Вступ
Банківськасистема – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки.Розвиток банків, товарного виробництва і звернення йшло паралельно і тісноперепліталося. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючигосподарство, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотнопідвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивностісуспільної праці.
Сучаснабанківська система – це найважливіша сфера національного господарства будь-якоїрозвиненої держави. Її практична роль визначається тим, що вона управляє вдержаві системою платежів і розрахунків; велику частину своїх комерційнихоперацій здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції; разом з іншимифінансовими посередниками банки направляють заощадження населення до фірм івиробничих структур. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитноїполітики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їхобороту, емісію, загальну масу, включаючи кількість готівки, що знаходиться вобігу. Стабілізація ж зростання грошової маси – це застава зниження темпівінфляції, забезпечення постійності рівня цін, досягши якого ринкові відносинивпливають на економіку народного господарства найефективнішим чином.
Сучаснабанківська система – це сфера багатообразних послуг своїм клієнтам – відтрадиційних депозитний-позикових і розрахунковий-касових операцій, щовизначають основу банківської справи, до новітніх форм грошово-кредитних іфінансових інструментів, використовуваних банківськими структурами (лізинг,факторинг, траст і т.д.).
Сьогодні,в умовах розвинених товарних і фінансових ринків, структура банківської системирізко ускладнюється. З’являються новий вигляд фінансових установ, нові кредитніустанови, інструменти і методи обслуговування клієнтури. Саме тому дослідженняфінансової діяльності комерційних банків є досить актуальним.
Об’єктомданої курсової роботи є фінансова діяльність комерційних банків.
Предметомроботи є безпосередньо різні види операцій, що проводять комерційні банки, атакож фінансовий стан останніх.
Метою курсової роботи є визначення місця комерційних банківв банківській системі України та значення їх фінансової діяльності в умовах становленняринкової економіки.
В ході написання даної роботи відповідно до мети минамагалися вирішити слідуючи:
─ дослідити поняття “комерційний банк” як економічну одиницю;
─ визначити та дати характеристику основним банківськимопераціям;
─ проаналізувати теоретичний аспект фінансового станукомерційного банку.
Нашакурсова робота складається з трьох розділів.
Першийрозділ визначає суть комерційного банку, його характерні ознаки, принципи, функціїта організаційний устрій.
Вдругому розділі практично розглянуто фінансову діяльність банку на прикладіДержавного Ощадного банку України.
Втретьому розділі дається характеристика пасивним, активним та комісійним банківськимопераціям.
Розділчетвертий розкриває шляхи оцінки фінансового стану комерційного банку, а такожвизначає основні характеристики, що формують капітал банку.
При написанні курсової роботи ми використали наступніджерела: підручники В.М. Гринькової, А.Г. Загороднія, Т.М. Журавель, Г.О.Партина, А.Г. Голуб, Сачка М.І. – науковців, які зробили великий внесок урозбудову національної науки як теорії фінансів загалом, так і фінансівпідприємств, а також виданням своїх праць сприяють вдосконаленню знаньбанківської справи.
Розділ 1. Загальнотеоретичнахарактеристика комерційних банків 1.1 Поняття комерційного банку
Банк– це організація, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх відсвого імені на умовах поворотності, платності і терміновості.
Основнепризначення банку – посередництво в переміщенні грошових коштів від кредиторівдо позичальників і від продавців до покупців. Разом з банками переміщеннягрошових коштів на ринках здійснюють і інші фінансові і кредитно-фінансовіустанови: інвестиційні фонди, страхові компанії, брокерські, дилерські фірми іт.д. Але банки як суб’єкти фінансового ринку мають дві істотні ознаки, щовідрізняють їх від всіх інших суб’єктів.
По-перше,для банків характерний подвійний обмін борговими зобов’язаннями: вонирозміщують свої власні боргові зобов’язання (депозити, ощадні сертифікати іін.), а мобілізовані таким чином засоби розміщують в боргові зобов’язання іцінні папери, випущені іншими. Це відрізняє банки від фінансових брокерів і дилерів,які не випускають своїх власних боргових зобов’язань.
По-друге,банки відрізняє ухвалення на себе безумовних зобов’язань з фіксованою сумоюдовга перед юридичними і фізичними особами. Цим банки відрізняються від різнихінвестиційних фондів, які всі ризики, пов’язані із зміною вартості її активів іпасивів, розподіляє серед своїх акціонерів.
ВУкраїні створення і функціонування комерційних банків ґрунтується на ЗаконіУкраїни “Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до цього закону банкиУкраїни діють як універсальні кредитні установи, що здійснюють широкий кругоперацій на фінансовому ринку: надання різних по видах і термінах кредитів,покупка-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти, залучення засобіву внески, здійснення розрахунків, видача гарантій, порук і інших зобов’язань,посередницькі і довірчі операції і т.п.
ВУкраїні банки можуть створюватися на основі будь-якої форми власності –приватною, колективною, акціонерною, змішаною. Не виключається можливістьстворення банків, заснованих виключно на державній формі власності, яківідповідно до чинного законодавства можуть здійснювати свою діяльність накомерційній основі. Для формування статутних капіталів українських банківдопускається залучення іноземних інвестицій. Під банками за участю іноземнихінвестицій розуміються:
— сумісні банки, тобто банки, статутної капітал яких формується за рахунок засобіврезидентів і нерезидентів;
— іноземні банки – банки, статутної капітал яких формується за рахунокнерезидентів;
— філії банків-нерезидентів.
Рішення про відкриття кожного окремого банку за участю іноземних інвестицій ухвалюється Радоюдиректорів Національного Банку України. НБУ встановлює ліміт участі іноземногокапіталу в банківській системі країни. Обмеження на участь іноземного капіталупереслідують мету створити найбільш сприятливі умови для становленнявітчизняних комерційних банків і захисту відекспансії зарубіжних банків.
За способом формування статутногокапіталу банки підрозділяються на акціонерні(відкритого і закритого типу) і пайові. Можливість створення банків,що належать одній особі (юридичному або фізичному) виключається чинним законодавством,згідно якому статутний капітал банку формуєтьсяіз засобів не менші три учасники.
Якщо на початковому етапіреформування кредитної системи комерційні банки створювалисяголовним чином на пайовій основі, то для нинішнього етапу характерне перетворенняпайових банків в акціонерні і створення нових банківу формі акціонерних суспільств. Для акціонерногосуспільства характерний, що власником його капіталу виступає саме суспільство,тобто банк. А пайові комерційні банкивласниками свого капіталу не є, оскільки кожен з пайовиківзберігає право власності на свою частку капіталу. Пайові комерційні банкиорганізовані на принципах суспільства з обмеженоювідповідальністю, тобто суспільства відповідальність кожного пайовика обмеженамежами його внеску в загальний капітал банку.Розширення статутного фонду може здійснюватися як за рахунок внесенняучасниками додаткових внесків, так і за рахунок вступу до банку новихучасників. Питання про вступ нових учасників і розміри їх внеску до статутногофонду банку вирішується на загальнихзборах учасників.
У банків, що функціонують як акціонерне суспільство, статутнийкапітал роздільний на певне число акцій рівної номінальної вартості, щорозміщуються серед юридичних і фізичних осіб. Акціонери не мають права вимагативід банку повернення цього внеску, щопідвищує стійкість і надійність банку істворює для банку міцні основи для управління йоголіквідністю. Акціонерні банки бувають закритого івідкритого типів. Акції закритих банків можутьпереходити з рук в руки тільки з відома більшості акціонерів. Акції банківвідкритого типу можуть переходити з рук в руки без згодиінших акціонерів і розповсюдяться в порядку відкритої підписки. Підписка націнні папери вважається відкритою, якщо список покупців цінних паперів незатверджується заздалегідь засновниками або керівними органами банку-емітента,і в результаті ці папери може придбати будь-яка особа. Відкрита підпискавимагає від банку широкої інформації просвою діяльність.1.2 Принципи діяльності та функції комерційних банків
Першим і основоположнимпринципом діяльності комерційного банку є робота вмежах реальних наявних ресурсів.
Робота в межах реальних наявних ресурсівозначає, що комерційний банк повинен забезпечуватине тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитнимивкладеннями, але і добиватися відповідності характеру банківських активівспецифіці мобілізованих ним ресурсів. Перш за все, це відноситься до термінівтих і інших. Так якщо банк привертає засобиголовним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгостроковіпозики, то його ліквідність виявляється під загрозою. Наявність в активах банкувеликої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від банкузбільшення питомої ваги власних засобів в загальномуоб’ємі його ресурсів.
Другим найважливішим принципом, на якомубазується діяльність комерційних банків, є економічнасамостійність, тобто економічна відповідальність банку зарезультати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає свободурозпорядження власними засобами банку іпривернутими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядженнядоходами банку.
Чинне законодавство надаєвсім комерційним банкам економічну свободув розпорядженні своїми фондами і доходами. Прибуток банка,що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляєтьсявідповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми ірозміри відрахувань до різних фондів банку,а також розміри дивідендів по акціях.
За своїми зобов’язаннями комерційнийбанк відповідає всіма засобами, що належать йому, імайном, на які може бути накладене стягнення. Всі ризики від своїх від своїхоперацій комерційний банк бере на себе.
Третій принцип полягає втому, що взаємини комерційного банку з своїми клієнтамибудуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банквиходить перш за все з ринкових критеріїв прибутковості, риски і ліквідності.
Четвертий принцип роботи комерційногобанку полягає в тому, що регулювання його діяльності можездійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами.Держава визначає лише “правила гри” для комерційнихбанків, але не може давати їм наказів.
Однією з важливих функцій комерційного банку єпосередництво в кредиті, яке вони здійснюють шляхом перерозподілу грошових коштів,підприємств, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів, і грошовихдоходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягаєв тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхвикористання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталігосподарських зв’язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків безучасті проміжних ланок в особі вищестоящих банківських структур, на умовахплатності і поворотності. Плата за віддані і отримані у позику засобиформується під впливом попиту і пропозиції позикових засобів. В результатідосягається вільне переміщення фінансових ресурсів в господарстві, відповіднеринковому типу відносин.
Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає втому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь риски і невизначеності векономічній системі. Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів допозичальників і без посередництва банків.Проте при цьому різко зростають ризики втрати грошових коштів, що віддаються впозику, і зростають загальні витрати по їх переміщенню, оскільки кредитори іпозичальники не обізнані про платоспроможність один одного, а розмір і термінипропозиції грошових коштів не співпадає з розмірами і термінами потреби в них. Комерційнібанки привертають засоби,які можуть бути віддані в позику, відповідно до потреб позичальників і наоснові широкої диверсифікації своїх активів знижують сукупні ризики власниківгрошей, розміщених в банці.
Друга найважливіша функція комерційнихбанків – стимулювання накопичень в господарстві. Комерційнібанки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом накредитні ресурси, винні не тільки максимально мобілізувати наявні вгосподарстві заощадження, але і формувати достатньо ефективні стимули донакопичення засобів. Стимули до накопичення і заощадження грошових коштівформуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків, що виплачуються по внесках,кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності приміщення накопиченихресурсів в банк. Створенню гарантій служить формування фонду страхуванняактивів банківських установ, депозитів в комерційних банках.
Разом із страхуванням депозитів важливе значення для вкладниківмає доступність інформації про діяльність комерційних банків і про ті гарантії, які вони можуть дати. Вирішуючипитання про використання засобів, що є у кредитора, він повинен мати достатнюінформацію про фінансовий стан банку, щобсамому оцінити ризик майбутніх вкладень.
Третя функція банків –посередництво в платежах між окремими самостійними суб’єктами.
У зв’язку з формуванням фондового ринкуотримує розвиток і така функція банків, якпосередництво в операціях з цінними паперами. Банки маютьправо виступати як інвестиційні інститути, які можуть здійснювати діяльність наринку цінних паперів як посередник; інвестиційного консультанта; інвестиційноїкомпанії і інвестиційного фонду. Виступаючи як фінансовий брокер, банкивиконують посередницькі функції при купівлі-продажі ціннихпаперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії абодоручення.
Як інвестиційний консультант банкнадає консультаційні послуги своїм клієнтам з приводувипуску і звернення цінних паперів. Якщо банк берена себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випускуцінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи;купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, зокремашляхом котирування цінних паперів, тобто оголошуючи на певні цінні папери “цінипродавця” і “ціни покупця”, по яких він зобов’язується їх продавати і купувати.Коли банк розміщує свої ресурси в цінніпапери від свого імені і всі ризики, пов’язані з таким розміщенням, всі доходиі збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться зарахунок акціонерів банку, то він виступає якінвестиційний фонд. Необхідною умовою виконання ролі інвестиційного фондує наявність в штаті банку фахівців з роботи з ціннимипаперами, що мають кваліфікаційний атестат Міністерства фінансів України, щодає право на здійснення операцій із залученням засобів громадян.
Розділ 2. Особливості фінансової діяльності банків на прикладі Державного ощадногобанку України
2.1 Залучення коштів населення та юридичних осіб.Кредитна політика
комерційний банк інкасаціякредитний
Відкритеакціонерне товариство “Державний ощадний банк України” працює на українськомуфінансовому ринку понад десять років, надаючи повний спектр банківських послугсвоїм клієнтам. У минулому році банк зберіг ефективну динаміку розвитку,набувши додаткового досвіду та відкривши нові перспективи.
Запідсумками минулого року прибуток Ощадбанку склав 1,8 млн. грн., активизбільшились практично на 50%. У 2009 році 45 млн. грн. було спрямованона формування резервів під активні операції, обсяг кредитних вкладеньзбільшився на 15% і склав 1,4 млрд. грн.
Стратегіярозвитку банку базується на розумінні того, що лідерами на ринку послуг можутьбути тільки універсальні банки. Саме тому Ощадбанк працює над поліпшеннямякості послуг, що надаються клієнтам, впровадженням нової корпоративноїкультури, орієнтованої на потреби клієнтів. Ощадбанк продовжував розвиватикомплекс банківських послуг та розширювати спектр надаваних послуг, що сприялозбільшенню клієнтської бази.
СьогодніОщадбанк входить до групи провідних банків України і залишається лідером заобсягом вкладів населення. Державний ощадний банк України – єдиний у країнібанк, що має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів та їхвидачу за першою вимогою.
Стабільність– основна риса, яка вигідно вирізняє Ощадбанк з-поміж інших українських банківі дає змогу займати провідні позиції. Нам довіряють і приватні підприємці, іпересічні громадяни, і корпоративні клієнти – підтвердженням цього єпереведення на обслуговування до Ощадбанку рахунків Пенсійного фонду України,Укрпошти.
Ощадбанкзалишається відкритим і доступним, прозорим для всіх своїх клієнтів тапартнерів.
Сподіваємось,що взаємна довіра та розуміння сприятимуть успіхам як банку, так і йогоклієнтів.
Ощаднасправа – діяльність, безпосередньо пов’язана із заощадженням, накопиченням івикористанням грошей. Розвиток Ощадбанку в нових умовах вимагав, і вимагаєдосі, першочергового вирішення складних проблем, що склалися історично, тапідтримання традиційного іміджу його роботи як державного банку в умовахзростаючої конкуренції з комерційними банками.
Сьогодніпослугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провіднупозицію банку на ринку роздрібних послуг України та є орієнтиром Ощадбанку наобслуговування фізичних осіб.
Ощадбанкпідтвердив свою репутацію бездоганного ділового партнера, здатного виконувативзяті на себе зобов’язання, незалежно від впливу зовнішніх чи внутрішніхфакторів. За час свого існування Ощадбанк не проводив агресивної ринковоїполітики та, керуючись принципами здорового консерватизму, поступово повертаєсвою лідируючу позицію на фінансовому ринку України. Нині Ощадбанк – єдинийсеред українських банків, який має закріплену законом державну гарантіюзбереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.
Середпріоритетів банку – зміцнення позицій на ринку залучення заощаджень громадян,стимулювання ощадної активності. Традиційно займаючи лідируючу позицію на ринкувкладів населення, Ощадбанк продовжує залучати тимчасово вільні кошти клієнтіві забезпечує вигідні умови зберігання. Свідченням довіри та зацікавленостіклієнтів є постійне зростання коштів на вкладних рахунках.
Так,минулого року залишки по вкладах фізичних осіб в установах банку зросли на33,4% і на 1 січня 2010 року становили 2 814,3 млн. грн., у т.ч. внаціональній валюті — на 33,5% і досягли 2 520,7 млн. грн., в іноземній валюті –на 32,3% і 293,6 млн. грн. відповідно. Залишки вкладів до запитання збільшилисьна 35,6% і на 01.01.2010 р. становили 1843,2 млн. грн., а строкових – на 29,4%і становили 971,1 млн. грн. Ощадбанк піклується про своїх клієнтів і пропонуєрізноманітні ефективні форми заощаджень. До того ж ми намагаємось зберегтипріоритетні цінові умови для найменш соціально захищених верств. Сьогодні банкпропонує своїм вкладникам-фізичним особам можливість відкриття одинадцяти видівстрокових вкладів. В національній валюті це: “Депозитний”, “Строковий пенсійний”,“Авансовий”, “Накопичувальний ощадний”, “Туристичний”, “Преміальний”, “Шкільний”В іноземній валюті: “Депозитний”, “Накопичувальний ощадний”, “Накопичувальний-євро”,“Авансовий-15”.
Коштивкладників залучались та залучаються також на поточні рахунки в національній таіноземній валютах, на поточні пенсійні рахунки. Клієнти можуть вибрати найбільшзручну для себе форму вкладення вільних коштів, скориставшись при цьомудодатковими можливостями, які пропонує банк.
Маючина меті розвиток довготривалих партнерських взаємовідносин, Ощадбанк пропонуєвигідні умови співробітництва з юридичними особами. Свідченням зацікавленостіклієнтів нашого банку є те, що кошти юридичних осіб на рахунках, відкритих вйого установах, зросли в минулому році більш як у два рази, або на 487,4 млн.грн. їх обсяг на 01.01.2010 р. становив 815,5 млн. грн.
Коштибюджету та позабюджетних фондів України в Ощадному банку протягом 2009 рокузросли у 8 разів (на 324,9 млн. грн.) і на кінець року становили 370,5 млн.грн.
Цейприріст відбувся за рахунок переходу на обслуговування до Ощадбанку Пенсійногофонду України та УДППЗ “Укрпошта”, що стало ще одним доказом довіри додержавного банку. Ощадбанк і надалі піклуватиметься про своїхклієнтів-вкладників, постійно пропонуючи зручні умови співробітництва.
Кредитнаполітика. Минулий рік підтвердив, що в умовах стабілізації економіки тазростання ділової активності підприємства та приватні особи дедалі частішезвертаються до такої актуальної банківської послуги, як кредитування.
Ощадбанкдокладає максимум зусиль, щоб задовольнити зростаючі потреби клієнтів, і томупостійно розвиває спектр кредитних послуг. Намагаючись зацікавити клієнтів,фахівці Ощадбанку розробили та запровадили нові види кредитних продуктів. Це – “Кредитфізичним особам на придбання нового автомобіля”, “Кредит на придбання новоготранспортного засобу з використанням банківської платіжної картки”, “Заощаджуй –та відпочивай в кредит”. Про зацікавленість клієнтів, популярність продуктівсвідчить той факт, що за шість місяців 2009 року обсяги кредитів, наданих врамках цих продуктів, зросли майже в 19 разів.
Кредитнаполітика Ощадбанку спрямована на забезпечення високої надійності та дохідностікредитних операцій, мінімізацію ризиків, диверсифікацію кредитного портфеля засекторами та галузями економіки.
Уминулому році кредитна стратегія банку, як і раніше, будувалась за принципомраціонального поєднання прибутковості та безпечності використання активів.Дотримуючись саме цього принципу, кредитний комітет банку визначав конкретнінапрями розміщення власних та залучених коштів. У традиціях банку – дотриманнябалансу між надійністю та ефективністю використання ресурсів.
Загальнасума кредитного портфеля станом на 01.01.2010 складала понад 1,8 млрд. грн., щона 15%, більше, ніж на той же проміжок часу в попередньому році.
Запідсумками року від кредитування отримано дохід у розмірі 341,5 млн. грн., або52,7% від загальної суми доходів банку. Таким чином, ефективність кредитнихвкладень порівняно з попереднім роком збільшилась.
