Завдання
Теоретичначастина
1. Класифікуйте вклади та депозити, щовідкривають вітчизняні комерційні банки для своїх клієнтів. Яким є порядокукладання депозитної угоди для різних категорій клієнтів?
2. Оцінка кредитоспроможностіпозичальника.
3. Ведення валютних рахунківклієнтів.
Ситуаційне завдання
Використовуючи метод “факт/факт”встановіть суму річного та місячного розміру доходу товариства«Омега» використовуючи методику нарахування простих процентів. ТОВ«Омега» розмістило 01/03/06 на депозит в ЗАТ банк «Гарант»500 тис. грн. на термін до одного року зі сплатою щомісячного доходу зрозрахунку 15% річних.
Відповіді
1. У колишньомуСоюзі РСР у банківській практиці під терміном «депозит» розуміли лишестрокові внески. Міжнародна банківська практика розглядає депозити набагатоширше — як всі можливі види і форми внесення (залучення або розміщення)грошових коштів на рахунки банку. Суму депозиту, на яку згідно з умовамидепозитної угоди нараховуються відсотки, заведено називати номіналом депозиту.
Суб'єктамивідносин щодо обслуговування депозитів виступають:
— комерційнібанки як позичальники;
— підприємства(фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи — власникикоштів як кредитори.
Власник депозитує депонентом.
Об'єктомдепозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитнірахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою.
У теоріїкредитування використовуються різні підходи до класифікації депозитів.Складність проблеми полягає в тому, що банківська практика постійно виділяєнові види депозитів, які часто об'єднують в собі характерні риси і ознакиіснуючих раніше видів. Безумовно, формування таких гібридних видів депозитівускладнює визначення для них конкретного місця в загальній схемі класифікаціїбанківських депозитів.
Депозити заведеноподіляти на такі:
— до запитання;
— строкові навизначений термін;
— ощадні внескинаселення;
— ощадні(депозитні) сертифікати.
Депозити дозапитання — це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади дозапитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Цекошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках комерційних банків івикористовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплативідсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніхугодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховуєтьсянизький відсоток.
Внески дозапитання розмішують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійсненняпоточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чековідепозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків.
Строковідепозити — це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаютьсяна депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді.Як правило, внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банкивиплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитамидо запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, такі банку. Банки користуються залученими коштами протягом тривалого і, головне,наперед обумовленого (відомого їм) терміну. Це дає банку можливість збільшуватиобсяги кредитних ресурсів.
До строковихдепозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт — депозити,залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахуваннянеробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від іншихкомерційних банків як депозит (вклад) на конкретний строк.
Сума, строки таумови приймання строкових депозитів визначаються банком- позичальникомвідповідно до його фінансових можливостей за погодженням із вкладником.Особливості залучення вкладів на строкові депозитні рахунки регулюютьсявнутрішніми положеннями комерційних банків.
Різновидомдовгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати.Депозитний (ощадний) сертифікат — це письмове свідоцтво комерційного банку продепонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або йогоправонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внескута відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентомгрошових коштів на депозит. Випуск ощадних (депозитних) сертифікатів за своїмекономічним змістом подібний до залучення будь-якого іншого строковогодепозиту.
У світовій банківськійпрактиці депозитні сертифікати набули великого поширення. На депозитнихсертифікатах зазначається термін вилучення коштів і розмір належного відсотка.Депозитний сертифікат є цінним папером, який може здійснювати самостійний обігна фондовому ринку. Бланки депозитних сертифікатів виготовляються відповідно дочинних нормативних вимог і встановлених зразків.
Комерційні банкизобов'язані оприлюднити умови випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхомрозміщення такої інформації у друкованих засобах масової інформації чи узагальнодоступному для клієнтів місці в установі банку, або обома способамиодночасно.
Ощадні вклади —це вклади населення, розміщувані у банках з метою зберігання і нагромадження.Для цього виду депозиту характерно наявність спеціальної ощадної книжки, якавидається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом.Власник, як правило, зобов'язаний пред'явити ощадну книжку, щоб покласти грошіна рахунок або зняти їх. У нашій країні на обслуговуванні ощадних вкладів населенняспеціалізується Ощадний банк.
