Курсова робота
На тему:
«Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненнідержавної грошово-кредитної політики»
Полтава 2007
Вступ
Банківська системаУкраїни як незалежної держави, що прагне до створення розвинутої ринковоїекономіки, є дворівневою. До першого рівня належить Національний банк, що являєсобою «банк банків», центральний банк країни, а до другого – системакомерційних банків. Процес створення сучасної банківської системи, якавідповідала б умовам ринкової економіки, в Україні ще триває і триватиме довго.Це пов'язано з тим, що в українській економіці ще не відбулася необхіднатрансформація, вона не стала по-справжньому ринковою.
Незважаючи на це, вжезараз можна стверджувати, що підвалини банківської системи ринкового типу вУкраїні побудовані. Національний банк виконує майже всі функції, притаманніцентральному банку ринкової держави. Він застосовує такі ринкові інструментигрошово-кредитного регулювання, як обов'язкове резервування коштів комерційнихбанків, кредитну політику і політику рефінансування комерційних банків,операції з державними цінними паперами на відкритому ринку тощо.
Комерційні банкипоступово оволодівають методами роботи банків країн, де ринкові засади єдомінуючими в системі економічних відносин.
Процес переходу Українидо якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципахведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін дофінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченніруху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільноговідтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належитьпровідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарськогожиття суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною міроюзалежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.
Банківська системаУкраїни сьогодні – один із найрозвинутіших елементів господарського механізму,оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалосяключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банкивідіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації йвільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудовиекономіки, приватизації й розвитку підприємництва.
Водночас усебічнерозкриття їхніх потенційних можливостей і реалізації функції фінансовогопосередництва на ринку значною мірою визначається особливостями структурноїорганізації банківської системи країни, яка забезпечує складний механізмпрактичної реалізації взаємозв’язків і взаємовідносин між банківськимиустановами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньоїдіяльності та ефективність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланокнародногосподарського комплексу.
1. Банки, їхсутність і функції. Структура банківської системи України
Банківськадіяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконанняяких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальнимінститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатисяцією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-якийфінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесенихзаконом до банківської діяльності.
Специфіка функціонуваннябанківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є надання різноманітнихпослуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операційз метою задоволення якоїсь потреби.
В Законі «Про банки ібанківську діяльність» банком названо будь-яку установу, що виконує функціїкредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарствата здійснює інші банківські оперіції, передбачені цим законом.
До банківської діяльностівідноситься комплекс з трьох посередницьких операцій:
· приймати грошові вклади від клієнтів;
· надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;
· здійснювати розрахунки між клієнтами.
Комплекс з трьох базовихоперацій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовийпосередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком векономічному розумінні.
В дійсності фінансовіпосередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, алепотрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними.Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку,називаються спеціальними.
Якщо ж посередникгрошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобтопозбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансовихінститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові,інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.
Банківськасистема – законодавчо визначена, чітко структурована сукупністьфінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції векономіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, абудується по заздалегідь виробленій концепції.
Закон України «Про банкиі банківську діяльність» перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні іяк вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, щобанківська система України повинна бути дворівневою, встановив, які банкивідносяться до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.
Необхідність формування банківськоїсистеми, як особливої структури, визначається двома групами причин:
· пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду ірегулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремихбанків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільноїроботи всіх банків;
· пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованостіпопиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.
За своєю структуроюбанківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак,які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці.Це, перш за все, дворівнева їх побудова.
На першому рівнізнаходиться центральний банк. На нього покладається відповідальність завирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все –підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталостіфункціонування всієї банківської системи.
На другому рівнібанківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називатикомерційними банками.
Як переконує досвід країн із розвинутимиринковими відносинами, створення ефективної ринкової економіки можливе тіелькиза умови формування відповідної державної типової основи. Для цього паралельноз приватною власністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом,конкуренцію, ефективною системою державного управління, рівновагою інтересіврізних соціальних груп необхідно забезпечити функціонуючи систему ціноутворенняі стабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезнезначення для соціально спрямованої ринкової економіки.
