Державна митна служб України
Академія митної служби
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
„Організація правової тапретензійно-договірної роботи митних органів”
На тему:
„Правові засади організації правовоїроботи в митних органах”
Виконав:
курсант гр… ПО3-3
Гладкий С.С.
Перевірив:
доц. Зуєв В.А.
Дніпропетровськ2008
ЗМІСТ
юридичнаслужба регіональна митниця нормотворчий
Вступ
Розділ 1. Митні органи України яксуб’єкти реалізації митної політики
1.1. Особливості визначення митнихорганів
1.2. Юридична служба регіональноїмитниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації: особливостідіяльності, права та обов’язки
Розділ 2. Правові засади здійсненняправової роботи в митних органах
2.1. Загальна характеристиканормотворчої діяльності митної служби України
2.2. Особливості організаціїнормотворчої діяльності в митній службі
2.3. Правозастосовна діяльністьмитних органів
2.4. Особливості здійсненняправозастосування в митній службі
Висновки
Список використаних джерел талітератури
ВСТУП
На сучасномуетапі розвитку багатополярного світу жодна країна не здатна розвиватисяізольовано. Посилення інтеграційних процесів на макро- та мікрорівніпояснюється зростаючою взаємозалежністю економік окремих країн і має прояв вукладанні дво- та багатосторонніх угод щодо регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності. Однак пріоритетним принципом формування та розвитку зовнішньоїполітики України є суверенітет та дотримання національних інтересів. Митнасправа — це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин,важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному та національномурівнях. У нових умовах митна справа виступає не лише як інструмент та провідникзовнішньоекономічної діяльності, а й має важливіше значення, стаючи регуляторомі засобом формування нових економічних відносин та зв'язків.
Актуальністькурсової роботи пояснюється тим, що тенденції суспільного розвитку та сучаснісоціальні процеси обумовлюють необхідність інтенсивної розробки теоретичнихпроблем правового впливу на суспільну діяльність, форм та засобів реалізаціїправа, механізму правового регулювання, застосування норм права і багатьохінших питань.
Сьогодні гостровідчувається потреба в розробці механізму ефективного застосування закону тайого дії на соціальні процеси, демократизацію українського суспільства. Одниміз важливих правових засобів механізму реалізації закону є нормотворча таправозастосовча діяльність що здійснюється державними органами, зокрема митноюслужбою.
Зміни в характеріта масштабах зовнішньоекономічної діяльності зростання й соціально-економічногозначення для кожної з країн і світового співтовариства в цілому потребуютьвнесення істотних коректив практично в усі сфери митної справи, а особливо управове забезпечення діяльності митної служби. Тому зрозуміла потреба внаукових дослідженнях у сфері правового забезпечення управління в митнійслужбі.
В процесібезпосередньої реалізації митними органами митної політики важливу рольвідіграє застосування норм митного законодавства. Правозастосовча діяльність засвоїм обсягом є домінуючою в структурі адміністративної діяльності митнихорганів, але за своїм соціальним призначенням поступається правотворчій.Нерозривний зв'язок правозастосовної діяльності з правотворчою полягає у тому,що результати останньої є підґрунтям для правозастосування, забезпеченняреалізації правових норм. Іншими словами, у правозастосовній діяльності митнихорганів йде процес, протилежний правотворчому, який полягає у тому, що загальнінормативні приписи як результати правотворчої діяльності на підставі конкретнихюридичних фактів перетворюються на владні індивідуально-конкретні приписи івтілюються в реальні дії та вчинки суб'єктів митних правовідносин як результатправозастосовної діяльності. Незважаючи на необхідність більш детальногорозгляду питання про удосконалення нормотворчої та праозастосовчої діяльностіорганів державної виконавчої влади та, зокрема, митної служби, в науковійлітературі з правознавства та управління воно не отримало належноговисвітлення.
Під часдослідження теми проаналізовано роботи таких вчених України, як О.М. Бандурки,В.М. Гаращука, В.Т. Комзюка, С.В. Ківалова, Б.А. Кормича, А.В. Мазура, В.Я. Настюка,В.Б. Кухаренка, О.С.Круглова, М.В. Кокорева, В.Є. Новікова, Д.В. Приймаченка,М.Г. Шульги й ін.
Мета курсовоїроботи — визначення організаційних проблем та розроблення практичнихрекомендацій щодо правової роботи в митних органах, які б сприяли подальшомувдосконаленню діяльності митної служби.
Об’єктом курсовоїроботи є правова робота в митних органах.
Предметом роботиє механізм організації правової роботи в митних органах.
Перед намипоставлені наступні завдання: 1. Розглянути особливості визначення тафункціонування митних органив та юридичної служби України; 2. Визначити правовізасади організації нормотворчої та правозастосовної діяльності митної служби, проблемита напрямки вдосконалення організації правової роботи в митних органах.
Поставленізавдання зумовили наступну структуру курсової роботи: вступ, три розділи,висновки та список використаної літератури.
РОЗДІЛ 1
МИТНІ ОРГАНИТА ЮРИДИЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
1.1Особливості визначення митних органів
Митні органиУкраїни є державними органами, основною метою діяльності яких є реалізаціямитної політики держави. До системи митних органів держави належить спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи,регіональні митниці та митниці, які разом зі спеціалізованими митнимиустановами й організаціями складають єдину загальнодержавну систему Державноїмитної служби України. Відповідно до
Схеми організаціїта взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої УказомПрезидента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”від 15 грудня 1999 р. № 1573/99[1], митні органи належать докола органів виконавчої влади. Являючи собою окрему підсистему в межах єдиноїсистеми органів виконавчої влади, митні органи займають у ній специфічне місце,що підтверджено їх спеціальним статусом. Разом з тим, вони є елементами апаратудержавного управління.
Особливість місцямитних органів у системі органів виконавчої влади визначається, насамперед,характером виконуваних завдань та функцій. Саме вони й обумовлюють специфікувиконавчої діяльності митних органів, яка більше не має аналогів у державі.
Виходячи зусвідомлення виконавчої влади як діяльності, що полягає у забезпеченніреального втілення в життя законів та інших нормативних актів держави,практичному застосуванні всіх важелів державного регулювання та управлінняважливими процесами суспільного розвитку та загальновизнаного визначення органувиконавчої влади (організаційно самостійного елементу державного апарату(механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень(компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань та функцій,складається зі структурних підрозділів і посад, що обіймають державніслужбовці, і віднесений Конституцією та законами України до системи органіввиконавчої влади[2]), ми можемо констатувати,що митні органи здійснюють діяльність, яка має управлінський, організуючий,виконавський, контрольний, розпорядчий та правоохоронний характер. Цяуніверсальна і, водночас, специфічна діяльність здійснюється у чітко визначенійсфері – митній. Митні органи наділені різноманітними управлінськими функціями,що сприяють вирішенню поставлених перед ними завдань і досягненню визначенихцілей.
Виконавчадіяльність митних органів полягає у повсякденній практичній організації таздійсненні митної діяльності й інших засобів реалізації митної політики. Митніоргани, що перебувають на різних організаційно-правових рівнях,підпорядковуються вищестоящому державному органу і разом з тим мають правосамостійно здійснювати розпорядчі повноваження, приймати рішення, обов’язковідо виконання підпорядкованими митними органами, суб’єктами ЗЕД та громадянами іконтролювати їх виконання. У цілому ж митні органи наділені широким коломповноважень щодо самостійного правозастосування та правоохорони. У результатітакої діяльності вирішуються та реалізуються загальнодержавні завдання тафункції.
Митні органи якадміністративні (управлінські) органи, наділені державою комплексомдержавно-владних повноважень, що реалізуються у спеціальних правових формах,специфіка яких полягає у тому, що вони регламентуються нормами як митного, такі адміністративного права. За своїм змістом реалізація цих повноваженьпередбачає здійснення митними органами виконавчо-розпорядчої діяльності;контрольно-наглядових функцій; дій юридичного характеру та прийняття рішень, щотягнуть за собою юридичні наслідки; нормотворчої діяльності; правоохоронної(юрисдикційної) діяльності, що тісно взаємопов’язане та в сукупності складаєєдине ціле. При цьому варто звернути увагу на те, що це вимагає від митних органівзастосування сукупності різноманітних правових засобів, які за своїм характеромможуть бути визнані адміністративно-правовими.
