Вступ
Темою даногоіндивідуального завдання є «Особливості організації та функціонуванняінфраструктури ринку цінних паперів в Україні».
Метою даної роботи є висвітлення сутності ринку цінних паперів України,особливостей організації та функціонування інфраструктури ринку.
Завданням роботи є аналіз розвитку інфраструктури фондового ринку Українита виокремлення ключових проблем, а також визначення певних напрямків їїефективного розвитку.
У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементомефективно функціонуючої національної економіки.
Створення спрямованих умов для розвитку ринкових відносин, що ниністановить основний фактор стабілізації та піднесення економіки України,зумовлює насамперед реформування фінансової системи, створення механізмівефективного залучення та використання фінансових ресурсів. Ринок цінних паперівяк сегмент фінансового ринку за допомогою особливих інструментів виконуєфункції акумуляції та переміщення капіталу від інвесторів до виробництва,забезпечує ефективне використання інвестиційних ресурсів. В умовах високихставок на кредитному ринку ринок цінних паперів є дієвим механізмом, щоспрямовує інвестиційний капітал у виробничу та соціальну сфери.
Формування і розвиток ринку цінних паперів — це об’єктивний процес,покликаний сприяти розширенню ринкових відносин, виробництва, інтеграціїУкраїни в систему світових ринків капіталу.
Обмежений досвід національного ринку цінних паперів потребує зваженогозастосування його інструментів, створення повноцінної інфраструктури та важеліврегулювання, механізмів захисту інвесторів.
Розділ 1. Сутність ринку цінних паперів та його інфраструктура
1.1 Загальна характеристика ринку цінних паперів
У масовій свідомості ринок — це завжди торгівля, інакше, сукупність угодкупівлі-продажу, т.е. тих самих дій по обміні товару на гроші. Тому головне, щорозрізняє ринки (як ринки такого роду угод) між собою, — це їхній предмет,тобто вид товару. Ринок цінних паперів відрізняється від ринків будь-яких іншихтоварів по своєму специфічному товарі — цінному паперу.
Ринок цінних паперів — це відносини між його учасниками із приводувипуску, обігу й гасіння цінних паперів.
На ринку цінних паперів товаром є цінні папери. Тому ринок цінних паперів- це ринок торгівлі цінними паперами. Ринок цінних паперів є складовою частиноюфінансового ринку. Цінні папери звуться фондовими активами. Звідси ринок ціннихпаперів має другу назву — фондовий ринок.
Ринок цінних паперів разом із кредитним ринком покликаний забезпечуватифінансування та розвиток економіки.
Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попитуі пропозиції, а також урівноважуючої ціни. Попит створюється державою тасуб’єктами господарської діяльності, яким не вистачає власних доходів дляфінансування інвестицій. Держава та бізнес виступають на ринку цінних паперівчистими позичальниками (змушені більше позичати в інших), а чистим кредитором єнаселення, в якого з різних причин доходи перевищують суму витрат.
Завдання РЦП полягає у створенні умов і забезпеченні повного та швидкогопереливання заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б і інвесторів,і емітентів. Через РЦП акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансовихінститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб, що спрямовуютьсяна виробниче та невиробниче вкладення капіталів.
Ринок цінних паперів об’єднує частину кредитного ринку (ринок борговихінструментів позики або боргових зобов’язань) і ринок інструментів власності.Іншими словами, цей ринок охоплює операції з випуску і обертання інструментівпозики, інструментів власності, а також їх гібридів і похідних. До інструментівпозики відносять облігації, векселі, сертифікати; до інструментів власності –всі види акцій; до гібридних інструментів – цінні папери, що мають ознаки якоблігацій, так і акцій; до похідних інструментів – варіанти, опціони, ф’ючерсита інші аналогічні цінні папери.
Отже, ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку має справу зпозичковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності – з власнимкапіталом, тобто з частками (паями) власників у власному капіталі компанії.
Ринок цінних паперів в Україні нині складається з ринків акцій, державнихта муніципальних облігацій внутрішньої позики, облігацій підприємницькихструктур, казначейських зобов’язань, векселів, інвестиційних, ощадних, майновихі компенсаційних сертифікатів, житлових чеків, облігацій зовнішньої позики.
Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний тавторинний ринок. На первинному ринку розміщуються вперше випущені (емітовані)цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами,підприємствами і запозичення коштів ними та державою. На вторинному ринкуобертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тутпродаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників.
1.2 Особливості формування інфраструктури фондового ринку України
Створення ефективної інфраструктури фондового ринку України – один із головнихзасобів забезпечення підвищення якісних показників його роботи.
