовнолюдини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконнимпереміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України.
Під продажем тут слідрозуміти угоду, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичнунезаконну власність іншої (покупця), а остання зобов’язана прийняти її тасплатити за неї певну грошову суму.
Під продажем необхіднорозуміти передачу людини у фактичну власність іншої особи за грошовувинагороду. Після продажу покупець користується та розпоряджається людиною яксвоєю власністю. Оскільки рабство на сьогодні заборонено, юридично заволодітилюдиною він не має права. Саме тому покупець отримує людину у фактичну, а неюриичну власність.
У ст. 149 КК Українипередбачається відповідальність тільки продавця (покупець може бути притягнутимдо відповідальності лише як співучасник злочину). Це слід вважати законодавчимнедоліком, оскільки означене суперечить міжнародному поняттю торгівлі людьми,більш доцільною була б конструкція “купівля-продаж людини”.[10]
До іншої оплатної передачіу ст.149 можна віднести угоди про найм, заставу, а так само угоди, за якихособа передається винним іншій особі у фактичну власність або для тимчасовоговикористання (експлуатації) за матеріальну винагороду у вигляді інших, крімгроші, цінності.
Під іншою оплатноюпередачею слід розуміти передачу людини у фактичну власність за матеріальнувинагороду у вигляді інших, крім грошей, цінностей (коштовностей, ціннихпаперів тощо) або за надання послуг матеріального характеру (передача укористування будинку, надання освітніх, лікувальних чи оздоровчих послуг,путівки в круїз тощо). Ця форма торгівлі людьми передбачає наявність так званих“баратерних угод” за принципом “ти – мені, я – тобі” або здачу людини “воренду”.
Інша незаконна угода щодопередачі людини полягає у здійсненні стосовно неї іншої (крім продажу чи іншоїоплатної передачі) незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконнимпереміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України дляподальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам).
Під іншою незаконноюугодою щодо людини слід розуміти два види фактичних угод:
такі угоди, як дарування,надання у безоплатне користування та будь-які інші, за якими особа безоплатнапередається у фактичну власність або для тимчасового використання(експлуатації)
зворотний бік передачі,тобто купівля або одержання людини внаслідок міни, найму, застави, іншої особіу фактичну власність або тимчасово за матеріальну винагороду чи без такої.
Прикладом іншої незаконноїугоди, пов’язаної із переміщенням особи через державний кордон України, можутьбути випадки, коли винна особа займається вербуванням людей в Україні тавивозить їх за кордон, де передає іншим суб’єктам для подальшого продажу.Вербувальник у цьому випадку отримує гроші не за продаж людини, а за своєріднестворення умов для здійснення продажу людини іншими злочинцями.
Переміщення черездержавний кордон потерпілої особи є обов’язковою ознакою лише цієї формиторгівлі людьми, а не всіх, що відповідає міжнародно-правовому розумінню сутіцього явища. Торгівля людьми не вимагає переміщення через кордони. Сьогоднізначна частина торгівлі людьми полягає у переміщенні осіб із одного регіону країнив інший. Шкода, яка завдається особам, що переміщуються всередині країни, не єменшою від шкоди, яка заподіюється особам, що перетинають кордони. [11]
У перших двох формахзлочин є закінченим з моменту продажу (іншої оплатної передачі) людини іншійособі (особам). Якщо до угод з продажу людини застосувати за аналогією правило,що діє у цивільному праві, злочин треба вважати закінченим з моменту фактичноїпередачі особи за договором купівлі-продажу, який de-facto означає зміну власника,чи з іншого моменту, прямо передбаченого договором між сторонами. Безвідповідних аналогій з цивільним правом не можна обійтися і характеризуючи іншіконкретні суспільно небезпечні дії, що становлять зміст Об’єктивної стороницього злочину. Адже специфіка предмета суспільних відносин, з приводу якого цідії вчинюються, — людина, — хоча й цілком перетворює юридичну сутність їх іззаконних на незаконні, але залишає незмінною правову оболонку.
