Курсова робота
„Контроль виконання бюджетів іаналіз відхилень.
Напрями процесу планування”
Зміст
Вступ… ст.2
1. Бюджетний контроль та способи аналізу відхилень… ст.5
2. Напрями процесу фінансовогопланування… ст. 11
2.1 Методи фінансовогопланування… ст. 15
2.2 Етапи фінансового планування… ст. 17
3.Фінансовій план… ст.19
Висновки… ст.33
Список використаноїлітератури… ст. 35
Вступ
Метою діяльності комерційногопідприємства в умовах ринкових відносин єзбільшення прибутку. Досягти цього можна збільшенням виробництва та реалізаціїпродукції, утриманням лідируючого положення на ринку, систематичним оновленням асортименту продукції, поліпшенням технологіївиробництва і т. ін. Мета діяльностіпідприємства та шляхи її досягнення визначаються у процесі стратегічного планування, результатом якого може бути план розвитку підприємства на тривалийчас та стратегія досягненнявизначеної мети.
Деталізація перспективногопланування здійснюється шляхом бюджетування, тобтовизначення короткострокових (поточних) завдань в межах загальноїдовгострокової стратегії.
Бюджетування— це процес планування майбутніх операцій підприємствата оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.
Бюджет підприємства— це план його майбутньої діяльності, вираженийсистемою кількісних і вартісних показників.
Бюджетний період— це термін, для якого підготовлено і протягомякого використовується бюджет (як правило, це господарськийрік, в межах якого можуть бути виділені і громіжні періоди— місяць, квартал тощо).
Мета і завданнябюджетування:
· здійснення періодичного планування;
· забезпечення координації, кооперації такомунікації в діяльності окремих підрозділів підприємства;
· залучення менеджерів до кількісногообґрунтування планів роботи їх підрозділів;
· визначення та усвідомлення майбутніх витратдіяльності окремих підрозділів та підприємства в цілому,необхідних ресурсів для забезпечення цієї діяльності;
· мотивація працівників та їх орієнтація на досягнення конкретної мети в межахзагальної стратегії підприємства;
· створення бази для контролю діяльності окремих колективів та їх керівників,оцінки результатів діяльності;
· забезпечення виконання вимог законодавства та умов господарських договорів, контрактів і т. ін.
Бюджетування спрямоване науникнення анархії в діяльності окремих підрозділів,узгодження цілей та інтересів різних членів організації, передбачення майбутніхпроблем («вузьких місць») та визначення найкращих шляхівдля досягнення стратегічної мети підприємства.
У процесі бюджетуванняменеджери мають можливість усвідомити вартість своїх рішень. Бюджетування змушуєїх краще уявити, чого варті певні дії, тазнайти узгоджене рішення при оцінці запропонованихпроектів, порівняти витрати і'вигоди альтернативних варіантів дій, визначитинайефективніший спосіб використанняресурсів.
У деяких випадкахбюджетування є обов'язковим за законодавством або заумовами контрактів (наприклад, при одержанні фінансування з державного абомісцевого бюджетів, при одержані позик банку і т. ін).
1. Бюджетнийконтроль та способи аналізу відхилень
У процесі господарськоїдіяльності завжди виникають відхилення фактичних показників від запланованих (бюджетних). Дляїх своєчасного виявлення і відповідного реагування на них необхідний систематичний контроль за виконаннямбюджетів, тобто бюджетнийконтроль, завдання якого — привернути увагу менеджера до тих відхилень від бюджету, які вимагаютьйого оперативного реагування. Цеможуть бути або ж значні відхилення, абовідхилення, що систематично повторюються. Усуненню таких відхилень сприяє управління за відхиленнями,при якому менеджер концентрує увагу лише на суттєвих відхиленняхвід бюджету і, до певної міри, не звертаєуваги на відхилення в межах допустимихколивань.
Залежно від причин виникненнявідхилення поділяють:
· навідхилення внаслідок планування (помилки та прорахунки при складанні бюджетів);
· відхиленнявнаслідок діяльності.
Бюджетний контроль і управління за відхиленнямиздійснюють на підставі звіту про виконання бюджету, який складає бухгалтер-аналітик і подає менеджеру, який відповідаєза прийняття рішень з даногопитання.
Звіт провиконання бюджету— це порівнянняфактичних і запланованихпоказників, розрахунок відхилень та вивчення їх причин. Такий звіт готуєтьсярегулярно (щомісяця) і містить дані про бюджетні витрати за звітний період і зпочатку року та відхилення від бюджету зпоясненням їх причин, а інколи — вжитих заходів для попередженняподібних відхилень у майбутньому.
Отже, звіт про виконання бюджету забезпечує зворотний зв’язок між фактичною діяльністю і бюджетуванням.Але він забезпечує можливістьдійового контролю лише за умови коректного зіставлення фактичних ібюджетних показників. При аналізі відхилень виходять з того, що зведений бюджетє статичним, тобто постійним, оскільки вінскладений лише для певного конкретного рівня майбутньої діяльності.Якщо ж обсяг діяльності змінюється (можливо,не з вини виконавців), то відхилення від статичного бюджету втрачаютьконтрольне значення, адже їх показники будуть оманливими. Тому для аналізутакий бюджет необхідно скоригувати на фактичний обсяг діяльності.
Бюджет, який враховує можливіваріанти зміни обсягу діяльності в межах релевантного діапазону, називають гнучким, або динамічним бюджетом. Такий бюджет необхідний, в першу чергу дляаналізу тих витрат, які включають постійну і змінну складові (виробничінакладні, витрати на збут, адміністративні). Він складається виходячи із залежності:
Загальна сумавитрат = Постійні витрати + (Фактичний обсяг виробництва • Змінні бюджетні витрати на одиницюдіяльності).
