План
1. Поняттяі значення опіки та піклування над дітьми
2. Встановленняопіки та піклування над дітьми
3. Правадитини, над якою встановлено опіки або піклування
4. Правата обов’язки опікунів та піклувальників
5. Припиненняопіки та піклування над дітьми
6. Звільненняопікуна та піклувальника дитини від їх обов’язків
Списоклітератури
1.Поняттяі значення опіки та піклування наддітьми
У процесікодифікації цивільного та сімейного законодавства відбувся певний перерозподілсфер впливу між цивільним та сімейним законодавством. Більшість норм про опікута піклування, що виступають як способи доповнення дієздатності і захисту правта інтересів неповнолітніх і недієздатних осіб, і традиційно містилися в КЗпШСУРСР, знайшли своє закріплення в новому ЦК у гл. 6 «Опіка та піклування».
Між тим,питання, пов'язані з встановленням і здійсненням опіки та піклування над дітьми,які залишилися без батьківського піклування, регулюються гл. 19 СК «Опіка тапіклування над дітьми». Виходячи з цього, слід погодитися з тим, що інститутопіки і піклування — комплексний інститут, а норми СК про опіку і піклуваннятлумачаться в поєднанні з нормами ЦК, що передбачають цей інститут, і з нормамиадміністративного права, що встановлюють, зокрема, компетенцію органів омі ки іпіклування.
У сімейномуправі опіка та піклування розглядаються як передача дітей, позбавленихбатьківського піклування, іншим особам з метою виховання та захисту їх майновихі особистих прав. Позбавлення батьківського піклування означає, що батькидитини померли, невідомі, визнані у судовому порядку безвісно відсутніми абопомерлими. Але опіка і піклування можуть встановлюватися і за життя батьківнеповнолітніх дітей у випадках, коли батьки судом позбавлені батьківських правабо прийнято рішення про відібрання дитини, оскільки перебування з батькаминебезпечне для її життя; батьки визнані у встановленому порядку недієздатнимиабо обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі тощо); понад шістьмісяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі вїї вихованні та утриманні; не виявляють щодо дитини батьківської уваги татурботи або підкинули дитину, і це підтверджено відповідними актами органіввнутрішніх справ; відмовилися від дитини у встановленому законом порядку;перебувають під слідством; виїхали на постійне місце проживання або на постійнемісце роботи за кордон чи перебувають у тривалому відрядженні.
Між тим,встановлення опіки та піклування стосовно дитини, яка позбавлена батьківськогопіклування, не є обов'язковим. У випадках, передбачених законом, інші особи,насамперед, близькі родичі, можуть без встановлення над дитиною опіки і безпризначення їх опікунами, звертатися з позовами до суду про захист прав таінтересів такої дитини або брати участь у її вихованні. Закон відносить дотаких осіб діда, бабу, сестру, брата, мачуху, вітчима, особу, яка взяла у своюсім'ю таку дитину («фактичного вихователя»; статті 258, 260, 261, 262 СК).
Питання,пов'язані з утриманням і вихованням дітей, позбавлених батьківськогопіклування, вирішуються не тільки на підставі норм СК і ЦК, а на сьогодні такожна підставі Правил опіки та піклування (далі — Правил) органами опіки тапіклування, якими є районні, районні в містах Києві та Севастополі державніадміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських,селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодоопіки і піклуванняпокладається у межах їх компетенції на відповідні управління та відділимісцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя,виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селахсправами опіки та піклування відають виконавчі комітети сільських і селищнихрад. Зокрема органи освіти здійснюють діяльність щодо виявлення, обліку тапередачі дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячихбудинків, шкіл-інтернатів різних профілів, під опіку (піклування), усиновленнята з інших питань, що належать до їх компетенції.
