Міністерство освіти України
Кафедра Економічної теорії
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни «Макроекономіка»
1. Дайте докладнуоцінку можливості використання фіскальної політики як інструмента стабілізаціїпри: а) балансуванні бюджету на щорічній основі; б) балансуванніфункціонального фінансування; в) при здійсненні функціонального фінансування.
У забезпеченнінормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива рольналежить державі. Держава впродовж всієї історії свого існування разом іззавданнями підтримки порядку, законності, організації національної оборони,виконувало певні функції у сфері економіки. Державне регулювання економіки маєдовгу історію — навіть в період раннього капіталізму в Європі існувавцентралізований контроль над цінами, якістю товарів і послуг, процентнимиставками і зовнішньою торгівлею. У сучасних умовах будь-яку державу здійснюєрегулювання національної економіки, з різним ступенем державного втручання векономіку.
З питань, в якихпропорціях повинно поєднуватися державне і ринкове регулювання, які межі інапрями державного втручання, існує широкий спектр думок і підходів — відповного державного монополізму до крайнього економічного лібералізму. Протенеобхідність виконання державою певних функцій в економіці не береться підсумнів. Це ще раз отримало підтвердження в ході “кейнсіанської революції”, яказробила переворот в класичних переконаннях на ринкову економіку і довеланеможливість самозцілення економічного спаду.
Незалежно відпануючих економічних доктрин ніхто не знімав з національних урядіввідповідальності за економічний стан країни. Таким чином, державне регулюванняекономіки має важливе значення для економічного і соціального розвитку країни.При цьому, здійснюючи регулювання економіки, державу використовує широкий набірзасобів і методів дії на економіку таких як бюджет, податки, кредитно-грошоваполітика, економічне законодавство і т.д.
У будь-якійекономічній системі, у тому числі і ринковій економіці, держава виступає увідомому сенсі як економічний агент, що володіє правом і можливістю примушення,наприклад у сфері податкової політики, державного законодавства. Примушеннячасто обґрунтовується політичною філософією, що вимагає підпорядкуванняособистих інтересів суспільним.
Як би там небуло, держава завжди, у всі часи і у всіх країнах робила ключовий вплив нафункціонування економіки, і внаслідок цього, на розвиток суспільства в цілому.Таким чином державне регулювання є важливою частиною функціонування економікиі, тому, заслуговує найпильнішої уваги.
Державнийбюджет
Державний бюджет- це частина національного доходу, що підлягає перерозподілу. Бюджет організованийу вигляді балансу доходів і витрат за звітний період. Провідну роль у всіхкраїнах грає, звичайно, загальнонаціональний або федеральний бюджет, разом зяким існують обласні і місцеві бюджети.
Ряд статейдержавних бюджетів має загальноприйнятий характер і їх можна зустріти практичноповсюдно. До них відносяться у витратній частині — соціальна підтримка інаціональна безпека, субсидії окремим галузям, штатам або регіонам, витрати поуправлінню і обслуговуванню державного боргу. У прибутковій частині неодмінноприсутні податки на населення і корпорації, акцизи, всякого роду інші збори ідержавні позики.
Державний бюджет– основа фіскальної політики держави, що визначає методи і джерела фінансуваннябюджету і його використання. Бюджет поповнюється в основному за рахунокподаткових надходжень і витрачається на державні потреби. Бюджетні засобивикористовуються для:
• державнихзакупівель із метою збільшення сукупного попиту;
• виплатитрансфертних платежів (субсидії, виплати, дотації);
• виробництвасуспільних благ (будівництво лікарень, доріг, охорона навколишньогосередовища);
•науково-технічних досліджень і розробок;
• фінансуваннявійськових витрат;
• інвестицій восновний капітал.
Державний бюджетможе бути профіцитним або дефіцитним, коли розмір державних прибутків,відповідно, більше або менше його витрат. Збалансований бюджет практичнонеможливий через циклічний розвиток економіки. При спаді бюджет дефіцитний, припідйомі – надлишковий.
