ВИВЧЕНННЯ ЯКОСТІ ПОВІТРЯ В ЗОНАХ ВІДПОЧИНКУ

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (ХНУ ім. В.Н. Каразіна) Геолого-географічний факультет Кафедра геоекології та конструктивної географії КУРСОВА РОБОТА ВИВЧЕНННЯ ЯКОСТІ ПОВІТРЯ В ЗОНАХ ВІДПОЧИНКУ НА ПРИКЛАДІ САДУ ІМ.Т.Г.ШЕВЧЕНКО Виконав: студ. гр.

ГЕ-23 С. Павлова Науковий керівник кваліфікаційної роботи: доц. А. Некос Керівник курсової роботи: доц. А. Некос Харків-2007 РЕФЕРАТ Курсова робота містить 3 розділи, 36 сторінок, 4 таблиці, 11 використаних джерел. ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕНЯ є проблема забруднення атмосферного повітря у містах загального відпочинку.

МЕТОЮ РОБОТИ є дослідження ступені вивченності проблеми якості атмосферного повітря у зонах загального відпочинку. Методами дослідження є особисті дослідження автора та матеріали Міськвиконкому міста Харкова. Промислова діяльність, якою людина намагається покращити свої житлові умови, забруднює навколишнє середовище, місце свого існування. Зелені насадження очищають повітря, яким ми дихаємо та створюють мікроклімат, що благотворно

впливає на наше здоров'я. АТМОСФЕРА, АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ ЗЕЛЕНІ ЗОНИ, ОЗЕЛЕНЕННЯ, ПАРКОВІ УГРУПУВАННЯ, УРБОЕКОСИСТЕМА, РЕКРЕАЦІЯ, ЛАНДШАФТ, УРБАНІЗАЦІЯ. ЗМІСТ РЕФЕРАТ 2 ВСТУП 4 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 6 РОЗДІЛ 1 ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ЯК СКЛАДОВА ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

УРБОЕКОСИСТЕМИ 1.1 Забруднення атмосферного повітря 1.2 Нормування якості атмосферного повітря 11 1.3 Санітарно-гігієнічні нормативи якості атмосферного повітря 1.4 Основні джерела утворення і викидів забруднюючих атмосферу речовин 14 РОЗДІЛ 2 ВАЖЛИВІСТЬ ЗЕЛЕНИХ ЗОН ДЛЯ ЕКОСИСТЕМИ МІСТА 2.1 Зелені зони міста 17 2.2 Виділення й визначення розмірів зелених зон міст

України 2.3 Охорона й використання лісів зелених зон міст 2.4 Функції рослинного покриву в містах 24 2.5 Санітарно-захисні зони 27 РОЗДІЛ 3 ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ ЗОН ВІДПОЧИНКУ У ЖИТТІ УРБОЕКОСИСТЕМИ 3.1 Основні відомості про паркові угруповання урбоекосистем 29 3.2 Історія та значення саду ім. Т.Г. Шевченко 3.3 Вплив саду

імені Т.Г. Шевченко на навколишнє середовище м.Харкова 31 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ 36 ВСТУП Забруднення атмосферного повітря є однією з головних проблем великих міст. Потужність техногенного навантаження на атмосферне повітря збільшується з кожним роком. Промислова діяльність, якою людина намагається покращити свої житлові умови, тим або іншим чином забруднює навколишнє середовище, місце

її існування. Крім того, існує також потужне природне забруднення середовища повітряного океану вулканічними викидами, пиловими бурами тощо. Величезний збиток навколишньому середовищу, і як наслідок людині, наносять викиди в атмосферу від промислових підприємств, енергетичних об'єктів та автомобільного транспорту. Ці викиди містять такі шкідливі речовини, які становлять загрозу життєдіяльності та здоров’ю людини вже при малих концентраціях. Хоча степінь шкідливості цих речовин різноманітна та

залежить від хімічного составу й фізичних якостей, їх постійне накопичення приводить до перевищення гранично припустимих концентрацій. Атмосферне повітря – невідокремлима частина життя. Його якість, що визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний і тваринний світ, для здорового

існування не повинна перевищувати певної дози. Високий рівень забруднення атмосфери зумовлений переважно підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин, а також наявністю двоокису азоту й пилу. Більша частина цих речовин утворюється при згорянні звичайних органічних палив. Благосприятливий вплив на екологічне становище міської середи оказують зелені насадження, особливо зосередженні у парках, де проводе час та відпочиває значна кількість міського населення.

Зелені зони поліпшують електрогігієнічні властивості атмосфери. Відіграючи величезну роль у очищенні забрудненого повітря міст, збагачуючі навколишнє середовище киснем та поглинаючи двоокис вуглецю, вони роблять зелені насадження не тільки найголовнішою складовою зон загального відпочинку людини, а також необхідною частиною її життя. Естетичну цінність урбанізованих ландшафтів підвищують природні й штучні акваторії.

Гармонічне сполучення водного дзеркала із прибережною зеленню робить ці куточки природи привабливими для всіх городян. Методами дослідження є особисті дослідження автора та матеріали Міськвиконкому міста Харкова. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ГДК - гранично припустимі концентрації ГДКм.р - гранично припустимі концентрації (максимально разовий) ГДКс.с гранично припустимі концентрації (середньодобовий)

ГДКл . - гранично припустимі концентрації (для деревної рослинності) СЗЗ - санітарно-захисні зони РОЗДІЛ 1 ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ЯК СКЛАДОВА ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ УРБОЕКОСИСТЕМИ 1.1 Забруднення атмосферного повітря Людство з давніх-давен забруднювало атмосферу. Уся промислова діяльність, якою людина намагається покращити свої житлові умови, тим або

іншим чином забруднює навколишнє середовище, місце існування людини. Крім того, існує також потужне природне забруднення середовища повітряного океану вулканічними викидами, пиловими бурами тощо. Неважко представити, як почували б себе жителі промислового гіганта – Харкова, якби довкола нього не було б надійного рослинного заслону – прилеглих лісових масивів, що входять у зелену зону міста в радіусі 50 кілометрів.

