Поняття виконавчого провадження

Контрольна робота
з дисципліни: «Виконавче провадження»
Поняття виконавчого провадження
Зміст
1. Поняття виконавчого провадження. 4
2. Процесуальний порядок відкриття виконавчого провадження. 5
3. Арешт майна боржника та порядок його скасування. 10
4. Участь перекладача у виконавчому провадженні. 17
5. Захист прав суб’єктів виконавчого провадження привчиненні виконавчих дій  18
6. Особливості звернення стягнення на заставлене майно. 20
7. Виконання виконавчих документів, що зобов’язуютьборжника здійснювати певні дії або утриматись від їхздійснення. 24
8. Практичні завдання. 26
Додатки. 28
Список літератури. 31
1. Поняття виконавчого провадження
Для виконання завдань захисту прав громадян, юридичних осіб і держави,цивільне судочинство покликано забезпечити, як правильний та своєчасний розгляді вирішення підвідомчих йому справ, так і виконання постановлених щодо нихрішень. Ця мета досягається за допомогою процесуального порядку їх примусовоїреалізації, яка становить самостійну і завершальну стадію цивільного процесу –виконавчепровадження. Виконанням усуваються порушення майнових і особистих немайновихправ шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, яківідмовилися добровільно виконати свої обов'язки.
Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованихна примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), якіздійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених ЗакономУкраїни “ Про виконавче провадження”, іншими нормативно-правовими актами,виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, щовідповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний порядок (форма) розкриває ряд істотнихособливостей виконавчого провадження і характеризується такими положеннями:
а) Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державнувиконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України;
б) Відповідно до Закону України «Про державну виконавчуслужбу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних,міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державноївиконавчої служби (далі — державні виконавці).
в) Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії увипадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 вищевказаного закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Значення судового виконання полягає в тому, що воно гарантує фактичнуреалізацію рішень судових і несудових органів, завершує юрисдикційну діяльністьпо захисту суб'єктивних прав громадян і організацій, забезпечує зміцненнязаконності у сфері матеріально-правових відносин, попереджає цивільні йцивільно-процесуальні правопорушення та сприяє вихованню громадян і службовихосіб у дусі виконання законів України. 2. Процесуальний порядок відкриттявиконавчого провадження
Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судовогорішення є пред’явлений до відповідного відділу державної виконавчої службивиконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчогопровадження.
При цьому стягувачу необхідно вирішити питання щодо місця виконаннясудового рішення.
Відповідно до частини 1 ст.20 Закону України «Про виконавчепровадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцемпроживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник єюридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійнодіючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділамидержавної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконаннюрішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Таким чином, як вбачається із зазначеної статті Закону, право виборумісця виконання належить стягувачу в межах вимог ст.20 цього Закону.
У разі, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документу довиконання (для рішень місцевих та господарських судів цей строк складає 3 роки),і цей документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Провиконавче провадження», державний виконавець є зобов’язаним у 3-деннийстрок із дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову провідкриття виконавчого провадження. Копії постанови не пізніше наступного днянадсилаються сторонам виконавчого провадження, тобто, стягувачу та боржнику, атакож до суду, що виніс рішення, за яким було видано виконавчий документ.
У цій же постанові державний виконавець встановлює строк длядобровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а щодорішень про примусове виселення – п’ятнадцяти днів, та попереджає боржника пропримусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненняміз нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій,передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Необхідно зазначити, що Цивільним процесуальним кодексом України іГосподарським процесуальним кодексом України передбачається можливістьзабезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. ЗакономУкраїни «Про виконавче провадження» також передбачаються заходи, якіможуть забезпечити подальше виконання судового рішення.
Так, відповідно до частини 4 ст.24 указаного Закону при відкриттівиконавчого провадження за заявою стягувача із метою забезпечення виконаннярішення по майнових стягненнях державний виконавець постановою про відкриттявиконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника (окрімкоштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно із винесенням такоїпостанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника.