Дефіцит бюджету івеличина державного боргу — це найважливіші показники стану економіки, томуданій проблемі традиційно приділяється велика увага. Дефіцит бюджету — це тасума, на яку в даному році витрати бюджету перевершують його доходи. У теоріїрозрізняють активний і пасивний дефіцити. Перший виникає в результаті перевищеннябюджетних витрат, другий — у зв'язку із зниженням податкових і інших надходжень(із-за уповільнення економічного зростання або інших причин).
Причин бюджетногодефіциту може бути багато:
- спадсуспільного виробництва;
- зростанняграничних витрат суспільного виробництва;
- масовийвипуск “порожніх” грошей;
- невиправдано“роздуті” соціальні програми;
- збільшенівитрати на фінансування ВПК;
- великомасштабнийоборот “тіньового” капіталу;
- величезнінепродуктивні витрати, приписки, розкрадання, втрати проведеної продукції ібагато що інше, поки непіддатливе суспільному обліку.
У економічнихсистемах з фіксованою кількістю грошей в обігу уряд має в своєму розпорядженнідва традиційні засоби покриття дефіциту бюджету — це державні позики іпосилювання оподаткування.
Бюджетний дефіцитвідноситься до так званих негативних економічних категорій, типу інфляції,кризи, безробіття, банкрутства, які, проте, є невід'ємними елементамиекономічної системи. Більш того, без них економічна система втрачає здібністьдо саморуху і поступального розвитку.
Бездефіцитністьбюджету ще не означає “здоров'я” економіки, треба чітко уявляти собі, якіпроцеси протікають усередині самої фінансової системи, які змінивідтворювального циклу відображають дефіцит бюджету.
Важливимелементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетногодефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетногодефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та їївплив на економічну систему.
Стабілізуючийвплив фіскальної політики
Фіскальнаполітика — це заходи уряду спрямовані на збереження повної зайнятості тавиробництва неінформованого ВВП шляхом зміни державних видатків системиоподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.
Фіскальнаполітика — це сукупність заходів держави у сфері оподаткування і державнихвитрат.
Основні функціїфіскальної політики:
1.Вплив на стангосподарської кон’юнктури.
2.Перерозподілнаціонального доходу.
3.Нагромадженнянеобхідних ресурсів для фінансування державних програм.
Основні джереладоходів.
1.Податки
2.Власні доходидержави від виробничої та інших форм діяльності.
3.Платежі заресурси згідно діючим законодавствам належать державі.
4.Позики у форміоблігацій.
Заходи длямакроекономічної стабілізації. Ефективна податкова політика виступає головнимфактором, що визначає макроекономічні результати. На це впливає розмірдержавного сектора економіка. Уряд обкладає податками купівельну спроможність,кредити, прибутки, заробітну плату.
Досвід країн, якіприйняли ринкову систему економіки, свідчать, що результати застосуванняжорсткої податкової політики призводять до невдач. Причини: незадовільнеуправління податками або відсутній контроль за бюджетними витратами. Для країн,що мають постійний дефіцит бюджету, головною проблемою є макроекономічнастабільність. Для того, щоб виробити правильну податкову систему, треба точновизначити розміри дефіциту бюджету. Це можна зробити шляхом підрахунківдержавних витрат і усіх надходжень до скарбниці.
Отже, тут такожіснують свої проблеми:
- впливдефіциту на внутрішній попит;
- зовнішнійбаланс і сукупна пропозиція;
- оцінканебюджетних коштів і квазіфіскальних операцій фінансових і нефінансовихустанов;
- рівеньгрошової експансії внаслідок результатів податкової політики при галопуючійінфляції;
- взаємозв’язокміж дефіцитами бюджету і фінансування.
Окремі країниринкової економіки, наприклад Мексика, котра в 1986-1987рр. підрахунки бюджетупровела з врахуванням процентів галопуючої інфляції. Ці проценти були потраченіна погашення боргів, які були значними. Потреба державного сектора економіки впозиках визначається через операційний баланс. А він у свою чергу визначаєтьсяв національній валюті шляхом вирахування із загального балансу процентів інфляції,яка виникатиме у внутрішньому державному борзі. Національною валютою дляУкраїни є гривна. Для визначення податкової політики використовують поняттяпервинного балансу. Це економічний баланс за мінусом всіх виплачених процентів.