За допомогоюадміністративно-правових засобів, визначених законодавством, митні организабезпечують порядок переміщення через митний кордон України товарів ітранспортних засобів, здійснюють митне регулювання, пов’язане з установленнямта справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення,боротьбу з порушенням митних правил – це основні напрямки їх діяльності. Крімтого, вони виконують й інші дії, спрямовані на реалізацію митної політики,наприклад, боротьбу з контрабандою чи здійснення верифікації сертифікатівпоходження товарів тощо. Зважаючи на те, що в загальній теоріїадміністративного права діяльність, що здійснюється за допомогоюадміністративно-правових заходів, традиційно визнається адміністративноюдіяльністю,[3] можна припустити, що митніоргани в процесі реалізації своїх завдань та функцій здійснюють діяльність, якуможна вважати адміністративною.
У науковійлітературі існує декілька визначень поняття митного органу. Так, К.К.Сандровський у своїй роботі „Митне право”[4] митні органивизначає як державні органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність успеціальній сфері державного управління, пов’язану з пропуском через державнийкордон різного роду вантажів, у тому числі й багажу та поштових відправлень,валюти та валютних цінностей, а також транспортних засобів, що слугують дляперевезення пасажирів. Варто зазначити, що дане поняття було сформульовано втой період, коли теорія та практика митного права лише формувались, і воно, упринципі, враховувало ті завдання, що стояли перед митними органами. Засучасних умов воно не є досить повним, адже акцентує увагу на реалізації лишеоднієї із складових митної діяльності – порядку переміщення через митнийкордон.
Митні органи, надумку А.Ф. Ноздрачова, являють собою державні органи виконавчої влади,спеціально призначені для безпосереднього здійснення митної справи шляхомохорони митного режиму та застосування юридичних засобів впливу до осіб, якійого порушили[5]. Таке визначення маєправо на існування, проте воно одразу викликає кілька питань, а саме: з якихміркувань здійснення митної справи обмежується лише охороною митного режиму?Чому діяльність митних органів звужується лише до охорони митного режиму? Яка жроль та значення контрольної, регулятивної, фіскальної та інших видівдіяльності митних органів?
Таким самимобмеженим, на нашу думку, є поняття митних органів, що пропонує І.В. Тимошенко,який визначає митні органи як державні органи, що регулюють правовідносини, яківиникають, змінюються та припиняються у сфері митної справи[6],проте тут мова йде лише про реалізацію регулятивної функції митних органів,залишаючи поза увагою інші, не менш важливі їх функції. Крім того, відомі йінші варіанти визначення поняття митних органів, наприклад, митні органи – цеоргани виконавчої влади, що за своїм характером є правоохоронними, діють відімені держави і наділені владними повноваженнями, виконують свої завдання тафункції у сфері митної справи і в інших пов’язаних з нею областях управління задопомогою притаманних їм форм і методів діяльності[7].
У митномузаконодавстві, що діяло в радянський період (наприклад, Митний кодекс СРСР 1964р.[8]),та літературі тих часів досить часто вживався термін „митні установи”. Проте всучасному законодавстві, у тому числі й у Митному кодексі України[9],саме в такому варіанті він не використовується, натомість вживається в дещорозширеному його значенні: „спеціалізовані митні установи і організації”.Відповідно до ст. 17 та ст. 18 МК України до числа спеціалізованих митнихустанов та організацій належать експлуатаційні, транспортні,інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані митні установи, освітніорганізації та митні лабораторії, діяльність яких сприяє вирішенню завдань тафункцій митних органів.
З огляду навищезазначене пропонується наступне формулювання поняття митних органів: митніоргани – це органи виконавчої влади, які в межах своїх владних повноважень,відповідно до покладених на них завдань та функцій, здійснюють безпосереднюреалізацію митної політики держави.
1.2 Юридичнаслужба регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи,організації: особливості діяльності, права та обов’язки
У відповідності зЗагальним положенням />про юридичну службу міністерства, іншого центрального органувиконавчої влади, державного підприємства, установи, організації. У міністерстві,іншому центральному органі виконавчої влади (далі — міністерство), на державномупідприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) залежно від обсягу,характеру та складності правової роботи утворюється, як правило, в формісамостійного структурного підрозділу — юридичне управління (відділ, сектор, бюро,група тощо) або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії.
Надання правовоїдопомоги підприємству може здійснюватися на підставі договору, укладеного зюридичною чи фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності, який має ліцензіюна здійснення юридичної практики, або з адвокатом, адвокатським бюро, фірмою,конторою чи іншим адвокатським об'єднанням./>
Основнимзавданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої направильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимогактів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством,а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на нихзавдань і функціональних обов'язків.
Порядок взаємодіїюридичної служби з іншими структурними підрозділами міністерства (підприємства)визначається відповідно міністром, керівником іншого центрального органувиконавчої влади (підприємства).
З метоюзабезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установі організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональнихмитницях створюються юридичні служби, у митницях — юридичні відділи абосектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва таексплуатації об'єктів митної інфраструктури — юридичні відділи, у Регіональнійінформаційній митниці — юридична служба, в інших спеціалізованих митнихустановах та організаціях — юридичні сектори (далі — юридичні служби, ЮС).
У своїй роботіюридична служба керується Конституцією та іншими законодавчими актами України,Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центральногооргану державної виконавчої влади, державного підприємства, установи,організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 N690 (зі змінами), наказами Держмитслужби України, рекомендаціями Міністерстваюстиції України, а також цим Положенням.
Юридична службапідпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а вразі його відсутності — особі, яка його заміщує.
Методичнекерівництво роботою юридичних служб здійснює Юридичний департамент Державноїмитної служби України.
На посадикерівників юридичних служб, заступників цих керівників, а також головнихспеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищу юридичну освітуй стаж роботи за спеціальністю не менш як три роки.
На посадипровідних спеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищуюридичну освіту або навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальнихзакладів.
Начальникиюридичних служб призначаються на посади та звільняються з посад керівникамимитних органів за погодженням з Юридичним департаментом Держмитслужби України.
Керівники митнихорганів зобов'язані створювати умови для нормальної роботи й підвищеннякваліфікації працівників юридичних служб, забезпечувати ці служби окремимиприміщеннями, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортомдля виконання працівниками службових обов'язків, законодавчими та іншиминормативно-правовими актами, спеціальною літературою й довідковими матеріаламиз правових питань.
До обов’язківюридичної служби відносять:
— організовуватита забезпечувати правильне застосування законодавства в службовій,господарській і соціальній сферах діяльності митного органу. У разі виявленняпорушень вимог законодавства подавати керівництву митного органу письмовіпропозиції щодо усунення цих порушень. Консультувати керівництво митного органуз правових питань;
— перевірятивідповідність законодавству проектів актів нормативного та розпорядчогохарактеру, що подаються на підпис керівникові митного органу, і візувати їхпісля погодження керівниками заінтересованих підрозділів. Видання таких актівбез візування їх проектів керівником юридичної служби не допускається;
— пропозиціїюридичної служби щодо приведення у відповідність до законодавства проектівактів нормативного та розпорядчого характеру, що видаються митним органом, єобов'язковими для розгляду керівником цього органу.
— готувати разомз іншими структурними підрозділами пропозиції про скасування чи внесення зміндо виданих митним органом актів нормативного та розпорядчого характеру, яківтратили актуальність або суперечать вимогам законодавства;
— визначатинеобхідність подання нормативно-правових актів митного органу на державнуреєстрацію до відповідного управління юстиції;
— забезпечуватиоблік і зберігання актів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, атакож актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом,підтримувати їх у контрольному стані;
— давати правовуоцінку проектам господарських договорів (контрактів), що укладаються митниморганом, брати участь в їх укладенні та контролі за їх виконанням;
— організовуватипретензійну й вести позовну роботу. Представляти в установленому законодавствомпорядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розглядуправових питань і спорів;
— аналізуватирезультати й наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практикуукладення та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подаватикерівництву митного органу пропозиції щодо вдосконалення правового забезпеченняслужбової та господарської діяльності митного органу;
— надавативисновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторськоїзаборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності,псування майна.
Розглядатиматеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, щоготуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу данихбухгалтерського обліку й статистичної звітності, інших документівфінансово-господарської діяльності митного органу, а також матеріалівперевірок, проведених правоохоронними й контрольними органами;
— сприяти захистутрудових прав працівників митного органу, брати участь у підготовці таукладенні колективного договору, консультувати виборні органи трудовогоколективу з правових питань, що стосуються їх діяльності;
— сприятисвоєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, рішеннями,постановами, ухвалами судових органів, відповідними документами іншихправоохоронних і контрольних органів;
— організовуватита проводити роботу, спрямовану на підвищення рівня правових знань працівниківмитного органу, надавати консультації з правових питань працівникам, якіпотребують правової допомоги.
