Зміст
1. Характеристика безпритульності і можливі її наслідки
2. Нормативно-правові основи соціальної допомогибезпритульним і бездоглядним дітям на державному рівні
Список використаної літератури
1. Характеристика безпритульності іможливі її наслідки
Дитина-сирота — дитина,в якої померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування, — діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їхбатьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнаннямбатьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуваннямпокарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на часслідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням відсплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобоюбатьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинутідіти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульнідіти.
У історії людствадитяча безпритульність існує давно. Але в періоди політичних,соціально-економічних потрясінь: воїн, революцій, національних міжусобиць числобезпритульних дітей зростає. Зміни, що відбуваються в політичній, економічній ісоціальній сферах, духовно — етичні труднощі нашого життя є істотним чинником,що дестабілізує традиційні сімейні відносини. З кожним роком збільшується кількістьсімей, не здатних належним чином забезпечити утримання і виховання дітей. Заявилопро себе так зване «соціальне сиротіння», — сиротіння при живихбатьках. Падіння рівня життя, збільшення числа несприятливих (асоціальних) сімей,втрата етичних засад привели до того, що діти часто «витісняються» навулицю, слідством чого є небачене з післявоєнного часу зростаннябезпритульності. Неконтрольована алкоголізація, зростання споживаннянаркотичних засобів є визначальними чинниками погіршення психічного здоров'янаселення України і вносять вирішальний внесок до депопуляції країни. Алкогольно-наркотичнаепідемія стає національною трагедією України, загрожуючи безпеці не тількиокремої особи, але і держави в цілому.
У країніпродовжується неухильне зростання числа хворих алкогольними психозами іалкогольним недоумством. Критичним є положення з психічним здоров'ям дітей,продовжується зростання числа розумово відсталих дітей, що також обумовленемасштабами пияцтва і збільшенням числа хворих алкоголізмом в країні. Ростутьпоказники числа хворих алкоголізмом серед дітей, підлітків і жінок. Таке явищев України як соціальні сироти, є наслідком алкогольної деградації і втратидуховних цінностей.
Наша країна багатораз випробовувала своєрідні піки безпритульності: у проміжок між першоюсвітовою і громадянською війнами, після голоду і епідемій 1930-х рр. Загрозливірозміри безпритульність прийняла в 1921 — 1925 рр. Згідно офіційній статистиці,в 1922 р. в України налічувалося 2 мільйонів безпритульних дітей, хоча реально їхбуло значно більше. За всю історію України аж до сьогоднішнього дня це єдинийперіод, по якому ми маємо певні цифри по безпритульних дітях. У 1920-і роки цебула найбільша державна і суспільно-педагогічна проблема. У 1921 р. в країніпочався жорстокий голод, у зв'язку з яким була організована широка агітація зазбір пожертвувань в допомогу кинутим дітям.
Безпритульні діти- це діти, які не мають батьківського або державного піклування, постійногомісця проживання, відповідних віку позитивних занять, необхідного догляду,систематичного навчання і розвиваючого виховання. По даним, затвердженимГенеральною прокуратурою України на початок 2005 року налічувалося півмільйонабезпритульників. За різними джерелами статистики в України від 0,5 до 1мільйонів безпритульних. Слід відмітити, що з цієї кількості зареєстрованотільки менша частина покинутих дітей, до числа яких входять діти, які інодіживуть в притулках, дитячих будинках.
Маса малолітніхбезпритульних протягом року непостійна: вона зменшується з настанням холодів ізростає до максимуму в літні місяці.
На зростаннябезпритульності в умовах нестабільності політичного, соціально-економічногожиття впливають кризові явища в сім'ї, порушення її структури і функцій,зростання числа розлучень, зростання багатодітних і бідних сімей. Розповсюдженнявказаних соціальних явищ містить в собі очевидну загрозу нормальному розвиткудержави, оскільки сприяє зростанню злочинності, наркоманії, збільшеннюкількості захворювань, знижує продуктивність праці, підриває етичні засадисуспільства. Безпритульність і бездоглядність дітей є загрозою, майбутньомуУкраїни, оскільки перспективи розвитку держави безпосередньо залежать відфізичного здоров'я, етичного виховання і утворення підростаючого покоління. Основніпричини підліткових правопорушень це: а) дефіцит сімейного, емоційного тепла; б)слабкий контроль з боку батьків (вахтовий метод роботи; асоціальна поведінкасім'ї, зокрема алкоголізація; соціальний аспект сімейного неблагополуччя (багатодітні,неповні, безробітні); ігнорування вимог школи батьками; у) недосконалістьзаконодавчої бази, що регламентує відповідальність батьків за виховання дитини;г)«самоствердження» дитини в підлітковому середовищі: (зсув цінніснихорієнтирів; переважаючий вплив вулиці; схильність до ризику; неадекватністьповедінки).
