Кафедра міжнародної економіки
Контрольна робота
з дисципліни:
«Міжнародні розрахунки і валютні операції»
Правове регулювання гарантійних операцій банків. Документи,що регулюють використання гарантій в міжнародних операціях
Правове регулювання гарантійних операцій банків. Документи,що регулюють використання гарантій в міжнародних операціях
Оскільки надання банківських гарантій не єоднією з основних операцій, які здійснюють банки, то вони не регламентуютьсяокремими законами чи нормативно-правовими актами. Законодавчо дані операціїрегламентуються в основному уніфікованими правилами, або ж виходячи з: кредитнихоперацій, умов надання кредитів, формування резервів під кредитні операції,виконання зобов’язань, прав та обов’язків сторін угоди тощо.
Вперше основні правила для гарантій буловидано Міжнародною торгівельною палатою в Парижі — “Уніфіковані правила подоговірних гарантіях" (УПДГ) — в серпні 1978 р. (публікація МТП № 325). З1 січня 1994 року вступила в силу нова редакція УПДГ. (публікація МТП № 458).
Незалежні гарантії підпадають під “Уніфікованіправила для гарантій на першу вимогу” (УПГ), редакція 1992р., публікація МТП №458.
Також надання гарантій регламентується, але непрямо, Цивільним кодексом України (від 16.01.03) та Положенням про порядокформування та використання резерву для відшкодування можливих втрат закредитними операціями банків № 279 від 06.07.2000.
За Цивільним кодексом України (ЦКУ) якщогарантія видана не кредитодавцеві, а кредитоодержувачеві для забезпеченнявиконання останнім кредитних зобов’язань згідно з угодою, укладеною між ними,то її можна розцінювати за певних умов як гарантію на користь третьої особи (кредитодавця).Також кодекс регламентує укладання договору між банком та принципалом, який єпідставою для покладання відповідальності за невиконання позичальникомзобов’язання за кредитним договором.
Що стосується стягнення банком-гарантом коштівз рахунку боржника у разі невиконання ним своїх зобов’язань, то без згодивласника рахунку згідно з ЦКУ та ЗУ “Про підприємництва в Україні" кошти знього можуть стягуватись у випадках, установлених законами України, а також зарішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.
Оскільки надання банківської гарантії єкредитною операцією, то під неї необхідне формування резерву (Положення №279). Банкам,які не виконують вимог про порядок формування резервів, не рекомендовановидавати банківські гарантії аж до повного їх формування.
Як було зазначено вище, незалежні гарантіїпідпадають під “Уніфіковані правила для гарантій на першу вимогу”. В даномувипадку, наприклад, для визначення гарантії, яка підлягає оплаті за пред’явленоювимогою, необхідно, щоб гарантія не містила ніяких інших умов можливогоплатежу, крім умови надання письмової вимоги й додаткових документів, якізазначені в тексті гарантії. Оскільки відповідальність за гарантією зазначенаокремо від основної угоди (принцип незалежності). Гарант не зобов’язанийперевіряти, чи виконали бенефіціар та принципал свої договірні зобов’язання.
Сучасному типу незалежних гарантій притаманніу більшості своїй якості документарних (комерційних) акредитивів, особливопринцип незалежності, згідно з яким платіж повинен бути здійснений, тільки якщоумови платежу, зазначені в гарантії, були виконані, й принцип відповідності. Отже,якщо умови гарантії повністю виконані, банк зобов'язаний здійснити платіж. Навідміну від акредитивів, гарантії забезпечують фінансову компенсацію у разіневиконання принципалом своїх зобов'язань. Основною ж ознакою акредитиву єплатіжна функція. Тобто зобов'язання, яке при виставлянні банківської гарантіїбере на себе гарант, має абстрактний характер.
Структура незалежних гарантії дає змогувикористовувати різні платіжні механізми. Найпопулярніші серед них — гарантії зоплатою за першою вимогою. Вони ще називаються безумовними гарантіями і надаютьбенефіціару право отримати кошти від банку-гаранта без будь-яких доказів чипідтверджень факту порушення аплікантом (експортером) своїх зобов'язань. Уцілому банківські гарантії, їх зміст і форма, на відміну від документарногоакредитиву та інкасо, завжди відповідають вимогам національного законодавствакраїни банку, який видає гарантію.