Злочин у його третій форміє закінченим з моменту переміщення людини через державний кордон України. Такимчином, сама по собі безоплатна передача людини у фактичну власність чи длятимчасового використання, так само як одержання людини внаслідок її купівлі, чиіншої угоди, не пов’язані з переміщенням людини через державний кордон України,не створюють складу злочину, передбаченого ч.1 ст.149 і можуть кваліфікуватисяза наявністю відповідних обставин за ст.146.[12]
3. Суб’єкт злочину
Суб’єкт злочину загальний.
Це будь-яка особа, причомувідповідальності підлягають всі учасники злочинної операції, звичайно, крімпотерпілого. Це покупець і продавець, посередники операцій і будь-яка іншаособа, яка бере участь в здійсненні дій, вказаних у диспозиції ст. 149 КК.
Відповідно до ст.18 ККУкраїни, суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, зякого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальністю.
Відповідно до ст. 19 КК суб’єктомможе бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час вчинення передбаченогокодексом діяння могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
У частині 1 ст.22 ККвстановлюється, що кримінальна відповідальність за загальним правилом настає зшістнадцяти років.
4.Суб’єктивна стороназлочину
Суб’єктивна сторона цьогозлочину передбачає прямий умисел, і, як правило, корисливий мотив.
Крім того, для третьоїйого форми (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаноїіз законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди черездержавний кордон України) обов’язковою ознакою є мета. Такою метою тут єподальший продаж або інша передача іншій особі людини, одержаної винним іпереміщеної через державний кордон України.
Складність конструкції диспозиціїст. 149 вимушує звернути увагу на таке.
У разі, якщо виннийбезоплатно передає людину іншій особі, інтелектуальна ознака його умислу маєхарактеризуватися усвідомленням, зокрема, того, що:
ним здійснюєтьсянезаконна передача людини іншій особі
така передача пов’язана зпереміщенням людини через державний кордон України
вказана інша особа, якаотримує людину, має за мету подальшу передачу її третій особі
у свою чергу, третя особамає використовувати жертву злочину з певною (однією із визначених у диспозиціїстатті) метою
За таких обставинпрактичне застосування норми унеможливлюється, оскільки мета, яка є обов’язковоюознакою злочину, у даному випадку характеризує вольову ознаку умислу не особи,яка вчинює злочин, а інших осіб, котрі виконують певні дії за межами складуцього злочину. При цьому у переважній більшості випадків винна особа фактичноне може знати, з якою саме метою (продати, передати оплатне чи безоплатно абозалишити у себе) жертву злочину хоче придбати друга, а тим більше третя особа уланцюгу покупців. Тому слід виходити із того, що слова “для подальшого продажучи іншої передачі іншій особі (особам)” у складі злочину, передбаченого ст.149,визначать суб’єктивну спрямованість дій тільки такого винного, який сам придбавлюдину і перемістив її через державний кордон України.
Навіть за такого підходудля інтелектуальної ознаки умислу винного необхідним є усвідомлення того, що:
ним здійснюється купівляабо інша незаконна угода щодо людини та переміщення цієї людини через державнийкордон України
ця незаконна угода танаступне переміщення людини через державний кордон України здійснюються дляподальшого продажу або іншої передачі її іншій особі (особам)
особа, яка придбалажертву злочину, в подальшому використовуватиме її з певною (однією ізвизначених у диспозиції статті) метою.
Практичне застосуванняцієї норми обмежується тим, що для притягнення особи до відповідальностінеобхідно довести, що нею усвідомлювався як неминучий факт наступної (післяпродажу або іншої передачі) сексуальної експлуатації людини, використання її упорнобізнесі тощо.
Якщо винна особа,здійснюючи продаж (іншу передачу) людини, байдуже ставиться до того, як саме цялюдина буде використовуватися її покупцем в подальшому, відповідальність цієїособи за ст.149 виключається (скажімо, особі байдуже, буде покупецьвикористовувати продану йому жінку в порнобізнесі чи одружиться на ній). Уцьому випадку мову можна вести лише про притягнення мову модна вести лише пропритягнення винної особи до відповідальності за незаконне позбавлення волі(ст.146). Тому вказана мета може бути доведена, як правило, лише у випадках,коли особа систематично поставляє певним покупцям дітей для використання їх як жебраківабо жінок для сексуальної експлуатації тощо.
