--PAGE_BREAK--“Вирішення однієї з найгостріших соціальних проблем спрямовані на поглиблення економічних реформ, має своє втілення в опрацьованому експертами Міжвідомчої робочої групи проекті Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні. До його розробки були залучені провідні фахівці: керівні працівники Мінекономіки, Мінфіну, Мінпраці, Мінпаливенерго, Держкомпромполітики, науковці соціальних наукових і науково-дослідних установ, роботодавці тапрофспілкові діячі. Під час розроблення Концепції реформування оплати праці враховано зауваження і пропозиції як вітчизняних фахівців, так і позитивний досвід міжнародного співтовариства, в тому числі країн-сусідів” – доводить до нашого відома начальник управління політики оплати праці Мінпраці Л.Качан і керівник прес служби Мінпраці О.Дворник [14, с.8].
За висловом керівника робочої групи Міністра праці та соціальної політики І.Саханя: ”Цей документ має бути не лише дороговказом, не лише визначити основні орієнтири реформ оплати праці – він має озброїти прикладною технологією, напрацювати конкретні механізми впливу на прискорення піднесення економіки на макро- та мікрорівнях і водночас передбачити невідкладні заходи, які дадуть змогу оперативно втручатись в процес реформування оплати праці [42, с.9].
На думку радника Президента України А.Гальчинського, Концепція – це система поглядів і загальних підходів до реформування оплати праці в Україні, яка має найперш ґрунтуватися на випереджаючій функції заробітної плати, підвищення її стимулюючої ролі в зростанні рівня життя, мотивації до високопродуктивної праці, створювати надійні гарантії соціального захисту працівників. Розроблюючи Концепцію, ми маємо розробити модель реформування всіх елементів економіки, зокрема й податкової політики [32, с.11].
Новим документом буде передбачено також конкретні механізми запровадження нового соціального стандарту – регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати, Мінпраці допрацьовується проект Закону України, яким передбачено основні заходи законодавчого забезпечення його впровадження.
О.Дворник та Л.Качан вважають, що запровадження погодинної оплати праці спонукатиме підприємців постійно турбуватись про поліпшення організації виробництва, системи нормування праці, технічне обґрунтування норм часу за виконання всіх операцій технологічного процесу виготовлення продукції [14, с.8].
О.А. Стретович та Л.П. Чернівська у своїх наукових працях представляють на розгляд значний досвід використання у зарубіжній практиці різноманітних систем оплати праці, який може бути корисний і застосований у нашій країні. Більшість із них орієнтується на працівників, праця яких оплачується погодинно.
Однією з таких систем є система Раккера. За своїм змістом вона близька до оплати праці від валового доходу, яка використовується у нас. Оплата праці за системою Раккера передбачає преміювання працівників запідвищення продуктивності праці, яку визначають, як розмір умовно чистої продукції (УЧП) на 1 дол заробітної плати. УЧП являє собою різницю (в грошовому виразі) між обсягом реалізації і вартістю сировини, матеріалів, послуг, придбаних на стороні, інших необхідних виплат стороннім організаціям. На основі багаторічних даних про результати роботи фірми встановлюють частку заробітної плати в обсязі УЧП, або “стандарт Раккера”
Наступна система оплати праці – система Скенлана – передбачає розподіл між керівництвом компанії і працівниками економії заробітної плати, одержаної в результаті знищення зарплатомісткості одиниць продукції. Іншими словами, із підвищенням продуктивності праці частка її оплати у собівартості одиниці продукції знищується.
Автори відмічають, що: “наведені системи оплати праці передбачають стабільну технологію виробництва та мінімальну кількість зовнішніх факторів впливу, не контрольованих працівниками. Будь-яка зміна технології автоматично спричинює до перегляду базисних нормативів і супроводжується досить трудомістким процесом нормування праці [50, с.8].
Л. Фільштейн та Н. Дудкіна у своїх наукових працях звертають нашу увагу на те, що аналіз системи заробітної плати в США дає змогу дійти висновку про необхідність реформування оплати праці в Україні, виходячи із тісного зв`язку зарплати як елемента мікро- та макроекономічного регулювання, які мають відбуватись водночас із заходами щодо оздоровлення економіки взагалі.
Оплата праці в Україні має удосконалюватись диференціацією її системи за індивідуалізації врахування особистого внеску працівників у результати фінансово-господарської діяльності підприємств. Цьому сприятиме широке застосування по часової форми оплати праці, зростання її перемінної частини (у вигляді стимулюючих виплат), заміна примусових заходів стимулювання заохочувальними, розширення використання дивідендної системи участі в прибутках, як однієї із форм колективного преміювання працівників [27, с.6].
1.2 Поняття, види та форми оплати праці
У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировина, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблюваний продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими робітниками і одержується у формі оплати праці.
Питання оплати праці регулюються Законом України “Про оплату праці”, діючими постановами та інструкціями. Згідно Закону заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги. Розмір заробітної плати залежить від складності виконуваної роботи, пофесійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
За видами заробітна плата поділяється на:
- основну заробітну плату;
- додаткову заробітну плату;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата. Це – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку обслуговування, посадові обов'язки). Для норохування основної заробітної плати працюючим з почасовою оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).
Ри нарахуванні основної заробітної плати працюючим, яким встановлена відрядна оплата праці крім табеля необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи. Для розрахунку заробітної плати спеціалістам за повний робочий місяць потрібно проставити встановлений йому оклад згідно з наказом по підприємству; за неповний робочий місяць – оклад потрібно поділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці і здобуту денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих за табелем робочих днів.
У разі розрахунку заробітної плати робітників за тарифом часову тарифну ставку треба помножити на кількість годин зміни.
Розподіл заробітної плати при бригадній системі оплати праці виконується пропорційно до коефіцієнто-годин тощо.
Додаткова заробітна плата. Це — винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Всі види додаткової заробітної плати обліковуються по середньому заробітку за табелем та відповідними документами.
Премії та заохочування пов’язані з трудовою діяльністю, визначені на основі положення, яке розробляється безпосередньо на підприємствах відповідно до типового.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які наводяться понад встановлення зазначеними актами норм.
Основним документом, який визначає застосування на підприємстві оплати праці, розміри основної, додаткової заробітної плати, преміювання працівників тощо є Положення про оплату праці на підприємство (Додаток А).
Даний документ містить:
- загальні принципи організації оплати праці на підприємстві, системи і форми оплати праці, які застосовуються лдо різних категорій працівників;
- штатний розклад працівників підприємства;
- побудову основної (тарифної) оплати праці за інструкціями по посадах і професіях тарифних ставок і окладів або порядку розрахунку в залежності від показників роботи працівника і підприємства в цілому;
- обумовлені доплати, надбавки і компенсації із зазначенням їх розмірів;
- інші преміальні системи, що використовуються на підприємстві;
- визначений стимулюючий показник, шкала преміювання.
В заключній частині Положення можуть бути викладені питання оскарження прцівниками розміру нарахованого їм заробітку, порядок і строки перегляду.
Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на основі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі” №144 від 22.05.96 р. на виконання заходів щодо реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики.
Форма оплати праці – це спосіб встановлення залежності заробітку працівника від кількості і якості затраченої праці. Витрати праці оцінюються або робочим часом, або кількістю виробленої продукції (обсягом виконаних робіт). Залежно від цього розрізняють дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.
При погодинній формі мірою праці є відпрацьований час. Залежно від фактично відпрацьованого часу і встановленої тарифної ставки або окладу визначається заробіток працівника.
При відрядній формі мірою оплати праці є вироблена робітником (групою робітників) продукція (виконаний обсяг робіт). Оплата праці нараховується у встановленому розмірі за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції.
Право вибору форми оплати праці надано підприємству. На кожному конкретному виробництві повинна застосовуватися та форма оплати праці, яка в щонайменшій мірі відповідає його організаційно-технічним умовам, забезпечує поєднання інтересів окремих працівників з інтересами колективу.
Для підвищення зацікавленості працівника в результатах праці і посилення зв’язку заробітку з конкретними виробничими показниками застосовуються різні системи доплат. Системи оплати праці розрізняються порядком обчислення заробітку працівника.
Погодинна форма оплати праці має дві системи: просту погодинну і погодинно-преміальну.
Проста погодинна система грунтується на даних обліку робочого часу. Заробіток при цій системі оплати праці визначається множенням встановленої тарифної ставки на фактично відпрацьований час. Проста погодинна система, доповнена преміюванням за конкретне досягнення в праці, утворює погодинно-преміальну систему.
Основними системами відрядної форми оплати праці, які застосовуються в сільськогосподарських підприємствах, є пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна. Залежно від форми організації праці ці системи у свою чергу підрозділяються на індивідуальні і колективні (бригадні).
Пряма відрядна система полягає в тому, що заробіток працівнику нараховується за встановленою розцінкою за кожну одиницю якісно виробленої продукції або виконаної роботи. Основним елементом цієї системи є відрядна розцінка, яка встановлюється за кожний вид роботи або робочу операцію виходячи з тарифної ставки, відповідної розряду роботи, і норми вироблення або норми часу на її виконання.
Індивідуальна пряма відрядна система оплати праці, створюючи особисту матеріальну зацікавленість робітників в підвищенні матеріального вироблення, слабо зацікавлює їх матеріально в досягненні високих показників роботи бригади, підрозділу в цілому. Тому на практиці вона частіше застосовується для поєднання як загальних, так і конкретних індивідуальних кількісних і якісних показників роботи. В результаті цього утворюється відрядно-преміальна система оплати праці.