Для визначення гарантії, яка підлягає оплатіза пред'явленою вимогою, необхідно, щоб гарантія не містила ніяких інших умовможливою платежу крім умови падання письмової вимоги й додаткових документів,які зазначені в тексті гарантії. Оскільки відповідальність за гарантієюзазначена окремо від основної угоди (принцип незалежності), гарант незобов'язаний перевіряти, чи виконали бенефіціар і принципал свої договірнізобов'язання.
Слід сказати, що оскільки принципал ібенефіціар взаємопов'язані контрактом, значимість принципу незалежностіповністю залежить від конкретного типу платіжних умов. Наприклад, якщо гарантіяоплачується за першою вимогою, бенефіціар має право терміново отримати платіжбез будь-яких інших умов. Відповідно, банк повинен здійснити платіж, апринципал відшкодувати певну суму без будь-яких заперечень, як зазначено восновному контракті. Гарантії за першою вимогою саме цим і відрізняються відпоручительств (умовних гарантій) [12].
Що стосується відмінності надання гарантій відвидачі кредиту, то вона полягає в тому, що надання гарантій дає можливістьбанкам за відсутності вільних ресурсів мобілізувати їх пізніше тим чи іншимчином, причому за інших однакових, привабливіших умов.
Далі проведемо порівняльну характеристикугарантій та поручительств, з якими гарантії часто ототожнюють і які є найбільшблизькими за своєю сутністю.
Гарантії та поручительства є способамизабезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються у стосунках міжбудь-якими суб'єктами правовідносин. За договором поруки поручительзобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свогозобов'язання у повному обсязі або в певній частині. Таким чином, у договоріпоруки беруть участь три сторони — кредитор, боржник і поручитель за боржникаперед кредитором. Зрозуміло, що у будь-якому випадку тут потрібна згодакредитора на забезпечення боргу в такий спосіб.
Порукою може бути забезпечена лише дійснавимога. Отже, порука має додатковий (акцесорний) характер: визнання недійснимосновного зобов'язання, що забезпечується укладанням поруки, незалежно від тихпідстав, за якими основне зобов'язання визнається недійсним, спричинюєбеззаперечну недійсність і поруки.
У законодавстві окремих країн акцесорність єкритерієм розмежування двох понять: поручительства і гарантії. Якщо йдеться проакцесорність, то це поручительство, а коли акцесорність відсутня — це гарантія.Гарант залишається зобов'язаним і тоді, коли основне зобов'язання за будь-якихпричин визнається недійсним.
Договір поруки має бути укладений у письмовійформі, недодержання цієї вимоги спричинює недійсність договору поруки.
У разі невиконання зобов'язання боржник іпоручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає, щокредитор може вимагати виконання договору як від боржника, так і відпоручителя, якщо інше не передбачено договором поруки. Поручитель відповідає втому самому обсязі, що й боржник. Тобто він відповідає за основний борг, сплатупроцентів та неустойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо іншіумови не передбачені договором поруки. Якщо поручитель не бажає нестивідповідальність у повному обсязі, в договорі поруки слід зазначити конкретнийрозмір його відповідальності, інакше поручитель відповідатиме у повному обсязі.
Зазначена норма законодавства не поширюєтьсяна гарантію. У зв'язку з цим, якщо в договорі, зокрема, між банком та гарантомвідсутня умова про відповідальність гаранта у вигляді сплати пені запрострочення платежу позичальником, у арбітражного суду немає правних підставдля покладання цієї відповідальності на гаранта. Боржник і поручительзалишаються боржниками до остаточного погашення боргу (виконання основногодоговору).
За боржника можуть одночасно поручитися кількаосіб-поручителів. У цьому випадку останні є між собою солідарними боржникамиперед кредитором.
Поручитель, який виконав зобов'язання заборжника, набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням. Це означаєпередусім, що поручитель як новий кредитор у зобов'язанні зберігає право вимогидо боржника (регресні вимоги). Якщо кілька поручителів виконали зобов'язанняперед кредитором, то кожен з них має право зворотної вимоги до боржника урозмірі виплаченої цим поручителем суми.
