ПЛАН.
Введення.
Монополістичні тенденції і монополії в ринковій економіці.
Виникнення і сутність монополій.
Форми і видимонополій
Антимонопольна політика на сучасному етапі.
Антимонопольне законодавство.
Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки.
Антимонопольна практика в ринковій економіці Заходу, можливість використання її досвіду в умовах України.
Аналіз використання антимонопольної політики й антимонопольне законодавство США і країн Західної Європи і можливість їх використання на Україні.
Висновок.
Список літератури.
Введення.
Проблеми монополізації господарськогожиття, конкуренція на товарних ринкахпривертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, але і широких прошарківнаселення.
З початку90-хроків ці проблеми гостро стали перед Україною: без прийняття твердих і послідовних мірпроти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи і перехід до ринкової економіки. Успіх економічних перетворень у чималому ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою монопольних процесів і конкурентних відношень. У нашій країні, промисловості якої в спадщину від командно-адміністративної системи колишнього СРСР дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, особливо важливої стає проблема демонополізації економіки і недопущення посиленняролі вже чиннихна ринкумонополій.
У Україні процес створення державного контролю по недопущенню несумлінноїконкуренції фактично почався з нуля, тому що присутня в ще зовсім нещодавно в керуванніекономікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарськійдіяльності.
Тому на даному етапі величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.
У цій роботі ми постараємося роздивитисяосновні причини виникнення монополій; особливості сучасної монополізації економіки; чиннена Україні антимонопольне законодавствоі перспективийого удосконалення, а також законодавство країн із розвитоюринковою економікою в областіантимонопольної практики, досвід якої єнебезінтересним і для України.
Монополістичні тенденції і монополії
в ринковій економіці.
Виникнення і сутність монополій.
Наприкінці XIX сторіччя ринокчи ледве не вперше за свою багатовікову історію розвитку зіткнувсязі складними проблемами. Виникнула реальна погрозадля функціонування конкуренції (цього необхідного атрибута ринку). На шляхуконкуренції виникнули істотніперешкоди у видімонополістичних утвореньв економіці.
Історія монополії досягає глибокої старожитності. Монополістичні тенденції в різних формах і в неоднаковому ступені виявляються на всіхетапах розвитки ринкових процесів і супроводжують їх. Але їхня новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р. Взаимосвязанністьявищ криз і монополій ( указує на одну з причин монополізації, як-от: спробу багатьох фірм знайти порятунок кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково монополії в тодішній економічній літературі одержали назву “дітей кризи”.--PAGE_BREAK--
Що являють собою монополістичні утворення? Якщо звернути увагу на промислове виробництво, то це окремі значніпідприємства, об'єднання підприємств, господарськітовариства, що роблятьзначну кількість продукції визначеноговиду, завдяки чому займаютьдомінуюче положенняна ринку; одержують можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних цін; одержують більш високі (монопольні) прибули.
Отже, головною ознакою монопольного утворення(монополії) єзаняття монопольного положення. Останнєвизначається як домінуюче положенняпідприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншимипідприємцями обмежувати конкуренцію на ринкувизначеноготовару.
Монопольне положенняєбажанимдля кожного підприємця або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов'язанихіз конкуренцією, зайнятипривілейовану позицію на ринку, концентруючи у своїх руках визначенугосподарськувладу, вони мають можливість із позицій сили впливати на іншихучасників ринку, нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, що вони нав'язують свої контрагентам, а іноді і товариствусвої особистіінтереси.
2. Форми і видимонополій.
Існують різні видимонополій, що можна класифікувати на трьох основних: природна, адміністративна й економічна.
Природнамонополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар у кращому ступені задовольняється однієї або декількомафірмами. У її основі особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служитиэнергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок і т.д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природно, вони займаютьмонопольне положенняна ринку.
Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконаннявизначеногороду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуютьсярізним головкомам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринкуяк один господарськийсуб'єкт і між ними не існує конкуренції. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільше монополізованого у світі. Домінуючої там була саме адміністративна монополія, насамперед монополія всесильныхміністерств і відомств. Більш того, існувала абсолютна монополія держави на організацію і керуванняекономікою, що грунтувалася на пануючійдержавній власності на засоби виробництва.
Економічна монополія єнайбільше поширеної. Її поява обумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарськогорозвитку. Мова йде про підприємців, що зуміли завоювати монопольне положенняна ринку. До нього ведуть два шляхи. Перший полягаєв успішному розвитку підприємства, постійному збільшенні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий (більш швидкий) грунтується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим або іншимшляхом або за допомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.
Що єпричиною появи і розвитки монополістичних тенденцій? По цьому питаннюв економічній літературі існують дві точкизору. По перший монополізм трактується як випадковий, не властивий ринковому господарству. Що стосується іншоїточкизору, то монополістичні утвореннявизначаються як закономірні. Один із прихільниківтаких поглядів англійський економіст А. Пигу. Він наполягає на тому, що “монополістична влада не виникає випадково”. Вона єлогічним завершенням стратегії підприємств.
Іншоюрушійною силою дій підприємців у цьому напрямку єзакон концентрації виробництва і капіталу. Як відомо, дія цього закону спостерігається на всіхетапах розвитки ринкових відносин. Його рушієм єконкурентна боротьба. Щоб вижити в такій боротьбі, одержати великі прибутки, підприємці змушенівводити нову техніку, збільшувати масштаби виробництва. При цьому з маси середніх і малих підприємств відокремлюється декількабільш значних. Коли це відбувається, у найбільших
підприємців виникає альтернатива: або продовжувати між собою збиткову конкурентну боротьбу, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту і т.д. Як правило, вони вибирають другий варіант, що призводитьдо появи змови між ними, що єодним з основних ознак монополізації економіки. Таким чином, напрошується висновок, що поява підприємств-монополістів обумовлено прогресом продуктивних сил, реалізацією переваг значногопідприємства над малий.
Сучасна теорія виділяє три типи монополій: продолжение
--PAGE_BREAK--
1)монополія окремого підприємства;
2)монополія як угода;
3)монополія, що засновується на диференціації продукту.
Досягти монопольного положенняпершим шляхом нелегко, про що свідчить самий факт винятковостіцих утворень. Крім цього, цей шляхдо монополії можна вважати“порядним”, оскільки він передбачає постійне підвищення ефективності діяльності, досягнення переваги над конкурентами.
Більш доступним і поширеним єшляхугоди декількохзначнихфірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку“єдиним фронтом”, коли зводиться на ніщо конкурентна боротьба, на самперед цінова, покупець надаєтьсяв безальтернативних умовах.
Розрізняють п'ять основних форм монополістичних об'єднань. Монополії монополізують усі сфери суспільного відтворення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл і споживання. На основі монополізації сфери обертаннявиникнули найпростіші форми монополістичних об'єднань —картелі і синдикати.
Картель—це об'єднання декількохпідприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, і домовляються про часткукожного в загальномуобсязі виробництва, цінах, ринках збуту.
Синдикат—це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають засобина засоби виробництва, але утрачають власність на зроблений продукт, а виходить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальноюзбутовою конторою.
Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. На цій основі з'являєтьсятака більш висока форма монополістичних об'єднань як трест.
Трест —це об'єднання ряду підприємств однієї або декількохгалузей промисловості, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дають їм право брати участь у керуванніі привласнювативідповідну частину прибули тресту.
Багатогалузевий концерн—це об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, а головна фірма здійснює над іншимиучасниками об'єднання фінансовий контроль.
Досвід показує, що монополії, монополізуючивизначенугалузь і захопивши монопольні позиції, рано або пізно втрачають динаміку розвитку й ефективності. Пояснюєтьсяце тим, що переваги значноговиробництва не єабсолютними, вони приносять збільшення прибутковості тільки до визначенихпір.