Аналіз літературних джерел показав, що дотепер немає чіткого визначенняпоняття “інфраструктура ринку цінних паперів”. На нашу думку, це системаорганізацій, підприємств та окремих служб, які створюють необхідні умови длявипуску, реалізації, подальшого обігу, обліку та зберігання цінних паперів.
Інфраструктура ринку України являє собою розмаїття економічних відносин,які швидко розвиваються. Процес глобалізації економіки найрельєфнішевиявляється у фінансовій сфері, що зумовило формування глобального фінансовогоринку і його головної складової – фондового ринку.
Проблема створення ринкових інститутів, які не є суб’єктами фондовогоринку, а входять до його інфраструктури, набула особливої актуальності вУкраїні у зв’язку з розвитком масової приватизації та активним формуваннямвторинного ринку цінних паперів.
Світові стандарти сучасного фондового ринку передбачають обов’язкову наявністьу країні, де випускаються та обертаються цінні папери, депозитаріїв,реєстраторів (для іменних цінних паперів) та клірингово-розрахункових банків чикорпорацій.
На сьогодні в Україні триває активний процес розвитку ринку цінних паперів,формування його інфраструктури. Досягнення цієї мети безпосередньо залежить відстворення необхідної та достатньої правової бази у сфері цінних паперів.
Центральним інститутом регулювання ринку є Державна комісія з ціннихпаперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка координує діяльність державних органівз питань функціонування в Україні ринку цінних паперів, сприяє розвиткуінвестиційно-привабливого середовища та інтеграції в міжнародний фінансовийринок, здійснює контроль за випуском та обігом цінних паперів, захищає праваінвесторів, сприяє розвитку ринку цінних паперів та соціальній стабілізації всуспільстві.
З метою організаційного, технічного та ресурсного забезпечення реалізаціїповноважень ДКЦПФР у сфері регулювання ринку цінних паперів та розвиткуінфраструктури фондового ринку України в 1998 р. при Державній комісії з ціннихпаперів та фондового ринку створено державну установу – “Агентство з розвиткуінфраструктури фондового ринку України”.
Мета діяльності Агентства – це багатосторонній розвиток інфраструктурифондового ринку, а також приведення функціонування ринку цінних паперів увідповідність зі світовими стандартами. З метою підвищення ефективності роботив областях функціонують регіональні представники Агентства.
Розвиток фондового ринку значною мірою забезпечується формуванням йогоінфраструктури.
Ефективність формування інфраструктури фондового ринку:
– впливає на акумуляцію і концентрацію коштів населення та підприємств;
– позитивно позначається на залученні вітчизняного та іноземного капіталівв економіку країни;
– сприяє процесу приватизації на її завершальному етапі;
– узгоджує майнові інтереси країни, інституційних та індивідуальних інвесторіву процесі обігу цінних паперів;
– заощаджує суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та полегшуєвзаємні розрахунки підприємств;
– сприяє підвищенню ефективності управління підприємством;
– створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдякивпровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування фондовогоринку.
Основними суб’єктами фондового ринку є його безпосередні учасники таінститути, що забезпечують проведення операцій на ньому. До перших належатьінвестори, брокери, дилери, менеджери. Вони є безпосередніми учасникамипроведення операцій і в більшості випадків відповідають за прийняті рішення.Водночас для укладання та остаточного завершення угоди необхідно користуватисярізними торговими і реєстраційними системами. Уся система інститутів фондовогоринку, що реалізує операції, являє собою його інфраструктуру.
Інфраструктура визначає основний порядок практичних дій учасників ринку йюридичні аспекти оформлення угод. Ринок цінних паперів потребує створеннядосить об’ємної нормативної бази і, як наслідок, надзвичайно складноїінфраструктури. Вона залежить практично від кожного нормативного акта, випущеногоз метою гарантії прав учасників ринку цінних паперів. Інфраструктура найбільшоюмірою відображає особливості самого ринку. У нових умовах не завжди може бутископійована відома й апробована модель.
Кожний з елементів інфраструктури ринку цінних паперів має свою специфіку,і його розвиток залежить від вирішення багатьох проблем.
