Контрольна робота
За курсом: «Аудит»
Зміст
1. Введення
2. Загальний оглядбухгалтерської звітності
3. Історія розвитку татенденції становлення аудиту
4. Аналітичніпроцедури аудиту
5. Завдання
7. Списоквикористаної літератури
1. Введення
Батьківщиною аудиту в сучасному розумінні цього слова єВелика Британія, яка в 1884. прийняла пакет Законів про Компанії, розпорядженняакціонерним компаніям доручати незалежним бухгалтерам перевірку бухгалтерськихкниг і рахунків компаній із наступним звітом перед акціонерами.
Виникнення аудиту, таким чином, пов'язане з розподіломінтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням організацією(адміністрація, менеджери) і тих, хто вкладає гроші в її діяльність (власники,акціонери, інвестори).
Історія виникнення аудиту бере свій юридичний початок зШотландії, у столиці — Единбурзі — у 1853. був офіційно заснований Единбурзькийінститут аудиторів.
Аудиторська діяльність (аудит) являє собою підприємницькудіяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню позавідомчих перевірокбухгалтерської (фінансової) звітності, документів бухгалтерського обліку,податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічнихсуб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг.
Аудитор — особа, перевіряє стан фінансово-господарськоїдіяльності підприємства за певний період. Аудитор — фахівець, атестований направо аудиторської діяльності в порядку, встановленому законодавством України.
Слід зазначити, що аудит відрізняється відсудово-бухгалтерської експертизи. Ця відмінність полягає в тому, що аудит — незалежна перевірка, а судово-бухгалтерська експертиза здійснюється за рішеннямсудових органів. Специфіка судово-бухгалтерської експертизи виявляється в їїпроцесуально — правовій формі, що забезпечує одержання джерела доказів узастосуванні експертних знань в області бухгалтерського обліку в ходідослідження скоєних господарських операцій.
Аудит існує незалежно від наявності або відсутностікримінальної або цивільної справи. У той час як судово-бухгалтерська експертизане може існувати поза кримінальним або цивільної справи, оскільки являє собоюпроцесуально — правову форму (правову сторону даного виду експертизи).
Аудитор відрізняється від ревізора по своїй суті, по підходудо перевірки документації, по взаємовідносинах з клієнтом, за висновками,зробленими за результатами перевірки, і т.д.
В Україні аудиторська діяльність і професія аудитора вїхньому сучасному вигляді з'явилися порівняно недавно у зв'язку з економічнимиперетвореннями в країні в даний час.
2. Загальний огляд бухгалтерської звітності
У міру збільшення зовнішніх джерел капіталу зростає і потребау сучасній і надійної фінансової інформації (наприклад, про те, наскількиадекватний отримується власниками дохід відповідно до ступеня ризику зробленихними інвестицій; чи повинні вони продавати, купувати або продовжувати триматисвою частку в активах підприємства, чи тебе підприємство здатне задовольнити їхочікування стосовно дивідендів). Більше того, подальші власники акцій ікредитори, як правило, одержують менше, ніж попередні, гарантій і прав напріоритетне отримання виплат при можливому банкрутстві підприємства. Длякомпенсації відповідного ризику акціонери і кредитори вимагають відадміністрації підприємства надання регулярної фінансової інформації, а такожнаполягають, щоб ця інформація була підтверджена незалежним третьою особою(аудитором) таким чином, щоб її можна було вважати достатньо надійною дляприйняття управлінських рішень. Якщо, не керуючи підприємством безпосередньо,власники можуть бути впевнені в чесності й акуратності своїх керуючих, а такожу відсутності фальсифікацій у періодично складати і надавати їм фінансовоїзвітності, то, відповідно до теорії агентів, очевидна необхідність аудиту.
Правильні дані потрібні не тільки безпосереднім інвесторамабо акціонерам, але і кредиторам для оцінки надійності погашення позик івиплати відсотків. Постачальників цікавить інформація про здатність підприємствавчасно погасити кредиторську заборгованість; працівників підприємства, стабільністьі рентабельність його діяльності для оцінки своїх перспектив зайнятості,отримання фінансових та інших пільг і виплат. Уряд зацікавлений в інформації,необхідної для розробки економічної політики, включаючи податкові заходи.