Клієнт повинендбайливо зберігати ощадну книжку і у разі її втрати негайно заявити про це вустанову банку. У такому випадку вкладникові змінюється номер рахунка івидається нова книжка. Друга ощадна книжка за тим самим вкладом не видається.Всі записи в ощадній книжці здійснюються посадовими особами безпосередньо вустанові банку і тільки в присутності вкладника або його законного представникачи спадкоємця. Вкладникові дозволяється перевіряти в установі Ощадбанку відповідністьзаписів за вкладами в ощадній книжці і в карточці особового рахунка.
До ціннихпаперів банків як виду депозитів відносять: акції та облігації акціонернихтовариств, що належать комерційним банкам; акції та облігації, що знаходятьсяна зберіганні в банку і прийняті в забезпечення позик тощо.
У загальнійсистемі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. Доних належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведенняакредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чековихкнижок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків;кредиторська заборгованість тощо.
Комерційні банкипостійно стикаються із серйозною конкуренцією на ринку грошових ресурсів призалученні депозитів. Перемагають у цій конкурентній боротьбі ті банки, щозапропонують клієнтам найбільш зручні і вигідні депозитні схеми. Важливу роль умотивації клієнтів до вкладення грошових коштів відіграє рівень відсотка заданим видом депозиту. Комерційний банк може пропонувати крім відсотка додатковіфінансові пільги своїм клієнтам.
Депозитніоперації — це операції із залучення або розміщення коштів на депозит.
Залученнядепозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхомвідкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківськоговкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката.За договором банківського депозиту (вкладу) комерційний банк, який прийнявкошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту(вкладу) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбаченідоговором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.
Правовівідносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитногодоговору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань.Банк гарантує клієнту збереження таємниці вкладу.
Депозитнийдоговір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних іфізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строксуму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитногодоговору є юридичні та фізичні особи, які набувають прав і беруть на себезобов'язання за договором. Предмет депозитного договору — умови, якіхарактеризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитнихоперацій.
Депозитнийдоговір оформляється в двох примірниках. Співробітник банку реєструє договір укнизі реєстрації, фіксує дату, номер договору і номер депозитного рахунка.Договір укладається з обох сторін і скріплюється печатками. Після повногооформлення договору один примірник видається клієнту. Якщо із закінченнямстроку дії договору жодна із сторін не побажає його розірвати, договір, якправило, вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах.
Основнимиреквізитами та умовами депозитного договору мають бути:
— назва таадреса банку, який приймає депозит (вклад);
— назва таадреса власника коштів;
— дата внесеннядепозиту;
— сума депозиту;
— дата вимогивкладником своїх коштів;
— відсотковаставка за користування депозитом (комерційний банк може залишити за собою правозмінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ звідповідним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договірможе бути змінений або розірваний відповідно до чинного законодавства України);
— зобов'язаннябанку повернути суму, яка внесена на депозит;
— підписисторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи тавкладників (для юридичної особи — керівника або уповноваженої на це особи; дляфізичної особи — власника коштів або уповноваженої на це особи).
Зобов'язанняклієнта за депозитним договором полягають у своєчасному перерахуванні грошовихкоштів на депозитний рахунок банку; зобов'язання банку — прийняти грошові коштина депозитний рахунок, нараховувати відсотки, забезпечити повне збереження сумивнеску і повернути її після закінчення строку дії договору або достроково зазаявою клієнта. Клієнт, як правило, має право довкладати (частково списувати)грошові кошти чи нараховані відсотки, якщо це передбачено умовами депозитногодоговору. Сторони зобов'язуються зберігати таємницю за усіма діями, пов'язанимиз виконанням депозитного договору.
Вклади вустанови банків носять суворо добровільний характер. Банки, як правило,встановлюють мінімальний розмір первинного внеску. Вкладник — фізична особа маєправо оформити за депозитним вкладом довіреність або заповідальнерозпорядження. Власник депозитного вкладу зобов'язаний заздалегідь повідомитиустанову банку про дострокову вимогу вкладу за зазначеним у договорі номеромтелефону, письмово або при особистій явці.
Згідно зюридичними нормами праву однієї сторони депозитного договору відповідаєзобов'язання іншої сторони.
Стягнення навклади юридичних і фізичних осіб у комерційних банках може бути звернено напідставі вироку чи рішення суду, яким задоволене цивільний позов. Конфіскаціявкладів може бути проведена лише на підставі вироку, що набрав законної сили,або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.
Кожнийкомерційний банк повинен приділяти першочергову увагу сучасним технологіямуправління депозитами (вкладами) і заощадженнями юридичних і фізичних осіб.Важливе значення має застосування банками різноманітних святкових, новорічних,відпускних, податкових та інших строкових внесків з метою нагромадження коштів,достатніх, наприклад, для купівлі новорічних подарунків (або подарунків на іншісвята), оплати видатків на час відпустки тощо.