Антимонопольна політика на сучасному етапі.
1. Антимонопольне законодавство.
Закон України “Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінноїконкуренції в підприємницькій діяльності”.
Даний Закон визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення несумлінноїконкуренції в підприємницькій діяльності і здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства.
Для цілей дійсногоЗакону вживаються такітерміни:
— риноктовару (товарний ринок) ( сфера оборотутовару однієї споживчої вартості, у межахякої визначається монопольне положення;
— конкуренція ( змагальність підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного їх них впливати на загальніумови реалізації товару на ринкуі стимулюють виробництво тих товарів, у яких потребуваєспоживач;
— монопольне положення( домінуюче положенняпідприємця, що датйому можливість самостійно або разом з іншимипідприємцями обмежувати конкуренцію на ринкувизначеноготовару. Монопольним признається положенняпідприємця, часткаякого на ринкувизначеноготовару перевищує 35%. РішеннямАнтимонопольного комітету України може визначитися монопольним положенняпідприємця, часткаякого на ринкувизначеноготовару менше 35%.; продолжение
--PAGE_BREAK--
— монопольна ціна ( ціна, установлювана підприємцем, що займаємонопольне положенняна ринкуі призводитьдо обмеження конкуренції і порушенню прав споживача;
— монопольна діяльність ( дії (бездіяльність) підприємця (підприємців) за умови монопольного положенняна ринкуодного підприємця (групи підприємців) у виробництві і реалізації товарів, а також дії (бездіяльність) органів влади і керування, спрямованіна недопущення, істотнеобмеження або усунення конкуренції;
— монопольне утворення( підприємство, об'єднання або господарськетовариствой іншеутворення, що займаємонопольне положенняна ринку.
Зловживаннями монопольним положеннямрахуються:
— нав'язування таких умов договору, що ставлять контрагентів у нерівне положення, або додаткових умов, що не ставлятьсядо предмета договору, у тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
— обмеження або призупинення виробництва, а також вилучення з оборотутоварів із метою створення або підтримки дефіциту на ринкуабо встановлення монопольних цін;
— часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару при відсутності альтернативних джерела постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринкуабо встановлення монопольних цін;
— іншідії з метою створення перешкод доступу на ринок(виходу з ринку) іншихпідприємців;
— установлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.
Дискримінацією підприємців органами влади і керуванняпризнається:
— заборона створення нових підприємств або іншихорганізаційних форм підприємництва в якийсь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видівдіяльності, на виробництво визначенихвидівтоварів із метою обмеження конкуренції;
— примус підприємців до пріоритетного висновкудоговорів, першочерговому постачаннютоварів визначеномуколу споживачів;
— прийняття рішеньпро централізований розподіл товарів, що призводитьдо монопольного положенняна ринку;
— установлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону країни в інший;
— надання окремим підприємцям податкових і іншихпільг, що ставлять їх у привілейоване положеннястосовно іншихпідприємців;
— обмеження прав підприємців по придбанню і реалізації товарів;
— установлення заборон або обмежень щодо окремих підприємців або груп підприємців.
Несумлінноюконкуренцією признається:
— неправомірне використання товарного знака, фірмового найменування або маркірування товару, а також копіювання форми, упаковування, зовнішнього оформлення, імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншогопідприємця, самовільне використання його імені;
— навмисне поширення явно помилковихабо неточних зведень, що можуть завдати шкоди ділової репутації або майнових інтересів іншогопідприємця;
— одержання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою нанесення збиткуділової репутації або майну іншогопідприємця.
Державноїконтроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців від зловживання монопольним положеннямі несумлінноюконкуренцією здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.
Антимонопольний комітет України утворився Верховною Радою України. У своє діяльності Антимонопольний комітет України підпорядкованийі підзвітний Верховній Раді України.
Антимонопольний комітет України єюридичною особою, має пресз зображенням Державного герба України і свого найменування. У своїй діяльності Антимонопольний комітет України керується дійснимЗаконом, іншимизаконодавчими актами України, а також положеннямпро Антимонопольний комітет України, затвердженим Верховною Радою України.