Зауважу, що централізована плановаекономіка розглядала роль грошей тільки як інструменту перерахунку і контролю,тоді як роль грошей в умовах ринку має центральне значення. Гроші з їх різнимифункціями, як загальний еквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб дляпередачі й збереження вартості – це «кров» економіки. Якщо надмірне збільшеннягрошової маси зумовлює рух спіралі цін і призводить до інфляційних викривлень,то результатом зменшення грошової маси є дефляція і безробіття. Визначеннягрошової маси в такому обсязі, щоб вона з одного боку, стимулювала економічнезростання, а з другого не спричиняла інфляційних процесів – найважливішафункція банківської системи і насамперед центрального банку країни.
У сучасній ринковій економіці ізрозподілом праці банківська система має величезне значення завдяки зв'язкамцієї системи з усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягаютьу забезпеченні безперебійного грошового обігу та обігу капіталу, у наданніможливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою,приватними особами, а також створення сприятливих умов для вкладання кошті із метоюнагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходить великийоб'єм грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення.Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні кошти,заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні, посередницькі,інвестиційні, довірчі та інші операції.
Банківська система України започаткованапісля прийняття Верховною Радою у березні 1991 року Закону України «Про банки ібанківську діяльність».
Вона є дворівневою і складається зНаціонального банку України та комерційних банків різних видів і формвласності, у тому числі експортно-імпортного банку України та спеціалізованогокомерційного ощадного банку України.
Національний банк України є центральнимбанком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метоюзабезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Комерційні банки створюються наакціонерних або пайових засадах юридичними і фізичними особами. Свої функціїкомерційні банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштівпідприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні разхунки танедепозитні залучення коштів, кредитування суб'єктів господарської діяльностіта громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів,формування інших активів: касове та розрахункове обслуговування народногогосподарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банки у своїй діяльності керуютьсяКонституцією України. Законами України «Про Національний банк України», «Пробанки і банківську діяльність» законодавством України про акціонерні товариствата інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України,нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. Банківськасистема організовує і обслуговує рух головного атрибуту ринку – капіталу,забезпечує його залучення, акумуляцію і «перетікання» у ті сфери суспільноговиробництва, де виникає дефіцит капіталу. Банківська система України має своєособливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківськасистема не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується зазаздалегідь виробленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожномувиду банків і кожному окремому банку.
Необхідність формування банківськоїсистеми як особливої структури визначається двома групами причин, що:
– пов'язані з необхідністю здійсненнясуспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодженнякомерційних інтересів окремих банків із загальнодержавними інтересами – забезпеченнямсталості грошей і стабільної роботи усіх банків;
– пов'язані з функціонуваннямгрошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовомуринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів таінструментів, які надаються ними, повинен бути досить широким і мобільним, щобможна було заповнити будь-який сектор ринку.
Відповідно банки повинні керуватися усвоїй діяльності не лише комерційними інтересами, а й вимогами системи, до якоївони входять. Отже, банківська система – це специфічна економічна йорганізаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового обігута ринку, а також економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції:
— трансформаційну, яка полягає в тому, що мобілізуючи вільні кошти однихсуб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки можутьзмінювати строки грошових капіталів, їхні розміри та фінансові ризики;
– функцію створення грошей ірегулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банківська система оперативнозмінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відносно зміни попиту нагроші. Іншими словами, банківська система керує пропозицією грошей;
– забезпечення сталості банківськоїдіяльності й грошового ринку.