Такий бюджет може бути розрахований на декілька рівнівдіяльності в межах релевантного діапазону.
Використання гнучкого бюджету (авін може складатися як до початку бюджетного періоду, так і в процесідіяльності або ж припідбиванні підсумків) дає можливість порівняти фактичні дані як із статичним,так і з гнучким бюджетом і визначити два видивідхилень: за рахунок обсягу діяльності і за рахунок ефективності. Відхилення за рахунок обсягу діяльностіхарактеризують результативність роботи, а відхилення фактичних даних від гнучкого бюджету — ефективність роботипідприємства.
Для поглибленого аналізу відхилень необхідно їхвизначити за кожною статтею бюджету іпояснити причини відхилень.
Так, відхилення прибутку зарахунок зміни окремих факторів за допомогою гнучкого бюджету розраховують аналогічно факторному аналізу методом обчислення різниць:
1)загальневідхилення = фактична сума прибутку — бюджетна(планова, нормативна) сума прибутку;
2)відхилення за рахунок зміни обсягу реалізації = прибуток, визначений гнучкимбюджетом — прибуток початкового (старого)бюджету;
3)відхилення за рахунок зміни середньої ціни реалізації =фактичний обсягпродаж (виручка) — фактичний обсяг реалізації заплановими цінами = фактичний обсяг реалізації — скоригований обсяг реалізації;
4)відхиленняза рахунок економії (перевитрати) матеріалівна одиницю продукції — (фактичнівитрати матеріалів — нормативні витрати нафактичний обсяг виробництва) • нормативна ціна одиниці матеріалів = (фактичні витрати матеріалів на одиницюпродукції — нормативні витрати на одиницю продукції) • фактичний обсяг виробництва • нормативну (бюджетну) ціну одиниці матеріалів;
5)відхилення за рахунок зміни цін на матеріали = фактичні витрати на матеріали —(фактична кількість витрачених матеріалів • планова ціна одиниці матеріалів) =(фактична ціна — планова ціна) • фактичнукількість витрачених матеріалів;
6) відхилення за рахунок зміни ефективності прямихвитрат праці,яка характеризує рівень продуктивності праці або трудомісткості продукції =(фактичні витрати праці — нормативні витрати праці на фактичний обсягпродукції) • нормативний рівень оплати праці = (фактичні витрати праці наодиницю продукції — нормативні витрати праціна одиницю продукції) • фактичну кількістьпроданої продукції • нормативну ставку оплати за одиницю праці (годину,день тощо);
7) відхилення за рахунок зміни ставок (рівня) оплатипраці = фактичні витрати на оплату праці — (фактичні прямі витрати праці •нормативну ставку оплати одиниці праці) = (фактична ставка оплати одиниці праці — нормативна ставкаоплати одиниці праці) • фактичнізатрати прямої праці у кількісних вимірниках;
8) відхилення за рахуноквідхилення постійних накладних витрат = фактична сума постійних накладних витрат — планова(нормативна) сума таких витрат.
Методика аналізу відхилень залежить від системи калькулювання витрат, яку застосовує підприємство прискладанні внутрішньої звітності: на основі повної собівартості чи наоснові змінних витрат. Але і в одному, і в другому випадку необхідно виділяти змінні витрати і аналізувати їх окремо відпостійних. У тих же випадках, колипри аналізі відхилень прибутку має місце незбігання обсягу виробництва зобсягом реалізації продукції, для аналізувідхилень треба складати два гнучкі бюджети: на фактичний обсяг виробництва (для аналізу відхиленнявитрат) і на фактичний обсяг реалізації (для аналізу відхиленняприбутку). Відхилення між цими бюджетамизумовлено змінами у велі чині запасів готової продукції.
Такий аналіз дає можливість об’єктивно оцінитирезультати роботи та їх залежність відокремих факторів
По закінчення бюджетного періоду проводиться бюджетнийконтроль.
Бюджетний контроль – це співставлення фактичних данихз бюджетними, аналіз відхилень і внесення необхідних коректив. В міжнароднійпрактиці (Друрі, Ентоні...) та в вітчизняній практиці розрізняють декількарівнів бюджетного контролю:
1. Поверхневий рівень або нульовий.
2. Поглиблений рівень із застосуванням статичних тагнучких бюджетів.
3. Факторний аналіз відхилень тощо.
Поверхневий рівень.
Суть цього рівня полягає в тому, що кожний центрвідповідальності надає в бюджетний комітет виконання основних показників свогоцентру відповідальності. Бюджетний комітет узагальнює всі показники роботицентрів відповідальності. Зведена таблиця являє собою основні показникидіяльності підприємства. Ця таблиця складається з двох розділів:
1. Основні техніко-економічні показники.
2. Показники ефективності виробничої діяльності.
Поглиблений рівень.
Статичний бюджет – це бюджетні обсяги, бюджетні ціни,бюджетні витрати.
Гнучкий бюджет – це фактичні обсяги, бюджетні ціни,бюджетні витрати. Гнучкий бюджет – бюджет, що розраховується на підставіпланових норм і нормативів витрат на змінні в межах релевантного діапазону (втому числі і фактичні обсяги виробництва). Гнучкий бюджет дає відповідь напитання: а якими б були витрати та доходи за умови незмінних цін, тарифів, нормі нормативів витрат, але зміни обсягів реалізації чи виробництва.
