/>/>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
іменіВолодимира Даля
КРИМСЬКИЙФАКУЛЬТЕТ, ФЕОДОСІЙСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
Здисципліни Правовое регулирование отношений собственности
Студент Вальчишен С.В.
Керівник роботи
Доцент Сидоренко Ю.М.
ЗмістВступ1. Видивиникнення права власності2. Набуттяправа власності на новостворене майно або на перероблену річ3. Набуттяправа власності на перероблену річ4.Привласнення загальнодоступних дарів природи та на безхазяйну річ5.Знахідка та скарбВисновокЛітература
Вступ
У цивільно-правовій науці правовласності розглядається в об'єктивному і суб'єктивному розумінні. Правовласності в об'єктивному розумінні — це сукупність правових норм, яківстановлюють і охороняють належність матеріальних благ конкретним суб'єктам, утому числі визначають підстави та умови виникнення і припинення у них такогоправа щодо цих благ. Такі правові норми у своїй сукупності утворюютьвідповідний інститут права власності. Оскільки ці норми мають переважноцивільно-правове походження, то це дає достатньо підстав для визнання інститутуправа власності інститутом цивільного права.
Підставами виникнення прававласності, так само, як і припинення підставами права власності, є юридичніфакти, тобто такі обставини реального життя, які закон виділяє як підставивиникнення права власності. Більш того, одні й ті ж юридичні факти можутьодночасно бути підставами виникнення права власності в однієї особи і підставамиприпинення права власності в іншої особи.
Цивільне право поділяєпідстави припинення права власності на дві групи: 1) первісні; 2) похідні.
Метоюдослідження є науковий аналіз первісних підставвиникнення прав власності в цивільному праві, а також потрібно розкрити їхкласифікацію відповідно до чинного законодавства.
1.Види виникнення права власності
Як і будь-яке суб'єктивне цивільнеправо, право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів,зазначених у ЦК України.
Всі юридичні факти, які утворюютьправовідносини власності (і відповідно суб'єктивне право власності), можнаподілити на первісні і похідні.
За первісних фактів право власностівиникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників, за похідних —право власності виникає у суб'єкта внаслідок волевиявлення попередньоговласника.
До первісних способів набуття прававласності належать:
створення нової речі внаслідоквиробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації), володінняплодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилученнябезгосподарно утримуваного будинку, вилучення безгосподарно утримуванихпам'яток історії і культури, безхазяйне майно, знахідка, скарб, бездогляднахудоба.
Деякі способи характерні для виникненнябудь-яких форм власності, зокрема виробництво, переробка речей, плоди і доходи.Але є й способи, притаманні лише державній власності: націоналізація,реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку абопам'яток історії і культури, знахідка, скарб.
Похідними способами набуття прававласності визнаються численні цивільні угоди, а також спадкування за законом ізаповітом.2.Набуття права власності на новостворене майно або наперероблену річ
Стаття 331 встановлює такийспосіб виникнення права власності, який не був закріплений у ЦК 1963 p.
Створення нової речі, як упромислових масштабах, так і в одиничному екземплярі, характеризує процесрозширеного відтворення. Особа може створити річ як самостійно, так і напідставі певного договору (договору підряду (ст. 837 ЦК), договору побутовогопідряду (ст. 865 ЦК). За загальним правилом особа, яка створила річ на підставідоговору, набуває право власності на неї. Ця норма є диспозитивною, томудозволяє набути право власності на річ, яка виготовлена за договором, іншійособі. Виготовити річ на підставі договору особа може також зі своїхматеріалів. У такому випадку ця особа завжди визнається власником речі.
За змістом цієї статті правовласності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чистворення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватись як нова річ.
