МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
МАЛААКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Генічеськетериторіальне відділення МАН
СекціяВсесвітня історія
Становленняракетної техніки класу “земля-земля”та основні шляхи її розвитку в канун та період Другоїсвітової війни
Роботу виконав
Попов ОлегВалерійович
учень 11- Б класу
гімназії м.Генічеська
Керівникроботи
вчитель історії
Головіна ЛюбовПавлівна
Генічеськ
2010р
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Дослідження становлення тарозвитку ракетних технологій в канун та період Другої Світової війни
1.1 Передумови розвитку ракетноїтехніки
1.2 Друга Світова війна як основний чинникудосконалення тавикористання ракетноїзброї
Розділ 2. Основні тенденції розвиткуракетобудування напередодні та в період Другої світової війни у країнах –учасницях воєнних дій
2.1 Ракетна техніка країнфашистського блоку
а) балістичні ракети системи “ФАУ”
б) РСЗВ та мінометні установки
2.2 Застосування ракетних технологій уСРСР
2.3 Розвиток ракетної техніки в іншихкраїнах
Розділ 3. Використання ракетноїтехніки як нового виду збройних сил та її вплив на перебіг воєнних дій у періодДругої світової війни
3.1 Застосування ракетної зброї різнимивидами військових сил
3.2 Порівняльна характеристикаартилерії та ракетної техніки як
альтернативних видів зброї
3.3 Найбільші військові операції звикористанням ракетної техніки як
одного з основних засобів веденнявоєнних дій
3.4 Перспективи подальшого розвиткуракетної техніки у військових та мирних цілях
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
Канун Другої Світовоївійни відзначився стрімким пошуком нових видів зброї, які б змогли забезпечититехнічну та вогневу перевагу у веденні бойових дій. Тогочасний розвиток наукита техніки у галузі матеріалознавства та машинобудування, хімії вибуховихречовин та фізичної аеродинаміки призвів до розвитку виробництва тазастосування ракетної техніки.
Поштовхом доцього стали роботи вчених К. Ціолковського, В. Аборенкова, В. Артем’єва, В.Бессонова, В. Брее, В. фон Брауна, І. Гвая, І. Зандера, Г. Лангемака, В. Лужина,А. Тихомирова, Л. Шварца, Кума Хіно, Л. Кемпбелла [1,2].
Розробки цихвчених дозволили значно підвищити надійність реактивних снарядів, стабільністьі дальність їх польоту, прицільність та точність попадання, забезпечититривалий термін зберігання без втрати бойових якостей, значно здешевитивиробництво та зробити його серійним. Інженерні розробки дозволилизастосовувати цей вид зброї у комбінації з різними видами техніки, що значнопідвищило мобільність вогневих установок і забезпечило своєчасну доставку домісць бойових дій. Масовість застосування цього виду зброї, її скорострільністьпризвели до появи нової тактики ведення вогневої підтримки бойових операцій — нанесенняодномоментного залпового вогневого удару по великій площі, що значно підвищилоступінь ураження особистого складу та техніки супротивника.
Враховуючивеликий об’єм теми, у даному дослідженні ми відобразимо найбільш застосовуванийвид ракетної зброї — реактивні снаряди типу “земля-земля” з огляду на те, щоінші види ракетних снарядів — “повітря-повітря”, “земля-повітря”,“повітря-вода” та стратегічні далекоцільові ракети типу “Фау” відіграли меншзначущу роль у веденні бойових дій та в цілому у підсумках війни.
Розвиток цьогонапрямку воєнної техніки під час Другої світової війни призвів у подальшому довиникнення нового виду збройних сил — ракетних військ, які на наш час єпередовою ланкою у сучасних збройних силах України й забезпечують достатнійрівень обороноздатності нашої Батьківщини та її мирне існування.
Конституціямолодої незалежної країни одним з головних стратегічних завдань державивизначає захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпеченнямирного життя та всебічного розвитку її громадян. Українська армія
та найбільшпередовий і технічно оснащений її підрозділ – ракетні сили – є невід’ємноючастиною державної політики, спрямованої на захист інтересів держави. Від станута перспектив розвитку воєнного потенціалу країни залежить подальше збереженнясамостійності, суверенітету і стабільності нашої держави. Проте, щобспрогнозувати напрямки подальшої еволюції українських ракетних технологій,необхідно вивчити витоки та історичне минуле ракетної зброї, осмислити станрозвитку цього виду бойової техніки на початку на початку Другої Світової війнита з’ясувати основні тенденції її розвитку.
Цим і зумовленаактуальність даного дослідження.
Предметомдослідженняє ракетна техніка кінця 30-х років ХХ ст. та періоду Другої Світової війни.
Об’єктомдослідженняє розвиток ракетних технологій в канун і під час Другої Світової війни та їївикористання у бойових діях ворогуючих сторін (в основному у Німеччині та СРСР).
Хронологічнірамкиохоплюють період від 1939 року до кінця Другої Світової війни ( 1945р.).
Метою роботи є дослідження особливостейрозвитку та застосування ракетної техніки в умовах Другої Світової війни підвпливом тогочасного науково-технічного прогресу, визначення найбільш актуальнихнапрямків використання ракет у воєнній галузі та перспективність розвиткуданого виду зброї як самостійного підрозділу військових сил.
Головнимзавданням дослідження було:
- визначеннястану та розвитку ракетобудування у Німеччині та СРСР — головних країнах ворогуючихвійськових таборів, які мали найбільш розвинуті ракетні технології в світі;
- вивченняосновних характеристик реактивних систем залпового вогню, що вироблялись у цихкраїнах, виявлення їх недоліків та переваг у тактико-технічних показниках;
- дослідженняпорівняльних характеристик артилерії та ракетної техніки;
- визначенняперспективності ракетної зброї як однієї з ведучих тактико-стратегічних видівбойової техніки.
Стан науковоїрозробки теми. Дана тема знайшла своє відображення в різних публікаціях довоєнного таповоєнного часу, у сучасній науковій, технічній, довідниковій та мемуарнійлітературі. В дослідженні зроблена спроба, використовуючи чисельну літературнута джерельну базу, узагальнити вивчений матеріал, виокремити контекст ракетноїзброї та визначити чинники, що сприяли розвитку цього виду бойової техніки врізних країнах світу.
Методидослідження.
Дослідженнябазується на використанні системного підходу, що дає можливість розглянутивоєнний потенціал держави як складно організовану конструкцію, важливим іперспективним елементом якої виступає ракетна техніка. Виходячи з проблематикироботи, використовувався також кількісно-якісний аналіз для визначення основниххарактеристик реактивних снарядів різних типів та порівняльний метод у з’ясуванніїх тактико-технічних переваг. Для розкриття практичних аспектіввикористовувався аналітичний метод, зокрема, в аналізі технічних досягнень усфері ракетобудування різних країн. При розробці пропозицій стосовно подальшогорозвитку ракетної галузі використовувався також метод моделювання тапрогнозування, зокрема, у розробці висновків щодо вивчення ракетної зброї якоднієї з найперспективніших галузей розвитку військової техніки.
Практичнезначенняданої роботи полягає в тому, що вона є спробою вийти за межі шкільної програми,а узагальнення та висновки можуть бути основою для подальшої роботи над темою.Цей матеріал може бути також корисним в якості додаткового матеріалу для учнівсередньої школи, які цікавляться подіями Другої Світової війни.