Опіка іпіклування відрізняються за своїм змістом. Опіка встановлюється над дитиною,яка не досягла чотирнадцяти років (малолітньою особою) і має часткову цивільнудієздатність, тобто має право самостійно вчиняти лише дрібні побутовіправочини, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної,творчої діяльності, що охороняються законом, і не несе відповідальності зазавдану нею шкоду. Виходячи з цього, опікун замінює її у здійсненні всіх іншихправ і обов'язків, являючись її законним представником. Між тим, він не маєправа без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових правпідопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладатидоговори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державнійреєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну жилого будинку,квартири; укладати договори щодо іншого цінного майна (ч. 1 ст. 71 ЦК).
Піклуваннявстановлюється над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років(неповнолітньою особою), яка має неповну цивільну дієздатність, тобто має правосамостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами,самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності,що охороняються законом, бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо цене заборонено законом або установчими документами юридичної особи, самостійноукладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом,внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Така дитина особистонесе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійновідповідно до закону і самостійно на загальних підставах відповідає за завданунею шкоду. Виходячи з цього, піклувальник дає згоду на вчинення іншихправочинів неповнолітньою дитиною, за винятком випадків, передбачених законом.Так, відповідно до ст. 70 ЦК піклувальник не може давати згоду на укладеннядоговорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькимиродичами, крім передання майна підопічному у власність за договором даруванняабо у безоплатне користування на підставі договору позички, а також може даватизгоду на укладення певних договорів тільки з дозволу органу опіки та піклування(ч. 2 ст. 71 ЦК). Піклувальник захищає дитину від зловживань з боку інших осіб.
Орган опіки тапіклування контролює діяльність опікунів (піклувальників) щодо умов утримання,виховання, навчання дитини, здійснюючи такий контроль у різні способи, зокрема,перевіркою умов життя дитини, її виховання і навчання, перевіркою звітівопікунів (піклувальників) щодо діяльності за певний термін, співбесідами ізсусідами опікунів (піклувальників), вчителями тощо. Підставою для оцінкидіяльності опікуна (піклувальника) є акт, який складається після кожноїпланової перевірки.
2.Встановлення опіки та піклування наддітьми
Опікуном(піклувальником) може бути тільки фізична особа, хоча функції опікунів можутьвиконувати також дитячі заклади, заклади охорони здоров'я, а також самі органи опікита піклування.
Слідзазначити, що, на відміну від КЗпШС УРСР, згідно з яким опіка та піклуваннявстановлювалися органом опіки та піклування, новий СК, зберігши це правило (ч.З ст. 243 СК), передбачає встановлення опіки та піклування також і судом у випадках,передбачених ЦК, а саме, якщо при розгляді справи буде встановлено, щомалолітня або неповнолітня особа позбавлена батьківського піклування (ч. З ст.60 ЦК). Тобто, якщо в судовому порядку задовольняється позов про позбавленнябатьківських прав унаслідок чого батько (мати) втрачав особисті немайнові праващодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання, перестає бутизаконним представником дитини тощо, суд встановлює або опіку, або піклуваннянад цією дитиною залежно від її віку. Таким чином, новий СК містить новелустосовно порядку встановлення опіки або піклування. Але незалежно від того, кимвстановлюється опіка або піклування — судом чи органом опіки та піклування,опікун (піклувальник) призначається виключно органом опіки та піклування.Причому фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за їїзгодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві, як правило, з урахуваннямбажання самої дитини.
Такимчином, встановлення опіки та піклування — це юридичний акт, який є складним засвоїм фактичним складом і включає волевиявлення опікуна (піклувальника) (ч. іст. 244 СК) та рішення органу опіки та піклування (ст. 61 ЦК), або рішення суду(ч. З ст. 60 СК). Що стосується побажання малолітньої або неповнолітньої дитинина встановлення опіки та піклування (п. 2 ч. 4 ст. 63 ЦК), то воно не входитьдо складу юридичних фактів, що тягнуть виникнення опіки та піклування, бопобажання дитини може враховуватися органом опіки та піклування при призначенніопікуна (піклувальника), але не є обов'язковим.
