Нормативно-правовий акт

Зміст:
Вступ
1. Нормативно-правовий акт. Поняття. Ознаки
2. Види нормативно-правових актів
2.1 Закон
— Ознаки закону
— Види законів
— Реквізити законів
2.2 Підзаконний акт
— Ознаки підзаконних актів
— Види підзаконних актів
3. Межі дії нормативно-правового акту
3.1 Дія нормативно-правового акту у часі
— вступ нормативно-правового акту в юридичнусилу
— втрата нормативно-правовим актом юридичноїсили
— принципи вступу закону в дію
3.2 Дія нормативно-правового акту у просторі
3.3 Дія нормативно правового акту за коломосіб
4. Систематизація нормативно-правовихактів
Висновок
Список використаної літератури

Вступ
Для того, щоб статиреальністю і успішно виконувати свої регулятивні та виховні функції, право повинномати зовнішню форму виразу. Зовнішню форму виразу називають одночасно джереламита формами права. Ці поняття взаємопов’язані, але не тотожні: джерело розкриваєвитоки причини та закономірності його розвитку, сам процес виникнення права, а формаправа показує, як зміст права організований і виражений зовні.
Поняття «джерело права»вживається у чотирьох значеннях: ідеологічному, матеріальному, інституційному іюридичному.
Джерела права в матеріальномузначенні-це економічні, політичні та інші умови, що обумовлюють виникнення права.
Джерела права в ідеологічномузначенні — це ідеї, концепції і теорії, покладені в підставу правових норм.
Джерела права в інституційномузначенні — це правотворча діяльність суб’єктів офіційного творення права: держави,органів, які надають нормі права загальнообов’язкових характер.
Поняття «юридичнеджерело права» і « форма права» мають однакове значення, оскільки форма права — це вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні способи вираженнязмісту права.
Головним юридичнимджерелом і формою права сучасної є нормативно-правовий акт, бо для кожного громадянина,де б він не працював i якою б діяльністю не займався, право завжди є тим або іншимактом. В ньому виражається більшість правових норм, які регулюють найбільші з точцiзору особистостi, ii потреб та iнтересiв, суспiльнi вiдносини. Нормативно-правовiакти як джерела права починають видаватися з встановлением централiзованої держави.З його допомогою встановлюються, змiнюються або скасовуються норми права. Тому важливодобре знати, вмiло i правильно застосувувати нормативно-правові акти. Особливо цеважливо для юристiв, бо саме вiд них залежить формування нормативно-правових актiв.Актуальність питання нормативно-правових актів полягає у поліпшенні правотворчоїдіяльності та складністю застосування нормативно — правових актів, що обумовленобезліччю документів по тому ж самому питанню, прийнятими різними органами в різнийчас.
Фундаментальні розробкивітчизняних і зарубіжних вчених дають уявлення про істотні переваги нормативно-правовогоакту перед іншими джерелами права, його юридичні властивості, особливості та дії;момент набуття чинності та момент припинення його дії аналізували сучасні вітчизнянідослідники: Скакун О.Ф., Копейчеков В.В., В. Котюк, О. Михайленко, В. Колісник.Під час своєї роботи я віддала перевагу підручнику Скакун О.Ф «Теорія держави іправа», тому що в ньому просто та доступно роз’яснювалась сутність поняття «нормативно-правовийакт». Деяким проблемам значення місця і ролі нормативно-правового акту в політичному,економічному житті суспільства були присвячені роботі зарубіжних вчених: АлексєєвС.С., Венеєв Ю.А., Тихомиров Ю.А. та інших.
Метою даної курсовоїроботи є з`ясування місця й ролі нормативно-правового акту у системі законодавстваУкраїни. Дослідження проблематики юридичної сили, набуття чинності нормативно-правовогоакту та моменту припинення дії дає змогу більш предметно аналізувати нові актуальній складні питання врегулювання відносин у державі законом. Для цього треба:
— розкритипоняття, ознаки види нормативно-правового акту.
— розкрити,чим нормативно — правовий акт відрізняється від інших джерел права;
— розкритипоняття закону та підзаконного акту, його ознаки;
— з’ясуватиосновні напрями дії нормативно-правового акту;
— розглянутипитання щодо функціонування системи нормативно-правових актів;
Предметом дослідженняє місце нормативно-правового актув системі законодавства України, їх значний вплив на діяльність суспільства, здійсненняреалізації нормативно — правових актів для формування демократичної, соціальної-правовоїдержави та громадянського суспільства.
Структурароботи складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку літератури.
 