На практиці гарантію часто ототожнюють зпорукою. Це пов'язано з тим, що норми чинного Цивільного кодексу України недають визначення поняття гарантії, в них говориться лише про те, що правиластатей про поруку поширюються на гарантії, які видаються одними організаціямидля забезпечення погашення заборгованості других, якщо інше не встановленозаконодавством.
Відмінності гарантії від поруки такі:
На відміну від поруки гарантія може бутиодносторонньою цивільно-правовою угодою, що грунтується на волевиявленні однієїособи-гаранта.
Гарант несе субсидіарну (додаткову) відповідальність,тобто він повністю виконує зобов'язання, але лише за умови відсутності уосновного боржника коштів, необхідних для належного виконання зобов'язання. Поручитель,якщо іншого не встановлено договором поруки, у разі невиконання зобов'язання боржникомвідповідає разом із ним перед кредитором солідарно.
/>Оформленнягарантії договором не обов'язкове, тоді як для поруки закон цього потребує. Якбигарантія грунтувалася лише на договорі і при цьому закон поширював на неїправила поруки, то в ній як у самостійному виді забезпечення зобов'язань небуло б потреби. Тому, характеризуючи гарантію, законодавець акцентує увагу натому, що вона видається, а не укладається в договірному порядку (договори невидаються). Отже, всі договори гарантії, що є на практиці, не суперечать закону.Гарантія є самостійним видом забезпечення зобов'язань ще й тому, що на відмінувід поруки вона може бути односторонньою цивільно-правовою угодою, що грунтуєтьсяна волевиявленні однієї особи-гаранта, який бере на себе зобов'язання щодосубсидіарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржникомсвоїх зобов'язань перед кредитором у повному обсязі або в частині. Якщогарантія видана не кредитодавцеві, а кредитоодержувачеві для забезпеченнявиконання останнім кредитних зобов'язань згідно з угодою, укладеною між ними,то її можна розцінювати за певних умов як гарантію на користь третьої особи (кредитодавця)із застосуванням при цьому правил
Якщо поручитель, коли інше не встановленодоговором поруки, відповідає в тих самих межах, що й боржник, то гарант удоговорі може обмежити розмір своєї відповідальності частиною зобов'язаньборжника. Тобто передбачене гарантією зобов'язання обмежується сплатою суми, наяку видано гарантію.
Але варто сказати, що хоча банківські гарантіїі мають переваги в порівнянні з іншими засобами забезпечення виконаннязобов’язань, на сьогодні виникає ряд проблем, пов’язаних з наданням даноїпослуги банками. Такими проблемами можна визначити наступні: недосконалість українськогозаконодавства, недовіра до гарантійних послуг, які надаються нашими банками,нерозвиненість надання безумовних гарантій, необхідність безспірного виконаннябанками гарантій за першою вимогою при наданні окремих видів гарантій.
Необхідність безспірного виконання банкамигарантій за першою вимогою полягає в тому, що бенефіціар може отримати платіжза гарантією, не маючи претензій до принципала навіть тоді, коли принципалповністю виконав свої зобов’язання. Якщо принципал вважає, що він повністю виконавсвої зобов’язання за контрактом, він може спробувати повернути від бенефіціарасуму, сплачену за гарантією (за принципом «спочатку плати, потімсперечайся”). Але при цьому у принципала виникнуть серйозні труднощі. Якщопринципал все ж отримає арбітражне чи судове рішення н його користь, є ризикневиконання такого рішення, наприклад, тому, що бенефіціар неплатоспроможнийабо це державна установа, яка користується імунітетом, або з причин валютнихобмежень у країні. Отже, бенефіціар отримує всі вигоди такої гарантіїі, тоді якдля банку та принципала це може створити низку проблем.
Що стосується недосконалості українськогозаконодавства, то в ньому поняття „гарантія“ сформульоване неясно інедостатньо, тому ми не маємо чітких правил роботи з банківськими гарантіями вУкраїні, як це робиться у провідних європейських країнах. Це одна з причиннедовіри іноземних банків та компаній до українських гарантій і вимог, щобгарантії українських банків були підтверджені першокласними європейськимибанками.