Компанії, в яких адміністрація та власники представленіодними і тими ж особами (тобто відсутній традиційний для великих компанійконфлікт інтересів), проводять аудит тому, що це забезпечує їм цілий рядпереваг:
можливість уникнути суперечок між партнерами, особливо вситуаціях зі складним угодою про розподіл прибутку, завдяки тому, що рахункипіддаються об'єктивному аналізу з боку незалежного аудитора;
спрощення процедури залучення нового партнера завдякинадаються можливості вивчити висновки аудитора про фінансовий стан компанії;
спрощення процедури отримання фінансової допомоги завдякиподанням завірених аудитором документів про фінансове становище компанії;
спрощення відносин з податковими органами, так як перевіреніаудитором рахунку викликають більшу довіру;
можливість отримати кваліфіковану допомогу у вирішенні різнихпроблем: аудитора часто запрошують в якості арбітра г при розборі специфічнихспірних питань між партнерами.
Об'єктами аудиторського контролю є предмети і засоби праці, атакож сама праця, який використовується в процесі розширеного відтвореннясуспільно необхідного продукту.
За видами об'єкти аудиторської діяльності підрозділяються:
ресурси — засоби праці, предмети праці, трудові ресурси,фінансові ресурси, нематеріальні активи;
господарські процеси — економічні процеси впровадження новоїтехніки і технологій, МТО, основне виробництво, допоміжне виробництво, збутпродукції, забезпечення фінансовими ресурсами;
економічні результати діяльності підприємства — обсягвиробництва, фондовіддача, виробнича с / р, нерозподілений прибуток,рентабельність підприємства;
організаційні форми управління — організаційна структуравиробництва, апарат управління;
методи управління — система стимулювання, всерединівиробничий розрахунок;
функції управління — планування, нормування, облік, контроль,економічний аналіз, регулювання, стимулювання.
3. Історія розвитку та тенденції становлення аудиту
Аудит (у різних перекладах це слово означає «він чує», щослухає ») має досить велику історію. Вивчення історіографічних джерел даєможливість стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль маєбагатовіковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльностіпов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл,Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Так, приІ і II династіях у старовинному Єгипті (3400 — 2980 рр… До н.е.) через кожнідва роки велися інвентаризації рухомого і нерухомого майна. При IV династіїперіодична інвентаризація була замінена поточною (перманентною). Метою її булаперевірка достовірності розподілу хліба та інших продуктів харчування. Контрольгосподарської операції здійснювався трьома особами — один наголошував напапірусі кількість цінностей, які передбачалися до відпуску; другий — проставляв поряд фактичний відпуск і, врешті-решт, третій — порівнювавкількість виданих продуктів з нормами, виявляв відхилення. Вже на зорізародження контроль за господарськими процесами формувався як незалежна відбезпосередніх виконавців та на документуванні господарських процесів.
При VI династії в Єгипті у обліку почали складати кошторисивитрат та контролювати їх дотримання господарюючими суб'єктами, якіпідтверджується документами (2500 — 2400 рр… До н.е.). Зокрема, внутрішнійаудит здійснюється на будівельних, сільськогосподарських та інших роботах.Керівник робіт у кінці дня подавав письмовий звіт. Прийом робіт і контроль заїх кількістю і якістю здійснювалися спеціальною комісією.
У Вавилонії керівники робіт також складали звіти щодня, якіперевірялися згідно з нарядами на виконані роботи. Характерно, що контрольохоплював витрачання сировини і матеріалів на виготовлення продукції.Збереглися звіти про роботу прядильних майстерень. Працівниця одержувала ізкомори вовняну пряжу за масою, залежно від якості і маси їй визначали чад, якіконтролювали за нормами.
Вавілонія була першою державою, де виникло спеціальнезаконодавство. Закони Хаммурабі (2200 — 2150 рр… До н.е.) передбачали: купцям- ведення самостійного обліку; храмам — державне рахівництво; передача грошейбез розписки вважалася недійсною. Отже, законодавче регулювання обліку булопідпорядковане здійсненню контролю за діяльністю суб'єктів господарювання дляповноти і своєчасності сплати податків.
