Кримiналiстичнедослідження людини за ознаками зовнішності (габітологія)
Криміналістичневчення, що безпосередньо займається вивченням теоретичних положень і заснованихна них науково-технічних засобах і методах збирання й використання даних прозовнішній вигляд людини в криміналістичній практиці, одержало назву„габітология” (від злиття двох латинських слів: „габітус” — зовнішність і„логос”- наука). Рідше користуються терміном „габітоскопія” („скопео” — розглядаю).
Науковимипередумовами використання даних про зовнішність у криміналістичній практиці длярозшуку й установлення особистості є власні властивості зовнішності людини і їїслідів-відображень. Головними із цих властивостей, що мають криміналістичнезначення й створюють передумови для криміналістичної ідентифікації, єіндивідуальність, відносна стійкість і відображаємість (рефлекторність), тобтоздатність людської зовнішності залишати сліди-відображення.
Індивідуальністьзовнішності кожної людини, відмінність її від інших осіб визначаєтьсяскладністю й величезною кількістю ознак, що описують зовнішність. Так, в 1980р.у СРСР спільними зусиллями вчених криміналістів, антропологів і етнографів бувстворений альбом „Типи й елементи зовнішності”, що містить антропологічні типиосіб різних національностей і народностей, які проживають на території СРСР.Крім цього альбом містить велику кількість варіантів ознак елементів людськихобличч обох статей. Наприклад, тільки для осіб європеоідного типу міститьсябільше 960 варіантів ознак елементів обличчя (зачісок — 75 варіантів, брів — 153, очей — 185, вушних раковин — 27 і т.д.). Приблизно по стільки ж варіантіві для осіб кавказького типу зовнішності, среднеазаитского, монголоїдного й т.д.Саме ця дуже велика кількість варіантів і забезпечує принципову можливістьвиділення кожної людини по її зовнішності з маси інших, її ідентифікацію.
Стійкістьзовнішнього вигляду людини обумовлює можливість установлення його особистості,незважаючи на зміни в часі. Як і будь-який об'єкт матеріального світузовнішність людини перетерплює змінювання на протязі часу. При цьому основнимифакторами цієї зміни є як постійно діючі закономірності розвитку й зів'яненнялюдського організму, так і перебіг різних перехідних процесів (захворювань,умов життя й т.д.). У ряді випадків має значення навмисна зміна зовнішності абозміна зовнішності під дією фізичних травм. При цьому зміни можуть бутинеоборотними (це, головним чином, зміни, що наступили під дією віку, смерті,травм, хірургічного втручання) і оборотними, коли зовнішність після змін, щонаступили, відновлюється в первісному виді (такі зміни, що наступили внаслідоктимчасового захворювання, зміни в способі життя).
Узв'язку з тим, що зовнішність людини мінлива, у габітоскопії мається на увазістійкість зовнішності не абсолютна (тобто незмінність зовнішнього виглядупротягом всього життя людини), а відносна – тобто стійкість зовнішності напротязі певного періоду часу. Мінливість зовнішнього вигляду не перешкоджаєототожненню людини за ознаками зовнішності, оскільки відомі закономірності цихзмін. Так, наприклад, ідентифікаційний період для портретної експертизи можестановити до 60 років.
Доситьважливою передумовою можливості використання зовнішнього вигляду людини вкриміналістичній практиці є його відображаємість (рефлекторність) — властивістьзапам'ятовуватися в різних слідах-відображеннях — на знімках, малюнках, вописах і т.д. Ця властивість забезпечує можливість збирати й накопичувати даніпро зовнішній вигляд, вивчати їх, використовувати в різних умовах роботиорганів внутрішніх справ.