Саме ці лісові й міські насадження очищають повітря, яким ми дихаємо, воду, що ми п'ємо, створюють мікроклімат, що благотворно впливає на наше здоров'я.[5] Рівень забруднення атмосферного повітря в Україні досить високий. За даними Мінстату України в останні роки щорічний середній загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря становив 6,04 млн. т, причому 4,16 млн. т – від стаціонарних джерел забруднення.

Високий рівень забруднення повітря залишається в містах України, які знаходяться переважно в Донецько-Придніпровському промисловому регіоні: Кривому Розі, Маріуполі, Донецьку, Запоріжжі, Дніпродзержинську, Єнакієвому, Луганську, Дебальцевому. Основними забруднювачами атмосферного повітря на Харківщині є Змиївська ТЕС, ВАТ «Балцем» і підприємства паливно-енергетичного комплексу.

Усього ж в області забруднюють повітря 1200 підприємств й 400 тис. одиниць автотранспорту. Потужність техногенного навантаження на навколишнє середовище залежить від наявності і концентрації підприємств чорної й кольорової металургії, теплоенергетики, хімії, нафтохімії, гірничодобувної промисловості, цементних заводів. Обсяг викидів забруднюючих речовин підприємствами Донецько-Придніпровського регіону складає 81% від загального обсягу викидів по країні.

Ця величезна промислова зона є однією з найнебезпечніших для навколишнього середовища. Високий рівень забруднення атмосфери в цих містах зумовлений переважно підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин, а також наявністю двоокису азоту й пилу. Найбільше забруднюють повітря підприємства: • обробної промисловості (1488,0 тис. т), • паливно-енергетичного комплексу (1376,5 тис. т), • видобувної промисловості (1047,0 тис. т), • негативно впливають на стан

атмосфери викиди підприємств • будівництва (46,9 тис. т) • сільського господарства ( 9,4 тис. т). В атмосферу викидається величезна кількість твердих пилоподібних часток, газів та пари. Ступінь їх шкідливості різноманітна й залежить від хімічного складу, фізичних властивостей, умов розповсюдження в атмосфері та багатьох інших чинників. Найбільшими «постачальниками» забруднюючих атмосферу речовин слід назвати електростанції, підприємства чорної та кольорової металургії, промисловість будівельних

матеріалів, транспорт.[6] Щорічно в атмосферу Землі від антропогенних джерел потрапляє приблизно 250 млн. т пилку, 200 млн. т оксиду вуглецю, 50 млн. т різноманітних вуглеводнів, 150 млн. т діоксиду сірки, 50 млн. т оксидів азоту. Більша частина цих речовин утворюється при згорянні звичайних органічних палив. У порівнянні з усією атмосферою Землі ці цифри можуть здатися незначними, бо вони складають менше однієї

десятитисячної долі відсотка. Однак треба мати на увазі, що: • відбувається постійне накопичення цих (та інших) забруднювачів; • деякі з них небезпечні вже при малих концентраціях; • поширення їх нерівномірне по поверхні Землі, і в ряді місць вже зараз досягнуті неприпустимі концентрації. Величезний збиток навколишньому середовищу, і як наслідок людині, наносять, викиди в атмосферу від промислових й енергетичних об'єктів й автомобільного транспорту.

Ці викиди містять такі шкідливі речовини, як сірчаний ангідрид, окис азоту, окис вуглецю, пил, свинець й інші важкі метали. Спостереження за станом повітря проводиться мережею стаціонарних постів Державної гідрометеорологічної служби Мінприроди України. Результати свідчать про те, що ті шкідливі речовини, що містяться в атмосфері, пов'язані з викидами промислових підприємств, рідко перевищують норми ГДК, хоча й складають значну частину в загальному забрудненні

повітря. Високе забруднення повітря зареєстроване в районах прилеглих до автомагістралей і перехресть. З огляду на згадані факти, можна виділити такі основні заходи щодо зменшення забруднення повітря:  поступовий і цілеспрямований перехід всіх підприємств і виробництв на нові екологічно безпечні види техніки й технології;  забезпечення їх чіткої й ефективної роботи;  територіальний перерозподіл виробничого потенціалу

інтенсивної господарської діяльності;  впровадження таких методів експлуатації технічних засобів, які б забезпечували зменшення кількості викидів відпрацьованих газів й їхні акустичні навантаження на міське середовище. У табл. 1.1. наведено концентрацію деяких газів в ”відносно чистих” й ”відносно забруднених кулях” тропосфери. Таблиця 1.1 Концентрація деяких газів у відносно ”чистому” й ”забрудненому” повітрі

Гази Чисте повітря, мкг/м3 Забруднене повітря,мкг/м3 Вуглекислий газ 57,6*104 72,0*104 Чадний газ 115 46-80,5*103 Метан 920 1533 Закис азоту 450 не визначено Двоокис азоту 1,9 376 Озон 39 980 Двоокис сірки 0,5 524 Аміак 7,0 15,0 В атмосферу перебігають сотні хімічних реакцій, які деколи мають ланцюговий характер. Однак не менш шкідливими

є інші джерела утворення аерозолів – сажа, шматочки попелу, абразивний пив і багато різноманітних газоподібних продуктів промислових процесів. У великих містах України загазованість шкідливими газами невелика, нижче допустимої норми, проте поблизу деяких підприємств вона може набагато перевищувати її. [2] 1.2 Нормування якості атмосферного повітря

Для кількісної оцінки вмісту домішок в атмосфері використовується поняття концентрації – кількості речовини, що утримується в одиниці об'єму повітря, приведеного до нормальних умов. Якість атмосферного повітря – це сукупність його властивостей, що визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний і тваринний світ, а також на матеріали, конструкції й навколишнє середовище в цілому.