— з метоюзабезпечення виконання митними органами функцій зі здійснення митного контролюй митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, зборотьби з митними правопорушеннями, а також контролю за виконанням цих функційбрати участь у проведенні комплексних та тематичних перевірок митних органів, усупроводженні в судових органах справ про порушення митних правил;
— у разіпредставлення інтересів Державної митної служби України в судових органах задовіреністю невідкладно надавати до Юридичного департаменту письмову інформаціюза результатами судових засідань.
Також у юридичноїслужби широке коло прав:
— перевіряти станзаконності діяльності підрозділів митного органу;
— одержувати відпосадових осіб митного органу довідки, розрахунки, інші матеріали, необхіднідля виконання покладених на юридичну службу завдань; інформувати керівникамитного органу про випадки ненадання таких документів і матеріалів;
— залучати зазгодою керівників відповідних підрозділів митного органу необхіднихспеціалістів до підготовки проектів актів нормативного та розпорядчогохарактеру, інших документів, для розроблення планів і здійснення заходів, якіпроводяться юридичною службою відповідно до покладених на неї завдань;
— інформуватикерівника митного органу про випадки покладення іншими посадовими особами наюридичну службу завдань, не передбачених цим Положенням;
— брати участь унарадах, які проводяться в митному органі, якщо на них розглядаються питання,що стосуються практики застосування норм законодавства;
— у разіпереслідування працівника юридичної служби у зв'язку з виконанням нимобов'язків, передбачених цим Положенням, інформувати про це Юридичнийдепартамент і керівництво Держмитслужби України;
— працівникюридичної служби, який не вжив передбачених цим Положенням заходів до усуненняпорушень законодавства, що призвели до негативних економічних наслідків,порушення прав і законних інтересів працівників митного органу та іншихгромадян, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Чиннезаконодавство не обмежується лише закріпленням функцій ЮС, але встановлює такіж обов'язки для її працівників. Слід зазначити, що функції спеціалістівюридичної служби— це ті ж обов'язки, лише визначені особливим чином.
Загальнимположенням про ЮС міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади,державного підприємства, установи, організації і відомчими актами міністерствта інших центральних органів державної виконавчої влади про ЮС встановлюєтьсяне тільки те, що слід робити правовим працівникам, а й ті засоби, способи іформи, які вони повинні застосовувати у своїй діяльності.
Отже, тут маєйтися про обов'язки ЮС та її працівників. Визначити такі обов'язки означаєполегшити реалізацію функцій, покладених на ЮС законодавством України.
Конкретніобов'язки для ЮС усіх рангів виконавчої влади та суб'єктів господарюваннявизначені чинним законодавством України. [10]
Якщо працівник ЮСвиявив, що його зауваження при підготовці проекту наказу або іншого документаправового характеру не враховані, він повинен не візувати такі проекти і податикерівництву висновки з пропозиціями про законний порядок вирішення питання.
Загальнимположенням про ЮС передбачено, що пропозиції ЮС щодо приведення відповідно довимог законодавства проектів наказів, рішень та інших локальних актів, щосуперечать законодавству, є обов'язковими для розгляду керівником міністерства,підприємства, установи, організації та їх структурних підрозділів.
Цим положеннямтакож встановлено, що видання таких локальних актів всупереч вимогамзаконодавства без попереднього узгодження з юридичною службою не допускається.
Питанняорганізації юридичного обслуговування в суб'єктах господарювання (далі– СГ) можна умовно розділити на загальні і особливі.Загальні питання мають значення для організації правової роботи, а особливі —відображають її окремі напрями.
До загальнихпитань, насамперед, належать планування роботи юридичної служби, кодифікація таоблік нормативних актів, організація довідкової роботи, аналіз правовоїдіяльності СГ і узагальнення матеріалів юридичної практики та правової роботи.
До особливихнапрямів належать питання організації юридичної роботи із збереження власності,зміцнення виконавчої, трудової, виробничої і договірної дисципліни, захистумайнових інтересів за допомогою правових засобів.
Розподіл питаньправової роботи підприємства на загальні і особливі не до кінця збігається. [11]
Правильнаорганізація роботи ЮС неможлива без її планування. Практика засвідчує, що деробота і діяльність ЮС не плануються, проведені нею заходи нерідко випадкові,несистемні, їх ефективність низька.
За таких обставиноснову діяльності ЮС становлять і поточні справи, внаслідок чого багато зпокладених на неї функцій і завдань не виконується, а всі можливі дляполіпшення роботи СГ правові засоби не використовуються, в окремих випадкахвідсутність плану роботи ЮС виправдовується тим, що в СГ складені загальніплани або заходи, які спрямовані на підвищення результатіввиробничо-господарської діяльності. В них помилково відображають завдання ЮС напідставі виданого спеціального наказу або прийнятого рішення щодо СГ дляполіпшення правової роботи і передбачені конкретні заходи.
Практикапідтверджує, що такі доводи безпідставні, бо в наказах та в інших документах неохоплені основні моменти правової роботи, відсутні строки виконання, невказуються конкретні відповідальні особи. Отже, такі внутрішньогосподарськіакти повною мірою не можуть замінити план роботи ЮС.
Планування, напогляд Домбровського С.Ф., необхідне не лише в тих випадках, коли напідприємстві, в установі чи організації є структурний підрозділ або штатнийюрисконсульт. Воно потрібне і тоді, коли юридичне обслуговування СГздійснюється юридичним відділом, групою, фірмою, кооперативом, приватнопрактикуючим юристом, юрисконсультом головного (базового) підприємства абоадвокатом. [12]
Отже, з метоюзабезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установі організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональнихмитницях створюються юридичні служби, у митницях — юридичні відділи абосектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва таексплуатації об'єктів митної інфраструктури — юридичні відділи, у Регіональнійінформаційній митниці — юридична служба, в інших спеціалізованих митнихустановах та організаціях — юридичні сектори Юридична служба підпорядковуєтьсябезпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності- особі, яка його заміщує.
РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ЗАСАДИЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОВОЇ РОБОТИ В МИТНИХ ОРГАНАХ
2.1 Загальнахарактеристика нормотворчої діяльності митної служби України
Нормотворчадіяльність митної служби України — це форма управління відповідною системоюВона полягає не тільки в заповненні прогалин правового регулювання, щовиникають у результаті недостатньої реалізації правотворчої спроможності Такадіяльність ґрунтується насамперед на свідомому створенні правомочним органомможливості більш детального регулювання діяльності у певній галузі управління
Нормотворчадіяльність своїми цілями має забезпечити:
а) юридичнезакріплення існуючих у галузі діяльності відносин та їх правове регулювання,
б) формуваннянових видів діяльності й відносин, відсутніх у поточний момент, але бажаних чинеобхідних з погляду виконання перспективних завдань,
в) ліквідаціюситуацій та відносин, віджилих та гальмуючих розвиток нових прогресивнихтенденцій
Названі цілідосягаються роботою в двох основних напрямах:
а) правовоюорганізацією галузі управління, яка передбачає юридичне закріплення цілей,завдань, компетенції, функцій, організаційної структури всіх ланок даноїсистеми,
б) правовоюорганізацією здійснення функцій управління кожною ланкою з нормативнимвизначенням форм, методів та прийомів найбільш ефективної діяльності системи.
Усю нормативнубазу, якою керується митна служба, можна умовно поділити на зовнішню, якастворюється формально за межами системи митної служби (Конституція, закони тапостанови Верховної Ради, укази та розпорядження Президента України, постановита розпорядження Кабінету Міністрів України), до створення якої митна службачасто має пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь урозробці проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню, тобто відомчунормативно-правову базу, якій належить значне місце.
Рішення органіввиконавчої влади набирають юридичної сили внаслідок оформлення їх у виглядіправових актів управління. Фактично правовий акт управління являє собоююридичне вираження державно-управлінського рішення і є провідною формоюреалізації повноважень органів виконавчої влади. Адже в ході підготовки івидання зазначених актів виконавчі органи (посадові особи) вирішують загальнічи індивідуальні питання управлінської діяльності, які перебувають у межахкомпетенції відповідних органів.