У діяльності державних виконавців може виникати потреба в роз’ясненнірезолютивної частини того чи іншого рішення, викладеної у виконавчому документі.У таких випадках згідно із частиною 1 ст.28 Закону державному виконавцевінадається право звернутися до суду або іншого органу, який видав виконавчийдокумент, із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту виконавчогодокумента, якщо резолютивна частина даного рішення викладається у документінезрозуміло.
Оскільки від правильного розуміння державним виконавцем змісту рішення,що підлягає виконанню, залежать зміст і характер виконавчих дій, потрібних длявиконання рішення, усвідомлення ним змісту рішення є необхідною передумовоюздійснення виконавчого провадження.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконаннярішення, зазначеного в статті 3 Закону України “ Про виконавче провадження”, напідставі виконавчого документа;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянинаабо держави в суді;
3) в інших передбачених законом випадках.
У виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадовоїособи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місценародження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків укредитних установах (для юридичних осіб);
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особоюі скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчихдокументів.
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання,роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичноюособою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючогооргану або майна.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії,провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходженняборжника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можназвернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайноскладає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документразом з копією цього акта до відділу Державної виконавчої служби за новиммісцепроживанням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майнаборжника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчийдокумент.
Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконаннярішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на території, наяку не поширюються його функції, або передати виконавчий документ відповідномупідрозділу Державної виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерствомюстиції України.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) виконавчі листи та інші документи — протягом трьох років;
2) накази арбітражних судів — протягом трьох місяців;
3) посвідчення комісій по трудових спорах — протягом трьох місяців;
4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справипро адміністративні правопорушення, — протягом трьох місяців;
5) інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не встановленозаконом.
Строки, зазначені у частині першій статті 18 вище вказаного закону,встановлюються:
1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень — знаступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку,встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках,коли рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після йогопостановлення;
2) для виконання рішень арбітражних судів — з наступного дня післянабрання рішенням законної сили;
3) для виконання рішень комісій по трудових спорах — з дня видачіпосвідчення на примусове виконання рішення;
4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої статті 18того ж закону, — з дня винесення відповідної постанови.
По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконаннявстановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановленозаконом.
Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягненняаліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженнямздоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконанняпротягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюютьсядля кожного платежу окремо.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;
б) частковим виконанням рішення боржником.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа довиконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, донового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку знеможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явленнявиконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дняповернення виконавчого документа стягувачу.
Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчогодокумента, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про щовиносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа довиконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку досуду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Судрозглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.
По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню непідлягають.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчийдокумент і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явленнявиконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам,передбаченим цим Законом. 3. Арешт майна боржника та порядокйого скасування
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису),вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на коштиборжника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти нарахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях,на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходятьсяна рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях,на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх длязадоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові іншемайно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернутистягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майноборжника визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах,необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат навиконання. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами,стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданнямдержавного виконавця.
У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх дляодночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладаєстягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або назберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажуіноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавецьзобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідномудля погашення боргу.
Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не маютьправа продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України,державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти добанку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізаціївідповідно до вимог частини другої цієї статті.
Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконаннядопускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і длязадоволення вимог інших стягувачів.
Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звертаєтьсяна заставлене майно боржника при недостатності у нього іншого майна для повногозадоволення цих вимог, з додержанням встановлених законодавством правзаставодержателя та вимог глави 6 цього ж Закону.
Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимогстягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконаннядопускається лише у разі коли вартість предмета застави перевищує розмірзаборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отримані від реалізаціїзаставленого майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язаньборжника перед заставодержателем, і лише залишок коштів — для задоволення вимогстягувача.
Державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувачазвернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також намайно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати увизначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться уних, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника,державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його іреалізує у встановленому цим Законом порядку. Кошти та майно, що належатьборжникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у цих осіб напідставі ухвали суду в присутності понятих.
За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, вякої знаходиться майно боржника, може бути накладено стягнення відповідно доцього Закону.
Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Перелікувидів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчимидокументами (додаток до цього Закону).