Сучаснабанківська система країни – це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: відтрадиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій, що визначаютьоснову банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансовихінструментів, що використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг,траст та ін.). Сучасна банківська система України як система ринкового типузнаходиться в процесі становлення і має перспективи розвитку. На 1.01.2006 р.в України діяло 157 банківіз 2254 філіями, в яких працює близько 150тис. чоловік. Серед них 138 банків функціонують у формі акціонерних товариств,18 – товариства з обмеженою відповідальністю, 1 – кооперативний, у тому числі22 банки створено за участю іноземного капіталу (6 банків із 100% іноземнимикапіталом, із них 2 банки – державні). Крім того, налічується 203фінансово-кредитні установи. Порівняємо кількість діючих банків у провіднихкраїнах: У США функціонує 12 тис. банків, Канаді – 6 тис, Німеччині – 4,5 тис,Росії – 1335, Швейцарії – 700, Чехії – 38 банків [15; с. 12–18].
2. Методи впливу Центрального банку на ринкову економіку
Перший рівеньбанківської системи України представлений Національним банком України, якийвідповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці тафункціонування банківської системи. Національний банк України, як і центральнібанки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банкомбанків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органоммонетарного та валютного регулювання економіки; за допомогою визначенихзаконодавством функцій та операцій він впливає на всі сфери економічного життякраїни.
Національний банкУкраїни, будучи головним банком держави, виступає координатором діяльностікредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними іфінансовими процесами в економіці країни. НБУ зберігає кошти державного бюджетуУкраїни та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговуванняцентральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, приймає участьв обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів,їх погашення та виплати доходу за ними. Надання кредитів уряду виконуєтьсязгідно з рішенням Верховної Ради України. Але НБУ заборонено фінансуватидефіцит державного бюджету.
НБУ здійснює своюдіяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має правозаконодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Верховній Раді України.
Як центральнийбанк держави, НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючивідповідні інструменти, а саме:
ü визначення та регулювання норм обов'язкових резервів длякомерційних банків;
ü процентну політику;
ü рефінансування комерційних банків;
ü операції з цінними паперами на відкритому ринку;
ü депозитну політику;
ü управління золотовалютними резервами;
ü регулювання імпорту й експорту капіталу.
НБУ має виключнеправо на емісію національної валюти, встановлює правила введення її в обіг,зберігання і перевезення грошових знаків, організує інкасацію, визначає порядокведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.
НБУ, виконуючифункцію банку банків, забезпечує функціонування платіжної системи, організуєміжбанківські розрахунки, виступає для комерційних банків своєрідним кредиторомв останній інстанції, здійснює кредитування (рефінансування) банків з метоюпідтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних та стабілізаційних кредитів.
Як органбанківського регулювання і нагляду, НБУ здійснює державну реєстрацію іліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність,встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності вбанках.
Важлива рольвідводиться Національному банку як органу валютного регулювання і валютногоконтролю, який видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначаєструктуру валютного ринку України та організує торгівлю валютними цінностями наньому, видає ліцензії на проведення операцій із валютними цінностями, здійснюєконтроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.
Дуже важливим завданнямбанку є налагодження системи міжнародних міжбанківських розрахунків і в першучергу з країнами СНГ. Як банк банків, він встановлює правила функціонуванняміжбанківського кредитного ринку в Україні.
Головний банк країнипісля узгодження з кабінетом міністрів, встановлює функціональний валютний курснаціональних грошей, створює валютні резерви. Основним економічним завданнямбанку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На рішенняцього завдання спрямована система грошово-кредитного регулювання.
Оскількикредитно-банківська система має важливе значення для економіки країни, вона єоб’єктом пильного нагляду та регулювання, як з боку НБУ, так і з боку вищихорганів державної влади та управління. Нагляд за комерційними банками ірегулювання їх діяльності, головним чином, потрібний для забезпеченнястабільності та попередження банкрутства банків. Обмеження концентраціїкапіталів в руках небагатьох банків з ціллю недопущення монопольного контролюнад грошовим ринком. Це досягається шляхом встановлення НБУ економічнихнормативів, які регулюють діяльність комерційних банків, та здійснення наглядуза їх діяльністю.
