Зміст Вступ 4
Розділ І. Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах. 6 1.1. Характеристика основних засобів як облікової категорії, їх оцінка, класифікація та структура. 6 1.2. Сутність відтворення основних фондів. Необхідність обліку ступеня спрацювання та амортизації. 13 1.3. Показники стану та ефективності використання основних фондів, як об’єкти економічного аналізу. 19
Розділ ІІ. Облік нарахування зносу (амортизації) основних засобів. 22 2.1. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань. 22 2.2. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. 29 2.3. Облік амортизації і зносу основних засобів. 35 2.4. Методи амортизації. 41 Розділ ІІІ Аналіз використання основних фондів. 51 3.1. Методи, прийоми, задачі та джерела інформації для аналізу використання основних фондів. 51 3.2 Аналіз динаміки та структури основних фондів. 51 3.3 Аналіз технічного стану основних фондів. 54 3.4 Аналіз узагальнюючих показників використання основних засобів. 57 3.5 Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів. 59 Розділ IV Аудит основних засобів. 64 4.1 Суть, завдання та об’єкти аудиторської перевірки основних засобів. 64 4.2. Організація аудиту основних засобів. 67 4.3. Методика аудиторської перевірки наявності та використання основних засобів. 71 Розділ V Методика та організація обліку, аналізу та аудиту основних засобів в умовах АРМБ. 79 Висновки 90 Література 93 Додатки
Вступ
В умовах переходу до ринковихвідносин, питання, що пов’язані зі змінами в обліку та аналізі господарськоїдіяльності, стали предметом глибокого економічного дослідження. Особливо стоїтьпитання про використання основних засобів. Краще їх використання є одним ізголовних факторів процесу становлення нашої держави, в цьому випадку можливезбільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень. Раціональнаексплуатація основних засобів важливий фактор зниження собівартості продукції.
Ринкове реформування економікиУкраїни обумовило необхідність змін в методології і техніці веденнябухгалтерського обліку, зокрема основних засобів. Вони зафіксовані в Положенні(стандарті) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” (в подальшому ПБО7), затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. №92[12].
Забезпечення певних темпіврозвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікаціївідтворення та кращого використання діючих основних засобів, і виробничихпотужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійномупідтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційнихресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої вагиамортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління,підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Основні засоби є необхідним факторомбудь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо пропорційновпливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.
Формування ринкових відносинпередбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якійзможуть лише ті з них, хто найбільш ефективно використовують всі види наявних вних ресурсів.
Умови переходу до ринкової економікиспонукають трудові колективи до постійного пошуку резервів підвищенняефективності використання всіх матеріально-речових факторів виробництва, в томучислі і основних засобів. Виявити та практично використовувати ці резервиможливо за допомогою досконалого економічного аналізу.
Стан та використання основних фондів- один із найважливіших аспектів аналітичної роботи, так як саме вони єматеріальним втіленням науково-технічного прогресу — головного факторупідвищення ефективності будь-якого виробництва.
Більш повне та раціональневикористання основних фондів та виробничих потужностей підприємства сприяє покращаннювсіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці,підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню їїсобівартості, економії капітальних вкладень.
Ефективне використання основнихзасобів сприяє прискоренню оборотності оборотних засобів. Чим кращеексплуатуються основні засоби, тим швидше оборотні засоби проходять фазувиробництва і тим менше потреба в їх прирості.
Важливим фактором підвищеннявикористання основних засобів являється перебудова в системі народногогосподарства.
Правильне використання основнихзасобів в значній мірі залежить від збільшення інтенсивного та експлуатаційногонавантаження на основні засоби, автоматизації і механізації виробничихпроцесів, мобілізації застарілих машин, швидкої реалізації основних засобів імаксимальної ефективності нової техніки.
Важко недооцінювати значенняавтоматизації в бухгалтерському обліку, особливо в період переходу доповноцінної ринкової економіки: точність і оперативність інформації стаютьвирішальними чинниками успішної господарської діяльності. Однак, необхідновраховувати відмінності в самому змісті бухгалтерського обліку в Україні і всвіті. Якщо в Україні бухгалтерське діло обмежується обліково-реєстраційнимизадачами, то в країнах ринкової економіки обліково-реєстраційні задачі – цемала, і далеко не сама важлива частина бухгалтерської науки, основна увагаприділяється задачам фінансового аналізу і прогнозування. Тому дуже важливоправильно оцінити задачі і мету автоматизації бухгалтерського обліку.
Дипломна робота написана наматеріалах товариства з обмеженою відповідальністю “Еліон 2000”. Інженерне бюро“Еліон 2000” — приватне приладобудівне підприємство, створене в 1991 році, в1998 році реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю “Еліон 2000”.
Форма власності: колективна.
Види діяльності: маркетинговідослідження ринку обладнання телекомунікацій, екології та промисловоїсанітарії; розробка електропневматичного і електронного обладнання та приладів;підготовка виробництва та дрібносерійне виробництво фірмового обладнання;сервісне обслуговування: модернізація свого фірмового обладнання, поставленогов попередніх роках.
Бюро розроблює, виготовляє і постачаєв країни СНД і Прибалтики електропневматичне обладнання наступних видів:автоматичне обладнання для утримання під тиском сухого повітря кабелів зв'язку,хвильопроводів радіорелейних ліній зв'язку і фідерів радіо- телетрансляційнихцентрів; переносні електро- і пневмоаспіратори для відбору проб повітря привизначенні забрудненості повітря; мембранні мікропроцесори для приладобудівноїі медичної техніки; бюро комплектує пересувні лабораторії відбору проб повітряна базі мікроавтобуса.
Споживачами даної продукціїявляються: підприємства міського та міжнародного зв'язку; служби зв'язкузалізних доріг, нафтопроводів, газових магістралей та силових лінійелектропередачі; радіотрансляційні центри.
РозділI. Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах.
1.1.Характеристика основних засобів як облікової категорії, їх оцінка, класифікаціята структура.
Організаціябудь-якої підприємницької діяльності потребує наявності засобів праці. Отже, увиробничо-господарській діяльності підприємства використовуються засоби праці,які багаторазово (тривало) використовуються в процесі виробництва (експлуатації),зберігають початковий зовнішній вигляд, протягом тривалого періоду, зазнаютьпоступового зносу і переносять свою вартість на собівартість продукції (витратиобігу) поступово протягом їх нормативного строку служби за встановлениминормами.
Основніфонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують увиробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартістьпереноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції робіт,послуг частинами в міру спрацювання. Основні фонди підприємства включаютьосновні виробничі фонди й невиробничі основні фонди.
Поняття “основнізасоби” подано в ПБО 7, а поняття “основні фонди” – в Законі“Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22 травня 1997р№283/17-ВР (в подальшому Закон України “Про оподаткування прибуткупідприємств”).
ПБО 7 [12]визначає “основні засоби” як матеріальні активи, які підприємствоутримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів,надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійсненняадміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисноговикористання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу,якщо він довший за рік).
Згіднопп.8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2] підтерміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, щовикористовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду,який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальнихцінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним абоморальним зносом.
Економічнасутність і матеріально-речовий зміст основних фондів слугують визначальнимихарактеристиками в окресленні їх значення для здійснення відтворювальнихпроцесів, функціонування та розвитку будь-якого виробництва. Вся сукупністьнаявних виробничих фондів складає найбільшу за питомою вагою частинунаціонального багатства країни. Основні фонди визначають характерматеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.Зростання і вдосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищеннятехнічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу.
Відповідно до ПБО 7, до основнихзасобів відносяться земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, транспортнізасоби, капітальні затрати на поліпшення земель, інструменти, прилади,інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, та інші основнізасоби.
До втратичинності Положення “Про організацію бухгалтерського обліку і звітності вУкраїні” затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р.(далі — Положення №250), до основних засобів відносяться будівлі,споруди, обладнання, транспортні засоби та ін. предмети, що слугують більшероку і мають вартість понад 15 неоподатковуваних доходів громадян.
В зв’язку ізвтратою чинності Положення №250 та інших нормативних актів, яківстановлювали вартісні границі, основних засобів, в розмірі 500 грн.,відповідно і дані вартісні границі втратили свою чинність.
Таким чином,для віднесення матеріального об’єкту до основних засобів він повиненвідповідати трьом критеріям:
* бути активом;
* використовуватись діяльності підприємства;
* мати термін експлуатації (використання) більше 365 днів.
Вбухгалтерському обліку є класифікація основних засобів за їх видами залежно відцільового призначення і виконуваних функцій; також основні засоби класифікуютьза ступенем використання в виробничій та господарській діяльності; по галузямнародного господарства; по функціональному призначенню; по належності. Вони, всвою чергу, поділяються на основні засоби виробничого і невиробничогопризначення. До основних засобів виробничого призначення відносяться засобипраці, які пов’язані із здійсненням господарської діяльності — виробництвомпродукції, виконанням робіт та наданням послуг. Тобто, під основнимивиробничими засобами розуміються такі, які використовуються в діяльностіпідприємства і прямо пов’язані з вилученням підприємницького доходу.
Можна сказати ітак: основні виробничі фонди є частиною основних фондів, яка бере участь упроцесі виробництва, виконання робіт та надання послуг, здійснення трудовоїдіяльності тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартістьосновних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово,частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди черезкапітальні вкладення.
До основнихзасобів невиробничого призначення відносяться обліковувані на балансі інепов’язані з діяльністю підприємства.
Згідно ЗаконуУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “невиробничіфонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються угосподарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондіввідносяться:
капітальніактиви (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1основних фондів, включаючи орендовані;
капітальніактиви, які підлягають під визначення груп 2 і 3 основних фондів, які єневід’ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльностіневиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів абовилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та переданіу безоплатне користування особам, які не є платниками податку на прибуток.
На підставі вивченнязаконодавчих актів, нормативно-правових документів, наукової літератури можназапропонувати наступну класифікацію основних засобів (рис.1).
/>
Рис.1.Класифікація основних засобів.
Крім того,згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2] дляобчислення амортизаційних відрахувань введена класифікація основних засобів зподілом їх на групи.Група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини; Група 2 автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади і інструменти, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. Група 3 інші основні засоби, що не ввійшли до груп 1 і 2.
Співвідношенняокремих груп основних виробничих фондів становить їх структуру. Поліпшенняструктури основних виробничих фондів, передусім підвищення питомої вагиактивної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартостіпродукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.
Основнимифакторами, які впливають на структуру основних виробничих фондів підприємств,є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування,кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний факторпо-різному впливає на структуру виробничих фондів. Поліпшити структуру основнихвиробничих фондів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування,ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додатковогоустаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективногоустаткуванням.
Оцінка основнихзасобів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхіднадля правильного визначення загального обсягу основних засобів, їх динаміки іструктури, розрахунку економічних показників господарської діяльностіпідприємства за певний період.
Основні засобиобліковуються у натуральній та вартісній формах. Натуральний облік дає змогуздійснювати контроль за збереженням і використанням кожного їх виду. Облік увартісній оцінці дозволяє визначити потребу коштів на придбання основнихзасобів, визначити їх структуру, динаміку, суму амортизаційних відрахувань,розмір зносу тощо.
Розрізняютьнаступні вартісні оцінки основних засобів: первісну, балансову (залишкову),ліквідаційну, справедливу, переоцінену та вартість яка підлягає амортизації.
Основні засобив бухгалтерському обліку відображають за фактичною собівартістю (вартістюпридбання), тобто первісною вартістю.
Первіснавартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумігрошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих),витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
У вартістьпридбання, тобто в первісну вартість включаються вартість будівництва (купівлі)основних засобів, затрати по встановленню та налагодженню включають заробітнуплату і вартість матеріалів, які прямо зв’язані з цими операціями. Таким чином,ці затрати входять в повну первісну вартість об’єкта, а не включаються впоточні затрати по зарплаті і по собівартості реалізованої продукції,відповідно транспортні затрати входять в повну первісну вартість об’єкта в томувипадку, коли вони оплачені покупцем.
Первіснавартість складається в момент надходження об’єкта в експлуатацію на даномупідприємстві. По первісній вартості об’єкт обліковується на протязі всього періодуперебування на підприємстві.
В залежностівід джерел надходження основних засобів на підприємство, під їх первісноювартістю розуміють:
вартістьвнесених засновниками основних засобів, як їх вклад в статутний фондпідприємства — за домовленістю сторін;
вартістьотриманих об’єктів основних засобів безкоштовно в сумі визначеної експертнимшляхом або за даними документів прийому-передачі;
для будівель таспоруд встановлених господарським шляхом — фактична собівартість їхспорудження, включаючи затрати на проектно-пошукові роботи;
при будівництвіпідрядним способом затрати включаються в вартість об’єкта за кошторисноювартістю, включаючи затрати на проектно-пошукові роботи.
Зміна первісноївартості допускається у випадках добудови, дообладнання, реконструкції (звідображенням витрат по капітальним вкладенням), капітального ремонту, щоприводить до збільшення майбутніх економічних вигод, та часткової ліквідаціївідновлених об’єктів або переоцінки їх.
Длябухгалтерського обліку, визначення вартості основних засобів наведене у ПБО7: [12]
Залишковавартість окремих інвентарних об’єктів основних засобів, що враховуються нарахунку 10 “Основні засоби”, визначається як сума, по якій актив включається вбаланс після вирахування суми накопиченого зносу.
Згідно ЗаконуУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі здійснення витратна придбання основних засобів балансова вартість відповідної групи збільшуєтьсяна суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів,а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахуваннясплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток підприємствзареєстрований платником податку на додану вартість. У разі здійснення витратна самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власнихвиробничих потреб, балансова вартість відповідної групи основних засобівзбільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, щопов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат навиготовлення таких основних засобів, що мають інші джерела фінансування, безурахування ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток підприємствзареєстрований платником податку на додану вартість.
Для визначенняреальної вартості об’єкту основних засобів на кожний конкретний періодобчислюють залишкову вартість як різницю між їх первісною вартістю і сумоюнарахованого за період експлуатації зносу.
Згіднож п.8.7.1. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2]платник податку має право віднести до валових витрат, будь-які витратипов’язані з поліпшенням (поточним і капітальним ремонтом, реконструкцією,модернізацією, технічним переозброєнням) основних засобів, якщо витрати на цізаходи не перевищують 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів напочаток звітного року.
Витрати, щоперевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп2 і 3 (балансової вартості окремого об’єкта основних засобів групи 1) тапідлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основнихзасобів.
Таким чином,можуть мати місце такі випадки на підприємствах, коли на початок року вартістьоб’єктів основних засобів не збільшується на витрати по їх поліпшенню. В кінціж року витрати по поліпшенню аналогічних основних засобів можуть збільшувати їхпервісну вартість, так як протягом року п’ятивідсотковий ліміт витрат на їхполіпшення вже вичерпано.
Протягомфункціонування основних засобів слід порівнювати оцінки різних конструкцій з їїпочатковим рівнем. Це пояснюється тим, що інфляційні процеси зумовилиневідповідність розмірів амортизаційних відрахувань на відновлення окремихвидів основних засобів, введених в дію в різні періоди. Крім того це можевплинути на формування показників витрат та рентабельності. Тому використовуютьоцінку основних засобів за відновленою вартістю, під якою розуміють їх вартістьза діючими цінами.
Термін “відновнавартість” пов’язано з визначенням справедливої вартості.
Справедливавартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, абооплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими танезалежними сторонами.
Визначеннясправедливої вартості основних засобів здійснюється на основі ринковоївартості. У разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювана вартість(сучасна вартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.Найчастіше операції з основними засобами, що передбачають визначеннясправедливої вартості, здійснюються з основними засобами, які вжевикористовувались в господарській діяльності підприємства і вже нарахованапевна сума зносу.
ПБО 7 [12] дозволяє здійснювати переоцінку об’єктуосновних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більша ніж на 10%)відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.
Первісна вартість та сума зносу – стаютьпереоціненою первісною вартістю і сумою зносу.
Вартість основних засобів, якапідлягає амортизації, розраховується як різниця між собівартістю об’єкта (абоіншою сумою, що заміщає його собівартість у балансі) та його ліквідаційноювартістю, сумою, яку підприємство очікує отримати від реалізації або ліквідаціїоб’єкта по закінченню строку його корисної експлуатації після вирахуванняочікуваних витрат, пов’язаних з реалізацією або ліквідацією.
1.2.Сутність відтворення основних фондів. Необхідність обліку ступеня спрацюваннята амортизації.
Підвищенняефективності використання основних фондів підприємств є одним з основних питаньу період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежитьфінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.Для підвищення ефективності використання основних фондів на підприємстві,першочергове значення має їх відтворення.
Відтворенняосновних виробничих фондів — це процес безперервного їх оновлення. Розрізняютьпросте та розширене відтворення.
Простевідтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, коливідбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старогоустаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попереднявиробнича потужність.
Розширеневідтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних фондівабо придбання нових основних фондів, які забезпечують вищий рівеньпродуктивності устаткування.
Процесвідтворення основних виробничих фондів має низку характерних ознак, зокрема:
· основні виробничі фонди поступово переносять своювартість на вироблену продукцію;
· здійснюється нагромадження в грошовій формі частковоперенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукціюнарахуванням амортизаційних відрахувань;
· основні виробничі фонди оновлюються в натуральній форміпротягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштамиамортизаційного фонду.
У процесігосподарської діяльності кругообіг основних виробничих фондів проходить тристадії.
На першійстадії відбувається продуктивне використання основних виробничих фондів танарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі фонди впроцесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставоюдля списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершенняпроцесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих фондіввтрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься навартість готової продукції.
На другій стадіївідбувається перетворення частини основних виробничих фондів, які перебували впродуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційнихвідрахувань. На цій стадії формується амортизаційний фонд.
На третійстадії в процесі виробництва відбувається оновлення споживної вартості частиниосновних виробничих фондів. Це поновлення здійснюється заміною зношенихосновних виробничих фондів на нові за рахунок амортизаційного фонду.
Простевідтворення основних виробничих фондів здійснюється у двох формах: 1) заміназношених або застарілих основних виробничих фондів; 2) капітальний ремонтдіючих основних фондів.
За простоговідтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основнихвиробничих фондів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джереломфінансування заміни зношених основних фондів є нарахована сума амортизації. Зарозширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне іякісне зростання основних виробничих фондів. Джерелом фінансування таких змін євикористання частини створеного додаткового продукту.
Необхідністьоновлення основних виробничих фондів за ринкових відносин визначаєтьсяпередусім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємстваздійснювати прискорене списання основних виробничих фондів з метоюнагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбаннябільш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншогополіпшення основних виробничих фондів.
У процесіексплуатації основні виробничі фонди зношуються.
Розрізняють двавиди зносу основних фондів — фізичний і моральний.
Фізичнийзнос — це поступова втрата основними засобами споживноївартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремихелементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостейтехнологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікаціїробітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання,інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знососновних засобів.
Повний зноспередбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітальногобудівництва або придбання нових основних засобів.
Частковий зноскомпенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.
Моральнийзнос — це знос основних засобів внаслідок створення нових,більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Появадосконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічнодоцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.
Несвоєчасназаміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, щособівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією,виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.
Моральний зносзменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільнонеобхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує станосновних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної вартості основнихвиробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничихфондів.
Необхідноюумовою відновлення засобів праці у натуральному вигляді є їх відшкодування увартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.
Відповідно до ПБО№7 [12] амортизація – систематичний розподіл вартості, якаамортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання(експлуатації).
Згідноп.8.1.1. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2] амортизаціяосновних фондів — це процес поступового перенесення витрат на їх придбання,виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань,установлених законодавчими актами.
До складуамортизаційних витрат включають:
• витрати напридбання основних фондів для власного виробничого використання, в тому числі насамостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно звитратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті навиготовленні таких основних фондів;
• на здійсненнявсіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшенняосновних фондів.
Не підлягаютьамортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду:
• витрати на придбання основних фондівабо нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствамчи використання таких основних фондів у виробництві інших основних фондів,призначених для реалізації;
• витрати наутримання основних фондів, що перебувають на консервації.
Розмірамортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів інорм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. Зокрема,підприємство може самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.
Сутністьприскореного методу нарахування амортизації полягає в тому, що без скороченнявстановлених нормативних строків служби основних фондів підприємствамдозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування впідвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки.
У наслідокзростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваногоприбутку, а отже, і величина податку на прибуток.
Сумиамортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосуваннянорм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початокзвітного періоду.А = Ба * Н
де А — сумаамортизаційних відрахувань (гривень);
Ба — балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітногоперіоду (гривень);
Н — нормаамортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів(%).
Згідно з чиннимзаконодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках добалансової вартості кожної з груп основних фондів.
Слід зазначити,що Верховна Рада України має право коригувати норми амортизації на поправочнийкоефіцієнт під час затвердження Державного бюджету України.
Нарахуванняамортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість незношеної частини основних фондів, а також вартість тієї їх частини, якавідноситься на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг.Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів длянаступного заміщення основних фондів, які вибувають з виробничого процесу череззношення.
З метоюстворення фінансових умов для прискорення впровадження у виробництвонауково-технічних досягнень та підвищення заінтересованості підприємств упоновленні активної частини основних фондів підприємства мають право самостійнозастосовувати прискорену амортизацію основних фондів. Слід зазначити, що нормиприскореної амортизації застосовуються тільки до групи 3 основних фондів. Цепояснюється тим, що саме до третьої групи включається активна частина основнихфондів, яка безпосередньо бере участь у процесі виробництва і зношуєтьсяінтенсивніше, ніж інші основні фонди.
Облік основнихфондів, до яких застосовується прискорена амортизація, ведеться окремо покожному об'єкту. При цьому амортизаційні відрахування нараховуються на такубалансову вартість, яка дорівнює первісній вартості цих об'єктів, збільшеній насуму витрат, пов'язаних із поліпшенням таких фондів.
Амортизаціяокремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовоювартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тодізалишкову вартість об'єкта відносять до валових витрат за результатамивідповідного податкового періоду, а надалі вартість об'єкта вважаєтьсянульовою.
Амортизаціяосновних фондів групи 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групинульового значення.
У разіздійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідноїгрупи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних істрахових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з такимпридбанням. При цьому не враховується сплачений податок на додану вартість,якщо конкретне підприємство зареєстроване як платник податку на доданувартість.
Якщопідприємство самостійно виготовляє основні фонди для власних виробничих потреб,балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіхвиробничих витрат, понесених підприємством в період виготовлення таких основнихфондів, у тім числі на суму витрат, пов'язаних з введенням таких основнихфондів в експлуатацію.
При виведенні зексплуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їхреалізацією балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартостітакого об'єкту.
При виведенні зексплуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 у зв'язку з йоголіквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією чи консервацією на рішенняпідприємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єктаприрівнюється до нульової. При цьому амортизаційні відрахування ненараховуються.
Якщо виведенняз експлуатації основних фондів груп 2 і З пов'язане з їх реалізацією, балансовавартість групи зменшується на суму вартості реалізації таких основних фондів.
