Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні

ЗМІСТВСТУПРОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ: ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НАРОДЖЕННІДИТИНИ І ДОПОМОГИ ДО ДОСЯГНЕННЯ НЕЮ ТРИРІЧНОГО ВІКУ1.1 Поняття та види допомог1.2 Соціальний захист сімей в зарубіжних країнах при народженні дитиниРОЗДІЛ 2.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ2.1 Порядок виплати одноразової допомоги при народженні дитини2.2 Особливості призначення допомоги по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного вікуРОЗДІЛ 3. ШЛЯХИВДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ3.1 Проблеми правового регулювання виплат основних видів допомог3.2 Шляхи вдосконалення правового регулювання основних видів допомог:одноразової допомоги при народженні дитини і допомоги по досягненню неютрирічного вікуВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
/>/>/>/>/>/>ВСТУП
У нових соціально-економічних умовах одним з найбільшважливих завдань є надання адекватної соціальної допомоги сім'ї з дітьми. Цядопомога може здійснюватися в різних видах: грошові виплати (допомога,компенсації), послуги (медичне обслуговування, зміст і виховання в дитячихдошкільних установах, забезпечення дитячим одягом і ін.), пільги (на живлення вдошкільних і освітніх установах, оплату комунальних послуг і ін.)
Конституція України від 28 червня 1996 року поставила перед суспільством завданнящодо створення саме соціально-орієнтованої держави, у зв’язку з чим питаннясоціального захисту, і в першу чергу мало захищених верст населення, сталипершочерговими та актуальними.
Вказане обумовило розвиток відносин в сферісоціального забезпечення. Соціальне забезпечення – невід’ємна частина всієїсоціальної діяльності держави, основним об’єктом якої виступає громадянин.
Більшість українських фахівців вважає, що на відмінувід інших держав, де соціальна ринкова економіка носить стабільний характер, унашій країні роль держави повинна бути більш значимою. Це диктується умовами,що склались історично, способом життя, традиціями, правовою, фінансовою системами.Крім того, регулювання соціальних відносин не можна віддавати на відкуп ринку,оскільки, як свідчить світова практика, сам по собі ринок неспроможний створитилюдям належний соціальний захист.
Отже, на державному рівні повинні бути розв’язані такі проблемисоціального забезпечення і захисту, вирішення яких створило б умови гідного длялюдини існування, соціальної справедливості.
Як свідчить статистика, в останні роки українська економіка розвиваєтьсяприскореними темпами. Це, звичайно, радує. Але, на жаль, у країні є ще чималознедолених, серед яких пенсіонери, інваліди, родини з малолітніми дітьми, якіпотребують підтримки держави.
Посилення адресності державної допомоги малозабезпеченим було визначенопріоритетним напрямом соціальної політики та стратегії подолання бідності.Завдяки турботі держави, сімейні бюджети майже трьох мільйонів найменшзахищених громадян України поповнюються завдяки різним видам соціальноїдопомоги.
Сьогодні є кілька видів такої допомоги, зокрема, сім’ям з дітьми, а саметим особам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державногосоціального страхування; малозабезпеченим сім’ям; інвалідам з дитинства тадітям-інвалідам. Посилення адресності соціальної допомоги категоріяммалозабезпечених громадян ґрунтується на нових підходах до її надання – розміривизначаються залежно від майнового стану та доходів сім’ї.
Питому вагу всіх державних допомог складає соціальна допомога сім’ям здітьми.
На даний час, відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ямз дітьми” передбачено надання допомоги:
— у зв’язку з вагітністю та пологами;
— одноразової при народженні дитини;
— по догляду до досягнення дитиною трирічного віку;
— на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;
— на дітей одиноким матерям.
Такимчином, значна увага з боку держави приділяється саме соціальному захисту сімей,які народжують або вже мають дітей.
Можнаіз впевненістю стверджувати, що в сучасній Україні більшість громадян не насловах, а на ділі відчуває всю важливість і складність рішення родини пронародження дитини. Держава намагалась постійно забезпечити достатній рівеньжиття сімейним родинам.
Так,у 2005 році першими кроками уряду стало збільшення виплат при народженні дитинидо восьми з половиною тисяч гривень і максимальне спрощення процедури отриманняцих коштів. Цей крок дуже скоро відзначився позитивними результатами — впершеза всі роки після отримання незалежності тенденцію демографічного спаду,депопуляції вдалося зупинити. Але, з іншого боку, стрімке зростання кількостінароджених виявило справжнє обличчя і справжні результати політики декларацій –система охорони материнства і вся державна політика у цій сфері, по суті,безпорадні. Згодом, максимально була ускладнена процедура отримання допомогипри народженні дитини. Але, не дивлячись на вказане, й сьогоднінайактуальнішими залишаються питання підвищення рівня соціальних гарантійсім’ям, де народжуються та доглядаються діти.
Мета даної роботи – дослідити правові основи надання та виплати окремихвидів соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні, а саме: одноразовоїдопомоги при народженні дитини та допомоги при народженні нею трирічного віку.
Задачі, які ставляться в цій роботі, обумовлені поставленою метою іполягають в тому, щоб:
— дослідити основні напрями соціальної політики, які існують в Україніщодо надання допомог сім’ям з дітьми;
— визначити місце соціальних допомог сім’ям з дітьми в системісоціального забезпечення громадян України;
— здійснити характеристику таких основних видів соціальних допомог сім’ямз дітьми, що передбачені чинним законодавство України, як: одноразової допомогипри народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною по досягненню неютрирічного віку;
— окреслити практичні засади надання розглядуваного виду соціальних допомогна сучасному етапі розвитку українського суспільства;
— запропонувати шляхи вдосконалення законодавства України, яке регулюєнадання та процедури виплат одноразової допомоги при народженні дитини тадопомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.
В якості предмета дослідження в роботі виступають основні принциписоціального забезпечення в Україні та система виплат соціальних допомог сім’ямз дітьми.
В даній роботі будуть опрацьовані монографії таких спеціалістів, як:Болотіної Н.С., Плохотнюк Г.К., Кичко І.І., Пилипенко П.Г., Татаренко Г.А.,Берковця Л. П., Асанової А.О., Черепанова Є.М., Слободчікова В.І., Антонова А. І., Борисова А. Л., Мацковського М.С., Андрущенка В.П. та ін. Праці вказаних авторів є об’єктом дослідження в ційроботі.
Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогахоб’єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ соціально-правовогохарактеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичніпринципи та підходи щодо визначення соціальних функцій держави та механізмівнадання соціальної адресної допомоги.
З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичногопізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання,абстрагування, прогнозування тощо.
У процесі розроблення проблеми використовувалисяпорівняльно-ретроспективний, формально-логічний методи, метод системногопідходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, аналогії,порівняльно-правовий та інші методи дослідження.
Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями дослідження тавключає в себе вступ, три розділи, шість підрозділів, висновки та списоквикористаних джерел. Така побудова роботи дає можливість в повній мірідослідити обрану тематику та провести відповідний аналіз проблематики.
/>/>/>РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ: ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ ПРИНАРОДЖЕННІ ДИТИНИ І ДОПОМОГИ ДО ДОСЯГНЕННЯ НЕЮ ТРИРІЧНОГО ВІКУ/>/>/>1.1 Поняття та видидопомог
Допомоги таінші види соціальних виплат, як і пенсії, служатьвирішенню основного економічного і соціального завдання суспільства:забезпечувати рівень життя громадянам, не нижчий від прожиткового мінімуму.
У загальній системі соціального забезпечення допомоги є одним ізсамостійних видів матеріального забезпечення непрацездатних громадян і сімей здітьми. За тільки їм властивими правовими ознаками і особливостями допомогивідрізняють від інших благ і послуг (в тому числі і від пенсій), які надаютьсяв рамках соціального забезпечення.
Щоправда, окремі автори розглядають деякі допомоги як різновид пенсій,вважаючи, що “вони змикаються за низкою суттєвих ознак з пенсіями”[15, с.93].Але такий поділ є дещо штучним.
В юридичній літературі існує декілька точокзору щодо питання комплексу правових ознак і особливостей, характерних длядопомог. Аналізуючи їх, можна зробити висновок, що такими найбільш важливимиознаками є:
— урегульованість призначення і виплати всіх видів допомог відповідниминормативними актами, в зв’язку з чим, за наявності передбачених у них обставин,громадяни набувають безумовне право на той чи інший вид допомоги;
— як правило, загальна цільова направленість допомог, яка полягає внаданні грошової допомоги громадянам, котрі через ті чи інші соціальні випадки(тимчасової непрацездатності, народження дитини і т.п.) її потребують;
— у більшості випадків надання різних видів допомог незалежно від іншихджерел доходів, що є у особи, яка звернулася за призначенням тієї чи іншоїдопомоги;
— призначення допомог, як правило, в твердих розмірах;
— соціально-аліментна природа всіх видів допомог, виражена в безеквівалентності їх надання;
— обмеженість виплати допомог певними часовими рамками.
В Україні науковцями дається низка визначень поняття допомоги посоціальному забезпеченню. В основному їх зміст однотипний, хоча кількістьознак, характерних для допомог, що наводяться окремими авторами, різна.
Так, на думку Р.І.Іванової, В.О.Тарасової допомогами по соціальномузабезпеченню визнаються всі (крім пенсій) грошові виплати, які:
1) надаються в рамках безоплатного (безеквівалентного) забезпечення зфондів для непрацездатних;
2) є за своє метою державною допомогою;
3) зумовлюються переважно наявністю зв’язку з певним видом суспільнокорисної діяльності;
4) призначаються компетентними органами на вказаних у законі умовах;
5) виплачуються у сумарних з оплатою за працю розмірах або у встановленихзаконом твердих сумах ”[24, с. 52].
“Допомоги, — зазначають О.Г.Азарова та В.С.Сазонов — це разові абоперіодичні грошові виплати, що проводяться в установлених законом випадках і увизначених ним розмірах за недостатності або тимчасової відсутності основнихджерел засобів до існування” [21, с.77].
Допомогами по соціальному забезпеченню, за визначенням В.С.Андрєєва,називаються всі (крім пенсій) державні виплати із фондів для непрацездатних,які являють собою допомогу громадянам в установлених законом випадках [29,с.38].
У публікаціях можна знайти й інші дефініції допомог. Але, і тут має раціюВ.С.Сазонов, в основному їх зміст однотипний, хоча й наводиться різна кількістьознак, характерних для допомог.
Метою призначення допомоги є необхідність повністю чи часткововідшкодовувати втрачений заробіток або потреба в наданні додаткової допомоги довже існуючих джерел життєвих засобів існування.
Якщо звести до єдиного визначення всі позиції, то під допомогами всоціальному забезпеченні слід розуміти гарантовані та урегульовані нормамиправа одноразові чи періодичні виплати соціально-аліментного характеругромадянам, які в силу тих чи інших соціальних випадків їх потребують незалежновід наявності у них будь-яких інших джерел доходу.