Взагалі Національний банкУкраїни є юридичною особою. Він має статутний капітал, який знаходиться узагальнодержавній власності, печатку із зображенням Державного Герба України,займається господарською діяльністю.
Отже, діяльність НБУскерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу,кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві.
В ціломубанківська система України є одним з найбільш динамічно розвинутих секторівнаціональної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувався доситьшвидко і де реально проходив процес демонополізації, проявилася конкуренція,гроші та кредит набули ринкового змісту. Вона становить органічну частинузагальноекономічного комплексу і безпосередньо взаємодіє з усіма сферамиекономіки країни, вона повинна відігравати значну роль в економічних процесах, щопроявляється в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільногопереливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудовиекономіки, приватизації й розвитку підприємництва.
Ефективністьбанківської системи країни багато в чому залежить від процесу їїреструктуризації, проведення належної державної політики
у сферібанківської діяльності.
До цілейдержавної політики в банківській сфері відносяться:
ü уникнення надмірної концентрації економічної влади, обмеженняпрояву монополізації і підтримання конкуренції в банківській діяльності;
ü забезпечення відповідності діяльності банківської системигрошово-кредитний політиці держави;
ü підтримання політики достатньої концентрації банків з метоюпосилення їхньої конкурентоспроможності;
ü забезпечення дотримання законів і правил, що передбачають високийрівень ведення банківської справи;
ü задоволення потреб суспільства в одержанні різноманітнихбанківських послуг;
ü попередження наслідків можливих криз в банківськійсистемі;
ü забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законніінтереси своїх клієнтів;
ü стимулювання та сприяння високому рівню ефективності йприбутковості операцій щодо розміщення кредитів у різні галузі економіки.
З метою реалізації цілейдержавної політики в банківській сфері ще в 2000 р. був прийнятий УказПрезидента України №891/2000 «Про заходи щодо зміцнення банківської системиУкраїни та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень».
Прийнятий Указвизначив головні правила стратегії і тактики розвитку банківської системикраїни, а саме:
• удосконаленняправового регулювання банківської діяльності;
• забезпеченнястабільності гривні, виконання банками важливої функції – кредитування суб'єктівгосподарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.
На виконаннязазначеного Указу була затверджена низка заходів, спрямованих на зміцненнябанківського сектору економіки, серед яких підготовка і прийняття ряду законівта розроблення Комплексної програми розвитку банківської системи України. Реалізаціяцієї Комплексної програми розвитку банківської системи України сприяластворенню належних організаційних, правових і методичних умов для успішноговиконання завдань, які стояли перед банківською системою.
Політика НБУ спрямована на поступовулібералізацію валютного ринку України, почала давати позитивні результати. Заостанні роки НБУ зумів взяти під контроль не тільки ситуацію на грошово-кредитномуринку, а й впливати на всю економіку країни.3. Проблемиудосконалення сучасної банківської системи в Україні
Поглиблення банківськоїреформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забезпеченняна ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне зпріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійсненнярадикальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всьогокомплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки та забезпеченняїї цивілізованого функціонування неможливо.
Слід зауважити, що наданий момент існують проблеми в діяльності комерційних банків в умовах складноїекономічної ситуації нашої держави. І перш за все, це пов’язано з фінансовимитруднощами в банківській системі, які виникають із загального джерела – нестачівідповідного досвіду та відповідної підготовки спеціалістів для функціонуванняв умовах ринкових реформ. Разом з тим, у значній мірі фінансові проблеми банківпов’язані з надто ризикованою кредитною політикою їх керівників у гонитві зависокими доходами. Ключовим фактором стабільності та конкурентоспроможностібанківської системи в ринковій економіці є наявність власного капіталу банків,уставні фонди яких формуються в грошовій формі, так як вони несуть максимальнізбитки від знецінення національної валюти.