При акордно-преміальній системі оплати праці розмір заробітку встановлюється не за кожну операцію, а за виконання певного комплексу робіт. На виконання цих робіт бригаді, ланці або групі робітників видається акордний наряд-завдання, в якому зазначають обсяг і умови роботи, термін її виконання, розмір оплати праці і умови преміювання. Для визначення загальної суми оплати праці за акордним нарядом заздалегідь складається калькуляція. В ній указують перелік і обсяг робіт, що входять в акордне завдання, діючі розцінки і норми часу на кожну операцію, розрахункову трудомісткість і загальну вартість виконання комплексу робіт.
В основу формування бригад встановлено закріплення певного обсягу робіт не за конкретним працівником, а за всією бригадою, зміною, ділянкою за кінцевим результатом. В бригаді кожний робітник виконує певну роботу і одержує за неї індивідуальний заробіток.
Оплата праці в бригадах може бути відрядно-преміальною або погодинно-преміальною. При відрядно-преміальній системі заробіток колективу складається з таких елементів:
§ Прямий відрядний заробіток за фактично виконану роботу за діючими комплексними розцінками, що встановлені на планово-облікову одиницю кінцевого результату колективної праці;
§ Поточне преміювання за виконання місячних виробничих завдань за затведженими показниками кінцевого результату колективної праці.
Членами колективу можуть нараховуватися разові премії (за упровадження нової техніки, винахідництво і раціоналізацію тощо), а також доплати і надбавки, що носять індивідуальний характер (за роботу в святкові дні, нічний і наднормовий час тощо).
При погодино-преміальній оплаті праці колективу бригади щомісячно видається нормоване завдання, в якому зазначається регламент виконання завдань, умови преміювання. Сума колективної премії встановлюється за одиницю кінцевого результату праці бригади незалежно від її чисельності. Ця форма організації й оплати праці застосовується на роботах з технічного обслуговування устаткування, машин і механізмів на збиранні врожаю.
2 Сучасний стан обліку праці та її оплати в господарстві
2.1 Організаційно — економічна характеристика ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” Ширяївського району Одеської області
Об`єктом дослідження дипломної роботи є Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Мар’янівська” Ширяївського району Одеської області. Підприємство розташоване на території села Мар’янівка, яке знаходиться на відстані 7 км від районного центру с.м.т. Ширяєве та 130 км від обласного центру м. Одеси. Найближча залізнична станція Затишшя знаходиться на відстані 50 км від господарства.
Територія землекористування ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” компактна і являє собою єдиний масив, витягнутий з півночі на південь на 7,5 км і зі сходу на захід – 9 км. Пасовища господарства приурочені до схилів, днищ балок, а також долини річки Середнього Куяльнику.
На території підприємства літом переважають північно-західні вітри, а взимку – північно-західні та південно-східні. Середня швидкість вітру не перевищує 4,4 м/секунду. Дата останніх заморозків – 15 квітня, дата перших заморозків – 21 жовтня. Середня тривалість вегетаційного періоду з температурою(t) більше 5°С – 225 днів, з температурою більше 10°С – 175 днів. За вегетаційний період випадає опадів в середньому 390мм з добовою температурою більше 10°С – 240мм. Середня сума температур за вегетаційний період з температурою більше 10°С — 3030°С.
Господарство знаходиться в зоні з такими несприятливими погодними умовами для сільськогосподарських культур: в літні місяці часто бувають бездощові періоди, засухи. Опади в літній період бувають у вигляді злив, о призводить до змивання ґрунту. В зимовий період при відсутності або недостатньому сніговому покритті пошкоджується та гине озимина. Часті відлиги нерідко супроводжуються відтаненням ґрунту і поновленням вегетації, а наступне похолодання призводить до утворення льодової кірки на полях. Це значно погіршує умови росту озимих культур.
продолжение
--PAGE_BREAK--ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” було створено у 2000 році після реорганізації КСП “Мар’янівське”. Підприємство має власну майстерню по ремонту сільськогосподарської техніки. Крім того, на підприємстві є своя маслобойня та хлібопекарня, які забезпечують жителів села хлібом та олією.
Для того, щоб більш чітко уявити рівень забезпечення ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” виробничими ресурсами, розглянемо дані таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1 Структура земельних угідь в ТОВ “Агрофірма Мар’янівська”
Види угідь
2003р
2004р
2005р
2005р до 2003р, %
га
%
га
%
га
%
Загальна земельна площа, га
3067
100
3067
100
3083
100
100.5
в т.ч. С.г. Угіддя
3067
100
3067
100
3083
100
100.5
з них рілля
2670
87.06
2670
87.06
2668
86.54
99.9
Пасовища
397
12.94
397
12.94
415
13.46
104.5
З даних таблиці 2.1.1 видно, що загальна земельна площа ТОВ “Аграфірма Мар’янівська” в 2005 році порівняно з 2003 роком залишилась практично незмінною, вона збільшилася всього на 0,5%, тобто на 16 га. Сільгоспугіддя також майже не змінилися, площа їх в 2005 році порівняно з 2003 роком також збільшилася на 0,5% або на 16 га.
Майже незмінною залишилась і рілля. Однак площа її зменшилась на 0,1%, тобто на 2 га в 2005 році порівняно з 2003 роком. Площа пасовищ збільшилась на 4,5 % або на 18 га.
Далі розглянемо спеціалізацію ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” в таблиці 2.1.2.
Аналізуючи дані таблиці 2.1.2, можна відмітити, що підприємство спеціалізується на виробництві зерна та молока. Питома вага рослинництва в 2003 році в структурі товарної продукції становила 76,86%, тваринництва – 23,14%, але в 2005 році питома вага рослинництва зменшилась до 67,49% (1922 тис.грн), а питома вага тваринництва збільшилась до 32,51 % (926 тис.грн).
Таблиця 2.1.2 Структура товарної продукції ТОВ “Агрофірма Мар’янівська”
Види продукції
2003р
2004р
2005р
В серед.за 3 роки
тис.грн
%
тис.грн
%
тис.грн
%
тис.грн
%
Рослинництво — разом
2272
76.86
2751
79.72
1922
67.49
2315
75.04
в т.ч. Зернові
686
23.21
2391
69.28
1374
48.24
1484
48.09
з них: пшениця
166
5.62
1544
44.74
864
30.34
858
27.81
кукуруд. на зерно
459
15.53
618
17.91
198
6.95
425
13.78
ячмінь
61
2.06
224
6.49
308
10.81
198
6.41
горох
—
—
—
—
4
0.14
—
—
овес
—
—
1
0.03
—
—
—
—
Соняшник
1401
47.40
285
8.26
487
17.10
724
23.48
Цкрові буряки
146
4.94
—
—
—
—
—
—
Інша продукція рослинництва
39
1.32
75
2.17
61
2.14
58
1.89
Тваринництво — разом
684
23.14
700
20.28
926
32.51
770
24.96
в т.ч. ВРХ
267
9.03
105
3.04
246
8.64
206
6.68
свиней
61
2.06
70
2.03
84
2.95
72
2.32
овець
—
—
1
—
9
—
—
—
Молоко
336
11.37
516
14.95
575
20.19
476
15.42
Вовна
3
0.10
—
—
—
—
—
—
Інша продукція тваринництва
17
0.58
8
0.23
12
0.42
12
0.40
Всього продукції господарства
2956
100
3451
100
2848
100
3085
100
В цілому по підприємству можна побачити зменшення об’ємів товарної продукції на 108 тис.грн. При цьому ми бачимо, що зерно в 2004 році різко підвищилось порівняно з 2003 роком (2394 тис.грн.), а в 2005 році воно зменшилось до 1374 тис.грн.
Обсяг реалізації соняшника в 2003 році склав 1401 тис.грн., а в 2005 році він знизився до 487 тис.грн., цукровий буряк в 2004-2005 роках господарство взагалі не реалізувало. Спостерігається підвищення обсягу реалізації кукурудзи на зерно та ячменю.
В тваринницькій галузі ми бачимо підвищення молока на 239 тис.грн., м’яса свиней на 23 тис.грн., однак обсяг реалізації м’яса ВРХ зменшився на 21 тис.грн., вовну господарство в 2004-2005 роках не реалізувало.
За даними тиблиці ми бачимо процес збільшення питомої ваги тваринництва, рослинництво для господарства виявилось не дуже прибутковим і рентабельним в умовах ринкової економіки України на сьогоднішній день.
Розглянемо основні економічні показники діяльності ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” в таблиці 2.1.3.
За даними таблиці ми бачимо, що в цілому економічна діяльність підприємства не зовсім успішна: відбувається зменшення кількості працівників, виробництва валової продукції, але продуктивність праці в звітному році збільшується порівняно з базисним.
Річний фонд оплати праці збільшився на 26,4%, підвищилась середньорічна оплата праці на 1 працівника на 58%, валовий доход збільшився на 376,5%, валовий прибуток на 41,3%, однак зменшився чистий доход (виручка) від реалізації на 8% та чистий прибуток на 16,3%.
Загальні витрати на оплату праці основного виробництва збільшилися на 9%, за рахунок витрат на виробництво продукції тваринництва (33,6%), однак витрати на виробництво продукції рослинництва зменшилися на 6,6%. Прямі затрати праці на продукцію збільшилися на 19,9% за рахунок затрат праці на продукцію рослинництва (131,8%), але затрати праці на продукцію тваринництва зменшилися на 28,4%.
Виробництво на 1 працівника валової продукції збільшилося на 23,8%, чистого доходу — на 15%, валового прибутку — на 76,9%, чистого прибутку – на4,7%. Затрати праці на 1ц зерна зменшилися на 70,6%, соняшника на 9,8%, молока на 94,2%, однак затрати праці на 1ц вовни збільшилися на 29,6%.