У частині 2 статті 331визначаються особливості виникнення права власності на нерухоме майно. Донерухомих речей (ст. 181 ЦК) належать земельні ділянки, а також об'єкти,розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхзнецінення та зміни їх призначення (ліси, багаторічні насадження, будівлі).Режим нерухомих речей може бути поширений також на повітряні й морські судна,судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інші речі, права на якіпідлягають державній реєстрації. Право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будівлі, споруди тощо) виникає в момент завершення будівництва цьогооб'єкта. Право власності на нерухоме майно виникає також з моменту прийняттяйого до експлуатації, якщо законом або договором передбачено прийняттянерухомого майна до експлуатації.
Якщо право власностівідповідно до закону на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то правовласності на це майно виникає з моменту державної реєстрації. ЦК передбачаєприйняття спеціального закону про реєстрацію прав на нерухоме майно та угод зним. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється поки що відповіднодо Указу Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державноїреєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складідержавного земельного кадастру» від 17 лютого 2003 р. № 134/2003 та іншихнормативно-правових актів. Окремій системі реєстрації підпорядковуютьсяповітряні й морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти[1].
До моменту виготовленняоб'єкта, який може визнаватись як нова річ, особа, яка здійснює його створення,визнається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані нею впроцесі цього будівництва (створення майна). У випадках до повного завершеннябудівництва нерухомого майна особа, яка проводила це будівництво, можезвернутися до суду із заявою про визнання її власником недобудованого майна.Суд може винести таке рішення, але за умови, що частка робіт, яка не виконанавідповідно до проекту, є незначною. Оскільки стаття 331 не визначає розмірнезначної частки, тому суд у кожному конкретному випадку з урахуванням всіхобставин справи оцінює, чи можна визнати особу власником недобудованогонерухомого майна.3.Набуття права власності на перероблену річ
Стаття 332, на відміну від ЦК1963 p., закріплює такий спосібвиникнення права власності на річ, як специфікація. Цей спосіб набуття прававласності охоплює переробку чужої речі, внаслідок чого створюється нова, абовиготовлення нової речі з чужих матеріалів. Суб'єктами цього процесу єспецифікатор (особа, яка переробляє річ) і власник матеріалу.
Для з'ясування змісту поняттяпереробки, як зазначається у ст. 332 ЦК, потрібно також враховувати положеннямитного законодавства. Стаття 231 глави 38 Митного кодексу України до переробкивідносить «власне переробку товарів», «обробку товарів — монтаж, збирання,монтування та лагодження», «ремонт товарів, у тому числі відновлення тарегулювання», а також «використання окремих товарів, що не є продуктамипереробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктівпереробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються»[2].
ЦК визначає об'єктамипереробки річ та матеріали. Під матеріалом слід розуміти будь-яку рухому річ,за винятком нерухомості, поняття якої дано у ст. 181 ЦК. Об'єкт, на якийнабувається право власності в результаті переробки, ст. 332 ЦК визначає як новуріч.
Однією з умов набуття прававласності на річ у результаті переробки є правомірність здійснення переробкичужої речі. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває прававласності на нову річ, крім цього, на неї покладається обов'язок відшкодувативласникові матеріалу його вартість.
За загальним правилом правовласності на рухому річ (ст. 181 ЦК), яка створена шляхом переробки чужихматеріалів, набувається власником матеріалів за його бажанням. Це положення застосовується,якщо інше не передбачено договором. ЦК не визначає, в який момент мав бутиукладений такий договір. Це залежить від розсуду власника матеріалу іспецифікатора (особи, яка переробляє річ). Договір може бути укладений ними допочатку переробки, в ході переробки чи після її здійснення. Власник матеріалу,який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язанийвідшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше невстановлено договором. Отже, специфікатор набуває право власності на нову річтільки за наявності одночасно таких умов: 1) добросовісність специфікатора; 2)вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу;3) бажання специфікатора щодо набуття права власності на нову річ. Якщо специфікаторвизнається власником речі, він зобов'язаний відшкодувати власнику матеріалуморальну шкоду.