У зовнішній торгівлі українські банкивикористовують незалежні гарантії. Інколи банки підпорядковуються щодоміжнародних гарантій “Уніфікованим правилам щодо гарантій, які підлягаютьоплаті за пред’явленою вимогою». Але, на жаль, українські банки майже невипускають безумовних гарантій і не прагнуть діяти як безумовні гаранти. Цезнову ж таки пов’язано із недоліками українського законодавства. Наприклад, уразі платежу банк наражається на проблему, пов'язану зі стягненням застави, щооформлена під гарантію, на користь банку Ця процедура надто непроста ігроміздка, а судова справа може затягнутися на довгі місяці, а то й роки. Щеодна проблема пов'язана з тим, що українські банки (па відміну від більшостібанків іноземних країн) не мають права безспірного списання коші з рахунківклієнтів у разі заборгованості останніх.
Ще однією з причин невикористання безумовнихгарантій є нерозвинена практика відкриття банками кредитних ліній на своїхклієнтів для проведення усіх видів банківських операцій. Тому кожна активнаоперація, що здійснюється банком не за рахунок коштів клієнта, потребуєдовготривалого оформлення кредитних відносин між банком і клієнтом тавідповідного оформлення забезпечення. Тут постає проблема з заставою [12].
Також трапляються випадки, коли українськібанки дозволяють собі не оплачувати власні гарантії, посилаючись на те, що їхклієнт повністю виконав свої зобов’язання перед бенефіціаром. Так банки-гарантинамагаються захистити своїх клієнтів від необґрунтованих вимог (тому щобанку-гаранту потім буде важко отримати відшкодування оплаченої суми від свогоклієнта). Дані дії також спричинюють недовіру до українських банків.
Отже банківські гарантії використовуються длязабезпечення як фінансових операцій (кредити, овердрафти, участі, у спільнихпідприємствах, випуск облігацій, перестрахування тощо), так і нефінансових (контрактикупівлі-продажу, лізингу та промислові). Гарантії відрізняються від іншихзасобів забезпечення (акредитивів, поручительств, авалів та інше) за різнимиознаками. Найбільш близькими до банківських гарантій є поруки, з якими їх частоототожнюють.
Що стосується низької економічної активностіукраїнських банків і підприємств у сфері надання банківських гарантій, а такожтруднощів, які при цьому виникають, то вони викликані недосконалістюукраїнського законодавства. А оскільки законодавчі питання у сфері банківськихгарантій торкаються і багатьох інших аспектів і сфер економічної діяльності, товесь пакет економічних законів і законодавчих актів із метою оздоровлення таактивізації економіки України має бути комплексно переглянутий і змінений, зурахуванням при цьому досвіду розвинутих країн і в сфері банківських гарантій утім числі. Можна сказати, що підвищення економічної активності, а такожзбільшення можливостей українських підприємств цілком залежить від розширенняправ і можливостей українських комерційних банків.
На сьогоднішній день конкуренція між банкамисприяє універсалізації банківської справи, розширенню та розвитку як традиційних,так і нових операцій та послуг. До таких послуг, наприклад, належать гарантійніпослуги. Надання цих послуг дає змогу банкам розв'язувати низку завдань,зокрема, поліпшити обслуговування своїх та залучити нових клієнтів,удосконалити власну ресурсну базу. Останнє досягається різними шляхами,наприклад, одержанням комісійних доходів від надання гарантійних послуг,прийняттям у їхнє забезпечення гарантійних депозитів. Надання гарантійнихпослуг, на відміну від видачі кредиту, дає можливість банкам за відсутностівільних ресурсів мобілізувати їх пізніше тим чи іншим чином, причому за іншиходнакових, привабливіших умов. Крім того якщо надані гарантії не використані,то банк одержує комісійні доходи, які за інших однакових умов впливають назбільшення його власного капіталу. У разі ж необхідності виконати зобов’язанняпо гарантії банк отримує комісійні, а іноді ще й процентні доходи.
Гарантії є способом забезпечення виконаннязобов'язань, що застосовуються у стосунках між будь-якими суб'єктами правовідносин.
Учасниками гарантійних операцій є:
Гарант (банк-гарант, банк-емітент) — банк, щонадає гарантію за дорученням принципала на користь бенефіціара.
Принципал— юридична особа, щоуповноважує банк-гарант надати гарантію на користь бенефіціара в забезпеченнявиконання контрактних зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
Бенефіціар — особа, на користь якоївипускається гарантія.