Для корегуванняекономіки необхідно встановити взаємозв’язок між дефіцитом бюджету і балансомзовнішніх поточних операцій методом дефіцитного фінансування та заходамистабілізації економіки. Насамперед визначаємо бюджетний і зовнішній баланси.Для цього слід вирахувати валовий національний продукт(ВНП)через затратні ідоходні складові:
Викладенаконцепція співпадає з розробками МВФ.
ВНП=ОС+ПІ+ДВ+Е/ЗП+ЗЗ+ДД+ПЗ+ІТ,
де ОС-особистеспоживання;
ПІ-приватніінвестиції;
ДВ-державнівитрати;
Е-експорт товарівта послуг;
ІТ-імпорттоварів, послуг, інтелектуальної власності;
ЗП-збереженняприватні;
ЗЗ-збереженнязаощаджень;
ДД-державнідоходи;
ПЗ-перекази(чисті) за кордон.
Дефіцитнефінансування можна проводити шляхом отримання позик в комерційних банках іпозабанківських установах та за кордоном. Надмірне використання позик ізбудь-якого джерела приведе до невдач в макроекономіці.
Монетизаціядефіциту. Позики урядові в Національному банку впливають на грошову базу ірозмір грошової маси. Це також стосується комерційних банків, якщо не примуситиїх в той час припинити надання кредитів іншим юридичним особам. Як тільки урядзбільшує свої позики у Національному банку, грошова маса призводить до високихтемпів інфляції і погіршується платоспроможність. Надмірне дефіцитнефінансування небанківських установ негативно впливає на структуру попиту іекономічного потенціалу. Таке явище обмежує доступ до коштів та фінансуванняприватних інвестицій.
Позики в інших таз МВФ. Вони призводять до нагромадження боргу, який постійно потрібно обслуговуватичерез виплату процентів і в термін їх погасити. Це є надзвичайно великанебезпека потрапити в економічну кабалу на довгі роки. Окремі африканськікраїни, які отримали політичну незалежність потрапили в тривалу боргову ямушляхом нагромадження боргу.
Накопиченняукраїнського боргу. Затримка платежів за борги або за закуплені товари таенерго носії в Росії та Туркменистані рахується особливо невдалим фінансуваннямбюджету. Такі затримки рівноцінні іншим державним позикам. Вони створюютьнебезпеку для фінансової системи і розвалюють бюджетну структуру.
Розумний дефіцитбюджету. Якщо державні ресурси використовуються продуктивно, існує контроль завикористанням цих ресурсів, від чого можна отримати дохід для покриття витрат ідля обслуговування будь-яких боргів. Дефіцит легше зменшити, якщо в країнііснує висока норма внутрішніх приватних збережень і досконалий ринок капіталу.В Україні якраз цього нема.
Податковаполітика є владою, якщо вона забезпечує такий рівень державного дефіциту, якийнаправлений на зниження інфляції, заохочує приватні інвестиції, підтримуєкредитоспроможність за кордоном.
Фіскальнаполітика і стратегія регулювання економіки скеровані на те, щоб зменшитифінансову напругу, підняти роль державного сектора в економічному рості.
Обмеженнянадмірного попиту проходить через обмеження розмірів державних позик.Парламенту потрібно визначити верхню межу урядових кредитів через Національнийбанк України. Заходи податкової політики тоді ефективні, коли вони направленіна пропозиції. Слід зменшити податки на інтелектуальну власність, винаходи,нові технології, це пожвавить виробництво, зменшить витрати та підвищитьприбутки.
Структураоподаткування. Податкові заходи потребують швидкого росту доходів, якінеобхідні для стабілізації економіки. Податки повинні бути еластичними ібільш-менш стабільними, принаймні на певний період. У країнах з низькимидоходами, це стосується й України, структура оподаткування висвітлює такіконтури: переважна більшість податків надходить від виробництв національних товаріві зовнішньоторгових операцій.