Зведення, отримані Антимонопольним комітетом України і його територіальних керуваньі являющиесякомерційної таємниці, не підлягають розголошенню. Збитки, заподіяні розголошенням зведень, що єкомерційною таємницею, підлягають відшкодуванню в повному обсязі Антимонопольним комітетом України в судовому порядку за рахунокдержавного бюджету.
З метою запобігання монопольного положенняокремих підприємців на ринкуАнтимонопольний комітет України і його територіальні керуванняздійснюють попередні дії по державномуконтролі за реорганізацією (злиттямі приєднанням) підприємств, створенням асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних і іншихоб'єднань підприємств, перетворення органів керуванняв зазначеніоб'єднання, а також за створенням, реорганізацією ліквідацією господарськихтовариств. продолжение
--PAGE_BREAK--
Підприємець може набувати контрольного пакета акцій акціонерного товариства, що займаємонопольне положенняна ринку, за умови повідомлення в місячний термінАнтимонопольного комітету України. Такі ж правила застосовуються й а тих випадках, якщо підприємець частки(паї) в іншомугосподарськомутоваристві, що займаємонопольне положення.
У випадках, якщо підприємці зловживають монопольним положеннямна ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні керуваннявидають розпорядження про примусовий поділмонопольних утворень. Примусовий поділне застосовується у випадках:
— неможливості організаційного або територіального відділення підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць;
— наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць (якщо часткавнутрішнього оборотув загальномуобсязі валової продукції підприємства складаєменше 30%).
Штрафи на підприємців налагаютсяАнтимонопольним комітетом за:
— відхилення від виконанняабо невчасне виконаннярозпоряджень Антимонопольного комітету України про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленніпочаткового станаабо зміні угод, що суперечать дійсномуЗакону;
— непредставлення, невчасне уявленняінформації монопольному комітету України і його територіальна монополія керуваннямабо уявленняявно недостовірних даних.
Прибуток, незаконно отримана суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення даного Закону, стягується судом або арбітражним судом у державноїбюджет.
Збитки, заподіяні зловживанням монопольним положеннямі несумлінноюконкуренцією, підлягають відшкодуванню по позовах зацікавлених осібу порядку, передбаченому цивільнимзаконодавством України.
За твердженням закордоннихспостерігачів, Антимонопольне законодавство України відповідає світовим стандартам. Проте створювалося воно, на жаль, не в рамках реалізації єдиної програми соціально-економічних перетворень. Її немає і донині. Не бачачи орієнтирів, український уряд, як показала життя, уже начальнообрало неправильний шлях. Світова практика свідчить про те, що тільки після запуску демонополізації основних сфер виробництва варто проводити лібералізацію цін і фінансово-грошове реформування. Наш уряд надійшовнавпаки й одержало відомі результати.
2. Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки.
Історія розвитку монополій єодночасно й історією боротьби з ними. Негативні результати монополізації виявляються відразу, і це особливо відчувають широкі прошаркинаселення. Навколо монополій формується негативна суспільна думка, що потребуєдержавного захисту споживачів від діяльності монополістів, обмеження діяльності інших.
Накопичений досвід і наукові узагальнення допомогли товариствузрозуміти усе “плюси” і “мінуси” монополій, виробити стосовно них визначенуполітику, що одержала назву монопольної. Першим її результатом в Україні виявилося антимонопольне законодавство. Воно закладено антимонопольними законами: Законом України “Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінноїконкуренції в підприємницькій діяльності” і Законом України ”Про антимонопольний комітет”, про котрий уже говорилося вище.
Антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У товариствісклалося розуміння того, що монополія як чинникзростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягаєв тому, щоб поставити діяльність монополії на державнийконтроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням. К. Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що поява монополій потребуєдержавного втручання.