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборонирозпоряджатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користування майномабо його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види,обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожномуконкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення длявласника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися абокористуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальністьзберігача майна, передбачену законом.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступнійпередачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, щоналежить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізаціїпровадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніжчерез п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидкопсуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та іншіпобутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи,дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів,виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученнюі негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арештна цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умовреалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.
Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна абопредмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.
Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщовони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.
Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковимицінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінкапровадиться за регульованими цінами.
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувачзаперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній запрошуєексперта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначенняексперта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.
Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частиніп'ятій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншимособам, призначеним державним виконавцем (далі — зберігачеві), під розписку вакті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, а у випадках, колиобов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, — також зберігачеві.
Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися,якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищенняабо зменшення цінності.
Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержуєза зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігачаз державним виконавцем.
Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначеного вчастині п'ятій статті 55 цього Закону, визначаються Національним банкомУкраїни, а щодо іншого майна — Міністерством юстиції України.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися абокористуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальністьзберігача майна, передбачену законом.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а неборжникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і прозвільнення майна з-під арешту.
У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчомудокументі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їхстягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення речі, що мала бутипередана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт пронеможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.
У випадку письмової відмови стягувача від одержання предметів,вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві,державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку івиносить постанову про закриття виконавчого провадження.
Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного зазаконом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу черезторговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, наприлюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячнийстрок з дня накладення арешту.
Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюєтьсяспеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах,передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхомпроведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснюватиоперації з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. Порядокреалізації майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону,визначається Національним банком України, а іншого майна — Міністерствомюстиції України.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягомдвох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майноза участю представника торговельної організації у присутності стягувача іборжника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою дляприпинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строкпісля переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державнийвиконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодозалишення за собою непроданого майна.
Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажаннязалишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертаєтьсяборжникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна,на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продаватимайно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню длязадоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження,подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодочерговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їхзадоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання абоподовжиться його строк.
Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельнуділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржникадостатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадитьсязвернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, щоналежать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чиквартиру.
Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельнуділянку, що належить боржникові.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельнуділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої владита органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржниковіна праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи незнаходиться це майно під арештом.
Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на правівласності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає наних арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилаєповідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу прореєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухомемайно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляєцих осіб.
Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомогомайна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладенийарешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрімвипадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державноївиконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або поверненнявиконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав,державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майноборжника. 4. Участь перекладача у виконавчомупровадженні.
У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавецьабо сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем можебути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу.Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для йогозапрошення, який не може перевищувати 10 днів. У випадку, коли зазначена особа незабезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєюпостановою державний виконавець.
Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, про що державнийвиконавець виносить постанову на підставі кошторису, який повинен податиперекладач. Ця постанова затверджується начальником відповідного органу державноївиконавчої служби. Винагорода виплачується в розмірі, не більшому, ніж передбаченоIнструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагородиособам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства,прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженніяких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державнимнауково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функційекспертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів Українивід 1 липня 1996 року № 710.
Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у виконавчому провадженні,повинна надати документ, який підтверджує, що вона володіє мовами, знання якихнеобхідні для перекладу.
У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язкиперекладача особа несе кримінальну відповідальність, про що вона має бути попередженадержавним виконавцем. 5. Захист прав суб’єктів виконавчогопровадження при вчиненні виконавчих дій
На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осібДержавної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненнівказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальникавідповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцемзнаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншогосуду згідно з вимогами закону.
Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яказобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення звини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплатидержавного мита.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам приздійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку,передбаченому законом.
У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк безповажних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можутьбути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову пронакладення штрафу на боржника в розмірі від двох до десяти неоподатковуванихмінімумів доходів громадян — щодо фізичних осіб і від десяти до двадцятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо посадових осіб, тапризначає новий строк виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджуєтьсяначальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова пронакладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причиндержавний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійномурозмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавецьпорушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржникавідповідно до закону.
