Екологічний моніторинг : « Агроекологічна оптимізація земель ПОСП «Гошівське» Овруцького району Житомирської області з використанням програми «Map Info»

ЗМІСТЬ Реферат… 3 АНОТАЦІЯ…. 5 ВСТУП…. 6 І. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТЕРИТОРІЇ ПОСП “ГОШІВСЬКЕ”…….… 1. Деструктивні фактори в агроландшафті … 2. Характеристика об’єкту досліджень … 13 ІІ. РОЗРОБКА ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ АГРАРНОЇ ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОГРАМИ “MAP INFO” … 16 ІІІ. АНАЛІЗ АГРОЕКОЛОГІЧНОЇ

ОПТИМІЗАЦІЇ ПОСП “ГОШІВСЬКЕ”… 21 ВИСНОВКИ … 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ … 23 ДОДАТОК І… 25 ДОДАТОК ІІ…. 28 ДОДАТОК ІІІ… 29 ДОДАТОК ІV… 30 ДОДАТОК V… 31 РЕФЕРАТ Ґрунт виступає основним засобом у виробництві сільськогосподарської продукції, тому втручання людини у природні біоценози є неминучим. З кожним роком орні землі

ПОСП “Гошівське” зазнають дедалі більшої деструктивної зміні, а відновити втрачений в результаті ерозії родючий шар ґрунту неможливо. У зв’язку з цим виникла необхідність застосування сучасних комп’ютерних технологій (ГІС) і застосування відповідного програмного забезпечення, зокрема, “Map Info”. Для розробки моделі сталої агроекосистеми було проведено агроекологічне групування земель господарства та уточнено контури деяких полів. Реалізація запропонованої моделі в

ПОСП “Гошівське” дозволить сформувати агроландшафт з вищим рівнем екологічної безпеки та стійкості на основі зменшення прояву ерозійних процесів та оптимізації техногенного навантаження на нього. Мета досліджень: розробка моделі сталої аграрної виробничої системи. Виходячи з мети досліджень мною було поставлено завдання: 1. оцінити територію господарства на предмет стійкості в агроекосистемі;

2. виявити деструктивні фактори та розробити на цій основі модель сталої виробничої системи. Для полегшення аналізу графічної інформації, обробки матеріалів ґрунтових і агрохімічних обстежень та виявлення слабких ланок виробничої системи ( нераціональне використання земельних ресурсів) мною використовувався програмний комплекс Map Info. Проведення апроксимації динаміки втрат ґрунту в агроекосистемі здійснювалось з допомогою програми

Microsoft Excel (модуль – Майстер діаграм). В організації території важливе значення має агроекологічний принцип її проведення. Суть його полягає в максимальному забезпеченні відповідності структур угідь та посівних площ господарств до структури ґрунтового покриву його землекористування. При розробці проекту агроекологічної організації я використовувала топографічну основу сільськогосподарського підприємства в М: 1:000. Роботи виконувалися в такій послідовності: - формування бази даних про

ґрунтовий покрив господарства (створення картограми крутизни схилів в електронному вигляді, занесення в програму “Map Info” табличного матеріалу з картографічної основи і матеріалів ґрунтового і агрохімічного обстеження); - проведення оцінки ґрунтів та групування їх екологічно – однорідні масиви за ступенем еродованості та придатності для вирощування сільськогосподарських культур; - визначення щорічних втрат родючого шару

ґрунту при існуючій структурі посівних площ; АНОТАЦІЯ Шваб О.Ю. Агроекологічна оптимізація земель ПОСП “Гошівське” Овруцького району Житомирської області з використанням програми “Map Info”: - Житомир: ДАУ, 2005 30 с. Запропоновано модель раціональної організації території землекористування ПОСП “Гошівське” АННОТАЦИЯ Шваб О.Ю. “Агроэкологическая оптимизация земель

ЧОСП “Гошевское” Овручского района Житомирской области с использованием программы “Map Info”. – Житомир: ГАУ, 2005. –30 с. Предложена модель рациональной организации землепользования хозяйства ЧОСП “Гошевское” SUMMARY Шваб О.Ю. Agroecological optimization of grounds of the PRAP “Goshivske” of Ovruch region of Zhitomir department with usage of the program “Map Info”. – Zhitomir: SAEU. 2005 30 c. The model of rational organization of land use of a