Особистимпроявом відображаємості є наочність зовнішнього вигляду людини, тобтовластивість відображатися у свідомості інших людей. Наочність зовнішньоговигляду забезпечує можливість сприймати спостережувану людину в цілому або поокремих його елементах і ознакам. З іншого боку, здатність людської свідомостівиразно, достовірно й повно сприймати, зберігати, відтворювати та пізнаватилюдину за ознаками зовнішності, забезпечує можливість широкого використанняданих про зовнішній вигляд шляхом залучення до процесу розшуку й установленняособистості людей що знали (бачили) злочинця. Отримані за допомогою очевидцівописи зовнішності, суб'єктивні портрети, дані які потрібні при пред'явленні длявпізнання й т.д. широко й успішно використовуються в слідчій іоперативно-розшуковій роботі органів внутрішніх справ, забезпечуючи своєчасне йточне встановлення й розшук злочинців і інших осіб по їхній зовнішності.
Довласних елементів зовнішності відносяться:
а)анатомічні, — тобто елементи зовнішньої будови тіла людини, виділювані приспостереженні: фігура в цілому; голова (у тому числі потилиця, тім'яна частина,волосяний покрив, шия, плечі, іноді ключиці, спина, тазостегнова область, руки(у тому числі кисті, пальці, нігті), ноги (у тому числі гомілки, стопи).
б)функціональні (динамічні), — які становлять особливості функцій життєдіяльностілюдини (загальна манера тримати себе, поза, статура, хода, міміка,жестикуляція, побутові звички, спеціальні навички) і проявляються в динамиці;
в)загальнофізичні, — які характеризують фізичний тип людини (стать, вік, зріст,антропологічну належність).
Досупутніх елементів відносяться предмети одягу, які є на людині і які сприймаютьсяспостерігачем, різні побутові речі, прикраси, значки, компенсувальні предмети (окуляри,милиці, слухові апарати і т.інш.). Супутні елементи є складовими частинами зовнішньоговигляду людини майже у всіх ситуаціях криміналістичної практики, що й визначаєнеобхідність розглядати їх при аналізі зовнішнього вигляду людини.
Ознаказовнішності — особливість, яка характеризує, описуює спостережувальний елементзовнішності або зовнішність у цілому.
Ознакизовнішності розподіляються на види, які зберігають найменування груп характеризованихними елементів, а саме:
а)анатомічні ознаки — це форма, величина, положення, колір, кількість, наявність(відсутність), ступінь симетрії і ступінь вираження конкретних анатомічнихелементів зовнішності;
б)функціональні ознаки — звичне відносне положення анатомічних елементів чихарактер їх рухів;
в)загальнофізичні ознаки вказують на належність до статі, значення віку і зросту,антропологічний тип, фізичний стан (хворий, здоровий);
г)побічні ознаки характеризують супутні елементи зовнішності. Елементи і ознаки зовнішності,в залежності від їх ролі в опису зовнішності та співвідношення один з одним,прийнято розподіляти на загальні та окремі. Це ділення умовне і у кожному конкретномувипадку встановлюється спеціально. Наприклад, обличчя у цілому є
загальнимелементом у відношенні його частин — окремих елементів — очей, носа і т.д., алеу відношенні голови в цілому саме обличчя є окремим елементом.
Елементиі ознаки зовнішності, в залежності від їх ролі в опису зовнішності таспіввідношення один з одним, прийнято розподіляти на загальні та окремі. Наприклад,обличчя у цілому є загальним елементом у відношенні його частинокремихелементів — очей, носа і т.д., але у відношенні голови в цілому саме обличчя єокремим елементом.
Важливезначення серед анатомічних і функціональних ознак складають аномалії, тобтовідхилення від нормальної будови, які рідко зустрічаються. Такі ознаки виділенідо спеціальої групи особливих прикмет.
Особливіприкмети, які знаходяться на зримих частинах тіла й тим самим як би „впадають вочі”, одержали назву „разючих прикмет”. Так, родимка на попереку або татуюванняна животі відносяться до „особливих прикмет”, але ткая ж родимка на обличчі аботатуювання на тильній стороні долоні будуть уже вважатися „яскравимиприкметами”.