Соціально правовими підставами забезпечення громадян допомогами є:
1) тимчасова непрацездатність;
2) народження дитини;
3) наявність неповнолітніх дітей;
4) малозабезпеченість;
5) самотність у поєднанні з нужденністю;
6) безробіття;
7) техногенні і природні катастрофи тощо.
Допомоги виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхуванняУкраїни, Пенсійного фонду України, місцевого бюджету.
Сьогодні немає єдиної точки зору щодо вибору підстав групування допомог.В одних випадках, наприклад, вони групуються залежно від джерел фінансування, вінших – від рівня правового регулювання, ще в інших – від мети їх надання, абовід підстав надання. Можуть бути й інші підстави групування допомог.
Так, відповідно до класифікаційних ознак (конкретна ціль допомоги), якувисунув В.С. Андрєєв, всі допомоги із соціального забезпечення поділяються натри групи.
До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсаціївтраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу в розмірі,який, зазвичай, визначається в процентному відношенні до середньомісячногозаробітку. До таких, наприклад, належать допомоги з тимчасової втратипрацездатності, допомога по безробіттю тощо. Умови призначення таких допомогвиключають можливість одержання їх одночасно із заробітною платою, хоч у деякихвипадках допускають їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами. Наприклад,допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працюючому пенсіонерові.
Другу групу становлять допомоги, що надаються додатково до основнихджерел засобів існування (заробітної плати, пенсій тощо). Вони спрямовані не назаміну (хоч би і тимчасово) основних джерел засобів існування, а на покриттядодаткових витрат, на які основних доходів, на думку законодавця, недостатньо.(Наприклад, допомога при народженні дитини, допомога на поховання тощо). Вони,як правило, мають разовий характер.
До третьої групи включаються допомоги, які надаються в певних випадкахособам, які не мають джерел та засобів існування. Наприклад, допомоганепрацюючій матері по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таке групування не виключає можливості розмежування окремих видів допомогзалежно від соціального випадку, покладеного в основу їх надання. Так,І.М.Сирота за цими ознаками пропонує всі допомоги поділити на шість груп.
До першої групи він відніс допомоги, в основі яких лежить тимчасованепрацездатність.
Друга група – це допомоги, в основі яких лежить безробіття.
До третьої групи віднесено допомоги, в основі яких лежить факт народженнядитини.
Четверта група пов’язується з утриманням неповнолітніх дітей.
Допомоги п’ятої групи за своїми цілями близькі до соціальних пенсій –вони покликані забезпечити прожиття одиноких непрацездатних громадян змінімальними доходами та інших малозабезпечених громадян. (Наприклад, щомісячнідоплати до пенсій пенсіонерам, які мають на утриманні інших осіб, адреснідержавні допомоги малозабезпеченим сім’ям). Тобто, основною підставою наданнятаких допомог є малозабезпеченість громадян.
Шоста група – це допомоги, які виплачуються в разі виникненнянеординарних життєвих обставин. Ці допомоги обумовлені різними факторами:смертю, хворобою, перебуванням дітей під опікою і піклуванням тощо. До цієїгрупи слід віднести і разові допомоги, передбачені локальними нормативнимиактами в разі настання стихійних лих, гострої потреби в оплаті лікування тощо.
Допомоги також можна класифікувати за такою ознакою, як тривалість їхвиплати. За цією ознакою допомоги можна поділити на: разові, періодичні тащомісячні.
До разових допомог належать: разова допомога при народженні дитини,допомога на поховання, на лікування та в інших випадках.
До періодичних належать: допомога з тимчасової непрацездатності(включаючи догляд за хворою дитиною чи іншим членом сім’ї), допомога повагітності та пологах, в разі карантину, тимчасового переведення особи,відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу,протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства,санаторно-курортного лікування тощо. Періодичні допомоги, зазвичай,виплачуються з метою компенсації втраченого заробітку за період відсутності нароботі з вищезазначених причин. Вони відрізняються від разових тим, щоволодіють тривалістю у часі.
Щомісячні допомоги передбачають грошові виплати регулярно, протягомтривалого часу. До таких віднесені: допомога по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку, адресні соціальні допомоги тощо.
Види допомог, їх кількість та розміри залежать від наявної демографічноїситуації, соціальної політики, яку проводить у даний час держава, іобумовлюються економічним потенціалом країни та традиціями, що склалисьісторично під впливом реалізації насаджених зверху політичних догм.
Той чи інший вид допомоги призначається за наявності відповідного фактичногоскладу.
Треба також зазначити, що юридичні факти у фактичних складахправовідносин по забезпеченню допомогами відіграють неоднакову роль. Окремі зних є визначаючими (непрацездатність, вагітність і пологи, народження дітей,наявність дітей віком до трьох років), а інші лише у сукупності(малозабезпеченість і самотність, малозабезпеченість і наявність дітей віком до16 років (учнів — до 18 років), належність до непрацюючих жінок змалозабезпеченістю та наявністю дітей віком від двох до трьох років) можутьвикликати певні правові наслідки.
На сьогоднішній день до категорії допомог посоціальному забезпеченню віднесені і такі, як:
1)        допомогапри народженні дитини;
2)        допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Перший вид допомог відрізняєтьсятим, що їх можуть одержувати тільки жінки.
Що стосується другого виду допомог, то в окремих випадках право на такудопомогу має сім’я. Як правило, на практиці справу мають не з сім’єю, а зконкретними особами. До них відносять:
а) матір дитини;
б) батька дитини;
в) особу, яка фактично виховує дитину;
г) осіб, які фактично взяли дитину під опіку чи піклування або усиновилиїї.
Одержувачем допомоги в порядку черговості виступають мати, батько,усиновителі, фактичний чи юридичний опікун або піклувальник.
Можна із впевненістю стверджувати, що одноразовадопомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку сьогодні являються основними видами адресних соціальнихдопомог, які надаються в усіх демократичних країнах світу. Вказане обумовлененаявністю цілої низки соціальних та економічних факторів.
Так, є беззаперечним, що наpодження дитини пpизводить до значнихматеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм’я не завжди готова іпсихологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою частковоговiдшкодування пеpвинних витpат на новонаpоджену дитину деpжава, яка кpовнозаiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, ввела одноpазову допомогупpи наpодженнi дитини.
Необхідно зазначити, що українське законодавство тривалий часпередбачало, що пpаво на одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини має сiм’я уpазi наpодження дитини. Виникало питання, що слiд pозумiти пiд поняттям“сiм’я”?
У соцiальному законодавствi було вiдсутнє єдине визначення поняття “сiм’я”.В шиpокому смислi у пpавi пiд сiм’єю й сьогодні pозумiють таку спiльнiстьлюдей, якi пов’язанi мiж собою певними пpавами та обов’язками. Але такевизначення не може мати великого пpактичного значення для допомогового праваУкраїни.
Необхідно зазначити й про те, що існують чітко визначені підстави щодонадання одноразової допомоги при народженні дитини, характерні длязаконодавства багатьох країн.
Так, наприклад, обов’язковою умовою надання такої допомоги є своєчаснапостановка на облік у медичному закладі в ранні строки вагітності. Право на цюдопомогу жiнка матиме за умови, якщо нею послiдовно будуть вчинені такi дiї:
1) стане на облiк в медичному закладi в pаннi стpоки вагiтностi (до 12тижнiв);
2) pегуляpно вiдвiдуватиме медичний заклад;
3) виконуватиме пiд час вагiтностi pекомендацiї лiкаpiв;
4) наpодить живу дитину.
Таким чином, у pазi ноpмального пеpебiгу вагiтностi та вiдсутностiекстpагенiтальних захвоpювань вона повинна вiдвiдати жіночу консультацiюпpиблизно 14-15 pазiв за весь пеpiод вагiтностi, а пiсля неускладнених пологiв- не менше двох pазiв. У пеpшу половину вагiтностi (до 20 тижнiв) вагiтна маєвiдвiдувати жiночу консультацiю 1 pаз, пiсля 20 тижнiв — 2 pази на мiсяць, а з32-го тижня — щотижня. Це дає можливiсть запобiгати ускладненням вагiтностi iпологiв.
Пpи пеpшому вiдвiдуваннi жіночої консультацiї вагiтну повиннi всебiчно(клiнiчно i лабоpатоpно) обстежити. Чеpез 7-20 дiб пiсля пеpшого огляду(обстеження i огляду консультантами) вагiтна має знову звеpнутися у жiночуконсультацiю для остаточного висновку щодо пpогнозу майбутнiх пологiв. Пiсляцього вагiтнiй дають поpади стосовно pежиму, дiєти, особистої гiгiєни, а такожпpоведення фiзичної i психопpофiлактичної пiдготовки до пологiв.
Пiд час кожного наступного вiдвiдування жіночої консультацiї, кpiмакушеpського обстеження, вагiтну зважують, вимipюють у неї аpтеpiальний тиск,дивляться, чи не з’явились набpяки, читають pезультати аналiзiв. Аналiз сечipоблять у пеpшiй половинi вагiтностi щомiсяця, потiм 2 pази на мiсяць, а пpинаявностi показання — частiше; загальний аналiз кpовi — на початку, в сеpединii в кiнцi вагiтностi. Пiсля 20 тижнiв вагiтностi повтоpюють аналiзи кpовi наpеакцiю Вассеpмана i СHIД.
У дpугiй половинi вагiтностi жiнку повтоpно оглядає теpапевт. Пpивиявленнi екстpагенiтальних захвоpювань диспансеpне спостеpеження пpоводятьпpотягом усiєї вагiтностi акушеp-гiнеколог i вiдповiднi фахiвцi (теpапевт,уpолог та iн.).
У pазi потpеби вагiтну напpавляють у вiддiлення паталогiї вагiтних.Показання для госпiталiзацiї: паталогiчний пеpебiг вагiтностi, погipшенняпеpебiгу екстpагенiтальних захвоpювань, обтяжний акушеpський анамнез тощо. Вакушеpський стацiонаp напpавляють пеpед пологами тих вагiтних, у якихпpогнозують ускладнення в пологах або опеpативне втpучання.
Починаючи з пеpшого вiдвiдування жiночої консультацiї, майбутню матipнавчають пpавилам особистої гiгiєни, фiзичної пiдготовки. Психофiзiологiчнапiдготовка до пологiв пpоводиться з 32-34 тижня, заняття в школах матеpiв — з15-16-го тижня вагітності [16, с. 48-49]. Саме дотримання цих медичнихпоказників є запорукою отримання допомоги.
Таким чином, до фактичного складу правовідношення по забезпеченнюдопомогою при народженні дитини включені такі юридичні факти:
1) вагітність та пологи;
2) належність до категорії жінок, які мають право на допомогу;
3) встановлення розміру конкретної допомоги;
4) дотримання строків звернення за допомогою;
5) рішення компетентного органу про надання допомоги.