Гнучкий бюджет підприємства “Ласуня” на 200_ рікПоказник На одиницю, грн. Обсяги реалізації, шт. 500 510 520 Доход від реалізації 400 200000 204000 208000 Змінні витрати Виробничі 210 105000 107100 109200 На збут 5 2500 2550 2600 Сума 215 107500 109650 111800 Постійні витрати Виробничі 15000 15000 15000 На збут 5000 5000 5000 Адміністративні 13500 13500 13500 Сума 33500 33500 33500 Операційні витрати 59000 60850 62700 Витрати на одиницю 282,0 281,68 279,42 Витрати на 1грн. 70,5 70,17 69,86
Гнучкі бюджети дозволяють розмежувати загальну сумувідхилень фактичного прибутку від планового, причиною яких є:
1. Зміна обсягів реалізації.
2. Відхилення від гнучкого бюджету.
Факторний аналіз відхилень.
Відхилення фактичних витрат від планових виникаютьвнаслідок дії трьох факторів:
1. Зміна обсягів виробництва.
2. Зміна цін на ресурси.
3. Зміна норм витрат на одиницю продукції.
2. Напрями процесу планування
Для перехідної економіки необхідна і перехідна теорія планування.Нині на окремих підприємствах в Україні зроблені спроби пристосувати дляпланування своєї поточної діяльності теорію бізнес-планування. В умовах розвинутоїринкової економіки теорія бізнес-планування використовується при обґрунтуванніпроцесів освоєння нових сфер діяльності підприємств, створення нових видівбізнесу. Для більшості українських підприємств пошук нових сфер діяльності (вобласті збуту продукції, що випускається, освоєння виробництва нових видіввиробів, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається тощо) єнеобхідним для виживання і подальшого розвитку.
Саме тому зросло значення перспективного, поточного таоперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового станута підвищення рентабельності підприємств. Системафінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:
· перспективне фінансове планування;
· поточне фінансове планування;
· оперативне фінансове планування.
Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансовихпланів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються. Фінансовепланування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігувиробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарськоїдіяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансовустійкість підприємства. Ринокставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині занегативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. Занездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стаєбанкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками длязасновників. Нині фінансове планування вимагає використання нових принципіворганізації. Його зміст та форми суттєво змінюються у зв’язку з новимиекономічними умовами та соціальними орієнтирами. Особливістю фінансовогопланування на підприємствах в ринковій економіці є те, що воно не носитьелементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування напідприємстві – забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних дляуспішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку – досягненняприбутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усуненняпомилкових дій в області фінансів, а з іншого – на зменшення невикористанихвнутрішніх резервів.
Фінансове планування має орієнтуватися на ринковукон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночаснорозробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними,трудовими та фінансовими ресурсами. Фінансовепланування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джереламиформування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими тамаркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. З 1992 року, вумовах інфляції і гіперінфляції, підприємства перестали розробляти річніфінансові плани, окремі з них складали їх лише на квартал.
Законодавчо поточне фінансове планування відроджено надержавних підприємствах згідно Закону України від 21.09.2000 р. “Про внесеннязмін до статті 20 Закону України “Про підприємства в Україні”. Закономпередбачено, що державне підприємство (крім казенного) самостійно складаєрічний фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передуєплановому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.Підприємства інших форм власності згідно цього Закону розробляють і затверджуютьфінансові плани в порядку і в строки, визначені їх власником (власниками).Фінансове планування регулюється Положенням про порядок складання фінансовогоплану державним підприємством, крім казенного. Фінансове планування надержавних підприємствах (крім казенних) стало обов’язковим з 2001 року.
Для недержавних підприємств вказане Положення носитьрекомендаційний характер. За нескладення фінансового плану діючимзаконодавством не передбачено адміністративної, а тим більше кримінальноївідповідальності, але може бути застосована дисциплінарна відповідальність.,якщо це передбачено контрактом з керівником підприємства чи посадовоюінструкцією.
Отже, фінансове планування представляє собою процесрозроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників позабезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами тапідвищенню ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді.
Основними задачами фінансового планування напідприємстві є:
· забезпечення необхідними фінансовими ресурсамивиробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;
· врахування інтересів підприємства, акціонерів таінших інвесторів при розподілі прибутку;
· визначення ефективних напрямів вкладення капіталу,оцінка раціональності його використання;
· установлення раціональних фінансових відносин ізсуб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховимикомпаніями;
· забезпечення виконання зобов’язань підприємств передбюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами
· виявлення внутрішньогосподарських резервів тамобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайноїдіяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;
· забезпечення контролю за фінансовим станом,платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.
Умови ринкової економіки вимагають від підприємствякісного фінансового планування, оскільки вони відповідають за всі негативнінаслідки і прорахунки розроблених планів.
Широке здійснення фінансового планування в сучасних економічнихумовах обмежується:
· високим рівнем невизначеності на ринку, якапов’язана з тривалими глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя(непередбаченість їх ускладнює фінансове планування);
· відсутністю ефективної нормативно-правової бази усфері внутріфірменного фінансового планування. Для державних підприємств такаправова основа впроваджена з 2001 року; для підприємств недержавної формивласності вона має рекомендаційний характер.
· обмеженістю фінансових можливостей у більшості підприємствдля залучення висококваліфікованих спеціалістів з метою виконання складнихфінансових розрахунків. Особливо це стосується малих і середніх підприємств, вяких потреба у фінансовому плануванні є гострішою, ресурси ще більш обмежені іна їх діяльність значно впливає зовнішнє середовище.