Н.В. Александровавважає, що форма управлінської діяльності — це видання правового актауправління, а не сам акт.[13]
Нормотворчістьявляє собою правову форму управлінської діяльності митної служби, яказдійснюється в межах її компетенції, на основі й на виконання законів тапідзаконних актів, її головне призначення полягає у створенні правової основиуправління, тобто правових норм, які встановлюють, змінюють або відміняютьправові відносини, що визначають зміст управлінської діяльності й надають їмзагальнообов'язкової сили.
Для вдосконаленнявідомчої нормотворчості на Міністерство юстиції покладено такі завдання:підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація,розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів Україниз правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правовихактів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиногодержавного реєстру таких актів; планування за пропозиціями інших центральнихорганів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптаціїзаконодавства України до законодавства Європейського Союзу, координаціянормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль заздійсненням такої діяльності.[14]
Механізмнормотворчості як процес розробки, прийняття і державної реєстраціїнормативно-правових актів здійснюється відповідно до:
— указів ПрезидентаУкраїни від 03.10.1992 р. №493 «Про державну реєстраціюнормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»,від 27.06.1996 р. № 468, «Про Єдиний державний реєстр нормативнихактів», від 10.06.1997 р. №503/97 «Про порядок офіційногооприлюднення норматив но-правових актів та набрання ними чинності», від09.02.1999 р. № 145 «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльностіорганів виконавчої влади»;
— постановКабінету Міністрів України від 14.12.2001 р. № 1693 «Про вдосконаленняорганізації правової роботи в міністерствах, інших центральних органахвиконавчої влади», від 11.12.1996 р. №1504 «Про запровадження Єдиногодержавного реєстру нормативно-правових актів та здійснення правовоїІнформатизації України»;
— «Положенняпро державну реєстрацію норматив но-правових актів міністерств, інших органіввиконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпаютьправа, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчийхарактер», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від28.12.1992 р. № 731;
— «Порядкуведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користуванняним», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001р. №376, «Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстраціюдо Міністерства юстиції України та проведення „їх державноїреєстрації“, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від12.04.2005 р. № 34/5, „Порядку скасування рішення про державну реєстраціюнормативно-правових актів, занесених до державного реєстру“, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 р. № 32/5 тощо.
Зовнішньогооформлення набули не лише етапи нормотворчої діяльності (організація роботи надпроектом та його складання, підготовка розпорядчого документа, державнареєстрація норматив но-правового акта), але й реалізація норматив но-правовогоакта.
На рівніДержавної митної служби України для впорядкування нормативного масиву, тобтоприведення нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства,скасування застарілих актів, усунення їх множинності, а також деталізаціїпроцедури подання актів Держмитслужби України на державну реєстрацію, 8 липня2003 р. наказом ДМСУ введено в дію „Методичні рекомендації про порядокпідготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберіганнянормативно-правових актів митних органів України“, де визначено:організацію роботи над проектом нормативного акта; загальні вимоги до складанняпроекту нормативного акта; підготовку проекту наказу (розпорядчого документа);оформлення додатків до нормативних актів; мовні та термінологічні стандарти;подання нормативного акта на державну реєстрацію, скасування рішення про йогодержавну реєстрацію; приведення нормативно-правових актів у відповідність дозаконодавства Європейського Союзу; підтримання в контрольному стані нормативнихактів, організація їх обліку та зберігання.[15]
Наказом Державноїмитної служби України від 04.09.2002 р. №481 затверджено „Регламентпланування нормотворчої діяльності, підготовки й розгляду правових актів, щорозробляються або узгоджуються Державною митною службою України“, дерегламентовано:
1) плануваннянормотворчої діяльності;
2) порядокпідготовки та розгляду проектів наказів Державної митної служби України;
3) порядокпідготовки та подання проектів актів Кабінету Міністрів України;
4) порядокпідготовки й внесення проектів актів Президента України;
5) порядокпідготовки й внесення проектів законів України.
Наказом Державноїмитної служби України від 04.09.2002 p., №481 затверджено „Порядокрозроблення підрозділами Державної митної служби України проектів законівУкраїни, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень ПрезидентаУкраїни, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, передбаченихПланом нормопроектувальної роботи Держмитслужби, визначених дорученнямиПрезидента України, Кабінету Міністрів України, Голови Держмитслужби“,який містить технологію їх підготовки і прийняття.
Наказом Державноїмитної служби України від 10.09.2004 р. №658 затверджено „Положення проучасть суб'єктів громадського обговорення у підготовчій роботі щодо прийняттянормативно-правових актів з питань митної справи“, де встановлено форми тапорядок підготовчої роботи суб'єктів громадського обговорення щодо розробленняпроектів регуляторних актів з питань митної справи.
Нормотворчість усистемі митної служби слід розглядати як систему і процес (правотворча техніка)створення, систематизації, реєстрації, видання, зміни і скасування відомчихнормативних актів за відповідного їх технологічного та правового забезпечення.
До нормотворчоїдіяльності також слід зарахувати діяльність із: розроблення підрозділамиДержавної митної служби України проектів законів України, постанов ВерховноїРади України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпорядженьКабінету Міністрів України; опрацювання проектів нормативно-правових актів, щонадходять в установленому порядку від заінтересованих органів державної владина погодження до Держмитслужби України.
Основноюконтролюючою та організовуючою нормотворчу діяльність у митній службі є системаюридичної служби, до якої входять: Юридичний департамент, юридичні службимитних органів, спеціалізованих митних установ і організацій.
Системний підхіду виданні законів й інших актів забезпечує сувору погодженість їх між собою йорієнтацію на вирішення загальних політичних, господарських ісоціально-культурних завдань. Цьому буде сприяти прийняття закону „Пронормативно-правові акти“, проекти якого вже досить довгий час узгоджуютьсяв інстанціях. Прийняття закону зумовлюється необхідністю врегулюваннядіяльності й суспільних відносин, пов'язаних з розробленням нормативно-правовихактів, їх прийняттям, набранням ними чинності, обліком, визначенням їх системи,видів та форм, ієрархії та встановлення єдиних вимог до нормопроектувальноїтехніки для всіх суб'єктів норм створення.
2.2 Особливості організації нормотворчої діяльності в митній службі
Нормотворчадіяльність Державної митної служби України проводиться відповідно до законівУкраїни, актів та доручень Президента України й Програми діяльності КабінетуМіністрів України та за пропозиціями самостійних структурних підрозділівДержавної митної служби України, погодженими відповідним куратором.
Основноюконтролюючою та організовуючою нормотворчу діяльність у митній службі є системаюридичної служби, до якої входять: Юридичний департамент і його відділи,юридичні служби митного органу, спеціалізованого митного управління,організації.
Основніфункції юридичного департаменту щодо нормотворчої роботи:
1.Формування за пропозиціями департаментів Держмитслужби проекти планівзаконопроектної діяльності Держмитслужби.
2.Участь у підготовці проектів планів нормотворчої діяльності Держмитслужби та вїх реалізації.
3.Підготовка пропозицій керівництву Держмитслужби щодо вдосконалення нормативно-правовихактів, предметом правового регулювання яких є відносини в галузі митної справи.
4.Подання керівництву Держмитслужби пропозицій і вжиття заходів щодо вдосконаленнянормо творчої діяльності в митній службі.
5.Внесення на розгляд керівництва Держмитслужби розроблені проекти правовихактів, а також пропозиції до проектів правових актів, підготовлених іншимисуб'єктами нормотворчого процесу.
6.Підготовка пропозицій керівництву Держмитслужби щодо реалізації заходів,спрямованих на подальший розвиток і поглиблення співпраці з іноземнимидержавами в галузі митної справи.
7.Підготовка проектів правових актів, спрямованих на виконання міжнароднихзобов'язань України в галузі митної справи.
8.Напрацювання договірно-правової бази співробітництва в галузі митної справи,розробка проектів міжнародних договорів з митних питань, виконання процедур,передбачених законодавством України, щодо їх погодження, підписання, набранняними чинності або їх денонсації.
9.Аналіз тенденцій розвитку митної справи за кордоном і внесення на розглядкерівництва Держмитслужби пропозицій щодо використання позитивного зарубіжногодосвіду для вдосконалення митною законодавства й організації митної справи вУкраїні, зокрема шляхом приєднання до міжнародних митних конвенцій тощо.