У ситуації, щосклалася, держава робить заходи, але вони не достатньо ефективні для вирішенняпроблем безпритульності і її зниження. Дитячим будинкам не вистачає покладеногопо бюджету фінансування, щоб відремонтувати і облаштувати приміщення, в якихрозселені діти. Вихованцям дитячих будинків не вистачає одягу, шкільногописьмового приладдя, забезпечення, тепла і ласки з боку вихователів і педагогів.В результаті серед дитини з дитбудинку багато ослаблених і страждаючих хронічнимизахворюваннями дітей. Розповсюджується жорстоке і грубе поводження з дітьми вінтернатних установах і в сім'ях при зниженні відповідальності за їх долю. Звичайнасім'я дає дитині більше, ніж дитячий будинок. Такі установи потрібні не длязмісту, а для подальшого пристрою безпритульника. Підлітки виходять з дитячогобудинку, не підготовленими до самостійного життя, їм не виявляється повноціннані практична, ні психологічна підтримка в подальшому пристрої своєї долі. Заданими статистики приблизно 40% випускників дитячих будинків і шкіл — інтернатівстають алкогольно і наркотично залежні, 40% потрапляють в злочинний світ, 10%кінчають життя самогубством. І лише 15% більш менш успішно влаштовуються всамостійному житті. Відсутність координації в роботі міністерств соціальногоблоку і органів виконавчої влади на місцях не дозволила створити в країніповноцінну систему профілактики бездоглядності, правопорушень і злочинностінеповнолітніх. У результаті обов'язки контролю за юними бездоглядними дітьмирозподілилися по різних відомствах, діти ж залишаються нічийними. Втратившиколишні соціальні зв'язки, цінності і інститути, багато хто з них не зумівпристосуватися до нових умов життя, різні відомства не наблизили дітей доосновних сфер життєдіяльності (спорту, школі, роботі).
Додатковимчинником ризику стала і позиція школи, яка відмовляється від дезадаптованихдітей. Згортання позакласної роботи в освітніх установах, зникнення дитячихгромадських організацій під впливом ринкової стихії і у зв'язку із зубожінням державногобюджету обідняє вільний час дітей, їх виховання і розвиток. Надані самим собі,діти закидають навчання, віддають вільний час вулиці, неблагонадійній компанії,безцільному проведенню часу. Всі ці і багато інших чинників ведуть досоціальної дезадаптації, руйнування нормального процесу соціалізації дитини.
У ряді випадківбезпритульність дітей — наслідок педагогічної безпорадності батьків, їхспотвореного уявлення про межі самостійності дітей, відсутність контролю за їхпроведенням часу, заклопотаності дорослих лише проблемою задоволення природнихі матеріальних потреб, порушення взаєморозуміння і довіри між дітьми і батьками.Джерелом ослаблення уваги до дітей є ситуації розлучень, які не тількитравмують психіку дитини, але і нерідко обумовлюють розлад з батьками; взаємнанезадоволеність дорослих і дітей, прагнення останніх до автономізації; бажаннядо мінімуму звести контакти з рідними.
Характернаособливість останніх років — зміна структури злочинності неповнолітніх у біккорисливих, а також насильницьких злочинних діянь. Найбільш поширеним злочиномзалишаються крадіжки. На другому місці по поширеності серед неповнолітніхкоштує такий тяжкий злочин проти власності як грабіж. Аналіз кримінальних справсвідчить, що 70% засуджених підлітків на момент скоювання злочинів ніде невчилися і не працювали. Майже половина з них проживала в неблагополучних сім'ях.В середньому по України дитяча злочинність — 9,6%. Слід зазначити, що якіснозмінилася характеристика самої злочинності, яка відрізняється високим ступенеморганізованості. Груповий характер — це сьогодні одна із специфічнихособливостей злочинності неповнолітніх. За останні роки частка неповнолітніх,таких, що скоїли злочини у складі груп, стабільно перевищує 70%. Статистикасвідчить про те, що злочинність неповнолітніх має стійку тенденцію до «омолоджування».Тому найгостріше встає проблема злочинності малолітніх, таких, що не досягли14-річного віку, а також підлітків, які не підлягають кримінальнійвідповідальності. Їх на обліку в підрозділах органів внутрішніх справ полягаєбільше 93 тис.
