Аналіз доходів та витрат банку

Зміст:
1. Аналіз доходів та витрат банку......................................................................3
2. Види та формикредиту.....................................................................................6
3. Характеристика діяльності комерційнихбанків.......................................10
Список використаноїлітератури......................................................................15

1. Аналіз доходів та витрат банку.
 
/>/> Для підвищенняфінансової стійкості банку важливе значен­ня має зростання його доходів, а якнаслідок — і прибутковос­ті банку, що є одним із основних, джерел поповненнявласного капіталу банку.
У світовій практиці спостерігається як постійне зростання ба­нківськихактивів, так і рівня дохідності за ними. І хоча збільшується частка доходів,отриманих у вигляді комісійної винагороди від надання банківських послуг,проценти, тримані під кредит­них операцій банку, становлять значну часткубанківських до­ходів. Ця тенденція спостерігається і в Україні. При цьому вна­слідокслабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходіводержується у вигляді процентів за користу­вання кредитними коштами, що булинадані банком платоспро­можним клієнтам.
Структура банківських доходів має такий вигляд: 1) доходи відпроведення активних операцій: доходи від кредитування; доходи від інвестиційнихоперацій; 2) доходи від комісійних операцій: доходи від розрахунково-касовогообслуговування; доходи від трастових операцій; доходи від факторинговихоперацій; доходи від лізингових операцій; інші доходи від комісійних операцій;3) інші доходи.
Доходивід кредитування складаються з процентів за банків­ськими позиками, а також зоблікових процентів, що одержуються при обліку векселів. Близько 70% доходівбанки отримують саме від надання позик.
Основнумасу доходу від комісійних операцій банки отриму­ють у вигляді комісійноївинагороди за розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Інші видикомісійних доходів становлять незначну частку в загальному обсязі доходів черезнерозвинутість ринку таких послуг, як трастові, факторингові, лі­зингові та ін.
Доінших видів доходу від комісійних операцій належать: комісія за наданнягарантій та порук; плата за акцептні операції банку; плата за фінансуваннякапітальних вкладень та інші інвести­ційні послуги; комісійні за здійсненнявалютних операцій; комісійна винагорода за консалтинговими послугами.
Доходибанку — це загальна сума грошових коштів, отриманих від проведення активнихоперацій. Валові доходи банку підрозділяються на процентні і непроцентні.
Допроцентних доходів банку відносяться:
-  відсотки по міжбанківськихкредитах;
-  відсотки по кредитахпідприємств;
-  відсотки по кредитахнаселення;
-  доходи по залишках накореспондентських рахунках;
-  доходи по цінних паперах(процентні).
Донепроцентних доходів банку відносяться:
- доходивід інвестиційної діяльності (участі в спільній діяльності підприємств),дивіденди по цінних паперах;
- доходи повалютних операціях;
- доходивід отриманих комісій і штрафів;
- інші.
Аналізбанківських доходів припускає визначення питомої ваги окремого виду доходів уїхній загальній сумі або групі доходів. Потім необхідно проаналізувати змінудохідних статей за визначений період, вивчити структуру доходів банку. Дляоцінки середнього рівня прибутковості кредитних операцій застосовуютьсявідносні показники:
- співвідношенняотриманих відсотків і середніх залишків по короткостроковим позикам;
- співвідношенняотриманих відсотків і середніх залишків по довгостроковим позикам;
- співвідношеннявалових процентних доходів і середніх залишків
 по всіх позикових рахунках;
- співвідношенняотриманих відсотків по окремих групах позичок
 і середніх залишків по аналізованій групі.
Аналізприведених показників у динаміку дозволяє визначити, за рахунок яких кредитнихоперацій зросли процентні доходи.
Доінших доходів відносяться комісійні, котрі можуть нараховуватися у відсоткахвід суми кожної операції, здійсненої по рахунку клієнта, або у твердій сумі, щосплачується періодично.