Останнім часомпоширюється практика роботи вітчизняних комерційних банків з депозитнимисертифікатами. Сертифікати можуть бути номіновані як у національній, так і віноземній валюті. Сертифікати сплачуються у гривнях, а у випадках, передбаченихумовами їх випуску, — в іноземній валюті. Сертифікати можуть випускатися:одноразово або серіями, іменними або на пред'явника, строковими або дозапитання. Строк обігу сертифіката встановлюється від дати його видачі до дати,коли власник сертифіката отримує право вимоги депозиту (вкладу) засертифікатом.
Бланкисертифікатів мають містити такі обов'язкові реквізити: назву «ощадний(депозитний) сертифікат»; порядковий номер сертифіката та його серію (якщовипуск є серійним); дату внесення депозиту; розмір депозиту, який оформленийсертифікатом (літерами та цифрами); зобов'язання банку повернути суму, внесенуна депозит; дату вимоги вкладником суми за сертифікатом; відсоткову ставку закористування депозитом; умови сплати відсоткової ставки — у разі вимогивкладника про повернення вкладу до обумовленого строку; назву та адресу банку-емітента,а для іменного сертифіката — назву (ім'я) вкладника; місце для підпису особи,яка уповноважена банком підписувати зобов'язання, та місце для печатки банку.
2. До укладаннякредитної угоди фахівець банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможністьпотенційного позичальника, тобто його здатність своєчасно повернутипозичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення.
Збереженняосновної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди має дотримуватисяпри здійсненні банком позичкової операції. Тому оцінювання якості потенційногопозичальника є одним із важливих етапів процесу кредитування. При цьомуособливе значення має встановлення обґрунтованості кредиту. Жодні додатковізаходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка у своїйоснові не є обґрунтованою.
Одним зелементів оцінювання кредитоспроможності є з’ясування персональних якостейпотенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на такихмоментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність,матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов’язань перед іншимикредиторами в минулому.
Необхідноретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу,ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Дляцього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітністьпозичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансовогостану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.
Оскільки банк яккредитор може мати різних клієнтів — підприємницькі структури (юридичні особи),фізичні особи і банки — оцінювання їх кредитоспроможності здійснюєтьсянеоднаково.
Критеріїоцінювання фінансового стану позичальника встановлюються кожним банкомсамостійно, його внутрішніми положеннями щодо проведення активних (кредитних)операцій та методикою оцінювання фінансового стану позичальника з урахуваннямрезультатів аналізу їх балансів, звітів про фінансові результати тощо.
Фінансовий станпозичальника банк оцінює в кожному випадку укладання договору про здійсненнякредитної операції, а надалі — не рідше одного разу на три місяці, а якщопозичальником є банк — не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно зположенням НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодуванняможливих втрат за кредитними операціями банків» від 6 липня 2000 р. вимоги щодооцінювання фінансового стану позичальника, рекомендовані НБУ, є мінімальнонеобхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критеріїтакої оцінки, що підвищують вимоги до позичальників з метою адекватногооцінювання кредитних ризиків та належного контролю за ними.
Банки самостійновстановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показниказалежно від його вагомості (значущості) серед інших показників, які можутьсвідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов’язань закредитними операціями.
Вагомістькожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальниківзалежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки,сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становищана ринку тощо.
Для оцінюванняфінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такіосновні економічні показники його діяльності:
· платоспроможність;
· фінансова стійкість;
· рентабельність (у динаміці);
· оборот за рахунками;
· склад та динамікадебіторсько-кредиторської заборгованості.
Платоспроможністьпозичальника визначається за показниками (коефіцієнтами) ліквідності:
· миттєвої — КЛ1;
· поточної — КЛ2;
· загальної — КЛ3.
де Ав —високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансовіінвестиції);
Зп — поточні(короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів ірозрахунків з кредиторами.
Оптимальнетеоретичне значення показника КЛ1 — не менше 0,2.
де Ал — ліквідніактиви, що складаються з високоліквідних активів (Ав), дебіторськоїзаборгованості, векселів одержаних.
Оптимальнетеоретичне значення показника КЛ2 — не менше 0,5.
де Ао — оборотніактиви.
Оптимальнетеоретичне значення показника КП3 не менше 2,0.