Апробація теми. Тема виносилась на захистнаукових робіт у рамках районного відділення Малої академії наук та отрималасхвальні відгуки з боку викладачів історії. Заслуховувалась на відкритомузасіданні факультативу “Ролть НТП у розвитку людства”. Виносилась для обговорення вшкільному науковому товаристві “Інтелект”.
РОЗДІЛI
ДОСЛІДЖЕННЯСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ РАКЕТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
1.1Передумови розвитку ракетної техніки
Ракети — одне знайбільш геніальних винаходів людства за весь період його існування. Вонивикористовуються у різних галузях не тільки для воєнних, а й наукових цілей.Сьогодні важко уявити собі життя без телекомунікацій, інтернету, мобільногозв’язку. Всьому цьому ми вдячні саме ракетам. Ракети стають все більш важливимиі у плані освоєння космосу.
Проте існують йінші фактори. У наш час, в епоху глобалізації економічних та геополітичнихпроцесів, досить гостро постає питання про забезпечення захисту не тількипевних країн, але й всього світу. Сьогодні ракети досить часто використовуютьдля військових цілей. На озброєнні більшості сучасних країн є величезнакількість ракетних комплексів, не говорячи про ядерну зброю. Тому ми маємо звернутисьдо історичних фактів створення ракетної технології для більш детального вивченняцієї проблеми.
Звернімося допершоджерел створення ракетних комплексів в давні часи. 960 рік — саме на цейрік припадає перша згадка про використання в Китаї бойових порохових ракет [3]. Розглянемо принципи їх використаннята конструкції.
Перші китайськіпорохові ракети складались із бамбукової трубки з пороховим зарядом.Характерним для них була відсутність стабілізатора й відсутність можливостіуправління цим видом зброї. Досить цікаво, що у майбутньому цю технологіюбудуть використовувати татаро-монголи у своїх війнах [4].
У 1232 році уКитаї створено ракетні установки для залпового вогню та ракети з дальністюпольоту до 9 км. Це стало справжньою основою для розвитку ракетобудування йнауково-технічного прогресу загалом. Конструкція установок була досить простою,проте дієвою (див. додаток А). Багато учому вона була схожа на “Катюші” часів Другої Світової війни, тобтостала її прообразом.
Згодом, близько 1250 року арабивикористовували бойові порохові ракети проти хрестоносців в 7-му Хрестовомупоході [3].
Останнімнайважливішим прикладом використання ракетної техніки у Європі було розгромленням.Копенгагена англійською ракетною ескадрою під керівництвом адмірала Дж.Гамбераракетами конструкції В. Коунгрева (див. додаток Б) у 1796 році [5]. Після цієїподії людство біля 150 років майже не використовувало ракетну техніку натериторії Європи. Фактично вперше лише на теренах Другої світової війни зновупролунала ракетна техніка в образі “Катюші” та німецьких “Фау”.
1.2Друга світова війна як основний чинник удосконалення та використання ракетноїзброї
В канун Другої Світовоївійни знов постала проблема застосування ракетної техніки у військових цілях. Основнимикраїнами — агресорами того часу були СРСР та Німеччина. Дві країни з величезнимнауково-технічним та ресурсним потенціалом вели політичну і економічну боротьбуна світовій арені. У 30-х роках ХХ ст. в обох країнах панували мілітаристськінастрої. Величезні амбіції керівників держав перетворювали країни на джерелаагресії. Керівництво розуміло, що війна неминуча, і це стимулювало розвитоккраїн загалом саме у внутрішньо-військовому сенсі. Невід’ємною частиною цьогобула стимуляція розвитку як важкої артилерії, так і прогресивногоракетобудування.
З обох боківвеличезні кошти вкладалися в удосконалення нових видів зброї і техніки. Так,напередодні війни СРСР мала новітні розробки так званих “Катюш” (БМ-13), у свою чергу Німеччина, не відстаючи, робила ставкусаме на впровадження ракетно-балістичних проектів. Німецькі вчені зумілидосягти багато чого ще до війни, коли Гітлер кинув на розвиток збройних силмільярди рейхсмарок.
Ракети V-1 та V-2згодом слугували прототипами балістичних атомних і космічних ракет СРСР та США.Нацистськими вченими були розроблені та створені радари, інфрачервоні і звуковідетектори, самонавідні й керовані бомби, ракети «повітря-повітря”,торпеди, скорострільні безвідкатні гармати для літаків, підводні човни з електродвигуном.Паралельно такі ж розробки велися і в Радянському Союзі та США.
Якби війна тривалаще кілька років і Німеччина встигла б добудувати своє “Знаряддя помсти” — гігантську скорострільну гармату V-3, що стріляла на відстань у кілька сотенькілометрів, та налагодити виробництво реактивних або ракетних винищувачів йзастосувати перший у світі бойовий нервово-паралітичний газ, або хоча бзавершити розробку атомної бомби, то підсумок війни, можливо, міг бути ще більшкривавим [6]. У своєму щоденнику головнийпропагандист третього рейху Геббельс писав за місяць до закінчення війни: “Положення у нас настільки безнадійне,що жити не хочеться. Проклятий Герінг зовсім не управляє ВПС. Було б у наспобудовано хоча б 200 реактивних ракет, ми могли б по-іншому розмовляти замериканцями і росіянами. Але нічого цього немає, напевно, вже й не буде. Не встигли!“[7, с. 73].
Використання цихдосягнень призвело до тактичної зміни основ ведення боїв. На задній планвідходила стара, непрогресивна зброя, даючи місце новим видам озброєнь, як торакети або новітні артилерійські розробки.
Досить часто натеренах Другої Світової війни поруч із ракетною технікою використовувалась самеартилерія, яка на той час складала основу важких військ ворогуючих сторін. Нестояв на місці і розвиток самої артилерії, адже було спроектовано нові її види.Для прикладу візьмемо важкі самохідні установки Радянського Союзу, які булостворено на базі важких броньовиків, або ж навіть на танковій основі. Вониактивно використовувались для масового знищення техніки або ж позицій ворогів.
Проте артилерія булахоч і важливим, але старим видом військової техніки, який майже вичерпав усіресурси вдосконалення. Натомість ракетні технології тільки-но почали стрімко розвиватися як утехнічному, так і у тактико-стратегічному напрямках. Вже на той час вони малибільшу мобільність та можливість використовуватися для ведення одномоментногозалпового вогню по великій площі.
Втім, зупинимосьокремо на озброєнні такого типу кожної з ворогуючих країн.
РОЗДІЛII
ОСНОВНІТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РАКЕТОБУДУВАННЯ НАПЕРЕДОДНІ ТА В ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇВІЙНИУ КРАЇНАХ-УЧАСНИЦЯХ ВОЄННИХ ДІЙ
2.1Ракетна техніка країн фашистського блоку
Для того, щобконструктивно розглядати всі аспекти розвитку зброї, необхідно провестидетальний аналіз ракетного забезпечення кожної з країн. Головною державою –агресором на той час була Німеччина. Саме на ній ми і зупинимось.
Німеччина, якодна із найбільш розвинених країн світу, мала величезний науково-технічнийпотенціал у всіх галузях, що у свою чергу стало основою здійсненнянауково-технічної революції. Наявність кваліфікованих наукових кадрів стало факторомстворення як перспективних нових видів зброї, так і удосконалення старих.