Значення фінансового планування для підприємствполягає у:
· втіленні розроблених цілей у форму конкретнихфінансових показників;
· забезпеченні фінансовими ресурсами закладених увиробничому плані економічних пропорцій розвитку;
· визначенні з його допомогою можливостіжиттєздатності проекту підприємства за умов конкуренції;
· залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.
Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:
розмір грошових коштів, що може мати підприємство всвоєму розпорядженні;
· джерела їх надходження;
· відповідність фінансових ресурсів обсягу накресленихзавдань;
· частину коштів, яка має бути перерахована в бюджет,державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам;
· механізм розподілу та використання прибутку напідприємстві;
· ступінь забезпечення реальної збалансованостіпланових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності тасамофінансування.
2.1 Методи фінансового планування
В процесі фінансового планування використовуютьсярізні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізаціїпланових рішень; моделювання. Зміст балансового методу полягає в тім, що нетільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статтівитрат зазначаються конкретні джерела покриття. Суть нормативного способуфінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових нормта техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єктапідприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цихресурсів. Згаданиминормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційнихвідрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональнимита індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу плановіпоказники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників,які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді. Оптимізація плановихрішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибратиз них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
· максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеногокапіталу
· економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансовихвитрат;
· економія поточних витрат;
· мінімум вкладення капіталу за максимально ефективногорезультату;
· максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім вже згадуваних способіврозрахунків) потребує широкого використання економіко-математичногомоделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираженнявзаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, якіхарактеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища іздійснюються за допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним такореляційним зв’язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти вплануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівнянаукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планіввиходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним виборомоптимального варіанта фінансового плану.
2.2 Етапи фінансового планування
Фінансове планування – це складний процес, що включає в себеряд етапів.
На першому етапі на основі фінансової звітності проводитьсяаналіз фінансових показників діяльності підприємства за попередній період.Основна увага приділяється показникам: обсяг реалізації, витрати, розміротриманого прибутку. На основі проведеного аналізу оцінюються фінансовірезультати діяльності підприємства, визначаються стан, недоліки іпроблеми.
На другому етапі розробляється фінансова стратегія іфінансова політика за основними напрямами фінансової діяльності підприємства(складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективнихфінансових планів і включаються до структури бізнес-плану, якщо останній розробляєтьсяна підприємстві).
На третьому етапі уточнюються і конкретизуються основніпоказники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансовихпланів.
На четвертому етапі погоджуються показники фінансовихпланів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншимипланами і програмами, що розроблені підприємством.
На п’ятому етапі здійснюється оперативне фінансове плануванняшляхом розробки оперативних фінансових планів.
Завершується процес фінансового планування на підприємствіаналізом і контролем за виконанням фінансового плану. Шостий етап полягає увизначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства,співставлення із запланованими показниками, виявлення причин відхилення відпланових показників, в розробці заходів по уникненню негативних явищ.
Система поточного планування фінансової діяльностіпідприємства основана на розробленій ним фінансовій стратегії і фінансовійполітиці. Поточне фінансове планування полягає в розробці конкретних фінансовихпланів. Останні дають можливість підприємству визначити всі джерелафінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів івитрат, забезпечити постійну платоспроможність, визначити структуру активів ікапітал підприємства на кінець планового періоду. Порядок складення фінансовогоплану державними підприємствами (крім казенного), закріплений наказомМіністерства економіки України від 25.12.2000р. № 277 “Про затвердженняПоложення про порядок складення річного фінансового плану державними підприємствами”(далі – Положення). Для підприємств інших форм власності це Положення носитьрекомендаційний характер, однак воно стане необхідним атрибутом при отриманнікредитів і розробці бізнес-планів.
3. Фінансовий план
Фінансовий план відображає обсяги надходжень таспрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності,розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, включаючи зобов’язання щодосплати податків і обов’язкових платежів.
Включення окремих надходжень і витрат при розрахункупоказників фінансового плану здійснюється з урахуванням національних стандартівбухгалтерського обліку (П(С)БО).
Ставки податків, зборів, обов’язкових платежів,вартість залучення кредитних ресурсів, ставки та порядок нарахуванняамортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунокпоказників фінансового плану, визначаються відповідно до їх рівня на моментскладання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансовогоплану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.
Фінансовий план складається із п’яти розділів:
1. Джерела формування і надходження коштів;
2. Приріст активів підприємства;
3. Повернення залучених коштів;
4. Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів добюджету та державних цільових фондів;
5. Покриття збитків минулих періодів.
В розділі І фінансового плану “Джерела формування танадходження коштів” відображаються суми коштів, які будуть сформовані (залучені)підприємством у плановому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) упопередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльностіта розвитку підприємства, а також виконання зобов’язань у планованому році.
Показники розділу визначаються з врахуванням П(С)БО.Показники “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування” та“Амортизаційні відрахування” визначаються з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт профінансові результати”, а інші показники – визначаються з урахуванням П(С)БО 2 “Баланс”(розділ “Пасив”).
Показник “Товари, роботи, послуги, отримані на умовахвідстрочки платежу” відображає приріст кредиторської заборгованості за товари,роботи, послуги, що отримуються підприємством для здійснення діяльності уплановому році на умовах відстрочки платежу.
В розділі ІІ фінансового плану “Приріст активівпідприємства” відображаються суми витрат у плановому році, пов’язаних ізпридбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені зурахуванням П(С)БО 2 “Баланс” (розділ “Актив”).