У разі виведення з експлуатаціїокремих фондів груп 2 і 3 у зв’язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом,реконструкцією, модернізацією та консервацією балансова вартість груп незмінюється.
При відтворенніосновних фондів неабияке значення мають капітальні вкладення.
Капітальнівкладення — це витрати на створення нових, реконструкцію ітехнічне переозброєння діючих основних фондів. За допомогою капітальнихвкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних фондів.
Для визначеннярозміру капітальних вкладень на базовому підприємстві “Еліон 2000” складаєтьсябюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальнівкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:
• первіснувартість усіх основних фондів на початок планового періоду;
• наявністьневикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;
• сумуамортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;
• орієнтовнийпідрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягомпланового періоду;
• орієнтовнусуму амортизаційних відрахувань на придбані основні фонди протягом плановогоперіоду;
• вартістьосновних фондів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства накінець планового періоду.
На підставібюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальнихвкладень.
Важливезначення для підвищення ефективності виробництва має поліпшення технологічноїструктури капітальних вкладень за рахунок збільшення питомої ваги витрат напридбання активної частини основних виробничих фондів.
Відтворювальнаструктура капітальних вкладень включає такі напрямки витрат: нове будівництво;технічне переозброєння та реконструкція діючих підприємств; розширення діючихпідприємств; витрати на окремі об'єкти діючих підприємств. Відтворювальнаструктура капітальних вкладень оцінюється як прогресивна, коли в її складізбільшується питома вага витрат на технічне переозброєння та реконструкціюдіючих підприємств.
За ринковихвідносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансуваннякапітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахуноквласних і залучених коштів.
Структураджерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьохфакторів, зокрема: від оподаткування доходів підприємства; темпів зростанняреалізації товарної продукції і їх стабільності; структури активівпідприємства; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків;рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; від суті стратегічнихцільових фінансових рішень підприємства тощо.
Найбільшприйнятним для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансуваннякапітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальноїструктури таких джерел може бути детальний аналіз:
по-перше,можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;
по-друге,можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчаннямкапітальних витрат.
Не слідзабувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученимиджерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршанняфінансового стану підприємства.
Фінансовийменеджер визначає граничний розмір капітальних витрат виходячи з розміру тапитомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійсненнякапітальних вкладень.
Сумаамортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежитьвід балансової вартості основних фондів, норм амортизаційних відрахувань,структури основних виробничих фондів.
Сума прибутку,що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку,який залишається у розпорядженні підприємства.
Важливимелементом відтворення основних фондів є їх ремонт. Основні виробничі фонди впроцесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційніякості. У зв'язку з цим ремонт основних виробничих фондів є необхідною умовоювиробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективністьвикористання основних виробничих фондів на підприємстві.
Своєчаснийремонт основних виробничих фондів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю,продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу внових капітальних вкладеннях.
Поточний ремонтздійснюється для забезпечення роботи основних виробничих фондів усуненнямокремих поломок основних фондів і заміни або поновлення їхніх окремих частин.
Поточний ремонтпровадиться для часткового поновлення основних фондів із заміною деталей,вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.
Капітальнийремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу.При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата,виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складанняустаткування після ремонту, його регулювання та випробування.
Витрати на всівиди ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічногорівня, фізичного зносу основних виробничих фондів та забезпечення ремонтнихробіт матеріально-технічними ресурсами.
Економічнадоцільність капітального ремонту основних виробничих фондів визначаєтьсяпорівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічногонового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищуєвартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт здійснюватинедоцільно.
Фінансуваннякапітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітальногоремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодоремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджуєплан керівник підприємства.
До складувитрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплатуремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартістьзаміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.
Порядокфінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. Заздійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобівпідрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актамиприймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовноремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, заокремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків заматеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонтуосновних фондів, тощо.
Контроль заздійсненням капітального ремонту, і оформленням кошторисно-технічної документації,економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.
Усі витрати наремонт, які перевищують 5%, відносять на збільшення балансової вартостіосновних фондів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основнихфондів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами,передбаченими для відповідних груп основних фондів.
Окремимпитанням слід зупинитися на консервації основних виробничих фондів.
У період ринкових відносин, колибільшість підприємств вимушена знижувати обсяги виробництва, через застарілітехнології, низьку якість, високу собівартість та ін., виникає питання про те,що експлуатація основних засобів (до перебудови системи управління,впровадження нових сучасних технологій, створення сучасної маркетингової службитощо) тимчасово недоцільна.
За таких умов виникає необхідністьтимчасового виведення з експлуатації основних виробничих засобів.
Консервація основних засобів підприємств — це комплексзаходів, спрямованих на довгострокове зберігання основних засобів підприємствУкраїни разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності зможливістю подальшого відновлення їх функціонування.
Основні засоби підприємств може бутизаконсервовано, якщо за техніко-економічним обгрунтуванням подальше використанняїх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.
Консервація, утримання тарозконсервація основних засобів здійснюються згідно з проектом консервації,який повинен бути:
затверджений органом, уповноваженимуправляти його майном (для підприємств державної форми власності);
затверджений власником за погодженнямз міністерством або ін. центральним органом виконавчої влади (для підприємств,які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;
затверджений власником (для рештипідприємств).
Використання законсервованих основнихзасобів протягом установленого терміну консервація їх забороняється.
1.3.Показники стану та ефективності використання основних фондів, як об’єктиекономічного аналізу.
Забезпеченняпевних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умовінтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів івиробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяютьпостійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а зіншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додатковихінвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скороченняпитомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління,підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Системапоказників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних фондів,охоплює два їх блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видіві всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання вцілому і окремих видів основних фондів.
Необхідністьвідокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, якіхарактеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, щовідтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступіньефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування таінших знарядь праці.
Існуюча системапоказників ефективності використання основних фондів вимагає удосконалення зогляду методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторінвідтворення засобів праці.
Необхідно такожрозрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивнеоновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основнихфондів. Інтенсивне оновлення — передбачає заміну діючих основнихфондів новими, більш ефективними.
Длязабезпечення відтворення основних виробничих фондів важливе значення маєвивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничихфондів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. Упроцесі виробництва основні фонди зношуються фізично і старіють морально.Ступінь фізичного зносу основних фондів визначається в процесі нарахуванняамортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:
По-перше, якметод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних фондів.
По-друге, якспосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні фонди.
По-третє, якспосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничогопроцесу основних фондів або вкладання коштів у нові виробництва.
Показники стануй ефективності використання основних фондів можна об'єднати в три групи, якіхарактеризують: 1) забезпечення підприємства основними фондами; 2) станосновних фондів; 3) ефективність використання основних фондів.
До показників,які характеризують забезпеченість підприємства основними фондами, належать:фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основнихвиробничих фондів у майні підприємства.
Фондомісткістьє величина зворотна до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначитивартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризуєзабезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондовіддачаповинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.
Забезпеченістьпідприємства основними виробничими фондами визначається рівнем фондоозброєностіпраці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих фондівдо кількості працюючих на підприємстві. Отже, збільшення рівня фондоозброєностіє позитивним фактором. Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих фондіву майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничихфондів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.
Якщо коефіцієнтреальної вартості основних виробничих фондів у майні підприємства сягаєкритичної позначки (0,2 — 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємствабуде низьким і треба терміново шукати кошти для поліпшення становища.
Стан основнихвиробничих фондів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних фондів;придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних фондів.
Коефіцієнтзносу характеризує частку вартості основних фондів, що їїсписано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносувизначається відношенням суми зносу основних фондів до балансової вартостіосновних фондів.
/>
де Кз — коефіцієнт зносу основних фондів;
Зо- сумазносу основних фондів;
Фк-балансова вартість основних фондів.
Показник зносуосновних фондів може визначатись також у відсотках на початок і на кінецьзвітного періоду і дає змогу оцінити стан основних фондів.
Коефіцієнтпридатності основних фондів розраховується за формулами:
Кn=1-Кз, або Кn=100%-Кз,
де Кn — коефіцієнт придатності основних фондів;
Кз — коефіцієнт зносу основних фондів.
Коефіцієнтпридатності показує, яка частина основних фондів придатна для експлуатації впроцесі господарської діяльності.
/> />
Коефіцієнтионовлення та вибуття розраховуються за формулами:
де Ко — коефіцієнт оновлення основних фондів;
Фу — вартість уведених основних фондів за звітний період;
Кв — коефіцієнт вибуття основних фондів;
Фв — вартість виведених основних фондів за звітний період.
Коефіцієнтоновлення основних фондів характеризує інтенсивність уведення в дію новихосновних фондів. Він показує частку введених основних фондів за визначенийперіод у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття показує інтенсивністьвибуття основних фондів, тобто ступінь вибуття тих основних фондів, які абоморально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання.Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість уведених в діюосновних фондів перевищує вартість вибулих основних фондів. Для цьогорозраховується коефіцієнт приросту основних фондів.
/>
Допоказників, які характеризують ефективність використання основних фондів,належать: фондовіддача, рентабельність основних фондів, сума прибутку на однугривню основних фондів.
Найбільш загальним показником, якийхарактеризує ефективність використання основних фондів, є фондовіддача.
/>
де Фв — фондовіддача основних фондів;
Вп — вартість виробленої продукції за звітний період;
Фк — балансова вартість основних фондів на кінець звітного періоду. Відноснимпоказником ефективності використання основних фондів є рентабельність.Цей показник визначається за формулою:
/>
де Рф — рентабельність основних фондів;
Пб — балансовий прибуток за звітний період;
Фк-балансова вартість основних фондів на кінець звітного періоду.
Абсолютнимпоказником ефективності використання основних фондів є сума прибутку на однугривню основних фондів.
До показниківефективності використання основних фондів можна також віднести показник питомоїваги активної частини основних фондів у їх загальній сумі.
Розділ ІІ. Облік нарахуваннязносу (амортизації) основних засобів.
2.1. Порядок визначення танарахування сум амортизаційних відрахувань.
Підприємства практично вже усвідомилинеобхідність ведення подвійного обліку здійснюваних господарських операцій:податкового і бухгалтерського. Що стосується основних фондів, то і тут немаєвинятків: податковий облік ведеться згідно зі статтею 8 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”, бухгалтерський – згідно з ПБО 7,який є обов’язковим для застосування всіма підприємствами, їх об’єднаннями ігоспрозрахунковими організаціями (крім бюджетних установ) після втрати чинностіІнструкції з бухгалтерського обліку основних засобів.
Метою ведення бухгалтерського облікута складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішеньповної, правдивої (достовірної) та неупередженої інформації про фінансовийстан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Достовірна інформація про діяльністьпідприємства, його фінансовий стан необхідна як внутрішнім (апарат управління),та і зовнішнім користувачам.
Новий підхід до обліку основнихзасобів та процесу (методів) нарахування амортизації, що викладений в ПБО 7,перш за все повинен враховувати інтереси внутрішніх користувачів, а потім іншихкатегорій користувачів.
Перш за все інформація профінансовий стан (зокрема про стан основних фондів) необхідна власникампідприємства для управління господарством, прийняття відповідних рішенькерівництвом тощо.
Внутрішні користувачі впроцесі прийняття рішень постійно застосовують докладні дані бухгалтерськогообліку. Тому необхідно забезпечити їх достовірною інформацією щодо стану справна тій чи іншій ділянці обліку.
Достовірна інформація, щодо стануосновних фондів може бути забезпечена у разі відповідності фінансового облікуосновних засобів його реальному стану.
Основні засоби в процесі експлуатаціїзношуються, і тому на будь-який об’єкт нараховується знос. Знос ненараховується тільки по одному виду основних засобів – земельні ділянки.
Оскільки бухгалтерський облікосновних засобів ведеться пооб’єктно, то і знос повинен нараховуватися івідображатися в бухгалтерському обліку по кожному інвентарному об’єкту основнихзасобів.
Знос об’єктів, які не підлягаютьамортизації, які використовуються як у виробничій діяльності підприємств(прикладом можуть бути безоплатно, отримані автомобілі, обладнання та інші),так і які не є об’єктами основних виробничих фондів нараховується тільки вбухгалтерському обліку.
При цьому нарахування зносупочинається з першого місяця, наступного за місяцем зарахування об’єктаосновних фондів на баланс підприємства, а припиняється – з першого числамісяця, наступного за місяцем його вибуття.Суми амортизаційних відрахуваньзвітного періоду в податковому обліку визначаються шляхом застосування нормамортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітногоперіоду.
Норми амортизації встановлюються увідсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початокзвітного періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):
Таблиця 2.1.
Норми амортизаційних відрахуваньзгідно законодавству.групи основних засобів норми амортизаційних відрахувань в розрахунку на календарний рік, % норми амортизаційних відрахувань в розрахунку на календарний квартал, % група 1 5 1,25 група 2 25 6,25 група 3 15 3,75
До прийняття ЗаконуУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” діяв колишній порядокамортизаційних відрахувань. Він визначався великою кількістю груп, підгруп тавидів основних фондів з індивідуальними нормами амортизаційних відрахувань(близько 2 тис.) і використання лінійного методу амортизації.
Одним з об’єктів уваги єамортизація податкова, тобто ті суми амортизаційних відрахувань, що як складовасобівартість продукції впливають на величину оподаткованого прибутку. Крімтого, через деякі особливості перехідного періоду (інфляція, падінняплатоспроможного попиту) розрив між податковою та економічною амортизацієюзбільшився.
На порядку денному постало питанняпро те, щоб для цілей оподаткування радикально спростити чинний порядокамортизаційних відрахувань, об’єднавши, за прикладом багатьох розвинутих країн,усі капітальні активи у декілька великих груп, і встановити такі норми й методиамортизаційних відрахувань, які дадуть підприємствам змогу досить швидкокомпенсувати витрати, пов’язані з придбанням основних фондів.
Характерні особливості правиламортизації такі:
— об’єднання усіх основних фондів утри великі групи і відповідно застосування трьох норм амортизаційнихвідрахувань;
— розрахунок амортизаційнихвідрахувань за методом спадного залишку;
— відмова від пооб’єктного облікуосновних фондів, які підпадають під визначення груп 2 та 3;
-зменшення балансової вартостіосновних фондів груп 2 та 3 на суму вартості їх реалізації;
— розподіл витрат пов’язаний зполіпшенням діючих основних фондів між збільшенням їхньої балансової вартості ібезпосереднім списанням на витрати виробництва не залежить від виду виконуванихробіт (поточний чи капітальний ремонт, реконструкція та інш.), які не маютьоб’єктивних меж диференціації, а проводиться за чітким критерієм вартості,тобто коли такі витрати менші за 5% сукупної вартості груп основних фондів напочаток звітного періоду, то їх відносять до валових витрат; суми жперевищення, відповідно, збільшують саму балансову вартість і у подальшомупідлягають амортизації;
— можливість застосувати спеціальнусхему прискореної амортизації для групи 3 за нормами: 1-й рік – 15 відсотків,2-й – 30 відсотків, 3-й 20 відсотків, 4-й – 15 відсотків, 5-й – 10 відсотків,6-й – 5 відсотків, 7-й рік – 5 відсотків.
Головний напрям критиків описаногопорядку амортизації, покликаного істотно спросити податковий облік, полягає утому, що він, на відміну від попереднього, не забезпечує повної компенсаціївитрат інвестора на придбання та введення в експлуатацію основних фондів.
Якщо ж характеризувати встановленийзаконом порядок амортизації з точки зору фінансової звітності, то можнавідзначити таке:
1. Запропонований механізмамортизаційних відрахувань не відбиває і у принципі не може відбивати реальнийстан основних фондів. Отже, він не повинен використовувати у фінансовійзвітності; у противному разі надходитиме неправильна інформація щодо стануфіксованих активів підприємства, призначена для заінтересованих користувачів.Для цілей фінансової звітності (що грунтується на концепції строку корисної службиактивів), методи амортизації, запропоновані у законі, використовувати тількидля податкових цілей.
2. Впровадження порядку амортизації зогляду на необхідність розмежування амортизації, що обчислюється окремо дляцілей оподаткування та фінансової звітності, означає відмову від колишніхтрадицій бухгалтерського обліку і перехід на використання принципів,характерних для європейської системи.
3. Коли ж усе-таки виходити зколишніх традицій, що сьогодні виглядає як найбільш зважене рішення, тоположення закону, які стосуються правил розрахунку амортизації й облікуосновних фондів, слід скоригувати, домагаючись більшої відповідностіподаткового і фінансового обліку.
Повертаючись до Закону України“Про оподаткування прибутку підприємств”, [2] слід зазначити що балансовавартість основних фондів, які підпадають під визначений груп 1, 2 та 3,введених в експлуатацію до 01.07.97р., визначається на рівні їх залишковоївартості станом на 01.07.97р., з включенням їх до відповідної групи основнихфондів з метою подальшої амортизації.Перед тим як розрахувати(визначити) балансову вартість групи основних фондів необхідно зазначити:
Облік балансової вартості основнихфондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремійбудівлі, споруді або їх структурного компоненту та в цілому по групі 1 як сумабалансових вартостей окремих об’єктів такої групи.
Облік балансової вартості основних фондів,які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовоювартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення вексплуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартостііндивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондівгрупи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.
Хоча, як зазначено вище, що одиницею облікує окремий інвентарний об’єкт, зазначене характеризує одну з відмінностейбухгалтерського і податкового обліку.
Балансова вартість групи основнихфондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Б(а) = Б(а-1)+ П(а-1) — В(а-1) — А(а-1),
де: Б(а) — балансовавартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1)-балансова вартістьгрупи, на початок періоду, що передував звітному ;
П(а-1)-сума витратпонесених на придбання, реконструкцію та інших поліпшень, протягом періоду щопередував звітному;
В(а-1)-сума виведених з експлуатаціїосновних фондів, протягом періоду, що перебував звітному;
А (а-1)-сума амортизаційнихвідрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
В II кварталі 2000 року попідприємству не було руху основних фондів, а також не було поліпшення, тодівказана в них формула спроститься:
Б(а) = Б(а-1)– А(а-1)
Використовуючи дані по підприємствунаведені в (додатку 3) і в результаті арифметичного підрахунку отримаємобалансову вартість груп основних фондів на початок ІІІ — го кварталу 2000 року.
Б(а) групи1 на 01.10.00 = 115540 грн. –115540 грн. х 1.25% х 0.8 = 114385 грн;
Б(а) групи 2 на 01.10.00 = 21650 грн.– 21650 грн. х 6.25% х 0.8 = 20568грн;
Б(а) групи 3 на 01.10.00 = 9660 грн.– 9660 грн. х 3.75% х 0.8 = 9370 грн.
Розглянемо нарахуванняамортизації на прикладі одного об’єкту групи2.
Підприємство придбало 5 персональнихкомп’ютерів по ціні 2000грн. за штуку (без ПДВ) на загальну суму 10000грн. всічні 2000 року (для зручності не використовується понижуючий коефіцієнт 0,8).
В І кварталі 2000 року на комп’ютериамортизації не буде нараховуватись, оскільки балансова вартість (а вонивідносяться до групи 2) на 01.01.00 дорівнює нулю.
Нарахування амортизації на протязіроку приводиться в таблиці 2.2. (для полегшення розрахунків не приводимо даніпро вибуття або передачі — зменшення здійснювалось тільки по причині зносу).
Таблиця 2.2. Період
Первісна вартість на початок кварталу, грн
Збільшення вартості
Знос (амортизація)
Базисна вартість на кінець квар. грн. І кв. 2000 - 10000 - 10000 ІІ кв.2000 10000 - 625 9375 ІІІ кв.2000 9375 - 586 8789 ІV кв.2000 8789 - 549 8240
Як видно з таблиці, основнізасоби групи щоквартально втрачають частину своєї вартості шляхом зносу врезультаті чого, в кінці року їх вартість (комп’ютерів) склала 8240 грн., азагальний річний знос:
(10000-8240) = 1760 грн. або 17.6 %.
Згідно статті 3 Закону України“Про оподаткування прибутку підприємств” [2] об’єкт оподаткування (податкомна прибуток) зменшується на суму амортизаційних відрахувань.
З 01.01.2000 року — понижуючийкоефіцієнт не застосовується, а з 01.04.2000 року з понижуючим коефіцієнтом 0,8(Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України зпитань оподаткування”)[3].
Порядок визначення сум податку наприбуток підприємств, одержаного за рахунок зміни понижуючого коефіцієнта 0,8при застосуванні норм амортизації у 2000 році, та спрямування зазначених коштівдо Державного бюджету України, є обов’язковим для застосування всіма платникамиподатку на прибуток підприємства та передбачає, що платники податку на прибутокпідприємств самостійно, використовуючи відповідні варіанти розрахунку,визначають та спрямовують до державного бюджету суму податку одержаного зарахунок зміни понижуючого коефіцієнта при застосуванні норм амортизації, атакож визначають суму податку, що підлягають зарахуванню до місцевого бюджету.Усі розрахунки проводяться в тисячах гривень з одним десятковим знаком.
Перерахування коштів до державного тамісцевого бюджетів здійснюється платником податку за окремими платіжнимидорученнями.Основні засоби визнаються, тобто відображаються вбалансі підприємства, якщо відповідають загальними критеріям визнання активів,а саме:
Ø існує ймовірність того, щопідприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використаннямцього активу;
Ø його оцінка може бути достовірновизначена.
Упевненість в тому, що об’єктосновних засобів відповідає першому критерію, пов’язана з наявністюпідтвердження, що всі ризики та винагороди, пов’язані з його використанням, вжеперейшли до підприємства.
Згідно Закону України “Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [1] економічна вигода –потенціальна можливість отримання підприємством грошових коштів відвикористання цих активів. Більш детально, чи в більш широкому розумінні, термін“майбутня економічна вигода” – розглядається як потенціал, який можесприяти надходженню на підприємство, прямо чи непрямо, грошових коштів та їхеквівалентів.
Потенціал може бути виробничим, тобточастиною господарської діяльності підприємства. Потенціал може “набувати” формуконвертованості в грошові кошти та їх еквіваленти (тобто є можливість продажучи обміну теж є майбутньою економічною вигодою) чи можливість зменшуватизалишок грошових коштів, наприклад, коли альтернативний виробничий процесзменшує витрати на виробництво. Можливі такі шляхи надходження на підприємствомайбутніх економічних вигод:
Ø використання окремо чи разом з іншимиактивами у виробництві продукції, продажу товарів, надання послуг чи виконанніробіт, які призначені для реалізації підприємством;
Ø обмін на інші активи, в тому числі нагрошові кошти;
Ø використання для погашеннязаборгованості;
Ø розподілення між власникамипідприємства.
Не можуть бути признаніосновних засобів об’єктами, які не пригодні до використання внаслідок фізичногочи морального зносу.
Враховуючи вищезазначене, припереході на новий План рахунків бухгалтерського обліку [9], необхідноврахувати ймовірність того чи отримає базове підприємство ТОВ “Еліон 2000” вмайбутньому економічні вигоди.