Фондовіддача збільшилася на 29,6 грн., фондоємкість продукції зменшилась на 26,1% — це пов’язано з погодними умовами, що сприяли збільшенню урожайності деяких видів сільськогосподарських культур. Зменшилась фондозабезпеченість на 29,3%, рівень рентабельності зменшився на 8,5%.
Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в ТОВ “Агрофірма Мар’янівська є застосування підприємством обраної облікової політики.
Таблиця 2.1.3 Основні економічні показники діяльності ТОВ “Агрофірма Мар’янівська”
Показники
2003р
2004р
2005р
2005р до2003р, %
Вартість валової продукції, тис.грн.
3138
3293
3108
99.0
Середньорічна чисельність працівників, чол.
225
193
180
80.0
в т.ч.рослинництва
135
115
110
81.5
тваринництва
90
78
70
77.8
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн
2900
2350
2120
73.1
Вироблено валової продукції, тис.грн:
- на 100 га с.г.угідь
102.3
107.4
100.8
98.5
- на 1 робітника
13.9
17.1
17.3
124.5
Річний фонд оплати прці, тис.грн.
432
511
546
126.4
Середньорічна оплата праці 1 працівника, грн
1920
2647
3033
158.0
Валовий доход, тис.грн
737
3715
3512
476.5
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.
3202
3715
2946
92.0
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.
2578
2573
2063
80.0
Валовий прибуток, тис.грн.
624
1142
882
141.3
Чистий прибуток, тис.грн.
227
467
190
83.7
Витрати на оплату праці основного виробництва всього, тис.грн.
345
399
376
109.0
в т.ч.на виробництво продукції рослинництва
211
207
197
93.4
На виробництво тваринництва
134
141
179
133.6
Прямі затрати праці на продукцію всього, тис.люд-год
292
392
350
119.9
В т.ч.на продукцію рослинництва
88
209
204
231.8
на продукцію тваринництва
204
183
146
71.6
Вироблено на 1 працівника, грн.
- валової продукції
13947
17062
17267
123.8
- чистого доходу
14231
19249
16367
115.0
- валового прибутку
2773
5917
4906
176.9
- чистого прибутку
1009
2420
1056
104.7
Затрати праці на 1 ц, люд-год:
- зерна
8.5
1.7
2.5
29.4
- цукрового буряка
14.2
—
—
- соняшника
9.2
27.7
8.3
90.2
- молока
240
199
13.8
5.8
- Приросту ВРХ
96
128
50
52.1
- свиней
—
—
131
- вовни
3
1.8
8.3
276.7
Фондовіддача, грн
1.08
1.4
1.4
129.6
Фодоємкість, грн
0.92
0.71
0.68
73.9
Фондозабезпеченість, тис.грн.
94.6
76.6
68.8
72.7
Фондоозброєність, тис.грн.
12.9
12.2
11.8
91.5
Рівень рентабельності, %
19
143
118
621.1
Облікова політика підприємства – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Формування облікової політики – важливий етап у діяльності підприємства, оскільки від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат підприємства.
В обліковій політиці підприємства відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування керівництво підійшло дуже відповідально, адже від того, які облікові оцінки обрані підприємством, залежать об’єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.
Облікова політика затверджується керівництвом підприємства в наказі “Про облікову політику”(Додаток Б).
Організаційна структура “Агрофірми Мар’янівська” має в своєму складі галузь рослинництва, галузь тваринництва, підрозділ механізації, культурнопобутовий підрозділ та інші обслуговуючі підрозділи. Більш детально структуру господарства розглянемо на рис.1(Додаток В).
В ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” застосовують централізовану систему обліку, тобто подання всіх первинних документів кожного структурного підрозділу в центральну бухгалтерію господарства для опрацювання.
Штат бухгалтерії господарства складається з 8 чоловік, очолює бухгалтерію головний бухгалтер. За кожним спеціалістом закріплено певну ділянку обліку. Структура бухгалтерії зображена на рис.2 (Додаток Г).
Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник і головний бухгалтер.
Обов’язки кожного бухгалтера випливають із робіт, які виконуються в тому чи іншому підрозділі і регламентуються відповідно до сфери діяльності бухгалтера.
2.2 Первинний облік затрат праці та її оплати
Вивчення та узагальнення економічної інформації починається з фіксації господарських операцій та їх документального оформлення, що забезпечує юридичну обгрунтованість даних.
Для обліку праці та її оплати в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Мар’янівська” Ширяєвського району Одеської області застосовують первинні документи державного зразка.
Для контролю за трудовою дисципліною та аналізу використання робочого часу ведуть Табель використання робочого часу (форма №64) [Додаток Д]. Він складається в одному примірнику впродовж місяця окремо по виробничих підрозділах і категоріях працюючих. Табельний облік у відділах, на тваринницькій фермі, рослинницьких бригадах, ремонтній майстерні та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів.
В Табелі зазначають підрозділ, на який повинні відноситись затрати праці. У ньому проставляють за датами відпрацьований час, неявки на роботу із зазначенням причин. Табель є підставою для нарахування оплати праці працівникам з погодинною оплатою праці.
В Табелі записується весь особовий склад підрозділу у встановленій послідовності із зазначенням табельних номерів, присвоєних кожному працівникові, які наводяться у всіх документах по обліку праці та її оплати. У випадку звільнення працівника його табельний номер не присвоюється іншому працівникові протягом 1-2 років. Табельний номер є водночас номером особового розрахунку працівника.
Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні-“ВС”, дні хвороби-“Х”, відрядження-“СВ”, відпустка-“ЧВ” тощо. У Табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного та аналітичного обліку.
Передають табель в бухгалтерію два рази на місяць:
- для коригування суми виплат за першу половину місяця (авансу);
- для розрахунку заробітної плати за місяць.
Для обліку праці працівників рослинництва використовують Обліковий лист тракториста-машиніста (форма №67)[Додаток Ж]. У ньому записують виконані роботи під ту чи іншу культуру склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання.
Обліковий лист заповнюють на кожного тракториста-машиніста на 5, 10, 15 днів, а в період збирання урожаю – щоденно – залежно від того, як це передбачено планом документообігу підприємства. Перед початком роботи, обліковець записує в Обліковому листку прізвище, ім`я та по-батькові, а також табельний номер тракториста-машиніста, назву, марку та інвентарний номер машини, номер поля, назву культури, склад агрегату, прізвище причіплювача, норму виробітку, розцінку, агротехнічні умови виконання роботи і номер бригади (ланки), для якої виконуватиметься робота. По закінченню робочого дня обліковець вказує кількість та якість виконаних робіт, витрати палива, розмір заробітку та зміну. Якщо трактор працює в дві зміни, то на кожного тракториста виписують окремий Обліковий лист. Агроном робить відмітку про якість та строки виконаних робіт. По даним, відображеним в Обліковому листі, роблять розрахунки оплати праці трактористам-машиністам та причіплювачам по кожному виду робіт та в цілому по господарству.
продолжение
--PAGE_BREAK--Окрім Облікового листа тракториста-машиніста з причіплювачем (форма №67) в ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” застосовують Обліковий лист тракториста-машиніста (форма №67б) [Додаток К]. Ця форма використовується в тому випадку, якщо тракторист-машиніст працює без причіплювача. Він відрізняється від Облікового листа форми №67 тільки тим, що тут немає реквізитів для обліку праці причіплювача.
Подорожній лист тракториста (форма №67) використовують для обліку роботи тракторів на транспортних роботах. У цьому документі відображають кількість відпрацьованих годин і днів, пробіг всього та в тому числі з вантажем; кількість перевезених вантажів, вироблених тонно-кілометрів, відпрацьованих машино-днів, умовних еталонних гектарів робіт; витрати палива за нормою і фактично та суми нарахованої оплати праці за її видами.
Для обліку ручних та кінно-ручних робіт застосовують Обліковий лист праці та виконаних робіт (форма №66) [Додаток Л], для ведення обліку по бригаді чи ланці в цілому, та Обліковий лист праці та виконаних робіт (форма №66а) – для ведення обліку по кожному працівнику окремо. В облікових листах відображають назву робіт за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаних робіт та нараховану суму оплати праці. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму виробітку і розцінку. Кількість відпрацьованих коне-днів наводиться в останньому рядку по кожному виду робіт, які здійснювались з допомогою коней.
При відкритті Облікового листа праці та виконаних робіт в бригаді, в ньому записують назву сільськогосподарського підприємства, підрозділ, бригаду, ланку, місяць, рік, прізвище, ім`я та по-батькові кожного члена бригади, вказують табельні номери робітників. Якщо в один день було виконано кілька видів робіт, то для кожного з них виділяється окремий рядок в обліковому листі.
Для визначення суми оплати праці розрахунки роблять по кожному виду робіт. При цьому по кожному виду робіт розцінку за одиницю виробітку множать на обсяг робіт. Якщо розцінка показана за норму виробітку за день, то її необхідно попередньо поділити на норми виробітку та знайдений результат помножити на фактичний обсяг виконаної роботи.
Доплата визначається множенням основної заробітної плати (оплати праці) на відсоток доплати.
В ТОВ ”Агрофірма Мар’янівська” для обліку праці та її оплати в рослинництві ведуть Книгу бригадира по обліку праці і виконаних робіт. Вона складається з двох частин: у першій обліковують виконані роботи і нараховують заробітну плату, а в другій-відпрацьований час та нараховану оплату праці по механізованих і кінно-ручних роботах окремо.
Для обліку праці та її оплати у тваринництві в господарстві розраховують в залежності від кількості та якості отриманої продукції та деяких інших показників. Тому для обліку виробітку та розрахунку заробітної плати використовують дані первинних документів по обліку руху тварин. На основі Акта на оприбуткування приплоду тварин (форма №95) розраховують заробітну плату (оплату праці) дояркам, тваринникам, чабанам та іншим робітникам за оприбуткований приплід телят, поросят, ягнят та інших тварин.
