--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--5) існування фронтуючих перестрахових компаній (лідер СК «Лемма»). По суті, вони виконують функції агентів, передаючи в перестрахування до 90 % і більше премії. Безумовно, такі операції важко назвати перестрахуванням і не зрозумілі нашим іноземним партнерам;
6) здійснення прийому ризиків переважно від страхових компаній з Росії та країн СНД, що знову ж таки характеризує недовіру іноземних перестрахувальників до української системи перестрахування і становить під сумнів можливість її інтегрування до міжнародного ринку перестрахування;
7) пріорітетом розвитку вихідного іноземного перестрахування в Україні є перестрахування життя, що складає 95% загального рівня перестрахування цого ризику.
Ці проблеми, як показали результати аналізу в дипломному дослідженні, пояснюються наступними недоліками системи перестрахування в Україні:
1. Перестрахувальна діяльність в Україні, як вид діяльності, не до кінця визначена і врегульована законодавчо. Закон України «Про страхування» визначає перестрахування, як «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований».
Питання відшкодування збитків у перестрахуванні, питання ретроцесії, стосунків між ретроцедентом і ретроцесіонарієм і т.д. залишаються не визначеними законом і діють на основі звичаєвого та договірного права.
2. Перестрахуванням в Україні займаються всі суб’єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування.
3. Перестрахувальна діяльність в Україні не визначена законом як окремий вид діяльності і не ліцензована. Тобто, в державі практично не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії з відповідною ліцензією.
В країнах ЄС ліцензування на перестрахувальну діяльність ввели ще з 1 січня 2005 року, тому про розвиток вхідного іноземного перестрахування з цих країн в нашій державі не може бути й мови.
Таким чином, розумний підхід до диверсифікації ризиків має наступний виглад: великі ризики потрібно виводити за межі України, оскільки серйозний збиток на великому підприємстві може спричинити дестабілізацію вітчизняного страхового ринку. З іншого боку невеликі й середні об’єкти варто розміщувати у перестрахування в українських перестраховиків, що дозволить утримати відтік грошей за кордон і буде працювати на економіку країни.
Можна виділити 7 напрямків сучасного розвитку реального(класичного) іноземного перестрахування в Україні:
1) Перестрахування авіаційних ризиків, організація яких висуває підвищені вимоги до надійності перестраховиків. Це пояснюється і значними лімітами відповідальності і наявністю міжнародної складової авіаційного бізнесу. Авіаційне перестрахування здійснюється переважно через перестрахувальних брокерів «Ллойдс»
2) «Зелена карта». З 1 січня 2005 року Україна стала повноправним членом договора «Зелена карта» — системи міжнародного страхування цивільної відповідальності власників автомобільного транспорту в Європі.
3) Перестрахування морських ризиків. Взяти на себе відповідальність за цей ризик не може дозволити собі жодна вітчизняна страхова компанія як з точки зору фінансових можливостей та безпеки компанії, так і з точки зору міжнародних вимог і стандартів відносно перестрахування подібних договорів.
4) Перестрахування промислових ризиків. Цей вид страхування потребує від страховиків високого професіоналізму, серйозного андерайтингу та надійного перестрахування, тому досі занчною частиною перестраховується за кордоном.
5) «Автокаско» — це найзбитковіший вид страхування і потребує значної диверсифікації, а це означає, що акумулювати цей ризик на вітчизняному ринку не варто.
6) Перестрахування вантажів. Україна – держава в центрі Європи, обсяги перевезення та вартість вантажобагажу великі, тому потребують перестрахування. Треба відзначити, що в цьому різновиді перестрахування Україна може і повинна конкурувати з іноземними перестраховиками з прийняття ризику на страхування.
7) Перестрахування відповідальності перед третіми особами як обов`язкова (15 видів), так і добровільна (4 вида) форми. Не всі страхові і, тим паче, перестрахові компанії України мають повний набір ліцензій з обов`язкових видів страхування відповідальності, тому коло потенційних перестраховиків звужується, відбувається кумуляція ризиків в Україні. Як наслідок – необхідність перестрахування у нерезидентів.
Дослідження показали, що у 2006 – 2007 роках види страхування в Україні за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій, отриманих за такими видами страхування, розподілились наступним чином:
— страхування повітряного транспорту — 26,95% (2006) та 21,57%(2007),
— страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) — 40,80%(2006) та 23,8%(2007),
— страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) — 24,77%(2006) та 36,9%(2007),
— страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) — 47,72% (2006) та 90,1%(2007),
— страхування відповідальності власників водного транспорту (включа-ючи відповідальність перевізника) — 51,48%(2006) та 38,02%(2007),
— обов‘язкове авіаційне страхування цивільної авіації — 57,15%(2006) та 68,38%(2007),
— обов‘язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту — 54,20%(2006) та 49,5%(2007).
Багаторічний досвід роботи дозволив створити ЗАТ УАСК «АСКА» одну з найбільш надійних, ємних і ефективних перестрахувальних програм в Україні:
1. Майновий портфель
Уже п'ятий рік відновляється договір облігаторного пропорційного пе-рестрахування вогневих і супутніх ризиків з Munich Re (рейтинг Standard& Poors A+). У договорі 2008 р. облігаторна ємність перестрахувального захис-ту складає 10 млн дол. США. Додаткові класи бізнесу, включаючи перерви у вироб-ництві, — 4 млн дол. США, а також ризики страйків.
Відпрацьовано факультативну перестрахувальну програму з ємністю 200 млн дол. США і вище на рейтинговому закордонному перестрахуваль-ному ринку.
2. Технічні ризики
На 2008 рік з Munich Re укладений облігаторний договір з ємністю 5,6 млн дол. США по наступних видах:
— страхування електронного устаткування (Electronic Equipment);
— страхування промислових машин і технологічного устаткування від поломок (Machinery);
— страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (Соntrасtоr's All Risks);
— страхування монтажних робіт від усіх ризиків (Erection All Risks);
— страхування будівельних машин і устаткування (Contractor’s Plant Machinery).
3. Моторний портфель
Облігаторний непропорційний захист по катастрофі від стихійних лих для автотранспорту з лімітом — 2 млн дол. США. Перестрахувальник лідер — SCOR, (рейтинг Standard&Poors BBB+)
4. Вантажі
Облігаторний пропорційний договір ємністю 1 млн дол. США (пере-страхувальник САТ «Інгосстрах» рейтинг BB Standard&Poors).
Відпрацьована факультативна програма з ємністю до 10 млн дол. США за участю російських і німецького перестрахувальних ринків.
5. «Зелена карта»
Облігаторне перестрахування на базі эксцедента збитку понад 200 тис. євро з нелімітованою відповідальністю. Перестрахувальник лідер: Munich Re. Додаткове покриття пріоритету (Перестрахувальники: BALVA — эксцедент збитку понад 100 тис. євро.).
Проведене в дипломному досліджені чисельне комп’ютерне моделю-вання показало, що за рахунок перестрахування коефіцієнт запасу платоспро-можності в УАСК «АСКА» зріс:
у 2004 році з рівня 2,804 до рівня 3,620 (рівень вихідного перестрахування – 45,1%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 89,2% );
у 2005 році з рівня 3,884 до рівня 4,547 (рівень вихідного перестрахування – 29,17%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 77,6%);
у 2006 році з рівня 3,955 до рівня 4,668 (рівень вихідного перестрахування – 30,56%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 85,4%);
у 2007 році з рівня 3,586 до рівня 4,361 (рівень вихідного перестрахування – 35,55%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні – 81,4%);
Таким чином, для політики перестрахування УАСК «АСКА» (рівень вихідного перестрахування 30-35%) коефіцієнт запасу платоспроможності за рахунок перестрахування зростає в середньому в 1,2 рази.
В той же час, як показали результати кореляційно-регресійного аналізу результатів діяльності у 2004 -2007 роках при підвищенні рівня перестраху-вання в УАСК «АСКА» запас коефіцієнту платоспроможності знижується. Тобто спільний аналіз свідчить про доцільність оптимізації рівня перестрах-хування, оскільки підвищення рівня перестрахування веде до зростання 50% норми суми перестрахування в нормативному запасі платоспроможності та знижує коефіцієнт запасу платоспроможності.
В рекомендаційному розділі 3 дипломної роботи проведена розробка пропозицій з розвитку іноземного перестрахування як важелю забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні:
1. Аналіз ефективності заходів декриміналізації іноземного перестраху-вання в Україні.
Як показали результати аналізу, впровадження декриміналізаційних заходів Держфінпослуг на ринку іноземного перестрахування привело до того, що при рівні перестрахування у валових преміях в Україні в 2004 р. 60%, з яких 35% перестраховувалися у іноземних страховиків, з 2005 року в Україні розпочалися процеси:
різкого зниження іноземного перестрахування з 35% валових пре-мій у 2004 році до 4- 5% у 2006 -2008 роках ( результати боротьби з фіктив-ним перестрахуванням – переведенням валюти за кордон);
одночасного поступового зниження рівня вітчизняного перестра-хування з рівня 50% валових премій у 2005 році до рівня 31% у 2007 році (боротьба з податковими мінімізаторами в сфері перестрахування).
При цьому рівень перестрахування у резидентів, закономірно, зростав, хоча в цілому на ринку частка перестрахування у валових преміях знижува-лася через зменшення операцій з основним капіталом. У 2003 – 2004 роках близько 80% обсягів перестрахування скеровувалось до країн Балтії. У 2005 році обсяги перестрахування за кордоном різко впали, оскільки канал закрив-ся.
2. Методологія оптимізації складу та структури перестрахування в страховому портфелі.
Як показава проведений аналіз страхового портфелю УАСК «АСКА»:
1) За обсягами залучених страхових премій у 2006 -2007 роках страхо-вий портфель має 3 основні складові:
— страхування майна (питома вага 25,5% у 2006 році, яка зростає до 28,5% у 2007 році);
— страхування АвтоКаско (питома вага 28,1% у 2006 році, яка зростає до 31,3% у 2007 році);
— страхування вогневих ризиків (питома вага 27,6% у 2006 році, яка дещо знижується до рівня 25,0% у 2007 році).
2) Рівень перестрахування основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
— страхування майна ( 55,6% у 2006 році, який знижується до 46,2% у 2007 році);
— страхування АвтоКаско ( 12,5% у 2006 році, який знижується до 12,1% у 2007 році);
— страхування вогневих ризиків (питома вага 46,8% у 2006 році, який зростає до рівня 54,1% у 2007 році).
3) Рівень доходності основних складових валових ризиків у 2006 -2007 роках в страховому портфелі становить:
— страхування майна ( питома вага 33,5% у 2006 році від загального до-ходу страхової компані та питома вага 326,3% від загального доходу страхо-вої компанії у 2007 році);
— страхування АвтоКаско (питома вага 15,4% у 2006 році від загального доходу страхової компані та питома вага 152,0% від доходу у 2007 році);
— страхування вогневих ризиків (питома вага 30,5% у 2006 році від за-гального доходу страхової компані та питома вага збитку – 513,1% від за-гального доходу страхової компанії у 2007 році).
Таким чином, андеррайтери у 2007 році здійснили значну помилку у прогнозуванні ризиків вогняного страхування, що практично поставило компанію УАСК «АСКА» на межу безприбуткової роботи за 2007 рік.
3. Методологія оптимізації рівня власного утримання як основи забезпечення платоспроможності страховика.