Виконуючи ліцензійнівимоги та нормативи Національного банку України щодо розміру капіталу,комерційні банки, не зважаючи на все, активно нарощують його, про що свідчить,зокрема, збільшення кількості банків із капіталом понад 5 млн. євро (див. табл.1).
Таблиця 1. Динамікаобсягу нормативного капіталу системи банків УкраїниРозмір нормативного капіталу Кількість банків за станом на 01.01.2004 р. Кількість банків за станом на 01.01.2005 р. До 1 млн. євро 14 8 Від 1 до 2 млн. євро 34 10 Від 2 до 3 млн. євро 31 24 Від 3 до 5 млн. євро 41 44 5 млн. євро і більше 44 89 Усього 164 175
Також дуже важливимфактором впливу на ліквідність та платоспроможність банків, є проблеманесвоєчасного повернення боргів, бюджетної та кредитної заборгованості. Безвведення кардинальних змін, які стосуються даної ситуації з поверненнямкредитів, збільшується загроза втрати ліквідності банківської системи.
Аналіз станубанківської системи України дає можливість виявити декілька проблем, вирішенняяких сприятиме створенню в Україні банківської системи ринкового зразка.
Проблемибанківської системи України:
• нераціональнатериторіальна структура;
• однорідніструктури комерційних банків ринкового зразка;
• недостатнязагальна кількість комерційних банків;
• існуваннязбиткових банків, які мають «негативний» кредитний портфель;
• тенденції дозвуження клієнтури внаслідок спаду виробництва;
• низький рівенькапіталізації банків;
• брак досвідубанківського персоналу;
• відсутністьзаконодавчого забезпечення спектру банківських операцій;
• недосконалаконкуренція в банківській справі;
• відсутністьдиверсифікації банківської структури;
• слабкадиверсифікація діапазону продуктів та послуг;
•загальноекономічні проблеми.
Основна спрямованістьподальшого реформування банківської системи пов’язується з утвердженням на діліфункціонально розглянутої дворівневої структури банківських відносин, щопередбачає забезпечення Національним банком країни стабілізацію грошовогообігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послугкомерційними банками, з іншого. З цією метою потрібно здійснити таку системузаходів:
· Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківськута кредитну діяльність.
· Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитетуНаціонального банку України.
· Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключноїпідзвітності Верховній Раді.
· Відповідно до існуючої світової практики необхідне утворенняавтономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установта нагляду за банківською діяльністю.
· Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі,зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційнихбанків, скасування їх дискримінаційного оподаткування, прийняття нормативнихактів, що мають забезпечити правову основу безпосередньої участі комерційнихбанків у приватизаційному процесі, санації збиткових підприємств, зрощуваннякапіталів промисловості та банків і утворення на цій основі конкурентоздатногонаціонального фінансового капіталу.
· Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системногоризику для банківської системи в цілому, яка б включала, по-перше, механізмоперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначнийоб’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникненнянесприятливого системного ризику. По-друге, необхідно створити для суб’єктівекономіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України.Для цього необхідно розробити офіційну методику оцінки стану банку на основійого звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
· З метою захисту вкладів громадян треба створити Міжбанківськийфонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиместатус юридичної особи.
· Необхідно створити дійовий механізми застави майна.
А загалом, для залученнята заохочення клієнтів банкам необхідно постійно збільшувати перелік послуг іполіпшувати їх якість. В нашій країні протягом останніх років вже відбулисядеякі позитивні зміни в структурі банківської системи. Про це свідчатьстатистичні дані (див. додатки) та рівень обслуговування в банках, який помітнопокращився за останні роки, але, нажаль, ще залишається не досконалим.
Висновки
Розглядаючи таку цікаву іскладну тему, у курсовій роботі я намагалася вивчити і проаналізуватитеоретичні аспекти поліпшення роботи банківської системи України в умовахпереходу до ринкової економіки та можливості їх практичного застосування.