 
Розділ 1: Нормативно-правовийакт. Поняття. Ознаки
Серед сучасних джерелправа нормативно правовий акт посідає перше місце. В нормативно — правових актахзакріплюються норми, які враховують інтереси більшості і меншості в цілому та координуютьїх в залежності від економічних, соціальних, національних і міжнародних відносину конкретний історичний період.
Нормативно-правовийакт — це офіційнийакт-документ уповноважених суб’єктів правотворчості, який встановлює (змінює, скасовує)правові норми з метою регулювання суспільних відносин. До нормативно-правових актівналежать конституції, закони та нормативні рішення органів виконавчої влади.
На відміну від актазастосування права, нормативно — правовий акт спрямований на регулювання типовихі схожих суспільних відносин і розрахований на неодноразове застосування без вказівкина конкретну особу, тоді як акт застосування спрямований на регулювання конкретнихжиттєвих ситуацій і в ньому вказується конкретна особа. На відміну від акту тлумаченнянорм права (наприклад постанови Верховного Суду України), нормативно правовий актвидається або санкціонується компетентним органом, який має правотворчі повноваженняабо в процесі референдуму. Як джерело права нормативно правові акти мають перевагиперед іншими джерелами права:
-  нормативно-правовий акт, в силу традиційнов силу встановлених правил вважається найліпшим засобом оформлення вже установленихнорм права
— в силу своєї чіткостіі визначеності нормативно-правовий акт «легкий» в застосуванні.
До нього, як відмічаютьтеоретики і практики, легко відсилатися при вирішенні справ, вносити відповіднікорективи, стежити за його виконанням, та контролювати його. Нормативно-правовіакти мають ряд специфічних ознак, що відрізняють їх від інших актів, особливо відправозастосувальних, які носять формально-визначений характер.
Специфічні ознакинормативно-правового акта:
1. Приймається абосанкціонується вповноваженими на те органами держави або народом (референдум).
2. Завжди міститьнові форми права, або змінює (скасовує) діючі.
3.Відповідає Конституції,міжнародним договорам держави, не суперечить актам вищої юридичної сили.
4. Містить у собізагальнообов’язкові правила (норми) поведінки.
5. Складається з дотриманнямправил нормотворчої техніки: має письмову форму та атрибути, що дозволяють відокремитийого від інших документів-найменування акта, найменування ухваливших його органів,дату прийняття, номер, підпис уповноваженої посадової особи та інше (реквізити).
6. Приймається з додержаннямправил нормотворчої процедури.
7. Має визначну юридичнусилу в залежності від місця акта в системі нормативно-правових відносин і від рівняухвалившого його органа.
8. Діє протягом визначеноготерміну.
9. Охоплює конкретнутериторію.
10. Доводиться довідома населення в установленому законом порядку-публікується в офіційних спеціальнихвиданнях. В Україні закони і постанови парламенту містяться на сайті Верховної РадиУкраїни, публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України»;постанови Кабінету Міністрів-у «Зібраннях постанов уряду України» і газеті «УрядовийКур’єр»; закони і підзаконні акти-у журналі «Офіційний вісник України»
Також акти ВерховноїРади України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремихвипадках офіційно обнародуванні через телебачення і радіо.
11. У нормативно-правовихактах норми права групуються за статтями та структурними утвореннями: розділам,главам, статтям (наприклад в Сімейному кодексі, розділ «Шлюб. Права та обов’язкиподружжя», глава 8 « Право спільної сумісної власності», стаття 63 « Здійсненняподружжям права спільної сумісної власності»)
нормативнийправовий акт закон підзаконний

 
Розділ 2: Видинормативно-правових актів
 
Нормативно-правовіакти підрозділяються за подальшими ознаками:
1.  За юридичною силою
Акти вищих правотворчихорганів мають більшу юридичну силу, аніж акти нижчих правотворчих органів. Наприклад,закон, прийнятий парламентом буде мати більшу юридичну силу, ніж, скажемо, якасьпостанова місцевого самоврядування. В Україні вищу юридичну силу має КонституціяУкраїни.
Юридична сила нормативно-правовогоакту — специфічнавластивість мати суворо позначене місце в системі нормативно-правових актів і залежатиза формальною обов’язковістю від рівня та обсягу повноважень органу, який видаєабо приймає цей акт, тобто від того, хто є суб’єктом правотворчості. Юридична силаявляється найбільш суттєвою ознакою класифікації нормативно-правових актів.
У правових системахромано-германського типу (сюди входять також Росія та Україна) вища юридична силаналежить закону. Це значить, що:
— ніякі акти не можутьзмінити закон, вносити зміни в його зміст, бо закон може
бути замінений лишезаконом;
— ніякі акти не повиннісуперечити закону, і змістом повинні відповідати закону;
— всі акти повиннівидаватися на основі закону і з метою виконання закону;
— акти можуть контролюватисярізними органами (наприклад, прокуратурою), а закон-лише Конституційним Судом.
За юридичною силоюнормативно правові акти підрозділяються за закони і підзаконні акти.
 