Як показав проведений аналіз для умов УАСК «АСКА»:
у 2006 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та вогневих ризиків принесли найбільш питомі частки доходу, але андеррайтери компанії перестрахували найбільші частки залучених валових премій по цим видам страхування;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 37,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 15,6% питомого валового чистого доходу.
Як показав аналіз, спираючись на досвід та результати 2006 року:
у 2007 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та страхування АвтоКаско повністю погашені величезними збит-ками від вогневих ризиків;
в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 48,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 12,6% питомого валового чистого доходу.
Таким чином, проведений аналіз показує, що в дослідженній УАСК «АСКА» аналітично- прогнозна робота андеррайтингу знаходиться на низь-кому рівні, а рівні власного утримання є заниженими та неоптимальними, враховуючи виявлений в розділі 2 дипломної роботи завищений рівень коефі-цієнта фактичної платоспроможності над нормативним рівнем.
Тобто, керівництву УАСК «АСКА» для підвищення платоспромож-ності потрібно:
розмістити страхові ризики АВТОКаско у перестраховиків – нерезидентів на базі облігаторного договору;
підняти страхові тарифи вогняних ризиків та розмістити їх основну частину у перестраховиків на базі ексцедентного непропорційного договору, тобто залучити до участі перестраховиків-нерезидентів тільки за умови перевищення рівня власного утримання;
страхові майнові ризики максимально залишити на власному утриманні.
Практична та наукова цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в систематизації даних по іноземному перестрахуванню ризиків страховими компаніями України в умовах відсутності спеціального законодавства в Україні по перестрахуванню і відсутності професійних перестраховиків в Україні та виявлені етапів:
— різкого нарощування рівня іноземного перестрахування в 2000 — 2003 роках, як процесу використання перестрахування в якості кримінального інструменту «псевдоперестрахування», прикриваючого нелегальне переміщення та відмивання «брудної валюти» валюти за кордоном;
— різкого падіння рівня іноземного перестрахування після введення ліцензування договорів в Держфінпослуг та Держфінмоніторинг з перестрахувальниками-нерезидентами з 2004 року;
— різкого зростання рівня внутрішнього перестрахування між страховими компаніями України у 2005 — 2008 роках, як схем податкової мінімізації податку на страхові доходи;
— різкої зміни пріоритетів важливості іноземного перестрахування ризиків для страховиків України з моменту вступу України в СОТ у 2008 році та допущення конкурентоспроможних іноземних страховиків до страхування в особливо ємних галузях авіаційного, космічного та морського страхування в Україні з можливим витісненням з цих галузей вітчизняних страховиків.
Висновки щодо проведеного аналізу іноземного перестрахування в Україні:
1) українські страховики все менше прагнуть перестраховувати ризики за кордоном, де-факто це перший сигнал, який демонструє зниження схемності ринку та стійкої тенденції класичного перестрахування;
2) сьогодні в Україні вихідне іноземне перестрахування розвинуте значно більше ніж вхідне, а це означає, що вітчизняна економіка недоотримує фінансових надходжень, в тому числі в іноземній валюті.
Рекомендації страховим компаніям України в сучасних умовах мінімізації іноземного перестрахування по причині високих вхідних бар’єрів у світових перестраховиків – нерезидентів:
— в результаті проведеного дослідження оптимальною та перспективою формою іноземного перестрахування для страховиків України визначено облігаторні непропорційні договори з ексцедентом збитку:
— в цьому випадку підключення фінансової міці перестраховика здійснюється тільки при рівнях збитків, які перевищують рівень власного страхового утримання страховика України, що є вигідними умовами для перестраховика-нерезидента, оскільки рівень власного утримання страховика України для нього працює в якості франшизи, до рівня якої в нього немає відповідальності.
продолжение
--PAGE_BREAK--
Список використаних джерел
1. Закон України «Про страхування» (Законом України від 4 жовтня 2001 року N 2745-III цей Закон викладено у новій редакції) // із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 грудня 2007 року N 107-VI
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради України від 28 грудня 1994 року N 335/94-ВР) // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489-V
3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від ____ № 959 // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489-V
4. Указ Президента України “Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України “ // від 4 квітня 2003 року N 292/2003 ( Із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 5 березня 2004 року N 280/2004)
5. «Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента» // Кабінет Міністрів України, Постанова від 4 лютого 2004 р. N 124
6. «Про затвердження форми декларації страховика про операції з перестрахування» // Кабінет Міністрів України, Постанова від 13 червня 2002 р. N 821
7. «Про затвердження Порядку складання та подання декларації стра-ховика про операції з перестрахування» // Наказ Міністерства фінансів України від 25 липня 2002 року N 582
8. «Про затвердження Порядку підтвердження перестраховими брокерами здійснення за їхньою участю перестрахування у перестраховика-нерезидента, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає встановленим вимогам» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 1 лютого 2007 року N 6763
9. «Про затвердження Вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 грудня 2004 року N 2885
10. «Про затвердження Порядку погодження в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України договорів перестрахування з перестраховиками-нерезидентами для перерахування (купівлі) іноземної валюти страховиками-резидентами та страховими (перестраховими) брокерами-резидентами» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 червня 2005 року N 4123
11. «Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності» // Постанова Правління Національного банку України від 11 квітня 2000 року N 135 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 29 вересня 2006 року N 381)
12. «Про затвердження Порядку надання страховиками (цедентами, перестрахувальниками) інформації про укладені договори перестрахування із страховиками (перестраховиками) нерезидентами до Держфінпослуг» // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 4 червня 2004 року N 914
13. Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року N 40 ( Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від від 17 січня 2008 року N 71)
14. Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя// Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 грудня 2004 року N 3104 (Із змінами і доповненнями, внесе-ними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 30 листопада 2007 року N 8316)
15. Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.03.2005 р. N 3755
16. Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 лютого 2004 року N 39
17. Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23 грудня 2004р. № 1627/10226
18. Александрова М.М. “Страхування”; навчально–методичний посіб-ник – ЦУЛ, 2002р. – 280 с.
19. Базилевич В.Д. Страхова справа. – 3 – тє вид., перероб. і доп. К.: Товариство «Знання», КОО, 2003 р. – 250с.
20. Волошина А. Прозрачность и перспективность украинского рынка перестрахования // ПК «VAB RE», Журнал «Страхова справа» №1(21)2006 // forINSURER.com
21. Волошина А. Поява в Україні професійних перестраховиків – закономірність // Журнал «Страхова справа» №2(18)2005 // forINSURER.com
22. Голубев С.Д., Черная Л.А., Шарафутдинова Н.Е. Оптимизация состава страхового портфеля с учетом платы за перестраховочные услуги в условиях пауссоновского распределения числа страховых событий // Страховое дело, 2005. — №4. – с.45-51 (начало), №5. – с. 44-51 (окончание)
23. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник. – 2-ге вид., виправлене. – К: Конкорд, 2003. – 252 с.
24. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2005 рік, www.dfp.gov.ua
25. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2005 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2006 рік, www.dfp.gov.ua
26. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2006 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2007 рік,
www.dfp.gov.ua
27. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2004, 2005, 2006 рр. // www.uainsur.com/files/forall/analitika/1kv_2007pdf.
28. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2007 рік // Статистичний бюлетень Держфінпослуг України, 2008 рік,
www.dfp.gov.ua
29. Кривицька Ю. Співстрахування та перестрахування в Україні // “Юридична газета”, № 5, 2006
30. Макаренко Н.Л., Косаренко Н.Н. Страховое дело/ Серия «Высшее образование». – М.: Национальный институт бизнеса. Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 2003. – 608 с.
31. Маничев В.М, Новиков В.В. Оценка качества страхового портфеля и эффективности страхового бизнеса // Страховое дело, 2005. — №2. – с.10-19
32. Міжнародне страхування: Навчальний посібник./ під ред. Внукової Н.М. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.
33. Мних М.В. Перестрахування. – К.: Видавництво: Знання України, 2006. — 96 с.
34. Осадець С.С. «Страхування»; Вид. 2-ге, переробл. і доповнене – К – КНЕУ, 2002. – 599 с.
35. Основы страховой деятельности: Учебник /Отв. Ред. Проф. Т.А. Федорова… М.: Издательство БЕК, 1999. — 776 с.
36. Охріменко О. О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво): Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ О.О. Охріменко. — К.: Міжнар. агенція «BeeZone», 2005. — 416 с.
37. Палійчук Д., Палійчук М., Толстенко О. Страхування та перестрахування – досвід застосування франшизи від величини збитку // Страхова справа, 2007. — №2. – с.20-27
38. Паращак О., Завгородня Ю. Огляд світового ринку перестрахування у 2004 фінансовому році // Журнал «Страхова справа» №3(19)2005
39. Плиса В. Й. Страхування: Навчальний посібник/ В.Й. Плиса. — К.: Каравела, 2005. — 392 с.
40. Страхование и перестрахование — опыт применения франшизи от величины убытка — Палийчук Д.И., Толстенко О.Ю., СОсДО «Гарантия», Палейчук М.Д., Страховой Дом «АКТОН» по заказу журнала «Страхова справа» №2(26)2007 // www.forINSURER.com
41. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За заг.ред.проф. Внукової Н.М. – Харків: Бурун Книга, 2004. – 376с.
42. Суслов В.І. Регулювання ринку перестрахування в Україні // Матеріали семінару “Киівська весна 2006”, 17 травня 2006 року, м.Київ, www.dfp.gov.ua
43. Татаріна Т.В.Перестрахування і співстрахування // Страхування: Підручник / Керівник авт.колективу і наук.ред. С.С.Осадець. — Вид.2-ге, перероб. і доп.-К.: КНЕУ, 2002.- С. 428 – 446. – 0,8 д.а.
44.Татаріна Т.В. Перестрахування і співстрахування // Страхування: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. /О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська та ін.; За заг.ред. О.О.Гаманкової. – К.: КНЕУ, 2000. — С.76-83. – 0,3 д.а.
45.Татаріна Т.В. Управління перестраховувальними операціями // Магістерські програми. Фінанси: “Програма страховий менеджмент”. 2001/02 навч.рік Ч.ІІ. Під керівництвом д-ра екон.наук, проф.Осадця С.С..- К.: КНЕУ, 2001.–С.42 — 61.–0,8 д.а.
46. Татаріна Т.В. Державне регулювання перестраховувальної діяльності // Вісник Тернопільської академії народного господарства.- Тернопіль: Економічна думка, 2001.- №15. – С.75-76.– 0,1 д.а.
47. Татаріна Т.В. Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів // Вісник Тернопільської академії народного господарства.-Тернопіль: Економічна думка, 2002. — № 1.– С. 67-72.- 0,3 д.а.
48. Теория и практика страхования. Учебное пососбие / Под общ.ред.проф. Турбиной К.Э. – М.: Антил, 2003. – 704с.
49. Типології легалізації злочинних коштів в Україні у 2004 – 2005 роках // затверджені наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 27.12.2005 р. №249
50. Ткаченко Н. Оптимізація параметрів перестрахування // Вісник Тернопільського державного економічного університету, 2007. — №4. – с.52-64
51. Тринчук В. Перестраховий ринок України та Росії очима експертів // Журнал «Страхова справа» №4(20)2005 // forINSURER.com
52. Турбина Е.К. Современный перестраховочный рынок в условиях глобализации мировой экономики // Финансы № 6, 2001
53. Турбина Е.К. Тенденции развития мирового рынка страхования. — М.: Анкил, 2000. — 320 с.
54. Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 296 с.
55. Фурман В.М. Страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 120–127.
56. Фурман В.М. Світові тенденції розвитку ринку страхових послуг // Економіст. – 2004. – № 8. – С. 50–53.