У Юдеї облік поєднувався з незалежним контролем. Про це вБіблії збереглося вираз царя Соломона щодо тих, хто постійно перебував уторгових відносинах: підраховується і оцінюй, що даєш, і що отримуєш — запиши.На Великдень жерці Єрусалимського храму не починали службу до тих пір, поки«головний бухгалтер» Іудеї не закриє всі контокорентного рахунку і нескладе звіт і цей звіт не отримає санкції контрольних органів. Спеціальноюінструкцією передбачався порядок обліку пожертвувань у храм. Перед вівтаремвстановлювався скриню, царський контролер разом з головним жрецем відмикализамок і підраховували пожертвування.
У великій багатонаціональній імперії Персії, розділеній насатрапії, велика постійно діюча армія зумовила потребу жорсткого контрольногоапарату. Бухгалтери і контролери у цій імперії вели не лише відкритий облікявищ господарювання, а й таємний. Контролерів називали «очима і вухами царя».
У Старовинної Греції особлива увага приділялася контролюзбереження власності, зокрема майна (інвентарю). Крадіжку греки розглядали якматеріальну шкоду. Тому створювали такі умови, при яких державі був вигіднийнедолік цінностей у матеріально відповідальних осіб. Тим не менш, важливо, щобу розкрадача було чим погасити нестачу, тому на посади з матеріальноювідповідальністю призначали лише осіб багатих, спроможних внести великийзаставу або представити впливових поручителів. Недолік цінностей покривалася іззастави або майна матеріально відповідальної особи або його поручителів, причомуякщо нестача кваліфікувався як розкрадання, то відшкодування вироблялося вдесятикратному розмірі. Звідси інше розуміння контрольного прийомуінвентаризації як засобу перевірки цінностей у натурі. Ініціативаінвентаризації мала виходити від матеріально відповідальної особи, яка післяздавання звіту повинна потурбуватися про докази його достовірності. Цей підхідвідповідає сучасному договірному аудиту, коли власник, керівник підприємства заугодою з аудитором замовляє контрольну перевірку з питань, які вимагаютьнезалежного висновку аудитора.
В Афінах існували спеціальні чиновники і контролери, дообов'язків яких входило складання звітів про доходи і витрати держави та їхконтроль. Фінансовий облік і контроль були в руках десяти обраних населеннямосіб, до функцій яких входили облік і контроль усіх державних доходів і витрат,проведення інвентаризацій рухомого і нерухомого майна.
Характерним був контроль за сплатою податків. Документи посплати податків розподілялися і зберігалися за строками. Чиновники, що збиралиподатки, отримуючи гроші, викреслювали платників із списків, в результатізалишалися лише несплачені платежі. Так, у Греції зародився прийом лінійної(позиційної) запису, яка застосовувалася в обліку і контролі.
Звітність подавалася у встановлені строки періодично, звітиконтролювалися, причому спочатку державні чиновники складали за первиннимидокументами паралельний звіт і зіставляли його з поданим. У цьому подібність заудиторським контролем, введеним в податкових органах України. В Афінах звітністьмала публічний характер. (Це також передбачено законодавством України.) Звітихрамів, державних установ записували на мармурові або бронзові дошки івиставляли у народних зборах, в огорожах храмів, вздовж доріг.
Істотно те, що великі філософи Греції приділяли належну увагуобліку і контролю. Так, Аристотель у «політесу» чітко розмежувавоблікові і контрольні функції, причому розглядав ревізію як частину контролю.Це був новий підхід: ревізор рівноправний із головним бухгалтером і незалежний віднього. Як бачимо, незалежність аудиту виходить з глибокої давнини.
У Китаї у VII ст. до н.е. було введено посаду головногоаудитора, основним обов'язком якого було визначати чесність урядовихчиновників, що розпоряджалися державними коштами, майном. З плином часу формидержавних аудиторських органів змінювалися від однієї династії до іншої, алезміст роботи аудиторів полягав у об'єктивному (незалежному) фінансовомуконтролі діяльності чиновників, суб'єктів господарювання, розподілі державних ігромадських коштів тощо
У період середньовіччя разом із розвиткомсуспільно-економічних відносин удосконалюються облік і контроль господарськоїдіяльності, з'являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності,які сьогодні здійснює аудит. Так, в одному з трактатів домініканського ченцяВальтера Хенлі визначено:
піддавати ретельній перевірці звіти;
кожен рік проводити інвентаризацію для перевірки звітних іфактичних залишків цінностей;
обов'язково здійснювати інвентаризацію дебіторськоїзаборгованості;
підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті, оскількибувають випадки навмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів іпослуг.