Вимоги,що встановлює закон до опікуна (піклувальника). Закон передбачає, що опікуном(піклувальником) дитини може виступати тільки повнолітня дієздатна особа. Приїї призначенні орган опіки та піклування має враховувати її особисті якостіздатність до виховання дитини, ставлення до неї (ч. 2 ст. 244 СК) Виходячи зцього, не може бути опікуном (піклувальником) дитини особа, яка зловживаєспиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав,а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини.
Законакцентує увагу саме на здатності особи бути опікуном (піклувальником), а такожна суб'єктивному її ставленні до виховання дитини. Але, як і в законодавстві,що діяло раніше, поза увагою залишилися такі обставини, як можливістьвиконувати функції опікуна (піклувальника), а саме стан здоров'я особи інаявність у неї відповідних матеріально-побутових умов для життя дитини,спроможність забезпечити останню житлом, якщо поїм не має свого помешкання.Тому доцільним було б у ч. З ст. 244СК вказати на те, що не може бути опікуном(піклувальником ) також і особа, яка не в змозі виконувати обов'язки останніхза станом здоров'я, а також за відсутністю у неї відповіднихматеріально-побутових умов, якщо дитина не має свого помешкання.
СКвідійшов від закріплення переважного права на опіку близьких родичів дитини,яка позбавлена батьківського піклування, і це не випадково, бо законодавець невважає за потрібне зв'язувати орган опіки та піклування такою умовою навипадок, коли особи, які перебувають у сімейних, родинних стосунках з дитиною,не мають необхідних умов для належного виховання і життя майбутньогопідопічного або з будь-яких інших причин не можуть або не бажають опікуватисядолею дитини. Тому не можна погодитися з тими правниками, які без будь-якихзастережень вказують, що, виходячи саме з п. 2 ст. 244 СК, переважне правосеред кількох осіб, які бажають стати опікуном чи піклувальником над однією ітією самою дитиною, надається родичам дитини незалежно від місця їх проживання.Безумовно, природно, що родичі повинні бути найбільш зацікавленими в долідитини і їм, крім того, легше встановити контакт з дитиною, але не сліднадавати цій обставині вирішального значення. В інтересах дитини перевагу можнавіддати й іншій особі, яка не є родичем. До того ж, вирішуючи питання провлаштування, наприклад, дитини, один із батьків якої позбавлений батьківськихправ, вона, за бажанням другого з батьків, може бути передана йому, якщо жцього не відбувається, переважне право перед іншими особами на передання їмдитини мають, за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри,інші родичі, але, як вже вказувалося раніше, мова не йде в цьому разі про опікуабо піклування. Тільки якщо дитина не може бути передана вказаним особам абомачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування(ст. 167 СК).
3.Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування
СКзакріплює права дитини, над якою встановлено опіку або піклування, які повноюмірою відповідають тим обов’язкам, що виникають у опікуна або піклувальника.Аналіз прав такої дитини і дитини, що виховується батьками, дозволяє дійтивисновку, що вони майже тотожні, хоча особливість стану дитини, позбавленоїбатьківського піклування, безумовно, потребує надання їй і специфічних прав, інакладає на опікунів (піклувальників) специфічних обов'язків.