При визначенні вартостіматеріалу й вартості переробки до уваги беруться ціни, які існують у томумісці, де зобов'язання мало бути виконано в день добровільного задоволенняборжником вимог кредитора, а якщо вимога добровільно задоволена не була — вдень пред'явлення позову. Виходячи з обставин справи суд може задовольнитивимоги про відшкодування вартості, беручи до уваги ціни, що існують на деньвинесення рішення.4.Привласнення загальнодоступних дарів природи та на безхазяйну річ
Стаття 333 ЦК встановлюєтакий спосіб виникнення права власності, який не був закріплений у ЦК 1963 p.
Стаття надає можливість особінабути право власності на ягоди, лікарські рослини, гриби, квіти, які воназібрала, на рибу, яку зловила, а також на іншу річ, яку вона здобула в лісі,водоймі тощо (наприклад тварину, глину, пісок та інші загальнопоширені кориснікопалини). Набуття права власності допускається лише в тих випадках, коли збірабо добування відповідних об'єктів було дозволено перш за все законом (у даномувипадку мається на увазі земельне, водне, лісове законодавство). Так,відповідно до ст. 95 ЗК одним із прав землекористувачів є право використовуватинаявні на земельній ділянці загально поширені корисні копалини, торф, лісовіугіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі. Лісовий кодексУкраїни дозволяє громадянам у порядку загального використання лісових ресурсівбезкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти,ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавством[3].Набуттяправа власності допускається також і в тих випадках, коли збір або добуваннявідповідних об'єктів було дозволено місцевим звичаєм. Під місцевим звичаєм слідрозуміти не передбачене законодавством, усталене й широко застосоване в певніймісцевості правило поведінки. За нормами статті 333 право власності такожвиникає за дозволом власника відповідної земельної ділянки. Дозвіл власниказемельної ділянки є загальним, якщо він даний невизначеному колу осіб.
Річ, яка не має власника абовласник якої невідомий, визнається безхазяйною. Стаття 335 по-різному визначаєправове становище безхазяйних рухомих і нерухомих речей.
Безхазяйні нерухомі речі, які інші об'єкти нерухомості, підлягають реєстрації, яку проводить орган, щоздійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевогосамоврядування, на території якого вони розміщені.
Про взяття безхазяйноїнерухомої речі на облік з метою виявлення власника має бути зроблено оголошенняв друкованих засобах масової інформації. Така постановка на облік єадміністративним актом, а не юридичним фактом, що впливає на цивільніправовідносини, об'єктом яких є ця нерухомість. Значення взяття на облікнерухомої речі полягає в тому, що з даного моменту починається перебіг строку(один рік), необхідного для пред'явлення відповідної вимоги до суду.
Частина 2 ст. 335 ЦК вноситьдеякі зміни до інституту набуття права власності державою, на безхазяйне майно,який був передбачений ЦК 1963 p. Об'єктом набуття, відповідно до ст. 335 ЦК, тепер є лише безхазяйнанерухома річ. За ЦК 1963 p. об'єктом набуття було будь-яке безхазяйне майно, яке переходило увласність держави. За нормами ст. 335 чинного ЦК воно може стати комунальноювласністю[4].
Стаття 335 передбачає, щобезхазяйні рухомі речі можуть набуватися в комунальну власність за набувальноюдавністю (ст. 344 ЦК). Для виникнення права комунальної власності на безхазяйнурухому річ не потрібно в подальшому винесення судового рішення.
5.Знахідка та скарб
Об'єктом відносин, щорегулюються статтею 337, є рухомі речі. При цьому стаття не містить жоднихобмежень щодо вартості знайдених речей.