Якість атмосферного повітря може вважатися задовільною, якщо вміст домішок у ньому не перевищує гранично припустимих концентрацій (ГДК). ГДК – це максимальна концентрація домішок в атмосфері, віднесена до певного часу усереднення, що при періодичному впливі або протягом всього життя людини не має на неї і на навколишнє середовище в цілому прямого або непрямого впливу, включаючи віддалені наслідки. Під прямим впливом розуміється нанесення організму людини тимчасової подразнюючої дії, що викликає

відчуття запаху, кашель, головний біль. При нагромадженні в організмі шкідливих речовин вище певної дози можуть виникати патологічні зміни окремих органів або організму в цілому. Під непрямим впливом розуміються такі зміни в навколишньому середовищі, які, не маючи шкідливого впливу на живі організми, погіршують звичайні умови перебування: уражаються зелені насадження, збільшується число мрячних днів і т.д. 1.3. Санітарно-гігієнічні нормативи якості атмосферного повітря

Гранично припустимі концентрації ( ГДК ) шкідливих речовин. Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря, установлена ГДК, що кількісно характеризує такий вміст шкідливої речовини, при якому на людину й навколишнє середовище не виявляється ні прямого, ні непрямого шкідливого впливу. Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря, установлені два нормативи

ГДК: максимально разовий (ГДКм.р ) і середньодобовий (ГДКс.д. ). ГДКм.р. – це концентрація (у мг/м3), що протягом 30 хвилин не повинна викликати рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни світлової чутливості очей, алергійних реакцій й інші). ГДКс.д. – це концентрація ( у мг/м3), що не повинна мати на людину шкідливого впливу (загально токсичного, канцерогенного, мутагенного) при диханні протягом 24 годин.

Для речовин, по яких ГДК не визначені, керуються затвердженими на 3 роки (з можливістю продовження) орієнтовними безпечними рівнями впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць. По ступеню небезпеки (токсичності) розрізняють чотири класи речовин: 1) Надзвичайно небезпечні; 2) Небезпечні; 3) Помірно небезпечні; 4) Відносно нешкідливі. Таблиця 3.1 ГДК найпоширеніших речовин

Найменування забруднюючої речовини ГДКс.д мг/м3 Азоту діоксид 0,04 Азоту оксид 0,06 Ангідрид сірчаний 0,05 Аміак 0,04 продвження таблиці 3.1 Бензапірен 0,1 мкг/100м3 Зважені речовини 0,15 Ртуть металева 0,0003 Свинець і його сполуки 0,0003 Вуглецю оксид 3 Вугільна зола ТЕС 0,02 Формальдегід 0,003 Хлор 0,03 Якщо речовина має на навколишнє природне середовище шкідливу дію

в менших концентраціях, ніж на людину, та при нормуванні виходять із порога дії цієї речовини на навколишню природу. Вплив речовин, для яких не встановлені ГДК, оцінюється по орієнтовному безпечному рівню впливу забруднюючої атмосферу речовини. [1] Перелік речовин, зміст яких в атмосферному повітрі нормується, постійно поповнюється. Установлено тимчасові нормативи ГДК забруднюючих речовин у повітрі для деревної рослинності (ГДКл )

які подані в таблиці 3.2. Таблиця 3.2 Нормативи ГДКл, мг/м3 Найменування домішок в атмосферному повітрі ГДКл м. р. ГДКл с. з. Азоту оксид (у перерахуванні на NO2 ) 0,04 0,02 Аміак 0,1 0,04 Бензол 0,1 0,05 Метанол 0,2 0,1 продовження таблиці 3.2 Пари сірчаної кислоти (H2SO4) 0,1 0,03 Сірчистий ангідрид 0,3 0,02

Сірководень 0,008 0,008 Тверді частки (пил) 0,2 0,05 Циклогексан 0,2 0,2 Формальдегід 0,2 0,003 Фтористі сполуки (у перерахуванні на фтор) 0,02 0,005 Аналізуючи дані вище наданої таблиці можна зробити висновки, що ГДК сірководню в атмосфері найменша серед основних забруднювачів і дорівнює 0,008 мг/м3 . Тоді як, найбільше значення

ГДК має циклогексан, кількість якого обмежується 0,2 мг/м3. 1.4. Основні джерела утворення і викидів забруднюючих атмосферу речовин Антропогенні джерела первинного пилоутворення виникають у результаті наступних процесів: • Механічна обробка різних речовин (дроблення, шліфування, різання); • Транспортування сипучих матеріалів (навантаження просівання, перемішування); •

Теплові процеси горіння (спалювання, сушіння); • Зношування й руйнування речовин (гальмові колодки автомобіля); Пил, що утримується в атмосфері, класифікується за часом і формою його утворення: • Первинне пилення – пил, що утвориться в результаті якого-небудь природного або антропогенного процесу й викидається в атмосферу; • Вторинне пилення – пил, утворений в атмосфері з рідких або газоподібних речовин, що знаходяться у ній,

у результаті хімічних або фізичних перетворень; • Поверхневе пилення – перехід пилу, що сформувався на поверхні землі, в атмосферу. Рідкі забруднюючі речовини утворяться при конденсації пари, розпиленні або розливі рідин, у результаті хімічних або фізичних реакцій. Конденсація пари відбувається в результаті охолодження їх навколишнім атмосферним повітрям. Залежно від точки плавлення сконденсовані пари при низьких температурах

можуть переходити у тверді частки. Газоподібні забруднюючі речовини утворяться в результаті хімічних реакцій окислювання, відновлення, заміщення, розкладання, а також у процесі електролізу, випарювання, дистиляції. Найбільшу частину газоподібних викидів становлять продукти окислювання, що утворилися в процесі горіння. При окислюванні вуглецю утвориться CO й CO2, при окислюванні сірки – SO2, азоту – NO й

NO2.[2] Згідно з положеннями Федерального закона „Про атмосферного повітря” для єфектного рішення проблеми забеспечення чистоти повітряного басейна є необхідним більш комплексний підхід, передбачающій проведення свідних разрахунків забруднення повітряного басейна міст (регіонів) викидами промисловості та автотранспорту, розроботку та створення систем контролю та управління якістю повітряного басейну у масштабах району, міста, області.

Такі розрахунки концентрацій забруднюючих речовин по даним о їх викидах, у яких використовуєтся інформація о вікидах усіх джерел забруднень атмосфери, розташованих на теріторії досліджуємого міста. Для Харкова проблема охорони атмосферного повітря вже давно стоїть доволі гостро. У більшості підприємств, зосередженних у декілька промислових зонах міста, відсутні санітарно-захистні зони, тобто разташовуються вони безпосередньо біля житлових кварталах.