Відповіднодо ст. 247 така дитина має право:
--напроживання в сім'ї опікуна (піклувальника), тобто незалежно від того,має вона житло чи ні, дитина може вимагати вселення до опікуна (піклувальника),хоча це ні в якому разі не перешкоджає останньому поселитися у підопічного. Цеправило — одне з найголовніших, бо дитина потребує сімейного виховання. Алетаке вселення не породжує самостійного права на помешкання ні у дитини, ні уопікуна або піклувальника;
-на збереження права користування житлом,у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування;
— на отримання житла, уразі його відсутностівідповідно до закону, тобто незалежно відтого, чи повертається дитина від опікуна (піклувальника), чи повертається вонапісля виходу із дитячого закладу, не потребуючи подальшого опікування, алепотребуючи задоволення свого конституційного права на житло, вона має право наотримання житла;
-на піклування з боку опікуна(піклувальника). Це означає, щодитина повинна постійно відчувати турботу щодо своїх потреб, як духовних, так іматеріальних. Між тим, опікун (піклувальник) не зобов'язаний утримуватипідопічного за свій кошт, бо свої обов'язки щодо піклування він виконуєбезоплатно (ч. 5 ст. 249 СК). Опіка та піклування, на відміну від усиновлення,не породжує між опікуном (піклувальником) та підопічним правовідносин,аналогічних батьківським. Тому дитина, над якою встановлено опіку абопіклування, на відміну від дитини, яка усиновлюється, не втрачає зв'язків ізсвоїми батьками або родичами, а звідси — має право на аліменти, пенсію, іншісоціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратоюгодувальника. Саме за рахунок цих виплат, а також за рахунок доходів відналежного підопічному майна, опікун (піклувальник) самостійно здійснює витрати,необхідні для задоволення потреб підопічного (ч. З ст. 72 ЦК), і звітує про цеоргану опіки і піклування.
Міжтим, на думку деяких із правників, такий підхід вважається помилковим, боопікуном та піклувальником не завжди є родич дитини чи особа з високим рівнемматеріального забезпечення. З цим слід погодитися. Вважаємо за доцільнекеруватися положеннями ст. 73 ЦК, яка встановлює, що опікун (піклувальник) можеотримувати платню на підставах, у розмірі й в порядку, які встановлюютьсяКабміном України;
— на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти,виховання і на повагу до її людської гідності. Опікуниі піклувальники повинні піклуватися про моральний і фізичний розвиток дитини,про стан її здоров'я, виховувати в дитині працелюбність, почуття доброти,милосердя, шанобливого ставлення до старших. Відповідно до чинногозаконодавства вони повинні забезпечити отримання дитиною повної загальноїсередньої освіти, причому вибір форми освіти (домашня освіта, освіта вприватному ліцеї, в державній загальноосвітній школі), конкретної освітньоїустанови повинен здійснюватися за згодою дитини. Але при цьому, на відміну відбатьків (усиновлювачів), опікуни (піклувальники) повинні при виборі форм іспособів виховання дотримуватися рекомендацій органів опіки і піклування, атакож рахуватися з думкою самої дитини. Така дитина не втрачає права наспілкування зі своїми родичами, батьками, якщо останні не позбавленібатьківських прав. Тому опікун (піклувальник) повинен забезпечити дитиніздійснення цього права;
— на захист від зловживань з боку опікуна абопіклувальника. Зловживання з боку опікуна(піклувальника) — це порушення ним законних прав й інтересів дитини навсебічний розвиток, освіту, виховання, здоров'я, на повагу до її людськоїгідності (жорстоке поводження, схилення її до жебракування тощо), використанняопіки (піклування) з корисливою метою. Дії опікуна можуть бути оскарженізаінтересованими особами, в тому числі й родичами підопічного, до органу опікита піклування або до суду. Рішення органу опіки та піклування може бутиоскаржене до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки тапіклування (ст. 79 ЦК).
Якщодитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я,функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цихзакладів. Така дитина також має право на всебічний розвиток, виховання, освіту,повагу для її людської гідності, на збереження права користування житлом, у якомувона раніше проживала, а у разі відсутності житла — право на його отриманнявідповідно до закону, на пільги, встановлені законом, при працевлаштуванніпісля закінчення строку перебування у вказаних закладах. Така дитина теж маєправо на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодуванняшкоди у зв'язку з втратою годувальника.