57. Фурман В.М. Розвиток нових технологій в страхуванні // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 135–145.
58. Чураков А. Договор облигаторного перестрахования: Правовая природа и проблемы его заключения // журнал «Страховое ревю» №1(141)/2006
59. Шумелда Я. Страхування: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Я. Шумелда. — 2-ге вид., переробл. і допов… — Тернопіль: Джура, 2006. — 296 с.
60. Юрченко Л.А. Финансовый менеджмент страховика. Учеб.пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 199с.
61. WWW.LIGA-ZAKON.COM.UA – Законодавча-довідкова система
62. HTTP://forINSURER.com — Онлайновая библиотека «Страхование в Украине»
63. WWW.ASKA.COM.UA – Офіційний Інтернет-сайт страхової компанії ЗАТ «УАСК АСКА», 2008
64. http:// www.ambest.com/ — Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «A.M.Best», 2007
65. www.sandp.ru — Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Standart&Poor's», 2007
66. rating.interfax.ru/ — Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Moody's Investors Service», 2007
67. www.fitchratings.ru/ — Офіційний Інтернет-сайт міжнародного рейтингового агентства «Fitch Ratings», 2007
68. www.dfp.gov.ua — Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з регулювання фінансових ринків України, 2008
69. www.smida.gov.ua — Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, 2008
Додаток А
Таблиця А.1
Баланси УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Таблиця А.2
Звіти про фінансові результати діяльності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки
Таблиця А.3
Звіти про рух коштів в УАСК «АСКА» за 2006 -2007 роки
Додаток Б
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДОГОВІР № ПРО ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ФАКУЛЬТАТИВНОГО ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (РЕТРОЦЕСІЇ)
м. Київ _____________ 2007 р. Українська акціонерна страхова компанія АСКА, в особі Голови Правління __________________, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та _________________________________________________________ в особі _______________________________________________, що діє на підставі _________________, з іншої сторони (надалі — Сторони), уклали даний Договір про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі — Договір) про наступне:
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. Предметом цього Договору є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків. 1.2. Даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії Сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність Сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань. 1.3. Кожна Сторона, що підписала даний Договір, може приймати від іншої Сторони або передавати їй ризики в перестрахування (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із Сторін самостійно. 1.4. В договорах факультативного перестрахування (ретроцесії) та в інших документах, що відносяться до факультативного перестрахування (ретроцесії) Сторони прийшли до згоди про наступне єдине тлумачення вживаних термінів і визначень: Перестрахування (Цесія) — страхування Страховиком (Цедентом) на визначених договором перестрахування умовах, ризику виконання частини своїх обов’язків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика. Ретроцесія (Вторинне перестрахування) — страхування Перестраховиком (Ретроцедентом) на визначених договором ретроцесії умовах, ризику виконання частини своїх обов’язків перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку у Ретроцесіонера. Страховик (Цедент) — сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини своїх обов’язків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною або Перестрахувальником. Перестраховик — сторона договору перестрахування, яка страхує ризик виконання частини обов’язків Страховика (Цедента) перед Страхувальником при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Приймаючою стороною, Цесіонером або Цесіонарієм. Ретроцедент — сторона договору ретроцесії, яка страхує ризик виконання частини своїх обов’язків перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Передаючою стороною. Ретроцесіонер — сторона договору ретроцесії, яка страхує ризик виконання частини обов’язків Перестраховика перед Страховиком (Цедентом) при настанні страхового випадку; в договорі перестрахування та ретроцесії він також може іменуватися Приймаючою стороною. Ризик — ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок настання яких здійснюється страхування (перестрахування, ретроцесія). Сліп — форма документу — пропозиції Перестрахувальника щодо страхування ризику виконання частини своїх обов’язків, в якому міститься основний перелік умов страхування і умов передачі ризику в перестрахування (ретроцесію). Ковер-нот — форма конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) у вигляді документа-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахування (ретроцесію) ризику. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) — угода між Перестрахувальником та Перестраховиком, в силу якої Перестрахувальник зобов’язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений договором термін, а Перестраховик зобов’язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування Перестрахувальинку згідно з визначеним лімітом відповідальності. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) може містити додаткові умови, визначені за згодою сторін. Ексцедент — визначена договором перестрахування (ретроцесії) частка ризику виконання обов’язків Перестрахувальника понад суми власного утримання. Допускається наявність декількох ексцедентів, при цьому кожний наступний ексцедент формується як перевищення суми власного утримання і величини попередніх ексцедентів; в договорі перестрахування (ретроцесії) може називатись Лімітом, Лінією. Величина власного утримання Перестрахувальника — визначена договором перестрахування (ретроцесії) грошова сума, в межах якої Перестрахувальник в обов’язковому порядку залишає на своїй відповідальності частку ризику виконання своїх обов’язків при настанні страхового випадку. В договорі перестрахування (ретроцесії) вона також може бути визначена як відсоток від страхової суми. Ліміт відповідальності Перестраховика — визначена договором перестрахування (ретроцесії) грошова сума, в межах якої Перестраховик страхує ризик виконання частини обов’язків Перестрахувальника при настанні страхового випадку. В договорі перестрахування (ретроцесії) вона також може бути визначена як відсоток від страхової суми. Касовий збиток — одна із умов договору перестрахування (ретроцесії), згідно з якою збитки, що перевищують визначену договором суму, підлягають негайній оплаті Перестраховиком, в належній їй долі ризику після отримання письмового повідомлення про це від Перестрахувальника. Франшиза — визначена частка збитків Страхувальника (Страховика), яка не підлягає відшкодуванню Страховиком (Перестраховиком) у відповідності з умовами страхування (перестрахування). Аддендум (Додаток) — письмові зміни та доповнення до попередньо укладеного договору страхування чи перестрахування (ретроцесії), що погоджені між Сторонами. Сторони мають право в подальшому узгоджувати та вносити інші визначення як усіх, так і інших окремих термінів у вигляді змін та доповнень до даного Договору або безпосередньо в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії). Якщо нове визначення терміну присутнє в конкретному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії), то Сторони погоджуються, що воно матиме силу для відношення Сторін в рамках лише цього конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії). 1.5. Згідно з даним Договором в факультативне перестрахування (ретроцесію) передаються ризики, визначені в кожному конкретному випадку договором факультативного перестрахування (ретроцесії), що містить основні умови необхідні для акцептування даного ризику. Попереднє розміщення ризику може оформлятися сліпом. Оформлення передачі ризику одним сліпом без підписання ковер-ноти не допускається і не може мати юридичної сили. У випадку, якщо після акцептування сліпу протягом 15-ти днів не буде підписана ковер-нота, то передача ризику вважається такою, що не відбулася, якщо письмово не обумовлено інше. 1.6. Кожна із Сторін, що підписала даний Договір, має право приймати і передавати ризики у факультативне перестрахування (ретроцесію) у визначеній долі, керуючись інтересами обох Сторін. Конкретний договір факультативного перестрахування (ковер-нота) є юридичним документом, невід’ємним доповненням даного Договору, що регулює перестрахування конкретного ризику. 1.7. Передані в перестрахування (ретроцесію) ризики вважаються перестрахованими на умовах оригінальних договорів страхування (страхових полісів), якщо інше не обумовлено конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).
продолжение
--PAGE_BREAK-- продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
Рис.1.4. Види договорів перестрахування залежно від системи розподілу ризику [33]
Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому покритті ризику визначається заздалегідь обумовленим співвідношенням власної участі цедента, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування використовують договори:
квотні;
ексцедентні;
квотно-ексцедентні.
Квотний договір. Це найбільш проста форма перестрахувального договору. Відповідно до його умов страхова компанія передає в перестрахування в узгодженій з перестраховиком частці всі без винятку прийняті на страхування ризики по певному виду страхування або групі суміжних видів страхування. У цій же частці перестраховику передається премія, а він відшкодовує перестрахувальнику в той же частці всі оплачені ним відповідно до умов страхування збитки.
Звичайно доля участі в перестрахуванні виражається у відсотках від страхової суми. Участь перестраховика може бути обумовлена й у конкретній сумі (квоті).
Квотний договір має такі основні переваги для передавальної компанії:
на ризику страховика залишається та частка відповідальності, яка повністю відповідає його фінансовим можливостям;
він легкий в обслуговуванні, визначає мінімальні витрати часу і коштів на технічні, адміністративні й інші операції, пов'язані з веденням такого договору.
Основний недолік – необхідність перестраховувати в значній частці невеликі ризики, які не є серйозною небезпекою і за інших обставин передавальна компанія могла б тримати на власній відповідальності, збіригаючи отримані премії. Крім того, квотне перестрахування не дозволяю повною мірою вирівнювати власний портфель страховика.
Ексцедентний договір. У практиці перестрахування цей договір називається surplas. Передавальна компанія утримує від кожного ризику не більше певної максимальної суми, яка називається «одна лінія» (one line). Максимальне утримання може також називатися ексцедентом. Ексцедент може змінюватися за класами ризиків. Така зміна відбивається в таблиці утримань, що складає частину договору.
Частина страхової суми кожного ризику, яка перевищує зазначену «одну частку», передається перестраховику, але тільки до певної величини, кратної утриманню (наприклад, до 5 ліній). Для перестрахування ризиків, страхові суми яких перевищують ємність договору першого ексцедента, перестрахувальник може укласти договір другого, третього і т.д. ексцедента.
Премії і страхові відшкодування розподіляються між передавальною компанією і перестраховиком пропорційно співвідношенню страхових сум. Перестраховик знову платить страховику комісію, оскільки сам не витрачається на пошук клієнта і врегулювання відносин з ним.
Ємність ексцедентного договору складається із суми власного утримання і суми ексцедента.
На відміну від квотного договору, договір ексцедентного перестрахування може привести до повного вирівнювання страхового портфеля перестрахувальника. Приступаючи до укладання ексцендентного договору, сторони визначають розмір власної участі страховика в покритті певної групи ризику.
Перевищення страховими сумами рівня власного утримання страховика називається надбанням ексцедента. Воно й передається в перестрахування. Максимум участі перестраховика в покритті ризику називається кратністю власної участі цедента.
Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих. Портфель за оговорами перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (ліміт) у свою чергу підлягає перестрахуванню на засадах ексцедентного договору.
При пропорційних договорах страхові інтереси цедента та цесіонарія збігаються. При непропорційних — цедент може домагатися певних результатів, а перестраховик — зазнати збитків. Здебільшого ці договори діють у зв'язку з подіями, а не ризиками, їхня мета — захист цедента:
від великих збитків;
від суміщення збитків;
від подій катастрофічного характеру (землетрус, ураган і т. ін.).
Непропорційне перестрахування найчастіше використовується при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а також у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.
До непропорційного перестрахування вдається з метою забеспечення фінансової стійкості за результатами діяльності за тривалий період, звичайно рік. Механізм перестрахування задіюється у разі, якщо певний фінансовий показник не відповідає обумовленому рівню за різними результатами. З урухуванням цих потреб набули розвитку два типи непропорційного перестрахування – перестрахування перевищення збитків і перестрахування перевищення збитковості за ризиками певного виду.
Договір ексцедента збитку є найбільш розповсюдженою формою непропорційного перестрахування і служить для захисту страхових портфелів компаній по окремих видах страхування від найбільш великих збитків. Під збитками страхової компанії за рік розуміється сукупна сума страхових відшкодувань у цілому або по окремих ризиках.