PRAP “Goshivske” is offered. ВСТУП В умовах обмеженого ресурсного забезпечення аграрних виробничих систем і необхідності організації конкурентноздатного виробництва виникає гостра необхідність розробки сталих екосистем, неодмінною умовою при формуванні якої є підтримання екологічної рівноваги в агроландшафт, в т.ч. відновлення родючості ґрунтів, попередження їх деградації. При оптимальному ресурсному забезпеченні науковообгрунтованих систем землеробства, можливо

досить точно спрогнозувати рівень екологічної безпеки аграрних виробничих систем. Складніше це зробити в умовах браку техногенних ресурсів, коли основним принципом господарської діяльності має стати максимальне використання захисних функцій самих агроекосистем за рахунок попередження деструктивних процесів в агроландшафті. В результаті, як правило, практики обирають спонтанний варіант землекористування. При цьому недостатньо враховуються всі фактори і особливо

їх взаємодія. Цю проблему можна вирішити при наявності спеціального програмного забезпечення, яке дозволяє змоделювати декілька варіантів землекористувань і, таким чином, обрати оптимальну модель потенціалу і грунтово –кліматичних умов. Враховуючи це, мною було поставлено завдання розробити засади екологічної оптимізації аграрної виробничої системи на прикладі ПОСП “Гошівське” за допомогою програми “Map Info” з використанням рекомендацій по агроекологічному групуванню

земель господарства (В.П. Стрельченко). Наявність такого комплексу дозволяє на основі поліваріантного комп’ютерного пошуку розробити оптимальну для конкретних умов екологічно безпечну модель ведення сільськогосподарського виробництва. Розділ 1 ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТЕРИТОРІЇ ПОСП “ГОШІВСЬКЕ” 1. Деструктивні фактори в агроландшафті Ґрунт - це специфічний компонент біосфери, оскільки він не тільки акумулює компоненти забруднень, а й виступає природним буфером, який контролює міграцію хімічних елементів

та сполук в атмосферу, гідросферу та живу речовину [5]. Він виступає основним засобом у виробництві сільськогосподарської продукції, тому втручання людини у природні біоценози є неминучим. Передусім - це вирубування лісів та розорювання значних територій більш родючіших ґрунтів. Це значною мірою вплинуло на розвиток ґрунтового покриву, призвело до посилення поверхневого та внутрішньогрунтового стоку, до різкого перерозподілу

вологи по елементах рельєфу, внаслідок чого посилились елювіальні, глейові, глейово – елювіальні та ерозійні процеси. Орні землі зазначають дедалі більшої деструктивної зміни, порушуються повітряний, водний та тепловий режими, талі води, дощі зносять родючий шар ґрунту утворюються рівчаки та водостоки, особливо це помітно на полях, які розміщені на схилах та біля ярів. Знищення рослинності, дерев і місцях пониження рельєфу, де протікають джерела призводить до того,

що вода, стікаючи, розмиває поля, зносить грунт в яр – руйнується не лише структура ґрунту, а й все поле зсовується. Таким чином, відбувається зміна агроландшафту, яку зупинити неможливо. Меліорація перезволожених ґрунтів (в господарстві 307,00 га осушених земель), зумовила зниження рівня ґрунтових вод, відповідно порушило природній хід ґрунтотворних процесів. В ході таких змін склад ґрунтової мікрофлори погіршується - зменшується

її продуктивність, відповідно й накопичення органічної речовини стає низьким, що безпосередньо впливає на перебіг процесів грунто - та гумусоутворення та визначає родючість ґрунту. З усіх видів деградації найбільш поширеною і шкідливою є ерозія ґрунтів. При чому, на водну ерозія припадає 56, вітрову –28, хімічну –12, фізичну – 4% [4]. Багатьма дослідниками встановлено, що водна ерозія починає проявлятися на схилах крутизною 1°

та більше. Таких орних земель в Україні Лізко 58%, а сінокосів та пасовищ –77% [2]. В орних районах період прояву ерозії триває століттями, в інших - десятиліттями. В результаті - переважна частина ґрунтів на оброблювальних схилах еродована. Відновити втрачений в результаті ерозії грунт неможливо. Можна тільки закріпити та покращити те, що залишилось на місті.