Дані Акта на переведення тварин з групи в групу (форма №97) [Додаток М] використовують для обчислення заробітної плати (оплати праці) телятницям — за поголів`я телят і отриманий приріст живої ваги, скотникам – за збереження молодняку до моменту відбивки.
Відомість зважування тварин (форма №98) [Додаток Н] є основною для визначення приросту живої ваги за звітний термін, за який обчислюється заробітна плата телятницям, скотникам та іншим робітникам тваринництва. Розрахунок отриманого приросту живої ваги проводять у спеціальному документі – Розрахунку визначення приросту живої ваги тварин (форма № 98а) [Додаток П].
На основі Журналу обліку надою молока (форма №112) [Додтаок Р] обчислюють заробітну плату (оплату праці) дояркам, майстерам машинного доїння. Визначену оплату обчислюють також за надій молока від закріпленої групи худоби скотникам, пастухам.
Акт настригу вовни (форма № 115) є первинним документом, в якому відображують кількість отриманої вовни. Він є основою для обчислення заробітної плати (оплати праці) вівчарям. У спеціалізованих господарствах для розрахунку заробітної плати (оплати праці) використовують також дані і інших форм первинних документів.
Зведеним документом для обліку оплати праці по тваринництву в господарстві є Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва (форма №69) для обчислення заробітної плати (оплати праці) з урахуванням відпрацьованого часу та обсягу виконаних робіт, на які встановлені відрядні розцінки. На лицьовому боці розрахунку по кожному працівникові окремо вказується прізвище, ім`я та по-батькові працівника, його посаду, професію, категорію, табельний номер, відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати, а на зворотному – кількість відпрацьованих кожним з них на фермі днів. Складають розрахунок завідуючий фермою та обліковці. Наприкінці місяця його підписує зоотехнік і документ здають в бухгалтерію для складання розрахунково-платіжної відомості.
Для обліку обсягу виконаних робіт, робочого часу і заробітної плати робітників будівельної бригади, використовують Наряд на відрядну роботу (для бригади: форма №70) і Наряд на відрядну роботу (індивідуальний: форма №70а) [Додаток С]. Наряд виписують терміном до одного місяця в одному примірнику. На лицьовому боці Наряду вказують завдання, розряд роботи, норму часу і розцінку за норму часу, та розцінку за одиницю робіт. У Наряді на відрядну роботу (форма №70а), крім того, після виконання робіт записують кількість виготовлених виробів або виконаних робіт, відпрацьований час та суму нарахованої заробітної плати кожного працівника окремо. Заробітна плата між членами бригади розподіляється у табелі пропорційно до обсягу виконаних робіт чи відпрацьованого часу і кваліфікації працівників (їхнього розряду).
Первинний облік оплати праці водіям та облік перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюється Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Мінстату України та Мінтрансу України від 07.08.1996 року №228/253. Цією Інструкцією затверджені такі форми єдиної первинної документації: Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні (форма №1) (міжнародна); Подорожній лист вантажного автомобіля (форма №2) (що діє в межах України). Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водієві під розпис:
- Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні (форма №1) (міжнародна) – на строк відрядження автомобіля і водія для виконання перевезення вантажу у міжнародному сполученні, визначений відповідно до наказу чи розпорядження перевізника;
- Подорожній лист вантажного автомобіля (форма №2) (що діє в межах України) – на один робочий день (зміну) за умови здачі водієм Подорожнього листа за минулий день роботи, на більший строк. Подорожній лист видають тоді, коли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу підприємства.
Подорожній лист легкового автомобіля (форма №3) є підставою для нарахування оплати праці водіям легкових автомобілів, Подорожній лист автобуса (форма №6) – для нарахування оплати праці водіям автобусів.
У випадку простою заповнюють Обліковий лист обліку простоїв (форма №П-16). У ньому вказують час і причини простоїв, а також прийняті заходи по їх усуненню.
Нарахування заробітної плати за чергову або навчальну відпустку, а також звільнення з роботи працівників господарства до закінчення місяця оформляється Розрахунком по заробітній платі (форма №74), де обчислюється середній заробіток за місяць і за день, показуються усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати.
Оплата праці за виконання громадських та державних обов`язків, позапланові нарахування, натуральні видачі та інші виплати, а також утримання із заробітної плати, разові аванси, виплати по виконавчим листам відображають у Відомості інших виплат і утримань (форма №74а).
Нарахування оплати праці може здійснюватись за трудовими угодами та актами виконаних робіт.
Всі первинні документи по нарахуванню оплати праці підписують керівники структурних підрозділів, в яких виконувались відповідні роботи.
Перевірені і затверджені первинні документи з обліку праці та її оплати повинні бути узагальнені і згруповані по кожному працівнику господарства для організації розрахунків з ними.
Нарахована оплата праці в первинних документах в подальшому обліковому процесі повинна бути нагромаджена у двох напрямках:
1. По кожному працівникові – для організації розрахунків по оплаті праці;
2. По об`єктах обліку – для віднесення сум оплати праці по конкретних об`єктах (споживачах).
Для прискорення розрахунків з оплати праці, їх контролю, працівникам бухгалтерії доцільно мати таблиці щодо розмірів тарифних ставок і посадових окладів, таблиці для утримання прибуткового податку, копії колективних договорів, Положення про оплату праці, систематизовані збірники по трудовому законодавству та інші нормативні документи, зразки підписів керівників господарських підрозділів, обліковців та інших осіб, які підписують первинні документи для нарахування заробітної плати.
Первинні документи з нарахованої заробітної плати в бухгалтерії господарства перевіряють з формальної сторони, арифметично і по суті. Неправильно оформлені документи повертають у підрозділи підприємства для дооформлення або переоформлення.
Нарахування заробітної плати за чергову або навчальну відпустку, а також звільнення з роботи до закінчення місяця оформляється Розрахунком по заробітній платі (оплаті праці; ф. № 74), де обчислюється середній заробіток за місяць і день, показуються усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати.
Групування даних про нараховану заробітну плату по кожному працівнику здійснюють у таких облікових реєстрах та документах: Табелі обліку робочого часу (форма №64), Розрахунку нарахованої заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва (форма №69) [Додаток У], Накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (форма №37а) [Додаток Т], Накопичувальній відомості обліку роботи вантажного автотранспорту (форма №38) та Наряду на відрядну роботу (форми №70 і №70а).
Узагальнюючим реєстром, в якому відображаються розрахунки по заробітній платі (оплаті праці) з кожним працівником, є Розрахунково-платіжна відомість (форма №73) та Книга обліку розрахунків по оплаті праці (форма №44) [Додаток Ф].
Розрахунково-платіжну відомість складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.
Облікові і Подорожні листи трактористів-машиністів (форми №67 і №68) групують у Накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (форма №37а). У ній на кожного тракториста-машиніста відкривається своя сторінка, на якій послідовно записують: прізвище, ім`я та по-батькові механізатора, його класність і стаж роботи, марку та господарський номер трактора. В окремих графах на підставі Облікових листів тракториста-машиніста (форма №67) і Подорожніх листів трактора (форма №48) [Додаток Х] за кожну дату відображають кількість відпрацьованих машино-днів, машино-змін, відпрацьовано годин та нараховану заробітну плату.
Накопичувальна відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (форма №38) побудована за тим самим принципом, що і Накопичувальна відомість обліку використання машинно-транспортного парку (форма №37а). В цій Відомості по кожному автомобілю та водію накопичуються дані із Подорожніх листів при виконанні роботи і нараховану заробітну плату. В окремих графах виконані роботи (у тоннах і тонно-кілометрах) розподіляють за споживачами послуг автопарку.
Облік розрахунків з оплати праці в ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” здійснюється на підставі типових форм, затверджених Наказом Мінстату України №144 від 22.05.96 року “Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і сужбовцями по заробітній платі.
На підставі Накопичувальної відомості (форма №38) роблять записи про нараховану заробітну плату у Розрахунково-платіжну відомість (форма №49) та Книгу обліку розрахунків (форма №44).
2.3 Синтетичний та аналітичний облік праці та розрахунків по її оплаті
Відповідно до Плану рахунків облік праці та її оплати обліковують на балансовому рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”. На цьому рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з працівниками по оплаті праці за всіма її видами, а також розрахунки за не одержану працівниками у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).
Рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці” має такі субрахунки:
- 661 “Розрахунки за заробітною платою”
- 662 “Розрахунки з депонентами”
По субрахунку 661 відображають суми нарахованої заробітної плати працівникам підприємства, які належать як до облікового, так і не до облікового складу.
На другому субрахунку відображають суми не виплаченої (депонованої) заробітної плати, які перераховуються з першого субрахунку, якщо працівник з будь-яких причин в установлений термін не одержав нараховану йому суму.
На кредиті субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображаються:
- нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, допоміжних виробництв;
- нарахована заробітна плата робітникам за обслуговування і ремонт обладнання цехів основного виробництва;
- нарахована заробітна плата службовцям та обслуговуючому персоналу;
- нарахована заробітна плата спеціалістам;
- нарахована заробітна плата працівникам житлово-комунального господарства;
- нарахована заробітна плата за впровадження нової техніки, технології, за виконаний ремонт основних засобів;
- суми нарахованої з тимчасоаої непрацездатності;
- суми премій, нараховані за рахунок Фонду економічного стимулювання або Фонду спеціального призначення;
- оплата праці за рахунок коштів Резерву наступних витрат і платежів та інші.