На сьогодні інфраструктура фондового ринку перебуває на стадії розвитку.Її складовими елементами є: депозитарно-клірингові установи (забезпечуютьзберігання й обслуговування обігу цінних паперів у бездокументарній формі,проводять кліринг і розрахунок по договорах з цінних паперів), фондові біржі(укладають договори купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних, надаютьінформаційні послуги у сфері фондового ринку), торгово-інформаційні системи(організовують торгівлю на позабіржовомуринку, надають інформаційні послуги усфері торгівлі цінними паперами), зберігачі та реєстратори цінних паперів (організовуютьзберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах,ведення обліку іменних цінних паперів у бездокументарній формі, веденняреєстрів власників іменних цінних паперів), фондові посередники та організації,які забезпечують укладання угод та консалтингове супроводження, інвестиційніфонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, саморегулівні організаціїучасників фондового ринку. Крім того, значна частина елементів інфраструктуриринку капіталів тісно пов’язана з державою: Державний страховий нагляд,Державна податкова інспекція, Державна комісія з цінних паперів та фондовогоринку, Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Інвестиційний фондрегіонального регулювання, Стабілізаційний фонд та Державний інноваційний фонд.Як бачимо, відносини держави і суб’єктів ринку капіталів (відповідно, ринкуцінних паперів) дуже багатопланові, тому й інфраструктура ринку цінних паперівдосить розгалужена.
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадитьсяторговцями цінними паперами – господарськими товариствами, для яких зазначеніоперації є виключним видом діяльності, а також банками.
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерськудіяльність; дилерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління ціннимипаперами.
Реєстратори здійснюють діяльність щодо збору, фіксації, опрацювання, зберіганнята надання даних, які становлять систему реєстру власників іменних ціннихпаперів.
Зберігач – це банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійсненнядепозитарної діяльності як зберігача цінних паперів. Зазначимо, що зберігачіцінних паперів мають право на депонування у власних сховищах цінних паперів(сертифікатів цінних паперів), випущених у документарній і бездокументарнійформах, і забезпечують їх подальший обіг.
Отже, структурна перебудова економіки України має створити конкурентнесередовище як в економічній, так і у фінансовій системах, яке б дало змогуінвестору-емітенту, інформаційному працівнику як споживачу послуг фондовогоринку впливати на інфраструктурні зміни, що відбуваються на ньому. Мета цихзмін – створення конкурентоспроможної моделі на мікро-, мезо-, макро- імегарівнях.
1.3 Організація інфраструктури ринку цінних паперів та її функціонування
Інфраструктура — це сукупність складових загальної побудови економічногожиття, що мають підпорядкований характер і забезпечують нормальну діяльністьекономічної системи загалом; включає системи фінансового, інформаційного, технічногота інших видів забезпечення.
Проблема створення ринкових інститутів, які не є суб’єктами ринку ціннихпаперів (як, наприклад, емітенти, інвестори та фінансові посередники), аналежать до його інфраструктури, особливо загострилася в Україні у зв’язку зрозвитком масової приватизації та активним формуванням вторинного ринку ціннихпаперів.
На ринку цінних паперів, як сегменті фінансового ринку, здійснюєтьсяемісія та купівля-продаж цінних паперів як титулів власності з метою отриманняприбутку та встановлення контролю над виробництвом і власністю. Формується вінна підставі різноманітних форм власності.
Як відомо, поділяється ринок цінних паперів на певну кількість простішихринків: біржовий і позабіржовий, первинний і вторинний. Усі вони існують у залежностіта взаємозв’язку між собою, доповнюють один одного, прискорюють обіг сукупногокапіталу, сприяють розвитку, розподілу та перерозподілу власності та грошей.Ринок цінних паперів має складну структуру, де перехрещуються інтереси багатьохучасників, кожен з певною інфраструктурною та функціональною особливістю,властивістю та метою діяльності. До них належать: емітенти – це держава абоякась юридична особа, що має право відповідно до закону випускати цінні папери,та інвестори. Інвестори: інституціональні інвестори (пенсійні фонди, поштовіфонди, страхові компанії, торгові та фінансові будинки, трастові компанії,інвестиційні фонди тощо), які, відповідно до закону працюють із власними абозалученими коштами на фондовому ринку; банки та акціонерні товариства, щопрацюють із власними коштами або прибутком; усі юридичні та фізичні особи, якімають вільні кошти і можуть придбати на них цінні папери. До учасниківфондового ринку належать посередники – це юридичні та фізичні особи, якіотримали відповідний сертифікат, що надає їм права проводити операції з ціннимипаперами на біржовому та позабіржовому ринках.
Крім названих активних учасників фондового ринку, є пасивні. Це юридичніособи, які безпосередньо не проводять емісії, не вкладають коштів у цінніпапери, але роблять розрахунки та реєструють рух цінних паперів. До нихналежать реєстратори угод із цінними паперами, які повідомляють емітентам таінвесторам про стан фондового ринку та рух їхніх цінних паперів, а такождепозитарії, де міститься інформація про рух цінних паперів та розрахунки напідставі електронних записів.