Незважаючина те, що за звітний рік Ощадбанк видав на 30,4% кредитів менше, ніж у 2008 році,якість їх значно покращилась. Це свідчить про високопрофесійний підхід довидачі кредитів, а також про здійснення постійного моніторингу за діючимикредитами.
Постійномузменшенню частки неповернутих кредитів сприяє, зокрема, те, що працівники банкууспішно опанували методологію аналізу кон’юнктури товарних ринків. Такий підхіддозволяє отримувати надійні експертні оцінки щодо можливості прибутковоїреалізації товарів, під закупівлю яких дається кредит.
Зважаючина перспективність такого виду банківських послуг, як кредитування, Ощадбанкмає на меті й надалі розвивати цей перспективний напрям.
2.2 Організація грошового обігу, безготівковихрозрахунків, касових операцій та інкасацій
Ощадбанкздійснює розрахункове і касове обслуговування своїх клієнтів, керуючись такимиголовними принципами, як оперативність та надійність, забезпечуючи якісні умовиобслуговування. Клієнтам банку гарантується не лише надійне збереження таефективне використання коштів, а й оперативність та чіткість у проведенніоперацій за рахунками. Оплата платіжних документів завдяки електронномузабезпеченню здійснюється за один операційний день.
Наобслуговуванні в Ощадбанку станом на 01.01.2010 р. перебувало113789 підприємств і організацій.
Слідзазначити, що за звітний рік кількість господарських організацій, щообслуговуються в установах Ощадбанку, зросла на 6%, суб’єктів підприємницькоїдіяльності – на 19%, орендарів і фермерів – на 23%. Загальна кількістьпідприємств та організацій, які обслуговуються в установах Ощадбанку, зросла на2,8%.
Яксоціально спрямований банк Ощадбанк продовжує обслуговування установ таорганізацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Станом на01.01.2010 більш як 160 філій Ощадбанку обслуговують органи Держказначейства повидатках, близько 140 філій банку здійснюють розрахунково-касове обслуговуваннямісцевих бюджетів. Також забезпечується касове обслуговування 1,8 тис. установта організацій, які фінансуються з державного бюджету, та 6,8 тис. організацій,що фінансуються з місцевих бюджетів.
Ощадбанкпревалює серед інших за обсягами переказів готівки. Ось і минулого року наданняпослуги з переказу готівки у національній валюті в межах України значноактивізувалось. Протягом року нею скористались 62 тис. клієнтів (майже на 7%більше порівняно з 2008 роком), переказавши 16,8 млн. грн. Сума комісійноївинагороди, отриманої установами банку від здійснення переказів готівки, склалапонад 263,1 тис. грн. Проведені в минулому році маркетингові дослідженняпідтвердили, що більшість клієнтів знають Ощадбанк як місце оплати комунальнихплатежів і продовжують їх сплачувати у найближчій до помешкання установі банку.Отож, приймання готівкових платежів клієнтів, як і в попередні роки,залишається важливим джерелом надходження готівки до кас банку. Загальна сумаплатежів, прийнятих установами банку в 2009 році, становить 8 105 011 тис.грн., що на 487 549 тис. грн. більше, ніж у 2008 році. Питома вагатаких надходжень у загальній сумі надходжень готівки становить 62,3%. Ощадбанк,залишаючись соціально спрямованим банком із розгалуженою філійною мережею,докладає максимум зусиль до створення якісних умов обслуговування пенсіонерів.
Станомна 01.01.2010 через установи банку одержують пенсії понад 1,7 млн.пенсіонерів. Це на 9,7% більше, ніж у попередньому році. Крім того, понад 500тис. громадян отримують в установах банку грошові допомоги та інші соціальнівиплати.
Ощадбанкреалізовує зарплатні проекти. Заробітну плату через поточні рахунки в установахбанку безготівковим шляхом отримують майже 915 тис. працівників, у т.ч. 301тис. працівників бюджетної сфери. Виплата заробітної плати через вкладнірахунки в установах банку здійснюється працівникам 10 456 підприємств таорганізацій, з них 4 061 бюджетних установ.
Продовжуєтьсяробота з Державним центром зайнятості з виплати через поточні рахунки вустановах банку допомоги по безробіттю. Протягом 2009 року сумицих виплат становили 767 908 тис. грн., що на 221 517тис. грн. більше, ніж у2008 році.
Посистемі банку укладено 42 306 угод (проти 38 533 у 2008 р.) наприймання різних видів платежів на користь підприємств, установ та організаційза надані послуги, виконані роботи та реалізовані товари.
Вустановах банку діє 611 угод з надання послуг щодо відповідального зберіганняцінностей та документів клієнтів банку в індивідуальних сейфах.
Протягомзвітного року установи банку активно працювали на ринку розповсюдженнялотерейних білетів з операторами лотерей “Українська національна лотерея”, “М.С.Л.”,“Телефортуна”. Серед населення розповсюджено білетів лотерей на 49077 тис. грн.Реалізовано 183,7 тис. білетів благодійної грошової миттєвої лотереї “Ощадбанк –дітям України” на суму 74 тис. грн. За рахунок коштів від проведенняблагодійної лотереї в минулому році надано матеріальну допомогу Таращанськійшколі-інтернату Київської області.
Насьогоднішній день у системі Ощадбанку функціонують 434 підрозділи інкасації таперевезення цінностей. Вони обслуговують 5314 філій підвідомчої мережі та майже3000 підприємств різних форм власності. Кількість маршрутів служби інкасації –понад 3200. Розширюється спектр послуг, які надають клієнтам підрозділиінкасації Ощадбанку. У структурі цих послуг 52% займає інкасація готівки, 37% –перевезення готівки та цінностей і 11% — інші послуги.
Щостосується банківських операцій, то виважена та обґрунтована політикаДержавного ощадного банку України при здійсненні операцій на ринку державнихцінних паперів не тільки сприяла формуванню і підтриманню достатнього обсягувкладень в державні цінні папери з урахуванням вимог, визначених внутрішнімиположеннями банку, ринкових ставок дохідності і стану ліквідності, але й даламожливість зміцнити позиції банку та підтвердити статус найбільшого оператораринку державних цінних паперів. Зокрема, в минулому році Ощадбанк забезпечивреалізацію двох випусків державних казначейських зобов’язань.
Оптимізаціяструктури портфеля державних цінних паперів здійснювалась у напрямізабезпечення адекватного співвідношення між ставкою дохідності та строками погашенняз урахуванням особливостей випуску та обігу інструменту, а також особливостейрегулювання та діяльності банку.
Станомна 01.01.2010 загальний обсяг вкладень у державні цінні папери становив1 280 млн. грн., середньозважена дохідність портфеля – 10,68%.
Розміщеннякоштів на міжбанківському ринку розглядається банком головним чином якінструмент управління поточною ліквідністю та здійснення операцій з метоюотримання додаткового прибутку.
Протягом2009 рокуОщадбанк здійснював проведення операцій на міжбанківському кредитному ринку збанками-резидентами та банками-не-резидентами з урахуванням діючих нормативнихдокументів.
У2009 роціОщадбанк залишався також активним учасником ринку FOREX.
/>У 2009 роціОщадбанк виступав активним учасником грошового та валютного ринків України. Щобзадовольняти всім вимогам до сучасного банку, фахівці Ощадбанку протягом рокурозробляли, запроваджували та здійснювали контроль операцій неторговогохарактеру. Весь спектр таких послуг — грошові перекази по міжнародних платіжнихсистемах, банківські перекази, компенсаційні виплати, валютнообмінні операціїта операції з чеками — надавався з дотриманням критеріїв якості, швидкості,прозорості.
Великоюпопулярністю у населення користувались грошові перекази. У 2009 роціОщадбанк продовжував здійснення переказів коштів фізичних осіб-резидентів інерезидентів через систему коррахунків та за допомогою міжнародних платіжнихсистем. Також обслуговувались виплати соціального характеру. Загальний обсягпереказів у 2009 р. становив 878,18 млн. грн.
Зметою удосконалення послуг по системі Western Union у минулому році булорозроблено технологію надання звітності, введено в експлуатацію нове програмнезабезпечення по формуванню консолідованої звітності. Відкрито близько 250 новихпунктів з приймання/видачі грошових переказів.
Ізсерпня 2009 року введено в експлуатацію міжбанківський продукт по здійсненнюшвидких переказів неторгового характеру на базі системи “MIGOM” у доларах СШАта російських рублях. До кінця року до системи було підключено 385 агентськихпунктів у всіх регіонах України.
УкладеноУгоду про здійснення прискорення переказів у межах кореспондентських відносин зАрмагробанком (Вірменія) між Вірменією та Україною. Відкрито 453 пунктиприймання/видачі грошових переказів за цією Угодою.
Зметою розширення спектра послуг та збільшення дохідності проводиться робота зпідписання угод з Науризбанком (Казахстан) та компанією Express Money LTD(країни Південно-Східної Азії) по здійсненню прискорених міжнародних переказів.
Банкпродовжував компенсаційні виплати Австрійського фонду “Примирення, миру таспівробітництва” відповідно до угоди з УНФ “Взаєморозуміння та примирення”колишнім в’язням гетто і нацистських концтаборів: більше 85% одержувачів вУкраїні є клієнтами Ощадбанку.
Установибанку здійснювали валютнообмінні операції через власну мережу операційних каста пунктів обміну іноземної валюти, задовольняючи потреби клієнтів у всіхрегіонах України. Обсяги операцій за 2009 рік склали майже 1,3 млрд. грн.
Банкє одним з найбільших операторів по операціях з дорожніми чеками ТНОМАS СООК таАМЕRIСАN ЕХРRESS, здійснює операції приймання та інкасо комерційних та іменнихчеків від фізичних та юридичних осіб.
Банктакож реалізовує населенню пластикові дорожні чеки VISA TRAVEL-МОNЕY CASH РАSSРОRТ,що дає змогу клієнтам спростити отримання готівки в місцевій валюті в будь-якійкраїні світу через систему банкоматів компанії VISA.
У2006 році інтенсивно розвивався ринок платіжних карток міжнародних платіжнихсистем. Ощадбанк залишався його активним учасником як член міжнароднихплатіжних систем VISA International та MaterCard.