Необхідно також зазначити, що в усi pоки допомога пpи наpодженнi дитинивиплачувалася гpошовими знаками. В Україні ж пpи pозpобцi окpемих пpоектiвсоцiальних законiв декілька разів вносилась пpопозицiя надавати вказанудопомогу у виглядi комплекту мiнiмально необхiдних для новонаpодженого товаpiвза пеpелiком, визначеним Мiнiстеpством охоpони здоpов’я Укpаїни. Але насьогоднішній час з вpахуванням такого мiнiмального комплекту товаpiввизначається pозмip самої гpошової допомоги.
Потрібно зазначити, що з народженням дитинипов’язане і виникнення права на отримання такого виду допомоги, як по доглядуза дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Правову основу відносин, пов’язаних з отриманнямвказаних вище двох видів допомог, сьогодні в нашій державі визначає ЗаконУкраїни «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в якому державагарантувала рівень матеріальної підтримки сім'ям із дітьми через наданнядопомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів, віку, стану здоров’я дітейтощо. Право на державну допомогу мають сім'ї громадян України, іноземнихгромадян та осіб без громадянства, які проживають в Україні. Допомога моженадаватися також за міждержавними угодами.
На сьогодні в Україні соціальні допомоги, пов’язаніз народженням дитини, одержують понад 6 млн. сімей [31, с. 28]. Самаж державна допомога сім'ям з дітьми являє собою гарантований державою рівеньматеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги ізврахуванням складу сім'ї, її доходів, віку та стану здоров'я.
При зверненні громадянина за призначенням такої державної допомогикомпетентний орган у першу чергу виясняє, чи має особа право на відповіднудопомогу, тобто, чи належить вона до категорії осіб, що мають право на вказанудопомогу.
Основними нормативно-правовими актами, якірегулюють порядок надання та виплати допомог сім’ям з дітьми, являються:
1. Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада1992 року.
ЦейЗакон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівеньматеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошовоїдопомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований назабезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системісоціального захисту населення.
2.Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 1червня 2000 року.
ЦейЗакон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян насоціальний захист — забезпечення рівня життя не нижчого від прожитковогомінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 21квітня 2005 р. N 315, яка затвердила Порядок призначення і виплати допомоги принародженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язковогодержавного соціального страхування.
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. N 1192 “Про надання щомісячноїгрошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чиII групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісіїмедичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”
5.Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня2007 р. N 13, якою визначені деякі питання призначення і виплати допомогисім'ям з дітьми.
Відповіднодо цієї постанови затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженнідитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікуособам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціальногострахування, що додається.
6. Наказ Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни, Міністерства фінансів України N 486/202/ від 15 листопада 2001 р. прозатвердження Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видівсоціальної допомоги.
Вказана Методика призначена для обчислення сукупного доходу сімей (одержувачів) для всіх видів соціальної допомоги і застосовується при визначенні їх права на соціальну допомогу та розрахунку її розміру.
Видами соціальної допомоги сім’ям з дітьми відповідно до зазначеної Методики є:
1) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»);
2) щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним (Закон України «Про психіатричну допомогу»);
3) допомога на дітей одиноким матерям та допомога подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (Порядок призначення івиплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою КабінетуМіністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751).
Таким чином, можна стверджувати, що законодавствоУкраїни про державні соціальні допомоги сім’ям з дітьми носить комплекснийхарактер, але, в той же час, передбачає наявність вертикалі законодавчих тапідзаконних нормативних актів. Значна їх кількість присвячена правовомурегулюванню таких основних видів допомог сім’ям з дітьми, як:
1) одноразової допомоги при народженні дитини;
2) допомоги по догляду за дитиною по досягнення неютрирічного віку.
З метою здійснення подальшого порівняльного аналізурозглянемо основні вимоги до вказаних видів соціальних допомог, які передбаченізаконодавством в інших країнах світу./>/>1.2 Соціальний захист сімей в зарубіжнихкраїнах при народженні дитини
Вказуючина вічну актуальність такого явища, як материнство, необхідно акцентувати увагуне так на проблемах українського суспільства у сфері прав материнства і дитинства,скільки на досвіді вирішення цих проблем в інших країнах, аби показати, щорозв’язати їх можливо, коли цьому підпорядкована вся державна політика.
Аналізуючизріз питань охорони материнства та дитинства в західних країнах, можна сказати,що дискусія точиться щодо механізмів реалізації державної політики,відмінностей у підходах правих і лівих сил, різноманітних нюансів танововведень у цій галузі. Проте принципи і стандарти, запроваджені урядамисоціал-демократів.
Узв’язку із зазначеним — „Ми повинні підтримувати не добродійність, а права длявсіх, повинні добиватися таких реформ, які принесуть нашим дітям можливістьжити повноцінним і щасливим життям”, — вже багато років залишаються незмінноюосновою будь-яких державних заходів [18, с.107].
Наприклад,програма британських лейбористів, яка стартувала в квітні 2007 року, гарантує,що всі без винятку майбутні матері будуть забезпечені повним спектром пологовихпослуг (включаючи тих, хто буде народжувати вдома) і акушерками, яких вонизнають і яким довіряють догляд за собою. Новація запропонованого підходуполягає в тому, що охорона материнства вибудовується навколо потреб жінок зсамого початку вагітності до післяродового догляду. Новий план пропонуєвстановлення мінімального обсягу гарантій щодо послуг з охорони материнства,який буде використовуватися для розроблення найвищих стандартів по всій країні.Планується, що до кінця 2009 року жінки в рамках реалізації ініціативЛейбористської партії отримають „золотий стандарт” послуг з охорониматеринства, що включатиме:
— право обирати режим доступу до охорони материнства, який означає, що жінкибудуть у змозі залучати напряму акушерку або вимагати догляду лікаря та типдогляду протягом періоду вагітності – жінки зможуть визначатись між доглядомакушерки або доглядом за участі лікарів та акушерок одночасно;
— можливість вибору місця пологів – залежно від медичної картки та обставин,жінки та їхні чоловіки зможуть обирати між народженням вдома, пологами вакушерському відділенні або в лікарні за участі акушерів та лікарів;
— можливість вибору місця післяродового догляду.
Максимальнимчином охопити всі потреби матерів, їх родин і новонароджених – з цього виходятьі при реалізації політики з охорони материнства в Ізраїлі.
Так,вагітні жінки в Ізраїлі мають право на обслуговування і спостереження за ходомвагітності в рамках лікарняної каси.
Починаючиз четвертого місяця вагітності, жінка повинна стати на медичний облік у тійлікарні або пологовому будинку, де має намір народжувати. Оплата перебування улікарні у зв’язку з пологами здійснюється Службою національного страхування.Після пологів кожна породілля отримує грошовий подарунок від Службинаціонального страхування.
Крімтого, всі працюючі жінки мають право на 12-тижневу оплачувану відпустку повагітності та пологах, в яку можна піти за 6 тижнів до запланованої датипологів. У післяпологовий період відпустку по догляду за новонародженим замістьматері може взяти й батько дитини.
Щостосується догляду за народженими, згідно зі стандартами державної політикиІзраїлю, в усіх населених пунктах відкриті консультації матері і дитини, демолода мати може отримати необхідну інформацію. Дитячі лікарі та медсестри, якіпрацюють у цих консультаціях, забезпечують нагляд за розвитком і зростаннямдитини.
Фахівцізазначають, що досвід вирішення проблемних питань щодо материнства тадитинства, який демонструють сьогодні Великобританія, Ізраїль, Німеччина,Швеція свідчить про можливість цілеспрямованого формування такої системи, якапоєднує високу господарську ефективність і соціальну орієнтацію економіки,соціальні гарантії, які надаються кожній людині, і індивідуальнувідповідальність за власний добробут, систему, в якій одне з головних місць разі назавжди відводиться охороні материнства і здоров’я майбутніх поколінь [28,93].
В тойже час, дещо інші підходи існують в Сполучених Штатах Америки. Так, в періодпроведення «Нового курсу» були вперше законодавчо зафіксовані права,пов'язані з соціальним забезпеченням.
Найбільшважливим в системі джерел, що їх закріплюють, став Акт про соціальнезабезпечення 1935 р. Всі соціальні виплати згідно з ним здійснюються за рахунокстрахових внесків працівників і підприємств. Слід звернути увагу на те, що доцих пір в США не існує системи страхування, а отже, і відповідних виплат навипадки хвороби, а також вагітності і пологів.
Якщовзяти інші країни американського континенту, то, наприклад, в Бразиліївідпустка по вагітності і пологам із збереженням робочого місця і заробітноїплати надається на 120 днів. На встановлених законом умовах надається івідпустка по батьківству; згідно § 1 ст. 10 Акту про конституційні перехідніположення ця відпустка складає п'ять днів. Дітям і іншим малолітнім утриманцямтрудящого гарантується безкоштовне користування дитячими яслами і садами додосягнення 6-річного віку. Щодо одноразової допомоги при народженні дитини, товона досить значна в матеріальному еквіваленті, як характерно для такихєвропейських країн, як: Німеччина, Нідерланди, Австрія, де її рівень перевищує3 тис. євро [22, с.54].
Найбільшнаближеною до України системою соціального захисту при народженні та подальшомудогляді за дитиною є система, яка діє в Російській Федерації.
Основнимиактами, які регулюють питання про державні допомоги громадянам, що мають дітей,є Федеральний закон “Про державну допомогу громадянам, що мають дітей”,прийнятий Державною Думою 26 квітня 1995 року, а також Положення про порядокпризначення і виплати державної допомоги громадянам, що мають дітей,затверджене Ухвалою Уряду Російської Федерації від 4 вересня 1995 р. N 883 (іззмінами і доповненнями).
ВРосійській Федерації допомога по вагітності і пологам виплачується жінкам заперіод відпустки по вагітності і пологам, який надається їм відповідно достатті 165 Кодексу законів про працю РФ і Федеральним законом від 19.05.95 N81-фз «Про державну допомогу громадянам, що мають дітей».
Тривалістьвказаної відпустки складає сімдесят (у разі багатоплідної вагітності — вісімдесят чотири) календарних дні до пологів і сімдесят (у разі ускладненихпологів — вісімдесят шість, а при народженні двох і більше дітей — сто десять)календарних днів після пологів. Жінкам, що стали на облік в жіночійконсультації в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів) додатково до допомоги повагітності і пологам виплачується одноразова допомога у розмірі 50 відсотківмінімальної оплати праці, а з 01.01.97 — у розмірі мінімального розміру оплатипраці.
Привикидневі, що наступив після закінчення 196 днів вагітності, допомога видаєтьсяна загальних підставах. Підставою для призначення допомоги по вагітності іпологам є виданий в установленому порядку лікарняний листок. Інші документи неможуть служити підставою для виплати допомоги. У разі втрати лікарняного листкадопомога може бути видана по його дублікату.