Структура національної депозитарної системи. Для забезпеченняфункціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритогоакціонерного товариства в Україні створено Національний депозитарій.Законодавство про Національну депозитарну систему складається із Закону “ПроНаціональну депозитарну систему та особливості електронного обігу ціннихпаперів в Україні” та інших законодавчих актів України. Перелік цінних паперів,що обслуговуються Національною депозитарною системою, встановлює Державнакомісія з цінних паперів та фондового ринку, вона є також уповноваженим органомуправління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію.
Національна депозитарна система складається з двох рівнів. Нижній рівень– це зберігачі, які ведуть розрахунки власників цінних паперів, та реєстраторивласників іменних цінних паперів.
Верхній рівень – це Національний депозитарій України і депозитарії, щоведуть розрахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодамищодо цінних паперів.
Учасники Національної депозитарної системи:
прямі учасники – депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменнихцінних паперів;
опосередковані учасники – організатори торгівлі цінними паперами, банки,торговці цінними паперами та емітенти.
Депозитарії. Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберіганняцінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків уцінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг тарозрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітентащодо випущених ним цінних паперів.
Депозитарій цінних паперів – юридична особа, яка провадить виключнодепозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодамищодо цінних паперів. Кліринговий депозитарій – депозитарій, який одержав дозвілДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингущодо операцій з цінними паперами.
Депозитарій – відкрите акціонерне товариство, учасниками якого є не меншеніж десять зберігачів, і яке здійснює виключно депозитарну діяльність. Прицьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не можеперевищувати 25 % цього фонду.
Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір,емітенти щодо рахунків власних емісій, а також інші депозитарії.
Зберігачі цінних паперів. Комерційні банки, які мають дозвіл наздійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, і торговці ціннимипаперами при наявності відповідного дозволу мають право бути зберігачами,проводити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами іздійснювати іншу депозитарну діяльність, пов’язану з обігом цінних паперів, завинятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Реєстратори власників іменних цінних паперів. Реєстратор – юридична особа– суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядкудозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Юридичні особиможуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом. Органи державної влади неможуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатнихаукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками таучасниками реєстратора.
Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарнудіяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливостіздійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюютьсяДержавною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національнимбанком України.
Розділ 2. Аналіз сучасного стану ринку цінних паперів та йогоінфраструктури
2.1 Теперішній стан інфраструктури ринку цінних паперів України
Нині в Україні існують три депозитарії: комерційний «Міжрегіональнийфондовий союз" (МФС), в якому враховується левова частка всіхкорпоративних цінних паперів, недавно почав практичну комерційну діяльністьНаціональний депозитарій України (НДУ) і депозитарій Нацбанку. Однак кількістьдепозитаріїв не позначається позитивно на якості і найголовніше — надійностіобліку прав власності на ціннопаперові активи. Швидше навпаки — відсутністьєдиного повнофункціонального центрального депозитарію вже багато років дозволяєпроцвітати в країні такого явища, як рейдерство. В Україні сьогодні діютьблизько 40-50 професійно підготовлених рейдерських груп, які щороку здійснюютьоперації на $ 3,5 млрд.
Природно, що така ситуація знижує довіру інвесторів до країни, оскільки вусьому світі рейдерство розцінюється як неспроможність держави в захисті праввласників, інвесторів та акціонерів. Ця проблема в Україні, на думку експертів,ускладнюється тим, що за останній рік не були прийняті відповідні закони, утому числі закон про акціонерні товариства, які б посилили захист відрейдерських атак. Ще одна причина — сотні компаній-реєстраторів, які ведутьреєстри всіх власників вітчизняних підприємств. Говорити про надійність такоїоблікової системи не доводиться — маніпуляції з реєстрами акціонерів є одним знайбільш популярних інструментів у рейдерських атаках.
Проте послугами реєстраторів в Україні як і раніше, користуються понад18,5 тис. емітентів (відкриті та закриті акціонерні товариства, чиї акціївипущені в документарній формі). Концепція Держінвестицій припускає відмовитисявід документарної форми випуску цінних паперів на користь більш надійної тасучасної бездокументарній. При цьому нині існуючі реєстратори і зберігачіповинні бути реорганізовані в депозитарні установи, ведення обліку праввласності на цінні папери має бути сконцентровано в центральному депозитарії.