Основою воєнноїтехніки Третього Рейху стала так звана “зброя відплати” -
(нім.Vergeltungswaffe; V-Waffen) – амбітна назва ряду проектів створення зброї нацистськоїНімеччини, покликаних змінити хід Другої світової війни на користь Німеччини. Увиступах пропагандистів Третього рейху як синоніми “зброї відплати” вживалисятерміни “Спис Вотана”, “Меч Зігфріда” та інші терміни давньогерманськоїміфології [8].
Однією зновітніх, прогресивних галузей воєнної техніки Німеччини було самеракетобудування, яке стало основою “зброї відплати”. Німеччина досягла величезних успіхів саме у цій галузі. Розглянемоосновні типи ракет .
Найбільш відомимипроектами важкого “зброї відплати” є реактивний безпілотний літак-снаряд “Фау-1” (V-1, Fi-103) і балістична ракета “Фау-2” (V-2, A4). Менш відомими, але тим не менш реальноіснуючими проектами, доведеними до тієї чи іншої стадії виконання, були проектикерованої міжконтинентальної двоступеневої крилатої ракети А-9/А-10 (“Amerika-Rakete”, або “Projekt Amerika”) (див. додаток В) для бомбардування Нью– Йорка та інших міст США.
Крилата ракета А-9/А-10“Amerika-Rakete” була випробувана незадовго до закінчення Другої світовоївійни, 24 січня 1945 р. Доведення проекту бомбардування Нью-Йорка до кінця,мабуть, було вже неможливо, оскільки Третьому рейху залишалося проіснувати лишекілька місяців. За неперевіреними даними, був близький до завершення і проекттриступінчатої міжконтинентальної балістичної ракети А-12.
Застосуванняперших багатоступеневих твердопаливних ракет дозволило розробити міжконтинентальнібалістичні ракети [8].
Балістичніракети системи “ФАУ”.
“Фау-1”(див. додаток Г) (нім. V-2 (Vergeltungswaffe-2) – дослівно- зброя відплати) — одна з ракет проекту Зброя відплати, інша назва нім. А-4(Aggregat-4)) — одноступінчата балістична ракета, розроблена фірмами “Аргус” і “Фізелер” (конструктор В. Брее) у вигляділітака-середньоплана довжиною 7,6 м, розмахом крил 5,3 м, стартовою масою 2,2 т/ (з яких 1т. припадала набойовий заряд і 0,5 т. — на пальне). Пульсуючий повітряно-реактивний двигунзабезпечував швидкість польоту 550 км / год/ і дальність від 240 до 370 км/ (востанній модифікації).
“Фау-1” мала систему управління на основі пневматичного гіроскопічного автопілота з магнітною корекцією імеханізмом відліку пройденої відстані, який видавав команду на пікірування.Ракета відрізнялася простотою конструкції, але мала низькі тактико-технічніхарактеристики і велику вразливість для засобів ППО.
“Фау -1” застосовувалась Німеччиною наприкінці Другої Світової війни для ураження міст і великих об’єктівна території Великобританії і Бельгії. Після війни була прототипом для розробкиперших балістичних ракет в США, СРСР та інших країн [9].
“Фау-2”(додаток Д), одноступінчата балістична ракета з рідинним ракетним двигуном і автономним управліннямна активній ділянці траєкторії. Стартова маса майже 13 т., маса вибуховоїречовини — 800 кг, довжина — 14 м, максимальний діаметр корпуса — 1,65 м.,швидкість польоту наприкінці активної ділянки траєкторії — 1700 м/с (6120 км/год.),дальність польоту — до 320 км. “Фау-2” мала складну конструкцію, що обходилася у виробництвівдесятеро дорожче, ніж “Фау-1”, коштувала в середньому 119600 рейхсмарок, й була абсолютноневразливою для засобів ППО того часу. Проте невисока точність влучення (в колодіаметром 10 км. влучало тільки 50 % запущених ракет) й недостатня потужністьбойового заряду не давали змоги ефективно використовувати цю перевагу. З 4300запущених ракет понад 2000 вибухнули на землі чи в повітрі при запуску, абовийшли з ладу в польоті, 1402 з тих, що долетіли, застосовано безпосередньопроти Великобританії, 517 із них вибухнули в Лондоні [10].
Наступнийпредставник цієї зброї належить до ППО.
Зенітна ракета“Вассерфаль”. Розглянемо характеристики.
Снаряд “Вассерфаль”(див. додаток Е) представляв собоюаналог “Фау-2”, зменшений у два рази. Відмінною рисою ракети було те, щовона мала чотири короткі крила. Передбачалося, що ця ракета після підйому назадану висоту повинна була розгорнутися і атакувати бомбардувальник або в лоб,або у хвіст. Розробку ракети вдалося довести до кінця, але її не встиглизапустити в серійне виробництво. Перші модельні випробування ракети відбувалисяв березні 1943 року. До кінця війни ракета мала статус “зброї відплати”.
До травня 1945року ЗУ “Wasserfall” була готова до серійного виробництваі готувалася до розгортання на бойових позиціях. У березні 1945 року пройшливипробування ракети, на яких “Вассерфаль” досягла швидкості 780 м / с і висоти 16 км. Зброя успішно пройшла випробування і могла взяти участь у відбитті нальотівсоюзної авіації. Але не було заводів, де можна було розгорнути масовевиробництво, а також не було достатньої кількості ракетного палива. До кінцявійни залишалося півтора місяця. Деякі джерела повідомляють, що 50 ЗУ “Вассерфаль”все ж таки були поставлені на бойовечергування.
Також інтереспредставляє ЗУ “Wasserfall” з вертикальним стартом, щорозроблялася німецьким конструктором ракетної техніки Вернером фон Брауном(після війни працював у США). Це була зменшена крилата ракета A-4 “Фау-2”. Старт ракети проводився вертикально вгору зі спеціального пускового верстата, аналогічного “Фау-2”. Після запуску наведення на ціль “Вассерфаля” здійснював оператор за допомогоюрадіокоманд [11].
Досить великоїуваги заслуговують німецькі міномети, які широко застосовувались у театрахвоєнних дій Другої Світової війни. Яскравим представником цього став “Nebelwerfer”- німецький буксируваний реактивний міномет. За характерний звук, що видаєтьсяснарядами, отримав у радянських солдатів прізвисько “Віслюк”. Інша розмовнаназва – “Ванюша” — за аналогією з розмовною ж назвою “Катюша”. Буквальний переклад назви з німецького — газомет — наводитьна припущення, що спочатку знаряддя передбачалося використовувати в якостіхімічної мортири для створення димових завіс. У ході військових дій булозахоплено й хімічні снаряди для цієї зброї, які підтверджували його первіснепризначення Проте фактично воно використовувалося для стрільбиосколково-фугасними мінами.