За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державноговиконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасневідправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивихвідомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомленняборжником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознакзлочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавцяна винних осіб накладається штраф від двох до десяти неоподатковуванихмінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджаєвиконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавчепровадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до судуподання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. 6. Особливості звернення стягнення назаставлене майно
До основних нормативних актів, які урегульовують процес реалізаціїзаставного майна належать Цивільний кодекс, закони України «Про заставу»та «Про іпотеку», а також Порядок реалізації арештованого майна,затверджений наказом Міністерства юстиції України від 15.07. 1999 року, № 42/5та Тимчасове положення про порядок проведення публічних торгів з реалізаціїарештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції Українивід 27.10. 1999 року, № 68/5 та інші нормативні акти.
Відповідно до умов Закону України «Про заставу», стягнення напредмет застави може бути звернене за рішенням суду, але якщо інше невстановлено самим договором застави. За Законом України «Про іпотеку»є три способи звернення стягнення на нерухомість, передану в іпотеку банку: напідставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договору прозадоволення вимог іпотекодержателя, до якого прирівнюється також відповіднезастереження в іпотечному договорі.
Розглянемо детально вищевказані способи
Правомірність відчуження заставного майна повинна починатися зправомірності та законності договору застави, тому, вкрай важливо купуючизаставне майно, ознайомитися з договором застави та його умовами, перевірити чимає він юридичну силу, чи були дотримані вимоги закону щодо його форми.
У разі якщо в договорі застави не визначено спосіб звернення стягненняна заставлене майно, воно здійснюється на підставі рішення суду. Частіше всьогов договорі цей спосіб визначається, у вигляді застереження, яке можепередбачати передачу заставодержателю або права власності на предмет застави(іпотеки), або право заставодержателя від свого імені продати предмет застави(іпотеки) будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядкувстановленому законодавством. Дії щодо продажу предмета такого майна таукладання договору купівлі-продажу здійснюються банком від свого імені, напідставі договору застави, який містить відповідне застереження. Але, уборжника завжди лишається право, а у покупця, відповідно, ризик, оскарженняборжником правомірності такої реалізації майна в суді.
Наступним способом звернення стягнення є отримання рішення суду провизнання права власності на заставлене майно. На підставі такого рішення,оформляються відповідні виконавчі документи, які передаються до виконавчої служби.Остання, в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження»,у взаємодії з спеціальними організаціями, які спеціалізуються на проведенняаукціонів та публічних торгів (надалі — торгів), проводять відповідно торги зреалізації заставного майна. Інформацію про майно, яке реалізується, про датупроведення торгів, про порядок проведення участі в них, а також інші дані,публікує державна виконавча служба у порядку визначеному законом. Для того, щобвзяти участь в торгах особі, яка має намір придбати те чи інше заставне майно,необхідно:
• повинна подати заяву про участь в торгах;
• сплати реєстраційний збір за реєстрацію учасником торгів,
• внести гарантійний внесок, який фактично є авансом та відноситься врахунок оплати відчужуваного майна,
• взяти участь у торгах та запропонувати найвищу ціну за майно.
Проведення торгів оформляється протоколом та актом.
У разі якщо майно не буде продане на перших торгах, воно повинно бутивиставлене на наступних, які повинні бути проведені не пізніше ніж черезмісяць, при цьому ціна майна, яке виставляється на продаж може бути зменшена небільше ніж на 25%, якщо мова йде про нерухоме майно, то не більше ніж на 30%. Якщомайно не буде продане на торгах проведених вдруге, сам банк може викупити йогоза вартістю не менше ніж 65% від його початкової аукціонної ціни. Якщо ж й банкне викупить таке майно, то застава (іпотека), може бути припинена за рішеннямсуду, тобто банк вже не матиме жодного права на заставне майно. Але припиненнязастави не знімає з боржника обов’язок погасити заборгованість перед кредитором.