Так, показник “Капітальні інвестиції” відображає сумувитрат на придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метоюзабезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у плановому році, якіобліковуються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” Плану рахунківбухгалтерського обліку.
Показник “Модернізація, модифікація (добудова,дообладнання, реконструкція) основних засобів” відображає суму витрат намодернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних засобів,які відображаються на рахунку 10 “Основні засоби” Плану рахунківбухгалтерського обліку.
В розділі ІІІ “Повернення залучених коштів” відображаєтьсяповернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти,залучені у попередні періоди.
В розділі ІV “Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету тадержавних цільових фондів” відображається сума витрат підприємства на виконаннязобов’язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів,відстроченої та реструктуризованої заборгованості зі сплати податків таобов’язкових платежів.
В розділі V “Покриття збитків минулих періодів” відображається спрямування коштів напокриття збитків, які виникли у підприємства у минулі періоди.
Якщо фінансовим планом не передбачено отримання прибутку відзвичайної діяльності підприємства у плановому періоді, то додатково до ньоговключається розрахунок фінансових результатів згідно додатку 2 до Положення. Розрахунок показників, якіхарактеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства уплановому році здійснюється з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт про фінансовірезультати” крім фінансових результатів від надзвичайної діяльностіпідприємств. Розробленийпроект фінансового плану керівник державного підприємства подає на затвердженняоргану, уповноваженого управляти відповідним державним майном (далі – органуправління) до 1 травня року, що передує плановому, разом із пояснювальною запискоющодо його обґрунтування.
Обґрунтування фінансового плану здійснюється на основіаналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а такожпоказників діяльності та розвитку підприємства у плановому році згідно“Примірного переліку показників господарської діяльності та розвиткупідприємства на плановий рік”.
До його складу відносяться:
1. Загальні відомості про підприємство (спеціалізація;виробнича потужність підприємства1; чисельність працюючих (на момент складанняфінансового плану).
2. Основні показники щодо обсягу виробництва продукції(товарів, робіт, послуг) на плановий рік.
3. Характеристика положення підприємства на ринку тазаходи щодо його покращення (оцінка попиту на основні види продукції (товарів,робіт, послуг) на плановий рік; оцінка монопольного положення підприємства (занаявності такого); оптимізація номенклатури випуску продукції (товарів, робіт,послуг); заходи, що спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збутупродукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльностіпідприємства).
4. Заходи по підвищенню технічного рівня підприємства,його модернізації і реконструкції (завдання щодо освоєння нових видів продукції(товарів, робіт, послуг); технічне переобладнання підприємства, освоєння новихтехнологій; удосконалення системи управління, планування і організаціївиробництва1; заходи по зниженню матеріалоємності і енергоємності виробництва1;удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення1;заходи по підвищенню продуктивності праці).
5. Удосконалення організаційної структури підприємства(управління кадрами; підвищення кваліфікації працівників; удосконалення системизаробітної плати та матеріального стимулювання працівників; соціальний розвитокпідприємства).
6. Заходи щодо реорганізації і реструктуризаціїпідприємства (його окремих підрозділів, виділенню окремих підприємств,входження до складу об’єднань підприємств, промислово-фінансових груп, створеннюдочірніх підприємств тощо).
7. Природоохоронні заходи (оцінка впливу виробництва нанавколишнє природне середовище; проведення природоохоронних заходів (звизначенням строків і джерел фінансування)).
8. Основні показники фінансової і інвестиційноїдіяльності на плановий рік (оцінка загальної потреби у залученні фінансовихресурсів на плановий рік; заходи підприємства щодо залучення необхіднихфінансових ресурсів; управління дебіторською і кредиторською заборгованістю,включаючи заходи по забезпеченню повних і своєчасних розрахунків завідвантажену продукцію (роботи, послуги); по вилученню простроченоїдебіторської заборгованості; забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті(використані) матеріальні ресурси, по заробітній платі, податках і обов’язковихплатежах, повернення коштів, що виділялися підприємству на зворотній основі здержавного бюджету).
9. Оцінка можливих ризиків підприємства, включаючитехногенні (майнові) і фінансові ризики, дію факторів, що загрожуютьстабільності діяльності та реалізації підприємством заходів, спрямованих на їхзапобігання і усунення, в тому числі створення резервних фондів, укладеннядоговорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо. Проект фінансового плану підприємстварозглядає орган управління у місячний строк та приймає рішення про йогозатвердження або відхилення. У випадку відхилення проекту фінансового плануорган управління у письмовій формі повідомляє підприємство про підстави. Завідхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів повинноврахувати зауваження органу управління та повторно представити його назатвердження. Фінансовий план має бути стабільним фінансовим документом.Внесення змін до затвердженого фінансового плану державного підприємствапротягом року дозволяється не більше двох разів за рішенням органу управління,який затвердив план. Проект змін до фінансового плану підприємство подає органууправління після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числамісяця, наступного за звітним кварталом. Орган управління розглядає запропоновані підприємствомзміни протягом 10 днів та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. Відхилення органом управління запропонованихпідприємством змін допускається за належної підстави (обґрунтування) таповідомлення його про це у письмовій формі.
Контроль за виконанням фінансового плану здійснює органуправління, який затвердив фінансовий план. Підприємство самостійно вибирає методскладання фінансового плану з урахуванням реалізації заходів, спрямованих наактивізацію збутової діяльності, пошук нових каналів збуту, модифікаціїноменклатури продукції, що виготовляється тощо. Серед методів фінансового плануваннянайбільш широко використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.Сутьаналітичного методу полягає у плануванні від досягнутого рівня у попередньомуперіоді, з врахуванням впливу на виробничу діяльність внутрішніх чинників тазовнішнього середовища. Підприємствопроводить аналіз господарської діяльності, виділивши чинники, що впливатимутьна поліпшення (погіршення) кожного показника, визначає шляхи посилення діїперших та нейтралізації останніх і передбачає відповідні заходи.