Специфічнапроблема неповнолітніх — токсикоманія і наркоманія. Підлітки зловживаютьнаркотиками в 7,5 разів, а засобами, що одурманили, в 12 разів частіше, ніждорослі. На відміну від дорослих підлітки розглядають проблему зловживанняпсихічно активними речовинами не з висоти державних інтересів, а на рівніміжперсональних відносин. Для підлітків наркотики залишаються, хоча і доситьдоступною, поширеною, але все, же екзотикою, модним забороненим плодом, в, тойчас як алкоголь став для них звичайним, побутовим засобом одурманення. Алкогользалучає безпритульного до порочного круга. Його споживання є необхідною умовоюдля участі в групі, не об'єднаній, якими-небудь цілями, і часто залученням досоціальних зв'язків з навколишнім світом. Групова згуртованість, що досягаєтьсяза допомогою сумісного споживання алкоголю, відповідає потребам підлітка впсихологічному захисті з боку групи.
Істотноскоротилося число, виросла платність і знизилася доступність для сімей дитячих дошкільнихустанов. Припинили існування піонерська організація і комсомол, численнібезкоштовні шкільні кухлі і секції. Негативну роль зіграла відміна обов'язковоїсередньої загальної освіти і комерціалізація професійної освіти.
Змінилисярепертуар дитячих театрів і кіно, політика книговидання для дітей. У дитячому імолодіжному середовищі часто культивуються гірші зразки закордонної моралі ікультури. Ще один пункт боротьби з безпритульниками — створення ювенальної (дитячою)юстиції, яка забезпечить захист, свобод і законних інтересів неповнолітніх. Заостанніх 10 років було зроблено декілька спроб розробити, і внести до ВерховноїРади відповідні законопроекти, проте уряд завжди давав негативний висновок. Хочаможливо, що тепер ситуація може змінитися — проблемою турбувався президент.
Слід зазначити, щодля виходу з ситуації, що склалася, необхідний комплексний підхід, що включаєвзаємодію всіх зацікавлених відомств, зачіпає органи державної влади,законодавство, зміну загального соціально-економічного середовища.2. Нормативно-правові основисоціальної допомоги безпритульним і бездоглядним дітям на державному рівні
В результатіпадіння рівня життя, погіршення соціально-економічного положення більшості українськихсімей, безробіття, різко збільшеної міграції населення, збільшення числанеблагополучних сімей, падіння етичних засад привело до зростаннябезпритульності, агресії, нетерпимості, злочинності і правопорушень в дитячомупідлітковому середовищі, розповсюдження наркоманії. Ці тривожні тенденціїсвідчать про необхідність комплексного вирішення проблем профілактикибезпритульності і правопорушень неповнолітніх, захисту їх прав, соціальноїреабілітації і адаптації. Надання допомоги дітям, з різних причин, що залишивсябез піклування батьків, є найважливішим напрямом соціальної політики держави. Держававимушена брати на себе турботу про дітей, що залишилися без піклування батьків,витрачати кошти на їх утримання, але головною проблемою в даному випадку єсоціалізація дітей, як поза сім'єю, так і в нових сім'ях (опікунських,приймалень — тобто в тих, де відсутній генетичний зв'язок між дітьми і батьками).Основний зміст соціальної роботи з дітьми, що залишилися без піклуваннябатьків, полягає в захисті їх прав, пристрої, контролі за умовою їх змісту,соціальної реабілітації і адаптації, допомоги в працевлаштуванні і забезпеченніжитлом.