Зазначена мета, яквказувалось вище, має альтернативний характер винна особа здійснює заволодіннялюдиною та її переміщення через державний кордон України для наступного продажу(або іншої передачі), усвідомлюючи, що кінцевою метою такого продажу (іншоїпередачі) жертви злочину подальшому будуть:
її сексуальнаексплуатація
використання впорнобізнесі
втягнення у злочиннудіяльність
залучення в борговукабалу
усиновлення (удочеріння)в комерційних цілях
використання в збройнихконфліктах
експлуатація її праці
Експлуатація праці – цеприсвоєння матеріальних результатів праці людини (зокрема прибутку) власникомзасобів виробництва. Прикладами використання людини для експлуатації її праціможе бути праця у будь-якій сфері виробництва чи послуг взагалі без оплати абоз оплатою, яка явно не відповідає характеру та інтенсивності роботи. Виконаннятакої роботи звичайно не пов’язане з добровільною пропозицією працівником своїхпослуг і вимагається від нього під загрозою фізичного насильства.
Сексуальна експлуатація –це вид експлуатації праці особи в галузі проституції, під якою слід розумітинадання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальну винагороду, або усуміжних сферах (скажімо, у сфері розпутних дій з дітьми, надання разовихсексуальних послуг ув’язненим та деяким іншим особам, співжиття з метоюсистематичного отримання сексуального задоволення тощо), незалежно від того, чидозволений у даній країні чи її окремих місцевостях цей вид діяльності.
Під порнобізнесомрозуміється частково чи повністю дозволений у даній країні чи незаконний відпідприємництва, пов’язаний зі звідництвом для проституції, сутенерством,утриманням будинків розпусти, виготовленням, збутом і розповсюдженням предметівпорнографічного характеру. Використання у порнобізнесі означає використанняособи як сутенера, утримувача будинку розпусти, актора при зйомкахпорнографічних фільмів, статиста при виготовленні порнографічних журналів тощо.
Втягнення злочиннудіяльність – це дії, пов’язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом наособу та вчинені з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному чикількох злочинах. Втягнення у злочинну діяльність передбачає всі види фізичногонасильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман,розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиціївчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місцеі способи вчинення або приховування слідів злочину, вживання спиртних напоїв, наркотичнихзасобів чи психотропних речовин разом з особою з метою полегшити схилення її довчинення злочину та ін.).
Залучення в боргову кабалупередбачає поставлення особи у стан повної, фактично рабської залежності відіншої особи. На практиці в такий стан потрапляє, наприклад, жінка, яку продалиу будинок терпимості іншої країни, власник якого, сплативши гроші продавцю зажінку, відбирає у неї всі документи, обіцяючи повернути їх лише післявідпрацювання нею сплаченої ним суми та отримання ним прибутку.
Усиновлення (удочеріння) вкомерційних цілях – це оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім’ю неповнолітньоїдитини на правах сина чи дочки для її наступного використанні у якості жебрака,занятті азартними іграми, а також для подальшого укладення щодо неї договорівкупівлі-продажу, міни та інших, які передбачають фактичну передачу прававласності.
Оскільки за закономусиновлення здійснюється лише щодо неповнолітньої людини, то продаж (іншапередача) її з метою усиновлення в комерційних цілях не може бути кваліфікованимза ч.1, а тільки за ч.2 ст.149. Диспозиція ч.1 ст.149 у цій частині є прикладомлогічної помилки законодавця.
Використання в збройнихконфліктах передбачає використання особи для виконання ним бойових завдань, пов’язанихз поваленням державної влади або порушенням суверенітету і територіальноїцілісності інших держав тощо.
Передача людини іншійособі з метою використання першої у збройному конфлікті як найманця потребуєкваліфікації за ст.ст.27 і 447 як пособництво (чи підбурювання) у вербуваннінайманців, а також за ст. 149.[13]
5. Особливостікваліфікації злочину
Кваліфікованими видамиторгівлі людьми (ч.2 ст.149) є вчинення цього злочину:
щодо неповнолітнього;
щодо кількох осіб;
повторно;
за попередньою змовоюгрупою осіб;
із використаннямслужбового становища;
особою, від якоїпотерпілий був у матеріальній або іншій залежності.
Неповнолітньою є особа,яка не досягла 18-ти років. Неповнолітньою потерпіла особа має бути на моментукладення відповідної угоди щодо неї.