Реактивнийміномет “Nebelwerfer 41”(див. додаток Є) мав шість 150-мм стволів і стріляв68-кілограмовими снарядами на відстань 6,8 км. Більш пізня версія свідчить, що “Nebelwerfer 42”(див. додаток Ж ), мала п'ять 210-мм стволів. Для неїзастосовувалися значно важчі 210-мм снаряди вагою 113 кг, дальність стрільби якими становила 8 км. Крім того, “Nebelwerfer 42” оснащувався знімними направляють для снарядів калібру 150 мм від “Nebelwerfer 41”, які монтувалися всередині стволів. Обидва міномети встановлювалися на легкому двоколісномулафеті. Після наведення міномета на ціль розрахунок йшов в розташоване поручукриття. Запуск проводився дистанційно, по проводах від акумулятора. Залптривав близько 10 секунд. Залишений снарядами димовий слід був чудовиморієнтиром для артилерії противника, тому розрахунку потрібно якомога швидшезмінити позицію. Але внаслідок того, що на радянському фронті “Nebelwerfer” використовувавсяспільно зі штатною важкою артилерією, гаубицями і гарматами, то такої потреби вукритті не було потрібно аж до 1943 року. Основним недоліком міномета на пізніхетапах війни стала низька мобільність, через яку він міг стати легкою здобиччюдля ворожої авіації. Для подолання цього недоліку міномет стали встановлюватина напівгусеничне шасі. Така машина отримала назву “Panzerwerfer”. Іншимспособом подолання недостатньої мобільності, особливо популярним в кінці війни,стало виробництво більш дешевих (часто дерев'яних) одноразових пускових установок- так званих “Wurframen”(див. додаток З), які доставлялися на вогневу позиціюна тягачі. Після пуску розрахунок швидко залишав позицію. Реактивні снаряди,які використовуються для “Nebelwerfer”, також застосовувалися на літаках ППО [12].
Важливе місце утогочасній ракетній техніці посідає 15 cm “Panzerwerfer” 42 auf Sf, або Sd.Kfz.4 (див. додаток И) — германська самохідна РСЗВ періоду Другої світовоївійни. Створена в 1942 році на базі напівгусеничного вантажного автомобіля “Opel Maultier”. В ході серійного виробництва в1943-1944 роках було випущено 300 Sd.Kfz.4 / 1, а також 289 підвожчиківбоєприпасів до них, на тій же базі. Sd.Kfz.4 / 1 активно використовувалисянімецькими військами аж до кінця війни [13].
Оскільки жоднагерманська реактивна система залпового вогню не досягала дальності стрільби“Катюш”, Верховне Головнокомандування вермахту прийняло рішення про детальневивчення конструкції радянської РСЗВ і створення аналогічної системи.Реалізація цього завдання було доручено заводу “Waffenfabrik Brunn”(колишнізаводи “Ceska Zbrojovka” в Брно). Фактично була скопійована сама радянськапускова установка: 48 направляючих незвичного для німців рейкового типу(офіційна назва: 8-cm Raketen-Vielfachwerfer) монтували на бронетранспортері,для якого використовувалися різні шасі. Зважаючи на велику вагу пусковоїустановки (48 балкових направляючих у чотири яруси), її довелося монтувати набазі трофейного французького середнього танка SOMUA S35, що отримав у вермахтіпозначення PzKpfw 35s або 739 (f). Реактивна система залпового вогню, щоотримала позначення Sd.Kfz.303(додаток І), стала єдиною німецькою повністюгусеничної пусковий установкою реактивних снарядів. Напрямні монтувалисязамість знятої башти танка. Проте у бойових умовах ця система так і не булавикористана [ 14].
Таким чином, уцей період Німеччина мала найбільш розвинений науково-технічний потенціал увиробництві ракетної техніки, особливо в ракетах стратегічного застосування звеликою дальністю ураження.
2.2Використання ракетних технологій у СРСР
СРСР – країна звеличезним науково-технічним потенціалом, який став базисом розвитку РСЗВ тареактивних мінометів. Наявність величезної кількості трудових і природнихресурсів зумовило як удосконалення старих, так і розвиток нових видів бойовоїтехніки, насамперед ракетних військ. Ще напередодні війни Радянський Союз маввеличезну кількість бойових розробок у галузі реактивної техніки. Що ж зумовилоподібний розвиток?
Як вже булозазначено, обидві ворогуючі сторони знали, що війна неминуча. Винайдення новихвидів РТ призвело до широкого їх використання у театрі бойових дій Другоїсвітової війни, і саме завдяки РСЗО були виграні важливі битви. Серед головнихдосягнень науковців СРСР були так звані “Катюші”( БМ-8 БМ-13і БМ-31.Зупинимосьдетальніше на цьому виді.
“Катюша” — неофіційна збірна назва бойових машин реактивної артилерії БМ-8 (див. додаток К),БМ-13 (див. додаток Л), і БМ-31 (див. додаток М). Такі установки активновикористовувалися СРСР під час Другої світової війни. У березні 1941 року булипроведені успішні полігонні випробування установок БМ-13 зі снарядом М-13, авже 21 червня, за кілька годин до війни, підписана постанова про їх серійневиробництво. Перші вісім полків по 36 машин були сформовані 8 серпня 1941 р.Покращена модифікація БМ-13Н була створена в 1943 році і до кінця Другої Світовоївійни було виготовлено близько 1800 таких установок. Радянська промисловість у 1941- 1944 рр. виготовила близько 30 тис. бойових машин “Катюша” і понад 12 млн. штук реактивних снарядів до них (усіх калібрів)[15].
Перші машинивиготовлялися на базі вітчизняних шасі (усього близько 600 штук — майже всі, завинятком одиниць, були знищені в боях), після початку “ленд-лізовських”поставок, основним шасі для БМ-13 (БМ-13Н) став американська вантажівка “Студебекер”(Studebacker-US6)(додаток Н) — близько 20 тис. автомобілів було поставлено СШАдля нашої “Катюші”. Реактивними системами БМ-13 та БМ-8 в першу чергу булиозброєні гвардійські мінометні частини, що входили до складу артилерії резервуВерховного Головнокомандування. Тому “Катюші” іноді неофіційно називали “гвардійськими мінометами”. Зброя була неточною, але дужеефективною при масованому застосуванні. Важливий був і емоційний ефект: під часзалпу всі ракети випускалися практично одночасно — за кілька секунд територію врайоні мети буквально переорювали реактивні снаряди. Мобільність установкидозволяла швидко змінювати позицію і уникати удару супротивника. На кожніймашині знаходився ящик з вибухівкою і бікфордів шнур. У випадку появи ризикузахоплення техніки ворогом екіпаж був зобов'язаний підірвати її і тим самимзнищити реактивні системи [16].
Вперше цясправжня знахідка була випробувана 14 липня 1941р. Саме тоді в районізалізничного вузла Орша і переправи через річку Оршіца радянськими військамивперше було застосовано ці бойові машини. Результат двох залпів по скупченнюсил противника став приголомшливим для ворога. Втрати німців потрапили підграфу “неприпустимі”. У витягзі з директиви військам гітлерівського вищоговійськового командування говориться: “Росіяни мають автоматичну багатостовбурнувогнеметну гармату… Постріл проводиться електрикою… Під час пострілуутворюється дим ...”. Очевидна безпорадність формулювань свідчила про повнунеобізнаність німецького генералітету щодо пристрою і технічних характеристикнового радянської зброї — реактивного міномета [17]. Яскравим прикладомефективності гвардійських мінометних частин, а їх основу складали “Катюші”,можуть бути рядки зі спогадів маршала Г. Жукова: “Реактивні снаряди своїмидіями приводили до суцільного спустошення. Я дивився райони, за якими вівсяобстріл, і побачив повне знищення оборонних споруд “[18].
З тим, щобрізнопланово розглянути цей геніальний винахід, необхідно звернути увагу наодин з підвидів РСЗВ СРСР — на БМ-8-24. Якщо більшість ракетних мінометів робилась на базі вантажних машин,то даний робився на базі танку.