Головна цільцього втручання полягаєв захисті і зберіганнівільної конкуренції, якої загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі: обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бизнесу, захист прав споживача.
Існують дві основні форми боротьби з монополіями:
попередження створення монополій;
обмеження використання монопольної влади.
Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачеюяких єконтроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не єчастиною законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію. Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачанняпродукції томуодержувачу, якому в цих постачанняхбуло противозаконновідмовлено. Усе їхні рішенняобов'язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всірішенняантимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами. продолжение
--PAGE_BREAK--
Крім здійснення процесу демонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної тільки при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й іншізасоби масової інформації. Пресі повинно даватися право на відповідне повідомлення, але лише в об'єктивній і чесній формі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна мати співробітника для зв'язку з пресою, що повідомляєпро діяльність служби і коментує її.
На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, єАнтимонопольний комітет України, про функції і задачікотрого вже було сказано вище.
Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніхважких економічних умовах України чудесочікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція єдобром для усіх.
Антимонопольна практика у ринковій економіці Заходу, можливість використання їхнього досвіду в умовах України.
1. Аналіз використання антимонопольної політики й антимонопольне законодавство США і країн
Західної Європи і можливість їхній використання на Україні.
Аналіз антимонопольного законодавства закордоннихкраїн дозволяє виділити такіантиконкурентныедії: горизонтальні обмеження конкуренції, вертикальніобмеження конкуренції, зловживання домінуючим положеннямна ринкуй ін.
Горизонтальні обмеження конкуренції визначаються як договори між сторонами, що ведуть справина тому самому рівні виробництва або розподілу товарів (послуг). Вони можуть варіюватися від простих двосторонніх угоддо багатосторонніх угод. До типових горизонтальних обмежень можна віднести картельні договори, що, зокрема, регламентують ціни, розділяють ринки збуту, установлюють своєрідні умови торгівлі, включаючи дисциплінарні санкції за порушення договору його учасниками. Горизонтальні обмеження конкуренції ставлятьсядо найбільше серйозних порушень антимонопольного законодавства.
При вертикальномуобмеженні конкуренції, як правило, обмежувальні умови приймаються в односторонньомупорядку, оскільки пануючийна ринкупідприємець у станінав'язати свої умови більш слабкому контрагенту. До категорії вертикальнихобмежень конкуренції можна віднести насамперед договори про виняткові торгові операції (мова йде про договори продажі лише визначенимпокупцям або про придбання товарів тільки у визначенихпостачальників), що зв'язують договори (продаж із примусовим асортиментом, коли продавець обумовлює продаж основного товару придбанням другорядного, пов'язаногоз основним), встановлення або підтримка перепродажныхцін, обмежувальні умови в договорах про передачу прав на об'єкти промислової власності (договори поступки і ліцензійні договори). Але незважаючи на вищесказане, не завжди буває легко відрізнити горизонтальні обмеження конкуренції від вертикальних, наприклад, у випадку перехресного ліцензування у відношенніправ на промислову власність або коли конкуруючі підприємці призначають один одного винятковими дистрибьюторамисвоїх товарів.
Монополізація ринкув закордоннихкраїнах проходить в основному двома шляхами: придбанням підприємств конкурентів (горизонтальна інтеграція) або налагодженням своєї власної системи постачання і побуту товарів (вертикальнаінтеграція).
Антиконкурентнымможна також вважатипридбання конкуруючих компаній: ніяка корпорація, що займається торгівлею, не має права одержувати, прямо або побічно, весьабо частину акціонерного капіталу (або майна іншоїкорпорації).
Підводячи результати, можна сказати, що в західних країнах проведення антимонопольної політики й антимонопольне законодавство одержали широкий розвиток, а головне, що цей механізм контролю за монополіями і її негативниминаслідками успішно діє протягом багатьох років. Тут теж є свої негативні чинники, наприклад, порушення непорушності загальноїзаборони монополій шляхом виняткиз цієї заборони, що поширюється як на окремі компанії, так і на цілі галузі. Але в цілому можна сказати, що антимонопольні законодавства США і країн Західної Європи, хоч і принципово відрізняються друг від друга в багатьох відношеннях, єскурпулезнопродуманими й економічно обгрунтованими, що обумовлює можливість їхнього часткового використання в антимонопольній політика України.