За умовами цього договору інструмент перестрахування набирає сили тільки тоді, коли остаточна сума збитку по застрахованому ризику в результаті страхового випадку або серії страхових випадків, яка є наслідком тієї самої події, перевищить обумовлену суму. Відповідальність перестраховиків зверх цієї суми обмежується певним лімітом. Це призводить до того, що ризики основного страховика можуть виявитися не повністю перестрахованими. Щоб уникнути цього страховику варто укласти другий, третій і т.д. договори ексцедента збитку.
Перестрахувальна премія звичайно встановлюється у певних відсотках до річної брутто-премії по страховому портфелю. Тому даний тип договору дає високий прибуток перестраховику. Однак оскільки до початку дії договору може бути відома тільки оцінна або очікувана сума премії, то спочатку сплачується певна сума авансу премії з наступним перерахунком остаточної суми на базі фактично отриманої суми брутто-премії за рік.
Договір ексцедента збитковості. Під збитковістю в страхуванні розуміється відношення суми збитків (страхових відшкодувань) до зібраних премій. Договір ексцедента збитковості ще називають «стоп лос». Він аналогічний договору ексцеденту збитку з тією різницею, що страхова компанія захищає спільні результати роботи (звичайно за рік) на випадок, якщо не збитки, а збитковість перевищить обумовлений у договорі відсоток або розмір.
Розмір збитковості, понад яку діє договор, звичайно встановлюється з таким розрахунком, щоб передавальна компанія не мала можливості фінансової вигоди по відповідальності, яка припадає на її частку. Таким чином, договір має на меті не гарантувати передавальній компанії прибуток, а тільки захистити її від додаткових або надзвичайних витрат.
Застосування договорів ексцедента збитковості доцільне в тих випадках, коли по певних видах страхування результати проходження справи різко коливаються або коли один або кілька страхових випадків можуть сильно вплинути на кінцеві річні результати. Цей вид договорів перестрахування часто використовують для доповнення звичайної схеми захисту, наприклад, на додаток до пропорційного договору.
Системи перестрахування та розміри власного утримання залежать від галузі страхування. Перестрахування на основі ексцедента сум доцільне для страхування від пожежі і поєднується з покриттям на базі ексцедента збитку в тому разі, якщо пожежа збігається з подіями катастрофічного характеру. При страхуванні автомобілів та цивільної відповідальності перестрахування здійснюється на основі ексцедента збитку [59].
1.2 Стан та останні тенденції світового ринку перестрахування
Ринок перестрахування є міжнародним. Цей вид економічної діяльності завжди носив глобальний характер, перестрахувальні компанії, як правило, підписували і приймали ризики з різних частин земної кулі. Жодна країна світу не взмозі самотужки забеспечити необхідну стійкість перестрахувального сектору до катастрофічних збитків, про що свідчать події останнього десятиріччя (див.табл.1.4)
Таблиця 1.4.
Найбільш дорогі застраховані збитків 2001-2007рр [62]
Рік
Країна/регіон
Подія
Смертельні випадки
Економічіні збитки, $ млн.
Застраховані збитки, $ млн.
2001
США
Терористичний акт 11 вересня
2973 (за винятком терористів)
2004
Японія
Землетрус
39
28 000
450
2004
США, Карибське море
Ураган Айвен
125
20 000
11 700
2005
США
Торнадо
35
3000
1700
2005
США
Торнадо
58
2100
1300
2005
Японія, Південна Корея
Тайфун Shanshan
1096
8500
1200
2007
Австрія
Снігопад
9
520
400
2007
Високо розвинуті країни світу
Іпотечна криза
—
120 000
70 000
Не дивлячись на глобальний характер перестрахувального бізнесу, характеристики і результати діяльності перестраховиків у різних регіонах земної кулі значно різняться. Так сьогодні в світі існує приблизно 350 перестрахувальних компаній, з них 135 — в Європі, в Росії – 55 (професійних 20), в Україні – 8 (професійна лише 1).
Сьогодні найбільш актуальними для України ринками перестрахування є: Західна і Східна Європа, США та Росія. Розглянемо ці ринки більш детально.
Європейський перестрахувальний ринок є найдавнішим у світі. Сьогодні він за розміром і за значенням займає друге місце після США. У 2007р. страхові компанії цього регіону передали в перестрахування премію у розмірі $600 млрд. Нетто-ємність ринку приблизно $100 млрд. Основними ринками тут виступають Німеччина, Швейцарія, Велика Британія і Франція.
Збір перестрахувальної премії на ринку Німеччини у 2007р. становив $66,7 млрд., з них $25,5 млрд. припадає на Munich Re, $9,7 млрд. – на Hannover Ruck і $8,7 млрд. – на Allianz. Середній коефіцієнт збитковості на німецькому ринку становив 97,2%.
Швейцарський перестрахувальний ринок характеризується домінуючою позицією Swiss Re, збір преміїї якої у 2007р. становив $20,0 млрд., що дорівнює 70% від загального збору премії на ринку ($35 млрд.). Інші перестраховики – Coverium ($4,5 млрд.) та European Re Co. of Zurich ($2,1 млрд.). Середній коефіцієнт збитковості на швейцарському ринку становив 97%.
Збір премії на перестрахувальному ринку Великої Британії (за винятком Лондонського ринку) у 2007р. становив $36,3 млрд. Частина премії припадає на відділення та філії перестрахувальних компаній з Німеччини, Швейцарії, Бермуд. Середній коефіцієнт збитковості на ринку у 2007р. становив 91,9%.
Особливе місце на перестрахувальному ринку Великої Британії займає Лондонський ринок. Він ключає в себе об'єднання таких страхових організацій, як Ллойдз (Lloyd`s), члени Міжнародної Андеррайтерської Ассоціації Лондона (International Underwriting Association of London) і клуби взаємного морського страхування відповідальності судовласників (prorection and indemniti clubs). Збір премії цих організацій оцінюється у розмірі приблизно $35 млрд. (Ллойдз — $17,8 млрд.), що поступається обсягу премії, зібраної компаніями на Бермудах ($40 млрд.). Основним міжнародним партнером Лондонського ринка залишаються США, для яких він завжди слугував своєрідним клапаном безпеки з різних видів ризиків, які американські страховики і перестраховики не мали можливості або не бажали приймати на себе. В умовах глобального характеру страхування вища ступінь якості страхової експертизи на Лондонському ринку дозволяє йому залишатися головним центром міжнародного перестрахування. Тут найвища в світі концентрація страхового досвіду і знань, якими володіють андеррайтери, брокери, спеціалісти з розглядання та врегулювання збитків, юристи, допоміжні служби.
Французький перестрахувальний ринок характеризується високим вмістом французських перестраховиків (на ринку присутні лише дві іноземні страхові компанії). Приблизно однакові долі мають три перестраховика: SCOR ($9,4 млрд.), Caisee Centrale de Reassurance ($6,4 млрд.) та AXA Re ($8,5 млрд.). Середній коефіцієнт збитковості у 2007р. становив 115,7%.
Перестрахувальні ринки Східної Європи знаходяться на страдії активного розвитку. Різні країни в цьому регіоні по-різному підходять к питанню організації перестрахувального бізнесу, хоча спостерігається загальна тенденція до створення національних перестрахувальних компаній у цих країнах. Так вчинили, наприклад, у Польші, де наприкінці 90-тих років була створена професійна перестрахувальна компанія Polish Re Co, яка сьогодні є лідером перестрахувального ринку цього регіону ($4,4 млрд.); у Болгарії – Болгарське перестрахувальне товариство ($0,09 млрд.), у Словенії – Sava Re Co. ($0,3 млрд.), в Хорватії – Croatia Lloyd. ($0,08 млрд.), в Боснії – Bosna Re. ($0,06 млрд.). Відокремлено виступають Угорщина та Румунія: в цих країнах перестрахувальні ринки захопили компанії Західної Європи. У Чешській Республіці перестрахувальні операції є прерогативою компанії Ceska Pojistovna ($3,5 млрд.). Нетто-ємність ринку приблизно $2,0 млрд. В 2007р. середній коефіцієнт збитковості регіону страновив 39,6%.
Сполучені Штати Америки. Американський страховий бізнес не має рівних у світі. За підсумками 2007р. перестрахувальні компанії США зібрали понад $900 млрд., що складає більше 30% всіх зібраних премій з перестрахування у світі. Американські страхові монополії контролюють приблизно 50% всіх страхових ринків індустріально розвинутих країн світу. Гіганти перестрахувального ринку General Re, Amployers та American Re у 2007 році зібрали премій $23,0 млрд., $20,0 млрд. та $6,5 млрд., відповідно. Активи всіх страхових компанії США (яких більше 10 тисяч) складають близько $3,6 трлн., у середньому активи однієї компанії складають $360 млн., а на 12 найбільших припадає $300 млрд. Нетто-ємність ринку приблизно $300 млрд. Числені природні катастрофи 2004-2006 рр. завдали значних збитків перестрахувальній галузі країни, але завдяки розумній диверсифікації ризиків універсальні перестраховики змогли перейти у 2007р. із позитивним сальдо. Середній коефіцієнт збитковості у 2005р. становив 65,7%, у 2006р. становив 46,6%, в той час, як у 2007р. цей показник досяг 75,0%.
Як бачимо, 2007 рік приніс значні збитки перестрахувальній галузі розвинутих країн, це пояснюється, перш за все, наслідками іпотечної кризи і виплатами у жовтні-листопаді цього року. Загальна сума виплат досягла $70,0 млрд. Найбільших збитків зазнав швейцарський перестрахувальник Swiss Re (733 млн. євро) [62].
За останні роки активні позиції займали компанії країн колишнього СРСР – російські і латвійські перестрахувальники.
Лідером перестрахувального захисту країн СНД безузмовно є Російська Федерація.
За підсумками роботи 2007 року обсяг російського ринку перестрахування склав 69,4 млрд рублів або $2,79 млрд. При цьому виплати за договорами вхідного перестрахування склали 13,8 млрд рублів або $553 млн. Таким чином, рівень виплат в цілому по ринку досяг 20%. В той же час в галузі поступово підвищується концентрація внесків. Нетто-ємність ринку $15 млн.
В Російській Федерації працює приблизно 20 профессійних перестрахувальних компаній. Минулого року тільки декілька компаній за своїми показниками відповідають необхідному рівню ринкового коефіцієнта збитковості. Це, згідно даним ФССН: «Капитал Перестрахование» (1-е місце за зборами – $392 млн., коефіціент збитковості – 55,86%), «Ингосстрах» (4-е місце, $248 млн., коефіціент збитковості – 53,65%), «Русский щит» (2-е місце, $328 млн., коефіціент збитковості дорівнює 0,59%), «Профи Ре» (5-е місце, $224 млн., коефіціент збитковості складає 5,77%), «Алисма» (7-е місце, $200 млн., коефіціент збитковості – 2,71%) [62].
У зв'язку зі вступом України до Всесвітньої торгової організації 15 травня 2007р., вже починаючи з 16 травня поточного року страхові компанії України можуть перестраховувати ризики за кордоном тільки в країнах — членах ВТО. Таким чином, під питанням опинилася можливість перестраховувати ризики в Росії, що ще не вступила до ВТО. Укладені до 16 травня облігаторні договори перестрахування з компаніями з країн, що не входять до ВТО, діятимуть до закінчення свого терміну. Складніша ситуація з факультативними договорами, які регулюються додатковими угодами.