Використання сучасних технічних засобів дозволяє прискорити процес відновлення еродованих земель. При обробітку ґрунту відбувається його перемішування, аерація та промочування, завдяки чому строки ґрунтоутворення шару 25 мм скорочуються до 340 років, але при цьому втрачаються значні засоби [6]. Розвиток ерозійних процесів супроводжується втратами великих обсягів паводкових та зливових вод. Всього з орних земель країни щорічно втрачається зі стоком 60-80 млрд. м3 води.

Більше всього (57%) втрачається з полів волога зимних та осінніх опадів, в той час як літом, коли грунт краще захищений сільськогосподарськими культурами, стік води не перевищує 3% [11]. В результаті водної ерозії змиваються верхні найбільш родючі шари ґрунту, з яких виносяться значні кількості гумусу, азоту, фосфору, калію та обмінних основ. Такі втрати поживних речовин за обсягом прояву співрозмірні з виносом поживних речовин урожаєм вирощуваних

культур або переважають їх [6]. Особливо великі втрати поживних речовин з весняним стоком спостерігається, коли проводять ранньовесняне підживлення мінеральними добривами. З твердим стоком втрачаються в основному дрібні фракції ґрунту (близько 60% змиву), що призводить до зміни механічного складу ґрунту. По мірі росту змитості ґрунту збільшується його питома об’ємна вага, зменшується кількість водостійких

агрегатів, загальна пористість та водопроникність ґрунту [7]. Еродовані ґрунти акумулюють менше опадів та період гострого дефіциту вологи швидше висихають, в той же час для створення одиниці основної продукції витрачають більше вологи, ніж невмиті. З метою уповільнення процесів деградації ґрунту необхідно, по-перше, змінити підходи до організації використання ґрунтового покриву і, по –друге технології вирощування сільськогосподарським культур повинні

бути спрямовані на захист гумусового стану, а саме: в них слід передбачати повернення в грунт органічної речовини (підстилковий гній рештки багаторічних трав, сидерати, солома), мінімалізацію обробітку ґрунту, використання малопотужної техніки. Найвищу ефективність в боротьбі з ерозією забезпечують багаторічні трави та зернові культури суцільного способу сівби, особливо озима пшениця та жито [1]. Низька ґрунтозахисна здатність просапних культур, зокрема цукрових буряків

і картоплі. Парові та зяблеві фони після просапних культур не вдається захистити без застосування таких додаткових заходів як посів куліс, буферних смуг та смугового розміщення їх поміж зерновими культурами і багаторічними травами. Тому при визначенні структури посівних площ на силових землях необхідно врахувати ґрунтозахисне значення окремих культур та їх реагування на ступень еродованості

ґрунту. У процесі реалізації земельної реформи більшість землекористувачів стикається з великою кількістю складних проблем. Насамперед це дефіцит ресурсів та нераціональне їх використання. В результаті створюється замкнуте коло: вкладення в результаті виробничого циклу або не окуповуються, або приносять прибуток, недостатній для ефективного розвитку виробництва. Тобто, формування сталої високорентабельної виробничої системи можливо за наявності чіткого плану розвитку

підприємства та пріоритетів вкладення капіталу у процесі виробництва. Нажаль, частіш за все, має місце всебічно необґрунтоване прийняття рішень, доцільність яких визначається величезним комплексом факторів і залежить, головним чином, від рівня кваліфікації керівників і спеціалістів. Раціональне землекористування, підвищення його сталості, продуктивності і економічної ефективності базуються насамперед на оптимальній спеціалізації

і структурі агроекосистеми [1]. В останні роки в Україні спостерігається стійка тенденція до скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин, звуження спеціалізації господарств на виробництво найбільш прибуткових зернових і технічних культур. Рослинницька спеціалізація господарств передбачає скорочення в структурі посівних площ частки культур з високою здатністю до відновлення і збереження родючості ґрунту (багаторічні трави).

Тому необхідно розробити технологічну систему комплексного ведення всіх галузей і секторів, яка забезпечить виконання виробничого циклу господарства в цілому і включає в себе: створення оптимальної структури посівних площ і сівозмін, високопродуктивну галузь тваринництва, адаптовану до спеціалізації і конкретних грунтово – кліматичних умов систему машин,

інтегровану систему захисту рослин, систему застосування добрив, ґрунтозахисні енергозберігаючі технології обробітку ґрунту, насінництво, переробку продукції рослинництва і тваринництва. Комплексно зв’язати таку багатофакторну систему з метою отримання максимального ефекту дуже важко і практично неможливо навіть при високій кваліфікації персоналу.