 
2.1 Закон
Закон — нормативно-правовийакт, який регулює найважливіші суспільні відносини з метою забезпечення прав і свободособи, та прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом держави абобезпосереднім волевиявленням народу і має вищу юридичну силу.
Визначне положеннязаконів в системі нормативно-правових актів виражає одна з основних вимог законності-верховенствозакону в регулюванні суспільних відносин. Жоден підзаконних акт не може втручатисяу сферу законодавчого регулювання. Він повинен бути приведений у відповідність законуабо негайно скасованим.
Ознаки закону:
1.  Приймається вищим представницьким органомкраїни або безпосередньо народом (референдум)
2.  Містить первинні норми права, яких в правовоїсистемі ще не було, притім норми з ключових, основних питань життя(тобто приймаютьсяпо найбільш суттєвим питанням суспільного життя)
3.  Встановлює права та обов’язки громадян
4.  Має вищу юридичну силу. Усі інші нормативно-правовіакти повинні видаватися на основі законів і не суперечити їм
5.  Приймається в суворій відповідності зКонституцією і раніше прийнятими діючими законами
Приймається з додержаннямособливої законодавчої процедури, яка називається законодавчій процес (складна системарегламентованих процедур-самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічнихдій по прийняттю закону. Це порядок діяльності із створення закону і, також, самаця діяльність.
7. Стабільний до йогоофіційних змін
8. Не має потребив додатковому затвердженні
9. Може бути відміненимлише законом і перевірений на відповідність Конституції лише Конституційним судом.
10. Ніякий орган,окрім законодавчого, не може його скасувати або змінити;
Закони поділяютьсяна конституційні і звичайні. Конституційні визначають основні початки державногоі суспільного ладу, правове положення особистості і організацій. Це закони, що виходятьз конституції, яка має вищу юридичну силу. Як правило, ці закони конкретизують окреміположення конституції або містять відсилання до неї (виборча система, організаціяі діяльність президента, парламенту, конституційного суду тощо) Слід також сказатипро реформуючі закони-закони, якими вносяться зміни і доповнення в чинну конституцію.Вони здобувають вищу юридичну силу після затвердження і стають складовою частиноюконституції. Звичайні закони приймаються і діють в строгій відповідності з Конституцією,регламентують окремі і обмежені сфери суспільного життя та закріплюють ті положеннящо не закріплені в конституції («Закон про вільну економічну торгівлю»).
В Україні вищу юридичнусилу має Конституція. Вона є Основним законом.
Конституційнийзакон — це акт,який виходить із конституції і має за мету конкретизувати основні конституційніположення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Він приймаєтьсяз дотриманням особливої ускладненої процедури і володіє стосовно інших нормативно-правовихактів, окрім конституції, вищою юридичною силою 9.
Види конституційнихзаконів:
1.  Органічні закони-тобто закони, необхідністьяких прямо передбачена чинною конституцією.
2.  Реформуючи закони-тобто якими вносятьсязміни в чинну конституцію.
Конституційні законимають одно порядкову з конституцією сферу правового регулювання. Як правило, цізакони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до неї(виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльністьпарламенту, президента, уряду, конституційного суду тощо). Вони діють разом з конституцією,оскільки виходять з неї. Проте процедура ії прийняття відрізняється від процедуриприйняття конституції тим, що Президент України може застосувати право «вето»
Конституційні законивідрізняються від інших законів:
-  юридичною силою;
-  предметом регулювання-особливасфера;
-  порядком прийняття-особлива процедура;
Звичайний закон- акт, що міститьнайважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводитьі дію (змінює скасовує) інші закони і міжнародні договори і наділений вищою силоюстосовно підзаконних актів.
 