продолжение
--PAGE_BREAK--Українські страховики визнають, що неможливість укладення договорів перестрахування з російськими партнерами викличе безліч проблем на ринку. Дійсно, за даними Держфінпослуг, за 2007 р. обсяг перестрахування вітчизняними страховими компаніями у нерезидентів склав $154 млн, або 769,5 млн грн. При цьому на російських перестраховиків припало 20% вказаної суми — $30,8 млн (154,2 млн грн.), тоді як в США перестраховується 16% ризиків, Німеччині — 14%.
Причому справа не тільки в обсязі перестрахування українськими страховиками ризиків в Росії. «Російський ринок капіталізований краще українського, тому надійніший. В той же час він дає нижчу ціну, — пояснює Олександр Сосис, президент СК «АСКА» — Перше, що відбудеться, це зростання ціни на перестрахування. В той же час російський ринок м'якіший для складних українських ризиків. Російські компанії, на відміну від західних, беруть в перестрахування старіші морські судна. Це стосується і інших майнових ризиків». Частково погоджується з ним і Вадим Коломієц, директор департаменту Держфінпослуг: «Зрозуміло, що на перехідному етапі виникнуть деякі незручності. Можливо навіть, що доведеться платити вищу ціну за перестрахування в європейських компаніях». За його словами, ситуація, що склалася, може вплинути на прибуток страховиків, але не повинна істотно відбитися на ціні страхових послуг для кінцевих споживачів.
В цілому треба визнати, що страховики поки дуже обережно оцінюють ситуацію, що склалася, мабуть, розраховуючи спільно з Держфінпослуг знайти вихід з положення. Зокрема, представники Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) не почали коментувати можливі наслідки заборони на перестрахування зизиків в Росії, відзначивши тільки, що мають намір надати регулятору Держфінпослуг свої юридичні виводи з даної проблеми. Деякі страховики вважають, що регулятор не мав права міняти порядок перестрахування ризиків, оскільки на це, згідно ст.12 Закону «Про страхування», має право тільки Кабінет міністрів. При цьому страховики дивуються, навіщо було вводити подібні обмеження на операції по перестрахуванню ризиків у компаній-нерезидентів. «Такої практики, коли потрібно перестраховувати ризики тільки в країнах ВТО, ніде не немає. І польські, і чеські, і німецькі страхові компанії працюють з російським ринком і не мають таких обмежень, хоча ці країни є членами ВТО. Ми не бачимо мотивації в ухваленні такої норми і відповідній світовій практиці», — говорить пан Сосис [63].
Визначимо основні тенденції глобальних (світових) ринків перестрахування в 1 кварталі 2008 року [62]:
1. Падіння брутто-премій: 1 кв. 2008 року Swiss Re -20%, Hannover Re 5,5%, Munich Re – 12%.
2. Зниження прибутків або заява збитків від фінансової діяльності: Munich Re чекає скорочення прибутку на 500 млн. євро, Swiss Re чекає збитки у розмірі 1,2 млрд. швейцарських франків, світові збитки від катастроф в 2007 році перевищили $70 млрд. (Swiss Re).
3. Продовження процесів злиття і поглинань: Munich Re придбав 100% акцій американської компанії Midland, Swiss Re придбала 25% в'єтнамською Vina Re, Японська Tokio Marine поглинула групу Kiln, VIG придбала 100% страхового бізнесу Ercte bank.
4. Розвиток офшорного перестрахування: зони Бермудських, Американських Віргінських островів, Анжуан, Беліз, Панама.
В той же час необхідний відзначити основні тенденції розвитку регіональних ринків — ринки окремого регіону, що відрізняються як місцеположенням, так і видами представлених на них товарів, цінами, кон'юнктурою, попитом і пропозицією товарів:
1. Зміцнення позицій лідерів регіональних ринків: Транссиб Ре отримав рейтинг A.M. Best «В –», Polish Re – вихід на IPO, SCOR – вихід на бразильський ринок.
2. Поява нових гравців в структурі фінансових холдингів і груп: група Generally і VIG оголосили про створення перестрахувальних компаній, Киргизстан оголосив про створення національного перестрахувальника.
3. Нарощування підписаних премій (2007 рік): SCOR +64%, VAB RE + 68,5%, Partner Re + 1,8%, AzRe +30, 7%, Євразія + 31,3%.
Локальні ринки – окремі ринки в межах суверенної території. До них відноситься і український перестраховочный ринок. Серед основних тенденцій розвитку локальних ринків хотілося б відзначити зростання об'ємів внутрішнього перестрахувального ринку, появу нових перестраховувальних компаній, нові законодавчі акти та ініціативи, вихід локальних компаній на регіональні ринки перестрахування.
1.3 Сучасний стан ринку іноземного перестрахування в Україні
Сьогодні ринок перестрахування України динамічно розвивається. На його розвиток впливають численні чинники, які і визначають основні тенденції. Оскільки ринок перестраховувальних послуг є інтернаціональним, неможливо відокремити його від регіональних і глобального ринків, які прямо і побічно впливають на його розвиток.
На запитання «Якій іноземній страховій (перестраховій) компанії Ви надасте перевагу при укладанні договору перестрахування?» українські експерти, які оцінювали вітчизняний ринок перестрахування відзначили наступні компанії [62]:
— Munich Re — високі рейтинги фінансової стійкості, високий рівень довіри, необхідна місткість, якісний сервіс, професійний перестрахувальний захист, високий імідж компанії, надійність, оперативність, лідер світового ринку перестрахування з великим досвідом роботи;
— Transatlantic Re — високі рейтинги фінансової стійкості, високий рівень довіри, необхідна місткість, якісний сервіс, професіоналізм, виконання своїх зобов’язань;
— Swiss Re — лідер світового ринку перестрахування з великим досвідом роботи;
— PZU S.A. — надійність, оперативність, якість послуг;
— Gen Re — якісний та професійний перестрахувальний захист, високий імідж компанії;
— “Москва Ре” — оптимальне співвідношення «ціна-якість» (якість навіть більша);
— SCOR, Hannover Re — з тим закордонним перестрахувальником, який розуміє чим й як живе його цедент і ринок, на якому працює цедент.
— “Росгосстрах”, “Ингосстрах” — потужні холдингові компанії з великим досвідом роботи й підготовленими кадрами.
Українські страховики визначили такі основні групи критеріїв, що висуваються до перестраховика [62]:
— високий рівень платоспроможності (фінансової надійності, стійкості, незалежності, стабільності);
— якість перестрахового захисту (достатня перестрахова місткість, ціна, оперативність щодо виплат та виконання зобов’язань);
— імідж та репутація на ринку (досвід роботи, особисті відносини, високий рівень довіри і відкритості, розуміння проблем цедента, взаємність та професіоналізм).
У 2006 – 2007 роках види страхування в Україні за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій отриманих за такими видами розподілились наступним чином [68]:
— страхування повітряного транспорту — 26,95% (2006) та 21,57%(2007),
— страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) — 40,80%(2006) та 23,8%(2007),
— страхування цивільної відповідальності власників наземного транспор-ту (включаючи відповідальність перевізника) — 24,77%(2006) та 36,9%(2007),
— страхування відповідальності власників повітряного транспорту (вклю-чаючи відповідальність перевізника) — 47,72% (2006) та 90,1%(2007),
— страхування відповідальності власників водного транспорту (включа-ючи відповідальність перевізника) — 51,48%(2006) та 38,02%(2007),
— обов‘язкове авіаційне страхування цивільної авіації — 57,15%(2006) та 68,38%(2007),
— обов‘язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інци-денту — 54,20%(2006) та 49,5%(2007).
Так, досліджуєма в дипломному проекті ЗАТ УАСК «АСКА» [63] здійснює факультативне та облігаторне перестрахування об'єктів (ризиків) за наступними видами страхування:
страхування повітряного транспорту
страхування членів екіпажа повітряного судна
різноманітні види страхування відповідальності на авіаційному транспорті.
Інформацію про наявність рейтингів міжнародних рейтингових агентств у страховиків та перестраховиків — партнерів ЗАТ УАСК «АСКА» наведено в табл 1.5:
Таблиця 1.5
Основні партнери-перестрахувальники ЗАТ УАСК «АСКА» [63]
№
Компанія
Країна реєстрації
Рейтинг, установленный международным рейтинговым агентством
A.M.Best
Fitch IBCA
Moody’s Inv
S & P
1
Russian Re
РФ
NR
NR
NR
NR
2
Moscow Re
РФ
NR
NR
NR
B+ (Stable)
3
Transsib Re
РФ
NR
NR
NR
NR
4
ВСК
РФ
NR
NR
NR
NR
5
Стандарт-Резерв
РФ
NR
NR
NR
NR
6
РОСНО
РФ
NR
NR
NR
NR
7
Никойл-Страхование
РФ
NR
NR
NR
NR
8
АльфаСтрахование
РФ
NR
NR
NR
NR
12
Ингосстрах
РФ
NR
NR
NR
BB (Positive)
13
Baltikums
Латвия
NR
NR
NR
NR
14
Polish Re
Польша
NR
NR
NR
NR
15
PZU
Польша
NR
NR
NR
A-
16
Warta
Польша
NR
NR
NR
BBBpi
17
SOVAG
Германия
Not found
Not found
Not found
BBpi
18
TT Club
Великобритания
Not found
Not found
Not found
BBBpi
19
SCOR
Франция
B++ (Very good)
BBВ
Baa2
A-
20
Hannover Re
Бермуды
A (Excellent)
Not found
А3
AA-
21
Transatlantic Re
США
A+ (Superior)
Not found
Aa3
AA-
22
Munich Re
Германия
A+ (Superior)
AA-
Aa3
A+
23
Allianz
Германия
A+ (Superior)
AА-
NR
AA-
24
Partner Re
Бермуды
A+ (Superior)
AA
Aa3
AA-
25
Converium
Германия
B++ (Very good)
ВВВ-
Ваа1
BBB+
26
AXA Re
Франция
A (Excellent)
AA
NR
АA-
27
HERMES Assured Ltd
Великобритания
B- (Fair)
Not found
Not found
AА-
28
Korean Re
Южная Корея
A- (Excellent)
Not found
Not found
ВВВ
29
Swiss Re Group
Швейцария
A+ (Superior)
AA+
Aa2
AA-
30
General Cologne Re
Германия
Not found
Not found
Not found
AAА
31
AIG International Inc.
США
A+ (Superior)
AA
Unknown
АА
32
QBE Insurance Company
Великобритания
A (Excellent)
A+
NR
A+
Перестрахування – це інтернаціональний бізнес. Його міжнародне значення, без перебільшення, вже не раз відзначалось при відшкодуванні збитків у світових катастрофах.
В Україні, на жаль, при інтернаціоналізації страхового бізнесу і наближенні українського страхового ринку до світових стандартів, поки що відсутнє повне розуміння всієї глибинної сутності перестрахування і його великого значення як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.
Варто назвати головні проблеми, які підтверджують викладене.
1. Перестрахувальна діяльність в Україні, як вид діяльності, не до кінця визначена і врегульована законодавчо. Закон України «Про страхування» визначає перестрахування, як «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований». Питання відшкодування збитків у перестрахуванні, питання ретроцесії, стосунків між ретроцедентом і ретроцесіонарієм і т.д. залишаються не виначеними законом і діють на основі звичаєвого та договірного права.
2. Перестрахуванням займаються всі суб’єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування.
3. Перестрахувальні діяльність в Україні не визначена законом як окремий вид діяльності і не ліцензована. Тобто, в державі практично не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії з відповідною ліцензією.
Такі законодавчі прогалини приводять до неоднозначного сприйняття сьогодні учасниками страхового ринку України доморощених українських перестрахувальних товариств, які позиціонують себе, як професійні перестраховики.