БМ-8-24 (див. додатокО) — це легка по масі радянська самохідно-артилерійська установка (САУ) класуреактивних систем залпового вогню. Машини цієї марки серійно випускалися намосковському заводі “Компресор” шляхом демонтажу вежі й установкипакету направляючих для 24 некерованих ракет М-8 калібру 82 мм з пусковим обладнанням на легких танках типів Т-40_ (танк) і Т-60. Після зняття з виробництватанка Т-60 випуск САУ БМ-8-24 також було припинено, артилерійську частину сталимонтувати на вантажівках. Випущені машини брали участь в боях 1942-43 рр. ібули добре прийняті у військах через кращу систему захищеності і прохідності упорівнянні з “Катюшами” на базі вантажних автомобілів [19, c. 117].
2.3Розвиток ракетної техніки в інших країнах
У Японії розробкаракет почалася з 1935 року, однак велася повільно і невпевнено. ЇЇ очолювавкапітан-лейтенант Кума Хіно. Загальне враження, яке складається при вивченнірізних відомчих японських доповідей, зводиться до того, що вищі японські штаби хочаі не хотіли заважати розробці ракет, але й не виявляли до цих проектів ніякогоінтересу. Асигнування були невеликими, матеріальних засобів відпускалося мало. Протевідомо, що деякі досягнення у японців були. Так, вони створили своє, доситьоригінальне тверде ракетне паливо. Його склад (див. додаток П), був одним із найпрогресивнішихна той період.
До того часу,коли стало очевидно, що Японія програє війну, надійшла інформація, що наяпонських військових складах зберігається величезна кількість 250-кг фугаснихавіаційних бомб, для доставки яких не вистачає літаків. Ці бомби булиперероблені в реактивні снаряди шляхом приєднання порохового ракетного двигунадо хвостової частини бомби. Снаряди запускалися з похилих дерев'яних абозалізних жолобів і мали максимальну дальність польоту 4800 м. Подібним чином були пристосовані й інші авіаційні бомби та навіть артилерійські снаряди.
Звернімосябезпосередньо до країн антифашистського табору.
Англія. Ще у травні 1938 р. було створено концептуально новий дляАнглії вид ракет. Його розробка почалася з 76-мм ракети, яка була закінчена доосені 1938 р., а наступної весни вже була випробувана на полігонах. Протягомзими 1938/39 рр. на Ямайці було проведено близько 2500 запусків ракет запрограмою балістичних випробувань. Результати виявилися неприйнятними дляімперського генерального штабу, оскільки характеристики були нижче необхідних,перш за все не задовольняла влучність попадання. Розробка цієї ракети з метоюполіпшення її влучності тривала аж до початку війни. Через чотири місяці післяпочатку війни було вирішено, що навіть така зброя, яка не має достатньої влучності,знайде собі застосування, у зв'язку з чим було дано вказівку запустити 76-ммракету у виробництво. На той час була створена і пускова установка для цієїракети.
Протягом1940-1941 рр. було виготовлено кілька тисяч таких установок, що призначалися дляоборони найбільш важливих об'єктів — найбільших військових заводів ізалізничних пунктів постачання. У листопаді 1941р. була створена спаренапускова установка. Пізніше з'явилися установки для залпового пуску, якізабезпечували масове ведення вогню залпами у 128 ракет. Ще більш пізнім крокомбула розробка 127-мм ракети для сухопутних військ; яка могла нести бойову голівкувагою 13,5 к.г на відстань від 3 до 6 км. Ця ракета широко застосовувалась впродовж війни.
США — займались самостійноюрозробкою нових видів ракет, проте спирались на досягнення англійців. Серед їхконструктивних розробок були концептуально нові види 145 мм. ракет. Ще одним досягненням американців стала славнозвісна протитанкова ракета системи “Базука”(див. додаток Р ). Перші ракети “Базука” мали суттєві конструктивні недоліки.Мали місце часті розриви стовбура при стрілянині в спекотні дні, але післятого, як заряд зменшили, він добре працював у спекотну і теплу погоду, а вхолодні дні, як і раніше, відмовляв. Коли нарешті був відпрацьований заряд, що добредіяв при будь-яких температурах, з'явилися скарги на те, що пускова труба дужедовга і незручна для застосування в лісі та на пересіченій місцевості. Ця проблемабула пізніше вирішена дуже просто, шляхом створення складної пускової труби.
Вперше на полібою “Базука” була застосована в Північній Африці.Коли на початку 1943 р. генерал-майор Л. Кемпбелл повідомив про існування усоюзників цієї зброї і пояснив, що невелика ракета, яка важить всього декількакілограмів, може знищити танк, багато хто подумав, що така її ефективністьпояснюється високою швидкістю ракетного снаряду. Насправді ж ракета “Базука”рухається дуже повільно, її можна бачити на всьому шляху траєкторії від пусковоїтруби до цілі.
Секрет високоїпробивної сили не мав нічого спільного з тим фактом, що “Базука” була забезпеченаракетним двигуном, який ховався в загостреній бойовій голівці ракети, де буврозміщений кумулятивний заряд, що забезпечував велетенську руйнівну силу [2].
Таким чином, втехнології виробництва та використання реактивних снарядів класу “земля-земля”протягом всієї війни Радянський Союз мав беззаперечну перевагу серед усіх країн– учасниць бойових дій. Застосування систем ракетно-мінометного залпового вогнювідіграло важливу роль у перемозі СРСР над Німеччиною.
РОЗДІЛIII
ВИКОРИСТАННЯРАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ ЯК НОВОГО ВИДУ ЗБРОЙНИХ СИЛ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПЕРЕБІГ ПОДІЙ УПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
3.1Використання ракетної зброї різними видами військових сил, синтез із різнимиродами військ
Розвиток науки ітехніки, насамперед ракетобудування, призвели до виникнення необхідності усинтезі ракетного комплексу з різними видами військових сил. Ще до початкувійни були висунуті ідеї відносно схрещування ракетного комплексу ізбронетехнікою та ВМС.
Першим напрямком такогосинтезу стала бронетехніка. Як було зазначено раніше, ракетна технікапотребувала основи, броньованої основи, що стало першим етапом у синтезівійськових сил подібних типів. Результатом схрещування стали радянськийБМ-8-24, та німецький “Panzerwerfer 42”. Це була спроба зробити ракетні сили більшпотужними. Ідею повного схрещування танка та РС висунув винахідник А.Александров. Результатом його розробок став легкий танк БТ-5 та БТ 7 [20].
Установка на танк БТ-5 у якості додаткової зброї 132-мм.реактивних снарядів (РС) проводилася в ракетному науково-дослідному інституті(РНДІ) із залученням інженера АБТУ В. І. Александрова, який працював у той часв НДІ № 3. Спільними зусиллями представників обох НДІ вже у квітні 1935 р. булирозроблені проекти і виготовлені дослідні зразки установки 132-мм РС (ракет) натанку БТ-5 (див. додаток С).