В Україні сьогоднііснує достатньо обширне правове поле, регулююче питання боротьби збезпритульністю і бездоглядністю. В України був прийнятий Закон «Просоціальний захисту осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування». Справжній закон встановлює основні гарантіїзаконних інтересів дитини, передбачених конституцією України, в цілях створенняправових, соціально економічних умов для реалізації законних інтересів дитини. Законвиділяє особливу категорію дітей, що потребують посиленого захисту державнихорганів, дітей тих, що знаходяться у важкій життєвій ситуації. Діти-сироти,соціальні сироти і приховані соціальні сироти відносяться до групи ризику. Законпередбачає необхідність забезпечення соціальної адаптації і соціальноїреабілітації таких дітей, вводить поняття соціальних служб для дітей — цеорганізації, що здійснюють заходи щодо соціального обслуговування дітей,соціальної підтримки, надання соціально-побутових, медико-соціальних,психолого-педагогических, правових послуг і матеріальної допомоги, соціальноїреабілітації дітей, що знаходяться у важкій життєвій ситуації. У ст.4. «Заходисоціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,а також осіб із їх числа» наголошується про те що:
Заходи соціальногозахисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а такожосіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.
Державні соціальністандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а такожосіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особаперебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановленийпрожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
Державні соціальністандарти і нормативи встановлюються щодо:
мінімальногоматеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;
мінімальногостандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бутизмінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такоїроботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця — встановленнягрошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт тадітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного абомісцевих бюджетів;
мінімальногостандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьмивиховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різнихформах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;
мінімальногостандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умовинавчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку абодо закінчення відповідних навчальних закладів;
мінімальногостандарту медичного обслуговування;
мінімальногостандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленоїбатьківського піклування;
мінімальногостандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.
Кабінет Міністрів Україниможе встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти, нормативиспоживання та нормативи забезпечення для дітей-сиріт, дітей, позбавленихбатьківського піклування, а також осіб із їх числа.
Домінуючеположення серед правових норм, покликаних захистити сім'ю, займають нормисімейного законодавства. В даний час воно істотно оновлене. У Сімейному кодексіє спеціальний розділ «Форми виховання дітей, що залишилися без піклуваннябатьків», в якому указується, що захист інтересів дітей у випадках смертібатьків, позбавлення їх батьківських прав, визнання батьків недієздатними, атакож в інших випадках відсутності батьківського піклування покладається наоргани опіки і опікування. На органи опіки і опікування покладаються обов'язкипо виявленню, обліку і обранню форм пристрою дітей, що залишилися безпіклування батьків, а також по контролю за умовами їх змісту, виховання іосвіти. Вони зобов'язані в триденний термін з дня отримання повідомленняпровести огляд умов життя дитини і забезпечити його захист і оформлення.
Діти, щозалишилися без піклування батьків, підлягають передачі на виховання в сім'ю (наусиновлення/удочеріння, під опіку/опікування або в приймальню сім'ю), а завідсутності такої можливості до відповідних установ для детей-сирот або дітей,що залишилися без піклування батьків. Законодавство, таким чином, віддаєпріоритет саме сімейним формам пристрою дітей як потребам дитини, що найбільшвідповідають, і що створює оптимальні умови для його виховання і розвитку. Органиопіки і опікування є органами місцевого самоврядування, їх діяльністьрегламентується наступними документами: Конституція України, іншими правовимиактами. Органи опіки та піклування керуються наступними в основному керуютьсянаступними статтями закону:
Стаття 11. Органиопіки та піклування
Органами опіки та піклуванняє державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органиміських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Органи опіки та піклуваннязабезпечують вирішення питань щодо: надання опіки та піклування наддітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, тазастосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування;
соціальногозахисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей;
забезпеченняпріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування;
притягнення довідповідальності осіб, які порушують права дитини;
надання письмової згодиабо заперечення на відчуження нерухомого майна (у тому числі житла) та іншого майна,власником якого є дитина;
подання заяв, клопотань,позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування.
Соціальний захист тазахист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють державні адміністраціїрайонів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих органів міських, районниху містах, сільських, селищних рад.
Присутністьпредставника органів опіки та піклування на судових засіданнях є обов'язковою вразі, якщо розглядається справа стосовно дитини або з питань, що зачіпаютьправа дитини.
Стаття 12. Функціїслужби у справах дітей щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми,позбавленими батьківського піклування
Безпосереднєведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
бере участь у здійсненнізаходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання,а також координує здійснення таких заходів;
оформляє документина усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування, визначених цим Законом;
оформляєклопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування;
здійснює контроль заумовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування;
здійснює інші заходистосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Для здійснення функційщодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленимибатьківського піклування, у складі служби у справах дітей створюється окремийпідрозділ, діяльність якого визначається в установленому порядку. Штатначисельність такого підрозділу встановлюється залежно від кількості дітей-сиріт тадітей, позбавлених батьківського піклування, але має становити не менше двохосіб.