Грунтуючись на оцінках керівництва таінших спеціалістів підприємства основних засобів ПЭВМ Рентиум-150, 1пtе1 іКарманний телефон 4501 не можуть бути признані активом внаслідок моральногозносу, а ПК 686 РR 150 1пtе1 внаслідок фізичного зносу. Ці об’єкти списуються збалансу:
Дт 442 “Непокриті збитки” Кт10 “Основні засоби” 2177 грн.
з одночасним оприбуткуванням їх якінших необоротних активів виходячи з ціни можливої реалізації:
Дт 18 “Інші необоротні активи” Кт75 “Надзвичайні доходи” 2177грн.
В даній ситуації, необхіднозвернути увагу, на те що амортизація з метою оподаткування на вищевказаніосновні фонди, які належать до 2 групи продовжує нараховуватись.
Слід мати на увазі, що в деякихвипадках основні засоби безпосередньо не збільшують економічних вигод, алеможуть бути потрібні для забезпечення отримання майбутніх економічних вигод відінших активів. Прикладом є основні засоби придбані для охорони навколишньогосередовища або з метою безпеки.
2.2. Порядок збільшеннята зменшення балансової вартості груп основних фондів.
Як зазначалосявище, сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхомзастосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів напочаток звітного періоду. Отже, базою нарахування амортизаційних відрахувань єбалансова вартість груп основних фондів. В даному розділі розглянуто питаннящодо порядку збільшення або зменшення балансової вартості груп основних фондів,з метою подальшого вірного визначення (нарахування) амортизаційних відрахувань.
Балансовавартість груп основних фондів, які підлягають амортизації, збільшується у разі:
— придбанняпідприємством основних фондів;
— самостійноговиготовлення основних фондів;
— отриманняосновних фондів за договорами фінансового лізингу (оренди);
— поліпшенняосновних фондів;
— проведеннящорічної індексації балансової вартості груп основних фондів.
Короткорозглянемо випадки збільшення балансової вартості груп основних засобів.
Балансовавартість груп основних фондів підприємств збільшується за рахунок, як нових такі тих, що були в експлуатації основних фондів, а також за рахунок самостійноговиготовлення основних фондів.
Для цілейоподаткування, згідно підпункту 8.1.2 ст.8 Закону України “Про оподаткуванняприбутку підприємств”, [2] витрати на придбання основних фондів їхсамостійне виготовлення (включаючи витрати на заробітну плату робітникам якібули задіяні в виготовленні) для власних виробничих потреб підлягаютьамортизації.
У разі здійсненнявитрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групизбільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних тастрахових платежів, а також інших витрат, в зв’язку з таким придбанням, безурахування податку на додаткову вартість. якщо платник податку на прибутокпідприємства зареєстрований як платник ПДВ.
Закон України“Про оподатковування прибутку підприємств” [2] прямо не встановлюєпорядку визначення дати збільшення балансової вартості груп ОФ.
З цього може слідуватитільки те, що дата виникнення таких витрат повинна визначатися в загальномупорядку, встановленому ст.11 Закону України “Про оподаткування прибуткупідприємств”, [2] для визначення дати збільшення валових витрат, тобто попершому з двох подій: оплаті або одержанні об'єкта.
Для так званих“довгострокових контрактів”, тобто контрактів на виготовлення об'єктатривалістю більш 9 місяців, це правило сформульоване в пп.7.10.11 п.7.10ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: [2] “Увипадку якщо об'єкт довгострокового контракту відноситься до основних фондівзамовника, замовник у порядку, визначеному в статті 8 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”[2], збільшує балансову вартістьвідповідної групи основних фондів на суму коштів, матеріальних або нематеріальнихактивів, що підлягають амортизації, наданих виконавцю у вигляді авансів(передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) абойого частини, що передані на баланс замовника”.
З цього слідує, що дляцілей оподатковування балансова вартість груп ОФ може збільшуватися на датусписання коштів із банківського рахунку в оплату ОФ або дату одержання об'єктаОФ.
Таким чином, балансовавартість групи ОФ може збільшуватися не тільки до введення в експлуатаціюоб'єктів, але навіть до їхнього одержання підприємством. Простіше говорячи,вартість не встановленого устаткування, придбаних для ведення будівельних робітматеріалів, а також сума авансів, сплачених постачальникам і підрядчикам,збільшують балансову вартість груп ОС.
Що стосуєтьсяотримання основних фондів за договорами фінансового лізингу (оренди) –балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартістьосновних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) упорядку передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач(орендатор) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів упорядку передбаченому для придбання основних фондів.
Амортизація витрат наполіпшення основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду).
У разі коли договір оперативного лізингу (оренди)зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативноголізингу, орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групиосновних фондів на вартість фактично проведених поліпшень.
При цьому орендарем невраховується балансова вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди) завинятком вартості фактично проведених його поліпшень.
Більш детальнорозглянемо питання поточного і капітального ремонту, реконструкції,модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшень основнихфондів.
Як зазначено в ЗаконіУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств”, [2] платники податкумають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати,пов’язані з поліпшенням основних фондів, у сумі що не перевищує п’ять відсотківсукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.
Витрати, щоперевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп2 і 3 (балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи 1) тапідлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основнихфондів.
Відповідно до пп.8.7.1п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”[2] підприємства на початку року повинні встановити граничну суму витрат наполіпшення ОФ, що може бути включена у валові витрати. Ніякі зміни у вартостіОФ на цю суму (квоту) не впливають. Облік витрат на поліпшення ОФ ведетьсянаростаючим підсумком із початку року і включається у валові витрати позагальних правилах доти, поки сума витрат не досягне встановленої межі. Квотаможе бути використана за місяць або ж може залишитися невикористаною протягомусього року.
Розглянемо на прикладіданих підприємства “Еліон 2000”:
Сукупна балансовавартість виробничих основних фондів на 01.01.2000р — 125000 грн. За данимибалансу:Таблиця 2.3. Показники
Група І
Група ІІ
Група ІІІ
Разом Балансова вартість 80000 20000 25000 125000
На протязіпершого кварталу здійснений поточний ремонт приміщення на суму 3000 грн. (безПДВ). Придбані основні фонди групи 2 на суму 8000 грн. На протязі другогокварталу здійснена модернізація основних фондів групи 2 на суму 6000 грн. (безПДВ). Продані об’єкти основних фондів групи 2 на суму 2100 грн., первіснавартість яких — 4000 грн. (без ПДВ).
В третьому кварталіоперації. з основними фондами не здійснювались.
Операції відображаються внаступному порядку:
1. Розрахунок амортизаціїза І квартал:Таблиця 2.4. Групи
Розрахунок
Сума (грн.)
Проводка Група І 80000х1,25% 1000 Кт — 131 Група 2 20000х6,25% 1250 Кт — 131 Група 3 25000х3,75% 938 Кт — 131 Разом 3188
2. Списання витрат на поточний ремонт в першому кварталі.Балансова вартість основних фондів на 01.01.2000 р. — 125000 грн.
Ліміт суми яка відноситьсядо валових витрат (125000х5%), — 6250грн. Використано в I кварталі 3000грн.
Залишок на 01.04.2000р. 3250грн.
Дт 91 Кт 631 3000грн
3 Придбання основнихфондів (введені в експлуатацію):
Дт 104 Кт 152 8000грн.
4.Розрахунок бази амортизаціїза II квартал .Таблиця 2.5. Показники
Група І
Група ІІ
Група ІІІ
Разом Балансова вартість 79000 26750 24062 129812
5.Розрахунок амортизації за II квартал.Таблиця 2.6. Групи Розрахунок Сума (грн.) Проводка Група І 79000х1,25% 988 Кт – 131 Група 2 26750х6,25% 1672 Кт – 131 Група 3 24062х3,75% 902 Кт – 131 Разом 3562
6. Списання витрат напоточний ремонт в II кварталі.
Залишок ліміту по01.04.2000р 3250грн.
Використано 3250грн.
Залишок на 01.07.2000 р. –
Дт 91 Кт 2631 3250грн.
7. Продаж основних фондівгрупи 2
Таблиця 2.7. № Зміст операції
Дт
Кт
Сума (грн) 1 Відвантаження ОФ по ціні продажу 361 742 2100 2 ПДВ в сумі продажу 742 641 350 3 Списання ОФ по обліковій вартості 742 104 4000 4
Списання суми перевищеній облікової вартості над ціною продажу
4000-(2100-350) 131 742 2250
8. Розрахунок базиамортизації III кварталу.
Таблиця 2.8. Показники
Група І
Група ІІ
Група ІІІ
Разом Балансова вартість 78012 22978 23160 124150
9. Розрахунок амортизаціїза III квартал.
Таблиця 2.9. Групи
Розрахунок
Сума (грн)
Проводка Група І 78012х1,25% 975 Кт – 131 Група 2 22978х6,25% 1436 Кт – 131 Група 3 23160х3,75% 869 Кт – 131 Разом 3280
10.Таблиця бухгалтерських проводок:Таблиця 2.10. № Зміст операції Дт
Кт
Сума (грн) І кв. Нарахування амортизації гр.1 23 131 1000 Нарахування амортизації гр.2 23 131 1250 Нарахування амортизації гр.3 23 131 938 Списання вартості ремонту 91 631 3000 Придбання ОФ гр.2 104 152 8000 ІІ кв. Нарахування амортизації гр.1 23 131 988 Нарахування амортизації гр.2 23 131 1672 Нарахування амортизації гр.3 23 131 902 Списання вартості ремонту 91 631 3250 Продаж ОФ гр.2
361
742
742
641
2100
350
742
131
104
742
4000
2250 ІІІ кв. Нарахування амортизації гр.1 23 131 975 Нарахування амортизації гр.2 23 131 1436 Нарахування амортизації гр.3 23 131 869
Балансова вартість основних засобів,що стосується бухгалтерського обліку, є сума за якою основні засоби наведені вбалансі після вирахування суми накопиченої амортизації (накопиченого зносу).
Балансова вартість основних засобівможе змінюватись не лише в наслідок амортизації та переоцінки, а й в результатідодаткових витрат, понесених підприємством після надходження об’єкта.
Після надходження основних засобівпідприємство може мати витрати, пов’язані з їхньою експлуатацією абополіпшенням їх стану. Підхід до відображення таких витрат в бухгалтерськомуобліку залежить від їхнього впливу на майбутні економічні вигоди, що очікуютьсявід використання об’єкта (рис. 2.).
/>
Рис. 2. Підходи до обліку витрат,пов’язаних з утриманням основних засобів.
Витрати пов’язані з поліпшенням стануосновних засобів, що призводять до збільшення очікуваних майбутніх економічнихвигод, включаються до балансової вартості основних засобів.
Прикладом такого поліпшення є:
Ø модернізація об’єкта основних засобівз метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення йоговиробничої потужності;
Ø заміна окремих частин верстата дляпідвищення якості продукції, яка виробляється;
Ø впровадження більш ефективноготехнологічного процесу, що дало змогу зменшити первісно оцінені виробничівитрати.
Є два варіанти відображення вобліку витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів.
При першому варіанті сума витрат наполіпшення списується на рахунок “Основні засоби”:
Дт рахунку “Основні засоби”;
Кт рахунку “Грошові кошти” або іншихрахунків.
При другому варіанті сума витрат наполіпшення списується на зменшення накопиченого зносу:
Дт рахунку “Знос основних засобів”;
Кт рахунку “Грошові кошти” або іншихрахунків.
Витрати на ремонт і обслуговуванняосновних засобів звичайно здійснюються для відновлення або підтриманняочікуваних від них майбутніх економічних вигод. Через це такі видатки списуютьсяв момент їх виникнення.
В податковому обліку відображеннятаких витрат не залежить від їхнього впливу на майбутні економічні вигоди, щоочікуються від використання об’єкту.
Підприємство “Еліон 2000” 10.01.2000р. придбало, для власних потреб, комп’ютер Celeron 460 Intel вартістю 6600 грн.
Таблиця 2.11.
Бухгалтерський облік Сума, грн
Податковий облік Сума, грн Первісна вартість 6600 Балансова вартість ІІ групи 24000 Знос 1650 Балансова вартість 4950
На протязі ІІІ кв. 2000 рокуздійснені витрати на ремонт в сумі 1500 грн. А також здійснені витрати намодифікацію об’єкта, що збільшили його виробничі потужності в сумі 3750 грн.
Таблиця 2.12.
Бухгалтерський облік Сума, грн.
Податковий облік Сума, грн. Первісна вартість 10350 Балансова вартість ІІ групи 24000 Знос 1650 Балансова вартість 8700 Витрати 1500 Валові витрати 5250
Отже, балансова вартість об’єкта вбухгалтерському обліку збільшилась на суму 3750 грн., в той же час як балансовавартість ІІ групи залишилась незмінною.
Це ще раз підкреслює відмінності вобліках (податковому та бухгалтерському) та необхідність ведення кожного заокремими правилами встановленими законодавством.
2.3. Облікамортизації і зносу основних засобів.
Характерною рисоюосновних фондів (засобів) є їхня тривала участь у виробничому процесі зізберіганням основних особливостей і початкової форми. Проте протягом строкуексплуатації основних засобів втрачають свої споживчі і фізичні якості і востаточному підсумку стають непридатними до експлуатації.
Матеріальне зношуванняосновних фондів (засобів) має назву фізичний знос. Втрачаючи початкові якості,основні засоби переносять свою вартість на готову продукцію (роботи, послуги).За період експлуатації початкова вартість основних фондів (засобів) повиннабути цілком перенесена на готову продукцію. Цей забезпечується щорічнимивідрахуваннями, що називаються амортизаційними відрахуваннями.
Таким чином, амортизація- це процес перенесення вартості основних фондів (засобів) на виробленупродукцію (роботи, послуги). З іншого боку, амортизація — це грошове вираженнязносу, що провадиться з метою відновлення вартості основних засобів у процесівиробництва.
З метою оподаткування,Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2] встановлені нормиамортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів напочаток звітного (податкового) періоду в розмірах, що наведені в таблиці 2.1.
Відповідно до Закону “Про внесення змін додеяких законодавчих актів України з питань оподаткування” від 02.03.2000р.№1523-ІІІ встановлені норми амортизації (груп 1-3) використовуються з01.04.2000р. до 31.12.2000р. з коефіцієнтом 0,8 [3].
Платник податку може самостійно прийняти рішенняпро прискорену амортизацію основних засобів групи 3.
Зазначене рішення не можебути прийнято платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги),ціни (тарифи) на які встановлюються (регулюються) державою. Облік такихосновних засобів регулюється окремо по кожному об’єкту.
Амортизаційнівідрахування нараховуються на балансову вартість таких об’єктів, яка дорівнюєїх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов’язаних з покращаннямтаких засобів.
Як зазначалосьвище балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду длярозрахунку амортизаційних відрахувань розраховується за формулою, наведеною упункті 2.1.
Основні засоби впроцесі їх використання зношуються, старіють від чого їх первісна вартістьзменшується. Грошове вираження втрати об’єктом своїх фізичних татехніко-економічних якостей називається зносом основних засобів. Знос основнихзасобів відображається в балансі окремою статтею. Фактори, які обмежують строкексплуатації об’єкта основних засобів, можуть бути поділені на дві основнігрупи: фізичні та функціональні.
До фізичних відносятьсязнос, який виникає в ході господарської експлуатації об’єкта, псування з плиномчасу, пошкодження та руйнування.
До функціональнихвідносяться ті причини, які обмежують строк експлуатації об’єкта основнихзасобів, незважаючи на їх фізичну повноцінність. В країнах з розвиненоюекономікою широко розповсюджене таке явище, як старіння виробничого обладнанняв результаті появи нової техніки та технології. Технологічна невідповідністьвиникає в тому випадку, коли фізично повноцінний об’єкт перестає відповідатидіяльності підприємства.
Бухгалтерський облік амортизації регламентується ПБО7 [12]. Відповідно до п.4 ПБО 7 [12] поняття “амортизація”визначене як систематичний розподіл вартості, що амортизується необоротнихактивів протягом терміну їхнього корисного використання (експлуатації).
Бухгалтерський облік зносу основних засобівведеться на рахунку 13 “Знос необоротних активів” субрахунку 131 “Знос основнихзасобів”, на якому узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротнихактивів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім 101 “Земельніділянки”).
Відповідно до п.5.2. ПБО 7 [12] до основнихзасобів відносяться і інші необоротні активи, які обліковуються на рахунку 11“Інші необоротні активи”. Бухгалтерський облік зносу інших нематеріальнихактивів ведеться на субрахунку 132 “Знос інших необоротних активів”.
Об'єктом амортизації є основні засоби. Одиницеюобліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Отже, амортизаціянараховується на кожний конкретний об'єкт основних засобів, а нарахувати амортизацію- значить, визначити (розрахувати) ту частину амортизуємої вартості об'єктунеоборотних активів, що повинна бути віднесена до витрат поточного періоду.
Відповідно до ПБО 7[12] не нараховується амортизація на такий специфічний об'єкт основних засобівяк земля (у бухгалтерському обліку субрахунок 101 “Земельні ділянки”), строккорисного використання якої необмежений. І це — єдиний виняток із загальногоправила.
Базою для нарахуванняамортизації є вартість, що підлягає амортизації — відповідно до визначення,наведеному в п. 4 ПБО 7 [12], вартість, що підлягає амортизації — це “початкова або переоцінена вартість необоротних активів за відрахуваннямїхньої ліквідаційної вартості”. Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, товартість, що підлягає амортизації дорівнює початковій або переоціненій. Такимчином, вартість яка амортизується може бути менша початкової або переоціненої,може дорівнювати їй, але не може перевищувати цю вартість.
Нарахування амортизаціїпочинається з місяця, що слідує за місяцем, у якому об'єкт основних засобівстав придатним для корисного використання. Амортизація нараховується щомісяцяпротягом усього строку корисного використання об'єкта. Нарахування амортизаціїприпиняється починаючи з місяця, що слідує за місяцем вибуття об'єкта основнихзасобів. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисноговикористання (експлуатації) об'єкту, що встановлюється підприємством привизнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється наперіод його реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання іконсервації. Одночасно, необхідно мати на увазі, що у податковому обліку у разівиведення з експлуатації окремих об’єктів фондів груп 2 і 3 у зв’язку з їхкапітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією балансовавартість груп не змінюється, тобто амортизація продовжує нараховуватись.
Під терміном корисноговикористання розуміється очікуваний період часу, протягом якого необоротніактиви будуть використовуватися підприємством або з їхнім використанням будезроблений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Метод нарахуванняамортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваногоспособу одержання економічних вигод від його використання. Якщо очікуванийспосіб одержання економічних вигод змінюється, може бути обраний інший методнарахування амортизації.
Таким чином, підприємствоповинно по кожному об'єкті основних засобів визначити ліквідаційну вартість,термін корисного використання об'єкта і метод нарахування амортизації.
Для визначення вартості,яка підлягає амортизації підприємство повинно визначити ліквідаційну вартість.
Під ліквідаційноювартістю розуміється сума коштів або вартість інших активів, що підприємствоочікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів післязакінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), завідрахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).
Наприклад, підприємствопридбало автомобіль за 50 000 грн. і розраховує продати його через 5 років за 8000 грн., а витрати на реалізацію очікуються в межах 1 000 грн., тоді вартістьавтомобіля, що підлягає амортизації, дорівнює: 50 000 — (8 000 — 1 000) = 43000 грн.
Необхідно відзначити, щона практиці досить важко передбачити ліквідаційну вартість основних засобів умомент їх надходження. У зв'язку з цим, у випадку якщо їх ліквідаційна вартістьнезначна або немає можливості здійснити її оцінку, зазвичай вважається, щоліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю, що передбачено в обліковійполітиці ТОВ “Еліон 2000”
Термін корисноговикористання об'єкту — ключове поняття для визначення методів амортизації. Напрактиці визначити строк корисної експлуатації в момент визнання об'єктаактивом, тобто в момент одержання об'єкта, а не в момент введення його вексплуатацію, достатньо складно.
У п.24 ПБО 7 [12]установлений тільки перелік факторів, що необхідно враховувати при визначенністроку експлуатації (використання) об'єкта:
— очікуване використанняоб'єкта підприємством з обліком його потужності або продуктивності;
— фізичний і моральнийзнос, що передбачається;
— правові або подібніобмеження щодо строків використання об'єкта й інші чинники.
Як бачимо, визначеннястроку використання провадиться не розрахунковим, а експертним шляхом. У основіцього визначення — виробничий план підприємства і план розвитку і підвищенняефективності підприємства. Чим більш тривалий термін використання об'єктавстановлений, тим менша сума зносу буде включена у витрати підприємства і тимменшу, за інших рівних умов, можна буде встановити ціну або тим більшим визнатиприбуток. Оскільки термін корисної експлуатації визначається виходячи, ізкорисності об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бутикоротше нормативного (технічний, економічний) строку експлуатації. Таким чином,термін корисної експлуатації відбиває наміри керівництва підприємства щодовикористання певного об'єкта основних засобів з урахуванням накопиченогодосвіду й оцінки ринкової ситуації.
Оскільки фактичні умовивикористання об'єкта основних засобів відрізняються від тих, що очікувалися привизнанні об'єкта активом, то підприємство має право змінити строк корисноговикористання основних засобів “у випадку зміни очікуваних економічних вигод відйого використання”.
Зміна строку корисноїексплуатації об'єкта може провадитися:
а) у бік збільшення;
б) у бік зменшення.
Збільшення строкукорисної експлуатації означає, що надалі сума амортизації зменшується. ПБО 7[12] не потребує зміни нарахованої раніше амортизації. У п.25 міститься вимоганарахування амортизації виходячи з нового строку корисного використання“починаючи з місяця, що слідує за місяцем зміни строку корисного використання”.Таке можливо, якщо термін корисного використання об'єкта змінений до йогозакінчення. Якщо ж термін використання об'єкта вже минув і залишкова вартістьдорівнює нулю (що можливо тільки при прямолінійному і виробничому методах), топродовження нарахування амортизації неможливо. Тому якщо “цілком зношений” заданими обліку об'єкт продовжує використовуватися, то це є підставою для йогодооцінки і встановлення нового строку корисного використання.
Якщо термін використанняоб'єкта зменшується, то це означає, що надалі буде нараховуватися більшеамортизації, чим раніше.
Враховуючи вищезазначене,в таблиці 2.13. відображено строки корисної експлуатації по деяких основнихзасобах, встановлені на базовому підприємстві ТОВ “Еліон 2000”.
Таблиця 2.13.
№
п/п
Об’єкти основних засобів
Строк корисної експлуатації. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Група І. 1 Лінія електропередач + 2 Будівля цеху + 3 Забір кам’яний + 4 Будівля котельної + 5 Адміністративна будівля +
Група ІІ 6 Транспортний автомобіль + 7 Автомобіль загального використання + 8 Столи двотумбові + 9 Комп’ютер +
Група ІІІ 10 Кран загально використання + 11 Лебідка + 12 Верстат металоріжучий + 13 Прес гідравлічний +
Оскільки строк корисноїексплуатації основних засобів групується на попередніх оцінках керівництвапідприємства, його слід періодично переглядати.