Основніфункції юридичних служб щодо нормотворчої роботи:
1.Перевірка відповідності чинному законодавству проектів актів нормативного тарозпорядчого характеру, що подаються на підпис керівникові митною органу(управління, організації), та візування їх за наявності погодження цих проектівзаінтересованими підрозділами. Видання зазначених актів без попередньоїперевірки юридичною службою не допускається.
Пропозиціїюридичної служби щодо приведення у відповідність до чинного законодавствапроектів актів нормативного га розпорядчою характеру, що видаються митниморганом (управлінням, організацією), є обов'язковими для розгляду керівникоммитного органу (управління, організації).
2. Участь упідготовці пропозицій про зміну чи скасування виданих митним органом(управлінням, організацією) актів нормативною та розпорядчого характеру, яківтратили актуальність або суперечать законодавству.
3. Внесенняпропозицій щодо подання виданих митним органом (управлінням, організацією)актів нормативного та розпорядчого характеру на державну реєстрацію довідповідною управління юстиції.
4. Забезпеченняобліку і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів, а такожактів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом(управлінням, організацією), підтримання їх у контрольному стані.
ДержмитслужбаУкраїни здійснює таку нормотворчу діяльність за рік:
- розробляєблизько 65 проектів постанов КМУ;
- розробляєта подає до Уряду близько 15 законопроектів;
- видаєблизько 900 наказів ДМСУ (з них зареєстровано Міністерством юстиції близько60);
- постійнобере участь в опрацюванні проектів законів України, постанов Кабінету МіністрівУкраїни, що надходять в установленому порядку від заінтересованих органівдержавної влади на погодження до Держмитслужби України;
- проводитьроботу із забезпечення підготовки інформаційних та аналітичних матеріалів доучасті представників Держмитслужби України в засіданнях Верховної Ради Українита її комітетів, збирання та узагальнення інформації про стан проходження уВерховній Раді України проектів законодавчих актів, розроблених ДержмитслужбоюУкраїни, здійснення розгляду депутатських запитів та звернень;
- продовжуєроботу в напрямку адаптації національного митного законодавства дозаконодавства Європейського Союзу;
- проводитьаналіз нормативно-правової бази, котра регулює питання митної справи, та зарезультатами аналізу вносить пропозиції щодо удосконалення законодавства;
- здійснюєперегляд нормативно-правових актів Держмитслужби України, до яких необхідновнести зміни, визнати такими, що втратили чинність або відкликати.[16]
Відефективності нормотворчості в ДМСУ залежить правозастосування здійснення неюосновних функцій та ефективність управління в митній службі
2.3Правозастосовна діяльність митних органів
Правозастосовнадіяльність у загальному вигляді є владною, організуючою діяльністю митнихорганів та їх посадових осіб, що забезпечує трансформацію загальних правилповедінки та діяльності громадян і суб'єктів господарювання, що містяться управових актах, у площину їх конкретно-індивідуальних дій. У результаті їїздійснення встановлюються конкретні суб'єктивні права й юридичні обов'язкиучасників митно-правових відносин, що ґрунтуються на індивідуальних правовихактах, прийнятих митними органами.
В юридичнійлітературі вже неодноразово зверталася увага на значення правозастосовноідіяльності в процесі правового регулювання суспільних відносин. Так, зокрема,В. Настюк наголошував на тому, що у правозастосовній діяльності повсякденно ібезпосередньо за допомогою юридичних засобів вирішуються митні справи,реалізуються функції діяльності держави. Необхідність правозастосовної діяльностізумовлена тим, що багато зобов’язуючих, уповноважуючих і заохочувальнихмитно-правових норм не можуть бути реалізовані суб'єктами права без спеціальноїучасті компетентних органів, наділених державною митно-владною компетенцією.[17]
Науковцівизначають правозастосовну діяльність як одну із найважливіших форм реалізаціїнорм права, специфічну державно владну діяльність спеціально уповноважених наце суб'єктів, що складається з форм, засобів, методів, за допомогою якихзабезпечується безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписівшляхом наділення одних учасників правових відносин суб'єктивними правами тапокладення на інших відповідних юридичних обов’язків чи шляхом розгляду(вирішення) питань щодо наслідків правових спорів і правопорушень і притягненнявинних до відповідальності.[18]
Запропонованепоняття містить ряд ознак, притаманних правозастосовній діяльності, що дозволяєусвідомити сутність цього виду правової діяльності. Разом із тим цьогонедостатньо для з'ясування природи та характеру правозастосовної діяльностімитних органів.
Владно-організуючийхарактер правозастосовної діяльності митних органів є однією із основних нвластивостей. Він потягає у тому, що цю діяльність здійснюють спеціальноуповноважений орган у галузі митної справи, регіональні митниці та митниці й їхпосадові особи. Вона здійснюється в установлених за коном формах і завершуєтьсявинесенням індивідуальних правових актів, приписи яких є обов'язковими для осібі органів, яким вони адресовані. Виконання цих приписів забезпечується якюридичними засобами, наприклад можливістю застосування заходівадміністративного примусу, так і організаційно матеріальними — використаннямтехнічних засобів митного контролю. Іншими словами, застосування права маємісце там і тоді, де і коли є владне рішення митного органу з приводуконкретної життєвої ситуації що має юридичне значення і передбачена нормамимитного законодавства. Владність рішення митного органу передбачає встановленняпевного виду відносин між ним та громадянином чи суб'єктом ЗЕД, в якому домінуєімператив. Ця імперативність передбачає:[19]
— односторонністьволевиявлення органу, що наділений владними повноваженнями, хоча інодіініціатором видання акта виступає не сам цей орган,
— категоричністьпередбаченого цим актом веління,
— обов'язковістьвладних рішень для виконавців підпорядкованість їх волі
— забезпеченістьі охорону таких рішень примусовою силою держави.
Владністьзабезпечує узгодженість дій суб'єктів та учасників правозастосовної діяльності,підтримує їх дисципліну, на її основі акти застосування права набуваютьобов'язковості та забезпечуються всіма засобами які є в розпорядженні удержави.[20]
Підтвердженнямвладно-організуючого характеру правозастосовної діяльності митних органів єпроцедура відкриття суб'єктом господарювання вантажного митного комплексу,автопорту чи автотерміналу (далі — ВМК). З метою створення сприятливих умов діяприскорення товарообігу та збільшення пропускної спроможності пунктів пропускучерез державний кордон України, підвищення ефективності митного та інших видівдержавного контролю, митного оформлення товарів і транспортних засобів відповіднодо ч 7 ст. 71 Митного кодексу (далі — МК) України митним органом можевизначатися ділянка території з комплексом будівель, споруд,інженерно-технічних засобів та комунікацій, необхідних для здійснення митнихпроцедур – ВМК. Порядок та умови відкриття ВМК визначаються нормативними актамиКабінету Міністрів України та Держмитслужби України.[21]Відкриття ВМК здійснюється за ініціативою його власника за погодженням і здозволу митного органу, у зоні діяльності якого розташовано об'єкти ВМК. Усірішення митного органу щодо відкриття та функціонування ВМК є обов'язковими дляйого власників. Поточний контроль за діяльністю ВМК здійснює митний орган, якийу разі порушення власником ВМК умов експлуатації ВМК має право припинитидіяльність останнього.
Правозастосовнадіяльність має підзаконний, а точніше — ненормативний характер, адже воназдійснюється на підставі норм, що містяться в законах і нормативних актах вищихдержавних органів, та в межах повноважень митного органу, визначених законом.За допомогою правозастосування нормативно-правове регулювання наближається довжиття, до конкретних суб'єктів права та реальної ситуації, що свідчить про індивідуальнуспрямованість цього виду діяльності. Безпосереднім об'єктом правотастосовноїдіяльності є окремий конкретний випадок, а приписи правозастосовного актастосуються персонально визначених осіб.
На думку С.Алексеева, потреба у здійсненні правозастосовної діяльності виникає у такихвипадках:[22]
— колисуб'єктивні права та юридичні обов'язки у осіб не можуть виникнути без владноїдіяльності компетентних органів держави,
— коли існуютьпевні перепони для здійснення суб'єктивного права чи відсутнє добровільневиконання юридичного обов'язку,
— коли відповіднодо правових норм необхідно застосувати юридичні санкції.