Банкомемітовано більше 178 тис. карток та відкрито понад 171 тис. карткових рахунків.Залишок коштів на картрахунках становив понад 41 млн. грн., розмір відкритихкредитних ліній – понад 18 млн. грн. Ощадбанк продовжував цілеспрямовану роботуз впровадження зарплатних карткових проектів. Протягом 2009 рокувпроваджено 1044 зарплатних проекти, кількість виданих карток сягнула майже 100тис, за пенсійними проектами видано більше 12,5 тис. карток.
Понад1700 установ Ощадбанку здійснюють операції видачі готівки (cash-advance) закартками міжнародних платіжних систем МasterCard та VISA, встановлено 63банкомати, 918 РОS-терміналів та 817 імпринтерів. Це істотнорозширює можливості користувачів пластикових карток, створює реальні передумовидля розвитку клієнтської бази. Банк високо цінує своїх клієнтів і тому постійнопідвищує якість обслуговування, розробляє та впроваджує маркетингові акції длярізних цільових аудиторій. Дбаючи про своїх майбутніх потенційних клієнтів,банк щорічно проводить акції “Молодь” та “Випускник”.
Уминулому році найкращі учні шкіл та студенти-випускники як стимулюючий призотримали безкоштовно картку Ощадбанку. Безкоштовно одержали картки понад 2700випускників — володарів дипломів з відзнакою або атестату з медаллю.Безкоштовно переоформлено понад 340 карток учасникам ощадбанківських акцій “Випускник– 2007-2008”Звичайно, такі акції проводяться у тому числі з метою стимулювання емісії.
Восени2009 року більш як 5 тисяч клієнтів залучено Ощадбанком під час проведеннямаркетингової акції MasterCard Europe S.A.
Участьв акціях, які проводяться MasterCard, здійснення власних акцій для клієнтів,розвиток мережі банкоматів у столиці та обласних центрах, реалізація зарплатнихпроектів та інші заходи дозволяють збільшувати емісію і відповідно отримуватидоходи, залучаючи нових клієнтів та отримуючи додаткове ресурсне джерело.
Швидкийрозвиток цього сегмента ринку банківських послуг залишається дуже привабливимдля банків і свідчить про великий попит на нього. Тому Ощадбанк докладає зусильщодо якісного обслуговування клієнтів, розробляє та впроваджує продукти длярізних цільових аудиторій. Зокрема, в планах банку — введення в дію власногопроцесингового центру, створення карткового продукту для пенсіонерів,проведення стимулюючих маркетингових акцій, збільшення мережі обслуговуваннябанківських пластикових карток міжнародних платіжних систем.
Започаткувавшицей вид діяльності у 2008 році, Ощадбанк у звітному році продовжуваврозширювати коло установ, які здійснюють операції з банківськими тадорогоцінними металами.
Торгівлябанківськими металами передбачає продаж клієнтам та зворотний викуп у нихбанківських металів. Ощадбанк пропонує клієнтам зливки та монети із золота999.9 проби та зливки із срібла 999.0 проби, які виготовлені найвідомішимиєвропейськими виробниками. Операції з дорогоцінними металами передбачаютьскупку дорогоцінних металів у населення та ломбардне кредитування фізичних осібпід заставу дорогоцінних металів.
Накінець 2009 р. такі операції проводились у більш як 60 установах банку15 регіонів України. Зважаючи на попередній позитивний досвід, зростаючі обсягиоперацій з банківськими та дорогоцінними металами та значну зацікавленістьклієнтів, Ощадбанк буде здійснювати подальший розвиток цих операцій та плануєзначно збільшити перелік установ, які їх проводять.
2.3 Результати діяльності Державного ощадного банкуУкраїни
ДіяльністьОщадбанку у 2009 році характеризувалася послідовним покращеннямкількісних та якісних показників. Минулорічні підсумки фінансової діяльностіОщадбанку дають можливість підтримувати репутацію стабільного банку, який усвоїх відносинах із клієнтами дотримується високих стандартів обслуговування.
Обсягчистих активів банку збільшився за рік в 1,5 рази і на 01.01.2010 досяг 4,4млрд. грн., банком отримано прибуток у розмірі 1,8 млн. грн. Покращиласьструктура балансу банку, про що свідчить збільшення частки дохідних тависоколіквідних активів у загальному обсязі чистих активів – відповідно до68,5% та 17,8%.
Дебіторськазаборгованість скоротилась на третину і склала 108,0 млн. грн., кредиторська –наполовину і становила 73,2 млн. грн. їх частка в чистих активах скоротиласьвідповідно з 5,1 % до 2,4% та з 5,0% до 1,7%. Позабалансові зобов’язання банкузменшились на 24,6 млн. грн. і склали 95,2 млн. грн. В цілому установами банкуза рік отримано прибуток від операцій в розмірі 45,3 млн. грн. Обсяг чистогопроцентного доходу становив 210,2 млн. грн. і на 8,1%, або на 15,7 млн. грн., перевищивпоказник 2005 року. Ощадбанк продовжував розширювати коло клієнтів та послуг.Це дало змогу отримати 202,1 млн. грн. чистого комісійного доходу, що становить45,3% від операційного доходу. В структурі комісійних доходів банку основнучастку складають доходи від приймання платежів (52,5%), касового обслуговуванняклієнтів (18,8%) та виплати доходів населенню (14,9%). Обсяг чистоготорговельного доходу становив 25,5 млн. грн., що на 14,5% вище рівня 2005 року.У 2009 роцібанком майже весь прибуток від операцій (96%) було спрямовано на формуваннярезервів на відшкодування можливих втрат за активними операціями. Фактичнівитрати на формування таких резервів склали 43,5 млн. грн.
Чистіактиви банку на кінець 2009 року досягли 4392,6 млн. грн. Зростання ресурсівбанку відбулось переважно за рахунок “недорогих” коштів.
Які попереднього року, Ощадбанк у 2009 році активно працював на ринкуцінних паперів. В умовах обмеження максимального розміру заборгованості закредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності, основним напрямомактивних операцій банку, починаючи з вересня 2009 року, сталивкладення в державні цінні папери – 1 279,9 млн. грн. Приріст цих активів зпочатку року становив 224,8%, або 885,8 млн. грн.
Заборгованістьза кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності, зросла порівняно зпочатком року на 194,0 млн. грн. і досягла 1 456,7 млн. грн. Заборгованість закредитами, наданими фізичним особам, порівняно з початком року зросла на 66,8млн. грн. і склала 218,4 млн. грн.
Запідсумками 2006 року банк, як і раніше, займає лідируючу позицію на ринкувкладів населення. Обсяг коштів на поточних рахунках юридичних та фізичних осібз початку року зріс на 1 291,3 млн. грн., або на 75,0%, і на 01.01.2007 р.становив 3013,2 млн. грн. Строкові депозити збільшились на 225,8 млн. грн., абона 29,7%, і досягли 987,1 млн. грн.
Балансовийкапітал банку збільшився на 1,8 млн. грн. і на кінець звітного року становив240,2 млн. грн.
Запідсумками минулого року Ощадбанк закріпив свої позиції на фінансовому ринкуУкраїни та продовжує успішно реалізовувати стратегію свого розвитку.
Протягом2009 року банк продовжував роботу з оптимізацїї мережі кореспондентськихрахунків НОСТРО та ЛОРО з метою забезпечення максимально швидкого і ефективногоздійснення розрахунків як за власними, так і клієнтськими операціями, тараціоналізації грошових потоків.
Напочаток 2010 року Ощадбанк підтримував кореспондентські відносини з 63банками 18 країн світу, мав 65 рахунків НОСТРО та 51 рахунок ЛОРО.
Основнізусилля Ощадбанку у взаємовідносинах з фінансово-кредитними установамиспрямовані на створення максимально вигідних та сприятливих умов надання послугз метою задоволення вимог клієнтів щодо якості та швидкості обслуговування.Основним принципом при обслуговуванні банків-кореспондентів є комплекснийпідхід, що передбачає надання повного спектра послуг з урахуванням потребкожного з банків-кореспондентів. Крім здійснення традиційних розрахунків унаціональній та іноземній валютах, Ощадбанк надавав фінансово-кредитним установамтакі послуги: кредитування в національній та іноземній валютах у рамкахкредитних ліній та під заставу, конверсійні операції, банкнотні операції тощо.
Одниміз першочергових завдань, вирішених Ощадбанком у 2009 році, єреструктуризація та налагодження ефективної системи контролю та управлінняризиками. Виконавчими органами, які визначають політику управління фінансовимиризиками банку (ринковими та кредитними), є комітет з управління активами тапасивами банку (КУАП) та кредитний комітет. КУАП визначає політику з управлінняактивами і пасивами та ринковими ризиками. Поточними цілями КУАП є розподілкапіталу банку та підтримання адекватної платоспроможності з оглядом наринкові, кредитні та інші ризики; управління ринковими ризиками банку таздійснення ряду управлінських заходів з приведення структури балансу банку увідповідність з його стратегічними цілями та пріоритетами довгостроковоїполітики банку. у 2009 році розроблено проект Концепції управління ризиками всистемі Ощадбанку. Метою Концепції є налагодження ефективної системи управлінняризиками для забезпечення досягнення стратегічних цілей банку із застосуваннямвідповідних політик, методів, засобів управління і контролю за ризиками, якігенеруються зовнішнім середовищем, структурою активів і пасивів табізнес-процесами банку.
Концепціястосується банку в цілому та всіх його структурних підрозділів, регіональнихуправлінь та філій (відділень). У межах Концепції розроблено проекти політикуправління кредитними, процентними, валютними ризиками, ризиком ліквідності,розроблено основні положення політики управління ціновими ризиками, розробленота впроваджено ряд положень, методик, процедур та інструкцій з управлінняфінансовими ризиками, які є додатками до вищезазначених політик.
Розділ 3. Основні операції банку 3.1 Пасивні операції комерційних банків
Під пасивними операціями розуміються такі операції банків, в результаті яких відбувається формування ресурсів банків.
Ресурси комерційних банків формуютьсяза рахунок власних, привернутих і емітованих засобів.
Пасивні операції грають важливу роль вдіяльності комерційних банків. Саме з їхдопомогою банки набуваютькредитних ресурсів на ринку.