Якщо в результаті аналізуз’ясується, що очікуваний строк корисної експлуатації об’єкта основних засобівсуттєво відрізняється від попередніх оцінок (внаслідок модернізаціїустаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється, з йоговикористанням, тощо), слід скоригувати суми амортизації в поточному тамайбутніх періодах.
У разі, якщо очікуванийспосіб отримання економічної вигоди від активу суттєво змінився, потрібновідповідно змінити метод його амортизації.
Відповідно до п.30 ПБО7 [12] суму нарахованої амортизації всі підприємства відображаютьзбільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.
Для відображеннянарахованої амортизації, як зазначалось вище, використовують регулюючийсубрахунок, який має назву “Знос основних засобів”
Нарахована амортизаціявключається до складу витрат на виробництво рахунок 23, загальновиробничихвитрат рахунок 91, адміністративних витрат рахунок 92, витрат на збут рахунок93, інших витрат операційної діяльності рахунок 94 у залежності від того, дляяких цілей використовується об'єкт основних засобів.
Підприємства, щовикористовують рахунки класу 8, до включення нарахованої амортизації до складувитрат “пропускають” нараховані суми через рахунок 83 “Амортизація”.
Дебет 83 “Амортизація”
Кредит субрахунку 131“Знос основних засобів”
Якщо підприємство невикористовує рахунки класу 8, то облік амортизаційних відрахуваньвідображаються наступними проводками:
Дебет 23 “Виробництво”,рахунків класу 9 “Витрати діяльності”
Кредит субрахунку 131“Знос основних засобів”.
Отже частинуамортизаційних відрахувань (наприклад адміністративних будинків) включають доскладу витрат звітного періоду та відображають у Звіті про прибутки та збитки,а частину (наприклад амортизацію виробничого обладнання) – до складу запасів(незавершеного виробництва або готової продукції), які наводять у балансі.
Якщо ж об’єкти основнихзасобів використовуються в капітальному будівництві або освоєнні новихвиробництв, агрегатів і т.ін., то тоді нарахування амортизації відображаєтьсябухгалтерськими проводками:
Дебет 15 “Капітальніінвестиції” і 39 “Витрати майбутніх періодів”;
Кредит субрахунку 131“Знос основних засобів”.
Нарахування амортизаціїзаконсервованих основних засобів здійснюється тільки для груп 2 – 3.Відображення нарахування амортизації відбувається наступною проводкою:Дебет 93 “Витрати назбут”
Кредит 131 “Знос основнихзасобів”.
Оскільки для малихпідприємств характерним є облік амортизаційних відрахувань з використанням 8класу рахунків, відповідно і базове підприємство ТОВ “Еліон 2000” використовуєв обліку амортизаційних відрахувань рахунки 8 класу.
Підприємство нарахувало взвітному періоді амортизацію виробничих основних засобів у сумі 840 грн.,загальновиробничих основних засобів — у сумі 170 грн., а також адміністративнихОЗ — 240 грн. Бухгалтерський облік зазначених операцій приведений у таблиці2.14.
Таблиця 2.14.
№
п\п Зміст операції Кореспонденція рах-ів з 01.01.2000р. Сума грн. Дебет Кредит 1 Нарахована амортизація виробничих ОЗ. 23 83 840 Загальновиробничих ОЗ 91 83 170 Адміністративних ОЗ 92 83 240 2 Списання витрат за елементами 83 131 1250
Крім вище наведенихметодів відображення амортизаційних відрахувань відповідно до МСБО 16, єможливим застосування методу амортизаційного фонду. В умовах застосуванняметоду амортизаційного фонду бухгалтерські записи мають певні особливості (рис.3.)
/>
Рис. 3. Облік операцій,пов’язаних з амортизацією основних засобів, в умовах створення амортизаційногофонду.
2.4. Методиамортизації.
Важливим економічнимважелем у системі державного регулювання амортизації є методи нарахуванняамортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміютьметоди розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певномусистемному порядку. Існують різноманітні методи нарахування амортизації, щоможна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахуванняамортизації та методи прискореного нарахування амортизації.
Перші припускаютьнарахування залежно від строку нормальної експлуатації об'єкта основнихзасобів, як правило, рівномірно й обчислюються виходячи з початкової вартостіцього об'єкта. Другі базуються на прискоренні амортизаційного процесу виходячиз різноманітних систем прискорення й обчислюються частіше усього на основізалишкової вартості.
Звичайно перелік можливихконкретних методів нарахування амортизації регулюється державою, але кожнепідприємство з переліку вибирає ті, що економічно доцільні саме для нього.
Вибраний методамортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі тавідображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживаєтьсяпідприємством.
Класифікацію методівамортизації основних засобів наведено на рис. 4.
/>
Рис. 4. Класифікаціяметодів амортизації основних засобів.
Відповідно до пункту 26ПБО 7 [12] передбачено 5 методів:
• прямолінійний;
• зменшення залишковоївартості;
• прискореного зменшеннязалишкової вартості;
• кумулятивний;
• виробничий.
Метод зменшеннязалишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості ікумулятивний метод об'єднує те, що при їхньому застосуванні має місце щорічнезниження суми нарахованої амортизації. Це дає підставу розглядати їх якрізновид одного з методів — методу дигресивної амортизації.
Ці методи можутьзастосовуватися для всіх об'єктів, що обліковуються на рахунках 10 і 11. Прицьому, для об'єктів, що обліковуються на субрахунку 111 “Бібліотечні фонди” ісубрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (в подальшому МНМА),може застосовуватися спрощений метод нарахування амортизації. Амортизація МНМАнараховується в першому місяці використання об’єктів 100% його вартості.Вартісний критерій (признак) предметів, що входять до складу МНМА встановленийна рівні 2000 грн.
Вищезазначені положеннявстановлені в документі про облікову політику (Положення про облікову політикуТОВ “Еліон 2000”).
Відповідно до п.28 ПБО7 [12] “Метод амортизації вибирається підприємством самостійно зурахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від йоговикористання”.
Таким чином, вибір методуамортизації, який теж є елементом облікової політики підприємства, являє собоюне формально-правову, а економічну проблему.
Метод амортизації об'єктаОЗ переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічнихвигод від його використання. Нарахування амортизації по новому методіпочинається з місяця, що слідує за місяцем ухвалення рішення про зміну методуамортизації.
Крім того, останнімабзацом п.26 ПБО 7 [12] підприємству надане право “застосовувати норми іметоди нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковимзаконодавством”, тобто ст.8 Закону України “Про оподаткування прибуткупідприємств” [2].
Але застосування “норм іметодів нарахування амортизації, передбачених податковим законодавством” неусуне розходжень між бухгалтерським і податковим обліком основних фондів(засобів).
Прямолінійнийметод амортизації
Цей метод забезпечуєрівномірну амортизацію об'єкта протягом усього терміну його користування.
Відповідно до пп.1п.26 ПБО 7 [12] прямолінійний метод означає, що річна сума амортизаціївизначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часувикористання об'єкта основних засобів.
При використанніпрямолінійного методу говорять не про річну норму, а про річну сумуамортизації, що визначається по формулі:
/>
Початкова вартістьінвентарного об'єкта ОС 5000 грн., ліквідаційна вартість — 500 грн., термінслужби — 10 років. Річна сума амортизації А цього об'єкта складе:
А = (5 000 — 500): 10 =450 грн.
На практиці, проте,зручніше, використовувати прямолінійний метод, користуватися не річною сумоюамортизації, що для кожного об'єкта індивідуальна, а річною нормою амортизації,що можна встановити на групу об'єктів ОЗ. Річна норма амортизації припрямолінійному методі визначається множенням розрахованої річної нормиамортизації на початкову вартість об'єкта (за відрахуванням його ліквідаційноївартості)./> />
Нормаамортизації (річна) визначається по формулі:
У розглянутому прикладірічна норма амортизації дорівнює 10 % (100: 10).
Оскільки амортизаціянараховується щомісяця, а вартість, що амортизується може змінюватися в зв'язкуз переоцінкою або витратами на поліпшення, тому зручніше користуватися місячноюнормою амортизації, що визначається діленням річної норми на 12. У розглянутомувипадку місячна норма амортизації складає у відсотках — 0,833 (10: 12), а вгривнях — 37,5.
Розрахунок сумиамортизації і залишкової вартості об'єктів при прямолінійному методі покажемона прикладі.
Собівартість придбаноговерстата 20 000 грн., а термін його корисної експлуатації — 4 роки. Очікується,що цей верстат буде мати ліквідаційну вартість 2000 грн. Норма амортизації 1/4,або 25 %. Амортизована вартість — 18 000 (20 000 — 2 000). У таблиці 2.15.наведений розрахунок амортизації методом прямолінійного списання.
Таблиця 2.15.Роки експлуатації Розрахунок Амортизаційні відрахування Накопичена амортизація (знос), грн. Залишкова вартість, грн. - - - 20000 1-й 18000*25% 4500 4500 15500 2-й 18000*25% 4500 9000 11000 3-й 18000*25% 4500 13500 6500 4-й 18000*25% 4500 18000 2000 Всього 18000
Таким чином, призастосуванні прямолінійного методу амортизуєма вартість об'єкта рівномірносписується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Методзаснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну(тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.
При застосуванні цьогометоду:
• річна сума амортизаціїоднакова протягом усього років експлуатації об'єкта;
• сума зносу накопичуєтьсярівномірно;
• залишкова вартістьоб'єкта ОС рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості.
Метод прямолінійногосписання має свої переваги і недоліки.
Переваги даного методу — простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковимиперіодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком відйого реалізації.
Його недоліком вважаютьте, що він не враховує моральний знос, розходження у використанні виробничоїпотужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідність збільшення витратна ремонт в останні роки служби.
Прямолінійний метод бувнайбільше поширений до 01.07.1997 р., тобто до вступу в силу Закону України“Про оподаткування прибутку підприємств”[2], коли нарахування амортизаціїпровадилося по встановленим ще в радянські часи єдиним нормам. Привабливістьцього методу є в його простоті і традиційності.
Прямолінійний методнайбільше прийнятний для амортизації будинків і споруд і загальновиробничогоустаткування.
Виробничий методнарахування амортизації
Виробничий методнарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизаціїмноженням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) навиробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 ПБО 7) [12]. Це єдиний метод,при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не розподіломна 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце призастосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості ікумулятивного методу.
Виробнича ставкаамортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний об’ємпродукції (робіт, послуг), що підприємство планує виробити (виконати) ізвикористанням об'єкта ОЗ.
Виробнича ставкаамортизації розраховується по формулі:
/>
Для визначення цієїставки інформація про термін корисного використання об'єкта не потрібна. Алепотрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, що може виражатися як унатуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і ін.), так і в грошах.Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню іт.д.
Перевага цього методу є втому, що він забезпечує максимально рівномірний (справедливий) розподіламортизаційної вартості на виготовлену продукцію. Проте використання цьогометоду обмежено. Він застосовується насамперед для амортизації основноготехнологічного устаткування (машин, верстатів), по яких може бути визначенийвипуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те,що в ряді випадків важко визначити сумарний виробіток об'єкта.
Застосування цього методуможливо для всіх ОЗ конкретних підрозділів (цехів, відділень, філій) ізнерівномірними обсягами виробництва.
Початковавартість верстата 20 000 грн, ліквідаційна вартість — 2 000 грн. Очікуванийобсяг виробництва — 90 000 од. Тоді норма амортизації на одиницю продукціїскладе: (20 000 — 2000): 90 000 = 0,2 грн./од. Протягом терміну експлуатаціїфактично виготовлено, од.: 1-й рік — 30 000; 2-й рік — 25 000; 3-й рік — 15000; 4-й рік — 20 000.
Виходячиз цього, розрахуємо методом суми одиниць продукції амортизаційні відрахування(таблиця 2.16.)
Таблиця2.16.Роки експлуатації Розрахунок Амортизаційні відрахування Накопичена амортизація (знос), грн. Залишкова вартість, грн. - - - 20000 1-й 30000*0,2 6000 6000 14000 2-й 25000*0,2 5000 11000 9000 3-й 15000*0,2 3000 14000 6000 4-й 20000*0,2 4000 18000 2000 Всього 18000
До 01.07.1997 р. цейметод використовувався в деяких галузях промисловості — автотранспорті (нормивстановлювалися на пробіг), видобутку корисних копалин.
Методиприскореної амортизації в умовах ринку.
Знос є об'єктивнимпроцесом, оскільки визначається рядом факторів, більшість із який є спільними,об'єктивними (час, зовнішнє середовище, темпи науково-технічного прогресу іт.п.).
Амортизація єсуб'єктивною категорією, оскільки при визначенні нормативного строкуексплуатації основних засобів є присутнім суб'єктивізм. Вона є більш широкоюкатегорією, що повинна не тільки забезпечувати умови для простого відтворення,але і сприяти підвищенню конкурентноздатності виробництва. Тому виникла потребав застосуванні методів прискореної амортизації. Прискорена амортизаціяприпускає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку.
Прискорена амортизація покликана стимулювати своєчаснетехнічне оновлення виробництва.
Доцільність застосування методів прискореної амортизаціїпояснюється такими причинами:
Ø найбільша інтенсивність використання основних засобівприпадає на перші роки їхньої експлуатації, коли вони фізично і морально ще єновими;
Ø накопичуються кошти для заміни об’єкта, що амортизується, вразі його швидкого морального старіння та інфляції;
Ø забезпечується можливість збільшення частки витрат наремонт об’єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки використанняїх, без відповідного збільшення витрат виробництва.
Закон України“Про оподаткування прибутку підприємств” [2] передбачаєзастосування прискореної амортизації до основних фондів тільки групи 3 і топридбаних лише після набуття чинності цього законодавчого акта.
Вивчення зарубіжноїекономічної літератури дозволяє виділити два найбільш широко використовуванихметоди прискореної амортизації, а саме:
§ метод зниження залишку;
§ метод суми цифрроків (кумулятивний метод).
Метод зменшеннязалишкової вартості.
Метод зменшеннязалишкової вартості (або метод зниження залишку) передбачає визначення річноїсуми амортизації множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного рокуабо початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і річної нормиамортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця міжодиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використанняоб'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на йогопочаткову вартість (пп.2 п.26 ПВО 7) [12].
Сума амортизації за рікпри цьому методі визначається по формулі:
/>
/> />
Нормаамортизації визначається в цьому випадку, так само, як і в попередньому, умомент придбання об'єкта. Розрахунок норми амортизації здійснюється по формулі:
де N — нормаамортизації у відсотках;
m — кількістьроків корисного використання об'єкта.
Місячна норма амортизаціїв цьому випадку, як і в попередньому, визначається розподілом річної норми на12.
Норма амортизації прицьому методі значно вище, чим при прямолінійному, значення норми залишаєтьсянезмінним протягом усього терміну використання об'єкта. База для нарахуванняамортизації при цьому методі постійно (рік від року) змінюється. Це забезпечуєшвидку (прискорену) амортизацію об'єкта протягом перших років йогоексплуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не буде дорівнює нулю.Цей метод грунтується на припущенні, що новий об'єкт ОЗ дасть велику віддачу вперший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність)із року в рік буде зменшуватися. Відповідно, у першому році експлуатаціїоб'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.
Отже, при застосуванніцього методу економічно обгрунтоване нарахування більшої суми амортизації впершому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.
Оскільки при застосуванніцього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, тому такожнерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. Востанньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційноївартості.
Підприємство амортизуєверстат, початкова вартість котрого 20 000 грн., а залишкова — 2 000 грн.Термін корисного використання — 4 року.
Норма амортизаціїдорівнює
/>
Використовуючи данунорму, одержимо розрахунок амортизаційних відрахувань по роках. У таблиці 2.17.наведено розрахунок амортизації методом зниження залишкової вартості.
Таблиця 2.17.Роки експлуатації Розрахунок Амортизаційні відрахування грн. Накопичена амортизація (знос), грн. % аморт. Відрахувань від зал. варт. Залишкова вартість, грн. - - - 20000 1-й 20000*44% 8800 8800 44 11200 2-й 11200*44% 4928 13728 68,6 6272 3-й 6272*44% 2760 168 82,4 3512 4-й 3512*44% 1545 18033 90,2 1967
Цей метод доцільнозастосовувати для амортизації об'єктів, схильних швидкому моральному старінню,у силу чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лишеприблизно. До таких об'єктів відносяться використовувані в адміністративнихцілях транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери.
Метод прискореногозменшення залишкової вартості
Метод прискореногозменшення залишкової вартості є різновидом попереднього. По цьому методі річнасума амортизації визначається як множення залишкової вартості об'єкта напочаток звітного року або початкової вартості на дату початку нарахуванняамортизації і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з термінукорисного використання об'єкта (пп. 3 п.26 ПБО 7)[12].
Розрахунок амортизаціїздійснюється по формулі:/> /> /> /> /> /> /> />
Місячна норма амортизаціївизначається діленням річної норми на 12.
При застосуванні цьогометоду річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину ізастосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому вперший рік експлуатації об'єкта ОЗ нараховується найбільша сума амортизації, потімвона зменшується щороку.
Передбачуваналіквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації.Тому в останній рік експлуатації об'єкта річну суму амортизації варторозраховувати не по формулі, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта напочаток року.
Для строку експлуатації в4 роки норма прискореної амортизації складе 50 % (1: 4 х 2 х 100 %).Розрахунок амортизації методом зменшення залишкової вартості по рокахвикористання, об'єкта первинна вартість якого 20 000 грн., а ліквідаційна — 2000 грн., наведено у таблиці 2.18.
Таблиця 2.18.Роки експлуатації Розрахунок Амортизаційні відрахування Накопичена амортизація (знос), грн. Залишкова вартість, грн. 1-й 20000*50% 10000 10000 10000 2-й 10000*50% 5000 15000 5000 3-й 5000*50% 2500 17500 2500 4-й 2500*50% 1725 19225 775
Цей метод забезпечує щебільш швидку амортизацію, чим попередній, уже за 3 роки використання об'єктайого залишкова вартість практично дорівнює ліквідаційній.
Кумулятивнийметод
Кумулятивний метод, абометод суми цифр років, грунтується на розрахунку так званого кумулятивногокоефіцієнта, що є по суті, нормою амортизації. При цьому методі річна сумаамортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивногокоефіцієнта (пп.4 п.26 ПБО 7)[12].
Розрахунок амортизаціїздійснюється по формулі:
/>
Кумулятивний коефіцієнтрозраховується на кожен рік використання об'єкта діленням кількості років, щозалишаються до кінця очікуваного терміна використання об'єкта ОЗ, на суму числароків його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисноїексплуатації об'єкта — це результат додавання порядкових номерів тих років,протягом яких функціонує об'єкт.
У нашому випадку,оскільки термін служби верстата складає 4 року, сума цифр років дорівнює:
1+2+3+4=10.
У випадку якщо термінексплуатації об'єкта достатньо тривалий, сума цифр років визначається поформулі кумулятивного числа:
/>
де п — термінслужби (у нашому прикладі — 4 роки). В прикладі кумулятивний коефіцієнтскладає: в 1-й рік — 4/10, у 2-й рік — 3/10, у 3-й рік — 2/10, у 4-й рік — 1/10.
Ефект від використанняцього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишковоївартості, — у перші роки експлуатації списується основна частина початковоївартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшуєтьсябаза для нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації.Проте зменшення залишкової вартості відбувається повільніше. По закінченніостаннього строку корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартістьдорівнює ліквідаційній.
В таблиці 2.19. наведенорозрахунок амортизації верстата початковою вартістю 20 000 грн., ліквідаційної- 2 000 грн. і термін експлуатації 4 року методом суми цифр років.
Таблиця 2.19.Роки експлуатації Розрахунок Амортизаційні відрахування Накопичена амортизація (знос), грн. Залишкова вартість, грн. - - - 20000 1-й 18000*4/10 7200 7200 12800 2-й 18000*3/10 5400 12600 7400 3-й 18000*2/10 3600 16200 3800 4-й 18000*1/10 1800 18000 2000 Всього 18000
Для здійснення економічнообгрунтованого вибору методу амортизації необхідно порівняти результатинарахування амортизації для одного об'єкта.
Найшвидшу амортизаціюзабезпечує кумулятивний метод, за ним — метод прискореного зменшення залишковоївартості. Прямолінійний метод і виробничий метод дають однакові результати,якщо випуск продукції рівномірно розподілений по роках.
Порівняльні даніобчислення сум амортизації основних засобів за допомогою різних методівнаведені в додатку 4.
На базовому підприємствіТОВ “Еліон 2000” для нарахування амортизації основних засобів використовуютьдва методи: прямолінійний для групи 1, та метод зменшення залишкової вартостідля основних засобів груп 2 і 3. Чому саме, в обліковій політиці підприємства,після вступу в силу ПБО 7, визначені дані два методи? Як зазначалось вище запрямолінійним методом найкраще проводити амортизацію за такими об’єктамиосновних засобів, як будівлі споруди, а якщо звернути увагу на додаток 3, то вданому випадку даний метод є найбільш прийнятним для основних засобів групи 1.Однак при виборі методу амортизації перед керівництвом ТОВ “Еліон 2000” посталопитання проведення нарахування амортизації, адже, як зазначено в ПБО 7, запрямолінійним методом амортизація проводиться на первісну вартість об’єктаосновних засобів, а оскільки по об’єктах основних засобів 1 групи проводиласьамортизація виникла певна дилема. Виходячи з даної ситуації керівництвопідприємства вирішило продовжувати нараховувати амортизацію, за первісноювартістю, але з урахуванням уже накопиченого зносу, до прирівнення вартостіоб’єктів нульового значення.
Використання виробничогометоду для нашого підприємства є не доцільним, тому що, за даним методом,проведення амортизаційних є доцільним лише втому випадку, якщо випуск продукціїє рівномірним, а оскільки випуск продукції в ТОВ “Еліон 2000” є дрібносерійним,продукція виготовляється в основі під замовлення покупця, тому і застосуванняданого методу є не доцільним.
Що ж стосується основнихзасобів груп 2 і 3, то в даному випадку проблем ніяких не виникало, адже заметодом зменшення залишкової вартості амортизація нараховується на залишкову(балансову) вартість і використовується він для об’єктів основних засобівсхильних швидкому моральному старінню, у силу чого термін їхнього корисноговикористання може бути визначений лише приблизно, а якщо звернутись до додатку3 то ми побачимо, що основні засоби даних груп схильні до швидкого моральногостаріння.
Розділ ІІІАналіз використання основних фондів.
3.1. Методи, прийоми, задачіта джерела інформації для аналізу використання основних фондів.
Розвиток виробництва завжди викликаєнеобхідність зосереджувати увагу на проблемі ефективності використання основнихвиробничих фондів. Будь-яке підприємство державне, акціонерне, приватне вчастині використання основних фондів повинно йти по таким напрямкам:
1. Прискореннятемпів науково — технічного прогресу – постійно збільшувати масу прогресивнихфондів.
2. Насичуватипідприємство основними фондами високотехнічного рівня, яке повинноздійснюватися на базі реконструкції і технічного переобладнання.
3. Найкращевикористовувати основні фонди – це основне
значення досягнення кінцевихрезультатів підприємства.