Поява професійного перестраховика на страховому ринку України сьо-годні є логічногю закономірністю і необхідністю розвитку української страхо-вої індустрії вцілому. Прийшов час, коли всі учасники страхового ринку повин-ні зрозуміти, що перестрахування — це важлива, окрема складова страхового бізнесу, це окремий елемент страхової інфраструктури.
Лише професійні перестраховики, які ніколи не були конкурентами для страхових компаній, надають послуги останнім з метою захисту їх інтересів, портфелю та страхувальника. Саме в цьому і є головна філософія діяльності професійного перестраховика.
Усвідомивши таку філософську сутність, стає зрозумілим, що перестра-ховик це перш за все партнер, з яким ідучи поруч, можна вирішити багато зав-дань.
По-перше, на етапі укладання прямого договору страхування можуть по-годжувати умови страхування, розробляти спільно прямі програми страхування від одиничних до комплексних, що спрощує процедуру перестрахування, яка починає діяти майже автоматично.
По-друге, існування професійного перестраховика дає можливість страхо-вим компаніям підписувати портфельні (облігаторні) перестрахувальні програ-ми. Фактично це визначення умов співпраці страховика і перестраховика по ще не існуючим договорам страхування.
По-третє, існування на ринку професійного перестраховика поступово приводить до утвердження в страховому середовищі єдиних правил, стандартів, визначень, обмежень і т.д. Враховуючи, що перестрахування по своїй суті ін-тернаціональний бізнес, саме перестрахування, представлене професійним пе-рестраховиком «підтягує» ринок в цілому до світових стандартів.
По-четверте, саме внутрішній професійний перестраховик, працюючи в умовах одного ринку, знаючи особливості цього ринку, його специфіку і струк-туру, може запропонувати страховим компаніям індивідуальні програми пере-страхування.
По-п’яте. Сьогодні всі констатують факт, що міжнародний ринок пере-страхування характеризується достатньо високими тарифами та жорсткими андеррайтинговими вимогами. Відповідно, за таких умов більшості українсь-ким страховим компаніям не під силу отримати професійний перестрахуваль-ний захист у перестраховиків-нерезидентів. Але альтернативні і професійні умови перестрахування може запропонувати український перестраховик за умови підтримки його страховиками.
Перестраховик, як професійний гравець на внутрішньому страховому ринку, формує свій перестрахувальний портфель з урахування як міжнародного досвіду так і з урахуванням специфіки українського ринку, підтягуючи його до світових стандартів. Такий підхід дає можливість отримати достатню облігатор-ну ємкість на світовому ринку перестрахування по різних класах бізнесу для забезпечення потреб українських страховиків з однієї сторони і наростити фі-нансові можливості внутрішнього перестраховика, розширивши ємкість україн-ського ринку перестрахування в цілому, з іншого боку. Тобто, викладений ва-ріант співпраці учасників внутрішнього страхового ринку в галузі перестраху-вання сприятиме його професійному формуванню та розвитку, адаптації його до міжнародних стандартів та підходів, а також плавному входженню у світове перестрахувальне бізнес-середовище.
продолжение
--PAGE_BREAK--Варто зазначити, що ретроцесійна діяльність перестраховика є його про-фесійною діяльністю, а не є ознакою його слабкості або фінансової нестабіль-ності. Така діяльність характерна для всіх рейтингових перестраховиків і є підтвердженням постійного контролю за своїм портфелем і диверсифікацєю прийнятих на перестрахування ризиків.
Так ретроцесійна програма (2006 рік) рейтингових перестраховиків склала: Munich Re 6,6%, Swiss Re – 6,5%, Lloyd’s – 33,7%, Hannover Re – 43,2%, Allians AG — 32,4%, Transatlantic Re – 29,1%, Converium – 15,1%, SCOR – 28,6%, American Re – 65,6% [62].
Окремо розглянемо основні тенденції українського локального ринку.
Стан іноземного перестрахування в Україні не можна розглядати відкремлено від загальної ситуації на вітчизняному ринку перестрахування. Для повного розуміння процесів, що відбуваються на ринку пропоную, по-перше, розглянути стан та можливості внутрішнього українського ринку перестрахування, а вже, по-друге, перейти до більш детального розгляду іноземного перестрахування.
Насамперед слід зазначити, що в Україні на спеціалізовані перестраховувальні компанії, тобто компанії, які займаються виключно перестрахувальними операціями, припадає невелика частка у загальному обсязі перестраховувальних премій по країні (у 2007 році — 12%), тоді як у страхових компаній, які займаються страховими і перестраховувальними операціями, цей показник становить у 2007 році — 76%. Отже, переважна частина перестраховувальних операцій в країні здійснюється прямими страховиками.
За відсутності ліцензування перестрахувальної діяльності на ринку працює значна кількість фронтуючих компаній, які приймають ризики в перестрахування. За даними Держфінпослуг, в 2007 році 9 страховиків отримали 1,1 млрд. грн. перестрахувальної премії, окрім цього, у 23 компаніях ці платежі перевищили 90% від портфеля (в сумі вони досягли 2,3 млрд. грн). За підсумками 2007 року, з обсягу ринку внутрішнього перестрахування, який складав 5,65 млрд. грн, на згадану групу страховиків припадає практично 2/3 операції (це при тому, що в Україні працює лише декілька офіційних перестрахувальних компаній) [68].
Так на 18.02.2008 року в Україні зареєстровано 8 перестраховувальних компаній, але лише компанія ЗАТ «VAB Re» (з 2004 по 2006 рр. – «Лидер Ре», фінансова група VAB Group) є єдиним професійним українським перестрахувальником, що визначає її унікальний статус. Обсяг перестрахувальної премії цієї компанії в 2007р. склав 38 млн.грн., коефіціент збитковості – 56,72%.
Конкурентами компанії «VAB Re» виступають лише прямі страховики, які диверсифікують свою діяльність за рахунок залучення перестрахувальних премій. Найбільш активними гравцями на українському ринку перестрахування є: НАСК «Оранта» (21 млн.грн.), СК «ВЕСКО» (9 млн.грн.), АСК «ИНГО Україна» (9 млн.грн.), УАСК «АСКА» (6 млн.грн.), СК «Провідна» (4 млн.грн.), а також представництва російських перестрахувальних товариств «Москва Ре» (6 млн.грн.), «Российское перестраховочное общество» (5 млн.грн.) і «Транссиб Ре» (2 млн.грн.). Останні, враховуючи особливості українського податкового законодавства на операції з перестрахування, є лише ситуаційними конкурентами і не в змозі претендувати на значну частину ринку [28].
На сьогодні існує безліч різних підходів до розрахунку ємності українського перестрахового ринку. Найчастіше використовується розрахунок на основі законодавчого нормативу – максимального власного утримання за одиничним ризиком, який складає 10% величин статутного капіталу і сформованих резервів. За наслідками роботи українських компаній за 2007 рік нетто-ємність ринку складала $393,6 млн. або 1909,10 млн. грн.
Проте необхідно враховувати, що кожна ємність повинна характеризуватися певними критеріями, зокрема надійністю, якістю, доступністю і зручністю використання. При обліку цих критеріїв власна надійна (робоча) нетто-ємність українського ринку, яка доступна і зручна для перестрахувальника, представляє сумарну величину 380 млн. грн., тобто складає близько 20% від потенційних можливостей [28].
Брутто-ємність українського ринку включає автоматичний облігаторний захист, наданий українським компаніям перестраховиками-нерезидентами. За основними класами бізнесу ми маємо такі ємності: майнові та будівельно-монтажні ризики — $3-10 млн., вантажі — $1-4 млн., автокаско — $100-200 тис., авіакаско — $500 тис — $3 млн. тощо.
Динаміка розвитку внутрішнього українського ринку перестрахування характеризується наступною інформацією:
1) про надходження страхових премій в 2005 — 2008 роках (рис. 1.5);
Рис.1.5. Динаміка обсягів надходження валових і чистих страхових премій у 2005-2008 рр. [29]
2) про співвідношення валових і чистих страхових премій до ВВП України в 1997-2007 роках (рис.1.6):
Рис.1.6. Співвідношення валових і чистих страхових премій до ВВП України в 1997-2007 рр. [29]
3) про рівень чистих виплат в 2005 — 2008 роках, як відношення обсягу валових виплат за вирахуванням виплат, здійснених перестрахувальникам-резидентам, до обсягу валових премій за вирахуванням премій, що належать перестрахувальникам-резидентам (рис. 1.7). Цей показник вільний від подвійного обліку операцій внутрішнього перестрахування і за 6 місяців 2008 року складав в середньому по всьому страховому ринку 22,7%, причому по видах страхування: «nonlіfe» — 22,5%, страхування життя — 3,8%.
Рис.1.7 Рівень валових та чистих виплат у 2005-2008 рр. [29]
Коротко підсумуємо результати проведеного аналізу:
внутрішній ринок перестрахування в Україні має тенденцію до зростання (+240% за чотири роки)
перестрахувальні премії страховикам-резидентам становлять 30-40% від загальних страхових премій на ринку
зниження рівня виплат по операціях внутрішнього перестрахування говорить про підвищення професіоналізму вітчизняних перестраховиків.
Висновок: внутрішній ринок перестрахування має великий потенціал, але з огляду на числені недоліки українського перестрахувального бізнесу, такі як низька якість, надійність і доступність, реальні можливості сучасного внутрішнього перестрахувального ринку досить низкі (20% від потенційних). Обсяг зобов'язань по виплатах не відповідає рівню платоспроможності наших компаній. У зв'язку з цим відбувається перенасичення ринку.
Розглянемо показники іноземного перестрахування та його місце на українському ринку.
Говорячи про іноземне перестрахування в Україні, розуміють, в основному, вихідне іноземне перестрахування, тобто передачу українських ризиків перестраховикам-нерезидентам.
За договорами перестрахування ризиків на кінець 2007 року українські страховики (цеденти, перестрахувальники) передали в перестрахування страхових премій у розмірі 6,424 млрд. грн. (у 2006 р. – 5,622 млрд. грн.), з них [28]:
перестрахувальникам-нерезидентам — 769,5 млн. грн. (у 2006 р. — 561,07 млн. грн.);
перестрахувальникам-резидентам – 5,654 млрд. грн. (у 2006 р. — 5,061 млрд. грн.).
Динаміка перестрахування характеризується даними, приведеними на рис. 1.8 [29]:
Рис.1.8 Перестрахові премії, в тому числі нерезидентам у 2005-2008 рр.
Переломним для іноземного перестрахування став 2004 рік, коли частка внутрішнього перестрахування в валових преміях перевищіла частку перестрахування у нерезидентів.
У 2007р іноземне перестрахування становило 12% від загального рівня вихідного перестрахування, що вказує на зростання цього показника на 38% порівняно з 2006р.
За наслідками 1 півріччя 2008 року порівняно з аналогічним періодом 2007 року обсяги перестрахування за кордон ще трохи зросли (в абсолютних показниках +165,75 млн. грн. або 40 %). Але, як бачимо, перше півріччя показую значно завищену активність перестрахування, в тому числі іноземного, порівняно із другим півріччам.
Загальна тенденція перестрахування ризиків у нерезидентів залишається в межах 5% з початку 2005 року. Це дуже мало в порівнянні з тими обсягами ризиків, які приймають українські страховики.