Фінансовастійкість позичальника визначається задопомогою коефіцієнтів:
· маневреності власних коштів (КМ);
· незалежності (КН).
де Вк — власнийкапітал;
Ан — необоротніактиви.
Оптимальнетеоретичне значення показника КМ не менше 0,5. Він характеризує ступіньмобільності використання власних коштів.
де Зк — залученікошти (довгострокові та поточні зобов’язання).
Оптимальнетеоретичне значення показника КН не більше, ніж 1,0. Він характеризує ступіньфінансового ризику.
Рентабельністьпозичальника визначається за двома показниками:
· рентабельність активів (Ра);
· рентабельність продажу (Рп).
де Пч — чистийприбуток;
А — активи.
де Ор — обсягреалізації продукції (без ПДВ).
Оборотиза рахунками. Розраховується відношення чистихнадходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках)до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею зурахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів).
де Нсм —середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніхмісяців (за винятком кредитних коштів);
Ск — сумакредиту та проценти за ним;
n— кількість місяців дії кредитної угоди;
Зм — щомісячніумовно постійні зобов’язання позичальника (адміністративно-господарські витратитощо);
Зі — податковіплатежі та суми інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені зрахунку позичальника, крім сум зобов’язань, строк погашення яких перевищуєстрок дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).
По сезоннихпідприємствах середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальнетеоретичне значення показника К не менше 1,5.
Також можутьбути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:
· ринкова позиція позичальника та йогозалежність від циклічних і структурних змін в економіці загалом та впромисловості зокрема;
· наявність державних замовлень і державнапідтримка позичальника;
· ефективність управління позичальника;
· професіоналізм керівництва та йогоділова репутація.
Крім наведенихпоказників, можуть застосовуватися й інші, які можна об’єднати в певні групипоказників:
· погашення боргу;
· ділової активності;
· прибутковості;
· використання основного капіталу.
У групу показниківпогашення боргу входять коефіцієнти:
· грошового потоку (К1);
· процентних виплат (К2).
де Пс — прибутокпісля сплати податків;
А — амортизація;
Д — дивіденди;
З —зобов’язання, строком виконання до одного року.
Коефіцієнтгрошового потоку показує, яка частина грошовихнадходжень клієнта спрямовується на покриття основного боргу і процентів запозичками, строком повернення до одного року. Чим нижчий коефіцієнт грошовогопотоку, тим менший резерв міцності для погашення боргів. При значенні коефіцієнта,що дорівнює 1, забезпечується фінансова стабільність клієнта.
де П1 — прибутокдо сплати податків;
ПП — процентніплатежі.
Коефіцієнтпроцентних виплат дає змогу оцінити, у скільки разів прибуток клієнта перевищуєпроцентні платежі за позичками. Він не може бути меншим за 1, інакше здатністьклієнта повернути позичку опиниться під загрозою.
Показникиділової активності складаються з трьох коефіцієнтів оборотності:
· дебіторської заборгованості (К3);
· запасів і витрат (К4);
· кредиторської заборгованості (К5).
де Дср — середнясума дебіторських рахунків;
СПК — сумапродажу у кредит.
Абсолютнезначення цього показника важливе тільки для порівняння з аналогічним показникомінших підприємств-родичів або показників попередніх періодів даногопідприємства. Він дає можливість оцінити швидкість оплати рахунківпозичальника. Збільшення значення показника оборотності дебіторськоїзаборгованості вказує на уповільнення швидкості платежів на користьпозичальника, а зменшення — на прискорення такої швидкості.
де ЗЗ — запаси ізатрати;
СТ —собівартість проданих товарів та послуг.
Як і попереднійпоказник, він використовується тільки для порівняння. Висока оборотністьсвідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісникомвиснаження запасів і незадоволеного попиту споживачів.
де Ро — рахункидо оплати;
Сп — сумапокупок.
І цей показниквикористовується для порівняння, він дає змогу оцінити швидкість оплатиклієнтом рахунків постачальників. Підвищення коефіцієнта оборотностікредиторської заборгованості може вказувати на проблеми з притоком готівки, азниження — на дострокову сплату рахунків.
Показникиприбутковості включають:
· рентабельність підприємства (Р1);
· рентабельність акціонерного капіталу(Р2);
· рентабельність витрат (Р3).
де ЧП — чистийприбуток;
СЗБк — середнійзалишок оборотного капіталу;
СЗНк — середнійзалишок основного капіталу.
де Ак —акціонерний капітал.
де З — затрати.