У 2007 році чиновники затіяли найбільшу за всю історію незалежної Україниреформу фондового ринку. Проте, Юлія Тимошенко «достроково» завершила реформуфондового ринку вартістю в 2 млрд. гривень. Приводом для скасування рішенняминулого уряду стала відсутність коштів, необхідних для розвитку ринку, іконфлікт інтересів з главою Держагентства з інвестицій та інновацій ВікторомІвченком.
Програма, розроблена відомством пана Івченка, передбачала цілий рядкардинальних (у деяких випадках — навіть радикальних) нововведень і змін вправилах гри на фондовому ринку практично для всіх його учасників. Зокрема,планувалося об'єднати і поліпшити роботу українських фондових бірж, створитиєдиний центральний депозитарій (на базі Національного депозитарію України) ірозрахунково-клірингову палату, розробити законопроекти «Про інвестиційнібанки» і «Про венчурні фонди». Крім того, планувалося створення новихфінансових інститутів за участю держави — венчурного інвестфонду,інноваційно-інвестиційного банку і фінустанови муніципального розвитку.
За оцінками розробників, в результаті реалізації програми вже до 2012року на біржах мало заключатися половина всіх угод із цінними паперами (заразцей показник не перевищує 5%), при цьому річний обсяг біржових торгів — перевищити $ 200 млрд. (за підсумками минулого року — $ 7,3 млрд., левовачастка — результат фондової біржі ПФТС). Капіталізація вітчизняного ринкуцінних паперів за п'ять років могла б досягти 70% ВВП, а основними йогогравцями стати внутрішні інституційні інвестори — інвестиційні та пенсійніфонди, страхові компанії та інвестиційні банки. Зокрема, активи невенчурнихІСІ, за прогнозами фахівців Держінвестицій, в 2012 році повинні були бперевищити позначку в 1 трлн. грн., а, наприклад, активи недержавних пенсійнихфондів c 220 млн. зрости до 190 млрд. грн.
Правда, щоб забезпечити небачені раніше темпи зростання вітчизняногофондового ринку, одного бажання чиновників або учасників ринку явнонедостатньо. На реалізацію програми модернізації ринків капіталу знадобилося бмайже два мільярди гривень. Відповідно до прогнозних обсягів фінансування,протягом п'яти років передбачалося витратити 1,85 млрд. грн., З яких 1,47 млрд.грн. — Кошти держбюджету. Саме така велика сума (точніше відсутність її вбюджеті), за словами чиновників Кабміну, і стала приводом для скасуваннярішення попереднього уряду.
Скасувавши Концепцію модернізації ринків капіталу, іншого плану зрозвитку вітчизняного ринку ціннопаперових Кабмін запропонувати не зумів. Тому,очевидно, займатися фондовою реформою тепер будуть на Банковій. Як очікується,вже найближчим часом повинні опублікувати президентський указ про невідкладнізаходи щодо розвитку фондового ринку. Про нинішній його появ заявив сам ВікторЮщенко, виступаючи на одному з інвестиційних форумів. Нарікаючи на низькіобсяги вітчизняного ринку цінних паперів, президент пообіцяв, що одним зпріоритетів державної політики стане поліпшення фондової інфраструктури. «Указсприятиме підвищенню стандартів біржової діяльності і зниженню ризиківінвесторів при вкладенні у цінні папери», — зазначив Ющенко.
З окремих пропозицій до проекту президентського указу стає цілкомочевидним його схожість до Концепції модернізації ринків капіталу, відхиленоюурядом. Серед заходів, спрямованих на розвиток інфраструктури фондового ринку,проектом указу передбачена і розробка законопроекту «Про інвестиційні банки», ісуттєве розширення фінансових інструментів, і спрощення режиму оподатковуванняна фондовому ринку. Так само, як і Концепція Держінвестицій, у проекті указупозначені і заходи щодо збільшення обсягів торгів на фондових біржах. Дляцього, зокрема, пропонується розробити законопроект, згідно з яким як мінімум10% акцій підприємства, що приватизується повинні обов'язково продаватися нафондовій біржі.
цінний папери фондовий ринок
2.2 Сучасні тенденції у розвитку ринку цінних паперів
Останні десятиріччя ХХ ст. визначили нові напрями, за якими можерозвиватися світовий ринок цінних паперів у довготерміновій перспективі. Отже,розглянемо ключові тенденції, оскільки їхній вплив із часом може позначитися іна характері функціонування ринку цінних паперів в Україні. Цими тенденціями є:інтернаціоналізація й глобалізація ринку; підвищення рівня організованості йпосилення державного контролю; комп’ютеризація ринку цінних паперів;нововведення на ринку; сек’юритизація тощо.