Одним із способів забезпечення при здійсненнігарантійних операцій є банківська гарантія. Банківська гарантія — платіжнезобов'язання, надане в письмовій формі гарантом бенефіціару, що припускаєздійснення платежу при наданні бенефіціаром письмової вимоги платежу у випадкудотримання умов, передбачених гарантією.
Банківська гарантія є специфічним засобомзабезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового оголошеннябанком (гарантійного листа) про задоволення вимог управленої сторони у розміріповної грошової суми, зазначеної у гарантійному листі, якщо третя особа (зобов'язанасторона) не виконає вказане в ньому певне зобов'язання або настануть інші умови,передбачені у гарантійному листі банку.
Банківська гарантія вигідно відрізняється відінших способів забезпечення тим, що організації, на користь якої вона видана,не доведеться стягувати з боржника неустойку через суд або продавати закладенемайно. Вона може відразу одержати належні їй гроші, пред'явивши гарантію вбанк, що її видав.
Для організації-контрагента, що одержалабанківську гарантію на користь свого партнера, це теж досить вигідно. Вонапідтверджує свою платоспроможність і може працювати без попередньої оплати. Оскількибанк зі своєю гарантією бере на себе безвідкличне зобов'язання здійснитиплатіж, він візьме на себе це зобов'язання лише в тому випадку, якщо ретельноперевірить репутацію свого клієнта і за умови надання клієнтом забезпечення,прийнятного для банку.
Крім того, банківська гарантія дозволяєкупувати товари, роботи або послуги з відстрочкою платежу. Так, якщоорганізація одержить на користь своїх контрагентів таку гарантію, вони можутьпередати їй товар на реалізацію.
Принципалу загрожує втрата гарантійної суми,якщо він не виконує умов укладеного договору. Це є для нього суттєвим стимуломвиконати записане в договорі зобов'язання самостійно, навіть якщо інтерес йогодо даної угоди слабшає.
Якщо принципал по гарантії порушує своїзобов'язання, бенефіціар вправі зажадати виплати гарантійної суми. Тим самимвін може цілком або частково компенсувати фінансові наслідки порушення договору.
Виходячи з вище сказаного варто сказати, щоостаннім часом багато українських і російських організацій, переконавшись внадійності і зручності цього виду забезпечення, стали використовувати його увнутрішніх розрахунках. Але більш широкого застосування банківська гарантіянабула в зовнішньоекономічній діяльності, безпосередньо у розрахунках таплатежах в міжнародній торгівлі.
Банківські гарантії використовуються длязабезпечення як фінансових операцій (кредити, овердрафти, участі, у спільнихпідприємствах, випуск облігацій, перестрахування тощо), так і нефінансових (контрактикупівлі-продажу, лізингу та промислові).
Метою банківських гарантій є додатковезабезпечення фінансових інтересів сторін (експортерів та імпортерів), що берутьучасть у зовнішньоторговельних угодах.
На перший погляд зовнішньоторговельнийконтракт, який докладно визначає зобов'язання сторін, застосування різнихсанкцій за їх невиконання, порядок розгляду претензій і спорів, є достатнімзабезпеченням виконання контрагентами своїх зобов'язань. Однак на практиці,навіть при самій ретельній розробці умов договору, деякі особливості поставоктоварів, надання послуг або здійснення платежів, які впливають на реалізаціюданої угоди, проявляються тільки в процесі виконання контракту і, як правило,не можуть бути завчасно враховані. Крім того, процес розгляду претензій варбітражі займає багато часу і призводить до значних втрат, особливо прирозгляді справи в арбітражі третьої країни.
Навіть можливий виграш справи в арбітражі абоу суді ще не означає, що питання остаточно врегульоване. Кредитору необхідноздійснити стягнення коштів з боржника, що не завжди можливо (наприклад, якщоостанній виявився банкрутом). Саме тому експортери (підрядники, кредитори) таімпортери (замовники, позичальники) прагнуть додаткового забезпечення своїхінтересів. При цьому контрагенти прагнуть, щоб ці забезпечення або взагалівиключали можливість понесення ними будь-яких збитків, або дозволяли швидкозадовольнити їх вимоги контрагенту, за договором. Такого роду додатковізабезпечення надаються банками у вигляді письмових односторонніх зобов'язань іназиваються банківськими гарантіями, або гарантійними листами, оскільки частовиступають у вигляді листів, адресованих безпосередньо особам, на користь якихвони виставлені (бенефіціарам).