Оскількиприбуток банку — це різниця між валовими доходами та валовими витратами банку,розглянемо структуру його витрат.
Витрати банку включають: 1) Операційні витрати: сплаченіпроценти за залученими банком коштами; сплачена комісія; витрати на операції зцінними паперами; витрати на валютні операції; витрати на розрахунково-касовеобслуговування; витрати на страхування майна, цінностей ризику; інші операційнівитрати; 2) Неопераційні витрати: витрати на утримання персоналу; витрати,пов'язані з експлуатацією основних фондів банку; інші витрати.
Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку становлятьвитрати на виплату процентів за залученими банком ресурсами (виплати задепозитами, за рахунками до запитання, за депозит­ними сертифікатами тощо). Цівиплати набагато перевищують виплати за іншими статтями і становлять більш якполовину опе­раційних витрат.
Комісійнівиплати — це виплати, які здійснює банк у процесі проведення своїх активнихоперацій і надання послуг клієнтам, а також витрати з ведення кореспондентськихрахунків.
Витратипа валютні операції — це витрати на розрахункове обслуговуваннязовнішньоекономічної діяльності.
Неопераційнівитрати включають: заробітну плату працівників банку, витрати на утриманняприміщень, витрати на устаткування й інше.
Доскладу інших витрат належать витрати, які непередбачені іншими статтями. Це: судовівитрати; сплачені банком штрафи; пеня, неустойки тощо.

2. Види та форми кредиту.
 
Важливемісце у фінансовій системі України посідає кредит. Кредит — важливий інститут,за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасововільних коштів і контроль за правильним їх використанням. Кредит сприяєпідвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулюєгрошовий обіг та є важливим   інструментом  державного   регулюванняекономікою.  
Загальневизначення поняття кредиту дається в Законі 1 України «Про оподаткуванняприбутку підприємств», де зазначається, що кредит — це кошти матеріальніцінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичнимабо фізичні особам на визначений строк під відсоток.
Кредит- це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тим­часовекористування на умовах забезпеченості, повер­нення, строковості, платності тацільового характеру використання, а кредитна операція — це договір щодо наданнякредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками з відповіднимвідображенням у балансах кредитора та позичальника.
Кредитяк інститут, що включається у фінансову систему держави, виконує емісійну,розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають прикредитуванні спе­цифічні особливості.
Емісійнафункція здійснюється шляхом випуску і розміщення цінних паперів. Ринок ціннихпаперів доповнює систему банківського кредитування і взаємодіє з нею. Нестачаплатіжних засобів в економіці може також покриватись за рахунок розширеннякомерційного кредиту.
Розподільчафункція проявляється в процесі мобілізації та витрачанні централізованих ідецентралізованих фондів кош­тів, у розподілі та перерозподілі національногодоходу між суб'єктами господарської діяльності. Отже, в умовах ринко­воїекономіки зазначена функція сприяє вдосконаленню кре­дитної політики з метоюрегулювання грошового обігу і здійснення ефективного впливу на економічніпроцеси в державі.
Контрольнафункція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, щонадаються клієнтурі панками, та їх поверненням в певні строки.
Такимчином, кредит в Україні становить один із видів еко­номічних відносин, задопомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їхвикористання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та відплатностіпідприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволенняпотреб господарювання.
У банківській практиці існує різна класифікація кредитів,багатогранність їх критеріїв. Так, кредит розподіляється на фінансовий,товарний та кредит під цінні папери, що засвід­чують відносини позики.
У господарській діяльності використовуються такі формикредиту: лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціумний,інвестиційний, податковий.
При характеристиці кредиту найбільш поширеною є кла­сифікаціякредитних операцій залежно від кредитора, у зв'язку з цим розрізняютьдержавний, банківський і комер­ційний кредити.