Більш детально приклад нарахування заробітної плати працівникам господарства розглянемо за допомогою Журналу реєстрації господарських операцій, обліку праці та її оплати за березень 2006 року який зображено в таблиці 2.3.1.
Таблиця 2.3.1 Журнал господарських операцій з обліку праці та її оплати в ТОВ «Агрофірма Мар'янівська» за березень 2006 року
№
Зміст операцій
Дт
Кт
Сума
1
Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим на будівництві, придбанні основних засобів, закладанні та вирощуванні багаторічних насаджень, по формуванні основного стада
15
661
1200
2
Нарахувано заробітну плату працівникам рослинництва
231
661
10260
3
Нарахувано заробітну плату працівникам тваринництва
232
661
6523
4
Нарахування заробітної плати за час відпустки
471
661
2200
5
Нараховано суму допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологах та інші виплати за рахунок фонду страхування з тимчасової втрати працездатності
652
661
1200
6
Нарахувано заробітну плату загальновиробничому персоналу
91
661
2600
7
Нарахувано заробітну плату адміністративному персоналу
92
661
4800
8
Нарахувано заробітну плату продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту
93
661
860
9
Нарахувано заробітну плату працівникам, які зайняті на виконанні робіт з ліквідації основних засобів
976
661
540
продолжение
--PAGE_BREAK--
Далі розглянемо нарахування на фонд оплати праці робітника тракториста рільничої бригади ТОВ „Агрофірма Мар’нівська” за березень місяць 2006 року:
ПІБ Оклад
Нарахування Пенсійний фонд, 6,4%
ФСС з тимчас.втрати працездат., 2,9%
ФСС на випадок безробіття 1,6%
ФСС від нещасних випадків 0,2%
Резерв відпусток 2,79%
Антонюк
Н.І.
485
31,33
14,05
7,76
0,97
13,53
При цьому складається кореспонденція:
Дт 231 Кт 65 на суму 54,11грн
Дт 231 Кт 47 на суму 13,53грн
На дебеті субрахунка 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображається виплачена заробітна плата, депонована заробітна плата, відрахований прибутковий податок із заробітної плати працівників і службовців на користь державного бюджету, відраховані аліменти та інші відрахування згідно з виконавчими листами, відрахування з нарахованої заробітної плати до Пенсійного фонду, профспілкових внесків від нарахованої заробітної плати членів профспілкової організації, сплачені дивіденди за акціями, відрахування сум за лікарняними листами, збір на випадок безробіття та інші.
Більш детально відрахування та утримання із заробітної плати розглянемо в Журналі реєстрації господарських операцій з обліку праці та її оплати за березень 2006 року в таблиці 2.3.2.
Таблиця 2.3.2 Журнал господарських операцій з обліку праці та її оплати в ТОВ «Агрофірма Мар'янівська» за березень 2006 року
№
Зміст господарських операцій
Дт
Кт
Сума
1
Утримано із заробітної плати працівників за допущений брак
661
24
240
2
Виплачено заробітною платою допомога з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологах, сум наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам, премій
661
301
18640
3
Утримано із заробітної плати працівників:
- неповернені підзвітні суми
- за відшкодування підприємству завданих збитків в результаті нестач, втрат від псування цінностей, розкрадання
- за виконавчими листами та інші утримання за згодою працівників
661
661
661
372
375
377
120
340
1080
4
Утримання із заробітної плати працівників прибутковий податок
661
641
2423
5
Утримано із заробітної плати працівників:
- внески до Пенсійного фонду
- внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- внески на обов’язкове страхування на випадок безробіття
- профспілкові внески
661
661
661
661
651
652
653
685
562
320
113
226
6
Утримано із заробітної плати вартість виданих у рахунок оплати праці продуктів і наданих послуг
661
701,703
86
7
Депоновні суми невиданої заробітної плати
661
662
620
8
Виплачена депонована заробітна плата з каси
662
301
620
Розглянемо утримання із заробітної плати працівників ТОВ „Агрофірма Мар’янівська” за березень 2006 року.Для цього беремо одного працівника, заробітна плата якого більша за прожитковий мінімум та іншого із заробітною платою меншою за прожитковий мінімум.
Таблиця 2.3.3 Розрахунок сум утримання із заробітної плати працівників ТОВ “Агрофірма Мар’янівська” за березень 2006 року
ПІБ Оклад Утримання
Пенсійний фонд, 2% (1%)
ФСС з тимчас.втрати працездат.,1 % (0,5%)
ФСС на випадок безробіття 0,5%
Прибутковий податок 13%
Арістов М.Б. 791
16
8
3,95
99,20
Антонюк В.Ф.
350
7
1,75
1,75
21,39
Розрахунок суми прибуткового податку:
(791-16-8-3,50)*13% = 99,20
(350-7-1,75-1,75-175)*13% = 21,39
На кредиті субрахунку 662 “Розрахунки з депонентами “ відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо працівникам підприємства.
На дебеті субрахунку 662 “Розрахунки з депонентами” відображаються видачі депонованих сум.
По рахунку 66 може бути розгорнутий залишок: кредитовий, який відображає заборгованість господарства працівникам підприємства по заробітній платі, або дебетовий, що показує заборгованість працівників господарству по заробітній платі.
Відображення в обліку оплати праці в бухгалтерському обліку відповідає П(С)БО 16 “Витрати”.
Основні господарські операції по нарахуванню, утриманню та виплатою заробітної плати з приміненням рахунків класу 9 “Витрати діяльності”.
Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці ведеться в Журналі-ордері форма №10.2 с.-г [ДодатокЦ]
Журнал-ордер відкривається на місяць. В Журналі-ордері форма №10.2 с.-г. відображують нараховану заробітну плату та пов`язані з нею суми відрахувань на соціальні заходи та забезпечення майбутніх витрат. Крім того, в Журналі-ордері форма №10.2 с.-г. виділено окремий розділ для відображення дебетових оборотів по рахунках 47,65,66. Підставою для відображення дебетових оборотів є Розрахунково-платіжні відомості або Книга обліку розрахунків з оплати праці.
Розподіл оплати праці та відрахувань на соціальні заходи по об`єктах обліку відображуються у Зведеній відомості нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об`єктах обліку форма №10.2.1 с.-г. Ця відомість складається на підставі первинних документів з обліку праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку витрат. В ній відображують кількість відпрацьованих людино-годин, суму нарахованої оплдати праці та відрахувань від неї на соціальні заходи. Відомість є підставою для записів у Виробничі звіти, Відомість аналітичного обліку (форма №10.2.4 с.-г.) по рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” і складання Журнала-ордера форма №10.2 с.-г.
Для контроля за використанням фонду оплати праці і станом розрахунків з оплати праці з робітниками і службовцями складається відомість форма №10.2.3 с.-г. Ця відомість складається на підставі показників розрахунково-платіжних відомостей за звітний місяць або Книги розархунків з оплати праці.
У відомості узагальнюються дані загалом по підприємству: про суму нарахованої заробітної плати, суми оплати праці виданої готівкою в поточному місяці, про розміри депонованої заробітної плати, а також суми утримань за їх видами. За даними цієї відомості виписується чек на отримання грошових коштів з поточного рахунку в банку, а також для перерахування до бюджету прибуткового податку, утриманого із заробітної плати та інші утримання. За цією самою відомістю складають довідки про використання фонду оплати праці. Підсумок нарахованої оплати праці за Відомістю форма №10.2.3 звіряють з показниками Журнала-ордера форма №10.2 с.-г. Суми виплат і утримань з оплати праці звіряють з Журналами-ордерами №1 с.-г., №7 с.-г., №8 с.-г.
Схему звірки записів Журналу-ордера № 10.2 с.-г. по рахунку 66 розглянемо на рисунку 3 [Додаток Ч].
Надходять первинні документи в бухгалтерію підприємства і обробляються у відповідності до схеми документообігу зображеному на рис. 4 [Додаток Ш].
3 Аудит обліку праці та її оплати
3.1 Організація і методика аудиту нарахування оплати праці на підприємстві
Результативність аудиторських процедур, проведених у ході перевірки розрахунків з оплати праці, багато в чому залежить від правильного визначення послідовності дій аудиторів. Для цього їм необхідно поставити ряд завдань, які дають можливість охопити перевіркою роботу всіх підрозділів та окремих рпацівників підприємства, яку беруть участь у здійсненні розрахунків з оплати праці або що мають пов’язану з цим процесом інформацію.
Основні завдання аудиту оплати праці:
- контоль організації обліку робочого часу й вироблення (виконаного обсягу робіт) на підприємстві;
- перевірка обгрунтованості нарахування заробітної плати співробітникам підприємства;
- перевірка роботи розрахункового відділу бухгалтерії з погляду правильності визначення сум нарахованої заробітної плати й утримань із неї;
- перевірка вірогідності даних бухгалтерського обліку операцій з оплати праці.
Вирішення кожного з поставлених завдань потребує від перевіряючого розгляду певного кола питань.
Ще до початку роботи, з метою вибору оптимальної методики перевірки, аудитори повинні чітко знати, які документи будуть основними джерелами контролю.
Основними джерелами аудиту розрахунків з оплати праці можуть бути:
· накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення);
· листки по обліку кадрів;
· особисті картки працівників;
· табелі обліку робочого часу;
· наряди на вірядні роботи;
· рапорти про вироблення;
· складська документація про оприбуткування продукції;
· акти приймання виконаних робіт;
· розрахункові й платіжні відомості;
· касові документи;
· відомості нарахувань й утримань по окремих групах працівників;
· відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати;
· журнал-ордер №5;
· головна книга й баланс;
· готова продукція на складі.