Кілька осіб – це дві ібільше осіб незалежно від їхнього віку та інших ознак.
Повторним є вчинення цьогозлочину особою, яка до цього вже вчинила злочин, передбачений ст.149, убудь-якій його формі як щодо однієї й тієї самої особи, так і щодо кількох осібу різний час.
За попередньою змовоюгрупою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше)суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитисьпро спільне вчинення заздалегідь – означає дійти згоди щодо його вчинення омоменту виконання його Об’єктивної сторони.
Використання службовогостановища передбачає вчинення злочину особою, яка є службовою особою. Нею можебути, наприклад, директор чи інша службова особа підприємства, яке здійснюєпосередницьку діяльність щодо працевлаштування за кордоном, директор будинкудитини, представник прикордонних військ, консульської служби, служби віз іреєстрації тощо.
Особою, від якоїпотерпілий був у матеріальній або іншій залежності, слід вважати будь-якуособу, від якої залежить потерпілий. Може йтися про службове підпорядкування,підкорення чужій більш сильній волі, повну чи істотну матеріальну залежністьутриманця тощо. Так, тією чи іншою мірою неповнолітні залежать від батьків,усиновителів, опікунів, піклувальників, вихователів, деякі непрацездатні особи– від набувачів їхнього майна за договором довічного утримання, студенти – відвикладачів та адміністрації навчальних закладів, хворі – від лікарів таслужбових осіб, які вирішують питання про направлення на лікування, підлеглі –від начальників, підозрювані та обвинувачені – від слідчих і прокурорів,підсудні – від суддів та ін.
У частині 2 ст. 149вказані кваліфікуючі ознаки цього злочину: здійснення злочину щодонеповнолітнього, кількох осіб (хоч би двох), повторно, за попередньою змовоюгрупою осіб, з використанням суб’єктом свого службового становища або особою,від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності (в цих випадкахзлочин здійснюється спеціальними суб’єктами).[14]
Особливо кваліфікованимивидами торгівлі людьми (ч.3 ст.149) визнається вчинення тих самих дій:
організованою групою
пов’язаних із незаконнимвивезенням за кордон дітей чи неповерненням їх в Україну
із метою вилучення употерпілого органів чи тканин для трансплантації
із метою насильницькогодонорства
якщо це спричинило тяжкінаслідки
Організована група – цестійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), якіпопередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Якщо торгівлялюдьми пов’язана з переміщенням їх через державний кордон України, членамитакої групи є також особи, які здійснюють таке переміщення в процесі передачіжертв злочину іншим особам. Для кваліфікації дій членів організованої групи немає значення, які саме дії, що утворюють
Об’єктивну сторону даногозлочину, ними виконувались.
Відповідно дозаконодавства України діти мають право виїхати із України лише за наявності проїзногодокумента дитини. Його оформлення провадиться на підставі нотаріальнозасвідченого клопотання (згоди) батьків або одного із батьків виїзднеповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено лише напідставі рішення суду. Вивезення дитини за кордон з порушенням наведених норм єнезаконним.
Звичайно, що особливонебезпечним для волі і гідності дитини є випадки, коли її після вивезення закордон для лікування, навчання, туристичної подорожі не повертають до рідних, авикористовують у порнобізнесі, втягують у злочинну діяльність, жебрацтво тощо.Тому неповернення дитини в Україну та її продаж (інша передача) за кордоном звідповідною метою є одним із особливо кваліфікуючих видів злочину,передбаченого ст. 149
Згідно із законодавствомУкраїни забороняється взяття донорської крові примусово, а застосування методупересадки від донора до реципієнта органів та інших анатомічних матеріалівздійснюється у визначеному законодавством порядку, за наявності їхньої згодиабо згоди їх законних представників та за умови, якщо використання іншихзасобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров’я недає бажаних результатів і завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, щозагрожувала реципієнту. Мета вилучення у потерпілого органів чи тканин длятрансплантації передбачає намагання без згоди потерпілого здійснити хірургічневтручання в його організм, пов’язане з пересадкою від донора до реципієнтаорганів (нирки, печінки, ока тощо) та інших анатомічних матеріалів (шкіри,кісткового мозку, волосся тощо). Мета здійснення насильницького донорстваозначає прагнення до взяття крові чи її компонентів у донора без згодипотерпілого та із застосуванням фізичного чи психічного насильства щодо нього.