Суб'єктом цих відносин єособа, яка знайшла чужу річ, а також заволоділа нею. Така особа зобов'язанаповернути знайдену річ власнику або особі, яка її загубила. Основний обов'язокособи, яка знайшла знахідку, полягає в тому, що вона має повідомити прознахідку, а також повернути чужу річ її законному володільцю. Якщо річ знайденоу приміщенні або транспортному засобі, то особа, яка знайшла чужу річ, перш завсе зобов'язана повідомити особу, яка її загубила, і повернути річ. Тільки втому випадку, коли власник речі чи інша особа, яка має право вимагатиповернення загубленої речі, є невідомими, виникає обов'язок щодо володільцяприміщення чи транспортного засобу. Якщо особі, яка знайшла знахідку, невідомаособа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або її місцеперебування, вона повинна повідомити про знахідку міліцію чи орган місцевогосамоврядування.
Особа, яка знайшла загубленуріч, має право зберігати її у себе. Така особа має вжити необхідних заходівщодо збереження речі, виходячи з її властивостей і стану, а також небезпеки, щозагрожує її цілісності. В окремих випадках особа, яка знайшла чужу річ, маєправо здати її на зберігання міліції або органові місцевого самоврядування, абопередати знахідку особі, яку вони вказали.
Якщо загублена річ є такою,що швидко псується, або витрати на її зберігання є великими порівняно звартістю речі, ця річ може бути продана особою, яка ЇЇ знайшла. При продажуречі особа, яка продає чужу річ, має одержати письмові докази, що підтверджуютьсуму виторгу (це може бути квитанція, чек). Сума грошей, одержаних від продажузнайденої речі, має бути повернута власнику речі або особі, яка її загубила[5].
Якщо річ було втрачено,знищено чи пошкоджено особою, яка знайшла загублену річ, вона несевідповідальність за це перед власником речі або особою, яка її загубила. Розмірвідповідальності особи обмежується вартістю речі.
Після закінчення шестимісяців з моменту заявления про знахідку міліції або органові місцевогосамоврядування на підставі вичерпного переліку визначених статтею 338 юридичнихфактів у особи, яка знайшла загублену річ, виникає право власності на неї.
Особа, яка знайшла чужу річ,може відмовитися від набуття права власності на неї, подавши відповідну заявуорганові місцевого самоврядування. Така річ у подальшому переходить у власністьтериторіальної громади.
Частина 3 статті 338 окремовизначає порядок набуття права власності на знайдені транспортні засоби.Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання міліції. З метоювиявлення власника або особи, яка має право вимагати повернення транспортногозасобу, органи міліції повинні зробити у друкованих засобах масової інформаціїоголошення про виявлення загублених транспортних засобів.
Органи міліції мають правопродати транспортний засіб, якщо протягом шести місяців від дня опублікуванняоголошення власник або особа, яка має право вимагати повернення транспортногозасобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортнийзасіб. Сума виторгу, отримана від продажу транспортного засобу, має бутивнесена на спеціальний рахунок в банку і зберігатися там протягом трьох років.Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатимепередання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальноїгромади, на території якої було знайдено транспортний засіб.
Визначення скарбу, що міститься встатті 343, майже повністю відтворює визначення, яке містив ЦК 1963 p. Об'єктом відносин є гроші (ст. 192ЦК), валютні цінності (ст. 193 ЦК), інші цінні речі (дорогоцінні метали, перли,дорогоцінні метали у зливках, у виробах і ломі), а не будь-яке інше майно.Названі об'єкти визнаються скарбом лише за наявності певних умов, а саме: 1)вони повинні бути закопані чи іншим способом приховані в землі; 2) власник їх єневідомий або якщо відомий, але за законом втратив на них право власності. Зогляду на це не є скарбом умисно приховані цінності, якщо їх власник відомий іне втратив права власності на них.
ЦК встановив нове положення,відповідно до якого право власності на скарб набуває особа, яка його виявила. Утих випадках, коли скарб був виявлений у майні, що належить на праві власностііншій особі (наприклад таким майном може бути земельна ділянка, будівля тощо),право власності на скарб виникає у двох осіб — в особи, якій належить майно, вякому скарб був прихований, та в особи, яка виявила скарб. Між цими особамивиникає право спільної часткової власності на скарб, причому їхні частки єрівними (про поняття права спільної часткової власності див. ст. 356 ЦК). Уразі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей беззгоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності наскарб набуває власник цього майна.