Антимонопольне законодавство України, як уже говорилося вище, відповідає вимогам світових стандартів. Але при цьому було б бажаним і введенняна прикладі антимонопольної практики закордоннихкраїн жорсткого контролю за виконаннямданого законодавства. Це одне із самих “хворих” місць у державно-правовій структурі України: приймаються в принципі непогані закони, але введенняїх у життя або постійно одержує відстрочку, або взагалі не відбувається. Тому для нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідно створити ще один ланцюжок — комісію з контролю за виконаннямрозпоряджень антимонопольних органів, надавши їй усі повноваження по застосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.
Таким чином, у процесі удосконалювання українського антимонопольного законодавства можуть бути використані антимонопольне законодавство промислово розвитихкраїн і практика його застосування, але з урахуваннямособливостей нашого перехідного періоду.
Висновок.
Підводячи результати, можна охарактеризувати антимонопольне законодавство й антимонольнуюполітику України як необхідні атрибути структурних перетворень у всіхсферах економіки країни. На даному етапі проблема монополізації і несумлінноїконкуренції перестає бути чисто економічної вона усе більше стає політичної і суспільної. Тому надзвичайно необхідно, щоб населення України усвідомило всюзгубність і всінегативнінаслідки монополії. Безперечно, у деяких випадках (але лише в малій дещиці від їхньої загальноїкількості) існування монополії євиправданим і необхідним, але за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль із боку держави по недопущенню зловживання своїм монопольним положенням. продолжение
--PAGE_BREAK--
Вирішальну роль у створенні на ринкусприятливогоконкурентного середовищаграють антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводженняяких сприяє стабілізації всієїекономіки в цілому.
Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику іншихрозвитихкраїн.
Список літератури.
1.Закон України “Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінноїконкуренції в підприємницькій діяльності” “Правда України”, 1992 р., 15 травня
2.Закон України “Про антимонопольний комітет України”
“Голос України”, 1993 р., 21 грудня
3.ДахноИ. “Антимонопольне законодавство України”
“Украина-бизнес”, 1995 р., №24
4.КараваевА. “Боротьба з несумлінноюконкуренцією”
“Директор”, 1995 р., №7, с. 40-55
5.ПигуА. “Економічна теорія добробуту”,
Т.1, М., 1985 р., с.326
6.АндрощукГ. “Несумліннаконкуренція: попередження і відповідальність”, “Українські ділові новини”, 1994 р., №41
7.ОлійникО. “Заборони, межі, санкції в антимонопольному законодавстві”, “Закон”, 1995 р., №4, с. 13-15
8.Мороз С. “Антимонопольний комітет України”
“Закон і бізнес”, 1995 р., №38, с.6
8. ЖидковО. “Антитрестовськезаконодавство США”, М.,1963 р., с.34
10.ПрохоровА. “Що таке несумліннаконкуренція і як із ній боротися”, “Бізнес”, 1994 р., №23
11. МозолинВ., КулагинМ. “Громадянськеі торгове право капіталістичних країн”, М., 1980 р., с. 96
12.НикифоровА. “Виявлення монопольновисоких цін”
“Економіка і життя”, 1994 р., №30
13.СтародубровскаяИ. “Основ антимонопольної політики”
“Питанняекономіки”, 1990 р., №6, с. 31-37
14.ТотьевК. “Державна і природнамонополії”
“Закон”, 1995 р., №4, с. 60-63
15.СальниковЕ. “Монополія: учора, сьогодні, завтра”
“Економіка і життя”, 1995 р., №28
16.Нікітін С., ГлазоваЕ. “Держава і проблема монополії” “МЭі МО”, 1994 р., №7, с. 92-93