В результаті проведених протягом 1934-1936 рр. робіт А. Александровимбули розроблені три варіанти проекту установки ракетного озброєння на танкахБТ-5 і БТ-7. В основу проектів була покладена ракетна установка калібру 132 мм., що представляє собою трубу довжиною 2000 мм. з трьома направляючими, розташованимирівномірно всередині труби по колу. Для утримання снаряду в трубівикористовувалися два стопори, що вбираються при пострілі. У першому варіантіпроекту основна зброя танка було збережена, а ракетна зброя розглядалася якдодаткова. Дві ракетних гармати калібру 132 мм. з механізмами наведення, прицілом і механізмом подачі снарядів встановлювалися по бортах обертаючої вежі.Вертикальний кут становив від 5 ° до +25 °. У магазині, розміщеному в кормовійчастині башти разом з механізмом подачі, укладалися 8 снарядів. Заряджаннязнарядь здійснювалося при нульовому куті піднесення. Постріл проводився задопомогою електрозапалу, струм до якого подавався від акумуляторної батареїмашини. Скорострільність, згідно з розрахунками, повинна була складати 4 постр./ хв., а маса всієї установки не перевищувати 650 кг.
У другому варіанті на танк БТ-5 встановлювалася спеціальнапрямокутна башта з основною ракетною зброєю і простими механізмами управління.Як допоміжна зброя. на танку передбачалася установка 7,62-мм. кулемета ДТ.Боєкомплект танка складався з 18 РС для пускової установки і 36 кулеметнихдисків. Заряджання ракетного знаряддя здійснювалося вручну з середини вежічерез спеціальні вікна, що закривалися. Кути піднесення знаряддя додавалися задопомогою підйомного механізму, а наведення по горизонту — поворотом вежі.
Керівництвом СРСР було вирішено, що у серію увійде ракетнийтанк БТ-5. В СРСР було змонтовано близько 200 танків, після чого їх випускзавершився.
Цей танк був по-своєму унікальним й характерним лише длявійськ СРСР, а відносно військ Вермахту, то німцями нічого подібного так і небуло винайдено [21].
Наступним етапом у синтезі РС та інших видів зброї ставВоєнно-морський флот. Першим і єдиним кораблем – броненосцем, на якому під часДругої Світової війни було впроваджено ракетну технологію, став “Адмірал Шеєр” (див. додаток Т), який нісна борту 8 реактивних ракетних апаратів калібру 247 мм. Корабель був обладнаний катапультою для підйому літаків і ніс на борту два літака “Arado 196”. Під час війни діяв у водах Балтики [22].
У цей періодпосилився розвиток торпедних катерів. Воєнні дії сприяли їх еволюції за декількомапараметрами, головним з яких була часткова заміна торпедних апаратів на ракетнімеханізми. Вперше це було впроваджено на радянському катері “Комсомолець” (див. додаток У). Проте, на думку керівництва, він не приніс бажанихрезультатів, тому не був допущений у серійний випуск [23 с.8].
Як бачимо, ракетнівиди зброї мали велику перспективність у застосуванні не тільки в стандартномуваріанті “Катюші”, а й у синтезі з бронетехнікою увигляді ракетно-танкових комплексів та кораблями ВМФ.
3.2Порівняльна характеристика артилерії та ракетної техніки як альтернативнихвидів зброї
Враховуючитогочасні тенденції, ми можемо впевнено сказати, що ракетні технології булидосить прогресивними і мали великий потенціал розвитку. Артилерія, у свою чергу,досягла високих показників за нищівною силою, що стимулювало її використання утеатрі воєнних дій Другої Світової війни на передових ролях. При порівнянніосновних характеристик даних видів зброї при всіх більш-менш однаковихпоказниках, на перше місце виходить скорострільність. Так, за 7-10 секунд Бм-13випускає 8 снарядів, що призводить до одночасного покриття артилерійськимвогнем досить великої площі обстрілу з високою щільністю вогню (тому й булиназвані зброєю мінометного залпового вогню, її постріл можна порівняти зодночасним пострілом 8 гармат системи гаубиця). Недоліком цього виду зброї є відноснодовге перезавантаження ( див. додаток Ф).
Порівняно з “одноразовим”використанням у боях БМ-13, артилерія системи гаубиця та інших його підвидівшироко застосовувалась саме у бойових операціях.
В обох країнах — учасницях воєнних дій ракетні технології почали розроблятись задовго до початкувійни, однак інтенсивність розробок була різною.
Німеччина, яккраїна з великим науковим потенціалом, зробила ставку саме на балістичні ракетитипу “ФАУ”, у той час як на території СРСРрозроблялась технологія ракетних систем залпового вогню. Під керівництвом І. Гвая,В. Галковського, А. Павленко, А. Попова у 1939-41 рр. були виготовленізнамениті “Катюші”. Однак науковці Німеччини зробили вдалу конструкціюракетного міномета “Nebelwerfer”, який широко застосовувався у театрі воєннихдій Другої світової війни. Порівнюючи реактивні системи залпового вогню головнихкраїн — суперниць, а саме — Німеччини і СРСР, — ми можемо сказати, що РСЗВ СРСРбуло на більш високому етапі розвитку. Майже по всім характеристикам ми можемопобачити значну перевагу радянської моделі БМ – 13 над німецьким мінометом. (див.додаток Х).
Використання РСЗВбуло, без сумніву, досить ефективне, але під час війни постало питання простворення ракетних комплексів саме на броньованій основі. Враховуючи воєнні діїта загальну політику влади, насамперед СРСР, було дорого та непрактичностворювати потенційно новий корпус для РСЗВ. Тому було створено БМ-8-24, якийпрактично мав всі бойові якості “Катюші”, але на іншій концептуальнійоснові – легких танках Т-60, Т-40.
Німеччина у свою чергуне відстала, створюючи новий вид бойової техніки на броньованій основі, проте зреактивним озброєнням. Цей винахід дістав назву “Panzerwerfer 42” ( див. додаток Ц).
Порівнюючихарактеристики Реактивних систем залпового вогню з артилерією, можна відзначитиперевагу реактивних систем у мобільності, скорострільності та площі ураження.
3.3Найбільші військові операції з використанням ракетної техніки як одного зосновних засобів ведення воєнних дій
Використання “ФАУ”.
Як ми вже знаємо,“Фау” — керована ракетна зброя далекої дії, створена та застосована Німеччиноюв кінці Другої світової війни для деморалізації населення Великобританії зметою виведення її з війни. З 13 червня 1944 р. вівся обстріл Лондона крилатимиракетами “Фау-1” (V-1, Fi-103, FZG-76), розробленими фірмами «Аргус» і«Фізелер» (конструктор В. Брее) у вигляді літака-середньоплана Було запущено10,5 тис. ракет, з яких близько 2,5 тис. вибухнуло в Лондоні [9].
З 8 вересня1944р. застосовувалися балістичні ракети “Фау-2” (V-2, А-4). З 4300 запущених ракет 1402 застосовано безпосередньо проти Великобританії, 517 із нихвибухнули в Лондоні.
Після висадкиангло-американських військ на атлантичному узбережжі Європи протягом короткогочасу обстрілу піддавалися звільнені Антверпен і Льєж, кілька снарядів буливипущені по Парижу [10].
Цілі, які ставилаНімеччина, застосувавши ракети “Фау”, досягнуті не були. Разом з тимстворення та використання ракет “Фау-2” показало великі потенційні можливості ракетдальньої дії.
Наступнимдосягненням Німеччини, яке широко застосовувалось на теренах Другої світовоївійни, став “Небелверфер”
Використання “Nebelwerfer41”. Пускові установки чотирьохполків Вермахту “Небелверфер” (Nebelwerfer) були серед багатьох артилерійськихзнарядь, які відкрили вогонь 22 червня 1941р. о 3.15 ранку, починаючи операцію»Барбаросса"[24].