Теоріякиміналістичної ідентифікації цінність (ідентифікаційну значущість) ознакивизначає частотою її зустрічності. Ідентифікаційна значущість тим вище, чимрідше зустрічаїться ознака.
Упроцесі ідентифікації осіб за ознаками зовнішності з усієї сукупності ознаквибирають такі, які дають достатньо точну уяву про ототожнену людину. Такі групиознак називаються ідентифікаційнми. Ідентифікаційна ознака зовнішості повинназадовольняти низку умов, а саме:
1)володіти індивідуальністю, тобто бути відмінниою, здатнною виділити людину згрупи схожих на неї людей;
2)бути наочною, тобто володіти здатністю до стабільного і однозначного відображення;
3)володіти відносною стійкістю, незмінністю на протязі ідентифікаційного періоду.
Упрактичній діяльності використовується не сама зовнішність людини, а її відображення,що виникло внаслідок взаємодії з об'єктами матеріального світу, які існують у об'єктивнійі суб'єктивній формах.
Об'єктивнаформа відображення передбачає отримання слідів-відображень зовнішності на різноманiтнихматеріалах (фотоматерiалах, магнітних та оптичних носіях інформації, різних копірувальнихматеріалах, і т.д.). Такі сліди-відображення отримали назву «об'єктивнівідображення зовнішності».
Доних належать фотографічні, кінематографічні, відеографічні і термографічні зображення,телезображення, оцифровані зображення на магнітних і оптичних носіях,рентгенівські знімки, флюорограми, посмертні маски і зліпки з частин тілазагиблих, зображення на копірувальних матеріалахі т.д., а також одержані за допомогоютехнічних засобів репродукції перелічених відображень.
Суб'єктивнаформа відображення зовнішності людини має місце при психічній взаємодії, коли зовнішністьлюдини, як об'єктивне явище, відображеється у свідомості іншої людини (спостерігача)у вигляді ідеального відображення, уявленого образу-сліду пам'яті.
Такимчином, враховуючи все вищевикладене, можна дати таке визначення зовнішності:
Зовнішністьлюдини — це візуально чи тактильно сприймальна частина наружності. Вонавизначена анатомно-фізіологічною будовою людини і являє собою сукупністьелемнтів та ознак, які їх характеризують.
Процедуравикористання даних про зовнішність включає два етапи: 1- збирання інформації; 2-безпосереднє використання даних для пошуку чи ідентифікації осіб.
Збиранняданих про зовнішність рлозпочинається з пошука і встановлення джерел інформаціїпро зовнішність людини.
Джерелаінформації це матеріальні об'єкти, причинно пов'язані з обставинами події злочину.За видом і рівнем організації вони поділяються на речові і особисті.
Речовіджерела — це матеріальні об'єкти, у яких зафіксовані (відображені) відомості прозовнішність людини. До них відносяться: фотографії, кінострічки, відеозапис,запис на магнітних та оптичних носіях, зображення на телеекрані або моніторі, рентгенівськізнімки, зображення, отримані в інфрачервоних променях (термографії) посмертні маскиі зліпки, а також різні документи, які мають інформацію про зовнішність (історіїхвороби, медичні картки, санаторно-курортні книжки, матеріали війсккоматів, спортивнихорганізацій, відділів кадрів і т.д.).
Особистіджерела інформації про зовнішність — це люди, які, заємодіючи з матеріальним оточенннямі учасниками події злочину, відображають їх у вигляді суб'єктивних уявних образів,що називаються ідеальними слідами або «слідами пам'яті».
Збиранняінформації про прикмети зовнішності проводиться у ході оперативно-пошуковихзаходів і слідчих дій, а також у процесі повсякденної роботи співпрацмвниківміліції на обслуговуваній ними території.
Залежновід методу фіксації можуть бути отримані об'єктивні або суб'єктивнівідображення зовнішнього вигляду.