Разом із тим,потреба у правозастосовній діяльності виникає також у випадку здійсненняспеціального контролю наприклад митного контролю, за реалізацієюзаінтересованими особами своїх прав та законних інтересів (наприклад,реалізація громадянами права на переміщення багажу чи транспортних засобівчерез митний кордон держави), коли необхідно встановити наявність абовідсутність факту, що має юридичне значення (наприклад, факт наявності чивідсутності ліцензії на провадження посередницької діяльності митногоперевізника), або коли відповідно до вимог норми права є потреба у застосуваннізаходів примусового характеру, а не тільки одного з їх різновидів – санкцій.Прикладом застосування митними органами заходів примусового характеру євстановлення особливих правил, пов'язаних із застосуванням до товарів, щоввозяться на територію держави, митного режиму переробки на митній територіїУкраїни.[23] Митні органи надаютьдозвіл на здійснення операцій з такими товарами, встановлюють строки здійсненняцих операцій, перевіряють дотримання режиму переробки, визначають порядокмитного оформлення продуктів переробки та визначають умови реалізації продуктівпереробки.
Правозастосовнадіяльність — це творча діяльність, що зумовлено різноманітністю конкретнихжиттєвих обставин, які необхідно до слідити, перш як застосувати закон. Творчийбік правозастосовної діяльності також пов'язаний із конкретизацією норм права.Митне законодавство містить досить велику кількість оціночних категорій(мінімум митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства,вибірковість митного контролю, достатні підстави вважати малозначущість тощо)зміст яких потребує уточнення в юридичній практиці Закон досить частопередбачає існування таких моментів, в яких законодавець заздалегідьорієнтується на їх конкретизацію особою, яка його застосовує. Наслідком відсутностіналежної конкретизації оціночних категорій є різноманітність варіантіввирішення одних і тих самих питань. У переважиш більшості ситуацій посадовіособи митних органів приймають рішення, які є адекватними та раціональними,сприяючи при цьому реалізації особами своїх прав і інтересів. Проте інодівикористання владних повноважень у ситуаціях із застосуванням оціночнихкатегорій породжує бюрократію, тяганину або ж відверте свавілля з бокупосадових осіб митних органів.
Конкретизаціюпоняття, а точніше індивідуалізацію чи персоніфікацію застосування оціночнихкатегорій, слід відрізняти від конкретизації норми в процесі її підзаконноїнормотворчості. В першому випадку йдеться про продовження нормативногорегулювання, заданого правотворчістю, доповнення його індивідуальноюрегламентацією, що знаходить своє відображення в уточненні, адаптації правовогостатусу суб'єктів до реальної ситуації, конкретизації їх суб'єктивних прав іюридичних обов'язків. У другому — про процес творення норми права, точніше прозавершення правотворчої діяльності.
У результатізастосування норм права, у тому числі й тих, що містять оціночні категоріївідбувається конкретизація дії норми права. Правозастосовна конкретизація діїправової норми не є наслідком недоліків чи упущення законодавства. Як і всезастосування права, вона є наслідком його загальнонормативного характеру, атому є об'єктивно необхідним елементом механізму правового регулювання їїпотреба закладені в сутності правового регулювання — у впливі норми права, щомають загальний характер, на учасників конкретних суспільних відносин. [24]
Правозастосування- цеоперація не над нормою, а над фактом із використанням норми. Результатом правозастосовноїдіяльності є впорядкування конкретної ситуації відповідно до загальної воліправо творця.
Правозастосовнадіяльність митних органів є не тільки формою реалізації права, а й правовоюформою їх управлінської діяльності, оскільки вона відображається ззовні яквикористання ними владною впливу на учасників суспільних відносин у митнійсфері та внутрішньої організації управлінської діяльності в системі митноїслужби. Правозастосування посідає в адміністративній діяльності важливе місце,оскільки безпосередньо пов'язане із здійсненням митними органами своїх завданьта функцій у процесі. Правозастосування розробляються правові акти зміст якихвідображає особливості реалізації окремих функцій митних органів (як основних,так і допоміжних) і які по суті, індивідуалізуються цими актами. Такий єдиний іразом із тим складний процес. Правозастосування складається із стадій. Вюридичній літературі існують різні точки зору щодо стадій правозастосовноїдіяльності, проте, як правило, виокремлюють три основні стадії правотворчоїдіяльності:[25]
— встановлення іаналіз фактичних обставин справи (фактична основа),
— вибір нормиправа і аналіз — перевірка автентичності тексту норми, аналіз її з точки зорузаконності, дії в часі в просторі, за колом осіб, тлумачення норм (юридичнаоснова),
— прийняттярішення по справі
Разом із тим,зважаючи на складність реалізації окремих функцій, окремі науковці розширюютьцю схему і включають до неї одиничні моменти, що мають, по суті,підпорядкований характер щодо трьох зазначених стадій. Так на їх думку, окремівиди правозастосовних проваджень складаються з чотирьох і більше самостійнихстадій.[26] Наприклад, В. Настюквважає, що правозастосовна діяльність передбачає:[27]
— встановленняфактичних обставин митної справи,
— вибір, пошуквідповідної митної норми для вирішення справи,
— усвідомлення їїмети і змісту,
— прийняття посправі рішення або індивідуального митного акта,
— виконання цьогоакта.
Крім того, слідзазначити, що окремі стадії правозастосовної діяльності не завжди виокремлюютьсяй окреслюються чітко вираженою межею. Виокремлення в діяльності стадій маєтеоретичне значення, адже дозволяє глибше та змістовніше дослідити це явище. Упрактичній діяльності відповідні стадії переплітаються і взаємно зумовлюютьодна одну.
Від стадій правозастосовноїдіяльності в сенсі послідовних дій при розв'язанні юридичної справи слідвідрізняти стадії, з яких складається порядок розгляду юридичної справи різнимикомпетентними органами. Так, у провадженні у справах про адміністративніправопорушення більшість науковців адмістративістів виокремлюють чотири стадії:[28]
— адміністративнерозслідування,
— розглядадміністративної справи,
— оскарження чиопротестування постанови,
— виконанняпостанови.
На кожній із цихстадій повторюється логічна послідовність стадій правозастосування, тобтовідбувається самостійний процес застосування норм права, який проходитьлогічно.
Як вжезазначалося, результатом правозастосовної діяльності завжди є створенняправового акта. Призначенням цих правових актів є продовження загального нормативногорегулювання, що було започатковано в процесі правотворчості за допомогою нормиправа, та доповнення його індивідуальною, піднормативною регламентацією. Такарегламентація полягає в уточненні правового статусу суб’єктів у реальнійжиттєвій ситуації, що склалася. Правові акти фіксують результати вирішенняюридичної справи, саме в них знаходять своє закріплення основні висновки,отримані в результаті всього процесу правозастосування (письмового чи в іншійформі). Правозастосовні акти відіграють роль додаткових юридичних фактів, якіпороджують, змінюють чи припиняють митно-правові відносини.
В. Лазарєввважає, що можна вести мову про правозастосовні акти як про акти-документи чиакти-дії.[29] На його думку, прикладомакта-дії, з урахуванням специфіки правозастосовної діяльності митних органів,можна було б вважати проставляння посадовою особою митного органу штампу „Підмитним контролем” на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах абона інших товаросупровідних документах. Використання такого штампу носитьзастережно-заборонний характер означає, що вантаж або транспортний засіб взятопід митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення,навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється.
В усіх випадкахакт застосування права — це рішення щодо конкретно-індивідуальної справи, аформи його можуть бути різноманітними (письмовий наказ, усне чи письмоверішення, фізична дія тощо). Вони відображають інформаційний зв’язок між волеюособи, яка здійснює правозастосування, та керованим об'єктом. За відсутностітакого зв'язку неможливим стає виникнення, розвиток чи припиненняправовідносин. [30]
Отже,правозастосовна діяльність митних органів є досить різноманітною її можнарозглядати як самостійну форму реалізації норм митного законодавства, державнийспосіб впливу на суспільні відносини, за допомогою якого в їх систему вводятьсяіндивідуальні, персоніфіковані правові приписи, спосіб реалізації юридичнихнорм, втілення в життя їх приписів, основну чи факультативну стадію правовогорегулювання функцію митних органів, оперативний засіб самоорганізації системимитної служби, юридичну гарантію, умову нормального існування митно-правовихвідносин, важливий елемент юридичної практики, соціально-правову цінність, щоспрямована на задоволення прав та законних інтересів громадян, суб'єктівгосподарювання, митних органів, держави в цілому, форму реалізації права,результатом якої є прийняття управлінського рішення тощо. Всі ці функціональніможливості правозастосовної діяльності взаємозв'язані та взаємозалежні.Теоретична та практична потреба в їх виокремленні зумовлена тим, що в тій чиіншій ситуації акцент робиться на одному чи кількох найбільш важливих, з оглядуна потреби, аспектах.