Державний кредит надається державою іншій державі, а такожюридичним чи фізичним особам. При державному кредиті позичальником абокредитором виступає держава або місцеві органи влади. Формами державногокредиту є на­туральні позики (наприклад, хлібні, цукрові), державні пози­ки(облігації, казначейські зобов'язання) та інші кредитні документи. Кошти, якізбирає держава за реалізовані цінні папери, становлять її борг. Післязакінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами. Призначен­нямдержавного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державнихвидатків та покриття частки державного боргу.
Банківський кредит надається суб'єктам господарськоїдіяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбаченихкредитним договором. Банківський кредит — це економічні відносини з акумуляціїкредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів надепозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках та іншихгрошових ресурсів. Банківський кредит є основною формою кредиту, при якійгрошові кошти на­даються банками у тимчасове користування. Банківський кредит —це надання банками грошей (готівкою, безготів­ково) в позику юридичним тафізичним особам, державі.
Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак тарізних підстав. Зокрема, зважаючи на економічну сферу застосування, кредитрозподіляється на внутрішній і міжнародний. В Україні дворівнева банківськасистема передбачає кредит центрального банку і кредит комерційних банків.Залежно від позичальників та мети використання кредити поділяються навиробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами,міжбанківські, імпортні та експортні. Залежно від забезпеченості кредитиподіляються на незабезпечені (бланкові) та забезпечені (персональні).
Кредити, які надаються банками, також поділяються за строкамикористування на коротко-, середньо- й довгостро­кові. Строк користуваннякороткостроковими кредитами не перевищує 12 місяців, середньостроковими — до 3років, довгостроковими — понад 3 роки.
За ступенем ризику кредити поділяються на: А) стандартнікредити; Б) кредити з підвищеним ризиком.
За методами надання: А) у разовому порядку; Б) відповідно довідкритої кредитної лінії; В) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання,за потребою,  із стягненням  комісії за зобов'язання).
 За строками погашення: А) одночасно; Б) у розстрочку; В)достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); Г) з регресієюплатежів; Д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
У практиці існують кредити на поточні та капітальні вит­ратиі в зв'язку з цим розрізняються кредити в оборотні фонди і фонди обігу, а такожкредити в основні фонди.
Ще однією формою кредиту є комерційний, який надаєть­ся однимсуб'єктом господарської діяльності іншому у виг­ляді продажу товарів звідстрочкою платежу.
Для реалізації кредитної політики, яка забезпечує функціо­нуваннясуспільного виробництва, важлива роль в державі відводиться кредитній системі — сукупності кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні грошові капітали,доходи і надають їх у позичку — юридичним і фізичним особам, уряду, і тим самимреалізують кредитні відносини в державі.
Кредитну систему України очолює Національний банк України,який здійснює систему заходів у кредитній сфері з метою регулювання грошовогообігу. В кредитну систему України входять також комерційні банки танебанківські кредитно-фінансові установи, які повинні мати ліцензіюНаціонального банку України для здійснення кредитування.
До небанківських кредитно-фінансових установ належатьлізингові, факторингові, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, біржі,пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги та кредитні спілки.
3. Характеристика діяльності комерційних банків.
 
Сучасні комерційні банки єбагатофункціональними уста­новами, які діють в різнихсекторах ринку позичкового капіталу і фактично займаютьсявсіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних зобслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитногообслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають «супермаркетами фінансового ринку».
В сучасних умовахспостерігаються тенденції розмежу­вання функцій та операцій комерційних банків зметою універсалізації їхньої роботи,підвищення ефективності бан­ківської діяльності та одержання прибутків.
Різноманітність послуг, щонадаються комерційними банками, не означає, що всі вонивиконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначаєсферу своєї діяльності, виходячи із потребклієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базовихфункцій комерційного банку, які дозволяютьзарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комер­ційного банку, що визначають його економічну суть,слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в роз­рахунках і платежах, випуск кредитних знарядьобігу.
Сьогодні великі банки України пропонують своїм клієнтамблизько 170 різноманітних банківських операцій і послуг.