Розвиток господарської діяльності вимагало і нових формконтролю за якістю обліку та достовірністю звітності. В Англії з'явивсяінститут контролерів (аудиторів). Поява такої посади пов'язана з необхідністюгарантувати достовірність звітності.
Перша згадка про аудиторів належить до 1299 24 березня 1324Едуард II призначив трьох державних аудиторів. В указі про призначення зазначалося,що аудитори зобов'язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, яківедуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Беркенхеде, Уельсі та ін,відзначати всі зауваження щодо ведення рахунків. Є чимало історичних свідченьактивної діяльності аудиторів протягом усього середньовіччя в усіх країнахЄвропи.
Аудит, як і весь фінансово-господарський контроль, тіснопов'язаний з бухгалтерським обліком. Завдяки обліку визначаються різні видиматеріальної відповідальності за збереженням і витрачанням коштів власника.Контроль стає головним знаряддям збереження приватної власності. До XX ст.основна функція обліку була суто контрольною. Пізніше на перше місце виходитьфункція управління господарськими процесами, а звідси об'єктами контролю стаютьсировина та його витрачання на виробництво продукції, праця та заробітна платаробітників, використання механізмів тощо. Таким чином, бухгалтерський обліквиступає як засіб економічного контролю, який вивчає рух цінностей. Контрольстає функцією бухгалтерського обліку і поділяється на попередній, поточний ізавершальний. З розвитком економічних відносин у суспільстві, удосконаленнямуправління виробництвом конкурентоспроможної продукції на внутрішньому ізарубіжному ринках контроль виділяється у самостійну функцію управліннявиробничою, господарською і фінансовою діяльністю власників капіталу.Сформувався фінансово-господарський контроль із структуризацією на ревізії,тематичні перевірки, бухгалтерську експертизу, аудит.
Професія незалежного бухгалтера-аудитора виникла в минуломустолітті в акціонерних суспільствах Європи. Це було викликано потребою воб'єктивній оцінці звітності акціонерного товариства, одержанні достовірнихданих про фінансове становище підприємства. Ці об'єктивні дані міг дати тількинезалежний від фірми фахівець.
Можна відзначити, що бухгалтери-аудитори з'явилися уВеликобританії в середині XIX ст. Поштовх до розвитку аудиту в Англії дав законпро британські компанії, прийняте в 1862 р. У ньому запропоновано вобов'язковому порядку перевіряти рахунки і звіти компаній аудиторами не рідшеодного разу на рік. Це обумовлено потребою в об'єктивній оцінці звітностіакціонерного товариства з тим, щоб мати достовірні дані про дійсний фінансовийстан підприємства і результати його господарської діяльності за конкретнийперіод. Покладатися цілком на саму компанію мало б певний ризик, тому щонерідкими були випадки банкрутства підприємств, внаслідок чого акціонери ікредитори втрачали свої капітали. В результаті цього недовіра акціонерів ікредиторі!), З одного боку, і податкових органів — з іншого, до достовірностібухгалтерських балансів і звітів про доходи сприяла появібухгалтерів-аудиторів, які повинні були вивчати і аналізувати звітністьакціонерного товариства і давати кваліфікований висновок про її достовірність.При обговоренні річного звіту товариства на загальних зборах акціонерівзаслуховувалося висновок аудитора і лише після цього звіт затверджувався або незатверджувався, і давалася оцінка діяльності правління товариства.
Таким чином, незалежні аудитори і аудиторські фірми сталигарантами того, що підприємство має такий фінансовий стан, як оголошено.Спираючись на дані аудиторської перевірки, різні користувачі інформації можутьвирішувати питання інвестування, загальною виробничою діяльності тощо.
Аудиторська служба швидко розвивалася в країнах з ринковоюекономікою. Вже через п'ять років після встановлення обов'язкового аудиту вАнглії був прийнятий такий же закон у Франції.
До початку XX ст. незалежний аудит в Сполучених ШтатахАмерики будувався за англійської моделі, що передбачає детальні дослідженняданих балансу. У зв'язку з цим Р. Монтгомері назвав американський аудит цьогораннього етапу «счетоводческім аудитом», відзначивши, що три чверті робочогочасу аудитора йшло на підрахунки і складання бухгалтерських книг. У 1896 р.законодавчими органами штату Нью-Йорк був ухвалений закон, який регулюваваудиторську діяльність. Перше офіційне постанову про аудит у США булоопубліковано у 1917 р. і присвячене «аудиту балансів». Ця постанова була підготовленоАмериканським інститутом бухгалтерів-експертів (в даний час Американськийінститут дипломованих присяжних бухгалтерів — АІСРА).