Наведеніпоказники рентабельності не мають певних стандартів. Їх використовують удинаміці і для порівняння з аналогічними показниками інших підприємств даноїгалузі господарювання.
Оцінюванняфінансового стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі:
· аналізу дотримання ним економічнихнормативів та показників діяльності, передбачених нормативними актамиНаціонального банку України;
· аналізу прибутків та збитків;
· аналізу якості активів та пасивів;
· створення резервів для покриття можливихвтрат від активних операцій;
· виконання зобов’язань комерційним банкому минулому;
· якості банківського менеджменту.
При оцінюванніфінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані:
· соціальна стабільність клієнта, тобтонаявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійноїроботи;
· сімейний стан клієнта;
· вік та здоров’я клієнта;
· доходи і витрати клієнта;
· інтенсивність користування банківськимипозичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а такожкористування іншими банківськими послугами;
· зв’язки клієнта у діловому світі тощо.
Головнимджерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є йогозвітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, атакож розрахунки певних показників, зроблених на підставі цієї звітності. Алеце не вичерпує усіх відомостей про клієнта. Є ще інші джерела, до яких належатьархіви банку, інформація від інших фінансово-кредитних установ, економічнапреса тощо.
Банк-кредитормає право вимагати у клієнта список банків і фінансових установ, з якими вінмає і мав відносини в минулому. Він повинен з’ясувати питання про стан поточнихрозрахунків клієнта з постачальниками, своїми працівниками.
Тільки напідставі результатів ретельної аналітичної роботи банк робить висновки проздатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладення з нимкредитної угоди.
3. Уповноваженібанки для формування кредитного потенціалу в іноземній валюті відкриваютьюридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) такі банківськірахунки:
■ поточні;
■розподільчі;
■кредитні;
■ депозитні(вкладні).
Поточнийвалютний рахунок призначений для розрахунків клієнтів банку в межах чинногозаконодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненніпоточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті(Рис. 6.2).
Розподільчийрахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, щонадійшли на адресу юридичної особи-резидента, та обов'язкового продажу частиницієї інвалюти на міжбанківському валютному ринку України. Кошти, які булизараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківськомувалютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученнямюридичної особи-резидента.
/>
Підприємцям — фізичним особам-резидентам, які здійснюють свою діяльність без створенняюридичної особи, відкривають розподільчий і поточний рахунки за режимом, якийпризначений для юридичних осіб-резидентів.
Кредитнірахунки в інвалюті відкривають особам, що одержують кредит в іноземній валюті.
Депозитнівалютні рахунки призначені для збереження коштів і одержання доходу.
Для облікуоперацій на поточних, кредитних і депозитних рахунках використовуються ті жсамі рахунки другого класу Плану бухгалтерського обліку, що й для облікуоперацій у національній валюті.
Розподільчірахунки суб'єктів господарської діяльності обліковуються на рахунку 260-їгрупи «Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності»:
2603П Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності
Призначеннярахунку: облік надходжень в іноземній валюті таздійснення продажу на міжбанківському валютному ринку України згідно з чиннимзаконодавством України.
Закредитом рахунку проводяться суми всіхнадходжень на рахунок.
Задебетом рахунку проводяться суми коштів, якіпідлягають:
• продажу вповному обсязі відповідно до нормативних документів НБУ. Гривневии еквівалентпроданої валюти повинен бути зарахований на поточний рахунок власника валюти;
• зарахуванню напоточні рахунки власників іноземної валюти.
Відкриттяі ведення поточних валютних рахунків та облік операцій за ними
Для відкриттяпоточного рахунку в іноземній валюті юридична особа-резидент подає уповноваженомубанку такі документи:
■ заяву навідкриття рахунку, яку підписують керівник і головний бухгалтер та скріплюютьгербовою печаткою;
■ карткуіз зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком іпідписувати платіжні та інші розрахункові документи, засвідчену відповідно довимог;
■ копіюсвідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади,засвідчену нотаріально чи органом, який видав це свідоцтво;
■ копіюналежним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чиреєструючим органом;
■ копіюдокумента, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідченуподатковим органом, нотаріально або уповноваженим банком;
■ копіюдокумента про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріальноабо органом, що видав цей документ.
У разі, якщопоточний рахунок в іноземній валюті відкривають у тому ж банку, де відкритопоточний рахунок у національній валюті, надання повного пакета документів необов'язкове, а тільки подають:
■ заявупро відкриття рахунку в іноземній валюті;
■ карткуіз зразками підписів та відбитком печатки.