Згода потерпілого натрансплантацію (наприклад, потерпілий дійсно може щиро погодитися на вилученняу нього ембріональної тканини, біологічного матеріалу, отриманого внаслідокаборту, або потерпілий заздалегідь оформив анатомічний дар тощо), наявністьродинних генетичних зв’язків між донором і реципієнтом, ставлення винного довилучення у потерпілого тканин, що здатні регенеруватися чи не здатні до цього,а також інші обставини не мають значення для кваліфікації злочину, але маютьвраховуватися при призначенні покарання.
Тяжкими наслідкамивчинення злочину, передбаченого ст. 149, можуть бути визнані тяжка хвороба(наприклад, СНІД, серйозна психічна хвороба тощо), заподіяння потерпіломутяжкого тілесного ушкодження, вбивство потерпілого, його самогубство чизникнення безвісти, самогубство чи тяжка хвороба його батьків тощо. При цьомуумисне вбивство потерпілого за обтяжуючих обставин має кваліфікуватися засукупністю злочинів, передбачених ч.3 т.149 та ч.2 ст.115.
У разі, якщо винний продавособу для трансплантації її органу, що завідомо мало своїм наслідком смертьпотерпілого, його дії мають бути кваліфіковані за ч.3 ст.149, п.5 ст.27 і п.6ч.2 ст.115.[15]
Українськівчені-криміналісти, (Хавронюк М. Врахування факторів криміналізації діянь узаконотворчій діяльності (на прикладі складові злочину “Торгівля людьми”))указують на доцільність використання наступних обставин в якості кваліфікуючихознак: насамперед це переміщення потерпілого через державний кордон, а такожповторність, насильство, обман, наявність групи осіб, наявність неповнолітньогоабо малолітнього потерпілого і спеціальних цілей, якось: незаконнатрансплантація або донорство, проведення досвідів, примусова вагітність,заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, самогубство, зараження тяжковиліковною або невиліковною хворобою (наприклад: сифіліс, СНІД).[16]
Дії винного, пов’язані знезаконним переміщенням людини через державний кордон України, повністюохоплюються ч.1 ст.149 і додаткової кваліфікації за ст.332 не потребують.Проте, якщо винна особа при цьому сама незаконно перетнула державний кордон, їїдії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 149 і 331.
Додаток
ЖРЗПЗ № 382 от 16.02.2005г. ‘ Красногвардійський РВ ‘ ст.149 ч.3 п.
ФАБУЛА: ПРАЦІВНИКАМИ УКРГУ МВС УКРАЇНИ В АР КРИМ ВИЯВЛЕН ФАКТ ВИВОЗУ ДО М.МОСКВИ У КВІТНІ 1999Р. ЗМЕТОЮ ПРОДАЖУ ДЛЯ ПОДАЛЬШОЇ СЕКСУАЛЬНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГР-КИ БИБИК НАТАЛІЇВАЛЕНТИНІВНИ, 10.12.1981Р.Н., МЕШ, КРАСНОГВАРДІЙСКИЙ Р — Н С. ВОСХОД ВУЛ. МІРАБУД. 2, КВ. 27, ТА ГР-КИ МОШТА ОКСАНИ ПЕТРІВНИ, 18.03.1979 Р.Н., С. ВОСХОД ВУЛ.СПОРТИВНА БУД. 8 КВ. 33, ГР-КОЮ КОВТУН ГУТІЄРОЮ ЛЕОНІДІВНОЮ, 23.11.1976 Р.Н.,С. ВОСХОД ВУЛ. СПОРТИВНА БУД. 9 КВ. 22. ПО ДАННОМУ ФАКТУ ПРОВОДИТСЯ ПЕРЕВІРКА (СОГ: УКР ГУ МВС УКРАЇНИ В АР КРИМ — ВЕРБИЦЬКИЙ )
Решение: КС документ:Красногвардійський РВ КС № 10505290010 від 11.01.2005 р.
ЖРЗПЗ № 657 от 18.03.2005г. ‘ Красногвардійський РВ ‘ ст.149 ч.3 п.