Задачі аналізу основних фондів:
1) Перевірказабезпеченості підприємства основними фондами.
2) Перевіркатехнічного стану основних фондів.
3) Встановленнярівня використання основних фондів.
4) Виявленняпричини недоліків у використанні основних фондів.
5) Розрахункивпливу використання основних фондів на обсяг випуску продукції.
Джерела даних для аналізу: планпідприємства, план технічного розвитку, форма №1 “Баланс підприємства”, форма№3 “Додаток до балансу підприємства”, “Звіт про фінансово – майновий станпідприємства”, дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки облікуосновних засобів.
Аналіз основних фондів починається іззнайомства зі складом в цілому і по групах. При цьому виявляється рух інаправлення в зміні основних фондів, виявляється питома вага промислово –виробничих основних фондів, непромислових основних фондів, виробничих основнихфондів інших галузей в загальній їх вартості на початок і на кінецьаналізуємого (звітного) періоду.
По характеру участі у виробництві продукціїосновні фонди діляться на активні і пасивні, у процесі аналізу розраховуєтьсяпитома вага активної і пасивної частки основних фондів в загальної вартостіпромислово -виробничих основних фондів.
Підвищення активної частки (машин,устаткування) приводить до росту фондовіддачі в наслідок цього активна частинаповинна збільшуватись .
3.2 Аналіз динаміки та структури основних фондів.
Аналіз починається з вивчення обсягуосновних засобів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства діляться напромислово – виробничі та непромислові, а також фонди невиробничогопризначення. Виробничу потужність визначають промислово – виробничі фонди. Крімтого, прийнято відокремлювати активну частину (робочі машини та обладнання) тапасивну частину фондів, а також відокремлені підгрупи у відповідності з їхфункціональним призначенням (будівлі виробничого призначення, робочі машини,обладнання, вимірювальні пристрої, транспортні засоби та інші). Такадеталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їхвикористання на основі оптимізації структури.
При аналізі складу та структури основнихфондів визначаються значення кожної їх групи в абсолютній сумі, а також питомавага в загальній вартості та зміни на протязі звітного року.
Діяльність підприємства (установиорганізації) передбачає наявність основних засобів в більш або менший мірі взалежності від напрямку діяльності підприємства (виробництво, торгівля, наданняпослуг, будівництво та інше); їх розмір – від потужності підприємства та іншихфакторів.
В таблиці 3.1. приведені дані про наявність,склад та рух основних засобів на підприємстві ТОВ “Еліон 2000”.Структура основних фондів.Таблиця3.1.Група основних фондів Наявність на початок року Надходження за рік Вибуття за рік Наявність на кінець року тис.грн питома вага % тис.грн питома вага % тис.грн питома вага % тис.грн питома вага % Промислово-виробничі ОФ 1500.7 62.25 2480 90.84 640.3 43.34 3340.4 91.18 Основні виробничі фонди інших галузей - - - - - - - - Невиробничі основні фонди 910.0 37.75 250 9.16 837 56.66 323 8.82
Разом основних фондів
2410.7
100
2730
100
1477.3
100
3663.4
100
в т.ч. активна частина
850.0
35.26
1950
71.43
-
-
2800
76.43
Дані таблиці 3.1. показують, що за звітнийперіод відбулися значні зміни в наявності та структурі основних фондів.Вартість основних фондів зросла на 1252,7 тис.грн чи на 52%.
Тобто в звітному періоді при незначнійвартості вибувших основних фондів, підприємством ТОВ “Еліон 2000” здійсненопридбання основних фондів у значних розмірах, в тому числі особливопромислово-виробничих.
А сама вартість основних виробничих фондівзросла на 1839,7 тис. грн. чи на 123%.
Збільшилася частка виробничих основнихфондів в загальній сумі на 28,9%. Відповідно зменшилася доля невиробничихфондів на 28,9% в зв’язку з реалізацією їх на сторону.
Значно збільшилась питома вага активноїчастки фондів з 35,26% до 76,43%, що необхідно оцінити як позитивний фактор.
Взагалі, на зміну структури впливають:
- структурні капітальнівкладення;
- рівень автоматизації імеханізації виробництва;
- його комбінування,спеціалізація і кооперування.
Елементи основних фондів (машини іобладнання, інструменти для обробки матеріалів, для проведення вимірювань,виробничий й господарчий інвентар та прилади, та інш.), які приймаютьбезпосередню участь у виробництві, складають активну частину основних фондів.Чим більша доля активної частини, тим більше продукції може бути вироблено принезмінному загальному обсягу засобів праці, тому структура основних фондів єдуже важливим показником технічного рівня виробництва.
Розрізняють виробничу та галузеву структуруосновних фондів.
Виробнича структура основних фондів –представлена у вигляді переліку груп, відповідно з прийнятою класифікацією звказівкою долі вартості кожної групи в загальної вартості фондів (виробничаструктура представлена в таблиці 3.1).
Галузева структура характеризує розподілмаси засобів праці між окремими галузями.
Для більш детального аналізу динамікиосновних фондів розглянемо таблицю 3.2.
Наведені дані на початок 1998 року даютьзмогу розглянути зміни в наявності та структурі за два роки роботи підприємстваТОВ “Еліон 2000”, а також порівняти показники звітного 1999 року з попереднімроком.
Таблиця 3.2.Показники Наявність на поч. 1998р тис.грн 1999 р зміна за 1998р (+)(-) зміна за 1999р (+)(-) на поч. року тис.грн на кінець року тис.грн
1.Промислово-виробничі основні фонди
2.Виробничи фонди
інших галузей
3.Невиробничи основні фонди
Всього:
в т.ч. активна частина
928
-
-
928
306
500,7
-
910
2410,7
850
3340,4
-
323
3663,4
2800
+572,7
-
+910
+1482,7
+544
+1839,7
-
-587
+1252,7
+1950
За 1998 рік основні фонди підприємствазбільшились на 1482,7 тис.грн, в 1999 році – на 1252,7 тис.грн. Але значнепоповнення активної частини основних фондів відбулося саме в 1999 році, вбільшій мірі це пов’язано з надходженням на протязі 1999 року промислово –виробничих фондів. Аналізуючи показники за 2 роки діяльності підприємства можнастверджувати, що відбувається зростання обсягів основних фондів, що даєможливість підприємству збільшувати обсяги випуску продукції, за рахуноквведення в дію нових основних засобів, підвищувати конкурентоспроможністьпродукції, використовувати новітні технології та інше.
За 1999 рік зменшилась вартість невиробничихосновних фондів на 587 тис.грн, які були придбані на протязі 1998 року у сумі910 тис.грн, що вплинуло на зменшення зростання обсягів основних засобів за1999 рік в порівнянні з 1998 роком.
Але зменшення такого показника якневиробничі основні фонди не повинно розглядати як прямо позитивний фактор,враховуючи що фонди невиробничого призначення є й показником матеріального такультурного рівня осіб які працюють на підприємстві, стимулюючого зростанняпродуктивності праці. Але вплив даного фактору не можливо визначити прямимирозрахунками.
3.3 Аналіз технічного стану основних фондів.
На технічний стан основних фондів впливаютьтри групи факторів:
І. Введення в дію нових основних фондів тапотужностей.
ІІ. Вибуття основних фондів в наслідокстарості і повного зносу.
ІІІ. Ремонт обладнання (капітальний,поточний, технічний огляд).
Для здійснення аналізу технічного стануосновних засобів розглядають статистичні звіти, відображаючи ступінь розвиткута впровадження нової техніки, модернізації обладнання, реалізації винаходів тараціоналізаторських пропозицій про поліпшення використання основних фондів.
На підставі використовуємих даних розраховуютьряд показників, характеризуючи стан та використання основних фондів. Такимипоказниками є коефіцієнти зносу, оновлення, вибуття, приросту та здатності.
На зміну стану основних фондів значний впливздійснює їх знос.
Він представляє процес споживання їхвартості в тій мірі, в який вони втрачають свою споживчу вартість чиматеріально зношуються.
Враховуючи вищезазначене дані про зносвикористовуються для узагальненої характеристики стану основних фондів чиокремих груп.
В процесі аналізу розраховують коефіцієнтзносу (Кзн) на початок і кінець року. Він розраховується як відношення сумизносу основних фондів до їх первісної (початкової) вартості.
/>
/>
/>
Для найбільшої наочності та аналізузгрупуємо зазначені коефіцієнти в таблицю 3.3.
Таблиця 3.3.Показники На початок року На кінець року Зміни (+)(-)
1.Промислово-виробничі фонди
2. Знос
3. Коефіцієнт зносу
1500,7
35,4
0,02
3340,4
267,8
0,08
+1839,7
+232,4
+0,06
Збільшення зносу на кінець року пояснюєтьсявводом в дію основних фондів та значними вкладеннями засобів в капітальнийремонт.
За даними таблиці 3.3. видно, що коефіцієнтзносу фондів на початок року став 2,36% (35,4:1500,7.100); на кінець року 8,02%(267,8:3340,4.100). Це визначає, що в середньому їх знос зріс на 5,66%, щосвідчить про погіршення стану основних фондів. Але як видно з таблиці 3.3. напротязі 1999 року відбулося значне збільшення вартості основних фондів, щотакож вплинуло на зростання зносу.
Одним з факторів, який визначає зміни стануосновних фондів, є їх рух, під яким розуміється надходження на протязі рокунових та вибуття раніше діючих основних фондів.
Інтенсивність даних процесів вимірюєтьсякоефіцієнтами оновлення та вибуття.
Коефіцієнт оновлення розраховується яквідношення вартості надходжених основних фондів до їх вартості на кінецьзвітного періоду. Він відображає ступінь оновлення основних фондів в результатівведення в дію нових об’єктів, придбання чи безоплатного отримання від іншихорганізацій. /> /> /> /> /> /> /> />
Коефіцієнт вибуття розраховується яквідношення вартості вибувших на протязі року основних фондів до їх вартості напочаток року. Вибуття основних засобів може бути результатом їх втрати,розкрадання (з наступним списанням за рахунок підприємства чи осіб винних урозкраданні), безоплатної передачі іншим підприємствам, зносу, а такожреалізації на сторону.
В процесі аналізу необхідно вивчатиструктуру вибуття по зазначеним направленням і його конкретні причини.
В таблиці 3.4. приведені дані звітності,характеризуючи ступінь інтенсивності руху основних фондів. При аналізінеобхідно врахувати, що діюча звітність містить показники оновлення та вибуттяпо всім основним фондам в цілому, тоді як для характеристики технічногорозвитку необхідно знати рух відповідних їх видів. Необхідну інформацію мають всобі дані первинного обліку придбання та вибуття основних фондів.
Таблиця 3.4.№ Показники руху основних фондів Значення показників
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Основні фонди на початок року, тис.грн
Надходження основних фондів в звітному періоді, тис.грн
Вибуття основних фондів в звітному періоді тис.грн
Основні фонди на кінець року, тис.грн
Коефіцієнт оновлення ОФ
Коефіцієнт вибуття ОФ
1500,7
2480
640,3
3340,4
0,74
0,43
/>
/>
З вище приведеної таблиці видно, щооновлення основних виробничих фондів на підприємстві ТОВ “Еліон 2000” становило2480 тис.грн чи 74%, а вибуття – 640,3 тис.грн чи 43%. Дані показники свідчатьпро різнобічний процес технічного розвитку, де одночасно здійснюєтьсяпоповнення основних виробничих фондів новими їх видами та вибуття надлишковихабо зношених ОФ.
Важливим завданням аналізу є виявленняпричин вибуття основних фондів та доцільність придбання нових. Також необхіднозвертати увагу на співвідношення показників їх оновлення та вибуття.
На підставі даних таблиці 3.3.2 за звітнийперіод коефіцієнт оновлення є більшим ніж коефіцієнт вибуття на 0,31 або на42%, що можна оцінити як позитивний фактор.
Найбільш повну характеристику оновленняокремих видів основних фондів, а саме обладнання, можна отримати по даниманалізу їх вікового складу. З цією метою вони групуються по строкамексплуатації. Методика аналізу на основі даних первинного обліку наявностіосновних фондів в таблиці 3.5.
Наведені в таблиці дані свідчать, що в ТОВ“Еліон 2000” відсутні основні фонди за віком понад 20 років. Значна кількістьОФ належить до вікової групи до 5 років – 38 шт. або 70% загального обсягуосновних фондів. Невеликі частки належать до груп ”від 5 до 10” та “від 10 до20”, відповідно 9 шт. або 17%, та 7шт. або 13%.
Дані аналізу дозволяють визначати технічніможливості та відмітити об’єкти першочергової заміни, що буде сприятипідвищенню технічного рівня результатів діяльності.
Також для визначення технічного стануосновних фондів використовують коефіцієнт здатності ОФ, який розраховується як відношеннязалишкової вартості основних фондів до первісної їх вартості.
Таблиця 3.5.Види основних фондів Кількість основних фондів Разом у т.ч по віковим групам Кількість Питома вага до 5 років від 5 до 10 від10 до 20 понад 20р Кількість Питома вага кількість Питома вага Кількість Питома вага Кількість Питома вага
1 Будівлі і споруди
2 Автомобільний транспорт
3.Машини та обладнання
4. Устаткування приладу до них
5. Електронно-обчислювальні машини
6. Інші основні фонди
Разом
-
5
11
19
8
11
54
-
9
20
35
16
20
100
-
4
8
11
8
7
38
-
11
21
29
21
18
100
-
1
2
5
-
1
9
-
11
22
56
-
11
100
-
-
1
3
-
3
7
-
-
14
43
-
43
100
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
/>
Тобто 93% основних виробничих фондів єздатними до використання, завдяки тому що за аналізуємий період відбулосязначне зростання вартості основних фондів за рахунок введення нової техніки.
Коефіцієнт приросту основних виробничихфондів на підприємстві за аналізуємий період склав:/> /> /> /> /> /> /> />
/>
Показник свідчить про зростання вартостіосновних фондів, що дає можливість підприємству збільшити обсяги виробництва(надання послуг та інш.).
3.4 Аналіз узагальнюючихпоказників використання основних засобів.
Загальнимпоказником ефективності використання основних фондів є фондовіддача. Вонаобчислюється як відношення обсягу продукції за місяць, квартал, рік досередньої вартості основних промислово-виробничих фондів.
Для забезпечення росту фондовіддачінеобхідно, щоб вартість випускаємої продукції збільшується скоріше ніж вартістьосновних виробничих фондів.
Іншими словами фондовіддачахарактеризує випуск продукції на одну гривню вартості основних виробничихфондів.
Аналіз фондовіддачі провадитьсязіставленням фактичних показників з плановим, базисним, середньогалузевим тапоказниками передових підприємств.
За одержаними даними вивчаютьсядинаміка і тенденції змінення фондовіддачі, визначаються ступінь виконанняплану, відхилення від середньогалузевого рівня та показників передовихпідприємств.На зміну рівняфондовіддачі впливають ряд факторів, які можна згрупувати наступним чином (рис.5.).
/>
Рис. 5. Схема факторної системифондовіддачі.
Крім того, ефективність використанняосновних фондів характеризується показниками: продуктивністю одиниціобладнання, коефіцієнтами використання обладнання у часі та потужності, тощо.
Вирішальний вплив на фондовіддачучинить ефективність використання обладнання по часу (екстенсивне) і попотужності (інтенсивне).
Час роботи обладнання підрозділяють:
— календарне (365 х 24);
— режимне (365 – вихідні дні) хтривалість 1 зміни;
— планові часи (режимні часи –планові простої);
— часи фактичної роботи (планові часи– простої зверх плану).
Використання обладнання по часузнаходиться в прямій залежності від коефіцієнта змінності роботи обладнання,який визначається як відношення числа відпрацьованих машинозмін (абостанкочасів) до загального числа станків або до найбільшого числа станкочасів,які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі.Аналізується Кзмін.шляхом порівняння фактично Кзмін. з плановим. Потім визначаютьсяпричини змін.
Ефективневикористання обладнання по потужності характеризується коефіцієнтомефективності загрузки – визначається відношенням фактичної годинноїпродуктивності обладнання до планової продуктивності (або нормативноїпродуктивності).
3.5 Аналіз ефективностівикористання основних виробничих фондів.
Як видно з рис.5. факторами першого рівня, які впливають на фондовіддачу основних виробничихфондів є:
1) зміна долі активної частини фондівв загальній їх сумі (Дак);
2) зміна фондовіддачі активноїчастини фондів (Фв.акт)ФВ = Дакх Фв.актРозрахунок впливуфакторів виконується способом абсолютних різниць (в розрахунках використанідані таблиці № 3.5.1):ΔФВ = (Дак(ф) — Дак(пл) ) х Фв.акт(пл) = -0,014 х 7,9818 = -0,1117452ΔФВ = (Фв.акт(факт) — Фв.акт(пл)) х Дак(факт) = + 0,155 х 0,754 = + 0,11687Загальний вплив: — 0,11174542 + 0,11687 » + 0,005
Позитивно вплинула на фондовіддачузміна фондовіддачі активної частки фондів (+0,11687), а вплив зменшення доліактивної частки фондів (-0,1117452)
Тобто за рахунок зміни активноїчастки фондів в загальній їх сумі фондовіддача зменшилась на –0,1177452, апідвищення фондовіддачі активної частини фондів збільшило показник фондовіддачіна +0,11687.
Фондовіддачаактивної частки фондів (технологічного обладнання) безпосередньо залежить відйого структури, часу роботи та середньочасової виробітки.
Для аналізуможна використовувати наступну фактичну модель:
/>
Фактичну модель фондовіддачіобладнання можна поширити, якщо час роботи одиниці обладнання (Тод)представити у вигляді множини кількості відпрацьованих днів (Д), коефіцієнтазмінності (Кзм) та середньої тривалості зміни (П).
Середньорічну вартість технологічногообладнання можна також представити як множину їх кількості (К) і середньоївартості його одиниці, після чого остаточна модель буде мати вигляд:
/> = />
Для розрахунку впливу факторів наприріст фондовіддачі обладнання використовуємо засіб ланцюгових підставок(розрахунки приведені нижче здійснені на підставі даних таблиці 3.6.).
Таблиця 3.6.Показники План Факт Відхилення (+) (-) 1.Обсяг продукції (ВП), тис. грн 14000 14850 +850 2.Середньорічна вартість, тис. грн.: — основних виробничих фондів (ОВФ); 2284 2420,55 +136,55 — активної частини (ОВФакт) 1754 1825 +71 — одиниці обладнання (Ц); 33,73 33,796 +0,066 3.Питома вага, коефіцієнт: — активної частини фондів (Дакт) 0,768 0,754 -0,014 4. Фондовіддача, грн (ФВ) 6,1296 6,135 +0,005 в т.ч. активної частини (ФВа) 7,981 8,137 +0,156 5.Середньорічна кількість технологічного обладнання (К) 52 54 +2 6.Відпрацьовано за рік всім обладнанням (Т), тис. год 201 185 -16 в т.ч. одиницею обладнання: — годин (Тод) 3865 3426 -439 — змін (зм) 515 469 -46 — днів (д) 257 244 -13 7.Коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм) 2 1,92 -0,08 8. Середня тривалість зміни (n), год 7,5 7,3 -0,2 9.Виробітка продукції за одну машино-годину (СВ) 69,8 80,4 +10,6
І.Для визначенняпершого умовного показника фондовіддачі необхідно замість планової взятифактичну середньорічну вартість одиниці обладнання, яка при однакових цінахможе змінитися за рахунок його структури:
/> = />=7,9774 (»7,98)
/> = />=7,9619
В результатізміни структури обладнання рівень фондовіддачі зменшився на 0,0155 грн. (7,9619– 7,9774).
ІІ. Далінеобхідно встановити якою була б фондовіддача при фактичній структуріобладнання і фактичній кількості відпрацьованих днів, але при плановій величині
останніхфакторів
/> = />=7,5591
За рахунокзменшення кількості відпрацьованих днів відбулося зниження фондовіддачі 0,4028грн (7,5591-7,9619).
ІІІ. Третійумовний показник фондовіддачі розраховується при фактичній його структурі,фактичній кількості відпрацьованих днів, фактичному К змінності та плановомурівні останніх факторів.
/> =/> =7,2568
За рахунокзменшення коефіцієнта змінності роботи обладнання його фондовіддача знизиласьна 0,3023 грн. (7,2568-7,5591).
IV.Прирозрахунку четвертого умовного показника фондовіддачі плановими залишаютьсятільки рівень середньогодинної виробітки
/> =/> =7,0632
В зв’язку з тим що фактичнатривалість зміни нижче планової на 0,2 год. фондовіддача зменшилася на 0,1936(7,0632-7,2568).
V При фактичній виробітки обладнанняфондовіддача склала:
/>
В зв’язку з підвищенням середньоївиробітки рівень фондовіддачі зріс на 1,0727 (8,1359-7,0632).
Загальний вплив факторів:
1,0724 + (-0,1936) + (-0,3023) +(-0,4028) + 0,0155 » 0,156
Далі наведенийрозрахунок зміни випуску продукції. Розрахунок здійснюється способом ланцюговихпідставок на підставі даних таблиці 3.5.1.
ВП = К х Д хКзм х П х СВ, де
К – кількість обладнання;
Д – кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;
Кзм – коефіцієнт змінності роботи обладнання;
П – середня тривалість зміни;
СВ – середня виробітка продукції за 1 маш/год на одному обладнанні.
Розрахунок:
1) 52 х 257 х 2х 7,5 х 69,8 = 13992108 грн (»14 000 000 грн)
2) 54 х 257 х 2х 7,5 х 69,8 = 14530266 грн (Δ + 538158 грн)
3) 54 х 244 х 2х 7,5 х 69,8 = 13795272 грн (Δ — 734994 грн)
4) 54 х 244 х1,92 х 7,5 х 69,8 = 13243461 грн (Δ – 551810,88 грн)
5) 54 х 244 х1,92 х 7,3 х 69,8 = 12890302 грн (Δ – 353158,8432 грн)
5) 54 х 244 х1,92 х 7,3 х 80,4 = 14847855,2064 грн (Δ + 1957553,2 грн)
Загальний вплив:
+538158 +(-734994) + (-551810,88) + (-353158,8) + 1957553,2 »850000 грн.
Як видно зрозрахунку, збільшення випуску продукції відбулося за рахунок збільшеннякількості обладнання на 2 одиниці, що підвищило обсяг продукції на 538158 грн.Також позитивно вплинув фактор зміни середньої виробітки продукції за 1машино-годину на одному обладнанні, що призвело до збільшення випуску продукціїна 1957553,2 грн.
Оскільки значнийвплив на рівень випуску продукції здійснила зміна виробітки на суму 10,6 грннижче наведений розрахунок факторів, які вплинули на зміну виробітки.
/>, яквідношення випуску продукції до кількості відпрацьованих за годину всімобладнання. Тобто виробіток характеризує кількість продукції, що виготовляєтьсяв одиницю часу (або одним працівником).
Спосібланцюгових підставок:
1. />=69,6587 (»69,8)
2. />=75,674 (∆ + 6,0153)
3. />=80,2685 (∆ + 4,5945)
Загальний впливфакторів
+ 6,0153 +4,5945 = »10,6
За рахунок зменшення відпрацьованого всімобладнанням тис.годин (16 тис.год.) та збільшенням випуску продукції відбувсязріст виробітки відповідно на 6,0153 грн та 4,5945грн.