Аналіз основнихознак та властивостей правозастосовної діяльності дає можливість сформуватилише загальне уявлення про її зміст. Усвідомлення змісту цього різновидуправової форми адміністративної діяльності митних органів можливе у процесідослідженій й різновидів. [31] За змістом івластивостями правових норм, що застосовуються митними органами, табезпосередньою метою діяльності ми пропонуємо в межах правозастосовноїдіяльності розрізняти такі її підвиди: регулятивну (оперативно-виконавчу), правоохоронну,контрольну, установчу та реєстраційно-дозвільну.
2.4Особливості здійснення правозастосування в митній службі
Правозастосуванняздійснюють фактично всі посадові особи митної служби котрі відповідно до своїхповноважень приймають рішення, які повинні бути законними, правильними таоб'єктивними.
Усистемі митної служби є спеціалізовані підрозділи, на які покладено значнукількість функцій щодо організації, координації та методичною керівництваправозастосовчої діяльності — це юридична служба, до якої входять юридичнийдепартамент, відділи у складі департаменту, юридичні служби митного органу,спеціалізованою митною управління, організації.[32]
Основніфункції юридичного департаменту щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:
1.Узагальнення та аналіз правозастосовчої практики в митних органах,спеціалізованих митних установах і організаціях Держмитслужби.
2.Розроблення і подання керівництву ДМСУ пропозицій щодо вдосконаленняправозастосовчої практики та в цілому митної справи.
3.Представлення інтересів Держмитслужби в державних та інших органах.
4.Участь у забезпеченні власності в діяльності митної служби.
5.Інформування в установленому порядку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльностіта громадян про зміни в митному законодавстві.
6.Моніторинг реалізації міжнародних договорів у галузі митної справи, у т.ч.виконання зобов'язань, що випливають із членства України у Всесвітній митнійорганізації, та домовленостей, досягнутих у рамках діяльності Ради керівниківмитних служб держав — учасниць СНД.
7.Організаційно-правове забезпечення взаємодії митної служби України зВсесвітньою митною організацією, Євромитницею, митними службами іноземнихдержав. Іншими міжнародними організаціями, дипломатичними представництвамиіноземних держав в Україні та посольствами України за кордоном.
8.Інформування керівництва та структурних підрозділів Держмитслужби з питаньміжнародною співробітництва в галузі митної справи.
9.Контроль за дотриманням посадовими особами митних органів, спеціалізованихмитних установ і організацій вимог нормативно-правових актів з питань митногоконтролю та митного оформлення.
Основніфункції юридичних служб митного органу спеціалізованого митного управлінняорганізації щодо забезпечення правозастосовчої діяльності:
1.Організовує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства услужбовій, господарській та соціальній сферах діяльності митного органу,спеціалізованого митного управління, організації.[33]У разі виявлення порушень вимог законодавства подає керівництву митного органу(управління організації) письмові пропозиції щодо їх усунення. Консультуєкерівництво митною органу (управління, організації) з правових питань.
2.Бере участь у підготовці, укладанні митним органом (управлінням, організацієюгосподарських договорів (контрактів) та контролі за їх виконанням.
3.Організує претензійну і веде позовну роботу. Представляє у встановленому законодавством порядкуінтереси митного органу (управління, організації) в судах, арбітражних судах, іншихорганах під час розгляду правових питань і спорів.
4.Аналізує наслідки розі ляду претензій, позовів і судових справ, практикуукладання та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подаєкерівництву пропозиції щодо вдосконалення правовою забезпечення службової тагосподарської діяльності митного органу (управління, організації).
5.Дає висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей,дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок,безгосподарності, псування майна.
6.Розглядає матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальноїшкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правовогоаналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документівфінансово-господарської діяльності митного органу (управління, організації), атакож матеріалів перевірок, проведених правоохоронними і контролюючимиорганами.
7.Бере участь у підготовці та укладанні колективного договору, консультує виборніоргани трудовою колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності.
8.Сприяє своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, окремимиухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду, відповіднимидокументами інших правоохоронних і контролюючих органів.
9.Організовує і проводить роботу, пов'язану із підвищенням рівня правових знаньпрацівників митного органу (управління, організації), надає консультації зправових питань працівникам.
Юридичніслужби Держмитслужби України мають такі показники щодо забезпеченняправозастосовчої діяльності за рік:
1.Постійний контроль за правильним застосуванням нормативно-правових, актів зпитань митної справи.
2.Перевірки департаментом юридичного забезпечення діяльності юридичних службмитних органів установ та організацій з питань організації правової роботи,ведення договірної та претензійно-позовної роботи та з питань розгляду справпро ПМП у судах, стану зберігання конфіскованого майна та взаємодії з органамиДержавної виконавчої служби щодо реалізації й перерахування коштів доДержавного бюджету.
3.Участь юридичних служб в укладенні господарських і трудових договорів. У ціломуза рік за участю юридичних служб укладається близько 6 000 господарськихдоговорів.
4.Участь у судових справах, у яких однією зі сторін виступає Держмитслужба. Зарік отримано позовних заяв — 800, з них задоволено 300; подано позовних заяв — 150, з них задоволене 60.
Середсправ, що розглядались у судах, можна виділити такі їх категорії, як скарги нанеправомірні дії посадових осіб митних органів (в основному, про відмови вмитному оформленні у пільговому режимі), трудові спори.
5.Надання юридичними службами підрозділам по боротьбі з контрабандою тапорушеннями митних правил (ПМП) митних органів практичної та методичної допомогиу справах про ПМП.
Порядз виконанням юридичними службами митних органів основних завдань та функцій,передбачених положеннями про ці підрозділи, дорученням Держмитслужби від14.06.2002р. № 11/2-19-5302-ЕП передбачено надання ними практичної та методичноїдопомоги підрозділам по боротьбі з контрабандою та ПМП під час провадження унайбільш складних адміністративних справах про ПМП. Крім цього, юридичніпідрозділи беруть участь: у доопрацюванні справ про ПМП; у судових засіданняхпри розгляді справ про ПМП.
6.Роз'яснення проблемних питань правильного застосування
положень Митного кодексу України митним органам та суб'єктам
господарювання (за рік було надано 240 роз'яснень). Роз'яснення законодавствага консультації з правових питань (за рік було надано близько 8 000роз'яснень).
7.Опрацювання вхідних документів — близько 50 000.
8.Візування проектів наказів та інших документів, поданих на підпис керівництвумитних органів, — близько 70 000.
9.Подання пропозицій щодо вдосконалення роботи митного органу або системи митнихорганів, а також вирішення питань оперативно-службової, господарської,фінансово-економічної та іншої діяльності (за рік — 1 400) тощо.
Новий МКпередбачає надання митними органами, спеціалізованими митними установами таорганізаціями цілого спектра “управлінських послуг”, надання яких не передбачав“старий” Митний кодекс. Так, зокрема, положення ст. 32 нового МК визначають, щомитні органи, спеціалізовані митні установи та організації можуть надаватизацікавленим особам, у тому числі на платній основі, консультації з питаньмитної справи, а також тексти опублікованих нормативно-правових актів іззазначених питань. Порядок надання текстів нормативно-правових актів таконсультацій з питань митної справи визначає законодавство України. Види консультацій,в тому числі платних, що можуть надаватися митними органами, а також розміриплати за їхнього надання встановлює Кабінет Міністрів України. Державна митнаслужба України разом з іншими зацікавленими органами підготувала також проектпостанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг,що можуть надаватись митними органами”.
До переліку такихпослуг включено: [34]
1. Наданняконсультацій з питань: розміщення товарів у відповідні митні режими; тарифногой нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині митногооформлення товарів (робіт, послуг); дослідження (аналіз, експертиза) проб ізразків товарів у митних лабораторіях; класифікації товарів згідно з УКТЗЕД;належності товарів до контрольних списків (наркотики, отруйні та вибуховіречовини, товари подвійного використання тощо); митного законодавства та йогозастосування.
2. Надання консультацій митним брокерам і митним перевізникамз питань посередницької діяльності.
3. Наданнятекстів опублікованих нормативно-правових актів з питань митної справи.