4.Права та обов'язки опікунів та піклувальників
Обов'язкиопікуна або піклувальника координують права підопічного. Виходячи з цього, опікун(піклувальник) зобов'язаний:
—виховуватидитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток. Опікунам(піклувальникам) належать такі ж права щодо виховання дітей, як і батькамдитини. Між тим, слід погодитися з тим, що ці права вужче за об'ємом і поставленіпід більш жорсткий контроль органів опіки і піклування;
—забезпечитиодержання дитиною повної загальної середньої освіти;
—захищатиправа та інтереси дитини;
—вимагатиповернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі законуабо рішення суду. Це право може бути застосоване нетільки до сторонніх осіб і родичів дитини (тіток, дядьків, баб, дідів тощо), ай навіть до батьків цих дітей, якщовони їх незаконно утримують;
—управлятимайном підопічного. Під управлінням майномслід розуміти будь-які дії опікуна або піклувальника, спрямовані на збереженнята використання майна підопічного в його інтересах. Якщо підопічний за станомрозумового розвитку та здоров'я може самостійно визначити свої потреби таінтереси, опікун, здійснюючи управління майном підопічного, повинен враховуватийого побажання. При цьому ряд правочинів із цим майном опікун взагалі не можездійснювати (ч. 1 ст. 68 ЦК), а ряд правочинів може здійснювати тільки здозволу органів опіки і піклування (ст. 71 ЦК);
—щорічно,не пізніше 1 лютого подавати до органу опіки і піклування звіт про своюдіяльність за минулий рік;
—приприпиненні опіки або піклування подати загальний звіт про свою діяльність.
Опікун(піклувальник) не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками таіншими родичами, за винятком випадків, коли спілкування суперечить інтересамдитини.
5.Припинення опіки та піклування над дітьми
СКрозрізняє такі поняття як «припинення опіки (піклування)» і «звільнення опікуна(піклувальника) від своїх обов'язків». Якщо підставою припинення опіки(піклування), як правило, є певний юридичний факт, який не залежить від воліпідопічного або опікуна (піклувальника) — подія, внаслідок чого відпадаєнеобхідність у подальшому здійсненні опіки (піклування), то звільненнявідбувається на прохання або самого опікуна (піклувальника), або підопічного,або за заявою органу опіки та піклування у судовому порядку.
Відповіднодо ст. 250 СК опіка або піклування над дитиною припиняються у випадках,передбачених ЦК.
Опікаприпиняється:
1.передачеюмалолітньою особи батькам (усиновлювачам), тобтоколи малолітній особі повертається батьківське піклування (ч. 1 ст. 75 ЦК). Цевідбувається лише на підставі рішення органу опіки і піклування;
уразі досягнення дитиною чотирнадцяти років. Особа,яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішенняоргану опіки і піклування щодо цього (ч. 2 ст.76 ЦК);
2.смертю опікуна або дитини. Вцьому випадку рішення органу опіки та піклування не потрібне.
Піклуванняприпиняється:
увипадку досягнення дитиною повноліття (п. 1 ч. 1ст. 77 ЦК);
увипадку реєстрації шлюбу дитиною (п. 2 ч. і ст… 77ЦК). Відповіднодо ч. 2 ст. 23 СК за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішеннямсуду, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам, дитині надаєтьсяправо на шлюб. При цьому суд повідомляє про отримання такої заяви піклувальникадитини, бо останній захищає її інтереси. Навіть якщо піклувальник будезаперечувати проти цього, це не буде слугувати підставою для відмови взадоволенні такої заяви. Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК з моменту реєстраціїшлюбу такої особи вона набуває повної цивільної дієздатності, що тягне за собоюприпинення піклування;
увипадку надання дитині повної цивільної дієздатності (п. З ч. 1ст. 77ЦК). Повнацивільна дієздатність відповідно до ч. 1 ст. 35 ЦК може бути наданафізичній особі, яка досягла шістнадцяті років та працює за трудовим договором,а також не повнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Це відбуваєтьсяза рішенням органу опіки і піклування, за заявок» дитини та за письмовою згодоюпіклувальника, а у разі відсутності такої згоди — за рішенням суду (ч. 2 ст. 35ЦК). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досяглашістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. Якщопіклувальник дає на це письмову згоду, дитина реєструється як підприємець і зцього моменту набуває повної дієздатності (ч. З ст. 35 ЦК). Набуття повноїцивільної дієздатності тягне за собою припинення піклування;
— уразі смерті піклувальника або дитини. У цьому випадку рішення органуопіки і піклування не потрібне.