Основним завданням аналізу є виявленняфакторів зміни рівня використання основних фондів. Серед них важливе місцезаймають простої, наявність надлишкового обладнання, раціональне розподіленняосновних фондів між підрозділами підприємства, порушення строків проведеннякапітальних та поточних ремонтів та інш.
Проведення заходів по уникненню від’ємногоїх впливу буде сприяти підвищенню ефективності використання основних фондів.Вказані заходу забезпечать економію капітальних вкладень зниження поточнихвитрат на утримання основних фондів, збільшення обсягів та якості виробляємоїпродукції (робіт, послуг).
Також складовою частиною аналізу основнихфондів є аналіз виконання плану впровадження нової техніки та технологіївиробництва, направленого на удосконалення виробничого процесу, забезпечуючогозріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, поліпшення умовпраці працівників.
В результаті аналізувизначається економічна ефективність по кожному з заходів від впровадженнянової техніки і модернізації основних фондів і виявлення дільниць, якіпотребують таких впроваджень.
Розділ IV Аудит основнихзасобів.
4.1 Суть,завдання та об’єкти аудиторської перевірки основних засобів.
При проведенні аудиту господарськихоперацій з обліку основних засобів аудитору варто керуватися наступниминормативними документами:Таблиця 4.1.
Назва нормативного документа
Номер нормативного документа
Хто і коли затвердив
Що регламентує нормативний документ. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” №996-ХIV Від 16.07.1999р. Даний Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами і доповненнями Від 22.05.97р Даний Закон регламентує порядок нарахування, сплати та подання звітності з податку на прибуток підприємств. Положення “Про порядок складання декларації про прибуток підприємств” № 214 Від 8.07.97 р. в редакції від 21.01.98р. Дане положення регламентує порядок заповнення декларації про прибуток підприємствами всіх форм власновті. Положення “Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств”. № 1183 Наказ КМУ вiд 28.10.1997 р. Дане Положення регламентує порядок проведення консервації ОВФ підприємств. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків №69 затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. Дана Інструкція регламентує порядок та строки проведення інвентаризації на підприємстві. Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”. № 92 Наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р Та інші.
Крім того, аудитор повиненкеруватися:
Планом рахунків бухгалтерського облікуфінансово-господарської діяльності підприємств і Інструкцією з йогозастосування, затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від30.11.1999р. №291
Одним із шляхів підвищенняефективності виробництва є правильне використання і зберігання основнихзасобів. Конкретна мета аудиту основних засобів – перевірка правильностіформування складу, повноти і реальності обліку руху основних засобів ідостовірності амортизації їх вартості.
Основні засоби — матеріальні активи,які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва абопостачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійсненняадміністративних функцій, очікуваний строк контролю використання (експлуатації)яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Основні засоби формують основнучастину матеріально-технічної бази організацій та підприємств і відіграютьважливу роль в здійсненні ведучих напрямків їх діяльності.
Завданнями аудиторської перевіркиосновних засобів являються слідуючі:
- перевірка складу та структуриосновних засобів;
- перевірка їх збереження;
- перевірка правильностідокументального оформлення надходження, переміщення та використання основнихзасобів;
- перевірка правильності нарахуванняамортизації;
- перевірка обліку операцій, пов’язанихз лізингом та орендою майна;
- перевірка обліку реалізації та іншогосписання основних засобів;
- перевірка обліку і фінансуваннявитрат на ремонт основних фондів та ін..
Таким чином, конкретна мета аудитуосновних засобів – це перевірка правильності формування складу, повноти іреальності обліку руху основних засобів та достовірності амортизації їх складу.
Аудит обліку основних засобів повинензабезпечити:
— контроль зазберіганням основних засобів;
— своєчасне,правильне, документальне відображення в обліку надходження основних засобів(фондів), їх внутрішнього переміщення (з цеху в цех, зі складу в склад),ефективне використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);
— своєчасне(щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизації) основних засобів;
— відображення вобліку витрат на ремонт основних засобів;
— виявленнязайвих та морально застарілих основних засобів.
Об’єктами аудиторської перевіркиоперацій з основними засобами є:
- акти прийому-передачі засобів (форма№ ОС-1);
- накладні на внутрішнє переміщенняосновних засобів (ф.№ ОС-2)
- інвентарні картки обліку за формами №ОС-6, № ОС-7, № ОС-8;
- описи інвентарних карток з облікуосновних засобів (ф.№ ОС-10);
- акти на ліквідацію основних засобів(ф.№ ОС-4);
- інвентарні списки основних засобів замісцем їхнього розташування та експлуатації (ф.№ ОС-13);
- картки переміщення основних засобівза їх видами та групами (ф.№ ОС-12);
- акти інвентаризації, інвентарні описита звірювальні відомості за результатами інвентаризації основних засобів;
- відомості наявності та руху основнихзасобів;
- кошториси та плани капітальногоремонту основних засобів за період, що перевіряється;
- акти на проведення капітальнихремонтів;
- таблиці для здійснення розрахунківамортизації та зносу основних засобів;
- річні звіти (ф.№ 11-ОФ, № 2-КБ).
Перевіряється також використання,збереження та правильність документального оформлення надходжень, переміщеннята вибуття основних засобів.
Джерелами інформації для перевіркистану обліку основних засобів є:
Ø Інвентарні картки обліку основнихзасобів,
Ø відомості,
Ø журнали-ордери;
Ø рахунки-фактури;
Ø Інвентаризаційні описи
Ø результати поточної інвентаризації,
Ø договори, накладні, акти списання,прийому-передачі, інвентарні картки
Ø акти прийому-передачі;
Ø облікові регістри (відомості,журнали-ордери, машинограми) по рахунках і ін.;
Ø Головна книга;
Ø “Звіт про фінансово майновий стан” іін.
Результатом роботи аудитора єаудиторський висновок, який складається на основі аудиторських доказів.
Проводячи аудиторську перевірку, слідпам’ятати, що облік основних засобів ведеться за первісною вартістю на рахунку10 “Основні засоби”, яка складається із витрат на їх зведення, виготовлення,придбання, включаючи витрати з доставки, установки, оплатипроектно-дослідницьких робіт.
Зміна первісної вартості здійснюєтьсяу випадку добудови, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації, а такожпід час переоцінки (індексації).
Обліку підлягають як основні засоби,що використовуються, так і ті, які зберігаються на складі, законсервовані абовіддані в оренду.
При проведенні аудиторської перевіркидо втрати чинності Інструкції № 250 аудитори звертали увагу на зміну лімітувартості об’єктів, що підлягали обліку у складі основних фондів. Аудиториуточняли, чи не значаться на рахунку 01 предмети, облік яких повинен бувздійснюватися у складі малоцінних предметів та предметів, що швидко зношуються(МШП). На даний час звертати увагу на зміну ліміту недоцільно аудитор повинензвернути увагу тільки на строки експлуатації об’єкта, зокрема щоб термінексплуатації, як уже зазначалось вище, був не менше 365 днів.
Під час аудиту перевіряєтьсявідповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому синтетичномуобліку на певну дату.
Для цього аудитор підраховує вартістьосновних засобів всередині класифікаційних груп та встановлює правильністьобліку залишків, виведених у картках обліку руху основних засобів (ф.№ ОС-12),за окремими групами на день перевірки.
Аудиторську перевірку основнихзасобів рекомендується проводити у такій послідовності: спочатку проводятьтестування системи внутрішнього контролю підприємства щодо обліку основнихзасобів, якщо така існує; потім перевіряють фактичну наявність та збереженнявласних основних фондів і таких, що орендуються; далі перевіряють своєчасністьта повноту їхнього оприбуткування, законність проведення операцій з їхнімпереміщенням, правильність проведення амортизації, а також стан і організаціюбухгалтерського обліку основних засобів.
Аудитор не може приступати доперевірки, якщо з питань, що підлягають перевірці, занедбано бухгалтерськийоблік.
Про неможливість проведенняаудиторської перевірки складається відповідний акт, у якому чітко та конкретнообгрунтовуються недоліки. Після цього аудитор подає керівникові підприємствавідповідні пропозиції щодо поновлення та наведення порядку в обліку. Аудитортакож повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливуувагу звертаючи на правильність відображення їхніх результатів убухгалтерському обліку; роздивитися основні засоби, умови їхнього зберігання таексплуатації, міру використання і закріплення за відповідними структурами,підрозділами та матеріально відповідальними особами.
4.2. Організація аудиту основнихзасобів.
Планування роботи аудиторів.
Аудиторська фірма повинна починатипланування аудиту ще до написання листа-зобов’язання та до заключення договоруз підприємством-клієнтом.
Планування – це розроблення головноїстратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведенняаудиту.
Метою планування аудиту є зверненняуваги аудитора на найважливіші напрямки аудиторської перевірки, на виявленняпроблем, що слід перевірити більш ретельно. Планування допомагає аудиторуналежним чином організувати свою роботу, а також скоординувати роботу, яказдійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.
Характер планування залежить відорганізаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, що перевіряється.
Найважливіша складова плануванняаудиту – це отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві.
Аудиторський ризик полягає в тому, щоаудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в бухгалтерськихдокументах існують суттєві перекручення.
Для ефективногопланування аудиту до заключення договору на перевірку аудиторська фірма повиннаузгодити з керівництвом клієнта основні організаційні питання аудиторськоїперевірки.
На етапі попереднього плануванняаудитори оцінюють можливість проведення аудиту. У випадку, якщо фірма вважає цеза можливе, вона переходить до формування штату робітників для проведенняперевірки і заключає договір з клієнтом.
При плануванні складу спеціалістів,що входять в аудиторську групу, керівництво аудиторської фірми повинно враховувати:
- бюджет робочого часу для проведеннякожного етапу роботи;
- передбачувальні строки роботи групи;
- кількісний склад групи;
- посадовий і кваліфікаційний рівеньчленів групи.
У процесі планування створюються дваосновні документи перевірки: загальний план і програма перевірки. Аудиторобговорює з керівництвом і фахівцями підприємства елементи загальногоаудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення результативностіаудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур звнутрішнім розкладом роботи фахівців суб’єкта перевірки. Загальний план, якправило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту і розробляєтьсянастільки детально, щоб аудитор мав змогу, керуючись ним, підготувати програмуаудиторської перевірки. Аудиторську програму перевірки основних засобів тавідповідних рахунків можна побачити в таблиці 4.2. Ця таблиця враховує досвідтеорії та практики складання аудиторських програм західних країн.
Таблиця 4.2.
Аудиторськапрограма перевірки основних засобів і відповідних рахунків.
№
п\п Перелік процедур Джерела інформації
1
2
3 1
А. Основні засоби
Детальна перевірка даних регістрів обліку основних засобів, їх звірка із даними Головної книги Інвентарні картки обліку основних засобів, відомості, журнали-ордери 2.
Вибір контрольного об’єкту основних засобів по даним регістрів:
А) провести інвентаризацію;
Б) перевірить документи на право власності. Інвентаризаційні описи, результати поточної інвентаризації, договори, акти прийому-передачі 3. Підготувати список надходження і розподілу основних засобів Договори, накладні, рахунки-фактури, акти списання, прийому-передачі, інвентарні картки 4. Провести аналіз ефективності основних фондів Аналітичні розрахунки 5. Перевірити правильність нарахування ПДВ та інших податків при реалізації основних засобів Розрахунково-платіжні документи, розрахунки по податкам 6.
Б. Амортизація
Проаналізувати правильність нарахування амортизації по відповідним нормам та звірити дані аналітичного рахунку зносу з даними декларації про прибуток. Відомості амортизаційних відрахувань, декларація про прибуток.
1
2
3 7.
В. Інші рахунки
Перевірити правильність розрахунку і відображення на рахунках орендної плати Договору оренди, виписки банку, Головна книга 8. Перевірити обгрунтованість затрат на ремонт основних засобів і правильність відображення цих сум на відповідних рахунках Проектно-кошторисна документація, акти прийому-здачі
Таким чином, програма аудиторськоїперевірки – це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об’єкту;процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяг і терміни їхвиконання.
Професійні стандарти вимагають, щобпрограма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція дляасистентів і одна з форм контролю правильності виконання робіт.
В програмі аудиту види, зміст та часпроведення аудиторських процедур повинні збігатись із прийнятими до роботипоказниками загального плану аудиту. Зміни у план і програму аудиторськоїперевірки можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження.Але усі зміни обов’язково документуються з висвітленням причин.
Узагальнення результатів плануванняаудиту оформлюється меморандумом (доповідною запискою), в якому розглядаютьсянаступні питання:
- короткий огляд напрямків діяльностізамовника;
- оцінка властивого ризику напідприємстві;
- оцінка ефективності внутрішньогоконтролю;
- проблеми, пов’язані з нетиповимиопераціями;
- графік виконання робіт;
- загальні терміни виконання аудиту,дата завершення перевірки.
Меморандум розглядається керівництвомаудиторської фірми і обговорюється з клієнтом. Тільки після цього підписуєтьсяз відповідними коригуваннями план і програма аудиторської перевірки.
Організація документації процесуаудиту основних засобів.
В ході перевірки аудитору необхіднозібрати вичерпні докази для складання об’єктивного висновку. Такі аудиторськідокази повинні бути задокументовані.
Документування процесу аудиту вУкраїні регулюється національним нормативом № 12 та грунтується на основнихположеннях міжнародного нормативу № 9 “Документація”, введеного в дію у січні1982 р. Міжнародною федерацією бухгалтерів.
Необхідність документування процесуаудиторської перевірки полягає у створенні доказів достатньої обгрунтованостідумки аудитора щодо достовірності фінансової звітності клієнта, а також таканеобхідність пов’язана із аудиторським ризиком: аудитор завжди повинен бутипотенційно готовим до захисту ретельності виконання своїх обов’язків у випадкувидачі неправильного висновку. Крім того, аналіз робочих документів запопередні роки допомагає підвищити кваліфікацію аудиторів як джерелоузагальнення набутого досвіду.
Значні труднощі організаціїдокументації аудиту пов’язані з відсутністю не тільки на Україні, але і закордоном єдиних загальноприйнятих стандартів ведення робочих документів: їхскладу, форми, структури і змісту. Проблема ускладнюється відсутністюдостатнього досвіду складання таких документів у аудиторів України. Закордонніфірми підходять до цього питання індивідуально, тобто, такі документи єконфіденційними. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.
Документальне оформлення аудитускладається з робочої та підсумкової документації.
Робочі документи аудитора – цезаписи, зроблені ним під час планування, проведення перевірки, узагальнення їїрезультатів, а також інформація, отримана ним від третіх осіб.
Зобов’язуючи аудитора документуватипроцес аудиту, йому надають право вибору форми систематизації документів.
Ефективність підготовки робочихдокументів підвищується під час їхньої систематизації, яка відбувається нарівні аудиторської фірми. Тут, як правило, встановлюються форми листів, анкет,стандарти організації файлів робочих документів.
Зміст робочих документів значноюмірою є питанням професійного судження конкретного аудитора, оскільки аудиторне повинен документувати кожне спостереження або розгляд, а тільки ті з них,які він вважає важливими.
Повнота розкриття фактів таінформація, яка міститься в робочих документах, повинні бути доступними дляпрочитування іншими аудиторами.
Після завершення аудиту робочідокументи залишаються у аудитора являються його власністю. Їх не можна вимагатиабо вилучати у аудитора за винятком тільки тих випадків, коли це передбаченорішенням судових або слідчих органів.
Сукупність робочих документів, складенихаудитором до початку і в ході перевірки підприємства-клієнта, є аудиторськимдосьє (папкою).
На початковій стадії аудиторськоїперевірки завданням аудитора є ознайомлення з бізнесом клієнта і отримання пронього загальних відомостей. Зарубіжний досвід, зокрема фірми “Моор Стівенс”,свідчить, що аудитори обов’язково мають документально зафіксувати цілі тазавдання наступної аудиторської перевірки, для чого складають спеціальнийробочий документ “Перелік аудиторських завдань”.
На стадії планування найпоширенішимидокументами є план та програма аудиторської перевірки.
На стадії фізичної перевірки основнихзасобів головним прийомом є інвентаризація. Отже, аудитор складає робочийдокумент під назвою “Перевірка проведення інвентаризації”, де відображає результатиінвентаризації та необхідні корективи у звітності.
Найбільше робочих документівскладають на стадії безпосередньої перевірки окремих статей. Це документи здетального аналітичного огляду, перевірки і підтвердження окремих показників. Внашому випадку, це робочий документ для перевірки основних засобів “Перевіркастатті “Основні засоби”.
На завершальній стадії аудиту аудиторскладає підсумкову документацію, до якої сходить аудиторський висновок тадодаткова підсумкова документація.
Протягом усього строку ведення досьє,а також після завершення аудиторської перевірки і подання звіту клієнту аудитормає забезпечити належні умови зберігання документів.
Робочі документи повинні зберігатисяв поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися до постійногоархіву аудиторської фірми на тривале зберігання.
4.3. Методика аудиторської перевіркинаявності та використання основних засобів.
Після проведеного планування,складання плану і програми аудиторської перевірки та підписання договору напроведення аудиту починається сам процес аудиторської перевірки.
На протязі її проходження основноюметою аудитора є збирання достатніх доказів для написання повного іобгрунтованого аудиторського висновку.
Для збору доказів аудитором можутьбути застосовані різні процедури, тобто певні методи пошуку аудиторськихсвідчень.
Основні методи отримання аудиторськихдоказів наступні:
1. Спостереження або участь вінвентаризації.
2. Спостереження за виконаннямгосподарських операцій.
3. Усне опитування.
4. Отримання письмовихпідтверджень.
5. Перевірка документів,отриманих від третіх осіб.
6. Перевірка арифметичнихрозрахунків.
7. Економічний аналіз.
Інвентаризація проводиться в ціляхзабезпечення достовірності даних обліку та звітності. З точки зору технології аудиторськоїсправи інвентаризація – це метод отримання найбільш цінних та дійсних доказівпро реальність і точність статей активу балансу, фактів здійсненнягосподарських операцій.
Спостереження за виконаннямбухгалтерських операцій – це нескладна процедура, але дуже важлива для оцінкисистеми внутрішнього контролю та організації обліку на підприємстві. Цюпроцедуру, як правило, бере на себе ведучий аудитор або доручає досвідченимпрацівникам.
Іноді буває достатньо простежити затим, як виконується в бухгалтерському обліку оформлення тієї чи іншоїгосподарської операції, щоб точно оцінити стан внутрішнього контролю табухгалтерського обліку на підприємстві, що перевіряється.
Усне опитування або бесіда повиннібути проведені практично зо всіма працівниками підприємства, що приймаютьучасть у веденні обліку та складанні звітності. Для того, щоб бесіда даланеобхідні аудитору результати, вона, як і всі аудиторські процедури, повиннабути гарно спланована.
Однією з не менш важливих процедур єперевірка документів, отриманих від третіх осіб. Проводячи цю процедуру,аудитори звертають увагу на правильність складання і оформлення цих документів,а також на своєчасність, точність та повноту відображення їх в бухгалтерськомуобліку.
Перевірка арифметичних розрахунків проводитьсяв залежності від оцінки аудитором стану внутрішнього контролю на підприємстві.
В тому випадку, коли стан системивнутрішнього контролю є задовільним, перевірка арифметичних розрахунківпроводиться вибірково, в противному випадку вона може бути або повною, абоаудитор робить негативний висновок про правильність арифметичних розрахунків,екстраполюючи цей висновок на весь період.
В аудиторській перевірці широкозастосовується ряд прийомів і методів економічного аналізу.
Важливу роль грає також спеціальнаперевірка окремих обставин і сторін господарської діяльності клієнта. В своїйдіяльності аудитори вимушені торкатися питань які виходять за межі юрисдикціїаудитора і потребують спеціальних знань. Звідси, аудиторська фірма має право надоговірній основі залучати інших спеціалістів до перевірки. В нашому випадкуексперт може залучатися для вираження своєї думки з приводу оцінки основнихзасобів, оцінки виробничих технологій і юридичних консультацій.
Програму внутрішнього контролюосновних засобів і відповідних господарських операцій частіше всього нерозроблюють, тому що у більшості підприємств таких операцій небагато і витратина спеціальний контроль не виправдовують себе. Тому огляд внутрішнього контролюсистеми обліку основних засобів є необхідним лише при великій кількостіоперацій з основними засобами. Однак у будь-якому випадку аудиторські процедуринаправлені на вивчення системи обліку підприємства, а дослідження системивнутрішнього контролю дозволяє отримати цінну інформацію з цього приводу. Найбільшефективним методом отримання попередньої (необхідної) інформації про стансистеми внутрішнього контролю являється тестування.
З даних тестування можна зробитивисновок, що в організації інвентаризація окремих об’єктів основних засобівпроводиться не періодично, а тільки в кінці року перед складанням річноїфінансової звітності. Не вибрана єдина облікова політика по амортизаціївартості основних засобів, крім того відсутній контроль за правильністюнарахування амортизації з боку спеціалістів та внутрішніх аудиторів. Основнізасоби не застраховані від стихійних лих. В організації не вибраний варіантобліку і фінансування затрат на ремонт основних засобів, що може привести довикривлення собівартості продукції (робіт, послуг) через використання вільноговаріанту обліку витрат. Відсутній також контроль за обгрунтованістю здачі воренду основних засобів з боку Ради директорів, що може призвести до створеннядля окремих осіб можливостей для корисних злочинів.
На початку аудиторської перевірки дляотримання реальної інформації про наявність та стан зберігання основних засобіваудитори повинні забезпечити проведення контрольної (повної або часткової)інвентаризації основних засобів. Спеціально призначена комісія перевіряєнаявність і технічний стан основних засобів в натуральних та вартіснихвимірниках. Для глибокого вивчення складу і структури основних засобів, щознаходяться у розпорядженні підприємства, аудитор повинен запросити відкерівництва організації детальний список всіх основних фондів на дату проведенняаудиторської перевірки. В список повинні також входити основні засоби, щознаходяться у розпорядженні відокремлених підрозділів (філіалів,представництв). Але перед проведенням контрольної інвентаризації основнихфондів аудитор обов’язково повинен вивчити матеріали попередніх інвентаризаційта перевірок.
Тут необхідно ретельно слідперевірити повноту і своєчасність проведення інвентаризації основних засобів, атакож інвентаризаційні описи та додані до них протоколи засіданняінвентаризаційних комісій, звірювальні відомості, відомості результатівостанньої інвентаризації, рішення керівництва організації по результатамінвентаризації в обліку. Така перевірка край необхідна аудитору для того, щобвпевнитись, наскільки можна довіряти результатам внутрішнього контролю, щобскорегувати аудиторський ризик і, відповідно, аудиторські процедури.