За результатами торгів, переможець, який надав найбільшу ціну завиставлене на продаж майно, за умови оплати її у повному обсязі, стає власникомцього майна. Щодо правовстановлюючого документу на придбане майно, то ним, уразі придбання рухомого майна є протокол та акт про проведення аукціону, у разіпридбання нерухомого майна — свідоцтво про придбання нерухомого майна зприлюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі протоколу та акту пропроведення аукціону.
Щодо позасудового способу звернення стягнення, то він полягає в тому,що банк отримує у нотаріуса виконавчий напис та звертається з заявою довиконавчої служби з проханням виконати виконавчий напис. Подальша реалізаціямайна відбувається через аукціони чи публічні торги, у порядку зазначеному вище.
Основним ризиком у нового власника є ризик втрати придбаного майна, узв’язку з визнанням недійними публічних торгів чи аукціону. Підстав для цьогобільш ніж достатньо, наприклад, визнання недійсним договору застави,виконавчого напису нотаріуса, з відміною рішення суду, на підставі якогоздійснюється стягнення, порушення порядку публікації інформації про проведенняторгів та порядку проведення торгів, порушення виконавчою службою порядку проведенняекспертної оцінки майна, знаходження майна під арештом, чи переданням його взабезпечення зобов’язання іншому кредитору та інші.
При придбанні нерухомого майна, високою є ймовірність оскарженняпопереднім власником нерухомості, тобто боржником, дій банку пов’язаних звідчуженням нерухомості. Крім цього, наприклад, у квартирі, що реалізовуєтьсябанком, можуть бути прописані люди, питання про виселення яких, на моментпридбання такої квартири, може залишатися невирішеним, що гарантовано означаєвиникнення в подальшому довготривалих судових процесів з їх виселення. Ще більшскладною є ситуація, коли в придбаній квартирі прописані неповнолітні діти,виселити їх в примусовому порядку без надання альтернативного житла неможливо. Тому,придбаваючи таке нерухоме майно необхідно заручитися гарантією про відсутністьподібних проблем чи про їх успішне вирішення.
Наразі, питання зі спрощення процедури реалізації заставного майна, нелише не вирішуються державою, а навпаки – ускладнюються. Банкіри неодноразовозверталися до органів влади з проханням спрости процес відчуження заставногомайна, зробити його позасудовим, оскільки, кількість неплатежів збільшується іпотреба в оперативній реалізації майна стає все більшою. Натомість, державастає на захисті боржників. Так, 26 грудня 2008р. парламент ухвалив у першомучитанні законопроект №3459-1, яким планується ввести мораторій на примусовестягнення житлової нерухомості, що перебуває в заставі банку.
Не зважаючи на досить непросту процедуру відчуження заставного майна,це не повинно відлякувати потенційних покупців такого майна, до того ж це єчудовою нагодою придбати необхідне майно, відповідної якості за доситьпомірними цінами. Важливо лише, бути уважними та пильними при придбанні такогомайна, необхідно перевірити всі документи, договори, уважно вивчити їх, оцінитиризики, зважити всі переваги і недоліки придбання такого майна та прийнятивідповідне рішення.
7. Виконання виконавчих документів,що зобов’язують боржника здійснювати певні дії або утриматись від їх здійснення
До судових рішень у немайнових справах належать: а) рішення, щозобов'язують боржника особисто вчинити певні дії на користь стягувана абоутриматись від їх вчинення, зокрема, про поновлення на роботі, про відібраннядитини, про виселення з приміщення, вселення в приміщення, про примусовий обмін;б) рішення про заборону діяльності об'єднання громадян.
При виконанні таких рішень застосовуються правила ст.76 Закону, якимивстановлені загальні умови їх виконання і серед яких особливо важливе значеннянабуває стадія добровільного виконання.
Державний виконавець повинен спочатку вичерпати всі надані йому закономможливості для здійснення виконання в цій стадії. З цією метою він у постановіпро відкриття виконавчого провадження на виконання рішення суду, яке зобов'язуєборжника вчинити певні дії, або утриматись від їх вчинення, встановлюєвідповідно до ст.24 Закону строк для добровільного виконання такого рішення іпопереджає боржника про те, що після закінчення цього строку буде проведенопримусове виконання і з боржника будуть стягнуті виконавчий збір і витрати,пов'язані з проведенням виконавчих дій.