Керуючись у своїй роботітеоретичними матеріалами, я прагнула якнайповніше виявити різні тенденції іспрогнозувати на майбутнє розвиток банків України та політику нашої держави уцьому напрямку.
Розвиток банківськоїсистеми України – одна з необхідних умов ефективного функціонування економікикраїни при переході до ринкових відносин, оскільки він сприяє раціональномувикористанню фінансових ресурсів.
Завершення структуризаціїбанківської системи за дворівневим принципом водночас не можна вважатиостаточним завершенням процесу її формування. Адже організаційна структурабанківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжнихорганізацій, які забезпечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючифункціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктамиекономічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни. Напрактиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забезпечуєтьсяелементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківськоїсистеми, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне,технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпеченнядіяльності банків.
Без цих елементівінфраструктури нормальне функціонування банків в умовах ринку неможливе. Томунеобхідність інтегрування їх до банківської системи об’єктивно випливає зпотреби всебічного регулювання діяльності кредитних установ, включаючи такождіяльність допоміжних організацій в інтересах розвитку всієї банківськоїсистеми відповідно до потреб суб’єктів економічних відносин, яких вонаобслуговує.
Таким чином, банківськасистема в умовах ринку попри належний рівень капіталізації банківських установта розвиток різних видів спеціалізованих комерційних банків нарівні з банкамиуніверсальними, що в сукупності утворюють другий рівень системи, має включатитакож інфраструктуру, яка обслуговує обидві рівні – верхній і нижній, забезпечуючинормальне функціонування банківської системи загалом. Кризу банківськоїдіяльності не можна подолати суто банківськими заходами, кредитними,монетарними інструментами, бо її першопричини криються в економіці. Саме томупотрібно ставити питання про економіку і банки, а не суто банківську проблему.
Великий вплив наефективність банківської діяльності має невідповідність методів, яківикористовуються при плануванні розвитку банків, сучасного стану й напрямкамирозвитку фінансового ринку України, а токож процесу інтеграції у світовеекономічне співтовариство. Це не дає змоги створити високоефективну банківськусистему, породжує недовіру до неї суб'єктів господарської діяльності, обмежуєможливості використання фінансового ринку для підвищення ефективностівикористання фінансових ресурсів економічної системи в цілому.
У загальнонаціональномумасштабі України слід вказати на ті фактори, які негативно впливають нарозвиток даного процесу.
По-перше, це недостатнійрозвиток усіх елементів грошової маси (грошових агрегатів), що є наслідкомнезавершеної приватизації (відсутність достатньо розвинутого ринку ціннихпаперів), недостатній розвиток ринку казначейських зобов'язань.
По-друге, недостатньовисока ефективність функціонування підприємств і високий рівень податків, що незаохочують підприємства активно використовувати можливості співробітництва ізкомерційними банками (ефект фінансового важеля у таких умовах наближається донуля або набирає від'ємного значення).
По-третє, низькі доходигромадян не дають змоги у повній мірі розвивати споживчий кредит, який посідаєзначне місце у кредитному портфелі комерційних банків за кордоном.
По-четверте, впровадженняв дію мереж електронних платежів із використанням пластикових карток, які єдомінуючими у країнах Заходу, пов'язане із великими капітальними вкладеннями йпотребує забезпечення стабільних і досить високих доходів громадян, що, у своючергу, пов'язане із ефективністю функціонування економіки в цілому.
По-п'яте, у зв'язку знедостатнім розвитком ринку фінансових послуг структура активів і пасивів, атакож показники діяльності банків України суттєво відрізняються від аналогічнихзахідних стандартів і нормативів банківської діяльності, що не дає змогиорієнтуватися на них при прийнятті рішень. Із розвитком фінансового ринку вУкраїні, природно, спостерігатиметься зближення цих характеристик.
Список використаноїлітератури
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня1991 р. №872-ХІІ.
2. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.№679-ХІV.
3. Указ Президента України «Про заходи щодо зміцнення банківськоїсистеми України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень» №891/2000.