Контроль проб повітря, який проводив Харківський обласний центр по гидрометеорології на вміст кадмія, свинця, меді, хрому, марганцу, заліза та никелю, дає саме велике перевищення граничних концентрацій заліза та меді у містах загального відпочинку та парків мешканців міста. [9] РОЗДІЛ 2 ВАЖЛИВІСТЬ ЗЕЛЕНИХ ЗОН ДЛЯ ЕКОСИСТЕМИ МІСТА 2.1 Зелені зони міста Зелені насадження міста входять до складу комплексної зеленої зони –

єдиної системи взаємозалежних елементів ландшафту міста й прилягаючого району, що забезпечує комплексне вирішення питань озеленення й відновлення території, охорони природи й рекреації, спрямованої на поліпшення умов праці, побуту й відпочинку населення. Комплексна зелена зона міста складається з ядра й зовнішньої зони. У ядрі виділяють: 1) мікрорайони, квартали; 2) зелені насадження, у тому числі загального користування й спеціального призначення; 3) вулиці, дороги й площі;

4) промислові території. Зовнішня зона включає: 1) позаміську забудову й промислові території; 2) курорти й місця відпочинку; 3) дороги; 4) зелені масиви ; 5) сади й виноградники, розсадники; 6) території, що не озеленюють; 7) водойми. За функціональним призначенням зелені насадження підрозділяються на три групи: 1) загального користування - загальноміські парки культури й відпочинку, районні парки, міські сади;

2) обмеженого користування – зелені насадження на житлових територіях мікрорайонів і житлових районів, на ділянках дитячих садів, шкіл; 3) спеціального призначення – насадження на міських вулицях і магістралях, території санітарно-захисних і водоохоронних зон, ботанічні й зоологічні сади, насадження на територіях розсадників, квіткових господарств й т. п.

Головними функціями зелених насаджень сучасного міста є санітарно-гігієнічна, рекреаційна, структурно-планувальна, декоративно-художня. Зелені рослини відіграють величезну роль у збагаченні навколишнього середовища киснем і поглинанні діоксида вуглецю, що утвориться. Дерево середньої величини за 24 години відновлює стільки кисню, скільки необхідно для дихання трьох чоловік.

За один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220-280 кг діоксида вуглецю. [3] Велику роль зелені насадження відіграють у загальної сонячної радіації. На відкритій міській території в сонячні дні радіація досягає 4,1 Дж/см2 у хвилину, тоді як серед зелених насаджень — 0,5 Дж/см2. Сумарна сонячна радіація під кроною окремих видів дерев майже в 9 разів менше, ніж на відкритому

просторі. Гігієнічне значення зелених насаджень полягає в тому, що вони значно знижують теплову радіацію, тому теплові відчуття людини ближче до комфортного саме серед зелені. По даним гігієністів, зона комфортності перебуває в межах 17,2-21,7 ºС. Позитивно впливає на теплосприйняття людини не тільки оптимальна температура повітря, але і його вологість — різні комбінації температури, відносної вологості й швидкості вітру створюють однакові

сприйняття теплового ефекту. Підвищення відносної вологості повітря відчувається в більшості випадків як зниження температури, підвищення вологості на 15% сприймається людським організмом як зниження температури на 3,5 °С. Освіжаючий ефект одного зростаючого в сприятливих умовах дерева еквівалентний ефекту 10 кімнатних кондиціонерів. Збільшення відносної вологості повітря пов'язане з випаровуючою здатністю рослинного покриву. Поверхня, покрита рослинністю, випаровує в десятки разів більше вологи, ніж позбавлена зелені.

З 1 м2 газону випаровується до 200 г/ч води, а 1 га лісу за годину випаровує в атмосферу 1—4,5 тис. т вологи. Зміни температури й відносної вологості повітря виявляються в безпосередній близькості від міських зелених насаджень, які практично не мають істотного впливу на віддалену територію. При ізольованому розміщенні насаджень і компактній міській забудові зміни температури й вологості повітря спостерігаються на відстані 70-100 м, а при об'єднанні міських

і заміських насаджень у єдину систему в сполученні з вільною забудовою – на 200-300 м. Для підвищення ефективності впливу зелених насаджень на мікроклімат прилеглих територій рекомендується створювати в містах зелені смуги шириною 75-100 м через кожні 400-500 м. Величезна роль зелених насаджень в очищенні повітря міст. Затримуючи потоки повітря, рослини поглинають ті забруднюючі речовини, що містяться в ньому – дрібнодисперсні

аерозолі й тверді частки, а також газоподібні сполуки, що поглинаються рослинами або не рослинними тканинами, що включаються в метаболізм. Процес фільтрації повітря можна розділити на дві фази: затримування газів й аерозолів і взаємодія їх з рослинами. Здатність осаджувати пил пояснюється будовою крони й листя рослин. Зелені рослини відіграють величезну роль у збагаченні навколишнього середовища киснем і поглинанні діоксида вуглецю, що утвориться. Дерево середньої величини за 24 години відновлює стільки

кисню, скільки необхідно для дихання трьох чоловік. За один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220—280 кг діоксида вуглецю й виділяє 180—220 кг кисню. Різні рослини здатні виділяти різні кількості кисню : бузок за період вегетації виділяє з поверхні листя площею 1 м2 1,1 кг кисню, осика — 1,0 кг, граб — 0,9 кг, ясен — 0,89 кг, дуб — 0,85 кг, сосна — 0,81 кг, клен — 0,62 кг, липа дрібнолиста — 0,47 кг.