У випадку невиконання без поважних причин у встановлений строк вимогпро добровільне вчинення (утримання) певних дій, державний виконавецьзастосовує до боржника заходи відповідальності – штраф та виконавчий збір(статті 46, 87 Закону) і визначає певний строк для виконання.
Виконавчий збір стягується у розмірі двох неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян з боржника – громадянина і в розмірі п'яти неоподатковуванихмінімумів доходів громадян – із боржника – юридичної особи.
Штраф накладається в розмірі від двох до десяти неоподатковуванихмінімумів доходів громадян – щодо фізичних осіб і від десяти до двадцятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян – щодо посадових осіб.
Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору інакладення штрафу затверджується начальником відповідного відділу державноївиконавчої служби і може бути оскаржена в десятиденний строк до суду.
У разі невиконання рішення суду після застосування зазначених санкцій іякщо його виконання може бути здійснене без участі боржника, державнийвиконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йомузаконом, а з боржника стягується двократний розмір витрат на проведеннявиконавчих дій. Якщо в рішенні зазначені наслідки його невиконання, передбаченіст. 207 ЦПК України, то застосовуються такі наслідки. Відповідно до зазначеноїнорми суд, постановляючи рішення, яким на відповідача покладається виконанняпевних дій, не пов'язаних з передачею майна або грошових сум, може в томурішенні вказати, що, коли відповідач не виконає рішення протягом встановленогостроку, позивач має право виконати цю дію за рахунок відповідача, стягнувши з ньогонеобхідні витрати.
У разі повторного невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконатипевні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавецьвиносить постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі. Приподальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушуєклопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно доЗакону (ст.87 Закону). А виконавчий документ (якщо виконати рішення суду безучасті боржника неможливо) за постановою державного виконавця, затвердженоюначальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повертається досуду чи іншого органу, що видав виконавчий документ (ч. З ст.76 Закону).
8. Практичні завдання
1. За виконавчим листом про стягнення з громадянина Платонова Д. майновоїшкоди в розмірі 5 тис. грн. державний виконавець наклав арешт на належніборжнику камінний годинник стародавньої роботи, виконані зі срібла, і передавїх на реалізацію в спеціалізовану організацію.
Після закінчення двох місяців після передачі на реалізацію годинникпроданий не був, у зв’язку з чим стягувач забажав залишити годинник за собою. Державнийвиконавець не взяв до уваги заяву стягувача, повернув годинник боржнику, азамість наклав арешт на грошовий вклад боржника в банку, про який йому буловідомо і раніше.
Оцініть законність і обґрунтованість дій державного виконавця.
Відповідь
Державний виконавець діє на підставі Інструкції про проведеннявиконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України (Мін'юст) від15.12. 1999 № 74/5.
За виконавчим документом про стягнення коштів за погодженням із стягувачемборжник може передати стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргувласне майно (пункт 2.1.4 Інструкції).
За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майновістягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадженнявправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону найого відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавецьможе провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішенняпротягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження(пункт 3.7.1. Інструкції).
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках: наявностікоштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, зяких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку,у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення(пункти 4.5 та 4.7 2. Інструкції).
Виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем увипадках: письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржникапри виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка малабути передана стягувачеві в натурі (пункт 4.9 1. Інструкції).
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на коштиборжника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти нарахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях,на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (пункт 5.1.1 Інструкції).
Якщо в боржника — фізичної особи достатньо коштів та цінностей длязадоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бутизвернено на інше майно (пункт 5.1.4 Інструкції).