Інтернаціоналізація і глобалізація ринку цінних паперів означає, щонаціональний капітал переходить кордони країн, формується світовий ринок ціннихпаперів, стосовно якого національні ринки цінних паперів стають вторинними.Інвестор з будь-якої країни дістає можливість вкладати свої вільні кошти уцінні папери, що обертаються в інших країнах. Національні ринки перетворюютьсяна складові глобального ринку цінних паперів. Торгівля на такому ринку триваєбезперервно й повсюдно. Його підґрунтя становлять цінні паперитранснаціональних компаній.
Підвищення рівня організованості й посилення державного контролю за ринкомцінних паперів має за мету забезпечення надійності ринку і довіри до нього збоку масового інвестора. Жодна держава сьогодні не може допустити, щоб віра вцей ринок похитнулася і маси людей, котрі вклали свої заощадження у цінніпапери своєї або будь-якої іншої країни, раптом втратили їх унаслідок якихоськатаклізмів або шахрайства.
Комп’ютеризація ринку цінних паперів уможливила революцію вобслуговуванні ринку шляхом сучасних систем швидких розрахунків між учасникамиринку та способах торгівлі. Комп’ютеризація становить фундамент усіхнововведень на ринку цінних паперів.
Нововведеннями на ринку цінних паперів є нові інструменти ринку, новісистеми торгівлі цінними паперами, нова інфраструктура ринку.
Новими інструментами є, передусім, різноманітні види похідних ціннихпаперів, причому процес створення нових цінних паперів, їхніх видів ірізновидів не припиняється. Від 1980-х років набули поширення різноманітніформи фінансових інновацій — опціони, ф’ючерси, свопи тощо. Попри те, щоголовною метою нововведень було пристосування до кризових явищ на фінансовихринках, перелічені цінності посіли домінантні позиції за умов стабілізаціїринків, розширили ємність їх, потіснивши традиційні форми кредиту.
Нові системи торгівлі — це системи, засновані на використанні комп’ютеріві сучасних засобів зв’язку. Вони дають змогу вести торгівлю цілковито вавтоматизованому режимі, без посередників і особистих контактів між продавцямий покупцями.
Нова інфраструктура ринку — це сучасні інформаційні системи, системиклірингу і розрахунків, депозитарного обслуговування ринку цінних паперів.Рушійною силою процесу вдосконалення інфраструктури ринку цінних паперів єнасамперед споживачі послуг — інвестори та емітенти. За цих умов міжінститутами ринку розгортається жорстка боротьба за клієнтів. Про це передусімсвідчать зростання числа професійних учасників ринку, прискорений розвиток іпостійне вдосконалення торговельних майданчиків, поліпшення якості наданихпослуг і зниження їхньої вартості.
Сек’юритизація — це тенденція переходу грошових коштів зі своїхтрадиційних форм, якими є заощадження, готівка, депозити тощо, у форму ціннихпаперів. Це дістає вияв у тому, що дедалі більша маса капіталу набуває цієїформи, на місце одних цінних паперів заступають інші, доступніші для великоїкількості інвесторів.
Україна вступила на шлях реформування суспільства наприкінці ХХ ст., колиу світі триває глобалізація всіх процесів, зокрема й економічних. Досвідрозвинених країн зумовлює потребу переймати їхній досвід для підвищенняжиттєвого рівня населення і збільшення можливостей держави.
Розділ 3. Проблеми та тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні
3.1 Проблемні питання ринку цінних паперів
Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарськоїдіяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри дляукраїнської економіки. Відповідність української економіки світовим стандартампотребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних ізакордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачаєполітичну і законодавчу стабільність, формування економічно обґрунтованоїподаткової політики, вмикання економіки у світові господарські комунікації,розвиток в Україні повного комплексу інфраструктури фондового ринку. Формуваннявідповідних умов для інвестиційної діяльності є важливим напрямком державноїполітики.
Функціонування ринку капіталів залежить від чіткої організації не тількибанківської системи в країні а й ринку цінних паперів. Взаємозв’язок між цимискладовими ринку капіталів продемонструвала недавня криза в багатьох країнахсвіту. Розвиток ринку цінних паперів забезпечується формуванням йогоінфраструктури. Ефективність інфраструктури ринку цінних паперів:
— впливає на акумуляцію та концентрацію коштів населення і підприємств;
— сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни;
— сприяє приватизації на її завершальному етапі;
— узгоджує майнові інтереси країни, інституціональних і індивідуальнихінвесторів в процесі обігу цінних паперів;
— економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшуєвзаємні розрахунки підприємств;
— сприяє підвищенню ефективності керування підприємством;
— створює умови для інтеграції країни у світову економічну системузавдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонуванняринку цінних паперів.