У розвинутихринкових країнах, де є значні доходи, податки від зовнішньоекономічних операційвідіграють другорядну роль. Державні підприємства є банкрутами. Значні доходивідсутні.
Для оцінки впливуфіскальної політики на бюджет використовуються концепції бюджету повноїзайнятості та циклічного бюджету. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет)визначається рівнем сальдо бюджету (дефіциту або надлишку), який мав би місцеза поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовахпотенційного рівня випуску в економіці. Зміна бюджету повної зайнятості показуєнапрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту векономіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет,тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки ісальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливомдискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічнихколивань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається якбюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску.Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, аперевищення структурного дефіциту над фактичним, навпаки, циклічний надлишок.Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структуріподатків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам рівняреального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фазиекономічного циклу.
Концепціїбюджетного дефіциту такі:
• зовнішнійдефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходженьвід зовнішніх джерел;
• внутрішнійдефіцит – це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;
• операційнийдефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної часткипроцентних платежів;
• первиннийдефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентнихплатежів;
• поточнийбюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами завинятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуютьсяяк інфляційні, так і неінфляційні джерела.
Бюджетний дефіцитзменшується при:
• збільшенніреального національного продукту – підвищуються податкові надходження, асоціальні виплати зменшуються;
• зниженніподатків – використовуваний доход домашніх господарств збільшується, отже,збільшуються заощадження, що йдуть на інвестиції.
Заходи держави зпокриттю бюджетного дефіциту:
• запозичення вцентрального банку (додаткова емісія грошей), наслідком чого буде інфляція;
• збільшеннявнутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);
• збільшеннязовнішнього боргу (міжнародний кредит).
Бюджетнийнадлишок направляється на погашення цих заборгованостей.
Існує три джереладефіцитного фінансування:
• внутрішніпозички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, дерозміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручкивід їх реалізації отримує необхідні кошти в борг;
• зовнішніпозички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації,іноземні уряди та приватні іноземні фірми;
•грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національний банк випускає нові гроші,які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитногомеханізму фінансує уряд.
Неінфляційніджерела містять в собі:
• внутрішні тазовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземнихурядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційнимбанкам, фірмам та домогосподарствам;
• трансферти –фінансування у вигляді безоплатної допомоги.
Зменшити дефіцитбюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежівпо боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Цізаходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційнимджерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, якавідбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівліцентральним банком державних цінних паперів.
В аналітичномувигляді фінансування бюджетного дефіциту (ВD – Budget deficit) можна показатитаким чином:
ВD = МВ + D +е•D*,
де: ВD – показникдефіциту бюджету;
МВ – грошовабаза;
D – внутрішнійборг;
D* – зовнішнійборг в іноземній валюті;
е – валютнийкурс.
Характерфінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічнінаслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту.Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошовубазу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримуєсеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищенняприросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростаннясереднього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачуватитак званий інфляційний податок (Inflation tax), який через вищі ціниперерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави.
Борговефінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, якийпотрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків поньому й поступовою сплатою основної суми боргу.
Існує триконцепції регулювання державного бюджету.
1. Збалансуваннябюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повиннівирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає всуперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.
Припустимо, щоекономіка увійшла в фазу падіння. ВВП скорочується, тому автоматичнозменшуються чисті податки, що спрямовує державний бюджет до дефіциту. Теперприпустимо, що нам потрібно збалансувати державний бюджет на щорічній основі.Для нього потрібно дискреційно підвищити чисті податки або зменшити державнізакупки. Але ці заходи є стримуючими для економіки. Вони викличуть ще більшепадіння виробництва, тоді як його потрібно збільшувати.
2. Збалансуваннябюджету на циклічній основі. Згідно з цією концепцією бюджет повиненбалансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падіннявиробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чистіподатки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під часінфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно підвищуєчисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку.
Бюджетнийнадлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит підчас падіння виробництва і тому в межах економічного циклу бюджет повиненбалансуватися. Але досвід показує, що зростання та падіння нееквівалентні міжсобою за глибиною й тривалістю. Тому в межах економічною циклу гармонії міжнадлишками і дефіцитами не досягається, що не забезпечує збалансованостідержавного бюджету.
Отже, одночаснедотримання стабілізаційної функції і збалансованого бюджету є для фіскальноїполітики несумісним. Тому вона змушена вибирати, що є більш пріоритетним –стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Як показує світовийдосвід, при вирішенні цієї альтернативи перевага надається стабілізаційнійфункції. Це означає, що в основі фіскальної політики повинна лежати концепціяфункціональних фінансів.
3. Концепціяфункціональних фінансів. Згідно з даною концепцією бюджетна функціяфіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Такеспіввідношення між стабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, щомакроекономічна стабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет –це інструмент її досягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів,сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованогобюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит єнеобхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, державасвідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела йогофінансування.
2. Практичнізавдання
1. Маємо наступнідані по економіці:
Трансфертніплатежі – 4;
Валові внутрішніінвестиції – 16,2;
Непрямі податкина бізнес – 7;
Особистіприбуткові податки – 2,6;
Приватний експорт– 1,1;
Нерозповсюдженийприбуток корпорацій – 2,8;
Амортизація –7,9;
Особистіспоживацькі витрати – 77,2;
Податки наприбуток корпорацій – 1,4;
Внески насоціальне страхування – 0,2;
Державні закупкитоварів та послуг – 8,5.
а) розрахуйтепоказники ВВП то особистого доходу;
б) яка величинаприватних заощаджень;
в) на якувеличину виріс запас капіталу в економіці,
РІШЕННЯ
1. ВВПрозраховується згідно формули:
ВВП=С+І+G+E
Де ВВП – валовийнаціональний продукт
С – особистіспоживчі витрати
І – валовіінвестиції
G – державні закупки товарівта послуг
Е – чистийекспорт
ВВП=16,2+1,1+77,2+8,5=103
2. РозрахуємоЧНП – чистий національний продукт.
ЧНП=ВВП-А
Де А –амортизація.
ЧНП=103 –7,9=95,1
3. Теперрозрахуємо Національний доход – НД.
НД=ЧНП-НП
Де НП – непряміподатки на бізнес.
НД=95,1 – 7=88,1
4. Особистийдоход можна розрахувати згідно формули:
ОД=НД-ВС-НПрК-ПКр
Де ВС – внески насоціальне страхування
НПрК –нерозповсюджений прибуток корпорацій
ПКр – податок наприбуток корпорацій
ОД=88,1 – 0,2 –2,8 – 1,4=83,7
5. Використовуванийдоход
ВД=ОД-ОП
Де ОП – особистийприбуток
ВД=83,7 –2,6=81,1
б) Величинаприватних заощаджень розраховується, виходячи з формули доходу:
Y=C+S
Де Y – доход;
C – споживання;
S – заощадження
S= 81,1 – 77,2=3, 9
в) Запас капіталув економіці складе:
ЗК=(НД – С) – І –А=10,9 – 16,2 – 17,9=-23,2
Запасу капіталу вданій економіці не буде.
2. Параметрисукупного попиту та сукупної пропозиції в гіпотетичній економіці мають наступнізначення:Обсяг сукупного попиту 100 200 320 400 560 620 700 Обсяг сукупної пропозиції 700 700 400 310 280 160 150 Рівень цін, індекс 400 300 250 200 150 100 50
а) Знайдітьрівноважний рівень цін й рівноважний реальний обсяг національного виробництва.
б) побудуйтеграфіки сукупного попиту й сукупноїпропозиції
в) Знайдітьрівноважний рівень цін й реальний обсяг виробництва, якщо сукупний попитзбільшиться на 200 млрд. дол. при рівні цін, який задано.