Існує чотири форми пасивних операцій комерційнихбанків:
1. Первинна емісія цінних паперів комерційного банку.
2. Відрахування від прибутку банку наформування або збільшення фондів.
3. Отримання кредитів від інших юридичних осіб.
4. Депозитні операції.
Пасивні операції дозволяють привертати в банки грошовікошти, що вже знаходяться в обороті. Нові ж ресурси створюються банківськоюсистемою в результаті активних кредитних операцій.
За допомогою перших двох форм пасивних операцій створюєтьсяперша крупна група кредитних ресурсів – власні ресурси. Наступні дві формипасивних операцій створюють другу крупну групу ресурсів – позикові, або привернуті,кредитні ресурси.
Власні ресурси банку є банківський капітал і прирівняні до нього статті.Роль і величина власного капіталу комерційних банків маютьособливу специфіку, що відрізняється від підприємств і організацій, що займаютьсяіншими видами діяльності тим, що за рахунок власного капіталу банки покриваютьменше 10% загальної потреби в засобах. Звичайна держава встановлює для банківмінімальну межу співвідношення між власними і привернутимиресурсами. Наприклад, в Росії це співвідношення встановлене в розмірі неменшого 1:25 (від 1:15 до 1:25 залежно від типу банку).
Значення власних ресурсів банку полягає, перш за все, в тому, щоб підтримувати йогостійкість. На початковому етапі створення банку самевласні засоби покривають першочергові витрати, без яких банкне може почати свою діяльність. За рахунок власних ресурсів банки створюютьнеобхідні ним резерви. Нарешті, власні ресурси є головним джерелом вкладень вдовгострокові активи.
До власних засобів відносяться акціонерний, резервнийкапітал і нерозподілений прибуток.
Акціонерний капітал (абостатутний фонд банку) створюється шляхом випуску ірозміщення акцій. Як правило, банки у мірурозвитку своєї діяльності і розширення операцій послідовно здійснюють новівипуски акцій. Як тільки один з випусків акцій завершений і сплачений новимивласниками банку, крупні банки починаютьготувати нові комплекти документів з тим, щоб, коли діяльність банкурозвернеться в достатній мірі, не втрачати часу наопрацьовування документації і її твердження.
Резервний капітал або резервний фонд банків утворюєтьсяза рахунок відрахувань від прибутку і призначений для покриття непередбаченихзбитків і втрат від падіння курсів цінних паперів.
Нерозподілений прибуток – частина прибули, що залишаєтьсяпісля виплати дивідендів і відрахувань до резервного фонду.
Привернуті засоби банківпокривають понад 90% всієї потреби в грошових ресурсах дляздійснення активних операцій, перш за все кредитових. Це депозити (внески), атакож контокорентні і кореспондентські рахунки. Роль їх виключно велика. Мобілізуючитимчасово вільні засоби юридичних і фізичних осіб на ринку кредитних ресурсів, комерційнібанки з їх допомогою задовольняють потребународного господарства в додаткових оборотних коштах, сприяють перетвореннюгрошей на капітал, забезпечують потреби населення в споживчому кредиті.
Основну частину привернутих коштів складають депозити, якіпідрозділяються на внески до запитання, термінові і ощадні внески.
Внески до запитання, а також на поточні рахунки можуть бутивилучені вкладниками на першу вимогу. Власник поточного рахунку отримує від банкучекову книжку, поякій він може не тільки сам отримувати гроші, але і розплачуватися з агентамиекономічних відносин.
Термінові внески – це внески,що вносяться клієнтами банку на певний термін,по ним сплачуються підвищені відсотки. При цьому процентні ставки залежать відрозміру і терміну внеску. Одним з видів термінових внесків є депозитнісертифікати, розраховані на точно зафіксований час залучення засобів. Вперше їхввів в обіг в 1961р. у США “First national city bank” (в даний час“City-bank”). Власникам рахунків видаються спеціальні іменні свідоцтва(сертифікати), в яких указуються термін їх погашення і рівень відсотка.Депозитні сертифікати – це свідоцтво про депонування в банці певноїдостатньо крупної суми грошей, в якому указуються термін його обов’язковогозворотного викупу банком і розмір виплачуваноїпри цьому певної надбавки.
Важливу роль в ресурсах банківграють ощадні внески населення, зокрема внески цільовогопризначення. Вони вносяться і вилучаються в повній сумі або частково іупевняються видачею ощадної книжки. Банки приймаютьцільові внески, виплата яких приурочена до періоду відпусток, днів народжень,практикуються також “новорічні внески” – протягом року банк приймаєневеликі внески на святкування Нового року, а в кінці року банк видаєгроші вкладникам, охочі ж можуть продовжувати накопичення грошей донаступного нового року. Ці внески користуються великою популярністю упересічних громадян в економічно розвинених країнах.
Для банків найпривабливішимиє термінові внески, які підсилюють ліквідні позиції банків.
Важливим джерелом банківських ресурсів виступаютьміжбанківські кредити, тобто позики, що отримуються у інших банків.
Комерційні банки отримуютькредитиу НБУ у формі переобліку і перезаставивекселів, в порядку рефінансування і у формі ломбардних кредитів.
Контокорент – єдиний рахунок, за допомогою якогопроводяться всі розрахункові і кредитні операції між клієнтом і банком.У окремі періоди цей рахунок є пасивним, в інші – активним: за наявності уклієнта засобів цей рахунок є пасивним, при їх відсутності, коли клієнт все жтаки виставляє на банк платіжне доручення або виписуєчеки, цей рахунок є активним. Як по дебету, так і по кредиту контокорентногорахунку нараховуються відсотки, причому по дебету, тобто по дебетовому сальдорахунку корпорації, більше, ніж по кредитовому. Кредит по контокорентномурахунку надається під забезпечення комерційними векселямиабо у формі незабезпечених позик, тобто позик без жодного забезпечення.Нарахування відсотків по дебету контокорентного рахунку може здійснюватисятільки в межах кредитного ліміту – кредитної лінії, яка визначається в договоріміж клієнтом і банком (договір про кредитну лінію ірозрахунковий-касове обслуговування).
Емітовані засоби банків. Банки виявляютьособливу зацікавленість в дослідженні таких засобів клієнтури, якими вони моглиб користуватися достатньо тривалий період. До таких засобів відносятьсяоблігаційні позики, банківські векселі і ін.
Облігаційні позики емітуються у вигляді облігацій. Випускцих цінних паперів є об’єктом жорсткої регламентації з боку державних органів.
У банківських пасивах протягом 90-х рр. продовжувалосяподальше скорочення власних засобів, і підвищувалася частка привернутихресурсів. У залученні нових ресурсів зросли диспропорції між найбільшими банкамиі дрібними на користьнайбільших банків (оскільки вони єнайбільш надійними).
Ще одним видом привернутихзасобів є цінні папери, які знаходяться на балансі банку іпродаються з угодою про зворотний їх викуп. Так створюються пасивибанківських ресурсів.
3.2 Активні операції комерційнихбанків
Мобілізовані грошові кошти банки використовуютьдля кредитування клієнтури і здійснення своєї підприємницької діяльності. Операції,пов’язані з розміщенням банківських ресурсів, відносяться до активних операцій банків.
У активах банків виділяютьсядві найважливіші групи операцій – кредитні (обліково-позичкові) і фондовіоперації. На них доводиться до 80% всього балансу.
Кредитні операції можна класифікувати по ряду ознак.
Залежно від забезпечення розрізняються: позики беззабезпечення (бланкові) і позики, що мають забезпечення. Останні діляться на:вексельні, підтоварні і фондові.
Вексельні позики – це кредити, що видаються у формі покупкивекселя або під заставу векселя. Враховуючивексель, банк стає його власником і виплачуєособі, що емітувала вексель або що пред’явив його до обліку, певну суму грошей.За цю операцію банк стягує з клієнта певний відсоток,який називається обліковим відсотком, або дисконтом. До активних вексельнихоперацій банків відносяться також акцептна іаваль операції. Акцептна операція полягає в тому, що банк надаєправо солідному клієнтові виписувати векселі, які банк акцептує,тобто, гарантує оплату за свій рахунок по даному векселю, а клієнт, щокористується таким акцептним кредитом, зобов’язується внести до закінченнятерміну векселя в банк відповідну суму для оплативекселя. У разі авалю платіж по векселю здійснюється безпосередньовекселедавцем, а аваль служить лише гарантією платежу. При нездатностівекселедавця сплатити вексель відповідальністьза здійснення платежу по векселю переноситься на банк,який поставив аваль на векселі, і за системою кореспондентських відносин звикористанням банківських ключів і шифрів підтвердив у разі запиту іншому банкусвій аваль. Особливість операцій акцептного авалюполягає в тому, що вони відносяться одночасно до активних і пасивних операцій.
Підтоварні позики – це позики під заставу товарів ітоваророзпорядчих документів.
Фондові позики – це позики під забезпечення цінних паперів.
По термінах погашення: що не мають певного терміну –онкольні (що погашаються на вимогу позичальника або банку); короткострокові (до одного року);середньострокові (від одного року до п’яти років) і довгострокові (понад п’ятьроків).
По характеру погашення: що погашаються одноразовим внеском;що погашаються в розстрочку.
По методу стягування відсотка: відсоток утримується умомент видачі позики (при обліку векселя, при наданні споживчої позики);відсоток сплачується у момент погашення кредиту або рівномірними внескамивпродовж всього терміну кредиту.
По категоріях позичальників, що відображають економічнийзміст і мету кредиту.
До фондових операцій банків відносяться різноманітні операції з цінними паперами:покупка цінних паперів для власного портфеля (інвестиції); первинне розміщеннязнов випущених цінних паперів серед утримувачів; покупка і продаж ціннихпаперів на ринку за дорученням клієнта (обслуговування вторинного оборотуцінних паперів); позики під цінні папери. “Портфельцінних паперів у банків служить засобомотримання додаткового прибутку у вигляді дивідендів і відсотків, знаряддямфінансового контролю, а також одним з методів фінансування витрат держави”.