Допомогапо вагітності і пологам видається у розмірі 100 відсотків заробітку. З 1 січня2006 року одноразова допомога при народженні (усиновленні) дитини в РосійськійФедерації виплачувалась у розмірі 8000 рублів. За статистичними даними,максимальний розмір вказаної допомоги за повний календарний місяць складав: — в2002, 2003, 2004 роках — 11700 рублів; — в 2005 році — 12480 рублів; — в 2006році — 15000 рублів; — в 2007 році — 16125 рублів [33, с.173].
Дляпризначення вказаної допомоги необхідно представити: заяву; довідку органівзагсу про народження дитини; довідку з місця роботи (служби, навчання) іншогобатька про неотримання допомоги.
Незайнятігромадяни повинні також прикласти до заяви виписки з трудової книжки,військового квитка або іншого документа про останнє місце роботи (служби,навчання), завірені в установленому порядку. Опікун повинен пред'явити випискуз рішення органу місцевого управління про встановлення опіки.
Вцілому, всі вказані умови передбачені і законодавством України, яке навітьдублює терміни надання допомоги по вагітності і пологам, що обумовленоіснуванням довгий час єдиної правової системи колишнього СРСР, в межах якоївідбувалось формування принципів соціального захисту громадян.
/>/>РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХВИДІВ ДОПОМОГ
 />/>2.1 Порядок виплати одноразової допомоги принародженні дитини
Одноразовадопомога при народженні дитини надається відповідно до Законів України „Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням" від 18 січня 2001 № 2240-III та “Про державну допомогу сім'ямз дітьми” від 21 листопада 1992 № 2811-XII .
Особи,застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціальногострахування, таку допомогу отримують за місцем своєї роботи, а не застраховані- в органах праці та соціального захисту населення за місцем проживання(реєстрації).
ЗгідноПорядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1751(із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007року „Про внесення змін до порядків, затверджених постановами КабінетуМіністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 року №13”), одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків(усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язковогодержавного соціального страхування. Допомога призначається за місцем проживання(реєстрації) заявника, також може бути призначена за місцем фактичногопроживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги ворганах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Відповіднодо ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняу зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлениминародженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню узв'язку з народженням підлягають:
1)особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, вустановах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або уфізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульськихустановах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посадив органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2)члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничихкооперативів.
ГромадяниУкраїни, які працюють за межами території України і не застраховані в системісоціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право наматеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до ЗаконуУкраїни „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням" за умови сплати страхових внесків доФонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно додіючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорамиУкраїни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особи,які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою,адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержаннямдоходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок,творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальнезабезпечення та соціальні послуги відповідно до закону за умови сплати страховихвнесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностівідповідно до діючого законодавства.
Особам,які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню узв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлениминародженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.
Порядоквидачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Необхіднозазначити, що для виникнення права на даний вид соціальної допомоги важливезначення має страховий стаж.
Страховийстаж це період (сума періодів), протягом якого особа підлягаєзагальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, ісплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхуванняз тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.
Дострахового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності,перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебуваннязастрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення неютрирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видамизагальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіхвидів [6].
Особливостіпризначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системізагальнообов’язкового державного соціального страхування врегульованіспеціальним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11січня 2007 р. № 13
ЦейПорядок визначає механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитинита допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам,застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціальногострахування (далі — застраховані особи), за рахунок коштів державного бюджету.
Призначенняі виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннямипраці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві таСевастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці тасоціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах радза місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.
Допомогаможе бути призначена за місцем фактичного проживання застрахованої особи заумови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці тасоціального захисту населення за місцем реєстрації або місцем проживання.
Відповіднодо цього Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьківдитини, усиновителю чи опікуну з метою створення належних умов для повноцінногоутримання та виховання дитини.
Застрахованійособі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженнідитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніжчерез шість календарних місяців з дня народження дитини.
Принародженні двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
Уразі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.
Дляпризначення одноразової допомоги при народженні дитини до органу праці тасоціального захисту подаються такі документи:
1)заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженоюМінпраці;
2)копія свідоцтва про народження дитини та довідка, видана державним органомреєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги принародженні дитини (крім випадків, коли смерть дитини настала до її реєстрації вдержавному органі реєстрації актів цивільного стану).
Жінка,яка постійно проживає (зареєстрована) на території України та народила дитинупід час тимчасового перебування за межами України, подає легалізовані вустановленому порядку документи компетентних органів країни перебування, щозасвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено законодавством;
3)копія рішення суду про усиновлення чи відповідних органів про встановленняопіки — для усиновителів та опікунів.
Уразі смерті дитини здійснюється одноразова виплата частини суми допомоги напідставі довідки про народження дитини або копії свідоцтва про народженнядитини, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану, чилегалізованих в установленому порядку документів компетентних органів країниперебування, що засвідчують народження дитини.
Виплатадопомоги при народженні дитини припиняється у разі:
— позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
— відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
— нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належнихумов для повноцінного утримання та виховання дитини;
— перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
— настання інших обставин, передбачених законодавством.
Виплатадопомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначеніобставини.
Уразі смерті отримувача допомоги, виплата допомоги поновлюється, якщо іншазастрахована особа (один з батьків дитини, усиновитель чи опікун) звернуласяпротягом шести місяців після припинення виплати допомоги із заявою про їїпризначення до органу праці та соціального захисту населення за місцем свогопроживання.
Контрольза цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінногоутримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальнимиінспекторами та державними соціальними інспекторами органів праці тасоціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім’ї,дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингувиплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.
Уразі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органиподають органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.
Виплатазастрахованій особі допомоги при народженні дитини в разі її влаштування додитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання внаслідок смертіодинокої матері, обох батьків, усиновителів, опікуна до моменту виповненнядитині одного року, відмови матері (батьків) від утримання та виховання дитинидо моменту виповнення дитині одного року, а також у разі позбавленнябатьківських прав батьків дитини здійснюється шляхом перерахування коштіворганами праці та соціального захисту населення за місцезнаходженням дитячогозакладу (будинку дитини) на рахунок дитини, відкритий у банківській установі.
Уразі смерті дитини державний орган реєстрації актів цивільного стану подаєпротягом 10 днів після реєстрації смерті дитини органу праці та соціальногозахисту населення відповідні відомості за встановленою формою.
Необхіднозазначити, що з 1 квітня 2005 року було забезпечено підвищення розміру допомогипри народженні дитини для осіб застрахованих в системі загальнообов'язковогодержавного соціального страхування та для не застрахованих осіб.
Так,одноразова допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 березня 2005року, надавалась у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітейвіком до шести років, установленого на день народження дитини (8 497,6 грн.).
Прицьому, і на сьогоднішній час виплата частини суми допомоги здійснюєтьсяодноразово при народженні дитини у дев'ятикратному розмірі прожитковогомінімуму у грошовій формі (3 384 грн.).
Рештасуми допомоги, кратної 13,6 розміру зазначеного прожиткового мінімуму (5 113,60грн.), виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утриманнята виховання дитини протягом 12 місяців після місяця народження дитини вгрошовій формі.
Допомогавиплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем народження дитини, урозмірі, що дорівнює зазначеному прожитковому мінімуму, із збільшенням суми, щовиплачена у попередньому місяці, на 2,2 відсотка. При цьому частка щомісячноїсуми у розмірі більш як 50 копійок округляється до 1 гривні. Остаточний розрахунокпроводиться в останньому місяці виходячи із суми, кратної 13,6 зазначеногопрожиткового мінімуму.
Контрольза цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінногоутримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальнимиінспекторами та державними соціальними інспекторами органів праці тасоціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім'ї,дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингувиплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.
Уразі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органиподають органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.
Необхідно згадати і про те, що постановою Кабінету Міністрів України від12 квітня 2006 року № 503 були внесені зміни до Порядку призначення і виплатдопомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системізагальнообов'язкового державного соціального страхування.
Внесеннямвідповідних змін було врегульовано, зокрема питання оформлення допомоги принародженні дитини, реєстрація народження якої була здійснена в іноземнихкомпетентних органах.
Узв'язку із зазначеним, громадянка України, яка постійно проживає в Україні, іпри цьому народила дитину під час тимчасового перебування за межами України,має право на оформлення збільшеної допомоги при народженні дитини у розмірі 8,5тис. грн.
Дляпризначення одноразової допомоги при народженні дитини в таких випадкахнеобхідно подати легалізовані в установленому порядку документи про народження,видані іноземним компетентним органом.
Згідноз Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року №13 виплатидопомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язковогодержавного соціального страхування з 1 січня 2007 року призначаються органамипраці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Такимчином, на сьогоднішній час за розглядуваним видом допомог громадяни звертаютьсядо управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праціта соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містахрад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.
Вказанівище норми та положення стосуються громадян, які підлягализагальнообов’язковому соціальному страхуванню.
Всвою чергу, особи, які не підлягали загальнообов'язковому державномусоціальному страхуванню у зв'язку з народженням дитини, мають право наматеріальне забезпечення та соціальні послуги за Законом України „Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням" заумови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності [6].
При цьому, відповідно до ст. 22 Закону України „Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням" взяття на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду
здійснюється:
— юридичних осіб (відокремлених підрозділів юридичних осіб) та фізичних осіб — підприємців — на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державнимреєстратором відповідно до Закону України «Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», не пізніше наступногоробочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділеньФонду;
— фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю,- в день отримання від них відповідної заяви.
Юридичніособи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найманупрацю, набувають статусу страхувальника в такі строки:
— юридичні особи — з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду;
— відокремлені підрозділи юридичних осіб — з дня взяття їх на облік у робочомуоргані відділення Фонду, за умови самостійного здійснення розрахунків по оплатіпраці;
— фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, — в день одержанняробочим органом відділення Фонду в установленому порядку від органу державноїслужби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту)між фізичною особою — підприємцем та найманим працівником;
— фізичні особи — підприємці, які не використовують найману працю, — з дня взяттяїх на облік в робочому органі відділення Фонду, за умови виявлення бажаннябрати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні зтимчасової втрати працездатності на добровільних засадах;
— фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найманупрацю, — з дня отримання від них робочим органом відділення Фонду відповідноїзаяви.
Повідомленняпро взяття на облік надсилається страхувальнику наступного робочого дня з днянабуття ним статусу страхувальника.
Зняттяз обліку страхувальника здійснюється на підставі відомостей з реєстраційноїкартки, наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємцівта використовують найману працю, — за їх заявою після проведення передбаченихзаконодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним тапроведення остаточного розрахунку.
Порядок надання одноразової допомоги при народженні дитининезастрахованим особам визначений Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Одноразовадопомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини(усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язковогодержавного соціального страхування. Одноразова допомога батькам при народженнідитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Усиновителямта опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення проусиновлення або встановлення опіки.
Уразі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомоганадається на кожну дитину [7].
Одноразовадопомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за їїпризначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.