Таким чином, гарантію можна визначити якдоручення банка-гаранта, що приймається по відношенню до будь-якої особи (бенефіціару)за дорученням іншої особи (принципала), в забезпечення виконання останнім своїхзобов'язань перед бенефіціаром. Змістом зобов'язання по гарантії завжди євиконання іншого договору, до якого відсилається гарантія. Реалізація гарантіїздійснюється в той момент, коли банк-гарант виконує свої зобов'язання передбенефіціаром.
У багатьох випадках гарантія банку єнеодмінною умовою вигідних комерційних пропозицій. Як згадувалося вище, у міжнароднійторгівлі метою гарантій є додаткове забезпечення фінансових інтересів сторін,що беруть участь у зовнішньоторговельних угодах (як експортерів, так іімпортерів). Тому даним забезпеченням в міжнародній торгівлі є основні видигарантій, до яких відносять:
Гарантія оферти (Віd Воnd)
Гарантія митної очистки (тимчасового ввезення)
Гарантія виконання (Регrfomanсе Воnd)
Гарантія авансу (Аdvanсе Рауment Guarante)
Гарантія платежу (Рауmentі Guarantее)
Гарантія в забезпечення позики
Гарантія митної очистки (тимчасового ввезення)
Резервний акредитив («стенд-бай» (Stendby)акредитив).
Розглянемо детальніше дані види гарантій.
Гарантія оферти (Віd Воnd).
За останні роки у міжнародній торгівлітоварами та послугами одержала розповсюдження практика оголошення підприємствамирізних країн, які бажають закупити велику партію товару або підібратипідрядника для реалізації великого проекту, міжнародних конкурсів (торги,тендер), для участі у яких запрошуються різні фірми. Учасники торгів надаютьорганізаторам свої пропозиції, з яких вибирається найбільш вигідна, після чогофірма, що виграла торги, підписує договір з організатором на поставку даноготовару, надання послуг або здійснення будь-яких робіт тощо. Якщо фірмавідмовляється укладати договір, то сторона, що організовує тендер, понесезначні збитки; крім того, для вибору нового постачальника (підрядника) знадобитьсячас і, можливо, організація нового тендеру.
В зв'язку з цим, в умовах проведення торгівзазначається вимога до учасників про внесення застави (часто в валюті країнипроведення торгів) в розмірі 5-10% від суми майбутнього контракту. Це не завждивигідно майбутньому експортеру, тому що пов'язано із іммобілізацією його коштів.Тому умови тендеру, як правило, передбачають можливість виставлення гарантії задорученням учасника торгів — тендерної гарантії. Тендерна гарантія забезпечуєвиплату певної суми у випадку відмови організації, яка виграла торги, відукладання контракту і, як правило, передбачає платіж за першою вимогоюбенефіціара. Умови торгів можуть передбачати виставлення тендерної гарантіїодним із місцевих банків, в цьому випадку банк принципала — учасника торгіввиставляє контргарантію на користь місцевого банку, доручаючи останньому видатигарантію на користь організатора торгів під його повну відповідальність. Післяпідписання контракту, тендерна гарантія може бути переоформлена в гарантіюналежного виконання контракту.Гарантія виконання (Регrfomanсе Воnd)
Видається за дорученням експортера на користьімпортера. Умови зовнішньоторгових договорів, як правило, передбачають санкціїдо експортера (підрядника) у випадку невиконання або неналежного виконання нимсвоїх зобов'язань. У якості таких санкцій виступають конвенціональні штрафи. Гарантіїналежного виконання контракту забезпечують виплату банком-гарантом сум штрафівза вимогою беніфіціара. Найчастіше такі гарантії видаються при здійсненніпідрядного будівництва, а їх сума, як правило, не перевищує 10-15% сумиконтракту.
Строк дії — до повного виконання договору, щов більшості випадків включає і строк гарантії на поставлені виробничі об'єктита обладнання.
Імпортери (замовники), переважно, наполягаютьна виставленні на їх користь безумовних гарантій виконання. Однак експортерипрагнуть до надання гарантій, що передбачають платежі на основі спеціальнихдокументів), що засвідчують неналежне виконання продавцем (підрядником) умовдоговору. Такий перелік документів узгоджуються сторонами.