Розрізняються рослини також і по ефективності газообміну: якщо ефективність газообміну ялини прийняти за 100%, то у модрини вона складе 118, сосни звичайної – 164, липи крупнолистої – 254, у дуба черешчатого – 450, тополі берлінської – 691%. Оптимальна норма споживання кисню — 400 кг/рік на 1 чоловіка, тобто стільки, скільки його продукує 0,1—0,3 га міських насаджень. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) вважає, що на 1 городянина повинно припадати 50 м2 міських

зелених насаджень й 300 м2 приміських. Зелені насадження поліпшують мікроклімат міської території, охороняють від надмірного перегрівання ґрунт, стіни будинків, тротуари, створюють «комфортні умови» для відпочинку на відкритому повітрі. Тінь від дерев і чагарників захищає людину від надлишку прямого й відбитого сонячного тепла. У середніх широтах температура поверхні в зоні зелених насаджень на 12—14 °С нижче температури стін і бруківок. У тіні дерев у жаркий день температура повітря на 7-8 º

С нижче, ніж на відкритому місці. Якщо в літній день температура повітря на вулиці вище 30 °С, то в сквері мікрорайону вона не буде перевищувати 22—24 ºС. Температуру повітря здатні знижувати навіть трав'янисті газони: у жаркий день на доріжці біля газону температура повітря на висоті росту людини майже на 2,5°С нижче, ніж на асфальтованій бруківці. Зелені насадження знижують рівень міського шуму, послаблюючи звукові коливання в момент проходження

їх крізь гілки, листя й хвою. Звук, потрапляючи в крону, переходить якби в інше середовище, що має значно більший, ніж повітря, акустичний опір, відбиває й розсіює до 74% і поглинає до 26% звукової енергії. Улітку насадження знижують шум на 7-8 Дб узимку – на 3-4 Дб. Зниження шуму залежить від щільності крони, густоти листя, розташування насаджень стосовно джерела шуму й пропорційно ширині озелененої смуги.

Рослинні екрани вздовж автомагістралей, що складаються з деревної рослинності, зменшують рівень шуму від міського транспорту на 4,5-5,5 Дб, чагарникові – на 10 Дб. Ряд насаджень висотою в кілька метрів може знизити звук на 10 Дб на 1 м ширини смуги, особливо якщо дерева мають густе й тверде листя. Смуга насаджень шириною 200-250 м поглинає таку кількість шуму автомагістралі, що він не сприймається

як перешкода, знижується до 35-45 Дб або відповідає кількості звуку, що розсіюється на незалісеній території на відстані 2 км від шосе. Зелена смуга шириною 100 м зменшує шум не менш чим на 8 Дб. Добре розвинені деревні й чагарникові насадження шириною близько 40 м здатні знизити рівень шуму на 17-23 Дб, 30-метрова смуга з рідкою посадкою дерев – на 8-11 Дб, а невеликі сквери й рідко посаджені внутріквартальні насадження – на 4-7

Дб. Навіть вузькі й однорядні посадки значно знижують рівень шуму, створюваного транспортом. Найбільшою шумозахисною здатністю відрізняються клен, тополя, липа, в'яз. Кращі властивості, що екранують, мають змішані насадження, що складаються з дерев і чагарників, особливо з гарною горизонтальною й вертикальною зімкнутістю. Так, рослинний екран із сосни чорної й чагарнику – кизильнику звичайного, що має висоту 4,5 м

і ширину 6 м, знижує рівень шуму на 10-15 Дб. Шумозахисна ефективність рослинних екранів залежить від розміщення насаджень. Значна частина пилу затримується на поверхні листя, гілок і стовбура. При випаданні опадів вона змивається й разом з водними потоками несеться в ґрунт і каналізаційну мережу. Хвойні насадження затримують за рік близько 40 т/га пилу, а листяні здатні затримувати за сезон до 100 т/га пилу. У різних рослин пиловловлюючі властивості неоднакові: запиленість

поверхні листів в'яза — 3,4 г/м2, бузку угорського — 1,6; липи дрібнолистої — 1,3; клена гостролистого — 1,0; тополі бальзамічної — 0,6 г/м2. Кількість часток, що затримуються на листовій пластині, залежить від її фактури. Шорсткі листи в'яза затримують пилу майже в 6 разів більше, ніж гладкі листи тополі бальзамічної. Листи із шорсткою й зморшкуватою поверхнею звільняються від пилу швидше, ніж з опушеною. Клейкі листи й смолиста хвоя на початку сезону проявляють високі пиловловлюючі властивості, які поступово

знижуються. Дуже добре вловлюють пил газони: листова поверхня трави висотою 10 см на газоні площею 1 м2 досягає 20 м2. Трава затримує в 3-6 разів більше пилу, ніж не покрита зеленню земля, і в 10 разів більше, ніж дерево. Навіть порівняно невеликі ділянки насаджень, що займають незначну частину кварталу, знижують у літню пору запиленість міського повітря на своїй території на 30-40%. Рисунок 2.1 Зелені насадження зумовлюють аерацію міських територій 2.2.

Виділення й визначення розмірів зелених зон міст України Зелені зони міст виділяються на землях державного лісового фонду, розташованих за межами міста, з урахуванням площ зон санітарної охорони джерел водопостачання, округів санітарної охорони курортів, захисних смуг вздовж залізних і автомобільних доріг, а також заборонних смуг лісу, що захищають нерестовища цінних промислових риб. Для міст, де відсутні природні ліси й

інші насадження, ліси зелених зон створюються штучно на землях, непридатних для ведення сільського господарства. Нормативні розміри загальної площі зелених зон міст встановлюють, виходячи із чисельності населення міста, природно-кліматичної зони й загальної лісистості території. Залежно від місцевих санітарних і кліматичних умов допускається зміна розмірів зелених зон не більш, ніж на 15% від нормативно встановлених. 2.3. Охорона й використання лісів зелених зон міст

Охорона й використання лісів зелених зон міст повинні ґрунтуватися на комплексній системі лісокористування. Така система включає лісоводні, біотехнічні й протипожежні заходи, благоустрій території для забезпечення оздоровчих і середовище захисних функцій лісу й організація відпочинку міського населення, а також передбачає обмеження побічного користування лісом. Виконання цих завдань повинне забезпечувати: •

У лісопарковій частині – збереження й формування довговічних й естетично привабливих насаджень, придатних для організації відпочинку населення; • У лісогосподарській частині – формування насаджень, що сприяють очищенню й оздоровленню повітряного басейну міста, створенню резерву для подальшого розширення лісопаркової частини міста, задоволенню потреб у деревині й продуктах побічного користування лісом. Територіальна організація зелених зон міст передбачає: 