Отже, проблема втрати родючості ґрунтів та погіршення якісних їх показників є дуже актуальною і стала предметом досліджень багатьох вчених - екологів, геохіміків, ґрунтознавців. У зв’язку з цим виникла необхідність застосування сучасних ефективних засобів, за допомогою яких можна було б істотно прискорити вирішення проблем охорони ґрунтів, зокрема, визначення регіонів, які піддаються певним негативним явищам з точки зору погіршення

екологічного стану та визначити можливі перспективи його зміни під впливом антропогенних навантажень, або інших причин. Зрозуміло, що подібні завдання можна вирішувати тільки за допомогою сучасних комп’ютерних технологій і застосування відповідного програмного забезпечення (програмні пакети Arc View, Map Info, Arc Info) [5]. У світовій практиці такі інформаційні технології знаходять все більш широке застосування.

Геоінформаційні системи (ГІС) дозволяють прискорити процес обробки великої кількості інформації та її графічного відображення. Космічні фотознімки, багатоелементні ПЗС – знімки високої якості, а в окремих випадках сканерні знімки в комплексі з матеріалами аерофотозйомок дозволяють вирішувати багато завдань вивчення та картографування агроландшафтів. Прикладом цього може бути точне землеробство яке базується на

ГІС – технологіях та глобальних системах позиціювання [10]. 1.2. Характеристика об’єкту досліджень Об’єкт досліджень – приватно – орендне сільськогосподарське підприємство (ПОСП) “Гошівське”. Територіально землекористування господарства відноситься до правобережної провінції зони Полісся північної частини Коростенського агрогрунтового району. Ґрунтовий покрив на території господарства досить строкатий, що пояснюється частими перепадами відносних

висот та неоднаковим рівнем залягання ґрунтових вод. Тут виділено 18 ґрунтових відмін. Найбільш розповсюджені на території господарства дерново –підзолисті ґрунти. Клімат. Це менш зволожений і більш теплий агрокліматичний район порівняно з північно –західним, де нижча температура і більш опадів. Суми температур за період з середньодобовою температурою вище 10° складають 2400-2550°; ГТК –1,2-14. Тривалість періоду -

155 – 160 днів. Протягом цього періоду випадає 310-360 мм опадів, а за рік – 470-600 мм. Без морозний період триває 160-165 днів. Характерними для області є зливи й грози. За рік буває в середньому 25-29 днів з грозами, які супроводяться зливами. Найбільша кількість їх припадає на червень і липень. Середня температура повітря в грудні від -3 до 4°, а січні -6, в лютому -5°.

На протязі зими досить часто спостерігаються відлиги, коли температура повітря підвищується навіть до 9-11°. Тривалість відлиг буває різна. Проте окремі роки відзначаються суровими зимами, коли мінімальна температура повітря знижується до -35°. Середній із абсолютних утворюється в середньому в другій декаді грудня, а тане він в другій декаді березня. Під час відлиг сніговий покрив серед зими частково розтає, осідає. Іноді зовсім сходить, а потім утворюється знову.

Розподіл снігового покриву нерівномірний, середня з максимальних висот його 13-17 см. Аналіз агрометеорологічних даних свідчить, що найвищі врожаї зернових культур бувають тоді, коли опадів за рік випадає в межах 450- 550 мм – 50-90% до норми і вони рівномірно розподіляються протягом вегетаційного періоду. Якщо опадів буває менше (60-70% норми), то урожай знижується, як знижується він

і тоді, коли опадів буває більше (100-120% норми). В цілому клімат сприятливий для вирощування таких сільськогосподарських культур як озима пшениця, озиме жито, картопля, люпин, льон, хміль тощо. Рельєф. Рельєф тісно пов’язаний з геологічною будовою, а саме приуроченість території до Українського кристалічного щита. Господарство розміщене в межах Поліської низовини, що, в свою чергу, зумовлює слабо хвилястий рівнинний,

подекуди (де ґрунтоутворюючими породами виступають леси та лесові суглинки), хвилястогорбистий рельєф. Помітна по членованість рельєфу, особливо в місцях, де вода розмила грунт аж до породи - це глибокі яри та балки, витоки малих струмків, де беруть початок притоки річки Норин. Материнські породи. Територія господарства в геоструктурному відношенні знаходиться в межах північно –західної Українського кристалічного щита, який є складовою частиною руської платформи