Загальна сума страхових виплат, отриманих від перестрахувальників у 2007 році складала 654,7 млн. грн. (у 2006 р. – 396,3 млн. грн.), в т.ч. отримано від перестрахувальників-нерезидентів – 325,7 млн. грн. (у 2006 р. – 122,9 млн. грн.), перестрахувальників-резидентів – 329,0 млн. грн. (у 2006 р. – 273,4 млн. грн.) [28].
Динаміка виплат з іноземного перестрахування у 2007 році знову ж таки демонструє позитивну тенденцію: українські страховики і перестрахувальники більш професійно стали підходити до диверсифікації своїх ризиків, в наслідок чого частка виплат перестраховиків-нерезидентів в цьому році зросла на 80% і майже зрівнялася з рівнем виплат перестраховиків-резидентів.
Розглянемо структуру перестрахування ризиків за видами страхування:
Таблиця 1.6
Структура перестрахування ризиків українськими страховими компаніями у 2006 і 2007 рр.[28]
З таблиці 1.6 видно, що ризики, пов'язані із страхуванням життя передаються в перестрахування в основному нерезидентам (іноземне перестрахування — 95%). По видах страхування окрім страхування життя набагато більша частина ризиків перестраховується на внутрішньому ринку (іноземне перестрахування – 11%). Знову вважаю доречним підкреслити, що обсяг зобов'язань по виплатах не відповідає рівню платоспроможності наших компаній, особливо з таких видів страхування як страхування майна та фінансових ризиків, а темпи росту частки перестрахування з цих видів за кордоном є недостатніми з огладу на стрімкий зріст вартості об'єктів, що передаються у страхування.
Можна виділити 7 напрямків іноземного перестрахування в Україні:
1) Перестрахування авіаційних ризиків, організація яких висуває підвищені вимоги до надійності перестраховиків. Це пояснюється і значними лімітами відповідальності і наявністю міжнародної складової авіаційного бізнесу. Авіаційне перестрахування здійснюється переважно через перестрахувальних брокерів «Ллойдс»
2) «Зелена карта». З 1 січня 2005 року Україна стала повноправним членом договора «Зелена карта» — системи міжнародного страхування цивільної відповідальності власників автомобільного транспорту в Європі.
3) Перестрахування морських ризиків. Взяти на себе відповідальність за цей ризик не може дозволити собі жодна вітчизняна страхова компанія як з точки зору фінансових можливостей та безпеки компанії, так і з точки зору міжнародних вимог і стандартів відносно перестрахування подібних договорів.
4) Перестрахування промислових ризиків. Цей вид страхування потребує від страховиків високого професіоналізму, серйозного андерайтингу та надійного перестрахування, тому досі занчною частиною перестраховується за кордоном.
5) «Автокаско» — це найзбитковіший вид страхування і потребує значної диверсифікації, а це означає, що акумулювати цей ризик на вітчизняному ринку не варто.
6) Перестрахування вантажів. Україна – держава в центрі Європи, обсяги перевезення та вартість вантажобагажу великі, тому потребують перестрахування. Треба відзначити, що в цьому різновиді перестрахування Україна може і повинна конкурувати з іноземними перестраховиками з прийняття ризику на страхування.
7) Перестрахування відповідальності перед третіми особами як обов`язкова (15 видів), так і добровільна (4 вида) форми. Не всі страхові і, тим паче, перестрахові компанії України мають повний набір ліцензій з обов`язкових видів страхування відповідальності, тому коло потенційних перестраховиків звужується, відбувається кумуляція ризиків в Україні. Як наслідок – необхідність перестрахування у нерезидентів.
Висновки розділу 1 щодо проведеного аналізу іноземного перестрахування в Україні:
1) українські страховики все менше прагнуть перестраховувати ризики за кордоном, де-факто це перший сигнал, який демонструє зниження схемності ринку та стійкої тенденції класичного перестрахування;
2) сьогодні в Україні вихідне іноземне перестрахування розвинуте значно більше ніж вхідне, а це означає, що вітчизняна економіка недоотримує фінансових надходжень, в тому числі в іноземній валюті.
Розділ 2. Вплив перестрахування на платоспроможність страхової компанії на прикладі ЗАТ «УАСК АСКА»
2.1 Характеристика діяльності ЗАТ «УАСК АСКА»
Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” заснована 20 червня 1990 року і є першою недержавною страховою компанією України [63]. Вже у 1992 році починається формування мережі філій; у 1993 році засновується представництво ЗАТ “УАСК АСКА” в м. Києві. У 1996 році компанія удостоєна Першого всеукраїнського конкурсу якості в номінації “За кращу споживчу послугу вітчизняної фірми”. ЗАТ “УАСК АСКА” перемагає в тендерах на страхування кількох великих інвестиційних проектів, зокрема, компанією визнано страховиком проекту “Чорнобильське укриття” і все це у 1999 році. У 2000 році “АСКА” визначається найпрофесійнішою страховою компанією України за рейтингом газети “Бізнес”, а її керівники – О.Й. Сосіс та Г.М. Третьякова – за результатами цього рейтингу визнані “Особистостями страхового ринку України”.
Значне поширення мережі філій компанії проходить у 2001 році. До складу засновників компанії увійшли нові акціонери, зокрема SCM FINANCE, що дало змогу збільшити фінансову потужність компанії та реалізувати кілька внутрішніх інвестиційних проектів. 2002 – рік прийняття філософії діяльності, що була спрямована на задоволення потреб клієнтів. Створена цілодобова телефонна служба сервісного обслуговування клієнтів. Президент компанії О.Й. Сосіс визнаний лауреатом Загальнонаціональної програми “Людина року” в номінації “Менеджер року”, та увійшов до числа 100 кращих топ-менеджерів України за рейтингом “Інвестиційної газети”.
Вже у 2003 році провідним російським рейтинговим агентством “Експерт РА” ЗАТ “УАСК АСКА”, першій з українських страхових компаній, присвоєно вищий рейтинг надійності А+ “Високий рівень надійності зі стабільними перспективами”. Успішну діяльність ЗАТ “УАСК АСКА” було відзначено не тільки на внутрішньому рівні.
За підсумками роботи в 2005 році стала лауреатом Загальнонаціональної премії «Український Фінансовий Олімп» в номінації «Страхова компанія, якій довіряють клієнти».
Засновниками закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» станом на 01.01.2008 року є [63]:
1.Юридична особа:
— ТОВ «СКМ ФIНАНС», код за ЄДРПОУ 33340407, якiй належать 4 727 588 простих iменних акцiй та 7 796 привiлейованих iменних акцiй на загальну суму 47353840,00 грн. та, що становить 73,32032% статутного фонду.
2. Фiзичнi особи, яким належить 1 668 077 простих iменних акцiй та 55027 привiлейованих iменних акцiй, що становить 26,67968 % статутного фонду.
На сьогодні, “АСКА” – це одна з найбільших страхових компаній, що має мережу з 36 філій та 66 представництв в усіх областях України, а також представництво в Москві. Компанія активно розвиває нові напрямки страхової діяльності, постійно удосконалює та доповнює свої страхові програми, присутня в усіх секторах страхування. Умови страхування “АСКА” відповідають світовим стандартам, сучасним тенденціям та вимогам страхового ринку України, та враховують особливості української економіки.
Необхідного місця набули перестрахувальні операції, які є необхідною умовою для забезпечення платоспроможності ЗАТ “УАСК АСКА”. В своїй діяльності із розміщення ризиків компанія керується принципами надійності, безпеки та диверсифікованості. СК “АСКА” укладає як факультативні так облігаторні договори з провідними перестрахувальними компаніями світу. Облігаторні перестрахувальні договори дозволяють компанії пропонувати більш якісні страхові продукти та гарантують фінансову стабільність навіть при коливаннях курсу національної валюти.
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--В останні десятиліття маржа платоспроможності у багатьох країнах стала використовуватись органами страхового нагляду для визначення фінансової стійкості компаній.
Маржа платоспроможності встановлює деякий рівень, вихід за який вик-ликає регулюючі дії зі сторони страхового нагляду. Цей рівень повинен бути достатньо високим, щоб дати можливість здійснити втручання в справи компа-нії на першій стадії виникнення фінансових труднощів чи з метою виправлення становища, або, якщо крах компанії неминучий, з метою мінімізації втрат для страховиків. Інакше кажучи, маржа платоспроможності повинна бути такою, щоб забезпечити високий рівень ймовірності того, що компанія здатна викону-вати свої зобов'язання протягом певного проміжку часу.
Гарантом платоспроможності страховиків є адекватні зобов'язанням стра-хові резерви і власний капітал.
Формування зобов'язань страховика суттєво відрізняється від аналогіч-ного процесу, що здійснюється всіма іншими комерційними суб'єктами. Стра-ховик має закріплені договором страхування зобов'язання перед кожним стра-хувальником, які виражені страховою сумою за даним договором. Але це не означає, що зобов'язання страховика рівні сукупній сумі страхових зобов'язань, оскільки страхування за своєю суттю передбачає імовірнісний характер настан-ня страхових випадків і певний розподіл збитку.
Виходячи з цього, сукупні зобов'язання страховика визначаються тією частиною страхових внесків (премій), що призначені для виплат (нетто-премії). А засобом розрахунку цих зобов'язань є страхові тарифи. Саме страховий тариф визначає кількість премій і страхових зобов'язань.
Абсолютна величина статутного капіталу повинна розглядатися як кри-терій платоспроможності страховика, оскільки вимоги про достатність капіталу щодо прийнятих зобов'язань перекривають шлях страховику, який не виконав цей норматив, можливість виходу на ринок страхових послуг.
Основним елементом платоспроможності страховика є страховий тариф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх розмірах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного чи інших фондів, що створюються за рахунок прибутку в процесі розподілу, або опосередковано шляхом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, які зацікавлені в отриманні доходу на вкладений капітал. Регулювання тарифних ставок — один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереження платоспроможності страховиків.
Забезпечення платоспроможності страховиків контролюється Законом України «Про страхування». Вищезазначене законодавство зобов'язує страхови-ків дотримуватись таких умов забезпечення платоспроможності:
— наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фон-ду страховика;
— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхо-вих сум і страхових відшкодувань;
— перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Закон формулює поняття «гарантійний фонд» до якого належать додатко-вий та резервний капітал, що створюються за рахунок прибутку страховика, а також сума нерозподіленого прибутку. Гарантійний фонд є однією з умов за-безпечення платоспроможності, але його величина не впливає на прийняття обсягів страхових зобов'язань і на рейтинг страхової компанії з погляду на їх платоспроможність. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку також можуть створювати вільні резерви.
Вільні резерви як самостійний елемент страхового фонду страховика формуються для покриття непередбачуваних витрат за рахунок власних коштів, але вони, як і гарантійний фонд, не враховуються у визначених законодавством нормативах, що не стимулює страховиків до формування вищезгаданих фінан-сових ресурсів, вільних від зобов'язань.
З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового від-шкодування страховиками створюються страхові резерви залежно від видів страхування (перестрахування). Страхові резерви — це, виплати, відкладені до запитання, тобто такі, що не мають конкретного строку виконання. За своєю суттю страхові резерви є одночасно і зобов'язаннями страховика і, як будь-які зобов'язання, потребують певного капіталу.
Правильно організована страхова компанія з грамотним андеррайтингом, фінансовим менеджментом, перестрахуванням і організацією виплат має досить високий рівень платоспроможності і всіма своїми активами відповідає перед страхувальником.