При виконання перевірки розрахунків з оплати праці найчастіше використовуються такі прийоми контролю:
· взаємна перевірка;
· нармативна перевірка;
· техніко-економічні розрахунки;
· логічна перевірка;
· арифметична перевірка;
· перевірка кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку.
Виходячи з наведеного переліку використовуваних прийомів, можна сміливо стверджувати, що на цій ділянці контрольних робіт переважає документальна перевірка. Фактичний контроль використовується в основному для підтвердження обгрунтованості нарахування заробітної плати за виготовлення певного обсягу продукції.
Аудиторська перевірка нархування оплати праці здійснюється за такими напрямками:
- формування та використання фонду оплати праці;
- розрахунки з оплати праці.
Аудит обгрунтованості визначення, формування та використання фонду оплати праці включає:
· дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці;
· вибір раціональних форм оплати праці;
· своєчасне впровадження прогресивних розцінок;
· обгрунтованість розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах;
· доцільність впровадження контрактної форми оплати праці;
· структуру джерел формування фонду оплати праці;
· ефективність використання фонду оплати праці та правильність відображення його у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;
· наявність та правильність оформлення документів та регістрів обліку, на підставі яких нараховувалась заробітна плата;
· правильність нарахування оплати праці готівкою та в натуральній формі.
На початковому етапі аудиторської перевірки з’ясовується правильність записів в особистих справах працівників, наявності трудових книжок, штатного розкладу, правильності використання тарифних сіток, ставок, розцінок та надбавок при обчисленні заробітної плати; оформлення документів, на підставі яких нараховувалася заробітна плата (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, контрактів, розрахунково-платіжних відомостей, відповідних записів у обліку).
продолжение
--PAGE_BREAK--При перевірці обгрунтованості, визначення фонду оплати праці, перш за все, аудитором з’ясовується дотримання підприємством законодавчих та нормативних актів з нарахування заробітної плати, а також використання внутрішньогосподарських документів з оплати праці.
Аудитором аналізується доцільність і прогресивність форм і систем оплати праці. Під час аудиторської перевірки встановлюється правильність посадових окладів і ставок з погляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці. Дотримання відповідності посадових окладів і ставок встановлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом, нормативами за групами підприємств та розмірами реалізації продукції.
Метою аудиторської перевірки обгрунтованості визначення фонду оплати праці є виявлення резервів скорочення витрат на оплату праці та раціональність використання коштів.
Аудит розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах повинен здійснюватися на основі прогнозних обсягів робіт, нормативів затрат часу, затверджених підприємством, а також посадових окладів, тарифних ставок, положень з оплати праці. Аудитору слід пам’ятати, що правильність застосування тарифних ставок потрібно перевіряти при погодинній оплаті праці, виконання кількісних і якісних показників роботи, норм і розцінок – при відрядній. Аудитору ретельно слід перевірити табель обліку використання робочого часу.
При його перевірці особливу увагу слід звернути на наявність вигаданих (підставних) осіб, яким нараховують заробітну плату.
Насамперед звертається увага на належне заповнення табелів обліку робочого часу на предмет наявності повного списку працівників окремого підрозділу підприємства, табельного номера кожного співробітника. У табелі повинні бути відзначені також усі явки, неявки, запізнення, понаднормовий час, час простоїв і т.д.
Додаткову інформацію про простої можна одержати в листках про простої, а кількість понаднормових робіт перевіряється в листках на доплату.
Вивчення первинної документації з обліку робочого часу й системи внутрішнього контролю над дотриманням графіка робочого дня дає підстави перевіряючому робити висновки про відношення адміністрації підприємства до раціонального використання робочого часу й об’єктивності даних, про відпрацьований час, які надаються в бухгалтерію як база для нарахування заробітної плати робітникам-погодинникам.
Особи, які виконують перевірку первинної документації, повинні бути надто уважні, оскільки в таких документах здійснюються початкові розрахунки заробітку працівників.
Насамперед, проводиться вибірковий контроль відповідності застосовуваних розцінок розряду робітника-відрядника. Потім вивчається дотримання нормативів робочого часу, що повинен бути витрачений на виготовлення одиниці виробу.
У нарядах на відрядні роботи й інші первинні документи з обліку вироблення одночасно відображаються розцінки, кількість виготовленої продукції і заробіток кожного працівника, тому аудитору необхідно самостійно розраховувати суму заробітку окремих робітників і підсумковий заробіток у рамках одного документа.
Дані про вироблення в нарядах, рапортах, маршрутних картках порівнюються з даними прибуткових документів на складі за той самий часовий період. Якщо виявлено розбіжності між складськими документами й первинними даними про вироблення, то робиться висновок про ймовірність приписок, незаконних виплат заробітної плати і, як наслідок, заниження оподатковуваного прибутку.
Контрольні дії, проведені в ході вирішення першого завдання, дають перевіряючим підставу судити про те, наскільки близькі до дійсності дані первинного обліку вироблення на підприємстві за період, що обраний для перевірки.Значні розбіжності найчастіше приводять аудиторів до ухвалення рішення про перехід від вибіркової перевірки до суцільного способу контролю.
Завдяки повному охопленню міжревізійного періоду можна визначити величину збитку, нанесеного підприємству. Для цього може бути організоване проведення позапланової тематичної перевірки розрахунків з оплати праці.
Аудитори повинні перевірити дотримання на підприємстві всії умов, за якими можна судити про обгрунтованість нарахувань по заробітній платі і, як наслідок, законність цих операцій.
Контролери вивчають наявність належним чином заповнених табелів, нарядів, рапортів, маршрутних карт, які містять інформацію про відпрацьований час і виготовлену продукцію по підрозділах і категоріях працюючих. Розкриттю порушень сприяє хронологічна перевірка документації про нарахування заробітної плати й первинних документів, у яких відбито дані про вироблення або відпрацьований час.
З ініціативи аудитора здійснюються разові перевірки реальності виконання робіт, по яких нарахована й виплачена заробітна плата в періоді, що перевіряється. Із цією метою проводиться візуальний огляд і контрольні обмірювання будівельних робіт, звірення кількості продукції, виготовленої в цехах і оприбуткованої на складі за день. За допомогою такого контролю аудитори часто розкривають факти завищення кількості виготовленої продукції (виконаного обсягу робіт) або, у деяких випадках повну відсутність результатів праці працівників підприємства.
Одним з варіантів необгрунтованого нарахування зарплати виступає використання в розрахунковому відділі завищених окладів або розцінок при вирахуванні сум оплати праці працюючих. Джерелами аудиту, які дозволяють виявити невідповідність установлених на підприємстві окладів і розцінок є: штатний розклад, тарифно-кваліфікаційні довідники, відомості нарахування заробітної плати.
З метою правильності визначення фонду оплати праці аудитору слід перевірити включення до нього різних доплат: за стаж роботи, звання мастера, клас кваліфікації, суміщення професій, персональних надбавок, якість виконаних робіт тощо.
Важливим етапом аудиту є перевірка дотримання підприємством інструкції про кошти, що відносяться до фонду оплати праці та джерел формування фонду, а також правильності відображення їх у обліку та фінансовій звітності.
При подальшій перевірці необхідно аудитору з’ясувати правомірність відображення в обліку та зітності наданих працівникам пільгових виплат; додаткових відпусток понад ті, що передбачені законодавством; надбавок до пенсій; надання матеріальної допомоги; дивідендів, процентів на акції.
Контроль обгрунтованості нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності допускає вивчення документів, що свідчать про хворобу працівника. Аудитори перевіряють наявність листків про тимчасову непрацездатність і порівнюють строки хвороби конкретних працівників зі строками нарахування допомоги.
Обгрунтованість нарахування заробітної плати працівникам за час чергової відпустки контролюється за допомогою вивчення розпорядницьких документів про надання відпустки конкретним особам, оцінок відділу кадрів в особистих картках працівника.
Аудиторська перевірка обгрунтованості визначення фонду оплати праці обумовила необхідність з’ясування його використання згідно з обсягом виконаних робіт.
Аудиторську перевірку використання фонду оплати праці потрібно здійснювати не лише в цілому на підприємстві, а й за категоріями працівників та виробничими підрозділами.
3.2 Організація і методика проведення аудиту розрахунків з працівниками по оплаті праці
Одним з основних завдань аудиторської превірки є аудит розрахунків з праціваниками по оплаті праці.
Аудиторська перевірка обліку розрахунків з оплати праці здійснюється аудитором згідно типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі” №144 від 22.05.1996 р. на виконання заходів щодо реалізації державної програми перходу України на міжнародну систему обліку і статистики.
Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор керується „Кодексом Законів України”, Законом України „Про оплату праці”, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 1995 р. № 144/95 – ВР (зі змінами та доповненнями до нього відповідно до Постанови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50/97 – ВР), а також Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11. 12. 1995 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників. Зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату № 171 від 07. 07. 1995 р.
Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають перевірці, є:
· чисельність працівників, їхні професії та кваліфікація;
· витрати робочого часу у людино-годинах, людино-днях;
· кількість виготовленої продукції;
· розмір фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань;
· нарахування премії, відпусток;
· розмір ідрахувань за їх видами та інші.
Виходячи з цих показників праці та заробітної плати, аудитор повинен перевірити:
· дотримання законодавства щодо організації ведення бухгалтерського обліку;
· реальність відображення у первинних документахта формах звітності чисельності працівників та середньо спискової чисельності працюючих на підприємстві;
· правильність визначення обсягів виконання робіт;
· наявність у документах обліку осіб, що не брали участі у виконанні робіт;
· достовірність відображення у документах обліку виконання робіт;
· ідентичність даних аналітичного обліку з оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунку 66 „Розрахунки з оплати праці” у Головній книзі й балансі на однакову дату та підписів у відомості й особовій справі;
· законність доплат і надбавок до основної заробітної плати;
· правильність підрахунків підсумків у первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності;
· реальність віднесення витрат з оплати праці на собівартість продукції;
· відповідність даних відомостей на виплату заробітної плати тарифікаційним спискам працівників і відсутність у відомостях підчисток, необумовлених виправлень та підписів керівника та бузхгалтера.