Пускові установкиподібного типу застосовувались під час взяття Мінська. [25]. Саме наявність зброї подібного типу призвела до суцільної зміни тактикита стратегії ведення бою. Для прикладу візьмемо наступальні операції натериторії Польщі. У більшості випадків у першу чергу застосовувалась зброяподібного типу, а згодом й інші загальновійськові маневри. Такожвикористовувались мінометні системи для бомбардування великих міст.
ВикористанняБМ-13 та інші модифікації. Експериментальна артилерійська батарея з семи машин підкомандуванням капітана І. Флерова була вперше використана на залізничному вузліміста Орша 14 липня 1941р. “Катюші” використовувались при контрнаступірадянських військ на територію Третього Рейху. Найбільш масові застосуванняреактивних снарядів були здійснені під час битви під Сталінградом, Курськоюдугою та Берлінської операції. Пускові установки, що застосовувалися, були двохтипів: одні нагадували пускові пристрої В. Коунгрева — широкі сходи-драбини, щовстановлюються прямо на землі, інші монтували на автомашинах [26]. Приблизно 60 % наступальних битвтого часу проводилось саме за підтримки БМ- 13 та його модифікацій.
Таким чином,застосування ракетних снарядів стало одним з найпоширеніших прийомів веденнятактичних бойових дій з метою масового знищення бойової сили супротивника. Саменаявність зброї подібного типу призвела до суцільної зміни тактики та стратегіїведення бою.
3.4Перспективи подальшого розвитку ракетної техніки у військовихта мирних цілях
Враховуючисучасні тенденції, ми бачимо, що саме на використанні ракетних технологійбазуються як космічні дослідницькі експедиції, так і зброя масового знищення.Друга Світова війна послугувала величезним імпульсом стимуляції розвитку технологійзброї масового знищення. Одним із найперспективніших видів військовогозабезпечення країн світу стали Ракетні сили стратегічного призначення. Упіслявоєнний час головними напрямками розвитку цих технологій стало використанняу галузі освоєння космосу та для реалізації військових цілей.
Космічнідослідження, освоєння космосу загалом базуються саме на принципах ракетнихтехнологій. У 1957 р. був запущений перший супутник, а у 1961 р. радянськівчені змогли спроектувати і привести в дію першу космічну ракету з людиною наборту. Ця подія стала значним проривом у сфері розвитку ракетних технологій. Їїподальше удосконалення стимулювалось протистоянням двох наддержав — США та СРСР.Кожна із зазначених країн намагалась у повній мірі протиставляти новідосягнення у цій галузі одна одній. У період “холодної війни” це протистояння загострилось до критичної точки, з’явилась загроза ескалаціїнового світового конфлікту. З тих пір подібні технології відіграють чи ненайважливішу роль у житті суспільства. На даний момент космічні технологіївідкривають широкі можливості для вивчення космосу і небесних тіл, що уподальшому стане основою розвитку й удосконалення науково-технічного прогресу.
Розглянемо й іншийаспект реалізації ракетних досягнень минулих років у наш час. На перший планвиходять військові досягнення. Для того, щоб повністю оцінити подальшімеханізми реалізації цієї галузі, необхідно зазирнути у минуле.
Після ДругоїСвітової війни використання ракетної техніки було спрямоване по двом напрямкам.По-перше, це стратегічні ракетній війська, на озброєнні яких — балістичніракети з потужним ядерним зарядом. По-друге — ракетній війська тактичногоспрямування. Прототипом їх були славнозвісні БМ-13 (“Катюші”). Протягом післявоєнного періоду ракетні системи залповоговогню (РСЗВ) значно поліпшили свої тактико-технічні характеристики,перетворившись на сучасні бойові машини системи “Град” та “Смерч”. Українські збройні сили на сьогоднішній день мають біля стасучасних потужних комплексів “Смерч”.
Таким чином,розвиток ракетної техніки під час Другої світової війни започаткував виникненняРакетних військ стратегічного призначення, здатних доставити ядерний заряд унеобхідну точку земної кулі. У мирних цілях цей розвиток призвів до створеннянайрізноманітніших космічних програм як з участю людини, так і в автоматичномурежимі. Для України найбільш актуальним залишається використання ракетних силтактичного призначення, на озброєні яких — надсучасні ракетні системи залповоговогню (РСЗВ) “Град” та “Смерч”.
ВИСНОВОК
Унауково-дослідницькій роботі зроблена спроба, використовуючи значну літературнута джерельну базу, дослідити основні шляхи розвитку та застосування ракетноїтехніки класу “земля-земля” в умовах Другої Світової війни під впливомтогочасного науково-технічного прогресу, визначити найбільш актуальні напрямки використанняракет у воєнній галузі та перспективність розвитку даного виду зброї яксамостійного підрозділу військових сил.
Отримані впроцесі дослідження висновки підтверджують актуальність обраної тематики, ареалізовані мета та завдання роботи дають можливість зробити наступні висновки:
1. В роботіз’ясовано, що завдяки розвиткові науково-технічного прогресу в канун та уперіод Другої Світової війни вченим та конструкторам вдалось створити бойовіракети, які відповідали наступним стандартам та вимогам:
— можливостідовготривалого зберігання вже готової зброї, її безпеці при транспортуванні;
— серійності таавтоматизованості виробництва;
— економічності,високій якості при відносно дешевій собівартості;
— перевищенняхоча б по деяким показникам бойових характеристик інших видів зброї.
2. Проведенийаналіз дав змогу визначити стан та розвиток ракетобудування у Німеччині та СРСР- головних країнах ворогуючих військових таборів та з’ясувати, що в канун тапід час Другої світової війни Німеччина мала найбільш розвиненийнауково-технічний потенціал у виробництві ракетної техніки, особливо в ракетахстратегічного застосування з великою дальністю ураження, в той час як у РадянськомуСоюзі основна ставка була зроблена на розвиток реактивних снарядів малого радіусудії (тактичного користування) й застосування їх як РСЗВ, що відіграло важливуроль у перемозі СРСР над Німеччиною.
3. В роботіз’ясовані основні характеристики реактивних систем залпового вогню, виявлені їхнедоліки й переваги у тактико-технічних показниках та зроблено висновок щодо перспективностізастосування “Катюші” не тільки в стандартному варіанті, а й усинтезі з бронетехнікою у вигляді ракетно-танкових комплексів та засобами ВМФ.
3. Порівнюючиосновні характеристики Реактивних систем залпового вогню та артилерії, удослідженні зроблено висновок щодо переваги реактивних систем у мобільності,скорострільності та площі ураження.
4. У дослідженнідоведено, що розвиток ракетної техніки під час Другої світової війни уподальшому став основою виникнення Ракетних військ стратегічного призначення,здатних доставити ядерний заряд у необхідну точку земної кулі. У мирних ціляхцей розвиток призвів до створення найрізноманітніших космічних програм як зучастю людини, та в автоматичному режимі. Визначено, що для України найбільшактуальним залишається використання ракетних сил тактичного призначення, наозброєні яких — надсучасні ракетні системи залпового вогню (РСЗВ) “Град” та“Смерч”.
Таким чином,автор прийшов до висновку, що пріоритетність розвитку серед бойових технічнихзасобів в канун та під час Другої світової війни мала саме ракетна техніка і щосаме вона стала одним з найважливіших чинників у перемозі СРСР над країнамифашистського блоку й основним фактором створення нових синтезованих видівракетної техніки.