3.3 Комісійні банківські операції
Банки ведуть такожкомісійні операції, тобто “виконують різні доручення своїх клієнтів за їхрахунок”. Такі доручення пов’язані з переказом грошей як усередині однієїкраїни, так і з однієї країни в іншу. Це перекладні операції, при яких клієнтдоручає своєму банку (у якому він встав нарозрахунковий-касове обслуговування і з яким уклав договір пророзрахунковий-касове обслуговування) перекласти певну суму з рахунку клієнтавказаному адресатові. Коли операція здійснена, банк висилає або видає (якщоклієнт є в банк особисто) документ про здійснення перекладу. За операцію, щопроводиться, банк стягує комісію.
Акредитивна операція полягає в тому, що банк приймаєдоручення від клієнта провести платіж третій особі (бенефіціару), тобто особі,на користь якої відкритий акредитив, або акцептувати векселі бенефіціара, абопровести платіж бенефіціару, але тільки на певних умовах.
Інкасові операції – цеоперації по отриманню банками для клієнтівгрошей за їх дорученням і за їх рахунок по різних документах. Інкасові операціїздійснюються з чеками, векселями, товарними документами і цінними паперами. Приінкасуванні цінних паперів клієнт передає їх банку дляреалізації на ринку тієї країни, де вони емітовані.
Факторингові операції відносяться допосередницьких. Суть їх в тому, що банк купує борговівимоги (рахунки-фактури) клієнта на умовах негайної оплати 80% вартості відфактурованихпостачань і сплати решти частини, за вирахуванням відсотка за кредит ікомісійних платежів, в строго обумовлені терміни незалежно від надходженнявиручки від боржників.
Особливий різновид комісійних операцій – довірчі операції,що полягають в тому, що банк за дорученням клієнтів бере на себе зберігання,передачу і управління певним майном, вираженим як в грошах, так і в ціннихпаперах.
До комісійних відносяться також торговий-комісійні операції– покупка і продаж за дорученням клієнта дорогоцінних металів і коштовнихкаменів, покупка і продаж цінних паперів і т.д.
Різновидом посередницьких операцій є трастові операції банків. Найбільш поширена форма володіння власністю вкраїнах з розвиненою ринковою економікою – наявність акцій, облігацій ігрошових коштів. У міру збільшення кількості фінансових інструментів і сумифінансових активів комерційні банки розширюють трастові(довірителі) операції. Трастові департаменти банків –одні з найбільш розвинених підрозділів сучасних транснаціональних банків.
Розділ 4. Шляхи розвитку банківськоїсистеми в Україні 4.1 Інституційні зміни середовища діяльності комерційних банків
Сучаснийстан банківської сфери характеризується наявністю деяких проблем зростання,серед яких найбільш рельєфними є загострення конкурентної боротьби в наслідокоб’єктивного уповільнення темпів експансії в зовнішнє середовище, зниженняефективності діяльності та системи управління, відголосу процесу глобалізації,зростання дії позаекономічних факторів, зокрема впливу політичногоістеблішменту, правового нігілізму, тощо. У таких умовах необхідно виділитипріоритети, які можуть забезпечити сталий розвиток банківської сфери таекономіки в цілому та сформувати заходи, щодо їх досягнення.
Такимипріоритетами, на нашу думку, повинні стати:
· забезпечення принципу справедливого розподілу доходів міжбанками в залежності від внеску в загальний розвиток банківської сфери таекономіки;
· формування ефективного інституційного середовища длярегулювання факторів конкурентної боротьби та уповільнення монополізаціїбанківської сфери;
· створення умов прискореного розвитку регіонів та вирівнюванняїх стану через збільшення фінансування та кредитування перспективних напрямівгосподарської діяльності;
· визначення незадоволених потреб клієнтів щодо банківськогообслуговування та їх задоволення на основі пропозиції нових банківськихпродуктів і різних форм та способів надання послуг;
· підвищення використання “людського фактору” через створенняефективної системи управління та здійснення кадрової політики в банківськихустановах.
Розглянемокожний із запропонованих пріоритетів та особливості забезпечення їх досягненняв сучасних умовах розвитку України, зокрема її банківської сфери. Отже,головним пріоритетом є забезпечення принципу справедливого розподілу доходівміж банками в залежності від внеску в загальний розвиток банківської сфери та економіки.В даному зв'язку необхідно виділити ті показники діяльності банків, які можнабуло б використати як критерії щодо оцінки внеску окремих банків та банківськоїсфери в цілому у розвиток держави та зростання рівня і якості життя окремихчленів суспільства. Такими показниками можуть бути кількість та розмір виданихкоротко та довгострокових кредитів, їх питома вага по відношенню до капіталубанку, обсяг та рівень сплати податків, розмір банківських відсотків подепозитам та кредитам, розмір та напрями інвестування, величина коштів,спрямованих на благодійну та спонсорську діяльність, тощо. Однак на сучасниймомент ми повинні констатувати наявність негативних моментів у діяльностібільшості банків, пов'язаних з досягненням виключно своїх егоїстичних внутрішньо-корпоративнихінтересів, або інтересів певних промислово-фінансових кланів. Це проявляється впрагненні контролювати максимально можливу частку ринку, нав'язуванніневигідних контрагентам умов щодо активних та пасивних операцій — по кредитам,депозитам, інвестиціях, тощо.
Якправило, якість обслуговування юридичних та фізичних осіб, особливо в регіонах,не відповідає прийнятному рівню, хоча постійно здійснюються спроби покращитиситуацію. На макроекономічному рівні це проявляється у неузгодженості економічнихінтересів суспільства і банків, втраті певної частини перерозподіленого ВВП,який під тиском глобалізаційних реалій спрямовується в розвинені країни світуі, таким чином, сприяє зростанню інших суспільств, тоді як наслідком подібноїситуації для Україні є зміцнення тіньової економіки. Для подолання зазначенихнегативних явищ потрібно узгоджене досягнення гармонізації на основізбалансування економічних інтересів банків і суспільства через підвищенняефективності системи взаємного інституційного впливу.
Якбачимо, суспільство і окремі особи та комерційні банки пов’язані між собоюправовим механізмом, який дозволяє здійснювати взаємне врахування інтересів.Цей механізм діє через посередників, якими є державні органи — законодавчої,судової і виконавчої влади. Центральним елементом узгодження інтересів вбанківській сфері виступає Національний банк України. На нього покладеноспецифічні функції щодо оцінки ефективності функціонування банківської системиУкраїна, нагляду та контролю за правопорушеннями та дотримання умовгармонійного розвитку суспільства та держави в цілому. Обмежений обсяг даноїстатті не дає можливість детально проаналізувати якість правового забезпеченнястворюваного інституційного механізму. Однак, з упевненістю можна стверджувати,що поки що ми не маємо простого і ефективного інструменту узгодженняекономічних інтересів в банківській сфері.
Другийпріоритет ми визначили як “формування ефективного інституційного середовища длярегулювання факторів конкурентної боротьби та уповільнення монополізаціїбанківської сфери”. На сьогодні ми маємо Класифікацію НБУ за розміром активівбанків, за якою вони поділяються на чотири групи: І – “найбільші банки” (активипонад 1 млрд. грн), ІІ – “великі банки” (активи понад 100 млн. грн), ІІІ – “середнібанки” (активи від 10 до 100 млн. грн) і ІV – “малі банки” (активи до 10 млн.грн) []. Для кожної групи банків існують свої особливості щодо конкурентноїборотьби. Так, “найбільші банки” — системні банки мають найбільшу за обсягами,кількістю та різнорідністю групу споживачів банківських послуг. “Володіючи 70%ресурсів, вони можуть користуватися монопольними перевагами на ринку,отримувати монопольний прибуток”[]. Банки другої та третьої групи мають змогуобслуговувати меншу кількість клієнтів і оперувати меншими обсягами доходів. Їхможливості щодо реклами та просування на ринку є обмеженими в наслідокобмеженості фінансових ресурсів. Хоча ми оцінюємо банки другої та третьої групив перспективі позитивно, оскільки вони є найбільш ефективними та мають високуякість обслуговування клієнтів. Більшість банків четвертої групи знаходитьсяпід постійною загрозою закриття, ліквідації, тому що вони не можуть забезпечитивиконання вимог НБУ щодо збільшення розміру власного капіталу та величинисформованого резервного фонду. Крім того, на місцях їх витісняють озброєніновими технологіями філії системних банків.
Нанашу думку, позиція та політика НБУ щодо різних груп банків повинна бутидиференційованою та спрямованою на досягнення максимальних результатів посукупності з врахуванням інтересів різних рівнів суспільства та банківськоїсистеми.
Так,по відношенню до системних банків повинні бути встановлені жорсткі умови щодозниження ними тиску на менші банки та зменшення ними ступеня монополізаціїбанківського ринку. Наприклад, ввести для системних банків, які мають філії натериторії економічно-занедбаних районів та регіонів умови обов’язковогофінансування їх розвитку на період до 10 років з одночасною участю в процесірозробки перспективних планів. Крім того, припинити вивіз капіталу з цихтериторій та забезпечити позитивне сальдо руху грошових потоків у філіях зарахунок перерозподілу консолідованих банківських коштів.
Відноснобанків другої та третьої групи позиція НБУ повинна бути найбільш сприятливою,оскільки саме ці банки в нових ринкових умовах повинні забезпечити оптимальнеузгодження економічних інтересів у банківській сфері. Дане твердження пов’язаноз соціально-економічною природою цих банків. Певна обмеженість у фінансовихресурсах робить їх більш керованими та менше здатними для лобіювання власнихегоїстичних інтересів, що з одного боку, посилює їх залежність від НБУ, а здругого – вони залежать від клієнтів, а отже – ідуть назустріч всімзацікавленим у співробітництві контрагентам.
НБУповинен підтримувати четверту групу – “малі банки”, не зважаючи на низькуефективність їх діяльності та попри всі вимоги і перестороги, оскільки малібанки відіграють велику роль у економічному становленні регіонів, розвиткумалого бізнесу, підприємництва та формуванні позитивного відношення до ринковихперетворень серед населення. Тому, на нашу думку, НБУ слід переглянути своюполітику щодо малих банків. Крім того, варто відродити на їх основі традиційніу XIX-XX ст. муніципальні банки, які забезпечували розвиток міст та окремихобластей України.