Стандартизація аудиту в США почалася з 1939 р., коли АІСРАзаснувала Комітет з аудиторським процедур і він видав Положення про аудиторськупроцедурою (SАР). До 1972 р. вийшло 54 Положення. Комітет перетворений уВиконавчий комітет з аудиторських стандартів (пізніше він був перейменований вРаду з аудиторським стандартам). Рада узагальнив всі Положення та звів їхвоєдино у вигляді Положення про аудиторську процедурою (SAS) № 1, яке діє вданий час.
У 1880 р. був заснований Інститут присяжних бухгалтерів вАнглії та Уельсі. Сто років по тому він мав 76 тис. членів. Цей інститутпроводить велику методичну роботу, розробляє облікові й аудиторські стандарти,видає журнал «Ассоuntants», у якому друкуються різноманітні матеріали з аудиту.
У Німеччині перша спроба введення аудиту була зроблена в 1870р., коли доповнення до закону про акціонерні товариства зобов'язало наглядовіради цих товариств здійснювати перевірку основних звітних форм — балансу ізвіту про розподіл прибутку — і доповідати про результати перевірки назагальних зборах акціонерів.
Більш чітко методику організації зовнішньої аудиторськоїперевірки сформульована в приписах щодо акціонерних товариств у 1931 р. У 1932р. в Німеччині був створений Інститут аудиторів, що проіснував до 1941 р. Післязакінчення Другої світової війни в Дюссельдорфі утворений Інститут аудиторів,який в 1954 р. перейменований в Інститут аудиторів Німеччини. Він завоюваввисокий авторитет і по суті є загальнонімецької організацією.
В даний час в Інститут аудиторів входять понад 6000 аудиторіві 700 аудиторських організацій. Основною умовою членства є добровільне, алесуворе дотримання професійних правил, що включає дотримання етичних норм.
Державний вплив на аудиторську діяльність в Німеччинівизначається тим, що всі аудитори та аудиторські фірми повинні в обов'язковомупорядку складатися членами Аудиторської палати ФРН.
У Франції є дві основні організації, що займаютьсяаудиторською діяльністю в країні: Палата експертів-бухгалтерів і Національнакомпанія комісарів рахунків. Основна відмінність між бухгалтерами та комісарамипо рахунках полягає в тому, що перші запрошуються для прове-дення перевірокбухгалтерського обліку та звітності в акціонер-них суспільствах, а другіпризначаються в обов'язковому порядку відповідно до чинного законодавства проакціонерні товариства. Комісари за рахунками здійснюють найбільш відповідальніперевірки, професія експерта-бухгалтера не так суворо регламентується урядовимиорганами.
В Італії законну аудиторську діяльність можуть здійснювативідповідно до Постанови уряду 1992 тільки ті особи, які внесені до спеціальногореєстру іменний, що знаходиться під контролем Міністерства юстиції. Потрапитидо цього реєстру можуть тільки аудитори, здали іспити з бухгалтерського обліку,права, обчислювальної техніки та інформатики. Претендентами звання аудитораможуть стати фахівці з вищою економічною, юридичною та комерційним утвореннямпри наявності не менше трьох років практичного стажу.
В даний час йде становлення аудиту в таких країнах, якБолгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія та Словаччина, в яких ранішеіснувала жорстка система централізованого планування, а тепер вони перейшли доринкової економіки.
У 1983 р. створена Аудиторська адміністрація в Китаї івиникли перші аудиторські фірми, які в даний час значно розвинені.
Все більше поширення аудит одержує в країнах СНД. Аудиторськадіяльність у країнах СНД — в Україні, Російській Федерації, Білорусі,Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міру формуванняринкової економіки, створення різноманітності форм власності капіталу.Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством танормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним у розвитку аудиту в країнахСНД є те, що створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структурООН, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторівУкраїни та інших країн СНД. Координаційний центр надає допомогу в розробціметодичного забезпечення аудиту.