Види звичайних законівза функціональним призначенням:Закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин Закони, що закріплюють певну процедуру введення в дію іншого закону і міжнародного акта Матеріалізують зміст волі законодавця Матеріалізують форму закону і нормативно -правового договору загальні спеціальні Оперативно — забезпечувальні
-закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх (Закон «Про мови») -закони, що регулюють обмежену сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (Закон «Про міліцію»).
1. Імплементаційні-регулюють порядок введення в дію інших законів, ратифікують міжнародні договори (Закон України «Про прийняття Конституції України і введення ії в дію»).
2. Скасовуючи-регулюють порядок припинення дії закону повністю чи окремих його статей (Закон України про визнання Закону України 1999р. «Про додаткові кошти щодо фінансування середньої освіти» 2000р таким, що втратив чинність).
Оперативно-забезпечувальні закони розраховані на одноразовезастосування. Їх призначення не в виданні нових норм, а в підтвердженні вже існуючих,які регулюють важливі відносини, що відображені в законах і міжнародних договорахі потребують негайного прйняття, або, навпаки, негайної відміни. Також можна відокремитинадзвичайні закони-закони, що мають необмежений термін дії в умовах надзвичайногостану. Вони можуть зміняти, призупиняти або скасовувати положення звичайних законівна даний час.
Види законів за змістом:
1.  Установчі-закони, що утворюютьоргани державної влади і державні структури, передбачають порядок їх діяльності(«Про судоустрій України»)
2.  Статусні-закони, присвячені визначеннюстатусу державних органів та їх посадових осіб («Про правовий статус народного депутатаУкраїни»)
3.  Тематичні-самостійні, одиночнізаконодавчі акти за певною тематикою. Вони регулюють певну сферу відносин («Пробюджетну систему України»)
4.  Проблемно-ситуаційні-закони, щоспрямовані на вирішення важливого соціального завдання в межах певного періоду внаслідокспонтанно виникаючої проблеми та ситуації («Про деякі питання оподаткування в зв’язкуз проведенням новорічних і різдвяних свят для дітей і підлітків і придбанням новорічнихсвяткових подарунків»)
5.  Програмні-закони, що містять концептуальніоснови, принципи, програми і цілі, програми подальшої розробки законодавства, проведеннядержавної політики. («Про концепцію Національної програми інформатизації»)
6.  Реформуючи-закони, що вносятьзміни і доповнення до законів з метою підвищення ефективності їх дії; вони складаютьособливу групу спеціальних законів («Про внесення змін у закони України»)
Слід зазначити, щокожен закон повинен мати обов’язкові реквізити:
-  назву;
-  найменування органа, що прийнявзакон;
-  номер та дату прийняття;
-  преамбулу;
-  нормативно — правовий зміст;
-  санкцію в разі невиконання;
-  відміну законом тих чи інших нормативноправових актів;
-  оприлюднення та вступ в силу;
-  підпис;
Назва повинна вказуватина те коло відносин, для регуляції якого був прийнятий цей закон. Необхідно прагнутитого, щоб назва закону, яка дозволяє відокремлювати його з маси інших законів, відображалазміст закону. Від рівня державного органу, що прийняв цей закон залежить його юридичнісила. Номер та дата також допомагають індивідуалізувати закон. Нормативно-правовийзміст є ключовим елементом закону. Зазвичай це статті, які містять норми права.В великих за обсягом законах можуть бути виділені розділи та глави. Преамбула-цемотиви прийняття закону, його цілі та завдання. Також обов’язково повинен бути підписуповноваженої на те особи, наприклад Президента України.
 
2.2 Підзаконнийнормативно-правовий акт
Підзаконнийнормативно-правовий акт — акт, що видається на основі закону і відповідно до закону.Підзаконні акти володіють меншою юридичною силою, аніж закони. Вони базуються назаконах і не можуть суперечити їм. Але слово «підзаконний» означає меншу юридичнуобов’язковість цього нормативно-правового акта. Підзаконний акт володіє достатньоююридичною силою. Він посідає важливе місце в усій системі правового регулювання,оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого, нормативногорегулювання всього комплексу суспільних відносин. Юридична сила підзаконних актівзалежить від органів держави, що приймають цей документ, від їх компетенції, а такожхарактеру і призначення самих актів. Вони повинні відповідати не тільки Конституціїі законам, а також і іншим нормативно-правовим актам, що мають більш високу юридичнусилу. Наприклад, акти Міністерства освіти Україні повинні відповідати не лише Законупро освіту, але й нормативним документам Президента України, Кабінету МіністрівУкраїни та Міністерства фінансів України.
Ознаки підзаконногоакта:
1.  Приймається на основі закону, тобто відповіднодо нього
2.  Спрямований на його реалізацію, тобтомає на мети розвиток закону
 
Види підзаконних актівв Україні:Загальні (поширюються на всіх осіб у межах держави).
Акти парламенту (постанови).
Акти уряду (постанови).
Акти Президента ( укази). Відомчі (поширюють дію на організації і її осіб, чи її окремої ланки).
Акти міністерств ( накази, інструкції, положення).
Акти державних комітетів (постанови, накази, рішення, розпорядження).
Акти центральних органів господарського управління і контролю ( накази, постанови, положення, рішення, розпорядження). Локальні ( мають внутрішню дію). Акти управління, прийняті в державних і комерційних підприємствах, установах та інших організаціях (накази, інструкції тощо). Міжвідомчі ( поширюють дію на ряд міністерств, інших органів виконавчої влади, органів державного і місцевого самоврядування). Деякі акти Міністерства економіки, Міністерства залізничного транспорту та деяких інших міністерств України мають міжвідомче значення. У «Рекомендаціях з питань підготовки, державної реєстрації та обліку відомчих нормативно-правових актів» 1998 р. Вказується, що акти цих міністерств є обов’язковими для інших міністерств. Місцеві (мають територіально обмежену дію).
 
2. За змістом
Такий поділ є умовним.Він пояснюється тим, що не в усіх нормативно — правових актах містяться норми однорідногозмісту. Є акти, які містять норми тільки однієї галузі права-наприклад трудове,сімейне та кримінальне законодавство. Однак поряд з галузевими актами діють акти,що мають комплексний характер. Вони включають до себе норми різних галузей права,що обслуговують певну сферу суспільного життя. Господарське, торгівельне, морськезаконодавство-приклади комплексних актів.
3.  За обсягом і характером дії.
— акти суспільноїдії, що охоплюють всю сукупність визначених відносин на всій території;
— акти обмеженої дії-поширюютьсятільки на частину території або на визначених осіб, що знаходяться на даної території;
— акти надзвичайноїдії (їх регулятивні можливості реалізуються тільки після наступу того стану, наякий він розрахований-наприклад воєнне положення);

Розділ 3: Межідії нормативно-правового акту
Будь який нормативноправовий акт має межі своєї дії. Дія нормативно-правових актів у часі визначаєтьсядвома моментами: моментом вступу нормативно-правового акту в юридичну силу і моментомприпинення дії нормативно-правового акту.
 