Банк з власникомрахунку укладає договір на розрахунково-касове валютне обслуговування поточногорахунку.
Відокремленимпідрозділам підприємств поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються зазгодою головного підприємства, що має право використовувати іноземну валюту усвоїх розрахунках.
Документи длявідкриття таких рахунків відокремлені підрозділи подають такі ж, що й привідкритті поточних рахунків у національній валюті.
На поточнірахунки в інвалюті юридичних осіб-резидентів зарахування можуть проводитисячерез розподільчі рахунки і безпосередньо.
Наприклад, черезрозподільчі рахунки зараховують:
■ готівку,що надійшла від нерезидента до каси уповноваженого банку згідно з експортнимконтрактом або ввезену уповноваженими особами на транспортних засобах, якінадають послуги за межами України, та зареєстровану митною службою при в'їзді вУкраїну;
■ готівкау формі митних платежів та інших зборів згідно з чинним законодавством України;
■ невикористанийзалишок іноземної готівки чи коштів за іноземними платіжними документами, щораніше були отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордономдля оплати витрат на відрядження тощо;
■ готівкуяк благодійний внесок особи-нерезидента;
■ кошти заплатіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку абоввезені на територію України і задекларовані;
■ безготівковікошти, що перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку за зовнішньоекономічнимиконтрактами або ввезені і зареєстровані митною службою, перераховані зазовнішньоекономічними контрактами та інші безготівкові кошти.
Безпосередньо напоточні рахунки зараховують:
■ кошти,куплені за дорученням власника рахунку уповноваженим банком відповідно дочинного законодавства України;
■ сумуподаного кредиту відповідно до кредитної угоди;
■ кошти,перераховані з власного депозитного рахунку в уповноваженому банку відповіднодо депозитної угоди;
■ сумупроцентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному і депозитномурахунках;
■ кошти,перераховані з власного поточного рахунку в іншому уповноваженому банку.
З поточногоінвалютного рахунку юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власникарахунку проводяться такі операції:
■ виплатаготівкою чи платіжними документами працівникам на закордонні службовівідрядження, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуваннямтранспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном;
■ виплатаготівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні законтрактом;
■ виплатаготівкою для сплати державного мита згідно з чинним законодавством України;
■ перерахуванняз рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів — юридичнихосіб, за дорученням яких на підставі відповідних договорів було здійсненопродаж нерезидентові товарів, послуг;
■ перерахуванняна користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними контрактамитощо.
Облік операційна поточних валютних рахунках клієнта ведеться за загальними правилами (Табл.6.2).
Таблиця 6.2
Облікоперацій на поточних валютних рахунках суб'єктів господарської діяльності
/>
вкладдепозит банк валютний рахунок
/>
На поточнийінвалютний рахунок відокремленого підрозділу юридичної особи-резидента можутьзараховувати валютні кошти за реалізовані товари та надані послуги у випадках,передбачених чинним законодавством України, а також перераховані головнимпідприємством чи придбані на міжбанківському валютному ринку України.
Виторг зареалізовані товари та надані послуги після зарахування на поточний рахуноквідокремленого
підрозділуперераховують на поточний рахунок юридичної особи-резидента в повному обсязі.
Кошти зпоточного рахунку відокремленого підрозділу (в межах перерахованих головнимпідприємством чи придбаних на міжбанківському валютному ринку України) можутьбути використані відокремленим підрозділом для здійснення таких операцій:
■ наоплату витрат на службові відрядження за кордон своїм працівникам, а також длязабезпечення експлуатаційних потреб власних транспортних засобів під час їхперебування за межами України;
■ наоплату праці працівників-нерезидентів, які згідно з укладеними трудовимиугодами працюють у зазначених підрозділах і здійснення оплати праці якихпередбачено в іноземній валюті;
■ напридбання для власних потреб підрозділу обладнання, меблів тощо за контрактамиз нерезидентами.
Ситуаційне завдання
Використовуючи метод “факт/факт”встановіть суму річного та місячного розміру доходу товариства«Омега» використовуючи методику нарахування простих процентів. ТОВ«Омега» розмістило 01/03/06 на депозит в ЗАТ банк «Гарант»500 тис. грн. на термін до одного року зі сплатою щомісячного доходу зрозрахунку 15% річних.
500 000*0.15*30/365=6164.38 грн.
500 000*0.15*365/365=75 000.00грн