Важливим поштовхом розвитку аудиту в Україні стало прийняття22 квітня 1993 Закону «Про аудиторську діяльність», де були визначені основніправа і обов'язки аудиторів, порядок їх сертифікації та ліцензування діяльності(з 1999 року ліцензія скасована, але введено обов'язкове реєструванняаудиторських фірм в реєстрі Аудиторської палати України).
4. Аналітичні процедури аудиту
Аналітичні процедури — один з видів аудиторських процедур посуті. Це виявлення та оцінка співвідношення між фінансово-економічнимипоказниками підприємства, що перевіряється.
Завдання аналітичних процедур:
— Вивчення діяльності економічного суб'єкта
— Оцінка фінансового становища (перспективи діяльності)
— Виявлення фактів викривлення бухгалтерської звітності
— Скорочення кількості детальних аудиторських процедур
— Забезпечення тестування з метою отримання відповідей навиниклі питання.
Аналітичні процедури проводяться на всіх етапах аудиторськогопроцесу.
1. На етапі планування — аналітичні процедури сприяютьрозумінню діяльності суб'єкта і виявлення ступеня аудиторського ризику.
2. На етапі безпосередньої перевірки застосовуютьсяаналітичні процедури при дослідженні відхилень від заданих параметрів, нормативів,планів.
3. На етапі завершення аудиторських аналітичних процедурзастосовуються дані остаточної перевірки наявності у звітності суттєвихвикривлень або інших фінансових проблем.
В процесі проведення перевірки аудитор може застосовуватианалітичні процедури:
1. Порівняння фактичних і планових показників
1. Порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності зпрогнозними даними, самостійно визначені аудитором.
Приклад: для перевірки декларації з ПДВ аудитор самостійновизначає суму податкового кредиту та суму податкових зобов'язань.
Для цього необхідна наступна інформація:
а) податкові накладні на придбання ТМЦ
б) книга обліку покупок
в) журнал реєстрації виданих довіреностей
г) дані складського господарства про оприбуткування ТМЦ
д) дані виписок банку про перерахування коштів постачальника
Порахувавши суми грошових коштів, які виплачуються напридбання ТМЦ, визначаємо суму ПДВ і порівнюємо її з даними, відображеними вподатковій декларації з ПДВ у колонці «податковий кредит».
Далі аудитор бере первинні документи для визначення виручкивід реалізації готової продукції, товарів і послуг:
— Податкові накладні на реалізацію
— Дані складського обліку про відпустку товарів зі складу
— Журнал реєстрації продажів
— Документи: прості накладні на відпуск товарів і довіреності
Потім шляхом підрахунку аудитор визначає суму реалізації ДП,товарів, робіт, послуг і суми податкового зобов'язання і порівнює з данимидекларації з ПДВ.
2. Порівняння показників бухгалтерської звітності тапов'язаних з ними коефіцієнтів звітного періоду з нормативними значеннями абовстановлених самим суб'єктом підприємницької діяльності.
3. Порівняння показників бухгалтерської звітності зсередньогалузевими даними.
Досить ефективним є в системі аудиторських процедур процедурарозрахунків різних коефіцієнтів на базі звітних та нормативних показників.
Вибір коефіцієнтів, методів їх розрахунків, періодів часупроводиться на підставі нормативних документів, внутрішньофірмових інструкційабо професійних суджень самого аудитора.
При порівнянні можна отримати можливість точніше аналізуватидіяльність даного суб'єкта. При цьому аудитор повинен враховувати особливостіоблікової політики суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо аудиторвикористовує метод порівняння, то він повинен бути впевнений в точності наданоїйому інформації.
Надійність результатів аналітичних процедур залежить від:
— Правильності оцінки аудитора
— Ступеня ризику не виявлення
— Внутрішньогосподарського ризику
— Ризику бухгалтерського обліку.
Результатами аналітичних процедур є виявлення аудиторомнаявності або відсутності незвичайних операцій і відхилень в бухгалтерськомуобліку. При виявленні подібних явищ аудитор повинен відобразити це в своємувисновку.
Процес дослідження відхилень повинен починатися з опитуваннякерівника.
Результати аналізу незвичайних відхилень і результативиконання аналітичних процедур аудитор повинен відобразити в своїх робочихдокументах.