Україна ще й досі знаходиться далеко від головних потоків капіталу.Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, нажаль, непризводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури,яка забезпечує акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальнусфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливостіефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартістьвиробничих ресурсів. Недосконала система обліку прав власності на майно упоєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсіввиробництва робить українську продукцію неконкурентною а українськіпідприємства збитковими.
За відсутності єдиного в країні фондового центру майже неможливою стаєпрозорість ринку. Прозорість ринку цінних паперів дає інвесторам впевненість управильності свого вибору. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від ньогоне приховують інформацію. Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансовудовіру дрібних інвесторів і на розміри коштів, що залучаються.
Концентрація капіталу, зменшення кількості акціонерних товариств ізростання їхньої рентабельності (включаючи прибутковість для інвестора),централізація Національної депозитарної системи разом з розвитком іконцентрацією біржової і позабіржової торгівлі, розумна достатність державногорегулювання та податкового пресінгу — от далеко не повний, але важливийкомплекс мір для підйому ринку цінних паперів в Україні.
Інфраструктурні елементи організованого ринку є учасниками Національноїдепозитарної системи України, якісне функціонування якої має забезпечитиутворений Національний депозитарій України. Адекватне функціонування тавзаємодія інформаційної, облікової системи та системи виконання угод створюєумови для появи цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливогофондового ринку в Україні. Цей фундамент має забезпечити ефективністьдержавного регулювання, необхідний рівень захисту прав власності інвесторів імає сприяти надходженню інвестицій в економіку України.
Україна в даному випадку навіть не вчиться на власному досвіді, вже некажучи про досвід інших країн. Українське загальне законодавство визначає, щообіг фінансового інструменту – грошей регулюється спеціальним законодавством ідокументами Національного банку України. Невже у відношенні ще більшспецифічного фінансового інструменту –цінних паперів важко застосувати ту жсаму норму. Тим більше таке спеціальне законодавство існує а стандарти,встановлені Національним депозитарієм України підлягають обов’язковомувиконанню всіма учасниками Національної депозитарної системи(Указ ПрезидентаУкраїни від 22 червня 1999 року N 703/99). Цілком зрозуміло, що длявпровадження цієї ідеї необхідно ревізувати нормативну базу щодо ринку ціннихпаперів. Однак, досвід інших країн і стан справ в Україні наполегливопідштовхує до вирішення цієї проблеми.
Стандартизація обліку прав власності на цінні папери Національнимдепозитарієм України має стати практичним кроком щодо гармонізаціїзаконодавства України з світовими і Європейськими нормами. Встановленнявідповідних стандартів депозитарного обліку буде сприяти підвищенню прозоростіфондового ринку та сприяти зростанню операцій на фондовому ринку, що фактично ведедо підвищення доходної частини бюджету України за рахунок відповідних податків.
Постійна увага Президента України і Уряду до формування фондового ринку вУкраїні, на наш погляд, мають забезпечити консолідацію усіх здорових сил дляякнайскорішого подолання проблем на ринку цінних паперів в Україні.
3.2 Вдосконалення інфраструктури фондового ринку
Ліквідний, надійний та прозорий ринок цінних паперів має забезпечитиреалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічногосуверенітету шляхом:
— сприяння надходження інвестицій у реальний сектор економіки;
— створення ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних йіноземних інвесторів;
— створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільногоінвестування, зокрема й недержавних пенсійних фондів;
— розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначитиринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;
— створення умов для підвищення конкурентоспроможності ринку ціннихпаперів України з його подальшою цивілізованою інтеграцією в міжнародні ринкикапіталу;
— гармонізації політики держави на ринку цінних паперів згрошово-кредитною, валютною й бюджетно-податковою політикою з метою дальшогорозвитку ринку цінних паперів України.
Серед новацій, запропонованих в Основних напрямах розвитку фондовогоринку, потрібно вирізнити податкове стимулювання його розвитку. Зокрема, вонопотребує:
— звільнення від оподаткування на прибуток підприємств і податку надодану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій ринку цінних паперів;
— включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручкивід повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів;
— скасування плати (державного мита) за реєстрацію інформації про новийвипуск цінних паперів у частині, що відповідає сумі раніше зареєстрованоїемісії, та реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, розміщення якихздійснюється на організаційно оформленому ринку;
— відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуваннів національну валюту інвестицій на ринку цінних паперів, які надходять в іноземнійвалюті;
— застосування податкової застави щодо забезпечення податкового боргупрофесійного учасника ринку цінних паперів у розмірі, який не перевищуєподвійної суми боргу.