Третій,визначений нами пріоритет “створення умов прискореного розвитку регіонів тавирівнювання їх стану через збільшення фінансування та кредитуванняперспективних напрямів господарської діяльності” — прямо пов’язаний з викладенимивище міркуваннями. Всі банки, які мають філії, або самі працюють у регіонахповинні забезпечити умови для їх зростання через посилення власної участі угосподарському житті. Це надасть у перспективі великі конкурентні переваги яксамим регіонам на рівні ринків країни, так і за її межами – на рівні світовихринків. Включення комерційних банків до процесу формуванняконкурентоспроможності регіонів та країни в цілому є важливим з огляду натенденції всесвітньої глобалізації та визначення місця України в ній.
Четвертийпріоритет пов’язаний з впровадженням інноваційних ідей та технологій убанківську діяльність. На жаль, поки що вітчизняні банки розробляють продуктита надають спектр послуг, які запозичені з досвіду діяльності закордоннихбанків. Це зрозуміло, оскільки реально ринкове середовище на Україні формуєтьсялише одинадцять років. Тим не менш, нам необхідно враховувати власну специфікупо даному питанню. В цьому зв’язку на власних теренах необхідно розвивати тавикористовувати методи банківського маркетингу, маркетинг-менеджменту,стратегічного менеджменту, системного аналізу, тощо. Їх практичне застосуваннянезалежно від тих чи інших місцевих особливостей дає високі результати.
Останнійвизначений нами пріоритет “підвищення використання “людського фактору” черезстворення ефективної системи управління та здійснення кадрової політики” єключовим щодо майбутнього стану та розвитку банківської сфери. Ми наголошуємо,що джерелом всякого розвитку є людина, її здатності та можливості взаємодії зіншими подібними суб’єктами. Людина – є, також, головним інституційнимсуб’єктом, а також основою для формування суспільних інституцій. Одночаснолюдина виконує роль суб’єкта та об’єкта управління. Поєднання цих важливихаспектів забезпечує розуміння важливості створення в комерційних банкахефективної системи управління та здійснення належної кадрової політики. Нажаль, зараз відбуваються негативні процеси в управлінні людськими ресурсамибанку – в питаннях управління мають місце вияви волюнтаризму та авторитаризму збоку керівництва, в наслідок чого спостерігається висока плинність кадрів(більше 30% на рік). Особливо це характерно для операційних відділів тасередньої ланки управління. При цьому плинність вища серед найманих менеджеріввищої ланки у великих містах: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку,Одесі, тощо. Крім того, активно проводиться переманювання кращих спеціалістів,що дестабілізуюче позначається на діяльності окремих служб та відділів. Інодіперехід спеціалістів супроводжується переходом клієнтів на обслуговування віншу установу, тобто фактично має місце крадіжка клієнтської бази. Такаповедінка є наслідком руйнації традиційної системи цінностей та незавершеностіпереходу до універсальної системи цінностей, побудованої на засадах права.Отже, незавершеність процесу трансформації системи цінностей призводить доправової незахищеності як людини — працівника, так і, власне, банку. В цьомузв’язку необхідно сприяти затвердженню у свідомості людей правових нормповедінки. Практично, на рівні банків варто розробити, затвердити та впровадитикорпоративні кодекси — систему корпоративних цінностей, норм та правил, які бсприяли підвищенню керованості, налагодженню ефективної взаємодії, кар’єрномуросту, творчій і професійній реалізації працівників банківської установи.
Дослідженняособливостей інституційних змін в середовищі діяльності комерційних банківдозволило автору внести такі пропозиції:
1)покласти на Національний банк України, як ключовий елемент правової системиузгодження економічних інтересів у банківській сфері, забезпечення принципусправедливого розподілу доходів між банками в залежності від їх внеску взагальний розвиток;
2)НБУ забезпечити стримування діяльності системних банків, сприянняфункціонування великих та середніх банків і фінансову підтримку малих банків істворення на їх основі “муніципальних банків” з метою оптимізації факторівконкурентної боротьби та уповільнення монополізації банківської сфери;
3)комерційним банкам створити в регіонах умови для прискореного розвитку череззбільшення фінансування та кредитування перспективних напрямів господарськоїдіяльності з метою забезпечення конкурентоспроможності України на світовихринках;
4)комерційним банкам проводити інноваційну діяльність щодо впровадження новихпродуктів і послуг орієнтуючись на вітчизняну особливості;
5)комерційним банкам забезпечити створення ефективної системи управління тапроведення кадрової політики на основі розробки та впровадження корпоративнихкодексів з метою переходу до універсальної правової системи цінностей.4.2 Іноземний капітал на банківському ринку України
ВУкраїні немає суттєвих законодавчих перепон для входження іноземного капіталуна вітчизняний ринок банківських послуг. За наявного рейтингу інвестиційноїпривабливості до України прийдуть лише філії банків країн з аналогічним абоненабагато вищим рейтингом, які можуть використовуватися для вивозу капіталуабо відмивання «брудних» грошей.
Чиннезаконодавство України надає можливість відкривати на території України банки зіноземним капіталом. На сьогоднішній день в Україні діють 13 банків з частковоюучастю іноземного капіталу (відповідно до чинного Закону України «Про банки ібанківську діяльність» банком з іноземним капіталом вважається той, у якомучастка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10%; цейпункт Закону створює цікаве протиріччя – якщо власниками банку є декількаіноземних юридичних чи фізичних осіб, кожна з яких окремо володіє часткою,меншою 10%, то банк уже не вважається банком з іноземним капіталом; крім того,банк, власниками якого є юридичні особи, зареєстровані іноземцями в Україні,вважається вітчизняним) та 7 банків з 100% іноземним капіталом. Питома вагаіноземних банків у сукупних активах банківського сектору коливається навідмітці в 20%.
Основнимпоказником фінансового середовища будь-якої країни є рівень привабливостіінвестиційного рейтингу. Україна, незважаючи на сприятливі умови для розвиткуфінансового ринку для подальшого фінансування зростаючих потреб економіки, щопоказує оптимістичні темпи росту, поки що залишається на найнижчих щаблях усписках країн, що претендують на закордонні інвестиції. Навіть той факт, щонещодавно Україну викреслили з чорного списку FATF, не змінило докорінно їїстановище.
Провіднимсвітовим банкам буде невигідно відкривати свої філії в Україні, оскількивідповідно до українського інвестиційного рейтингу, а саме – його рівняризикованості кредитування, активи, що будуть розміщені філіями цих банків вУкраїні, потребуватимуть створення головними банками 100% резервів для покриттяможливих ризиків від операцій.
Досвідкраїн, що розвиваються, свідчить про те, що до країн з низьким рейтингомінвестиційної привабливості (до України) можуть прийти лише філії банків країнз аналогічним або не набагато вищим рейтингом, які можуть використовуватися длявивезення капіталу або відмивання «брудних» грошей. Проте ці країни саміпотребують інвестицій, тому не слід розраховувати на значні інвестиційні потокив Україну. У разі фінансової кризи, як показав досвід азіатських країн 90-х років,іноземні банки залишають ринок такої країни навіть без спроб відшкодувати своївтрати, що може призвести до системної кризи у банківській системі України. Дотого ж, як правило, при послабленні своїх позицій міжнародні банкивикористовують всі свої резерви – і в першу чергу кошти закордонних філій –тобто іноземні банки не можуть бути стабільним джерелом кредитуваннянаціональної економіки. Як типовий приклад можна навести невдалу співпрацюNomura Securities International з чеським банком Investichi a Postovni Banka(IPB), що призвело до банкрутства цього банку у 2000 році.
Використовуючидешевші ресурси головного банку, філії іноземних банків витіснятимутьукраїнські банки з найприбутковіших ніш банківського ринку. Це призведе доповного контролю над українською банківською системою з боку іноземних банків.Враховуючи, що національна банківська система є невід’ємним елементомдержавного суверенітету, іноземний контроль є небажаним з огляду на негативнінаслідки для фінансової безпеки України. Запропонована НБУ відкритістьфінансової системи, з одного боку, є стимулом для якісного підвищеннямакроекономічної політики в Україні та використання світових фінансовихресурсів, але, з іншого боку, призводить до залежності від кон’юнктури світовихфінансових ринків, а держава позбавляється значних важелів впливу набанківський сектор.
Входженняфілій іноземних банків в Україну трансформує модель кредитування економіки.По-перше, банківське обслуговування зосередиться на кредитуванні найбільшкредитоспроможних корпоративних клієнтів, тоді як фінансування малого ісереднього бізнесу скоротиться. По-друге, маючи менший зв’язок з економікоюУкраїни, ніж вітчизняний банківський капітал, іноземні банки можуть зменшитикредитування малоприбуткових чи низьколіквідних, але стратегічно важливихсекторів економіки. У результаті вітчизняні позичальники позбавлятьсяоднакового доступу до фінансових ресурсів, а розвиток національної економічноїсистеми зазнає своєрідних фінансових обмежень з боку банківського сектору.
Призбереженні в Україні існуючої структури банківської системи прихід філійіноземних банків призведе до втрати позиції українських банків на ринку тазміни структури ринку. Це виявиться у сегментації банківської системи, за якоїфілії іноземних банків, завдяки більш потужній та дешевій ресурсній базі,посідатимуть панівне місце у всіх сегментах ринку банківських послуг, тоді якукраїнським банкам залишаться допоміжні функції з обслуговування малого тасереднього бізнесу. Дослідження щодо впливу входження іноземних банків на слаборозвинені фінансові ринки, показують, що за таких умов, що існують зараз вУкраїні, вітчизняні банки змушені будуть звузити обсяги кредитування найбільшихі найліквідніших підприємств через нездатність конкурувати на цьому сегменті зфіліями іноземних банків. Як наслідок, відбудеться скорочення їх прибутковостіі водночас зросте загальна ризикованість портфелю, адже щоб відшкодувати втратудоходів українські банки повинні будуть кредитувати менш платоспроможних, отже,більш ризикованих клієнтів. Результатом стане посилення фінансової нестійкостівітчизняних банків.