В ході контрольної інвентаризаціїаудитор оглядає основні засоби, умови їхнього зберігання та експлуатації, мірувикористання і закріплення за відповідними структурами, підрозділами таматеріально відповідальними особами. При цьому особливо перевіряється, чи всіоб’єкти основних засобів закріплені за матеріально відповідальними особами(МВО). Для цього вартість закріплених за МВО основних засобів зіставляють іззалишком за рахунком 10 “Основні засоби” на дату перевірки. Встановившипорушення, аудитор повинен з’ясувати, чому воно було допущено, хто винен іякими є його наслідки.
В повному об’ємі дотримання дійсногопорядку збереження основних засобів виявляють в ході документальних перевірок.Шляхом вивчення облікових даних (по інвентарних картках, формах № ОС-6, ОС-7,ОС-8, ОС-9 та інвентарним описам) необхідно встановити наявність основнихзасобів за окремими класифікаційними групами та місцями зберігання.
Крім цього, в ході цієї перевіркивизначається забезпеченість організації основними фондами, розміщення окремихоб’єктів по її підрозділам, дотримання чинного порядку їх обліку. Тобто слідвпевнитись в правильності організації аналітичного обліку, звернути увагу нанаявність інвентарних номерів об’єктів, технічної документації, правильністьзакріплення техніко-економічних показників у відповідних облікових регістрах,строки надходження та оприбуткування об’єктів на баланс фірми. Окремо слідперевірити стан обліку основних засобів в місцях їх розміщення (в експлуатації,на складах, в ремонті і т.д.). Для цього аудитори повинні також встановитиправильність ведення інвентарного списку основних засобів (типова форма№ОС-13), відповідність даних аналітичного обліку записам на рахунку 10,регулярність звірки даних бухгалтерського обліку.
У разі виявлення розходжень міжданими аналітичного і синтетичного обліку необхідно визначити їх причини тавинуватців, наслідки і внести пропозиції по усуненню виявлених недоліків.
Перевіряючи стан зберігання, аудиторповинен впевнитись у правильності оцінки об’єктів основних засобів вбухгалтерському обліку та переоцінки, якщо така мала місце.
Перевірка обліку руху основнихзасобів.
При перевірці операцій по надходженнюосновних засобів необхідно встановити доцільність та законність їх придбанняабо відбудeвання, своєчасність і достовірність документального оформлення,реальність оцінки та повноту оприбуткування окремих об’єктів.
Практика аудиторських перевірокпоказує, що основні порушення та помилки допускаються при оформленні рухуосновних засобів. Тому слід відмітити, що на відміну від інших матеріальнихцінностей, основні засоби потребують особливого первинного обліку.
Оприбуткування та введення вексплуатацію об’єкта основних фондів повинно бути оформлено обов’язково актомприйомки-передачі (форма № ОС-1), тоді як його придбання оформлюється накладноюабо рахунком-фактурою. Тільки з моменту введення об’єкту основних засобів вексплуатацію починається відлік нарахування зносу (амортизації). Звідси можназробити висновок, що несвоєчасне оприбуткування основних засобів призводить донедонарахування зносу і як наслідок – до перекручення залишкової вартостіоб’єктів та фінансових результатів діяльності підприємства.
При виявленні незаконних надходженьосновних засобів за всіма такими надходженнями, а також переміщенням занеправильно оформленими документами і фактами несвоєчасно оприбуткованихосновних засобів у регістрах бухгалтерського обліку аудитор повинен з’ясуватипричину порушень і визначити винних у цьому осіб.
Всі операції з надходження,переміщення, вибуття та ліквідації основних засобів досліджують за первиннимидокументами та бухгалтерськими записами.
Особливу увагу слід приділитиперевірці операцій з оприбуткування основних засобів, що були отриманібезкоштовно, пересвідчившись в економічній доцільності їхнього переміщення. Прицьому аудитори встановлюють наявність відповідних двосторонніх актівприйомки-передачі вказаних об’єктів, їх технічний стан та своєчасністьоприбуткування і закріплення за матеріально відповідальними особами.
Майно, яке передане в оренду,залишається на балансі орендодавця і обліковується на рахунку 10 із відповідноюпозначкою в інвентаризаційній картці. Облік майна, що взяте в оренду, ведетьсяна позабалансовому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”. Таким чином,перевіряючи операції з орендованими основними засобами, аудитор повиненперевірити наявність угод на оренду, правильність та обгрунтованість ставокорендної плати, порядок ремонту і повернення основних засобів орендодавцю. Прицьому з’ясовується, чи не віддані в оренду основні засоби, які необхідніпідприємству, чи не перевищує сума амортизаційних відрахувань за відданими воренду основними засобами орендну плату, чи своєчасно та повною мірю вноситься оренднаплата.
Окремо також слід перевірити операціїпо оприбуткуванню отриманих основних засобів у вигляді внесків в статутний фондорганізації.
Аудитору необхідно ретельно дослідитиправильність оцінки придбання основних засобів. Так основні засоби, які надійшлина підприємство, оцінюються за первісною вартістю, що складається з фактичнихвитрат на будівництво або придбання, включаючи затрати на доставку, установкута монтаж. Первісна вартість основних засобів може визначатися за домовленістюсторін (договором); виходячи із фактичних витрат на придбання, установку імонтаж; за ринковою вартістю на дату оприбуткування – при отриманні основнихзасобів безкоштовно; експертним шляхом – при отриманні основних засобів врахунок внесків в статутний фонд підприємства та ін… Зміна первісної вартостідопускається лише у випадках добудови, реконструкції та часткової ліквідаціїіснуючих об’єктів.
Особливо уважно аудитору необхідноперевірити вибуття основних засобів. Це може бути у випадку, якщо:
- провадиться ліквідація зношених,непридатних, старих інвентарних об’єктів або їхніх частин та провадиться їхнязаміна відповідно до плану впровадження нової техніки або після їхньогопошкодження під час стихії чи аварії;
- здійснюється безкоштовна передачаіншим підприємствам;
- реалізуються зайві та непотрібніоб’єкти;
- списується нестача.
Порядокдокументального оформлення цих операцій залежить від причин вибування. Отже, впроцесі перевірки аудитор повинен встановити причину списання об’єктів основнихзасобів, законність і доцільність цих операцій, порядок ліквідації ОЗ, що сталинепридатними, повноту оприбуткування запасних частин, лому, інщих матеріалів,отриманих від ліквідації об’єктів. Законність і доцільність операцій з вибуттяосновних засобів встановлюється перевіркою первинних документів, даниханалітичного і синтетичного обліку. При цьому слід звернути увагу на дотриманнявстановлених форм цих документів, заповнення їх реквізитів, наявністьмотивованих заключень комісії, підписів всіх членів комісії та керівникаорганізації, що підтверджує ці акти.
Також аудитору необхідно встановитиправильність кореспонденції рахунків, пов’язаних з вибуттям основних засобів,та своєчасність відображення операцій з ліквідації об’єктів основних фондів
Аудиторська перевірка облікуамортизаційних відрахувань та витрат на ремонт основних засобів.
В ході аудиторської перевіркинарахування амортизації аудитору перед всього необхідно встановити правильністьвіднесення об’єктів основних засобів до амортизаційних категорій, тобто до класифікаційнихгруп відповідно Державному класифікатору України. Далі аудитор визначає: — чивсі об’єкти основних фондів прийняті в розрахунок при нарахування амортизації;- чи нараховується знос із врахуванням руху основних засобів.
Джерелами інформації тут можуть бутивідомості нарахування амортизаційних відрахувань, журнал-ордер №13 ірозрахунки бухгалтерії.
По всіх фактах неправильногонарахування амортизації визначаються суми надлишково нарахованої абонедонарахованої амортизації. Встановлюють, яким чином цей факт вплинув насобівартість продукції та фінансові результати, визначають причини порушень івинних в цьому осіб, пропонують заходи для передбачення таких недоліків вмайбутньому.
Перевіряючи обгрунтованістьприскореної амортизації, слід мати на увазі, що вона являється цільовим методомбільш швидкого на зрівняння з нормативними строками служби основних засобівповного перенесення їх балансової вартості на валові витрати.
Організації можуть застосовуватиметод прискореної амортизації по відношенню до основних засобів, щовикористовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, новихпрогресивних видів матеріалів, приладів та обладнання, товарів народноговжитку, розширення експорту продукції у випадках, коли за їх допомогою здійснюєтьсямасова заміна зношеної та морально застарілої техніки на нову, більшпродуктивну.
На заключення необхідно перевіритиправильність відображення нарахованої суми амортизації на рахункахбухгалтерського обліку.
В ході аудиторської перевіркиправильності обліку та віднесення затрат на ремонт основних засобів аудиторуслід встановити:
- наявність планів і кошторисівремонтів, актів прийомки-передачі виконаних робіт, договорів підряду, актівтехнічного огляду будівель та споруд;
- правильнясть і своєчасність складаннявказаних документів;
- правильність формування затрат застаттями витрат;
- правильність застосування нормвитрачання матеріалів та розцінок по оплаті праці за виконані роботи.
Аудитор повинен звернути увагу на те,що відповідно до ПБО 7 в тому випадку, якщо підприємство проводитьремонт основних засобів, у результаті чого планується відновити його первіснийресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємство незбільшує балансову вартість основного засобу, а відображає такі витрати ускладі витрат звітного періоду.
Доцільністьта законність операцій по ремонту встановлюються на підставі перевіркипервинних документів: нарядів на роботи, відомостей дефектів на ремонт машин ітранспортних засобів, лімітно-забірних карт на витрачання матеріальнихцінностей. Аудитору слід широко застосовувати зустрічну звірку документів,контроль документів по взаємопов’язаним операціям, опитування посадових таматеріально відповідальних осіб, вибіркову контрольну інвентаризацію виконанихремонтних робіт, письмові запити підрядників, підтвердження документів,аналітичні процедури окупаємості затрати на ремонт.
При наявності ремонтних робіт слідобов’язково перевірити і проаналізувати: наскільки дійсні показникипроектно-кошторисної документації на ремонт та показники прийомо-здавальнихактів на виконані об’єми робіт; чи не скриваються під виглядом ремонту будівельта споруд затрати на нове будівництво або реконструкцію.
Особливе місце в аудиторськійперевірці затрат на ремонт основних засобів повинно бути відведено перевірціякості капітального ремонту. Тут необхідно за даними первинних документів таоперативної звітності про роботу машин та устаткування встановити кількістьпростоїв через технічні поломки та зверхнормативну кількість поточних ремонтів.Час міжремонтних періодів перевіряється по відмітках в інвентарних книгах.
І на заключення аудитору необхідноперевірити правильність обліку та фінансування витрат на ремонт основнихзасобів.
Аудиторська перевірка основнихзасобів завершується аналізом ефективності їх використання, яку характеризуєпоказник фондовіддачі.
На заключному етапі аудиторськоїперевірки аудитор повинен узагальнити результати перевірки, написатиаудиторський висновок шодо цих результатів та підготувати обгрунтованіпропозиції про усунення недоліків і використання виявлених резервівпідприємства.
Таблиця 4.3.
Перелік номенклатураудиторських послуг.
№ п/п
Необхідні дані номенклатури
Призначення даних
Вираз
Носії інформації
Методика отрим. номенкл.
Нат.
Грош
Зовн
Внут
1
2
3
4
5
6
7
8 Контроль надходження основних засобів 1 Вид діяльності Для визначення пільг під-ва + + + Нормативн-правова, докум.пер. 3 Основні засоби Пер. прав. визнач.первісн. варт ОЗ + + + + Док. пер., нормат-правова, інвентаризація 3 Пер-ння гр. коштів за об’єкт ОЗ Контроль за правильністю відображення сум ПДВ + + Головна – книга ЖО №2
1
2
3
4
5
6
7
8 4 Монтаж устат-ння, що вводиться в дію Контр. За прав. спис. Витрат на монт. + + + Акт форми №2 5 Введення об’кта в експ Контр. за місцезн. об’єкту його перв-ю оцінкою, а також норм ам. від + + + ЖО № 13, акт приймання-передачі ОЗ інв. картка, інв. книга 7 Оформлення док. пов-х з введенням ОЗ в експ. Контр. за варт інв об’єкта, його тех-ми особл., місцем викор. та ін. + + Акт прийм-пер, інв. картка, інв. книга Контроль за рухом та ремонтом ОЗ 8 Отримання дозволу на внутр. перем. об’єкта Визнач. осіб, які санкціонували дану операцію + + Акладна на внутр.перем ОЗ інв. картка 9 Ремонт ОЗ визнач. виду рем. пот, кап. спосіб рем + + Акт про зак. рем. роботи 10 Резерв на пров.резерву Контр. за визн того чи створ. підпр рез.на рем ОЗ + + + Відомість обліку витрат 11 Варт витр на рем Кон за прав віднесен + - + + Арифм. Пер., док.пер., тестування Контроль списання та ліквідації ОЗ 12 Отрим дозволу ком на спис ОЗ Визнач прич спис, визн МЦ, які можна не врах + + Акт про ліквідацію ОЗ 13 Облік оп пов з спис ОЗ Контр за прав відобр в обл оп-й зі списання ОЗ + + + Акт ліквідації ОЗ, інв картка, приб ордери 14 Дозвіл на реал. Обгрунт дозволу на реал ОЗ + + + Журнал реал, дог., контракти 15 Виписка док на реал об’єктів Контр за достов докум + + + Журнал реєстр рах, первинні док /> /> /> /> /> /> /> /> />
Розділ V.Методика та організація обліку, аналізу та аудиту основних засобів в умовах АРМбухгалтера.
Сучасний рівень розвиткуекономіки характеризується комп'ютеризацією всіх сфер народного господарства, застосуванням автоматизованих систем управління, електронно-обчислювальних машині автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ), що дозволяє вирішувати принципово нові задачі обліку, аналізу, контролю і управління.
Але незважаючи на те, щозадачі обліку вирішуються за допомогою ЕОМ, продуктивність праці облікових працівників і працівниківапарату управління все ще залишається низькою.Більший ефект від застосування ЕОМ вбухгалтерському обліку можна досягнутишляхом вдосконалення методології і організації самого процесу обліку, підвищення його контрольнихвластивостей, а також за рахунок більшповного задоволення потреб управління в необхідній інформації. У данийчас автоматизація бухгалтерського облікув основному розвивається по шляху раціоналізації існуючої технології обробки облікової інформації і зниженні їїтрудомісткості, однак можливості такої автоматизації вельми обмежені. Цепояснюється тим, що існуюча методологія і організація обліку формувалися для ведення обліку вручну.
Таким чином,спостерігається певна суперечність міжпотужністю ЕОМ, що застосовуються і самою практикою обліку. ЕОМ полегшують трудбухгалтера, але нічого не вносять в його зміст,бо для цього необхідне підвищення ролі облікув управлінні, зміна і подальшийрозвиток методології обліку,вдосконалення його організації з тим,щоб максимально відповідати потребам управління.
На базовому підприємствіорганізаційне забезпечення обліку основних засобів в умовах функціонування АРМБпредставляє собою сукупність засобів та методів взаємодії персоналубухгалтерії, інших підрозділів підприємства та технічних засобів. Доорганізаційних документів відносяться:
— керівництво користувачаінформаційної системи (у вигляді інструкції чи у вигляді відображення на екраніпідказки для бухгалтера);
— посадова інструкція обліковогопрацівника чи наказ по підприємству (передбачає розмежування прав та обов’язківв умовах автоматизованої обробки інформації);
— графік проходження інформації заетапами її обробки;
— блок-схема поетапного вирішеннязадач.
На основі блок-схем рішення окремихзадач, в тому числі і по окремим основним засобам, формується загальнаблок-схема рішення облікових задач на підприємстві. Для автоматизованогоконтролю за проходженням інформації по кожному етапу розробляється управлінськапрограма, яка контролює кожний етап, і у випадку пропущення чи невирішення тогочи іншого етапу програма видає повідомлення про неможливість подальшого рішенняоблікових задач.
Крім того, на підприємствірозробляється план впровадження окремих задач із вказанням виконавців тастроків виконання. На підприємстві видається наказ про закріплення за окремимилокальними базами даних певних виконавців. В періоді вказується конкретнийперелік робіт, які виконує бухгалтер з обов’язковою авторизацією інформації.
АРМБ з обліку основних засобіввирішує наступні задачі:
1. Облік наявності основних засобів намісцях їх експлуатації.
2. Облік руху основних засобів.
3. Розрахунок амортизаційних відрахуваньта зносу.
4. Розподіл амортизаційних відрахуваньза кодами виробничих витрат.
5. Облік капітального та поточногоремонтів основних засобів.
6. Аналіз використання основних засобів.
7. Моделювання використання основнихзасобів.
8. Аудит обліку основних засобів.
9. Управлінський облік основнимизасобами.
Автоматизоване рішення задач з облікуосновних засобів на АРМБ базується на створені та введені інформаційної базипро наявність основних засобів, яка формується на базі інвентарної картотеки.
Призначення АРМБ по обліку ОЗ – увиконанні системних обліково-контрольних операцій:
- автоматизації документуванняпервинної інформації;
- оперативного управління, контролю занаявністю та рухом ОЗ;
- видачі позапиту необхідної інформації на принтер або екран дисплея.
Для обробки інформації з облікуосновних засобів використовуються трьохкатегорійні автоматизовані місця, якіпередбачають обробку інформації за рівнями управління (рис.6.).
/>
Рис. 6. Організаційна побудова АРМбухгалтера з обліку основних засобів
АРМ 1 категорії з обліку основнихзасобів встановлюється на робочих місцях виникнення інформації (цехи, відділи).Тут формується первинна інформація з обліку ОЗ, а також проводяться розрахункина місцях її виникнення.
АРМ 2 категорії встановлюються наробочих місцях бухгалтерів, які ведуть облік основних засобів. Формуєтьсяінформація в цілому на ділянках обліку. Проводиться аналіз показниківвикористання ОЗ, аудит, моделювання та прогнозування облікового процесу.
АРМ 3 категорії встановлюються наробочому місці головного бухгалтера, керівника підприємства. Вирішуєтьсязавдання по управлінню господарською діяльністю підприємства. Тут формуєтьсяінформація результатів аналізу, прогнозування, моделювання результатів ОЗ.Складається звітність.
Модель автоматизованоїобробки інформації можна представити таким чином.
1. Підготовкапервинної інформації
2. Створенняінвентарної картотеки на момент вступу
3. Створення НДІ намомент вступу
4. Створення наборуданих руху ОЗ
5. Проведеннярозрахунків та занесення інформації в БД
6. Формуванняінформації для наступного використання
7. Проведенняаналізу результативної інформації
8. Прийняттяуправлінських рішень з отриманих результатів
9. Передача даних всуміжні АРМБ.
Досягнуті в останні рокирезультати розвитку засобів обчислювальної техніки, методів проектування програмногота інформаційного забезпечення різного рівня та призначення сприяли суттєвомуперегляду прийнятих раніше підходів до створення автоматизованих систем, і першза все, призвели до створення нової інформаційної технології, основнимипринципами якої є :
1. Забезпечення спілкування кінцевого користувача (бухгалтера,комірника, економіста і т.п.) з системою автоматизації на професійній мові,представлення вхідної та результативної інформації в звичайній та зручнійкористувачеві формі.
2. Забезпечення можливості вирішення задач обліку, контролю аналізута аудиту по їх постановкам та початковим даним незалежно від складності танаявності формальних математичних моделей задач.
3. Створення кінцевому користувачеві таких умов роботи, при яких вінздійснює процеси управління та пошук нових рішень в режимі активногорозширеного діалогу з ЕОМ, оперуючи поняттями своєї предметної області,використовуючи свій професійний досвід, навички та приймаючи рішення одночаснопо множині критеріїв, частина з яких не описана формально та не має кількісноговираження. Для здійснення функціонування об’єкту управління в автоматизованійсистемі формується інформаційне забезпечення, яке складається ззовнішньомашинних та внутрішньомашинних елементів.
В таблиці 5.1.представлена структура інформаційного забезпечення системи автоматизаціїобліку, контролю та аудиту.
Структура інформаційногозабезпечення системи автоматизації обліку, контролю та аудиту.
Таблиця 5.1.Інформаційне забезпечення Зовнішньомашинне інформаційне забезпечення Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення
— система класифікації та кодування
— система нормативно-довідкової інформації
— оперативна документація
— нормативно-методичні та конструкторські матеріали по інформаційному забезпеченню
— інформаційна база
вихідна інформація
вхідна інформація
проміжна інформація
— комплекс програмних засобів організації та представлення даних
Внутрішньомашиннеінформаційне забезпечення системи автоматизації обліку включає системукласифікації та кодування інформації, систему конструкторської, технологічноїта технічної документації (НДІ), оперативну інформацію та систему організаціїведення, зберігання та внесення змін у нормативну документацію.
Внутрішньомашиннеінформаційне забезпечення складається з комплексу програмних засобіворганізації і представлення даних та інформаційної бази даних на машиннихносіях. Інформаційну БД системи складають вхідна і проміжна інформація.
Інформаційне забезпечення облікуосновних засобів в умовах функціонування АРМ бухгалтера включає в себе:
1. Вхідна інформація (інвентарні картки,довідка про пробіг транспортних засобів, акти ліквідації основних засобів, актиприйомки-передачі, акти прийомки-здачі відремонтованих засобів, накладні навнутрішнє переміщення основних засобів).
2. Нормативно-довідкова інформація(довідники структурних підрозділів підприємства, матеріально відповідальнихосіб, господарських галузей, допустимої кореспонденції рахунків).
3. Вихідна інформація:(інвентаризаційний опис основних засобів; відомість наявності основних засобів;відомість розрахунку амортизаційних відрахувань за видами виробничих витрат;відомість обліку капітального та поточного ремонтів основних засобів; відомістьпереоцінки основних засобів; відомість аналізу використання основних засобів;моделювання використання основних засобів).
При веденні обліку, контролю і аналізу з допомогою АРМБ функція обробки даних відділяється від користувача і здійснюється в формі, не доступній длялюдського сприйняття.
Тому виникає необхідністьвідображення вихідної інформації, що міститьсяна машиночитаемом носії, у вигляді, придатному для сприйняття івикористання обліковим персоналом. Відображення вихідної облікової інформації вумовах застосування АРМБ здійснюєтьсяв реальному масштабі часу, тобто спостерігається зближення процесів формування,відображення і використання вихідної інформації.
Вихідною інформацієюбухгалтерського обліку є обліково-звітні показники, необхідні дляконтролю і аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, підготовкиуправлінських рішень, а також дляпідготовки інформації, що використовується з метою підтвердження достовірностіоблікової інформації і контролю функціонування АРМБ.
Довихідноїоблікової інформації також відноситьсяінформація, призначена для використання в подальшихоблікових циклах і для рішенні задачна суміжних АРМ.
За призначенням вихідніформи документів діляться на основні і допоміжні документи. Основні документислужать основним функціональним цілям бухгалтерського обліку, контролю і аналізу і повиннівідповідати всім методологічним вимогам і правилам ведення регістрів бухгалтерського обліку.
Допоміжні документи містять різноманітні разові і періодичнівідомості, що використовуються тільки длядовідкових, контрольних і управлінських цілей і не вимагають безпосередньо дляздійснення конкретних управлінських рішень.
За змістом документиділяться на оборотні відомості, відомості руху коштів і їх джерел, інвентаризаційнівідомості, групувально-аналітичнідокументи, відомості по документованих операціях.