Виділення місць відпочинку населення;  Виділення особливо охоронюваних ділянок, «зон спокою» для тварин, що забезпечують підтримку нормального функціонування лісових екосистем;  Розміщення зон розвитку лісогосподарської діяльності. Функції зелених насаджень різноманітні. Вони не тільки збагачують повітря киснем, створюють сприятливий мікроклімат, але й сприяють розсіюванню шкідливих речовин

і поглинають їх. При озелененні території промислових підприємств й їх СЗЗ, обочин доріг звичайно вибирають деревні, чагарникові, квіткові й газонні рослини залежно від кліматичного району, характеру виробництва й ефективності даної породи для очищення повітря, а також її стійкості до шкідливих газів. Установлено, що найбільш стійкими є, наприклад, акація біла, атлант високий, клен ясенелистий.

Ефективність озеленення характеризують наступні дані: хвоя одного гектара ялинового лісу уловлює 32 т пилу, листя букового лісу – 68 т. на відстані 500 м від підприємства, при відсутності озеленення забруднення повітря діоксидом сірки, сірководнем і діоксидом азоту в 2 рази нижче, ніж безпосередньо біля джерела забруднення, а при наявності озеленення нижче в 3-4 рази. Зелені насадження поліпшують електрогігієнічні властивості атмосфери.

У лісовому повітрі ступінь іонізації кисню в 2-3 рази більше, ніж у морському або в повітрі над лукою, і в 5-6 разів більше, ніж у міському. Ступінь іонізації залежить від видового складу й віку рослин. Зелені насадження в три рази збільшують кількість легких негативно заряджених іонів і сприяють зменшенню кількості важких іонів. Важкі іони виникають у результаті сполучення легких

іонів з важкими ядрами конденсації. Підвищена конденсація важких іонів погіршує видимість, негативно впливає на дихання людей, викликає утому, а легкі негативні іони поліпшують діяльність серцево-судинної системи. Як показали дослідження, проведені в Парижі і на його околицях, в 1м3 міського повітря міститься 86 позитивних й 66 негативних легких іонів, а також 16700 важких

іонів, тоді як у приміській зоні – 345 позитивних й 283 негативних легких іонів й 1600 важких. 2.4. Функції рослинного покриву в містах Неоднорідність умов виростання, контроль із боку людини обумовлює неоднорідність складу й нерівномірність розміщення рослинності в місті. «Лісистість» міської території на різних ділянках становить від 1 до 98%. На відміну від типового європейського міста епохи

Середньовіччя, майже повністю позбавленого рослинного покриву, сучасні міста з їхньою системою штучних зелених насаджень, приміських лісів, парків і рослинним покривом, що спонтанно формується, на будь-яких ділянках з порушеним ґрунтовим субстратом, де контроль із боку людини слабшає, уже не є «царством каменю», символом перемоги Людини над Природою.

І якщо в епоху Відродження, коли людина «розгорнувши» свої міські поселення для рослин, відвівши значні площі під устрій садів, парків, фонтанів, а міста стали більш світлі, просторі, провітрювані, зелені насадження розглядалися як свого роду елемент розкоші, що відповідає в першу чергу естетичним потребам людини, то в сучасну епоху, після двох сторіч панування промислового міста, міські насадження вже не є гарним, але необов'язковим елементом міської структури, далеким від задоволення насущних потреб людини.

Саме рослинність робить урбоекосистему повноцінною й наявність мережі зелених насаджень у місті стає вже не символом багатства й розкоші, а умовою виживання людини. Крім традиційних функцій, що виконуються рослинним блоком у будь-який екосистемі, а саме – виробництво первинної продукції в результаті фотосинтезу, що потім споживається консументами і редуцентами, і формування життєвого простору для консументів

і редуцентів, – в урбоекосистемі істотного значення набувають такі функції рослинності, як: 5) Охолодження міського «острова тепла» за рахунок збільшення альбедо поверхні й транспірації; 6) Стабілізація вітрового режиму, «розвантаження» повітряних мас; 7) Збільшення відносної вологості повітря й «згладжування» її добових і сезонних коливань; 8) Виділення кисню в атмосферу;

9) Збільшення концентрації негативно заряджених іонів в атмосфері над деревинно-чагарниковими насадженнями; 10) Виділення біологічно активних речовин, що пригнічують розвиток патогенних агентів в атмосфері; 11) Поглинання забруднюючих атмосферне повітря пилу й газів; 12) Зниження рівня шуму внаслідок поглинання енергії, що викликає його механічні коливання; 13) Затримка частини опадів і зменшення поверхневого стоку;

14) У водних і болотних екосистемах – формування умов аеробного розкладання забруднюючих воду речовин, поглинання біогенних елементів; 15) Поліпшення структури, збільшення проникності й, у ряді випадків, родючості ґрунтів; 16) Затримка снігового покриву й поталих вод; 17) Закріплення сипучих ґрунтів, зниження рівня ерозії, поліпшення візуальних властивостей урбанізованих ландшафтів. Свідоме використання людиною перерахованих функцій рослинного покриву у формуванні й оптимізації

урбанізованого середовища втілилося в теорії й практиці фітомеліорації. Фітомеліорація – напрямок прикладної екології, що виражається в дослідженні, прогнозуванні й використанні рослинних систем для поліпшення геофізичних, геохімічних, біотичних, просторових й естетичних характеристик навколишнього середовища людини. По цільовому призначенню зелені зони міст територіально підрозділяються на дві частини – лісопаркову й лісогосподарську. Лісопаркова частина виділяється

із лісів, що входять у зелену зону міста з естетично цінними ландшафтами. Розміри лісопаркової зони встановлюються залежно від чисельності населення міста. [3] Таблиця 2.1 Визначення розміру лісопаркової частини зеленої зони міста Чисельність населення міста, тис. чол. Розмір лісопаркової частини зеленої зони, га/1 000 чоловік Понад 500 до 1 000 25 Понад 250 до 500 20 Понад 100 до 250 15

До 100 10 У лісостеповій і степовій зонах при лісистості 2% і нижче лісопаркову частину становить вся площа лісів зеленої частини міста. Ліси й інші зелені насадження, що входять у зелену зону міста, повинні бути відмежовані природними межами, візирами або просіками із установленими граничними стовпами. 2.5. Санітарно-захисні зони Виходячи із санітарних норм

і правил «Санітарно-захищені зони й санітарна класифікація підприємств, споруд й інших об'єктів», будь-які об'єкти, які є джерелами викидів шкідливих речовин, а також джерелами шуму, вібрації, ультразвуку, радіочастот, необхідно в обов'язковому порядку відділяти від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Тому СЗЗ стали нині обов'язковими складовими компонентами промислового підприємства або іншого об'єкта, що є джерелами хімічного, біологічного й фізичного впливу на здоров'я людини.