Закон України Стаття15. Соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, а також осіб із їх числа
Соціальнийсупровід здійснюється стосовно дітей, які перебувають на вихованні в сім'ях опікунів,піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, а також щодоосіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Соціальнийсупровід дієздатних осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, здійснюється за їх письмовою заявою.
Соціальнийсупровід може здійснюватися стосовно усиновленої дитини, якщо ця діяльність не порушуєтаємницю усиновлення і виконується за згодою або на прохання усиновлювача абодитини.
Завданнясоціального супроводу — сприяти адаптації дитини в новій сім'ї, створеннюпозитивного психологічного клімату в сім'ї, умов розвитку дітей з урахуванняміндивідуальних потреб кожної дитини, забезпеченню оптимальних умов життядитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та особи із їхчисла та захисту їх прав.
Соціальний супровіддитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та особи із їхчисла здійснюється за спеціальним планом, який складається для кожної дитини-сироти,дитини, позбавленої батьківського піклування, та особи із їх числа ікоригується раз на рік.
Соціальна підтримка,що надається цим Законом дітям-сиротам і дітям, що залишилися без піклуваннябатьків практично стосуються всіх сторін їх життя, що особливо важливе всучасних економічних умовах, коли забезпечити права таких дітей стає всескладнішим. Додаткові гарантії по соціальній підтримці — це законодавчозакріплені додаткові заходи по соціальній підтримці дітей-сирот і дітей, щозалишилися без піклування батьків, надавалися відповідно до чинногозаконодавства, забезпечуються і охороняються державою. Закон регулює відносини,що виникають у зв'язку з наданням і забезпеченням органами державної владидодаткових гарантій по соціальній підтримці прав дітей-сиріт і дітей, щозалишилися без піклування батьків.
А також з виходомцього Закону діти-сироти і діти, що залишилися без піклування батьків отрималиправо на безкоштовну освіту, на медичне обслуговування дітей-сиріт і дітей, щозалишилися без піклування батьків, на майно і житлове приміщення, право напрацю. Так згідно Закону особи з числа дітей-сиріт і дітей, що залишилися безпіклування батьків, має право здобувати безкоштовно другу професійну початковуосвіту. Дітям до закінчення навчання виплачується щорічна допомога на придбанняучбової літератури і письмового приладдя. У Законі дітям-сиротам і дітям, щозалишилися без піклування батьків надається безкоштовне медичне обслуговуванняі безкоштовні путівки в спортивно-оздоровчі табори. Закон указує на додатковігарантії прав на житлове приміщення: Стаття 32. Збереження права дітей-сиріт тадітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа на житло
За дітьми-сиротамита дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами із їх числазберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними тощо довлаштування у відповідні заклади.
Місцеві державні адміністрації,органи місцевого самоврядування (за місцем проживання дітей до їх влаштування увідповідні заклади) несуть відповідальність за збереження зазначеного житла і поверненняйого дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а такожособам із їх числа після завершення їх перебування у відповідному закладі длятаких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї.
Діти-сироти та діти,позбавлені батьківського піклування, мають право проживати в дитячих будинках сімейноготипу до повернення їм зазначеного житла або надання житла місцевими державнимиадміністраціями та органами місцевого самоврядування.
До працевлаштуваннявипускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукаютьроботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються органами праціта соціального захисту населення за місцезнаходженням житла.
Статтею 23. Регулюєтьсяпрацевлаштування дітей сиріт
Місцеві державніадміністрації, виконавчі органи відповідних рад згідно із законодавством бронюютьробочі місця для працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківськогопіклування, а також осіб з їх числа, забезпечують їх першочерговепрацевлаштування на наявні вакантні робочі місця.
Місцеві державніадміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю центрів зайнятості населеннядля забезпечення тимчасової зайнятості залучають дітей-сиріт, дітей, позбавленихбатьківського піклування, та осіб з їх числа до оплачуваних громадських робіт напідприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та задоговорами — на інших підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідальністьза працевлаштування вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавленихбатьківського піклування, та осіб з їх числа покладається на органи праці тасоціальної політики і на керівника закладу, де перебувала дитина.