Перевірка здійснюється вибірковим методом. Результат перевірки – визначення зон найвищого ризику, що обумовлено: існуванням підприємства (наявний ризик), постановкою внутрішньогосподарського контролю (ризик контролю) і ризиком з вини аудитора (ризик ге виявлення помилок).
При перевірці чисельності працівників підприємства аудитор повинен звернути увагу на правильність визначення середньо спискової чисельності та відображення її у фінансовій звітності.
Середньо спискова чисельність працівників на місяць встановлюється шляхом підсумку числа працівників за кожний календарний день і діленням на повне число календарних днів у даному місяці. Фактична чисельність перевіряється шляхом співставлення наявності трудових книжок працівників та табеля обліку робочого часу.
Правильність визначення обсігів виконання робіт, наявність приписок аудитору необхідно перевірити на основі розрахунків основної і додаткової оплати праці (премій, доплат, надбавок) за категоріями працівників.
Для перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати аудитору насамперед слід ретельно ознайомитися зі встановленими нормами для різних видів оплат.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій передбачених законодавством і угодами. Вибіркови методом аудитором проводиться превірка правильності застосування тарифних ставок, розцінок та розрахунки сум нарахованої оплати праці, при виявленні порушень всі первинні документи потрібно перевіряти в суцільному порядку.
Перевірка документів спрямована на те, щоб виявити раельність відображення робіт, правильність визначення їх обсягів, строків виконання, норми виробітку, суми нарахованої заробітної плати, включаючи доплати та надбавки. З цією метою поряд з перевіркою документів з обліку праці застосовується зустрічна перевірка взаємопов’язаних документів і облікових записів.
Аудиторська перевірка оплати праці, що нарахована працівникам за ствановленими окладами, повинна бути спрямована на відпрацьований працівником час і відповідність фактично одержаних сумокладу, штатному розкладу або наказу по підприємству.
Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці аудитору необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період, що ретельно перевіряються.
При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.
Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за тарифом, годинну ставку треба помножити на кількість годин зміни. При цьому аудитор повинен перевірити правильність розрахунків з оплати праці в первинних документах та відповідність розрахованих сум в розрахунково-платіжних відомостях.
При аудиті виплат заробітної плати за трудовими угодами аудитору потрібно перевірити обсяг виконаних робіт; правильність розцінок та сум, що виплачені після закінчення робіт; дотримання строків виконання робіт та відповідність їх обсягам робіт, що вказані в трудовій угоді; правильність і повноту проведення розрахунків за виконані роботи.
При виявленні забракованої продукції аудитор перевіряє правильність її оплати. При цьому слід з’ясувати, з чиєї вини виник брак, тому що повний брак з вини працівника не підлягає оплаті, а не з вини працівника оплачується за рівнем, нижчим 2/3 тарифної ставки встановленого окладу або розряду.
При випадках заробітної плати, що базується на мінімальному розмірі, аудитору слід перевірити фактично нараховану суму оплати праці, маючи на увазі, що оплата праці працівників на повинна бути нижчою від встановленого мінімуму заробітної плати.
Під час аудиторської перевірки аудитор повинен зосередити увагу на обгрунтованості основних форм додаткової оплати – доплати за стаж, надбавки до тарифних ставок, доплати за класність, за ненормований робочий день, підвищених розцінках тощо.
При аудиті підвищених розцінок, необхідно з’ясувати наявність положення, де вони мають місце та перевірити їх обгрунтованість.
Перевіряючи правильність доплат за заміщення посади необхідно з’ясувати підставу для такої доплати, наявність наказу керівника, тривалість заміщення понад 12 робочих днів і відсутності обов’язків заступника згідно із штатним розкладом.
Перевірка виплат премій, основних працівників та адміністративно – управлінського складу, грунтується на нормативах підприємства, якими затверджено порядок преміювання і джерела його покриття. При цьому аудитору необхідно враховувати нормативи підпиємства, якими затверджено порядок преміювання працівників та джерела його покриття. Аудитор повинен пам’ятати, що перевірку необхідно проводити у двох напрямках: преміювання працівників підприємства і адміністративно-управлінського апарату.
Аудит правомірності виплат премій за загальні показники в роботі, базується на встановленні достовірності даних про кнцеві фінансові результати, досягненні прогнозного рівня валового доходу, реалізації продукції в цілому по підприємству та за окремими підрозділами.
Аудитор повинен перевірити правомірність віднесення витрат по оплаті праці на собівартість продукції. При цьому слід керуватись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” та інших нормативних документів.
Правомірність віднесення витрат на оплату праці обумовлює перевірку обгрунтованості затрат на оплату відпусток працівників.
При аудиторській перевірці слід враховувати, що нарахування резерву на оплату відпусток не носить обов’язкового характеру. Якщо на підприємстві згідно з наказом про облікову політику рівномірний розподіл відпусток на протязі року, то фактичні витрати на оплату відпусток списуються на собівартість продукції по мірі надання працівникам відпусток. У випадках, коли сума нарахованих і сплачених відпускних працівникам у звітному періоді відноситься до наступного звітного періоду, вона повинна включатися до складу фактичних витрат на оплату праці у місяці, що наступає за звітним.
продолжение
--PAGE_BREAK--Перевіряючи правомірність нарахування заробітної плати і віднесення їх на собівартість продукції, аудитору необхідно перевірити правильність відрахувань до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування та на випадок безробіття. Крім того при аудиторській перевірці з’ясовується повнота та правомірність розрахунків за встановленими нормативами.
Наступним етапом аудиторської перевірки є правильність утримань із заробітної плати. Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Обов’язкові утримання включають прибутковий податок за шкалою податку (до 17 гривень не оподатковується); утримання до Пенсійного фонду (1 %, якщо загальна сума нарахованої заробітної плати становить до 150 гривень, 2 %, якщо сума більше 150 гривень); утримання на випадок безробіття (0,5 % від нарахованої суми); утримання за виконавчими листами. Загальний розмір утримань із заробітної плати не може перевищувати 20 %, а в особливих випадках – 50 % заробітної плати. В першу чергу перевіряється правомірність утримання прибуткового податку з кожного працюючого та загальної суми податку.
При цьому аудитор з’ясовує відповідність ставок прибуткового податку, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, ставкам, що застосовуються в розрахунках утримань з заробітної плати з окремого працівника.
При перевірці правильності визначення сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню, отриманого як в натуральній так і в грошовій формі, аудитору необхідно перевірити повноту оподаткування доходу і правомірність застосування ставок оподаткування.
Особливу увагу аудитору слід приділити перевірці повноти включення в оподаткований доход сум, що підлягають оподаткуванню (сум матеріальної допомогт, що перевищує встановлений нормати; правильності проведення перерахунків прибуткового податку по закінченні року і відповідних донарахувань або утримань). Аудитору слід пам’ятати, що на пізніше строку отримання коштіву банку на оплату праці, повинні перераховуватись до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за попередній місяць.
При перевірці необхідно звірити суми платіжного доручення на прерахування до бюджету прибуткового податку з фактично нарахованих сумою податку.
Аудиторській перевірці підлягають суми утримані із заробітної плати за виконавчими листами, за письмовими дорученнями про переказ страхових внесків, відшкодування матеріального збитку, заподіяного матеріально відповідальними особами тощо.
Джерелами перевірки є розрахункові, платіжні відомості, книги особових рахунків, виконавчі листи та інші первинні документи. Крім цього, аудитор повинен перевірити своєчасність нарахування утриманих сум за призначенням.
При аудиторськіій перевірці оплати праці аудитору необхідно з’ясувати наявність депонованих сум у платіжних відомостях та реєстрах депонованих сум, які необхідно порівняти з книгами обліку розрахунків із депонентами.
Аудитору слід встановити відповідність невиплаченої суми, вказаної в книзі, з платіжними відомостями на виплату депонованих сум і розрахунковою відомістю та реальність виплати депонованих сум. З цією метою необхідно аудитору порівняти суми з реєстрів депонованих сум, платіжних відомостей, книг обліку розрахунків із депонентами та суми депонованої заробітної плати у видаткових касових ордерах. Крім того, необхідно в результаті аудиторської перевірки з’ясувати повноту та своєчасність перерахування депонованих сум в бюджет.
На останньому етапі аудитору слід перевірити ідентичність даних аналітичного обліку щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунка 66 „Розрахунки з оплати праці” у Гтоловній книзі й балансі на початок та кінець зітного періоду.
З цією метою звіряють сальдо на перше число відповідного місяця у Головній книзі й балансі з підсумковими сумами (сумами до видачі) розрахунково-платіжних відомостей. Причинами розходжень можуть бути: перекручення даних внаслідок зловживань (виключень виплат, утримань); неповного утримання авансів; повторного списання грошових документів із внесенням виплат у дебет рахунка 66 „Розрахунки з оплати праці”; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо з однієї розрахункової відомості в іншу.
3.3 Автоматизація обліку праці та розрахунків по її оплаті
Сучасний стан переходу економіки України до ринку, який характеризується станом виробництва і поглибленням кризових явищ в економіці, зниженням життєвого рівня населення, офіційним безробіттям та розладом фінансової системи, вимагає пошуку шляхів забезпечення високого рівня добробуту народу на основі раціональної організації оплати праці й достатньої кількості робочих місць, комплексного реформування всіх складових систем економічних відносин тощо.