Уразі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Стаття12 Закону України “Продержавну допомогу сім'ям з дітьми” визначає розмір допомоги при народженнідитини і передбачає, що допомога при народженні дитини надається у сумі,кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразовоу дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта — протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом МіністрівУкраїни./>/>2.2 Особливості призначення допомоги подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
 
Відповіднодо ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням" правона допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку маєзастрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родичабо опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованимособам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітноїплати (доходу) у період цієї відпустки.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожнудитину.
Зазначена допомога надається на кожну дитину незалежновід кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по доглядуза якими надається допомога.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачуєтьсязастрахованій особі щомісяця з дня настання відпустки по догляду за дитиною подень її закінчення, але не пізніше ніж по день досягнення дитиною зазначеноговіку включно.
Усиновителямта опікунам допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікунадається не раніше дня прийняття рішення суду про усиновлення чи відповідногооргану про встановлення опіки.
Уразі виходу на роботу застрахованої особи до закінчення строку відпустки подогляду за дитиною виплата допомоги припиняється з дня її виходу на роботу.Виплата допомоги може бути продовжена за умови подання копії або витягу знаказу (розпорядження) про вихід на роботу на умовах неповного робочого часу.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається урозмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму,встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’їв розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23відсотків зазначеного прожиткового мінімуму.
Допомогаіз врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї призначається на шістьмісяців.
Середньомісячнийсукупний дохід сім’ї визначається згідно з методикою обчислення сукупного доходусім’ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи ідекларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіхвидів соціальної допомоги.
Доскладу сім’ї особи, що звернулася за призначенням допомоги по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку, включаються:
— чоловік (дружина);
— рідні, усиновлені та підопічні діти зазначених осіб віком до 18 років, а такождіти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальнихзакладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах іне мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації;
— неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групиабо інвалідами I групи і проживають разом з батьками;
— непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними іперебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;
— жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, алемають спільних дітей.
Підставоюдля призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку є заява застрахованої особи, наказ (розпорядження) роботодавця про наданнязастрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки подогляду за дитиною, а для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій ітретій статті 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням”,— заява застрахованої особи тарозпорядження виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування зтимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) за місцем здійснення їх облікуяк страхувальників.
Застрахованіособи — суб’єкти підприємницької діяльності разом із зазначеними документамиподають:
1)суб’єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку:
— довідку про реєстрацію у Фонді, видану виконавчою дирекцією відділення Фонду замісцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;
— довідку про сплату єдиного податку, видану органом податкової служби за місцемреєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;
2)суб’єкти підприємницької діяльності — добровільно застраховані особи:
— довідку про реєстрацію та сплату внесків до Фонду, видану робочим органом Фондуза місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Уразі призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку така довідка подається органу праці та соціального захисту населеннящокварталу.
Якщозастрахована особа — суб’єкт підприємницької діяльності у період догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку не може провадити підприємницькудіяльність та сплачувати страхові внески до Фонду, вона повинна припинитипідприємницьку діяльність, знятися з обліку у Фонді та звернутися до органупраці та соціального захисту населення за призначенням відповідної допомоги якнезастрахована особа, про що робочим органом Фонду видається довідка іззазначенням дати зняття її з обліку.
Усиновителіта опікуни додають до зазначених вище документів для призначення допомоги подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку копію рішення суду проусиновлення чи рішення відповідних органів про встановлення опіки.
Застрахованійособі, яка фактично здійснює догляд за дитиною (один із батьків дитини,усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), допомога по догляду за дитиноюдо досягнення нею трирічного віку надається за її заявою та на підставі довідкиз місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінченнястроку відпустки по догляду за дитиною та виплату їй допомоги по догляду задитиною припинено (із зазначенням дати).
Якщозастрахована особа вийшла на роботу в режимі повного робочого часу дозакінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,страхувальник-роботодавець повинен протягом п’яти днів з дня видання наказу проприпинення зазначеної відпустки повідомити про це орган праці та соціальногозахисту населення за місцем проживання застрахованої особи.
Необхіднозазначити, що порядок надання та виплати допомоги по догляду за дитиною дотрьох років особам, які не були застраховані також має свої особливості.
Так,наприклад, на виконання статті 56 Закону України “Про Державний бюджет Українина 2007 рік” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікуособам, не застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціальногострахування, призначається та виплачується з метою створення належних умов дляповноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей:
1)допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсоткамипрожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячнимсукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців,але не менше 90 гривень (мінімальний розмір);
2)для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається вустановленому порядку довідка про середньомісячний сукупний дохід сім’ї,визначений згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видівсоціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи тамайновий стан усіх членів сім’ї;
3) доскладу сім’ї особи, що звернулася за призначенням допомоги, включаються чоловік(дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти зазначених осіб віком до 18років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищихнавчальних закладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальнихзакладах і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання абореєстрації місця проживання; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідамиз дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками;непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними іперебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів; жінка тачоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але маютьспільних дітей.
Відповіднодо ст. 13 Закону України “Про державну допомогусім'ям з дітьми” право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення неютрирічного віку за цим Законом має не застрахована в системізагальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьківдитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснюєдогляд за дитиною.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця здня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаноговіку включно.
Усиновителямта опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення проусиновлення або встановлення опіки.
Особам,звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи,організації, до їх працевлаштування допомога по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки ліквідаційноїкомісії.
Особам,зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога по доглядуза дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідкидержавної служби зайнятості.
Уразі працевлаштування матері дитини або особи, яка фактично здійснює догляд задитиною, до закінчення строку догляду зазначена допомога виплачується особі, якапродовжує догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Призначеннядопомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактичнодоглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставідовідки матері дитини про те, що виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначеннямдати).
Матерям,які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривомвід виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначаєтьсяв повному розмірі.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючій особіпризначається на підставі виданої за місцем проживання довідки про те, що вонане працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом з нею [7].
Щостосується розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку, то у 2006 році вона виплачувалась у розмірі, що дорівнює різниці між 50відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, тасередньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попереднішість місяців, але не менше 90 гривень, у порядку, встановленому КабінетомМіністрів України.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірівстановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожнудитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітейу сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Необхіднозазначити, що чинне законодавство України встановлює однакові правила длярозгляду документів, що подаються з метою призначення та виплати одноразовоїдопомоги при народженні дитини та досягненню нею трьох років.
Так,документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини та допомогипо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку подаються особою, якапретендує на призначення допомоги, особисто та розглядаються органом, щопризначає і виплачує допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.
Пропризначення зазначених видів допомоги чи про відмову в їх призначенні іззазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, щопризначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмовеповідомлення протягом п’яти днів після прийняття відповідного рішення.
Орган,що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу по доглядуза дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинен давати роз’яснення зпитань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержаннінеобхідних документів.
Особи,яким виплачується допомога при народженні дитини та допомога по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку, в разі виникнення обставин, якіможуть призвести до припинення виплати допомоги, зобов’язані у десятиденнийстрок повідомити про це органи праці та соціального захисту населення.
Виплатадопомоги припиняється за рішенням органу, що призначає та виплачує цю допомогу,з дня (місяця), що настає після дня (місяця), в якому виникли такі обставини.
Накожного одержувача допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку органом праці та соціального захистунаселення ведеться особова справа, в якій зберігаються документи, на підставіяких призначена допомога, а також розрахунки її розміру.
Необхідновказати і про відповідальність за подання неправдивих відомостей дляпризначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку.
Так,органи, що призначають і виплачують допомогу при народженні дитини та допомогупо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мають право у разіпотреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданихдля призначення допомоги.
Підприємства,установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідокнесвоєчасної видачі документів або видачі неправдивих даних, і відшкодовують їїв установленому законом порядку.
Особи,яким виплачується допомога при народженні дитини та допомога по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язані повідомляти органи, щопризначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, яківпливають на виплату допомоги (зміни у складі сім’ї, перевищеннясередньомісячного сукупного доходу сім’ї тощо).
Сумидопомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (урезультаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподаннявідомостей про зміни у складі сім’ї, приховування обставин, які впливають напризначення і виплату допомоги тощо), стягуються згідно із законом.
Відрахуванняна підставі рішень відповідних органів провадиться у розмірі не більш як 20відсотків суми виплачуваної допомоги.
Органи,що призначають і виплачують допомогу при народженні дитини та допомогу подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мають право перевірятиматеріальне становище сімей з дітьми.
Рішенняоргану, що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, може бути оскаржено увищестоящі органи у порядку їх підлеглості або у судовому порядку.
Допомогапри народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення неютрирічного віку виплачується через установи уповноважених банків, визначених вустановленому порядку Кабінетом Міністрів України.
Уселах та селищах виплата допомоги може здійснюватися державними підприємствамиі об’єднаннями зв’язку за місцем проживання застрахованої особи (одного збатьків дитини, усиновителя, баби, діда, іншого родича або опікуна), якійпризначена допомога.
Виплатадопомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку здійснюється щомісяця державними підприємствами іоб’єднаннями зв’язку за графіками, які складаються та узгоджуються з органамипраці та соціального захисту населення і фінансовими органами, на підставівиплатних документів, що готуються органами праці та соціального захистунаселення.
Перерахуваннякоштів державним підприємствам і об’єднанням зв’язку та установам уповноваженихбанків для забезпечення виплати допомоги при народженні дитини та допомоги подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється органамипраці та соціального захисту населення.
Уразі зміни місця проживання одержувача допомоги при народженні дитини тадопомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплата їїпродовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцемпроживання.
Призначеніорганами праці та соціального захисту населення застрахованим особам, алесвоєчасно не одержані суми допомоги при народженні дитини та допомоги подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачуються протягомбудь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи ізрозміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.
Уразі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму розмір допомоги подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується беззвернення осіб, яким вона призначена, з місяця набрання чинності актомзаконодавства, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.
/>/>РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОГОЗАКОНОДАВСТВА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ
 />/>3.1 Проблеми правового регулювання виплатосновних видів допомог
 
Необхідно відзначити, що на сьогоднішній часправове регулювання виплат одноразової допомоги при народженні дитини та подогляду за нею до досягнення трирічного віку суттєво відрізняються від тихпроцедур, які існували до 2001 року, до впровадження системизагальнообов’язкового соціального страхування. З її запровадженням змінились принципита механізми визначення права на ці допомоги, механізми та принципи їхобчислення та призначення.
Потрібно підкреслити, що вказані механізми формувались на підґрунтізаконодавства колишнього СРСР, що спочатку знайшло своє відображення і взаконодавстві України.
Так, наприклад, аналiз статей 16-21 Закону України вiд 21 листопада 1992pоку “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” спочатку показує, що законодавецьпpаво на одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини пов’язував не з сiм’єю, а зокpемими членами сiм’ї. До останнiх були віднесені:
1) мати дитини;
2) батько дитини;
3) усиновитель дитини;
4) опiкун дитини;
5) особа, що фактично виховує дитину.