Держава забезпечуєпрацевлаштування осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, надання їм першого робочого місця, інформації, професійної консультації,послуг з професійної підготовки і перепідготовки відповідно до законодавства.
Також законамирегулюється і профілактика бездоглядності і правопорушень, неповнолітніх, — цесистема соціальних, правових, педагогічних і інших мерів, направлених навиявлення і усунення причин і умов, сприяючих бездоглядності, безпритульності,правопорушенням і антигромадським діям неповнолітніх, здійснюваних в сукупностіз індивідуальною профілактичною роботою з недосконало літніми і сім'ями, щознаходяться в соціально небезпечному положенні. Діяльність по профілактицібездоглядності і правопорушень неповнолітніх грунтується на принципахзаконності, демократизму, гуманного поводження з неповнолітніми, підтримкасім'ї і взаємодії з нею, індивідуального підходу до виправлення неповнолітніх здотриманням конфіденційності отриманої інформації, державної підтримкидіяльності органів місцевого самоврядування і суспільних об'єднань попрофілактиці бездоглядності і правопорушень неповнолітніх, забезпеченнявідповідальності посадових осіб і громадян за порушення має рацію і законнихінтересів неповнолітніх.
У системупрофілактики бездоглядності, безпритульності і правопорушень середнеповнолітніх увійшли органи управління соціального захисту населення, освіти,опіки і опікування, охорона здоров'я, комітети у справах молоді, службизайнятості, внутрішніх справ, комісії у справах неповнолітніх. Згідно Закону органиі установи системи профілактики бездоглядності і правопорушень, неповнолітніх вмежах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати дотримання законних інтересівнеповнолітніх, здійснювати їх захист від всіх форм дискримінації, фізичного абопсихічного насильства, образи, грубого поводження, сексуальною і іншійексплуатації, виявляти неповнолітніх і сім'ї, що знаходяться в соціальнонебезпечному положенні.
Ухвалою Уряду Українизатверджена низка програм щодо профілактики правопорушень бездоглядними дітьми.Реалізація даної програми дозволить частково зменшити гостроту проблем дитячоїбездоглядності і соціального сиротіння. Результатом реалізації Програми повиннестати збільшення числа спеціалізованих установ для неповнолітніх, таких, щопотребують соціальної реабілітації. Метою Програми визначається подальшекомплексне вирішення проблем профілактики бездоглядності, безпритульності іправопорушень неповнолітніх, захисту їх прав, соціальної адаптації, поліпшенняякості життя і здоров'я дітей, проведення досліджень проблем і прогнозубезпритульності, розробка і апробація нових коректувально-реабілітаційнихтехнологій і програм соціальної, медичної, психолого-педагогической, трудовоїреабілітації; зміцнення матеріально-технічної бази спеціалізованих установ. Плануєтьсяпроведення заходів щодо організації перепідготовки фахівців різного профілю, щопрацюють з бездоглядними дітьми і підлітками-правопорушниками. Державнапідтримка установ по профілактиці безпритульності дозволить розширити їхмережу, оснастити необхідним устаткуванням, автотранспортом; в результатіприйнятих мерів умови мешкання вихованців ефективніше здійснюватимуться їхсоціальна адаптація. Передбачається, що реалізація Програми дозволитьстабілізувати показник кількості безпритульних дітей і підлітків на рівні, щоне перевищує показника минулих років.
Ухвалою Уряду такожзатверджена програма метою якої є попередження соціального сиротіння, створенняумов для повноцінного розвитку дітей-сиріт і дітей, що залишилися безпіклування батьків, і забезпечення умов для їх інтеграції в суспільство,соціальній і особовій самореалізації. Програма передбачає формування системидержавної підтримки дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків; реформуваннясистеми забезпечення життєдіяльності, виховання і навчання дітей; ресурснезабезпечення нових технологій і підтримка регіональних проектів.
На основі програми вже почала розвиватися мережа служб по попередженню соціальногосиротіння, розроблено методичне забезпечення цих служб. Створений і ведетьсядержавний банк даних про дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклуваннябатьків, в даний час діяльність банку регулюється Статтею 14. Банк даних просім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків,батьків-вихователів
Спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молодікоординує діяльність щодо виявлення громадян України, які згодні і можуть взятина виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Ведення банку данихпро сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомнихбатьків, батьків-вихователів покладається на відповідні місцеві органи виконавчоївлади та органи місцевого самоврядування.
Потенційніопікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі в разі необхідності зобов'язаніпройти курс підготовки з проблем виховання дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування, за програмою, затвердженою центральним органомвиконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, до моменту передачі їм дітейна виховання та для спільного проживання. Розвивається нова форма пристрою дітей-сирот — приміщення дитини на виховання всім'ї громадян.
Намічаєтьсявпровадження системи обліку дітей-сиріт, розробка критеріїв відбору сімей, якіможуть прийняти дитину на виховання, забезпечення психолого-педагогічногосупроводу таких сімей, соціальній захищеності в ній дитину, вдосконаленняоплати праці прийомних батьків.
Уряд утвердивзразкові положення про спеціалізовані установи для неповнолітніх, таких, щопотребують соціальної реабілітації. У своїй діяльності центр керуєтьсяфедеральними законами, указами і розпорядженнями Уряду, нормативними правовимиактами суб'єктів України, Зразковим положенням і своїм статутом. Центр береучасть у виявленні і усуненні причин і умов, сприяючій бездоглядності ібезпритульності неповнолітніх, сприяє поверненню дітей в сім'ї; розробляє іреалізує програми соціальної реабілітації неповнолітніх, направлених на вихід зважкої життєвої ситуації; забезпечує захист має рацію і законних інтересівдітей.
Ухвалою Урядузатверджений План першочергових заходів щодо посилення профілактикибезпритульності і бездоглядності неповнолітніх. Урядом прийняті вирішення простворення банку даних про безпритульних і бездоглядних неповнолітніх,правопорушниках, дітях, що зловживають психоактивними речовинами, алкоголем інаркотиками; про сім'ї, що знаходяться в соціально небезпечному положенні. Підготовленіпропозиції про посилення відповідальності батьків (законних представників) неповнолітніхза невиконання обов'язків по вихованню, змісту, навчанню неповнолітніх. Уфедеральних органах виконавчої влади України організовані «гарячі лінії»(телефони довіри) для оперативного вирішення питань по наданню допомогибезпритульним і бездоглядним неповнолітнім. Розробляються програми взаємодіїдержавних органів виконавчої влади з суспільними об'єднаннями і релігійнимиорганізаціями при вирішенні питань профілактики безпритульності ібездоглядності неповнолітніх. Ведеться робота по організації пристрою навиховання в сім'ї дітей, позбавлених батьківського піклування. Проблемипрофілактики дитячої безпритульності, відповідальність дорослих, що невиконуючих батьківські обов'язки, залучають дітей до протиправної діяльності,якнайгірші форми дитячої праці в рамках даного Плану глибоко освітлюють. Створюєтьсясоціальна реклама, що пропагує здоровий спосіб життя, законослухняну поведінку,духовно-моральні цінності сім'ї, залучення дітей і підлітків до праці і занятьспортом.
Виходячи з вищепереліченого, можна стверджувати, що державою створена нормативно-правова базапо профілактиці і боротьбі з безпритульністю і бездоглядністю неповнолітніх, атакож соціальній допомозі, але необхідна підтримка всіх відомств, які несутьвідповідальність за благополуччя і інтереси дітей. Необхідніматеріально-технічне забезпечення і фінансування заходів для виконання законівна державному рівні.
Список використаної літератури
1. Законі України«Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сирітта дітей, позбавлених батьківського піклування».
2. Концепціясоціального забезпечення населення України від 21 грудня 1993 р. // Голос України.- 19 січня 1994 р. — №10.
3. Міжнароднийпакт про економічні, соціальні і культурні права, // Права людини. Міжнароднідоговори України, декларації, документи. / Упоряд. Ю.К. Качуренко-2-е вид. — К.:Юрінформ, 1992.
4. Базилевич В.Д.,Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича.- К.: Знання, 2004.
5. Большойэкономический словарь. / Под ред. А.Н. Азрилияна. — М., 1994.
6. Борецька Н.П. Соціальнийзахист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. — Донецьк: Янтар,2001.
7. Головатий М.Ф. Соціальнаполітика і соціальна робота: Термінол.-понятійн. слов. / Головатий М.Ф., ПанасикМ.Б. — К.: МАУП, 2005.