РІШЕННЯ
Таким чином, зграфіка ми бачимо, що рівноважна ціна буде рівна 230 грн, а обсяг рівноважногонаціонального продукту – 360 млрд. дол.
в) рівень попитузбільшився на 200 млрд.дол.
Тобто рівеньпопиту виглядатиме так:
1 рік – 300 млрд.дол.
2 рік – 400 млрд.дол.
3 рік – 520 млрд.дол.
4 рік – 600 млрд.дол.
5 рік – 760 млрд.дол.
6 рік – 820 млрд.дол.
7 рік – 900 млрд.дол.
Складемо новийграфік.
Таким чином новарівноважна ціна складе 280 грн, а рівноважний обсяг – 460 млрд. дол.
3. Економікадержави характеризується такими макроекономічними показниками (млрд. дол.):
Державні витрати– 28.
Індивідуальніподатки – 30.
Податки на бізнес– 22.
Імпорт – 8.
Експорт – 6.
При цьому відомо,що крива споживання описуються рівнянням С=82,5+0,55Y.
Знайдіть рівеньрівноважного доходу для цієї економіки. Розрахуйте мультиплікатори:
- споживацькихвитрат;
- інвестиційнихвитрат;
- податковихвступів;
- державнихвитрат;
- імпортнихзакупок.
РІШЕННЯ
Рівеньрівноважного доходу розраховується згідно формули:
Y=C+I+G+E
Де C – споживання;
I – інвестиції;
G – державні витрати;
E – чистий експорт,розраховується як різниця між ексопртом та імпортом.
Y= (82,5+0,55Y)+28+(-2)
Y=82,5+0,55Y+28 – 2
Y=108,5+0,55Y
Y – 0,55Y=108,5
0,45Y=108,5
Y=241,111
С=82,5+0,55*241,111=215,111
1. Мультиплікаторспоживчих витрат:
/>
Де МРС – граничнасхильність до споживання.
/>
МРС=215,111/241,111=0,89
Мс=1/(1 –0,89)=9,09
Цеймультиплікатор відібражає також мультиплікативний ефект для інвестиційних тадержавних витрат.
2. Мультиплікаторподатків:
/>
Де Т – суммаподатків.
Mt=241,111/(28+30)=4,16
3. Мультиплікаторімпортних закупок.
/>
Де Ім – розмірімпорту.
Мі=241,111/8=30,14
4. Знайдітьрівень інфляції в цьому році, якщо індекс цін в минулому році був 125%, а уцьому році 141%. Розрахуйте, через скільки років рівень інфляції збільшиться в2 рази.
РІШЕННЯ
Рівень інфляціїможна розрахувати згідно фрмули:
/>
Де It – індекс цін в поточному році;
It-1 – індекс цін в минулому році.
Т=((141 –125)/125)*100=12,8%
Таким чином даліціни становитимуть:
2 рік:125+25,6%=157
3 рік:125+38,4%=173
4 рік:125+51,2%=189
5 рік:125+64%=205
6 рік:125+76,8%=221
7 рік:125+89,6%=237
8 рік:125+100%=250
З цього можназробити висновок, що рівень інфляції збільшиться в два рази через 7 років.
Література
1. Небава М.І. Теорія макроекономіки:навчальний посібник. – К.: Слово, 2003. – 536 с.
2.Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 244 с.
3. Кучерявенко І.А. Макроекономіка:Практикум: Навчальний посібник. – Київ: Вікар, 2003. – 240 с.
4. Макроекономіка: Підручник / А.Г.Савченко, Г.О. Пухтаевич, О.М. Тітьонко. – К.: «Либідь», 1999. – 288с.
5. Макконнелл К., Брю С. Экономикс:Принципы, проблемы и политика: В 2-х т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 2002. — Т. 2.
6. Мочерний С.В. Економічна теорія:Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 656 с.
7. Самуэльсон П. Экономика.: Пер. сангл. — М.: Прогресс, 2001.
8. Основи економічної теорії:політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид.,перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615 с.
9. Панчишин С.М. Макроекономіка:Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: «Либідь», 2001. – 614с.