Дана роботавиходить за межі шкільної програми і може бути використана в якості додатковогоінформативного й аналітичного матеріалу для учнів середньої школи з метою більшглибокого розкриття теми Другої світової війни
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. http://epizodsspace.airbase.ru/bibl/ogonek/1988/ljeotets.html
2. http://epizodsspace.narod.ru/bibl/ley/ley7.html
3. http://www.sci.aha.ru/ALL/k8.htm
4. http://www.testpilot.ru/espace/bibl/tayny-xxv/2007/25-kitay.html
5. http://www.rtc.ru/encyk/bibl/golovanov/doroga/07.html
6. http://ufo-online.ru/file_2654.html
7. Геббельс Й.Последние записи,- Смоленск.: Русич, 1998- 196с.
8. http://ru.wikipedia.org/wiki/Оружие_возмездия
9. http://ru.wikipedia.org/wiki/Фау-1
10. http://ru.wikipedia.org/wiki/Фау-2
11. http://ru.wikipedia.org/wiki/Вассерфаль
12. http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/454259
13. МощанскийИ.Б.Реактивный миномет «Panzerwerfer 42»: Сопровождая
стальные когорты, К.: Вече, 2002 — 241с.
14. http://reibert.info/forum/showthread.php?t=51148
15. http://1941-1945.net/2009/02/19/kumuljativnyjj artillerijjskijj_termitnyjj_katjusha.html
16. http://www.kp-avto.ru/article/5873
17. http://luzhin.wyksa.ru/?module=articles&c=str&b=1&a=2
18. Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. В 2т. — М.: Олма-Пресс, 2002.
19. http://ru.wikipedia.org/wiki/БМ-8-24
20. http://militera.lib.ru/tw/pavlov_zheltov_pavlov/07.html
21. http://forum.bestway.com.ua/printthread.php?s=79398dcacbce5fa5cf5f227218481fac&t=4151
22. Залесский К.А. Военно морской флот Третьего рейха, К.: Олма пресс, 2005 — 195 с.
23. АрсеньевИ.А. Победные атаки “Комсомольцев”// Моделист-Конструктор. – 1984. — №10. – С. 8.
24. http://www.achtungpanzer.eu/nebelwerfer.php
25. http://talks.guns.ru/Nebelwerfer%2041/42
26. http://ru.wikipedia.org/wiki/Катюша_(оружие)
Додаток А. Перша ракетна установказразку 960 року
/>
Додаток Б. Ракети конструкціїВ. Коунгрева
/>
/>
Додаток В. Схема балістичної ракетиА-9/А/10
/>
ДодатокГ. Крилата ракета системи «Фау-1»
/>
/>
ДодатокД. Ракета системи «Фау — 2»
/>
ДодатокЕ. Зенітна керована ракета «Wasserfall»
/>
/>
Додаток Є. Реактивнийміномет «Nebelwerfer 41»
/>
Додакток Ж. Реактивнийміномет «Nebelwerfer 42»
/>
ДодатокЗ. Ракетні установки «Wurfrahmen»
/>
ДодатокИ. 15 cm “Panzerwerfer” 42 auf Sf
/>
/>
ДодатокІ. Схема Sd.Kfz.303
/>
ДодатокК. Реактивна система залпового вогню БМ-8
/>
ДодатокЛ. Реактивна система залпового вогню БМ-13
/>
ДодатокМ. Реактивна система залпового вогню БМ-31
/>
/>
ДодатокН. Американський автомобіль «Studebacker-US6»
/>
ДодатокО. Російська реактивна Система залпового вогню БМ-8-24
(набазі Т-60)
/>
ДодатокП. Компонентний склад японського палива
Компоненти палива
Склад%
Нітрогліцерин
27%
Мононітронафталін
7%
Нітроклітковина Карбаміту
60%
Графіт
3%
Сульфат калію
3%
ДодатокР. Американський міномет системи «Базука»
/>
ДодатокС. Танк БТ-5 конструкції А. Александрова
/>
ДодатокТ. Німецький корабель «АдміралШеєр»
/>
ДодатокУ. Радянський катер «Комсомолець»
/>
ДодатокФ. Порівняльна характеристика Артилерій з реактивними системами залпового вогнюна прикладі БМ -13 та 152 мм гаубиці
ТТХ
Ракетна техніка
(на прикладі Бм-13 -«Катюша»)
Артилерія
152-мм гаубиця зразка 1943р. — (Д-1)
1. Дальність польоту
В залежності від снаряду, в середньому 9- 15 км.
До 12, 5 км.
2. Рік прийняття на озброєння
1941
1943
4. Кут обстрілу (а- вертикальний кут, б-горизонтальний кут обстрілу)
а) від+4 до +45
б)20
а) від−3 до +63,3°
б) 35
5. Вага системи
4,4 тони
3,6тони
6. Мобільність
(Максимальна швидкість перевезення на трасі)
40 км/год
до 40 км/год
7. Скорострільність
7-10 сек. залп (8 снарядів)
3-4 постріли за хвилину
8. Тип снарядів
В залежності від цілей використання
Стандартний 152 мм снаряд
9. Обслуговування
5-7 чоловік
8чоловік
10. Кількість.
Об’єми випуску потягом війни.
До 30 тис
2,7 тис.
ДодатокХ. Порівняльна характеристика німецьких та радянських реактивних системзалпового вогню
ТТХ
БМ-13 Nebelwerfer 41
1. Дальність польоту снаряду
В залежності від снаряду, в середньому 9- 15 км.
7,85км
2. Рік прийняття на озброєння
1941
1941
4. Кут обстрілу (а- вертикальний кут, б-горизонтальний кут обстрілу)
А)від+4 до +45
Б)20
А) Від -5.6 до 45
Б)24
5. Вага системи (т.)
7,2
0,54
6. Мобільність
(Максимальна швидкість перевезення на трасі)
40 км/год
45-50 км/год
7. Скорострільність
7-10 сек- залп(8 снарядів)
Рло
р5 сек(6 снарядів)
8. Тип снарядів
В залежності від цілей використаня(фугасні, осколкові 135мм.)
15-мм осколкові та димово-осколкові.
9.Обслуговування (чол.)
5-7
4
10. Кількість. Масштаби випуску на протязі війни (тис.)
До 30
3
ДодатокЦ. Порівняльна характеристика броньованих ракетних систем СРСР та Німеччини.
ТТХ
БМ-8-24 15cmPanzerwerfer42 Auf.Sе
1. Дальність польоту снаряда
9-13 км
7,9 км
2. Рік прийняття на озброєння
1942
1943
4. Кут обстрілу(А- вертикальний кут, Б-горизонтальний кут обстрілу)
А)від+4 до +45
Б)20
А) Від -5.6 до 45
Б) 360
5. Вага системи (т.)
8,0 тон.
8,45
6. Мобільність
(Максимальна швидкість перевезення на трасі)
35-40км/год
40 км/год
7. Скорострільність
7-10 сек- залп (8 снарядів)
5 сек (6 снарядів)
8. Тип снарядів
В залежності від цілей використання (фугасні, осколкові 135мм.)
15 см осколковий снаряд.
9. Обслуговування
(чол.)
5
4
10.Кількість. Масштаби випуску на протязі війни (тис.)
0,5
0,3
11. Другорядне озброєння
Відсутнє
1 × 7,92-мм MG-34 або MG-42 кулемети.
12. Броньованість
6,8см.
8см.
ДодатокЧ. Відсоткове співвідношення ракетної техніки СРСР та Німеччини
/>