4. Наданнявідомостей з ліцензійних реєстрів митних брокерів, митних перевізників, митнихліцензійних складів.
5. Копіюваннядокументів, пов’язаних з митним оформленням товарів (робіт, послуг).
Затвердженнязазначеного переліку потребуватиме затвердження тарифів на ці послуги. Такимчином, новий МК передбачає значно більше “ступенів свободи” в реалізаціївповноваженим суб’єктом своїх прав при здійсненні митних формальностей(процедур). Саме такий status quo відповідає новій ідеології, “духу”Конституції України та “велінню часу”, згідно з якими “служіння держави” людинізамінює домінуючу до недавніх пір позицію – “панування держави” над людиною;вихідним концептуальним засадам реформування центральних органів виконавчоївлади, що викладені в Концепції адміністративної реформи в Україні, яківизнають за необхідне, зокрема, переорієнтувати діяльність цих органів звиконання суто адміністративно-розпорядчих функцій на надання державнихуправлінських послуг громадянам та юридичним особам, забезпечуючи при цьомупринцип верховенства права. Більше того, держава, розширюючи спектр платнихпослуг, які вона може надавати, тим самим розширює коло своїх моральнихобов’язків перед людиною. Такий підхід не суперечить в цілому і вимогамзаконодавства ЄвроСоюзу.
Отже, нормотворчадіяльність митноїслужби України є конкретною формою управління. Вона полягає не тільки в заповненніпрогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньоїреалізації правотворчої спроможності. Така діяльність ґрунтується насамперед насвідомому регулюванні відносин у певній галузі управління з боку правомочногооргану. Правозастосування полягає в наступному: забезпечення владної діяльностіуповноважених органів і осіб; захист інтересів держави у судах; виданняправозастосувальних актів; надання суб'єктам права допомоги і створення умовдля нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основнихвимог; надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо.
ВИСНОВКИ
Таким чином врезультаті проробленої роботи можна зробити висновки, що митна політика — це сукупністьрозроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил,методів і засобів їх застосування в процесі регулювання руху товарів,капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній тавнутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповненнядержавного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків. З метоюзабезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установі організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави в регіональнихмитницях створюються юридичні служби, у митницях — юридичні відділи абосектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва таексплуатації об'єктів митної інфраструктури — юридичні відділи, у Регіональнійінформаційній митниці — юридична служба, в інших спеціалізованих митнихустановах та організаціях — юридичні сектори Юридична служба підпорядковуєтьсябезпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі йоговідсутності — особі, яка його заміщує.
Правотворча формадіяльностісуб'єктів управління спрямована на вироблення нових правових норм, їхудосконалення, зміну або скасування. Результатом правотворчої діяльності єприйняття нормативних актів органами виконавчої влади. У них містятьсяадміністративні норми, які регулюють типові управлінські відносини. Саме вправових актах управління вирішуються багато питань деталізації й конкретизаціїзагальних правових норм, які містяться в актах законодавчих органів державноївлади. Однак слід мати на увазі, що під право творчою формою управлінськоїдіяльності розуміють не лише сам правовий акт як зовнішнє вираження, а й увесьпроцес його підготовки та прийняття. Нормотворча діяльність митної службиУкраїни є конкретною формою управління. Вона полягає не тільки в заповненніпрогалин правового регулювання, що виникають у результаті недостатньоїреалізації правотворчої спроможності. Така діяльність ґрунтується насамперед насвідомому регулюванні відносин у певній галузі управління з боку правомочногооргану.
Нормотворчість усистемі митної служби слід розглядати як процес створення відомчих нормативнихактів при відповідному забезпеченні технологій їх підготовки та прийняття. Діяльність органів митноїслужби щодо індивідуалізації нормативно-правових актів стосовно конкретнихсуб'єктів права в конкретних життєвих ситуаціях і прийняття актівправозастосування мусить стати, в першу чергу, нормативним вираженнямзагальнолюдських цінностей, принципів справедливості та людяності, способомзабезпечення прав і свобод громадянина і людини, основою організації тафункціонування держави в інтересах людини та всього суспільства.
Іншою правовоюформою здійснення виконавчої влади є правозастосовча форма за допомогою якоївирішуються конкретні управлінські питання. Стан законності та правопорядку вкраїні відображається перш за все у правозастосовчій діяльності державногоапарату, його конкретних органів. Фактично правозастосування відзначає всюдіяльність митної служби в цілому як суб'єкта застосування норм права. Відефективності організації правозастосовчої діяльності залежить законність, обґрунтованість,доцільність, справедливість, повнота, всебічність, об'єктивність та істинністьуправлінських рішень, які приймаються в митній службі. Розглядаючиправозастосування в аспекті правового забезпечення управління в митній службізазначимо, що воно, полягає в наступному: забезпечення владної діяльностіуповноважених органів і осіб; захист інтересів держави у судах; виданняправозастосувальних актів; надання суб'єктам права допомоги і створення умовдля нормального використання прав, виконання обов'язків, дотримання основнихвимог; надання рекомендацій щодо застосування норм права тощо. Можнастверджувати, що підзаконність, плановість, адаптивнісгь до європейськихстандартів, науковість — це ті основні принципи, за якими має проводитисьнормотворча діяльність всіх органів виконавчої влади і Державної митної службизокрема.
Списоквикористаних джерел та літератури
1. КонституціяУкраїни. – 1996.
2. МитнийКодекс України // ВВР. – 2003. — №27. – Ст… 209.
3. “Україна:поступ у XXI століття” Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 — 2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік від 23лютого 2000 року № 276а/2000 // Урядовий кур'єр вiд 28.01.2000.
4. Прозатвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання надержавну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актівмитних органів України: наказ ДМСУ від 08.07.2003 p., № 441.
5. Про зміниу структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від15 грудня 1999 р. № 1573/99 // www.zakon.rada.gov.ua.
6. Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації затверджено наказом Державної митної служби України 14.02.2006 N 112.
7. Загальнеположення проюридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади,державного підприємства, установи, організації затверджено постановою КабінетуМіністрів України від 27 серпня 1995 р. N 690.
8. Адміністративнадіяльність: Навч. посібник // За заг. ред. д.ю.н., доцента О.І. Остапенка. –Л., 2002. – С. 5.
9. Адміністративнеправо України [Підручник для юрид. вузів і фак. / І Ю. П. Битяк, В. В.Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. ІО. П. Битяка. — Харків: Право, 2000.- 520 с.
10. Адміністративнеправо України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К., 2004. – Т. 1: Загальна частина.
11. АлександроваН.В. Правові акти управління як провідна форма реалізації повноважень органіввиконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. — К.: Ін-Юре, 2002.- С. 289.
12. БандуркаО.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. -Харків: Ун-твнутр.справ, 1998. — 477 с. – С. 52-56.
13. ГабричидзеБ.Н., Чернявский А.Г. Таможенное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф.Б.Н. Габричидзе. – М., 2004. – С. 176.
14. ДомбровськийС. Обов'язки працівників юридичної служби // Юридична газета. — №7(91). 15 лютого 2007року.
15. Домбровський С.Ф. Організаціяправової роботи та юридичного обслуговування підприємств. — Х., 2005. – 396 с.
16. ДомбровськийС.Ф. Як спланувати роботу юридичної служби // Юридична газета. — №5(89). — 1 лютого 2007 року.
17. КіваловС.В., Кормич БА. Правове регулювання принципів, функцій та форм митної політики// Митна справа.-2001.-№5.-С. 3-14.
18. КуневЮ.Д., Кунєва З.Ю. Нормотворча діяльність у митній службі України // ВісникАкадемії митної служби України, — № 4 (36), — 2007. – С. 127-132.
19. НастюкВ.Я. Нормимитного права теорія і практика застосування. – X., 2003. – 215 с.
20. СандровскийК.К. Таможенное право. – К., 1974. С. 10-11
21. Степанюк С. Управлінські послуги у галузі митноїсправи // Юридичний журнал. — №1. – 2003. – С. 24-25.
22. Таможенноеправо: Учебник / Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Ф. Ноздрачев – М., 1998. – С. 83.
23. ТимошенкоИ.В. Таможенное право России. Серия „Учебники, учебные пособия”. – Ростов-н-Д.,2001.- С. 73.
24. ХристенкоС.Г. До питаннявдосконалення митної системи України // Митна справа. -2001. №5.- C. 5-8.
25. ЮсуповВ.А. Правопримснительнаядеятельность органов управления. – М., — 1979. – 136 с.