Складання річного фінансового плану є завданням усіхпідрозділів при відповідальності керівника підприємства. Так, наприклад, показник реалізаціїпродукції на плановий рік розраховується при взаємодії двох підрозділів:підрозділу, який відповідає за збут та підрозділів, що відповідають завиробництво продукції на підприємстві. Пропозиції першого підрозділу направленіна пошук нових ринків збуту продукції, розробку стратегії і тактикипідприємства, спрямованих на встановлення вигідних економічних зв’язків, адругого – на зниження собівартості, покращення якості та споживчиххарактеристик продукції.
На базі узагальнення інформації вказаних підрозділівплановий відділ визначає ступінь реальності даних, які будуть включені дообґрунтування фінансового плану відповідно до “Примірного переліку показниківгосподарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”. За таким принципом здійснюютьсярозрахунки будь-якого показника фінансового плану. Однак, існують певніособливості щодо складу показників фінансового плану рентабельних і збитковихпідприємств. Так, показник витрат включається до фінансового плану лишезбиткових підприємств, а для рентабельних – разом із показником реалізаціїпродукції він є основою розрахунку прибутку від звичайної діяльності (крімвиробничого підрозділу), пошук шляхів поліпшення1 діяльності підприємствадоцільно здійснювати за участю підрозділів, відповідальних заматеріально-технічне постачання та кадрових служб.
Розраховані показники узагальнює економічна службапідприємства. Завдання фінансового відділу – сформувати на основі цихпоказників фінансовий план і подати його на підпис керівнику підприємства та довідповідного Міністерства чи іншого органу уповноваженого управляти державниммайном для затвердження. Основним критерієм оцінки фінансового плану з боку органууправління державним майном та прийняття рішення про його затвердження єполіпшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства упорівнянні з поточним періодом. Підприємство повинно забезпечити зростання прибутковості йогодіяльності (показник “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування”) таспрямувати кошти, залучені і сформовані за рахунок усіх джерел, включаючиамортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на цілі, щовідповідають інтересам держави як власника.
До них відносяться:
· приріст активів підприємства: основних засобів – зарахунок капітальних інвестицій, спрямування коштів на модернізацію, модифікаціюосновних засобів; оборотних активів за рахунок грошових коштів та їхеквівалентів; зменшення дебіторської заборгованості, тобто усіх тих складових,які призводять до зростання власного капіталу підприємства та його ринковоївартості;
· збільшення надходжень до бюджету: податків та обов’язкових платежів;погашення заборгованості перед бюджетом, включаючи заборгованість, що виникла упопередні періоди; реструктурованої заборгованості; відшкодування витратбюджету, пов’язаних із виконанням гарантійних зобов’язань.
Отже, в механізм фінансового планування закладенопевний зиск з діяльності підприємств держави, як власника. В подальшому показники затверджених річних фінансовихпланів підприємств узагальнюються за окремими міністерствами, іншими органами,уповноваженими управляти державним майном.
За подання фінансового плану, яким не передбаченополіпшення показників діяльності підприємства у плановому році, вінповертається для самостійного доопрацювання підприємству (або доопрацюванняразом із органом управління державним майном) та розробки заходів, спрямованихна підвищення ефективності його діяльності. Безпосередньо втручатися вгосподарську діяльність підприємства орган управління не має права, але маєправо затвердити (або не затвердити) річний фінансовий план та вимагати відпідприємства відповідні пояснення до поданого на затвердження фінансового плану.
Основним напрямом втручання органів управління у діяльністьпідприємств – це випадки, за яких при зростанні прибутку, амортизаційнихвідрахувань, підприємство не включило до фінансового плану витрати коштів навиробничий розвиток, погашення заборгованості перед бюджетом за минулі періоди,сплату поточних податків та обов’язкових платежів. У цьому випадку підприємствоповинно дати органу управління пояснення щодо спрямування коштів та здійснитикоригування фінансового плану з урахуванням зазначених вимог.
До річного фінансового плану державного підприємствазгідно затвердженої форми включаються основні показники, які характеризуютьфінансово-господарську діяльність підприємства у плановому році, в тому числіфінансовий результат діяльності підприємства, основні джерела формування танадходження коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвиткупідприємства, виконання його зобов’язань, перш за все, зобов’язань по сплатіподатків та обов’язкових платежів. За поданого для затвердження фінансовогоплану зі збитками порівнюється рівень збитків планового року з їх рівнем употочному році та оцінюються заходи, передбачені підприємством для ліквідаціїабо зменшення рівня збитковості. До фінансового плану підприємства, яке планує отриманнязбитків, обов’язково включається Розрахунок формування фінансових результатівдіяльності підприємства у плановому році. Органом управління державним майноманалізуються окремі статті доходів і витрат підприємства, які впливають наформування фінансового результату підприємства. В обґрунтуванні до фінансовогоплану вказуються заходи, направлені на збільшення доходів та скорочення витрат.
Особлива увага аналізу фінансового плану та діяльностіпідприємства приділяється у випадку його збитковості, оскільки збитковістьсвідчить про нераціональність господарської діяльності, пов’язану ізнеефективним використанням матеріальних та фінансових ресурсів. Діяльністьзбиткового підприємства припиняється або проводиться його реструктуризація,санація тощо, крім обґрунтування збиткової діяльності підприємства, щовикликана соціальним ефектом та заходами у сфері оборони і екологічної безпеки, Затверджена форма фінансового плану єрозрахунковим документом, де визначено основні принципові показники, щопідлягають контролю в процесі управління підприємством.