А).– Об'єктивні відображення зовнішності можуть бути отримані, колислід-відображення утворюється тільки внаслідок дії природно-фізичних законів(законів фізичної оптики, електричних і хімічних процесів і т.д., або внаслідокбезпосереднього контакту тіла людини зі слідосприймаючей поверхнею). Дооб'єктивних відображень зовнішності ставляться:
1.Фотозйомка є самим поширеним методом фіксації, за допомогою якого отримуютьоб'єктивні зображення зовнішності на різноманітних носіях інформації(фотографічних матеріалах, магнітних та оптичних носіях, у електронному виглядіна ПЗС-матрицях, на екрані монітора та ін.). Це найбільш поширений методзображення зовнішності, який відповідає основним вимогам, пред'явленим дофіксації речових джерел доказової інформації, тобто подання до суду речовихджерел.
Видифотозйомки:
— аматорська,
— репродукційна,
— репортерська,
— художня,
— оперативна,
— фотозйомка для документів,
— впізнавальна (сігналетична) зйомка.
2.Відеозйомка (відеозапис) — засіб фіксації доказової інфоріації у кримінальномусудочинстві, який робиться за допомогою зйомки на аналогову чи цифровувыдеокамеру, що отримав своє нормативне закріплення у ст.85-2 КПК України.
3.Рентгенографія також може використовуватись як метод матеріальної
фіксаціїприкмет зовнішності. Рентгенографічні знімки (частіше за все голови) відображаютьсілуетні зображення елементів обличчя. Іноді на знімках можна виявити дефектикісток, тісно взаємопов'язані із зовнішнім виглядом відповідних елементів тіла(наприклад, викривлення кісток кисті руки і т.д.).
4.Фіксація на копірувальні матеріали – такі, як сніг, мокрий пісок, на запиленарівна поверхня і т.д.іноді допомагають отримати матеріальні сліди — відображення зовнішніх прикмет людини., тому вони також є джерелами інформаціїпро зовнішність осіб, які залишили ці сліди.
Б).–Суб'єктивні відображення зовнішності є результатом матеріалізаціїслідів-пам'яті, що перебувають у свідомості очевидців злочину.
5.Словесний опис – тобто перелік елементів зовнішності та ознак, що їххарактеризують. Він може бути виконаний у довільній формі, як словесний описзовнішності, або з дотриманням певної термінології й правил складання у формісловесного портрета.
Словеснийопис є найбільш поширеним методом фіксації прикмет зовнішності.
„Словеснийпортрет”- це криміналістичний метод фіксації прикмет зовнішності людини з використаннямспеціальної термінології, здійснюваний за спеціальною методикою і в установленійпослідовності.
Призастосуванні словесного портрету повинні бути виконані наступні вимоги:
1.Повнота опису.
2.Системність (послідовність) опису.
3.Використання під час опису спеціальної термінопогіі та єдиних понять.
4.Суб'єктивний портрет – зображення людини, отримане не за допомогою технічнихзасобів, а через призму людської свідомості, яка вносить елемент суб- єктивністіпри спостереженні, запам'ятовуванні й відтворенні інформації. Субьективныйпортет може бути виготовлений художником по пам'яті або зі слів очевидців, атак само самими очевидцями, яким фахівець допоміг скласти композиційнийпортрет. Види суб'єктивних портретів:
Графічнийкомпозиційний портрет;
Скульптурнакомпозиція;
Композиціяза допомогою комп'ютера.