Гарантія авансу (Аdvanсе Рауment Guarante).
Видається банком за дорученням експортера (підрядника),який, у відповідності з умовами договору, отримує авансом повну вартість товаруабо її частину. Змістом такої гарантії є зобов'язання банку з повернення сумиавансу (або його невикористаної частини) у випадку невиконання продавцем (підрядником)своїх зобов'язань з поставки товару (проведенню робіт), передбачених контрактом.Якщо контракт передбачає поставку товару частинами (поетапне проведення робіт),то обсяг зобов'язань банку-гаранту, як правило, зменшується в міру здійсненняекспортером відвантажень (або закінчення підрядником окремих етапів робіт).
Гарантії повернення авансу, що виставляютьсяіноземними банками на користь вітчизняних імпортерів (замовників), частіше завсе є безумовними і можуть бути реалізовані проти простої першої вимогибеніфіціара.
На противагу гарантії виконання, як правило, вданому випадку обумовлюється, що сума гарантії автоматично знижуєтьсяпропорційно сумі часткових поставок. Доказом виконання поставки виступає, якправило, належне виконання акредитиву.
Що стосується строку дії, то в гарантії авансуповинно передбачатись її погашення по закінченні поставок за договором.
Дана гарантія, як правило, виставляється передотриманням авансу, але повинна вступати в силу лише після надходження авансу. Відповіднезастереження необхідно включати в текст гарантії завжди, коли це можливо.
Гарантія платежу (Рауmentі Guarantее).
Гарантія платежу виставляється, як правило,для забезпечення розрахунків за відкритим рахунком, причому можливі різніваріанти. Так, гарантія може бути виставлена в забезпечення повної оплатипоставки товару та послуг. Пред'явлення вимоги бенефіціаром проводиться шляхомписьмової заяви, що товар поставлений, але оплата при настанні строку неотримана.
Інша можливість застосування гарантії платежуполягає в частковому забезпеченні договору тривалої дії, що укладається міжпродавцем та покупцем на поставку споживчих товарів або надання послуг. Втакому договорі узгоджуються щомісячні поставки, що сплачуються по відкритомурахунку. Замість відкриття акредитиву на всю суму сторони домовляються провиставлення гарантії платежу, яка повинна покривати ризик неоплати поставок заперіод 1-3 місяці. Це зобов'язання банку є дійсним до повного здійсненняпоставок за річним договором, а вимога може бути пред'явлена, якщо покупецьтоварів або послуг не сплатить будь-якої суми, що стала терміновою в межахцього періоду.
Резервний акредитив («стенд-бай» (Stendby)акредитив).
Акредитив «стенд-бай» (резервнийакредитив) підпорядковується Уніфікованим правилам та звичаям для документарнихакредитивів. Він може застосовуватись як замість гарантій оферти, виконання таавансу, так і в якості гарантії платежу та є забезпеченням платежу на випадок,коли третя особа не проведе обіцяного забезпечення. Його текст оформлюється яктекст звичайного акредитиву з деякими відмінностями:
а) виставлення вимоги має на увазі тільки тойвипадок, коли обіцяне виконання не здійснено;
б) для доведення невиконання достатньо заявипро це бенефіціара за акредитивом «стенд-бай» разом з копіямидокументів, що підтверджують поставку, наприклад, у формі дублікатіввідвантажувальних документів, векселів по пред'явленню тощо.
Платежі за резервним акредитивом виконуютьсябанками на підставі заяви бенефіціара про те, що наказодавець за резервнимакредитивом, не виконав своїх зобов'язань. При цьому банки не перевіряютьдостовірність такої заяви, тобто виконують платіж безумовно. Отже, резервнийакредитив можна розглядати як гарантію забезпечення платежу в тому разі, якщонаказодавець за резервним акредитивом не виконав своїх обов'язків за контрактом.
Цей вид акредитиву із змістом гарантіївикористовується передусім в США, де виставлення банківських гарантійєвропейського типу не дозволяється законом.
Гарантія в забезпечення позики.