До принципових показників відносяться:
· прибутковість діяльності підприємства;
· спрямування коштів на його виробничий розвиток;
· зростання власного капіталу;
· рівень надходжень податків та обов’язкових платежів;
· погашення заборгованості минулих періодів передбюджетом.
За виконання цих показників відповідає керівник підприємствазгідно укладеного з ним контракту.
Складання поточного (річного) фінансового плану починається зрозрахунку показника прибутку від звичайної діяльності підприємства. Першимелементом фінансового плану є дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) підприємства. У статті Дохід (виручка) від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансовірезультати” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг), тобто без врахування наданих знижок, поверненнянепроданих товарів та непрямих податків. Дохід (виручка) від реалізації на підприємстві урозрізі окремих видів (груп) товарів, робіт, послуг при співставленні його зрівнем витрат на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг), що забезпечуєбільш детальний аналіз та пошук шляхів оптимізації виробничої і збутовоїдіяльності підприємства, збільшення обсягу прибутку від операційної діяльності,що є основою для підвищення рівня фінансового результату від звичайноїдіяльності. Для підприємств, діяльність яких більшою мірою пов’язана іззадоволенням державних потреб, планування доходів і надходжень доцільнопроводити разом з відповідним органом – розпорядником бюджетних коштів. Особлива увага має приділятисяорганом управління державним підприємством до визначених витратних статей уфінансовому плані щодо раціонального використання бюджетних коштів. Цестосується Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, іншихміністерств та відомств, де є такі підприємства.
При складанні фінансового плану приділяється увагаелементам операційних витрат (на виробництво і збут, управління та іншіопераційні витрати) в процесі діяльності підприємства у плановому році завирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг),що вироблена і спожита самим підприємством. При цьому з урахуваннямрозрахованих обсягів витрат на оплату праці підприємство визначає обсяги відрахуваньна соціальні заходи, включаючи відрахування на пенсійне забезпечення, соціальнестрахування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування наіндивідуальне страхування персоналу підприємства, інші соціальні заходи.
На формування фінансових результатів діяльності підприємствавпливають товарообмінні (бартерні) операції. Використання бартерних схемпризводить до зменшення фінансових результатів діяльності підприємства. Підвищеннюефективності процесу планування може сприяти застосування комп’ютернихтехнологій, зокрема, спеціально розроблених пакетів програмного забезпечення зпроектного аналізу, бізнес-планування. Зазначені вимоги до фінансовогопланування обумовлюють необхідність організації контролю за результатамискладання та виконання річних фінансових планів шляхом аналізу зведенихпоказників за окремими галузями управління державним майном.
Система оперативного планування фінансової діяльності полягаєв розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансовогозабезпечення основних напрямів фінансово–господарської діяльностіпідприємства.
Оперативне фінансове планування необхідне підприємству дляконтролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачаннямкоштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансовогоплану. Більшість підприємств вдається до спрощеної системи оперативногофінансового планування, коли складається лише окремі його елементи – платіжнийкалендар та касовий план. Головною формою такого фінансового завдання є бюджет(кошторис).
Бюджет – це оперативний фінансовий план накороткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступногокварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження івитрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарськоїдіяльності підприємства. Підприємствосамостійно вибирає види та структуру бюджетів. Консолідований (зведений) бюджетскладається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризуютьпрогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступномуперіоді.
Зведений (консолідований бюджет включає: операційний іфінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджетвиробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів. о фінансового бюджетувключаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнознийбухгалтерський баланс. Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. Напочатку періоду діяльності бюджет – це план або норматив; в кінці періодудіяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджериможуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодовдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.
Розробка бюджетів на підприємстві характеризуєтьсятерміном “бюджетування” і спрямована на вирішення двох основних завдань:
1) визначення обсягу і видатків, що пов’язані здіяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;
2) забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсамиз різних джерел.
Бюджети, що використовуються в процесі оперативногофінансового планування, класифікуються за:
1) сферами діяльності підприємства;
2) видами витрат;
3) обсягом номенклатури витрат;
4) методами розробки.
Особливою формою бюджету є платіжний календар, що розробляєтьсяза окремими видами руху грошових коштів і по підприємству в цілому (у даномуразі деталізується поточний фінансовий план надходження і витрачання грошовихкоштів чи план доходів і видатків грошових коштів на короткий строк). Правильно складений платіжнийкалендар дозволяє виявити фінансові помилки, недостатність коштів, з’ясуватипричину такого стану, намітити відповідні заходи, і таким чином оперативноуникнути фінансових ускладнень і забезпечити платоспроможність підприємства. Значеннябюджетів полягає у підвищенні продуктивності праці працівників підрозділів таефективності використання матеріальних і фінансових ресурсів.