Реконструкціязовнішності за кістковими залишками здійснюється з використанням методики, розробленоїМ.М. Герасимовим, а кінцевим результатом її є об'ємне пластичне відтворення зовнішностіу формі скульптурного портрету. Проте для виготовлення скульптури необхідномати навички ліплення, що значно обмежує можливості застосування даної методикина практиці. Незважаючи на те, що методика за минулі десятиріччя отримала свійподальший розвиток, до цього часу у юридичній і спеціальній літературі немаєєдиної думки про доказове значення антропологічної реконструкції обличчя зачерепом. Вчені, які ведуть дослідження у цієї галузі, відмічаючи важливістьвсебічного вивчення співвідношень між м'якими тканинами і кістковою основою, визначають,що дана проблема продовжує залишатись ще мало вивченою.
Формиреєстрації осіб за прикметами зовнішності, які використовуються у сучаснихобліках, такі:
фотольбоми;
фототеки(слайдотеки);
картотеки;
кіно-і відеотеки;
регістраціїу цифровій формі, що являє собою збереження інформації в пам'ятіелекронно-обчислюваних приладів.
Метоювикористання може бути розшук (визначення місцезнаходження) людини йвстановлення особистості.
Прицьому ідентифікованою за ознаками зовнішності є розшукувана особа (особа, щоперевіряється), а ідентифікуючими об'єктами виступають: а)-мислевий образ впам'яті свідка, потерпілого чи іншої особи (при пред'явленні для впізнання);б)-матеріально-зафіксовані відображення зовнішності (фото- чи відеозаписи,малюнки, суб'єктивні портрети та ін.); в)-словесний опис (в тому числі „словеснийпортрет”); г)-труп, частини трупу, кісні останки людини.
Формивикористання даних про зовнішній вигляд людини можуть бути непроцесуальнними –пізнавання в ході оперативно-розшукових заходів і процесуальними, тобтоздійснюватися в рамках процесуального акту (слідчої дії) — огляду, пред'явленнядля впізнання, експертизи.
Цезумовлює різний порядок і різне судово-доказове значення результатіввикористання даних про зовнішній вигляд людини.
А).непроцесуальна форма («оперативне пізнавання»):
Длявизначення конкретного змісту використання даних про зовнішній вигляд людинивизначальне значення мають його види:
а-1.«Уявний образ – людина». У випадках, коли можливість безпосереднього порівнянняпортрета й людини виключається, перед порівнянням приходиться запам'ятовуватизовнішність людини по портрету (розшук на вулиці в юрбі, випадкова зустріч ізрозшукуваним або схожим на розшукуваного й т.д.). При вивченні портретів вартозалучати складені на додаток до них описи. Ознаки зовнішності описуються пометоду словесного портрета й запам'ятовуються.
а-2.«Уявний образ – портрет». Таке сполучення порівнюваних об'єктів виникає, якправило, при залученні громадян, що можуть впізнати по фотографії розшукуваного(наприклад при пред'явленні потерпілим оперативних фотоальбомів з портретамизлочинців, при складанні орієнтувань для розшуку злочинців або при звертанні догромадян через засоби масової інформації із пред'явленням фотопортретіврозшукуваних осіб,); нерідко такого роду порівняння проводиться й оперативнимипрацівниками, які запам'ятали визначену особу. Таким чином, спочаткуспостерігається особа визначеної людини (формується представлення про їїзовнішність – тобто її уявний образ), а потім уявний образ порівнюється зпортретом (визначеним або багатьма).
а-3.«Портрет – людина». Таке сполучення об'єктів виникає в багатьох ситуаціяхоперативної роботи безпосередньо з людиною (при перевірці документів, щозасвідчують особистість, при обміні паспорта, при перевірці затриманого пооперативних альбомах, при огляді трупа безвісної людини). При такомубезпосередньому порівнянні задача ідентифікації особи обмежується необхідністюустановити: ця або інша особа зображена на даній фотографії.
а-4.«Портрет — скульптурна реконструкція». При встановленні особи померлих нерідковикористовуються фотознімки скульптурної реконструкції особи по черепу. Цізнімки пред'являються громадянам, які заявили про зникнення своїх близьких іродичів. Але пред'явлення варто здійснювати лише тоді, коли збігаються увідомих межах вік померлого й зниклого, а токож час і місце зникнення й смерті.