Вважаємо,що припинення піклування може відбуватися також і у разі передачінеповнолітньої дитини батькам (усиновлювачам).
6.Звільнення опікуна та піклувальникадитини від їх обов'язків
опіка дитина піклувальник право
Припиненняопіки і піклування без узгодження з опікунами і піклувальниками тягнезвільнення їх від виконання своїх обов'язків. Між тим, це не єдина підставатакого звільнення. Відповідно до ст. 251 СК особа може бути звільнена відобов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК, атакож тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, якіперешкоджають здійсненню ними опіки, піклування. Звільнення від цих обов'язківздійснюють або органи опіки та піклування, або суд.
Виходячиз того, що обов'язки опікунів та піклувальників ґрунтуються виключно надобровільному виборі, небажання або неможливість останніми їх виконання умайбутньому, підкріплені відповідною заявою, тягне за собою звільнення їх відцих обов'язків у встановленому законом порядку. Така заява розглядаєтьсяорганом опіки та піклування протягом одного місяця. Відповідно до п. 5.1 Правилзаява задовольняється, якщо орган опіки та піклування за місцем проживанняпідопічного визнає, що таке прохання викликане поважною причиною, наприклад,хворобою, зміною матеріального стану опікуна (піклувальника), відсутністювзаєморозуміння, що не дає йому можливості належним чином виконувати свої обов'язки,тощо. Причому виконання таких обов'язків має відбуватися до винесення рішенняпро звільнення опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку віддня подання заяви, якщо остання не була розглянута протягом цього строку (ч. 1ст. 75 ЦК).
Міжтим, орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його обов'язківза заявою особи, над якою встановлено піклування. Йдеться про дитину, яка вжедосягла, щонайменше, чотирнадцяти років і може належним чином оцінити стосунки,які склалися між нею і піклувальником.
За заявою органуопіки та піклування суд може звільнити особу від обов'язків опікуна абопіклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, наприклад, зловживаннясвоїм правом, ухилення від виконання обов'язків щодо виховання, а також у разіпоміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я абозакладу соціального захисту .
Відстороненняопікуна або піклувальника, навпаки, застосовується тільки як санкція за виннуповедінку останніх, коли вони без поважних причин не виконували зобов'язаньопікуна або піклувальника належним чином, ухилялися від виконання обов'язківщодо виховання дитини або зловживали своїми правами. За своєю правовою природоювідсторонення є мірою відповідальності і тягне за собою цілу низкунесприятливих наслідків, а саме, такі особи в майбутньому не можуть бутиусиновлювачами, опікунами, піклувальниками тощо. Крім цього, орган опіки іпіклування вживає заходів щодовідшкодування неповнолітньому шкоди, яка спричинена винною поведінкою опікунаабо піклувальника. Вважаємо такий підхід більш виваженим.
Списоклітератури
1. Сімейнийкодекс України прийнятий 10 січня 2002 року. – Х.: «Ксилон». – 2007.
2. Цивільнийкодекс України прийнятий 16 січня 2003 року. – Х.: «Одіссей». – 2006.
3. Сімейнеправо: навчальний посібник для студентів юрид.вузівта факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 272с.
4. Сімейнеправо України: Підручник / А.М. Баранова, У.В. Жилінкова та ін.; За заг.ред.В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 264с.