3.1 Дія нормативно-правовогоакту у часі
Якщо в нормативно-правовомуакті зазначено час його вступу в дію, то с цього моменту він вступає в силу. Таку Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 27.02.2001р. зазначено,що він вступає в дію через рік після моменту опублікування, тобто 27.02.2002р. Такожнормативно-правові акти можуть вступати в силу одразу з моменту прийняття — наприкладКонституція України вступила в силу з моменту ії прийняття13.
Якщо порядок вступуне оговорюється, то закони вступають в дію за загальним правилом, встановленим законодавством-нормативніакти парламенту Україні починають діяти на всій території після десятиденного термінуїх оприлюднення( повинні бути оприлюдненими протягом п’ятнадцяти днів після підписанняі прийняття до виконання президентом України). Закони та інші нормативно-правовіакти оприлюднюються в спеціальних виданнях14. Контроль за своєчасністюі правильністю опублікування нормативно-правових актів здійснює Міністерство ЮстиціїУкраїни.
Як можна побачити,термін вступу в силу різних акті різний. І це зрозуміло, бо самі акти, по відношеннюдо яких встановлюються ці терміни, відріжняються між собою. Логічним є положення,багаторазово перевірене державно-правовою практикою різних країн, у відповідностіз якім «початок дії закону може бути навмисно відтягнуто через особливу важливістьі складність
Для більш складнихі більш важливих нормативно правових актів термін вступу в дію повинен бути більшим,ніж для всіх інших нормативно-правових актів. Це викликано тим, що для ознайомленнята вивчення, а в деяких випадках і для підготовки ті прийняття необхідних мір, якіпов’язані з реалізацією правових положень, потребується більше часу та зусиль, ніжце потребується по відношенню до менш складних нормативно-правових актів (наприкладприйняття нового податкового кодексу). Також важливі не тільки терміну вступу вдію нормативно-правових актів, а ще й засіб:
Нормативно — правовіакти сучасності починають діяти одночасно по всій території, на яку вони розраховані,але не виключається можливість, у випадку необхідності, поступового введення в діютого чи іншого нормативно-правового акту.
Але при всіх умовахзакон вступає в дію не раніше дати опублікування. Тобто нормативно-правові акти,що визначають права і обов’язки громадян, але не доведені до відома громадян у порядку,встановленому законом не є чинними. Момент набуття чинності нормативно-правовогоакту залежить від того, хто є суб’єктом його прийняття (народ, уряд, президент,парламент) і яким є його зміст (присвячений він громадянам чи має графи «секретно»).Наприклад, неопубліковані акти Верховної Ради або Президента України вступають всилу з моменту їх одержання державними органами, тобто оприлюдненням такого актувважається доведення його до відома установ на
Втрата юридичної силинормативно-правовим актом відбувається з моменту:
-  закінчення терміну, на який вінбув прийнятий;
-  зміни обстав, на який був розрахований;
-  скасування нормативно-правовогоакту;
-  прийняття рішення о неконституційностінормативно правового акту.
Дія нормативно-правовогоакту припиняється у випадках:
— прямої відміни
-  з закінченням терміну,на який був прийнятий нормативно-правовий акт
-  прийняття новогонормативно-правового акту з тих же питань тими же або вищестоящими органами.
Момент припиненнядії нормативно-правового акту є моментом втрати його юридичної сили.
Загалом для законівхарактерна пряма дія-новий закон поширюється на відносини, які виникли після набуттячинності, тобто на всі нові факти і на триваючі «старі» (лише з моменту набуттячинності) — він діє лише уперед.
Загальним є правило:закон зворотної сили не має. Вона надає визначеності і стабільності суспільним відносинам,бо громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Але таке поняття є.
Зворотна дія закону- закон поширюєдію на нові і старі відносини, що виникли до і після набуття чинності, тобто законпоширюється на всі факти, не лише на майбутні, а й на прийняті.
Зворотні дія законудопускається у рідкісних випадках:
-  при наявності вказівки в законіпро надання йому зворотної сили(або його окремим статтям);
-  в загальному правилі про наданнязворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом’якшує кримінальну відповідальність,тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набуття таким закономчинності, у тому числі на осіб, що відбувають покарання;
-  у правилі про надання зворотноїсили адміністративному закону, який пом’якшує або скасовує адміністративну відповідальність.
Правило про наданнязворотної сили кримінальному закону зафіксовано в Міжнародному пакті про громадянськіта політичні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН «… не може призначатисяважче покарання, ніж те, що мало відбутися на момент вчинення кримінального злочину.Якщо після здійснення злочину законом установлюється легше покарання, дія цьогозакону поширюється на даного злочинця.»17
Зворотна дія адміністративногозакону, відповідно до діючого в Україні Кодексу про адміністративні правопорушення,поширюється лише на матеріальні норми адміністративного права і не стосується процесуальнихнорм.
Провадження в справахпро адміністративні правопорушення проводиться на основі закону, що дує не пуд часвчинення правопорушення, а під час і за місцем розгляду справи. Тобто якщо особавчинила адміністративний проступок, коли діяли одні норми, а справа розглядаєтьсяпізніше, коли сталі чинними нові процесуальні правила, то справа повинна розглядатисявідповідно старих норм.
Матеріальне право- сукупністьправових норм, що встановлюють статус суб’єктів права, регулюють всі види суспільнихвідносин, визначають моделі правової і противоправної поведінки, види юридичноївідповідальності за правопорушення. Це конституційне, цивільне, адміністративне,трудове право та інші.
Процесуальне право — сукупністьправових норм, що
визначають процедуру(процес) реалізації норм матеріального права.
Також є ще такий термін,як переживання закону.
Переживання закону- цеколистарий закон, що втратив юридичну силу, за спеціальною вказівкою нового закону(акту)продовжує поширювати дію на триваючи факти з окремих питань, тобто на факти, щовиникли до вступу його в дію і не припинили своє існування. Прикладом можна назватиакти колишнього СРСР ( постанова про порядок тимчасової дії на території Україниокремих актів законодавства СРСР, якщо відповідні питання не врегульовані законодавствомУкраїни і якщо акти СРСР не суперечать Конституції України і