Бюджетування – це стандартизований процес, відповідносамостійно розроблених підприємством та загальновизнаних вимог і процедур. Дояких відносяться:
1. розроблення бюджетів за всіма підрозділами, щосприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства;
2. забезпечення єдиного процесу щодо підготовки,аналізу і затвердження бюджетів;
3. дотримання зкоординованої діяльності міжпідрозділами підприємства при розробленні бюджетів;
4. структурованість бюджетів;
5. обґрунтованість показників бюджетів на основідосягнутих результатів, тенденцій, економічних чинників та заданих темпів розвиткупідприємства;
6. відкритість бюджетів до змін (надання менеджерамправ коригування показників бюджету, виявлення та розв’язання потенційнихпроблем з метою постійного відслідковування змін в обсягах виробництва іпродажу);
7. участь у бюджетуванні менеджерів підрозділів, щовідповідають за виконання бюджету. Процес бюджетування на підприємстві включаєскладання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів,управління і контроль за виконанням бюджетних показників. В процесі бюджетуваннявраховуються такі чинники: стадії життєвого циклу продукту; постійні і змінніпотреби покупців; рівень конкуренції; трудові ресурси; тенденції у розвиткутехнології; рівень підприємницького і фінансового ризику; потреби і ресурсивиробництва; запаси на складі; вартість сировини; маркетингові і рекламніумови; ціноутворення на товари (послуги); моральне старіння товарів і послугтощо. Бюджетування здійснюється “знизу нагору” і “зверху донизу”. Бюджетування“знизу нагору” (з рівня підрозділів) проводиться із залученням їх працівників.
За складання бюджету “зверху донизу” бюджет направляється відкерівництва до менеджера структурного підрозділу для його деталізації тарозроблення рекомендацій.
/>
Рис. 11.1. класифікація основних видів бюджетів, щорозробляються на підприємстві в процесі оперативного фінансового планування
Висновок
В ході даної курсової роботи я спробував розкрити всіаспекти, що пов’язані з плануванням діяльності підприємства. Розкрито сутьпланування, розглянуто планування як функцію управління а також: методи таінструменти планових розрахунків, інформаційні ресурси та нормативна базапланування, система планів на підприємстві, їх різновиди та комплекси.
Сутність планування, як функції управлінняпідприємством, полягає в обгрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основівиявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів,способів і ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань тавстановлення їх взаємозв'язку. Планування є основною ланкою та організаційнимпочатком всього процесу реалізації цілей підприємства. План потрібний не тількивеликим та середнім, але й малим підприємствам. Нормативність встановлює вимогидо ефективності використання ресурсів та результатів господарювання.
Планування є важливою частиною господарської практики.Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері — на плані, а тільки після цього у реальному житті. Успішно працюючі підприємстваздійснюють не тільки довгострокове планування, але і детальну розробкуоперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці.
В умовах ведення ринкового господарства докорінно змінюютьсяпідходи, що до планування та його ролі в процесі розширеного відтворення впорівнянні з централізовано керованою економікою, а це породжує нові формипланування фінансово – господарської діяльності підприємств.
Нині підприємства самі зацікавлені в тому, щоб реальноуявляти своє фінансове становище не тільки сьогодні, а й на найближчуперспективу. Це необхідно для того, щоб ефективно розвивати свою господарськудіяльність і своєчасно виконувати свої зобов’язання перед державою, партнерамипо бізнесу та іншими господарськими суб’єктами.
В системі нових форм планування фінансово – господарськоїдіяльності важливе місце відводиться системі складання бюджетів підприємств,які орієнтовані на отримання оптимального прибутку і збереження позиційпідприємства на ринку товарів та послуг.
В основі побудови системи бюджетів підприємств повинні лежатинауково – обґрунтовані принципи тому, що вони визначають характер та змістдіяльності підприємства, створюють умови для їх ефективної роботи і зменшуєтьсяможливість впливу негативних факторів на процес виробництва та реалізаціїпродукції.
Слід зазначити, що нині середвітчизняних та зарубіжних вчених та практиків економістів не має єдиної точкизору, що до принципів, які слід покласти в основу складання бюджетівпідприємств, а це в значній мірі впливає на якість процесу бюджетування,яке все ширше починає застосовуватись підприємствами України.
Списоквикористаної літератури
1. ДиккиТ. Бюджетирование малого бизнеса. Азбука предпринимательства. — СПб.:Бизнес-Микро, 1999. — 240 с.
2.Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінськийоблік – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448с.
3.Вахрушина М.А. Бухгалтерскийуправленческий учёт: Учебник. – М.: Омега-Л; Высш. шк., 2003. – 528с.
4. ХруцкийВ.Е., Сизова Т.В, Гамаюнов В.В. Внутрифирменное бюджетирование: настольнаякнига по постановке финансового планирования. — М.: Финансы и статистика, 2002.- 400 с.
5. Шим Д.К.,Сигел Д.Г. Основы коммерческого бюджетирования: Пер. с анг. – СПб.: Азбука,2001. – 496 с.
6. ЩиборщК.В. Бюджетирование деятельности промышленных предприятий России. — М.:Издательство «Дело и сервис», 2001. — 544 с.
7. Попов В.М.Бизнес фирмы и бюджетирование потока денежных средств. — М.: Финансы истатистика, 2003. — 400 с
8.Голов С.Ф Управлінський облік: Підручник. – К.: Лібра, 2003. – 704с.
9. СамочкинВ.Н. Гибкое развитие предприятия: Эффективность и бюджетирование. — М.: Дело,2002. — 376 с.
10. МейтлендИ. Бюджетирование для нефинансовых менеджеров. — Днепропетровск: Баланс-Клуб,2002. — 204 с.
11. ЛеньВ.С. Управлінський облік: Навчальний посібник.—К.: Знання-Прес, 2003. – 287с.
12.Лишиленко О.В Бухгалтерський управлінський облік. – К.: ЦНЛ, 2004. – 254с.
13.Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підручник.—К.: Книга, 2004. – 544с.
14. Кондратова И.Г. Основи управленческогоучёта. – М.: Финансы и статистика, 1999.—144с.