і складається з твердих докембрійських порід і гранітів, лабрадоритів, гнейсів тощо, які в багатьох місцях виходять на поверхню. В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні відламкові породи докембрійського фундаменту, перекриті корою вивітрювання і осадовим чохлом. Ґрунтотворні породи мають переважно легкий механічний склад і представлені піщаними, глинисто – піщаними, супіщаними, легкосуглинковими флювіогляціальними;

ґрунти, сформовані на цих відкладах, вирізняються низькою родючістю – вони бідні на гумус, поживні речовини, мають малу вологоємкість, нерідко верхня товщина флювіогляціальних наносів (до 50-60 см) підстилається суглинками і глинами, що призводить до застоювання вод на контактах порід і виникнення контактного оглеєння; в замкнутих пониженнях, коли флювіогляціальні відклади підстилаються глинами, виникає заболочування і розвиваються болотно –підзолисті

ґрунти. Ґрунти. В ґрунтовому покриві господарства представлені такі ґрунти: дерново – слабопідзолисті глеюваті супіщані ґрунти на водно - льодовикових відкладах, підстелених мореною з глибини 1,5-2,0 м (43% ґрунтового покриву), дерново – слабопідзолисті глейові супіщані ґрунти на воднольодовикових відкладах (14%), дерново –середньопідзо- дисті глеюваті супіщані

ґрунти на воднольодовикових відкладах, підстелених мореною з глибини 1,0-1,0 м (12%), ясно –сірі й сірі опідзолені ґрунти (9%), дернові карбонатні глейові крупнопилувато- легкосуглинкові на делювіальних відкладах (6%), торфово – болотні ґрунти (6%), еродовані землі (10%). Розділ 2 РОЗРОБКА ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ АГРАРНОЇ ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОГРАМИ “MAP INFO” Одним з критеріїв екологічної ефективності агроекосистеми

є стійкість її до прояву водної та вітрової ерозії. При цьому досить інформативним є рівень твердого стоку з паводковими водами навесні. Тому мною було проаналізовано динаміку цього показника за останні 11 років з розрахунку на гектар орних земель (табл. 1). Рівень втрат ґрунту з паводковими водами залежить, передусім, від напрямку використання земель, способу основного обробітку, культури, погодних умов, рельєфу, вмісту органічної речовини в

шарі 0-10 см тощо. Так, поля, виорані на зяб, характеризувались втратою 300-350 кг/га ґрунту проти ділянок, не була зафіксована втрата 20-30 кг/га, на яких проводився ґрунтозахисний обробіток знаряддями плоскорізного типу. Таблиця 1 Твердий стік з паводковими водами при існуючій структурі посівних площ, кг/га Роки Твердий стік, кг/га 1994 358 1995 322 1996 312 1997 260 1998 222 1999 200 2000 200 2001 203 2002 140 2003 187 2004 140

Аналіз: За результатами експерименту побудовано точкову діаграму і здійснено апроксимацію: 1. Лінійною залежністю: y=-20,745x +355,75 R2 =0,8916 Твердий стік, кг/га Лінійна (Твердий стік, кг/га) Рис.1. Твердий стік з паводковими водами при існуючій структурі посівних площ, кг/га (лінійна залежність) 2. Поліноміальною залежністю 2-го ступеню: y = 1,7436x2 – 41,669x + 401,08 (R2 =0,9407) у=1,7436х2-41669х+401,08

R2 =0.9407 Твердий стік, кг/га Лінійна (Твердий стік, кг/га) Рис.2 Твердий стік з паводковими водами при існуючій структурі посівних площ, кг/га (Поліномінальна залежність) 2. Експотенціальною залежністю: у=2Е+80е-0,0897(R2=0,8934) у=2Е+80е-0,0897(R2=0,8934) Твердий стік, кг/га Експотенціальний (Твердий стік, кг/га) Рис. 3. Твердий стік з паводковими водами при існуючій структурі посівних площ, кг/га (Експотенціальна

залежність) За результатами аналізу видно, що найточніше описує результати експерименту поліноміальна залежність 2-го ступеню: у= 1,7436х2 –41,669х +401,08 (R2 =0,9407) Тому прогноз втрат ґрунту у вигляді твердого стоку з паводковими водами на наступний рік було здійснено за цією залежністю. Прогноз: згідно поліноміальної апроксимації експериментальних даних (рис.2.) рівняння у= 1,7436х2 –41,669х +401,08 (R2 =0,9407) при незмінних тенденціях в системі землеробства та типових