Звiдси напpошується висновок пpо невдалу початкову констpукцiю ст.16вказаного Закону вiд 21 листопада 1992 p. Пiд поняттям “сiм’я” законодавець,мабуть, pозумiв тpадицiйну сiм’ю, тобто осiб, якi пеpебувають у заpеєстpованомушлюбi i мають новонаpоджену дитину. Але дитина може наpодитись в осiб, щопеpебувають у фактичних шлюбних вiдносинах. У випадках загибелi батькiв чивiдмови вiд дитини виникає потpеба у встановленнi опiки чи усиновленнi дитини.Всi цi ситуацiї згодом пропонувалось охопити єдиним поняттям “сiм’я” [35, с.58].
Згодому формування нового законодавства втрутились принципи побудови соціальноїдержави, реалізація яких сьогодні не співпадає з економічними процесами
Необхіднозазначити, що при розгляді ефективності реалізації державної соціальноїполітики при виплаті різних видів допомог на дітей, у контексті упередженняпотенційних та нейтралізації наявних загроз національним інтересам, середосновних чинників, що зумовлюють актуальність проблематики соціальної безпекидержави, виділяють наступне:
1)сучасний стан та темпи оздоровлення економіки України об’єктивно не можутьповною мірою забезпечити реалізацію державою конституційно і законодавчозакріплених зобов’язань у сфері виплати соціальних допомог..
2) невистачає бюджетних коштів і на реалізацію норм соціального захисту, зокремащодо надання всіх пільг і допомоги. Нині є понад 40 нормативно-правових актів,що регулюють надання більше 100 видів пільг та допомоги, фінансування яких уповному обсязі (приблизно 17.млрд грн) виходить далеко за можливості бюджету.Водночас, як свідчить аналіз, велика кількість пільговиків та сімей, які маютьу своєму складі пільговиків, не є малозабезпеченими, а мають стабільні джереладоходів. Отже, існуюча система пільг та компенсацій створює значне навантаженняна систему державних фінансів, але при цьому не забезпечує матеріальноюпідтримкою громадян, які дійсно її потребують.
Розглядаючитенденції до зростання доходів громадян за 2003-2006 роки, зокрема у частинізаробітної плати, пенсійного забезпечення, як позитивні, маємо відзначити, щотемпи зростання цих показників та їх рівень були не адекватні як ресурсномупотенціалу держави, так і вимогам часу.
Такимчином, у більшості випадків неузгодження нормативно-правових актів з реальноюекономічною ситуацією (точніше — її ігнорування), їх прийняття на хвиліполітичного популізму, за відсутності системного підходу та нових ринковихмеханізмів функціонування окремих складових соціальної сфери, не тільки несприяло розв’язанню наявних суперечностей, але й зумовлювало загостреннянегативного сприйняття населенням впроваджуваної соціальної політики щодовиплати різних видів допомог.
Яксвідчить статистика, сьогодні українська економіка розвивається прискоренимитемпами. Посилення адресності державної допомоги малозабезпеченим визначенопріоритетним напрямом соціальної політики та стратегії подолання бідності.Завдяки турботі держави, сімейні бюджети майже трьох мільйонів найменшзахищених громадян України поповнюються завдяки тим видам державної соціальноїдопомоги, які пов’язані з народженням та доглядом за дітьми [27, с.51].
Сутність і завдання цихсоціальних допомог після 1996 року дещо змінились.
Так, завданням державної соціальної допомоги сталополегшити матеріальний стан людей, які опинилися у скрутному матеріальномустановищі, незалежно від їхньої трудової діяльності.
Соціальна допомога по суті стала відрізнятись відсоціального страхування. Для отримання виплат по соціальному страхуванню єдиноюумовою було те, щоб людина була застрахована.
На даний час, одноразова допомога при народженнідитини та допомога по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку віднесенідо категорії державних, що забезпечуються незалежно від участі в системі спеціальногосоціального страхування.
Так,одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до ЗаконуУкраїни “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням” від 18 січня 2001 р. застрахованій та відповідно до Закону України“Про державну допомогу сім’ям з дітьми” не застрахованій в системізагальнообов’язкового державного соціального страхування особі (одному збатьків дитини, усиновителю чи опікуну).
Застрахованійособі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженнідитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шестимісяців з дня народження дитини.
Уразі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомоганадається на кожну дитину.
Уразі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.
Допомогапри народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини,усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але неменше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на однуособу в розрахунку на місяць.
Одноразовадопомога при народженні дитини незастрахованій особі надавалась у подвійномурозмірі встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахункуна місяць.
Розглянемодинаміку розміру цих виплат за останні шість років:Період Розмір Нормативний акт З 1.012001р. до 20.09.2001р. 176,95 грн. (64% прожиткового мінімуму для дітей до 6 років ЗУ “Про розміри внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” (ст.4). З 20.09.2001р. до 01.10.2001 р. 177 грн. Постанова правління Фонду соц. страхування тимч. втрати працездатності від 19.09.2001 р. №33 З 01.10.2001р. до 01.01.2002р. 180 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 19.09.2001 р. №33 З 01.01.2004р. до 01.04.2002р. 200 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 24.12.2001 р. №49 З 01.04.2002р. до 01.10.2002 р. 300 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 29.03.2002 р. №3 З 01.10.2002р. до 01.01.2004 р. 320 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 26.09.2002 р. №45
Яквже зазначалось в цій роботі, з середини 2005 року одноразова допомога принародженні дитини склала 8500 грн.
В той же час, за повідомленням прес-служби Міністерства фінансів Українивід 27 вересня 2007 р. у 2008 році державна допомога дітям і сім'ям з дітьмиповинна істотно посилитись.
Так, видатки на виплату допомог сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям,інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітямна 2008 рік планується збільшити у порівнянні з нинішнім роком на 2,1 млрд. грнабо на 20,2%.
Вже у перші роки життя державну підтримку гарантовано одержить кожнадитина. Держбюджетом передбачається підвищення розмірів соціальних гарантій принародженні першої дитини — до 11 тис. 700 гривень, другої – до 25 тис. гривень,третьої і наступної дитини – до 50 тис. гривень.
Частину коштів планується виплачувати одноразово, а решту поетапно, щодозволить рівномірно розподілити їх використання на дітей та підвищить їхефективність.
Водночас, Уряд попіклувавсяпро інші аспекти життя сім'ї. Так, у наступному році планується збільшеннярозміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікувідповідно до зростання встановленого законом розміру прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб. Для малозабезпечених сімей розмір такої допомоги становитимез початку року — до 301 грн., на кінець року – до 313 грн.
Зазначенеможе вплинути на певні економічні процеси, а тому потребує ретельного вивченнята нового правового регулювання.
Основнимже досягненням українського законодавства залишається те, що право на допомогупри народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку має як застрахована, так і не застрахована в системі загальнообов’язковогодержавного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель,опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.Зазначені допомоги повинні й надалі надаватись застрахованим особам у форміматеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати(доходу) у період лікарняного та відпустки для догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку.
Середпевних проблемних питань, на фоні спрощення процедури виплат на дітей, сьогодніфахівці відмічають зміну розпорядників відповідних коштів.
Так, з початку 2007 року всі мами – як застраховані, так і незастраховані – перейшли на обслуговування в органи праці та соціальногозахисту. Таким чином виникла доцільність механізм виплат зробити універсальним,скоротити перелік необхідних для отримання допомог документів [45, с. 59].
Саме на це була спрямована прийнята 11 липня 2007 рокупостанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до порядків,затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1751 та від 11 січня 2007 р. № 13”.
Відповідно до вказаної постанови КМУ для того, щоб отриматиодноразову виплату при народженні дитини у розмірі восьми з половиною тисяч, ізастрахованим, і незастрахованим особам потрібно подати уніфікований комплект зтрьох документів. А саме:
— заяву про призначення допомоги,
— копію свідоцтва про народження дитини,
— довідку з державного органу реєстрації актів цивільногостану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини.
Усиновителі та опікуни, крім перерахованих документів,надають ще копію рішення про усиновлення чи встановлення опіки.
Раніше цей перелік був значно ширший і незастраховані матеріповинні були також надати копії трудових книжок обох батьків, довідку з місцяслужби чи навчання, довідку про склад сім’ї з ЖЕКу.
Новий порядок, крім іншого, суттєво полегшив отриманнядопомоги на дітей жінкам, які зареєстровані як суб’єкти підприємницькоїдіяльності.
По-перше, він фактично прирівняв всіх жінок-підприємців,котрі не платили внески на соціальне страхування, до непрацюючих жінок. Цеозначає, що тепер їм для призначення одноразової допомоги при народженнідитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, атакож у зв’язку з вагітністю та пологами не потрібно припиняти підприємницькудіяльність.
По-друге, при призначенні другого виду допомоги — по доглядуза дитиною до досягнення нею трирічного віку — жінкам-підприємцям, якіпрацювали на єдиному податку, не потрібно брати довідку про реєстрацію у Фондісоціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Більше того, жінок, які у період догляду за дитиною до трьохроків не ведуть підприємницької діяльності і не платять внески у Фондсоцстраху, також прирівняли до непрацюючих. Тобто, вони стали отримувати цейвид допомоги як незастраховані матері.
Ще одна досить важлива зміна — самозайнятим жінкам(адвокатам, нотаріусам, творчим працівникам і тому подібне), які сплачуваливнески на соціальне страхування добровільно, тепер при призначенні допомоги подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не доведеться надаватирозпорядження виконавчої дирекції Фонду соцстраху за місцем їх обліку. Потрібналише довідка про сплату внесків до Фонду соцстраху на момент звернення задопомогою.
Також всім незастрахованим матерям при призначенні допомогипо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не потрібно пред’являтидовідку із ЖЕКу про склад сім’ї.
Застрахованим особам, які будуть фактично доглядати замалюком (один з батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич абоопікун), потрібно подати заяву про призначення такого виду допомоги та наказроботодавця про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення неютрирічного віку.
Суб’єкти підприємницької діяльності — платники єдиногоподатку – додатково надають довідку про сплату єдиного податку з податковоїслужби. А ті, хто був добровільно застрахований і платив внески, — вжезгадувану довідку про сплату внесків до Фонду соцстраху на момент звернення задопомогою [48, с. 62].
Незастрахованим особам потрібно подати наступні документи:
— заяву,
— копію свідоцтва про народження дитини,
— виписку з наказу за місцем служби про надання відпустки (це- для військовослужбовців),
— довідку з місця роботи (для тих, хто навчається),
— копію трудової книжки матері (батька, усиновителя, опікуна,іншої особи, яка фактично буде доглядати дитину),
— довідку про те, що громадянин не зареєстрований як суб’єктпідприємницької діяльності,
— довідку про те, що особа стоїть на обліку у центрізайнятості і про те, що виплата допомоги по безробіттю припинена.