а-5.« Портрет-портрет, (портрет — уявний образ — портрет)». У поточній роботіпідрозділів МВС може виникнути потреба в попередньому зіставленні портретівустановлюваних осіб і осіб, що перевіряються. Зокрема при перевірці особи підчас обміну паспортів, коли фото власника паспорта порівнюється з портретамизлочинців, об'явлених у розшук або при зіставленні картотек невпізнаних трупіві без звістки зниклих.
Аналізрезультатів попереднього дослідження проводиться в основному довідці експерта.Знайомлячись із довідкою експерта, необхідно мати на увазі, що в ній повиненбути відображений весь хід дослідження й підстави чітко сформульованихвисновків.
а-6.«Портрет – кісткові останки (череп)». Подібного роду порівняння як звичайпроводиться в ході медико-криміналістичної експертизи, що має своєю метоювстановлення тотожності особи загиблого. У якості идентифікуємого об'єкта прицьому виступає конкретна людина (найчастіше без звістки зникла особа), у якостіщо ідентифікуючіх — об'єктивні портрети (найчастіше фотознімки) або череп.
а-7.«Опис – портрет, (портрет — опис)». При об'явлені в розшук може бути розісланийопис зовнішності розшукуваного без його портрета. Такий опис можнавикористовувати для пошуку відповідної фотографії й подальшого порівняння звідображеними на ній ознаками.
Фотографіїможуть розшукуватися по виділеним з опису ознакам як серед знімків оперативнихальбомів, так і серед паспортних матеріалів. Описи без звістки зниклих можутьбути перевірені по обліках невпізнаних трупів; при збігу опису зфотозображенням знімки направляються по місцю запиту, де й приймаютьсяостаточні заходи до встановлення особистості померлого.
Аналогічнаідентифікація, проводиться і за схемою «портрет — опис». На практиці приперевірці особи іноді з'являється можливість порівнянь знімків з описами, щомістяться в оперативних матеріалах. У таких випадках по наявному знімку складаєтьсядокладний словесний портрет зображеного, за допомогою якого утворюєтьсяугруповання й відбір наявних у розпорядженні описів.
Б).процесуальна форма (у вигляді слідчих дій):
Видипроцессуалной ідентифікації:
б-1.«Уявний образ – портрет». Ідентифікація проводиться у випадках, передбачених(ст.174 КПК), коли за якимись причинами неможливо або недоцільно проведеннявпізнання живих осіб. Процесуальні вимоги при цьому залишаються такими ж(наявність понятих, кількість фотознімків не менш трьох і т.д.). Результат таксамо оформляється протоколом і має доказове значення.
б-2.«Уявний образ – людина». Таке сполучення об'єктів виникає при пред'явленні длявпізнння живих осіб (ст.174 КПК). У ході цієї слідчої дії той, що пізнає(найчастіше потерпілий або свідок), спостерігаючи в присутності понятих групупропонованих йому для впізнання людей у кількості не менш 3-х, серед якихзнаходиться і підозрюваний (обвинувачуваний), порівнює уявний образ того, коговін раніше спостерігав при здійсненні злочинних дій, із зовнішнім виглядомпропонованих для впізнання осіб. Результат впізнання оформляється процесуально уформі протокола слідчої дії й має доказове значення для суду.
б-3.«Портрет – портрет». Вид процесуальної ідентифікації за ознаками зовнішності,проведеної в рамках окремої слідчої дії — судової експертизи (ст.196 КПК).Експертиза за ознаками зовнішності, або як її ще називають, «портретнаекспертиза», проводиться в експертній установі (ст.198 КПК), спеціальноуповноваженою для цього особою – экспером за дорученням оперативних і слідчихпрацівників, а також суду. Результатом експертизи є процесуально оформленийвисновок експерта (ст.200 КПК), що має доказове значення для суду. Задачапортретної експертизи ідентифікувати конкретну людину по її об'єктивному відображенню.У якості идентифікуємих об'єктів виступають фотознімки, відеозаписи абоматеріали кінозйомки, на яких передумовно зображена ця людина. З іншихоб'єктивних відображень зовнішності людини до комплексного портретногоототожнення можуть бути притягнуті рентгенознимки, зліпки обличчя й іншихдеталей тіла, череп і кісткові останки.