ФАБУЛА: 18.03.2005 РОКУ ВКРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РВ НАДІЙШЛА ЗАЯВА ГР-КИ ЮРЧЕНКО МАР’ЯНИ МИКОЛАЇВНИ 1980 Р.Н,МЕШКАНКИ С.ВОСХІД КРАСНОГВАРДІЙСЬКОГО Р-НУ, ВУЛ. БУДІВНИКІВ, БУД. 21 КВ 21, ПРОТЕ, ЩО У ВЕРЕСНІ 2003 РОКУ ГР-КА СОЛОМЕНКОВА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА 10.06.1976 Р. Н,МЕШКАЄ С.ВОСХІД КРАСНОГВАРДІЙСЬКОГО Р-НУ, ВУЛ. БУДІВНИКІВ БУД. 10, ВІДПРАВИЛАЇЇ ДО М.МОСКВА ДЛЯ НАДАННЯ ПЛАТНИХ СЕКСУАЛЬНИХ ПОСЛУГ, УЗЯВШИ З НЕЇ ГРОШІ ВСУМІ 100 У.О. ПО ДАНОМУ ФАКТУ ПРОВОДИТЬСЯ ПЕРЕВІРКА. СОГ: ( ОУ ПО ОВС УБОЗ — НАБОКОВ )
Решение: КС документ:Красногвардійський РВ КС № 10506290009 від 07.02.2005 р.
Висновки
Торгівля людьми сьогодні –один з найбільше прибуткових видів тіньового бізнесу у світі. У ХХ та напочатку ХХІ століття предметом торгівлі стали жінки, чоловіки й навіть діти.
Складна економічнаситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства таправова необізнаність… Саме такі “сприятливі” умови дали змогу злочиннимугрупованням організувати кримінальний бізнес – торгівлю людьми. “Живий товар”експортують у Туреччину, Італію, Іспанію, Німеччину, балканські таскандинавські країни, Росію, Грецію, США тощо.[17]
Розвиток національногокарного права з роками привів до того, що держави, розуміючи існуючу погрозурозповсюдження торгівлі людьми, поступово прийшли до висновку про необхідністьміжнародного співробітництва, його зміцненні і розвитку. Вінцем усіхміждержавних зусиль у контексті боротьби з міжнародною торгівлею людьми сталоприйняття Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності ідоповнення її Протоколом “Про попередження і припинення торгівлі людьми,особливо жінками і дітьми, і покаранні за неї”від 15 листопаду 2000 року.Практичним результатом прийняття Протоколу стало не тільки вироблення поняття ‘торгівлялюдьми’, але і визначення чіткої стратегії дій і сфери застосування згаданогоакта державами, що підписали і ратифікували його. [18]
Література
1. Конституція України
2. Кримінальний кодексУкраїни
3. Основи законодавства України про охоронуздоров'я від 19.11.92
4. Конвенція ООН протитранснаціональної організованої злочинності і доповнення її Протоколом “Пропопередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, іпокаранні за неї” від 15 листопаду 2000 року.
5. Постанова Пленуму ВСУ № 2від 07.02.2003 р.’ Боспор № 23 от 09июня 2005 года. Полуостров. С.5
6. Кримінальне право України:Особлива частина: Підручник для студентів юрид. спец. Вищих закладів освіти /М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова,В.Я. Тація, В.В. Сташиса. –Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. – 496 с
7. Лизогуб Я. Ответственностьза торговлю людьми. // Юридическая практика № 49 (363) от 07 декабря 2004 года
8. Науково-практичнийкоментар до Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року /За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
9. Полуляхов О.В. Проблемивдосконалення протидії злочинним угрупованням, пов’язаним з торгівлею людьми.//Вісник Національного університету внутрішніх справ. – випуск 23. – Харків,2003
10. Пясковський В. Поняття такриміналістична характеристика торгівлі людьми. //Вісник прокуратури № 5. –2003 р.;
11. Робота за кордоном:сподівання і реальність. Видання третє, змінене та доповнене. Київ 2004
12. Слипченко С.А., КройторВ.А. Гражданское право Украины. Часть 1. Учебное пособие. – Харьков: Эспада,2000.
13. Философский словарь. Подред. М.М. Розенталя. Изд-во 3-е. М.,Политиздат, 1972