Крім того, необхідно вирішити питання щодо: забезпечення безперервногомоніторингу оплати послуг брокера, біржі та депозитарію протягом термінувиконання розрахунків; стовідсоткового резервування всіх активів (ціннихпаперів та грошових коштів) до дня, що передує укладанню угод; забезпеченняукладання електронних угод та їх підписання електронним цифровим підписомдепозитарію МФС як центру сертифікації ключів.
Ефективним шляхом розв’язання зазначених проблем у розрахунках може бутиреєстрація депозитарієм власної платіжної системи, що забезпечить можливістьведення рахунків клієнтів брокерів, брокерів, зберігачів, та організаціядоступу до цих рахунків через платіжні картки.
При цьому важливо забезпечити належний рівень ліквідності таплатоспроможності платіжної системи шляхом використання грошового рахункувиключно в Національному банку.
Крім того, доцільним є використання методів заліку (неттінгу), як погрошових коштах, так і по цінних паперах, а також відображення в обліковійсистемі депозитарію та зберігачів виключно результатів неттінгу та надання занеобхідністю та окремою вимогою зберігачів розрахунків за цими результатами.
До інших заходів треба віднести такі: впровадження електронного цифровогопідпису депозитарію у всіх клієнтів депозитарію та всіх учасників платіжноїсистеми депозитарію; забезпечення можливості електронного документообігу міжвсіма членами центру сертифікації ключів депозитарію; вивчення можливостівикористання гарантійного фонду для забезпечення гарантування виконання розрахунків.
Державна участь в регулюванні фондового ринку необхідна, оскільки церинок є дуже масштабним і ризикованим для фінансової безпеки країни. Особливоактивну роль держава повинно виконувати на початкових етапах становлення ринкуцінних паперів в країні, т. д. Тільки вона може 'запустити' це ринок в йогоцивілізованій безпечній формі.
Висновок
Не дивлячись на багато проблем, з якими зіткнувся в нинішній часукраїнський фондовий ринок, сліду відзначити, що це молодий, динамічний іперспективний ринок, що розвивається на основі позитивних процесів, щовідбуваються в нашій економіці: масового випуску цінних паперів в зв'язку зприватизацією державних підприємств, швидкого створення нових комерційних іхолдінгових структур, залучати кошти на акціонерній основі і т. п. Крім того,ринок цінних паперів грає важливу роль в системі перерозподілу фінансових ресурсівдержави, а також, необхідний для нормального функціонування ринкової економіки.
Тому відновлення і регулювання розвитку фондового ринку є однією зпершочергових задач, що стоять перед урядом, для рішення якої необхідноприйняття довгострокової державної програми розвитку і регулювання фондовогоринку і суворий контроль за її виконанням.
Проблема розвитку інфраструктури ринку корпоративних цінних паперів вУкраїні набуває в умовах становлення національного ринку цінних паперівособливого значення. Рівень інфраструктури ринку корпоративних цінних паперів єосновою та об`єктивною передумовою розвитку всього ринку, а оскільки важливимзавданням реформування фінансової системи України залишається становлення тарозбудова ефективного фондового ринку, то розвиток інфраструктури ринкукорпоративних цінних паперів є особливо актуальним як для органів регулюванняринку цінних паперів та фінансових ринків, так і для інших його учасників.
Оскільки, ринок в Україні перебуває ще в стадії становлення, у тому числій фондовий, коли ще не створені надійні інституційні правила поведінки йогоучасників, потрібні жорсткі обмеження діяльності та законодавча урегульованістьна ринку цінних паперів з урахуванням досвіду розвинених країн та національноїспецифіки.
Список літератури
1. Берлач А.І.та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. Посібник / А.І.Берлач, Н.А. Берлач, Ю.В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. — 336 с.
2. МендрулО.Г., Шевчук І.А. Ринок цінних паперів: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 152с.
3. СтельмащукА.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ,2000. – 315 с.
4. ЧередніченкоН.І. Ринок цінних паперів: Метод. вказівки і завдання для самост.вивченнядисципліни. — К.: МАУП, 2004. — 88 с.
5. ЖеліхівськаА.М. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України / Науковіпраці НДФІ.,-2009.- №1-с.75-81
6. http://www.ssmsc.gov.ua
7. http://www.securities.org.ua
8. http://nauka.zinet.info
9. http://www.ndu.gov.ua