погодно – кліматичних умовах буде продовжувати знижуватись і через рік становитиме 152,1 кг/га. Отже, аналізуючи втрати верхнього шару ґрунту у вигляді твердого стоку з паводковими водами і цілому по господарству за період з 1994 по 2004 роки простежується чітка тенденція до зниження цього показника, що можна пояснити зменшенням площ просапних культур в структурі посівів та розширенням обсягів

застосування плоскорізного обробітку. Також можна відмітити, що в 2002 році за рахунок випадання більшої кількості опадів та повального прогрівання ґрунту цей показник дещо зріс. Незважаючи на чітку тенденцію до зниження втрат ґрунту під час весняного сніготанення їх рівень залишається високим. Суттєво змінити ситуацію і підвищити екологічну безпеку території господарства можна на основі коригування

існуючої організації території і розробки відповідної моделі сталої агроекосистеми, яка передбачала врахування рельєфу (крутизна схилу, еродованість) та відповідну зміну напрямку використання земель. З цією метою мною було проведено агроекологічне групування земель на основі наукових розробок Інституту сільського господарства Полісся УААН, які враховують генетичні властивості ґрунтів і біологічні особливості сільськогосподарських культур [1].

Для цього мною було проаналізовано наявні графічні та допоміжні матеріали (додатки 3,4), що характеризують територію землекористування ПОСП “Гошівське”, зокрема: рельєф, номенклатурний список ґрунтів, їх агрохімічну і фізико – хімічну характеристику, продуктивність земель (за середньобагаторічною урожайність сільськогосподарських культур) і виділено однорідні (з нашої точки зору) масиви. При вирішенні поставленого завдання я користувалися модулем “Тематичне картографування”, який

є досить зручним і потужним для аналізу і візуалізації даних. При цьому, дані зображуються у графічному вигляді і тенденції, які неможливо оцінити, переглядаючи дані у вигляді списків чи таблиць, стають очевидними при відображенні на тематичній карті. Аналіз наявної інформації показав, в ґрунтовому покриві господарства землі

І агроекогрупи ( придатні під всі культури) відсутні, що пояснюється складними рельєфом та слабкою протидефляційною стійкістю ґрунтів. З іншої сторони, на території землекористування найбільш поширені землі, під всі культури за умови обробітку і посіву впоперек схилу ( поле 1, 4, 6, 7, 12, 15-17, частина полів 5,8), придатні під культури суцільного посіву (поле 2,6, 9(частина), 10,14, північна частина поля 8) також представлені землі схилів, які потребують постійного залуження

(поле 13, частина поля 9). Після проведення групування земель виконуємо коригування напрямків використання деяких полів. Приведення у відповідність земельних угідь господарства до агроекологічних груп виявилось неможливим без зміни контурів полів, оскільки в межах одного поля були представлені часто несумісні групи. Враховуючи це, я виділила більш –менш рівнозначні за агро виробничими властивостями поля (додаток 5) Заключним етапом агроекологічної оптимізації є розподіл земельного масиву між сівозмінами.

Так, незважаючи на складний рельєф центральна частина орного масиву представлена дерново – слабопідзолистими глеюватими супіщаними ґрунтами на воднольодовикових відкладах, підстелених мореною з глибини 1,5 –2,0 м з високою забезпеченістю поживними речовинами і вмісту гумусу на рівні 1,4%. Тому формуємо першу сівозміну з 4 –х рівновеликих полів (поля 7-10) і плануємо вирощувати в ній багаторічні трави, озиму пшеницю, картоплю, овес з підсівом багаторічних

трав. Поля 1,2,3,4,11,14+15 (збірне поле) виділяємо під 6типільну сівозміну. Розділ 3 АНАЛІЗ АГРОЕКОЛОГІЧНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОСП “ГОШІВСЬКЕ” Впровадження даної моделі передбачає зменшення орних земель до 821 га (на 87 га або 9,6 %) за рахунок переведення малопродуктивних ділянок в сінокоси і пасовища. Зазначені ділянки представлені дерново – слабопідзолистими глеюватими супіщаними