 
3.2 Дія нормативно-правовихактів у просторі
Дія нормативно-правовихактів у просторі визначається територією, на яку розповсюджується суверенітет державита владні повноваження органу, що видав відповідний нормативно — правовий акт, окремогорегіону та адміністративно-територіальною одиницею. Під територією ми маємо на увазітакож сушу, надра, територіальні води ( від 3 до 12 км морських міль) та повітрянийпростір.
Нормативно-правовіакти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти АРК- на територію АРК.
Також іcнує поняттяекстериторіальності — коли установи або фізичні особи, що розташовані абоперебувають на території іншої держави розглядаються як такі, що розташовані навласній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави. Право екстериторіальностікористуються, наприклад, військові бази за кордоном.
 
3.3 Дія нормативно-правовихактів за колом осіб
Всі особи, що перебуваютьна території держави тимчасово або постійно, підпадають під дію ії приписів.
Види дії нормативно-правовихактів за колом осіб:
1.  Загальної дії-розраховані на всіх осіб,що перебувають на території держави. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюєтьсяна всіх громадян держави незалежно від місця їх перебування (у тому числі і за кордоном).Також кримінальні закони поширюються на осіб без громадянства, що постійно проживаютьв Україні — якщо такі особи будуть притягнути до кримінальної відповідальності абовіддані суду, вони підлягають кримінальної відповідальності по Кримінальному КодексуУкраїни.
2.  Спеціальної дії-розраховані на певне колоосіб. Поширюються на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців).
3.  Виняткової дії-вилучення з нормативнихактів загальної та спеціальної дії (працівники дипломатичних представництв-вонизвільняються від кримінальної, адміністративної, цивільної та будь якої іншої відповідальності).
Іноземні громадянизрівняні в правах і обов’язках з громадянами держави (головним чином у соціально-правовомустатусі). Наприклад, дія кримінальних законів поширюється на всіх мешканців України.Однак їм не надаються окремі права і не покладаються окремі обов’язки, наприкладобирати і бути обраними в представницькі органи країни, бути суддями. Права іноземцівзакріплені в ст.24 Закону України « Про правовий статус іноземців».
Усі громадяни, підданіта інші особи, що мешкають на території Урани повинні бути законослухняними.