У висновку аудитор повинен описати шляху виявленняшахрайства:
виявити можливі цілі шахрайства
познайомитися з персоналом особливо з керівними особами, їхморальними принципами
виявити можливості здійснення шахрайства
виявити ознаки шахрайства шляхом аналітичних процедур
Золоте правило аудитора для виявлення шахрайства та обману:
не засновувати довіру до людей тільки на їх положення всуспільстві або великому досвіді
не оголошувати причину відхилень, а спробувати її з'ясувати
не думати, що шахрайство не можливо на даному підприємстві
відчувати особисту відповідальність за виявлене шахрайство
при виявленні потенційних проблем посилювати контроль зазниженням ризику
дізнатися ситуацію, яка супроводжується високим ризикомшахрайства та її симптоми.
5. Завдання
Необхідно: Визначити, які прийоми повинен застосувати аудитордля встановлення наведених порушень.
Дані для виконання:
1. Списання природного убутку на товари за затвердженимиголовним технологом нормами.
2. Суми звіту про використання коштів, отриманих навідрядження або підзвіт, не відповідають записам наданих виправдувальнихдокументів про витрачених підзвітних сум.
3. Неправильно розрахована заробітна платапрацівникам-підрядникам через застосування неправильних підрядних розцінок.
4. Підробка підписів при отриманні грошей особами, якимвидана заробітна плата.
5. Операції з отримання готівки з банку неправильно відображенів обліку.
6. Відображення в акті виконаних робіт таких обсягів, на якіне оформлені наряди.
7. Невідповідність реквізитів підприємства і друку наподатковій накладній.
8. У видатковому касовому ордері немає підпису керівникапідприємства.
9. Включення до відомості на видачу заробітної плати прізвищепрацівника, який прийнятий тільки в наступному місяці.
10. У порівняльній відомості, складеної за результатамиінвентаризації, неправильно розрахована сума недостачі.
11. Податкова накладна на придбані матеріали оформлена набланку типової форми.
Рішення
Всі наведені порушення встановити аудитору можна за допомогою1 групи прийомів, а саме визначення реального стану об'єкта.
Розглянемо кожен випадок окремо:
1… Списання природного убутку на товари за затвердженимиголовним технологом нормами. Встановлюється в ході документальної перевірки таінвентаризації.
2. Суми звіту про використання коштів, отриманих навідрядження або підзвіт, не відповідають записам наданих виправдувальнихдокументів про витрачених підзвітних сум. Встановлюється в ході документальноїперевірки.
3. Неправильно розрахована заробітна платапрацівникам-підрядникам через застосування неправильних підрядних розцінок.Встановлюється в ході документальної перевірки.
4. Підробка підписів при отриманні грошей особами, якимвидана заробітна плата. Встановлюється в ході документальної перевірки та запотреби експертизи.
5. Операції з отримання готівки з банку неправильновідображені в обліку. Встановлюється в ході документальної перевірки.
6. Відображення в акті виконаних робіт таких обсягів, на якіне оформлені наряди. Встановлюється в ході документальної перевірки.
7. Невідповідність реквізитів підприємства і друку наподатковій накладній. Встановлюється в ході документальної перевірки.
8. У видатковому касовому ордері немає підпису керівникапідприємства. Встановлюється в ході документальної перевірки каси підприємства.
9. Включення до відомості на видачу заробітної плати прізвищепрацівника, який прийнятий тільки в наступному місяці. Встановлюється в ходідокументальної перевірки.
10. У порівняльній відомості, складеної за результатамиінвентаризації, неправильно розрахована сума недостачі. Встановлюється в ходідокументальної перевірки та інвентаризації.
11. Податкова накладна на придбані матеріали оформлена набланку типової форми. Встановлюється в ході документальної перевірки.
6. Список використовуваної літератури
1. Закон України«Про аудиторську діяльність».
2. Положення просертифікацію аудиторів.
3. Бутінець Ф. Ф.Аудит: Підручник. — Житомир: «Рута», 2002.
4. Понікаров В. Д.,Сєрікова Т. М. Аудит: Навч. сел. для самостійні. вивчений. дисципліни. — Х.:Вид. «ІНЖЕК», 2003.
5. Програма курсуАудит для студентів спеціальності 8.050106 всіх форм навчання Мултанівська Т.В. Гузій А. О.
6.«Експрес-аналіз законодавчих і нормативних актів» № 23
7.ЛІГАБізнессІнформ.