Гарантія в забезпечення позики виставляєтьсядля забезпечення повернення позики банку (іншої установи чи підприємства) зврахуванням основного боргу, відсотків та інших витрат. Відшкодування за даноюгарантією здійснюється після звернення кредитора, яке оформлене належним чиномта відправлене поштою, телексом, телеграмою тощо.
Сума встановлюється за домовленістю ізменшується пропорційно з погашенням позики і відсотків.
Термін дії гарантії — до вказаної в ній датиабо до повного виконання своїх зобов'язань боржником.
Гарантія митної очистки (тимчасового ввезення).
Видається банками за дорученням підрядниківдля забезпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або матеріалів,необхідних для будівництва або проведення інших робіт (наприклад, геологічнихпошуків). Таке обладнання (матеріали) повинно бути вивезено після закінченняробіт. Гарантія митної очистки забезпечує виплату мита, якщо воно не будевивезено.
На відміну від акредитивів і інкасо,банківські гарантії не регулюються міжнародними документами, їх застосуваннявизначається національним законодавством країни гаранта [6, с.58].
Таким чином, надання гарантійних послуг даєзмогу банкам розв'язувати низку завдань, зокрема, поліпшити обслуговуваннясвоїх та залучити нових клієнтів, удосконалити власну ресурсну базу. Учасникамигарантійних операцій є: гарант, бенефіціар, принципал.
Гарантії є способом забезпечення виконаннязобов'язань, що застосовуються у стосунках між будь-якими суб'єктамиправовідносин. Одним із способів забезпечення при здійсненні гарантійнихоперацій є банківська гарантія що є платіжним зобов'язанням, яке надане вписьмовій формі гарантом бенефіціару, що припускає здійснення платежу принаданні бенефіціаром письмової вимоги платежу у випадку дотримання умов,передбачених гарантією.
Метою банківських гарантій є додатковезабезпечення фінансових інтересів сторін (експортерів та імпортерів), що берутьучасть у зовнішньоторговельних угодах. Даним забезпеченням в міжнароднійторгівлі є основні види гарантій, до яких відносять: гарантія оферти (Віd Воnd),гарантія митної очистки (тимчасового ввезення), гарантія виконання (РегrfomanсеВоnd), гарантія авансу (Аdvanсе Рауment Guarante), гарантія платежу (РауmentіGuarantее), гарантія в забезпечення позики, гарантія митної очистки (тимчасовоговвезення) та резервний акредитив («стенд-бай» (Stendby) акредитив).
Список літератури
1. Арчакова О. Деякі особливості національногорегулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовые риски. — 2007.- N 2. — C.67-73
2. Банковское дело [Текст]: учебник / Финансоваяакадемия при правительстве РФ; ред. О.И. Лаврушин. — Изд.4-е, стер. — М.: КНОРУС,2006. — 768 с.
3. Бездітко Ю.М. Валютне регулювання [Текст]: навчальнийпосібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс,2004. — 272 с.
4. Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник /Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко Г.А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.
5. Віднійчук-Вірван Л.А. Міжнародні розрахунки івалютні операції [Текст]: навчальний посібник / Л.А. Віднійчук-Вірван. — Львів:Магнолія 2006, 2007. — 214 с.
6. Єпіфанов А.О. Операції комерційних банків [Текст]: навчальнийпосібник / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. — Суми: ВТД «Університетськакнига», 2007. — 523 с.
7. Михайлів З.В. Міжнародні кредитно-розрахунковівідносини та валютні операції [Текст]: навчальний посібник / З.В. Михайлів, З.П.Гаталяк, Н.І. Горбаль; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівськаполітехніка». — Львів: Львівська політехніка, 2004. — 244 с.
8. Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю [Текст]: декрет / Україна. Кабінет Міністрів. — [Б. м.: б. и.], 1993.- Б. ц.
9. Резнікова О.О. Удосконалення чинної системивалютного регулювання [Текст] / О.О. Резнікова // Фінанси України. — 2001. — N7. — C.16-22
10. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові тавалютні операції [Текст]: підручник / Л.В. Руденко. — Вид.2-ге, перероб. і доп.- К.: ЦУЛ, 2007. — 632 с.
11. Хомутенко, В.П. Фінанси зовнішньоекономічноїдіяльності [Text]: навчальний посібник / В.П. Хомутенко, В.В. Немченко, І.С. Луценко.- К.: ЦУЛ, 2009. — 474 с.