ґрунтами на воднольодовикових відкладах, які характеризуються несприятливими водно –фізичними властивостями і низькою родючістю. Вони розміщені невеликими масивами в східній і південно –східній частині території господарства. В структурі посівів відбувається зменшення питомої ваги просапних культур, оскільки їх вирощування заплановано в сівозміні №1 (площа 1,5 поля 36,9 га, що майже вдвічі менше за попередню

організації території). При реалізації запропонованої моделі слід детально проаналізувати поряд з економічними і екологічні наслідки такого докорінного втручання в агроекосистему (при зміні меж полів, переведенні земель з однієї групи в іншу: залученні чи вилученні з обробку). Заключним етапом є розрахунок витрат на впровадження даної розробки та очікуваний строк повернення капіталовкладень. Також необхідно визначити ефект (прибуток/ збиток) від можливої зміни структури посівних

площ чи спеціалізації господарства. Модель формування екологічного землекористування на основі агроекологічного групування земель господарства і досягнення збалансованого співвідношення між природними угіддями і орними землями (коефіцієнт 0,33 – на кожен гектар ріллі повинно припадати 2 гектари кормових угідь [1]) наведено в додатку 2. ВИСНОВКИ 1. Ґрунт виступає основним засобом у виробництві сільськогосподарської продукції, тому втручання людини у природні біоценози

є неминучим. З кожним роком орні землі ПОСП “Гошівське” зазнають дедалі більшої деструктивної зміни, а відновити втрачений в результаті ерозії родючий шар ґрунту неможливо. 2. В зв’язку з цим мною запропоновано модель раціонального землекористування даного господарства, виконану за допомогою програми “Map Info”. 3. Для розробки моделі сталої агроекосистеми було проведено агроекологічне групування земель господарства

та уточнено контури деяких полів. Реалізація запропонованої моделі в ПОСП “Гошівське” дозволить сформувати агроландшафт з вищим рівнем екологічної безпеки та стійкості на основі зменшення прояву ерозійних процесів та оптимізації техногенного навантаження на нього. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Бакка М.Т Стрельченко В.П Божок П.Т Основи ведення сільського господарства та охорона земель:

Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000 366 с. 2. Ванин Д.Е. Почвозащитные аспекты земледелия в районах водной эрозии// Земледелие. –1982 №6. –с. 24-26. 3. Галич М.А Стрельченко В.П Агроекологічні основи використання земельних ресурсів Житомирщини. – Житомир: Волинь, 2004ю –181 с. 4. Ігнатенко

О.Ф Сірий А.І Дацько Л.В Сташкевич І.В. Наслідки деградації ґрунтів // Ґрунтознавство та агрохімія на шляху до сталого розвитку України. Під ред. В.В. Медведєва. – Х.: ННЦ “Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського”. – 2002. –Кн. 2. –С. 44-45. 5. Городній М.М Мельник С.І Малиновський

А.С. та ін. Агрохімія. – К.: Алефа, 2003. –775 с. 6. Гудзон Н. Охрана почвы и борьба с эрозией. – М.: Колос, 1974. – 303 с. 7. Иванов В.Д. Стокорегулирующая и почвозащитная эффективность растительности // Весник с. – х. наук –1983. -№7. –С. 101-106. 8. Кузнецов М.С. Противоэрозийная стойкость почв. –М.: Изд-во Московск.

Унив 1981. –135 с. 9. Стрельченко В.П Кравчук М.М. Вплив глейового процесу на де гуміфікацію дерново –підзолистих ґрунтів // Вісник аграрної науки. –2004. -%7 С.18-20. 10. Татарко Ю.О. Розробка ґрунтозахисних ресурсо – та енергозберігаючих систем ведення сільськогосподарського виробництва з використанням комп’ютерного програмного комплексу:

Методичні рекомендації. К.: Нора друк, 2002 122с. 11. Тимченко І. Так борються з ерозією // Земледелие. –1997. -№7. –с.8-10. 12. Торжевский В.И. Влияние обработки почв на микрофлору // Земледелие. –1983 №11. с. 16-17. 13. Якість ґрунтів та сучасні стратегії удобрення / За ред. Д. Мельничука, Дж. Хофман, М. Городнього. –К.:

Арістей, 2004. –488 с. ДОДАТКИ Додаток 1 Агроекологічне групування земель Полісся I. Землі, придатні для всіх культур, що районовані в зоні. Група включає глинисто –піщані, супіщані та легкосуглинкові відміни дерново – підзолистих, ясно –сірих і сірих опідзолених ґрунтів неоглеєних, або слабоповерхнево оглеєних, а також глейові осушені ґрунти, що утворилися на морені та супіщаних і суглинистих відкладах.