У країнах із розвинутою страховою індустрією використовується декілька різних схем оцінки платоспроможності. В ЄС — це підхід, який базується на визначенні мінімальної маржі платоспроможності і мінімального гарантійного фонду, в США в останні роки починає використовуватись підхід до оцінки пла-тоспроможності на базі концепції ризикового капіталу, дедалі більшу популяр-ність завойовує динамічне тестування. З одного боку, оцінка платоспромож-ності страхової компанії є завданням самої компанії, яка вирішується групою спеціалістів-актуаріїв, а з іншого— проводиться органами страхового нагляду, які виробляють систему вимог і ряд обмежувальних заходів, якщо ці вимоги не дотримуються.
Діяльність страхових компаній, які працюють на Європейському страхо-вому ринку, координується спеціальними страховими директивами ЄС. Перші угоди з встановлення єдиної маржі платоспроможності з'явились там у 1973 р для видів страхування, які не відносяться до страхування життя. Пізніше (1979 р ) були прийняті угоди щодо встановлення маржі платоспроможності зі стра-хування життя. Це стало значним кроком вперед як для розвитку органів стра-хового нагляду, так і для розвитку європейського співробітництва на ринку страхування.
Платоспроможність компанії означає:
1) фінансову стійкість компанії;
2) готовність компанії відповідати за своїми зобов’язаннями.
Платоспроможність страхової компанії залежить від рівня страхових резервів та від розміру власного капіталу (вільних резервів).Страхові резерви відображають величину зобов’язань страховика по укладених договорах стра-хування, термін виконання за якими не настав на даний момент часу.
Відповідність розмірів власного капіталу обсягу прийнятих зобов’язань є одним з важливих критеріїв оцінки платоспроможності страхової компанії. Компанія є неплатоспроможною, якщо розмір її активів є недостатнім, або як-що вони є неліквідними, а відповідно компанія неспроможна виплатити страхо-ві відшкодування або виконати інші зобов’язання.
Причинами неплатоспроможності компанії можуть бути як об’єктивні фактори (природні катастрофи, валютні ризики), так і суб’єктивні (неефективні вкладення, неправильна оцінка страхових та балансових ризиків).
Фінансовий стан компанії визначають на підставі ряду фінансових коефі-цієнтів, оцінки стратегії компанії та її виконання, враховуючи при цьому умови ринку, що здійснюють вплив на діяльність компанії.
При аналізі фінансового стану страхової компанії здійснюють: 1) Загальну оцінку діяльності компанії:
— Структура страхового портфеля
— Сегмент ринку (національного, міжнародного)
— Компетентність керівника
— Організаційна структура компанії (сильні та слабкі сторони)
— Ефективність каналів продажу
— Чи отримує компанія прибуток
— Система внутрішнього контролю
— Походження капіталу та чи може компанія залучити капітал 2) Аналіз балансових ризиків:
— Структура активів
— Інвестиційна політика компанії в цілому
— Можливість компанії вільно інвестувати
— Склад інвестицій, яка доля основних засобів, довгострокових вкладень, грошових коштів
— В яких обсягах компанія інвестує в похідні цінні папери і на яких умовах 3) Аналіз фінансових ризиків:
— Яким чином компанія розширює свою діяльність (через нові канали продажу, через нові продукти)
— Чи має компанія політику формування страхового портфеля
— Грошові потоки протягом минулих 5 років (відстежуються тенденції)
— Тенденції зміни коефіцієнта платоспроможності протягом останніх 5 років і фактори, які вплинули на цей процес
До основних фінансових коефіцієнтів, що використовуються при оцінці фінансового стану компанії, належать:
1. Коефіцієнт межі (маржі) платоспроможності характеризує фінансові можливості страхової компанії. У компаній, що займаються ризиковими видами страхування розмір страхових премій (нетто), як правило, на 200-300 % більше величини власного капіталу.
К пл. = (Страхові премії (нетто) / Акціонерний капітал) * 100 %
2. Коефіцієнт поточної ліквідності
К п.л. = (Поточні активи / Короткострокові зобов’язання) * 100 %
Коефіцієнт має бути не нижчим 200 %. Високий рівень величини даного коефіцієнта свідчить про стійкий фінансовий стан компанії та інвестиційну привабливість компанії.
3. Коефіцієнт термінової ліквідності Має бути не нижчим 100 %.
К т.л. = ((Грошові кошти + цінні папери, які швидко реалізуються + чиста дебіторська заборгованість) / Короткострокові зобов’язання) * 100 %
Коефіцієнт показує відношення ліквідних активів до короткотермінової заборгованості та характеризує здатність компанії виконати свої поточні зобов’язання.
4. Коефіцієнт реальних активів Зазначений коефіцієнт має бути нижчим за 100 %, оскільки він відображає залежність страхової компанії від ситуації на ринку. Реальні активи забезпе-чують довгостроковий захист від інфляції, оскільки вони не є такими, що швидко реалізуються (н-д, інвестиції в нерухомість).
К р.а. = (Вартість акцій + вартість нерухомості) / Власний капітал) *100%
5. Коефіцієнт технічних резервів Має бути меншим 100 %.
К т.р. = (Вартість технічних резервів/Вартість ліквідних активів) *100%
До ліквідних активів відносяться цінні папери, депозитні вклади, грошові кошти.
6. Коефіцієнти дебіторської заборгованості
К д.з1 = (Дебіторська заборгованість / Загальна сума активів) * 100 %
Або
К д.з.2 =(Дебіторська заборгованість/Вартість власного капіталу)*100%
Зазначені коефіцієнти мають бути меншими 25 %. Дебіторська заборгованість впливає на рівень доходів від інвестицій, проте вона не є ліквідним активом, а значить являє собою елемент ризику, оскільки капітал знаходиться в руках дебіторів, і страхова компанія (кредитор) не може контролювати дату погашення заборгованості.
7. Коефіцієнти доходу від інвестицій
К д.і.1 = (Доходи від інвестицій / Зібрані премії (нетто)) * 100 %
Або
К д.і.2 = (Доходи від інвестицій / Активи (нетто)) * 100 %
Високий рівень зазначених коефіцієнтів може означати надто високий рівень ризику страхового портфеля. Якщо коефіцієнт має низьке значення – компанія не є конкурентоздатною. Показники ефективності діяльності компанії При аналізі ефективності роботи страхової компанії слід пам’ятати, що оцінювати її результати складніше, ніж діяльність промислового підприємства. Це визначається такими факторами: страхові компанії не мають товарно-матеріальних запасів, в діяльності компанії важливим є процес виробництва продуктів (страхових), необхідно враховувати такі тенденції, як скорочення чисельності кадрів, скорочення (збільшення) кількості філій, появу нових методів просування страхових продуктів на ринок, які підвищують ефективність роботи компанії.
Показники структури капіталу:
1. Коефіцієнт власності
К в. = (Власний капітал / (Загальна сума зобов’язань + Власний капітал)) * 100 %
Високий рівень даного коефіцієнта свідчить про стабільність структури капіталу, а також слугує гарантією повернення позикових коштів. Низький рівень свідчить про значне використання позикових коштів, а відповідно і про значну фінансову залежність страхової компанії.
2. Коефіцієнт позикового капіталу
К п.к. = (Позиковий капітал / (Загальна сума зобов’язань + Власний капітал) * 100 %
Коефіцієнт показує, яку частину в загальних зобов’язаннях компанії складають позикові кошти. 3. Коефіцієнт фінансової залежності
К ф.з. = (Позиковий капітал / Власний капітал) * 100 %
Високий рівень зазначеного коефіцієнта свідчить про загрозу банкрутства страхової компанії. Для здійснення аналізу діяльності компанії необхідно розглянути структуру заборгованості та долю короткострокових боргів. У великих страхових групах слід визначити, чи надає материнська компанія дочірнім компаніям кредити та позики, тобто визначити їх фінансову залежність.
4. Коефіцієнт самофінансування
К с.ф=(Грошові кошти/Загальна вартість інвестованого капіталу)*100%
Зазначений коефіцієнт свідчить про те, чи може компанія з фінансової точки зору розвиватись самостійно, чи потребує залучення капіталу інвесторів.
5. Коефіцієнт покриття відсотка
К п.в. = (Прибуток до сплати відсотків та податків / Витрати по виплаті відсотків) * 100 %
Коефіцієнт відображає рівень прибутку до оподаткування, який спрямовується на виплату відсотків та ступінь захищеності кредиторів від невиплати відсотків.
6. Показники дохідності акціонерного капіталу
Прибуток на одну акцію П акц. = (Чистий дохід акціонерів / Середня кількість акцій, що обертаються)
Показує чистий дохід акціонерів (дивіденди, що виплачуються власникам акцій)
7. Відношення ринкової ціни акції до доходу на одну акцію
К ц/д = (Ціна однієї акції / Прибуток на одну акцію) *100 %
Цей показник визначає частину доходу, яку інвестори готові сплатити та розкриває перспективи розвитку компанії на фондовій біржі.
8. Коефіцієнт виплати дивідендів
К в.д. = (Дивіденди / Чистий прибуток) *100 %
Коефіцієнт показує долю прибутку на одну акцію, яку компанія розподіляє у вигляді дивідендів. Його розмір залежить від структури акціонерного капіталу та перспектив розвитку страхової компанії.
Технічні показники:
1. Коефіцієнт резервів
К р = (Технічні резерви / Страхові платежі (нетто)) * 100 %
Коефіцієнт має бути більшим 100 %. Він не відображає якість страхового портфеля або терміну виконання зобов’язань. Для довготермінових видів страхування резерви мають збільшуватися з періодом часу.
2. Технічні резерви
К т.р. = ((Технічні резерви + Акціонерний капітал) / Страхові платежі (нетто)) * 100 %
Коефіцієнт має бути більшим 150 %. Компанії з недостатнім розміром власного капіталу формують більші за розміром технічні резерви.
3. Коефіцієнт резервів на капітал
К р/к = (Технічні резерви / Акціонерний капітал) *100 %
Якщо обсяг технічних резервів недостатній, то компанія вимушена використовувати власний капітал для покриття зобов’язань. Потрібно дуже обережно підходити до оцінки даного показника, оскільки велика різниця між величиною страхових резервів та власного капіталу вказує на наявність значного фінансового ризику, тобто того, що компанія буде використовувати власні кошти для покриття збитків.
4. Коефіцієнт власного утримання
К в.у. = (Страхові премії (нетто) / Страхові премії (брутто)) * 100 %
Коефіцієнт має бути більшим 50 %. Цей коефіцієнт показує рівень ризику, який компанія залишає на власному утриманні. При цьому, рівень власного утримання для компаній зі страхування життя має бути значно вищим від такого для компаній з ризикових видів страхування.
5. Коефіцієнт збитковості
К зб. = (Врегульовані збитки / Зібрані страхові премії) * 100 %
6. Коефіцієнт відшкодування
К в.=(Виплачені страхові відшкодування/Зібрані страхові платежі)*100%
Коефіцієнт показує рівень страхових виплат та витрат із врегулювання збитків.
7. Коефіцієнт витрат
К вит. = (Адміністративні витрати / Зібрані страхові премії) * 100 %
Цей коефіцієнт дозволяє оцінити рівень адміністративних витрат компанії. Сума коефіцієнтів відшкодування (К в.) та витрат (К вит.) формує зведений коефіцієнт, який має бути меншим 100 % для отримання технічного прибутку. Проте, на практиці цього досягають рідко. Значення даного показника можна доволі легко змінити, якщо компанія скорочує або збільшує обсяг зібраних страхових премій. Слід пам’ятати, що цей коефіцієнт не відображає якості страхового портфеля, а лише свідчить про ефективність тарифної та інвестиційної політики компанії.
Згідно Закону України «Про страхування» [1] страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:
наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;
створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--