Ідентифікуючимоб'єктом завжди є фотознімок, на якому вірогідно відображена людина, якунеобхідно ідентифікувати.
Криміналістичнапортретна експертиза може вирішувути такі питання:
1.Чи зображений на даном фотознімку (відеозапису) гр. Н?
2.Одна або різні особи зображені на фотографіях (відеозаписах)?
3.Чи в одному віці сфотографована людина на представлених знімках?
4.Який знімок є більше раннім?
5.Чи не належить череп, представлений на дослідження, людині, зображеній нафотознімках (рентгеноснимках, відеозапису)?
6.Одна або різні особи зображені на фотознімку й рентгенознімку?
7.Чи одної людині належать частині голови, обличчя, тіла, зображені напредставлених фотознімках (рентгеноснимках)?
8.Одна або різні особи зображені на фотознімках живої людини й невпізнаноготрупа? І т.д.
Длявирішення поставлених перед експертизою питань слідчий, що призначивекспертизу, повинен представити в розпорядження експерта відповідні порівняльніматеріали — зразки для порівняння, які повинні бути гарної якості йзадовольняти вимогам вірогідності, співставленості й повноти.
Вірогідністьматеріалів забезпечується дотриманням процесуальних правил вилучення йоформлення портретів і інших об'єктів, що направляються на експертизу.
Співставленістьматеріалів означає, що зображення повинні мати можливість для порівняння, тобтобажано, щоб особи на знімках були сфотографовані в можливо більш однаковихумовах (поза, ракурс, освітлення,), зображені повинні бути близькі за віком. Цявимога обумовлена тим, що важко, а іноді й неможливо зробити достовірнийвисновок, якщо, наприклад, на одному з порівнюваних знімків людина зображена удитячому віці, а на іншому — у зрілому; на одному — у профіль, а на іншому — уфас; на одному — усміхненої, а на іншому — хмурим і т.д. У випадках, коли єможливість сфотографувати особу, треба це зробити таким чином, щоб отриманізнімки повністю відповідали за умовами фотографування іншому порівнюваномуоб'єкту, (для проведення такої зйомки бажано запрошувати фахівця). Найбільшпридатними для експертного дослідження знімками є сігналетичні фотографії, деособи, що підлягають порівнянню, сфотографовані в однакових умовах.
Повнотаматеріалів, що направляються на експертне дослідження, забезпечується тим, щовони повинні в повному обсязі ознак характеризувати зовнішність. Тому потрібнозібрати найбільшу кількість знімків людини, навіть якщо вони здаютьсяоднаковими, оскільки залежно від різних умов зйомки, технічної якості знімкаознаки людини дістають на знімках різне відображення. Повне уявлення прозовнішність людини дає відеозапис, тому що ознаки в русі виявляютьсявідображеними під різними кутами.
Знімки,що надсилаються разом із черепом, повинні відображати ознаки особи при різнихположеннях голови, що дає можливість залучити до порівняння більшу кількістьознак особи, які відповідають ознакам будови черепа.
Увипадку труднощів, що виникають при підборі зразків, оперативний працівник абослідчий можуть звернутися за консультацією до фахівця.
Дляпереконливості висновку експерта кожне положення, що становить основувисновків, необхідно підтверджувати фактичними результатами дослідження.Висновок, навіть правильний по суті, може викликати сумнів, якщо для нього не приведенодостатніх заснувань і пояснень обставин, які перебувають із ним у протиріччі.