Банківські операції являють собою операції для залученнягрошових коштів та їх вкладення у позички, цінні папери, випуску в обіг івилучення з нього грошей, розрахунків, фінансування та кредитування капітальнихвкладень, касового виконання державного бюджету тощо.
У банківській практиці України, як правило, є дві основнігрупи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси:активні та пасивні.
До активних відносяться операції, здійснюючи які банкизабезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, тим самимрозміщуючи власний і залучений капітал. Це кредитні операції, пов'язані знаданням клієнтам різноманітних позичок та їх погашенням, інвестиційнадіяльність банків, тобто вкладання коштів у цінні папери підприємств усіх формвласності на відносно тривалий час, формування касових залишків та резервів,лізингові та факторингові операції.
Кредитування є основним видом активних операцій комер­ційнихбанків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежновід його цільового призначен­ня та складу учасників кредитних правовідносин.Враховую­чи особливості позичкових операцій комерційних банків, прийнятовиділяти:
— кредитування поточної діяльності підприємств, по­в'язане іззадоволенням їх потреб в оборотних коштах;
— кредитування інвестиційної діяльності підприємств,призначене для збільшення основних фондів, рекон­струкції та розширеннявиробництва;
— кредитування приватних осіб для задоволення різно­манітнихпотреб споживчого характеру;
— кредитування держави для покриття бюджетного де­фіциту.
Комерційні банки можуть також здійснювати інші види активнихоперацій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.
До пасивних операцій банків відносяться такі операції, задопомогою яких банки формують свої ресурси для проведен­ня кредитних та іншихактивних операцій, а саме — депозит­ні операції, відкриття та ведення рахунківклієнтів, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж влас­них торговихзобов'язань (векселів і облігацій). Ефективна організація пасивних операційбанків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційнихзасадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банкамитрадиційних розрахунково-кредитних операцій, а та­кож розширенню діапазонубанківських послуг.
Активні й пасивні операції здійснюються банками від­повіднодо визначених принципів із застосуванням тих чи інших засобів і методів,передбачених законодавством.
Діяльність сучасних комерційних банків не обмежуєтьсятрадиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазонбанківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські послуги євидом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції задорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб). Банківські послуги включаютьпосередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та іншіпослуги.
Серед посередницьких послуг найбільш розповсюдже­ними єпосередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами,валютою та майном. Посередницькі послуги в операціях з цінні-паперами, валютоюі майном здійснюються на підставі доручення від клієнта і укладаються земітентом.
Банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на наданнявалюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності увалюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок зміни валютних курсів,отри­мання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.
Для забезпечення платіжної дисципліни важливого зна­ченнянабувають розрахунково-платіжні операції банків, які передбачають веденнярахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням,касове обслугову­вання клієнтів. Сьогодні все ширше застосовується автомати­зованеобслуговування клієнтів із використанням комп'ютер­ної системи «Клієнт-банк»,яка дає можливість контролювати стан рахунка та здійснювати платежібезпосередньо з офісу, а також одержувати різноманітну інформацію. З метою при­скореногообслуговування клієнтів і максимальної для них зручності в деяких банкахвпроваджено автоматизовану систему банківського обслуговування населення(АСБОН) на базі пластикових карток.
Серед перспективних видів діяльності комерційних банківособливе місце посідають довірчі (трастові) послуги, які передбачаютьуправління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтана правах його довіреної особи. Довірене управління майном пов'язане звиконанням робіт з обліку операцій, збереженням цінностей, розміщен­ням коштів,фінансовим аналізом тощо.
У переліку цих послуг і такі, як: а) розпорядження актива­ми(насамперед портфелями цінних паперів, заставленим майном, коштами пенсійнихфондів); б) тимчасове управлін­ня справами підприємства в разі йогореорганізації або банк­рутства; в) здійснення агентських послуг, щопередбачають виплату дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями; і)зберігання акцій з передовіреним правом голосу.