На землях даної групи проектуються сівозміни плодозмінного типу з чергуванням культур за класичною схемою: просапні – ярі зернові – багаторічні трави – озимі зернові. II. Землі, придатні для всіх культур за умови обробітку й сівби поперек схилу (крутизна 1-3°). До цієї групи належать слабкозмиті родові відміни ґрунтів, а також незмиті при розміщенні їх на схилах крутизною до 3°.

III. Землі, переважно придатні для ярих культур. Дана група об’єднує глеюваті родові відміни дерново –підзолистих, ясно –сірих лісових опідзолених ґрунтів, що не осушуються. Сезонне пере зволоження обмежує їхню придатність для вирощування озимих зернових, їх доцільніше використовувати під кормові сівозміни з високою питомою вагою багаторічних трав. IV. Землі, придатні під районовані культури, крім льону, люпину; малопридатні під картоплю.

Це переважно перегнійно – карбонатні ґрунти (рендзини), а також дерново –підзолисті при підстиланні з глибини 0,5 –1,0 м карбонатними породами та дерново –підзолисті, ясно –сірі й сірі опідзолені ґрунти, що провапновані високими нормами для обмеження міграції радіонуклідів. На землях цієї групи проектуються польові й кормові сівозміни з вирощуванням озимих і ярих зернових культур, коренеплодів, кукурудзи, конюшини й однорічний трав.

V. Землі, придатні для суцільної сівби (схили крутизною 3-5°). Включаються середньозмиті ґрунти, а також слабозмиті та незмиті ґрунти на схилах крутизною 3-5°. Землі цієї агроекогрупи потрібно використовувати під зерно – трав’яні польові кормові ґрунтозахисні сівозміни. VI. Землі, переважно придатні для люпину, вівса, жита озимого, картоплі. До цієї агроекологічної групи належать бідні за родючістю піщані дерново – підзолисті

ґрунти, що утворилися на піщаних і супіщаних материнських породах з неглибоким (0,7-1,0 м) підстиланням більш важкими за гранулометричним складом породами. На них рекомендується впроваджувати польові сівозміни з обмеженим набором культур. VII. Землі сінокісного призначення. До даної групи належать ґрунти, що сформувалися в заплавах річок і озер, які регулярно та періодично затоплюються, а також гідроморфні

ґрунти понижених елементів рельєфу, у тому числі дерново –підзолисті: глейові та сильно глейові, лучно – болотні, торф’яна – болотні, торф’яники і дернові ґрунти. VIII. Землі схилів, що потребують постійного залуження (крутизна понад 5°). Група включає дерново –підзолисті, ясно –сірі і сірі лісові опідзолені сильнозмиті ґрунти, а також слабкозмиті та незмиті їхні відміни, що залягають на схилах крутизною понад 5°.

IX. Землі пасовищного призначення. Відносяться до цієї групи дерново –підзолисті ґрунти з неглибоким (30-50 см) підстеленням масивно – кристалічними породами, комплексі виділи зональних ґрунтів з сильнокам`янистими відмінами, а також купинні лучно – болотні та важкі за гранулометричним складом глейові ґрунти. X. Землі лісогосподарського призначення. Група включає дерново – прихованопідзолисті (борові піски) та дернові слаборозвинуті

ґрунти на потужних піщаних відкладах, інші ґрунти, зайняті лісом. Агроекологічне групування ґрунтів Полісся Номер групи Назва агроекогрупи Бал оцінки І Землі, придатні для всіх культур, що районовані в зоні 1 ІІ Землі, придатні для всіх культур за умови обробітку й сівби поперек схилу (крутизна 1-3°) 2 ІІІ Землі, переважно придатні під ярі культури і малопридатні під озимі 3

IV Землі, придатні під районовані культури крім льону, люпину малопридатні під картоплю 4 V Землі, придатні під культури суцільного посіву (схили крутизною 3-5°) 5 VI Землі, переважно придатні для люпину, вівса, озимого жита, картоплі 6 VII Землі сінокісного призначення 7 VIIІ Землі схилів, що потребують залуження (крутизна більше 5°) 8 IX Землі пасовищного призначення 9 X Землі лісогосподарського призначення 10

Додаток 2 Модель агроекологічної оптимізації земель господарства