Законом«Про банки і банківську діяльність» врегульовано основні питання створення,отримання ліцензії, порядку діяльності та ліквідації банків, які є юридичнимиособами. Щодо філій іноземних банків проектом Закону передбачено, щоособливості реєстрації та надання банківської ліцензії, регулювання таздійснення нагляду за діяльністю, застосування заходів впливу та ліквідаціїфілій іноземних банків встановлюються цим Законом та нормативно-правовимиактами НБУ. Зауважимо, що на думку експертів Асоціації українських банків,фактично ані чинним Законом, ані законопроектом не встановлюються особливостіпорядку реєстрації, надання банківської ліцензії, регулювання діяльності,порядку ліквідації філії іноземного банку.
Такожне врегульовано питання порядку контролю за виконанням обов’язкових нормативівдля окремої філії. За існуючим порядком переважна більшість обов’язковихнормативів (адекватності капіталу, кредитних ризиків, інвестиційної діяльності,відкритої валютної позиції) розраховується відносно регулятивного капіталубанку-юридичної особи. При цьому проектом Закону не визначені складовірегулятивного капіталу філії іноземного банку. Також в проекті Закону немаєвідповіді щодо застосування до філій іноземних банків заходів впливу у разіпорушення ними банківського законодавства або ведення ризикової діяльності.Згідно з чинним законодавством, санкції у таких випадках застосовуються доголовних банків.
Якщодіяльність материнського банку регулюється іноземним законодавством, а філіяповинна працювати в Україні за законами України і її діяльність відповідативимогам щодо банківської системи України, в проекті Закону потрібно визначитиможливі заходи впливу з боку НБУ та порядок їх застосування до філій іноземнихбанків.
Щодоліквідації виникає питання створення ліквідаційної комісії та задоволення вимогкредиторів. Враховуючи, що іноземний банк – юридична особа знаходиться замежами України, законодавча невизначеність цього питання практично призведе донекерованості процесу ліквідації філії іноземного банку та можливих зловживаньз цього приводу, що значно підвищить ризики клієнтів-вкладників філії.
Щеодним недоліком запропонованого законопроекту є законодавча невизначеністьосновних механізмів створення філій іноземних банків, зокрема введення дляіноземних банків спеціальної категорії капіталу – капітал приписний, який дляпотреб регулювання у проекті Закону прирівнюється до статутного капіталуукраїнських банків. Разом з тим проектом Закону не визначений порядокперерахування, зберігання та повернення приписного капіталу у разі ліквідаціїфілії. Враховуючи той факт, що ці кошти повинні бути сформовані увільноконвертованій валюті (на відміну від українських банків, які повинні формуватисвій статутний капітал у гривнях – і нести ризик знецінення статутного капіталувнаслідок інфляції), то за специфікою проведення безготівкових розрахунків вонибудуть знаходитись на кореспондентському рахунку в одному з іноземних банків,що само по собі ускладнюватиме контроль з боку НБУ за їх наявністю тавикористанням. Крім того, проект Закону не визначає, кому буде відкритий цейкореспондентський рахунок: іноземному (материнському) банку чи безпосередньойого філії (українським законодавством заборонено філіям банків відкриватикореспондентські рахунки в інших банках, крім НБУ). Відстежити наявність цихкоштів на кореспондентському рахунку материнського банку буде практичнонеможливо.
Заневизначеності порядку перерахування приписного капіталу та контролю заподальшим його зберіганням ризики кредиторів філії іноземного банку (їїклієнтів та вкладників) значно зростуть.
Висновок
Підводячи підсумок сказаному, можна безумовно зробити вивідпро те, що комерційні банки сьогодні – основна складова частинакредитно-фінансової системи будь-якої країни. Вони займають пануюче положенняна ринку позикових капіталів. Масштаби їх діяльності в економіці розвиненоїкраїни справді величезні. Уявлення про це дає статистика грошових потоків, щопроходять через комерційні банки.
Сьогоднікомерційний банк здатний запропонувати клієнтові до 200 видіврізноманітних банківських продуктів і послуг. Слід враховувати, що далеко невсі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиціконкретної банківської установи (наприклад, виконання міжнародних розрахунківабо трастові операції). Але є певний базовий набір, без якого банк неможе існувати і нормально функціонувати (прийом депозитів, здійснення грошовихплатежів і розрахунків, видача кредитів). Спостерігається загальна тенденція доспеціалізації на більш прибуткових операціях.
Систематичне виконання банком своїхфункцій і створює той фундамент, на якому тримається стабільність економікикраїни в цілому. І хоча виконання кожного виду операцій зосереджене вспеціальних відділах банку і здійснюється особливою командоюспівробітників, вони переплітаються між собою. Так, банки володіютьунікальною здатністю створювати засоби платежу, які використовуються вгосподарстві для організації товарного звернення і розрахунків. Мова йде провідкриття і ведення чекових і інших рахунків, службовців основою безготівковогообороту. Господарство не може існувати і розвиватися без добре відлагодженої системигрошових розрахунків. Звідси велике значення банків, як організаторівцих розрахунків.
Списоквикористаної літератури
1. Закону України “Про банки і банківську діяльність”
2. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М, Михайленко Р.М. Фінансипідприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — К.: Знання-прес,2008. – 287 с.
3 Банківський нагляд: Навчальний посібник / МіщенкоВ.І.; Яценюк А.П.; Коваленко В.В.; Коренєва О.Г.- К.: Знання, 2004.- 406 с.-(Вищаосвіта ХХI століття)
4 ВАТ “Державний ощадний банк України”: Річний звіт. – 2009. – 35 с.
5 . Волошин И.В. Оценка банковских рисков: новые подходы.Киев: Эльга, Ника-Центр, 2004, 216 с.
6 Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання, 2004, 324с
7 ВітлінськийВ., Пернаківський О. Кредитний ризик та його врахування при обчисленні ставкивідсотку. // Банківська справа. — 2005, №5.
8 Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб.– К.: Знання-прес, 2008. – 424 с.
9 Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник.– Л.: Львівська політехніка, 2007. – 714 с.
10 Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – К.:Знання, 2008. – 473с.
11 Польова О. Банківська система України в умовах глобалізаціїсвітової економіки // Підприємництво, господарство і право.- 2006.- №3.-C.166-168.
12 Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч.посіб. – К.: Знання, 2009. – 379 с.
13 Роуз Питер С. Банковский менеджмент. – М.: “Дело ЛТД”, 1999. –571с.
14 Снігурська Л.П. Банківські операції і послуги: Навч. посіб.– К.: МАУП, 2009. – 456с.
15 Смовженко Т., Другов О. Проблеми та перспективи розвиткубанківської системи в умовах євроінтеграції України. Організаційний аспект //Вісник Національного банку України.- 2005.- № 11.-C. 34-37.
16 Сорока А.А. Специфіка розвитку банківського сектору вперехідних економіках // Економіка. Фінанси. Право.- 2005.- № 1.- C. 17-22.
17 Старинський М.В. Становлення Національного банку України якцентрального банку держави // Проблеми і перспективи розвитку банківськоїсистеми України. Т.15.- Суми: УАБС НБУ,2006.- C.143-149.
18 Финансыпредприятий: Ученик / Под ред. проф. А.Н. Поддерегина. – К: КНЭУ, 2008. – 256с.
19 Уманців Ю. Розвиток національної банківської системи вумовах глобалізації світової економіки // Вісник Національного банку України.-2006.- № 10.-C. 60-64.
20 Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації таїх вплив на розвиток банківського сектору України //Актуальні проблемиекономіки.- 2006.- № 2.-C.85-93.
Додаток1
Звіт про фінансові результати діяльності Державногоощадного банку України станом на 31 грудня 2006р. (тис. грн.)Рядок Найменування статті Звітний рік Попередній рік 1.1. Процентний дохід 394 354 331 342 1.2. Процентні витрати (184 121) (136 834) 1 Чистий процентний дохід 210 233 194 508 2.1. Комісійний дохід 219 447 213 161 2.2. Комісійні витрати (17 370) (10 522) 2 Чистий комісійний дохід 202 077 202 639 3 Дивідендний дохід 4 Чистий торговельний дохід 25 547 22 306 5 Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів 1 19 6 Прибуток від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії й дочірні установи та інших інвестицій 865 4 7 Інший операційний дохід 6 982 6 689 8 Операційний дохід 445 705 426 165 9 Загально адміністративні витрати (186 252) (171 289) 10 Витрати на персонал (214 119) (172 198) 11 Прибуток від операцій 45 334 82 678 12 Витрати на безнадійні борги (43 513) (76 428) 13 Прибуток до оподаткування 1 821 6 250 14 Податок на прибуток (4 607) 15 Прибуток після оподаткування 1 821 1 643 16 Непередбачені доходи/витрати (17) 17 Чистий прибуток/збиток банку 1 804 1 643 18 Чистий прибуток на одну просту акцію 18 16 19 Скоригований чистий прибуток на одну просту акцію 18 16
Додаток2
Баланс Державного ощадного банку України станом на 31грудня 2006р. (тис. грн.)Найменування статті Звітний рік Попередній рік АКТИВИ Грошові кошти та залишки в НБУ 777 198 378 982 Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, та цінні папери, емітовані НБУ 1 279 900 394 067 Кошти в інших банках 122 564 201 947 Цінні папери на продаж 66 930 72 721 Кредити та заборгованість клієнтів 1 521 000 1 308 874 Інвестиційні цінні папери 8 600 42 196 Довгострокові інвестиції в асоційовані компанії і дочірні установи 10 816 23 816 Основні засоби та нематеріальні активи 430 453 365 789 Нараховані доходи до отримання 43 853 38 986 Інші активи 131 314 174 170 Усього активів 4 392 628 3 001 548 ЗОБОВ’ЯЗАННЯ Кошти банків 9 044 77 142 Кошти клієнтів 4 070 547 2 629 241 Інші депозити 4 850 3 935 Боргові цінні папери, емітовані банком - 6 519 Нараховані витрати до сплати 65 045 41 809 Інші зобов’язання 2 980 4 544 Усього зобов’язань 4 152 466 2 763 190 ВЛАСНИЙ КАПІТИАЛ Статутний капітал 100 000 100 000 Капіталізовані дивіденди - - Акції, що викуплені в акціонерів - - Емісійні різниці - - Результати переоцінки 31 945 33 285 Нерозділений прибуток, у т.ч. сума переоцінки у разі вибуття необоротних коштів 11 724 8 744 Резерви 96 493 96 329 Усього власного капіталу 240 162 238 358 Усього пасивів 4 392 628 3 001 548