 
Розділ 4: Систематизаціянормативно-правових актів
Нормативно-правовіакти створюються різними державними органами. Вони мають неоднакову юридичну силу,розповсюджуються на різних суб’єктів і діють на різний територіальний простір. Кількістьнормативного матеріалу створює складності в його використанні. Вихід з цієї складноїситуації, яка порушує основи правового регулювання суспільних відносин полягає усистематизації законодавства. Систематизація законодавства переслідує ціль стабілізуватиправопорядок, та зробити нормативно-правове регулювання тим інструментом, що забезпечуєнормальне функціонування суспільного життя та управляння державними ділами в інтересахособи.
Систематизація нормативно-правовихактів-це діяльність, що направлена на упорядкування та удосконалювання правовихнорм. В наслідок систематизації усуваються протиріччя між правовими нормами, скасовуютьсяабо
створюються нові більшвдосконаленні, які відповідають стану та вимогам
суспільного розвитку.Правові норми групуються за системними признаками зводяться до кодексів та іншихсистематизованих актів. На наш час використовуються три форми систематизації нормативно-правовихактів:
-  кодифікація;
-  інкорпорація;
-  консолідація;
Кодифікація — це форма законотворчого процесу,в ході якого законодавство приводиться в погоджену систему. Це діяльність правотворчихорганів держави по створенню нового, зведеного систематизованого нормативно-правовогоакту, яка здійснюється шляхом глибокої та всебічної переробки діючого законодавстваі внесення нових суттєвих змін до нього.
В процесі кодифікаціїв проект акту включаються як і діючі норми, які на втратили свого значення, такі нові норми, які вносять якісні зміни в регулювання визначеної сфери суспільнихвідносин. Кодифікація характеризується ознаками:
— кодифікаційною діяльністю займаютьсялише компетентні правотворчі органи на підставі конституційних або інших законнихповноважень;
— внаслідок кодифікаціїстворюється новий нормативно-правовий акт, що містить норми, які відріжняються віднорм, що діяли раніше;
— кодифікаційний актявляється зведеним актом, бо в ньому зведені воєдино норми, які раніше знаходилисяв різних актах але регулювали ту ж саму область суспільних відносин;
— кодифікаційний актявляється основним серед актів, що діють в певної сфері суспільного життя. Такийакт в основних межах регулює суспільні відносини, які є предметом регулювання даноїгалузі права (наприклад, «Сімейний кодекс») Він містить основі принципи, які керуютьвідносинами у цій галузі, нормативно-правові акти, які створюються внаслідок кодифікації,розраховані на тривале регулювання суспільних відносин. Вони враховують можливізміни, які можуть виникати в майбутньому суспільстві. Кодифікація — це найбільшскладна і вдосконалена форма систематизації законодавства. З Ії допомогою створюєтьсяєдиний, юридично і логічно цільний, внутрішньо — узгоджений нормативно-правовийакт.
Кодифікаційні актиза своїм змістом та назвою поділяються на :
1.  Основи законодавства-створюють нормативно-правовубазу (наприклад, Конституція України)
На мій погляд визначенняХропанюка є більш ширшим і повним.
2.  Кодекси-найбільш розповсюджений вид кодифікаційнихактів (Громадянський кодекс, Кримінальний кодекс, Сімейний кодекс та інші).
3.  Устав, положення-кодифіковані акти спеціальноїдії, які видаються не тільки законодавчими, а ї іншими правотворчими органами (наприклад,президентом) Прикладом уставу можна назвати суспільні військові устави що діютьу Збройних Силах України.
Інкорпорація-об’єднання в збірки діючих нормативно-правовихактів у визначеному порядку без зміни змісту.
Інкорпорацію здійснюєсистематизуючий орган (наприклад, Міністерство Юстиції України), який не вповноваженийскасовувати, змінювати або встановлювати правові норми. Він може в збірці лише відобразититі зміни і доповнення, які вже зробив правотворчій орган. Внаслідок інкорпорації
здійснюється зовнішняобробка діючого законодавства. Це значить, що:
— при зовнішній обробцінормативно-правові акти розташовуються у визначеному порядку: алфавітному, хронологічномуабо предметному, тобто досягається їх зовнішнє впорядкування;
— зміст нормативно-правовихактів, що включені в іншу корпоративну збірку майже не змінюється. До неї не включаютьсялише ті норми, які скасовані в законному порядку або признані такими, щовтратили силу.
Відмінність інкорпорації від кодифікації полягає у тому, що кодифікаціянаправлена на суттєвий розвиток системи права, зміни змісту правого регулювання,то інкорпорація покликана привести в систему ті нормативно-правові акти, які вжестворені в процесі кодифікації правотворчими органами.
Інкорпорація поділяється на офіційну і неофіційну. В свою чергуофіційна поділяється на хронологічну і систематичну.
Хронологічна інкорпорація-це така форма систематизації, при якоїупорядкування нормативно-правових актів здійснюється за терміном їхнього опублікуваннята вступу в законну силу. При хронологічної інкорпорації кожен акт має порядковийномер вказується його найменування, рік, місяць та день видання, і також, номерстатті. Це в значної мірі облегшує пошук необхідного нормативно-правового акту,можливість оперативного находження та застосування існуючих в ньому правових норм.
Систематична інкорпорація — це впорядкування нормативно-правовихактів по їх предметному признаку, тобто за галузями, сферами державної діяльності.
Нормативний матеріал розподіляється за видами або сферами правовогорегулювання (фінансам, державному будівництву, суспільним організаціям, захистукраїни тощо) Користуючись предметною інкорпорацією, державні органи, посадові особита громадяни можуть швидко та оперативно знайти потрібні ім. норми права.
Неофіційна інкорпорація-це зовнішня обробка законодавства, яказдійснюється окремими громадянами та їх організаціями (навчальними закладами, вченими,практиками) без спеціальних на те повноважень правотворчих органів.
Це можуть бути, наприклад довідники по законодавству для вчителів,військовослужбовців та інші. Вони є офіційною формою, тому до них не можна відсилатисяв процесі правотворчості та застосування права.
Консолідація-така форма систематизації нормативно-правовихактів, при якої відбувається об’єднання деяких нормативно-правових актів, що діютьв тієї ж самої області суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт беззміни змісту.
Особливість консолідації полягає в тому, що вона містить в собіспільне від кодифікації і інкорпорації. Консолідаційний акт є зведеним нормативно-правовимактом, що формально зближує його з кодифікацією; а той факт, що він за сутністюне вносить в регулювання суспільних відносин нічого нового — з інкорпорацією.
Консолідація використовується там, де відсутня необхідність абоможливість кодифікації. В цих випадках Консолідація виступає як ефективний засібдля об’єднання однорідного нормативного матеріалу, зменшення кількості актів і поліпшенняформи правового регулювання