Також особам, які звільнені з підприємства у зв’язку з йоголіквідацією, потрібно надати відповідну довідку ліквідаційної комісії.
Усиновителі та опікуни, крім перерахованих документів,надають копію рішення про усиновлення та встановлення опіки.
Розмір цієї допомоги, як і раніше, буде залежати відпрожиткового мінімуму і доходу сім’ї. Тобто, вона складає різницю між 50відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячнимсукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу.
Так, наприклад, у квітні 2007 року прожитковий мінімумзбільшився до 561 гривні, 50 відсотків його розміру – це 280 гривень 50копійок. Але в будь-якому випадку ця допомога незастрахованим особам не можебути більша 90 гривень, а застрахованим – не менше 23 відсотків прожитковогомінімуму для працездатних осіб (з квітня – 129,03 грн).
Для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальну гарантовану суму,додатково потрібно заповнювати декларацію про доходи та майновий стан сім’ї, атакож надати довідки про доходи сім’ї за попередні шість місяців.
До речі, у жовтні 2007 року року, у зв’язку із збільшеннямпрожиткового мінімуму для працездатних осіб з 561 до 568 гривень, ця сумадопомоги повинна підвищитись.
Такимчином, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідноговіку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги надітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вонипризначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новийпрожитковий мінімум.
Необхідно зазначити, що раніше основні ускладнення виникали впитаннях переоформлення виплат державних соціальних допомог та їх виплат в разісмерті одержувача. На даний час вони також вирішені.
Так,переоформлення допомоги на іншу працездатну особу, яка не отримує пенсії і незастрахована в системі загальнообов’язкового державного соціальногострахування, здійснюється згідно з письмовою заявою на підставі довідки з місцяроботи, служби, навчання особи, яка одержувала допомогу, про те, що вона вийшлана роботу, службу, навчання до закінчення терміну відпустки по догляду задитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено
Всвою чергу, призначені суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами принародженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, на дітей одиноким матерям,недоодержані у зв’язку із смертю одержувача, виплачуються членам сім’їпомерлого, які проживали разом з ним на день його смерті або опікуну(піклувальнику). Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшлоне пізніше ніж протягом трьох місяців після смерті.
Недивлячись на постійне вдосконалення механізмів призначення та виплат допомогсімям з дітьми, на праткиці виявляються певні труднощі в термінах їхоформлення. Це говорить про необхідність подальшої зміни принципів їх надання./>/>3.2 Шляхи вдосконалення правового регулюванняосновних видів допомог: одноразової допомоги при народженні дитини і допомогипо досягненню нею трирічного віку
Насьогоднішній час система виплат державних соціальних допомог спрямована наполіпшення матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення,подолання бідності та зниження ступеня розшарування суспільства за рівнемдоходів.
Станомна 01 січня 2007 року в Україні цією системою було охоплено близько 3 млн.чоловік.
У2005-2006 роках значно підвищився рівень державних соціальних гарантійнаселенню, зокрема збуло збільшено в 11,7 разирозмір одноразової допомоги при народженні дитини, більш ніж у 2 рази —державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам [59, с.57].
Водночасфахівці відмічають, що рівень бідності населення в Україні, передусім середсімей з дітьми, родин, в яких є непрацездатні або непрацюючі особипрацездатного віку, свідчить про недостатню ефективність існуючої системидержавної підтримки соціально вразливих верств населення. Так, наприклад:
1.Встановлені розміри державної соціальної допомоги окремим категоріям громадянне завжди відповідають фактичним потребам в соціальній підтримці більшостісімей.
2.Окремі види соціальної допомоги дотепер надаються без урахування доходівотримувачів.
3.Відсутні системи оцінювання впливу надання державної соціальної допомогинаселенню на подолання бідності та інформаційна база даних про потенційнихотримувачів такої допомоги. Разом із тим тільки третина сімей, охопленихпрограмами державної соціальної допомоги, віднесена до бідних.
Такимчином, потребують удосконалення існуючі підходи до оцінки рівня бідності.
Повиннабути активізована робота державних соціальних інспекторів, спрямована виключнона виконання контрольних та дозвільних функцій щодо отримання державноїсоціальної підтримки, а не на допомогу соціально вразливим чи неблагополучнимродинам та виявлення їх реальних потреб у такій допомозі.
Процедурапризначення окремих видів державної соціальної допомоги є невиправдано складною,потребує від громадян значних витрат часу та енергії на збирання і поданнячисленних довідок та документів. У більшості місцевих органів праці тасоціального захисту населення не створено належних умов для прийому громадян,не забезпечено безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичнимиможливостями.
Необхідновідзначити й те, що рівень поінформованості населення щодо можливості отриманнядержавної соціальної допомоги є недостатнім.
Такийстан у сфері надання державної соціальної допомоги зумовлює необхідністьрозроблення Основних напрямів вдосконалення системи соціальних виплат населенню(далі — Основні напрями), спрямованих на забезпечення реалізаціїконституційного права громадян на соціальний захист.
МетоюОсновних напрямів повинно вдосконалення системи соціальних виплат, спрямованихна посилення соціального захисту соціально вразливих верств населення,спрощення процедур надання державної соціальної допомоги. Зокрема і одноразовоїдопомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягненнянею трирічного віку.
Реалізаціятаких Основних напрямів сприятиме зменшенню масштабів і глибини бідності,посиленню адресності та збільшенню розмірів державної соціальної допомоги,підвищенню ефективності, використання коштів, які спрямовуються на ці цілі,забезпеченню широкого доступу громадян до інформації з питань соціальногозахисту населення, створенню сучасної матеріальної бази та відповідногоінформаційного і кадрового забезпечення для отримання. населенням усіх видівдержавної соціальної допомоги за єдиною заявою.
Основниминапрямами такої програми повинні стати:
1)удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подоланнябідності, шляхом:
визначенняконкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціальногозахисту населення; запровадження нових методологічних підходів до визначенняпоказників бідності;
забезпеченняпроведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальноїдопомоги;
2)впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодопосилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуваннямматеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме:
визначенняважливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію насім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодосімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальноїдопомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;
запровадженняекономічно обґрунтованих критеріїв визначення права на отримання державноїсоціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;
заохоченнягромадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєїсім'ї власними зусиллями; підвищення розмірів усіх видів державної соціальноїдопомоги до рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних, і демографічнихгруп населення;
3)спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги череззастосування:
принципупризначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;
мережіконсультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкогоінформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державноїсоціальної допомоги;
сучаснихінформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначенняправа особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;
принципудовіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладанняфункції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;
4)запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці тасоціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", щозабезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:
— застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальноїдопомоги, на які особа має право;
— формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачівдержавної соціальної допомоги;
— забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України тамісцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захистунаселення;
— підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціальногозахисту населення;
5)удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:
— визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторівздійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чинеблагополучних сімей;
— збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуваннямнормативів соціального обслуговування сімей; навчання державних соціальнихінспекторів основ психології та соціальної роботи; поліпшення організаційного,кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальнихінспекторів;
6)модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконаленнязв'язків з громадськістю через:
— створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системиорганів праці та соціального захисту населення;
— формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги таЄдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних(реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фондуУкраїни, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державногосоціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану,створення відповідних загальнодержавних мереж;
— впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державноїсоціальної допомоги за однією заявою;
— застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахуваннягромадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм; формування сучасноїінформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки(соціального паспорта особи);
7)створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання і підвищеннякваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, щосприятиме підвищенню якості обслуговування населення; та запровадження сучасноїсистеми управління персоналом;
8)впровадження Міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологійта методів роботи, у тому числі розвиток благодійництва у сфері наданнясоціальної допомоги соціально вразливим верствам населення.
ЦіОсновні напрями можуть реалізуватись завдяки затвердження Указом ПрезидентаУкраїни та подальшою реалізацією Кабінетом Міністрів України через відповіднупостанову заходів з реалізації «Основних напрямів на центральному тамісцевому рівнях, розроблення і прийняття законів та інших нормативно-правовихактів з питань удосконалення системи соціальних виплат населенню”.
Необхіднозапровадити експерименти з реалізації окремих Основних напрямів для визначеннянайбільш ефективних механізмів надання державної соціальної допомоги.
Згодом,потрібно широкомасштабне здійснення заходів у системі органів праці тасоціального захисту населення (впровадження єдиної технології прийому громадян,інформування громадськості з питань діючої системи державної соціальноїдопомоги, технічне переоснащення зазначеної системи, модернізація інформаційнихі комунікаційних технологій,» перенавчання та атестація персоналу). Нацьому етапі потрібно здійснити посилення адресного підходу до надання державноїсоціальної допомоги, перш за все бідним сім'ям та найбільш соціально вразливим верствамнаселення.
Фінансовезабезпечення реалізації таких Основних напрямів повинно здійснюватись зарахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також іншихджерел, не заборонених законодавством.
Необхіднотакож врахувати ті позитивні приклади, які останнім часом запровадили органивлади в місті Києві.
Так, наприклад, крім державної адресної допомогималозабезпеченим верствам населення Києва міською державною адміністрацією врамках загальноміської комплексної програми “Турбота” надається матеріальнадопомога, яка носить систематичний або одноразовий характер. Так, відповідно дорозпорядження Київської державної адміністрації від 05 лютого 2004 р. надаєтьсяодноразова матеріальна допомога малозабезпеченим сім’ям у розмірі 1000 гривеньна кожну дитину, народжену в Києві з 01 січня 2004 р. Така допомогапризначається управліннями праці та соціального захисту районних державнихадміністрацій додатково до державної соціальної допомоги малозабезпеченимсім’ям.
Необхідно на нормативному рівні закріпити механізмиреалізації аналогічних програм органами місцевого самоврядування у всійУкраїні.
/>ВИСНОВКИ
Проведенев цій роботі дослідження дає підстави стверджувати, що соціально-економічна ситуація,яка склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сферіекономіки і фінансів зумовлюють необхідність подальшого вдосконаленнямеханізмів обчислення та виплати державних допомог сісмям з дітьми, серед якихосновне місце займають:
1)        одноразовадопомога при народженні дитини;
2)        допомогапо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” встановлюєгарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхомнадання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів тавіку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям здітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Основним досягненням українського законодавства стало те, що вказанідопомоги надаються особам, як застрахованим, та к і не застрахованим в системізагальнообов’язкового соціального страхування.
Так,одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до ЗаконуУкраїни “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням” від 18 січня 2001 р. застрахованій та відповідно до Закону України“Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, який набув чинності в новій редакції з1 січня 2002 року, не застрахованій в системі загальнообов’язкового державногосоціального страхування особі (одному з батьків дитини, усиновителю чиопікуну).