СЗЗ – це зона простору й рослинності, спеціально виділена між промисловим підприємством і районом проживання населення. Забезпечуючи простір для безпечного розсіювання шкідливих викидів, вона повинна бути належним чином озеленена й відповідати спеціальним гігієнічним вимогам. РОЗДІЛ 3 ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ ЗОН ВІДПОЧИНКУ У ЖИТТІ УРБОЕКОСИСТЕМИ 3.1. Основні відомості пор паркові угруповання урбоекосистем

У парковій рослинності слід виділити само регульовані та керовані рослинні угруповання. Перші, залежно від їх розташування, представлені всіма типами рослинності – від болотної до лісової. Друга група – керовані культурні угрупування – перебуває під постійним господарським впливом: газони, квітники, огорожі, декоративні біогрупи, стави та струмки з їх рослинністю. Виділено 9 типів культур фітоценозів.

Сільвоценози – рослинні угрупування, які формуються за аналогією з природним лісом з його характерною ярусністю, співвідношенням дерев – едифікаторів, субедифікаторів та асектаторів. 3.2. Історія та значення саду ім. Т.Г. Шевченко у м.Харків Міський сад імені Т.Г.Шевченка (1804 – 1805 рр.) – найстаріший серед скверів і парків міста Харкова. Дзержинський район, у якому знаходиться цей парк, займає 4418 га (44,2 км2)

Серед 27 парків й садів міста найстарійшим є сад ім. Т.Г. Шевченко. У 17-18 віках територія цього саду представляла собою природну дубраву. Він був закладений в 1804 р. з ініціативи засновника Харківського університету В.Н.Каразіна на місці цієї дубрави, що закривала з півночі підступи до Харківської фортеці в часи заснування міста. В 30-і роки

XX століття площа саду розширилася. Пізніше частина цієї території відійшла до Харківского університету, була благоустроєна, засаджена деревами й кустарниками та отримала назву Університетського саду. А в 1935 році біля входу в сад зі сторони вулиці Сумської був відкритий пам'ятник великому українському поетові Т. Г. Шевченко й із цього часу сад став мати його ім'я.

Велич пам'ятника підкреслюють вікові дуби – ровесники міста. Територія саду 27 гектарів. Він розташований на двох терасах – верхній, що примикає до Сумської вулиці, де розбитий так званий англійський ландшафтний парк, і нижній, яка примикає до вулиці Клочківської, де розмістився старий Ботанічний сад, закладений разом із заснуванням університета.

Тут збереглися окремі реліктові багатовікові дуби. Формування саду з колекцією рослин з різних куточків світу проходило протягом багатьох років. За участю відомих професорів університету М.Бекетова, В.Арнольді, В.Чернаєва було акліматизовано сотні видів рослин. Зараз їх в саду налічується близько трьохсот (новий

Ботанічний сад займає 70 гектарів Саржиного яру в районі Павлового Поля і налічує 900 видів рослин). Біля головного входу до парку в 1935 р. встановлено пам'ятник Т.Г.Шевченкові – на думку харків’ян, один з найкращих в світі. Автори монумента – скульптор М.Манізер та архітектор Й.Лангбард. В 1938 р. сад було названо ім'ям поета.

Після встановлення монумента була проведена реконструкція саду (архітектори В.Колесников і П.Ширшов) на основі трьохпроменевої композиції алей, в центрі якої і знаходится пам'ятник, пізніше з'явилися нові алеї, майданчики, фонтан. Під час Великої Вітчизняної війни сад значно постраждав, близько 60 відсотків зелених насаджень було знищено. Після війни були проведені роботи по його відновленню

і подальшій реконструкції(арх. Г.Маяк, дендрологи І.Меликенцев, А.Гагаєва, 1945 - 1946). На честь 300-річчя Харкова сад прикрасили водний каскад і сходи, з верхнього майданчика яких відкривається широка панорама західної частини міста. До 350-річчя Харкова була проведена реконструкція цього куточка саду. Зараз на території міського саду ім. Т.Г.Шевченка знаходяться кольоромузичний фонтан, кіноконцертний

зал "Україна", вхід до зоопарку, астрономічна обсерваторія Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (заснована 1808 р.). Постійно оновлюючись та облаштовуючись, сад залишається одним з найулюбленіших місць відпочинку харків'ян. [8] 3.3. Вплив саду імені Т.Г. Шевченко на навколишнє середовище м. Харків Загальна площа зелених насаждень Харкова більше 11 тис. га, на кожну людину міста приходиться 13

кв. м. озелененної територйї. Композиційний принцип будівництва парку базувався на створенні групових посадок. Контрастні групи дерев: світлі берези поруч зі смарагдовими модринами, сосни біля посадок дуба червоного , сріблясті клени, що відтіняються темною зеленню дубів черешчатих – підкреслюють красу один одного. Гарні також прогулянкові алеї, каштанові, липові. Багато в парку квітучих чагарників. Екологічна обстановка в

Харківській області в останні роки покращилася. Тенденція до стабілізації й поліпшення стану навколишнього середовища помітна відносно чистоти повітря за даними начальника Державного керування екології й природних ресурсів у Харківській області. Однією з основних проблем міста Харків є забруднення повітря. У великих промислових містах з великими транспортними потоками, які оточують

сад ім Шевченко, вміст у повітрі канцерогенних речовин типу бензапірена в 2-3 рази, а в центрах чорної металургії приблизно в 12 разів вище, ніж у малих містах або сільській місцевості. Слід зауважити, що лише 8% теріторії Харкова покрито зеленими насажденнями, у той час, як за нормативними документами повинно бути не менш 10%. Якщо в 1990 році викид шкідливих речовин в атмосферу біля парковій зони становив 356 тис. т, то в 2001-2003 роках – 286 тис. т.