Більшість факторів, що заважають успішному розвитку підприємств, пов’язані з проблемами організації управління. Саме тому задачі оптимізації управління на сьогоднішній день є найбільш актуальними. В умовах використання сучасних інформаційних технологій бухгалтерський облік та бухгалтерська інформація використовуються значно ширше, ніж традиційні. Це не тільки отримання бухгалтерських та податкових документів, але і інформація, яка широко використовується для аналізу господарської діяльності, оперативної оцінки, прийняття управлінських рішень, оцінки прийнятих рішень тощо.
Одним із основних шляхів реформування та удосконалення обліку є автоматизація.
Облік праці та її оплати, як найбільш трудомістку ділянку роботи механізують однією з перших. Це дає змогу своєчасно одержати точну інформацію про витрати фонду заробітної плати (оплати праці), матеріального заохочення, про стан розрахунків із працівниками, органами соціального страхування тощо.
На підприємствах України функціонують різні автоматизовані системи обліку праці та її оплати. АРМ бухгалтера по обліку праці та її оплати дозволяють комплексно розв`язувати всі задачі, поставлені перед даним участком обліку і видавати інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.
Для автоматизації бухгалтерського обліку використовується різноманітна кількість спеціальних програм, основними з яких є: “1С: Бухгалтерія”, “Парус – Підприємство”, “Галактика” тощо.
Програма “Галактика” є багатокористувальницькою системою автоматизації управління підприємством, яка охоплює всі аспекти його внутрішньої і зовнішньої господарської діяльності.
Програма “Парус – Підприємство” є комплексною програмою автоматизації бухгалтерського та податкового обліків підприємств малого та середнього бізнесу. Вона складається з трьох модулів: Адміністратор, Бухгалтерія та Реалізація, кожен з яких містить один або декілька додатків, тобто програм, що працюють в ОС МS Windows.
Програма “1С: Бухгалтерія” – це програма спеціального призначення, яка використовується для організації синтетичного та аналітичного обліків, підготовки звітних форм та первинних документів. Ця програма є однією з найбільш розповсюджених, оскільки вона може настроюватися самим бухгалтером на особливості бухгалтерського обліку стосовно свого господарства, на будь-які зміни законодавства та форм звітності. Програма дозволяє автоматизувати різні розділи обліку: касу, банк, матеріали, товари, основні засоби, розрахунки з організаціями, заробітну плату та інші. Програма відмічається зручністю в роботі, швидкістю проведення операцій та легкістю засвоєння.
Програма „1С: Бухгалтерія” являється найбільш розповсюдженою й універсальною програмою для ведення бухгалтерського обліку на сучасних підприємствах. Вона відрізняється зручністю в роботі й повною настроєністю для всіх систем бухгалтерського обліку.
Програма „1 С: Бухгалтерія” дозволяє виконувати реєстрацію облікової інформації кількома способами:
- введення проводок вручну;
- використання механізму типових операцій;
- введення документів з наступним формуванням проводок.
Існують також і спеціалізовані програми по розрахункам та обліку праці та її оплати, а також по управлінню персоналом. Серед таких програм можна виділити програму Парус-Зарплата 7.40 та програму Парус-Кадры. Парус-Зарплата 7.40 призначена для роботи на підприємствах любої форми власності незалежно від розміру. Ця система може працювати як відокремлений елемент автоматизації фінансово-господарської діяльності підприємства, так і в комплексі з іншою програмною продукцією. За допомогою системи Парус-Зарплата легко автоматизувати процес нарахування заробітної плати на всіх етапах, а саме: друкування різноманітних довідок по зарплаті(в тому числі форму 8-ДР); ведення особових рахунків працівників; інтеграція з програмою СПОВ для здачі звітів по персоніфікації в Пенсійний фонд; розрахунок зарплати, в тому числі з урахуванням норм робочого часу та виробітку, з використанням валюти; облік виплат по відомостям та ВКО; перерахунок заробітної плати за попередні місяці; розрахунок відпусток, допомог по тимчасовій непрацездатності та на дітей; розрахунок прибуткового податку, пенсійного збору, виплат по виконавчим листам, утримання по позикам; розрахунок нарахувань на зарплату (податки, фонди тощо); формування та друкування списків допоміг, лікарняних, відпускних та інших виплат, накопичу вальних відомостей по заробітній платі в різних розрізах та інше.
Найбільш придатною для аграрних підприємств є конфігурація «Агрокомплекс» програми “1С; Бухгалтерія 7.7”, яку я пропоную ввести в ТОВ “Агрофірма Мар’янівська”. В господарстві є одне автоматизоване робоче місце, однак цього мало для автоматизації обліку, тому я пропоную придбати ще 3 комп'ютери для удосконалення бухгалтерського обліку і аудиту.
Стадії й етапи розробки інформаційних систем визначені відповідним державним стандартом (ГОСТ 34.601-90).
Наведені в державних стандартах етапи можна об’єднати в три основних:
· Вивчення особливостей господарської діяльності підприємства
· Проектування системи й узгодження проекту;
· Впровадження й удосконалення проекту.
На етапі вивчення особливостей господарської діяльності силами самого підприємства проводиться експрес-обстеження стану підприємства і визначення попереднього бюджету створення комп’ютерної інформаційної системи, а також укладється договір з генеральним підрядником.
Мета цього етапу створення КСБО – отримати об’єктивну інформацію про діяльність підприємства й обгрунтувати необхідність створення КСБО. При цьому формулюють вимоги користувача до майбутньої системи. Під час обстеження з’ясовується документообіг, форми первинних та звітних документів, методики розрахунку окремих показників. Обстеження має виявити проблеми, розв’язування яких можливе за допомогою засобів комп’ютерної техніки, дати оцінку доцільності створення КСБО.
На етапі проектування системи й узгодження проекту консалтингова фірма – системний інтегратор на основі матеріалів системного проекту спільно із спеціалізованим підрозділом підприємства виконує роботи з реорганізації діяльності підприємства, а також розробляє системний проект КСБО. У системному проекті, як правило, представляють:
· Фукціонально-інформаційні моделі раціональних бізнес-процесів;
· Схеми внутрішнього та зовнішнього документообігів;
· Альбом форм вихідних та вхідних документів;
· Логічну структуру інтегрованої бази даних; структуру бази документів;
· Функіональні й інформаційні специфікації типових автоматизованих робочих місць;
· Функціонально-інформаційні моделі процедур документообігу тощо.
Підготовка підприємства до комп’ютеризації починається з видання наказу про зміни в його структурі, документообігу, у розподілі обов’язків між працівниками, про перехід на нову технологію обробки облікової інформації.
На стадії проектування формулюють вимоги до створюваної КСБО. Для цього необхідно забезпечити співпрацю широкого кола фахівців – юристів, програмістів, інженерів, керівників підрозділів, а також майбутніх користувачів системи, які безпосередньо будуть працювати з КСБО. Під час проектування уточнюють процедури взаємодії облікового персоналу і напрями руху документів у системі, узгоджують і затведжують форми необхідних звітів, складають проектну документацію. При цьому фірма-розробник програмного забезпечення, аналізуючи технологію роботи бухгалтерії замовника та структуру системи бухгалтерського обліку, пропонує заходи з перерозподілу виконавців між ділянками роботи й організації їх взаємодії.
На етапі впровадження й удосконалення системи відбувається укладання угод та поставка технічних інструментальних програмних засобів для служби підтримки нової системи, а також організація навчання спеціалістів. У межах цього етапу відбуваються:
· Укладання угоди та розробка прикладного програмного забезпечення;
· Організація робіт із створення телекомунікаційної системи підприємства;
· Проведення навчання та семінарів спеціалістів, керівників середньої ланки, а також вищого керівництва;
· Укладання угод і придбання устаткування інформаційної системи підприємства, встановлення та монтаж, пусконалагоджувальні роботи;
· Пробно-промислова експлуатація додаткового програмного забезпечення, що реалізує функції підсистем.
Після того, як проект КСБО створено, необхідною умовою його успішного впровадження є вдалий підбір працівників та їх підготовка до роботи з інформаційною системою.
Паралельно з піготовкою персоналу проводять роботи зі встановлення та налагодження апаратних і програмних засобів; визначають місця встановлення комп’ютерів, засобів їхньої охорони, осіб, відповідальних за збереження та супровід програмного забезпечення, встановлюють необхідні пакети програм. Перед впровадженням системи важливо, щоб для перевірки коректності роботи технічних та програмних засобів, можливості використання прикладного програмного забезпечення розробник провів попередні випробування системи.
Отже, при створенні КСБО як окремої системи і, особливо, як складової КІСП необхідно провести такі дії:
1) реорганізацію або організацію бізнес-процесів підприємста. Для цього доцільно запросити зовнішню незалежну консультаційну фірму і провести бізнес-консалтинг;
2) автоматизацію діяльності підприємства. Цей етап доцільно проводити спільними зусиллями зовнішньої консалтингової компанії, компанії – системного інтегратора та власного підрозділу автоматизації. На цьому етапі здійснюється консалтинг у галузі інформаційних технологій (ІТ-консалтинг).
Існуючі варіанти життєвого циклу визначають порядок виконання етапів під час розробки КСБО, а також критерії переходу від етапу до етапу.
Машинна інформаційна база охоплює всі види спеціально організованої інформації, представленої у вигляді, зручному для сприймання технічними засобами.
Інформаційна база передбачає формування та використання такої нормативно-довідкової інформації, як: довідник особових рахунків, класифікатори професій; довідник цехів, відділів, бригад; довідник видів оплат, довідник норм часу та розцінок.
У результаті оброблення даних одержують таку вихідну інформацію:
продолжение
--PAGE_BREAK--