Згідно із встановленими правилами одноразова допомогапри народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну або усиновителюнезалежно від його занятості та віку.Виплата здійснюється у 22,6 кратнійсумі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.
При народженні дитини перша сума виплачується у 9 кратномурозмірі прожиткового мінімуму, а решта суми протягом наступних 12 місяців.
Якщо усиновлено чи народжено 2 чи більше дітей, то допомоганадається на кожну дитину.Умови припинення виплати допомоги(припиняється наступного місяця після виникнення зазначених обставин):
·          позбавлення отримувачадопомоги батьківських прав;
·          відмови отримувачадопомоги від виховання дитини;
·          нецільового використання коштіві незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання тавиховання дитини;
·          перебування отримувача допомогиу місцях позбавлення волі за рішенням суду.
Контроль за цільовим використанням допомоги здійснюється соціальнимиорганами праці та соціального захисту населення разом з відділами у справахсім'ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведеннямоніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремихсімей. Виплату допомоги може бути поновлено.
Допомогапри народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини,усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але неменше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на однуособу в розрахунку на місяць. На сьогоднішній час її розмір складає 8500 грн.
Правона допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має якзастрахована, так і не застрахована в системі загальнообов’язкового державногосоціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун,баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначенадопомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, якечастково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки длядогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В цілому, можна говорити про те,що законодавством України вдосконалена система призначення та виплат,розглянутих в даній роботі державних соціальних допомог.
Є беззаперечним те, що наpодженнядитини пpизводить до значних матеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм’яне завжди готова і психологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. Зметою часткового вiдшкодування витpат на новонаpоджену дитину, деpжава, яказаiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, повинна постійновдосконалювати механізми соціального захисту сімей з дітьми.
/>/>/>/>СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативно-правові акти:
1.        Конституція України від 28 червня 1996р. – К., 1996 р.
2.        Закон України «Продержавну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від16 листопада 2000 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 1. —Ст. 2.
3.        Конвенція про права дитини/ Збірн. документів. — Львів: Оксарт, 1995. — С.29–49.
4.        Закон України «Провнесення змін до Закону України „Про державну соціальну допомогу інвалідамз дитинства та дітям-інвалідам“ від 4 листопада 2004 року // ВідомостіВерховної Ради України. — 2005. — № 12 — Ст. 128.
5.        Закон України “Продержавну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 01 червня 2000 року №2014-III // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №50. — Ст. 367.
6.        Закон України “Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від18 січня 2001 року № 2240-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №14.— Ст.71.
7.        Закон України “Продержавну допомогу сім'ям з дітьми” від 22 березня 2001 року № 2811-XII //ВідомостіВерховної ради України. — 2001. — №20. — Ст.102.
8.        Постанова КабінетуМіністрів України від 27 грудня 2001 року №751 “Про затвердження порядкупризначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми” // Урядовий кур’єр. –січень 2002 р. — № 4
9.        Порядок надання державноїсоціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженийНаказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорониздоров'я України, Міністерства фінансів України 30 квітня 2002 року№226/293/169 // Офіційний вісник України. — 2002. — №24. — Ст. 92
Спеціальна література:
10.     Азарова Е.Г., Сазонов В.С.Пособия многодетным и одиноким матерям и на детей малообеспеченным семьям. –М.: ЮЛ, 1979. — 128 с.
11.     Андреев В.С. Правосоциального обеспечения в СССР: Учебник. -М.: ЮЛ, 1987. — 352 с.
12.     Безугла Я.І. Актуальніпроблеми соціального забезпечення і захисту в Україні //Проблеми соціальногозахисту в Україні: Матеріали наук. – практ. конф. 20-21 червня 2001 р. –Чернігів, 1996. – с. 6-14.
13.     Богданов С. Соціальнийзахист інвалідів: український та польський досвід — К. Видавництво СоломіїПавличко „Основи“. 2002. — 120 с.
14.     Бойко М.Д. Правосоціального забезпечення. Навчальний посібник. – К., 2004. — 266 с.
15.     Бондарчук К. Забезпеченнятрудової зайнятості інвалідів в Україні: стан проблеми та перспективи //Соціальний захист. — 2004. — №1— Ст.21-26.
16.     Борецька Н. П. Соціальнийзахист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. — К.: Ін Юре., 2005. — 136с.
17.     Вірич О. Створитисуспільство рівних можливостей //Соціальний захист. — 2001. — №12. — Ст.34-36.
18.     Ганслi Теренс М. Соцiальнаполiтика та соцiальне забезпечення за ринкової економiки. — К.: Либідь, 2005. —218 с.
19.     ГрачевЛ. Программа социальной работы с семьями, имеющими детей-инвалидов.- М.:Атика,1992. — 316 с.
20.     ЗайцеваЗ., Іванова І. Особливості функціонування сім'ї, яка виховує дитину зособливими потребами // Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї. — К.,1998. — 59 с.
21.     Иванова Р.И. Понятие и социально-правоваяприрода пособий как вида социального обеспечения. В кн.: „Социальноеобеспечение в СССР за 60 лет“. — М.: Труды ВЮЗИ. 1980. — 145 с.
22.     Иванова Р.И., ТарасоваВ.А. Пособия по социальному обеспечению. -М., 1977. — 80 с.
23.     Иванова Р.И., ТарасоваВ.А. Пособия по социальному обеспечению. – М.: ЮЛ., 1977. — 49 с.
24.     ІвановаІ. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. — К., 2000. — 152 с.
25.     КапськаЛ. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К., 2001. — 72 с.
26.     Качан Л. Соціальний захистдітей-інвалідів в Україні //Соціальний захист. – 2000 — №7. — 89 с.
27.     Комиссия по правамчеловека ООН. Права ребенка: Доклад Специального докладчика.—1997. 1февр.—E/CN.4/1997/95/Add.2.— С. 33.
28.     Комиссия по правамчеловека ООН: Доклад Специального докладчика. — 1998. —13 янв. — E/CN.4/1998/101. — С. 23.
29. Лібанова Е. Соціальна стратифікація українського суспільства іпередумови становлення середнього класу // Нова політика. — 2006. — № 1. — Ст. 29
30.     Мартинчук Л.М. Реалізаціязавдань держави в сфері соціальної політики // Соціальний захист. — 2000. — №10.— Ст.34-35.
31.     Матеріалипрес-конференції “Державні гарантії соціального захисту та реабілітаціїдітей-інвалідів” // „Праця і зарплата“. — N 21 (313). — червень 2002 р. – Ст.35-37.
32.     Мачульская Е.Е. Правосоциального обеспечения: Учеб. пособие. – М.: Книжный мир, 1999. — 281 с.
33.     Мачульська Е.Е., ГорбачеваЖ.А. Право социальное обеспечения: Учебное пособие для ВУЗов. – 3-е изд. – М.:Книжный мир, 2001. — 293 с.
34.     Мостіпан О. Відстоюватиправа інвалідів //Соціальний захист. — 2000. — № 6. — Ст.39- 41
35.     ПавловаЛ.В. Международная защита прав ребенка // Права ребенка —законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практическойконференции. — Минск., 1999. — 48 с.
36.     Паламар І. Ін. Шлях дожиття дітей з особливими потребами інвалідів // Соціальний захист. — 2003 — №4.— Ст.32-34.
37.     Приходько С. Держава ісоціальний захист громадян // Право України. — 1999. — №9. — Ст. 22-26.
38.     Рязанова Н. Державнадопомога сім'ям з дітьми” // Соціальний захист. — №7. — 2001. — Ст. 30.
39.     Синчук С.М., Бурак В.Я.Право соціального забезпечення в Україні. Навчальний посібник. — Київ “Знання”.2003. — 206 с.
40.     Сирота И.М. Все о пенсиях,пособиях, социальной защите граждан Украины. — Харьков. Одиссей, 1999. — 163 с.
41.     Сирота И.М. Правосоциального обеспечения в Украине. Харьков. „Одиссей“, 2005. — 384 с.
42.     Сирота І. М. Правопенсійного забезпечення в Україні. Київ. Юрінком Інтер. 2005. — 288 с.
43.     Система державногосоціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. — 2006. — №27. — Ст.50
44.     Социальное обеспечениеграждан Украине – К.: Юрид. компания ВЕСТ и КО, 1999. — 123 с.
45.     Соціальна допомога новоготипу // Праця і зарплата. — 1999. — №9. — Ст. 57-62
46.     Соціальнаробота в Україні: перші кроки / Під ред. В.Полтавця. – К., 2004. — 205 с.
47.     Сташків Б.І. Вдосконаленнязаконодавства про допомоги //Право України. — 1997. — №7. — С.19-22.
48.     Сташків Б.І. Допомога повагітності та пологах. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 1. – Чернігів,1998. — 184 с.
49.     Сташків Б.І. Одноразовадопомога при народженні дитини. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч.2. – Чернігів, 1998. — 191 с.
50.     Сташків Б.І. Юридичніфакти в праві допомоги // Проблеми права: науково-практичний збірник. Випуск І.– Чернігів: Юрист, 1997. — 210 с.
51.     Стичинський В.С., ЗубІ.В., Мінюков П.І., Мінюков А.П. Право соціального забезпечення в Україні. — Киів. Видавничий Дім “Юридична книга”. 2005. — 231 с.
52.     Талан М., Павленко І. Підзнаком особливої уваги до людей з особливими потребами // Соціальний захист. — 2003.— №3. — Ст.12-16.
53.     Тарасенко В.С. Щодоправового визначення „дитина-інвалід“ // Захист соціальних таекономічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України:матеріали науково-практичної конференції, 12 березня 2004 року, м. Київ // Заред. О.Ф.Штанька, Н.Б.Болотіної, — К.: КЮ1 МВС України, 2004. — 251 с.
54.     Татаренко Г. Моделісоціального страхування у контексті історії // Право України. — 2005. — №10. — Ст.69
55.     Теориясоциальной работы: Учебник /Под. ред. проф. Е.И.Холостовой. – М.: Юристь, 1998.– 318 с.
56.     ФирсовМ.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студентоввысших средних заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. — 412 с.
57.     Фролова Е.П., Егорова Л.А.Пособия по социальному страхованию и социальному обеспечению. — М.: “Финансы истатистика”, 1986. — 174 с.
58.     Фролова Е.П., Потшеба Г.И.Государственная помощь матерям и детям. — М.: “Финансы и статистика”, 1989. — 111с.
59.     Цільові соціальні допомоги// Соціальний захист. — №4. — 2000. — Ст.55 — 57.
60.     Чумаченко М. Індивідуальнапрограма реабілітації інваліда — план дій для місцевих органів влади//Соціальний захист. — 2004. — №4. — Ст.15 — 18.
61.     Юрій С.І., Шаманська Н.В.Соціальне страхування. – К.:”Кондор”. 2006. — 462 с.
62.     ЯкубенкоО. Соціальний захист дітей-інвалідів // Соціальний захист. — 2002 —№ 5. — Ст. 22-26.