ПЛАН
1.Вступ.
2.Українська державна символіка .
3.Висновок.
/>
ВСТУП
Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та симантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи — не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов`язані з його духовністю, з його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів.
/>
Українська державна символіка
Українська державна символіка,-як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР,-
відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний їїсим- вол, нині відомий під назвою «Тризуб».
Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівський знак стосується ХХст.Його зображен-
ня відоме із печатки Святослава Ігоревича.Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря, а з іншого -тризуб.
Тризуб символізує туж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто
Мудрість, Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Жит- тя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної
церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-
Волинському, його зображення знайдено на варязь-
кому мечі, в гербі французької королеви Анни, на
надробку св.Еріка у Швеції та ін.
Тризуб на час прийняття Руссю-Україною христи-янства був настільки популярним, що хрест дове-лось об`єднати з ним в один знак ,- для сприйман-
ня широкими верствами народу.Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володи-мирського собору (де тризуб уже ледь помітний).
Кожен символ ставить акценти на різних аспек-тах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна
чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум`я-енергії, принцип вогню
і поступу .
У прямих предків сучасних українців-слов`янсь-
кого племені полян, званих також «русь» і «сколо- ти», як і у їхніх попередників, паувала триком-понентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) дер-жави від трьох братів, що «сіли» на трьох київсь-
ких горах.Зверхники полян-русів, київські князі,
так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці- Тризуб .
Поряд з офіційною функцією державного і релі-гійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега.Тризуб зоб-ражався як в орнаментах тканин, килимів, карбу-вання, так у рукописних текстах книг, на монетах
і печатках, на ювілірних виробах, державних від-
знаках, підвісках і навіть на посуді.
Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі.Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба .
/>
Крім містичного знака-тризуба українська дер-жавна символіка включає жовто-блакитні барви.
На відміну від однозначного слова «колір», сло-во «барва» багатозначне. В старовину воно озна-чало не лише певний колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей.Один з діалектних варіантів слова«барва» набув значен-
ня матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» — зберіг лише його друге значення: певної групи людей.
У давніх аріїв було три барви (варни): біла —
старшина, жреці — правителі, яких звали рахмани
(брахмани); червоно — малинова — воїни (шатри, кшаттії); чорна — сіячі та скотарі (вайш`ї і шуд-
ри).
Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів — зодягались у червоно-малиновий одяг і мали, мрім мирного жов-то-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг;
гетьман мав срібно-білого прапора, військово-маг-
натськи формування — червоно-білого, а військово-
народні -червоно-чорного.Оскільки гетьман у пев-
них ситуаціях мав виступити то від старшини, то
від козацтва, то від селян, а то й від усіх зра-
зу — він мав бунчуки білого, червоного, та чор-ного кольорів.Біло-червоно-чорна символіка кольо-
рів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по бі-лому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн)
у одному народі .
Можна наводити чимало пикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден зцих традиційних кольорів не став державною бар-вою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і на-родностей, які розвинулися з єдиної давньоарійсь-
кої спільності, а друга — в тому, що за цими ко-
льорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною бар-вою стала інтегруюча релігійна блакитно — жовта .
Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.
Коли ж нація почала оживати ,- відродилась і сим-
воліка.Національна барва з`являється по всій Ук-
раїні і, насамперед, у розписах церков та у цер-ковних речах -ризах, фарбованій різьбі іконоста-
сів. Ця барва оживає також у творах мистецтва — мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто — блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою і золотим кавалерським хрес-том.
Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-
жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньо-
віччя, коли почалась повсюдна фіксація та форма-лізація національної символіки. Як відомо, Київ-
щина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина — золотого лева на голу-бому полі.Так на землях України узаконилась одна-кова національна барва. Збіг досить промовистий,
якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єд
нані в єдиній Український державі .
Жовто-блакитна барва була наствльки усвідом-леною як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто — блакитного прапора як
державного символа, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомврності цього акту.
/>
Висновок
Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв ,
Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто — блакитна барва, як Укра-
їнська національна символіка, утвердилась на всіх материках
планети.