Комерційні банки при наданні агентських послуг їдійснюютьоперації із зберігання майна клієнтів та управлін­ня їх власністю, проводятьінвестиційні та кредитні операції за дорученням власника, організують оплатурахунків і подат­ків, операції купівлі-продажу, оформлення та відновлення істрахових полісів та інше юридичне обслуговування; ви­конують послуги іззбереження цінностей і надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції іззбереження цінних паперів з одночасним одержанням з них доходу, проводятьпогашення облігацій із закінченим строком дії, отримують кошти за заставнимилистами, проводять обмін цінних паперів, їх купівлю та продаж.
У довірчій діяльності комерційні банки також приділяютьзначну увагу обслуговуванню фізичних осіб, а саме: розпо­ряджаються спадщиноюна підставі заповіту; управляють майном клієнтів за дорученням; надаютьагентські послуги (збереження цінностей; надання в оренду сейфів клієнтам,управління активами за вказівкою клієнтів); забезпечують збереження майнанедієздатних осіб, у тому числі неповно­літніх спадкоємців, здійснюютьопікунство.
Крім довірчих послуг, пріоритетним напрямом банківськоїдіяльності слід вважати і консультаційно-інформаційні по­слуги, тобто наданняклієнтам кваліфікованих консультацій та інформації з різних аспектів управлінняфінансами та господарських, фінансових, правових, банківських питань, проблемведення бізнесу тощо.
Серед перспективних консультаційних послуг зазначу такі:
— консультації з питань застосування законодавчих і нор­мативнихактів, що регламентують господарчу діяль­ність;
— підготовка та правова експертизагосподарчих договорів, зовнішньоторговельних контрактів, установ­чих документівпідприємств, документації на отриман­ня ліцензій тощо;
— консультації з організації таведення бухобліку, скла­дання фінансової та податкової звітності, кошторису,планування та контролю, калькуляції собівартості про­дукції, питань ціноутворення,організації розрахунків із партнерами по ринку;
— консультації з питань діяльності на фондовому та валютному ринках, прогнозування динаміки валютних курсів тастан обмінних курсів валют і котирування цінних  паперів,   інвестування  коштів,  маркетингу, управління активами фірм;
В сучасних умовах у банківській практиці почали впровад­жуватисянові технології в банківському обслуговуванні клієнтів — система дистанційногобанківського обслу­говування. Комерційні банки надають клієнтам такі послуги,як проведення банківських операцій «на дому» (вдома), в офісі та ін., — повсюди, де це зручно клієнту. В перспективі таке обслуговування клієнтівбанками стане основною формою банківських
послуг. Надання банками нових фінансових послуг розширяє клієнтську базу іпропозиції своїх продуктів, диктує нові методи і правила дистанційногообслугову­вання клієнтів.

Список використаної літератури:
 
1. КонституціяУкраїни. К. Право, 2002 — 68 с.
2. ЗаконУкраїни „Про банки та банківську діяльність” від 7.12.2000 р.
3. Банковское право. Л.Г. Ефимова, издательство “Бек”,Москва, 1994 г.– 285 с.
4. БоринецьС.Я. „Міжнародні фінанси”: Підручник. К.: Знання-Прес, 2002 – 311 с.
5. ВасюренкоО.В. Банківські операції. Навчальний посібник – 4-те вид. – К.: Знання. – 2004– 324 с.
6. КачанО.О. „Банківське право”: Навчальний посібник. К. „Юрінком Інтер”, 2000. – 288с.
7. КомаровП.І. „Банківське право”. Підручник. „Юрінком Інтер ” 2002 р. — 357 с.
8. КостюченкоО.А. Правовые аспекты банковской деятельности: Пособие по проблемам банковскогоправа. – К. Криниця, 2003 – 320 с.
9. Купер Дж.Управление и регулирование банков. М.: Финансы и статистика. 1993 г.
10. Операціїкомерційних банків / кол. авторів  — 4-те вид. змін і доп. К.: Алерта, 2004 –500 с.
11. ЩербинаВ.С. Господарське право: Підручник. К.Юрінком Інтер, 2003. – 460 с.