Зміст вихіднихдокументів повинно забезпечуватиможливість перевірки правильності результуючої інформації і її відповідністьінформації первинних документів.
Як правило, вихіднаінформація видається по запиту, і тому найбільш прийнятною формою її відображення є фрагментарні документи і відеограми.
Переклад повних вихідних документів в “безпаперовий” вигляд і задоволення поточних потреб обліку фрагментарними документами і відеограмами дає підставу вважати комплекс повних документів людиночитаємоюкопією облікових регістрів, що мають зоригіналом однакову юридичну силу.
Склад показниківвідеограм повинен відповідатиінформації повних вихідних документів(облікових регістрів), переведених в“безпаперовий” вигляд.
Інформація відеограм можебути виведена у вигляді фрагментарного документа, і навпаки.
Вихідна інформація обліку, контролю і аналізу, що формується увигляді вихідних документів на машиночитаемомносії, повинна оформлятися в порядку,що забезпечує юридичну силу вказаних документів.
Специфіка бухгалтерськогообліку визначає його як системусуцільного, безперервного, взаємопов'язаного і об'єктивного відображення фактівгосподарської діяльності.
Вихідний документ повинен міститиінформацію, що дозволяє однозначно ідентифікувати:
підприємство, на якомустворений документ;
документ (назва, номер іт.д.), структурний підрозділ підприємства, по якому складений документ (длядокументів, що створюються по структурних підрозділах підприємства);
звітний період, за якийсформована відображена в документірезультатна інформація (або дату звітного періоду, на яку сформована цяінформація);
відображені в документіоблікові і звітні показники;
обсяг інформаціїдокумента (кількість рядків стандартних сторінок);
дату створення документа;
особа, що склаладокумент і відповідальне за правильність його виготовлення.
Вихідний документ на машиночитаємому носії, якщо він підтримує “безпаперовий” вигляд певних регістрів, є оригіналом, а інформація, що відображається по мірінеобхідності в людиночитаємій формі, єйого копією. Вихідні документи (оригінали, дублікати і копії) на машиночитаємому носії підлягаютьавторизації. Для авторизації використовується код посадової особи, щовідповідає за формування цих вихідних документів на АРМБ.
На відміну від цих вимогвказівка на важливість забезпечення максимально можливої зручності використаннявихідної інформації обліковим персоналом носить інформаційний і, більш тогонеоднозначний характер. Їмвизначаються лише загальні напрями і принципи організації відображеннявихідної інформації в автоматизованій системі обліку,контролю і аудиту.
Результатом рішення задач на АРМБ є вихіднаінформація, придатна для використання і відображена у вигляді документа на людиночитаємому (паперовому) носії, тобто у вигляді машинограмиабо за допомогою засобів візуальноговідтворення на екрані. Існує три способивідображення вихідної інформації на АРМБ.
Перший спосіб передбачає отримання повнооб’ємних звітних документів напаперовому носії з метою поточного їх використання, архівного зберігання ідокументальних ревізій. Такі документи оформляються з урахуваннямдовготривалого зберігання і мають юридичну силу.
Другий спосіб передбачає складання фрагментарнихдокументів, відмінних від повних тим, що містятьлише вибіркову інформацію, що переважно видається по запиту в довідкових цілях.Фрагменти відомостей мають разовий характервикористання і не володіють юридичною повноцінністю.
Третій спосіб передбачає відображення вихідноїінформації в формі відеограм.
Другий і третій способи відображення можуть мати подальшийрозвиток при організації вихіднихдокументів на машиночитаємих носіях.
У умовах обробкиінформації на основі АРМ бухгалтера зможливістю видачі “безпаперових” вихідних документів і організації роботи в режимі “запит-відповідь” постаєзадача одночасного застосування чотирьохзбалансованих груп документів: документів на машиночитаємихносіях, повних документів (обліковихрегістрів), фрагментарних документів на паперовому носії, відеограма.
Вихідна інформація для рішення задачіз нарахування амортизації.
Перелік та опис вихідних повідомленьзадачі ОЗ 1012 представлено в таблиці 5.2.Перелік та опис вихідних повідомлень.Таблиця 5.2.Ідентифікатор Форма подання періодичність Термін видачі Одержувачі та призначення вихідної інформації В101201 Мащинограма, відеокадр - відомість нарахування амортизації по об’єктам основних засобів 2-ї групи щоквартально, по запиту 3-го числа наступного за звітним періодом Бухгалтерія, контроль за вірогідністю розрахунку В101202 Машинограма, відеокадр — відомість нарахування амортизації по приладах щоквартально, по запиту 5-го числа наступного за звітним періодом Бухгалтерія, контроль за вірогідністю розрахунку В101203 Машинограма, відеокадр — відомість нарахування амортизації по приладах щоквартально, по запиту 6-го числа наступного за звітним періодом Бухгалтерія, контроль за вірогідністю розрахунку ВМ 101202 Масив обліку нарахованих амортизаційних відрахувань у звітному періоді щоквартально 3-го числа наступного за звітним періодом Загальносистемна база даних
Перелік та опис вихідних одиницьінформації наведено в таблиці 5.3.
Перелік та опис вихідної інформації.
Таблиця 5.3.Назва вихідних одиниць ідентифікатор повідомлень, що містить вихідну інформацію Вимоги до наочності та надійності обчислень 1. Балансова вартість основних засобів 2-оі групи В101201, В101202, В101203, ВМ101204 10000000,00 2. Норма амортизаційних відрахувань в перерахунку на звітний квартал В101201, В101202, В101203, ВМ 101204 00000000,01
Для формування вхідноїінформації використовуються як операції роботи за стандартними уніфікованимиформами, так і автоматизоване документування шляхом формування первинногодокументу різної (раціональної) форми. При цьому формуються дані по всімгосподарським операціям. Вони можуть відображатися на екрані або видаватися напринтер. Інформаційне забезпечення створюється у вигляді локальної бази АРМБ.
Перелік та опис вхідних повідомленьзадачі ОЗ 1012 представлені в таблиці 5.4.Перелік та опис вхідних повідомлень
Таблиця 5.4.Ідентифікатор Форма подання Термін надходження Частота надходження І 101201 Машинограма, відеокадр — інвентарна картка щомісячно, за необхідністю один раз на квартал АВ 101202 Машинограма, відеокадр — акт введення в експлуатацію щомісячно, за необхідністю один раз на квартал ПА 101203 Машинограма, відеокадр — довідка про пробіг транспортних засобів Щомісячно один раз на квартал А 101203 Машинограма, відеокадр — акт прийомки – передачі основних засобів за необхідністю один раз на квартал АР 101204 Машинограма, відеокадр — акт пройомки – передачі відремонтованих основних засобів за необхідністю один раз на квартал М 101205 Машинограма, відеокадр — накладна на внутрішнє переміщення основних засобів Щомісячно один раз на квартал
Перелік та опис вхідних одиницьінформації наведено в таблиці 5.5.
Перелік та опис вхідних одиницьінформації.
Таблиця 5.5.Назва вхідної одиниці Необхідна точність її числового значення джерело інформації ідентифікатор джерела інформації 1. Інвентарний номер 10000,0 інвентарна карточка, акт прийомки-передачі оз І 101201, А 101202 2. Заводський номер 1000000000,0 інвентарна карточка, акт прийомки-передачі оз І 101201, А 101202 3. Матеріально відповідальна особа 100000,0 інвентарна картка І 101201 4. Паспорт 100000,0 інвентарна картка І 101201 5. Завод виготовлювач 10000000,0 інвентарна картка І 101201 6. Рік виготовлення 1000,0 інвентарна картка І 101201
Нормативно-довідниковуінформацію у випадку обліку ОЗ можна представити наступним чином.
Таблиця 5.6.Назва масиву Призначення масиву Максимальна кількість записів 1. довідник підрозділів А00001 26 2. довідник матеріально відповідальних осіб А00002 190 3. довідник груп та видів основних засобів А00003 6 4. довідник господарських операцій з обліку основних засобів А00004 46 5. довідник видів дорогоцінних металів та каміння А00005 37 6. довідник – календар А00006 4 7. довідник бухгалтерських проводок А00007 46
Перелік масивів, що використовуютьсядля реалізації алгоритму задачі ОЗ 1012.
Довідник підприємств використовуєтьсяна тих підприємствах, які мають філіали, відділення. Структура довідника: кодпідприємства, його найменування.
Довідник структурних підрозділіввикористовується для формування інформації по окремим підрозділам і маєнаступну структуру: код підприємства, код структурного підрозділу, найменуванняструктурного підрозділу.
Довідник матеріально-відповідальнихосіб використовується для формування інформації по матеріально-відповіднимособам і має структуру: табельний номер, прізвище, ім`я, по-батькові.
Довідник господарських операційвикористовується для формування інформації по кодам господарських операцій.Структура довідника: код операції, її назва.
Довідник видів дорогоцінних металіввикористовується для формування інформації про наявність і рух дорогоціннихметалів, які знаходяться в основних засобах. Структура довідника: вид, назва,одиниця виміру, кількість.
Довідник-календар використовуєтьсядля формування інформації на певну дату. Структура: звітній день, місяць, рік;необхідний день, місяць, рік.
Довідник бухгалтерських проводоквикористовується для автоматизованого формування бухгалтерських проводок. Йогоструктура: код господарської операції, кореспонденція рахунків.
Довідник допустимої кореспонденціїрахунків використовується для контролю і аудиту кореспонденції рахунківвиконаних господарських операцій на предмет правильності їх формування.Структура: рахунок, субрахунок, код аналітичного обліку; кореспондуючийрахунок, субрахунок, код аналітичного обліку; признак кореспонденції (по дебетучи кредиту).
Довідник причин списання основнихзасобів використовується для заповнення актів на списання основних засобів, атакож для проведення аналізу і прийняття управлінських рішень. Структура: кодпричини списання, найменування причини списання.
База знань використовується дляпідказок бухгалтеру з приводу правильності формування, ведення і відображенняінформації. Тут відображаються управлінські рішення по отриманим результатам.
Алгоритм розв’язаннязадачі.
Алгоритм вирішення задачі нарахуванняамортизації основних засобів 2 групи призначений для автоматизованого розв’язаннязадачі по нарахуванню амортизації основних засобів.
Розглянемо рішення задачі нарахуванняамортизації на основні засоби 2 групи за квартал.
Код задачі: 1 — основні засоби; 01 — АРМ по нарахуванню амортизації; 2 — основні засоби другої групи; ОЗ 1012
Задача ОЗ 1012 розв’язується на АРМБв комплексі задач з обліку основних засобів. Дане АРМ обладнане персональнимкомп’ютером сімейства IBM-PC. Задача призначена для визначення сумиамортизаційних відрахувань основних засобів другої групи, а точнішеавтотранспорту за твердо встановленими процентами відрахувань за відпрацьованийчас.
Задача ОЗ розв’язується розрахунковимшляхом. Для нарахування амортизації основних засобів спочатку треба визначитиїх балансову вартість за формулою Б=Б1+П-В-А де, Б — балансовавартість групи на початок звітного періоду; Б1 — балансова вартістьгрупи на початок періоду, що передував звітному; П — сума витрат,понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту,реконструкцій, модернізацій та ін. Поліпшень основних засобів протягом періоду,що передував звітному; В — сума виведених з експлуатації основнихзасобів протягом періоду, що передував звітному; А — сума амортизаційнихвідрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
А далі по кожному об’єкту основнихзасобів другої групи визначається сума амортизаційних відрахувань у відсоткахдо балансової вартості. Для другої групи ставка амортизаційних відрахуваньстановить 25% на рік, що в перерахунку на квартал становить 6,25%. Спочаткупідраховується сума амортизаційних відрахувань по кожному об’єкту основнихзасобів другої групи, а потім підраховується сума амортизаційних відрахуваньвцілому по групі, а також вцілому по кожному структурному підрозділіпідприємства і вже вцілому по підприємству. Об’єктом, для управління якими розв’язуютьзадачу ОЗ 1012 є основні засоби підприємства другої групи до складу якихвходять автотранспорт, меблі, прилади тощо.
Задача розв’язується один раз наквартал або за вимогою бухгалтера чи інших органів, які мають на це право.Тривалість розв’язання задачі: 0,20 год.
Розв’язання задачі ОЗ 1012автоматизованим шляхом припиняється, якщо:
* відсутня необхідна для розв’язаннязадачі інформація;
* у загальносистемній базіданих виявлені недостовірні дані із задач, що сумісні з даною задачею;
* виявлені порушення у базідених внаслідок несанкціонованого доступу;
* вийшло з ладуенергопостачання ПЕОМ;
* вийшло з ладу обладнання, дезберігаються необхідні для розв’язання задачі дані та ін.
Задача ОЗ 1012 інформаційно взаємозв’язаназ задачами з обліку надходження та вибуття основних засобів, визначенняліквідаційної вартості основних засобів, формуванню розрахунково-платіжноїдокументації, комплексу АРМ з обліку основних засобів та задачами з облікувитрат на виробництво, складання звітності.
Структурно логічна схема алгоритмурішення задачі нарахування амортизації основних засобів гр. 2 представлено нарис.6.
Інформаційна модель задачі ОЗ1012 представлена на рисунку 7
/>
Рис. 7. Взаємодія АРМБ з облікуосновних засобів з іншими АРМБ.
Умови та час характеристики розв’язаннязадачі ОЗ 1012 визначає головний бухгалтер. Задача ОЗ 1012 розв’язується врежимі діалогу “ ПК — бухгалтер”. Дії бухгалтера визначені інструкцією та“Меню”, порція якого висвітлюється на екрані дисплея і підказує, що потрібнозробити для виконання розрахунку.
Таблиця 5.7.
Найменування задачі
Призначення
Режим виконання
Періодичн виконання
1.1.Облік руху ОЗ по місцям зберігання або експлуатації
1.2. Облік руху ОЗ по галузевим групам та видам
1.3. Облік нестач та залишків ОЗ
1.4.Облік амортизаційних відрахувань та зносу ОЗ.
1.5. Облік кап ремонту ОЗ.
1.6. Облік переоцінки ОЗ
1.7. Облік наявності драг металів в складі ОЗ
1.8. Облік наявності та руху ОЗ
1.9. Облік немате-ріальних активів
Для контролю наявності та руху ОЗ на місцях знаходження
Для контролю наявності по галузевим групам та виробничому призначенню
Для оприбуткування залишків та списання нестач ОЗ, для подання претензій по відшкодуванню матеріального збутку за виявлену нестачу
Для контролю правильності аморт відрахувань, виявленого ступеня зношення ОЗ
Для списання вартості кап ремонту
Для єдиної оцінки однакових об’єктів, придбаних по різним цінам
Для контролю наявності драг металів в складі ОЗ
Для оперативного обліку ОЗ
Для оперативного обліку нематеріальних активів.
Запросний
Той же
Той же
Регламентно-запросний
Той же
Запросний
Той же
Той же
Той же
По запросу
Той же
Той же
Щомісячний
Той же
По запросу
Той же
Той же
Той же
АРМБ по обліку ОЗвзаємопов’язане з:
- АРМБ по обліку затрат навиробництво по задачі нарахування аморт відрахувань по кодам виробничих затратта зносу ОЗ.
- АРМБ по зведеному обліку та складання звітності по задачам: нарахування аморт відрахуваньпо кодам виробничих затрат та зносу ОЗ
- Підсистемою управліннядопоміжного виробництва по задачі — наявність ОЗ
- Підсистемою управлінняфінансами по задачі нарахування аморт відрахувань по кодам виробничих затрат тазносу ОЗ
Висновки
Господарська діяльність кожноговиробничо-комерційного підприємства базується на найбільш раціональномувикористанні матеріальних і грошових ресурсів.
Бухгалтерський облік у промисловості,як і в інших галузях народного господарства, є одним з найважливіших джерелекономічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і знаряддямохорони власності.
Основу матеріально-технічної базипромислового виробництва становлять основні засоби, оскільки вони служатькаталізатором успішного розвитку науково-технічного прогресу і забезпечуютьтехнологічний процес виробництва.
Більш повне та раціональневикористання основних фондів та виробничих потужностей підприємства сприяєпокращанню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивностіпраці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню їїсобівартості, економії капітальних вкладень.
Ефективне використання основнихзасобів сприяє прискоренню оборотності оборотних засобів. Чим кращеексплуатуються основні засоби, тим швидше оборотні засоби проходять фазу і тимменше потреба в їх прирості.
Правильне використання основнихзасобів в значній мірі залежить від збільшення інтенсивного та експлуатаційногонавантаження на основні засоби, автоматизації і механізації виробничихпроцесів, мобілізації застарілих машин, швидкої реалізації основних засобів імаксимальної ефективності нової техніки.
Найбільш суттєві висновки аналізуосновних фондів на ТОВ “Етік” і результати можуть бути сформульовані наступнимчином.
Вивчення змісту, суті та роліосновних фондів показує, що високі темпи розвитку промислового виробництваможливі лише за умови високоефективного використання виробничих потужностей.
З усього вищезазначеного слідуєнеобхідність подальшого вивчення проблем обліку, аналізу та аудиту основнихзасобів; розробки правильної методики організації обліку, аналізу та аудиту іна цій основі пропозицій по їх удосконаленню.
В Україні, на сьогоднішній деньзроблені перші важливі кроки щодо реформування діючої системи обліку,наближення його до міжнародних стандартів.
Література
1. ЗаконУкраїни “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIVвід 16.07.99 р. // Урядовий кур’єр №162, 1 вересня 1999 р., ст. 7 – 10.
2. ЗаконУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” №283-ВР від 22.05.1997 іззмінами та доповненнями. // Урядовий кур’єр 12 червня 1997 р. № 105 – 106.
3. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни з питань оподаткування” від 02.03.2000р. №1523-ІІІ.
4. ЗаконУкраїни “Про оренду майна державних підприємств і організацій”№145 — ВР іззмінами і доповненнями, викладеними у новій редакції від 14.03.95р. // Урядовийкур’єр № 93, 28 березня 1995р.
5. Положення“Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженонаказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95// Все про бухгалтерськийоблік №45, 1995р., ст. 22 –25.
6. Положення“Про порядок складання декларації про прибуток підприємств” № 214 від 8.07.97р. в редакції від 21.01.98р
7. НаказМіністерства статистики України №352 від 29.12.95 “Про затвердження типовихформ первинного обліку. // Все про бухгалтерський облік № 112, 1995р., ст. 7 –9.
8. ПостановаКабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання фінансовоїзвітності”від 28.02.2000 р. №419 // Бізнес №14,2000р., ст. 25 – 27.
9. «Планрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарськихоперацій підприємств і організацій”. Затверджений Наказом Мінфіну від 30.11.99р. №291 // Бухгалтерський облік та аудит №1 2000р., ст 10 – 21.
10. “Інструкціяпро застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” №291, яказатверджена Наказом Міністерства фінансів України 30.11.99р. // Фінансоваконсультація №5 – 6, 2000р., ст. 37 – 52.
11. “Інструкціяз бухгалтерського обліку орендних операцій”, затверджено наказом Міністерствафінансів України №128 від 25.07.95., зі змінами і доповненнями від 06.03.98р.,№50. // Привіз – ГК №17, квітень 1998р.
12. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” Затверджено наказомМіністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92. // Бухгалтер №10, 2000р.,ст. 18 – 22.
13. АлборовР.А. “Аудит в організаціях промисловості, торгівлі і АПК”.- М.: Дело и Сервис,1998р – 467 с.
14. БелухаН.Т. “Аудит: Учебник для студентов вузов”. – К.: Знання, 2000. – 245с.
15. ВолковИ.М., Грачева М.В. “Проектный анализ: Учебник для вузов”. – М.: Банки и биржиЮНИТИ, 1998г., 423с.
16. ВереничО. “Облік надходження основних засобів: це необхідно знати”. // Все пробухгалтерський облік №86, 15 вересня 1999р., ст. 16 – 17.
17. Голов С.Ф., Костюченко В. М. “Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами”. – К.:“Екаунтинг”, 2000р. 376 с.
18. Голов С.,Пархоменко В. “Облік господарських операцій за новим Планом рахунків” //Бухгалтерський облік та аудит № 10, 1999р., ст 3 – 11.
19. ГоловС.Ф. “Облік основних засобів відповідно до МСБО” // Бухгалтерський облік іаудит, 1999р., №4-6, ст. 19-41.
20. ГубачеваО. “Новий етап розвитку бухгалтерського обліку в Україні”. // Бухгалтерськийоблік та аудит №11, 1999р., ст 31 – 35.
21. ДембинскийН.В. “Экономический анализ деятельности предприятий”: Минск, “Высшая школа”1981г., 250с.
22. ЗавгороднийВ.П. “Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита” — К:А.С.К., 1998г., 360с.
23. ЗавгороднийВ.П. “Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием”.– К.: “Ваклер”, 1997г., 976с.
24. ЗавгороднійВ.П. “Організація обліку, аналізу та аудиту в умовах застосування ПерсональнихЕОМ”. // Бухгалтерський облік та аудит №4,1994р., ст. 20 – 23.
25. Кирей А.“Чёрные дыры” классификации: Основные средства” // Бухгалтерия, право, налоги,консультации. (прил. к газете “Бизнес”)., 2000, №18 – 19.
26. КузьминскийА., Кужельный Н., Петрик Е., Савченко В., и др. “Аудит: Практическое пособие”.–К.: “Учетинформ”, 1996. – 283с.
27. НазарбаеваИ., Назарбаева Р. “Операции по улучшению основных средств” // Бухгалтерия,право, налоги, консультации. (прил. к газете “Бизнес”)., 2000, №1- 2, 10января, с. 106 –116.
28. ПархоменкоВ.М. “Бухгалтерський облік в Україні: нормативи, коментарі”.- К: Лібра, 1998р.,230 с.
29. ПархоменкоВ.М, Баранцев П.П. “Реформування бухгалтерського обліку в Україні: Планрахунків. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку”. – Луганськ.: Промдрук,2000. – 271с.
30. СавицкаяГ.В. “Анализ хозяйственной деятельности предприятий”: Учебное пособие длявузов. 2-е издательство переработаное и дополненое. — Минск, М.: Экономическаяперспектива, 1998г.
31. СавченкоО. “Індексація основних фондів за підсумками 1999 року”. // Податки табухгалтерський облік, лютий, 2000, №7 (263), ст. 25 –27.
32. СопкоВ.В., Кузьмінський А.М., Завгородній В.П. “Організація бухгалтерського обліку,контролю і аналізу”. – К.: “Вища школа”, 1993р., 223с.
33. СтражевВ.М. “Анализ хозяйственой деятельности предприятий”, — Минск, М: Экономическаяперспектива, 1998 г., 248с.
34. ЦвєтковаН.М. “Організація і методика інвентаризації” // Все про бухгалтерський облік,1997 р., № 48 – 50.
35. ШевченковаЛ. “Основні засоби: що було – що буде”. // Баланс №11 (292), 14 березня 2000р., ст. 32 – 36.
36. ЮровскийБ. С. “Основные средства: налоговый и бухгалтерский учет” в двух частях – Х.:“Консульт” 2000 г.298 ст.