ЦК обмежив коло випадків, коли правовласності на скарб набуває держава. За ЦК 1963 p. скарб завжди надходив у власністьдержави. Відповідно до чинного ЦК держава набуває право власності на скарб лишетоді, коли предмети, що становлять скарб, є пам'яткою історії та культури.Правовий режим пам'яток історії та культури визначається Законом України «Проохорону культурної спадщини». Відповідно до вказаного Закону пам'яткоювизнається об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення,який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Спір про те, чиє скарб пам'яткою історії та культури, підлягає розгляду в суді.
Частина 4 статті 343 надає особі, якавиявила скарб, що є пам'яткою історії та культури, право одержати від державивинагороду в розмірі до 20 відсотків від вартості скарбу на момент йоговиявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевогосамоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові абоорганові місцевого самоврядування. Якщо пам'ятка історії та культури булавиявлена в майні, що належить іншій особі, право на отримання винагороди має якособа, яка виявила скарб, так і особа, в майні якої скарб був прихований, урозмірі до 10 відсотків від вартості скарбу кожна. Винагороду виплачуєдержавний фінансовий орган.Особи, яківиявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводяться відповідно до їхніхтрудових або договірних обов'язків (наприклад геологи, історики), не набуваютьправа власності на скарб, а також позбавляються права на одержання винагороди.У таких випадках винагорода осіб, що проводили зазначені роботи, визначаєтьсяугодою сторін або трудовим договором.
Висновок
Право власності може виникатиза наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. Запервісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від воліпопередніх власників: новостворене майно (ст. 331 ЦК), переробка речі (ст. 332ЦК), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК), безхазяйна річ(ст. 335 ЦК), набуття права власності на рухому річ, від якої власниквідмовився (ст. 336 ЦК), знахідка (ст. 338 ЦК), бездоглядна домашня тварина(ст. 341 ЦК), скарб (ст. 343 ЦК), набувальна давність (ст. 344 ЦК), викуппам'ятки історії та культури (ст. 352 ЦК), реквізиція (ст. 353 ЦК), конфіскація(ст. 354 ЦК).
За похідними підставами правовласності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини,спадкування за законом і за заповітом). Практичне значення такого поділуполягає в тому, що при похідних підставах виникнення права власності на річзавжди потрібно враховувати можливість існування прав на цю річ іншихосіб-невласників (наприклад орендаря, заставодержателя, суб'єкта іншогообмеженого речевого права). Ці права, як правило, не припиняються при змінівласника речі, яка переходить до нового володільця. Зрозуміло, що на первісногонабувача речі такі обмеження не поширюватимуться.
Більшість підстав виникненняправа власності можна розглядати як універсальні, тобто вони поширюються нарізні форми власності (виробництво, переробка речей, плоди й доходи). Водночасє й такі, які притаманні лише певній формі власності (конфіскація,приватизація).
Велике практичне значення маєправильне встановлення особи власника конкретного майна. У пункті 2 ст. 330 ЦКзакріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно.Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше небуде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності невипливатиме із закону.
Література
1. Конституция(основной закон) Украины от 28.06.1996г. // ВВРУ. – 1996. — №30. – Ст. 141.
2. Цивільній кодекс Українивід 20.03.2003 року // ВВРУ. – 2003. — №№40-44. – Ст. 356.
3. Правовласності в Україні: Навч. посіб. / О. В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.А.Підопригора та ін.; За заг. ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К., ЮрінкомІнтер, 2000. — 816 с.
4. Цивільнеправо України:Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.
5. Цивільнеправо України: Підручник:У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — 2-е вид., допов. і перероб.— К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 1. — 736с.
6. Цивільнеправо України: Академічний курс: Підруч.: У двох тонах / За заг. ред. Я. М.Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2003. — 520 с.