Таким чином, на нашу думку, дії державного виконавця булинеобгрунтовані. Інструкція про проведення виконавчих дій прямо зобов`язуєдержавного виконавця спочатку здійснити арешт грошових коштів і тільки при їхвідсутності – на інше майно. Той факт, що державний виконавець не взяв до увагизаяву стягувача, повернув годинник боржнику, а замість наклав арешт на грошовийвклад боржника в банку, про який йому було відомо і раніше, свідчить про те, щодержавний виконавець виправив свою помилку і в подальшому діяв законно напідставі Інструкції.
2. Складіть постанову про відкриття виконавчого провадження про сплатуаліментів на неповнолітню дитину
Додатки
Додаток 7
до пунктів 3.6.2, 5.9.2 Iнструкції про проведення виконавчих дій
ПОСТАНОВА
про відкриття виконавчого провадження
«23» березня 2009 року м. Суми
Мною, державним виконавцем Огурецькою Зоєю Олександрівною органу
державної виконавчої служби Відділ державної виконавчої служби
Сумського обласного управління юстиції,
розглянуто за заявою стягувача Литвин Ніни Павлівни
(найменування осіб, визначенихст.18 Закону України «Про виконавчепровадження»)
про примусове виконання наказу Зарічного районного суду м. Суми,
(назва документа)
виданого«23» березня 2009 року ____________________________________
(назваоргану чи посадової особи, яка видала документ)
_________________________________________________________________,
про______________________________________________________________
(резолютивначастина документа)
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
_________________________________________________________________,
що вступив у законну силу (набрав чинності)"___"___________року.
Заява про примусове виконання подана "___"____________ року.
Керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче
провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Відкрити виконавче провадження з виконання _______________
____________________________________________________________
____________________________________________________________
2. __________________________________________________________
(найменування боржника)
добровільно виконати __________________________________________
________________________ у строк до "____"____________ року.
3. При невиконанні рішення в наданий строк виконати його в
примусовому порядку ________________________________________
____________________________________________________________
____________________________________________________________
(вимоги 1 ст.46 Закону України «Про виконавче провадження»)
____________________________________________________________
__________________________________________________________
_____________________________________________________________
(вимоги ч.3 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»)
_____________________________________________________________
_____________________________________________________________
4. Копію постанови направити ________________________________
_____________________________________________________________
____________________________________________________________
5. Постанова може бути оскаржена начальнику органу державної
виконавчої служби _____________________________________ управління юстиціїабо до __________________________________ суду в 10-денний строк з моменту її одержання.
6. Сторони виконавчого провадження мають право
ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, унесеними
до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за адресою в
мережі інтернет ______________, ідентифікатор для доступу
___________________________________________________________
(зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу таборжнику)
За передачу ідентифікатора третім особам та розголошення
конфіденційної інформації сторони виконавчого провадження несуть
відповідальність, установлену законом.
Державний виконавець ____________(Огурецька З. О)
Список літератури
1.        Закон України «Про державну виконавчуслужбу» від 24.03. 1998 р. № 202/98-ВР
2.        Закон України “Про заставу” від 2.10 1992 р. №2654-ХІІ
3.        Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.99 року N 606-XIV
4.        Інструкція про проведення виконавчих дій,затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5
5.        Конституція України від 25.06. 1996 р. № 254к/96-ВР
6.        Наказ МВС і МЮ України «Про затвердженняІнструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органівдержавної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та іншихорганів» від 25.06. 2002 N 607/56/5
7.        Наказ МЮ України «Про затвердження Інструкціїпро проведення виконавчих дій» N 74/5 від 15.12.99
8.        Наказ МЮ України «Про затвердження Положенняпро Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» від 20.05. 2003 N 43/5
9.        Наказ МЮ України «Про затвердження Примірногоположення про відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиціїМіністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліньюстиції в областях, мм. Києві та Севастополі» від 12.06. 2007 № 384/5
10.     Наказ МЮ України «Про затвердження Тимчасовогоположення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованогонерухомого майна» N 68/5 від 27.10.99
11.     Положенням про порядок проведення аукціонів(публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затверджене постановоюКабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448.
12.     Тимчасове положення про порядок проведенняприлюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5
13.     Фуpса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження вУкраїні. Навч. посіб. – К., 2002. — С.111.