4. Азаров М. Проблеми кредитування у сучасних умовах та формуванняпроцентних ставок за кредитами на регіональному рівні // Вісник НБУ. – 2005– №5.-С. 43–45.
5. Андрушків Т. Банки як суб’єкти фінансових ринків України:роль і перспективи // Банківська справа. –2000. – №2. – с. 20–28.
6. Бюлетень Національного банку України – 2004.– №4. – с. 77,97.
7. Вступ до банківської справи / За ред. Савлука М.І. — К.:Лібра, 2003 -344 с.
8. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч.посібник. – К.: Основи, 2005–180 с.
9. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Івасіва Б.С. – К.: КНЕУ,2005–404 с.
10. Гуцал І., Чайковський Я.Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа.–2004. – №2. – с. 36–40.
11. Дзюблюк О.В. Вступдо економічного аналізу комерційного банку: Навчальний посібник. – Тернопіль:«Економічна думка», ТАНГ, 2004 – 111 с.
12. Дзюблюк О.В. Структурніаспекти вдосконалення банківської системи країни // Фінанси України.–2003. – №1. – с. 18–20.
13. Кучма Л.Д. «Шляхомрадикальних економічних реформ» – К.: Поліграфкнига, 2004.
14. Мирун Н.И.,Герасимович А. Банковское обслуживание предприятий и населения. – К.:Национальная академия управления, 2004 -278 с.
15. Національний банк ігрошово-кредитна політика: Підручник / За ред. Мороза А.М. та ПуховкіноїМ.Ф.. – К.: КНЕУ, 2001. -368 с.
16. Паламарчук В.О., Бойченко О.К.Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти //Фінанси України. –2000. – №3. – с. 12–18.
17. Савченко А., Дяченко Б.Національна система масових електронних платежів. // Вісник НБУ. 2003 – №4– с. 14–16.
Додаток
Таблиця 2. Кредити, наданікомерційними банками в економіку УкраїниПеріод Усього У тому числі на діяльність поточну інвестиційну усього за видами валют усього за видами валют національна іноземна національна іноземна
1. Усього 2000 8855 7968 4720 3248 887 382 505 2001 11783 10739 5228 5511 1044 487 557 2002 19121 18048 9660 8389 1073 563 510
2003 січень 19028 17965 9642 8323 1063 551 511 лютий 19798 18739 10213 8525 1059 553 506
2. Короткострокові кредити 2000 7221 7026 4336 2690 196 87 109 2001 9138 8889 4568 4321 249 145 104 2002 15700 15492 8486 7006 208 131 77
2003 січень 15388 15183 8351 6832 205 124 81 лютий 16157 15946 8943 7003 211 127 84
2. Довгострокові кредити 2000 1633 942 384 558 691 295 396 2001 2645 1850 660 1190 795 341 453 2002 3421 2556 1173 1383 865 432 433
2003 січень 3640 2782 1291 1491 857 427 430 лютий 3641 2793 1270 1523 848 426 422
Кошти на рахункахпідприємств, організацій та населення в комерційних банках України (за видамивалют та строками)Період усього У національній валюті В іноземній валюті усього До запитання строкові З них довго строкові Усього До строкові З них довгострокові Запитання Депозитні зобов'язання банків
2001 3089 1824 581 1243 241 1265 253 1012 168 2002 4283 2167 744 1423 282 2115 507 1608 236 2003 6581 3315 1171 2143 467 3266 858 2408 440
2004
Січень 6698 3396 1106 2289 502 3303 870 2432 466 лютий 7020 3629 1218 2411 546 3391 892 2499 478
у% до попереднього періоду
2004
Січень 102 102 94 107 108 101 101 101 106 лютий 105 107 110 105 109 103 103 103 103
у% до початку року
2004
Січень 102 102 94 107 108 101 101 101 106 лютий 107 109 104 112 117 104 104 104 109