 
Висновок
 
На завершення можнасказати, що нормативно-правові акти грають важливу роль в системі джерел українськогоправа. Це підтверджують висновки, зроблені мною протягом роботи:
1.  Джерелами права являються офіційні державнідокументи, в яких закріплюються юридичні норми, тому ці документи мають загальнийхарактер.
2.  Призначенням форми права являється впорядкуваннязмісту норми права та надання йому властивостей державно-владного характеру. Підформами та джерелами права розуміють засоби закріплення та вираження правових норм.
3.  В нормативно правовому акті виражена більшістьнорм, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини. У нормативно-правових актахзакріплюються норми, що враховують інтереси більшості і меншості в цілому, координуютьїх в залежності від конкретних економічних, соціальних і міжнародних відносин вконкретний історичний період.
4.  Нормативно — правовий акт об’єднує у собізагальнообов’язкові правила поведінки, які створює і охороняє держава. До нормативно-правовихактів відноситься конституція, закони, нормативні рішення органів виконавчої влади.Інші джерела права (правові звичаї, адміністративні та судові прецеденти) загально-регулюючогохарактеру не мають.
5.  Нормативно-правовий акт створюється тількивповноваженими на те органами державної влади.
6.  Нормативно-правові акти можна поділитина дві групи: закони і підзаконні акти.
7.  Дія нормативно-правового акта обмежуєтьсядвома пунктами: моментом вступу в дію (набуття юридичної сили) і моментом зупиненнядії( втрата юридичної сили).
Будь яке суспільствопотребує впорядкування свого розвитку та життєдіяльності. Інакше воно буде роздробленимта хаотично розвиваючим. Серед засобів організації значне місце посідає право-воновиступає в якості публічного, офіційного загальнообов’язкового регулятора суспільнихвідносин.
Стрімкий та масштабнийрозвиток українського законодавства в останні роки сприяв суттєвому оновленню йогосистеми. З виникненням нових суспільних відносин з’явились й нові галузі, підгалузі,інститути права. І тільки єдина, не маюча протиріч система діючих нормативно-правовихактів може виступати ефективним регулятором суспільних відносин.
Усі процеси в державіповинні проходити в рамках права і можна зробити висновок, що в нормативно-правовомуакті виражається більшість норм, які регулюють найбільш важливі с точці зору особистості,її потреб та інтересів суспільні відносини. В цьому і закачається головне значеннянормативно-правого акту.

 
Список літератури
 
1.  Конституція України від 28 червня1996 р.
2.  Сімейний кодекс України від 10січня 2002 р.
3.  Кримінальний кодекс України від5 квітня 2001 р
4.  Закон України «Про захист економічноїконкуренції» від 27.02.2001 р.
5.  Закон України «Про мови» від 07.09.2010р.
4. Міжнародний пакт про громадянські таполітичні права Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р.
5. Скакун О.Ф. Теорія держави і права/видання 2-е; Харків: Еспада 2009 р.-752 с.
6. М.В Цвік, О.В Петрішин, Л.В. Авраменко«Загальна теорія держави і права» Підручник для студентів вищих навчальних закладів.Харків, 2009-502 с
7. Кельман М.С.Мурашин О.Г «Загальна теорія держави і права» Кондор 2006 р-477 с.
8. Хропанюк В.Н. «Теория государстваи права» видання 2-е перероб. и доп. /Под ред.проф. Стрекозова. -М.: Інтерстиль,- 2001 р.- 367 с.
9. Суспільна теорія права / ред.А.С. Піголкін. М., 1994 р. – 544 с.
10. Шершеневич Г.Ф. Суспільна теорія права / видан. 2 — М., том IV 1911 р.
11. Черданцев, А.Ф. «Теория государстваи права» Підручник для вузів-М.: Юрайт-М, 2001 р.-432 с.
12. Медведев А.М. «Правове регулюваннядії закону в часі»// Держава і право, 1995, № 3
13. Сазонов Б.И. Соціальні організаційній правові механізми дії закону // Держава і право, 1993, № 1.
14. Бородин С.В. Злочини проти життя М.,2000.
15. Лазарев В.В., Липень С.В. Теорія державиі права, М., 2000.