У повітрі трохи знизився вміст важких металів. На рівні минулих років залишається концентрація фенолу, формальдегіду, сірководню. Незначно збільшилося забруднення атмосфери Харкова пилом, але знизилися середньомісячні концентрації в повітрі свинцю, марганцю, міді, цинку й заліза. Індекс забруднення атмосфери Харкова в 2002 році склав 5,98, знизившись із 6,06 в 2001 році й 11,26 в 1990 році. [4] Естетичну цінність урбанізованих ландшафтів підвищують

природні й штучні акваторії. Гармонічне сполучення водного дзеркала із прибережною зеленню робить ці куточки природи привабливими для всіх городян. Високі декоративні якості рослинності дозволяють використовувати її для формування архітектурного вигляду озеленених територій. Уміле сполучення насаджень із природними компонентами ландшафтів – кліматом, рельєфом, водою

і його штучними елементами – будинками й іншими інженерними спорудами, підвищує художню виразність міської забудови. Зелені насадження – той матеріал, за допомогою якого створюють цілісний архітектурно-ландшафтний комплекс, єдиний міський ансамбль, формують індивідуальний вигляд житлового району, що особливо важливо в умовах масового індустріального будівництва. Міське озеленення дає можливість створити об'ємно-просторову композицію міста. [10] Вважається, що пірамідальні, сферичні й спрямовані нагору крони рослин збуджують

людини, а овальні і плакучі заспокоюють. Тому одним з основних вимог при побудові просторових композицій є вміле використання подібних силуетів крон. Необхідно звернути увагу на те, що груба фактура дерев у групах і масивах, що складаються із граба, бука, дуба або клена, діє на людину пригнічуючи, тоді як тонка або середня фактура (береза, модрина) – заспокійливо. [7] Зелені насадження впливають на людину. Природний ландшафт – природний або штучний – активно сприяє відновленню

сил, поновленню рухомої рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, що порушується внаслідок хвороби, стомлення й недостатнього перебування на свіжому повітрі. Природа знімає напругу, заспокоює, покращує нервову систему. Відповідно до колірної теорії, заспокійлива дія природи виражається у формуванні в ній двох кольорів – зеленого й синього. Важливе значення має також своєрідне м'яке лісове освітлення, багатство фарб,

аромат квітів, шелест листя, спів птахів.[11] Судячи з вищеперерахованих факторів стає ясно, що зеленні насадження не тількі невід’ємлима частина зон загального відпочинку, але й необхідна складова життя людини. Тому оригінальна плановка саду, продумане використання зелених насаджень та розмаїття рослин, у тому числі й экзотичних, роблять сад не тільки одним з самих привабливих місць міста, але й корисним для відпочиваючіх у ньому жителів. ВИСНОВКИ В результаті досліджень було встановлено що:

Для зменшення забрудненості повітря необхідно прийняти певні заходи, це: - поступовий і цілеспрямований перехід всіх підприємств і виробництв на нові екологічно безпечні види техніки й технології; - забезпечення їх чіткої та ефективної роботи; - територіальний перерозподіл виробничого потенціалу інтенсивної господарської діяльності; - впровадження таких методів експлуатації технічних засобів, які б забезпечували зменшення кількості викидів відпрацьованих газів;

При вивченості проблеми забруднення атмлсферного повітря було встановлено, що: - щорічний середній загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря становив 6,04 млн. т.; - в області забруднюють повітря 1200 підприємств й 400 тис. одиниць автотранспорту; - відбувається постійне накопичення забруднюючих речовин, багато з яких небезпечні вже при малих концентраціях; - обсяг викидів забруднюючих речовин підприємствами Донецько-Придніпровського регіону складає 81% від загального обсягу викидів по країні;

- лише 8% теріторії Харкова покрито зеленими насажденнями, у той час, як за нормативними документами повинно бути не менш 10%; А також що: - за один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220-280 кг діоксида вуглецю; - на відкритій міській території в сонячні дні радіація досягає 4,1 Дж/см2 у хвилину, тоді як серед зелених насаджень — 0,5 Дж/см2; - освіжаючий ефект одного зростаючого в сприятливих умовах дерева еквівалентний ефекту 10 кімнатних

кондиціонерів; - з 1 м2 газону випаровується до 200 г/ч води, а 1 га лісу за годину випаровує в атмосферу 1—4,5 тис. т вологи; - хвоя одного гектара ялинового лісу уловлює 32 т пилу, листя букового лісу – 68 т.; - зелені насадження в три рази збільшують кількість легких негативно заряджених іонів і сприяють зменшенню кількості важких іонів; - в 1990 році викид шкідливих речовин в атмосферу біля парковій зони становив 356 тис. т, а в 2001-2003 роках – 286 тис. т. - атмосфера парку активно

сприяє відновленню сил, знімає напругу, заспокоює, покращує нервову систему; СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Денисов В. В. Екологія: Навчальний посібник. – Серія «Навчальний курс». – Ростов. 2002. – 640с. 2. Кучерявий В. П Урбоекологія: Підручник. 3. Екологія міста: Либера К.: Навчальний посібник.

2000. – 464 с. 4. Атмосферне повітря у Харкові // Вечірній Харків. 2002. – №7 5. Галеур С. Що п’їмо, чим дишемо? – К.: Атмосферне повітря, 1994 140 с. 6. http:/www.infmed.ru 7. http://www.gorod.kharkov.ua/secart1577.h tml 8. http://www.citunet.kharkov.ua 9. http://www.ecology-kiev.narod.ru 10. http://www.file.menr.gov.ua 11. http://www.dnipro-ecobase.org.ua